Зв'язок між всім, як відчуття безмежності
І все, що скажеш, зробиш, хоч стій на голові
Все має сенс і Звук, який запалює ті Звуки
Що чую я навколо себе, з минулого чи майбуття

Сліди Шляху в моїх словах і на долонях
В любому камені, в дощі, в думках
В очах дитячих, в пташиному хвості
Чи в галасі людей на площі в полуденну пору

І час, що плине в сторону одну застигне раптом
Підкориться і щезне
І все почнеться з вулиці, з будинку,
З тих дивних знаків, що ніхто не помічає

І Звук в якому все

Привид рідного дому
час невблаганний змиває

Память знову і знову
Будує стіни його

Я заходжу туди
де мене вже нема

2013 рік

друже мій !

вибору вже немає
і це не погано

я сьогодні не злий
я смертельно честний

ритуал розпорювання душі
єдиний вихід
в цьому неможливому
і
дивному місці

все закінчить без промаху
останній кайсяку*

2013 рік


*Кайсяку або кайсякунін - помічник при здійсненні обряду сеппуку (харакірі). Кайсяку повинен був у певний момент відрубати голову тому хто робить сеппуку (харакірі), щоб перервати агонію.

Старість - валун при дорозі,
відлуння думок у відрубаній голові.
Це замкнений світ від якого ключ давно загубився.
Там Смерть господиня на кухні розсипала борошно-час
і все навколо біліє, втрачаючи колір.
Стискається жар у печі,
даруючи запах ледь чутний свіжого хлібу.

2013 рік