В кімнаті стояв дух шмаття і сирої води,
і одна у кутку гукала мені: "Молодий!
Молодий, іди, кому я кажу, сюди".
І я йшов, хоча, головно, був сідий.

Червоніли другої дранкою зі стін ножі,
і обрубок бовтався в яйцях, шептав «Біжи».
А що сам не міг позаяк ворухнуть ноги,
тим вільніше у ній було, без снаги.

Третя – вся укривалася в товстий пил, як жир
пустоти, бо у ній ніколи ніхто не жив.
І мені це подобалось більше, чим вітчий дім,
вочевидь – бо так всюди буде по тім.

А четверту б згадав охоче, а не зумів,
бо було у ній, як у мізкові, що скипів.
Отже, я ще живий. Горіло там, далебіг,
або – лопнули труби; от я і збіг.
------------------------------