•  Ніч

Столочений день утомно за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий і світоч небесний згас;

•  Ми дощу просили денно

Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.

•  На площі Миру іде війна

В руїнах місто… По всьому ширу
палає небо, димить земля…

•  Таке уявити і бачити лячно

Таке уявити і бачити лячно.
Забути – біда, пам’ятати – незмога…

•  Від сирени, як від настири

Від сирени, як від настири,
мати з донькою мчить сліпма.

•  Місяць зорі толочить у ступі

Місяць зорі толочить у ступі,
бризки сяйва іскряться довкруг.

•  Зомбі

Аршином чужим значив тіло слабе,
хоча і не знавсь на тій мірі.

•  Мліє місто в прохолоді

Мліє місто в прохолоді.
В смерку – сяєва парча.

•  Вже все було

Вже все було: і взагалі, і зокрема.
І це життя – сюжет чиєїсь книги:

•  Вікна́ картина непримітна

Вікна́ картина непримітна:
зима, немовби й не зима –

•  Невдовзі ранок

Невдовзі ранок… До світання
очей склепити не вдалось…

•  О, цей вечірній теплий грудень

О, цей вечірній теплий грудень! –
Тремтить небес рябе сукно.

•  Приснилось таке, що й повідати грішно

Приснилось таке, що й повідати грішно –
ні сп’яну, ні здуру, а так…

•  Я ніколи не був красивим

Я ніколи не був красивим:
ні давно, ні тим більш – тепер.

•  А діти вмирали тихо

…А діти вмирали тихо –
на свято Усіх Святих.

•  Було це в недільну днину

Було це в недільну днину,
ще й празник – хоч в клуб рядись…

•  Голод

Миготить пломінець в бляшанці,
за вікном десь кричать сичі.

•  День і Ніч

День затискає сонце в долоні.
«Любить, не любить…» – зриває пелюстя.

•  Ми живі і тим щасливі

Не картайся, милий друже,
не виказуй своїх мук.

•  Ховали воїна в селі

Ховали воїна в селі.
Стояла мати ледь жива.

•  Тримала мати в серці таїну

Тримала мати в серці таїну,
сльозу втирала краєм хустки.

•  В одесі

Одеса...Вечір... Осінніх скверів рудавий крап.
Дюк де Рішельє і музи́ки з гітарами.

•  Душа роптала: «Я від туги пла́чу...»

Душа роптала: «Я від туги пла́чу.
Сльоза моя густіша ніж ропа.

•  Рош га-Шана в Умані

Змішалися види:
сучасність і давність.

•  Вересень

Тупає за вікном осінь дощем холодним.
Блякне в імлі пейзаж, небо висить рябе…

•  * * *

Я за літом, як у вирій, в чужу далеч йшов привільну –
темнота на кругозорі й тиха часу течія.

•  Кудлаті хмари в німій судомі

Кудлаті хмари в німій судомі,
застигли тихо перед дощем.

•  Був день, як день. Ні смутку, ні жури

Був день, як день.
Ні смутку, ні жури.

•  Щасливцеве

Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму…

•  Я пам’ятаю вечір той

Я пам’ятаю вечір той:
заграва, море й ми з тобою.

•  Я знову тут. І тут закінчу вік

Я знову тут. І тут закінчу вік, –
вже встиг зістаритись й зігнутись.

•  Другу

Життя прожить – не поле перейти.
А ми живем і – дасть Бог – будем жити.

•  Ні сліз, ні каяття

Ні сліз, ні каяття, – нічого з давніх днин.
І пам’ять все життя випліскує з глибин.

•  Каліка

…Отака вона фортуна –
тяжкий хрест в лихій юдолі.

•  Моя самотність мліє в самоті

Моя самотність мліє в самоті,
давно їй сумно в тілі моїм куцім.

•  Таке буття. Таке життя

Таке буття. Таке життя.
Час зупинись!

•  Вернувсь товариш із війни

Спливала ніч – жарка й загайна.
Я додивлявсь останні сни.

•  Я украв себе у долі

Я украв себе у долі,
сам себе у себе вкрав.

•  Томливе безсоння зі мною зжилось

Томливе безсоння зі мною зжилось,
я марно його не тривожу.

•  Розтеклась пітьма навкруг

Розтеклась пітьма навкруг,
час плететься тихим кроком.

•  Хмурий день тамує втому

Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген.

•  За обрій сонце упало втомне

За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загускла ніч.

•  Маестро слухав тишину

Маестро слухав тишину –
гучну, виразну і веселу,

•  Після дощу

Небесний вогонь загасили дощі.
Вдивляюсь в задимлене мрево.

•  Дощ

Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу.

•  Вже вщухли розриви мінні

Вже вщухли розриви мінні.
У вирвах димить земля.

•  Світанок

Палає в далечі заграва,
імла ранкова осіда.

•  Туман, боєць і ворон

Туман густий крадеться бісом,
з долини сунеться на кряж,

•  Згубився день у сутінковій млі

Згубився день у сутінковій млі.
Пузате небо щулиться од вітру.

•  Холодна темінь стелиться сукном

Холодна темінь стелиться сукном.
Зомліле місто тішить ніч ласкава…

•  Весна уже ось-ось

Весна уже ось-ось. Стікає сніг в калюжі.
Строкаті небеса на сонці мерехтять.

•  А душа, мабуть, має крила

…А душа, мабуть, має крила,
як у ангелів, чи у птиць…

•  Білий кінь

День морозний. І сонце. І сніг.
Біла паморозь вкрила дерева.

•  Палата. Ліжко. М’ята постіль

Палата. Ліжко. М’ята постіль.
Руді розводи кров’яні…

•  Він нелюбов’ю відболів

Він нелюбов’ю відболів,
боявсь – любов’ю захворіти.

•  Вже вечоріло... Вдалині

Вже вечоріло... Вдалині
згасало сонце.

•  Колише ранок траву шовкову

Колише ранок траву шовкову,
В долині блякло мигтить ромен.