•  Не спіши

Пий життя маленькими ковтками,
кожну мить смакуй, немов вино.

•  Як приємно!

Як приємно проснутись собою
і душею уже не кривить,

•  Сумні часи

Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.

•  Всі ріки течуть…

Річки течуть із джерела до моря,
як і життя – з початку до кінця.

•  Роздуми у «прощену» неділю

Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.

•  Коли варто поспішати

Не укради, не лицемір
і не жадай чужого.

•  У високоссі

У перший день весни ходив у гори,
мене вітали квіти і птахи.

•  Еквівалент чого?

Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.

•  Роздуми про очевидне

Без душі усе те, що з галасом,
бо кохання – то серцем, не фалосом.

•  Хочу знати

Я просто хочу знати, що ти є
у цьому неспокійнім білім світі,

•  Ґрати

Все менше віриться у щирість
загальних жестів, пишних фраз,

•  Фатум?

Всміхається просвітленим умам
мінлива доля… Дійсно, чи не диво?

•  Не забуваймо!

Ми знову помилилися, їй-Богу!
Укотре віддали стерно лайну,

•  Яка різниця

Яка різниця, в чому ти обутий,
як під ногами вулиці Парижа?

•  Зла не тримаю

Ну що простити можеш ти мені?
Скажи на милість, що тобі я винен?

•  Вечірня меланхолія

Темніє… Блимає свіча,
накрили сутінки оселю.

•  Не тратьте часу

Не пропонуйте власну правду
тому, хто має вже свою:

•  Сковородинівське

Не той неумний, хто не знає…
Причин у тому безмір є:

•  З нами Бог!

Воно нас заморозити хотіло –
бомбило Україну день і ніч,

•  Новорічна фантазія

Усе умовності, не більше…
Реальний лише часу біг.

•  Єдиний вихід

Все як завжди: виживає спритніший –
цнотами хто розфарбовує зло…

•  Нас не зламати

Зима, мороз, колючі хуртовини
і яблуня у кризі за вікном.

•  Сніжить

Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.

•  Кінець епохи олжі?

Шалений світ зірвався з ланцюгів –
його уже і гальма не тримають!

•  Наша віра

Скажи, у чому місія твоя,
яку мету плекаєш, Україно?

•  Хто ми?

Христили нас у сиву давнину
хрестами і водою… з нагаями.

•  Усвідомлений вибір

Самотність – філософія душі,
витримують її лиш дужі люди.

•  Справжні є

Все менше у тобі того,
що так раніше чарувало,

•  Чи варто?

Як не спіймати вітру в полі,
а серця щастям не спекти –

•  Інші

Сідає сонце у смереки,
ховається в карпатський ліс,

•  Танці на костях

Танцювала риба з раком,
як із шу́флею роска́ль.

•  Діалектика сподівань

Ти вигадав свою любов,
коли гойдав орелю часу,

•  Дружні поради

Будь там, де раді тобі щиро,
живи для люблячих тебе

•  Палає небо

Палає небо над Інгулом
і серце ниючи болить.

•  Не допалав огонь

Чергове літо сам, один –
уже не радує самотність

•  Ніч поглинає часоплин

У новорічну довгу ніч
смакую чаю філіжанку

•  Моя кара

Цю кару я напевно заслужив…
Та ні, я переконаний у цьому!

•  Божевілля сподівань

Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…

•  Сито

Давай просієм через сито
усі тривоги і жалі,

•  Чи буде

Кому потрібні ці табу,
червоні лінії і вето?

•  Чудова річ

Надія – небезпечна річ!
Від неї скаженіють люди,

•  Замало

Талант важніше за талан
чи навпаки? А хто це скаже…

•  Пан Ніхто

Не дисидент я і не політв‘язень,
за булаву гетьманську не борець,

•  Сувої пам‘яті

Ти суперечлива до біса
і несподівана така…

•  У затінку думок

У затінку моїх думок
улітку – прохолода

•  Дві леді

У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.

•  Чи мислимо

Не спалося...
А ніч як море

•  Найбільший гріх

Усі ми грішні, кожен у своїм…
Провин завжди на душу вистачає…

•  Яка різниця

Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…

•  Хай йому грець!

Добігти мріяв я до виднокола
і зазирнути аж за небокрай,

•  Вітряки

Млини...
Млини ідуть по полю

•  Кінбурнська жара

Коса, дорога, рев мотора,
пісок розпе́чений, жара...

•  Повінь

У ревній повені думок
втопає смуток мій.

•  Не варто

Ти шукала пригод
в монотоннім життєвому морі

•  Планида в кожного своя

– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –

•  Шлях до миру

Йдемо дорогами війни
яку вже сотню довгих років,

•  Кохай

Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші

•  Поводирі

Ідуть степами кобзарі,
ідуть шляхами України,

•  Серебріє

Серебріє ранню в небі ранок,
іній серебріє на гіллі,

•  Чорним по чорному

У чорнім мареві небес
чатує чорний кіт

•  У сад

Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вщерть води,

•  Небесний вартовий

Сивий старець у но́чі криницю
зазирає і сумно мовчить.

•  Зорепад

Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки

•  На шовку спогадів

Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,

•  Вже віє груднем

Рипить, скрипить, та меле на страждання
шматки жури, старий дідівський млин

•  Вже час

Отак хотіла виграть поєдинок,
що й почуття поставила на кін.

•  Чому не спиться?

Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.

•  Чи зможемо?

Ніч укриває балдахіном,
розшитим маревом зірок.

•  Визначена невизначеність

Нарешті! Все! Досягнуто мети,
немовби й не було семи тих років!

•  Із моря погоди

Сама природа навіть розгубилась,
весна до нас прийшла якась не та.

•  Відповідь

Бажаєш правим бути чи щасливим? –
запитувала ти мене не раз.

•  Гординя й гордість

Гординя й гордість – зовсім різні речі,
в них спільного – як в водню і води.

•  Плющ

Повзе уперто вгору плющ
вночі і вдень, у дощ і спеку.

•  Гарантії цноти

Не бачу у країні кандидата,
хто б крісло президентське міг зайнять.

•  Машина часу

Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.

•  Вищий закон

Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.

•  Дві біди

У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.

•  Страх

Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,

•  Сонцеворот

Настав нарешті справжній новий рік
і знову на додаток день пішов.

•  На дорозі чи роздоріжжі?

Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.

•  З днем народження

З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?

•  Скільки ще?

Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,

•  Ера Люцифера?

Весь світ від Альфи до Омеги
лиш мій! – волає Люцифер, –

•  Зимові реалії

Спустошує холодний вітер слів,
пронизують наскрізь порожні гасла.

•  В останню мить

Нас убиває все ж не тільки куля,
граната, бомба, міна чи снаряд...

•  Розмова з Петром

Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.

•  У хвилини відчаю

Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?

•  Тема для роздумів

Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?

•  По совісті чи справедливо?

Нам кажуть жить по совісті і честі,
але вони у кожного свої.

•  Місто судної осені

У богом забутім краю,
де й сонце щодня набурмосене,

•  Воно близько

Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…

•  Часоплинність

У часу хода невимовно легка -
і шерхоту майже не чути.

•  Історія нічому нас не учить?

А вас історія ціка́вить людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,

•  Любов і страх

Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живуть,

•  Ми не раби

В людині не приймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.

•  Почуття міри

Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,

•  Занадто не спішіть кохати

За правилами грати у наш час –
незвичним стало якось вже для нас.

•  За ким буде перемога?

Без наслідків не можна для здоров’я
насилувати власні почуття,

•  Чому так?

Чому я на батьків своїх землі
не маю змоги бути господа́рем?

•  Політичний лікнеп

– Навіщо навкруги будують ґрати?
– Щоб владу упирів охороняти!

•  Холостий постріл?

Люди, люди… Чому ви підвладні
так сумнівним, второваним чарам?

•  Фінансова петля

Що діється у нашій стороні?!
Бариги й злодії відкрито балом правлять.

•  Не розумію

Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам,

•  Свiй голос віддаю за доброту

́Нині людяність в людства вже зо́всім не в моді,
з доброти залишився один лише слух.

•  Думи мої

Думи мої, сіромахи, сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи линете з роками.

•  Тятива

В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…

•  Нічні роздуми

Я слухав Ніч і ті її слова,
що жоден День не може бути вічним.

•  Пересичення чи недолугість?

Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.

•  Питань багато

(семітсько-антисемітські роздуми)

•  Старе вино

Я пив вино, неначе кров червоне,
що краплями по бороді текло.

•  Роздуми про долю нащадкiв Адама

Усе частіше думаю ночами,
як виник Світ і хто його творець.

•  Помовчи

Не варто говорити, помовчи.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.