•  Друге березня. Сон…

Друге березня. Сон.
Ви, мій любий герою,

•  Поету місце – в стратосфері…

Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.

•  Окремішність і перевтома

Плакатиму – лише прочитаю тебе,
лише розгадаю той тай ієроґліфів…

•  Епістоляр я, епістоляр…

Епістоляр я, епістоляр,
конвертами обвішаний.

•  Бог підказав мій сенс…

Бог підказав мій сенс –
я втілив у слова.

•  Є – ніч

Є – ніч, облудлива химеро!
А в інший час не смій-таки

•  Клопіт

Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.

•  Коли я вітром оперезався…

Коли я вітром оперезався
і літати научався,

•  Цвірінькнув годинник…

Цвірінькнув годинник,
і хвиля злетіла,

•  День без поезії

Розмножилися дні, –
що значить – «суєта».

•  Лінощі велета

Лінощі велета, ніби вулкана, що спить,
ніби кита, що на хвилі розлігся роками,

•  Шмат увірву твойого часу…

Шмат увірву твойого часу
дорогоцінного;

•  Ти даєш мені все…

Ти даєш мені все! Ти – мов сонце велике!
На палаючий день перероджуєш ніч

•  Забираю слова…

Забираю слова,
вони занедужали, друже.

•  Талант і ґеній

Хай час прочинить двері після мене
для золотих беззахисних дітей.

•  Я – голова імперії моїх думок…

Я – голова імперії моїх думок,
колонізую простори новí,

•  Скорпіон. 634.

Я залишився не тим, ким був.
Я залишився цим.

•  Відоме лише одне місце позбавлення волі…

Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.

•  Печія́ пече, а я пишу…

Печія́ пече, а я пишу.
Печія́ пече, я не лягаю.

•  Молочай

Ще буде час – й увійде в моду вірш,
захочуть люде говорити в риму.

•  Сам себе брешу…

Сам себе брешу (брехня маленька)…
На покотті слів тривала лжа

•  Післямова

Я – поет. Але сила поета –
на Землі. І в імлі, бо в імлі…

•  Я

Коли надходить натхнення –
я в очі беру ніч,

•  Ґеніальний спосіб був і є…

Ґеніальний спосіб був і є –
книгою…

•  Люди псуються…

Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.

•  Постукайте тихо у двері мої…

Постукайте тихо у двері мої.
Не будьте такі навіжені.

•  Народження

Ці вірші написалися не мною?
Не знаю. Може, й справді, це є так.

•  Вогонь

Тремтять вогні в космічній далині –
дурманить ніч їх зоряне безсоння…

•  Вуж

Пливе мій вуж до витоків мистецтва,
звиваючись, незлякано пливе

•  Чиясь поезія – закам’янілий ліс…

Чиясь поезія – закам’янілий ліс,
де кожен вірш – струнке ґранітне дерево,

•  Віола

На трьох вітрах заведена віола.
У двох руках і по одній струні

•  Оце моє таке життя…

Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.

•  Час одяг міняти й манери…

Час одяг міняти й манери.
Попадали літні шпалери,

•  Поезії мої, але твої

Я перевдягся в чорного сича.
Сів уночі на дерево печалю.

•  Таємниця

Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.

•  (Сокровенно)

Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно

•  Нині

У країні заводів і фабрик немає поетів.
Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.

•  Уперше за багато літ і літер…

Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!

•  Тим, хто любить читати вірші…

Тим, хто любить читати вірші,
надто ласий до вихилясів,

•  Ремонт

я зачиняюсь на ремонт.
Усі мої казки́ – подертий мотлох.

•  Натхнення

Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.

•  Думка

Пізнай мене за думкою й без думки.
Усе так просто, адже вічність є!