СЕРГІЙ ЄСЕНІН НЕХАЙ ТЕБЕ ВЖЕ ВИПИВ ХТОСЬ
Образ твору* * *
Нехай тебе вже випив хтось,
Але мені, мені одному
Лишився дим скляний волось
Й очей твоїх осіння втома.

Літа осінні, вам цвісти
Весни і літа більш яскраво.
Подвійно полонила ти
Поета буйную уяву.

Ніколи серцем не брешу
Й на голос чванства, задавацтва
Без хвилювання відкажу -
Прощаюся вже з розбишацтвом.

О пустотлива, прощавай,
І непокірная одваго.
І серце ти вже напувай,
О крові тверезлива браго.

Й до мене вже гіллям верби
У шибу вересень заглянув,
Щоб я зустрів прихід журби
Так невибагливо багряний.

Багато з чим тепер мирюсь
Вже без принуки, без утрати.
Не та для мене нині Русь,
Вже інші - цвинтарі і хати.

Прозірливо дивлюсь навкруг
І бачу: десь чи тут чи де там,
Могла б лиш ти - сестра і друг -
Супутницею буть поета.

Щоби тобі одній лиш міг
Створити вірності я оду,
Й співать про сутінки доріг
І розбишацтво, що відходить.

22.06.7518 р. (Від Трипілля) (2010)