Автори /
Дума Козак (1958)
![]() |
|
Рубрики
• Неоголошена війна
• Палітра
• Мелодії кохання
• Господи всесильний
• Українська вишиванка
• Люба ненько моя
• Кришталеві катрени
• Осінні дзвони
• Коли стискається душа
• Філософія життя
• Мачулівські усмішки
• Мандрівні сни
• Срібні струни душі
• Слово піснею лунає
• Пісня соколина
• Я вірю
• Про дружбу і друзів
• Полиновий смак
• Переспіви
• Веселка - віршики дідуся Мачули
• Мала батьківщина
• Засвистали козаченьки
• Думи мої
• Дорога у вічність
• В полеміці з великими
• Тамбовська рідня
• Манкурти
• Ба-байки
• Колючки
• Стежина на Парнас
• Смішинки
• Привітання і присвяти
• З перцем
• Відголос Давидових псалмів
• Надвечір'я
• Дивлюсь історії у вічі
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
До дна!
•
Пардон, мадам!
•
Пацюки
•
Наговір
•
Пан Ніхто
•
Два в одному
•
Тобі це вдалось
•
Троїцька громада
•
Несподівана зустріч
•
Куди не кинь - всюди клин…
•
Медитації в астралі
•
Не можу погодитись з Нiцше
•
Край
•
Трудоголічка
•
Бабине літо
•
Магія косметики
•
Вітер
•
В тролейбусі
•
Перманентність лікування
•
Моя водохреща
•
Кожен обирає собi сам*
•
Домашній лікар
•
Нічні черешні
•
Сувої пам‘яті
•
Несказані слова
•
Пора подумати
•
Бомба для поета*
•
Тік-так…*
•
Депресія в чорнім квадраті*
•
Напрочуд
•
Іди з Богом
•
Без обмежень
•
Першопричина
•
Долі знак
•
Квитки театральні
•
Новорічна зустріч*
•
Убивця муз
•
У затінку думок
•
Саме той
•
Суголосся листопаду
•
Нове життя
•
До тебе
•
Перший крок
•
А ти на ранню осінь схожа
•
Метаморфози фортуни
•
Повірила
•
Наш листопад
•
Не відпускай
•
Прости
•
Вона мені сказала «так»
•
Лише тебе
•
Розбита склянка
•
Золоті гори
•
Груші кохання
•
Чекаю
•
Обережно - залежність!
•
Не спалось
•
Наша ніч
•
Долі наперекір
•
Така доля
•
Дві леді
•
Козарлюга
Це справжній запорозький козарлюга,
•
Деміург
•
Ти
•
Пора кохання
•
Осіння злива
•
Спасибі
•
Під звуки скрипки
•
Про свою Музу
•
Осіння галатея
•
Усе чекає
•
Ранкові аромати
•
Дарунок неба
•
Я не можу без тебе
•
Осіння ностальгія
•
Я повернусь
•
Моя маленька
•
Дивуй мене
•
Миколаївська осінь
•
Наша осінь
•
Це труба
•
Чи мислимо
•
Козеріг
•
Про феромони
•
Найбільший гріх
•
На крайці літа
•
Тернова пісня
•
Не туди
•
Пам‘ятаймо
•
Сини Вітчизни
•
Тобі
•
Жага яси
•
Пора пастельних кольорів
•
Серпневий вечір
•
У Києві дощ
•
Думай
•
Усмішка на піску
•
Спливає літо
•
Соляна дорога
•
Червоні яблука
•
Сільський едем
•
Яка різниця
•
Насолода
•
Вас там не чекають
•
Симфонія дощу
•
Ольвія
•
Степові криниці
•
Трунок високосної весни
•
Спiвучасникам
•
Жайвір
•
Дідова хата
•
Контролер
•
Хай йому грець!
•
Смолоскип
•
Набат
•
Березань
•
Шалений світ
•
Що це було?
•
Цитадель
•
Ще нас чекають щастя миті
•
Літня колискова
•
Гра в демократію
•
За межею бідності
•
Горить коса
•
Вітряки
•
Кінбурнська жара
•
Із осудом не поспiшайте
•
Одна лиш мить*
•
В гості до батьків
•
Кому що…
•
Пам’ятка козаку
•
Я колисковою всі біди відведу*
•
Льодохід
•
Не поталанило
•
В засаді
•
Кольори кохання*
•
Життєве море
•
Повінь
•
Не цвірінькай
•
Майстриня паркування
•
Краса - велика сила
•
Товстунам
•
Лукавому
•
Відмучився*
•
Хай живе книга!
•
Не варто
•
Вірус корони
•
Планида в кожного своя
•
Шлях до миру
•
На день закінчення війни
•
Кохай
•
Господиня теплá
•
А я пишу
•
Поводирі
•
Зоремия
•
Серебріє
•
Кінбурн кличе
•
Південний степ
•
Ііі-щеее
•
Та-а-а-а-к
•
Все пізнається в порівнянні
•
Бідолаха
•
Тобі усе життя жаліти
•
Хай буде казка!
•
Метаморфози
•
Контрольний постріл
•
Хай мрії здійсняться
•
Твої очі
•
Сурма
•
Ілюзії в 3D-форматі
•
Кінець епохи гідності?
•
Передчуття прекрасного
•
Чудо з чудес*
•
Піррова перемога
•
Оба́ві край
•
Лілія
•
Я буду пахнути тобою
•
Волошка
•
Не можна
•
Вперед
•
Чорним по чорному
•
Моя любов
•
Не спиться
•
Казка про рибака і рибку
•
Все менше
•
Наш вальс
•
Закохала
•
У сад
•
Небесний вартовий
•
Боюсь
•
Весняний день
•
Пробач
•
Курли
•
Шоста зима
•
Хмаринка
•
Дочекалися
•
Світлофор
•
Літературний дисбаланс
•
Пекельний рай
•
Богині
•
Замість епіграфа
•
Зорепад
•
Ера зубожіння
•
Накрапало
•
Співець всесвіту
•
Вічно юні
•
Перун
•
Віщий сон?
•
Згусток сонця
•
Водохреща
•
На канікули в село
•
Мана́ в тумані
•
Біля підніжжя Голгофи
•
Дві сторони медалі
•
Ні про що не жалкуйте
•
Прокидайся
•
Пташина їдальня
•
Дещо про чесність
•
Місяць-бичок
•
Святий Миколай
•
Зізнання
•
Втрата ДНК
•
На шовку спогадів
•
Про підкову на щастя
•
У кожного своя мить
•
Тато
•
Мама
•
На порозі зими
•
Перші слова
•
Перші кроки
•
Щоденні цікавинки
•
Матусин помічник
•
Пристрасті осені
•
Вже віє груднем
•
Перші «здобутки» влади
•
А нас все менше
•
Страхопуд
•
Осіннє надвечір’я
•
Вже час
•
Чому не спиться?
•
Вір мені
•
На прощання
•
Радіти рано
•
Осіння хризантемність
•
Ве́лесова ніч
•
Чи зможемо?
•
Лісова полька
•
Мій смішний Валентин
•
Люди зі сміху
•
Ура, канікули!
•
Тигр
•
Визначена невизначеність
•
Друга легенда про криничного журавля
•
Легенда про криничного журавля
•
Квітковий водопій
•
Хвостокол
•
Манта
•
Гусак
•
Не треба слів
•
Хвалькуватий кіт
•
Ящірка
•
Поезія не на часі?
•
Ярмарок креативу
•
Пустота
•
Зелена злодійка
•
Чудасiя
•
Марічка
•
Комарик
•
На полюванні
•
Каченя-рибаченя
•
Безвихідна ситуація
•
Метка Яринка
•
ЮСеру
•
Логопед
•
Кротови окуляри
•
Як сич літав на Січ
•
Місто порожнечі
•
Ґава
•
Гра́ків фрак
•
Тепла зустріч
•
Сорока-білобока
•
Гостинна синиця
•
Обідній сон
•
Яся і Бассі
•
Малий тесля
•
Кенгуру
•
Страус
•
Додому
•
Альбатрос
•
Зебра
•
Маруловий пиріг
•
Велика сім’я
•
Магія минувшини
•
Таки ні
•
Слива
•
Галка
•
Горобина ніч
•
Весела горила
•
Бегемот
•
Качконіс
•
Крилаті пліткарі
•
Тюлень
•
Фламiнго
•
Пiнгвiни
•
Кит
•
Рожеві фламінго
•
Екватор
•
Кашалот
•
Акула
•
Морські канікули
•
Кому що…
•
Необізнані
•
Сторож
•
На баштані
•
Кінець епохи титанів
•
Криничний журавель
•
Карпатський соловейко
•
Поросята
•
Парасоля
•
Кличу
•
Пелікан
•
Щиглик
•
Каченята
•
Пташиний пляж
•
Козенята
•
Крилаті рибалки
•
Черепаха
•
Курчата
•
Удав
•
Фазан
•
Коник
•
Хатник
•
Дідусь
•
Бабуся
•
Ранковий кураж
•
Літо
•
Жабенята
•
Шпаки
•
Коні
•
Крокодил
•
Чемна Тетянка
•
Приїхав цирк
•
Земне і небесне
•
Гірке похмілля
•
Чорна субота
•
Якщо зустріну
•
Обережно – склероз!
•
Що ж насправді?
•
Із моря погоди
•
Віче
•
Впали на калину горобці
•
Букет
•
Ріка життя
•
Поет*
•
Розмова з другом
•
Відкритий лист*
•
Рижий острів*
•
Сховався
•
Плюралізм поглядів
•
Очевидна перемога
•
Відома симптоматика
•
Слушна порада
•
Підставні вагання
•
Яка ж різниця?
•
Бреше
•
Ну й народ!
•
З ніг на голову*
•
Голий король*
•
Вечірнє щастя*
•
Світ обмежень*
•
На папері і в житті
•
Поема кохання
•
Березнянки
•
Позолота
•
Даремно
•
Справжньому русину
•
Щоб не пропасти
•
Ліра
•
Очі
•
Знак долі
•
Відповідь
•
Форма і суть
•
Молодість
•
Гординя й гордість
•
Гармонія
•
Краще пізно*
•
Все важче
•
Рожевий туман
•
Старе дзеркало
•
Чоловіки не плачуть*
•
Чужий
•
Старий поет з душею молодою
•
Передвесіння
•
На волю!
•
Діалектика життя
•
Дожартувався
•
Насмішив
•
Легеню з синіх гір
•
Бадмінтон
•
Подивись мені, люба, у вічі
•
До моря!
•
Пілігрим
•
Новорічне привітання
•
З новим марафоном!
•
Передноворіччя
•
Останнє бажання
•
Барвінкова візитівка
•
Відспівав
•
Прийди
•
В день ювілею
•
Ти на землю упала снігами
•
Невже?
•
Доньці України
•
Раби не ми
•
Не забуду
•
Тільки ти
•
Осінній вальс
•
Зламані крила
•
Своя кров
•
Каприс
•
Вечірній берег
•
Запах моря
•
Не знаю
•
Давай поринемо у осінь
•
Осіння симфонія
•
Потрібна допомога!
•
Найкращий день
•
Не тратьте час
•
Ще хочеться тепла
•
Романс зрілої любові
•
Героям слава!
•
У озері місяць купався
•
Вічно в серці
•
Прости
•
Парусник „Кохання“
•
Пісня невесела
•
Вона ще може
•
Покрова
•
Душе, мовчи
•
Любов двох душ
•
Ніч-чарівниця
•
Ера Агасфера
•
Глобальний розпродаж
•
Усміхнись, кохана
•
Шепіт осені
•
До зустрічі
•
Божий дар
•
Ключі від щастя
•
Не бійтесь
•
Зозулята
•
Не моя вина
•
Свободу треба захищать
•
Замри на мить
•
Спасибі друзям
•
На порозі осені
•
Любові мить
•
А хочеш?
•
Кремінь чи діамант?
•
Не вмію
•
Повертайся, Сагайдачний!
•
Меч Арея
•
Серпень
•
Знову свято гречки?
•
Невтішна перспектива
•
Модний памфлет
•
Вовкулака
•
Меч Арея
•
Нічні мандри
•
Моє кредо
•
Своя метода схуднення
•
Літні мотиви
•
Велика праця
•
Казнокрадам
•
Козацька діброва
•
Причини дочасного старіння
•
Літня колискова
•
Прийде час
•
Війна
•
Не спіть!
•
Не просто
•
Бачу тебе
•
Іржава душа*
•
Манкурти
•
Нарешті
•
Сурогати
•
Плющ
•
Абсолютний
•
Сліди на піску
•
Найбільша перешкода
•
Гарантії цноти
•
Земля українська
•
Дорога в туман
•
В пошуках музи
•
Міражі
•
Мені хорват – мов рідний брат
•
Данило Галицький
•
Інь та ян
•
Якби ж, Тарасе
•
Сучасним знаменитостям
•
Сфальшоване Слово?
•
Колиска Європи
•
Дороговказ
•
Джордано
•
Усе для щастя
•
Президентська гарячка
•
Левку Лук’яненку
•
Чи є для них хоч щось святе?!
•
Останній із могікан?
•
Я знову бачу сни
•
А ви як думали?
•
Грація
•
Миколаїв
•
Себелюби
•
Початок епілогу?
•
Сльоза
•
Хитра злодійка
•
Жирафа
•
Лисичка
•
Шлях крізь осінь
•
Хто вона?
•
Реінкарнація
•
Фантом
•
Мій сон
•
Як сумно й боляче мені
•
Тартюфи
•
Хай живуть ялинки!
•
Їжачок
•
Реквієм Перемоги
•
Сонячний вітер
•
Машина часу
•
Дивлюсь історії у вічі
•
Вітати ні з чим
•
Сіркова допомога
•
Вернись, батьку, на Вкраїну
•
Народження чуда
•
Самообман
•
Парадокс?
•
Тобі не збагнути
•
Динаміка інфляції
•
Оральний секс
•
Травневий вечір
•
Алгоритм сьогодення
•
Одним миром
•
Методологія схуднення
•
Народження зірки
•
Історія в граніті
•
Косовиця
•
Поетичні витребеньки
•
Про душу з душею
•
Душа і тіло
•
Заспокійливий ефект
•
Голубінь
•
В пошуках себе
•
А що робити?!.
•
Прозріння
•
Наша дорога
•
Незабутнє
•
Розкуштував
•
Проблеми лікування
•
Повезло
•
Кацапсько-бермудський тролятник*
•
Пам‘ятка діабетику
•
Отакої…
•
Однією головою не обійшлося
•
Ну і шия!
•
Ніякої надії…
•
Причини розпаду сімей
•
Несподіваний допінгефект
•
Джентльмен
•
Не втримався
•
Мотоцикліст без голови
•
Мовне питання
•
Майбутній великий художник
•
Костюм із провінції
•
Великий день
•
Морозна сповідь*
•
Вперед
•
Життя нескінченне!
•
Наука забувати
•
Не грайтесь з сімейними
•
Хто ми?
•
Кончина любові
•
Фатум?
•
Так ніхто не кохав?
•
Політ думки
•
Душа
•
Коріння зла
•
Біг по колу
•
Проект „Жи-2“
•
Часоплин
•
Батьківська вишня
•
Магія весни
•
Остання любов
•
Пацюки
•
Нуль без палички
•
Вищий закон
•
Дві біди
•
Невже не вистачить?
•
Самі себе?!
•
Заповіді Господні
•
Гімн сучасних шапокляків
•
Подорож
•
Полум’я душі
•
В ніч на Різдво
•
Дев’ять кіл пекла
•
23. Перевертням
•
22. Без посередників
•
Купальська ніч
•
Гріхи*
•
21. Страх
•
20. Невже не гріх?
•
Поет
•
Можливо
•
18. Запоруки праведності
•
16. Влада
•
17. З Богом
•
Коляда
•
Старі пердуни не ми
•
15. Єдиний
•
14. Достойник
•
Не зміг
•
Серце
•
Краще гірка правда
•
Тіло і кров
•
Василя
•
13. Праведність
•
12. Давидови псалми
•
Краще не буде
•
Рукоруб
•
11. Сріблослів’я
•
10. Випробування
•
9. Осанна
•
Осінній менует
•
Місто темряви
•
63. Пастухи
•
Що краще?
•
69. Без віри жити неможливо
•
Чума
•
19. Помазанику
•
8. Молитва за Людину
•
Різдвяні сни
•
Зміна жанрів
•
Ліки від туги
•
Страх
•
Дід Безмороз
•
Зміна російського вектора
•
Попіл
•
Танець з тишею
•
Най, най, най…
•
Подія року?!
•
Подарунки
•
Не здавайся
•
Епіграми
•
Натхнення
•
Актриса
•
По лезу бритви
•
Місяць-поет?
•
Перший трофей мисливця-початківця
•
То не моя війна
•
Груднева ніч
•
Новорічна ніч
•
Жінка в чорному
•
Розмови з тишею
•
Олжа
•
Сонцеворот
•
На дорозі чи роздоріжжі?
•
Зимовий Миколай
•
Жінко
•
12. Не забувай мене
•
62. В пустелі Іудейській
•
Падає листя
•
Несподіваний вальс
•
7. Зі щитом чи на щиті
•
6. Не треба грішити
•
5. Прохання кари
•
4. Гарантії безпеки і гармонії
•
3. Наймиту сатани
•
2. Земним царям
•
1. Благодать
•
Зимовий вальс
•
З днем народження
•
За все прийдеться заплатити
•
Скільки ще?
•
Вечір
•
Не люди
•
Проста загадка
•
Куди ж так можна зайти?
•
Іменем закону
•
Хай би що
•
Життєві угоди
•
З Богом!
•
Іменини у стрільців
•
Ера Люцифера?
•
Зимові реалії
•
Дивні істоти
•
Все просто
•
Як різниться одне і те ж
•
Напрочуд вдалий день
•
Хороший чи зручний?
•
Творчий характер
•
Причини чистоти сумління
•
Переоцінка цінностей
•
Особам з вищою освітою
•
Не радійте передчасно
•
Майже за Раневською
•
Життєвий театр
•
Всім, хто чекає на принца
•
Все змінюється
•
Поради хворому*
•
Любов, любов…*
•
Відходять друзі*
•
Ще не факт
•
Марш рибалок
•
Дякую тобі
•
Демократія по-українськи
•
Недоторканні
•
Ще доля буде усміхатись*
•
На те вона й любов
•
Не варто*
•
Варварівський міст
•
Майже тост
•
Діалоги з мільярдером
•
Лось
•
Літня колискова
•
Останній день весни
•
Він так її і не обняв
•
Мелодії кохання
•
Любов і ревнощі
•
Мій Бог
•
Свічка пам`яті
•
Ніхто не буде забутий
•
Особливості влади
•
Справжнє щастя
•
Хміль кохання
•
Четверті роковини
•
Читаючи Біблію
•
Віра окриляє чи убиває?
•
Епоха зла*
•
Пізня осінь
•
Історія створення СРСР
•
Прокляття нинішнього часу*
•
Минає все
•
Козаки чи посіпаки?
•
В гостях і вдома
•
В останню мить
•
Про лицемірів
•
Молитва
•
Розмова з Петром
•
Спогади нобелівського лауреата
•
Ненависть
•
У хвилини відчаю
•
Вибірковість оточення
•
Спогади про перше кохання
•
Осінні побачення
•
Бородата байка
•
Круговерть
•
Тема для роздумів
•
Пам'ять
•
По совісті чи справедливо?
•
Нічний чай
•
Полиновий дзвін
•
Розмова з листопадом
•
Матіола
•
Позери
•
Балерина
•
Іди за мною
•
Аміна
•
Найперший ворог
•
Місто судної осені
•
Дорога життя
•
Жіноча логіка
•
Сіркова правда
•
Ледве не помер
•
Лицемір
•
Завжди на конi
•
Осінній блюз
•
Знову кабала?!
•
Осіння ніч
•
Відродження не розстріляти!
•
Вже скоро
•
Вчителько моя!
•
Щедрий вечір
•
Із життя троянд
•
Кінець молодості
•
Майже за Ейнштейном
•
Триголовий змій
•
Воно близько
•
Квітка
•
З Покровою
•
Плата за гріхи
•
Перефарбованим друзям
•
Якби ж
•
Мачулівські усмішки
•
Плагіат!?
•
Осінній вітер
•
Швидкоплинність часу
•
Війна
•
Ще не пора
•
Кохання мить
•
Апологетам тьми
•
Осіння рапсодія
•
Осінній настрій
•
Неоголошена війна
•
Історія нічому нас не учить?
•
Занадто пізно
•
Уже шкідливо
•
Життєвий потяг
•
Відлюдник
•
Передчуття зими
•
Любов і страх
•
На краю кохання
•
Ми не раби
•
Мій Інгул
•
Почуття міри
•
Людина ідеальна
•
Ярмо для філантропів
•
Люблю
•
Занадто не спішіть кохати
•
Безмовне „Прости“
•
Бажання
•
На грані відчаю*
•
Усе було
•
Осінні метаморфози
•
Без ластівки немає неба
•
Майже за Чубинським
•
Про нього
•
За ким буде перемога?
•
Станцюй мені
•
Розпач*
•
Пам'яті героїв небесних сотень
•
Томаківський край
•
З сарказмом
•
Квітка польова
•
Реалії
•
Танці осені
•
Послухайте тишу
•
Чому так?
•
Прошу Всевишнього
•
Реквієм № 33
•
Осінні дзвони
•
Гроза
•
Вітання чи співчуття?
•
Треба зовсім мало
•
Не дарма
•
Будень
•
Політичний лікнеп
•
Геноцид кримських татар
•
Офшорно-шоколадний барига
•
Два вороги
•
Повзе змія землею України
•
Горлопанiв розвелось багато
•
Карпати гинуть!
•
Свої гниди найстрашніші
•
Герої неоголошеної війни
•
Тамбовські „брати“*
•
Прийде чи пройде
•
Сільські мотиви
•
Невтішні перспективи
•
Рік смаженого півня
•
Як правильно ходити в гості
•
Принцеси Марса
•
Біль
•
Новий Єрусалим
•
Найбільша краса
•
Скільки можна?!
•
З колін вставаймо!
•
Інваліди чи симулянти?!
•
Китова загроза
•
Ціна поразки
•
Знову осінь
•
Скажені пси*
•
Остання охота
•
Цариці Тамарі
•
Не варто перейматись
•
Томаківські мотиви
•
У полоні ілюзій
•
Ліки для душі
•
Ка́мінне серце
•
Материнська втрата
•
Холостий постріл?
•
Незаслужено забуті
•
Негідники перемогли?
•
Співцям „справжньої“ любові*
•
Господиня
•
Чи варто шукати?*
•
Бородата жартівка
•
Усе в одній?!.*
•
Чомусь боюсь*
•
Я хочу
•
Зміна цінностей
•
Час-скрипаль
•
Місто плісняви
•
Учись прощати
•
Проснись, народе!*
•
Ангел-охоронець
•
Бережіть серце
•
Ліки від зради
•
Вперед, старий вітрильник!
•
Муркотик
•
І знову про Любов
•
Позимовіло
•
Душевна катастрофа
•
Розіп'ятий часом
•
Знайти свою зорю
•
Про зраду і зрадників
•
Закон бумеранга
•
Пора
•
Провідники
•
Ера торгівлі
•
Наснилося
•
Верблюд
•
Про виконання поставлених планів
•
Як все змінюється!
•
Кругообіг погані в природі
•
Ностальгія
•
Героям слава!
•
Освідчення в коханні
•
Живіть в чистоті
•
Фінансова петля
•
В єдності наша сила
•
Не розумію
•
Вирішальний фактор
•
Незакінчений лист
•
За нас
•
Барабан
•
На грані
•
Твоя зоря
•
Забудь
•
Час не лікує*
•
Майже 150-й сонет Шекспіра
•
Майже 61-й сонет Шекспіра
•
Всупереч Пастернаку
•
Навіщо
•
І вічний бій!
•
Падає листя
•
Чому?
•
Незалежно про залежність
•
Чомусь не пишеться
•
Кавуни від сатани
•
Любов, любов...
•
Про хліб-сіль і не тільки
•
Облом
•
Прокладки
•
Мадам Хи-хи
•
Алє, Москва!
•
Скільки коштує кохання
•
Моя планида
•
Вчить рідну мову
•
Свято популізму
•
Німі свідки
•
Відпочинь
•
Межа ціни
•
Гей, Бики!
•
Слово і діло
•
Зі зрадою поводяться рішуче
•
На межі стосунків
•
Хто ж тоді її ангели?
•
Епідемія татуювання
•
Відродження
•
Побажання для всіх
•
За кермо
•
Діалогу не виходить
•
Нетрадиційне запитання
•
Предмети хвилювання
•
В минуле дороги немає
•
У правді сила
•
Вічне питання
•
Брехня*
•
Не ховайте почуття
•
Чи буде завтра
•
Бережіть щастя*
•
Храм душі
•
Водяне єретиканство
•
Зневiрена надiя
•
Життя, війна, хрести…
•
Русинам-українцям
•
Щастя наших днів
•
Молитва про земний рай
•
Роздуми в день дурня
•
Великi помирають на чужинi
•
Лунають знову вибухи в Росії
•
Просте запитання
•
Повір мені
•
Побажання
•
Віра все переможе
•
Я не пророк
•
Мій маніфест
•
Україно, рідна Ненько
•
У кожного свій хрест
•
Все в минулому…
•
Дозвольте завітати в Вашу душу
•
Храм Природи
•
Жнива
•
Вже пізно
•
Простіть
•
Не пересісти б на рефрижератори
•
Сонечко на паркеті
•
Гiрше тiльки дружба
•
Вип'єм елю ми за Нелю!
•
З днем народження, синку!
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розчинимось у карамелі часу,
у всесвіті казкової нуги,
у всесвіті казкової нуги,
Не пийте, пані, так багато,
утратите від хмелю глузд.
утратите від хмелю глузд.
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
Сподобалась йому зелена хаща
У місто як сьогодні я збирався,
поскаржилась мені знайома леді –
поскаржилась мені знайома леді –
Не дисидент я і не політв‘язень,
за булаву гетьманську не борець,
за булаву гетьманську не борець,
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
секунди краплями кап-кап…
Ти потушила мої очі
страхами сумнівів своїх.
страхами сумнівів своїх.
Де Вовча й Те́рса котять свої хвилі
до берегів великого Дніпра,
до берегів великого Дніпра,
Зустрілись якось з осінню весна
на середи́ні сонячного літа
на середи́ні сонячного літа
Чому кричиш на мене зранку?
Не готувала я сніданку!
Не готувала я сніданку!
Дише астралом мертва тиша,
у всесвіті лиш я…
у всесвіті лиш я…
Що не вбиває, робить те сильнішим –
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
Ти, Бруте, другом фарбувавсь,
ба навіть родичем під час,
ба навіть родичем під час,
Вона любила готувати
постійно, навіть уві сні,
постійно, навіть уві сні,
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
і за вікном частіше йдуть дощі.
„Макс-фактором“ почав писати твори,
все яскравішою поезія стає.
все яскравішою поезія стає.
Кви́лить за вікнами майже прире́чено вітер,
гоне по небу хмарини в далекі краї.
гоне по небу хмарини в далекі краї.
Шановний пане, ви чому очима
немов павук вп‘ялись у мої груди?
немов павук вп‘ялись у мої груди?
Трясуть її хвороби ніби грушу,
процес триває без перепочинку –
процес триває без перепочинку –
Злись на себе, лиш на себе, мила –
я своє терпіння змарнував.
я своє терпіння змарнував.
Кожен вибирає по собі:
жінку, дім, релігію, дорогу,
жінку, дім, релігію, дорогу,
Хто з віно́чка вигляда –
із зубами борода,
із зубами борода,
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
Із дерева! При місячнім промінні,
Ти суперечлива до біса
і несподівана така…
і несподівана така…
У мушлю часу сонце заховалось,
від сяйва зір крутилась голова,
від сяйва зір крутилась голова,
Ти мізки виїси любому,
нехай на голові шолом!
нехай на голові шолом!
Уже пішла остання електричка,
а пішки в Соляні далеко йти,
а пішки в Соляні далеко йти,
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
під стрілок лагідний танок
Затихли в безголоссі солов’ї,
в гаю вони від протягу осипли,
в гаю вони від протягу осипли,
Усе життя в театрі… За куліси
іще в дитинстві доля привела.
іще в дитинстві доля привела.
Гірлянду розвішу в кімнаті,
прикрашу холодне житло.
прикрашу холодне житло.
Життя летить і «Пошук!» – твій девіз.
Мелькають дні, події, кілометри…
Мелькають дні, події, кілометри…
Не вбий в мені любов мою,
кохання пристрасне до тебе.
кохання пристрасне до тебе.
Картина впала на підлогу,
на друзки розлетілось шкло…
на друзки розлетілось шкло…
Заглянемо нарешті до театру,
подивимось «Кохання на межі»?
подивимось «Кохання на межі»?
Та зустріч, майже випадкова,
у магазині для прикрас
у магазині для прикрас
Чоло схилила, плечі опустились,
гірка сльоза стікає по щоці,
гірка сльоза стікає по щоці,
У затінку моїх думок
улітку – прохолода
улітку – прохолода
Як довго я тебе чекала,
та все ж обаві віддала…
та все ж обаві віддала…
Поміж сріблястої пряжі дощу,
під парасолею світлої хустки
під парасолею світлої хустки
Неправильно раніше я жила,
училась, всіх любила, догоджала,
училась, всіх любила, догоджала,
Я не живу, а виживаю,
писати почала вірші…
писати почала вірші…
У цьому світі просто не буває,
лякає вже взаємність почуттів,
лякає вже взаємність почуттів,
Я загубився поміж літа,
поринувши в казкові сни,
поринувши в казкові сни,
Весною обернулась наша осінь,
ти знову запросив мене у сни.
ти знову запросив мене у сни.
За ширмою заплющених очей
душі моєї болю не розгледів
душі моєї болю не розгледів
Гіркий талан мою планиду вершить,
крива життя гайнула шкереберть.
крива життя гайнула шкереберть.
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
і хай там що… Не відпускай!
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
я їх на відстані читаю,
Вона мені сказала «так»
своїми милими вустами –
своїми милими вустами –
Осінній дощ змиває поторочу
незрозумілих дещо почуттів,
незрозумілих дещо почуттів,
Розбилась склянка уночі,
упала раптом на підлогу.
упала раптом на підлогу.
Провидців розвелось у нас немало,
що жваво живлять масовий психоз…
що жваво живлять масовий психоз…
Скажи мені відверто, друже,
ти їв колись солодку грушу
ти їв колись солодку грушу
Зів‘яли квіти поступово,
не дочекалися тебе…
не дочекалися тебе…
Уже на осінь сонце повернуло,
уже під гору пролягли стежки,
уже під гору пролягли стежки,
Не спала, слухала весну
під осені свинцевим небом.
під осені свинцевим небом.
Давай почнемо все спочатку,
я запрошу у гості ніч,
я запрошу у гості ніч,
Не вір, не бійся, не проси,
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
Не вір, не бійся, не проси –
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.
цієї ночі був на балі.
Це справжній запорозький козарлюга,
У Гени гени вищого ґатунку,
тож не дарма він по життю мовчун.
тож не дарма він по життю мовчун.
Ти мов конвалія тендітна,
як гладіолуси струнка.
як гладіолуси струнка.
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
калину заколола в русі коси,
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
змиває бруд сумного літа
Спасибі, що ти кинула мене
на перехресті непростої долі,
на перехресті непростої долі,
Чарівно в тиші линули слова,
у келиху іскрилося мартіні…
у келиху іскрилося мартіні…
У мене Муза – незвичайна діва,
що може сотворить немало дива,
що може сотворить немало дива,
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
крокує жваво по алеї,
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
у кришталевій вазі на столі
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і молоком туманів на світанні,
Цілує вітер посмішку твою
і промінцями сонце пестить губи.
і промінцями сонце пестить губи.
Ми назустріч ішли,
ми долали круту свою гору,
ми долали круту свою гору,
Баскими кіньми вдаль біжать роки,
життя екватор стрімко перетнувши.
життя екватор стрімко перетнувши.
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
а в сонячну годину і тим паче.
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
нас розділяв підступний тин,
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
чарівністю своєю теж дивуй,
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
із золота і бронзи навкруги.
Мені ти снишся по ночах
і кожен день тебе я бачу.
і кожен день тебе я бачу.
Кому свої потрібні роги,
то запроси її на вальс –
то запроси її на вальс –
Не спалося...
А ніч як море
А ніч як море
А ти лежиш і дивишся униз,
у скелю упираючись рогами,
у скелю упираючись рогами,
Яка сволота, – думала вона.
От стерво, – в нього промайнуло.
От стерво, – в нього промайнуло.
Усі ми грішні, кожен у своїм…
Провин завжди на душу вистачає…
Провин завжди на душу вистачає…
Ось і літо спливло непомітно,
розчинилось, сповзло під укіс,
розчинилось, сповзло під укіс,
Давай посидимо з тобою
на ґанку й просто помовчим.
на ґанку й просто помовчим.
Війну скінчити, меч уклавши в піхви,
поставило плацебо за мету
поставило плацебо за мету
Згадаймо всіх полеглих у борні,
огні війни, жаристому горнилі.
огні війни, жаристому горнилі.
Вони розтанули за мир,
і розчинилися за волю,
і розчинилися за волю,
Вітрила жовті розпустила
і попливла удалечінь
і попливла удалечінь
Не спить моє гаряче серце,
карбує відлік часоплин
карбує відлік часоплин
А попере́ду – лише осінь,
пора прекрасна і сумна…
пора прекрасна і сумна…
Турботливо гаряче сонце літнє
ховається в люстерця соняхів.
ховається в люстерця соняхів.
У Києві дощ…
З потоками залишки бруду
З потоками залишки бруду
Що, знову мильна бульбашка? Пузир!
Снопи ледь-ледь тримають перевесла…
Снопи ледь-ледь тримають перевесла…
Навіщо це було тобі потрібно,
я так ще до кінця й не зрозумів…
я так ще до кінця й не зрозумів…
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
і заколосились сонячно хліба.
Чумацький шлях – дорога соляна
усім Великим степом, аж до Криму.
усім Великим степом, аж до Криму.
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
на теплу землю у саду.
Південна ніч у лузі виграє
піснями цвіркунів і зорепадом.
піснями цвіркунів і зорепадом.
Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…
і покохав лише свою уяву…
Насолода – вранці рано,
з першим променем ласкавим,
з першим променем ласкавим,
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
промовив кадровик без еківоків, –
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
у теплому південному степу,
Криниці розповзлись південним степом,
десятки метрів часом вглибину!
десятки метрів часом вглибину!
Видавалась весна та холодною…
Високосний виною в тім рік?
Високосний виною в тім рік?
Не маю на меті когось повчати,
озвучити лиш хочу погляд свій:
озвучити лиш хочу погляд свій:
У небі бездоннім, над степу розвоєм,
де зелені море й весняна блакить,
де зелені море й весняна блакить,
Побіля лісу, прямо під горою,
сумливо на околиці села
сумливо на околиці села
Він контролює вся і все,
земельний, мовний рубікон,
земельний, мовний рубікон,
Добігти мріяв я до виднокола
і зазирнути аж за небокрай,
і зазирнути аж за небокрай,
Пси Україну рвуть на частки,
навколо тисячі щурів,
навколо тисячі щурів,
Казали, що слуги народу,
а вийшло – лакузи кремля,
а вийшло – лакузи кремля,
Де во́ди рік Дніпра і Бугу
та мо́ря чиста бірюза –
та мо́ря чиста бірюза –
Сказився світ, усе наперекіс,
олжа лютує, що уже не всидіть.
олжа лютує, що уже не всидіть.
У грудях лише туги згустки,
нещадно серце рве обман.
нещадно серце рве обман.
Перед очима свіжа акварель,
де во́ди древніх Бога й Борисфе́ну*
де во́ди древніх Бога й Борисфе́ну*
Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
блаженного кохання світла мить,
Тиша. Спить усе довкола, навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Народу руки й ноги спутали лукаві,
але нічому нас історія не учить –
але нічому нас історія не учить –
Давно не бачив я таких скрутних часів.
Гадаю, для країни це критичні роки…
Гадаю, для країни це критичні роки…
Горить коса, палає літом небо,
все поглинає полумʻя стіна!
все поглинає полумʻя стіна!
Млини...
Млини ідуть по полю
Млини ідуть по полю
Коса, дорога, рев мотора,
пісок розпе́чений, жара...
пісок розпе́чений, жара...
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
на вигляд гарних і смачних.
Безліч химер в цьому світі бурливому.
Є тільки мить і нема вороття.
Є тільки мить і нема вороття.
Я їду в гості до батьків,
де серед степу рід мій жив.
де серед степу рід мій жив.
Дитятко захворіло, неньці горе…
Мерщій в лікарню, хутко мчить швидка!
Мерщій в лікарню, хутко мчить швидка!
Ворожбитка козаку долю нагадала,
що красуню стріне він у весняний день
що красуню стріне він у весняний день
Я запалю зорю тобі в догоду,
вгамую хуртовину-сніговію.
вгамую хуртовину-сніговію.
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
під тоннами замерзлої води,
Гадав, що знаю все чи майже все,
та як же я відверто здивувався,
та як же я відверто здивувався,
Уранці п'яний "у димину",
вернувся коп... Ой, чоловік.
вернувся коп... Ой, чоловік.
Люблю? Не знаю. Може навіть ні…
Кохання має безліч кольорів.
Кохання має безліч кольорів.
За хвилею хвиля, то па́діл, то гребінь,
і пусто на милі окру́г.
і пусто на милі окру́г.
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
втопає смуток мій.
Жив на світі малий горобець –
не тужив, але літу кінець.
не тужив, але літу кінець.
Білявка на крутім авто
в старому замку паркувалась,
в старому замку паркувалась,
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Їсте немало, часто й залюбки,
а по запасах жиру носа всім утерли?
а по запасах жиру носа всім утерли?
Ступивши на слизьку дорогу,
хоч і сидиш ти на коні,
хоч і сидиш ти на коні,
Женився у недобрий час
я на початку місяця
я на початку місяця
Баладу про лицаря честі Айвенго
ми чули не раз і не два…
ми чули не раз і не два…
Ти шукала пригод
в монотоннім життєвому морі
в монотоннім життєвому морі
Відірваний рукав чи комірець,
дірки на шта́нях, спере́ду й сідницях,
дірки на шта́нях, спере́ду й сідницях,
– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –
і доля в нас тепер одна, –
Йдемо дорогами війни
яку вже сотню довгих років,
яку вже сотню довгих років,
Сьогодні, в день закінчення війни,
у смерті день найбільшої із воєн,
у смерті день найбільшої із воєн,
Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
спадають маревом вірші
Скибочка Місяця з неба вітається.
Мається, кається, крається ніч…
Мається, кається, крається ніч…
А я пишу тобі вірші
ночами, подумки, спонтанно
ночами, подумки, спонтанно
Ідуть степами кобзарі,
ідуть шляхами України,
ідуть шляхами України,
Зберу зірок у зоряне відро,
що у траву нападали за нічку.
що у траву нападали за нічку.
Серебріє ранню в небі ранок,
іній серебріє на гіллі,
іній серебріє на гіллі,
Проснувся Кінбурн з подихом весни
і порухом криштального повітря,
і порухом криштального повітря,
Південний степ – ромашки бенефіс,
волошки трунок, чебрецю, полину,
волошки трунок, чебрецю, полину,
Е не ііі, е не ііі -
потемніло в головііііі...
потемніло в головііііі...
І-та-тааа, і-та-тааа -
я веду собі кота-а-а!
я веду собі кота-а-а!
Я ображався на Творця,
що не було чобіт,
що не було чобіт,
Душею бідний чоловік,
бо із багатства лише гроші…
бо із багатства лише гроші…
Ти будеш все життя жаліти,
що гендлювалася собою,
що гендлювалася собою,
Життя як існування не цікавить
і завше не цікавило мене,
і завше не цікавило мене,
Який короткий нині світ,
як мало місця розгулятись.
як мало місця розгулятись.
Вербова гілочко моя!
Така вся ніжна і пухната,
Така вся ніжна і пухната,
Життя уявляєш своє як червону доріжку,
немов ескалатор, що стрімко несе на Олімп,
немов ескалатор, що стрімко несе на Олімп,
У тебе очі – ніби море,
аквамарину свіжа синь,
аквамарину свіжа синь,
Сурма лунає ріднокраєм,
коругви тягнуться увись –
коругви тягнуться увись –
Ступаю килимом із туги
у суму непроглядну ніч
у суму непроглядну ніч
Продати землю України –
лише частина плану юд!
лише частина плану юд!
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
як раптом із-під ніг земля зникає,
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Це для мене велике щастя!
Перемогли квартал і вулиця,
настали нині дні сумні.
настали нині дні сумні.
Ти вийшла феєю з туману,
що очі густо застеляв,
що очі густо застеляв,
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
чарівна усмішка твоя.
Я буду пахнути тобою
під серця зрушене биття.
під серця зрушене биття.
Ти айстра маленька – волошка,
ти квітка моя чарівна.
ти квітка моя чарівна.
Не можна, мила, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
те щастя, що даруєш ти мені!
Я парасольку зламану відкрию
і раннім ранком вийду за поріг.
і раннім ранком вийду за поріг.
У чорнім мареві небес
чатує чорний кіт
чатує чорний кіт
Моя любов – безкрає море,
безмежний синій океан,
безмежний синій океан,
Відкрию щастю навстіж двері,
впущу кохання на поріг
впущу кохання на поріг
Олександр Пушкін
Як добре, що ти є у білім світі,
як гарно, що така під сонцем є.
як гарно, що така під сонцем є.
Ти дивилась загадково у вечірній час,
та звела не випадково вперше доля нас.
та звела не випадково вперше доля нас.
Закохала ти мене у себе,
у свої озера лісові
у свої озера лісові
Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вщерть води,
ми ставимо, наливши вщерть води,
Сивий старець у но́чі криницю
зазирає і сумно мовчить.
зазирає і сумно мовчить.
Все не прийду ніяк до тями
від поцілунку в тишині.
від поцілунку в тишині.
Тягнеться день слимаком по алеї,
сонце як ґудзик на платті весни,
сонце як ґудзик на платті весни,
У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
яку я зустрічаю наодинці,
Ми збирали журавлину
в лісі, на болоті.
в лісі, на болоті.
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в небі хмарину кружляв,
Яка стратегія, навча́ння де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де на роялі – тільки без трусів,
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
попереду сто доріг,
Вузька й терниста стежка на Парнас! –
подібних чув немало теревенів.
подібних чув немало теревенів.
Куди потрапив нині і не знаю...
Лунають жарти, саркастичний сміх
Лунають жарти, саркастичний сміх
Богине, ти така як є
і тут нічого вже не вдієш –
і тут нічого вже не вдієш –
Давайте краще про бали і квіти,
не мацайте руками за живе!..
не мацайте руками за живе!..
Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки
дивлюсь, як падають зірки
Непросто жить за бідності межею,
до кожного підкралася сума:
до кожного підкралася сума:
Скажи мені, московський люде,
в якій це мові ще буває:
в якій це мові ще буває:
Поезія – феєрія, стихія,
система незбагнених ординат!
система незбагнених ординат!
Переворот у Пітері, морози,
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
Перун із громом темні хмари навпіл
розрізав вогняним своїм мечем.
розрізав вогняним своїм мечем.
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
Вона стара як мудрості ріка:
Яким він буде, твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Не знаю і сказати не берусь…
В мороз тріскучий чи густу сльоту
пливуть гріхи омиті за водою,
пливуть гріхи омиті за водою,
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
і настало літо.
Мана́ зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
усіх, сама відправившись в Оман...
Я – Україна. Я уже вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
в наш час велика розкіш благородність.
Наздогін ні про що не жалійте ніколи,
якщо трапилось те і вже пізно змінити.
якщо трапилось те і вже пізно змінити.
Згустилися хмари, сльота скаженіє,
країна іде з молотка,
країна іде з молотка,
Зимнім ранком дві синички
зазирнули в годівничку,
зазирнули в годівничку,
Вигода чесна – повія цнотлива,
в їхніх кишенях відлуння монет,
в їхніх кишенях відлуння монет,
Спи, мій маленький, укрийся
і повернись на бочок.
і повернись на бочок.
Знають всі, дорослі й діти,
що чудес доволі в світі,
що чудес доволі в світі,
Принцесо люба, юна молодичко,
вишнева квітко, серно чарівна,
вишнева квітко, серно чарівна,
Віднині осінь вже не золота
і літо відтепер уже не тепле,
і літо відтепер уже не тепле,
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
зі спогадів мого життя,
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
скажу відверто – марний труд.
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Буває що летить, а то чвалає…
Знають добре всі малята,
що найкращий в світі – тато.
що найкращий в світі – тато.
Найрідніша в світі са́ма
для малечі, звісно – мама.
для малечі, звісно – мама.
Часу все менше, блискавки креше
кінь з-під копит.
кінь з-під копит.
Вдома радості багато –
в Ясі перше слово «тато»,
в Ясі перше слово «тато»,
Я веду за руку тата,
мов ступаю по канату.
мов ступаю по канату.
Ой, який цікавий світ:
тут пухнаті пес і кіт,
тут пухнаті пес і кіт,
Мама зранку варить кашу –
покормить маленьку Машу!
покормить маленьку Машу!
Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
з ниток осіннього дощу
Рипить, скрипить, та меле на страждання
шматки жури, старий дідівський млин
шматки жури, старий дідівський млин
Солдат ми повернули й кораблі,
захисників углиб загнали й бази
захисників углиб загнали й бази
Лишилось нам всього лиш двісті років…
Зникаємо ми стрімко як народ!
Зникаємо ми стрімко як народ!
На городі між грядками
«сторож» оселився,
«сторож» оселився,
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
кружляє листя в вальсі чарівнім
Отак хотіла виграть поєдинок,
що й почуття поставила на кін.
що й почуття поставила на кін.
Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
по склу віконнім у твоєму домі.
Хризантемно чомусь на душі,
навіть більше скажу – полиново.
навіть більше скажу – полиново.
З минулим потрібно прощатись рішуче!
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Радіє кінь – звільнився все ж від пут,
нарешті піде чвалом він щосили!
нарешті піде чвалом він щосили!
Хризантемно в моєму саду,
опадає з дерев жовте листя.
опадає з дерев жовте листя.
В магічну Ве́лесову ніч
жахи блукають між хата́ми
жахи блукають між хата́ми
Ніч укриває балдахіном,
розшитим маревом зірок,
розшитим маревом зірок,
Жабки польку танцювали у заплаві вранці –
все по ку́пинах стрибали у веселім в танці.
все по ку́пинах стрибали у веселім в танці.
Не засмучуй мене, друже мій,
корити не берись.
корити не берись.
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
та у житті можливо все!
Закінчи́лися уроки,
скоро-скоро літні дні –
скоро-скоро літні дні –
Він живе у диких хащах:
довгий хвіст, велика паща,
довгий хвіст, велика паща,
Нарешті! Все! Досягнуто мети,
немовби й не було семи тих років!
немовби й не було семи тих років!
Гаряче сонце виснажило землю,
рік був жарким, аж висохли ставки.
рік був жарким, аж висохли ставки.
Давним-давно ця сталася пригода –
в село прибилась пара журавлів.
в село прибилась пара журавлів.
В дитсадку сьогодні діти
поливали разом квіти:
поливали разом квіти:
Не балон то від машини –
хвіст колючий, як шипшина!
хвіст колючий, як шипшина!
Поміж хвиль, мов гуми шмат,
пропливає чорний скат –
пропливає чорний скат –
На рибалку ніс гусак
на плечі здоровий сак.
на плечі здоровий сак.
Не називай себе погано
і не картай єство своє.
і не картай єство своє.
Похвалявся якось кіт,
що Інгул здолає вбрід,
що Інгул здолає вбрід,
Я рептилія метка,
в мене шкіра, як луска,
в мене шкіра, як луска,
Якого роду-племені ви, люди?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Крокодили розказали, –
Карл у Клари вкрав корали!
Карл у Клари вкрав корали!
Як виглядає в світі пустота?
Чи можна передати її словом?
Чи можна передати її словом?
Навесні у комиші
щука завелася
щука завелася
Раз посіяв Прокіп кріп,
та на грядку втрапив кріт.
та на грядку втрапив кріт.
Між смерічок лине річка,
на містку стоїть Марічка.
на містку стоїть Марічка.
Взявши шпажку і ліхтарик,
залетів у дім комарик.
залетів у дім комарик.
Вовченятко вийшло з хати,
заманулось полювати,
заманулось полювати,
Каченя-рибаченя,
розвеселе пташеня,
розвеселе пташеня,
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
з Василем Наталка –
В дитсадок, у старшу групу,
привели Яринку,
привели Яринку,
Таким, як ти, братки – бандити,
а «без базару» – фєнін бот…
а «без базару» – фєнін бот…
Знає лікар-логопед,
що таке велосипед –
що таке велосипед –
Цілу ніч кріт нору рив
й зір сердега посадив –
й зір сердега посадив –
Розповів учора сич,
як літав колись на Січ.
як літав колись на Січ.
Ми прагнули побудувати місто
свободи, благоденства і добра,
свободи, благоденства і добра,
На глоди́ну, ніби пава,
чинно сіла чорна ґава.
чинно сіла чорна ґава.
У крамницю чорний грак
прилетів придбати фрак.
прилетів придбати фрак.
Бабка з дідом дуже раді,
зустрічають при параді.
зустрічають при параді.
Скрекотіла раз сорока,
що у неї круглі боки,
що у неї круглі боки,
Раз синиця по суниці
полетіла до криниці,
полетіла до криниці,
В дитсадочку ми не спали,
ми овечок рахували:
ми овечок рахували:
В першім класі вчиться Яся.
Грає Яся на девайсі,
Грає Яся на девайсі,
Щоб не тратив часу марно
інструмент Тимку́ столярний
інструмент Тимку́ столярний
Серед пляжу понад вечір,
ігноруючи жару,
ігноруючи жару,
Мчиться страус по пустелі,
в висоту сягає стелі
в висоту сягає стелі
Так у подорожі світом
допливли кінця ми літа.
допливли кінця ми літа.
Сів на такелажний трос
королівський альбатрос
королівський альбатрос
Говорила зебра зебу, –
Прикрашати тебе треба,
Прикрашати тебе треба,
Якось вийшов за поріг
африканський носоріг,
африканський носоріг,
По савані від весни
йдуть ватагою слони –
йдуть ватагою слони –
Гадали ми, що щиро покохали,
що інше почалося в нас життя,
що інше почалося в нас життя,
За стиль і смак все можна видавати,
для творчості не може бути норми,
для творчості не може бути норми,
На садок упала злива,
змила з гілки стиглу сливу –
змила з гілки стиглу сливу –
Галка в Гальки вкрала скалку
й понесла ховати в балку,
й понесла ховати в балку,
Ой, не до сну у горобину ніч,
яка на землю казкою спадає,
яка на землю казкою спадає,
То не камінь і не брила,
звичайнісінька горила,
звичайнісінька горила,
Уперед схиливши рило,
суне річкою барило,
суне річкою барило,
Попере́ду ветхий ліс,
там вікує качконіс,
там вікує качконіс,
На щоглі, мов ті примари,
примостились дві гагари.
примостились дві гагари.
На крижині цілий день
гріє поперек тюлень –
гріє поперек тюлень –
Плюмаж і шия лебедина,
в перині ружавіє сніг,
в перині ружавіє сніг,
Посеред морської піни
замелькали чорні спини,
замелькали чорні спини,
Знов попереду фонтан! –
повідомив капітан.
повідомив капітан.
Рожеві фламінго
пливуть у рожевім промінні,
пливуть у рожевім промінні,
Я дивлюсь в ілюмінатор
на зустрічні кораблі,
на зустрічні кораблі,
В нас на траверсі фонтан! –
повідомив капітан, –
повідомив капітан, –
Перед носом шугонула
несподівано акула,
несподівано акула,
Тепле літечко надворі,
дуже хочеться на море.
дуже хочеться на море.
Їжачок комусь в тумані,
а комусь карась в сметані,
а комусь карась в сметані,
Знак достатку всіх часів –
у сметані карасі,
у сметані карасі,
На городі між грядками
сторож оселився,
сторож оселився,
На баштані кавуни
виросли нівроку –
виросли нівроку –
Людці зелені захопили Крим,
багаття запалили на Донбасі,
багаття запалили на Донбасі,
Здоровенна диво-птиця
заглядає у криницю,
заглядає у криницю,
Його життя, немов метеорит,
з небес на землю впало передчасно,
з небес на землю впало передчасно,
В тіні липи, біля хати,
спочивають поросята.
спочивають поросята.
В мене синя парасоля
з жовтими квітками.
з жовтими квітками.
Гей, Іване, йди сюди,
дай напитися води!
дай напитися води!
Не фламінго і не грак,
дзьоб у нього, як черпак,
дзьоб у нього, як черпак,
Щиглик жив веселий в світі,
та попав в підступні сіті
та попав в підступні сіті
Йдуть до річки каченята,
попереду качка-мати,
попереду качка-мати,
В калабані, біля клуні,
вуті плавають манюні,
вуті плавають манюні,
На травичці біля річки
скачуть козенята –
скачуть козенята –
Розлітались над лиманом
білокрилі пелікани.
білокрилі пелікани.
Голова, як у коня,
на спині її – броня,
на спині її – броня,
Прямо зранку по двору
водить мати дітвору –
водить мати дітвору –
Суне берегом удав,
що ховається між трав.
що ховається між трав.
Житнім полем, ніби пан,
понад самим краєм,
понад самим краєм,
В нього є на шиї дзвоник.
Він не кінь, а просто коник!
Він не кінь, а просто коник!
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
мов антени в нього ріжки.
Скільки б не було бабусь,
та найкращий мій дідусь!
та найкращий мій дідусь!
Друга в мене є матуся,
а ім'я її – бабуся.
а ім'я її – бабуся.
Лиш прокинусь вранці-рано,
я спішу мерщій до крану,
я спішу мерщій до крану,
Ходить сонечко в зеніті,
в розпалі гаряче літо.
в розпалі гаряче літо.
На болоті, де загата,
розходи́лись жабенята:
розходи́лись жабенята:
Рано-вранці вздовж ріки
розліталися шпаки,
розліталися шпаки,
На лужку пасуться коні.
Справжні коні, а не поні.
Справжні коні, а не поні.
Серед хвиль старого Нілу
причаїлись крокодили.
причаїлись крокодили.
Чемна дівчинка Тетянка,
всіх вона вітає зранку,
всіх вона вітає зранку,
Життя – театр і на його підмостях
акторів натовп, різних кольорів:
акторів натовп, різних кольорів:
На цвинтарі щебечуть солов`ї…
Звучить оркестр із самого світання.
Звучить оркестр із самого світання.
Недовго на кредит бенкетували,
стіни не вийшло – збудували тин,
стіни не вийшло – збудували тин,
Розверзлося, на землю впало небо
потоками гірких, невтішних сліз –
потоками гірких, невтішних сліз –
Якщо зустріну на стезі
тебе, свою завітну мрію –
тебе, свою завітну мрію –
Халахупа Катря круте,
дбає про фігуру,
дбає про фігуру,
Тебе так хочуть мої очі
і руки хочуть, і вуста!
і руки хочуть, і вуста!
Сама природа навіть розгубилась,
весна до нас прийшла якась не та.
весна до нас прийшла якась не та.
Каштани знову запалили свічі,
ввіткнули пірамідки у блакить,
ввіткнули пірамідки у блакить,
Впали на калину горобці,
полюбились грона її пишні,
полюбились грона її пишні,
Бузку букет зів’яв у вазі,
забракло красеню води!
забракло красеню води!
Життя людське – феєрія струмка…
Народжується десь гірським потічком,
Народжується десь гірським потічком,
На сонці виграє, іскриться мій кинджал,
у золото закований і срібло.
у золото закований і срібло.
Налляй-но, друже, в келих синяви
і спомини мої ти оживи
і спомини мої ти оживи
Вас повідомити повинен –
ми не вручили адресату
ми не вручили адресату
Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
але недалеко і неважно.
В лікарні шок, аврал, переполох,
десятки зо́ два привезли „швидкі“.
десятки зо́ два привезли „швидкі“.
Сади квітують навкруги,
у полі розпустились квіти.
у полі розпустились квіти.
Хто розумніший поміж двох статей –
здавен іде безкомпромісний спір.
здавен іде безкомпромісний спір.
Ой, лікарю, у боці в мене коле! –
кричить несамовито дід Микола, –
кричить несамовито дід Микола, –
Спасибі за кольє і нову шубу! –
кричить з порогу радісно дружина, –
кричить з порогу радісно дружина, –
Учора у знайомих на весіллі
з дружиною добряче погуляли –
з дружиною добряче погуляли –
В дитсадок заходить Йося
забирати сина –
забирати сина –
– Коханий, вже нову служницю
шукати треба терміново.
шукати треба терміново.
Пролунав дзвінок у двері –
завітав сантехнік.
завітав сантехнік.
Стривай!.. Ти переплутав щось в запалі!
Це кожному відомо пацану:
Це кожному відомо пацану:
Сором’язливий мій герой
ганьби уникнув як майстерно!
ганьби уникнув як майстерно!
Ми маримо про щастя з дивограєм,
воно ж повсюди, навкруги воно.
воно ж повсюди, навкруги воно.
Цей мед не їж – там дьогтю ложка й сміття.
Чого не заробив ти – не проси.
Чого не заробив ти – не проси.
„Народ – носій всієї влади в Україні!“ –
так виглядають з Конституції пости.
так виглядають з Конституції пости.
В веснянім небі, висі голубій,
я напишу поему про кохання.
я напишу поему про кохання.
Коти… Зібрались на даху коти
і спати знову не дають.
і спати знову не дають.
Куди поділась казки світла мить,
чому не ваблять березневі ранки
чому не ваблять березневі ранки
Пробач, принцесо, знову помилився,
захоплення прийнявши за любов…
захоплення прийнявши за любов…
Радієш сонцю, мій ірландський друже!
Не зустрічав тебе уже давно…
Не зустрічав тебе уже давно…
Давайте візьмемось за руки,
русини, щирі українці,
русини, щирі українці,
Невже заснула ліра, задрімала,
розладилася чарівна струна?
розладилася чарівна струна?
Холодних не люблю очей.
В очах уся душа людини.
В очах уся душа людини.
Якщо тобі нестерпно в самоті,
поклич мене, переборовши страх,
поклич мене, переборовши страх,
Правим бажаєш бути чи щасливим? –
запитувала ти мене не раз.
запитувала ти мене не раз.
Стоїть чемненько, вся свята та гожа,
немов мадонна істинна вона,
немов мадонна істинна вона,
Молодість – це лише миті,
пройде, розтане як дим.
пройде, розтане як дим.
Гординя й гордість – зовсім різні речі,
в них спільного – як в водню і води.
в них спільного – як в водню і води.
Гармонія не тільки милозвучність,
взаємна відповідність всіх частин,
взаємна відповідність всіх частин,
Ти твердила – потрібно зачекати
так довго, що уже пройшли віки!
так довго, що уже пройшли віки!
Суспільство перекисло, ніби бражка,
гірчить все більше батьківщини дим…
гірчить все більше батьківщини дим…
Ми завше бачим те, що бачить хочем,
кохання ж часто вдягнене в туман;
кохання ж часто вдягнене в туман;
Дивлюся в запорошене люстерце,
у гості завітавши в отчий дім,
у гості завітавши в отчий дім,
Дивитися на плач чоловіків –
немає більш скорботи і страждання,
немає більш скорботи і страждання,
Чужий я для тебе… Чужий!
Таким вже назавжди лишуся…
Таким вже назавжди лишуся…
Старий поет з душею молодою
у гариві завзято йде вперед.
у гариві завзято йде вперед.
Лунає голос скрипки на зорі,
вона мене в безмежні далі манить.
вона мене в безмежні далі манить.
Я заблукав у місті смутку,
де на престол зійшла печаль,
де на престол зійшла печаль,
Земна коловерть поглинає життя,
щоденно долаєм буденності море,
щоденно долаєм буденності море,
Дівчат і жарти полюбляв до чаю
такий собі веселий керівник.
такий собі веселий керівник.
Чи бачив, куме, я детектора брехні,
питаєте мене у власній хаті?!.
питаєте мене у власній хаті?!.
Той „Незрівняний світ краси“
заворожив мене навіки –
заворожив мене навіки –
Як хутко переправила волан
вже на мою ти половину поля,
вже на мою ти половину поля,
Подивись мені, люба, у вічі
і відверто мерщій розкажи,
і відверто мерщій розкажи,
Життя-життя – то безперервна школа,
а кожен день – завжди якийсь урок…
а кожен день – завжди якийсь урок…
Він одинокий пілігрим,
завжди самотній подорожній,
завжди самотній подорожній,
В рутину нас затягує прогрес –
нам ліньки особисто спілкуватись!
нам ліньки особисто спілкуватись!
Я не їм вже цукерки «Рошен»
й не катаюся на Буковелі.
й не катаюся на Буковелі.
Небо вкрили зірок міріади,
переповнився перлами дзбан –
переповнився перлами дзбан –
З тобою хочу заблукати
у світлих споминах своїх
у світлих споминах своїх
У серці козацького краю,
коштовний немов самоцвіт,
коштовний немов самоцвіт,
Усе життя він був максималістом,
як ненавидів люто чи кохав…
як ненавидів люто чи кохав…
З розпущеним волоссям на плечах
мене умить навіки полонила.
мене умить навіки полонила.
Секунди падають під ноги,
хвилини, миті і… роки,
хвилини, миті і… роки,
Ти на землю упала снігами,
розчинилась в лісах і воді,
розчинилась в лісах і воді,
Як сиро й пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
немов прийшла остання осінь,
Не спав Мазепа, та не спить й Галина –
поему пише літньої пори.
поему пише літньої пори.
А знаєш – як усе непросто
і часу плин не зупинить.
і часу плин не зупинить.
Мені цю осінь – не забути,
вона від мене не втече,
вона від мене не втече,
Зустрілись ми тоді по волі Бога,
та іншого і статись не могло.
та іншого і статись не могло.
Осінь вальсом закружляла в листі золотім
і барвистим покривалом заквітчала дім.
і барвистим покривалом заквітчала дім.
Коханню як ламають підло крила,
я бачив у своїм житті не раз.
я бачив у своїм житті не раз.
У США вмирає мультимільярдер,
вже черги лікарів кілометрові!
вже черги лікарів кілометрові!
Літо, море, хвилі, пляж,
острів, берег, шум прибою.
острів, берег, шум прибою.
Осінній ніби влітку теплий вечір,
співає пісню лагідно прибій…
співає пісню лагідно прибій…
Чим пахне море? Громом і дощем,
і бурунами в заході світила,
і бурунами в заході світила,
Чому мені сумливо на душі,
коли тебе побачу чи згадаю?
коли тебе побачу чи згадаю?
Давай поринемо у осінь,
у золото її дібров,
у золото її дібров,
Вже дні холодні осінь пустила під укіс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
Копав картоплю на городі
і раптом віднайшов крота.
і раптом віднайшов крота.
Цей день – найкращий у житті,
його не упусти й хвилини!
його не упусти й хвилини!
Не тратьте час на тих, хто вас не любить,
кому ви збайдужіли вже давно,
кому ви збайдужіли вже давно,
Земне буття спливає надто хутко,
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
Любов статечна – як ота примара,
немов пекельні чари чи дурман,
немов пекельні чари чи дурман,
Парад сьогодні воїнів зі Сходу,
що Неньку боронили і життя.
що Неньку боронили і життя.
У озері місяць купався,
тихцем з-за кущів виглядав,
тихцем з-за кущів виглядав,
Горять калини кетяги червоні
на жовтім тлі осінніх килимів.
на жовтім тлі осінніх килимів.
Я кохаю тебе як кохав
і довіку кохати вже буду.
і довіку кохати вже буду.
Любов підносить, бадьорить,
від неї виростають крила!
від неї виростають крила!
Зітхаю… Із сумом зітхаю,
та серцем до сонця горнусь.
та серцем до сонця горнусь.
Не плаче, не ридає сильна жінка,
а на обличчі – спокою стіна.
а на обличчі – спокою стіна.
Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
і лине благодать по всій землі.
і лине благодать по всій землі.
Душе, мовчи! Не вимови ні слова!
Останні свічі скоро догорять…
Останні свічі скоро догорять…
Звичайний чоловік, дорослі діти,
квітки з котами, ноти, власний дім…
квітки з котами, ноти, власний дім…
На березі під музику прибою
у відблисках багаття і зірок
у відблисках багаття і зірок
Як звізду на етнічну ліврею –
відповім вам, де наші євреї:
відповім вам, де наші євреї:
Скрутні часи для Матінки настали,
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Усміхнись, кохана, посміхнися,
чарівну усмішку вже забув…
чарівну усмішку вже забув…
Не Марічка й не Оксана,
не Софійка чарівна.
не Софійка чарівна.
Ми зустрілися запізно,
мабуть так лягли зірки…
мабуть так лягли зірки…
Вразлива, ніжна і привітна,
мов хризантема чарівна –
мов хризантема чарівна –
Ключа тобі від щастя подарую,
відкрий ним двері в зраненій душі.
відкрий ним двері в зраненій душі.
Не бійтесь говорить „Люблю!“
близьким і дорогим вам людям,
близьким і дорогим вам людям,
„Какая разница“ з якої шкаралупи
проклюнулося кожне пташеня?! –
проклюнулося кожне пташеня?! –
Чому ви так не любите євреїв? –
мене спитала раз одна гетера.
мене спитала раз одна гетера.
Колись це ще вивчатимуть у школах,
та я до того вряд чи доживу,
та я до того вряд чи доживу,
Життя дається люду задля чого –
невже лише щоб черево набить?
невже лише щоб черево набить?
Навколо друзі – мов старе вино,
йому десятки, а то й сотня, років;
йому десятки, а то й сотня, років;
Скінчилося жарке південне літо,
радіємо осінній цій порі.
радіємо осінній цій порі.
Ти приголомшливо красива,
про тебе мріяв все життя!
про тебе мріяв все життя!
А хочеш – залишимось разом?
Не місяць, не рік – до кінця!
Не місяць, не рік – до кінця!
З юнацьких літ пішов у світ картатий –
писав, навчався… Хоч і не ван Гог,
писав, навчався… Хоч і не ван Гог,
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоч кричи.
ну хай там що, ну хоч кричи.
Ой ти, Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
Набридла так уже словесна діарея
пустопорожніх лозунгів-тирад,
пустопорожніх лозунгів-тирад,
Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
в серпні під хатою о вечоровій порі
В нас п’ятий рік вже Схід горить вогнем
й чи не щоденно майже плине кача –
й чи не щоденно майже плине кача –
Рабів до раю не пускають,
як пити не для них нарзан,
як пити не для них нарзан,
Я вашу моду бачив у труні,
продвинуті, що б там не говорили.
продвинуті, що б там не говорили.
Скільки б во́вка не кормили, а йому все мало.
Тягне, цупить все щосили до свого кагалу.
Тягне, цупить все щосили до свого кагалу.
Як просто з популіста стать героєм –
пробачення достатньо попросить
пробачення достатньо попросить
Нічка розвішала зорі над обрієм,
ніби яркі ліхтарі.
ніби яркі ліхтарі.
Пишу про те, що бачу, відчуваю,
із чим не згоден, щиро не люблю.
із чим не згоден, щиро не люблю.
Весна надворі, схуднути рішила –
купила пару дисків фітнесових
купила пару дисків фітнесових
Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
дівчатами на сонці запишались,
Стрічаються мені все рідше люди,
усе частіше сурогат і бруд.
усе частіше сурогат і бруд.
Просту запам’ятайте, гниди, суть –
останнім з вас ніхто не засміється,
останнім з вас ніхто не засміється,
Долаючи з Батурина дорогу
на Крим турецький й Запорізьку січ,
на Крим турецький й Запорізьку січ,
Ми старієм не від того,
скільки прожито років.
скільки прожито років.
Тобі я колисанку заспіваю –
спи, люба, ніч коротка в літній час.
спи, люба, ніч коротка в літній час.
Настане час – гнітюча крига скресне
і прийде мить підбить плоди життя.
і прийде мить підбить плоди життя.
Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
по всій країні нині йде війна.
Свободолюбство – майбуттю основа,
непримиримість – гасло над гербом!
непримиримість – гасло над гербом!
Хто землю прихватив, хто булаву
чи інший шмат народного майна.
чи інший шмат народного майна.
Тільки тебе бачу я серед ночі,
тільки тебе знову бачу я вдень.
тільки тебе знову бачу я вдень.
Полюбив я твій стан і голос,
за твій кожний боровся волос.
за твій кожний боровся волос.
Родилися ви, виросли й жили
у даній вам батьками Україні.
у даній вам батьками Україні.
Далеко уперед ступило людство,
настав нарешті двадцять перший вік.
настав нарешті двадцять перший вік.
Нам замінили нині сурогати
продукти, речі, навіть почуття.
продукти, речі, навіть почуття.
Повзе угору вперто плющ
вночі і вдень, у дощ і спеку.
вночі і вдень, у дощ і спеку.
Ну що, Клички, дивились поєдинок?
Побачили нарешті справжній бокс?!
Побачили нарешті справжній бокс?!
В морське свічадо сонце зазирає,
промінням сипле по хисткій воді.
промінням сипле по хисткій воді.
Мандруєш містом, лісом, чистим полем
чи океаном на семи вітрах –
чи океаном на семи вітрах –
Не бачу у країні кандидата,
хто б крісло президентське міг зайнять.
хто б крісло президентське міг зайнять.
Земля свята всьому життя дає,
вона усіх до себе і приймає…
вона усіх до себе і приймає…
Туман. Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
не видно навкруги за кілька кроків.
У чім секрет маститого поета? –
сушу свій розум рік уже чи два!
сушу свій розум рік уже чи два!
Іди до мене, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
Що сталося із цим шаленим миром
в технологічний двадцять перший вік?
в технологічний двадцять перший вік?
Поміж річок русинських повноводних,
серед полів безкраїх і лісів
серед полів безкраїх і лісів
Не все продати можна і купити,
не купиш щастя, горе не продаш.
не купиш щастя, горе не продаш.
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
про що народ простий мовчить,
Ти видатний сучасності поет?
У тебе звань – як у собаки блох,
У тебе звань – як у собаки блох,
Не раз, не два ми чули древнє Слово
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
Людина п’ять десятків тисяч років
існує у Європі на загал,
існує у Європі на загал,
Віками Україну ґвалтували
її відвічні браття-вороги.
її відвічні браття-вороги.
З догматами світосприймання
боровся Бруно всім, чим міг.
боровся Бруно всім, чим міг.
Усе для щастя є у мене:
ось книга, ручка і листок.
ось книга, ручка і листок.
Із виборами знов заворушились
старі представники країни рад –
старі представники країни рад –
Ну, ось і все – настала тиша,
куртина впала на поміст.
куртина впала на поміст.
Чи є для них хоч щось святе?
Для тих перевертнів у владі.
Для тих перевертнів у владі.
Ідуть останні з наших могікан
на небеса, у височінь, у вічність…
на небеса, у височінь, у вічність…
Тендітну, в су́кенці шкільній,
із бантами у косах,
із бантами у косах,
Навіщо я пишу вірші? –
мене запитують нерідко.
мене запитують нерідко.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
доладності вершину і краси.
Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
Як все змінилося навкруг!
Вже нові цінності в пошані –
Вже нові цінності в пошані –
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
мелькають дні, години, місяці…
Сльоза – мов тихий зойк душі,
який словами важко передати, –
який словами важко передати, –
В гіллі дерева, у кроні,
причаїлася ворона.
причаїлася ворона.
Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
під пальмою струнка жирафа.
Живе у лісі хитра лиска,
в норі у неї там прописка.
в норі у неї там прописка.
Входжу неквапливо в пізню осінь,
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
Поезія для мене – вже не хобі,
то майже стиль всього мого життя.
то майже стиль всього мого життя.
Віки тому, у сиву давнину,
на світ людина вільною з’явилась,
на світ людина вільною з’явилась,
Просякло все байдужістю й журбою
у місті каменю, бетону і свинцю.
у місті каменю, бетону і свинцю.
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
Творець сам вийшов з вівтаря
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
коли дивлюсь на Україну –
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
в таких яскравих фарбах змалював,
Новий рік невдовзі, діти.
Що ми будемо робити?
Що ми будемо робити?
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
мандрував він полем, лісом.
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
втягнули людство в світову війну.
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
трильйони кварків сипались до ніг,
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
великих коштів це не вимагає.
Народ-бідняк… Чому така в нас доля?
Черствий окраєць лютої біди…
Черствий окраєць лютої біди…
Корупція – як ракова пухлина,
просякли нею людства всі шари.
просякли нею людства всі шари.
Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
Ой, Тарасе, батьку славний, як тобі там спиться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
на вісь уявну зорі насиляв.
Партнерів хто міня мов рукавички,
у кого в цьому сенсі їде дах,
у кого в цьому сенсі їде дах,
Його боявся весь могутній Рим.
Він ніс євреям віру і свободу.
Він ніс євреям віру і свободу.
У блуді жити неможливо вічно,
та це ніколи не збагнуть тобі.
та це ніколи не збагнуть тобі.
Інфляція така, що не спинити.
Дешевше жити вже, ніж хоронити!
Дешевше жити вже, ніж хоронити!
Колись з дружиною своєю
орали землю, ставши цугом.
орали землю, ставши цугом.
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
у білі грона одяглось гілля.
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
картини, люди, навіть почуття…
Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
Ви між собою своєрідні тезки.
Ви між собою своєрідні тезки.
Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
за місяць вже призначили й весілля.
за місяць вже призначили й весілля.
Ти на вівтар поклав усе життя,
схиливши ніби голову на плаху.
схиливши ніби голову на плаху.
Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
краса земна, емоцій феєрверк!
Біду нам поселили в ріднім домі...
Тоді вже долинав невинних плач,
Тоді вже долинав невинних плач,
Для кого пишуться романи чи вірші –
для обраних, широкого загалу?
для обраних, широкого загалу?
Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
з народження її не покидає.
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
замінить він мені сьогодні каву.
Відома здавна дія валер‘янки,
вона з рідні ромашці чи салату –
вона з рідні ромашці чи салату –
Тече ріка життя у синє море
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
й хитросплетіннях власної душі,
Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
ілюзії як вдасться подолать.
В собі я розіпнув Хреста,
скінчивши Біблію читати.
скінчивши Біблію читати.
Ми йшли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
що віддалялись від мети,
Людина ні одна не буде більш чужою
ніж та, що підло зрадила тебе,
ніж та, що підло зрадила тебе,
Козаки цигана піймали,
коли до коней підбирався.
коли до коней підбирався.
До медпункту завітав
дід старий Микола.
дід старий Микола.
Додому чоловік прийшов, –
мов люстра сяє весь.
мов люстра сяє весь.
Люба наша передача, вся Канатчикова дача
у суботу дико скаче і до телика біжить.
у суботу дико скаче і до телика біжить.
– Діабет у вас шановний, –
лікар тихо промовляє, –
лікар тихо промовляє, –
Занедужав Грицько і пішов до лікарні,
але лікар попався йому жартівник.
але лікар попався йому жартівник.
З дружиною ми вийшли із крамниці.
Назустріч нам маленьке кошенятко.
Назустріч нам маленьке кошенятко.
Попереду кремезний молодик,
в автобусі на кріслі розвалився.
в автобусі на кріслі розвалився.
Старий багатий Мойша занеміг,
доправили магната до лікарні.
доправили магната до лікарні.
Багато горя завдають розводи,
та більш за все страждають наші діти.
та більш за все страждають наші діти.
Бразилія, серпневий вечір в Ріо,
сховалось сонце, все – кінець жарі.
сховалось сонце, все – кінець жарі.
Говорять – мужики уже не ті,
нема останнім часом джентльменів.
нема останнім часом джентльменів.
Суперник Тайсона по рингу занедужав,
загроза зриву бою нависає.
загроза зриву бою нависає.
Дорогою дві жінки йдуть із сінокосу.
Обидві на плечах тримають гострі коси.
Обидві на плечах тримають гострі коси.
Раз зустрілися у барі
поціновувачі мов
поціновувачі мов
– На парті син ваш вчора муху змалював,
так я об неї ледве руку не розбила.
так я об неї ледве руку не розбила.
– Іване, звідки в Вас оцей костюм?
– В Парижі я купив його недавно.
– В Парижі я купив його недавно.
Великдень. Сонечко сіяє,
мов посміхається з небес,
мов посміхається з небес,
Послухай, що сказати тобі мушу,
хоч несерйозно, якось так скажу.
хоч несерйозно, якось так скажу.
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
й порину у романтику дороги.
Коли земний кінчається політ
і покидає плоть душа людини,
і покидає плоть душа людини,
Погане забувати – це наука,
я зараз говорю не про склероз.
я зараз говорю не про склероз.
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
послухайте життєвої поради:
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
в нім каменів вже більше ніж дерев.
в нім каменів вже більше ніж дерев.
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Які б трактати мудрі не писали…
Все, що існувало мить бодай,
снить думками, мов стежина в полі,
снить думками, мов стежина в полі,
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
у минулому тисячолітті.
у минулому тисячолітті.
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
пірну у паралельний світ
Душа ти моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
невже не втомилась від ран,
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
старається невидимий дзвонар.
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
речей первинну позабувши суть,
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
в боги своїх пророків возвели,
Стою над прірвою, дивлюсь як гасне час...
Крижиною той на осонні тане,
Крижиною той на осонні тане,
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
немов дівчина вкрилася фатою.
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За снігами – бурхливі потоки.
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
свою любов зустріли ми.
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
Сподобалась йому зелена хаща
Колись один художник-жартівник,
над усіма що потішатись звик,
над усіма що потішатись звик,
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Так Біблія говорить нам про це.
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
За що стояв у Києві Майдан
і віддала життя Небесна сотня?!
і віддала життя Небесна сотня?!
Життя людині дане тільки Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
ніхто його не вправі віднімать!
Як бає здавна Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
Допомагаєш людям?
Лиш тратиш марно час!
Лиш тратиш марно час!
Пливу човном прозорим мов зі скла
життя рікою вже з десяток літ.
життя рікою вже з десяток літ.
Шалено молодість помчала у минуле,
солодкуватий залишивши присмак мрій.
солодкуватий залишивши присмак мрій.
Чотири свічки на столі горіли
в кімнаті темній в переддень Різдва.
в кімнаті темній в переддень Різдва.
Кипить смола, летять протуберанці,
повсюди крики, сльози, каяття…
повсюди крики, сльози, каяття…
Той добереться до вершини слави
й відчує милість Божу на собі,
й відчує милість Божу на собі,
Всевишній – пастир мій! Других не треба,
без посередників з Ним бесіди веду.
без посередників з Ним бесіди веду.
Немає кращого у світі,
як назбирати в полі квітів,
як назбирати в полі квітів,
„Якби ж вона була іще жива –
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
Тремтиш? Тремти, великий царю!
Ти натворив немало бід…
Ти натворив немало бід…
Як тільки, Отче, веселиться цар!
В його мольбах Ти знову не відмовив.
В його мольбах Ти знову не відмовив.
Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
якщо він тільки взагалі поет,
Можливо в році цім новім
десь в полі дальнім, серед жита,
десь в полі дальнім, серед жита,
Співає Небо Господу осанну
і вторить йому матінка Земля.
і вторить йому матінка Земля.
Чи ще у білім світе є
крім мене хтось, великий Боже,
крім мене хтось, великий Боже,
Господь – наша сила! Творець – наша скеля!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Угору сонце лиш пішло
і сніжень на поріг,
і сніжень на поріг,
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Творець – єдиний! Це мені відомо,
хто як Його собі б не називав.
хто як Його собі б не називав.
Той милості Всевишнього достойний,
хто правду в серці зігрівав своїм,
хто правду в серці зігрівав своїм,
Прожив немало літ і днів,
як лунь вже грива сива,
як лунь вже грива сива,
Відомо: досвід – завжди сила,
однак це лише словеса…
однак це лише словеса…
Гірку вже краще правду говорити,
вона із часом рани залікує,
вона із часом рани залікує,
Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
і кров’ю запивають усе те…
і кров’ю запивають усе те…
Як зима вертає в літо,
так Василь проходить світом.
так Василь проходить світом.
Сказав безумний, – Вже немає Бога,
лиш брехуни і злодії кругом,
лиш брехуни і злодії кругом,
Допоки будеш забувати
й ховати свій від мене лик?
й ховати свій від мене лик?
Сказати хочу, друже, без прикрас,
що ми з тобою на краю безодні –
що ми з тобою на краю безодні –
Хто буде красти в армії –
повідрубаю руки! –
повідрубаю руки! –
Спаси мене, Всевишній, і помилуй,
від брехунів свавілля захисти.
від брехунів свавілля захисти.
Бог правду любить, – каже нам Давид, –
і праведника Він завжди спасає.
і праведника Він завжди спасає.
Співатиму пісню свою тобі, Боже,
щоб ворог розлючений пав.
щоб ворог розлючений пав.
Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
на сонці грані років виграють.
Мені приснився сон, страшний і темний, –
я заблукав у місті зла і тьми.
я заблукав у місті зла і тьми.
Ще в давнину царі боялись
своїх підступних ворогів,
своїх підступних ворогів,
Зі щирим краще хліб черствий з водою з’їсти
і почуватися по-панськи,
і почуватися по-панськи,
Спіши, Господь, мені на допомогу,
покине моє серце хай імла
покине моє серце хай імла
Чума… Чума прийшла у наше місто
і вразила великих і малих.
і вразила великих і малих.
В печалі день Господь тебе почує
і Бога Якового ймення захистить.
і Бога Якового ймення захистить.
Людино, волею Творця
ти на вершині піраміди
ти на вершині піраміди
Дивитися люблю різдвяні сни,
у них зоря вечірня в небі сяє.
у них зоря вечірня в небі сяє.
Життя – театр, а ми лише актори, –
відверто написав колись Шекспір.
відверто написав колись Шекспір.
Печаль – то стан зболілої душі,
коли вона забула вже про радість.
коли вона забула вже про радість.
Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,
Він на своїм шляху усе руйнує,
Тебе вітаю, сивий діду!
Чому цього́річ без сане́й?
Чому цього́річ без сане́й?
Так чим сьогодні велична Росія?
Поглянемо давайте без прикрас
Поглянемо давайте без прикрас
Падає сніг, наче попіл,
сірий, холодний, німий.
сірий, холодний, німий.
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
листає сторінки всього життя.
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
щоб побороти заздрість і пиху.
До ручки довели вже „бгаття“ нас,
від влади не чекав такого кроку –
від влади не чекав такого кроку –
В житті бувають різні подарунки:
букет квіток, сережки чи парфюм,
букет квіток, сережки чи парфюм,
Не здавайсь! Ніколи не здавайся,
як би тяжко не було тобі.
як би тяжко не було тобі.
Відкриється небесна брама
і родить Муза епіграму.
і родить Муза епіграму.
Ранковим туманом з Інгулу
за вітром натхнення пливе.
за вітром натхнення пливе.
Вона була актриса екстракласу,
на сцені грала, сценою жила.
на сцені грала, сценою жила.
Іду давно стежиною вузькою
усе вперед, до цілі, до мети.
усе вперед, до цілі, до мети.
У чорній безодні неба нічного
місяць блукає яркий.
місяць блукає яркий.
Пішла учора на охоту з чоловіком,
усі отримали невидану потіху –
усі отримали невидану потіху –
І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
писав колись відомий всім поет.
писав колись відомий всім поет.
Холодна тиша дихає словами,
як сніг у сяйві місячнім іскрить,
як сніг у сяйві місячнім іскрить,
Дива мандрують звідусіль
у новорічну ніч казкову.
у новорічну ніч казкову.
Вона ще майже молода,
а у очах вже біль і туга.
а у очах вже біль і туга.
Із тишею ми мовчазні розмови
ведемо в ці зимові вечори,
ведемо в ці зимові вечори,
Я стільки часу присвятив брехні,
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
Настав нарешті справжній новий рік –
сьогодні на додаток день пішов.
сьогодні на додаток день пішов.
Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.
мелькнув на горизонті фініш.
Попід гору, через гай
йде зимовий Миколай.
йде зимовий Миколай.
Сплелося все в тобі: турбота,
любов, і радість, і краса.
любов, і радість, і краса.
Мене Ти доки будеш забувать?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
О, Боже! Господи, Тебе шукаю зрання я.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
Впав на скроні випадково вересневий сніг,
але нашу колискову я тоді зберіг.
але нашу колискову я тоді зберіг.
На Бога уповаю завжди я,
а розраховую в житті на себе.
а розраховую в житті на себе.
Коли ми в ярості, Творцю,
нам помилятися властиво.
нам помилятися властиво.
О, Господи, почуй мій стогін
і мову щиру зрозумій!
і мову щиру зрозумій!
Озвися, Боже праведний, благаю!
Раніше простір Ти давав мені.
Раніше простір Ти давав мені.
Коли народ благословляєш свій,
коли ним правиш непомірно строго,
коли ним правиш непомірно строго,
Царі земні – прийдіть до тями,
згадайте настанови Божі.
згадайте настанови Божі.
Блажен, хто раду нечестивих оминає
і не стовбичить в грішних на шляху,
і не стовбичить в грішних на шляху,
Вже за обрій відлетіла осінь золота,
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?
Чи здоровий в далекій чужині?
Украдене – не принесе вам щастя.
Цю істину, хоч як тут не крути,
Цю істину, хоч як тут не крути,
Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
ще скільки треба пережити лютих зим,
Сидів над урвищем, спустивши ноги вниз.
Багряна куля схилу добігала,
Багряна куля схилу добігала,
Як зрадив рідну землю і народ,
яка ти в біса вже тоді людина?
яка ти в біса вже тоді людина?
Візьмем азоту, кисню, вуглецю
і добре все змішаємо в макітрі.
і добре все змішаємо в макітрі.
Питань в ООН і цілім світі злива!
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Впродовж віків, у чорні миті,
були незмінними канони –
були незмінними канони –
Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
проникає в саму глибину.
Цибулина і хліба окраєць
у торбині, що через плече.
у торбині, що через плече.
Чом дивишся, кохана, так скорботно?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
бо в житті ми молодці.
Весь світ від Альфи до Омеги
лиш мій! – волає Люцифер, –
лиш мій! – волає Люцифер, –
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують порожні наскрізь гасла.
пронизують порожні наскрізь гасла.
Люди смакують наругу,
дивні їх вчинки убогі –
дивні їх вчинки убогі –
Чому у нас наступна кожна влада
ще гірша попередників-кумів?
ще гірша попередників-кумів?
Якщо сідниці виставляє чоловік –
образа то або ще й гірше, збочення!
образа то або ще й гірше, збочення!
Сьогодні майже в мене день удався,
як кажуть у народі, не все ж зло.
як кажуть у народі, не все ж зло.
Старатись буть хорошим чоловіком –
це мудрість в наші дні вже не велика.
це мудрість в наші дні вже не велика.
Я творча людина, я радість дарю,
до думки усіх закликаю.
до думки усіх закликаю.
У мене викликають сміх хвальки,
що чистотою совісті нас манять.
що чистотою совісті нас манять.
Трактують вільно багачі свободу,
брехня й цинізм їм стали річчю звичною –
брехня й цинізм їм стали річчю звичною –
Щоб недолугістю людей не шокувати
й для адекватного іще світосприймання,
й для адекватного іще світосприймання,
Як обманути довелося вам когось,
дочасно хизуватись тим не варто.
дочасно хизуватись тим не варто.
Бувають люди різні, як стрічки,
той любить борщ, а цей прихильник супу.
той любить борщ, а цей прихильник супу.
Життя – театр, вистави щогодини,
а ще воно нагадує колиску,
а ще воно нагадує колиску,
Панянки любі, перш ніж принца виглядати,
погляньте ви на віддзеркалення своє
погляньте ви на віддзеркалення своє
Останнім часом не знайти хороше сало,
горілку заміняють просто спиртом,
горілку заміняють просто спиртом,
Є гаряче світило, наївні ви діти!
Є безцінна відрада мелодій і книг…
Є безцінна відрада мелодій і книг…
Без тебе світ мені навіщо,
у жадібних бажаннях скутий?!
у жадібних бажаннях скутий?!
По вулиці моїй який сезон
лунають кроки – друзі то відходять.
лунають кроки – друзі то відходять.
Твій чоловік за молодими біга, –
говорить жінка подрузі своїй.
говорить жінка подрузі своїй.
Копаєм черв’яків і парим кашу,
картоплю варим і макуху трем,
картоплю варим і макуху трем,
Той спів підніс увись, на Небеса!
Так линув голос твій чарівно, мило.
Так линув голос твій чарівно, мило.
Вона – це сотні душ відважних на Майдані,
на фронті тисячі палаючих сердець
на фронті тисячі палаючих сердець
Нарешті в нас свої з’явились парії,*
вони створили різні блоки, партії…
вони створили різні блоки, партії…
Світ збожеволів, хтивістю просяк.
Цнотливість продається, як і врода…
Цнотливість продається, як і врода…
В думках іду лугами обережно,
дрімає гай після весняних гроз.
дрімає гай після весняних гроз.
Помо́вчимо, люба. Не бачились до́вго ми.
Так ле́гше у сутінках ви́датись скромними.
Так ле́гше у сутінках ви́датись скромними.
Два береги з’єднав собою міст,
зібрав до купи дві частини міста.
зібрав до купи дві частини міста.
Летять роки, немовби ластівки,
що восени у вирій відлітають.
що восени у вирій відлітають.
Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Має він великі ноги,
тож мандрує без дороги.
тож мандрує без дороги.
(хлопчача)
Заходить сонце за високу гору,
щоб завтра вранці знову ген зійти
щоб завтра вранці знову ген зійти
Він палко так її і не обняв,
і не сказав „Кохаю“ прямо в очі,
і не сказав „Кохаю“ прямо в очі,
Мелодії кохання не згасають
у тих, хто свято вірує в Любов!
у тих, хто свято вірує в Любов!
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Як сиву вже куйовдить вітер гриву
і віддано життю весь майже борг,
і віддано життю весь майже борг,
Сьогодні день скорбо́ти. В темну по́ру
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
У цій шаленій, дикій круговерті
не думайте, що Бог за вас забув,
не думайте, що Бог за вас забув,
Не тіште себе думкою, „бендери“,
про винятковість будь-якої влади.
про винятковість будь-якої влади.
Є люди – хоч до рани прикладай,
воно завжди улесливе й привітне.
воно завжди улесливе й привітне.
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
брови крилами чайки злетіли.
Чотири роки промайнули шви́дко
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
Читаю Божі заповіді я,
а думи в голові самі рояться.
а думи в голові самі рояться.
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
осіб, народи й цілі покоління.
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто днів і слів…
Розірвано намисто днів і слів…
Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
злетіло золото і бронза вже спливла́.
злетіло золото і бронза вже спливла́.
Більшовикам здійснить переворот
лише в одній Росії і вдалося.
лише в одній Росії і вдалося.
Поспішність – це прокляття віку,
де чоловік, змахнувши піт,
де чоловік, змахнувши піт,
Колись тебе я люто ненавидів
всіма своїми фібрами душі.
всіма своїми фібрами душі.
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
про слова розповідала вправно й полум'яно.
На цьому світі ми лиш гості,
допоки рухаються кості.
допоки рухаються кості.
Нас убиває все ж не тільки куля,
граната, бомба, міна чи снаряд...
граната, бомба, міна чи снаряд...
Облудники – то сорт таких людей,
що гірші, ніж закінчені тварюки.
що гірші, ніж закінчені тварюки.
О, Боже, увійди в мій дім!
Хай тільки мир панує в нім.
Хай тільки мир панує в нім.
Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.
прогрес торує уперед дорогу.
Робити будем все, що схочеш ти! –
мала на вухо шепотіла ніжно.
мала на вухо шепотіла ніжно.
Не дай ненависті себе перемогти,
дарма не трать на неї власні сили.
дарма не трать на неї власні сили.
Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?
ти робиш за помилкою помилку?
Ніхто не бачить твоїх сліз,
зарадить горю неспроможний.
зарадить горю неспроможний.
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
ще вітер холодний колише.
Посміхнусь листопаду, забуду про дощ і негоду,
прогуляюся парком, закутавшись в тепле пальто.
прогуляюся парком, закутавшись в тепле пальто.
В давнину жила в Диканьці кралечка Оксана,
покохала вона палко навіть не султана.
покохала вона палко навіть не султана.
Життя ще не минула й половина,
та вже прогрес гайнув за небокрай –
та вже прогрес гайнув за небокрай –
Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Минає новий листопад
затих уже лелечій клекіт,
затих уже лелечій клекіт,
Нам кажуть жить по совісті і честі,
та на біду вони у кожного свої.
та на біду вони у кожного свої.
Нічний у філіжанці чай,
а Місяць – часточка лимону.
а Місяць – часточка лимону.
Пливе над степом полиновий дзвін,
в повітрі запах ладану витає.
в повітрі запах ладану витає.
Добридень, друже листопаде!
Ти знову в гості завітав?
Ти знову в гості завітав?
Зронила сльозу вечорову
фіалка нічна у саду,
фіалка нічна у саду,
Такі особи в світі є – їм добре не буває.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Вона ногами не торкалася землі
і пурхала пташиною по сцені.
і пурхала пташиною по сцені.
Бери свій хрест і йди за мною,
я поведу тебе за хмари.
я поведу тебе за хмари.
Підступно із кущів, з нічної тьми,
пустив хтось чергу довгу з автомата.
пустив хтось чергу довгу з автомата.
Приборкай, Господи, мої палкі вуста,
до язика мого пристав Ти охорону,
до язика мого пристав Ти охорону,
У Богом забутім краю,
де й сонце щодня набурмосене,
де й сонце щодня набурмосене,
Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
у край сумний, де ангели живуть.
Жіноча логіка вже й глузду не підвладна,
важливо пам‘ятати тут одне –
важливо пам‘ятати тут одне –
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Дорослі це хай знають і малі.
– Мого товариша покинула дружина…
– І що, оговтався від тої він напасті?!
– І що, оговтався від тої він напасті?!
Поширені прикмети лицеміра –
невідповідність слів його і справ.
невідповідність слів його і справ.
Спливали жовтня вже останні дні
й „мурахи“ рвали на ногах колготи,
й „мурахи“ рвали на ногах колготи,
Журлива осінь знову пропливає,
як в синім небі журавлиний клин.
як в синім небі журавлиний клин.
Мій народ віки́ гнобили по́ловці, хоза́ри,
збиткувалися не менше турки і татари.
збиткувалися не менше турки і татари.
Втомився день, нарешті й ніч прийшла.
У бронзі ліс повільно засинає,
У бронзі ліс повільно засинає,
Україно, рідна Ненько, як тобі живеться?
Чому, люба, так дрібненько твоє серце б'ється?
Чому, люба, так дрібненько твоє серце б'ється?
Вже скоро, скоро прийде, „брате“,
заслужена за всі часи розплата
заслужена за всі часи розплата
Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
крейда розпорошена, в класі малюки.
Щедрий вечір добрим людям,
хай добро панує всюди!
хай добро панує всюди!
Раз садівник троянду посадив
в своїм саду, на самім чільнім місці.
в своїм саду, на самім чільнім місці.
Як швидко вдаль летять життя дороги!
В цім леті має все свій день і час…
В цім леті має все свій день і час…
В переконаннях я затятий холостяк,
мене вже безлад існування не турбує.
мене вже безлад існування не турбує.
Нам радості не завжди вистачає
і не стає нам щастя зазвичай.
і не стає нам щастя зазвичай.
Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…
бракує їм то слави, то тепла…
Квітку я побачив, що зросла в саду,
подумки неначе вже до тебе йду.
подумки неначе вже до тебе йду.
Я маю честь вітати козаків
з Покрови незабутнім, древнім святом!
з Покрови незабутнім, древнім святом!
Зникають друзі непомітно,
все рідше зустрічі, дзвінки.
все рідше зустрічі, дзвінки.
Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
вперто дуєш в свій ріжок,
Якби ж свого життя узнати строк
й машину часу на недовго б мати –
й машину часу на недовго б мати –
Ой, чи чула, чи не чула,
що приходив дід Мачула?!
що приходив дід Мачула?!
Волає майстер: „Люди, плагіат!
Картину в мене безсоромно вкрали –
Картину в мене безсоромно вкрали –
Дощем холодним сіє за вікном
розсудлива зело, статечна осінь.
розсудлива зело, статечна осінь.
Тихенька хода у часів і легка,
що й шерхоту зовсім не чути.
що й шерхоту зовсім не чути.
Війна – брехня то, лицемірство й бруд.
У всі часи було це, є і буде.
У всі часи було це, є і буде.
У моїм південнім милім краї
осінь золота прийшла в гаї,
осінь золота прийшла в гаї,
Ми не вмираєм, помирає час.
Триклятий час безперестанно гине,
Триклятий час безперестанно гине,
Скаженійте, вражі діти, – борщови, козлови…
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
Люба осене, зранку холодним дощем
змий з душі увесь осад дощенту.
змий з душі увесь осад дощенту.
Четвертий рік війна йде в Україні,
четверту осінь гине бідний люд.
четверту осінь гине бідний люд.
А вас історія ціка́вить людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,
Хто Біблію хоч трішечки читав,
На жаль любов як данину сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
звикають швидко у коханні жити –
Пора шкідливу звичку цю кидати…
Курити? Пити? Жерти?
Курити? Пити? Жерти?
Життя-життя – немов великий потяг…
Невпинно уперед воно біжить.
Невпинно уперед воно біжить.
В старі часи, під сонцем ще гарячим,
відлюдник у печері жив один.
відлюдник у печері жив один.
Удвох бредемо вечором осіннім,
стікає мерхлим листопад дощем.
стікає мерхлим листопад дощем.
Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живуть,
Вони у серці разом не живуть,
Ну, ось і все скінчилося. Прощай!
Ми розійшлись, як в морі кораблі.
Ми розійшлись, як в морі кораблі.
В людині не приймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.
кого б не стосувалася покора.
Люблю дивитися як стелиться туман
весняним ранком тихо над Інгулом,
весняним ранком тихо над Інгулом,
Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,
одну зорю багач зрить і бідняк,
Чесноти чоловіка прикрашають,
а чесність ще й ускладнює життя.
а чесність ще й ускладнює життя.
Українці, українці, милі людолюби,
та любов ваша безмежна вас таки погубить!
та любов ваша безмежна вас таки погубить!
Люблю сидіти вечорами в самоті
біля вікна відкритого до саду,
біля вікна відкритого до саду,
За правилами грати у наш час –
незвичним стало якось вже для нас.
незвичним стало якось вже для нас.
З дерев останнє опадало листя
і килимом лягало біля ніг.
і килимом лягало біля ніг.
Безвісті зникнути хочеться
з місця, де злоба й цинізм,
з місця, де злоба й цинізм,
Ти все іще тривожишся – що буде?
Нічого! Буде знову все, як є.
Нічого! Буде знову все, як є.
Усе було… і гарного удосталь:
на Кінбурнській косі весь пляж на двох,
на Кінбурнській косі весь пляж на двох,
Багряним листом падаєш в долоні,
теплом не грієш, навіваєш сум.
теплом не грієш, навіваєш сум.
Ластівка високе небо ріже,
розтинає крильцями блакить.
розтинає крильцями блакить.
Ще не вмерли в Україні ні слава, ні воля!
Чом же браття-українці босі ми і голі?!
Чом же браття-українці босі ми і голі?!
Він ралив долі вічне море
натхненно, до останніх сил,
натхненно, до останніх сил,
Без наслідків не можна для здоров’я
насилувати власні почуття,
насилувати власні почуття,
Станцюй, красуне, радості танок –
нехай життя сумне на мить забуду.
нехай життя сумне на мить забуду.
Брела, не дивлячись куди...
Невже вона з тобою поряд?!.
Невже вона з тобою поряд?!.
За честь, за гідність, за свободу і життя
вони пліч-о-пліч стали в сотні, в цілу рать.
вони пліч-о-пліч стали в сотні, в цілу рать.
Дніпром як на південь плисти,
зупинку зробити вам раю
зупинку зробити вам раю
Сарказм мій досягнув такого рівня –
не знаю сам, жартую ще чи ні!
не знаю сам, жартую ще чи ні!
В степу розквітла квітка польова,
яка вражала невимовною красою,
яка вражала невимовною красою,
У різні боки розвела нас доля,
у кожного давно життя своє.
у кожного давно життя своє.
Закружляла осінь в дивовижнім вальсі,
замелькало листя жовто-золоте.
замелькало листя жовто-золоте.
Ви чули подих тиші на світанку,
коли усе живе ще міцно спить?
коли усе живе ще міцно спить?
Чому я на батьків своїх землі
не маю змоги бути господа́рем?
не маю змоги бути господа́рем?
Дай, Боже, мені розуму змиритись
з тим, що в житті не зможу я змінити,
з тим, що в житті не зможу я змінити,
Дзвін… Дзвін… Полем дзвін лунає…
Люди де?.. Людей уже немає…
Люди де?.. Людей уже немає…
Уже багрянцем заквітчались пишні крони
осик, черешень, кленів, ясенів
осик, черешень, кленів, ясенів
Зібрались хмари, небо спохмурніло,
сховалось сонце в сірій куряві…
сховалось сонце в сірій куряві…
З днем знань учителя поздоровляти –
як пластиром перцевим витирати піт,
як пластиром перцевим витирати піт,
Колись таки настане день і час,
що Світ без нас продовжить існувати.
що Світ без нас продовжить існувати.
Думки катренами поринули ще вранці,
вони натхненно зустрічають новий день.
вони натхненно зустрічають новий день.
Цей день без вечора – як липи без верхівок,
ядучий дим з багаття без вогню,
ядучий дим з багаття без вогню,
– Навіщо навкруги будують ґрати?
– Щоб владу упирів охороняти!
– Щоб владу упирів охороняти!
Сьогодні роковини у татар
з початку знищення всього свого народу,
з початку знищення всього свого народу,
Скажіть мені, пани хороші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
Зібралась Україна повесні
в Європу йти незнаними шляхами,
в Європу йти незнаними шляхами,
Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
у саме серце цілиться вона.
Патріотів розвелось багато,
йде війна, тяжкі тепер часи.
йде війна, тяжкі тепер часи.
Карпати помирають від сокири,
тріщать і падають смереки вікові.
тріщать і падають смереки вікові.
Пригадую, пани хороші,
не так страшні московські воші –
не так страшні московські воші –
Вони в боях ідуть у далечінь
за волю, за свободу, не за славу.
за волю, за свободу, не за славу.
Сплять кургани вечором сонечком розпечені,
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
Прийде час і буде все –
чутка нам людська несе,
чутка нам людська несе,
Садок марніє коло хати,
замовкнув жайвір угорі,
замовкнув жайвір угорі,
В'ється ніби змійка русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
а була ж бурхлива, велична Ріка.
В країні цирк вже котрий рік триває,
міняють блазні маски й антураж;
міняють блазні маски й антураж;
Не знаю, як там за кордоном, а у нас
ходити в гості треба в підходящий час,
ходити в гості треба в підходящий час,
Прекрасне личко і чарівний стан,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
Настала, синку, вже весна у нас,
додому повернулися лелеки;
додому повернулися лелеки;
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
на Сході добровольці воювали…
- Що найголовніше у красі жіночій?
Це напевно груди чи великі очі…
Це напевно груди чи великі очі…
Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Перестань дурити обіднілий люд!
Вставай з колін, знедолений народе,
потріпані крилята розправляй.
потріпані крилята розправляй.
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
У партіях владних – все те ж?!
Плине кит в людському морі –
„Синій кит“.
„Синій кит“.
Поразка – найдієвіша наука,
вона заставить висновки зробить
вона заставить висновки зробить
Розсипає осінь щедро позолоту
на гаї й діброви, на поля й луги,
на гаї й діброви, на поля й луги,
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була не випадкова –
але та смерть була не випадкова –
За вдачею завжди мисливцем був,
пройшов війну афганську. У спецназі
пройшов війну афганську. У спецназі
Шістдесят – це мало чи багато?
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Не зупиняється життя на полустанках,
летить воно немов нічний експрес.
летить воно немов нічний експрес.
Яскравим килимом укриті
усі навколишні поля
усі навколишні поля
У полоні, ілюзій полоні,
ми живемо, про дійсність забули.
ми живемо, про дійсність забули.
Лірика – то музика віршів,
римами із неба ніжно лине
римами із неба ніжно лине
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
щоб захистить себе від злого світу,
Ой, угорі сіра пташка,
тріпотіла крильми тяжко,
тріпотіла крильми тяжко,
Люди, люди… Чому ви підвладні
так сумнівним, второваним чарам?
так сумнівним, второваним чарам?
На Гостру могилу я з сумом зійду,
вклонюся полеглим героям.
вклонюся полеглим героям.
Повстання гідності таки перемогло –
негідники дорвалися до влади.
негідники дорвалися до влади.
Тобі убогому судити про Любов,
коли душі нема, а в голові бедлам,
коли душі нема, а в голові бедлам,
Порожнеча домом розгулялась,
мов зима у біле увібралась,
мов зима у біле увібралась,
Ні, ти не сон, не забуття,
не казки жахів лик туманний –
не казки жахів лик туманний –
Моєї бороди ви не чіпайте,
не Карло з Марса я, Петрарка чи Єсенін,
не Карло з Марса я, Петрарка чи Єсенін,
О, жінка, мов дитя, що звикло грати
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
Простягнуту тобою руку
боюсь затримати й на мить,
боюсь затримати й на мить,
Як хочеться знов тебе бачити
і знову твій голос почути,
і знову твій голос почути,
Змінюються цінності із часом,
як і все навкруг із року в рік,
як і все навкруг із року в рік,
Десь зі всесвіту, із темної комірки,
долинають тихі звуки скрипки.
долинають тихі звуки скрипки.
На березі теплого синього моря
розкинулось місто, як квітка прекрасне.
розкинулось місто, як квітка прекрасне.
(притча)
Годинник зі скреготом ринувся взад
і час зупинився…
і час зупинився…
(притча)
Чи варто спробувати все у цьому світі?
Не поділяти, тільки оцінити,
Не поділяти, тільки оцінити,
Забувайте всіх, хто зрадив вас
і стирайте з пам‘яті рішуче
і стирайте з пам‘яті рішуче
Парус як біле крило,
в чистім високому небі.
в чистім високому небі.
Дуже гарний в Ясі котик
чеше лапками животик.
чеше лапками животик.
Коли говорять про потребу у коханні,
якщо водою спрагу вже не втамувати –
якщо водою спрагу вже не втамувати –
Похмуро, сіро, холодно надворі,
тріщить мороз і хуга завиває,
тріщить мороз і хуга завиває,
Зневіра – своєрідна темнота,
в людини з нею доля непроста.
в людини з нею доля непроста.
В сім'ї малюк родився непримітній,
на ноги став, навчився розмовлять.
на ноги став, навчився розмовлять.
Спалахують і гаснуть вже віки
на небі, в морі, у людських серцях,
на небі, в морі, у людських серцях,
Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
із розуму вона людину зводить.
із розуму вона людину зводить.
Хто покидав – того обов‘язково кинуть,
нехай не завтра, навіть роки минуть…
нехай не завтра, навіть роки минуть…
Дивлюся на оцю я зРаду
й не можу дати мізкам раду.
й не можу дати мізкам раду.
Лиш посередники вони,
мілкі ліхтарники Пітьми,
мілкі ліхтарники Пітьми,
Торгують всім: картоплею і сиром,
ковбасами та іншими харчами.
ковбасами та іншими харчами.
Вночі побачив я тебе,
такою рідко ти бувала,
такою рідко ти бувала,
А ви бачили верблюда?
То якесь горбате чудо!
То якесь горбате чудо!
(японська притча на місцевий манер)
Як час людину змінює… Ну, просто не впізнати!
Чи міг від себе я того чекати,
Чи міг від себе я того чекати,
Дурак і в гріш не ставить мудреця.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Читаю, перелистую, гортаю,
бо в серці спокою і крапельки не маю,
бо в серці спокою і крапельки не маю,
Ми патріоти-українці
простого люду, не ординці.
простого люду, не ординці.
Життя прожив я не мале на світі,
хоча півсотні років й небагато.
хоча півсотні років й небагато.
Хвилюючись за стан душі,
ти робиш мудро дуже.
ти робиш мудро дуже.
Що діється у нашій стороні?!
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Якщо ми гідно хочем жити,
не варто нити і тужити,
не варто нити і тужити,
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам,
де правлять гроші всупереч законам,
Нехай з дощем летить каміння з неба,
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
Як довго я пишу тобі листа
про почуття невтішні і глибокі.
про почуття невтішні і глибокі.
Давайте вип'ємо за нас,
за наш подвійний дружний клас,
за наш подвійний дружний клас,
Я веселий барабан,
а товстий – немов кабан.
а товстий – немов кабан.
Ми часто живемо на грані
любові, нервів, почуттів,
любові, нервів, почуттів,
Зоря палає я́сним днем
у небі голубім.
у небі голубім.
Ти в пеклі побула зі мною,
тепер забудь сюди дорогу.
тепер забудь сюди дорогу.
Час не лікує й ран не зашиває,
він просто накладає нам бинти.
він просто накладає нам бинти.
І де береться в тебе стільки сили,
щоб змореною владувати мною.
щоб змореною владувати мною.
Чия ж вина, що милий образ твій
до ранку не дає зімкнути очі,
до ранку не дає зімкнути очі,
Любить одних – нелегкий хрест,
а ти і без ума прекрасна.
а ти і без ума прекрасна.
Навіщо я пишу, для чого те?
Здались на біса образ, рима, розмір?!.
Здались на біса образ, рима, розмір?!.
І вічний бій! Нам спокій лише сниться
крізь кров і пил…
крізь кров і пил…
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
Чому у свято несвятковий настрій?
Чому у грудях гімни не звучать?
Чому у грудях гімни не звучать?
В незалежній Україні усе незалежне,
але то ще не говорить, що воно належне.
але то ще не говорить, що воно належне.
Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
чи зорі не туди лягли,
Увагу усієї України
старались прикувать до дивини –
старались прикувать до дивини –
Немає в імені моїм ні ритму, ані крику.
У ньому міститься один прозорий, чистий звук.
У ньому міститься один прозорий, чистий звук.
За хліб і сіль спасибі, друже,
й тебе запрошував не раз
й тебе запрошував не раз
Розчарування – особливий стан,
це квітки пелюстки, що вже засохли;
це квітки пелюстки, що вже засохли;
Нас кличуть вижимали, упирі
і намагаються призвати до порядку.
і намагаються призвати до порядку.
Бувають в світі люди-лантухи,
всередині що лише із трухи,
всередині що лише із трухи,
Алє, Москва! З‘єднайте з президентом!
Телефонує хто? Василь із Підкарпаття.
Телефонує хто? Василь із Підкарпаття.
Як до лиця тобі моє кохання –
з екранів нам реклама промовляє.
з екранів нам реклама промовляє.
На виключність не зазіхаю й новизну,
усі слова вже сказані з віками,
усі слова вже сказані з віками,
Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
Сьогодні вихідний, чергове свято
придумане у дусі комунізму.
придумане у дусі комунізму.
Залишив хтось ромашки на лавці,
невеликий красивий букет.
невеликий красивий букет.
Свідомість колисають ніжні сни,
уривки фраз полинули каскадом,
уривки фраз полинули каскадом,
Ціни не має найдорожче.
Чи можна совість оцінити?
Чи можна совість оцінити?
Життя тече своєю чередою,
мелькають роки і пливуть віки.
мелькають роки і пливуть віки.
Не кожен хоче працювать,
та кожен прагне слави.
та кожен прагне слави.
Арешти, відсторонення з посади…
За кілька діб вже тисячі таких.
За кілька діб вже тисячі таких.
У душу глянь, побачиш там багато:
там біль і бруд, і пил других світів.
там біль і бруд, і пил других світів.
Вона зненацька може заявити,
щоб підігріть до себе інтерес –
щоб підігріть до себе інтерес –
Настало літо. Вже біля води
у групи люди почали збиратись,
у групи люди почали збиратись,
Несподівано життя моє вернулось
так же, як тоді і обірвалось…
так же, як тоді і обірвалось…
На дух з дитинства не терплю брехні,
а правду говорити звик у вічі.
а правду говорити звик у вічі.
Чотири колеса, асфальт
і п‘яте рульове.
і п‘яте рульове.
У Життя я нерідко питаю,
що дало те старому мені,
що дало те старому мені,
Пострічав Олег Пляшко
симпатичну жінку,
симпатичну жінку,
Скільки у світі існує людей,
стільки ж у ньому й витає ідей:
стільки ж у ньому й витає ідей:
Немає у Росії дійсно руських,
бо там ніколи їх і не було.
бо там ніколи їх і не було.
На правду ображатися не можна,
на правду ображатися не варто.
на правду ображатися не варто.
Любов і розум – речі несумісні,
хто б вам там що і як не говорив.
хто б вам там що і як не говорив.
Брехню ненавиджу я в людях,
хоча вона й різниться дуже:
хоча вона й різниться дуже:
Своїх ви не ховайте почуттів,
якщо вони до того ще й хороші.
якщо вони до того ще й хороші.
Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
все будував на завтра плани…
Щастям, люди, щастям дорожіть!
Помічайте, мрійте, бережіть
Помічайте, мрійте, бережіть
На Землю знову я колись вернусь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
Господнє хрещення – це міф,
хоча й тисячолітній;
хоча й тисячолітній;
Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
коли вже знаєш, що любов жорстока?
коли вже знаєш, що любов жорстока?
Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
як берега без річки не буває.
Віками нас „брати“ гнітили,
нас мордували й розпинали,
нас мордували й розпинали,
Щасливий той, допоки хто не втратив
захопленість і заздрість переміг,
захопленість і заздрість переміг,
Боже, увійди в мій дім,
хай святиться все у нім!
хай святиться все у нім!
Поглянув на банкноту в „тищу“ гривень
й відчув у серці невимовний смуток –
й відчув у серці невимовний смуток –
Не стало і Євгена Євтушенка,
уже завершив шлях земний поет.
уже завершив шлях земний поет.
В Росії знову вибухи лунають,
вбивають люд у Пітерськім метро.
вбивають люд у Пітерськім метро.
Ви рядите своїх малят у форму
й у руки їм даєте автомата!..
й у руки їм даєте автомата!..
Ти вкоротила собі крила
і викинула на смітник,
і викинула на смітник,
Доброго ранку вам, пані й панове,
доброго, люди, здоров’я!
доброго, люди, здоров’я!
Ой, тяжко-тяжко і душа болить,
коли людині підтинають крила.
коли людині підтинають крила.
Горить багрянцем тихий вечір
і заглядає у вікно.
і заглядає у вікно.
Нема чого сказати – то мовчи,
не белькочи сон сивої кобили.
не белькочи сон сивої кобили.
Україно, рідна Ненько, ти в душі навіки!
І твої лани безкраї, й повноводні ріки.
І твої лани безкраї, й повноводні ріки.
Дорогою юрба людей брела
і кожен з них тяжкого ніс хреста.
і кожен з них тяжкого ніс хреста.
Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Дозвольте завітати в Вашу душу
і з Вами розділить її самотність,
і з Вами розділить її самотність,
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря Чорного блакить,
та моря Чорного блакить,
Ідуть жнива, кипить робота,
врожай збирають трударі.
врожай збирають трударі.
Одну тебе я бачу в снах,
торкаюсь пліч п‘янких вустами,
торкаюсь пліч п‘янких вустами,
Прошу прощення я у всіх,
кого образив ненавмисно,
кого образив ненавмисно,
Грозять рашисти їхати на танках
на Євробачення дві тисячі сімнадцять,
на Євробачення дві тисячі сімнадцять,
Промінь сонця блиснув у віконечко
поміж хмар майнула неба синь,
поміж хмар майнула неба синь,
З Росією у нас іде війна,
воюємо країною всією.
воюємо країною всією.
Ой, ти Нелю, моя Нелю, чому дивишся на стелю?
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Одинадцять років – як дві одинички,
як дві метушливі яскраві синички,
як дві метушливі яскраві синички,