Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Козак Дума (1958)
Пора прийде і підемо до Бога,
але немає часу для душі…
Коли ступлю на неземну дорогу –
за мене говоритимуть вірші.


Рубрики / Дорога у вічність

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   До волі!
    В моїм серці диявол панує,
    бо для бога там місця нема,
  •   Як стане тісно
    Як стане мені тісно на землі,
    уквітчаній гірляндами полину,
  •   Смак життя
    Життя одне… У кожного одне –
    інакше не було, нема й не буде!
  •   Чути тишу
    Є вік, в якому можна все:
    солодке, кисле і солоне…
  •   До ірію
    Тече, тече, тече життя ріка,
    попереду десь вічності пороги.
  •   Згусток сонця
    Яким він буде, твір мій? Той, останній…
    Не знаю і сказати не берусь…
  •   У кожного своя мить
    А час іде, не знає він зупинку.
    Буває що летить, а то чвалає…
  •   Земне і небесне
    На цвинтарі щебечуть солов`ї…
    Звучить оркестр із самого світання.
  •   В день ювілею
    Секунди падають під ноги,
    хвилини, миті і… роки,
  •   Початок епілогу?
    Біжить вперед життя мого дорога,
    мелькають дні, години, місяці…
  •   Сонячний вітер
    Потік фотонів сік йому обличчя,
    трильйони кварків сипались до ніг,
  •   Життя нескінченне!
    Коли земний кінчається політ
    і покидає плоть душа людини,
  •   Осінній менует
    Вином і сумом повнить осінь келих,
    на сонці грані років виграють.
  •   Танець з тишею
    Несамовита і холодна тиша
    листає сторінки всього життя.
  •   Діалоги з мільярдером
    Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
    Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
  •   Пам'ять
    Минає новий листопад
    затих уже лелечій клекіт,
  •   Іди за мною
    Бери свій хрест і йди за мною,
    я поведу тебе за хмари.
  •   Дорога життя
    Життя людське – всього лише дорога
    у край сумний, де ангели живуть.
  •   Життєвий потяг
    Життя-життя – немов великий потяг…
    Невпинно уперед воно біжить.
  •   Відлюдник
    В старі часи, під сонцем ще гарячим,
    відлюдник у печері жив один.
  •   Про нього
    Він ралив долі вічне море
    натхненно, до останніх сил,
  •   Господиня
    Порожнеча вдома розгулялась,
    мов зима у біле увібралась,
  •   Вперед, старий вітрильник!
    Парус як біле крило,
    в чистім високому небі.
  •   Позимовіло
    Похмуро, сіро, холодно надворі,
    тріщить мороз і хуга завиває,
  •   Розіп'ятий часом
    На світ явивсь в родині непримітній,
    на ноги став, учився розмовлять
  •   Провідники
    Лиш посередники вони,
    мілкі ліхтарники Пітьми,
  •   Падає листя
    Як непомітно літа промайнули,
    осінь-чаклунка уже на поріг.
  •   Діалогу не виходить
    У Життя я нерідко питаю,
    що дало те старому мені,
  •   Чи буде завтра
    Жив так, що нібито й не жив,
    все будував на завтра плани…
  •   Нічний пейзаж
    Ніч, вулиця, ліхтар, заправка,
    несамовито вітер свище.
  •   З собою наодинці
    Не жалкуй за часом, що стікає
    як вода в розпечений пісок.
  •   Я шлю тобі свою любов
    Останні крихти почуттів склювали сірі птахи.
    Зима накрила нас холодним покривалом.
  •   Болить
    Болить!..
    Серце нестерпно болить!
  •   Вже сніжить
    Вже давно відколосились пшениці й жита,
    вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
  •   Моя дорога
    Все, що сказати хочу, я пишу,
    свої думки паперу довіряю.
  •   Прощальна посмішка
    Життя втікає без прощання,
    біжить в нікуди стрімголов,
  •   Мої боги
    Мій бог – Любов! Не плотська, а духовна,
    до ближнього, Вітчизни і батьків.
  •   Напис на камені
    Він мріяв спочивать на Бурханах,
    щоб ясне сонце першим зустрічати.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки