& матусин синок
перестріне
таткову доню
їм буде нормально
нічого що все без гроша
океани небесні
від самого інколи ранку
& вона зазирає
в душу
а що та душа
перламутри й сніги
& хтось обіцяв дати шапку
добувати олію
варити якісь-ще супи
& я все розумію
я млію
побачивши мрію
доживемо оцей
віддамо борги . . . .
& чекатимуть смерті
антисоціального батька
& коли той помре
син до мами
вертався б
починати спочатку
розпрямлятись
почитувати
собі