Люблю село я більше міста
За кусень нелегкого хліба,
За зорі – сяюче намисто,
Що рідне з прадіда і діда.

Люблю як скошена трава,
Дарує пахощі медові
І ваговиті на слова
Неквапні, про усе, розмови.

Люблю бабусь, що на осонні,
У свято і недільний день.
В селі ти, ніби на долоні,
Немов криничний журавель.