& матусин синок
перестріне
таткову доню

їм буде нормально
нічого що все без гроша
океани небесні
від самого інколи ранку

& вона зазирає
в душу
а що та душа

перламутри й сніги
& хтось обіцяв дати шапку
добувати олію
варити якісь-ще супи

& я все розумію
я млію
побачивши мрію

доживемо оцей
віддамо борги . . . .
& чекатимуть смерті
антисоціального батька

& коли той помре
син до мами
вертався б

починати спочатку
розпрямлятись

почитувати
собі