…А діти вмирали тихо –
на свято Усіх Святих;
Не чулось у хаті сміху,
а тут уже й плач затих.
Лиш мати молилась: «Боже ж,
прости, що просить прийшлось.
Із всього, що дати можеш,
дай діточкам хоч чогось.
Собі не прошу – не треба.
Я грішна, прости, прости…
Нічого мені – для себе,
для діточок – щоб спасти…»
А хмари на небосхилі
багріли, мов у крові;
І діти уже безсилі
конали ледь-ледь живі.
Лиш мати молилась: «Боже,
Всевишній Ти наш еси! –
Як я вже на це не згожа,
то Ти їх – молю – спаси.
Собі не прошу нічого –
мені оцей хрест нести…
Дай тільки – скоріш якмога –
щось діткам – щоб їх спасти…»
А діти вмирали тихо…
28.11.21