ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди поем):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
2024.05.20
00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
2024.05.19
21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди поем):
2008.01.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ніна Виноградська (1961) /
Огляди поем
Вілстоювати українство в Україні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вілстоювати українство в Україні
Ніна Виноградська... Ім’я цієї жінки у місті Харкові
часто буває на слуху. Автора одинадцяти поетичних
збірок, заслуженого діяча мистецтв України, члена На-
ціональної спілки письменників та Національної спілки
журналістів України знають школярі і студенти. Її при-
ватне життя вже давно тісно переплелося з громадською
діяльністю. Вона частий гість громадських організацій
і сама є очільницею Харківського обласного відділення
Конгресу української інтелігенції.
Ніна Іванівна за освітою інженер, за покликанням
журналіст, а в душі з юних літ відчуває себе поетом. Та,
поєднуючи красиве і корисне, завжди залишається со-
бою – палким прихильником українського слова, побор-
ником вільної і незалежної України.
Для мене Ніна Виноградська зі своїх поезій постає
рупором боротьби проти ворогів держави, за її держав-
ність, права і свободи людини, за чистоту не тільки рід-
ної мови, а й людських помислів. Її можна звинуватити
у будь-чому тільки не в байдужості.
Ніну Іванівну ніхто і ніщо не може настрахати – вона
завжди йде попереду, тому всі стріли недоброзичливців
попадають у неї, захищаючи весь натовп, що крокує за
нею. У її боротьбі немає напівтонів: ворога вона називає
ворогом, а зрадника – зрадником.
Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Мені імпонує дуже влучна характеристика особистос-
ті Ніни Виноградської від її подруги Катерини Марійчук,
палкої поборниці України: «Поети – то особливі люди.
Поети – це осяйні зорі, послані Творцем, щоб освітити сі-
рий людський шлях, щоб просвітити згорьовану людську
душу, щоб розтопити скрижаніле людське серце, дати лет
приземленому людському тілу. З незліченної низки поетів,
де не кожен поет є поетом, Ніна Іванівна – ПОЕТ, народ-
жений зі словом у кулаці. Воно бунтує і гуртує, надихає
і окриляє, допомагає і підтримує, веде і направляє. Її слово
вміє любити і кохати, сміятися і плакати...
Я – берегиня, мати, просто жінка,
В якої доля писана в селі.
І я пишаюсь тим, що українка,
Я – кров моєї рідної землі.
Відколи Московія розпочала війну проти Украї-
ни, у Харкові вийшли друком три збірки поезій Ніни
Виноградської – «Обпалені крила янгола», «Річка ма-
миного слова» і «Поранені соняхи». Мені здається, що
кожне втрачене життя українського воїна у цій російсько-
українській війні, відновилося віршем у цих збірках.
А соняхи жовті стогнали, поранені в полі,
Солдатський спочинок останнім тут був у житті.
І плакали гірко дерева край шляху від болю
За тих, що невинно зостались на смертній путі..
Нова збірка «Три Василі» включає в себе три поеми,
весь поетичний доробок автора у цьому жанрі. Історична
минувшина України, як і сьогодення, торкається душев-
них переживань і знаходить свій відгук у творах. Вчинок
кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка по
поверненню полонених українців з татаро-турецької
неволі вразив поетку у саме серце – через призму особис-
того сприйняття народилася поема «Іван Сірко у Чорній
долині». Автор висловлює повну суголосність з велич-
ною історичною особою, непереможним полководцем,
палким захисником України Іваном Сірком...
Від чужинської навали недругів жорстоких,
Не програли жодну битву, не ступили й кроку
Вороги закляті наші на рідну країну...
Боронив Іван Сірко завжди батьківщину.
Поема «Голодомор» Ніни Виноградської неодноразо-
во перевидавалася і обійшла весь світ. Вона звучала на
радіо, за цим твором ставили спектаклі, знімали кіно...
Не дивно, що на гранітній плиті Меморіалу жертв Голо-
домору в Києві викарбувані слова саме цього твору:
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У сьогоденні воєнних подій цей твір особливо болить
читачеві своєю оголеною правдою. Прийшло прозріння
до багатьох любителів комуністичного режиму і Радян-
ського Союзу. Разом з прозрінням прийшло і розумін-
ня того, що Росія ще з часів царату ніколи не була нам
дружнім народом, який прийшов на нашу землю повтор-
но творити геноцид українського народу, вона підтвер-
дила свій статус країни-агресора.
Табори ГУЛАГу
Сповнені по вінця
Горя і розпуки
У краях чужих.
Напились сибіри
Крові українців,
Вимостили землю
Кісточками їх.
Як справжній поет, Ніна Виноградська не може сто-
яти осторонь подій своєї країни. Її серце крається розпа-
чем від смертей українських воїнів на полі бою, їй болять
рани свого народу. Небачене свавілля і жорстокість во-
рога, його телевізійне невігластво і божевілля наносить
глибокі рани на межу несумісності з життям...
Лежать сини, що вчора ще жили,
Не розпізнати, ніби невідомі.
Від бетееру пригорща золи
І не потрібна вже нікому поміч...
І тільки безмежжя любові до України і його наро-
ду надає сил, допомагає триматися і гострити поетичне
слово авторки... І ця зброя безжально таврує злочинні
дії ворога, а душа жінки-патріотки виповнює своє слово
любов’ю, співчуттям і ніжністю до рідного народу і рід-
ної землі.
А ти, моя країнонько, живи
В усі часи, щаслива будь, єдина.
І не зганьби отої булави,
Яку в руках тримаєш, Україно.
Нова поема «Три Василі» присвячена трьом синам
українського народу, які в різний час стояли на сторожі
свободи людини і незалежності України – Василю Симо-
ненку, Василю Стусу і Василю Сліпаку. У героїв спільне
не тільки ім’я, вони мають спільну долю – відстоювати
українство в Україні і жертовно віддати свої життя зара-
ди Батьківщини, збереження національного духу і свобо-
ди України.
На цій чудовій золотій землі,
Де пахне м’ята, яблука і дині,
Вже проросли зерном три Василі,
Щоби життя віддати Україні.
Образи трьох Василів у поемі Ніни Виноградської
постають вірними синами своїх матерів і України, які
прожили своє життя, згідно вислову Василя Стуса, «не
набравшись скверни, ненависті, прокльону, каяття».
У сьогоденні з небосхилу нам світять три зірки Василів,
які стали прикладом для сучасників у борні за відстою-
вання української державності, свободи і прав громадя-
нина України. Автор поеми Ніна Виноградська разом зі
своїми героями «кличе люд здобути перемогу» і свято
у це вірить:
Здобути щастя на своїй землі,
Від ворогів її відвоювати –
Постануть всі сини, як Василі,
Яких народить українська мати.
Складні обставини сучасного періоду незалежності
України всередині країни, непорозуміння влади і суспіль-
ства, особисті обставини не ламають сили і духу поете-
си. Вона в постійній боротьбі, її слово завжди стоїть на
сторожі правди і людяності. Ніна Виноградська завжди
залишається вірною собі, не зраджує своїм принципам
висвітлення подій і ставленням до свого народу.
Олександра КІРІЙ, письменниця
м. Харків
часто буває на слуху. Автора одинадцяти поетичних
збірок, заслуженого діяча мистецтв України, члена На-
ціональної спілки письменників та Національної спілки
журналістів України знають школярі і студенти. Її при-
ватне життя вже давно тісно переплелося з громадською
діяльністю. Вона частий гість громадських організацій
і сама є очільницею Харківського обласного відділення
Конгресу української інтелігенції.
Ніна Іванівна за освітою інженер, за покликанням
журналіст, а в душі з юних літ відчуває себе поетом. Та,
поєднуючи красиве і корисне, завжди залишається со-
бою – палким прихильником українського слова, побор-
ником вільної і незалежної України.
Для мене Ніна Виноградська зі своїх поезій постає
рупором боротьби проти ворогів держави, за її держав-
ність, права і свободи людини, за чистоту не тільки рід-
ної мови, а й людських помислів. Її можна звинуватити
у будь-чому тільки не в байдужості.
Ніну Іванівну ніхто і ніщо не може настрахати – вона
завжди йде попереду, тому всі стріли недоброзичливців
попадають у неї, захищаючи весь натовп, що крокує за
нею. У її боротьбі немає напівтонів: ворога вона називає
ворогом, а зрадника – зрадником.
Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Мені імпонує дуже влучна характеристика особистос-
ті Ніни Виноградської від її подруги Катерини Марійчук,
палкої поборниці України: «Поети – то особливі люди.
Поети – це осяйні зорі, послані Творцем, щоб освітити сі-
рий людський шлях, щоб просвітити згорьовану людську
душу, щоб розтопити скрижаніле людське серце, дати лет
приземленому людському тілу. З незліченної низки поетів,
де не кожен поет є поетом, Ніна Іванівна – ПОЕТ, народ-
жений зі словом у кулаці. Воно бунтує і гуртує, надихає
і окриляє, допомагає і підтримує, веде і направляє. Її слово
вміє любити і кохати, сміятися і плакати...
Я – берегиня, мати, просто жінка,
В якої доля писана в селі.
І я пишаюсь тим, що українка,
Я – кров моєї рідної землі.
Відколи Московія розпочала війну проти Украї-
ни, у Харкові вийшли друком три збірки поезій Ніни
Виноградської – «Обпалені крила янгола», «Річка ма-
миного слова» і «Поранені соняхи». Мені здається, що
кожне втрачене життя українського воїна у цій російсько-
українській війні, відновилося віршем у цих збірках.
А соняхи жовті стогнали, поранені в полі,
Солдатський спочинок останнім тут був у житті.
І плакали гірко дерева край шляху від болю
За тих, що невинно зостались на смертній путі..
Нова збірка «Три Василі» включає в себе три поеми,
весь поетичний доробок автора у цьому жанрі. Історична
минувшина України, як і сьогодення, торкається душев-
них переживань і знаходить свій відгук у творах. Вчинок
кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка по
поверненню полонених українців з татаро-турецької
неволі вразив поетку у саме серце – через призму особис-
того сприйняття народилася поема «Іван Сірко у Чорній
долині». Автор висловлює повну суголосність з велич-
ною історичною особою, непереможним полководцем,
палким захисником України Іваном Сірком...
Від чужинської навали недругів жорстоких,
Не програли жодну битву, не ступили й кроку
Вороги закляті наші на рідну країну...
Боронив Іван Сірко завжди батьківщину.
Поема «Голодомор» Ніни Виноградської неодноразо-
во перевидавалася і обійшла весь світ. Вона звучала на
радіо, за цим твором ставили спектаклі, знімали кіно...
Не дивно, що на гранітній плиті Меморіалу жертв Голо-
домору в Києві викарбувані слова саме цього твору:
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У сьогоденні воєнних подій цей твір особливо болить
читачеві своєю оголеною правдою. Прийшло прозріння
до багатьох любителів комуністичного режиму і Радян-
ського Союзу. Разом з прозрінням прийшло і розумін-
ня того, що Росія ще з часів царату ніколи не була нам
дружнім народом, який прийшов на нашу землю повтор-
но творити геноцид українського народу, вона підтвер-
дила свій статус країни-агресора.
Табори ГУЛАГу
Сповнені по вінця
Горя і розпуки
У краях чужих.
Напились сибіри
Крові українців,
Вимостили землю
Кісточками їх.
Як справжній поет, Ніна Виноградська не може сто-
яти осторонь подій своєї країни. Її серце крається розпа-
чем від смертей українських воїнів на полі бою, їй болять
рани свого народу. Небачене свавілля і жорстокість во-
рога, його телевізійне невігластво і божевілля наносить
глибокі рани на межу несумісності з життям...
Лежать сини, що вчора ще жили,
Не розпізнати, ніби невідомі.
Від бетееру пригорща золи
І не потрібна вже нікому поміч...
І тільки безмежжя любові до України і його наро-
ду надає сил, допомагає триматися і гострити поетичне
слово авторки... І ця зброя безжально таврує злочинні
дії ворога, а душа жінки-патріотки виповнює своє слово
любов’ю, співчуттям і ніжністю до рідного народу і рід-
ної землі.
А ти, моя країнонько, живи
В усі часи, щаслива будь, єдина.
І не зганьби отої булави,
Яку в руках тримаєш, Україно.
Нова поема «Три Василі» присвячена трьом синам
українського народу, які в різний час стояли на сторожі
свободи людини і незалежності України – Василю Симо-
ненку, Василю Стусу і Василю Сліпаку. У героїв спільне
не тільки ім’я, вони мають спільну долю – відстоювати
українство в Україні і жертовно віддати свої життя зара-
ди Батьківщини, збереження національного духу і свобо-
ди України.
На цій чудовій золотій землі,
Де пахне м’ята, яблука і дині,
Вже проросли зерном три Василі,
Щоби життя віддати Україні.
Образи трьох Василів у поемі Ніни Виноградської
постають вірними синами своїх матерів і України, які
прожили своє життя, згідно вислову Василя Стуса, «не
набравшись скверни, ненависті, прокльону, каяття».
У сьогоденні з небосхилу нам світять три зірки Василів,
які стали прикладом для сучасників у борні за відстою-
вання української державності, свободи і прав громадя-
нина України. Автор поеми Ніна Виноградська разом зі
своїми героями «кличе люд здобути перемогу» і свято
у це вірить:
Здобути щастя на своїй землі,
Від ворогів її відвоювати –
Постануть всі сини, як Василі,
Яких народить українська мати.
Складні обставини сучасного періоду незалежності
України всередині країни, непорозуміння влади і суспіль-
ства, особисті обставини не ламають сили і духу поете-
си. Вона в постійній боротьбі, її слово завжди стоїть на
сторожі правди і людяності. Ніна Виноградська завжди
залишається вірною собі, не зраджує своїм принципам
висвітлення подій і ставленням до свого народу.
Олександра КІРІЙ, письменниця
м. Харків
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію