Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Вікторія Торон

Рубрики / Слова зворушеного серця

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Дарунки
    Вона дари вернула пам’ятні твої,
    дбайливо обрані, довірені, знайомі...
  •   Споріднені душі
    Споріднені душі на спінених конях
    стриміли крізь час і пустелі безсоння,
  •   Без жару пристрасті
    Без жару пристрасті, із тихим розумінням
    я напишу тобі чи віддано промовчу,
  •   Я дружбу вищою вважала за любов
    Я дружбу вищою вважала за любов.
    У серці відданість видзвонювала лунко,
  •   Поставити на карту – і програти
    Поставити на карту – і програти,
    бо спомин давньолітній підморгнув,
  •   Коли замислив він тебе
    За гранню доброго і злого, де позавидимість гуде,
    люблю раптову примху Бога, коли замислив він тебе,
  •   Серце, забудь свої мрії
    Серце, забудь свої мрії,
    Спрагло за хмари не рвися,
  •   ...Із залишків загиблої любові
    Це — час відталих і щасливих сліз
    (хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
  •   В минулість кохання чужого упасти
    В минулість кохання чужого упасти,
    тужити за їхнім утраченим раєм,
  •   Якби
    Куди полинула любов,
       коли не стрілись більше руки,
  •   Коли мине зачарування
    Коли мине зачарування, чи ти любитимеш мене?
    Чи годуватимеш з руки пташиних днів моїх дрібниці?
  •   Байдуже пишеш – відповідь приходить
    Байдуже пишеш – відповідь приходить,
    вкладаєш душу – слова не почуєш.
  •   Хоч дивне
    Хоч дивне, але кращого не буде
    побічного немріяного щастя,
  •   Він мав продовження — дитячий наш роман
    Він мав продовження — дитячий наш роман.
    Був страх засвідчити сумні тілесні зміни
  •   Тиняюся, як пісня Сольвейг
    Тиняюся, як пісня Сольвейг –
    загублено і мелодійно,
  •   Підхопи мене, мить
    Підхопи мене, мить, на похилій ілюзій,
    На межі непривітного серцю прозріння,
  •   Лиш той повірив би мені...
    Ніколи не кружляти сном,
    в якому б Він мене чекав?
  •   Настане час...
    Настане час — і зміни заберуть
    цю містику стрімкого упізнання
  •   Я покинула себе
    Я покинула себе і у тобі заблукала,
    А твоя мені країна вдвоє краща, ніж моя.
  •   Я визнаю одразу --ти правий
    Я визнаю одразу --ти правий
    джерельною гіркою правотою.
  •   Ользі, або чоловіки в стосунках полохливі
    (під враженням від мемуарів та щоденників О. Кобилянської «Слова зворушеного серця», «Дніпро», 1982).
  •   Палата розбитих сердець
    Я дзвоню їй —вона не бере телефон,
    передзвонює —голос ледь чути.
  •   Ти мовчиш -- невже все безнадійно?
    Ти мовчиш—невже все безнадійно?
    День-у-день тріпочемось безкрило.
  •   Як дерево огненне у вікні
    Як дерево огненне у вікні,
    так я збираю фібрами коріння
  •   Не зникай
    Як бідне серце стрепенулось, лиш тільки ти промовив слово,
    як заяснів холодний вечір і підморгнули ліхтарі!
  •   Ти знаєш, кохане...(розмова із серцем)
    Ти знаєш, кохане, що цього не буде—
    ми так вже про це говорили багато!
  •   Усмішка
    І знову, по захмарених роках,
    коли із неминучим мирить досвід,
  •   Коли рідшає пошта
    Коли рідшає пошта, дзвінки і привіти,
    і на двох не розділиш підслуханий жарт,
  •   О, краще б я, вступаючи в життя
    О, краще б я, вступаючи в життя,
    вхопила дар взаємної любові—
  •   Коли звертаюсь я на Ви
    Коли звертаюсь я на «Ви»--до багатьох говорю, схожих
    на Вас, хто в вимірах своїх мене б, блукаючи, зустрів.
  •   Гойдатися в колисці натяків
    Гойдатися в колисці натяків,напівпризнань, напіввідвертості,
    щоб без облуди і без хитрощів, лиш погляд в погляді— на відстані.
  •   О ніченько, солодка і жадана!
    О ніченько, солодка і жадана!
    Здається, все довершу, що не встигла,
  •   Який є простір в німоті!
    Який є простір в німоті, який протяжний білий шовк!
    Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки