Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
![]() |
|
Рубрики
/ Про поезію і поетів
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Друге березня. Сон…
•
Поету місце – в стратосфері…
•
Окремішність і перевтома
•
Епістоляр я, епістоляр…
•
Бог підказав мій сенс…
•
Є – ніч
•
Клопіт
•
Коли я вітром оперезався…
•
Цвірінькнув годинник…
•
День без поезії
•
Лінощі велета
•
Шмат увірву твойого часу…
•
Ти даєш мені все…
•
Забираю слова…
•
Талант і ґеній
•
Я – голова імперії моїх думок…
•
Скорпіон. 634.
•
Відоме лише одне місце позбавлення волі…
•
Печія́ пече, а я пишу…
•
Молочай
•
Сам себе брешу…
•
Післямова
•
Я
•
Ґеніальний спосіб був і є…
•
Люди псуються…
•
Постукайте тихо у двері мої…
•
Народження
•
Вогонь
•
Вуж
•
Чиясь поезія – закам’янілий ліс…
•
Віола
•
Оце моє таке життя…
•
Час одяг міняти й манери…
•
Поезії мої, але твої
•
Таємниця
•
(Сокровенно)
•
Нині
•
Уперше за багато літ і літер…
•
Тим, хто любить читати вірші…
•
Ремонт
•
Натхнення
•
Думка
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Друге березня. Сон.
Ви, мій любий герою,
Ви, мій любий герою,
Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.
Напівживий лечу до втрат.
Плакатиму – лише прочитаю тебе,
лише розгадаю той тай ієроґліфів…
лише розгадаю той тай ієроґліфів…
Епістоляр я, епістоляр,
конвертами обвішаний.
конвертами обвішаний.
Бог підказав мій сенс –
я втілив у слова.
я втілив у слова.
Є – ніч, облудлива химеро!
А в інший час не смій-таки
А в інший час не смій-таки
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
у прерозумних людей.
Коли я вітром оперезався
і літати научався,
і літати научався,
Цвірінькнув годинник,
і хвиля злетіла,
і хвиля злетіла,
Розмножилися дні, –
що значить – «суєта».
що значить – «суєта».
Лінощі велета, ніби вулкана, що спить,
ніби кита, що на хвилі розлігся роками,
ніби кита, що на хвилі розлігся роками,
Шмат увірву твойого часу
дорогоцінного;
дорогоцінного;
Ти даєш мені все! Ти – мов сонце велике!
На палаючий день перероджуєш ніч
На палаючий день перероджуєш ніч
Забираю слова,
вони занедужали, друже.
вони занедужали, друже.
Хай час прочинить двері після мене
для золотих беззахисних дітей.
для золотих беззахисних дітей.
Я – голова імперії моїх думок,
колонізую простори новí,
колонізую простори новí,
Я залишився не тим, ким був.
Я залишився цим.
Я залишився цим.
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Серце, і тільки серце.
Печія́ пече, а я пишу.
Печія́ пече, я не лягаю.
Печія́ пече, я не лягаю.
Ще буде час – й увійде в моду вірш,
захочуть люде говорити в риму.
захочуть люде говорити в риму.
Сам себе брешу (брехня маленька)…
На покотті слів тривала лжа
На покотті слів тривала лжа
Я – поет. Але сила поета –
на Землі. І в імлі, бо в імлі…
на Землі. І в імлі, бо в імлі…
Коли надходить натхнення –
я в очі беру ніч,
я в очі беру ніч,
Ґеніальний спосіб був і є –
книгою…
книгою…
Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.
Стрілка мінливо погрожує.
Постукайте тихо у двері мої.
Не будьте такі навіжені.
Не будьте такі навіжені.
Ці вірші написалися не мною?
Не знаю. Може, й справді, це є так.
Не знаю. Може, й справді, це є так.
Тремтять вогні в космічній далині –
дурманить ніч їх зоряне безсоння…
дурманить ніч їх зоряне безсоння…
Пливе мій вуж до витоків мистецтва,
звиваючись, незлякано пливе
звиваючись, незлякано пливе
Чиясь поезія – закам’янілий ліс,
де кожен вірш – струнке ґранітне дерево,
де кожен вірш – струнке ґранітне дерево,
На трьох вітрах заведена віола.
У двох руках і по одній струні
У двох руках і по одній струні
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Мої продовження у дітях.
Час одяг міняти й манери.
Попадали літні шпалери,
Попадали літні шпалери,
Я перевдягся в чорного сича.
Сів уночі на дерево печалю.
Сів уночі на дерево печалю.
Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.
Творчість – це суцільна таємниця.
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
упокоєно і сокровенно
У країні заводів і фабрик немає поетів.
Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
я наздогнав заримований вітер!
Тим, хто любить читати вірші,
надто ласий до вихилясів,
надто ласий до вихилясів,
я зачиняюсь на ремонт.
Усі мої казки́ – подертий мотлох.
Усі мої казки́ – подертий мотлох.
Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.
не бажав його і зневажав.
Пізнай мене за думкою й без думки.
Усе так просто, адже вічність є!
Усе так просто, адже вічність є!