Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Деркач (2018)
Я ще є і муза не минає,
поки йде до осені весна.
Геніїв поезії немає.
Є лише поезія одна.


Рубрики / Акценти

Опис: Твори на тему громадянської лірики з політичними відтінками
Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Довга дорога в нікуди
    Їхали ми, їхали і от,
    нібито, доїхали до краю,
  •   Позаштатним творцям літератури
    ІДивує зоологія еліти
    в політиці, поетиці, борні...
  •   Повторення пройденого
    Обмануті є ще усюди
    і бідні, тому що дурні,
  •   Розчарування
    ІНам помагають, бо іде війна
    Європою і мало є надії,
  •   Приватне і суспільне
    Гірка печаль оповиває душу –
    немає пієтету до рідні,
  •   Особливості поетичної популярності
    ІГасити маяки не маю права,
    бо їм видніше, поки на межі
  •   С'est La Vie
    Ми й досі не оснащені бронею
    у тій же мірі, що і вороги.
  •   Коротко про довгождане
    Коли настане золота пора,
    мине доба воєнної епохи
  •   Реальне об’явлення
    ІСвяте письмо поволі, та збулося
    у місиві релігій і подій...
  •   Прожекти рептилоїдів
    ІЄ такі в історії моменти,
    що не гірше за армагеддон
  •   Перед воскресінням
    Наче, тихо... нібито – субота...
    свято заглядає за поріг...
  •   Пекельне досьє
    ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
    з вогнем у хаті опоненти світу...
  •   Походження бомонду
    ІМи ніколи не були братами
    із юрбою орків-упирів.
  •   Мистецькі перегони
    Куцому до зайця не далеко.
    Недалекі їхні візаві:
  •   Останнє слово
    Це не минає... наче – уві сні...
    перед очима показова страта
  •   Шлях до перемоги
    Шляху за переправою немає,
    коли його второвує війна,
  •   Колізії ілюзій
    Мала надія на високе небо,
    якщо не жив, а рився у землі...
  •   Роздуми про рулетку
    Життя не таїна, а гра... і на погості
    у кожного свої і дата, і число...
  •   Мертві душі окаянного електорату
    Історії далекі відголоски
    усе іще даються у знаки.
  •   Собачі мітки імперії
                        І
    Чужу царицю маємо й донині.
  •   Викрадення Європи
    Як то файно, що ми не герої
    і не мічені поміж людьми –
  •   Ніколи
                           І
    Яке химерне є оце, – ніколи,
  •   Довга дорога безмовності
                І
    Імперія щезає у імлі,
  •   Маркітанти поневолі
    Купувати – не вбивати,
    та тремтять рашисти,
  •   Бенефіс пропаганди
    Все сказано й почуто майже скрізь,
    де знають, що уже не може бути
  •   Нагадування – всьому світу
    У сни ще не вривається війна,
    але душа вібрує у тривозі –
  •   Вакцинація війною
    ІПророчі сни ніякі не химери...
    стоять за волю укри і бандери,
  •   Час армагеддону
    ІРозбита чаша Божого терпіння.
    Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
  •   Тропами та дебрями
    ІНе любо неприкаяній душі...
    немає як «поплакати у шалик»
  •   Рашпілем по склу
    Каюся і сповідаюсь,
    що накопичую гріх
  •   Деформації реформацій
    Одвічно гасло ратая було, –
    готуйся до війни заради миру...
  •   Бісова комедія
    Не вистачає злості
    узимку на весну:
  •   Останні трупи Союзу
    Їде і їде богемна орда
    на Україну, а не в Україну,
  •   Сансара по-українськи
    Життя іде – контора пише,
    хоча душа «на ладан дише»
  •   Поетика нейтралітету
    Ліричні поети –
    окраса естети-
  •   Жертви писемності
    Хто лише себе не додає
    у мережу в образі світлини...
  •   План Бе
    Московія у Заполяр’ї
    будує газовий солярій...
  •   Пірати ХХІ віку
    Як жадала Раша, так ся й стало...
    кража і жадо́ба – вічне зло.
  •   Точка відліку
    Кочуємо, як правило, у Лету,
    лишаючи на пам’ять по собі
  •   Пандемія ненависті
    ІРадіємо. Невже скресає лід?
    І боїмось, аби чого не вийшло
  •   Пора розчарувань
    ІЗима мітлою вимітає осінь…
    О! Як її любив поет арап!
  •   Собачі перегони
    То затихає, то лунає знову
    собача пісня про легальну мову...
  •   Розвіяне сімейство
    Четверо нас із семи дітвори –
    щирі у вірі, наївні...
  •   Розворот на радіан
    Зів'ялі кольори на диво урочисті
    в очікуванні дня осінньої пори,
  •   Маршрутами Донкіхота
    Витрушує суди ідальго Зеля,
    аби його боялись вороги.
  •   Недоварена каша
    Кримінальна влада дуже пильна –
    знає що, куди й кому несуть.
  •   Вчорашнє завтра
    Хто сіє, той збирає врожаї
    і не паї, а землю обробляє,
  •   Сьогоднішнє вчора
    Жити, виживаючи, не мед
    і лише уява помагає
  •   Оказія
    І я ґаранта запитаю,
    яка стратегія і план –
  •   У покрові дня
    Мене вітають, то і я вітаю:
    з Покровою! Бо є ще козаки
  •   Колись і тепер
    Коли в минулому житті
    були ми козаками,
  •   Коловорот сущого
    Минає день за днем, за роком рік...
    на капищах, руїнах базилік,
  •   Сновидіння наяву
    Ущипнути хочеться себе,
    а не молодицю за коліно.
  •   Попурі
    А нас немало, хоч і не багато
    любителів пілюлі і халви,
  •   Рефлексії дня
    Ми – в Україні! Я не вмію
    інакше бачити себе.
  •   Пацаки
    Ніде не зупиняється орда...
    на Україну простягає лапи
  •   Убивці правди
    У мережі гуляє еФеСБе.
    І солов’ї, і зелі, і гордони,
  •   Приборкання осатанілих
    Мої брати, що старшими ставали,
    втопивши Україну у крові,
  •   Окупанти престолів
    Що не божевільний, то оратор.
    Славою дурною гай шумить.
  •   Не звідане на досвіді
    Проминає усе, що було і не буде
    на чиємусь віку, на останній межі...
  •   Заручники минулого
    Ідуть поети. Їхня роль така –
    у пору смути суще освітити,
  •   Опозиція совковості
    Зелене й короноване мине,
    хоча не діє поки-що вакцина.
  •   Вчорашній сон
                 І
    Лечу, хоча і не світає,
  •   Парадокси негоди
    У тілі є біологічні гени.
    Наука розшифровує геном.
  •   Історія писаної торби
                   І
    Історії заварює війна,
  •   Парад у тупик
    На Раші не міняється нічого.
    Агонізує азія-ордло.
  •   Парад антиподів
    У полоні, у колоні Зе
    нація дорогу обирає...
  •   Нутро і тло контрреволюції
    Ще не зачиняється сезам
    і на сході іноді світає...
  •   Чистоплюям
    Уся компанія моя –
    як не лелека, то синиця...
  •   «Березневі іди»
    Знову віє, нібито, весною,
    а вертає, наче, до зими
  •   Напередодні апокаліпсису
    Немає перепони і табу
    нацькованій агресії зі сходу,
  •   Кінець дискусії
    Кумири-поети найбільші ура-патріоти
    уміють волати: люби, не убий, не кради...
  •   Заповітне слово
    Великі люди і маленькі
    по всіх усюдах на Землі
  •   Синдром щура
                       І
    Не до революції... наразі
  •   Сценарій сюр
    Мода не міняється
    і юрба не кається,
  •   Освоєні горизонти
                       І
    Осінню, а іноді й зимою
  •   Історія з географією
                        І
    Гуляю в основному наодинці.
  •   Пророцтво
             І
    Як не жаль, ми не будемо жити
  •   Граф'ям на літеру Е
    Давида, як поета-меломана
    в бою не подолає Голіаф.
  •   Сеньйор бандито
    Що не було колись, того й не буде.
    Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
  •   Бімба уповільненої дії
    Коли були ми ще братами,
    жилося якось і тоді.
  •   Буквоїдство
    Я ще іду, бо я умію
    іти. Минаю камінці.
  •   Дегенератам п’ятої колони
    І глухому багато-що можна,
    і сліпому дозволено все.
  •   Скрепи на горизонті
    Я бачу
    імперії підкошені коліна.
  •   Саміт 2
    Ще до Трійці далеко, ачей?
    А на саміт очікує трійця
  •   Обо-юдо-любіє
    Єпархія іудина єднає
    юродиву юрму на всі часи.
  •   Питання руба
    Душею досягаю вище неба,
    за обрії, до райдуги дуги,
  •   Сюжетний образ
    Картина житія за всі віки –
    історія живої ойкумени.
  •   Володарі білих кілець
    ІЩось і було, а нація не знає, –
    що то воно у Франції було?
  •   Парадигми слова
    ІЯ б сіяв та орав, якби
    не жав навіяні сюжети
  •   Творці – не графомани
    Чи я поет, чи хуліган
    і чи творю, чи витворяю,
  •   Компартійна трійця
    Тиша явно не матроська.
    У Гаазі – тишина.
  •   Безсрібники
    В Одесі їдеш – як «помажеш»,
    і це мене хвилює теж.
  •   Національні особливості окупанта
    У нації Батия є ознаки :
    усе й усіх усюди дістає,
  •   Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
  •   Про зелень
    Осінь посіяла зерня,
    йде у поля і гаї
  •   Проворонені орли
    Рабу юрми аби лише ім’я
    із ящика, по радіо почути
  •   Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
  •   Рокіровка
    Повертають воїни-сини
    в Україну, «із Дону додому»,
  •   Прогнози
    Іще лишаються у моді
    бої, погода й чудеса.
  •   Фантасмагорія
    Одна у цьому світі дивина,
    що ангели усі – на тому світі.
  •   Паралелі незримого
    Безкрає небо, а життя – безмежне.
    Ілюзії – усі мої путі
  •   Гібридне потепління
    Гаряче літо і пекельні зони.
    Історію опанувало зло.
  •   Від першої особи
    А ми іще із тих базік
    і слуги у народу,
  •   Нюанси войовничого наративу
    « Ось то я!» – позаймало висоти
    і видурює в нації час...
  •   Обездолені
    Не застує едему біднота,
    якої і раніше вистачало.
  •   Доба перемін
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
  •   Доба перемін
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
  •   Під музику Мордору
    Не линяє іще триколор.
    Нависає над Києвом карма.
  •   Зиґзаґи творчості
    Диктує небо, а пильнує око...
    і те, що сивина у бороді,
  •   Україна сміється
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
  •   Сугестії буття
    Існує все і водночас.
    Буває,
  •   Діагностичне резюме
    За волю – це неначе за «Свободу»,
    але нехай живе порохобот,
  •   Воно(18+)
    Команда Зе дає вонючий пшик.
    На зелені кайфують разумкови,
  •   Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
  •   Святоша у ризах люципера
    Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
    не пам’ятають, де вони взялись.
  •   Кошеня у чоботях
    Мішок уже розв’язаний. Європа
    побачила у величі й красі
  •   Палітра насущного
                             І
    Граблі пора міняти на лопату,
  •   Вхід і вихід
    У Рашію не їдуть поїзди,
    на заході триває чудасія,
  •   Повзуча реінкарнація
    Уже готова мафія нових
    облич і лиць нуворишів у Раді
  •   На узбіччі
    Не застую юрбі,
    іду собі та й годі.
  •   Совкова табакерка
    Ще не плює на обране народ
    і не кусає лікті у надії,
  •   У світі Езопа
    У міражі омріяного лету
    до ирію готові журавлі,
  •   Зиґзаґи творчості
    Пишеться як чується. Гадаю,
    є удача – Богові хвала.
  •   Тяжка карма
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
  •   Полуда
    Людей не знати – то лиха біда,
    а знаєш, не здивуєшся ніколи,
  •   Відрижки імперії
    Усім відомо, – де війною віє,
    чекай із «іхтамнєтами» Москву.
  •   Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
  •   Бенефіс
                 І
    Уже й не знаю, із якого краю
  •   Під сурдинку дощу
    Ідуть дощі. Яка то благодать!
    Небесне море землю поливає,
  •   РS
    Усе, що мали, це – до хліба сало.
    Що маємо? Дорогу у Союз.

  • Огляди

    1. Довга дорога в нікуди
      Їхали ми, їхали і от,
      нібито, доїхали до краю,
      де усіх чекає поворот,
      може, не у пекло, а до раю.

      Видно, що інерція така
      у карети ситої Європи –
      явно запізнилась і швидка,
      і пожежна... риємо окопи.

      Амнезія пам’яті вгорі
      стимулює все несамовите,
      самозвані люті упирі
      чавкають угноєне корито.

      Ну, а наше шапіто веде,
      нібито, подалі... до кордону,
      та у небі меншає озону
      і палає небо де-не-де,
      і немає схованки ніде
      по дорозі до армагеддону.

      01/24



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Позаштатним творцям літератури
      І
      Дивує зоологія еліти
      в політиці, поетиці, борні...
      переживають іноді піїти,
      що деякі вокабули гучні
      у мові мають зайві голосні.
      Аматори і (в)умні ерудити
      обурені наукою освіти,
      яка їм «заважа писать» пісні.

      ІІ
      Ой, пишуть люди, коливають тишу,
      кімвалять білий шум у голові
      у читача, якого мода тішить,
      але, напевне, авгури праві –
      як на базарі чують, так і пишуть,
      аби було дохідливо... усім...
      навіщо та літературна мова
      і правила граматики? Своїм
      налізе... і на голову здорову –
      усі щасливі... є оцінка сім,
      аби лише почули їхні ямби
      сонету та епітети нудні –
      і цим усім пишаються одні,
      а інші посилають дифірамби.

      ІІІ
      Богема коронованих еліт
      видумує такі неологізми,
      що в’януть вуха...
      ......................радує сучліт*
      осанною, – ура соцреалізму!
      Але міняти гасло ще не пізно,
      якщо себе почує неофіт.

      10/23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Повторення пройденого
      Обмануті є ще усюди
      і бідні, тому що дурні,
      були... залишились упевнені,
      що ними керують не телепні,
      не тайні злодії, не юди,
      які нажились на війні.

      І є ще душею убога
      еліта... якій все одно,
      що пекло едему тіснішає
      і треба дорогою іншою
      іти... поки ратиці й роги
      нащупують двері на дно.

      Химери далекого раю,
      дитяче кіно бісоти...
      від нечисті спасу не маємо
      і шило на мило міняємо –
      учора червоні бабаї,
      а нині зелені чорти.

      10/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Розчарування
      І
      Нам помагають, бо іде війна
      Європою і мало є надії,
      що не чіпає того сатана,
      у кого на зелене алергія.

      ІІ

      Немає віри в те, що має шут
      зіграти роль в історії країни,
      тому немає іншої причини,
      чому його у НАТО не беруть.

      Америку узути мало шансу...
      удруге не пускають у сезам –
      і у конгресі не дають авансу,
      і у сенаті долари... фіг вам.

      ІІІ

      Чи то пуста кишеня у ґаранта,
      чи то в Опе агенти окупанта,
      чи то в репертуарі попурі
      актору рано носа задирати...
      ................................................
      поляки й ті побачили по факту
      хорошу міну при поганій грі.

      09/23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Приватне і суспільне
      Гірка печаль оповиває душу –
      немає пієтету до рідні,
      з якою нам не по дорозі... ні,
      я їх любив і учти не порушу,
      але... навіщо на моїй війні
      оці лакеї, що по ходу п’єси
      свої репрезентують голоси?
      Та, Господи, помилуй і спаси
      від місії фальшивого процесу,
      де мають особисті інтереси
      найняті агітатори яси.
      Не треба перейматися за мене,
      не буду я із тими заодно,
      хто помагає... падати на дно,
      де випливає іноді зелене...
      «це не на часі» явно... і таємно
      душа не хоче у таке... кіно.

      09/23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Особливості поетичної популярності
      І
      Гасити маяки не маю права,
      бо їм видніше, поки на межі
      землі і неба сяють міражі...
      отак і виникає... дута слава,
      фальшиві друзі, бестії лукаві,
      і гонорові екс-товариші,
      і віршомази запасної лави,
      які на зло наївної душі
      не помічають опуси чужі,
      зате своєму репетують, – браво!

      ІІ
      Своє гіпнотизує читача,
      моє і коле очі, і лякає...
      «нема пророка у своєму краї».
      Та є кому тримати на плечах
      неповторимі образи натури,
      рекламою оперення фігури
      зозулі біля півня-павича...
      .............................................
      у мене мотивації не більше
      до римування, ніж у будь-кого,
      але і нині, як було раніше,
      немає ради чого і... чого
      вигадувати неймовірні вірші.
      Та муза апріорі ще живе
      і ніжний лірик ще пиляє роги,
      коли його оцінює небога,
      показуючи дзеркало криве,
      і коронує автора інверсій,
      які до куп не туляться ніяк,
      зате у чудака є купа версій
      подумати, чим думає дивак,
      коли блукає «мислію по древу»,
      ну... як бояни, може... на печі
      описує оголену Мінерву
      і білобрисе чудо уночі.

      ІІІ
      Усе – як є. Та ось у чому фокус:
      уміла рима – це не чудеса,
      важливіше явитися на показ,
      аби клював народ на тілеса.
      Цінуємо і посмішку, і усміх,
      і декольте, і... горе не біда,
      коли відома фабула – вода,
      але навіщо той шалений успіх,
      якщо у тебе фікція у вусі,
      а кульчики шліфує тамада.

      08/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. С'est La Vie
      Ми й досі не оснащені бронею
      у тій же мірі, що і вороги.
      Хіба не ми у НАТО панацея?
      Хіба не Україна щит Арея,
      що перемозі додає снаги?
      Московія не має автостопу
      на аморальні дії бойові.
      Її фінал – діра у голові...
      тому... тому на совісті Європи,
      що має роги, мовою Езопа,
      а Україна має... селяві.

      07/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Коротко про довгождане
      Коли настане золота пора,
      мине доба воєнної епохи
      і прийде ера миру і добра.
      Тоді не буде ні царя Гороха,
      ні Магомета...
      а його гора
      за кораблями піде і потроху
      усіх прийме одна земля сира.
      Залишимо музеї на руїні,
      де побували орки-москалі,
      аби боялися своєї тіні
      нащадки їхні, капосні і злі
      і малороси,
      винні і...
      невинні,
      на денацифікованій землі.

      07/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Реальне об’явлення
      І
      Святе письмо поволі, та збулося
      у місиві релігій і подій...
      і Гоголя – читай, та розумій.
      Аж дибки підіймається волосся,
      коли у храмі чути біса, – ось я...
      а на амвоні об’явився вій.

      ІІ
      Московії доволі ідіота,
      аби кипіла брага і робота.
      А іншого нічого не дала
      історії ця світова гидота
      окрім війни і явного козла
      із мордою і ратицями чорта.

      Міняє масті войовничий кінь,
      а у сідлі опудало волає, –
      кради і убивай, кому не лінь.
      Об’явлення Іванове триває
      і більшої трагедії немає
      як ця аж до десятих поколінь.

      А братія вітає супостата,
      що догорає у сусіда хата...
      і молиться дияволу щодня
      несамовита хижа кацапня.
      І як таке із люттю не обняти,
      аби упало в пекло із коня?

      ІІІ
      Палаємо до ворога любов’ю...
      такий дано народу заповіт –
      терпіти сатану багато літ...
      ..............................................
      а нині умиваємося кров’ю
      за те, що потурали безголов’ю,
      яке донині забавляє світ.

      06/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Прожекти рептилоїдів
      І
      Є такі в історії моменти,
      що не гірше за армагеддон
      діють із війною в унісон,
      наближаючи кінець планети.

      А планета діє навпаки...
      .........................................
      На парад готується агресор
      і хоча скасовані полки
      невмирущі, на чолі процесу
      за свої щурячі інтереси
      виступають інші мудаки.

      ІІ
      На арені явна параноя...
      мацає московію Китай,
      симбіоз рептилії й ізгоя
      (зайві тварі у ковчезі Ноя)
      вирішили будувати рай.

      Ну, а де? Звичайно, на руїні.
      А за що? Оказія була –
      обирати жертвою козла
      і за те, що нині в Україні
      нація висміює пуйла.

      Гуманоїд цей у мавзолеї
      має місце... наче, фараон...
      мумія його займає трон...
      мітить кров’ю володіння Геї
      як усі помішані пігмеї
      і його двійник Наполеон.

      ІІІ
      Українофобія не казка.
      Дурнику закони не указ
      і воно не визнає поразки.
      Перемога не рятує нас...
      бестія за згодою Європи
      буде воювати до потопу
      в чорний день...
      але у той же час
      є надія на Ілона Маска,
      що усе вирішує за раз...
      може, побудує зорельоти
      і невиліковні ідіоти
      полетять освоювати Марс.

      05/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Перед воскресінням
      Наче, тихо... нібито – субота...
      свято заглядає за поріг...
      сяє сонце... та не для усіх.
      У Отця і Сина є робота –
      покарати юду-ідіота
      і за тайний, і за явний гріх.

      А земля прощає за минуле,
      за добро не розпинає зло,
      напуває молоде зело,
      ну, а ми гріхи свої забули
      і здається, наче, оминули
      п’ятницю й тринадцяте число.

      04/23



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Пекельне досьє
      І
      Ой, пу-сі, пу... сі... граються як діти
      з вогнем у хаті опоненти світу...
      велике пу оточує пітьма –
      навколо мракобіси та потвори,
      та ідіоту по коліна море
      і не буває горя від ума.
      Який там ордер... і яка тюрма?
      Йому і пекло – не велике горе
      і ради тут ніякої нема.

      Ідуть за мир «передові» народи...
      китай... росія... і кому тоді
      як не попу, або його Балді,
      або обом заїхати по морді?

      Та усики без ґлею в голові
      і пацифісти заявляють гордо,
      що треба покоритися москві.

      ІІ
      Лукава братія і до навали,
      і опісля усякою бувала...
      топили Україну у крові
      тоді і нині орки-канібали,
      любителі чужого хліба й сала,
      і безголові, і при булаві,
      і нібито, свої: колаборанти,
      неситі блюдолизи, брехуни,
      лукаві юди, слуги окупанта,
      язичники у рясі сатани,
      паяци, що п’ялися на котурни,
      у шароварах ряжені пани,
      заслужені митці макулатури,
      аматори фальшивої культури,
      парафія московії... ждуни.

      Історія не гладить по голівці
      за це... а кара Божа – це ординці:
      убивці, яничари, барани,
      карателі-чекісти, поліцаї,
      ханиги, хами, неуки шпани...
      уже й такого імені немає,
      яке б не заслужили пахани
      очільники конаючого роду,
      пихаті мафіозі і чини –
      опричники звірячої породи,
      дурної слави... світова біда...

      осатанілі виродки-уроди...
      такою є московія-орда –
      раби і узурпатори свободи.

      ІІІ
      У противагу нації совків
      ми воїни із глибини віків,
      які перекували серп і молот,
      ярмо, кайдани... іго москалів
      на силу й перемогу вояків
      і не лякає Україну молох
      оскаженілих нелюдів-катів...
      ..................................................
      московія – усьому світу ворог,
      та є ще сила духу козаків,
      і є ще порох у порохівницях,
      а декому й нагайка пригодиться
      як це було за прадідів-дідів.

      Якщо пуйло повісять на осиці,
      а мерседеса у його каплиці,
      поменшає роботи у чортів.

      03/23



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Походження бомонду
      І
      Ми ніколи не були братами
      із юрбою орків-упирів.
      Нас гойдали різні матері
      як дітей Яфета, Сима й Хама
      і єднали протягом віків
      чільною культурою одною
      із улусом силою дурною,
      нищачи традиції дідів,
      та немає паю із ордою
      у народу і її митців.

      ІІ
      Раді і аматори халтури,
      і хамелеони-трубадури,
      що почули гасло, – ніс утри
      тим, що свій задерли догори.

      Ордени духовної культури
      все іще купують автори.
      В їхньому оточенні триває
      акція розведення лохів,
      у якій бабло перемагає...
      у літературі й поготів
      іншої дороги до верхів,
      як альтернативи, не буває.

      ІІІ
      Славі і «героям» на віки
      не бракує легкої руки.
      Але є одна пересторога,
      іронічно кажучи і строго, –
      де-не-де буває навпаки...
      є лохи, і профі, і совки....
      і поети... іноді від Бога,
      інде, від лукавого, таки.

      03/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Мистецькі перегони
      І

      Куцому до зайця не далеко.
      Недалекі їхні візаві:
      когуту ку-ку у голові,
      жаба уповає на лелеку...
      висловити легко і нелегко
      уявити, – це є селяві.

      ІІ

      Наче, окуповані: майстерні,
      конкурси, комісії, журі...
      що не член із еспеу, то геній,
      що не судді, то коняки темні,
      що не витвір – опус попурі.
      Місія совкової культури:
      грамоти, дипломи видає...
      авторами куплені в натурі
      як нове досягнення своє.
      Попереду ті, що визначають,
      де, кому, за що, який калим...
      є лауреатом головним
      той, що найвеличнішого славить.
      Тішимося іродом новим.

      ІІІ

      Всі укази видає найвищий:
      хай і гірші, але кращі інші, –
      вирішили слуги очмани
      і городять члени і чини
      вищі перелази і тини.
      Офісу і коміку видніше...
      ...............................................
      Видно зацікавлені вони,
      щоб ішли у засвіти да-Вінчі.
      Їм не заважають пересічні
      номінанти дір на ордени.

      03/23



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Останнє слово
      Це не минає... наче – уві сні...
      перед очима показова страта
      ордою полоненого солдата
      лихої долі на його війні.
      «Кіно і німці»... відео сюжету,
      якими є нащадки козаків:
      немає люльки, курить сигарету
      останній раз... сміється з ворогів,
      не віддає шеврони-еполети,
      у погляді – зневага до катів
      і як остання куля у набої,
      допоки не поникла голова,
      шукає найвагоміші слова, –
      і ... слава Україні... і герою...
      ........................................
      така вона... історія жива.

      03/23



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Шлях до перемоги
      Шляху за переправою немає,
      коли його второвує війна,
      та є ще характерники у краї
      і в Конотопі – відьма не одна.

      Загатять води, наведуть понтони
      і виведуть сухими із води
      непереможні у бою загони
      супроти іга клятої орди.

      У ворога лукавого і злого
      відвоювати маємо своє,
      важкою буде обрана дорога,
      та є ще сила і відвага є.

      Для перемоги треба небагато –
      дорізати одного супостата,
      а там – чи НАТО буде у кремлі,
      чи Україна завоює НАТО,
      але... «і буде син, і буде мати...»,
      і мир настане по усій землі.

      11/22



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Колізії ілюзій
      Мала надія на високе небо,
      якщо не жив, а рився у землі...
      мене уже чекають журавлі
      і я ручаюсь тільки-но за себе.

      Нема чого боятися війни,
      коли мене чекає перемога
      і є надія не лише на Бога,
      що вичищає плем’я сатани.

      Заради цього і на полі бою,
      коли я є, не огорне пітьма
      тієї, що приходить із косою...
      а як прийде, тоді мене нема.

      Нема чого жаліти, що недовго
      живу... адже триває уві сні
      ілюзія моя або рідні
      моєї, друзів, недругів... до того
      і після того як піду убогий,
      але не голий-босий у труні.

      11/22



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Роздуми про рулетку
      Життя не таїна, а гра... і на погості
      у кожного свої і дата, і число...
      одного поведе його магічне шосте,
      а іншого війна, як дуже повезло.

      Направо зі щитом, а на щиті наліво,
      а далі міражі фантазії... зеро...
      удача не мине, як падає щасливо
      і на оба боки, і на одне ребро.

      Та на кону тоді фортуна невесела.
      На що не уповай – рулетка, доміно...
      куди не ідемо, усюди новосели
      екрану житія, вистави і кіно.

      Ще є, кому куди... наївні та уперті
      метаємо ва-банк, і з легкої руки
      піймаємо своє, аби не навпаки...
      оце і є життя – і сльози не утерті,
      і азимут його у напрямі до смерті
      із вірою, що це не гра у піддавки.

      10/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Мертві душі окаянного електорату
      Історії далекі відголоски
      усе іще даються у знаки.
      Нікуди не поділися «совки –
      брати», які і нині неазовські,
      урядники і наймити московські,
      іуди, куплені за мідяки.

      Напевне еволюція людини
      іде по колу, ліплену із глини,
      її удосконалює життя,
      але катівні, тюрми і підвали
      народжують нового канібала,
      що пожирає наше майбуття.

      В агонії поезія і муза...
      на боці окупанта... боягузи.
      Не можуть називатися людьми
      любителі союзної тюрми.
      Їм не торкає душу: «Ой, у лузі...»
      Її немає в ідола пітьми.

      Феміда упізнає їхні лиця
      і покарає кожного убивцю
      і бункерну заразу заодно...
      а поки-що у мене за тином
      опудало місцевого чужинця
      ще зазирає у моє вікно.

      09/22



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Собачі мітки імперії
                          І
      Чужу царицю маємо й донині.
      Давно її позбутися пора...
      але в Одесі-мамі, як невинна,
      сидить відома лярва катерина,
      нехай і друга, та уже стара.

      У когось, може, і повія – мама,
      а не Одеса... їй усі свої –
      і ті, що стали сучими синами,
      і ті, що залишились блядунами
      у буйному оточенні її.

                          ІІ
      Петиції друкують патріоти...
      велику налякали, хто як міг.
      Коня немає, але є батіг
      і ця коняка наче і не проти,
      аби ракети гепали між ніг.

      Та ясно й так, за що оцю гадюку
      шанують войовничі русаки
      і їхні леді, а точніше, суки
      або гулящі – випуклості Дюка,
      які ще полірують від руки.

                          ІІІ
      І малоросам теж дійде до тями,
      що визволяють їх, але... до ями
      і що Європа вирятує нас
      як і раніше...
                          нашими руками...
      ..................................................
      а тих, що ґвалтували нас віками,
      ми винищимо
                          на віки
                                              цей раз.

      07/22



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Викрадення Європи
      Як то файно, що ми не герої
      і не мічені поміж людьми –
      у Європі одною ногою,
      а на другу кульгаємо ми.

      Рідна влада одною рукою
      показала кудою іти,
      але другою, від параної,
      не втирає більмо сліпоти.

      Ще тримає свою агентуру
      од юродивих до верхотури
      мафіозна держава сусід.

      Умирає нікчемна культура
      примітивної карикатури,
      алегорій, злодіїв і бід.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ніколи
                             І
      Яке химерне є оце, – ніколи,
      коли його уявиш уночі,
      у присмерки, у сутінки ранкові,
      у дні війни... воюють орачі
      і кров'ю поливають власне поле
      укотре за історію... і знову
      орала поміняли на мечі
      та захищають хату, душу, мову.

                             ІІ
      Вбиває віру бісова війна,
      у храмі хазяйнує сатана
      і не рятує із амвону меса...
      очуняли погани-неотеси –
      медійна язиката суєта...
      поезія заціпила уста...
      говорячи устами поетеси:
      «страшні слова,
                      коли вони мовчать...»,

      тому що неможливо описати
      ті злодіяння, що вчиняє рать
      диявола-іуди-супостата.
                  
                             ІІІ
      На ниві недоораних полів
      повторюються серіали сюру
      і на арені вилупився фюрер...
      невіруючий люд не онімів,
      а віруючий співчуває люду,
      що це...
              не може бути...
                               і усюди
      на це уже не вистачає слів.

      06/22



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Довга дорога безмовності
                  І
      Імперія щезає у імлі,
      а заодно і нелюди ординці.
      Шукають долю нації малі,
      виборюючи волю наодинці,
      і сіються, і родять на землі
      пасіонарні люди... українці.
                  ІІ
      Лишаються якихось кілька літ
      із сорока – блукання по пустелі...
      і поки в’яне на калині цвіт,
      поети, скоморохи, менестрелі –
      які не є, не завоюють світ.

      Війна – лише для воїна робота.
      У кожного лише одна забота –
      відвоювати крадене... але й
      біда, коли керує фарисей
      і поки поклоняємося чорту,
      у нас і чукча буде Моісей.
                  ІІІ
      Вітрами розвівається полова,
      а от зерно іде у закрома...
      отак і люди... немічна юрма,
      як правило, ніяка, безголова...
      і їй усюди буде зайва мова,
      де біомаса нації – німа.

      06/22



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. Маркітанти поневолі
      Купувати – не вбивати,
      та тремтять рашисти,
      бо хоробрі маркітанти
      теж не ликом шиті.

      Платять воїни за щастя
      непомірне мито,
      їхня дама тої масті,
      що поможе жити.

      Одягати – це не мука –
      вистачає тями,
      осягається наука
      бути матерями.

      Вистачає сили духу
      вийти проти смерті
      у воєнну завірюху
      героїням Брехта.

      Ні, не кожне умирає
      в боротьбі за волю
      і п'янку свободу краю...

      поки воїни у полі,
      куражу їм вистачає
      і лихої долі.

      05/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Бенефіс пропаганди
      Все сказано й почуто майже скрізь,
      де знають, що уже не може бути
      живого яничара чи манкурта,
      а скільки є ще у тіні лакиз,
      і через них пролито буде сліз
      на паперті останньої покути.

      Та носить на собі іще земля
      і як змію за пазухою гріє
      колаборанта, юду, москаля –
      жахливішу від мору й пандемії
      зомбовану парафію росії,
      рабів ідеології кремля.

      Вони іще ідуть до комунізму,
      на бенефіс – і ласа на чуже
      орда, і цар її у негліже,
      і рупори війни й антагонізму,
      і сатана, що стукає ізнизу...
      ..................................................
      аїд перенасичений уже,
      але немає меж ідіотизму.

      04/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Нагадування – всьому світу
      У сни ще не вривається війна,
      але душа вібрує у тривозі –
      іде по Україні сарана,
      а у Європу біженка весна
      по зраненій осколками дорозі.

      Вертаємось у сорок перший рік.
      Уже зі сходу рушили фашисти
      сучасної держави терориста...
      чекає миру XXI-й вік,
      який окупували пацифісти.

      Така пора – і горе не біда...
      і не біда утратити лахміття,
      яке перетасовує орда.
      За обрієм як весняна вода
      у темряві вирує лихоліття.

      Фіксуємо у пам'яті своїй
      у полум'ї нескорену столицю.
      О! Кров пролита нами не водиця,
      та мусимо іти на смертний бій,
      в якому Україна освятиться.

      Оскаженілій мафії кремля
      у пекло видаємо зайву візу,
      бо ні на яку голову не лізе
      жахіття із подачі москаля...
      ...............................................
      Випалюємо м'ясо і залізо,
      аби лише очистилась земля.

      03/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Вакцинація війною
      І
      Пророчі сни ніякі не химери...
      стоять за волю укри і бандери,
      небесні сили, воїни УПА.

      У тартарі щезають людожери
      і ненажери орки... мародери,
      прип’яті до ганебного стовпа.

      ІІ
      Така ціна... і другий бік медалі...
      у вибухах, у полум'ї заграв
      диявол, що ховався у деталі,
      оскал звірячий світу показав.

      Випалює міста скажена раса,
      насилує, вбиває немовлят...
      немає суду... бункерна зараза
      вмиває руки кров'ю, мов Пілат.

      І потирають їх недо-нерони,
      які не досягали висоти –
      нувориші із п'ятої колони,
      щуряче плем'я і сліпі кроти.

      Неначе і поему «Сон» читали,
      і цитували Божий заповіт,
      і віще слово «Тимчасових літ»,
      а на щити ще тявкають шакали...

      Ви кликали? Вітайте канібала,
      за те, що пожирає білий світ,
      за сотні операцій геноциду,
      за тисячі убитими щодня...
      ..............................................
      Уже і не дивує маячня
      про українські віруси ковіду...
      і локшини на вуха цьому світу
      навішує брехлива кацапня.

      ІІІ
      Ще не упали роси на покоси,
      йдемо стернею і ясніє зір
      на те, що осліпляє до сих пір.

      «Вколола Україна ніжки босі»,
      аби запам'ятали малороси,
      що їм несе у хату «рускій мір».

      03/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Час армагеддону
      І
      Розбита чаша Божого терпіння.
      Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
      Розплачується грішне покоління
      смертями патріотів і героїв.

      Погани одягли попівські ряси,
      та каїну молитися запізно.
      Ми ставимо на перехресті часу
      велику жирну точку комунізму.

      Хто як не ми? І мусимо забити
      кілок осики у його могилу,
      проклясти рашу і оголосити
      анафему парафії кирила.

      Росія розв'язала наші руки,
      у черзі повились білоруси,
      та ми уже мотаємо на вуса, –
      ідіть ви на... хіба, брати-ублюдки.

      ІІ
      Оговталися офіси і Рада...
      на барикадах разом стоїмо!
      а головне – не заважає влада
      іти туди, куди ми ідемо.

      ІІІ
      Тому і розбиваємо колони,
      і вимітаємо чуже лахміття.
      Несповідима путь армагеддону,
      та маємо очистити обійстя...
      іде останній час тисячоліття,
      коли диявол все іще на троні.

      01/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Тропами та дебрями
      І
      Не любо неприкаяній душі...
      немає як «поплакати у шалик»
      або, хильнувши опіуму шкалик,
      розвіяти далекі міражі,
      де миру і війні кінця і краю
      немає, і майбутнє – у пітьмі,
      і колія, яка веде до раю,
      не радує на фінішній прямій.

      ІІ
      Почулося, – душа тіка на гульки...
      ну-ну... тікає... так воно і є,
      так і було, і лопнуло як булька...
      остання соломинка – це моє.

      Але – куди одному черевику?
      По цей бік Сяну є ще віршарі,
      на тому боці – скоморохи віку,
      а де-не-де і скальди-кобзарі.

      Ще б'яшемо і славу, і догану,
      аби не переводились мужі,
      які шляхами віщого Бояна
      ідуть обороняти рубежі.

      «Суворови» затіяли маневри
      і заодно перевіряють нерви...
      одів броню розбійник-соловей
      і що не танк – то сорок тисяч євро
      за сорок тон металобрухту... певно
      це буде дуже вигідний трофей.

      ІІІ
      Бряцаємо, але... дамо у зуби...
      і виглядає це, неначе, грубо.
      А що робити? Здачі даємо,
      коли за Альпи лізе люте чмо,
      і поки окаянне ріже дуба,
      то ми його абетки навчимо.

      Лишається Пегаса осідлати...
      та ну його... пишу як на душі
      лягає інде. Вірші чи вірші –
      яка різниця? Он і у ґаранта
      у голові одна суцільна вата,
      але й воно планує вояжі.
      ..............................................
      Далекого мале не помічає –
      нема резону, вигоди немає...
      а поки репутація моя
      не висихає в течії Дунаю,
      то, може, і додибаю до краю
      поза межею цього житія.

      02.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Рашпілем по склу
      Каюся і сповідаюсь,
      що накопичую гріх
      і не пиляю усіх,
      поки за небо тримаюсь,
      поки у мізках пітьма
      і у совка, і в чинуші,
      дряпаю вірші... і душі,
      ну, і серця зокрема...
      може, й журитися мушу,
      тільки-що часу нема,
      тай розчиняюсь у часі
      болями, мріями, сном...
      перевіряю наразі
      заіржавілий псалом,
      писаний злим язиком,
      і реставрую на блясі
      слово моє... наждаком,
      щоб і воно говорило,
      як то ідеться мені,
      поки засилюю рило
      кожній нахабній свині.

      01/22



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Деформації реформацій
      Одвічно гасло ратая було, –
      готуйся до війни заради миру...
      тому сталімо дідову сокиру,
      аби не забувати ремесло.

      Ще є коса, лопата і сапа
      та інша рала від сохи до плуга,
      тому ми легітимні у степах...
      та нині вояків курують слуги.

      А найманці – домашні вороги...
      на сцені це фальшиві лицедії,
      а у державі – тля і лиходії...

      тому нема у нації ваги,
      ні тої волі, сили і снаги,
      що «ще не вмерла»...
                      поки є надії.

      01/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Бісова комедія
      Не вистачає злості
      узимку на весну:
      то сяйво високості,
      то іній на лану.

      То повені, то крига,
      то літо, то зима...
      зі сходу – печеніги,
      на заході – чума.

      То криза, то зараза,
      то біси, то ордло...
      та як немає газу,
      усе одно – тепло.

      Є лижі до еміра...
      оказія така –
      немає на Сибірі
      нацмена Єрмака.

      Та пуцькало і бацька
      готові до війни...
      на раші є багацько
      дебільної шпани.

      Не ляхи, не казахи,
      а Київ на меті...
      то як не дати маху
      і перцю до куті?

      Не вистигає мода
      на свіжу новину –
      любителі народу
      закінчують війну.

      Готові засудити
      і кума сатани,
      а головне – «бандита»
      без доказу вини.

      Колись хапали Міху,
      а нині, – йди сюди!
      Зелена ліга сміху
      очолює суди.

      Реформа б'є рекорди!
      Щоб не побили морди,
      зав’язуймо штани...
      ім'я – «слуга народу»
      міняємо по ходу:
      «народні брехуни».

      01/22



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Останні трупи Союзу
      Їде і їде богемна орда
      на Україну, а не в Україну,
      щоб захопити... бодай половину
      сцени... а далі – як з гуся вода...
      буде брехати про нашу... руїну.

      Поки їм «родіна – есесесер»,
      правда – клозетні бачки мародера,
      не подихає Союз у етері
      і солов’їна пащека химер
      все ще зміїно шипить на Бандеру.

      Ми українці, ми вільний народ,
      а не раби у Московії «братній»,
      наші угіддя свої і приватні
      ті, на які зазіхає урод,
      оборонятимуть воїни ратні.

      Є іще й ті, що служили орді,
      й досі шурують у ногу не з нами,
      і на віки залишились рабами...
      хай переточують миші руді
      землі Сибіру і, може, тоді
      в пам’яті нашій умруть єрмаками.

      01/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Сансара по-українськи
      Життя іде – контора пише,
      хоча душа «на ладан дише»
      і невідомо, далебі,
      що залишає по собі
      цікавого моє колишнє
      майбутньому у цій добі...

      у цій добі, коли навколо
      усе ніяке, босе, голе
      від низини і догори
      руками голими бери...
      але не сміємо ніколи
      подумати, – та хай горить...

      та хай горить воно в Еребі
      все недосяжне при потребі
      і не доведене ніде,
      що те, що треба, нас веде...
      та поки у моєму небі
      контора є – життя іде.

      01/22



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Поетика нейтралітету
      Ліричні поети –
      окраса естети-
      ки, юзери нету
      обожнюють їх
      і наче ікони
      сльозою солоно-
      ю як на амвоні
      вмивають своїх.

      Зозулі і півні
      у цьому єдині,
      нікому не рівня
      і вище усіх –
      такі голосисті...
      та є й пародисти
      і їхнього висту-
      пу чується сміх.

      Такими бували
      й паяци кварталу
      із повними зала-
      ми у час чуми
      і наші знайомі,
      і бувші, і комі-
      ки, що усвідоми-
      ли его юрми.

      Чекають уранці
      вегетаріанці,
      що буде у наці-
      ї їжа й вода...
      у цьому сюжеті
      немає поети-
      ки нейтралітету,
      та це не біда,

      бо ми не жорстокі
      і думи високі
      богема, на око,
      дає читачу...
      у літературі
      і розуму, й дурі,
      і макулатури
      ще є досхочу.

      11/21



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Жертви писемності
      Хто лише себе не додає
      у мережу в образі світлини...
      додаю і я моє досьє
      віршами письменної людини.

      Бо інакше соромно стає...
      але нині у моєму краї
      кожен перечитує своє,
      а чужого – і не помічає.

      Це йому нічого не дає...
      всі виводять літери і коми,
      навіть ті, кому ще не відомо,
      що такі іще у мові є.

      Але я пишу, хоча не знаю,
      що я читачеві додаю
      у самотині і на краю,
      де ніхто мене не привітає...
      не читають баламута зграї
      як і цю поезію мою.

      11/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. План Бе
      Московія у Заполяр’ї
      будує газовий солярій...
      усій Європі повезе...
      у Пу-удава є сценарій,
      як утеплити серпентарій,
      але не оминути Зе.
      Усе тому, що ми єдині...
      яке нечуване добро!
      Трубу отримує народ
      одної віри... Україна
      реалізує ГоЕлРо.
      Та у трубі немає газу
      і чорне золото Донбасу
      на разі світла не дає...
      зате одна надія є,
      що економимо запаси...
      що ми усі – одне цабе
      і поведе Голобородько
      в обійми іншого Володьки,
      а це і є... його план Бе.

      Та у кінці немає світла
      і невідомо, йти куди...
      ......................................
      лише сліпому непомітно –
      монтер обрізав проводи.

      10/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Пірати ХХІ віку
      Як жадала Раша, так ся й стало...
      кража і жадо́ба – вічне зло.
      Ласому на шмат чужого сала,
      що лежить погано, завжди мало
      поки цим завідує пуйло.

      Пам’ятають душі Іловайська
      і гарячі, і печальні дні,
      і кому горіти у вогні...
      цьому бісу зайва Божа ласка,
      поки упокоять у лайні.

      Думає кремлівський недоносок,
      що не промине його пора,
      поки є сябри і малороси
      і затліє в кожного під носом
      ядерного попелу жара.

      Тліє, тліє світова пожежа
      у кремлі, а бахне у Криму...
      і напевне по пуйлу йому,
      що упа́де вавилонська вежа,
      наче головешка у диму.

      Кримці-русофіли, що вам треба?
      Що просили аспида, – подай! –
      він дає... дає... дає... і – край...
      маєте і камінці із неба,
      і пряму дорогу до Ереба,
      і криву – із бункера у рай.

      08/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Точка відліку
      Кочуємо, як правило, у Лету,
      лишаючи на пам’ять по собі
      бодай рядок гарячого сюжету
      на обеліску гаснучій добі.

      І я піду раніше, ніж чекають
      і любі друзі, й щирі вороги...
      Курчата за тинами вже літають,
      хоча іще не осінь навкруги.

      Ось заримую далеч і лелеку,
      а на останок – мову і любов...
      гора із плеч – іти й іти далеко,
      аби усі почули, що пішов.

      А як ніхто не чує і не лає
      ні за солодке, ані за гірке,
      то хто його у цьому світі знає, –
      що головне, а що – сяке-таке?

      І по живому різати не можу,
      і свіже на давно забуте схоже,
      що, може, і не варте п’ятака...

      а не обов’язкові компліменти
      за майже одинакові сюжети
      лише неволять душу козака.

      05/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Пандемія ненависті
      І
      Радіємо. Невже скресає лід?
      І боїмось, аби чого не вийшло
      такого, що очікувати слід...
      Лиха біда... але закон – що дишло,

      Чорти ніколи не бувають ситі,
      а вівці не вживаються з вовками
      і поки хижаки – у їхній свиті,
      не зводяться у нас кінці з кінцями.

      ІІ
      Як ниточка не в’ється, а початок
      її найдеться. Рано, а чи пізно
      в Гаазі буде все-таки завізно
      як інде на базарі від палаток.

      На лаву сядуть прокурори, судді,
      злодії у законі, пуцьки-бацьки,
      кати народу, піймані у блуді
      нувориші, яких іще багацько.

      Прийде кінець лакею, єзуїту,
      і мафії, і неуків ораві,
      і шукачу дурної, злої слави,
      й любителю на шару пити-їсти...

      Ненавидіти владу паразитів –
      хіба це не законне наше право?

      02/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Пора розчарувань
      І
      Зима мітлою вимітає осінь…
      О! Як її любив поет арап!
      А ми не вимітаємо і досі
      очарування... і великороса...
      і парію по імені кацап.

      Якщо удома жити є потреба,
      то їдьте, дорогесенькі, туди,
      де є усе, але лише для себе –
      і камінці не падають із неба,
      і є багато газу і води.

      ІІ
      Фальшиве не огранює природа…
      В агонії гидота світова
      насилує і не дає розводу…
      гібриди селекційної породи
      рабів Росії вивела Москва.

      І малороси до нестями раді,
      що їм язик нав'язують у Раді…
      Лише в окопі пізнає хохол,
      що душу опікаючий глагол
      дає салют у кожному заряді.

      ІІІ
      Останній бастіон апартаїду –
      Росія світу мало що дала
      окрім двоєголового орла.

      Поезія із лайкою сусіди
      та мовою героїв «Енеїди»
      замулює оазу джерела.

      Богемі це нагадувати всує.
      Не каюся, що не осоловів
      у хащах буєраків і гаїв.

      Поет веде, а бестія рулює.
      Хизуються собою чистоплюї,
      блукаючи у лабіринті слів.

      12/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Собачі перегони
      То затихає, то лунає знову
      собача пісня про легальну мову...
      Не важко угадати – це язик
      у вигляді священної корови,
      яку доїти пролетарій звик.

      І хто його, як Лєнін, не вивчає,
      поет ВеВе(глашатай!) нагадає,
      що́ їх веде на Київ... напролом...
      війною аж до самого Дунаю,
      де кожен володіє язиком.

      І малороси, й наймані бояри
      на те уже видумують закон...
      але ВееР вирулює за хмари,
      а офіси зеленого до яру –
      як поліцаї Криму у полон.

      ................................................
      Єднають п’яте колесо і дишло...
      І... ти диви... аби чого не вийшло...
      не раком, але – задом наперед...

      Перемагають хлопці-запорожці...
      і КаеСУ, і... і ОПеЗеЖопці...
      і шмаровидло ляпають... і мед.

      12/2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Розвіяне сімейство
      Четверо нас із семи дітвори –
      щирі у вірі, наївні...
      сіяли нас на узліссі вітри:
      сестри мої у лихої «сестри»,
      я ще живу в Україні.

      Бігали ми по траві і росі
      голі, голодні і босі...
      вищу освіту отримали всі,
      боргу немає... спасибі Русі,
      що не втопила у Росі.

      Двоє із нас відлетіли дітьми.
      Кращої долі не треба –
      ані тобі колосків, ні зими....
      Братові не таланило з людьми,
      волю отримав на небі.

      Порозліталися ми – хто куди
      поза союзні простори...
      батько почив біля яру – один,
      де в голодовку зариті діди,
      мати – у горах над морем.

      Старша тікала до Алма-Ати
      з шахти – своєї могили,
      гнана недолею в інші світи...
      Клеїли тіло її з десяти,
      доля на безліч побила.

      А середульша гуляй-цілину
      міряла аж до Уралу,
      відвоювала «свій Крим» у війну,
      любить за це «дороґую страну»,
      і у Кремлі генерала.

      Ну, а найменша матросом була,
      то й подалася на море,
      де і Земля ще і досі Мала
      і не конає імперія зла,
      перетираючи гори.

      Я там бував, та і сліду ноги
      не залишаю ординцям.
      П’ю і жую наодинці...

      Не додає мені пам’ять снаги:
      друзі далекі – мої вороги,
      а найрідніші – чужинці.

      11/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Розворот на радіан
      Зів'ялі кольори на диво урочисті
      в очікуванні дня осінньої пори,
      коли сяйне лазур та охра золотиста
      і одягне Майдан зів’ялі кольори.

      Очікує народ плоди своєї дурі,
      обравши на роки в минуле поворот...
      тьмяніє знамено із охри та лазурі,
      і не відомо що очікує народ.

      Линяють кольори нової України...
      Вертає доля до нещасної пори
      з орієнтиром на підвали і копри...

      Іще не змита кров минулої руїни,
      не підняли гілля червоної калини,
      а на зеленім тлі линяють кольори.

      11/20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Маршрутами Донкіхота
      Витрушує суди ідальго Зеля,
      аби його боялись вороги.
      У нього є секрет Полішинеля,
      як підіймати рейтинг у слуги.

      Його задача – заварити кашу
      і хай її розхльобує народ...
      їдять свої і наїдяться наші,
      а на парашу сяде Донкіхот.

      Нехай собі пограється дитина,
      коли робити їй нема чого.
      Із пляшки легко випустити джина,
      та важко закупорити його.

      Нехай сідлає клячу Росінанта –
      за Дон уже утоптана «тропа»,
      а радники у рясі окупанта
      собі готують іншого попа.

      У Раді – Санчо, в охороні – Панса,
      у офісі – російські єрмаки...
      опозиціонери залюбки
      виписують майбутньому аванси...
      Якщо на клячу поміняв Пегаса,
      то пожують і виплюнуть, таки.

      11/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Недоварена каша
      Кримінальна влада дуже пильна –
      знає що, куди й кому несуть.
      І уже не виглядає дивно,
      що юрбою обрана дитина,
      має свій конституційний суд.

      Мали візи і свої, і наші...
      На заваді не стояв ковід...
      Та Європа заважає Раші...
      і беззубе заварило кашу,
      маючи азійський апетит.

      Хоч дурні юродиві, та хитрі.
      Хто купує, той і виграє.
      Хто куди, а свині до корита.
      Вівці цілі, в вовки не ситі
      і чуже хапають як своє.

      Все, що установи награбують,
      списують на вірус і війну.
      Є закони... і Феміду чують...
      шахраї від шахраїв рятують...
      жуліки освоюють казну.

      Мафія зеленого розливу
      діє із кумами заодно
      і стає готове косо-криво...
      Смійтеся! Радійте цьому диву,
      «лайкайте відосики» й кіно.

      Помагайте цій веселій зраді,
      може й вам на куш перепаде,
      адже умостились де-не-де...

      будете сіяти на параді,
      бо нема нічого на заваді,
      поки шут зі сцени упаде.

      10/20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Вчорашнє завтра
      Хто сіє, той збирає врожаї
      і не паї, а землю обробляє,
      і не багатії, а ратаї
      збагачують перлинами її –
      оазами освоєного краю.

      Це вимагає поту... і крові
      у всі часи ворожої навали.
      Так є, було і не мине надалі,
      коли у пущі – згарища нові,
      а на душі – тривоги та печалі.

      То й сіємо – і радощі, й жалі.
      Дивуємося, – що ж це уродило?
      Не раз на шило поміняли мило,
      але немає миру на землі,
      не помагає миро і кадило.

      І віють, віють бурі та вітри
      із півночі і сходу... люта стужа
      гартує світ, а нації – не дуже...

      Одному Богу видно із гори,
      які переважають кольори,
      і це Йому напевне не байдуже...

      Єдина віра, а дороги – три...
      та захід випихає до сестри
      у місиво кривавої калюжі.

      10/20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Сьогоднішнє вчора
      І

      Жити, виживаючи, не мед
      і лише уява помагає
      бачити сьогодні наперед,
      що тебе вчорашнього чекає.

      У Полішинеля є секрет –
      ув’язати наслідки й причину.
      Та, аналізуючи момент,
      добре знає не один поет,
      що руйнує вільну Україну.

      ІІ

      Божий суд очікує людей.
      Нелюдам нема чого чекати.
      Подались до біса в адвокати
      слуги умираючих ідей.

      У резерві Зе – ОПеЗеЖе.
      На арені цирку їхні кадри.
      Ожили юродиві кассандри –
      королі й тузи у негліже.

      ІІІ

      Падає у пекло білий світ.
      Не гартує націю КоВіД
      та не відміняє Божу кару.

      І допоки бестія веде
      у лабети Пу й еНКаВеДе,
      буде епідемія піару.

      10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Оказія
      І я ґаранта запитаю,
      яка стратегія і план –
      чи сам піде із мого краю,
      чи почекає на Майдан?
      А шосте є таке питання, –
      коли сміятися з п'яти?
      І сьоме, й соте, і останнє, –
      куди б його послати зрання,
      якщо ми перейшли на ти?

      Була оказія пожити
      як люди – в мирі і добрі,
      та видно зайві посполиті,
      коли панують упирі,
      а їм прислужують учені,
      комедіанти і сноби.
      Нас виживають сили темні,
      та ми були б іще, якби
      не ця оказія, що нежить
      веде людей у дальню путь.
      У тому і кінцева суть –
      сліпа карга закине невід
      і як не тонете як небудь,
      то виринайте як-небудь.

      10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. У покрові дня
      Мене вітають, то і я вітаю:
      з Покровою! Бо є ще козаки
      і на дозорі бойові жінки...
      а я лише пером перемагаю.

      Прорубую і двері, і вікно
      уперто, де-не-де і безнадійно.
      Усе моє пізнаване давно,
      але боюсь – нікому не потрібне.

      На сході є мої захисники,
      у владі їх усе іще немає,
      та всупереч усьому й завдяки
      і я, можливо, щось та захищаю.

      Не диригую, та немає дня,
      аби когось не витягав за вуха,
      щоб і мене послухала-послухав,
      як я пиляю... на дорозі пня
      і випиваю чашу, на коня,
      гірку як перепалена сивуха.

      10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Колись і тепер
      Коли в минулому житті
      були ми козаками,
      напевне ангели святі
      орудували нами.
      Бо лупцювали татарву
      і турка-яничара,
      ішли походом на Москву,
      на ляха у Варшаву.

      Якби нам Хмеля, Богуна,
      Сірка чи Кривоноса,
      то не шукав би сатана
      раба і малороса.
      А так – спливає угорі
      усе лайно кошари...
      Ведуть сліпі поводирі
      баранячу отару.

      Колись наївна і свята,
      а нині сіра простота
      рішає долю краю,
      коли вивищує шута,
      в якого голова пуста
      й світогляду немає.

      09/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Коловорот сущого
      Минає день за днем, за роком рік...
      на капищах, руїнах базилік,
      у небесах лунає алілуя...
      і так триває за віками вік,
      допоки має жити чоловік
      у Сина-Бога-Духа одесную.

      Ще обирає обраний народ
      єпископів Давидового храму,
      злодіїв допускає до сезаму...
      і поки поміняється синод,
      місцями на олімпі воєвод
      міняються то каїни, то хами.

      Усіх рука Господня береже.
      Та є великі сумніви, – невже
      рука владики грішну руку миє?

      Гряде благословенна мама мія...
      над вільною країною уже
      Покровою являється Марія.

      09/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Сновидіння наяву
      І

      Ущипнути хочеться себе,
      а не молодицю за коліно.
      Із підпілля вийшло КаҐеБе
      на горі воняє нафталіном...
      У зелених нині суєта...
      вибори!
               І їм не до пожарищ...
      буде гоп-компанія ще та:
      Наталі, і Леніна «товаріщ»,
      і недоморожений Сансанич,
      і кота Вітольда
                 за хвоста
      тягне за собою
                  лис Макарич.

      ІІ

      Маски й шоу –
                  в моді віковій.
      Маємо усе, чого хотіли!
      На очах народу лицедій
      має шило і готує мило.
      Гепи й допи сіють Лугандон.
      Де шакали, там війна і буча.
      І героїзує це гадюччя
      жовторота лисина, пардон.
      І нічого гіршого не буде...
      Мов собою стало ся само
      Ми, як і заведено, спимо...
      Як ся стало?
             Просинайтесь, люди!
      Вам лайно показує ґузно,
      на арену вилізають юди.

      ІІІ

      Знову відкривається музей...
      Як не скажеш,
                  – іронічна доля...
      За свободу умирає воля...

      Десь комусь
                 пора у мавзолей...
      Воїна очікує Арей,
      а сьогодні
                  він
                            один у полі.

      09/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Попурі
      ***
      А нас немало, хоч і не багато
      любителів пілюлі і халви,
      якою обіцяють годувати
      нас і чужі, і наші окупанти –
      лакеї войовничої Москви.

      ***
      Не чують родичі кацапа
      землі своєї голосіння.
      Натура і свині, і цапа –
      якщо не ратиця, то лапа
      все вириває із корінням.

      ***
      Немає сенсу у бою
      агітувати за свободу,
      коли за голову твою
      вона обіцяна народу.

      ***
      У своїй хаті
      тим і багаті:
      вічною тризною,
      мовою, піснею...
      а на параді –
      силою грізною
      та Батьківщиною.

      ***
      Не гримає і дотепер,
      хоча дощу усюди мало.
      Погоду влада обіцяла
      і перенесла на четвер…
      та хай би і її не стало.

      ***
      Що не початок, те ще́ не кінець.
      Поки не пізно – не рано.
      Що не по нашому – хай йому грець.
      Лопає булька, снага і терпець,
      ниють сумління і рани.

      ***
      Влада бувала усяка:
      біла, червона, ніяка...
      З огляду на сюзерена,
      банда на Раші радянська,
      а в Україні – зелена.


      09/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Рефлексії дня
      Ми – в Україні! Я не вмію
      інакше бачити себе.
      А нам показують «месію»,
      яка живе не на Росії,
      а кацапіє на ТеБе.

      Ау!!! Це – мати-героїня?
      А відки пазурі й клики?
      Їй насолили селюки?
      Її сім’я – на Україні,
      а в Україні – ми, таки.

      У неї ми рагулі, бевзі,
      що отупіли на війні.
      А от якби усі ми щезли
      і ради неї ще й умерли –
      були би вовіки одні.

      О, ці лукаві, хтиві лиця...
      заради виводку вовчиці,
      бажає героїня дня,
      аби вмирали українці,
      а лігвище займуть убивці
      і їхнє ще одне щеня.

      08/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Пацаки
      Ніде не зупиняється орда...
      на Україну простягає лапи
      інтернаціональна череда
      або по українському – кацапи.

      Уже й не пам'ятають кравчуки,
      кому забороняється скакати,
      але якщо у штанях пацаки,
      то перед ними треба присідати.

      І присідає Льоня-раз... і два,
      увидівши на галіфе лампаси,
      і не болить нікому голова,
      що це бойовики чужої раси.

      Кацапи-пацаки наводять жах
      на юрби папуасів на кордоні.
      На Лугандоні й нація чужа
      і двоголова.У чужій короні –
      романтики сокири і ножа...
      убивці і злодії у законі.

      08/20





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Убивці правди
      І

      У мережі гуляє еФеСБе.
      І солов’ї, і зелі, і гордони,
      та буратіни п'ятої колони
      показують(як істину) себе.
      Нувориші, вербовані в Союзі,
      уже з’їдають зуби і клики,
      а щирі і лукаві любі друзі
      блокують і чіпляють ярлики.
      І правду – зі свічею пошукати...
      То фейки, то поези маячні.
      Свідомістю маніпулюють сайти,
      закаляні іржею кацапні.

      ІІ

      Наразі українцю не звикати
      до паразитів, погані і бід,
      і до сусід, які є супостати,
      і до клієнтів шостої палати...
      але не так лякає недорід,
      covid, війна, убивці, окупанти,
      комета, астероїд чи болід
      як диверсійні екскурси ґаранта.

      ІІІ

      Критична маса є, аби юрма
      із ним «поговорила» делікатно,
      аби «піти його» і не питати, –
      кому іще загрожує тюрма?
      Але нема критичного ума,
      аби за мрії воювала правда.

      07/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Приборкання осатанілих
      I

      Мої брати, що старшими ставали,
      втопивши Україну у крові,
      ви і сьогодні люті канібали,
      любителі монгольської навали,
      які не мають ґлею в голові.

      І печеніги, й половці, невірні
      язичники на капищі чужім
      ви кажете, що ми із вами рідні,
      тому що й досі і дурні, і бідні
      печемо одинакові коржі.

      II

      Історія не гладить по головці...
      ми – Гуляй-поле, ну а ви – «котовці» ,
      убивці, яничари, барани,
      песиголовці роду сатани,
      тюремщики, чекісти, поліцаї,
      ганебнішого імені немає,
      що заслужили ваші пахани
      дурного племені, але не мого роду,
      яким і є московія-орда,
      де що не хам, то хан і тамада...
      раби, що не вмирали за свободу,
      опричники, злодії і сексоти,
      що не бояться Божого суда.

      III

      Ми воїни із прадідів-дідів
      і не лякає Україну молох
      безпам’ятних у сказі москалів.

      Росія є усього світу ворог,
      та є ще у порохівницях порох,
      аби вернути землі козаків.

      07/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Окупанти престолів
      І
      Що не божевільний, то оратор.
      Славою дурною гай шумить.
      Зеля – цезар! Пуцька – імператор!
      І серйозно це уже смішить.

      Пуцька Україною лякає,
      Бацька «перетрахує» усіх,
      кінчиком акорди ударяє
      Зеля на піано для своїх.

      Ясно, їм не вистачає Ина,
      за якого ратує Китай.
      Ну, а чим же гірша Україна,
      у якій нуворишів – за край?

      ІІ
      Що не злодій, то бажає раю
      разом із Росією, либонь,
      тою, що на себе викликає
      у Європі де-не-де вогонь.

      Ну, звичайно, є ще ідіоти,
      (звісно, що купується Іван)
      та й кюре Андорри вже не проти,
      з ним на пару нюхати кальян.

      І Анжела (діва есесеру) –
      примадонна партії ще та.
      Нині сущі юні піонери –
      лицарі і зірки, і хреста.

      Слуху ця ідилія не ріже.
      Де Кощій, там і його Яга.

      І на Лугандонії нудьга,
      бреше й убиває... ради їжі...

      І тому усе ніяке «іже
      з ними» у диявола слуга.

      07/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Не звідане на досвіді
      Проминає усе, що було і не буде
      на чиємусь віку, на останній межі...
      а найбільша печаль, що поховані люди
      не залишать напам’ять свої міражі.

      Що не знає ніхто, чим багата людина,
      поки лямку свою дотягне до кінця...
      Ну і що, якщо дуже любив Україну?
      Це не алібі ще на суді у Отця.

      Той, хто чашу свою допиває до краю,
      не покаже нікому її і ніде
      і ніяка душа очевидно не знає,
      що дорога у рай через пекло іде.

      І залишить весну серед рясту й барвінку
      і це літо гаряче... сім’ю і ковіньку...
      каламар і перо... і не знати чого
      заридає дощами і росами осінь...
      Може, чує і знає почилий у Бозі,
      що узимку ніхто не зігріє його?

      07/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Заручники минулого
      Ідуть поети. Їхня роль така –
      у пору смути суще освітити,
      аби платили інші менше мито,
      коли життя не варте п’ятака.

      Їх проводжають авгури-піїти,
      у кого доля не така тяжка
      на фоні оглашенного совка,
      кому належить пам’ять освятити.

      Колись усе робилося бігом...
      не поодинці... падали гуртом,
      коли на північ мчали ешелони
      і лиходії нищили мільйони,
      а нині – не огріють батогом,
      то заведуть до п’ятої колони.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Опозиція совковості
      Зелене й короноване мине,
      хоча не діє поки-що вакцина.
      Єдине обнадіює мене,
      що вилікує рани Україна.

      Відлунює небесний камертон
      усі її духовні обертони
      і гасне у етері моветон
      озвученого бестіями тону.

      Тому моя позиція така –
      у діалозі іноді уперто
      апелювати не до опонента,
      а до епохи драного совка.

      Я не запеклий, та на все готовий.
      І кредо не міняється моє:
      поезія, яка лікує мову,
      не експериментує, не кує
      зозулею, не видає полову,
      але відображає житіє.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Вчорашній сон
                   І
      Лечу, хоча і не світає,
      і не минає темнота...
      Стовпи Тарасові шукаю,
      бо Україна ще не та.

      Не та, яку хотів узріти
      він із Чернечої гори...
      Не перевернуті на літо
      її природні кольори.

      Хоча, неначе, ще не вмерла...
      Он – синє небо... врожаї...
      але на сході – ніби пекло...
      чума винищує її.

      Торгує нею кожне рило
      і забуває Заповіт.
      Усюди тліюче кадило
      окурює лукавий рід.

      Суди купують олігархи,
      а голомозе їде дахом...
      отар а мекає ціну...
      і доять наймити війну.
      Агонізуючі монархи
      готують «рашеську весну».

                  ІІ
      Дивлюся... і своїх не бачу –
      одні кацапи... а хохли –
      на заході... Які ледачі!
      Такими і діди були.

      Мігруючі аристократи
      мотаються туди-сюди...
      усе лишають окупанту,
      аби подалі від орди.

      Ум уповає на удачу,
      аби онуки ожили,
      а нашу безхребетну клячу
      шматують виродки-орли.

      Мутує нація корони –
      нагулює імунітет.

      Курують юди і гордони
      осоловілий Інтернет.

      Чекає неня Вашингтона,
      а їй потрібен Піночет.

                   ІІІ
      Дивлюся, наче і світає,
      але душа не відлітає...

      Нема нікого. Тільки я
      товчуся у хатині скраю...

      В моїй землі – чужого раю
      шукає братія моя.

      05/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Парадокси негоди
      У тілі є біологічні гени.
      Наука розшифровує геном.
      І це уже стає не по кишені,
      бо треба мати свій аеродром.

      Масони явно може і не винні,
      що паніка гуляє по землі.
      Дурні учені випустили джина,
      аби боялись голі королі.

      А поки-що лякає пандемія,
      яку не зупинили на межі,
      бо панацея – це не фармація,
      що гріє руки на біді чужій.

      Усе живе бажає їсти-жерти...
      Народе неприкаяний, затям, –
      рятує не наука, а вігвам..

      Але фіг вам оклигати до смерті.
      Людині нині є коли померти,
      нема куди звернутись за життям.

      05/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Історія писаної торби
                     І
      Історії заварює війна,
      а нам усе, – ой любо, братці, любо!
      Одні лягають, бо усім, – хана,
      а інші мають показати зуби.

                     ІІ
      Табу не угамовує братву –
      ані еліту, ані пієтети,
      ані політикана чи поета...

      Скипає зайва піна наяву,
      якщо лихе видумує сонети,
      а немічне хапає булаву.

                     ІІІ
      Буває, що й аматори застою
      ідуть у люди з легкої руки,
      і носяться із торбою такою
      як із передмовою, – на віки.

      На деякі труди немає ради,
      але у тебе місія така –
      лихому показати кулака,
      а чуйному у всьому помагати.

      І думаєш, – навіщо це тобі,
      коли на слово щирої поради
      як подолати непомітні вади,
      лише готуєш ворога собі.

      Оцінка цій опінії – зеро.
      Якщо за неї ми «печемо раки»,
      то краще уникати небораки.

      У кожного лише своє тавро.
      Пасує мові голосне перо.
      Глухоніме лишається ніяке.


      05/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Парад у тупик
      На Раші не міняється нічого.
      Агонізує азія-ордло.
      Вода у Крим вартує дорогого.
      Конає до коронування свого
      у бункері «обнулене пуйло».

      Усе завоювали яничари
      і то, – «одній Росії завдяки».
      Героям захотілося на нари.
      Охляли печеніги і хазари –
      неумирущі бойові полки.

      Усіх собою заміняє бацька
      у ролі всесоюзного царя...
      та заважає нація козацька,
      якій пасує «шапка мономаська»
      на голові паяца-упиря.

      Парафія очікує параду...
      цар попереду а народ позаду.

      Добилися оказії сябри –
      позбутися азійської мари.

      Але юрма воліє до упаду
      піарити червоні прапори.

      08/05/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Парад антиподів
      У полоні, у колоні Зе
      нація дорогу обирає...
      братія була – тепер немає,
      партія вела – уже везе,
      їде неупинно до корита
      їсти і ділитися чужим...
      сарасята – це уже еліта:
      ні про що уміє говорити,
      із нічого лох стає усім.
      Аж усі роти пороззявляли...
      Кожного дивує новина:
      жерти і базікати – це мало,
      на Росії падає ціна,
      укри воювати перестали,
      та не зупиняється війна,
      обережні маски одягають,
      охололі дибають до раю,
      їх не помічають у юрбі...
      і мені стає не по собі,
      язикаті друзі оминають
      і не озиваються сліпі.

      05/20




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Нутро і тло контрреволюції
      Ще не зачиняється сезам
      і на сході іноді світає...
      вечоріє...
                 і смеркає...
                                 ...нам
      поки-що і цього вистачає.
      У запасі є – слова... слова...
      це не бісер...
                         і не діаманти...
      у народу вистачає вати:
      ватою забита голова;
      обіцяє пряники Москва;
      локшини на вуха...
                             та оскому...
      І немає ради...
                            білий світ
      не дарує прощення нікому
      за гріхи Гоморри і Содому...
      і покару маємо...
                           ... – Co-vi-d.
      Поки чумакуємо додому,
      боїмося смерті.
                              Не святі...
      Будемо й за це відповідати
      і за те, що нами у житті
      ще маніпулюють окупанти,
      печеніги дикої орди,
      юди –
                 бойова колона п’ята,
      що із середини палить хату,
      деморалізує Луган-Дон,
      атакує з моря наші сіни...
      По землі іде армагеддон
      і не оминає України.
      А дурко у бункері сидить...
      малахольна нація куняє,
      а воно...
                 ...веде її до раю,
      і радіє оборотень...
                                 Мить –
      і в уяві падає блакить.
      Лиса мавпа
                     Feuer!
                               нажимає.

      04/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Чистоплюям
      Уся компанія моя –
      як не лелека, то синиця...
      І де ті циніки взялися,
      якщо усі такі як я?

      Із далини усе одно,
      кого послати до Ереба,
      коли чорніюче гузно,
      буває, ляпає із неба.

      Бо я і є апологет
      читацького імунітету,
      коли задрипані сюжети
      клонує нібито поет.

      Аполітичні чистоплюї
      одне одному сучать дулі,
      але співають в унісон,
      бо не багато треба тями
      себе вважати павичами...
      і в цьому – є таки – резон.

      03/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. «Березневі іди»
      Знову віє, нібито, весною,
      а вертає, наче, до зими
      і усюди білою габою
      заслані зелені килими.

      Де-не-де синіють первоцвіти
      у моєму сивому саду...
      Завірюха замітає літо,
      поки я до осені іду.

      Домінує сіре і дволике,
      поки ізольований стою...
      Діє приморожений владика,
      буря назріває у краю.

      Тліє коронована зараза...
      Не було такого ще ні разу,
      як у високосний рік оцей.

      На минуще не минає мода.
      Зелень імпонує ще народу,
      та зима виховує людей.

      03/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Напередодні апокаліпсису
      Немає перепони і табу
      нацькованій агресії зі сходу,
      коли ведуть зомбовану юрбу
      фальшиві слуги іншого народу.

      Московія увічнила чмиря.
      І малороси, і паяци раді,
      що захищають коміка-царя
      «азірови» і «дєвочкі» у владі.

      Лукаві і смішні поводирі
      займають територію отари.
      Вовки й шакали виють угорі,
      у низині чатують яничари.

      Моря і землі ділять москалі,
      не забувають інтереси німця...

      Аматори терору – сомалійці,
      а хунта засідає у Кремлі...

      Європа «коронує» українця,
      аби щезав із рідної землі.

      03/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Кінець дискусії
      Кумири-поети найбільші ура-патріоти
      уміють волати: люби, не убий, не кради...
      Одне помагає – топити людей у болоті
      та булькою інше спливає на плесі води.

      Фальшиві душею зозулі і півні-писаки
      шанують поезію, тільки – свою і нудну,
      та надоїдає, коли надоїли доярки,
      а кози співають осанну лише барану.

      Слова-паразити давно уже застують мові,
      але багатіє чужий словниковий запас.
      Всеїдна юрма піє оди «священній корові»,
      на кутні ірже гоноровий «ліхой» віршомаз.

      Критичного ґлею немає... папуга усоте
      нап'ялює явно чуже на свої копили.
      Немає резону тягти порося із болота,
      бо не із одної калюжі ми воду пили.

      Пишаються авгури в наполеонівській позі
      і не помічають, які вони вуйки смішні...
      І я розумію, що нині не тільки мені
      з цією німою елітою не по дорозі,
      якщо її й досі (посмикати сіна у возі)
      ведуть за собою лише фарисеї одні.

      03/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Заповітне слово
      Великі люди і маленькі
      по всіх усюдах на Землі
      ще пам'ятають про Шевченка,
      а особливо – москалі.

      Не помиляється людина,
      що розуміє заповіт, –
      якщо існує Україна,
      то не минає білий світ.

      Ніхто у чукчі чи у німця
      не виключає Божий дар.
      Та у питомих українців
      прироче слово – це «Кобзар» .

      Але кацапія бажає
      і це загарбати собі:
      його хатиночку у гаї,
      його могилу на горбі.

      Поталанило чоловіку:
      у Києві любити дідька,
      а у городі – бузину...
      у хаті – пісню вечорову,
      в неволі – українську мову
      за всіх одному та одну.

      09/03/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Синдром щура
                         І
      Не до революції... наразі
      боїмося іншої зарази...
      Є багато цілей та ідей
      і критичну набирає масу
      армія зомбованих людей.

                          ІІ
      Що хвилює автора сьогодні,
      те дратує завтра читача:
      оди у поезії не модні
      ні герою, ні небесній сотні,
      тліє реноме у діяча,

      слуги біомаси ще у моді,
      а Майдану – наче й не було...
      телеящик Рашії на сході
      популяризує у народі
      пугало імперії – Пуйло.

      Вчора гомоніла Україна,
      ну а нині армія совка
      величає свого бабуїна,
      а сім’ю велику і єдину
      обіймає ворога рука.

      Поки ми травили теревені,
      ожили поводирі юрми –
      агенти Московії зелені,
      бігаючи голими по сцені
      і маніпулюючи людьми.

                          ІІІ
      Буйний вітер напинає парус.
      Поки масі імпонує хаос,
      голови окутує пітьма.

      У юрми енергія буяє,
      та у вищій гільдії, буває,
      розуму критичного нема.

      Параноя піднімає
                                   галас,
      палубу історії хитає,
      пацюки дорвались
                              до керма.

      02/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сценарій сюр
      Мода не міняється
      і юрба не кається,
      у судах єднаються зрада і совок.
      Дев’яносто п'ятою
      йде колона ватою.
      Зашивайте, братіє, рота на замок.
      Волонтери, бійтеся!
      Пугало комісії
      на чолі дивізії їде на війну.
      Буйна охоронниця
      б’є, кого їй хочеться,
      Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
      Як то любо-дорого!
      Удає суворого:
      очі в очі ворогу дивиться в упор,
      із еміром снідає,
      з папою обідає...
      а тилами відає горе-прокурор.
      Урку одубілого,
      що за Сашу Білого
      уникає цілого строку у тюрмі,
      на жінок натравлює,
      на героїв армії
      пальцями показує...
      Весело юрмі!
      Ожила кацапія.
      Нео-дипломатія
      обіцяє Рашії нашої води.
      Мода зеленішає,
      Вова веселішає
      і на вуха вішає локшини орди.
      Українізація
      чи колаборація?
      І не знає нація, хто куди гребе.
      Здати економіку
      і країну Вовіку –
      це і є у коміка варіанти Бе?


      02/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Освоєні горизонти
                         І
      Осінню, а іноді й зимою
      я у школу біг без черевик,
      пам'ятаю, мовою чужою
      викладали там «Радной язик».

      І «радной» була «літєратура» .
      А коли за партою сидів,
      то учив невимовно культурну
      мову язикатих москалів.

                          ІІ
      «Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
      Радо танцювали краков'як,
      «бариню» співали під гармошку
      і не знали, що таке гопак.

      Модною училися. Одначе
      чуємо і досі це собаче
      «драстє» іванових і марусь...

      Як того не хочеться комусь,
      автохтонна нація козача
      заселяє Україну-Русь.

                          ІІІ
      Не минає «бєсіє» у Рашки
      і не опустіла Колима.
      Розумом поїхати не важко
      од її лукавого ума.

      І тому од самого Дунаю
      і до Дону є ще вчителі –
      мовою й душею – москалі,
      а з-за парти й досі вилізає
      нація, яка не помічає,
      що у неї голі королі.

      02/20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Історія з географією
                          І
      Гуляю в основному наодинці.
      Компанії немає і – зима.
      Нав'язуюся кожній українці,
      а їх, дивуюсь, наче і нема.

      Буває, усміхаюся дівчатам
      і не зважаю на флюїди дам,
      які уміють посилати матом
      і обіцяють тільки-но фігвам.

      Мені то що? Я шпацірую мощі,
      і до усього поступово звик,
      і не питаю у німих заїк,
      чому у лісі, як на Красній площі,
      існує окацаплений язик.

                          ІІ
      Шановні фарисеї-пацифісти,
      ви бачите, – попереду нас рать?
      Так учать окаянні пофігісти
      і залишки російської еліти,
      яку чекає «родіна» і «мать».

      Сучасники мої, самаритяни,
      невже і ви на службі у орди
      як деякі язичники-погани?
      Уже навіщо лісові цигани,
      а й ті – як не кацапи, то жиди.

                          ІІІ
      Тут ні до чого капища Сінаю.
      Ахейці пам’ятають про дари
      данайців. Із далекої пори
      історія і досі убиває.
      Це не біда, що брата я не маю,
      та лихо, що немає і сестри.

      01/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Пророцтво
               І
      Як не жаль, ми не будемо жити
      на землі одночасно усі.
      Умирають іще посполиті,
      та колись як трава у росі
      оживуть в українській Русі
      наші мощі і дереворити.

                ІІ
      Не зітліє Батурина жах
      і віками нечувані саги,
      що дописують в'язні Гулагу
      і замучені на Соловках.

      Оживає козаччина знову,
      поки воля оновлює Січ
      і появиться інший Зіновій.
      Заяріє під Крутами ніч
      молодої відваги й любові.

      Пригадається і Конотоп,
      і узятий за ніч Перекоп...
      І усе це не виссане з пальця
      як одурює нас остолоп
      і його пацифічне нещастя.
      Поки нація риє окоп,
      у вогні затанцюють паяци,
      за яких умирає укроп.

      Нашу істину – ще донесе
      буйний вітер історії, слави
      і на мапі постане держава –
      Україна, що понад усе!

                ІІІ
      Божа кара у небі вже діє:
      щезне юда і Каїн кремля,
      на Месію чекає осля...
      омофор одягає Марія
      і до самих окраїн – Земля
      прокляне і поглине Росію.

      01/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Граф'ям на літеру Е
      Давида, як поета-меломана
      в бою не подолає Голіаф.
      Йому і камінець із пращі – кайф.
      Запитую цибатого буяна, –
      якщо ти у поезії не граф,
      чого їси отого графомана?

      Але одному «ґлею не хвата-
      є», іншому, що розумом убоге,
      не вистачає рога у Сварога,
      Арею – обоюдного меча...
      Ачей, кому чого не вистача-
      є, те воно й вимолює у Бога.

      Боги олімпу мають на таку
      оказію реагувати гідно.
      Отримаємо міру очевидну.

      Усе було на нашому віку
      та й буде ще – ку-ку й ку-ку-рі-ку,
      і недалеке, і дурне, бо бідне.

      Вирубуємо зайве у рядку.
      Обрубки у сатирі є доцільні,
      але не у сонетному вінку.

      11/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Сеньйор бандито
      І

      Що не було колись, того й не буде.
      Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
      І час новий розвіє й загребе
      історію Московії усюди.

      ІІ

      Москву поіменують як Ме-дву.
      Ім’я Китаю буде Путі-Чіна.
      І заснують учені пуйвейбіни
      у Пу-тері – імперію нову.

      А бацька буде Пу-цька у подобі
      великого вояки – як Пу-син
      і пам’ятники Леніну і Кобі
      усюди називатимуть Пу-ін.

      ІІІ

      Тоді прийде нечуване майбутнє,
      а поки ми очікуємо Пу-тнє,
      то як немає, хай би й не було.

      Інакше окуПує Україну
      огидне Пу і будуть бабуїни
      Ордло іменувати як Пу-йло.

      01/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Бімба уповільненої дії
      I

      Коли були ми ще братами,
      жилося якось і тоді.
      Писали вила по воді,
      що нам – до однієї ями.
      А як зарадити біді
      не мали ми своєї тями.

      ІI

      Та й досі ми – раби пітьми.
      Усе ще віримо кумиру,
      лихому генію тюрми
      у зомбоящику юрми,
      що нібито, заради миру,
      іде із бімбою на МИ.

      Чекає мафію екзилу,
      що заслуговує по рилу,
      уся парафія її.
      На голову усеньку хворі,
      по сцені бігають актори –
      багатії і холуї.

      Усе ще гопники у моді
      та коміки юро́диви́х.
      Регіонали хороводять.
      Де не посій – уроди родять:
      або свої серед чужих,
      або чужі поміж своїх.

      Талановиті окупанти,
      що приміряли кумачі,
      ще гастролюють уночі.
      Убивці – нині емігранти,
      у владі – мічені мутанти
      та непомітні діячі.

      IІІ

      А от куди юрбу дівати,
      яка із хати і до хати
      ще шастає?
                         І як лайну
      на мапі місце показати,
      де їх
          бажають
                      убивати
      і обирають
                       сатану?

      04/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Буквоїдство
      Я ще іду, бо я умію
      іти. Минаю камінці.
      Іду на дурня, на Росію,
      на буквоїда чудасію...
      І не іду на манівці.

      Не хоч іти, ходи у баню
      або до біса – у шлею.
      Я поважаю римування,
      а от лукаве мудрування,
      хоч убивайте, не люблю.

      Я вибираю на удачу,
      не оминаю голосних
      і не горюю, і не плачу,
      а за штахетами глухих
      нічого путнього не бачу.

      Я обираю... навмання
      і титлу, й кому – та, буває,
      зозуля петю вихваляє,
      що той підковує коня...
      а клюне пєтя – оминає...
      Оце і є – надзавдання.

      12/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Дегенератам п’ятої колони
      І глухому багато-що можна,
      і сліпому дозволено все.
      А видюще й освічене – кожне
      забуває, куди їх несе.

      Пам’ятаємо тюрми і Крути,
      і занесений меч москаля.
      А чому яничара й манкурта
      в Україні ще носить земля?

      Нам усе із Росією ясно.
      Залишається крок за малим.
      Я не знаю, чому одночасно
      треба бути і добрим, і злим.

      Можна слухати і не почути,
      і не бачити, що за мана
      у Криму – ця «російська весна».

      Але зраду не можна забути
      і не можна кацапами бути,
      поки все ще триває війна.

      12/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Скрепи на горизонті
      Я бачу
      імперії підкошені коліна.
      І це уже було. І не було
      моєї України у країні,
      яку іще очолює Пуйло,
      висяче
      як мумієм наколота сосиска –
      і жупело, і тля бойовиків.
      Розгойдує історія колиску,
      криваву, у борні зведенюків,
      неначе
      у нас немає іншої халепи
      як наші убиваючі брати
      і їхні буйні ідіоми-скрепи
      на тлі ідіотичної мети.
      Одначе
      лише на Пу лишається надія.
      Дарма, що анімується кіно,
      де Чук і Гек плювали на Росію,
      яка іде «Титаніком» на дно.
      Терпляче
      чекає Україна на реформи,
      коли валюта рухне до нуля
      і буде анульована земля,
      а два аршини – буде наша норма
      козача.
      Що буде, невідомо. Що усім,
      то те й мені. І це уже бувало,
      коли і цього не бувало мало.
      Але тоді прийде у рідний дім
      удача,
      якщо у мене буде аркебуза
      і я уб’ю у вухо москаля.
      Хай буде пухом і йому земля
      на нашій території Союзу.
      І наче
      народу в Україні поріділо,
      рішали подалися за бугор,
      займає територію мордор,
      впрягає у ярмо, а наше діло
      теляче.

      12/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Саміт 2
      Ще до Трійці далеко, ачей?
      А на саміт очікує трійця
      із Росії навалу гостей.
      І пуйло не ховає очей,
      що піймало за яйця арійця.

      Озеленений бає йому,
      що воно у Європі найвище.
      Підіймуся і я на горище, –
      каже, – руку колезі пожму
      й покажу, що і я не аби-що.


      А вони – як вужі потайні,
      а воно – як гадюка отруйна
      заповзає у душі дурні,
      що потопить усе у війні
      і залишиться жаба калюжна.

      І чого воно лізе – оце
      тупориле, криве і рогате?
      Адже має одного ґаранта,
      у якого попало яйце
      на окраїні нашої хати.

      Може й цього йому до снаги
      ошелешити? Знає пихате,
      що́ – віками чуже, язикате
      захищає... Усі – вороги!

      А понищить усіх до ноги,
      то кого на землі грабувати?

      12/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Обо-юдо-любіє
      ***
      Єпархія іудина єднає
      юродиву юрму на всі часи.
      Це обо-юдо-любіє, єси?
      Парафія неситого гундяя
      і в Україні все іще бажає
      дешевої чужої ковбаси.

      ***
      Війна іде. Біда – не за горою.
      Вимолюємо волю у Отця.
      Та із ордою
      нерозлийводою
      ми будемо аж до її кінця.

      ***
      Чи маємо ми успіхи, чи ні,
      чи у Європі, а чи на війні,
      а як уміли так і показали
      двійні стандарти і діла дурні
      у вигляді російської навали.

      ***
      Нічого, що керує ще зелене,
      і нічого пеняти на ману,
      що мали барикади іноземні,
      а маємо невидиму, тюремну,
      іще не узаконену стіну.

      ***
      Стіну епоха може і зруйнує
      великою до ворога любов’ю,
      та рубежі, уже политі кров’ю,
      залишимо напам’ять одесную.

      ***
      Самі кацапи не підуть
      і треба віником паршивим
      повимітати це вошиве
      на всі віки у дальню путь.

      ‘***
      Московія лукава, та вона
      ніяк собі не вириє могилу,
      аби свою історію до дна
      побачити, яка вона брудна,
      і як її свинота перерила.

      12/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Питання руба
      Душею досягаю вище неба,
      за обрії, до райдуги дуги,
      коли ще відчувається потреба
      побачити лани, гаї, луги.

      Почути ще дитячу колискову,
      яку несуть на крилах журавлі.
      У висі долинає наша мова,
      усі її і радощі, й жалі.

      Недавні екзекуції й етапи
      ще пам’ятає небо і земля.
      Усюди опустошили кацапи
      питоме слово, заодно й поля.

      Бо чую що? А лайку посполитих.
      А бачу що? А висохлі кущі.
      І ви хотіли, щоб чужа молитва
      була почута і пішли дощі?

      Філософи московської науки –
      данайці ще несуть свої дари.
      Я вам про це, а ви мені про муки,
      задля артикуляції жури.

      І не котіть на мене вашу бочку,
      не дуйте на ворожі вітряки,
      а, долетівши у найвищу точку,
      до мене підіймайтеся, таки.

      Іще триває світова посуха,
      допоки над городами летить
      усе, що Богу затуляє вуха.

      І поки є у головах розруха,
      ви Сина розпинаєте в ту мить,
      коли не боїтеся сили Духа.

      12/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Сюжетний образ
      Картина житія за всі віки –
      історія живої ойкумени.
      Лишаються у пам'яті, таки,
      не цезарі, а мудрі діогени.

      І хай усе заткали павуки,
      поточені клейноди і знамена –
      а не перевелися козаки,
      що захищають світову арену.

      І може це славетний Сулима,
      катований вогнем у мідній бочці,
      Богун, що ліг у бойовій толоці...

      Без героїзму нації нема,
      а є – то залишається німа
      усі віки із діркою у боці.

      12/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Володарі білих кілець
      І
      Щось і було, а нація не знає, –
      що то воно у Франції було?
      У злодія на голові палає,
      а виглядає, наче еНеЛО.

      І наче упилася наркотою
      Московія великого Пуйла.
      Ні спокою немає, ні покою.

      На бестію не вистачає зла.
      Усюди п'янь, а лізе у герої
      і на Олімпі «шороху дала».

      ІІ
      Немає світу ні кінця, ні краю.
      Бери за даром райдуги дугу.
      А їй усе іще... не вистачає
      чужої хати у свою тайгу.

      Освоєні на суші і на морі
      усі скарби Великої Ріки,
      а Раші мало. На біду і горе
      освоюють її бойовики.

      Майбутнє обікраденого люду
      до самої окраїни землі
      віками завойовують приблуди.

      З червоною зорею на чолі
      вони були однакові усюди.
      Ідуть на мир війною москалі.

      ІІІ
      Якщо Гаага обіцяє ґрати,
      ніхто не розуміє, – в чому суть?
      Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
      хоча пора по шнобелю давати.

      Анжела ошелешена Пуйлом,
      Емануель її не розуміє...
      І, – «цо то буде»? Наркота у дії.

      Нормандія поїхала умом...
      Узгоджені «галюники месії».
      Домовилися майже «ні о чьом».

      ..............................
      Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
      А, чокнутий на імені Бандери,
      уже не розуміє аксіом.

      Йому давай границі СеРеСеРу,
      але коли показуєш на двері,
      орда у вікна лізе напролом.

      12/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Парадигми слова
      І
      Я б сіяв та орав, якби
      не жав навіяні сюжети
      і на овації юрби
      не купувалися поети.
      Чи спокушає сатана,
      чи інші генії рогаті –
      усім однакова ціна,
      хто сіє суржики у хаті.
      Чужі «узять»* або» бува»*
      уже осміяні, ніякі...
      Але, рубаючи слова,
      піїт очікує на лайки.
      І йде по сайту «на – ура!»
      русифікація пера,
      а за інверсію, – чудово!
      Хоч іноді така мура,
      буває, «удобряє»* мову.
      А графомани, як один,
      удобрюють свої сюжети,
      тому що так писав акин
      і класики-авторитети.
      На апеляцію таку
      даю нові неологізми:
      не мають нео-архаїзми
      ані резону, ні смаку,
      хоч і у кожному рядку
      тули каліки-атавізми.


      ІІ

      Одне вживає анашу,
      а інше випиває чаю...
      ....................................
      ...усяка манія буває.
      А я і прошу, і прошу,
      і не навіяне пишу,
      а те, що думаю і знаю.

      ІІІ

      Поезія – це Божий дар:
      або з пекучою сльозою,
      або як громовий удар
      історією роковою.

      У неї вишуканий стиль,
      коли прозоре кожне слово.
      Але якщо воно – костиль,
      калікою стає і мова.

      Ночами спати не дає,
      якщо не радує, а мучить.
      Усіх, у кого серце є,
      вона виховує і учить.

      Якщо сатира – то різка,
      якщо іронія – м’яка,
      якщо поема, то не ода...

      Вона – стило і оберіг.
      На того, хто її беріг,
      ніколи не минає мода.

      12/19



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Творці – не графомани
      Чи я поет, чи хуліган
      і чи творю, чи витворяю,
      а як видумую, не знаю:
      де істина, а що – обман?

      Усі ми і ремісники,
      і трудоголіки – од Бога.
      Одному випали стежки,
      а іншому – одна дорога.

      Перепаде щось і мені.
      І є надія у піїта –
      як не горіти у вогні,
      то хай би і не червоніти.

      І заглядаю у пітьму,
      і не затінюю яскраве,
      і проклинаю за криваве...

      Відомо Богу одному –
      пишу як дихаю, тому
      на те, що буде, маю право.

      12/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Компартійна трійця
      Тиша явно не матроська.
      У Гаазі – тишина.
      Чіна, сучий Ин і Moskau
      обирають пахана.

      У Європу йде руїна,
      у Гааги є сусід –
      Moskau... Сучий Ин і Чіна
      окупують білий світ.

      Їм усюди мало місця.
      Зазирає ще за тин
      бойова лукава трійця –
      Moskau, China й сучий Ин.

      У Китаї - «наші в доску»,
      у Кореї – все війні,
      моська чапає у Moskau,
      Україна – у вогні.

      Не доїли наше сало,
      то грабують у бою...
      Чайканші, Сосо і Мао
      почивають у раю.

      Та лишили недоноска.
      Тиша є, але матроська.

      Скаженіє вертухай,
      бо Росія – це не рай.

      І Китай іде на Moskau,
      а Корея у Китай.

      11/19



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Безсрібники
      В Одесі їдеш – як «помажеш»,
      і це мене хвилює теж.
      Себе самого не похвалиш,
      то як опльований ідеш.

      І ось мої аж п’ять копійок
      не у єдину із дірок.
      На видання зірок і «зірок»
      немає зайвих копійок.

      Мої лукаві любі друзі
      ідуть за мене у вогонь,
      але у їхньому союзі
      не опинився я либонь.

      Нові вожді беруть на себе
      чужі заслуги у бою
      за волю нашу і мою.
      Героїв ще приймає небо,
      а самозваних і не треба,
      коли живі ще у строю.

      11/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Національні особливості окупанта
      І

      У нації Батия є ознаки :
      усе й усіх усюди дістає,
      ніде нікому жити не дає,
      немита, сита, п'яна забіяка
      лютує і кусає як собака,
      віками зазіхає на твоє.

      ІІ

      У неї місія – вбивати
      надію, віру і любов.
      Віками проливає кров
      у меншого по чину брата.

      Ніхто її не зупинив.
      А дожили до СеРеСеРу,
      убили нашого Бандеру
      за те, що націю любив.

      На те і партія велика,
      що засідає у кремлі.
      Їй заважали куркулі
      і помагали без’язикі.

      Вели. І досі ще несе
      неволею апартеїду.
      А довели до геноциду
      за те, що воля – над усе.

      На це і вистачило сили.
      Самі собі могили рили,
      аби минулася яса.

      Кати давали землю їсти,
      на панахиду – комуністи,
      а волю – Божі небеса.

      ІІІ

      А нині – маєш у Європу візу,
      то будеш у Московії фашист,
      а любиш матір і свою Вітчизну,
      то у Росії ти уже нацист.

      Якщо не дуже величаєш брата
      і не бажаєш у його ярмо,
      анексувати прадідову хату
      воно до тебе лізе і само.

      Ціна цивілізації висока.
      Тому усе, куди сягає око,
      освоюють війною москалі.

      Царі і хани, пахани і хами,
      не маючи ні розуму, ні тями,
      визбирують окраїни землі.

      11/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Ментальні скрепи
      Кацапа видає не сила духу,
      а п’яна неупевнена хода
      і перегар, коли воно під муху
      і язикате, і туге на вухо
      не чує, що Росія – це орда.

      Це видає і дика поведінка.
      Але існує нація така,
      що має самодура-василіска.
      Нема ума, вважаємо – каліка
      реалізує місію совка.

      Це люті раті, мафії і зграї,
      які не зупиняє ні межа,
      ані біда замученого краю.
      Бойовики-жандарми-поліцаї
      та рицарі сокири і ножа.

      Парафії не вистачає Риму,
      а Вові – бути на чолі подій,
      якими управляє лиходій.
      Усі койоти заодно із ними.
      Вони жахають скрепами своїми,
      осміяні у величі своїй.

      11/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Про зелень
      І

      Осінь посіяла зерня,
      йде у поля і гаї
      і пересаджує зелень
      у зоопарки свої.

      Нація вміє радіти
      миру, тайзі і війні.
      Будемо і зеленіти,
      і засихати на пні.

      ІІ

      Арії орють і сіють.
      Поки вертає весна,
      їм восени зеленіють
      вруна, ялина, сосна.

      Хамелеони і юди
      не помічають краси –
      як прикрашає усюди
      ива зелена ліси.

      Ще ідемо по барвінку
      і по межі золотій.
      «Матері вашій ковіньку!» –
      вийся, буяй, зеленій!

      Та не ідеться людині –
      риє й копає на зло,
      зелень міняє на гривні,
      а кумачі – на зело.

      ІІІ

      Люди не дуже і темні:
      є таємниці воєнні,
      а на Русі – ідіот.

      І розуміє народ:
      є чоловічки зелені ,
      а на границі – «развод» .

      11/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Проворонені орли
      Рабу юрми аби лише ім’я
      із ящика, по радіо почути
      і вже уся юрба – одна сім’я,
      аби й собі у веремії бути.

      Були і ми у тому ще віку
      і юні, і до себе нещадимі,
      і за догани совістю судимі,
      ходили у терновому вінку.

      Згадаємо, які то є орли,
      коли літали голубами миру,
      а далі і лисицею були,
      й вороною, що має пайку сиру.

      А нині забуваємо ціну,
      яку за безголов’я заплатили.
      Отак і доживемо до могили,
      на рок перекладаючи вину.

      Але не забуваємо паради
      не ради цілі, а ідеї ради,
      якою б злою не була вона.

      У досвіду одні й ті самі вади:
      недопалок, допущений до влади,
      як догорає – сущий сатана.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Пророк
      Поетові журитися не варто,
      що він ще не відбійний молоток,
      і поки у душі палає ватра,
      у ньому, може, жевріє пророк.

      Щезають невідомі і ведомі,
      яким удача додає снаги,
      ну, а вони – ідилію у домі,
      а не ведмежі послуги слуги.

      Але не знаю, що із того буде,
      коли на все лице одна пиха
      нечеми, що усе іще коха’
      і ріже мову, ідучи у люди.

      Чого лише уява не дала!?
      Ось на папері нібито людина,
      але у позі сизого орла
      висовується чорна половина.

      А ось – усі сатирики юрби
      співаючі, танцюючі і лисі.
      А уявімо, що було б, якби
      і ці були з бандурою і сизі?

      Усім пообіцяю булаву...
      А пророкую – партію єдину
      на сцені, на арені... наяву.

      Я не приватизую Україну
      любов’ю спекулюючого сина,
      а нею неділимою живу.

      10/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Рокіровка
      Повертають воїни-сини
      в Україну, «із Дону додому»,
      де немає нібито війни,
      хоч і не упевнені у тому.

      Сонце України у диму,
      автомати не дають осічки
      і у Раді, наче у Криму,
      бігають зелені чоловічки.

      Не поможе на межі стіна,
      поки сатана уріже дуба.
      Нація обрала пацана,
      а Росія знову має зуба.

      Овоч поміняли на зело.
      Ну і що? Америка не знає.
      Раша хоче мати, що було,
      та у неї формули немає.

      Невідомо, що іще клопу
      заманеться у лиху годину
      і чому гундяєву-попу
      маємо платити десятину?

      І таке було уже не раз –
      є свобода, та немає раті,
      отамана обирає час,
      а у нього – шоу на шпагаті.

      Ясно, що готується тюрма
      і нема уже у тому толку –
      поміняти Бобіка на вовка.

      Полонених у Росії – тьма,
      а у нас диявола нема
      реалізувати рокіровку.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Прогнози
      І

      Іще лишаються у моді
      бої, погода й чудеса.
      Такі прогнози у природі
      віщують Божі небеса.

      ІІ

      Тай буде те, що є і нині –
      орда й агонія яси,
      і поки ще панують свині
      не буде щастя і краси.

      Не буде вічної любові,
      яка зів’яне як зело.
      Усе повторюється знову,
      якщо його і не було.

      Кохати будуть одиночок
      воюючі одинаки...

      але найближчою сорочка
      лишається своя, таки.

      Тому усі одного разу
      згадаємо свою весну
      і перемогу не одну...

      і поки вистачає часу,
      то ліквідуємо заразу,
      якщо зупинимо війну.

      ІІІ

      І Гея вилікує рани,
      і околіє сатана,
      а без’язикі та погани
      повищезають як мана.

      У серці запанує ліра
      і муза чистої води,
      і буде істина і віра,
      аби подалі од біди.

      Зійде нова зоря надії
      і в Україні буде мир,
      і до Китаю у ясир
      піде опудало Росії,
      і явиться живий Месія –
      моєї нації кумир.

      09/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Фантасмагорія
      Одна у цьому світі дивина,
      що ангели усі – на тому світі.
      Нікого не дивує новина,
      що ми із Марса, а не Божі діти.

      А може, діти бісові, або
      помазані у пеклі діти вражі,
      тому і обираємо Рембо,
      не видячи, яке воно у сажі.

      На обрії гулаги СеРеСеР,
      куди евакуюють «Інтерсіті».
      Міняються рабами із галер
      пірати ХХІ-го століття.

      Кощію, що конає у кремлі,
      не випало явитися на сцені,
      то ось воно – на світовій арені...

      Пишаються собою москалі.
      За інопланетянами Землі
      полюють гуманоїди зелені.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Паралелі незримого
      Безкрає небо, а життя – безмежне.
      Ілюзії – усі мої путі
      у мрії, уві сні, де незалежно
      я мешкаю у іншому житті.

      А чи існує доля паралельна,
      де інші люди, як і ми, не ті?
      Уловлені у сіті Мельпомени,
      на іншій сцені – може і святі.

      Але Феміда не міняє ролі.
      Тут – у полоні, а коли й на волі,
      руйнуємо ідилію свою.

      Ілюзіями оповиті мрії,
      а ми як учні іншого месії
      очікуємо місце у раю.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Гібридне потепління
      І

      Гаряче літо і пекельні зони.
      Історію опанувало зло.
      Випалює радіаційне тло
      сухі отави. І стає червоне,
      і в’яне ненапоєне зело.

      Водою заливає океани.
      На суходолі поміж рік і гір
      палає Амазонія й Сибір.
      Горять оази й прерії савани,
      чекають азіати на ясир.

      ІІ

      На Україну зазіхає Раша.
      На Піренеї йде новий Батий.
      Моя-твоя не Розуміє, – наше!
      Кривавої не оминути чаші,
      допоки діє триголовий змій.

      Клонованому Пу не до Китаю.
      Орда уже опалює краї,
      де є ще опозиція її.

      Щось у тайзі таки повиздихає –
      Росія Україні обіцяє
      її людей за покидьки свої.

      ІІІ

      І настає фальшива епопея.
      Європа забуває за ордло,
      Америка із нею – не альо....
      Кацапія воює за ідеї
      і від війни немає панацеї.
      Надія є лише на еНеЛО.

      09/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Від першої особи
      А ми іще із тих базік
      і слуги у народу,
      що зупиняють маховик
      за волю і свободу.

      І ситуація така
      у вашій іншій владі –
      пообіцяю п’ятака,
      а ви і цьому раді.

      Тому підтягуйте штани,
      сідайте на дієту...
      Ми дуже класні пацани
      веселого сюжету.

      У вас у шані і село,
      і принципова мова.
      А нас виховує Пуйло,
      бо я на те і Вова.

      Скіперіада не засне,
      але сидіте тихо,
      коли у партері сяйне
      міледі Розумиха.

      Із-за бугра уже, мерсі,
      вертається пальміра.
      Реінкарнуємо в Русі
      і Яна, і Азіра.

      У нас ті самі пахани,
      чинуші і злодії,
      і гепи-допи зі шпани
      Кацапії-росії.

      Немає Нестора Махна,
      то є йому заміна.
      Свобода слова – то мана,
      у вашій хаті міна.

      Ми зобов’язані орді
      і біло-сині, і руді –
      усі хамелеони,
      але нові і молоді...
      із п’ятої колони...
      Ось потече по бороді
      і поміняємо тоді
      «понятія» й закони.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Нюанси войовничого наративу
      І

      « Ось то я!»
      – позаймало висоти
      і видурює в нації час...
      У етері буває не раз,
      об’єднавши по фазі частоти,
      резонує енергія мас.

      Та лунає у басі фальцету
      і слащавої патоки слів
      ейфорія епохи Інету.
      У дуелі немає дуету,
      у війни не воєнний мотив.

      Пам’ятаємо міфи і міти
      у своїй історичній путі.
      Та «кацапіють» неуки діти,
      що взялися усім володіти,
      не шануючи мову і рід.

      Обирали, тай маємо дулю.
      Невідомо, куди нас несе
      на чолі із ватагою зе...

      Ми забули уроки минулі.
      Із лайна виливаємо кулю,
      і надіємось, що повезе.

      ІІ

      Очищаємо хати, подвір’я
      і поля, і свої береги
      од Кощія і баби Яги.
      Та утерлись у наше довір’я
      комедійні свої вороги.

      Не уміємо – око за око,
      не кусаються наші рої.
      Та розбоєм живуть солов’ї
      і наносить нам рани глибокі
      ще не вирване жало ЗМІї.

      Ще чекає погоди у неба
      «войовнича еліта» чужа.
      Їй у бучі і миру не треба.

      Та дамо і орді одкоша
      і «еліту» шлемо до Ереба.
      Є у нації инша душа.

      ІІІ

      Учений дід вичитує осанну
      за віру України... І кому?
      Не розумію... Може і пойму,
      коли зійдуть червоні могікани
      зі сцени, пощезають за тумани,
      за обрії, за межі, у пітьму.

      8/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Обездолені
      Не застує едему біднота,
      якої і раніше вистачало.
      Бурлаці, що не будень, то свята,
      а як багато, то і цього мало.

      Ще дехто помічає і росу,
      і чує соло солов’я у гаї,
      і на щоці непрохану сльозу,
      ховаючи жалі, не витирає.

      Вони не уповають на людей,
      щасливі у таємному нещасті,
      коли, не піднімаючи очей,
      очікують на маслаки собаці.

      Є й ті, які ламають вітряки:
      блукаючі ідальго у пустелі,
      мольфари, відуни-кочівники,
      юродиві, паяци, менестрелі...

      Попереду – невидима імла,
      позаду – три дороги од села
      у райські кущі та у буєраки...
      у небеса... або на манівці,
      у люди, а у самому кінці
      усі – як не герої, то бурлаки.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Доба перемін
      І

      Ще лунає: «слава Україні!»
      Нація плекає оберіг...
      А душа жадає переміни
      на одній із тисячі доріг.

      Не поталанило на фортуну.
      Батьківщина – це одна сім’я.
      Та стаємо знову на котурни,
      власне забуваючи ім’я.

      ІІ

      Лотерея імені – удача
      іноді незряча і глуха.
      Невеличке пугало ходяче
      Україну має за лоха.

      А чого не має, обіцяє
      щиро і наївно до сльози.
      В засіки нового урожаю
      смикаємо сіно для кози.

      Канули у Лету могікани.
      Виринули п’явки із пітьми,
      недалекоглядні капітани,
      коміки квартальної чуми.

      Осміліли слуги есесеру,
      ліга сміху – юні піонери,
      що уже готові як завжди
      в табори... у мери, у прем’єри...
      у ліси... на те і тренажери
      з будою на прив’язі орди.

      ІІІ

      Ми єдині, вільні, неділимі,
      хоч із низини до висоти
      спалені до спокою мости.

      Та у небі є ще херувими,
      і лунає хорами живими:
      «Боже, Україну захисти!»

      08/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Доба перемін
      І
      Ще лунає: «слава Україні!»
      Нація плекає оберіг...
      А душа жадає переміни
      на одній із тисячі доріг.

      Не поталанило на фортуну.
      Батьківщина – це одна сім’я.
      Та стаємо знову на котурни,
      власне забуваючи ім’я.

      ІІ
      Лотерея імені – удача
      іноді незряча і глуха.
      Невеличке пугало ходяче
      Україну має за лоха.

      А чого не має, обіцяє
      щиро і наївно до сльози.
      В засіки нового урожаю
      смикаємо сіно для кози.

      Канули у Лету могікани.
      Виринули п’явки із пітьми,
      недалекоглядні капітани,
      коміки квартальної чуми.

      Осміліли слуги есесеру,
      ліга сміху – юні піонери,
      що уже готові як завжди
      в табори... у мери, у прем’єри...
      у ліси... на те і тренажери
      з будою на прив’язі орди.

      ІІІ
      Ми єдині, вільні, неділимі,
      хоч із низини до висоти
      спалені до спокою мости.

      Та у небі є ще херувими,
      і лунає хорами живими:
      «Боже, Україну захисти!»

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Під музику Мордору
      І

      Не линяє іще триколор.
      Нависає над Києвом карма.

      Україна іще не казарма,
      та уже доганяє Мордор...

      Українці обрали мотор,
      але якось забули за гальма.

      ІІ

      Поганяємо у Сомалі
      то алюром, а то і галопом...
      Завоюємо світ автостопом.

      Є у нації і королі,
      і потуги її немалі,
      хоч регоче, буває, Європа.

      Червоніємо іноді, та
      це нічого. Буває і гірше...

      Є у влади висока мета,
      хоч і нижча, що мали раніше.

      ІІІ

      Показати народу пора,
      що і слуги його не хапуги.
      Як не є – щось іде на гора.
      Медицина вже має науку
      і на митниці чути, – ура...
      а от миру – ні слуху, ні духу.

      Летимо невідомо куди.
      Є права, та немає моралі.
      Ми найперші іззаду у ралі,
      та не ходять туди поїзди
      а якщо не дай, Боже, туди,
      є надія, що не у провалля.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Зиґзаґи творчості
      Диктує небо, а пильнує око...
      і те, що сивина у бороді,
      і біси – у ребро... і не тоді
      цінуємо і вишнє, і високе,
      що вилами писали по воді.

      Утішені собою одинокі
      юнони-феї, перуни-гуру...
      У падаючу віримо зорю,
      цитуємо і Пушкіна, і Блока,
      а чуємо омріяну муру.

      Осміяні і випиті ордою,
      у каламар мокаємо перо...
      і пишемо не кров’ю, а водою,
      ачей - «ми не лукавили з тобою...»
      як видавали на гора зеро.

      Римуємо таке оригінальне
      із кухні архаїчного меню,
      що мимоволі уявляєш ню
      особи, що виписує моралі,
      аби усім підсунути свиню.

      Немила публікує ахінею.
      Нелюба оприлюднює любов.
      Ніяка не хвилює казанов...

      Єдина залишається тією
      високою вечірньою зорею,
      аби ночами закипала кров.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Україна сміється
      І

      Нема коли сміятися, панове.
      Усе, що мали, в Лету загуло.
      Іще такого радісного шоу
      і на, і в Україні не було.

      ІІ
      Чого недобачали, те почули.
      І ось вона оказія яка –
      іде телепортація в минуле
      сучасної свідомості совка.
      Колись телемузеї озадачать –
      показувати істину юрбі.
      Нащадки не зомбовані побачать,
      які були ми іноді тупі,
      коли такі опудала обрали
      Європі та Америці на сміх.
      Усі заангажовані канали
      вітають з перемогою усіх.

      ІІІ
      Ой заживемо! Наші буратіни
      і папи карли виграють війну,
      якщо очолять «рашеську весну»...
      На заході намуляють коліна,
      на сході об’єднають Україну
      у мать свою – тайгу і цілину.

      07/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Сугестії буття
      Існує все і водночас.
      Буває,
      що і така ідея нас
      єднає.

      І помічаємо у мить
      єдину
      і те, що радує і злить
      людину.

      Та пояснити не дано
      нікому,
      чому у небо, все одно –
      додому.

      Надію май на тятиву
      і парус,
      але останнє рандеву –
      у хаос.

      Усе, що є іще у тій
      безодні,
      несповідиме як путі
      Господні.

      Як на війні не довіряй
      нікому,
      хоча і є путі у рай
      святому .

      Усе обіцяне гряде
      у небі,
      але ніколи і ніде
      для тебе.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Діагностичне резюме
      І

      За волю – це неначе за «Свободу»,
      але нехай живе порохобот,
      аби у войовничого народу
      явився на арені патріот.

      Дивуюся, ну як воно ся стало,
      що у мішку кота не помічали,
      який війні будує телеміст.

      І як таке опудало обрали,
      аби не те що мову одібрало
      у нації, а все – коту під хвіст?

      ІІ
      Що не кажи – науку і освіту
      корупція уже перемогла.
      Невігласами виховані діти
      не помічають ні добра, ні зла.

      Бо у сім’ї ачей немає тата,
      а баба-мама – темна і сліпа
      то хоче із кацапії солдата,
      то слухає гундяєва-попа.

      І клятої спокуси не побореш,
      і запити у ящику малі,
      коли віщають голі королі, –
      дамо народу їсти і видовищ!

      ІІІ
      Усі роки у місті, у селі
      за партами вирощували «овоч»
      пейсаті русаки-учителі.

      Ще де-не-де і є один у полі,
      але передові – ті самі тролі...
      Ніде не дівся юний піонер...

      Все, що було, те й маємо тепер.
      І виборчі комісії у школі
      ті самі, що були у СеРеСеР.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Воно(18+)
      Команда Зе дає вонючий пшик.
      На зелені кайфують разумкови,
      що ігнорують українську мову
      і з тилу опрацьовують язик.

      Була вона, а нині ось – воно!
      В Одесі! І купається у морі,
      не тоне у воді... Народе, sorry?
      Тобі сьогодні поки-що – на дно.

      Ти обираєш іншого месію
      і забуваєш істинне добро,
      міняючи копійку на зеро,
      не маючи ні клепки, ні надії.

      За тебе нині думає не Зе,
      а Пе, який у якості холопа
      ініціює санкції Європи.
      Тобі лише на клоуна везе.

      Воно іще азів не розуміє,
      а пхається туди, де – «нє альо».
      Але йому сьогодні комільфо,
      що плюнути на націю уміє,
      допоки ще насилує Росію
      висяче і лисіюче х...ьо.

      07/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Криза жанру
      І
      Не хоч війни, то не бажай і миру
      своєму опоненту, та однак
      не зачіпай публічного кумира
      і спи собі спокійно як хом’як.

      Не редагуй, не реагуй, не лайся,
      хвали зозулю, не полюй на зайця
      і ти – найневідоміший поет!

      Із іншими когутами не бийся,
      а от на очі публіки явися
      і це – найідеальніший дует.

      ІІ
      Якщо не роджений поетом,
      то не рони даремно сліз,
      а як душа не має лету,
      то у поезію не лізь.

      Не допоможе ані мова,
      ані талан, ані язик.
      Якщо не володієш словом,
      то і поезії – гаплик.

      І ні на що не сподівайся...
      Як не радій і як не кайся,
      якої ради не проси –
      немає більшої яси
      як уночі шукати щастя
      або у немочі – краси.

      ІІІ
      Не зарікаюсь, що і я сьогодні,
      а то і завтра, будучи на споді,
      усім пернатим муляти почну.
      Усе буває завдяки свободі!

      Але досаду маємо одну –
      якщо нахаби все іще у моді
      і не даємо ляпаса на сході,
      то ясно, що програємо війну.

      07/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Святоша у ризах люципера
      І

      Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
      не пам’ятають, де вони взялись.
      Історії релігії байдуже,
      від кого ми народжені колись.

      Та не байдуже Духу на амвоні,
      які у кого серце і душа
      і чи помісна у Його долоні
      парафія в парафії чужа.

      А от убийте, я не розумію,
      якої чаші, місії, події
      не вистачає ласому попу?
      А може цей очільник мімікрії
      чекає індульгенцію месії,
      коли у Київ завітає Пу?

      ІІ

      І на холодне дує, і на мокре,
      упав у єресь і «несе пургу».
      Але навіщо ставити укотре
      і Богу свічку, й чорту кочергу?

      Не помогла анафема Кирила,
      не помагає і її зняття.

      Гіркою буде будь-яка кутя,
      якщо в макітрі є нечиста сила.

      Помазане, та не умите рило,
      очікує у пеклі каяття.

      ІІІ

      У Храмі Єпіфанія немає,
      тому що Філарета вистачає
      у ролі патріаршого цабе.

      Та чули не одні дереворити,
      у кого риза плямою покрита
      таємного агента КаГеБе.

      ***
      Несповідима ані путь Господня,
      ані стезя Люцифера по ній.
      Хто уповає на цабе сьогодні,
      опиниться як є – у западні.

      07/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Кошеня у чоботях
      Мішок уже розв’язаний. Європа
      побачила у величі й красі
      із булавою у руці холопа
      малої і чумазої Русі.

      Велике Пу взуває лабутени,
      а Зе – свої котурни по нозі.
      Одне одному рівні сюзерени,
      але не підходящі по вазі.

      Поопускали очі і васали,
      і авгури пропащої Руси,
      аби не засміятися у залі,
      де одягають шорти і труси.

      Оце і все нечуване – уголос,
      куди ВеЗе і що гальмує віз
      та лає Мову, Армію і Томос
      і не використовує безвіз.

      Не добачає ні хвоста, ні рила,
      ні ратиць у данайського коня.
      Що не посада – чергова свиня.

      Йому і зрозуміти не під силу,
      яке лайно зелене оточило
      це миле і мале жи...
                                кошеня.

      06/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Палітра насущного
                               І
      Граблі пора міняти на лопату,
      яка і закопає, й загребе
      оте, що найнялось агітувати,
      що і зелене – жовто-голубе.

      Та й сапою уміємо полоти
      і полину, і пирію зело...
      На часі бути – за,
      але не проти,
      міняючи і фізії, і тло.

      Палає суще, і яріє біле,
      і лінії веселки не чужі.
      А от патріотичне обідніло
      яскравою палітрою душі.

      І де її лукавому узяти?
      Не багатіє мовою цабе
      і будь-яке, а іноді й «любе»...

      За язики усілися примати...
      уже уміють говорити...
                       мати...
      І маємо
                       оновлене
                                      рябе.

                               ІІ
      Та є ще й інше. Мати – це Вітчизна
      і те, що називають оберіг,
      і тисячі порогів і доріг,
      кудою видибає Україна.

      Усе, що наче маємо, дає
      оточуюче душі житіє –
      і дольне, і невидимо високе,
      але і те, що нібито ще є,
      пильнує Боже небайдуже око,
      аби було і наше, і моє.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вхід і вихід
      У Рашію не їдуть поїзди,
      на заході триває чудасія,
      очолена комуною орди,
      і ласі на корупцію жиди,
      улещують розбійницю Росію.

      Воняє небезпекою біди,
      але червоні лінії зелене
      не дуже помічає, як на мене,
      і пхається непрошене туди,
      де діє проституція таємна.

      Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
      де тиснуть лапу кавалери й леді
      і лижуть ню «тайожному» ведмедю
      від низу тіла і до бороди.

      Кому у хаті не дають води,
      той грюкає дверима спересердя.

      26/06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Повзуча реінкарнація
      І

      Уже готова мафія нових
      облич і лиць нуворишів у Раді
      із пиками хирляво-молодих.
      І вови ситі, і овечки раді.

      Є лісапета і одне цабе,
      педалі є і очмана рулює,
      а ми уже очікуємо дулю
      і у клітинку небо голубе.

      Які миряни, то такі й пророки.
      Ті самі гасла вигаслих ідей...
      Все як було і буде у людей
      і не клює ворона круку око.

      На ладан економіка ірже,
      корупції неміряної – море,
      а їм усе ще, – хто кого поборе...

      Гуляють королі у негліже...
      Питається, – навіщо це чуже
      у перспективі як і апріорі?

      ІІ

      Електорату все іще «ВеЗе»,
      але війна не зачиняє двері.
      Її реінкарнація повзе,
      а шухеру немає у етері.

      У Раді – тихо... В Думі – суєта!
      Линяє Зе і Пу його не «мочить».
      Уже немає у мішку кота,
      але Європа протирає очі.

      ІІІ

      Розхитуємо маятник біди.
      Уже на часі скасувати мову
      і незагойні болячки орди
      нап’ялити на голову здорову.

      І цього мало! На кону піар –
      живуча топоніміка Росії.
      А далі буде – за один удар
      перерубати вузлики Гордія.

      Во славу визволителів-катів
      оздобити іржаві п’єдестали
      щурами тилу, рилами штабів,
      які Союз тілами трамбували.

      І п’ятою колоною іде
      парафія конаючої ери,
      очорнюючи місію ідей
      у нації Шухевича-Бандери.

      І фарисеї знову ожили,
      і моїсеї збіглися до кучі –
      очолити невидимі тили
      і дочекатись видимої бучі.

      О! Нащо нам такий печальний гімн?
      І у команді точаться дебати, –
      усе, що є, на інше поміняти
      і захопити Український Дім.

      О, дорогі і прези, і прем’єри,
      як докучає ваша суєта:
      і це не те, і місія не та...

      Але зайняти кулуари мера,
      осміяного вами у партері –
      оце уже фатальна сміхота.

      06/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. На узбіччі
      Не застую юрбі,
      іду собі та й годі.
      Долаю саме те,
      що й іншим по плечу.
      Не відаю, коли
      опинюся на споді,
      але не я один
      у рай не полечу.

      І бігаємо, і
      повземо як мурахи
      по тій же мураві
      у лоно споришу...
      Ще дихаю – пишу...
      і до своєї плахи
      попереду усіх
      нікуди не спішу.

      Полохають сичі
      і грає синє море.
      Оце й уся краса,
      яка рятує світ.
      Не за горами вже
      чатує сиве горе,
      вичікує, адже
      стою на схилі літ.

      Ідуть у небеса
      поети і герої...
      Їх – пам’яті людей
      Всевишній удостоїв,
      а я один усіх
      нікуди не веду.

      Долаю уночі
      уявні косогори,
      якщо не упаду,
      то ще почую хори,
      хоча нічого цим
      юрмі не доведу.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Совкова табакерка
      Ще не плює на обране народ
      і не кусає лікті у надії,
      що вистачає нації свобод.
      А те, що русофіл не ідіот,
      не означає, що і він месія.

      Кацапії великій завдяки,
      наїлась «Лугандонія» од пуза.
      Але воюють... не бойовики...
      І захищають їх медведчуки,
      які раніше убивали Стуса.

      І знову, замітаючи сліди,
      вилазять тарганами із «помойки»
      ті ж самі гепи-гурвичі орди,
      злодії рабиновичі-жиди
      та одіозні нестори і бойки.

      Дають сигнали командори Зе,
      кудою Україна поповзе
      в тісні обійми уркагана-брата...

      Усіх лякає ядерна зима
      і нація не відає й сама,
      кого пора історії навчати.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. У світі Езопа
      У міражі омріяного лету
      до ирію готові журавлі,
      метафорами піють опоненти
      єлейні епітафії Землі.

      Найбільше чути півня і зозулю
      та п’яного, буває, павича.
      Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
      орел шанує люто деркача.

      Хореї, ямби файно і прозоро
      наповнюють поезії сувій,
      аби любові неозоре море
      запінило мелодії
      прибій.

      Із луками літають купідони,
      метає блискавицями Зевес.
      Оспівуються дони і мадонни –
      нарциси і півонії небес.

      І поетеси, і поети раді
      показувати зопалу жука,
      бо є у нас історія така,
      що де-не-де, неначе на параді,
      гуляє комашня і колоради
      голодною колоною совка.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Зиґзаґи творчості
      Пишеться як чується. Гадаю,
      є удача – Богові хвала.
      То орел решітку затуляє,
      то решітка ляже на орла.

      Як немає щастя і кебети,
      то й життя солоне як ропа.
      А фортуна випаде поету,
      то й монета стане «на попа».

      Генії ще водяться. Буває,
      і не помічає какаду,
      як своє ніяке захищає,
      а чуже хапає на ходу.

      І не буде творчої удачі,
      поки у солоному поту
      не піймаєш думку на льоту
      і її у пам’яті остачі.
      А тоді й дійде, – шукай, козаче,
      іншу середину золоту.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Тяжка карма
      І

      Юрмі байдужій не пасують вірші,
      а небайдужим випадає більше
      іти в атаку на ворожий дот.

      За мир уже воюють наші діти.
      А от якби мені помолодіти,
      то був би там, де й кожен патріот.

      Нема кому інакше як народу
      відстоювати волю і свободу.
      Але немає щастя на землі.

      Були більшовики і комуністи,
      колаборанти і сепаратисти,
      а нині - – українські москалі.

      ІІ

      Якщо ізгої запалили хату,
      не забуваймо місію свою.
      Московію ніяк не подолати
      інакше як у рівному бою.

      Не подарує доля як на таці
      і ложку меду, і любов до праці,
      і карму серця, і тепло долонь...

      Не дай то, Боже, жодному бурлаці
      за пайку їжі гинути в атаці
      і йти за Україну у вогонь.

      ІІІ

      Не ганю тих, у кого карта бита,
      але не граю за «команду Зе»,
      яка таємно в Рашію повзе...

      Не допікайте, пацифісти ситі.
      Я каюсь, що і Жукова валити,
      а заодно і Гепу – не везе.

      Мене такого народила мати.
      І може й мушу дітям нагадати,
      які то є герої на війні.

      Але даруйте чесному мені,
      що й досі я не міг завоювати
      почесне право на свої пісні.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Полуда
      Людей не знати – то лиха біда,
      а знаєш, не здивуєшся ніколи,
      коли чиясь осяяна хода,
      покаже, що й король буває голий.

      Якась особа намалює тло,
      а силует наляпає у сажі.
      На те і є заточене стило,
      аби його тупили душі вражі.

      Але не нарікай на суєту
      ченця пера і гуру плагіату,
      коли за світлі цілі і мету
      тобі бажають без чеки гранату.

      Зійде полуда. Немочі очей
      не ти лише і зцілював, і гоїв,
      ще є і аріони, і герої...

      Не переймайся. Ще живий ачей?
      У цій юрмі, у
      наготі ночей
      не ти один у цьому полі воїн.

      05/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Відрижки імперії
      І

      Усім відомо, – де війною віє,
      чекай із «іхтамнєтами» Москву.
      Конаюча в агонії Росія
      колонізує «вату» світову.

      Куди не йди, усюди їхнє рило.
      Уже й своє – і те гноїть капрал,
      а кривославна мафія Кирила
      окурює кадилами Урал.

      Палає схід, а їм – аби до Бугу
      палити все, що хоче їхній бог...
      На небосхилі виник Вова другий
      і Болівар не винесе обох.

      ІІ

      Потроївся орел двоєголовий.
      Не знає, що у нього в голові.
      І лаптями черпають іванови
      усі потоки чорної крові.

      Вертаються ті самі отамани.
      Що їхало, те й здибало собі.
      І потирають руки клептомани –
      і по халяві видно, й по губі.

      ІІІ

      Регоче Україна і не чує,
      не добачає на своєму дні,
      що обирає і куди прямує.

      Великий Пиня їде на коні
      і розділяє, і володарює...

      Кощій шукає голку на війні.

      05/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Оглашенні
      Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
      І не байдуже тим, кому не все одно,
      як будуть павуки кусатися у банці,
      які з усіх усюд окупували дно.

      Оточення одне міняється на інше.
      Куди не подивись – однаково брудне.
      Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
      навіщо і кого Феміда не мине.

      Ховає пазурі і наставляє роги
      усе, що має все і шкіру не одну,
      займає і партер, і лаву запасну...

      Народу до лиця умити руки й ноги,
      зашорити більмо і обожати того,
      хто вийде на «тропу» очолити війну..

      05/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Бенефіс
                   І
      Уже й не знаю, із якого краю
      дарується оказія така –
      явитися на Банковій гультяю
      на інаугурацію Сушка.

      Даруйте, але я не уявляю
      подію дня без мого п’ятака,
      якщо не я, а поетеса Майя
      із винуватця виліпить Франка.

      Вітаючи товариша заочно,
      бажаю подолати рубежі,
      але не зупинятись на межі,
      де є іще каменярі, і точно
      у променях юпітерів наочно
      поезією сяють «Вітражі».

                    ІІ
      У багатьох зоїлів неминуче
      у полі зору є поет Сушко,
      відомий, і ведомий, і ведучий –
      клонований як той Іван Франко.

      Але бракує псевдо Гайявати...
      « Лупайте сю скалу» – це у Франка.
      І я кажу, – як можете, лупайте
      скалу і скелю... Ерато і вату... –
      усе це є в поезії Сушка.

      Ну чим я ще товариша потішу?
      Усе прозоро. Майже як сонет.
      А ось чим! Як поетові поет
      до ювілею зичу цього вірша,
      козачого здоров’я, а найбільше –
      освідчитися Мавці тет-а-тет.

                    ІІІ
      Хай не ревнує поетеса скраю,
      бо і вона – це кров і молоко!
      Хай графоману арію співає
      великий гуру... Ну, а я гадаю,
      що перший учень Феї – це Сашко.

      І – нота бене. Я ще не Спіноза,
      та муляє як у п’яті заноза
      іще одна оказія проста.
      Якщо життя така сувора проза,
      чому воно – гротеск і суєта?

      Ну от свою історію читайте.
      Нема нащадків у Залізняка.
      Дітей зарізав. Умань. Ляхи. Страта.
      Не вірите Тарасу, запитайте,
      та не у мене і не у Сушка.

      19/05/19










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Під сурдинку дощу
      Ідуть дощі. Яка то благодать!
      Небесне море землю поливає,
      надією засіяні у маї,
      озимина і вруна шелестять.

      А пажиті – од краю і до краю,
      де я, мов ратай, сію іншу рать.
      Чекаючи нового урожаю,
      мої поля чорнилами горять.

      Роздмухую ще жевріючу ватру.
      У дочки Прометея, візаві,
      запитую повторно: « А чи варто?»
      І чую: « Варто, поки ми живі».

      Іду як дощ полями-сторінками,
      нікого не залякую громами,
      що я найперша скрипка і соліст,
      який уміє помежи рядками
      нанизувати речення словами,
      що озонують логікою зміст.

      05/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. РS
      Усе, що мали, це – до хліба сало.
      Що маємо? Дорогу у Союз.
      Що мало бути¿ Карта не упала,
      але циганка лиса загадала, –
      червова дама і виновий туз.

      А що то буде? Очамріли люди,
      сліпі душею. А тупі серця
      завісила із ящика полуда.
      І поки ще оказії не буде,
      Кассандра не показує лиця.

      Пороблено, напевне, нашій нені.
      В історії такого не було,
      щоб одуріло місто і село.
      Якщо її очолює Зе-Ленін,
      то це не інше що, як енело.

      У нації єдине і найкраще
      медійне чудо уркоговоряще.
      Обрали найрідніше і своє...

      Богдан сміється, а Мазепа плаче...
      Та не ховай очей, воюй, козаче,
      на перемогу ще надія є.

      05/19




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --