Вже не вперше з тобою* стрічаюся...
Ти – це *сутність, напевно, сама,
Що завзято лупцюєш палицею,
Хоч у тебе її - катма.

Призначаєш мені побачення,
Кажеш тихо: «Краса – в голизні».
Це для одягу щось та й значило -
Не згадаю, чи й був на мені.

І ставали кущі все густішими,
І трава виростала незгірш…
Я у заростях *сутністю тішилась -
І про це написала вірш.


27.01.2015