Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Невесенко (1963)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ніч
    Столочений день утомно за обрій злетів пелюсткою,
    похнюпився звід розлогий і світоч небесний згас;
  •   Ми дощу просили денно
    Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
    Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.
  •   На площі Миру іде війна
    В руїнах місто… По всьому ширу
    палає небо, димить земля…
  •   Таке уявити і бачити лячно
    Таке уявити і бачити лячно.
    Забути – біда, пам’ятати – незмога…
  •   Від сирени, як від настири
    Від сирени, як від настири,
    мати з донькою мчить сліпма.
  •   Місяць зорі толочить у ступі
    Місяць зорі толочить у ступі,
    бризки сяйва іскряться довкруг.
  •   Зомбі
    Аршином чужим значив тіло слабе,
    хоча і не знавсь на тій мірі.
  •   Мліє місто в прохолоді
    Мліє місто в прохолоді.
    В смерку – сяєва парча.
  •   Вже все було
    Вже все було: і взагалі, і зокрема.
    І це життя – сюжет чиєїсь книги:
  •   Вікна́ картина непримітна
    Вікна́ картина непримітна:
    зима, немовби й не зима –
  •   Невдовзі ранок
    Невдовзі ранок… До світання
    очей склепити не вдалось…
  •   О, цей вечірній теплий грудень
    О, цей вечірній теплий грудень! –
    Тремтить небес рябе сукно.
  •   Приснилось таке, що й повідати грішно
    Приснилось таке, що й повідати грішно –
    ні сп’яну, ні здуру, а так…
  •   Я ніколи не був красивим
    Я ніколи не був красивим:
    ні давно, ні тим більш – тепер.
  •   А діти вмирали тихо
    …А діти вмирали тихо –
    на свято Усіх Святих.
  •   Було це в недільну днину
    Було це в недільну днину,
    ще й празник – хоч в клуб рядись…
  •   Голод
    Миготить пломінець в бляшанці,
    за вікном десь кричать сичі.
  •   День і Ніч
    День затискає сонце в долоні.
    «Любить, не любить…» – зриває пелюстя.
  •   Ми живі і тим щасливі
    Не картайся, милий друже,
    не виказуй своїх мук.
  •   Ховали воїна в селі
    Ховали воїна в селі.
    Стояла мати ледь жива.
  •   Тримала мати в серці таїну
    Тримала мати в серці таїну,
    сльозу втирала краєм хустки.
  •   В одесі
    Одеса...Вечір... Осінніх скверів рудавий крап.
    Дюк де Рішельє і музи́ки з гітарами.
  •   Душа роптала: «Я від туги пла́чу...»
    Душа роптала: «Я від туги пла́чу.
    Сльоза моя густіша ніж ропа.
  •   Рош га-Шана в Умані
    Змішалися види:
    сучасність і давність.
  •   Вересень
    Тупає за вікном осінь дощем холодним.
    Блякне в імлі пейзаж, небо висить рябе…
  •   * * *
    Я за літом, як у вирій, в чужу далеч йшов привільну –
    темнота на кругозорі й тиха часу течія.
  •   Кудлаті хмари в німій судомі
    Кудлаті хмари в німій судомі,
    застигли тихо перед дощем.
  •   Був день, як день. Ні смутку, ні жури
    Був день, як день.
    Ні смутку, ні жури.
  •   Щасливцеве
    Не стримать років цибатих,
    хоч долю скартай саму…
  •   Я пам’ятаю вечір той
    Я пам’ятаю вечір той:
    заграва, море й ми з тобою.
  •   Я знову тут. І тут закінчу вік
    Я знову тут. І тут закінчу вік, –
    вже встиг зістаритись й зігнутись.
  •   Другу
    Життя прожить – не поле перейти.
    А ми живем і – дасть Бог – будем жити.
  •   Ні сліз, ні каяття
    Ні сліз, ні каяття, – нічого з давніх днин.
    І пам’ять все життя випліскує з глибин.
  •   Каліка
    …Отака вона фортуна –
    тяжкий хрест в лихій юдолі.
  •   Моя самотність мліє в самоті
    Моя самотність мліє в самоті,
    давно їй сумно в тілі моїм куцім.
  •   Таке буття. Таке життя
    Таке буття. Таке життя.
    Час зупинись!
  •   Вернувсь товариш із війни
    Спливала ніч – жарка й загайна.
    Я додивлявсь останні сни.
  •   Я украв себе у долі
    Я украв себе у долі,
    сам себе у себе вкрав.
  •   Томливе безсоння зі мною зжилось
    Томливе безсоння зі мною зжилось,
    я марно його не тривожу.
  •   Розтеклась пітьма навкруг
    Розтеклась пітьма навкруг,
    час плететься тихим кроком.
  •   Хмурий день тамує втому
    Хмурий день тамує втому,
    вечір ще ген-ген.
  •   За обрій сонце упало втомне
    За обрій сонце упало втомне.
    Дрімала в тиші загускла ніч.
  •   Маестро слухав тишину
    Маестро слухав тишину –
    гучну, виразну і веселу,
  •   Після дощу
    Небесний вогонь загасили дощі.
    Вдивляюсь в задимлене мрево.
  •   Дощ
    Сполоханий ранок давно від’ятрів
    і землю розбурхав схололу.
  •   Вже вщухли розриви мінні
    Вже вщухли розриви мінні.
    У вирвах димить земля.
  •   Світанок
    Палає в далечі заграва,
    імла ранкова осіда.
  •   Туман, боєць і ворон
    Туман густий крадеться бісом,
    з долини сунеться на кряж,
  •   Згубився день у сутінковій млі
    Згубився день у сутінковій млі.
    Пузате небо щулиться од вітру.
  •   Холодна темінь стелиться сукном
    Холодна темінь стелиться сукном.
    Зомліле місто тішить ніч ласкава…
  •   Весна уже ось-ось
    Весна уже ось-ось. Стікає сніг в калюжі.
    Строкаті небеса на сонці мерехтять.
  •   А душа, мабуть, має крила
    …А душа, мабуть, має крила,
    як у ангелів, чи у птиць…
  •   Білий кінь
    День морозний. І сонце. І сніг.
    Біла паморозь вкрила дерева.
  •   Палата. Ліжко. М’ята постіль
    Палата. Ліжко. М’ята постіль.
    Руді розводи кров’яні…
  •   Він нелюбов’ю відболів
    Він нелюбов’ю відболів,
    боявсь – любов’ю захворіти.
  •   Вже вечоріло... Вдалині
    Вже вечоріло... Вдалині
    згасало сонце.
  •   Колише ранок траву шовкову
    Колише ранок траву шовкову,
    В долині блякло мигтить ромен.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки