У недосяжнім піднебінні
Пасуться вівці у отарах
І хвилі котяться невпинні,
Котрі сягають вище хмар аж.
І, наче Сцилла і Харибда,
Помножені на два і вісім,
Із гуркотом здорові брили
Поміж собою б’ються вміло.
Течуть річки і водоспади,
Димлять вулкани, землетруси
Догори дриґом розкидають
Все, що потрапило під вуса.
А вище там хребет високий
З двома печерами гірськими,
А далі, панство, не два ока -
Озера це сталево-сині
З чагарниками, наче дуги,
Котрі приховують провалля,
І поле, зоране не дуже,
І ліс густий і непролазний.
16.12.2016