Вже все було: і взагалі, і зокрема.
І це життя – сюжет чиєїсь книги:
така ж весна, і зорі, і пітьма,
і в скреслім небі – чорні криги.

Такі ж видіння, тіні і такі ж сліди.
І навіть райдуга посеред ночі –
така ж, як у Бориса Нечерди, –
так само барвами тріпоче…

Таке ж село. І діти в хаті заводні.
Й бабуся, що всю ласку віддала́ їм.
І двоє з вудками отам одні,
як Вінграновський з Талалаєм…

Минає все. Струмить вода у рівчаку.
Та час із пам’яті не все ще витер...
І, може, десь, в якомусь Бучаку*,
явився знов Затуливітер.

*Бучак – село біля Канева, в якому залишилось всього 4 двори,
де жив і трагічно загинув Володимир Затуливітер.

2.01.22