Довчились однокласники мої,
Пропащої системи давні учні.
Світ за очі, у будь-які краї -
Роз'їхались. Такі ми нерозлучні.

Гадаю, десь утішені життям,
Приємно, що знайшли себе. І щастя.
- Шлімазл ти, - кажу собі, - затям,
Що не сиди. Шукай - тобі воздасться.

В будинку, де зростав, немає вже
Старих сусідів. Виїхали, зникли.
Скидається подвір'я на чуже -
П'ять офісів, автівки, мотоцикли.

Недопалки, затоптаний квітник.
Де ділася духмяність вечорова...
Залізний стіл - і він банально зник.
Не бачу лавки теж. Пішла на дрова?

Скидається й тераса на чужу.
Зайти б… Та краще дати драла.
Але ногам ніяк не накажу.
І сила духу немочі не знала…