Ми, уже доведено, не Раша
і не малороси-холуї,
що були охрещені, як наші:
і чужі, і інколи – свої.
               Нас немає, поки їх багацько:
               йорнутих, обманутих і злих.
               І тому панують Путьки-бацьки,
               поки ми воюємо за них.
Ми як помело у естафеті –
з рук у руки все передають
Кобі – цар Микола, Каті – Петя,
поки всіх до ручки доведуть.
               Не дістались тільки Ліліпуті.
               Комплексом поранене дитя,
               тикає у сторінки забуті
               наше незалежне майбуття.
КеГеБісти – це відомі півні.
Бачили, як тупає кугут?
І у кого сила не на рівні,
ця личина буде тут-як-тут.
               Так і Путьку на лихе тягнуло
               ще коли цькували у дворі.
               Виросло у джинові минуле.
               Де ж казитись, як не на горі?
З резидента сів у президенти.
Ну, а далі, що там не було?
І за це фанати і студенти
охрестили коротко, – Х**ло.
               Осідлав собі усі простори
               у скафандрі і у літаку –
               сушу, і моря, і Фанські гори –
               все, що кукурікає совку.
Всі йому у Думі аплодують.
Все-таки диктатор, як не є.
І душі не чають, і не чують, –
копія Рішара й Депардьє.
               Переплюнув ката-супостата,
               бо мораль для нього не устав.
               Кращий друг у сина того тата,
               у якого голову знімав.
І тому опудало чеченське
Гебельса цитує по-німецьки,
має пілотажний епатаж.
Ла-ла-ла роялить молодецьки,
наче тінь єфрейтора пейзаж.
               І в ажіотажі молодиці
               теж готові на усё, що є,
               бо оратор, судячи по пиці...
А у ДееНеРі є столиця,
де сватами мафія стає.
Буде ще одна карикатура
на велике наше СеРеСеР.
У утробі чокнута натура
випирає зовні аж тепер.
               Пожалію ближнього. Дай, Боже,
               хай його умиє у святі
               кров, що ним пролита у житті.
А коли займе чортяче ложе,
хай «мінує» все, на нього схоже,
Путьками утикані путі.

                              07.2014