Кудлаті хмари в німій судомі,
застигли тихо перед дощем.
І сонце мліє в вечірній втомі
під сутінковим м’яким плащем.

Витає в небі легка зволога
й ляга росою на сіре тло.
І десь плететься ніч клишонога,
і меркне площі рапаве скло.

Вже запалали вогні ліхтарні.
І в небі рясно іскрить стожар.
І сяйно вікна горять в кав’ярні,
і пломеніє афіш вівтар.

З’їдає сутінь вузькі прольоти.
І в спину крекче спізніла ніч.
Й чи то од туги, чи од ломоти,
похнюпивсь пам’ятник узбіч.

9.02.21