Чужі слова і музика чужа,
Чужа душа, чужі страждання й болі…
Осінній день іде, не поспіша,
Дощем умився вранішнім. Доволі

Йому тепла від золота листви
І золота березового сміху,
Притишеного кольору трави
І неба голубу осінню втіху.

Та десь отам у долі на краю
Усміхнене враз виникне обличчя,
Що радість не ховає вже свою,
Осонцене від щастя навіть ніччю.

І рідним вже стає колись чуже,
Сміється світ захмарений, барвистий,
У пам’яті навіки збереже
І дощик цей, і це осіннє місто.
24.09.21