Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
• Неоголошена війна
• Палітра
• Мелодії кохання
• Господи всесильний
• Українська вишиванка
• Люба ненько моя
• Кришталеві катрени
• Осінні дзвони
• Коли стискається душа
• Філософія життя
• Мачулівські усмішки
• Мандрівні сни
• Срібні струни душі
• Слово піснею лунає
• Пісня соколина
• Я вірю
• Про дружбу і друзів
• Полиновий смак
• Переспіви
• Веселка - віршики дідуся Мачули
• Мала батьківщина
• Засвистали козаченьки
• Думи мої
• Дорога у вічність
• В полеміці з великими
• Тамбовська рідня
• Манкурти
• Ба-байки
• Колючки
• Стежина на Парнас
• Смішинки
• Привітання і присвяти
• З перцем
• Відголос Давидових псалмів
• Надвечір'я
• Дивлюсь історії у вічі
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Майбутній великий художник
•
Костюм із провінції
•
Великий день
•
Морозна сповідь*
•
Вперед
•
Життя нескінченне!
•
Наука забувати
•
Не грайтесь з сімейними
•
Хто ми?
•
Кончина любові
•
Фатум?
•
Так ніхто не кохав?
•
Політ думки
•
Душа
•
Коріння зла
•
Біг по колу
•
Проект „Жи-2“
•
Часоплин
•
Батьківська вишня
•
Магія весни
•
Остання любов
•
Нуль без палички
•
Вищий закон
•
Дві біди
•
Невже не вистачить?
•
Самі себе?!
•
Заповіді Господні
•
Гімн сучасних шапокляків
•
Подорож
•
Полум’я душі
•
В ніч на Різдво
•
Дев’ять кіл пекла
•
23. Перевертням
•
22. Без посередників
•
Купальська ніч
•
Гріхи*
•
21. Страх
•
20. Невже не гріх?
•
Поет
•
Можливо
•
18. Запоруки праведності
•
16. Влада
•
17. З Богом
•
Коляда
•
Старі пердуни не ми
•
15. Єдиний
•
14. Достойник
•
Не зміг
•
Серце
•
Краще гірка правда
•
Тіло і кров
•
Василя
•
13. Праведність
•
12. Давидови псалми
•
Для науки!
•
Рукоруб
•
11. Сріблослів’я
•
10. Випробування
•
9. Осанна
•
Осінній менует
•
Місто темряви
•
63. Пастухи
•
Що краще?
•
69. Без віри жити неможливо
•
Чума
•
19. Помазанику
•
8. Молитва за Людину
•
Різдвяні сни
•
Зміна жанрів
•
Ліки від туги
•
Страх
•
Дід Безмороз
•
Зміна російського вектора
•
Попіл
•
Танець з тишею
•
Най, най, най…
•
Подія року?!
•
Подарунки
•
Не здавайся
•
Епіграми
•
Натхнення
•
Актриса
•
По лезу бритви
•
Місяць-поет?
•
Перший трофей мисливця-початківця
•
То не моя війна
•
Груднева ніч
•
Новорічна ніч
•
Жінка в чорному
•
Розмови з тишею
•
Олжа
•
Сонцеворот
•
На дорозі чи роздоріжжі?
•
Зимовий Миколай
•
Жінко
•
12. Не забувай мене
•
62. В пустелі Іудейській
•
Падає листя
•
Несподіваний вальс
•
7. Зі щитом чи на щиті
•
6. Не треба грішити
•
5. Прохання кари
•
4. Гарантії безпеки і гармонії
•
3. Наймиту сатани
•
2. Земним царям
•
1. Благодать
•
Зимовий вальс
•
З днем народження
•
За все прийдеться заплатити
•
Скільки ще?
•
Вечірні думи
•
Не люди
•
Проста загадка
•
Куди ж так можна зайти?
•
Іменем закону
•
Хай би що
•
Життєві угоди
•
З Богом!
•
Іменини у стрільців
•
Ера Люцифера?
•
Зимові реалії
•
Дивні істоти
•
Все просто
•
Як різниться одне і те ж
•
Напрочуд вдалий день
•
Хороший чи зручний?
•
Творчий характер
•
Причини чистоти сумління
•
Переоцінка цінностей
•
Особам з вищою освітою
•
Не радійте передчасно
•
Майже за Раневською
•
Життєвий театр
•
Всім, хто чекає на принца
•
Все змінюється
•
Поради хворому*
•
Любов, любов…*
•
Відходять друзі*
•
Ще не факт
•
Марш рибалок
•
Дякую тобі
•
Демократія по-українськи
•
Недоторканні
•
Ще доля буде усміхатись*
•
На те вона й любов
•
Не варто*
•
Варварівський міст
•
Майже тост
•
Діалоги з мільярдером
•
Лось
•
Літня колискова
•
Останній день весни
•
Він так її і не обняв
•
Мелодії кохання
•
Любов і ревнощі
•
Мій Бог
•
Свічка пам`яті
•
Ніхто не буде забутий
•
Особливості влади
•
Справжнє щастя
•
Хміль кохання
•
Четверті роковини
•
Читаючи Біблію
•
Віра окриляє чи убиває?
•
Епоха зла
•
Пізня осінь
•
Історія створення СРСР
•
Прокляття нинішнього часу*
•
Минає все
•
Козаки чи посіпаки?
•
В гостях і вдома
•
В останню мить
•
Про лицемірів
•
Молитва
•
Розмова з Петром
•
Спогади нобелівського лауреата
•
Ненависть
•
У хвилини відчаю
•
Вибірковість спостереження
•
Спогади про перше кохання
•
Осінні побачення
•
Бородата байка
•
Круговерть
•
Тема для роздумів
•
Пам'ять
•
По совісті чи справедливо?
•
Нічний чай
•
Полиновий дзвін
•
Розмова з листопадом
•
Матіола
•
Позери
•
Балерина
•
Іди за мною
•
Аміна
•
Найперший ворог
•
Місто судної осені
•
Дорога життя
•
Жіноча логіка
•
Сіркова правда
•
Ледве не помер
•
Лицемір
•
Завжди на конi
•
Осінній блюз
•
Знову кабала?!
•
Циганська ніч
•
Відродження не розстріляти!
•
Вже скоро
•
Вчителько моя!
•
Щедрий вечір
•
Із життя троянд
•
Кінець молодості
•
Майже за Ейнштейном
•
Триголовий змій
•
Воно близько
•
Квітка
•
З Покровою!
•
Плата за гріхи
•
Перефарбованим друзям
•
Якби ж
•
Мачулівські усмішки
•
Плагіат!?
•
Осінній вітер
•
Часоплинність
•
Війна
•
Ще не пора
•
Кохання мить
•
Апологетам тьми
•
Осіння рапсодія
•
Осінній настрій
•
Неоголошена війна
•
Історія нічому нас не учить?
•
Занадто пізно
•
Уже шкідливо
•
Життєвий потяг
•
Відлюдник
•
Передчуття зими
•
Любов і страх
•
На краю кохання
•
Ми не раби
•
Мій Інгул
•
Почуття міри
•
Людина ідеальна
•
Ярмо для філантропів
•
Люблю
•
Занадто не спішіть кохати
•
Безмовне „Прости“
•
Бажання
•
На грані відчаю*
•
Усе було
•
Осінні метаморфози
•
Без ластівки немає неба
•
Майже за Чубинським
•
Про нього
•
За ким буде перемога?
•
Станцюй мені
•
Розпач*
•
Пам'яті героїв небесних сотень
•
Томаківський край
•
З сарказмом
•
Квітка польова
•
Реалії
•
Танці осені
•
Послухайте тишу
•
Чому так?
•
Прошу Всевишнього
•
Реквієм 32-33
•
Осінні дзвони
•
Гроза
•
Вітання чи співчуття?
•
Треба зовсім мало
•
Не дарма
•
Будень
•
Політичний лікнеп
•
Геноцид кримських татар
•
Офшорно-шоколадний барига
•
Два вороги
•
Повзе змія землею України
•
Не треба зайвих слів
•
Карпати гинуть!
•
Свої гниди найстрашніші
•
Герої неоголошеної війни
•
Тамбовські „брати“*
•
Прийде чи пройде
•
Сільські мотиви
•
Невтішні перспективи
•
Рік смаженого півня
•
Як правильно ходити в гості
•
Принцеси Марса
•
Біль
•
Новий Єрусалим
•
Найбільша краса
•
Скільки можна?!
•
З колін вставаймо!
•
Інваліди чи симулянти?!
•
Китова загроза
•
Ціна поразки
•
Знову осінь
•
Скажені пси*
•
Остання охота
•
Цариці Тамарі
•
Не варто перейматись
•
Томаківські мотиви
•
У полоні ілюзій
•
Ліки для душі
•
Ка́мінне серце
•
Материнська втрата
•
Холостий постріл?
•
Незаслужено забуті
•
Негідники перемогли?
•
Співцям „справжньої“ любові*
•
Господиня
•
Чи варто шукати?*
•
Бородата жартівка
•
Усе в одній?!.*
•
Чомусь боюсь*
•
Я хочу
•
Зміна цінностей
•
Час-скрипаль
•
Місто плісняви
•
Учись прощати
•
Проснись, народе!*
•
Ангел-охоронець
•
Бережіть серце
•
Ліки від зради
•
Вперед, старий вітрильник!
•
Муркотик
•
І знову про Любов
•
Позимовіло
•
Душевна катастрофа
•
Розіп'ятий часом
•
Знайти свою зорю
•
Про зраду і зрадників
•
Закон бумеранга
•
Пора
•
Провідники
•
Ера торгівлі
•
Наснилося
•
Верблюд
•
Про виконання поставлених планів
•
Як все змінюється!
•
Кругообіг погані в природі
•
Ностальгія
•
Героям слава!
•
Освідчення в коханні
•
Живіть в чистоті
•
Фінансова петля
•
В єдності наша сила
•
Не розумію
•
Вирішальний фактор
•
Незакінчений лист
•
За нас
•
Барабан
•
На грані
•
Твоя зоря
•
Забудь
•
Час не лікує*
•
Майже 150-й сонет Шекспіра
•
Майже 61-й сонет Шекспіра
•
Всупереч Пастернаку
•
Навіщо
•
І вічний бій!
•
Падає листя
•
Чому?
•
Незалежно про залежність
•
Чомусь не пишеться
•
Кавуни від сатани
•
Ім’я твоє
•
Облом
•
Прокладки
•
Мадам Хи-хи
•
Алє, Москва!
•
Скільки коштує кохання
•
Моя планида
•
Вчить рідну мову
•
Свято популізму
•
Німі свідки
•
Відпочинь
•
Межа ціни
•
Гей, Бики!
•
Слово і діло
•
Зі зрадою поводяться рішуче
•
На межі стосунків
•
Хто ж тоді її ангели?
•
Епідемія татуювання
•
Відродження
•
Побажання для всіх
•
За кермо
•
Діалогу не виходить
•
Нетрадиційне запитання
•
Предмети хвилювання
•
В минуле дороги немає
•
У правді сила
•
Вічне питання
•
Брехня*
•
Не ховайте почуття
•
Чи буде завтра
•
Бережіть щастя*
•
Храм душі
•
Водяне єретиканство
•
Зневiрена надiя
•
Життя, війна, хрести…
•
Русинам-українцям
•
Щастя наших днів
•
Молитва про земний рай
•
Роздуми в день дурня
•
Великi помирають на чужинi
•
Просте запитання
•
Повір мені
•
Побажання
•
Віра все переможе
•
Я не пророк
•
Мій маніфест
•
Україно, рідна Ненько
•
У кожного свій хрест
•
Все в минулому…
•
Дозвольте завітати в Вашу душу
•
Храм Природи
•
Жнива
•
Вже пізно
•
Простіть
•
Сонечко на паркеті
•
Гiрше тiльки дружба
•
Вип'єм елю ми за Нелю!
•
З днем народження, синку!
•
З днем народження, Раю!
•
Вишита сорочка
•
Органи мислення
•
Дякувати Богу
•
До тебе думкою лечу
•
Не треба сумувати
•
Депресія
•
Теорія у практиці жива
•
Спас
•
Поету це не загрожує
•
Свiй голос віддаю за доброту
•
Чи ж можна не писати
•
Де живе щастя
•
Біла вишня*
•
Нічний пейзаж
•
Дай тобі Бог
•
З собою наодинці
•
Життєві парадокси
•
Іншомовним рифмоплетам
•
Поздоровлення синам
•
Однокурсникам
•
Згасають друзi
Згасають друзі, час летить спонтанно,
•
У полонi
•
Дід Микола
•
Наталчинi гостини
•
Візьми мене в свої обiйми*
•
Я шлю тобі свою любов
•
Цiна помилки
•
Примара
•
Так наостанок я скажу*
•
Дощовий портрет
•
Розмова з сином
•
Пісня соколина
•
Хвороба совісті
•
Зрiла любов
•
Дорога додому
•
Не чекай
•
Спасибі, доле
•
Новоспечена рідня
•
Без тебе
•
Болить
•
Вся суть
•
Срiбнi струни душi
•
Їжте самі
•
У кожного вона своя
•
Сон знімає маски
•
Чоловічий потиск
•
Скучив
•
Середня вага нардепа
•
Кума допоможе
•
Коротка байка
•
Вже сніжить
•
Гординя*
•
Чорна дiра
•
Мій світ міг бути Вашим*
•
Осінні почуття
•
Осінні листи
•
Мамі Любі
•
Слабкість на прощання
•
Хода нескорених
•
Найкраща в світі Оля
•
Найбільші зрадники
•
Нервова система дорожча
•
Найстрашніший звір
•
Оце дала!
•
Ніжність
•
Вечірня сумна
•
Моя дорога
•
Прощальна посмішка
•
Сойка i Зойка
•
Гiбридна країна Чебу-рашка
•
Німий крик*
•
Я не поет
•
Цінна знахідка
•
Життєвий дисбаланс
•
Живi трупи
•
Просто сон
•
Магiя каблука
•
Про друзiв
•
Любителям писати сонети
•
Жінки бальзаківського віку
•
Спасибi, Господи, за все
•
Легка на пiдйом
•
Не варто плекати надій*
•
Обережно з гвiздками!
•
Лихолiття
•
Злетiти - ще не лiтати
•
Господи, спаси і збережи
•
Божий дар
•
Історична міcія
•
Фотоальбом
•
Друге я*
•
Літо на луках
•
В обiймах ночi
•
Мамині волошки
•
Я вірю!
•
Ой, ти, Галю…
•
Томакiвськi коломийки
•
Дитяче свято
•
Чому не прийшла?
•
Любіть!
•
На вiдстанi думки
•
Весна-селянка
•
Оце вам i Масляна
•
Мій сад
•
Зимовий ранок
•
Зимнє море
•
Останнiй день осенi
•
Мольберт художника слова
•
Твоя душа*
•
Осiнь iде
•
Кряче ворон
•
Подорож у часі
•
Зустрiч з дитинством
•
Кульбаби
•
Весняний етюд
•
Сніжні веснянки
•
Майстриня-заметіль
•
Посланець зими
•
Осінній ранок
•
Ой, у гаю
•
Не розгубився
•
Нарештi лiто
•
Мала батькiвщина
•
Чому ніяк не скінчиться війна
•
Літа птахами в небо відлітають
•
Я не люблю
•
Перехрестя
•
Любіть рідну мову!
•
Не шукайте кохання
•
Філософія життя
•
Нас знову хочуть розвести
•
Весняний настрiй
•
Поплатився
•
Моя поезiя
•
Останнiй лист
•
А Фрейд таки мав рацiю!
•
Думи мої
•
Господи всесильний
•
Оповiдка про козацькi думи
•
Село, якого вже немає
•
Запах лiта
•
Братам по вiрi
•
Вірю в майбутнє русинів
•
Місто моєї юності*
•
Козак Дума
•
Наше лiто
•
Невже все марно?
•
Світло - це життя
•
Пихатий горобець
•
Справжня дружба не вмирає
•
Осiнь-чарiвниця
•
Покидьки
•
Третiй рiк вiйни
•
Вовча навала
•
Третi роковини вiйни
•
Підлість - найгірше
•
Не блага вiсть
•
Сад майбутнього
•
Батькове серце
•
Капiтани життя
•
Мої боги
•
Що буде після нас
•
Пам'ятайте
•
Даруйте квiти
•
Тактичний хiд
•
Коротко про перспективи ру.бля
•
Духовне виродження
•
Колесо природи
•
Тятива
•
Нехай любов не покидає вас*
•
Не може бути
•
Духовна смерть
•
Життєві контрасти
•
Троїцькі мотиви
•
Сумнi проводи
•
Лист Сергiя Нiгояна
•
Вставай знедолений народе
•
Ка́мiнне серце
•
Вершини
•
Нічна колискова
•
Вечірній концерт
•
Рідне село
•
Я не Висоцький
•
Півонії
•
Пам’ять
•
Прощальне „люблю“*
•
Чорний ангел*
•
Котики вербовi
•
В очікуванні подвигів*
•
Нічний Миколаїв
•
Південна ніч
•
Шедевр*
Вона була слаба і хвора,
•
Життя людське*
•
Закохатись уже страшно
•
Дорога в Рай
•
Поетам зi стажем
•
Напис на камені
•
Туга за другом
•
Вся справа в нас самих
•
Випускний вальс*
•
Нитки життя
•
Останнi зусилля
•
Козацька
•
Не зви, не клич i не гукай
•
Кобзаревими шляхами
•
Пробудження
•
Нічні роздуми
•
Воно
•
Пересичення чи недолугість?
•
План закiнчення вiйни
•
Чим вище, тим далi...
•
Молитва за захисникiв
•
На перехрестi трьох доріг
•
Подорож у лiто
•
Бендер чи Бандера?!
•
Зразок Людини
•
Хлопець з очима кольору неба
•
Вишневий цвiт
•
Тарасови запитання
•
Шкiдники
•
Переведи нас всiх через майдан
•
Відповідь нобелівському лауреату*
•
Москаль менi не брат
•
Питань багато
•
У кожного своя мить
•
Старе вино
•
Кошеня i мишеня
•
Роздуми про долю нащадкiв Адама
•
Маяковському i його потомкам
•
Відповідь на „Лист“ І. Сєвєряніна
•
Ненамальований портрет
•
Читаючи Шевченка
•
Остання орда*
•
Немає пісні кращої у світі
•
Пітьма
•
Мандрівні сни
•
Сномандри
•
Невже?!
•
Допоки?!
•
Санітарний день
•
Помовчи
•
Мамина вишиванка*
•
Зацiлую тебе, заласкаю
•
Відповiдь Йосі заБродському
•
Щоб розквітли чорнобривці
•
Козацький спомин
•
Борімося за Україну!*
•
Революцiйне вiдкриття
•
Секрети вiршопису
•
Нінка мов картинка
•
Запалала зоряниця
•
Мір́ило*
•
З "братнім" привітом
•
Тяжка година
•
Ранок
•
Старенька мати
•
Налетіла чорна хмара
Переглянути всі твори з цієї сторінки
– На парті син ваш вчора муху змалював,
так я об неї ледве руку не розбила.
так я об неї ледве руку не розбила.
– Іване, звідки в Вас оцей костюм?
– В Парижі я купив його недавно.
– В Парижі я купив його недавно.
Великий день і сонце сяє,
мов посміхається з небес,
мов посміхається з небес,
Послухай, що сказати тобі мушу,
хоч несерйозно, якось так скажу.
хоч несерйозно, якось так скажу.
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
й порину у романтику дороги.
Коли земний кінчається політ
і покидає плоть душа людини,
і покидає плоть душа людини,
Погане забувати – то наука,
я зараз говорю не про склероз.
я зараз говорю не про склероз.
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
послухайте життєвої поради:
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
окіл каміння більше ніж дерев.
окіл каміння більше ніж дерев.
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Які б трактати мудрі не писали…
Все, що існувало мить бодай,
снить думками мов стежина в полі,
снить думками мов стежина в полі,
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
у минулому тисячолітті.
у минулому тисячолітті.
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
пірну у паралельний світ
Ти, душе моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
невже не втомилась від ран,
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
старається невидимий дзвонар.
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
речей первинну позабувши суть,
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
в боги своїх пророків возвели,
Стою над прірвою, дивлюсь, як гине час…
Крижиною той на осонні тане,
Крижиною той на осонні тане,
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
немов дівчина вкрилася фатою.
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За снігами – бурхливі потоки.
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
свою любов зустріли ми.
Колись один художник-жартівник,
що потішатись над загалом звик,
що потішатись над загалом звик,
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Так Біблія говорить нам про це.
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
За що стояв у Києві Майдан
і віддала життя Небесна сотня?!
і віддала життя Небесна сотня?!
Дароване життя людині Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
ніхто його не вправі віднімать!
Як бає здавна Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
Допомагаєш людям?
Марнуєш лише час!
Марнуєш лише час!
Пливу човном прозорим, дно зі скла,
життя рікою вже десятки літ.
життя рікою вже десятки літ.
Шалено молодість помчала у минуле,
солодкуватий залишивши присмак мрій.
солодкуватий залишивши присмак мрій.
В кімнаті темній на столі горіли
чотири свічки в переддень Різдва.
чотири свічки в переддень Різдва.
Кипить смола, летять протуберанці,
повсюди крики, сльози, каяття…
повсюди крики, сльози, каяття…
Той добереться до вершини слави
й відчує милість Божу на собі,
й відчує милість Божу на собі,
Всевишній – пастир мій! Других не треба,
без посередників з Ним бесіди веду.
без посередників з Ним бесіди веду.
Немає кращого у світі,
як назбирати в полі квітів,
як назбирати в полі квітів,
„Якби ж вона була іще жива –
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
Тремтиш? Тремти, великий царю!
Ти натворив немало бід…
Ти натворив немало бід…
Як тільки, Отче, веселиться цар!
В його мольбах Ти знову не відмовив.
В його мольбах Ти знову не відмовив.
Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
якщо він тільки взагалі поет,
Можливо в році цім новім
десь в полі дальнім, серед жита,
десь в полі дальнім, серед жита,
Співає Небо Господу осанну
і вторить йому матінка Земля.
і вторить йому матінка Земля.
Чи ще у білім світе є
крім мене хтось, великий Боже,
крім мене хтось, великий Боже,
Господь – наша сила! Творець – наша скеля!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Угору сонце лиш пішло
і сніжень на поріг,
і сніжень на поріг,
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Творець – єдиний! Це мені відомо,
хто як Його собі б не називав.
хто як Його собі б не називав.
Той милості Всевишнього достойний,
хто правду в серці зігрівав своїм
хто правду в серці зігрівав своїм
Прожив немало літ і днів,
як лунь вже грива сива,
як лунь вже грива сива,
Відомо: досвід – завжди сила,
однак це лише словеса…
однак це лише словеса…
Нещадну правду краще говорити:
хоча і ранить, але час лікує,
хоча і ранить, але час лікує,
Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
і кров’ю запивають усе те…
і кров’ю запивають усе те…
Як зима вертає в літо,
так Василь проходить світом.
так Василь проходить світом.
Сказав безумний, – Вже немає Бога,
лиш брехуни і злодії кругом,
лиш брехуни і злодії кругом,
Допоки будеш забувати
й ховати свій від мене лик?
й ховати свій від мене лик?
Сказати хочу, друже, без прикрас,
що ми з тобою на краю безодні –
що ми з тобою на краю безодні –
Хто буде красти в армії –
повідрубаю руки! –
повідрубаю руки! –
Спаси мене, Всевишній, і помилуй,
від брехунів свавілля захисти.
від брехунів свавілля захисти.
Бог правду любить, – каже нам Давид, –
і праведника Він завжди спасає.
і праведника Він завжди спасає.
Співатиму пісню свою тобі, Боже,
щоб ворог розлючений пав.
щоб ворог розлючений пав.
Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
на сонці грані років виграють.
Мені приснився сон, страшний і темний.
Я заблукав у місті зла і тьми.
Я заблукав у місті зла і тьми.
Ще в давнину царі боялись
своїх підступних ворогів,
своїх підступних ворогів,
Зі щирим краще хліб з водою їсти
і почуватися по-панськи,
і почуватися по-панськи,
О Боже, поспіши на допомогу,
покине моє серце хай імла
покине моє серце хай імла
Чума… Прийшла чума у наше місто,
уразила великих і малих.
уразила великих і малих.
В печалі день Господь тебе почує
і Бога Якового ймення захистить.
і Бога Якового ймення захистить.
Людино, волею Творця
ти на вершині піраміди
ти на вершині піраміди
Дивитися люблю різдвяні сни –
у них зоря вечірня в небі сяє.
у них зоря вечірня в небі сяє.
Життя – театр, а ми лише актори, –
відверто написав колись Шекспір.
відверто написав колись Шекспір.
Печаль – то стан зболілої душі,
коли вона забула вже про радість.
коли вона забула вже про радість.
Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,
Він на своїм шляху усе руйнує,
Тебе вітаю, сивий діду!
Чому цього́річ без сане́й?
Чому цього́річ без сане́й?
Так чим сьогодні велична Росія?
Поглянемо давайте без прикрас
Поглянемо давайте без прикрас
Падає сніг, наче попіл:
сірий, холодний, німий…
сірий, холодний, німий…
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
листає сторінки всього життя.
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
щоб побороти заздрість і пиху.
До ручки довели вже „бгаття“ нас,
від влади не чекав такого кроку –
від влади не чекав такого кроку –
В житті бувають різні подарунки:
букет квіток, сережки чи парфюм,
букет квіток, сережки чи парфюм,
Не корись! Ніколи не здавайся,
як би тяжко не було тобі.
як би тяжко не було тобі.
Відкриється небесна брама
і родить Муза епіграму.
і родить Муза епіграму.
Ранковим туманом з Інгулу
за вітром натхнення пливе.
за вітром натхнення пливе.
Вона була актриса екстракласу,
на сцені грала, сценою жила.
на сцені грала, сценою жила.
Іду давно стежиною вузькою
усе вперед, до цілі, до мети.
усе вперед, до цілі, до мети.
В чорному безмірі неба нічного
місяць блукає яркий.
місяць блукає яркий.
Пішла учора на охоту з чоловіком,
усі отримали невидану потіху –
усі отримали невидану потіху –
І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
писав колись відомий всім поет.
писав колись відомий всім поет.
Холодна тиша дихає словами
і сніг у сяйві місяця іскрить.
і сніг у сяйві місяця іскрить.
Дива мандрують звідусіль
у новорічну ніч казкову.
у новорічну ніч казкову.
Вона ще майже молода,
а у очах вже біль і туга.
а у очах вже біль і туга.
Із тишею ми мовчазні розмови
ведемо в ці зимові вечори,
ведемо в ці зимові вечори,
Я стільки часу присвятив брехні,
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
Настав нарешті справжній новий рік
і знову на додаток день пішов.
і знову на додаток день пішов.
Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.
мелькнув на горизонті фініш.
Попід гору, через гай
йде зимовий Миколай.
йде зимовий Миколай.
Сплелося все в тобі: турбота,
любов, і радість, і краса.
любов, і радість, і краса.
Мене Ти доки будеш забувать?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
О, Боже! Господи, Тебе шукаю зрання я.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка уже на поріг.
осінь-чаклунка уже на поріг.
Впав на скроні випадково вересневий сніг,
але нашу колискову я тоді зберіг.
але нашу колискову я тоді зберіг.
На Бога уповаю завжди я,
а розраховую в житті на себе.
а розраховую в житті на себе.
Коли ми в ярості, Творцю,
нам помилятися властиво.
нам помилятися властиво.
О, Господи, почуй мій стогін
і мову щиру зрозумій!
і мову щиру зрозумій!
Озвися, Боже праведний, благаю!
Раніше простір Ти давав мені.
Раніше простір Ти давав мені.
Коли народ благословляєш свій,
коли ним правиш непомірно строго,
коли ним правиш непомірно строго,
Царі земні – прийдіть до тями,
згадайте настанови Божі.
згадайте настанови Божі.
Блажен, хто раду нечестивих оминає
і не стовбичить в грішних на шляху,
і не стовбичить в грішних на шляху,
Вже за обрій відлетіла осінь золота,
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?
Чи здоровий в далекій чужині?
Украдене – не принесе вам щастя.
Цю істину, хоч як тут не крути,
Цю істину, хоч як тут не крути,
Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
ще скільки треба пережити лютих зим,
Над урвищем сидів, ногами вниз.
Багряна куля схилу добігала,
Багряна куля схилу добігала,
Як зрадив рідну землю і народ,
яка ти в біса вже тоді людина?
яка ти в біса вже тоді людина?
Візьмем азоту, кисню, вуглецю
і добре все змішаємо в макітрі.
і добре все змішаємо в макітрі.
Питань в ООН і цілім світі злива!
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Впродовж віків, у чорні миті,
були незмінними канони –
були незмінними канони –
Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
проникає в саму глибину.
Цибулина і хліба окраєць
у торбині, що через плече.
у торбині, що через плече.
Чом дивишся, кохана, так скорботно?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
бо в житті ми молодці.
Весь світ від Альфи до Омеги
лиш мій! – волає Люцифер, –
лиш мій! – волає Люцифер, –
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують наскрізь порожні гасла.
пронизують наскрізь порожні гасла.
Люди смакують наругу,
дивні їх вчинки убогі –
дивні їх вчинки убогі –
Чому у нас наступна кожна влада
ще гірша попередників-кумів?
ще гірша попередників-кумів?
Якщо сідниці виставляє чоловік –
образа то або ще й гірше, збочення!
образа то або ще й гірше, збочення!
Сьогодні майже в мене день удався,
як кажуть у народі, не все ж зло.
як кажуть у народі, не все ж зло.
Хорошу славу мати чоловіку –
останнім часом цнота невелика.
останнім часом цнота невелика.
Я творча людина, я радість дарю,
до думки усіх закликаю.
до думки усіх закликаю.
У мене викликають сміх хвальки,
що чистотою совісті нас манять.
що чистотою совісті нас манять.
Трактують вільно багачі свободу,
брехня й цинізм їм стали річчю звичною –
брехня й цинізм їм стали річчю звичною –
Щоб недолугістю людей не шокувати
й для адекватного іще світосприймання,
й для адекватного іще світосприймання,
Як обманути довелося вам когось,
дочасно хизуватись тим не варто.
дочасно хизуватись тим не варто.
Бувають люди різні, як стрічки,
той любить борщ, а цей прихильник супу.
той любить борщ, а цей прихильник супу.
Життя – театр, вистави щогодини,
а ще воно нагадує колиску,
а ще воно нагадує колиску,
Панянки любі, перш ніж принца виглядати,
погляньте ви на віддзеркалення своє
погляньте ви на віддзеркалення своє
Останнім часом не знайти хороше сало,
горілку заміняють просто спиртом,
горілку заміняють просто спиртом,
Є гаряче світило, наївні ви діти!
Є безцінна відрада мелодій і книг…
Є безцінна відрада мелодій і книг…
Без тебе світ мені навіщо,
у жадібних бажаннях скутий?!
у жадібних бажаннях скутий?!
По вулиці моїй який сезон
лунають кроки – друзі то відходять.
лунають кроки – друзі то відходять.
Твій чоловік за молодими біга, –
говорить жінка подрузі своїй.
говорить жінка подрузі своїй.
Копаєм черв’яків і парим кашу,
картоплю варим і макуху трем,
картоплю варим і макуху трем,
Той спів підніс увись, на Небеса!
Так линув голос твій чарівно, мило.
Так линув голос твій чарівно, мило.
Це сотні душ відважних на Майдані,
палких на фронті тисячі сердець
палких на фронті тисячі сердець
Нарешті в нас свої з’явились парії,*
вони створили різні блоки, партії…
вони створили різні блоки, партії…
Світ збожеволів, хтивістю просяк.
Цнотливість продається, як і врода…
Цнотливість продається, як і врода…
В думках іду лугами обережно,
дрімає гай після весняних гроз.
дрімає гай після весняних гроз.
Помо́вчимо, люба. Не бачились до́вго ми.
Так ле́гше у сутінках ви́датись скромними.
Так ле́гше у сутінках ви́датись скромними.
Два береги з’єднав собою міст,
зібрав до купи дві частини міста.
зібрав до купи дві частини міста.
Летять роки, немовби ластівки,
що восени у вирій відлітають.
що восени у вирій відлітають.
Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Має він великі ноги,
тож мандрує без дороги.
тож мандрує без дороги.
(хлопчача)
Заходить сонце за високу гору,
щоб завтра вранці знову ген зійти
щоб завтра вранці знову ген зійти
Він так її, на жаль, і не обняв,
і не сказав «кохаю» прямо в очі.
і не сказав «кохаю» прямо в очі.
Мелодії кохання не згасають
у тих, хто свято вірує в Любов!
у тих, хто свято вірує в Любов!
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Коли куйовдить вітер сиву гриву,
повернено життю сливе весь борг,
повернено життю сливе весь борг,
Сьогодні день скорбо́ти. В темну по́ру
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
У цій шаленій, дикій круговерті
не думайте, що Бог за вас забув,
не думайте, що Бог за вас забув,
Не тіште себе думкою, „бендери“,
про винятковість будь-якої влади.
про винятковість будь-якої влади.
Є люди – хоч до рани прикладай,
воно завжди улесливе й привітне.
воно завжди улесливе й привітне.
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
брови крилами чайки злетіли.
Чотири роки промайнули швидко
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
Читаю Божі заповіді я,
а думи в голові самі рояться.
а думи в голові самі рояться.
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
осіб, народи й цілі покоління.
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто слів і днів…
Розірвано намисто слів і днів…
Уже злетіла багряни́ця з лісу,
опа́ло злото, хочеться тепла́.
опа́ло злото, хочеться тепла́.
Більшовикам здійснить переворот
лише в одній Росії і вдалося.
лише в одній Росії і вдалося.
Поспішність – це прокляття віку,
де чоловік, змахнувши піт,
де чоловік, змахнувши піт,
Колись тебе я люто ненавидів
всіма своїми фібрами душі.
всіма своїми фібрами душі.
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
про слова розповідала вправно й полум'яно.
У цьому світі ми лиш гості,
допоки рухаються кості.
допоки рухаються кості.
Нас убиває все ж не тільки куля,
граната, бомба, міна чи снаряд...
граната, бомба, міна чи снаряд...
Облудники – то сорт таких людей,
що гірші, ніж закінчені тварюки.
що гірші, ніж закінчені тварюки.
О, Боже, увійди в мій дім!
Хай тільки мир панує в нім.
Хай тільки мир панує в нім.
Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.
прогрес торує уперед дорогу.
Робити будем, що захочеш ти! –
мала на вухо шепотіла ніжно.
мала на вухо шепотіла ніжно.
Ненависті не дай перемогти,
дарма не витрачай на неї сили.
дарма не витрачай на неї сили.
Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?
ти робиш за помилкою помилку?
Ніхто не бачить твоїх сліз,
проблем, що гаманець порожній,
проблем, що гаманець порожній,
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
ще вітер холодний колише.
Посміхнусь листопаду, забуду про дощ і негоду,
прогуляюся парком, укутавшись в тепле пальто.
прогуляюся парком, укутавшись в тепле пальто.
В давнину жила в Диканьці кралечка Оксана,
покохала вона палко, але не султана.
покохала вона палко, але не султана.
Життя ще не минула й половина,
та вже прогрес гайнув за небокрай –
та вже прогрес гайнув за небокрай –
Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Минає новий листопад
затих уже лелечій клекіт,
затих уже лелечій клекіт,
Нам кажуть жить по совісті і честі,
але вони у кожного свої.
але вони у кожного свої.
Терпкий у філіжанці чай,
а Місяць – часточка лимону.
а Місяць – часточка лимону.
Пливе степами полиновий дзвін,
в повітрі запах ладану витає,
в повітрі запах ладану витає,
Добридень, друже листопаде!
Ти знову в гості завітав?
Ти знову в гості завітав?
Зронила сльозу вечорову
фіалка нічна у саду,
фіалка нічна у саду,
Такі особи в світі є – їм добре не буває.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Ногами не торкалася землі,
пташиною літаючи по сцені.
пташиною літаючи по сцені.
Бери свій хрест і йди за мною,
я поведу тебе за хмари.
я поведу тебе за хмари.
Підступно із кущів, з нічної тьми,
пустив хтось чергу довгу з автомата.
пустив хтось чергу довгу з автомата.
Мої приборкай, Господи, вуста,
пристав до язика ти охорону,
пристав до язика ти охорону,
У богом забутім краю,
де й сонце щодня набурмосене,
де й сонце щодня набурмосене,
Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
у край сумний, де ангели живуть.
Жіноча логіка законам не підвладна,
важливо пам‘ятати тут одне –
важливо пам‘ятати тут одне –
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Дорослі це хай знають і малі.
– Мого товариша покинула дружина…
– І що, оговтався від тої він напасті?!
– І що, оговтався від тої він напасті?!
Поширені прикмети лицеміра –
невідповідність слів його і справ.
невідповідність слів його і справ.
Спливали жовтня вже останні дні
й „мурахи“ рвали на ногах колготи,
й „мурахи“ рвали на ногах колготи,
Журлива осінь знову пропливає,
немов у небі журавлиний клин.
немов у небі журавлиний клин.
Мій народ віки́ гнобили по́ловці, хоза́ри,
збиткувалися не менше турки і татари.
збиткувалися не менше турки і татари.
Стомився день, убавилось тепла,
зорю циганське сонце колисає.
зорю циганське сонце колисає.
Україно, рідна Ненько, як тобі живеться?
Чому, люба, так дрібненько твоє серце б'ється?
Чому, люба, так дрібненько твоє серце б'ється?
Вже скоро, скоро прийде, „брате“,
заслужена за всі часи розплата
заслужена за всі часи розплата
Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
крейда розпорошена, в класі малюки.
Щедрий вечір добрим людям,
хай добро панує всюди!
хай добро панує всюди!
Раз садівник троянду посадив
в своїм саду, на самім чільнім місці.
в своїм саду, на самім чільнім місці.
Як швидко вдаль летить життя дорога!
В тім леті має все свій день і час…
В тім леті має все свій день і час…
В переконаннях я затятий холостяк,
мене вже безлад існування не турбує.
мене вже безлад існування не турбує.
Нам радості не завжди вистачає
і не стає нам щастя зазвичай.
і не стає нам щастя зазвичай.
Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…
бракує їм то слави, то тепла…
Квітку я побачив, що зросла в саду,
подумки неначе вже до тебе йду.
подумки неначе вже до тебе йду.
Я маю честь вітати козаків
з Покрови незабутнім, древнім святом!
з Покрови незабутнім, древнім святом!
Зникають друзі непомітно,
все рідше зустрічі, дзвінки.
все рідше зустрічі, дзвінки.
Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
вперто дуєш в свій ріжок,
Якби ж свого життя узнати строк
й машину часу на недовго б мати –
й машину часу на недовго б мати –
Ой, чи чула, чи не чула,
що приходив дід Мачула?!
що приходив дід Мачула?!
Волає майстер: „Люди, плагіат!
Картину в мене безсоромно вкрали –
Картину в мене безсоромно вкрали –
Дощем холодним сіє за вікном
розсудлива зело, статечна осінь.
розсудлива зело, статечна осінь.
У часу хода невимовно легка -
і шерхоту майже не чути.
і шерхоту майже не чути.
Війна – брехня то, лицемірство й бруд.
У всі часи було це, є і буде.
У всі часи було це, є і буде.
У моїм південнім милім краї
осінь золота прийшла в гаї,
осінь золота прийшла в гаї,
Ми не вмираєм, помирає час.
Триклятий час безперестанно гине,
Триклятий час безперестанно гине,
Скаженійте, вражі діти, – борщови, козлови…
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
Люба осене, зранку холодним дощем
змий з душі увесь осад дощенту.
змий з душі увесь осад дощенту.
Четвертий рік війна йде в Україні,
четверту осінь гине бідний люд.
четверту осінь гине бідний люд.
А вас історія ціка́вить людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,
Хто Біблію хоч трішечки читав,
На жаль любов як данину сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
звикають швидко у коханні жити –
Пора шкідливу звичку цю кидати…
Курити? Пити? Жерти?
Курити? Пити? Жерти?
Життя-життя – немов великий потяг…
Невпинно уперед воно біжить.
Невпинно уперед воно біжить.
В старі часи, під сонцем ще гарячим,
відлюдник у печері жив один.
відлюдник у печері жив один.
Удвох бредемо вечором осіннім,
стікає мерхлим листопад дощем.
стікає мерхлим листопад дощем.
Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живуть,
Вони у серці разом не живуть,
Ну, ось і все скінчилося. Прощай!
Ми розійшлись, як в морі кораблі.
Ми розійшлись, як в морі кораблі.
В людині не приймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.
кого б не стосувалася покора.
Люблю дивитися як стелиться туман
весняним ранком тихо над Інгулом,
весняним ранком тихо над Інгулом,
Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,
одну зорю багач зрить і бідняк,
Чесноти чоловіка прикрашають,
а чесність ще й ускладнює життя.
а чесність ще й ускладнює життя.
Українці, українці, милі людолюби,
та любов ваша безмежна вас таки погубить!
та любов ваша безмежна вас таки погубить!
Люблю сидіти вечорами в самоті
біля вікна відкритого до саду,
біля вікна відкритого до саду,
За правилами грати у наш час –
незвичним стало якось вже для нас.
незвичним стало якось вже для нас.
З дерев останнє опадало листя
і килимом лягало біля ніг.
і килимом лягало біля ніг.
Безвісті зникнути хочеться
звідти, де злоба й цинізм,
звідти, де злоба й цинізм,
Ти все іще тривожишся – що буде?
Нічого! Буде знову все, як є.
Нічого! Буде знову все, як є.
Усе було… і гарного удосталь:
на Кінбурнській косі весь пляж на двох,
на Кінбурнській косі весь пляж на двох,
Багряним листом падаєш в долоні,
теплом не грієш, навіваєш сум.
теплом не грієш, навіваєш сум.
Ластівка високе небо ріже,
розтинає крильцями блакить.
розтинає крильцями блакить.
Ще не вмерли в Україні ні слава, ні воля!
Чом же браття-українці босі ми і голі?!
Чом же браття-українці босі ми і голі?!
Він ралив долі вічне море
натхненно, до останніх сил,
натхненно, до останніх сил,
Без наслідків не можна для здоров’я
насилувати власні почуття,
насилувати власні почуття,
Станцюй, красуне, радості танок –
нехай життя сумне на мить забуду.
нехай життя сумне на мить забуду.
Брела, не дивлячись куди...
Невже вона з тобою поряд?!.
Невже вона з тобою поряд?!.
За честь, за гідність, за свободу і життя
вони пліч-о-пліч стали в сотні, цілу рать.
вони пліч-о-пліч стали в сотні, цілу рать.
Дніпром як на південь плисти,
зупинку зробити вам раю
зупинку зробити вам раю
Сарказм мій досягнув такого рівня –
не знаю сам, жартую ще чи ні!
не знаю сам, жартую ще чи ні!
В степу розквітла квітка польова,
яка вражала невимовною красою,
яка вражала невимовною красою,
У різні боки розвела нас доля,
у кожного давно життя своє.
у кожного давно життя своє.
Закружляла осінь в дивовижнім вальсі,
замелькало листя жовто-золоте.
замелькало листя жовто-золоте.
Ви чули подих тиші на світанку,
коли усе живе навколо спить?
коли усе живе навколо спить?
Чому я на батьків своїх землі
не маю змоги бути господа́рем?
не маю змоги бути господа́рем?
Дай, Боже, мені розуму змиритись
з тим, що в житті не зможу я змінити,
з тим, що в житті не зможу я змінити,
Дзвін, дзвін… Краєм дзвін лунає…
Ось село… Воно все умирає.
Ось село… Воно все умирає.
Уже багрянцем заквітчались пишні крони
осик, черешень, кленів, ясенів
осик, черешень, кленів, ясенів
Зібрались хмари, небо спохмурніло,
сховалось сонце в сірій куряві…
сховалось сонце в сірій куряві…
З днем знань учителя поздоровляти –
як пластиром перцевим витирати піт,
як пластиром перцевим витирати піт,
Колись таки настане день і час,
що Світ без нас продовжить існувати.
що Світ без нас продовжить існувати.
Думки катренами поринули ще вранці,
вони натхненно зустрічають новий день.
вони натхненно зустрічають новий день.
Цей день без вечора – як липи без верхівок,
ядучий дим з багаття без вогню,
ядучий дим з багаття без вогню,
– Навіщо навкруги будують ґрати?
– Щоб владу упирів охороняти!
– Щоб владу упирів охороняти!
Сьогодні роковини у татар
з початку знищення всього свого народу,
з початку знищення всього свого народу,
Скажіть мені, пани хороші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
Зібралась Україна повесні
в Європу йти незнаними шляхами,
в Європу йти незнаними шляхами,
Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
у саме серце цілиться вона.
Патріотів розвелось багато,
йде війна, тяжкі тепер часи.
йде війна, тяжкі тепер часи.
Карпати помирають від сокири,
тріщать і падають смереки вікові.
тріщать і падають смереки вікові.
Пригадую, пани хороші,
не так страшні московські воші –
не так страшні московські воші –
Вони в боях ідуть у далечінь
за волю, за свободу, не за славу.
за волю, за свободу, не за славу.
Сплять кургани вечором сонечком розпечені,
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
Прийде час і буде все –
чутка нам людська несе,
чутка нам людська несе,
Садок марніє коло хати,
замовкнув жайвір угорі,
замовкнув жайвір угорі,
В'ється ніби змійка русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
а була ж бурхлива, велична Ріка.
В країні цирк вже котрий рік триває,
міняють блазні маски й антураж;
міняють блазні маски й антураж;
Не знаю, як там за кордоном, а у нас
ходити в гості треба в підходящий час,
ходити в гості треба в підходящий час,
Прекрасне личко і чарівний стан,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
Весна настала, синку, вже у нас,
додому повернулися лелеки.
додому повернулися лелеки.
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
на Сході добровольці воювали…
- Що найголовніше у красі жіночій?
Це напевно груди чи великі очі…
Це напевно груди чи великі очі…
Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Перестань дурити обіднілий люд!
Вставай з колін, знедолений народе,
потріпані крилята розправляй.
потріпані крилята розправляй.
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
У партіях владних – все те ж?!
Кит пливе в людському морі –
„Синій кит“.
„Синій кит“.
Поразка – найдієвіша наука,
вона заставить висновки зробить
вона заставить висновки зробить
Розсипає осінь щедро позолоту
на гаї й діброви, на поля й луги,
на гаї й діброви, на поля й луги,
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була невипадкова –
але та смерть була невипадкова –
За вдачею мисливцем завше був,
пройшов війну афганську. У спецназі
пройшов війну афганську. У спецназі
Шістдесят – це мало чи багато?
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Не зупиняється життя на полустанках,
летить воно немов нічний експрес.
летить воно немов нічний експрес.
Яскравим килимом укриті
усі навколишні поля
усі навколишні поля
У полоні, ілюзій полоні,
ми живемо, про дійсність забули.
ми живемо, про дійсність забули.
Лірика – то музика віршів,
римами із неба ніжно лине
римами із неба ніжно лине
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
щоб захистить себе від злого світу,
Ой, угорі сіра пташка,
тріпотіла крильми тяжко,
тріпотіла крильми тяжко,
Люди, люди… Чому ви підвладні
так сумнівним, второваним чарам?
так сумнівним, второваним чарам?
На Гостру могилу із сумом зійду,
вклонюся полеглим героям.
вклонюся полеглим героям.
Повстання гідності таки перемогло –
негідники дорвалися до влади.
негідники дорвалися до влади.
Тобі убогому судити про Любов,
коли душі нема, а в голові бедлам,
коли душі нема, а в голові бедлам,
Порожнеча вдома розгулялась,
мов зима у біле увібралась,
мов зима у біле увібралась,
Ні, ти не сон, не забуття,
не казки жахів лик туманний –
не казки жахів лик туманний –
Моєї бороди ви не чіпайте,
не Карло з Марса я, Петрарка чи Єсенін,
не Карло з Марса я, Петрарка чи Єсенін,
О, жінка, мов дитя, що звикло грати
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
Простягнуту тобою руку
боюсь затримати й на мить,
боюсь затримати й на мить,
Як хочеться знов тебе бачити
і знову твій голос почути,
і знову твій голос почути,
Змінюються цінності із часом,
як і все навкруг із року в рік,
як і все навкруг із року в рік,
Десь зі всесвіту, із темної комірки,
долинають тихі звуки скрипки.
долинають тихі звуки скрипки.
На березі теплого синього моря
розкинулось місто, мов квітка прекрасне.
розкинулось місто, мов квітка прекрасне.
(притча)
Годинник зі скреготом ринувся взад
і час зупинився…
і час зупинився…
(притча)
Чи варто спробувати все у цьому світі?
Не поділяти, тільки оцінити,
Не поділяти, тільки оцінити,
Забувайте всіх, хто зрадив вас
і стирайте з пам‘яті рішуче
і стирайте з пам‘яті рішуче
Парус як біле крило,
в чистім високому небі.
в чистім високому небі.
Дуже гарний в Ясі котик
чеше лапками животик.
чеше лапками животик.
Коли говорять про потребу у коханні,
якщо водою спрагу вже не втамувати –
якщо водою спрагу вже не втамувати –
Похмуро, сіро, холодно надворі,
тріщить мороз і хуга завиває,
тріщить мороз і хуга завиває,
Зневіра – своєрідна темнота,
в людини з нею доля непроста.
в людини з нею доля непроста.
На світ явивсь в родині непримітній,
на ноги став, учився розмовлять
на ноги став, учився розмовлять
Спалахують і гаснуть вже віки
на небі, в морі, у людських серцях,
на небі, в морі, у людських серцях,
Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
із розуму вона людину зводить.
із розуму вона людину зводить.
Хто покидав – того обов‘язково кинуть,
нехай не завтра, навіть роки минуть…
нехай не завтра, навіть роки минуть…
Дивлюся на оцю я зРаду
й не можу дати мізкам раду.
й не можу дати мізкам раду.
Лиш посередники вони,
мілкі ліхтарники Пітьми,
мілкі ліхтарники Пітьми,
Торгують всім: картоплею і сиром,
ковбасами та іншими харчами.
ковбасами та іншими харчами.
Вночі побачив я тебе,
такою рідко ти бувала,
такою рідко ти бувала,
А ви бачили верблюда?
То якесь горбате чудо!
То якесь горбате чудо!
(японська притча на місцевий манер)
Як час людину змінює… Ну, просто не впізнати!
Чи міг від себе я того чекати,
Чи міг від себе я того чекати,
Дурак і в гріш не ставить мудреця.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Читаю, перелистую, гортаю,
бо в серці спокою і крапельки не маю,
бо в серці спокою і крапельки не маю,
Ми патріоти-українці
простого люду, не ординці.
простого люду, не ординці.
Життя прожив я не мале на світі,
хоча півсотні років й небагато.
хоча півсотні років й небагато.
Хвилюючись за стан душі,
ти робиш мудро дуже.
ти робиш мудро дуже.
Що діється у нашій стороні?!
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Якщо ми гідно хочем жити,
не варто нити і тужити,
не варто нити і тужити,
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам,
де правлять гроші всупереч законам,
Нехай з дощем летить каміння з неба,
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
Як довго я пишу тобі листа
про почуття невтішні і глибокі.
про почуття невтішні і глибокі.
Давайте вип'ємо за нас,
за наш подвійний дружний клас,
за наш подвійний дружний клас,
Я веселий барабан,
а товстий – немов кабан.
а товстий – немов кабан.
Ми часто живемо на грані
любові, нервів, почуттів,
любові, нервів, почуттів,
Зоря палає я́сним днем
у небі голубім.
у небі голубім.
Ти в пеклі побула зі мною,
тепер забудь сюди дорогу.
тепер забудь сюди дорогу.
Час не лікує й ран не зашиває,
він просто накладає нам бинти.
він просто накладає нам бинти.
І де береться в тебе стільки сили,
щоб змореною владувати мною.
щоб змореною владувати мною.
Чия ж вина, що милий образ твій
до ранку не дає зімкнути очі,
до ранку не дає зімкнути очі,
Одних кохати – кара, хрест,
а ти і без ума прекрасна.
а ти і без ума прекрасна.
Навіщо я пишу, для чого те?
Здались на біса образ, рима, розмір?!.
Здались на біса образ, рима, розмір?!.
І вічний бій! Нам спокій лише сниться
крізь кров і пил…
крізь кров і пил…
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка уже на поріг.
осінь-чаклунка уже на поріг.
Чому у свято несвятковий настрій?
Чому у грудях гімни не звучать?
Чому у грудях гімни не звучать?
В незалежній Україні усе незалежне,
але то ще не говорить, що воно належне.
але то ще не говорить, що воно належне.
Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
чи зорі не туди лягли,
Увагу усієї України
старались прикувать до дивини –
старались прикувать до дивини –
Немає в імені моїм ні розпачу, ні крику,
у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
Розчарування – особливий стан,
це квітки пелюстки, що вже засохли;
це квітки пелюстки, що вже засохли;
Нас кличуть вижимали, упирі
і намагаються призвати до порядку.
і намагаються призвати до порядку.
Бувають люди, ніби лантухи,
у середині – лише із трухи,
у середині – лише із трухи,
Алє, Москва! То дайте президента!
На дроті хто? Василь із Підкарпаття.
На дроті хто? Василь із Підкарпаття.
Як до лиця тобі моє кохання –
з екранів нам реклама промовляє.
з екранів нам реклама промовляє.
На виключність не зазіхаю й новизну,
усі слова вже сказані з віками,
усі слова вже сказані з віками,
Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
Сьогодні вихідний, чергове свято
придумане у дусі комунізму.
придумане у дусі комунізму.
Хтось залишив ромашки на лавці,
невеликий красивий букет.
невеликий красивий букет.
Свідомість колисають ніжні сни,
уривки фраз полинули каскадом,
уривки фраз полинули каскадом,
Ціни не має найдорожче.
Чи можна совість оцінити?
Чи можна совість оцінити?
Життя тече своєю чередою,
мелькають роки і пливуть віки.
мелькають роки і пливуть віки.
Не кожен хоче працювать,
та кожен прагне слави.
та кожен прагне слави.
Арешти, відсторонення з посади…
За кілька діб вже тисячі таких.
За кілька діб вже тисячі таких.
У душу глянь, побачиш там багато:
там біль і бруд, і пил других світів.
там біль і бруд, і пил других світів.
Вона зненацька може заявити,
аби збудить до себе інтерес –
аби збудить до себе інтерес –
Настало літо. Вже біля води
у групи люди почали збиратись,
у групи люди почали збиратись,
Несподівано життя моє вернулось –
так же, як тоді і обірвалось…
так же, як тоді і обірвалось…
На дух з дитинства не терплю брехні,
а правду говорити звик у вічі.
а правду говорити звик у вічі.
Чотири колеса, асфальт
і п‘яте рульове.
і п‘яте рульове.
У Життя я нерідко питаю,
що дало те старому мені,
що дало те старому мені,
Пострічав Олег Пляшко
симпатичну жінку,
симпатичну жінку,
Скільки у світі існує людей,
стільки ж у ньому витає ідей:
стільки ж у ньому витає ідей:
Немає у Росії дійсно руських,
бо там ніколи їх і не було.
бо там ніколи їх і не було.
На правду ображатися не можна,
на правду ображатися не варто.
на правду ображатися не варто.
Любов і розум – речі несумісні,
хто б вам там що і як не говорив.
хто б вам там що і як не говорив.
Брехню ненавиджу я в людях,
хоча вона й різниться дуже:
хоча вона й різниться дуже:
Своїх ви не ховайте почуттів,
якщо вони до того ще й хороші.
якщо вони до того ще й хороші.
Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
все будував на завтра плани…
Щастям, люди, щастям дорожіть!
Помічайте, мрійте, бережіть
Помічайте, мрійте, бережіть
На Землю знову я колись вернусь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
Господнє хрещення – це міф,
хоча й тисячолітній;
хоча й тисячолітній;
Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
коли вже знаєш, що любов жорстока?
коли вже знаєш, що любов жорстока?
Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
як берега без річки не буває.
Віками нас „брати“ гнітили,
все мордували, розпинали,
все мордували, розпинали,
Щасливий той, допоки хто не втратив
захопленість і заздрість переміг,
захопленість і заздрість переміг,
Боже, увійди в мій дім,
хай святиться все у нім!
хай святиться все у нім!
Поглянув на банкноту в „тищу“ гривень
й відчув у серці невимовний смуток –
й відчув у серці невимовний смуток –
Не стало і Євгена Євтушенка,
уже завершив шлях земний поет.
уже завершив шлях земний поет.
Ви рядите своїх малят у форму
й у руки їм даєте автомата!..
й у руки їм даєте автомата!..
Ти вкоротила собі крила
і викинула на смітник,
і викинула на смітник,
Доброго ранку вам, пані й панове,
доброго, люди, здоров’я!
доброго, люди, здоров’я!
Ой, тяжко-тяжко і душа болить,
коли людині підтинають крила.
коли людині підтинають крила.
Горить багрянцем тихий вечір
і заглядає у вікно.
і заглядає у вікно.
Нема чого сказати – помовчи,
не белькочи сон сивої кобили.
не белькочи сон сивої кобили.
Україно, рідна Ненько, ти в душі навіки!
І твої лани безкраї, й повноводні ріки.
І твої лани безкраї, й повноводні ріки.
Дорогою юрба людей брела
і кожен з них тяжкого ніс хреста.
і кожен з них тяжкого ніс хреста.
Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Дозвольте завітати в Вашу душу
і з Вами розділить її самотність,
і з Вами розділить її самотність,
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря Чорного блакить,
та моря Чорного блакить,
Ідуть жнива, кипить робота,
врожай збирають трударі.
врожай збирають трударі.
Одну тебе я бачу в снах,
торкаюсь пліч п‘янких вустами,
торкаюсь пліч п‘янких вустами,
Прошу прощення я у всіх,
кого образив ненавмисно,
кого образив ненавмисно,
Промінь сонця блиснув у віконечко
поміж хмар майнула неба синь,
поміж хмар майнула неба синь,
З Росією у нас іде війна,
воюємо країною всією.
воюємо країною всією.
Ой, ти Нелю, моя Нелю, чому дивишся на стелю?
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Одинадцять років – як дві одинички,
як дві метушливі яскраві синички,
як дві метушливі яскраві синички,
Вітаю з днем народження тебе,
моя єдина і чарівна жінко!
моя єдина і чарівна жінко!
Вишита сорочка ніби оберіг,
щоб сини і дочки стали на поріг.
щоб сини і дочки стали на поріг.
Звичайка мислить головою –
сугубо риса особиста,
сугубо риса особиста,
Спасибі, Боже, що проснувся,
і сонце в небі світить знов,
і сонце в небі світить знов,
Весна все білосніжним цвітом вкри́ла,
дерева гіллям розпустили ко́си.
дерева гіллям розпустили ко́си.
Хай на серці осінній щем,
але прийде наступне літо.
але прийде наступне літо.
Депресія стискає міцно шию,
а серце крають гострі пазурі.
а серце крають гострі пазурі.
Життя прожить – не поле перейти,
а на віку немов на довгій ниві.
а на віку немов на довгій ниві.
Яблучний вітаєм щиро спас,
тепле літо покидає нас,
тепле літо покидає нас,
Відомі завжди помирали в злиднях,
їх слава зазвича́й не доганяла.
їх слава зазвича́й не доганяла.
́Нині людяність в людства вже зо́всім не в моді,
з доброти залишився один лише слух.
з доброти залишився один лише слух.
Як хочеться багато всім сказати
про долю, щастя, правду чи життя…
про долю, щастя, правду чи життя…
Ганятися за щастям – марна справа.
Усі дороги все ж ведуть додому.
Усі дороги все ж ведуть додому.
Під віконцем у мене біла вишня розквітла,
місяць ген з-за хмаринки знов на небо зійшов.
місяць ген з-за хмаринки знов на небо зійшов.
Ніч, вулиця, ліхтар, заправка,
несамовито вітер свище.
несамовито вітер свище.
Я все ще згадую ті миті,
коли ти спала як дитина,
коли ти спала як дитина,
Не жалкуй за часом, що стікає
як вода в розпечений пісок.
як вода в розпечений пісок.
Життя, життя… як той упертий ослик,
система доказів, потуг, сумбурних дій:
система доказів, потуг, сумбурних дій:
Поезій розвелося в нас багато,
але читаєш і душа болить...
але читаєш і душа болить...
Сини мої, вітаю з Новим роком,
з наступним кроком, з кожним його днем!
з наступним кроком, з кожним його днем!
Хотілося, щоб знову повернулось
те, пригадати що завжди приємно,
те, пригадати що завжди приємно,
Згасають друзі, час летить спонтанно,
У полоні, донецькім полоні,
наші хлопці від болю мовчать.
наші хлопці від болю мовчать.
Що було – відгуло…
Пронеслось, пролетіло, минуло.
Пронеслось, пролетіло, минуло.
Я, сестро, згадую твій хліб,
такий смачний та пишний.
такий смачний та пишний.
Візьми мене в свої обійми,
я так втомилась пити будні!..
я так втомилась пити будні!..
Останні крихти почуттів склювали сірі птахи.
Зима накрила нас холодним покривалом.
Зима накрила нас холодним покривалом.
Не ту зустрів я у своїм житті
і сторінки життя гортав я не з тією.
і сторінки життя гортав я не з тією.
Душа перетворилась в чорний попіл
у пошуках свого земного щастя…
у пошуках свого земного щастя…
А на останок я скажу:
прощай, назад не повертайся!
прощай, назад не повертайся!
Я намалюю краплями портрет
на склі вікна порою дощовою.
на склі вікна порою дощовою.
Синочку, рідний, здавна так ведеться,
є цінності моральні у житті.
є цінності моральні у житті.
Сини мої, мої соко́ли,
моя ви радість і печаль,
моя ви радість і печаль,
В‘ється ніби змійка русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
а була ж бурхлива, велична Ріка.
Не зміряєш любов одним лиш часом,
та кажуть, що з роками вона кріпне.
та кажуть, що з роками вона кріпне.
Я їду додому живий
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
Не чекай, не повернусь, не потрібно слів,
як у вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
як у вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
Спасибі, доле, що живу!
За дивограй окрема дяка.
За дивограй окрема дяка.
Він Карамазовим племінник чи то брат
і орден має вищий, юридичний.
і орден має вищий, юридичний.
Без тебе – немає життя.
Без тебе – скінчилася пісня.
Без тебе – скінчилася пісня.
Болить!..
Серце нестерпно болить!
Серце нестерпно болить!
Навіщо крадете нещадно
усе, що з воза не впаде.
усе, що з воза не впаде.
Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
та душа залишається юна.
Змінений, свіжий, покращений,
жовтий, блакитний, рябий,
жовтий, блакитний, рябий,
У кожного любов завжди своя,
та вічним почуття це не буває.
та вічним почуття це не буває.
В людини справжнє, істинне лице
побачить можна лише уві сні.
побачить можна лише уві сні.
Говорять, що за потиском руки
людський характер можна прочитати.
людський характер можна прочитати.
(коломийський сонет)
Скільки важити повинен в Раді депутат? –
поцікавився недавно у Степана брат.
поцікавився недавно у Степана брат.
Дружина вже дістала чоловіка, –
Капусту квасити мені допоможи!
Капусту квасити мені допоможи!
Зарікалася свиня
огород не рити,
огород не рити,
Вже давно відколосились пшениці й жита,
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
Вгамуй гординю, але гордим будь,
і у сувої майва не зімнеться.
і у сувої майва не зімнеться.
Наш світ невпинно котиться у прірву,
у чорну всезростаючу діру.
у чорну всезростаючу діру.
Мене Ви пригадаєте не раз,
мій світ хвилюючий і норовливий.
мій світ хвилюючий і норовливий.
Похмурий день. На серці щем.
Осінній парк і ми з тобою...
Осінній парк і ми з тобою...
Пиши мені з осені теплі листи,
за все нехороше, кохана, прости!
за все нехороше, кохана, прости!
Любов красива ніби ружа,
любов – життя це і здоров'я.
любов – життя це і здоров'я.
Ми кращі роки разом провели,
вивчавши спільно не одну науку,
вивчавши спільно не одну науку,
Парад в війну – бенкет під час чуми.
Невже цього не розуміє влада?
Невже цього не розуміє влада?
Надворі літо, як вино черлене,
що в келиху на сонці виграє,
що в келиху на сонці виграє,
За гроші більших зрадників не знаю:
як з ними вийдеш хоч на декілька годин,
як з ними вийдеш хоч на декілька годин,
З’їда коханця самка богомола,
не дочекавшись скінчення екстазу,
не дочекавшись скінчення екстазу,
Вовків бояться, левів чи гадюку,
ще крокодила і медуз горгон,
ще крокодила і медуз горгон,
Чоловік спішив з роботи
й зачепився за сучок.
й зачепився за сучок.
Мені так личить, любий, твоя ніжність!
Ти одягнув мене у цей наряд.
Ти одягнув мене у цей наряд.
Чути тиху пісню з гаю,
вечір землю обіймає,
вечір землю обіймає,
Все, що сказати хочу, я пишу,
свої думки паперу довіряю.
свої думки паперу довіряю.
Життя втікає без прощання,
біжить в нікуди стрімголов,
біжить в нікуди стрімголов,
У гаю дубовім сойка
скаче по гіллі та зойка.
скаче по гіллі та зойка.
Чому дивуєтесь, шановні, що Росія
веде війну гібридну в Україні?
веде війну гібридну в Україні?
Людей нецікавих у світі немає,
у людях цікавого доста буває.
у людях цікавого доста буває.
Я не поет, але пишу вірші,
бо хочеться багато що сказати.
бо хочеться багато що сказати.
Хоча в житті й не зайва обережність,
але надмірна – серцю то замок.
але надмірна – серцю то замок.
Життя людини в дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає:
постійно нам чогось не вистачає:
Як зрадником вирішує хтось стать,
втрачає з честю ще й своє обличчя.
втрачає з честю ще й своє обличчя.
Цієї ночі ти мені приснився
в старенькій курточці і з течкою в руці;
в старенькій курточці і з течкою в руці;
Істотно жінку змінює каблук
лиш одягла – і чарівна феміна!
лиш одягла – і чарівна феміна!
Не той товариш, хто з тобою в свято,
хто першим з перемогою вітає,
хто першим з перемогою вітає,
Тягло поета знову на сонети,
прості катрени вже не спокушали.
прості катрени вже не спокушали.
Найгарніші все ж вони у світі
ті жінки, яким уже за сорок;
ті жінки, яким уже за сорок;
Спасибі, Боже, за світанок,
за сонця захід і за день,
за сонця захід і за день,
Багато горя від насилля й гніту,
не менше від інформаційної війни.
не менше від інформаційної війни.
Коли помирає любов,
вам лікар нічим не поможе.
вам лікар нічим не поможе.
Вбиваючи гвіздок людині в душу,
подумай, чи не варто зупиниться,
подумай, чи не варто зупиниться,
Катастрофічно мало навкруги добра,
як мало вчинків добрих роблять люди.
як мало вчинків добрих роблять люди.
Надія завжди окриляє нас,
її ми відчуваємо турботу.
її ми відчуваємо турботу.
Господи! Спаси і збережи
світ цей грішний, що крихкий настільки.
світ цей грішний, що крихкий настільки.
Прощення попросити кожен має,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
Відносини статей були складними споконвіку,
хто б вам там що розповідать не намагався,
хто б вам там що розповідать не намагався,
Альбом із фото знову погортаю –
згадаю все, що об‘єктив піймав.
згадаю все, що об‘єктив піймав.
Він потайний, товариш мій,
сам у собі і сам не свій.
сам у собі і сам не свій.
Мені п‘ятнадцятий минало,
я пас корови за селом.
я пас корови за селом.
Сплять гірські вершини у обіймах ночі,
білий кущ калини спати лиш не хоче.
білий кущ калини спати лиш не хоче.
Розквітнули волошки у житах,
як сині крапельки, що з неба щедро впали.
як сині крапельки, що з неба щедро впали.
Від щирого серця, з душі, що розквітла,
народяться ніжність і радість у світі.
народяться ніжність і радість у світі.
Ой, не світи, Місяченьку, не світи нікому,
коли йтиме козаченько від мене додому.
коли йтиме козаченько від мене додому.
Ой Тамаро, ти Тамаро, Тамаро Дудкова!
Чом насупила як хмари свої чорні брови?
Чом насупила як хмари свої чорні брови?
Святкуємо сьогодні гарне свято –
день юних квітів нашого життя.
день юних квітів нашого життя.
Прокотився місяць небом, зіронька зайшла.
Цілу ніч чекав на тебе! Чом ти не прийшла?
Цілу ніч чекав на тебе! Чом ти не прийшла?
Яке прекрасне почуття любов!
Воно не постаріє, не зів’яне,
Воно не постаріє, не зів’яне,
В нічному небі місяць човником пливе,
дорогу прокладає між хмаринок.
дорогу прокладає між хмаринок.
Весна іде! Повітря чисте.
Ясніє синню небосхил.
Ясніє синню небосхил.
Замело́, запороши́ло, все накрив туман.
Мабуть рано ми ріши́ли, що втекла зима.
Мабуть рано ми ріши́ли, що втекла зима.
Відкрию вранці вікна в сад,
де яблуні та вишні.
де яблуні та вишні.
Засоловів сніжком зимовий ранок
і морозцем підтягує світанок.
і морозцем підтягує світанок.
Відвідала нас знову пізня осінь,
осіннє золото, черлений клена лист.
осіннє золото, черлений клена лист.
Останній день сьогодні листопада
і осені останній в році день.
і осені останній в році день.
Найкращі все ж мініатюри
це ті, що пишуться з натури.
це ті, що пишуться з натури.
Твоя душа така проста і чиста
ще й по-дитячому окрилено-легка.
ще й по-дитячому окрилено-легка.
Закружляло плавно в танці листя золоте,
ось і осінь в вишиванці на гостину йде.
ось і осінь в вишиванці на гостину йде.
Кряче ворон на ялині,
чути крякіт у кремлі.
чути крякіт у кремлі.
Я думу за чужі світи
іще із юності лелію.
іще із юності лелію.
З-за обрію з‘явилось сонце ясне,
я підтюпцем біжу йому назустріч.
я підтюпцем біжу йому назустріч.
Ростуть кульбаби на городі
вздовж стежки, що веде удаль.
вздовж стежки, що веде удаль.
Весна до нас приходить знову
з падінням крапель на поріг,
з падінням крапель на поріг,
Закрутило, завертіло, ще й вітрище свище.
Руки вже пополотніли, бо зима все ближче.
Руки вже пополотніли, бо зима все ближче.
Метелиця – ніби ведмедиця,
тварина шалена і зла.
тварина шалена і зла.
З небес полинув перший сніг,
такий лапатий, білий, чистий.
такий лапатий, білий, чистий.
Росою осінь омиває трави
й тумани розстилає по землі,
й тумани розстилає по землі,
Ой, у гаю заспіваю та й на повні груди,
про знегоди пригадаю, щоб не чули люди.
про знегоди пригадаю, щоб не чули люди.
Якщо мене ти будеш зобижати, –
говорить чоловікові дружина, –
говорить чоловікові дружина, –
Вже матіола пахне ніжно,
навкруг буяють різноквіти
навкруг буяють різноквіти
Поміж чорнокленів, в балці Ясиновій,
золотиться листя вже пожовклих лип.
золотиться листя вже пожовклих лип.
Чому ніяк не скінчиться війна? –
питає донька у солдата-тата.
питає донька у солдата-тата.
Летять мої літа, вже й рахувать не треба.
Вони й любов свята птахами линуть в небо.
Вони й любов свята птахами линуть в небо.
Підступну не люблю брехню,
ще лицемірство, підлість, зраду
ще лицемірство, підлість, зраду
А за вікном нічого, окрім мли,
а у душі нічого, окрім пустки.
а у душі нічого, окрім пустки.
Мова народу, моя чарівниця!
В радості – пісня, в біді – рятівниця.
В радості – пісня, в біді – рятівниця.
Не шукайте кохання,
бо воно зазвичай застає нас зненацька…
бо воно зазвичай застає нас зненацька…
Життя – дорога, йдеш чи їдеш ти,
а то летиш чи плинеш за водою.
а то летиш чи плинеш за водою.
Що діється у наших соцмережах…
Ой, скільки ґвалту, криків і тирад!
Ой, скільки ґвалту, криків і тирад!
Навесні голосні, як кришталь прозорі,
ми співаєм пісні про небесні зорі.
ми співаєм пісні про небесні зорі.
У дитячій ніде сісти:
тато, мама, баба, дід!
тато, мама, баба, дід!
Поезія – мій поплавок.
Тримає на плаву життя моє.
Тримає на плаву життя моє.
Напишу я листа, напишу у майбутнє, потомкам.
Хай вони прочитають його через тисячі літ,
Хай вони прочитають його через тисячі літ,
А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що тепер в раю відпочиває…
за що тепер в раю відпочиває…
Думи мої, сіромахи, сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи линете з роками.
В синє небо ніби птахи линете з роками.
О, Батьку наш, живеш на небі Ти
і наставляєш нас із висоти,
і наставляєш нас із висоти,
Сидить козак край дороги
під крислатим дубом,
під крислатим дубом,
Чорні брови дарувала мати,
русі коси батько дав мені.
русі коси батько дав мені.
Весна минає знову, пахне літом...
Люблю бродить полями за селом –
Люблю бродить полями за селом –
Чи заповідей Божих не читали,
чи може то якийся катаклізм,
чи може то якийся катаклізм,
Я через років сто проснусь
і в небо синє підіймусь
і в небо синє підіймусь
Є місто, що часто я бачу вві сні,
барвисте, усміхнене, чисте.
барвисте, усміхнене, чисте.
Оселедця має він і вуса,
а була лише чуприна руса.
а була лише чуприна руса.
Ми бачили сонце в шпаринку
між наших спітнілих долонь,
між наших спітнілих долонь,
На полотні життя малюю я картину.
Тут наша дійсність, види не захмарні,
Тут наша дійсність, види не захмарні,
По чорному небу хмарина біжить
у срібному місячнім сяйві.
у срібному місячнім сяйві.
В однім гаю вродилось гороб’я.
Воно було таке худе і кволе,
Воно було таке худе і кволе,
Життя міняється, на жаль, не в кращий бік,
багато друзів перейшли в розряд знайомих.
багато друзів перейшли в розряд знайомих.
До нас у гості завітала рання осінь,
позолотила літнім вербам довгі коси.
позолотила літнім вербам довгі коси.
Чимало бруду скрізь останнім часом,
зміліли дуже вже народні маси.
зміліли дуже вже народні маси.
Йде третій рік неоголошена війна
шматують рідну землю хижі круки.
шматують рідну землю хижі круки.
Прийшли вовки в овечих шкурах
і доїдають мій народ.
і доїдають мій народ.
У нас нема війни, та зведення із фронту
лунають з телевізорів щодня.
лунають з телевізорів щодня.
Немає гіршого за підлість –
запам‘ятайте це навік.
запам‘ятайте це навік.
Маленькі діти знову гинуть в світі,
вбиває Асад підло свій народ!
вбиває Асад підло свій народ!
Відквітнули сади Семіраміди,
зронили віти над аля́удським мостом.
зронили віти над аля́удським мостом.
Зустрів своє кохання пізно,
але в житті таке буває –
але в житті таке буває –
Ми капітани власного життя,
судно ведемо по ріці буття.
судно ведемо по ріці буття.
Мій бог – Любов! Не плотська, а духовна,
до ближнього, Вітчизни і батьків.
до ближнього, Вітчизни і батьків.
Що буде в світі після нас –
про це бажаю говорити.
про це бажаю говорити.
За мир і волю,
за кращу долю
за кращу долю
Жінкам даруйте завжди квіти,
не тільки в свято, для годиться.
не тільки в свято, для годиться.
Вчора з кумом утворили
ми свою боївку,
ми свою боївку,
Не треба пінитись, а то ще гірше стане,
закрийте, "братики", мерщій свої сьорбала:
закрийте, "братики", мерщій свої сьорбала:
Упали вже й моральності стандарти,
духовність жебракує рідним краєм;
духовність жебракує рідним краєм;
Останній день весни прямує світом.
Останній день, та не останньої весни!
Останній день, та не останньої весни!
В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…
у праці головне знайти, у серця смуті…
Ніколи не звикайте до кохання,
як довго б ту любов ви не чекали!
як довго б ту любов ви не чекали!
А може бути, щоби до чортів
зненацька ангел взяв і залетів?
зненацька ангел взяв і залетів?
Як серце палко вільним птахом не тріпоче
та із грудей увись полинути не хоче;
та із грудей увись полинути не хоче;
Життя завжди у кожного своє:
один співає, інший – вовком виє.
один співає, інший – вовком виє.
Зійду із потяга на станції далекій
і кинусь у нескошену траву.
і кинусь у нескошену траву.
Сьогодні сина проводжаю на чужину,
в краї далекі їде старший працювать.
в краї далекі їде старший працювать.
Не з Майдану пишу, та від слів і не віє любов’ю!
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Нас на рабів перетворили,
ми спину гнем за копійки.
ми спину гнем за копійки.
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
щоб захистить себе від злого світу,
Немає честі більше в світі –
Вітчизні все життя служити.
Вітчизні все життя служити.
Опівнічна колискова
лине навкруги.
лине навкруги.
Над полем сірі сутінки згустились,
на землю тихий вечір опустився.
на землю тихий вечір опустився.
Поміж річо́к, в самісінькій долині,
лежить село, немовби на картині,
лежить село, немовби на картині,
День чарівний, на диво тепленько,
мабуть є у природи ресурс...
мабуть є у природи ресурс...
Півонії розквітнули в городі,
запахло ніжністю й коханням навкруги.
запахло ніжністю й коханням навкруги.
Минуле в кожному із нас горить чи тліє,
замінюючи фільми і книжки.
замінюючи фільми і книжки.
Казала ти мені „люблю“,
але вночі і то – крізь зуби.
але вночі і то – крізь зуби.
Іди за мною ти покірно,
моєю вірною рабою.
моєю вірною рабою.
Уже й весна не за горами,
усе чутніший її подих.
усе чутніший її подих.
Брехлива тайна без секрету,
не можна сміючись страждать.
не можна сміючись страждать.
Коли над містом затихає гул,
зоря у небі перша ледь засяє,
зоря у небі перша ледь засяє,
Ніч на півдні тепла, ніжна – гулко, аж дзвенить.
Спить хатинка білосніжна і хмаринка спить.
Спить хатинка білосніжна і хмаринка спить.
Вона була слаба і хвора,
Життя людське – багаття край дороги,
в пітьмі безмежній, дякувати богу,
в пітьмі безмежній, дякувати богу,
Довірливість нам, зазвичай, виходить боком,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,
Стояла кузня на краю села,
там зі сторонніх мало хто бував.
там зі сторонніх мало хто бував.
Стаж у поезії – то вже велика справа!
Він вам вагу чи впевненість дає?
Він вам вагу чи впевненість дає?
Він мріяв спочивать на Бурханах,
щоб ясне сонце першим зустрічати.
щоб ясне сонце першим зустрічати.
Я утону в твоїх очах,
що глибиною полонили
що глибиною полонили
Ніхто й нізащо нас не переможе,
як животіти не захочемо в ярмі.
як животіти не захочемо в ярмі.
Раннє літо, синій вечір, зупинився час.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
Життя мінливе, як зимовий день,
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
Ходімо, мій брате, до раю,
бо в пеклі уже ми були.
бо в пеклі уже ми були.
Ой, немає переводу козацькому роду,
Наша доля – захищати волю і свободу.
Наша доля – захищати волю і свободу.
Не зви мене, я більше не вернусь,
втомилось серце болем обливатись.
втомилось серце болем обливатись.
Тихо сяду край дороги
під крислатим дубом,
під крислатим дубом,
Я намалюю перший день весни,
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
Я слухав Ніч і ті її слова,
що жоден День не може бути вічним.
що жоден День не може бути вічним.
Воно в своїх очах величне,
бундючність з нього так і пре.
бундючність з нього так і пре.
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Останній час кричить нарід завзято –
нардепам треба дати автомати.
нардепам треба дати автомати.
Кожен має свій вир і вершину,
є у всякого звір* і гора.
є у всякого звір* і гора.
Боже, бережи захисників
нашої стражденної країни.
нашої стражденної країни.
Як їхати на південь з Павлограда
і оминати славний Кривий Ріг,
і оминати славний Кривий Ріг,
Я стежкою поміж ланів ішла,
вінком сплітала польові ромашки,
вінком сплітала польові ромашки,
Вставайте, графе, ранок уже скоро,
із підземелля кличуть нас давно, –
із підземелля кличуть нас давно, –
Людині гімн усе життя співав,
всемірно прославляв її чесноти.
всемірно прославляв її чесноти.
Хлопець з очима кольору неба
в полі донецькім лежить.
в полі донецькім лежить.
Вишневий цвіт на сотнях віт –
серця бентежить навесні.
серця бентежить навесні.
Думи мої, думи мої – лихо мені з вами…
Ви приходите частенько уночі зі снами.
Ви приходите частенько уночі зі снами.
Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
багато у природі шкідників.
Переведи мене через майдан,
через часи скрутні і лихоліття,
через часи скрутні і лихоліття,
Отрутою просякло кожне слово,
вам давить груди невимовна лють.
вам давить груди невимовна лють.
Ви в мокшанських болотах скитались,
Київ тисячу ж років стояв.
Київ тисячу ж років стояв.
(семітсько-антисемітські роздуми)
А час іде, не знає він зупинку…
Бува летить, а то відпочиває,
Бува летить, а то відпочиває,
Я пив вино, неначе кров червоне,
що краплями по бороді текло.
що краплями по бороді текло.
Мале руденьке кошеня
блукало між кущами,
блукало між кущами,
Усе частіше думаю ночами,
як виник Світ і хто його творець.
як виник Світ і хто його творець.
Дивитись любиш, як вмирають діти?!.
То хто ти — кат, убивця чи упир?
То хто ти — кат, убивця чи упир?
Я розумію відчай твій і гнів,
як хіть перед жіноцтвом хизуватись,
як хіть перед жіноцтвом хизуватись,
Якби мені колись портрет добра
намалювати раптом хтось замовив,
намалювати раптом хтось замовив,
Іуди Україну всю обсіли,
панують кляті, що й не продихнуть.
панують кляті, що й не продихнуть.
Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
на Русь насунулась біда –
Прислухайся, коли душа співає,
нагальну справу їй не підкидай.
нагальну справу їй не підкидай.
Зимна ніч, аж ломить кості,
за вікном пітьма.
за вікном пітьма.
Я знову відшвартую свій вітрильник
і тихо попливу до царства снів.
і тихо попливу до царства снів.
Укотре уночі мандрую снами,
пливу старим човном життя рікою,
пливу старим човном життя рікою,
Вже гаснуть зорі й сіють сивий попіл.
Гіркий і сірий, мов торішній сніг.
Гіркий і сірий, мов торішній сніг.
Потоки слів і ріки бруду,
мільйони голих обіцянь.
мільйони голих обіцянь.
Я не писав сьогодні принципово,
у мене нині санітарний день.
у мене нині санітарний день.
Не варто говорити, помовчи.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Мамо, рідна моя, ти ночами не спала,
ти трудилась як раб, щоб дітей прокормить.
ти трудилась як раб, щоб дітей прокормить.
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
захвилюю, немовби колись.
Ми не забудемо Батурин і Полтаву,
та й Карла дорогим не називаєм.
та й Карла дорогим не називаєм.
Україно мила, моя Ненько,
ти в біді уся і у вогні.
ти в біді уся і у вогні.
Де берегів високі кручі
і мелодійний плескіт хвиль –
і мелодійний плескіт хвиль –
Ще не вмерла Україна й житиме віками,
якщо ми не доконаєм власними руками!
якщо ми не доконаєм власними руками!
Зробив я винахід, аж лячно,
а може й відкриття!
а може й відкриття!
Ви знаєте, як пишуться вірші?
Бува достатньо пару слів чи й слова.
Бува достатньо пару слів чи й слова.
Нінка як картинка берегом пливе,
каблучки-родзинки й платтячко нове.
каблучки-родзинки й платтячко нове.
Запалала зоряниця на сході країни,
котрий рік нога московська топче Україну.
котрий рік нога московська топче Україну.
Коли зустрічаю я в людях дурне,
не вірити довго у це ще стараюсь.
не вірити довго у це ще стараюсь.
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
сумно край лісу стою.
Пекла жара і працювали „Гради“,
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
Сонце визирає із-за хмари,
в хвилях промінцями виграє,
в хвилях промінцями виграє,
Пожовкло буйне листя у саду,
задума на обличчі захолола –
задума на обличчі захолола –
Налетіла чорна хмара, затягла все небо,
знову військо запорізьке вже збирати треба.
знову військо запорізьке вже збирати треба.