І
Як не жаль, ми не будемо жити
на землі одночасно усі.
Та колись оживуть на Русі
наші мощі і дереворити.
ІІ
Заяріє Батурина жах,
і віками нечувані саги,
і утоплені на Соловках,
і замучені в'язні Гулагу,
і вітрами розвіяний прах...
І усе це не виссане з пальця
як одурює нас остолоп
і його пацифічне нещастя.
Пригадається і Конотоп,
і узятий за ніч Перекоп...
У вогні затанцюють паяци,
за яких умирає укроп.
Січ, і Крути, вояцьку відвагу
і за волю вояцьку наснагу,
нашу істину – ще донесе
буйний вітер історії, слави
і на мапі постане держава –
Україна, що понад усе!
ІІІ
Божа кара у небі вже діє:
щезне юда і Каїн кремля,
на Месію чекає осля...
омофор одягає Марія
і до самих окраїн – Земля
прокляне і поглине Росію.
01/20