Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!



Рубрики / Про поезію і поетів

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Цвірінькнув годинник…
    Цвірінькнув годинник,
    і хвиля злетіла,
  •   День без поезії
    Розмножилися дні, –
    що значить – «суєта».
  •   Лінощі велета
    Лінощі велета, ніби вулкана, що спить,
    ніби кита, що на хвилі розлігся роками,
  •   Шмат увірву твойого часу…
    Шмат увірву твойого часу
    дорогоцінного;
  •   Ти даєш мені все…
    Ти даєш мені все! Ти – мов сонце велике!
    На палаючий день перероджуєш ніч
  •   Забираю слова…
    Забираю слова,
    вони занедужали, друже.
  •   Талант і ґеній
    Хай час прочинить двері після мене
    для золотих беззахисних дітей.
  •   Я – голова імперії моїх думок…
    Я – голова імперії моїх думок,
    колонізую простори новí,
  •   Скорпіон. 634.
    Я залишився не тим, ким був.
    Я залишився цим.
  •   Відоме лише одне місце позбавлення волі…
    Відоме лише одне місце позбавлення волі.
    Серце, і тільки серце.
  •   Печія́ пече, а я пишу…
    Печія́ пече, а я пишу.
    Печія́ пече, я не лягаю.
  •   Молочай
    Ще буде час – й увійде в моду вірш,
    захочуть люде говорити в риму.
  •   Сам себе брешу…
    Сам себе брешу (брехня маленька)…
    На покотті слів тривала лжа
  •   Післямова
    Я – поет. Але сила поета –
    на Землі. І в імлі, бо в імлі…
  •   Я
    Коли надходить натхнення –
    я в очі беру ніч,
  •   Ґеніальний спосіб був і є…
    Ґеніальний спосіб був і є –
    книгою…
  •   Люди псуються…
    Люди псуються. Годинники – теж.
    Стрілка мінливо погрожує.
  •   Постукайте тихо у двері мої…
    Постукайте тихо у двері мої.
    Не будьте такі навіжені.
  •   Народження
    Ці вірші написалися не мною?
    Не знаю. Може, й справді, це є так.
  •   Вогонь
    Тремтять вогні в космічній далині –
    дурманить ніч їх зоряне безсоння…
  •   Вуж
    Пливе мій вуж до витоків мистецтва,
    звиваючись, незлякано пливе
  •   Чиясь поезія – закам’янілий ліс…
    Чиясь поезія – закам’янілий ліс,
    де кожен вірш – струнке ґранітне дерево,
  •   Віола
    На трьох вітрах заведена віола.
    У двох руках і по одній струні
  •   Оце моє таке життя…
    Оце моє таке життя.
    Мої продовження у дітях.
  •   Час одяг міняти й манери…
    Час одяг міняти й манери.
    Попадали літні шпалери,
  •   Поезії мої, але твої
    Я перевдягся в чорного сича.
    Сів уночі на дерево печалю.
  •   Таємниця
    Вибачайте, жодних передмов!
    Творчість – це суцільна таємниця.
  •   (Сокровенно)
    Тихий світ однієї молитви
    упокоєно і сокровенно
  •   Нині
    У країні заводів і фабрик немає поетів.
    Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
  •   Уперше за багато літ і літер…
    Уперше за багато літ і літер
    я наздогнав заримований вітер!
  •   Тим, хто любить читати вірші…
    Тим, хто любить читати вірші,
    надто ласий до вихилясів,
  •   Ремонт
    я зачиняюсь на ремонт.
    Усі мої казки́ – подертий мотлох.
  •   Натхнення
    Я натхнення своє ображав,
    не бажав його і зневажав.
  •   Думка
    Пізнай мене за думкою й без думки.
    Усе так просто, адже вічність є!
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки