Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Герасименко (1962)
Я на полях жовтневих жовтий сонях,
я соловей, де сови - солов`ї.
Й сніжинка я на сніжних дня долонях,
й тичинка я в квітучій течії.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Трава новорічна
    Вогнестрільно натхнення вулкан
    у замріяне серце поцілив,
  •   Тополиний змах
    Тихо линув
    тополиний
  •   На полустанку падолиста
    Осене, ти чарівна пора
    золотих емоцій і овацій!
  •   Триптих пальчики панянки
    Не давай зів’яти сподіванню,
    чарівна супутнице, не сердься
  •   Твір про двір
    За вікном каштани обсипались,
    вже з руки злетів останній палець.
  •   Лагідний ранок
    Я вітаю посріблену зграю,
    і злотисту хмаринку пилючки,
  •   Жалко усіх
    Відкрилась дорога́ доро́га
  •   Натхнення два крила
    Дивись, на стовбурі живопис!
  •   Липневі проводи
    Замрії – прямо, спогади – наліво,
    про зустріч тридцять першого нуль сьомого,
  •   Відпочинок по-французьки
    Притомилися – на трави впасти.
    Музонько, Пегаса припаркуй!
  •   Абрикоси ліхтарики
    Зникли хмари і наміри злі,
    і з’явились не з Африки далеку,
  •   Самовари, тюлені, медузи
    Дочекались: і в тіні – плюс п’ять!
    Усміхнулись: перезимували!
  •   Ми будемо багатими
    Ще підошва сріблястим хрумтить,
    та шалено кохається галич,
  •   Настрій пухнастий
    В зоопарку відбувся напад,
    у ранкових почув новинах –
  •   Зелена стежка райдуги
    Цей до зими похмурий перехід –
    немов смутна зелена смуга райдуги,
  •   День який сонячний
    Я просувався з весняними планами
    вуличками напрямки.
  •   Любові
    Нехай зима лякає саваном –
    коханням огняно осяяна
  •   7.40(Сім сорок)
    Цей жовтень на протязі вітряних тижнів
    барвистий берет не зносив,
  •   Сивина не зупиня
    З русявою відчути довелося
    себе стареньким дідом сивочолим
  •   Пізньо-осіння пісня
    Приміських пейзажів акварелі
    і тебе, дзвінкоголоса пташко,
  •   Колискова поетам-початківцям
    В сині срібне квітне,
    в зорях спить хатина,
  •   Жовтнева соната
    Подивись і подивуйся
  •   На порозі, як на березі
    Не повірите, не жаль,
    що не побував на морі.
  •   Хмара/арамх
    Нависла ненависна сіра хмара,
    похмура і жахлива, як мара.
  •   Картина осені печальна
    Дива: у жовтні ночі довші,
    а ніж у вересні. Ти ба!
  •   Осінній сон
    Біль і сором серце затискав,
    стало бірюзове небо чорним,
  •   Шум, шом і шам
    Борей за вікнами шумів
    з Ямалу молодим шаманом.
  •   Щастя
    Дружили в пів серця, в пів сили сварились.
    Не тепло – не холодно хай буде завше.
  •   Ая і рудий
    Хтось у безодню Землю котить
    бажанням більшої грошви.
  •   Каштан довгошерстий
    А там, де згаснуть міста жести,
    і забринять слова городів, –
  •   Остання субота
    Остання субота і серпня, і літа.
    Ні серпня, ні літа не буде суботи.
  •   Піжон ланжеронський
    Кинув Полтаву – плаксиву жону
    і розважаю Одесу – любаску,
  •   Пісок одеський
    Одеські хвилі з фетру і фланелі,
    а вітер – подих подруги. Весь день
  •   День натхнення
    Щоби набратись вдосталь
    свіжого блиску хвиль –
  •   Повернення
    Оглядаю золоту країну.
    Уві сні, у маренні чи дійсно.
  •   Гарний про серпень
    Ти нестерпно бажав
    пити серпня бальзам.
  •   Обставини
    Про сумніви і сутінки забудь,
    митарствами крокуємо останніми.
  •   Рій мелодій і мрій
    Поїздка вранці – радісна, святкова:
    як на побачення, лечу я на роботу!
  •   Яблуні заспокійливе
    Збавляє до нуля вогонь
    Чудовий другий місяць літа.
  •   Цвинтарне оптимістичне
    Подорожник білявий розцвів
    і хмаринкою плив над могилою,
  •   Павутиця-рятівниця
    Грубощі втопились
    у берізки ласці.
  •   Крамничка білизни
    Як нектаром налита бджола,
    зачароване серце принишкло:
  •   Заблукала гроза
    В яскраву, пишну і ароматну
    з-під варти хати красу бреду.
  •   На шкільному дворі
    Хоч крапало, квіти: «Води!»
    У сірої висі благали
  •   Каштан пожалiвся
    Ощад пожадливо ковтав
    готівку. Шили колисанку
  •   Весняний Миколай
    Весняний Миколай –
    травневе славне свято!
  •   Ночі шоу
    Ночі ношпа,
    ночі ночви
  •   Іронічний інструктаж
    Пішло в минуле хмуре царство спеки,
    і птаство в даль на зиму полетіло.
  •   Три причини
    Настрій несподівано зів’яв.
    На добу чи довше задощило,
  •   Ода Крюкову
    Слухати про Крюків розпочнемо,
    розповім красиву правду вам,
  •   Ода Котельві
    А ви бували в Котельві?
    Ні! Неодмінно побувайте!
  •   Що ще?
    прогнози
    ВООЗ
  •   Кульбабка і каштан
    Як тільки повністю розтанув
    на вулиці і в серці сніг,
  •   Оспівування півників
    Пандемія, криза, карантин –
    цей коктейль ковід наколотив.
  •   Каштан весну порятував
    Птахами, піснями повстань
    рішуче і пристрасно, травню!
  •   Ми будемо веселими
    Тривожна прийшла весна,
    лякає коронавірусом,
  •   Ми неодмінно подобріємо
    Жорстокий світ. Весна сумна.
    Пресвітло плачуть абрикоси,
  •   На поминальні дні
    Хоч квітень збільшив сяйво квітів –
    тепліший світ не подобрішав:
  •   Дякую Богу
    Дякую Богу, що дихаю
    Й хочеться дихати ще.
  •   Ода ліхтарям
    Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
    а чи метеликів − о будь-якій порі
  •   У Парижі теж бабине літо
    Літо бабине бавить планету:
    невагома, ажурна журба.
  •   Поет помирає
    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
  •   Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
  •   Диптих про Ворохту
    1
    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
  •   Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
  •   Коли каштан один
    Весною сповнена Полтавщина
    від Солониці до Сорочинців.
  •   Дует непереможений
    Cяє даль зорею золотою,
    наміри окрилює міцні.
  •   Дует нескошений
    І на улюбленій скосили
    моїй галявині красу,
  •   Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
  •   Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
  •   Грицики i ми
    Грициків уквітчані плантації,
    що до Сонця тягнуться щосили,
  •   Весни пожежа
    Весни пожежа і в мені пала.
    Горю, як світ, її вогнем зеленим.
  •   Чорнобиль
    Пороблено щось з Україною. Боже, чому?
    Давно не лунає від неї медових мелодій.
  •   Весняний вернiсаж
    Весняний вернісаж: картини, де розквітлих
    розрадить, надихне краса міцна рослин -
  •   Аквавiта
    Яка ця зелень соковита,
    яка п`янка вона у трав.
  •   Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
  •   Абрикоси розцвiли
    Абрикоси, розумієш, розцвіли.
    І блакить, і синь цілують пелюстками!
  •   Князюйте, джмелику
    Весна звелить - і вмить бажання змеле,
    але кохання зразу не спече.
  •   З музою одружуюсь
    З музою розлучений, у відчаї
    до натхнення я б не докульгав,
  •   Затанцює осінь
    Під акорди вересня веселі
    на літзборах, в полі, у пивній
  •   Диптих: під кленами, під зорями
    1
    Ні, багрянцем серця не запалять
  •   Квітню велика подяка
    Жирголі бджолами-джмелями,
    дзижчаннями печаль спиляли.
  •   Небесній Сотні
    Хлопці, вже четверті роковини
    вся в сльозах держава відзнача.
  •   Ясенопад
    Вирує та шумить ясенопад,
    злотавих барв дає дощу в наливку.
  •   І цвітіть і живіть
    Як бадьорими залишимось: бордовими
    затужили явора листки.
  •   Присвята абрикосинкам
    У веселій і юній весні
    абрикоси печалились чорними,
  •   Страшна жара
    Страшна жара природу добива,
    сокира спеки ще і ще гостриться...
  •   Під ногами і на серці
    У любові ми були блаженні:
    почуття красиві, та не сильні,
  •   Мряка сяяла
    Мряка сіяла сумно і м`яко,
    плакав дощ і зі мною балакав
  •   Повість про поета і шовковицю
    Дивлюся на доспілу я шовковицю
    не тільки з апетитом - із цікавістю
  •   I до і після гарного дощу
    До
  •   Один, два, три, три, чотири
    Очерет - один у полі воїн,
    а гроза накинеться за мить
  •   Кумири премилі
    Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
    Години ці у цілковитій темряві,
  •   До злету далеко
    І червень вже у височінь злетів!
    І прагнуть - плодики, іще у травні квіти.
  •   Про літо, липу і пилипа
    Злітає літо, зацвітає липа
    і рейтинги пахучості очолює:
  •   Запах томатного соку
    У літній полудень ми готували борщ
    і з овочами давніми і свіжими.
  •   Мистецтво і природа
    Щоб написати щось ліричне,
    чи іронічне, чи вогнисте
  •   Місце, де пишеться
    Я сиджу на озері Кохнівському
    в чорному ширянні ластівок.
  •   Місце, де клює
    Сплативши борг сповна Ремарку,
    хай іншим фабули плете,
  •   Золото і срібло
    Ловили золотими капелюхами,
    але воно слова жаги не слухало.
  •   Шматочок щастя
    По священній цій землі ступаю,
    (до сосни зі мною притулись)
  •   Шматочок свята
    Сонце, сосни, крила за плечима,
    гайвороння світле вар'єте.
  •   Як жити?
    Прокинулась. Де у душі вогонь?
    Немає: пусто, холодно і тихо.
  •   Дуету поетів і поезії
    Ну ось і осінь сунеться у гості
    особою веселої оси.
  •   Подих осені
    Гроно горобини пожовтіло
    Так осінньо, мила, подивись.
  •   Надія для двох
    Іде життя урок,
    вирує долі грище.
  •   Прогноз на 24 серпня
    І грайлива злива миє дині,
    і Ярило у хмарини гупає,
  •   Втопи нас, весно!
    Любов хоч пригасилась, – віршем-піснею
    Життя триває і весна трима.
  •   До абрикос
    Ходімо до розквітлих абрикос,
    Прекрасних, як щасливі наречені,
  •   Перед весною
    Перед весною всі такі красиві,
    Немов хтось у сріблястім решеті
  •   Хурделиця і серце
    Заметене, побілене, заморено-сумнЕ те.
    Полагоджене на усе життя.
  •   Небесним друзям і земним
    Я кидав чорний хліб гракам,
    На білому, трагічно-чорним.
  •   Звернення до природи
    У січні ввічливому опади зліпи,
    але щоб не дощі товкли акрилові,
  •   Прогноз і сміху, і сліз
    Сніг об’явився – у природі свято:
    Усіх і білими, і гарними зробив.
  •   Різдвяне
    Cіяє Віфлеємською Зорею
    над Україною крило Святого Вечора.
  •   Моє новорічне привітання
    Щоб не діяли у КремлІ нам,
    ми - підзахисні у небес.
  •   Україно, ти одужаєш!
    Не буду з Україною стогнати,
    а рану заподіяну стократно
  •   І стали брили крилами
    Опадають у пам'ять уперто сніги,
    Замітає майбутнє брутально, без жалю
  •   Зброя літератора - оса
    Обома руками за Обаму
    і прем’єра Великобританії.
  •   На святковий день
    Полем кроки непосильні:
    заметіль збиває з ніг.
  •   Йолки-палки
    Чия міліція: народу, чи «урода»?
    Ви, у пагонах, що усі його?
  •   Надія житиме!
    Королеви лихої указ:
    «У зимі це кохання не діє»
  •   Враження оскаженілі
    Народ у розпачі, а він
    сказав, що «перегнули палку».
  •   Міняю хустку на сомбреро
    Я заходив у чорну безодню
    і утома моя, і журба,
  •   Майдану і народу
    Ви – молоді, а вороги:
    Москва, мороз і «регіони».
  •   Не померти і побачити париж
    А гаї, неначе обгорілі,
    начепили опіки тобі,
  •   Краплина горя
    Летиш і бачиш, на покору хворим,-
    над морем горя, над голодомором,
  •   Кохання: від земного до небесного
    Як доля дві дороги зв’яже,
    Веселим стане хмурий день.
  •   Леді-атмосфера
    О, Моя Леді, не суди за те,
    Що нині я у вас – усюдисущо.
  •   Капусті спартанцям городу
    Перед Зимою – сам: усі
    Рослини всохли в перемир`я ,
  •   Небо у розпачі
    Не сяє хмарина білява,
    не гріє із висі долонь:
  •   Темнохмарне
    Ожиною небо ожиле
    осилить у сумніві мить,
  •   Білохмарне
    Так білохмарно в мене на душі:
    ні горя чорного, ні радості сліпучої.
  •   Негритосик і мулатки
    Похмурий день на дачі. Сонце миле,
    Тебе нема – нас осінь не злюбила.
  •   В печі печалі
    В печі печалі – чвари чорних чар…
    В печі печалі – іскорки розлуки.
  •   Дружина - ожина
    Моя дружина – як ожина дика:
    витка, чіпка і гостра на язик.
  •   Птах щастя
    Під зіркою Полярною вгорі
    не синій птах – а кольору зорі,
  •   О, схаменись, озимино!
    І Сонцю квітами ще світиться Земля,
    І ясен Осені ще золотиться троном.
  •   І з уроку такого утік!
    Школа. Вітер вирує. Вперед.
    Опинюся у спокої скоро я.
  •   Утечу і посплю досхочу
    В печері ночі Місяць, як Циклоп,
    що стереже моїх думок ватагу,
  •   О щастя їм, о горе їм
    Я душу ніжну зрадою поранену
    Лікую рано лагідною втіхою,
  •   І радію, і сумую
    Радію
  •   Пародія на пісню Миколи Гнатюка, яка
    Надає відомому, але забутому хіту
    Нові крила, рожево-голубоваті.
  •   На парашутах, на катапультах
    * * *
    Ще по-літньому привітний вересневий сад,
  •   І подарує веселі пісні
    В осені мідно-косій усі – безголосі.
    Не до сміху, коли диригує печаль.
  •   І я плачу
    Чому не сонячно мені?
    Чому синиць пісні сумні?
  •   Пожежа осені - з калини
    З калини погляди палкі
    Не можуть люди відірвати.
  •   Бабине літо - учитель зими
    Давало літо бабине вистави,
    останні, жаль. У голубому небі
  •   І пузо подужало душу
    Як не лякав тебе зими режим:
    «По снігу побіжиш ногами босими!»
  •   Про осу і красу, і любов
    З води я витягну осу,
    Яка так боляче тонула,
  •   Пожалів - ужалили
    Я думав: урятую дві бджоли,
    Які тонули і гуділи жалібно.
  •   Чорне і синє
    Чорнили спілу синь круки,
    І тишу крики їх чорнили,
  •   Грибна соната
    А небо-дах чому на нас не пада?
    Його тримає сосен колонада.
  •   У гарбуза у гарнізоні
    Засумував гарбуз у гарнізоні.
    Та у бої посада не пуска.
  •   Чорнії брови, карії очі
    Я – слуга краси і чистоти.
    Щоб не важко я служив, не сумно.
  •   Осінь іде
    Садами осінь лікарем іде,
    у вишні листя вирива руде.
  •   У в`язниці осені
    У в’язниці осені ясній
    Золотіє і печаль іржава.
  •   У вересні, як у березні
    У вересні і сонечко пече.
    У вересні і ластівка щебече.
  •   Не помідорний вересень
    Не помідорний вересень, хоч плач.
    Стеблини сохнуть і гниють томати.
  •   Нагорода, чи кара
    Любов – як життя: нагорода чи кара…
    На радість чи муку коханням ожив?
  •   І ніжні, і ворожі
    Черешня й вишня – ніжні дві сестри,
    Що обійнялись вітами ласкаво.
  •   Тумани, тополя і місяць
    Коли душа твоя смутна,
    А їй негоже притаманне,
  •   Небесний невеселий вальс
    Із Вітром Хмара танцювала вальс,
    виконуючи нелегку роботу –
  •   У вересневому полоні
    А вересень дав небу синь і сливам,
    і небо ще синітиме від слив.
  •   Поету, якому за сорок
    Ще квітує восени квасоля,
    ще дівує, ніби молода,
  •   Шлюб неба і землі
    Задумали побратись чорнозем
    і небосинь, точніш, Земля і Небо:
  •   Понови, полони, полюби
    І знов той шлях, і знову захмеліли,
    Мене в скарбниці серця понови
  •   Тобі, зорі - сонет: і звіт, і злет
    Кометою усміхненою мчав,
    Яскраво-доброю, хмаринами овацій.
  •   Далеко, далеко, близько-близько
    Далеко листопад і сніг – далеко.
    Зима – далеко, смуток і біда.
  •   Оси, осінь і синь
    Над сливами і персиками – оси,
    І сипле вись ласкаво-гострий сміх.
  •   Генеральна репетиція осені
    Перше вересня, весняно саду, серцю:
    барви осені листка не вбили жодного!
  •   Дві айстри на серпня могилу покласти
    Біла, чи бордова
  •   Балада про лагідну воду
    Сутінки надходять оксамитові.
    Ми самі, де листя і вода.
  •   і закінчився літній сон
    Вже осінь у садку душі
    Тужливу пісню завела:
  •   Сонечко
    Заходило Сонце поволі,
    не стримало щедрість долонь:
  •   Блискавка з-під землі
    Я відірвав од ґрунту деревій,
    Мов козачка від матері татарин.
  •   День незалежності
    Святкуй, країно, незалежність.
    Неволі хуртовій затих.
  •   У вікна закохана вічність
    Тільки сонячну помаду
    витре вечора ганчірка,
  •   Вересень вирушив, Вересень вирішив
    Як скучили за Осінню, за Вереснем,
    Відсвяткувавши Яблуневий Спас,
  •   У серпня зеніті
    Ну от і я в зеніті серпня.
    Минуло вчора Маковія.
  •   Найсолодша таємниця соняшників
    Так швидко я промчався коло соняхів.
    Так, що не встиг пізнати їхню суть:
  •   І місяць, і зорі - гарбузові
    Місяць покотився гарбузом,
    хмари потяглися гарбузинням.
  •   І мріє сад, і трудиться для мрії
    Пітьма і тиша. Сад про сонце мріє,
    про музику і світлу, і дзвінку.
  •   Служив для Сонця Місяць...
    Служив для Сонця Місяць маяком,
    і хлібом, і водою був питною,
  •   Помідоріада
    *
    Помідори доспіли,
  •   Синичка-медсестричка
    Синичка соняшник обстежить,
    Окине оком кавуни,
  •   Протиборство радості світлої і смутку
    Білогруді хмари
    раптом посіріли,
  •   Протиборство сонця і грози
    Горою суне хмара грозова
    "Спокійні будьте!" - сонце призива.
  •   Едем: від копії до оригіналу
    Меліса осам до смаку,
    мурашки моляться на пижмо,
  •   Мальва - і селянка, і богиня
    Мальва на асфальті зацвіла,
    не загальмувала іномарка,
  •   Порятунок павука - моя рука
    А в умивальнику – павук!
    Не бійся рук моїх, павуче,
  •   Яблука: з Мангеттену у Гарлем
    Тихіше ви, нащо так гулко стукать
    В нічому не повинну землю милу?
  •   Небесне лагідне повстання
    Ще сонце небо полонить,
    та вже бунтарський вітер свище
  •   Любов не зникла
    Однаково: не солодко, не гірко,
    перехворів і світлом, і теплом:
  •   Мустанг
    Домашньо-затишно в містах,
    мов овоч, спокій достигає.
  •   Великі та Величні
    На березі, на лівому Дніпра
    ми подорожі план ніяк не зліпим:
  •   Цариця-робітниця
    Закінчила прийом цариця Ніч.
    Плащ зоряний на місяця повісила
  •   В зеленому тунелі
    Неволя серця – краща із неволь.
    Відбув відпустку – і лечу до Неї.
  •   Рідні незнайомці
    В тролейбусі, як в тихому бою,
    калічить горло, крила солов`ю
  •   І бджолі допоможу, і собі
    Із миски вибратись допоможу бджолі,
    немов зорі, що впала в калабатину*.
  •   Майстер і Маргарита - рік 2011
    Хоч в думці тебе я, мила,
    ще цілував,
  •   Осі вгодив я і Собі
    Осі вгодив я : витягнув з води,
    щоб не згубили босу холоди.
  •   Чина ніжна і злочинна
    Чи наяву, а чи ві сні
    лежала під парканом чина*
  •   Небо не почуло!
    Повз мене хмара пропливла фрегатом.
    А я стояв і проклинав недолю.
  •   Холодні жнива
    Це не гроза, не злива - це жнива:
    З асфальту дощ, збираючи, змива:
  •   Шовковий шлях
    У серпень поспішали споришем,
    Були душею і думками босі.
  •   Персику, пересохлому і спиляному.
    Пересохлий персик я пиляв
    не по ногу, а – по чорні перса,
  •   Білий налив

    Відбілів, згаснув « білий налив».
  •   Побажання абрикосам, що вмирають на асфальті.
    Бажаю абрикосам на асфальті,
    яких не встигли кинути в смітник,-
  •   Не корисним рослинам
    Всі мають право на блакить,
    На сонце, на дощі ласкаві
  •   Дорога на дачу: і хмарно, і мрійно
    Липень злив: на підозрілість хворий:
    шорти замінив на галіфе.
  •   Смуток: із блакиті в сміттєбак.
    Як же смутку солодко в блакиті,
    ( Травень зеленню не попалив)
  •   Золотим планетам і плодам
    Різниця вбивча – небо і земля.
    І хмари не заміняться травою.
  •   Коли згадаю, що ти є
    Коли згадаю, що ти є,
    То запалю зорю погаслу.
  •   Дощ на дачі
    Яка це радість - дощ на дачі.
    Як задзвенить зело від зливи.
  •   Кохання: від равлика до орла
    Іти я мушу, й душу цю не мужню
    Ти помістила в неприступну мушлю.
  •   Мурашник житиме!
    Вже сонце високо, та, мов помер мурашник:
    не вирушають в яблуневий маркет,
  •   Дві грози
    Аж з того берегу Дніпра
    йшли дві грози, два лиха.
  •   Надломлене надвечір`я
    Ледь-ледь ступа червневе надвечір`я,
    земля - сумна: невтішилась дощем,
  •   Радість гучна, горе тихесеньке
    Полив полудневий. Зі шлангом зроблю шоколадну,
    із - сонцем. Кохана, кого напувати, командуй!
  •   Голубінь і глубінь голубині
    Запалала світло, дзвінко,
    щоб отак тебе любив,
  •   Бузок високогірний, бузок високомрійний
    Хоч місяць промчав, але спів не погас,
    а став голосніше, гостріше горіти.
  •   Тріо ліричне - тріо трагічне
    З траси вирвався тенет
    у рожеву конюшину, фіолетовий горошок,
  •   Іволго, іволго
    Від іга снігів тебе звільнено, іволго,
    від гніту негоди, від звірства вітрів.
  •   Ну, джмелику
    Ходімо, джмелику на вулицю,
    бо ти в хатинці пропадеш.
  •   Ах, солов`ї
    Після зими вуста землі
    були ще свіжо-вогкими.
  •   Жінці-крижинці
    Розквітлому серцю і солодко, й совісно:
    у жінку-крижинку закохане палко.
  •   Вигріваймось, Агрусе!
    Вигріваймось, Агрусе. Березнем-агресором,
    окупантом-Віхолою світло замело.
  •   Весна рятівниця
    Ще тиждень, Весно, і заллєш ти
    зеленим вулиці й серця.
  •   Під парасолькою цілунку
    Солодкі спогади, чаруйте,
    в гучні сплітайтеся пісні.
  •   Література і життя
    Мов це мене несуть, гризуть,
    та затягне, рука напише,
  •   Забудькуваті незабудки
    О, радість, розгортається сувій
    із синьооких диво-незабудок.
  •   Вишня захисниця
    Так вийшло: ніжно захистила вишня
    від лагідного нападу дощу,

  • Огляди

    1. Трава новорічна
      Вогнестрільно натхнення вулкан
      у замріяне серце поцілив,
      бо трава новорічна, бо зелень –
      феєрично яскрава, палка!

      Захотілось хурделиць полкам
      називатись: легким і веселим,
      бо трава на узбіччях, бо зелень –
      нелогічно яскрава, палка!!

      У душі ні на мить не змовкав
      шквал пісенний лісів і поселень,
      бо трава на газонах, бо зелень –
      незгасимо яскрава, палка!!!

      2022-2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Тополиний змах
      Тихо линув
      тополиний
      пух.
      Тупо линув.
      Дух на мухи
      дмух!

      На потухлі.
      Видув тільки
      двох.
      Похилився
      і не дихав
      мох.

      Птах поранений
      коханням
      пах.
      Тихо линув
      тополиний
      Бах.

      30.05 – 02.07. 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. На полустанку падолиста
      Осене, ти чарівна пора
      золотих емоцій і овацій!
      Що на повну я не запалав
      у поезії на пів пробачив.

      Що медове почуттів тепло,
      синьо-золота красуне Осене,
      із бажанням майже все втекло
      у пройдешнє стопроцентно прощене,

      бо слова і прояви людські
      непрості обставини не витіснили,
      бо з тополі золоті листки
      пролетіли потягами швидкісними.

      10 11 2022



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Триптих пальчики панянки
      1
      Не давай зів’яти сподіванню,
      чарівна супутнице, не сердься
      на липучі очі, бо сприймаю
      пальчики промінчиками серця.

      2
      Дозволь розкішній пристрасті
      розквітнути, зрости.
      Долоні – чашолистики,
      а пальці – пелюстки.

      3
      Ти зійшла, та ранковий вояж
      не вважаю невтішним, невдалим,
      бо замріяний погляд не вдарив,
      а погладив ласкаво, бо я ж
      освітлився долоньки нектаром.

      Листопад 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Твір про двір
      За вікном каштани обсипались,
      вже з руки злетів останній палець.
      Не двірник – митець печаль змете
      в товариство листя не смутне.

      Симпатичне молоде насіння –
      карооке, гіркоїстівне –
      зношені емоції здійме
      на вершину, та на жаль, насильно.

      В канонаді лазив безпорадним,
      утішався: не високоточним
      обпекло стегно смачним снарядом.
      Ще й іржаво-золоті листочки

      мчалися кометами упертими.
      Під метеоритами бродив,
      де з каштанів падали плоди
      в спориші рошенками-цукерками.

      Жовтень 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Лагідний ранок
      Я вітаю посріблену зграю,
      і злотисту хмаринку пилючки,
      й діамантові трави. Я ставлюсь
      до усього довкола по-людськи.

      Мов на жилки, дивлюсь на стежинки –
      на ґрунтовку й асфальтом покриту.
      Не пораню холодним, чужинським,
      а закоханим поглядом грітиму,

      добрим, теплим і вічно здивованим.
      Я словами подяки спалахую.
      На роботу шкільним стадіоном,
      ніби святом, ступаю тим шляхом –

      і хвилястим, і трішки гористим –
      не потужно, а ніжно-шляхетно,
      відчуваючи ласку доріжки
      крізь підошву й пелюстку-шкарпетку.

      Вересень 2022



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Жалко усіх
      1
      Відкрилась дорога́ доро́га

      2
      Шляховики асфальт поклали
      так, що автівки, мов коали,

      3
      пересувалися – нерівна:
      що крок, як не горбок, то прірва.
      Хмарина вулицю накрила.

      4
      Розвідав дощ, тож не до жартів.
      О, ЗМІ, дорожників не жальте!
      Лежать на свіжому асфальті
      калюжі – юні парижанки.

      Липень 2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Натхнення два крила
      1
      Дивись, на стовбурі живопис!

      2
      Малює золотом і сріблом
      лишайник те, що нам потрібно.

      3
      Ні, не звичайний, а сакральний
      на конюшині, бачиш, пагін.
      Нову мелодію заграє,
      запалить магію наснаги.

      4
      Пегасе, Музонько, рушаймо
      в сонети, оди, серенади!
      Політ підвищить і пришвидшить
      художник-модерніст – лишайник
      і конюшини зеленавий,
      ні, не трилисник, а трисвічник!

      Липень 2022






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Липневі проводи
      Замрії – прямо, спогади – наліво,
      про зустріч тридцять першого нуль сьомого,
      неначе сонця тет-а-тет із соняхом,
      не зменшаться і в січні до нулів.

      Та римами написані нерівно-
      складовими подію цю знецінює.
      О, як поет окрилився: з ночівлею
      у лірника в неприбраній норі

      залишиться медовий липень місяць!
      Завершиться віршований портрет,
      в якому геть усі принади вмістяться
      і повне задоволення потреб.

      Вони на брудершафт наливки випили
      і поспівали кременчуцький реп.
      А на світанку рушив місяць липень
      у невідоме з велетнями ЛЕП.*

      *опори Лінії ЕлектроПередач

      31.07. 2021



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Відпочинок по-французьки
      Притомилися – на трави впасти.
      Музонько, Пегаса припаркуй!
      Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
      на галявці, де розцвів буркун.

      Спалахнув. У сяєві кружляє
      сонцекрила і дзвінка сім’я.
      Та у рухах золотої зграї
      незвичайне щось побачив я:

      у сузір’ях білосніжних, пишних
      плетиво не злетів, а стрибків.
      І тому чотирьохстрофний віршик
      завершу катреном ось таким:

      білий світ аби не жалив чорним
      і змережив долю не марку –
      завтра до п’янкого щастя бджоли
      на буркун помчаться, на паркур!

      Липень 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Абрикоси ліхтарики
      Зникли хмари і наміри злі,
      і з’явились не з Африки далеку,
      а зі світлих і лагідних снів
      абрикос лікувальні ліхтарики.

      Хвиля пишна, хмільна, запашна
      і красою, і силою зцілює.
      Нас єднає, ладнає весна.
      Тож і з посмішкою, і з надією

      час тепла і добра зустрічай.
      Ні зимі, ні журбі нас не вдарити:
      проженуть і мороз, і печаль
      абрикос рятувальні ліхтарики!

      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Самовари, тюлені, медузи
      1
      Дочекались: і в тіні – плюс п’ять!
      Усміхнулись: перезимували!
      Ні, не плачуть – весело киплять
      Кучугури, наче самовари.

      Дочекались: і вночі – плюс п’ять!
      Засміялись: пересумували!
      Не ридають – радісно киплять
      кучугури – срібні самовари!

      2
      Здається, друже, незабаром
      Зима сумна, тривожна скінчиться!
      Тепло ударило, зламало –
      і снігу пагорби на східцях
      були гранітними, сталевими,
      та ржавими і почорнілими
      тепер вони лежать не брилами,
      а брудно-білими тюленями.

      3
      Атаки Арктики зникали:
      із промінцями ми подужали.
      Сніги лежали під ногами
      слизькими хижими медузами.

      Печальним жалили, негарним,
      та залишали небайдужими.
      Сніги лежали під ногами
      слизькими ніжними медузами.

      Лютий 2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ми будемо багатими
      Ще підошва сріблястим хрумтить,
      та шалено кохається галич,
      і гуртуються в зграї струмки.
      Придивлялись до них, прислухались.

      На Камчатку помчать. Та шумлять
      голосами ще тихими, млявими.
      Виглядає з під снігу земля
      невиразними темними плямами.

      Мла минає сумбурно-сумна.
      Заспокоєні спостерігали:
      виростає з під снігу земля
      островами і материками.

      02. 2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Настрій пухнастий
      В зоопарку відбувся напад,
      у ранкових почув новинах –
      і заляканим я заплакав.
      Жаль, поліція не зловила
      чи зловмисників, чи злочинця:
      слід вітрами заволочився.

      В зоопарку відбувся вчора
      стрімко напад, утік – неспішно.
      Не помчатися помсти бджолам.
      Не погроза полине – пісня.

      Він і вміло, і мило вдарив.
      Не похмурим – чудовим далям
      усміхнуся і подобрію.
      В зоопарку відбувся вдалий
      напад панди на пандемію!

      5-10. 01. 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Зелена стежка райдуги
      Цей до зими похмурий перехід –
      немов смутна зелена смуга райдуги,
      але трави веселий малахіт
      спалахує святковими смарагдами.

      Цей перехід тремтить і мерехтить,
      немов стрімка зелена стрічка райдуги…
      Але трави привітний малахіт
      спалахує спокійними смарагдами.

      Цей перехід бадьоро перейдіть,
      немов дзвінку зелену річку райдуги!
      Але трави холодний малахіт
      спалахує смертельними смарагдами…

      10-20. 12. 2021




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. День який сонячний
      Я просувався з весняними планами
      вуличками напрямки.
      Йшов усміхаючись, доки не глянули
      юнки тривожні – бруньки.

      Я просувався з вітрильними римами.
      Мимо не зможу пройти:
      боляче, бо на світанку отримали
      ранки бузочку бруньки.

      Я просувався яскравими скверами,
      кроком і мислю прудкий.
      Серцем смутний: пропадуть обезкрилені
      бранки морозу – бруньки.

      27. 11. 2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Любові
      Нехай зима лякає саваном –
      коханням огняно осяяна
      і променисто храмом Троїцьким –
      душа-джерельце не замулиться
      і не замерзне, мов на вулицях
      пора не листопаду – пролісків.

      27.11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. 7.40(Сім сорок)
      Цей жовтень на протязі вітряних тижнів
      барвистий берет не зносив,
      щоб ранок у спогадах золотом тішив
      людей, що примчались на сім.

      Цей місяць повсюди принади навісив
      і в зали ясні запросив,
      щоб ранок людей, що спішили на вісім,
      до спокою звав, до краси.

      Берези і клени натхненно настелять
      яскраву теплінь килимів,
      щоб ранок людей, що поїдуть на дев’ять,
      у дійсність зі снів перевів.

      11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Сивина не зупиня
      З русявою відчути довелося
      себе стареньким дідом сивочолим
      і пережити смуток, біль, утому…

      Проте у променисто-золотому
      розливі наймилішої волосся
      моя чуприна – срібнокрилий човен!

      10-11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Пізньо-осіння пісня
      Приміських пейзажів акварелі
      і тебе, дзвінкоголоса пташко,
      тішили яскраві та веселі.
      А тепер на серці тужно, тяжко.
      Бо улюблені дерева-квіти
      втратили цілющі теплі барви
      і розпочали темніти, скніти
      і тепер похмурі та не гарні.

      Не співаєш, теноре, шепочеш
      і трагічніше, Карузо друже.
      За палким сумуєш ти живописом
      і животиком за літом тужиш.

      Нас природа матінка привчила
      мати від чудового розраду.
      Заспокоїть впевнений причина:
      поетеси вищого розряду
      на діагноз відчай захворіли
      і дерева-трави обікрали.
      Приміських пейзажів акварелі
      не веселі, пташко, не яскраві.

      09. 2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Колискова поетам-початківцям
      В сині срібне квітне,
      в зорях спить хатина,
      в сінях ледве-ледве
      чутним муркотінням
      чорний кіт наповнив
      чисте царство тиші,
      зрозумів: напевно
      миша в тиші пише.

      Зрозумів: чому так
      їй потрібна тиша:
      про красу та смуток
      миша пише мишам.

      Замовчав тямущо –
      дуже тишу збільшив.
      Зрозумів: тому що
      миша пише вірші.

      10. 2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Жовтнева соната
      Подивись і подивуйся

      Поглянь на кременчуцький падолист,
      на двірника з граблями і лопатою.
      Насипало багато. Подивись:
      для нього ті, які під ноги падають –
      сини дерев, природи, а по суті –
      творіння рук. Листочки, що опали,
      ні, не лопатою, граблями – наче паличками,
      як рис бере злотистий, ніби суші.

      Чоловік і листочки

      Про нього кажуть: «Дивний чоловік,
      який у хуртовини листопадні
      мете не щоб жбурнути на смітник,
      а щоб на них підошви не ступали».

      І життя, і листя

      «Політ із віття до землі – місток
      до іншого, до кращого!» – подейкує
      торішнє, висохле. Пролопотів листок
      метеликом на лободи виделку.

      З осінню не в унісон

      Осінній день видзвонює, виблискує.
      В коханні і натхненні, друже, бродиш.
      На кроні клена стомленому листю
      місць на землі шумить, вирує продаж…

      10. 2020




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. На порозі, як на березі
      Не повірите, не жаль,
      що не побував на морі.
      І нехай тепер надворі

      листопад. Проте не падали,
      а махали плавниками
      й опускались на пісок
      із гілок берізки, липки
      золоті листочки-рибки!

      20.10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Хмара/арамх
      Нависла ненависна сіра хмара,
      похмура і жахлива, як мара.
      Та думка буйнобарвна, наче ара:
      «Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
      «Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
      Надія гарнобарвна, наче ара.
      Загинула, розтанула мара,
      і стала білоайстровою хмара.

      12.10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Картина осені печальна
      Дива: у жовтні ночі довші,
      а ніж у вересні. Ти ба!
      Не заспокояться службовці:
      чому ж не більшає доба?!..

      Застрягнуть в сі-бемоль мінорі
      всесвітньо визнані майстри.
      В Аквамариновому морі
      загубить полум’я Гольфстрім.

      До битви з холодом готуйтесь!
      Вже відсвятковує диплом.
      В поеток вищого ґатунку
      з теплом римується добро.

      Намисто ластівок востаннє
      одягне стильна небосинь.
      І ханство знищиться Баштанне
      повстанням кавунів і динь.

      Калини вогнище холодне
      лякає стоптану траву.
      Смішне опудало городнє
      шукає книжку трудову.

      Зареєструється на біржі.
      Іще коротше стануть дні,
      й напишуться веселі вірші
      в епосі осені смутній.

      10. 2021




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Осінній сон
      Біль і сором серце затискав,
      стало бірюзове небо чорним,
      що палало і пекло листкам,
      жителі захмарні не почули:
      з яблуні плачі, молитви з лип
      і з каштанів шепотіння слізне.
      Ті, які б завадити змогли б,
      з п’єдесталів золотих не злізли.
      І над небом німб навіки зник,
      як почує, то можливо зблисне,
      з яблуні плачі, молитви з лип
      і з каштанів шепотіння слізне.

      Мов померли, скривджені малі:
      небеса мовчанням отруїли.
      Навіть срібнокрилі журавлі
      ті, які журливо з України
      відлітають в Індію, в едем
      заклики за хмари не приносять:
      «Янголи, коли з гілля впадемо
      на асфальтне полотно – вб’ємося!»
      Заклики розбилися о мур,
      за яким комфортно світла слугам.
      Ні, проникли, мабуть, бо амур,
      той що з луком, став ще неба слухом.

      З яблуні плачі, молитви з лип
      до високих вух доносить вітер.
      Щоби крик до сонця не прилип,
      що й метеоритами не змити.
      Щоби крик до серця не присох,
      з яблуні плачі були почуті.
      Опускався на асфальт листок,
      як на крилах, мов на парашуті.

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Шум, шом і шам
      Борей за вікнами шумів
      з Ямалу молодим шаманом.
      А я тривожним і сумним
      тремтів. Цього було замало:

      скажені закружляли джини,
      і джипів завищали шини –
      зламалась українця мужність.
      Он сон. З’явився до дружини.
      А я сховатись мушу в мушлі.

      Суденце вутле і худе,
      чуприна не козацька змокла.
      Можливо за вікном гуде –
      з прибульцями – ракети сопло.

      Що протиставити мені
      страшному неземному шоблу –
      пощерблений кухонний ніж,
      іржаву іграшкову шаблю?!

      Страшному, неземному шуму
      (біля самого вуха шамкає) –
      піжаму заміню на шубу,
      закрию очі й серце шапкою.

      Не посікти мене до жому
      жахливому, страшному шомполу:
      пізнаю за межею шуму
      державу тиші-пісні – Шамбалу!

      09. 2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Щастя
      Дружили в пів серця, в пів сили сварились.
      Не тепло – не холодно хай буде завше.
      Як раптом на голови щастя звалилось,
      дві замкнені душі в заручники взявши.

      Звалилось на груди, звалилось на плечі.
      Побачив уперше м’яку, безпорадну.
      Проте не про втечі холодні фортеці,
      подумали ми, а про світлу веранду,
      в трояндах і ружах. І душі відкрились,
      їм затишно раптом і святочно стало.
      Зеленим обридла срібляста двокрилість –
      отримали крил ще і сонячну пару.

      Так, щастячко нас не зламало – підняло,
      понищило кволість і гордість корисним.
      Що в серці темніло плаксивим підвалом –
      засяяло раптом красивим горищем.

      Горнися міцніше, гарнішай. Нам чудно:
      ми рідними стали, торкнувшись устами.
      Як тихо довкруж, тільки солодко чутно:
      серця стукотять, як у місті – мустанги.

      Покинемо вскач мегаполіс, кохана.
      Умовностей нас не зупинять обори.
      Нам дійсність не дійшла не стане капканом.
      І ми проривались обоє – у поле,
      на волю, на море, на шхуну зірчасту
      руками-рядками ласкавої пісні,
      очами, що сяяли закликом щастю:
      «Ріднесеньке, ще фантастичніше тисни!»

      16.09 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Ая і рудий
      Хтось у безодню Землю котить
      бажанням більшої грошви.
      Це розуміємо лиш ми:
      поет закоханий і котик.

      Дрімав рудий. А я бродив
      двором залюдненим невтомний.
      Тритони навкруги, тевтони;
      відходів – кубометри, тонни.
      Ридаймо, котику рудий.

      Дрімав рудий. Гірких плодів
      не принесе всесвітнє лихо:
      розбіглися. Навколо – тихо.
      І крихітку, краплинку – дико.
      Радіймо, котику рудий.

      07. 2021



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Каштан довгошерстий
      А там, де згаснуть міста жести,
      і забринять слова городів, –
      каштан, товстий і довгошерстий,
      мов котик перської породи.

      Погляне і привітно, й хитро
      ще й посміхнеться таємничо,
      і трасу, як безцінне хутро,
      простелить нам у Таллінн, в Ніццу.

      Нам одне одного не жерти –
      любити лагідно порадить
      каштан, товстий і довгошерстий,
      мов котик перської породи.

      Додасть і світла, і тепла нам
      у мрій і сподівань оселі
      й весняно на фортепіано,
      на флейті чи віолончелі

      зіграє з віденським оркестром
      мільйон Божественних мелодій
      Каштан, товстий і довгошерстий,
      мов кіт персидської породи.

      29-0.9 0.9 2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Остання субота
      Остання субота і серпня, і літа.
      Ні серпня, ні літа не буде суботи.
      Ржавіють каштани – алеї еліта –
      такі ж, як і люди, смутні і самотні.

      Не буде, не буде…Остання, остання!
      Хай осінь осяяна – серця столиця,
      упертим і грішним порадив устам я:
      «У посмішку ніжну й успішну стуліться!»

      «Ніколи, ніколи! Не буде, не буде!» –
      лунає з розхмареної високості.
      Природа придбає квиток на Бермуди
      на кошти останні каштанів і хости.

      «Не буде, не буде, ніколи, ніколи.
      Не буде ніколи» промимрити скільки?
      І хочеться кави, і коли, й ікони
      Ніколи – єпископа із Мир лікійських.

      І літа, і серпня остання субота.
      Суботи не буде ні літа, ні серпня.
      Зате розпалила вітрила свобода
      і літом, і серпнем зігріта нестерпно.

      28.08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Піжон ланжеронський
      Кинув Полтаву – плаксиву жону
      і розважаю Одесу – любаску,
      і в пандемії пітьмі не сумну,
      і в захисну не зодягнену маску.

      На морвокзалі Малюк і Маяк
      Ольгу чекають, палку – Полякову.
      Вискочить Сонце з кущів – маніяк
      і прохолоду злякає – ранкову.

      Ні, не на справжніх гойдається птах,
      а на хмільних Айвазовського хвилях.
      Я ж по Одесі вимірюю шлях
      не в кілометрах, а в Пушкінських милях.

      Я ж до нестями кохаю її,
      ніжно-медову, свавільно-солону.
      Не повернусь до сумної сім’ї.
      На Ланжеронську іду з Ланжерону.

      З’їм сулугуні в Лагуні й лаваш
      і доведу, що кохаю, любасі.
      Ждіть, одесити, зіграю для вас
      на Дерибасівській на контрабасі!

      08-09. 2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Пісок одеський
      Одеські хвилі з фетру і фланелі,
      а вітер – подих подруги. Весь день
      пірнаю у написане про неї.
      Картин іскринки, вогнища пісень

      душа своїми, рідними відчула.
      Я в унісон з Одесою бринів.
      Проте щовечора витрушував із чуба
      пісок одеський – грубий і брудний.

      Несміло я наспівую: «Збулося».
      Тепер чекаю на фонтани слів.
      Але щовечора вичісую з волосся
      пісок одеський і чіпкий, і злий.

      У потяг «Чорне море – Придніпров’я» першим
      просохлим і прожогом залетів.
      Та буду вдома довго вимивати з пейсів
      пісок одеський чистий, золотий.

      08-09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. День натхнення
      Щоби набратись вдосталь
      свіжого блиску хвиль –
      званим з’явився гостем
      на Кагамлик Сухий.

      Селище Молодіжне,
      річка, центральний пляж
      долі крутнули дишло
      різко, чарівно. Враз

      втоне безсилля враже,
      вляжеться, як намул.
      Вірші уміння зв’яже:
      намурував, набув.

      Трави – натхнення вермут –
      замайорять у піснях.
      Запросто верби повернуть
      запах наснаги і смак.

      Зникне з душі знемога –
      весело спалахну,
      бо для віршів живого
      вже додали вогню:

      рибки солодким сріблом,
      златом жовтець їдкий –
      і потекли нестримно
      рими, бурхливо – рядки,

      буйно катрени. Від сонця
      п’яні буркун, плакун
      пряли любов на серці,
      як не верти, палку!

      Небо – ласкаво-хмарне.
      Виструнчений очерет,
      хвастаючись, махає
      хвостиками комет.

      07.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Повернення
      Оглядаю золоту країну.
      Уві сні, у маренні чи дійсно.
      У медові далі я полину,
      згине сіре, як забута пісня.

      Наяву, а чи мені наснилося.
      Є чудова дівчина зі мною.
      Розумію: по небесній милості
      опинився у раю земному.

      У любові там, де я, у подиві
      поряд із коханою ітиму
      яблунями, що у Вікіпедії
      названі "Ендеміки Едему".

      16.08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Гарний про серпень
      Ти нестерпно бажав
      пити серпня бальзам.
      І цілющий прибіг:
      за усмішкою – сміх,
      за сюрпризом – сюрприз.
      Сядь зручніше і мчись
      містом рідним, і млій
      від мелодій і мрій.

      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Обставини
      Про сумніви і сутінки забудь,
      митарствами крокуємо останніми.
      І зробляться, як завершиться путь,
      шовковими, святковими обставини.

      Мелодія злітатиме з душі:
      мереживо залюблення збережено!
      Розкрилиться, розквітне. Та стрижі
      над нами закружляли застереженням.

      Не бійся: дійсність пісня прожене,
      і вільними на провесні одружимось.
      Проте переважає крижане,
      не радість наростає, а – напруження.

      Бо жах над почуттями – падишах,
      обставини – страшні – не переможемо,
      відступимо від щастя, бо душа
      стривожена стрижами і
      стриножена…

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Рій мелодій і мрій
      Поїздка вранці – радісна, святкова:
      як на побачення, лечу я на роботу!
      Від себе, автора, не від смартфона
      чекаю перше слово, першу ноту.

      Мені телефонія не потрібна,
      звучати ні хвилину не повинна:
      наповнююсь мелодіями липня.
      Плюс пасажирок золоті коліна

      мене заводили сильніше кліпів
      і гарячіше, вибачаюсь, порно.
      А липень на чудові квіти кликав
      і на шовковицю рожеву, білу, чорну.

      Прийшла пора і ягідна, і римна.
      Плюс пасажирок золоті колінця.
      Медовими мелодіями липня,
      повірте, я наповнений по вінця!

      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Яблуні заспокійливе
      Збавляє до нуля вогонь
      Чудовий другий місяць літа.
      Благає яблунька його,
      Плодами білими облита.

      Пробачте, змушений іти,
      та дружба ніжна зобов’яже
      в іще незвідані світи
      зібрати дужі саквояжі.

      Добу журливу почекай,
      і рушить у відпуску Липень.
      І паспорт є, і портсигар –
      в «Борисполі» перекурити.

      За злетом лайнера простеж
      і захворій нестерпно Серпнем:
      останній літній місяць теж
      є на сюрпризи невичерпним.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Цвинтарне оптимістичне
      Подорожник білявий розцвів
      і хмаринкою плив над могилою,
      і колискою пристрасних слів:
      коли б світ цей розквітлий покинув я,
      то б я бачив і з горя згорав
      під могильною, сірою брилою:
      золотиста ласкава бджола
      подорожник білявий опилює.

      Подорожника вежі дрижать
      і від щастя безмежного світяться,
      і втішають мене: то б душа,
      тільки весноньку витіснить літечко,
      в тій розквітлій рослинці б жила,
      а не мерзла під сірою брилою.
      Золотиста ласкава бджола
      подорожника вежі окрилює.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Павутиця-рятівниця
      Грубощі втопились
      у берізки ласці.
      Спопелили милі
      блискавки кулясті.

      Павутою вража
      задушилась пошесть.
      А повійки зразу
      зупинити зможе
      цвіт рожевий, білий
      відчаю вал чорний.
      Виробляйте вирій,
      ватри і валторни!

      У негоду грійте,
      у недобру грайте!
      Ви ж натхненню – лійки,
      а катрену – лайки!

      2021





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Крамничка білизни
      Як нектаром налита бджола,
      зачароване серце принишкло:
      конюшина в саду розцвіла
      біло-пишно, рожево-преніжно.

      Розцвіла у міському саду,
      пелюстки, мов товар делікатний.
      До краси на хвилинку зайду…
      Щоб джмелю до зорі долітати,

      щоб царівну усміхнених трав
      двірника хмурий погляд не гнобив,
      щоби серпень щотижня вітав
      із обновами ельфів і гномів,

      щоби злет зупинити стеблу
      велетні косарі не полізли –
      я табличку на клен почеплю:
      «Обережно! Крамничка білизни!»

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Заблукала гроза
      В яскраву, пишну і ароматну
      з-під варти хати красу бреду.
      Та зупиняюсь: грозу-армаду
      перечекати, грозу-орду.

      За мить у п’яти душа дремене.
      В сумній савані ледь не зомлів.
      Нехай негода пливе до мене
      не на есмінці, а на човні.

      Не посміхався, проте й не плакав.
      Хмаринок морок не залякав.
      Не злива з неба скубла, а мряка,
      бо заблукала гроза-дракар.

      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. На шкільному дворі
      Хоч крапало, квіти: «Води!»
      У сірої висі благали
      і лядвенцю смуток злотавий,
      і плач конюшини рудий.

      «Напитися дай досхочу!»
      А дощ лепетав: «Пригощу
      шаленою ніжністю зливи»
      Ще й думку смачну, що між ними,
      землею і небом сумними,
      медова розквітне любов –
      закоханий зяблик озвучив.

      Пелюстка поранена «Знов!..»
      Дощу поцілунком кусючим.

      20.06.2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Каштан пожалiвся
      Ощад пожадливо ковтав
      готівку. Шили колисанку
      автівок шини.
      Той каштан,
      що поселився коло банку,
      як сталь чудову чи кришталь,
      слова створити може листям
      і скласти у рядки –
      каштан
      поету щемно пожалівся:

      «Очам коханим і вустам
      розносить подарунки липень –
      плоди і квіти.
      А каштан
      тепер нікому не потрібен!
      У стані сподівання ждав,
      суцвіття згасли, як софіти,
      колючі дітки…» −
      і каштан
      почав у відчаї ржавіти.

      16.07.2020




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Весняний Миколай
      Весняний Миколай –
      травневе славне свято!
      Каштанами палай
      красиво і крислато!

      Весняний Миколай –
      п’янка, духмяна втіха!
      Каштанами палай,
      конваліями дихай,

      світися і дзвени
      спокійно, благочинно.
      З невинної вини
      покинув батьківщину

      З лікійських Мир пливуть
      у місто Барі мощі.
      Не довгий, добрий путь,
      злодюжки-переможці.

      Сім футів кораблю!
      Над синім морем миро
      запахло. Я молю
      захоплено і щиро:

      «З небесної гори
      поглянь, де ми, Всеблагий!
      Трояндами гори –
      добра, знання, відваги;

      каштанами палай,
      світися бузиною!
      Весняний Миколаю,
      щотижня будь зі мною!

      У кожен будь четвер
      травневим славним святом
      і восени. Тепер
      коштовно і крилато

      з каштанами палаю,
      веснію з бузиною,
      мужнію, Миколаю,
      благаю, будь зі мною!

      Зникайте, дні сумні:
      ікона мироточить,
      по сонячній струні
      б’є серце-молоточок!

      22.05.2020




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Ночі шоу
      Ночі ношпа,
      ночі ночви
      і кубельце,
      і купіль,
      і купе у
      швидкісному поїзді,
      і сторінка у
      любовній повісті.
      Та сторінка,
      що́ у
      сну картинках.
      Хочу знову
      у цілюще
      ночі шоу.

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Іронічний інструктаж
      Пішло в минуле хмуре царство спеки,
      і птаство в даль на зиму полетіло.
      «Дотримуйтеся заходів безпеки,
      дотримуйтесь режиму карантину».

      Патрульна поліція знову нагадує:
      «Не мчіться з квартир без потреби нагальної!»
      Патрульна поліція знов закликає:
      «Не пріться з квартир в інфекційні лікарні!»

      І чи стихнуть сонячні пісні,
      чи розквітне поетично день –
      «Одягайте маски захисні,
      уникайте скупчення людей,
      і тримайте метрів півтора
      ту дистанцію, що між людьми»
      Стане більше шансів у добра,
      і помітно менше у пітьми.

      «Недугою щоб не були убієнні –
      не нехтуємо догмами гігієни!

      У разі погіршення сам’почуття,
      у разі високої температури,
      ти номер клінічної реєстратури
      або телефон медсестри пошукай».

      Щоби хвороби у вир не втягнула вас віхола,
      щоби душа у захмарні світи не заїхала
      і щоби Лета у води сумні не покликала –
      «Викличте і дочекайтесь сімейного лікаря».

      Я то на ти, то на ви, мій невидимий друже.
      Зближує те, що в 2020-ому дуже
      тривожними стали мандрівки ранкові,
      тебе той – утіленням темряви – ко́від
      за світлу, за сонячну віру судив.
      У разі високої температури
      патрульна поліція тим порятує,
      що вмить побудує від вірусу тин.

      У разі погіршення сам’почуття,
      у разі підвищення температури,
      щоб обрій не був безпросвітно похмурим,
      ти Герасименка цей вірш почитай!

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Три причини
      Настрій несподівано зів’яв.
      На добу чи довше задощило,
      і барвиста сонячна сім’я
      сприйняла ту зливу не тужливо.

      Змилися печалі, попливли
      у плаксиві далі… Ще не пізно:
      і в лазур з пожовклої трави
      задзвеніла б знов зелена пісня.

      Запливіть, печалі, потоніть!
      Наче ключик золотий вручили,
      відчиню дверцята потайні
      і знайду для щастя три причини:

      гляну я за шибку, там дощ є;
      і любов, і доброта в душі є;
      і на суд страшний товсте досьє
      Осінь ця дощами не дошиє…

      10.2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Ода Крюкову
      Слухати про Крюків розпочнемо,
      розповім красиву правду вам,
      що я відчував, як вересневим
      Крюковим ранковим крокував.

      Крокував по вулиці Приходька −
      назва і прекрасна і смішна.
      Радість розросталась, а погодка
      наче на замовлення прийшла.

      І зали́шилась, бо до вподоби
      Крюкова краса і доброта,
      вікові доми й новобудови −
      милуватися не набрида.

      А які чарівні крюківчани!
      А дівчата, квіти, а птахи!..
      Я в їх чарах. А печалі мчали
      через міст у безвість навтьоки.
      Дніпре, і вхопи їх, і втопи.
      Сподіваюся: Дніпро послухає,
      тугу втопить. Вересневий Крюкове,
      крокувати солодко в тобі.

      Наче на побачення – до жінки,
      на котру усе життя чекав.
      Серце б’ється фантастично дзвінко.
      Крокувати Крюковим – це кайф.

      Крокувати й знати, що ніколи
      Туговії шлях не заметуть.
      Бо врятує Крюковим ранковим.
      Бо говорять кроки: саме тут

      стане настрій світлим і бадьорим,
      як ти мною, доле, не крути,
      де квітують айстри і майори,
      зяблики співають і круки.

      Де ніхто, ніж ти – лунає з кроків −
      не напише краще про твоє.
      Не потрібен Київ, а ні Краків,
      а ні Бруклін, коли Крюків є:

      щастя промінь, чиста тиха повінь,
      що сумне і зле в мені змива.
      Я крокую Крюковим ранковим
      і п’янкі повторюю слова:

      вирушай правобережжю в руки,
      в ньому станеш мудрим і прудким,
      бо колиска щигликів – це Крюків,
      Крюків – це летовище круків.

      Вирушай правобережжю в руки,
      маршируй, віршуй і молодій.
      Бо колиска радощів – це Крюків,
      Крюків – це летовище надій!

      2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Ода Котельві
      А ви бували в Котельві?
      Ні! Неодмінно побувайте!
      І виростуть слова живі
      якщо не в оди, так у байки.

      А ви бували в Котельві?
      Ні, не чіпайте з нею сайти.
      А з чистотою в голові
      в містечко ладне приїжджайте.

      Й зустріньте (трішки потерпіть)
      бузкові сутінки, казкові
      не в Тель-Авіві, не у Львові –
      у виноградному алькові,
      у слобожанській Котельві.
      Тож побувайте в Котельві,
      де сяє сало на пательні,
      де зачекались кораблів
      красуні – сосни корабельні.

      Де світять гори гарбузів,
      де океани картопляні,
      де будуть раді вам усім
      гостинні славні котельв’яни.

      А котелевочки ж які!
      Обріжте (йо ж мойо, жаркі!)
      і сум, і сором, й обережність.
      І, поскидавши піджаки,
      макітри гублять котелевці!

      О як виблискує гопак!
      Так що квітує вдруге вишня,
      так що в танок іде Ковпак
      бруківкою погруддям пишним!

      Комфорт покиньте, мов тюрму,
      не до Полтави чи в Опішню
      ви приїжджайте – в Котельву,
      врочисто встрінуть і троїсто!
      Пора палати чудесам!
      Мені ж пробачте, що був сам
      у Котельві моїй проїздом.

      Крізь миле селище везли
      в Пархомівку, в музей Луньова.
      Коли б іще промчався з ним –
      красу й дива не пропустив
      і в Котельву влюбився знову!

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Що ще?
      прогнози
      ВООЗ
      не праві
      не ковідне літечко
      ближче
      прийди
      закликало
      з трави
      кульбабок
      і грициків
      грище
      а з віття
      плоди
      що пливли
      до спілості
      звали
      найкраще
      душа
      мов стебельце
      тонка
      сміється
      від щастя
      і плаче
      гукає
      шикарне
      в думках
      за руки
      хапає
      за плечі
      душа
      мов закоханий птах
      тому що
      тямущо
      щебече


      06.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Кульбабка і каштан
      Як тільки повністю розтанув
      на вулиці і в серці сніг,
      кульбабця в хостел «Під каштаном»
      вселилась в закутки ясні.

      І той міцний, крислатий хостел,
      немов хустина, захистив
      тендітно-гордовиту гостю
      від злив густих і гострих слів.

      Прийшло життя не біло-чорних,
      а золотаво-срібних смуг,
      в небес і чорнозему жорна
      не весь вона жбурляла пух.

      У світлім настрої, в азарті
      Кульбабка влітку розпочне
      із пряжі білої в’язати
      Каштану шапку і кашне.

      05.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Оспівування півників
      Пандемія, криза, карантин –
      цей коктейль ковід наколотив.
      І нехай вакцини ще не виникли,
      двірники прогнали холоди
      піками та віниками
      півників.

      Не побіг у даль на жаль ковід,
      та помітно затремтів,
      бо світ
      від сумної хворої весни
      в літечко чудове довге вирушив
      з ірисами-стягами: вони –
      смутку супротивники
      і вірусу.

      05.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Каштан весну порятував
      Птахами, піснями повстань
      рішуче і пристрасно, травню!
      Розкішно розквітне каштан.
      Прекрасну рослину прославлю,
      що втілює ніжність і міць,
      і скоро повсюди запалить
      нескорене полум’я свіч
      ворожі шоломи й жупани.

      Каштан над садами цвіте,
      а я над словами працюю.
      Він місто смішне і смутне
      і юну тендітну красуню
      від вірусу порятував −
      огниста, весела, барвиста!
      Каштан – кошовий отаман
      весняного славного війська!

      03.05.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Ми будемо веселими
      Тривожна прийшла весна,
      лякає коронавірусом,
      та світ, що печаль пізнав,
      у літо веселе вирушив.

      Плането, жахи відкинь –
      з бідою страшною справишся,
      бо квітень такий дзвінкий,
      як Відень епохи Штрауса!

      Маестро добро несе
      і вальсами, і галопами.
      Вкраїно, багряне все
      в блакиті святій потопимо!

      Журбу і жалі спали –
      розкішно розкучерявишся,
      бо квітень такий смачний,
      як Відень епохи Штрауса!

      Маестро несе весну
      і вальсами, і мазурками.
      Натхнення крихке зміцню –
      не буде сумним, затурканим.

      Поете, жагу звільни –
      на світ на увесь прославишся,
      бо Квітень такий хмільний,
      як Відень в епоху Штрауса!

      04.2020





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Ми неодмінно подобріємо
      Жорстокий світ. Весна сумна.
      Пресвітло плачуть абрикоси,
      зітхають, просять, а чума
      з Уханю косить, косить, косить…

      Коронавірус! Настрій зліг,
      як на стежки в журбі сережки.
      Поете, їх з-під ніг брудних
      обов’язково підбереш ти.

      Чиє шаленство пелюсток
      розрадить карантинну школу?
      Пообіцяв серцям бузок:
      «Розквітну, ждіть, обов’язково!»

      І сяєво казкове з віт
      розколе хмару пандемії, –
      страшна розвіється. А світ
      обов’язково подобріє.

      04.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. На поминальні дні
      Хоч квітень збільшив сяйво квітів –
      тепліший світ не подобрішав:
      на поминальні дні закриті –
      для тебе – храми й кладовища.

      Дістали міри карантинні.
      Ти плачеш, мрійнику, ти стогнеш:
      у хаті власній, у родині
      для спритних вірусів ти – здобич.

      Та для каштанів ти – товариш.
      У колі рідних, на вечері
      ти з пасочками споживаєш
      не тільки звістки невеселі –
      і позитивні п’єш новини.
      Ось повідомлення останнє:
      підсвічники установили
      на поминальні дні каштани.

      26.04.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Дякую Богу
      Дякую Богу, що дихаю
      Й хочеться дихати ще.
      Стрічкою, річкою тихою
      Стежка життєва тече.

      Дякую, що розмежовую:
      Де золоте, де святе?
      Де висота, де безодня є?
      Дякую Богу й за те,

      Що незнайомим не тикаю,
      Грань не руйную тонку,
      І що з природою дикою
      Поводжусь не як «дикун».

      За щастя формулу знайдену
      «Дякую!» Богу скажу,
      Бо не розгублюю райдугу
      І в найгучнішу грозу.

      Що впорався із недугою,
      Взявши наснагу у трав,
      І що веселкою другою
      Райдужну подругу дав.

      Дякую ще й за поезії
      Зрілі яскраві рядки.
      Рівень її не понижую.
      Бо їй дзвінкій завдяки

      Пишною, віщою піснею
      Богу подяка зліта
      За мрію, що нині здійснюю
      З вами. А річка життя

      Рідним і друзям утіхою
      Тепла і тиха тече.
      Дякую Богу, що дихаю,
      Й хочеться дихати ще.

      2017




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Ода ліхтарям
      Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
      а чи метеликів − о будь-якій порі
      самотніх перехожих частували
      нектаром золотистим ліхтарі.

      Допоки не доходили додому,
      допоки снів садочок не доспів −
      допомагало подолати втому,
      втішало їхнє сяєво і спів.

      Чи листя, чи сніжинок зорепади,
      чи квітів карнавали, чи плодів −
      всім занепалим шал їх серенади
      журбу і золотив, і солодив.

      Співали полум’яні їх овали:
      «О панни, ви ж не хворі, не старі!»
      Похмурих перехожих лікували
      ноктюрном променистим ліхтарі.

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. У Парижі теж бабине літо
      Літо бабине бавить планету:
      невагома, ажурна журба.
      Листя падає, та менуету
      молитовні виконує па.

      Листя падає. Сонце голубить,
      зацвіли діаманти в росі,
      і газони радіють і клумби.
      Тільки чути: «Бонжур!» і «Мерсі!»

      А як листя, від посмішок світле,
      вітер злістю зими шарпане –
      літо бабине лагідне вип’є
      з ним шампанського чи шардоне.

      Скаже листю: «Ти – талановите»
      і в сріблясту огорне вуаль.
      Не прощається бабине літо.
      «До побачення!» − «Оревуар!»

      2019




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Поет помирає


      Поет помирає від прози життя,
      каштани і клени запалюють свічі,
      бо не до значних поетичних звитяг,
      якщо «Київстар» попередила двічі.

      Його не тривожить артрозів шантаж,
      його не лякають неврозів погрози –
      Поет помирає від прози життя,
      Поет помирає від побуту прози.

      Зів’яли пісні, засихає сонет,
      якщо негаразди обсіли всілякі.
      Поета обличчя пісне і сумне:
      томати чомусь несолоні в салаті!

      Проблем завдяки надважкому ярму,
      не просяться рими в поему чи в оду,
      бо треба негайно зробити йому
      у полудень літній гарячою воду.

      Поет помирає в страшній німоті,
      серпнева краса неоспівана плаче.
      Мотив патетичний, токсичний мотив
      збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

      в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
      «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
      За Музою і за Пегасом печаль
      погаслу рясними сльозами зволожив.

      Поет помирає від прози життя.
      Щоб дару з нуждою в бою не померти –
      пришліть саквояжі взуття і шмаття
      і в крупних купюрах валюту в конверті!

      Щоб творчість його про квітучі сади
      над буднями й нами сіяла зорею –
      потрібно державі Поета завжди
      в теплиці тримати чи в оранжереї!

      2019



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. Котик-муркотик i повний животик
      1
      І справді геть похолодало.
      Сіренький котик, ще малюк,
      потершись об штани невдало,
      приліг зігрітися на люк.

      2
      Де скошена отава, кошеня
      у синь, уже не зоряну, злітало
      на крильцях вдячності, бо я щодня
      сумлінно дарував йому сніданок.

      Проте сьогодні не приніс чомусь.
      Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
      Ти інших слізним нявканням примусь.
      З тим відійшов. Але душа тривожна.

      Знервована. Махнув і налякав.
      І кошеня забігло і затихло.
      Але в ту ж мить здійнявся ураган
      і рикати став велетенським тигром.

      І не лише у нашому дворі
      (про це я прочитаю в Інтернеті):
      і в Крюкові на Деєвській горі,
      по всій країні, на усій планеті.

      Та найгучніше в Чилі і Перу,
      та найлютіше у Перу і Чилі.
      Задушений, замучений помру
      зі Всесвітом по скупості причині.

      О, як нам жити хочеться! Скоріш!
      В крамницю залетів цілодобову.
      Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
      Я промовляв безцінному до болю.

      Надія звеселя і затуля.
      А кошеня поїло і простило.
      І милим муркотіння звіддаля
      пробачила Земля, і сталось диво:

      на всій планеті вітер злий затих,
      лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
      Ми всі відповідаємо за тих,
      кого так необачно приручили.


      08.2016






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Диптих про Ворохту
      1
      В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
      Тулилася вулиця файна Івана Франка.
      Ось вілла Грабовських. Пробачте, в думках ще бродив по Ворохті,
      дорогою в горах, яка і в'юнка, і п'янка.

      Бродив захмеліти й за ручки чорнички вчепитись.
      Положення розуму скроєне вкрай нестійким,
      як над головою лугів королевичі квіти,
      коли під ногами блакиті княжни ластівки

      літали лякливі, як нині за спогадом спогад.
      Літали щасливі. А з ними і з прагненнями до каплиць -
      в гарненькі граждинки Спасителя й Духа Святого
      і до Богородиці в гості, Ворохто, поклич.

      Поклич покорити вершину священну Говерли.
      Прости, я злякався: надумав - надмірно крута.
      Проте я затримав потік, що в долині плутав.
      Життя повернувши в цікавість-натхнення померлі,
      тікала крізь пальці прудка прохолода Прута.

      Тікала у пам'ять. А травень драйвово добро ткав.
      Щоб сумнів здолав і на берег шовковий ступив,
      на подвиг солодко-дзвінкий надихала Ворохта -
      ворота, відкриті до раю смерек і струмків.

      В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
      Тулилася вулиця файна - Івана Франка.
      Гімназія вразила б, розум коли б не ходив по Ворохті,
      дорогою в горах, яка і легка, і п'янка.

      Вокзал залізничний нервує, ревнує, бо тричі
      дзвонили і плакали рідні Дніпро й Кременчук.
      Чекають на мене. Бо раптом Ворохта покличе -
      до неї, що птах до гнізда, назавжди прилечу!

      2

      Віддячити за вірш повинні.
      То ж до Карпат мене відправте,
      щоб опинивсь на Верховині,
      там, де тандем краси і правди.
      Там, де Гуцул гарцює, там, де
      йдуть: вуйком травень по Ворохті,
      по луках лікарем лелека;
      де зяблик - мікропаваротті
      дарує арії смерекам.

      Де сяйво кольорів державних,
      і від опришків блиску трохи;
      де спрагло віршник - макрозяблик
      складає голосисті строфи.

      Карпатський край полтавця викрав,
      коли своїх співців забракло,
      щоб із мого шедевру мікро
      собі зробити славу макро.


      2018




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
      Ти - співробітниця проста,
      яку і "босс" і "босски" бісять.
      Ти - мрійниця. Тому й пристав
      гарненький молоденький місяць.

      Він — цар, напевно, хмар отих,
      які чинити мусять опір,
      допоки лл'є у вушка опій.
      Високий, дужий молодик,
      але, на жаль, він — вузьколобий.

      А ти, від сяєва хмільна,
      змивала погляди з вікна,
      службову місію виконувала.
      Та частка вольності втекла.
      І там, за рамою віконною

      туди стрілою полетить,
      де мчить небесним містом «опель».
      Красивий, стильний молодик,
      але, на жаль, він — вузьколобий.

      Згадала пагони душі,
      розквітлі, звідусіль душили
      машини гарні та чужі,
      і магазини, і мужчини.

      А ти ні з чим. А де знайти,
      з яким і хміль, і біль поділите?
      Є в офісі одинаки,
      та не такі. А на годиннику

      доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
      І там розкішно повечеряти
      із місяцем, що пес, ні, паж.
      Нехай блищить. Від пана й челяді

      у власній мушлі передих.
      Нехай спочинуть установи.
      Чудовий, милий молодик,
      але, на жаль, він — вузьколобий.

      А ти з романом долети
      до Франції, добра, мчи далі.
      Стендаля стильні сторінки
      твої жага й журба читали.

      Чуже кохання потекло
      у сон, де всі тебе хвалили,
      де з мужиком і бутіком
      була з шикарними своїми.
      Будильник ляскав батогом.
      Церкви за мріями дзвонили.

      Пропав мужик. Агов, бутік!
      У пам'яті альбом утік,
      де спроби визволити з роби.
      Пощез і гарний молодик,
      але, на щастя: вузьколобий.

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Коли каштан один
      Весною сповнена Полтавщина
      від Солониці до Сорочинців.
      Родить задумавши каштанчики,
      каштан біліє і соромиться.

      Словами лікаря сполоханий,
      щоб стати позитивно мислячим,
      на зберігання у пологовий
      направився у травні місяці.

      У віці більше ніж поважному -
      ймовірно передчасні стануться...
      А ще лежить він, зауважимо,
      в палаті, де палають панночки.

      Медсестри, що їх обслуговують,
      бувають часто нетверезими,
      дратують гонором і мовою,
      та допікають у мережаній

      білизні вишні та шовковиця,
      в рожевих пенюарах яблуні.
      Каштан біліє і соромиться,
      що непристойно він одягнений.

      Хоч неважнецький стан теперішній -
      від щастя свічечкою світиться,
      чекає на веселий вересень.
      Іще три місяці... А літечко

      тендітним - смілці і шоломниці
      привіти шле - зблизька ж, не здалеку.
      Каштан біліє і соромиться,
      мов не в спортивних, а в підштнаниках.

      Весною сповнилась Полтавщина
      від Солониці до Сорочинців.
      Створить замисливши каштанчики,
      каштан хмеліє і ... соромиться.

      05.2019



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Дует непереможений
      Cяє даль зорею золотою,
      наміри окрилює міцні.
      Конюшина злету салютує,
      ми весні даруємо пісні.

      Забуваємо, що у неволі
      і жури, і сумніву жили.
      Ніби отамани, анемони
      на бої ведуть і на бали!

      12.05.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Дует нескошений
      І на улюбленій скосили
      моїй галявині красу,
      (вертунчиком гучним, скаженим)
      пісенну розквіту. Прощу...

      Заплачу, захлинусь печаллю.
      Та швидко радістю схопив
      квітуче: мчанням і звучанням
      дует нескошений - шпаків!

      05.2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Гори поряд
      Як добре крихитній мурасі,
      на враження на свіжі ласій:
      не треба вирушати в гори.
      На смутком-сивиною хворих

      у щирім захваті погляне
      і загордитися примусить
      кульбаб окрилені монблани,
      врочисті грициків ельбруси!

      30.04.- 01.05.2019



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Усмiхнися, грицику
      Ні сузір`я не заводять,
      ні з хмаринками гульба.
      Погляд ніжний незабудок
      чи палкий, п`янкий кульбаб -

      чий обрати? Дні і ночі
      плаче грицик-однолюб.
      Ні в кіно піти не хоче,
      ні на блуд, а ні на клуб

      нумізматів. Навіть звати
      перестали. Вибачай,
      бо у друзів буде свято,
      в тебе - втома і печаль.

      Доля вдарила чому так?
      Пропустив похід у паб!
      Ніжний погляд незабудок
      чи палкий, п`янкий кульбаб

      чий обрати? Гірко плаче,
      заливається слізьми.
      Ліки ти візьми найкращі
      в поліклініці Весни.

      Де припише-знищить смуток
      мудрий Квітень-ескулап:
      "Ніжний погляд незабудок
      і палкий, п`янкий кульбаб!"

      04.2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Грицики i ми
      Грициків уквітчані плантації,
      що до Сонця тягнуться щосили,
      бо до чого прагнути побачили.
      Грициків уквітчані плантації
      дужими зробили і ледачими,
      щоб не потоптали, не скосили
      грициків уквітчані плантації,
      що до Правди тягнуться шосили!

      04.2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Весни пожежа
      Весни пожежа і в мені пала.
      Горю, як світ, її вогнем зеленим.
      І як у неї надлишок тепла,
      так надлишок метафор і у мене.

      Земля траві, то що вогневі гас:
      так блискавично, із билинки-іскри
      по чорнозему зелень розлилась,
      як по Вкраїні військо запорізьке.

      Весна прийшла на піках козаків.
      І щоб козацьким люлькам задиміти,
      мов з тисяч запальничок язички,
      метнулось листя по бузкових вітах,

      по вітах лип, каштанів та беріз -
      весь парк палахкотить воскреслим листям!
      І кожен кущик - літу обеліск -
      тепер весні салют зелено блиска!

      04.1994



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Чорнобиль
      Пороблено щось з Україною. Боже, чому?
      Давно не лунає від неї медових мелодій.
      Якщо і заводить, то лиш полинову, сумну,
      бо чорний полин полонить золотавість городів,
      і мед стільниковий спотворює смак полину.
      Хороним надії, в журбі поступово холонем.
      А лань благородна стає антилопою гну
      в Асканї-Новій, і степ в його чорнім полоні.
      Та гірше - Полісся: порізане в рану одну.

      Хороним надії. Самі помираєм поволі.
      Ласкаву траву він спотворив у грубу труну.
      Калічать копитами коники личка півоній.
      Нагадує хата білява похмуру тюрму.
      Не сонце-блакитний наш стяг, а криваво-червоний.
      На голови наші, на коси-чуприни чому
      не хустку барвисту - вінок одягнув нам терновий?
      Не шапку смушеву сріблясту - а чорну чалму
      Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль,
      ЧОРНОБИЛЬ!

      04.2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Весняний вернiсаж
      Весняний вернісаж: картини, де розквітлих
      розрадить, надихне краса міцна рослин -
      яскравих, запальних. Де крокус, як розвідник.
      Де пролісок, немов ясної сині син.

      Весняний вернісаж, де вранішні фіалки
      і пшінка, і нарцис до бджілок і джмелів
      звертаються: "Скоріш пірнайте і співайте,
      щоб наш нектар хмільний від чар і чвар звільнив!"

      Весняний вернісаж, де просить абрикоса:
      "Хай кроки і думки високі і легкі
      засвітяться у всіх. А збірку цю прикрасять,
      мов квіти весняні, окрилені рядки!"

      04.2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Аквавiта
      Яка ця зелень соковита,
      яка п`янка вона у трав.
      То юний Квітень аквавіту
      у Сонця і Землі украв.

      Не перестане з них доїти
      не літри - кубометри трав.
      То ж добиратися до літа
      нам доведеться всім уплав!

      04.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Грiють землю,синь лоскочуть
      І мечами, і свічками кличете:
      "З криці й висі принципи візьми!"
      Пізно, милі білопінні грицики,
      білолиці лицарі весни!

      Ви, напевно, зиму всю батрачили,
      та зусилля не в пусту потрачені
      на роботу й квітоінститут,
      бо ростуть і на піску патриції,
      принци і під стінами цвітуть.

      Грицики - ви сильні і граційні!
      Закохався в січні і забув:
      не замовив у весни-кравчині
      ні жабо весільне, ні жагу.

      Вашими розкішними розетками
      (бо чітка натура і чіпка)
      ніжні килимки на луках зіткані
      з тихих за кульбабками зітхань.

      Вами розфарбованою зіркою
      не зникай, натхнення. І нехай
      тричі заповіти перепишете,
      поки знищить посмішки смітник -
      спромоглись ви, білокрилі грицики,
      обрій темнохмарний освітлить!


      04.2019



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    77. Абрикоси розцвiли
      Абрикоси, розумієш, розцвіли.
      І блакить, і синь цілують пелюстками!
      А злотисті бджоли і джмелі
      у обіймах у дзвінких їх постискали!

      Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
      І хоч сумніви давить не перестали,
      ти повір мені: і болі, і жалі
      відлетять у небуття із пелюстками.

      04.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Князюйте, джмелику
      Весна звелить - і вмить бажання змеле,
      але кохання зразу не спече.
      Весна дзвенить, в траві князює джмелик,
      але його правління не з мечем.

      Позабував, чим володіє змалку.
      Сів на недопалок старий, без тютюну,
      на фантик висохлий, нарешті на фіалку
      джміль опустився юну і хмільну.

      04.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. З музою одружуюсь
      З музою розлучений, у відчаї
      до натхнення я б не докульгав,
      та побачив грициків уквітчаність
      і готовність розцвісти кульбаб.

      День давив сумними перехожими,
      оточивши звідусіль дощем...
      Я завмер, журбою переможений.
      Врятувало диво це, бо ще

      мить одна, і ладен був зарюмсати:
      рими і метафори, ви де?
      А тепер я вірю: на заручини
      ви кульбаб цвітінням позвете.

      Ви сріблястим блискотінням грициків
      і рожевим сяйвом споришу
      на весілля з Музою покличете -
      на високих крилах полечу!

      04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Затанцює осінь
      Під акорди вересня веселі
      на літзборах, в полі, у пивній
      о, поете з долею Єсеніна,
      дріб`язкове ти забути вмій.

      А природа, з холодом упоравшись,
      атмосферу створює думкам
      сонячну. Та затанцює скоро вже
      осінь Айседорою Дункан.

      09.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Диптих: під кленами, під зорями
      1
      Ні, багрянцем серця не запалять
      ці листки, у холодній іржі.
      Та зігріє про золото пам`ять
      і про зорі в долоні вірші.
      2
      У тиші, у мушлі прозорій,
      під вартою муз на Парнас
      по місту йду, мислю про зорі.
      У висі подбайте про нас.

      08.09.2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Квітню велика подяка
      Жирголі бджолами-джмелями,
      дзижчаннями печаль спиляли.
      Проте вівторок змив неділю,
      весняним чарам знов не вірю.

      Знайшлась опора в очеретах.
      Веселим шурхітом усуньте
      жорстоку думку, що в поета
      порожні з озером стосунки.

      Не дружні, правда, й не ворожі.
      Враз вилетів красивий крижень,
      журбі караючим сюрпризом,
      напрузі вироком і прозі.

      Поету в буднях не померти
      і не бродити в них похмурим
      у пеклі сірості, бо верби
      смарагдом райським спалахнули!

      А лиски звихрили лезгінки,
      що й сонечко закрили бризки.
      Ні, весняні дива, не згиньте,
      коли почнуть проблеми гризти.

      Душа і кривди кригу стерпить,
      весною-піснею вогненна.
      Очерети - русяві шерпи,
      ведіть на Еверест Натхнення!

      18.04.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Небесній Сотні
      Хлопці, вже четверті роковини
      вся в сльозах держава відзнача.
      Тільки ті, хто в смерті вашій винні,
      ча-ча-ча танцюють під "Кача".

      А країна котиться в безодню,
      торгашів штовхає торжество.
      Тих, що на Донбасі кращих сотню
      жадібно помножили на сто!

      Як на небі вашим світлим душам?
      Де погрози "Раші" не страшні.
      Чи приємно не приймати участь
      у мишиній нашій метушні?

      Втім, не тільки з римувань комірки
      України славлю я красу.
      Хлопці, як і ви з-над хмар, повірте,
      миру їй і мудрості прошу!

      Хлопці, як і ви з надхмар`я, знайте,
      винуватих покарання жду,
      з думкою, що й найкрутіший снайпер
      на прицілі Вищого Суду!

      20.02.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Ясенопад
      Вирує та шумить ясенопад,
      злотавих барв дає дощу в наливку.
      Таке яскраве, як Яценюка
      падіння з політичного олімпу,
      вже двірника це дійство не ляка.


      10.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. І цвітіть і живіть

      Як бадьорими залишимось: бордовими
      затужили явора листки.
      А кульбаби кущик між бордюрами
      навпаки задумав розцвісти.

      Усміхнулося ві сні весна йому,
      цвіту, що препишно-золотий.
      Що за тиждень буде ми не знаємо?
      Що - за місяці? Що - за роки?

      І яку державу - ми збудуємо?
      А кульбаби кущик збудував
      дім розкішно-світлий між бордюрами,
      є майстерня там, є будуар!

      26.09.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Присвята абрикосинкам
      У веселій і юній весні
      абрикоси печалились чорними,
      і здавались дерева мені
      каравелами з голими щоглами.

      Віднесли у дорослу весну
      під вітрилами біло-рожевими,
      і отримав надію міцну,
      і розквітла душа. Ой, невжЕ вони!

      Відцвіли, щоб на хвилях тепла
      пелюстками опалими жалити.
      Й затопила зелена імла,
      та росли у ній зоряні зародки.

      Ледь помітні, такі ще малі...
      Першим другом і першим учителем
      довго-довго в зеленій імлі
      помаранчеві зорі очікував.

      Запалали у червні мені...
      Поспішав до них як до святилища,
      довго-довго в зеленій імлі
      помаранчеві зорі світилися.

      В липні згасли. Та втілення мрій
      не забуду я в серпні щокатому.
      Довго-довго в зеленій імлі
      помаранчеві зорі шукатиму.

      Довго-довго в холодній імлі
      помаранчеві зорі чекатиму...

      11.07. - 22.08.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Страшна жара
      Страшна жара природу добива,
      сокира спеки ще і ще гостриться...
      І вже, на жах, середньодобова
      температура досягла плюс тридцять!

      Сміється з нас колись ласкава вись,
      вночі регоче молодик дворогий...
      І раптом з неба цівки полились
      безцінної, цілющої вологи.

      Здавалось: кропу висохле стебло
      запалиться свічою поминальною...
      Та на тепло смертельне потекло
      це диво із машини поливальної.

      Страшна жара природу не доб`є:
      її врятує і людське, і Боже...
      Горобчик із калюжки воду п`є.
      І п`є, і п`є: напитися не може...

      08.07.2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Під ногами і на серці
      У любові ми були блаженні:
      почуття красиві, та не сильні,
      наче квіти білі і рожеві
      подорожника і конюшини.

      Вдалині вогні уже й не жевріли:
      погасили схили нас осінні...
      Світять квіти білі і рожеві
      подорожника і конюшини.

      Назавжди погаснемо невже ми?!
      Але нам світили не в півсили
      квіти-вежі білі і рожеві
      подорожника і конюшини.

      Не вб`ємо, що розцвіло у червні!..
      І в глибини серця помістили
      світлі вежі білі і рожеві
      подорожника і конюшини.

      І любов, я знаю, збережемо
      і осилимо осінні схили:
      сяють вежі білі і рожеві
      подорожника і конюшини.

      26.06.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Мряка сяяла
      Мряка сіяла сумно і м`яко,
      плакав дощ і зі мною балакав
      про Марокко, а може, Монако,
      де розплескано море блакиті,
      про тепло говорив і про квіти,
      про незвичні, свої не помітив.

      Сутінки наближались липневі,
      ми з дощем підійшли до лілеї,
      марокканської барви, і в неї
      кожна квітка - маленьке Монако...
      Дощ балакав зі мною і плакав,
      мряка сіяла світло і м`яко.

      07.2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Повість про поета і шовковицю
      Дивлюся на доспілу я шовковицю
      не тільки з апетитом - із цікавістю
      і черевом, і розумом полізу я,
      порівнюючи дерево й поезію:

      чим гілка вище, тим принади більші,
      чим задум вище, тим сильніші вірші,
      і яскравіші... Ягоди поїв
      і найгарніші, і най, най... Бо їм
      своє життя продовжити в мені.
      Але про них написані пісні,

      чим далі я відходив, тим сумнішали:
      що не поласував я найсмачнішими!

      18.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. I до і після гарного дощу
      До

      Неначе сонце шлях стелило,
      яким думки гіркі повзли.
      І клен з долонями в щілинах,
      і ми були на небо злі.

      Пересихали Псел і Ворскла,
      було зело ледь-ледь живим.
      А клен ховав долоні в зморшках
      і роздратовано шумів.

      Після

      Неначе добрий дощ украв шлях,
      яким неспинно сумнів плив,
      і зрозумів я: ти - найкраща,
      і задзвенів твій срібний спів!

      Неначе добрий дощ украв шлях,
      яким до нас текла печаль...
      А клен сушив долоні в краплях
      і задоволено мовчав.

      22-28.06.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Один, два, три, три, чотири
      Очерет - один у полі воїн,
      а гроза накинеться за мить
      на редути, де їх тільки двоє:
      він і річка, що під ним тремтить.

      Їм три дні протриматись, три ночі...
      Хоч і кличе: "Списи, уперед!"
      Злякано травичкою тріпоче
      чотирьохметровий очерет.

      25.05 - 15.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Кумири премилі
      Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
      Години ці у цілковитій темряві,
      неначе вічній, злій-презлій, для віч,
      для ніжних-ніжних, можуть буть смертельними.

      Неначе снігом червень замело.
      Ми у пітьмі і холоді поплачемо...
      І врешті-решт засяяло воно,
      і насолоджуємося побаченням...

      Та затягнувся Сонечка візит.
      Напружено понурі очі мружимо.
      Але не стулимо до рисочок: висить
      над нами Хмара, біла. Як морозиво...

      11-19.06.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. До злету далеко
      І червень вже у височінь злетів!
      І прагнуть - плодики, іще у травні квіти.
      Та скільки необхідно кислих днів,
      щоб у раю серпневому доспіти?!

      В "червонобоке" зразу не стрибнеш,
      в "доросле" за хвилину не долізти.
      І яблучко, зелене і дрібне,
      сором`язливо тулиться до листя...

      11-17.06.2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    95. Про літо, липу і пилипа
      Злітає літо, зацвітає липа
      і рейтинги пахучості очолює:
      така велика, як жага Філіпа
      Кіркорова до Алли Пугачової!

      02.06.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Запах томатного соку
      У літній полудень ми готували борщ
      і з овочами давніми і свіжими.
      Отак і почуття різняться, бо ж
      одні з`явились, інші в зиму вижили.

      Весна в очах сіяє і в садах,
      і шлях у рік ми весело осилимо.
      Але в серцях чому, палкий, запах
      томатний сік туманами осінніми?

      11-12.06.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Мистецтво і природа
      Щоб написати щось ліричне,
      чи іронічне, чи вогнисте
      прийшли ми до своєї річки,
      на наше озеро Кохнівське.
      що нам красивіше за Світязь.
      Всі фарби на палітру вижму...
      Скоріше: хоче подивитись,
      як пишемо, з вербою пижмо.

      І почали природу тішить
      словами, барвами легкими.
      У світлій, у священній тиші
      година, друга пролетіли...
      Давно вже сонце не в зеніті,
      давно вже з вірша вийшла пісня...
      Скоріше: хоче оцінити
      живопис із вербою пижмо.

      Щоб кожен у талант повірив.
      Один мазок і твір готовий!
      Усі у захваті у щирім!
      А ще рослинам до вподоби
      безпосередність і порядність.
      Надходять сутінки неспішно...
      Скоріше: хочеться погратись
      у піжмурки з вербою пижму.

      28.05.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Місце, де пишеться
      Я сиджу на озері Кохнівському
      в чорному ширянні ластівок.
      Заховалась хмарка Білосніжкою
      за очеретяний острівок.

      Заховалась від лихої мачухи,
      щоб не затягнула у зиму.
      Чи кохана зможе те пробачити,
      що залишив з озером саму?

      Що прохання: не відходь - не слухав я
      на співзвучність-співчуття скупим,
      та не плив я плесом за лисухою,
      за натхненням в зарослі ступив.

      А птахи ширяння ще ушвидшили,
      довели до відчаю мене:
      що пернате товариство витче нам
      чи сумне грядуще, чи страшне?

      Я боявся птаство витче темряву,
      а співоче виткало блакить
      і щебече: ми любов постелимо,
      і кохана лагідно простить.

      Сядемо на озері Кохнівському,
      де крилато барвам і словам,
      усміхнеться хмарка Білосніжкою
      сонцю-принцу, що поцілував!

      14-30.05 2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Місце, де клює
      Сплативши борг сповна Ремарку,
      хай іншим фабули плете,
      пішли удвох: друг на рибалку,
      я прогулятися. Проте,

      товариш берегом блукає,
      шукає місце, де клює,
      я з будь-якого заглядаю
      в глибоке річки декольте.

      Від сорому не запалати:
      в чарівній глибині, на дні
      царівни озера палаци,
      які належать і мені.

      Чи галеони, де дукати,
      і відчувати: все моє!
      Це веселіше, ніж блукати,
      шукати місце, де клює.

      Принади - і на водній гладі,
      де віддзерлкалюється вись,
      хмарки тендітні та огрядні,
      але всі гарні. Ще дививсь

      на хвильок сонячне намисто,
      чи діамантове кольє.
      А приятель блукав невтішно,
      шукав те місце, де клює.

      14.05.2016




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    100. Золото і срібло
      Ловили золотими капелюхами,
      але воно слова жаги не слухало.
      Хоч сонечко тепер цілує палко,
      кульбабки, у сріблястих ви кубанках!

      05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Шматочок щастя
      По священній цій землі ступаю,
      (до сосни зі мною притулись)
      де були щасливими з тобою
      в осінь пізню, в згаслий падолист.

      Ця сосна - мов почуттів основа
      (за слабке продовження пробач).
      Вишиває тишу веселково
      рідна школа, що ганяє мяч.

      Все буяє ТУТ. У рідній школі
      геніальні творяться голи,
      і біжать мурашки мідночолі
      по корі у зморшках догори.

      Що вони знайдуть на тім верхів"ї,
      відшукають що у вишині?
      Чи важкі стежки ті, чи легкі їм?
      Те вони розкажуть лиш мені...

      Я тебе не бачив відучора
      і відчув ТУТ, що люблю Тебе!
      Де за мить мурашка мідночола
      поцілує небо голубе.

      25.05.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Шматочок свята
      Сонце, сосни, крила за плечима,
      гайвороння світле вар'єте.
      Ми до себе свято запросили
      і чекали - ось воно прийде.

      Та не вийшло, не розквітло свято,
      тільки запалало - зацвісти,
      як його нещадно стали рвати
      із мого минулого дзвінки!

      Пуп'янки, суцвіття шматували,
      із доспілих ягідок пиріг...
      Сподівання збігли за тумани,
      парус мрій у вітрі битви зліг.

      Чи фатальні рани, чи летальні -
      спорожніє намірів казна,
      і кохання - у часу лікарні -
      виживе,одужає хто зна?

      Та раділо сонце, бо не злими,
      щоб не затужити уночі,
      по шматочку свята понесли ми,
      ти - в долоні, я - у кулаці.

      22.11 - 11.12.2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Як жити?
      Прокинулась. Де у душі вогонь?
      Немає: пусто, холодно і тихо.
      Підкралося до мене звідкись Лихо,
      а я і не помітила його.

      Воно украло щастя бути разом.
      У яблуні замерзло зелен-листя.
      Як жити? У душі, у порожнистій
      вже оселились болі і образи...

      А чи була коханою, співучою?
      Безкрая вись без тебе не цікава.
      У долі я нічого не чекаю.
      Як жити далі? Запитання мучає!

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Дуету поетів і поезії
      Ну ось і осінь сунеться у гості
      особою веселої оси.
      Гуляємо оглядини у хости,
      і поки сонце не знесли норд-ости,
      даруєм хості промінці усі!

      Ожина сині додає, озону,
      запалює політ озимина,
      а золото березове прозору
      сльозину від падіння зупиня.

      У хаті, у культурному окопі,
      чекаєм окупації зими,
      укутані надіями, укупі.
      І з нами, що до полум`я прикуті,
      Поезіє, кохайся і живи!

      03.10.2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Подих осені
      Гроно горобини пожовтіло
      Так осінньо, мила, подивись.
      Та від листя віє позитивом,
      І цілує посмішкою вись.

      Ні, таки щось аварійне сталось:
      От і липень ліпить опір нам,
      От і прагнень опустився парус
      І політ обіймів обірвав.

      Та не скоро пристрасті згоріти:
      Маєм гарне вогнище своє.
      Павутину бабиного літа
      В Альпах Осінь тільки ще снує.

      І з льодовиків дарує грону
      Барву полум`яну золоту.
      Ні, до тебе я не охолону,
      Снігом ніжності не замету.

      Ні, за наші почуття не бійся.
      Щоб огонь у погляді зацвів
      Поцілую лагідно і міцно...
      Та замовкла соколина пісня,
      Очі, наче злякані зайці.

      Гроно горобини пожовтіло,
      Сумно стало серцю, не до ласк.
      Бабиного літа павутина
      Полетіла з Осінню до нас.

      07.2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Надія для двох
      Іде життя урок,
      вирує долі грище.
      Є тисячі зірок,
      ти від усіх найближче.

      Є тисячі жінок,
      ти від усіх найвище.
      І наш до щастя крок
      ніхто, ніщо не знище!

      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Прогноз на 24 серпня
      І грайлива злива миє дині,
      і Ярило у хмарини гупає,
      і у Львові, і у Маріуполі
      перехожі кажуть:"Ми - єдині!"


      24.04.2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Втопи нас, весно!
      Любов хоч пригасилась, – віршем-піснею
      Життя триває і весна трима.
      Трава стає густішою і вищою,
      Стає ще красивішою трава.

      А ми йдемо відродженими врунами,
      Немов по юній, радісній воді,
      Із кленами, які ставали юними.
      Ми залишалися сумні, немолоді.

      Топи нас, весно, в озері зеленому,
      Землею чорною в зеленому топи!
      А хто там розгулявся поміж кленами?
      То ми, кохана, з травами, то ми!

      Топи нас, весно, в озері зеленому,
      Пожовклим листям у зеленому топи!
      А хто там розгорівся разом з кленами?
      То ми, кохана, з крилами, то ми!


      04.2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. До абрикос
      Ходімо до розквітлих абрикос,
      Прекрасних, як щасливі наречені,
      І на Весни рожево-білій сцені
      Похмурість похоронимо й мороз.
      Ходімо до розквітлих абрикос.

      Ходімо до розквітлих абрикос,
      Ходімо до жерделі, до жирголі,
      Щоб музики послухати живої.
      Не на показ ходімо, – на покос.


      Де радощі ми пожинать почнемо,
      Бо абрикоса схилить до нас небо.
      Почнем солодкі слухати слова.
      А потім яблунево і вишнево
      Весна медово й доля заспіва.

      Щоб щастя пташку в пахощах зустріть.
      Журбу і жах жирголями загоїм,
      Читатиметься майбуття запоєм,
      Щоб навіть і найглибшою зимою
      Серцям сіяли сонечка суцвіть.

      Ходімо до розквітлих абрикос,
      Щоб ескадрилья зоряна-бджолина
      І доля нас не жалила – жаліла,
      Бо покохав надовго і всерйоз.

      Ходімо до розквітлих абрикос,
      Прекрасних, як веселі наречені,
      Щоб серце там тривожно-навіжене
      І спокою, і світла напилось.
      А добрим людям, гарним людям ось
      Рецепт від Ескулапа-Авіцени:
      Від всіх хвороб і бід всіх панацея –
      Ходімо до розквітлих абрикос!

      04.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Перед весною
      Перед весною всі такі красиві,
      Немов хтось у сріблястім решеті
      Злотисті зерна лагідно просіяв
      І засіяли зорі золоті.
      Перед весною всі такі чарівні,
      Немов мене у казку віднесли,
      Немов усі – принцеси і царівни,
      Всі претендують на престол Весни.

      Що буде світом править дев’яносто
      Безхмарних днів і зоряних ночей.
      Що буде світом править доленосно,
      Хто виграє й з відривом конкурс цей.

      Перед весною всі – такі ласкаві,
      Немов сховала доля пазурі
      І пестить нас троянди пелюстками.
      Немов мене, як голову журі,
      На кастинг цей, в цю казку запросили.
      І хоч на трон зійде лише одна,
      Перед весною всі – такі красиві,
      Бо кожна знає: це вона – Весна!

      02.2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Хурделиця і серце
      Заметене, побілене, заморено-сумнЕ те.
      Полагоджене на усе життя.
      Заметене-побілене. Та снігові замети
      йому здаються купами сміття.

      02.2010




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Небесним друзям і земним
      Я кидав чорний хліб гракам,
      На білому, трагічно-чорним.
      Гракам – небесним морякам
      Знекровлених морозів штормом.

      Щоб не змогла зимова лють
      Жбурнути їх в безодню смутку,
      Гракам із хлібом руки шлють
      Жилети рятівні і шлюпку.

      Гракам – небесним морякам ,
      А не повітряним піратам.
      І цим негоду налякав,
      Це їй страждати і вмирати.

      Мороз утік, а чорна глиб
      Об сонця пальці обпеклася.
      Яке це чудо – житній хліб:
      І порятунок, і прикраса.

      До берега добра паром
      На сріблі снігу золотиться.
      А грак виблискує пером,
      Як зачарована жар-птиця.

      І сонце свіже, запашне
      Смакує під святковим кленом.
      Тебе я спас, врятуй мене
      Крилом вогненним і натхненним.

      Зламай кайдани самоти,
      Спали недолі злість і сірість.
      А ще грядуще освіти…
      Та пізно вже: на клені всілись

      Всім задоволені граки.
      І на тополі й на висотці
      Граки – небесні моряки,
      Космічні чаклуни і зодчі.

      Я не простих птахів зберіг,
      Не темній зграї послужив я:
      Сніжинки з під жар-птиці ніг
      Злітають райдужним сузір`ям!

      01.02.2012











      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Звернення до природи
      У січні ввічливому опади зліпи,
      але щоб не дощі товкли акрилові,
      а сяяли і сіяли надіями сніги,
      і мріями, і зорями окрилювали!

      11.01.2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Прогноз і сміху, і сліз
      Сніг об’явився – у природі свято:
      Усіх і білими, і гарними зробив.
      Розтала жовч у ясеня крилаток,
      Іржа втекла з акації бобів…

      Радійте, а жаліти не потрібно
      Сосну зажурену, сумну озимину.
      Усім зима подарувала срібло,
      І тільки їм, зеленим – сивину.

      12/2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Різдвяне
      Cіяє Віфлеємською Зорею
      над Україною крило Святого Вечора.
      А ми малі крокуємо за Нею,
      і урочисто на душі, і весело.

      І Всесвіт усміхається у вуса.
      А ми, малі для світла не затулені,
      радіємо народженню Ісуса
      і колядуємо, і душі Ми Рятуємо.

      6.01.2014






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Моє новорічне привітання
      Щоб не діяли у КремлІ нам,
      ми - підзахисні у небес.
      І одужає Україна,
      і одружиться із ЄС!

      25.12.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Україно, ти одужаєш!
      Не буду з Україною стогнати,
      а рану заподіяну стократно
      у душу добру долею лихою
      (загарбниками, дурнями лихою,
      бо керували нами не Сократи)
      я думкою народною загою:
      «Азарова із урядом-ордою
      І хана Януковича – за грати!»

      24.12.2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. І стали брили крилами
      Опадають у пам'ять уперто сніги,
      Замітає майбутнє брутально, без жалю
      І стежини до тебе у тьмі не знайти.
      А шукати до іншої, ні - не бажаю.

      У печалі я: ліра – зітліла, німа.
      У мені, чи у небі мовчання причина.
      І у залі погаслій Пегаса нема,
      А із музою ніч і зима розлучила.

      О, не муч, не дави, зимонько, а дивуй,
      Заміни себе злу на усміхнену, світлу.
      А інакше у савані сивому зникну.
      І почула зима: душу має живу,
      То ж і подарувала мені рандеву
      У сіянні весняно-весільному снігу.

      У саду яблуневому, білому сні,
      На землі, у душі зацвіло, як у небі.
      Заіскрився усмішками ніжними сніг.
      Небеса принесли пелюстки яблуневі.

      Я запалюю в небі зорею тебе.
      І стає снігопад яблунево-ласкавим,
      Хай лютує зима, замітає і дме.
      До весни і до тебе іду пелюстками!

      23-26.12. 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Зброя літератора - оса
      Обома руками за Обаму
      і прем’єра Великобританії.
      Територію оту, обману,
      гривні і порядності обвалу,
      я блокую лайкою брутальною.

      І лякаю велетом-осою,
      висотою, люттю не людською.
      І кого моя оса б ужалила?
      Обома руками голосую:
      пару – Януковича, Азарова!

      17.12.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. На святковий день
      Полем кроки непосильні:
      заметіль збиває з ніг.
      Ніби попіл небосині,
      пада, засипає сніг.

      Пада сніг, блакить згорає,
      загуляла заметіль.
      Та зима не подолає:
      на Святого Миколая
      ми в долоні золотій.

      Пада сніг небесно-білий
      на беззахисність земну,
      щоб гріхи нас не згубили,
      як мороз – озимину.

      Хоч і ворог наш лютує,
      ніби знак спасіння – сніг.
      Кожне серце безпритульне
      знає: Бог усіх врятує,
      забере до себе всіх.

      Ми усі – Ісуса діти,
      всі ми – Господа сім ’я.
      Хоч нам сонечко не світить –
      сніг нам сонячно сія.

      Хоч нам сонце не палає –
      свічі і серця горять.
      На Святого Миколая
      снігом землю покриває,
      світлом Божа благодать.

      19.12.2009




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Йолки-палки
      Чия міліція: народу, чи «урода»?
      Ви, у пагонах, що усі його?
      Гасила іскру озвіріла рота,
      а запалила до небес огонь!

      Але «пахан» обманює з екрану
      і не оббілює криваві плями,
      а висіває вогнища нові…
      Дубинками, що на людей направить,
      отримає собі по голові.

      14.12.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Надія житиме!
      Королеви лихої указ:
      «У зимі це кохання не діє»
      І вогонь у зіниці угас,
      і у нас умирає надія.

      Обираємо юні поля,
      опираємося на довкілля.
      Я не хочу, кохана моя,
      про надію казати: «Покійна».

      Опираємося на поля,
      на лани, що лягли в непокорі.
      Порятую, кохана моя,
      бо весни загорівся маяк
      у зимовому чорному горі.

      Бо один із ланів зупинив
      і зціляє печальний сценарій:
      у зеленому озимини
      і запалює, і звеселяє.

      І природа, учора сумна,
      вже сьогодні святково радіє,
      і сіяє нам озимина,
      і у нас оживає надія!

      12.2013




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Враження оскаженілі
      Народ у розпачі, а він
      сказав, що «перегнули палку».
      Але мільйони, як один,
      гаранту побажали палко:

      крім золотого, кришталевого
      іще алмазного клозету…
      Ні! бандюку – клинка сталевого,
      кілка осикового – зеку!

      03.12.2013




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Міняю хустку на сомбреро
      Я заходив у чорну безодню
      і утома моя, і журба,
      і, у хустку закутана жовту
      і обійми туману, верба.

      І пішли: я бадьоро додому,
      у тумани – утома, журба:
      усміхнулася у золотому
      у брилі, у сомбреро верба!

      2009-2013




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Майдану і народу
      Ви – молоді, а вороги:
      Москва, мороз і «регіони».
      Та Україна – навкруги,
      і наміри не охололи.

      Сіяє сонячно Майдан,
      гойдає стяги і надії,
      Люд, що з апатії повстав,
      І нагодує, і нагріє.

      Та гасне полум’я твоє,
      бо необхідно для Майдану,
      хоч лідерів немало є,
      лише Новітнього Богдана.

      Засяє полум’я твоє,
      бо є потребою Майдану,
      хоча ідей багато є,
      іти за шаблею Богдана!

      30.11.2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Не померти і побачити париж
      А гаї, неначе обгорілі,
      начепили опіки тобі,
      та не запалили угорІ ви
      небеса, холодно-голубі.

      А гаї, немовби оголили
      те лихе, нещадне, що гряде.
      У гіллі не мавки, а горили.
      О холера! Агілера де?

      Заховатися у туги мушлю
      чорної яруги на краю.
      Усміхнутися я друга змушу:
      у гаю, а може, у раю

      у березовому опинИсь ти,
      охололі мислі, попелисті,
      розпали і освіти-зігрій.
      А берізки – сиві обеліски
      супокій оберігали мрій

      і надії полум’я до іскри
      тиснули. У смутку догориш.
      А берізки – юні одаліски.
      Не умреш, а чисту і огнисту
      обереш, і хутко у Париж!

      11.2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Краплина горя
      Летиш і бачиш, на покору хворим,-
      над морем горя, над голодомором,
      у хаті мати, гарна, молода,
      була учора, а тепер - потвора
      безсила - у колисці не гойда
      дитя вхололе, а «засни» говорить...
      Повернешся, і повен горя морем,
      розповіси усе – і крик розпоре
      зі дзвону полог. Полум’яно-скоро
      заллє Москву розлючена орда!

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Кохання: від земного до небесного
      Як доля дві дороги зв’яже,
      Веселим стане хмурий день.
      Ми на побачення в оазу
      Із сірих вирвались пустель.

      Затопить поцілунків повінь,
      (У мріях визрівала, снах),
      І нас у повені любові
      Не розділить, не роз’єднать.

      Уста і пальці не пускали,
      Ще жменьку слів, ще каплю ласк!
      Розлука чорними пісками
      Лякала і ламала нас.

      Прощатись час. Не порятує
      Чаклунство світле ласки, слів.
      І у розлуку – Каракуми*
      Я зачарований ступив

      О, як тебе не вистачає,
      Скучають пальці і вуста,
      І над пустелею Тянь-Шанем *
      Бажання-сяйво вироста!

      Каракуми* - чорні піски (тюрське)
      Тянь-Шань* - небесні гори (тюрське)

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Леді-атмосфера
      О, Моя Леді, не суди за те,
      Що нині я у вас – усюдисущо.
      А пам’ятаєш: іноді зайде,
      Осяє сум і утече. Тому що

      Була жага побачити тоді
      І кучері оці, і очі світлі
      Потребою у їжі, у воді,
      А нині ( я благаю!) – у повітрі.

      2010-2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Капусті спартанцям городу
      Перед Зимою – сам: усі
      Рослини всохли в перемир`я ,
      Скорились – білі прапорці
      Їх покривають – Деревія,

      Що тихим голосом й гірким
      Мене вмовля: капітулюйте!
      Димлять багаття – миру люльки.
      Незрозуміло: миру з ким?
      А в криках чується граків
      І колісниць, і танків гуркіт.

      То Грудень Дарієм іде
      Сюди з мільйонною ордою!
      А Сонце в Осені не те,
      (не в золотої вже - рудої)
      Не те, що в Літа, не круте.
      У хмарку влізло, у купе,
      І в Душанбе помчиться поїзд.

      Та Фермопіл зацвів мотив
      Посеред смутку передмістя.
      Я в полі воїн - не один,
      Немов спартанці ті, що триста,
      На грядці зграя капустин
      Зустріне сніг зеленолисто.

      Загін смарагдово-палких
      Не розіб’є атака перша.
      Та грак регоче: навпаки
      Здадуться, бо в Зими полки
      Така відправлена депеша:

      «Як не злякається сніжин
      І холоду не побоїться,
      Як не розправитесь ви з ним
      На Завірюхи сковорідці,

      Тоді в Мороза казані
      Зимі скоритися примусьте!»
      Та поки що зелено-усто,
      Зеленотвердо каже:"Ні!"
      Капітуляції капуста!

      2010




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Небо у розпачі
      Не сяє хмарина білява,
      не гріє із висі долонь:
      украла у неба огонь
      поета-естета заява:

      "Іти я на пенсію мушу,
      і це не капризи, не сміх.
      бо келих перо переміг,
      а пузо подужало душу"

      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Темнохмарне
      Ожиною небо ожиле
      осилить у сумніві мить,
      і синього неба ожина
      у жили мої побіжить.

      І вижене воду ледачу,
      невдачами кисле вино.
      Ніколи я вже не заплачу
      і не засміюсь. Все одно.

      Не хочу я іншої долі.
      О, небо, душею лети,
      і буду я братом по крові,
      і буду я вічним, як ти!

      1993-2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Білохмарне
      Так білохмарно в мене на душі:
      ні горя чорного, ні радості сліпучої.
      Не поспішаючи іду я по межі
      гір грозових із сонячною кручею.

      Я не іду - лечу по тій межі
      на некерованій машині гоночній.
      так білохмарно в мене на душі:
      і мрійно-грозяно так, і тривожно-сонячно!

      1994



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Негритосик і мулатки
      Похмурий день на дачі. Сонце миле,
      Тебе нема – нас осінь не злюбила.
      Всі дні її такі, як і сьогодні:
      не сонячні, пронизливо-холодні.

      У ліс пішов. А той не зміг зігріти,
      Бо сам замерз, лише в картуз одітий,
      Лише в картузик листя золотого.
      Та осінь хижо дивиться на нього
      І демонструє свої груди сірі.

      А навкруги дерева темношкірі –
      Тіла, принадні, темно-шоколадні,
      До танцю стали по моїй команді.
      І ось, де скам’яніла сива осінь –
      Танок мулаток золотоволосих.

      Такі вони чарівні і моторні,
      Що сонце стало танцюристом чорним
      І так віддалось запальному репу –
      Ще мить і проломає груди небу,
      І на ліси і ненависні дачі
      Поллються почуття його гарячі!

      Так осінь думає і хоче заморозить
      Танок мулаток золотоволосих.
      І жалить ніжних крижаними бджільми.
      Та їх рятують сонячні обійми.
      І я стрибаю, хлопчик-негритосик,
      В танок мулаток-золотоволосок.

      1993



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. В печі печалі
      В печі печалі – чвари чорних чар…
      В печі печалі – іскорки розлуки.
      Журби рябої розгрібаю жар
      і дмухаю на обгорілі руки.

      В печі печалі – пара поривань.
      Та росами закоханість загою.
      І настрою виймаю коровай
      обпеченого жарту кочергою!

      2003



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Дружина - ожина
      Моя дружина – як ожина дика:
      витка, чіпка і гостра на язик.
      Не втіха – а, точніше, анти втіха.
      І від отих утіх у ніч утік.
      Отримати три тисячі подряпин
      і ягідки одної не знайти!
      Утік у ніч, і мій порив не стратив
      болючий вигук і чіпкий: «Не йди!»

      Утік і біг на північ, лиш на північ.
      Де щастя птах, де воля. Біль мине!
      І сліз потік мене вже не зупинить,
      як не зупинить вітер слів. Але,
      спинили, як ішов я, одержимий,
      до Полюса сміливо напрямки,
      тороси, непролазні, як ожини,
      і гострі, як ожини шпичаки!
      І криги дрейф нагадував ожини
      повзучу хитрість і повзучу злість,
      і три доби ожиною пуржило,
      густою і колючою до сліз!

      Заворожила, закляла рішучість,
      замучила, в покору заплела.
      Але мені вдалося доторкнутись
      до Полюса рожевого крила!

      2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Птах щастя
      Під зіркою Полярною вгорі
      не синій птах – а кольору зорі,
      ранкової, яка передвіщає
      без метушні нудної і печалі
      не день один – усі у долі дні.

      І посилайте усмішки мені.
      А я іду морозною пітьмою
      і з мрією чудовою, святою
      у серця найтеплішій глибині,
      і зіркою Полярною вгорі –
      знайти у цих розводдях і торосах
      те місце, де зимує чайка Росса,
      рожева чайка - кольору зорі.

      2007




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. О, схаменись, озимино!
      І Сонцю квітами ще світиться Земля,
      І ясен Осені ще золотиться троном.
      Але уже виблискує здаля
      озимина Зимі аеродромом!

      2009-2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. І з уроку такого утік!
      Школа. Вітер вирує. Вперед.
      Опинюся у спокої скоро я.
      Помічаю: а двір – кабінет,
      Стадіон, бачу, аудиторія.

      У якій викладач – молодик,
      Учениці – тополі оголені.
      Він проходив крізь них! Я утік
      Переляканим парубком-оленем.

      Я б і гіршим навчився дивам,
      І за те не раз долю поцьомаю,
      Що утік я і не побував
      На уроці із магії чорної.

      Я б і більшим навчився дивам,
      І за те не раз долю я вилаю,
      Що утік я і не побував
      На уроці із магії білої.

      2008-2013







      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Утечу і посплю досхочу
      В печері ночі Місяць, як Циклоп,
      що стереже моїх думок ватагу,
      щоб я його атакував і щоб
      у сон утік, як Одіссей в Ітаку.

      2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. О щастя їм, о горе їм
      Я душу ніжну зрадою поранену
      Лікую рано лагідною втіхою,
      З якою сад у полум’ї багряному
      Прихід зими сріблястої очікує.

      О, щастя їм: *морозами загояться,
      Буранами поранення і опіки.
      Черешні, абрикоси і шовковиці,
      За літом тугу в заметілі втопите.

      Хоч снігом сипатиме, а не сонцем вулиця,
      І стануть дні безжалісно-короткими.
      Печально. Та чомусь асоціюється
      У них зимові місяці з курортами.

      Як важко дереву служити вчителем
      Дивакуватим плодикам і листячку.
      Нестерпно. Хоч у зиму відпочити їм.
      На це у них часу-наснаги вистачить.

      Забули, певно, в золотому полум’ї,
      Що для дерев зима, на жаль, не здравниця.
      До того ж вийдуть до зими оголені.
      О, горе їм: *морозами роздавляться!

      2012

      * збіг логічний






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. І радію, і сумую
      Радію

      В гармонії милім полоні -
      У схожості неба й землі:
      на пагорбі паслися коні,
      а хмари схил синій скубли!


      Сумую

      І знов у ночі рись-осінь
      тепла не зуміла знайти –
      берізкам холодно-косим
      печуть самоти сліди.

      2003




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Пародія на пісню Миколи Гнатюка, яка
      Надає відомому, але забутому хіту
      Нові крила, рожево-голубоваті.

      В «клюбі» ти була, мов фея.
      Танцювала з «Тимофеєм»,
      А він виявився геєм,
      Та замовлено вино.

      І Марічка у печалі:
      Не мужчина, а мочало!
      Звідкіля воно примчало?
      З чого зроблено воно?

      Гей – з молекул,
      Молодих, легких молекул.
      І лелека – і смерека.
      Знай, Марічко, з них – і ти.

      Гей – з молекул.
      То ж не шли його далеко,
      А танцюй на « діскотєкє»
      Під Миколині хіти!

      2012






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. На парашутах, на катапультах
      * * *
      Ще по-літньому привітний вересневий сад,
      ще веселі та зелені дозрівають співи,
      та вже затуляє Сонце Осені десант
      на рожевих парашутах яблук вже доспілих.

      * * *
      О ні, не в сад летить морозна Осінь,
      а в осінь – сад, і недозрілі співи
      рятуються від полум’я морозів
      на катапультах яблук вже доспілих!

      09-10.2003



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    27. І подарує веселі пісні
      В осені мідно-косій усі – безголосі.
      Не до сміху, коли диригує печаль.
      Не до співу, коли воєводою осінь
      Отамана Любов подолала. На жаль

      Забарилося доблесне бабине літо,
      Заморилося ніжне дощами іти.
      У печалі: веселе крило перебито,
      Як упало в гірку осоку з висоти.

      Не зуміло голубкою білою долетіти.
      А чому небеса грозові промовчать.
      Усміхається, кається бабине літо
      Зі сльозами у синьо-зелених очах.

      За морями - порив осяйний оновити,
      На Маямі , і скоро скупий небосхил
      Скине доброю бомбою бабине літо –
      Ох, і вибухне сміх, і запалиться спів!

      2013






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. І я плачу
      Чому не сонячно мені?
      Чому синиць пісні сумні?
      А спориші – у срібних росах?
      Бо плаче матінка земля:
      «Аж до травневого тепла
      Я не відчую ніжок босих!»

      10.2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Пожежа осені - з калини
      З калини погляди палкі
      Не можуть люди відірвати.
      Кущі калини – маяки:
      Малюють осені фарватер.

      Вже пломенять. В дерев іще
      Зелені коси і чуприни.
      І хай огонь не обпече
      Плече-крило. І линув, линув

      Червоний і чарівний спів
      У серця закутки найглибші.
      Цілющий він, відомо всім
      Політ над відчаєм поліпшить.

      Душа краси щоб напилась,
      Калини вогники простежать,
      Зігріють і врятують нас
      В холодній осені пожежі.

      Що сподівання спопелить.
      Та ми у тузі не загинем,
      У мрію почнемо політ
      Від полум’я її рубінів.

      Дерева в рев: «І нам гори,
      Щоб не зайти і нам у відчай»
      І задирали до гори,
      У вись усміхнені обличчя.

      «Щоб кожен в нашому саду
      Відчув себе, немов у казці
      У синю осінь, золоту»
      Та тільки в сутінках погасли

      Мажорні схвалення людські –
      В зажурі голови схилили.
      Бо розпочнеться, знають всі,
      Пожежа осені з калини.

      2012





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Бабине літо - учитель зими
      Давало літо бабине вистави,
      останні, жаль. У голубому небі
      засяяли листочки золотаві
      квитками на феєрії січневі.

      1993-2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. І пузо подужало душу
      Як не лякав тебе зими режим:
      «По снігу побіжиш ногами босими!»
      Ти яблука найбільші залишив
      І найгарніші серцю, осам, осені.

      А час минав, і намір угасав,
      І солов’я замінювали квакуром.
      Тебе вже не запалює краса,
      А жах пече: раніше не потрапила б

      У пазурі і зуби злі зими
      Із іклами буранами-морозами.
      У сад біжи і пузу те зірви,
      Що залишив ти серцю, осам, осені.

      2010-2013




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Про осу і красу, і любов
      З води я витягну осу,
      Яка так боляче тонула,
      Немов моє святе минуле
      Губило гідність і красу.

      Врятую від води осу,
      Лихі не заберуть глибини,
      І з допомогою стеблини
      Красу від гибелі спасу,

      І пристрасть чисту і палку.
      Смугасту висушить хустину,
      Погладить талію осину,
      Очистить лапки від пилку…

      На сонці висохла оса,
      Озолотила ту стеблину
      Із неї дзвінко, як з трампліну,
      Стрибнула в сині небеса.

      Як за стеблину ту оса,
      Триматись буду я за тебе,
      І вересневе, і жовтневе
      Нам небо схилить чудеса!

      2011-2013





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Пожалів - ужалили
      Я думав: урятую дві бджоли,
      Які тонули і гуділи жалібно.
      Узяв билину біля жаливи,
      А жалива мене чомусь ужалила!

      2010-2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Чорне і синє

      Чорнили спілу синь круки,
      І тишу крики їх чорнили,
      Немов у Січ змогли пройти
      І оселитися жовніри.

      Немов у православний храм
      Попали п’яні сатаністи.
      Але в олтар їм не залізти,
      Бо настрій вир круків не вкрав.

      А щоб спасти політ небес,
      Щоб негатив спалить увесь
      Достатньо однієї іскри.
      Твою отримав есе мес,
      І сподівання знов розквітли.

      І звідти, з тих дзвінких рядків
      Огонь усе перекрутив:
      Те, що здавалося бридким
      Ставало гарним при бажанні.
      А ті, які пішли, безжальні,
      Святої віри супротив –
      Тепер сумирні прихожани.
      І навіть вкраплення круків
      І синь, і тишу прикрашали.

      2012




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Грибна соната
      А небо-дах чому на нас не пада?
      Його тримає сосен колонада.
      А небо-птах чому на нас не пада?
      Його лякає сосен канонада.

      * * *

      У сні зеленому сосні зима наснилась,
      та у бору робота не спинилась.
      Де маслюки, маленькі віслюки,
      чи докери біля сосни найвищої
      усю добу із глицею тюки
      по вертикалі, але переміщують!

      * * *

      А восени найважчі небеса
      І на душі безрадісно і млосно.
      Ще сила кленів і дубів згаса.
      Як можна сонце втримать ніжним соснам?
      І гірчаки, лисички, маслюки
      Рости почали весело і стрімко.
      Крихкі хоч, невеличкі і слабкі,
      Моральна хоч, але сосні підтримка.

      * * *

      Ми пішли і залишили в лісі
      Перегуків сім, а може, вісім.
      Й запитання: а бліда поганка
      Мухомору жінка, чи коханка?

      2010




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. У гарбуза у гарнізоні
      Засумував гарбуз у гарнізоні.
      Та у бої посада не пуска.
      І вирушають учні гарбузові –
      І вусиків, і вудини війська!

      2012-2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Чорнії брови, карії очі
      Я – слуга краси і чистоти.
      Щоб не важко я служив, не сумно.
      Щоб і восени міг зацвісти –
      В мою душу з тротуару, клумби

      Хай потоком погляди помчать,
      Настрою негожому убивчі
      І чарівно-лагідні – дівчат,
      І жагучо-милі – чорнобривців.

      Хай, та на заваді камінці –
      На асфальті виразки гранітні.
      Щоб від них потоку по весні
      Не гриміти в серці, не грубіти.

      Не було незручності від них,
      Кралечок, підошвам і підборам –
      Те, не зле, каміння у квітник
      Хутко я з асфальту зафутболив.

      І з пелюстки я нагнав джмеля.
      Стрепенувся хтось отам і ойкнув!
      Ой! То чорнобривцю влучив я
      Не в чуприну, не в брову – а в око!

      2012-2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Осінь іде
      Садами осінь лікарем іде,
      у вишні листя вирива руде.
      "Зі мною буде здоровіти сад,
      вам і зимою зеленню сіять!"
      Хоч зелень та і темна, і рідка -
      не стомлюється осені рука.

      Садами осінь злодієм іде,
      у вишні листя краде золоте.

      2010-2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. У в`язниці осені
      У в’язниці осені ясній
      Золотіє і печаль іржава.
      Не сльозами, вересню, рясній –
      Загоряйся і сіяй віршами!

      Посміхаюсь тепло-золотим
      Коридору, камерам і нарам.
      Барва сяє карму солодить,
      І стає життя легким і вдалим.

      І веселим. Літечко, пробач,
      Бо душа за почуттям не плаче,
      Бо жартує добрий наглядач,
      І сміються лагідно-ледачі.
      Вистачає сил на синій таці

      Занести сюди плоди і квіти,
      Свіжі, пишні. Літечко, забудь,
      До вподоби в осені сидіти.
      Бо зі мною в камері живуть
      Не бандити дикі та сердиті.

      Тут – еліта. Лірики, я – свій!
      Співаки, художники, я – з вами!
      У в’язниці осені ясній
      Покарання сміхом і піснями.

      А думки ніхто не стереже.
      Ох, і загуляємо,еліто.
      Все душі дозволено, лише
      Літо заборонено жаліти.

      Сумувати буду не дарма,
      Бо журба заручена зі мною,
      Бо весела осені тюрма –
      Перевалочна перед зимою,
      Злою і жорстокою зимою.
      Осінь міцно піснею сумною,
      Псом-осою намертво трима.

      2013





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. У вересні, як у березні
      У вересні і сонечко пече.
      У вересні і ластівка щебече.
      У вересні і щастя не втече,
      І мрія не подумає за втечу.

      2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Не помідорний вересень
      Не помідорний вересень, хоч плач.
      Стеблини сохнуть і гниють томати.
      Не хочеться вогню їх віддавати,
      Та ми у вересні, і він не винуватий:
      Не помідорний вересень, хоч плач!

      Не помідорний вересень. То ж, плач.
      Хоч кожен кущ і плодик неповторні,
      Та ми у вересні, і він не помідорний,
      І траурно ревуть вітрів валторни:
      Не помідорний вересень – заплач!

      Ні, помідорний вересень. Пробач,
      За цю мінорну і дурну напругу.
      Ще поростеш, - кажу тобі як другу,
      Та я – не сам, і ширять чорну смугу:
      Я – виривач і приятель – копач!

      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Нагорода, чи кара
      Любов – як життя: нагорода чи кара…
      На радість чи муку коханням ожив?
      Душа, що так вірно на тебе чекала,
      Чекатиме вірно від тебе дарів.

      То рідним на хвильку коротку війне,
      То знов накриває ворожості хмара
      Вершину життя, де чекає мене
      Не смерть, а любов – нагорода чи кара?.

      2003



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. І ніжні, і ворожі
      Черешня й вишня – ніжні дві сестри,
      Що обійнялись вітами ласкаво.
      Коли їх заколисують вітри,
      Торкаються, спілкуються листками.

      Їх дотики й слова – м’які, легкі
      Лікують душу – зморену актрису –
      Родини затишком. Та зубчики листків
      Черешні – більші, а сестри – гостріші!




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Тумани, тополя і місяць
      Коли душа твоя смутна,
      А їй негоже притаманне,
      Тоді з душі твоєї дна
      Стають убивцями тумани.

      Липкими пальцями беруть
      За горло горду тополину
      І місяць, як дівочу грудь,
      Оголену наполовину.

      Коли душа твоя смутна,
      А їй хороше притаманне,
      Тоді з душі твоєї дна
      Стають коханими тумани.

      Легеньким порухом окреслять
      високу шию тополину
      І місяць, як дівочі перса,
      Оголені наполовину.

      2008





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Небесний невеселий вальс
      Із Вітром Хмара танцювала вальс,
      виконуючи нелегку роботу –
      на спраглу землю дощик проливавсь
      краплинами її рясного поту.

      А Вітер, не награвшись досхочу,
      до себе Хмару притискав навмисно –
      і сипалися капельки дощу
      перлинами-слізьми з її намиста.

      2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. У вересневому полоні
      А вересень дав небу синь і сливам,
      і небо ще синітиме від слив.
      І сльози він заборонив, і зливи.
      І весело-щасливо буде з ним.

      Уполював білявими грибами.
      Рум’янці дав і яблукам, і нам
      А ніжності і грушам, і серцям.
      І динями, дивами нас побавив.

      Завоював туманом золотистим
      І сонцем уже лагідно - легким.
      А вересень у осені затиснув –
      Не вирватись – у літо не втекти!

      2010-2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Поету, якому за сорок
      Ще квітує восени квасоля,
      ще дівує, ніби молода,
      І вона, як жінка, що за сорок,
      а на вісімнадцять вигляда.

      І коли тобі зайшло за сорок,
      Ти засохло-кволий не броди,
      на квітучу подивись квасолю
      і у вись – квітучо-молодий!

      2009-2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Шлюб неба і землі
      Задумали побратись чорнозем
      і небосинь, точніш, Земля і Небо:
      - Ми стільки років парою живем,
      що врешті-решт оформитися треба.

      Щирицю придорожню і спориш
      ми візьмемо за непомітних свідків.
      І Вітер їм із посвистів і тиш
      повітряний палац для щастя виткав.

      І там я був представником осіб
      причетних до подібних церемоній,
      І – Сонце, що у кожну з гожих діб
      всіх реєструє в мантії червоній.

      «О Земле мила! – мовив Небосхил. –
      Клянусь: тебе любитиму я завше»
      І, зупинивши вечора розгін,
      Він літаком сріблястим розписався.

      Земля йому: «Довіку будеш люб!»
      І розписалася сріблястим плугом.
      І їм скріпила той химерний шлюб
      Смарагдова обручка лісосмуги.

      2003



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Понови, полони, полюби
      І знов той шлях, і знову захмеліли,
      Мене в скарбниці серця понови
      І ці багряні кетяги калини,
      Сокирки ці блакитні польові.

      Коли ми ще побачимось, колИ ми,
      Сильніше і миліше полони!
      І хай горять нам кетяги калини,
      Сокирки нам сіяють польові.

      Щоб не зітліли почуття малими,
      Душею усією полюби.
      А сумнів спалять кетяги калини,
      Сокирки порубають польові!

      2010-2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Тобі, зорі - сонет: і звіт, і злет
      Кометою усміхненою мчав,
      Яскраво-доброю, хмаринами овацій.
      І звіт, і злет оцінюю: «Дванадцять!»
      А вище – насолоду слухачам.

      Почав Ерот іще один колчан,
      Летіли стріли і серця козачі.
      А чи гарячі голови пробачать:
      Ти зіронька лише моїм очам.

      Людино, жінко, поетесо славна,
      Товариша послухай побажання:
      Не одноденних – на віки віршів,
      І долі тільки радісних мелодій,
      Любові лебединої, польотів
      Орлиних до краси, весни вершин!

      2011-2013

      Присячується дуже талановитій кременчуцькій поетесі Нілі Волковій (Нінелі Новіковій)





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Далеко, далеко, близько-близько
      Далеко листопад і сніг – далеко.
      Зима – далеко, смуток і біда.
      Милуюся метеликів балетом ,
      І лобода – зелено-молода.

      І шелестом втішаюсь, юним шелестом
      У душу теж зелено-молоду.
      Продовжу насолоджуватись вереснем
      У клени, у смарагдові піду.

      Чому так все скінчилося, чому – так?
      Бо тільки в лісосмугу я ступив,
      Вже йшов за мною близько-близько смуток
      І листям шелестів, сухим-сухим!..

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Оси, осінь і синь
      Над сливами і персиками – оси,
      І сипле вись ласкаво-гострий сміх.
      Хай насолоду вересень приносить
      І пролітають дні його, як оси,
      Напившись соку із утіх усіх.

      Над сливами і персиками – осінь,
      І радістю сіяють небеса.
      Хай насолоду вересень приносить
      І пробігає млосним серцем осінь,
      Як по долоньці лоскітно оса!

      2010




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Генеральна репетиція осені
      Перше вересня, весняно саду, серцю:
      барви осені листка не вбили жодного!
      А на сотці, де доспіли перці,
      репетиція червоного і жовтого.

      2012-2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Дві айстри на серпня могилу покласти
      Біла, чи бордова

      Ні, не дадуть пожити, як людина!

      Як пісня, серпень, серце, як орля.
      Так жити років сто, а, може, двісті.
      Але зима метеликом кружля,
      а осінь гусінню ховається у листі


      Біла, або фіолетова

      Одна окраса і на небесах!

      Нас і дерева серпень обідня:
      старіють груди груші без намиста.
      Та, ні, брешу: блищить-горить одна,
      окраса найгарніша і найвища!

      2009-2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Балада про лагідну воду
      Сутінки надходять оксамитові.
      Ми самі, де листя і вода.
      Очерет у річечки запитує,
      «В кого, ти, закохана?» – запитує.
      « В тебе» – річечка відповіда,
      « В тебе» – лагідно відповіда.

      І щоб темні сумніви розвіялись,
      І ясніш повірилось у те,
      Заміняє непокірна мрійниця
      Біль на ласку, грішне на святе.

      І до очерету ніжно горнеться.
      Ти до мене ніжно притулись,
      І покине душу сіро-чОрне все.
      А були квітучими колись.

      Та холодним полум’ям обвуглені
      В ями сліз упали з висоти,
      Із усміхненої висоти.
      І змогли тепер, але не в Ґуґлі ми
      І слова, і почуття загублені,
      А у лагідній воді знайти.

      Сутінки накрили оксамитові.
      Ми у лагідному усамітненні,
      Як у квітні яблуні, цвітем.
      Зорі засвітилися софітами,
      Небо нахилилось освятити нам
      У любов повернення, в едем.

      2013







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. і закінчився літній сон
      Вже осінь у садку душі
      Тужливу пісню завела:
      На світанковім спориші
      Роси осіння сивина.

      2003



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Сонечко
      Заходило Сонце поволі,
      не стримало щедрість долонь:
      прикрасило коси Тополі
      найліпшою з ясних корон,

      гніздечко в гіллі її звило,
      неначе жар-птиця, жар-птах.
      А в листі дірки пропалило.
      І Хмара, як сито, в дірках.

      Заходило Сонце неспішно,
      ще граючись, всім залюбки,
      бочки нарум’янило Вишні,
      Черешні нам’яло бочки,

      Хлопчиську вручило наснагу,
      Малині – по вінце - смаку,
      щоці Абрикоси – засмагу,
      засмагу дало й Огірку!

      А Хмарі, що дійсно насилу
      на землю дощі наверта,
      стрибнувши з розгону на спину,
      ледь-ледь не зламало хребта.
      І знову мені без упину
      питанням дурним набрида:

      чи завтра, як ранок подужа
      пітьму, ми на небо підем,
      чи завтра повернемось, друже,
      в цей біло-блакитний едем?

      Ні, Сонцю, не схочеш просити
      пробачення в Хмарки й Дощу –
      за партою день весь просидиш –
      гуляти тебе не пущу!

      2003






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Блискавка з-під землі
      Я відірвав од ґрунту деревій,
      Мов козачка від матері татарин.
      Та корінь його білий і кривий
      у душу, наче блискавкою вдарив!

      2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. День незалежності
      Святкуй, країно, незалежність.
      Неволі хуртовій затих.
      Ми не дали тобі замерзнуть
      В обіймах братніх крижаних.

      Розправ горба і брату прямо
      Про незалежність говори.
      Чому ж небесна вись не вбрана
      В державні наші кольори?

      Чому немов гарматні жерла
      «Мордахи» тих зі сходу хмар?
      Чернечу гору б не зітерла
      З лиця землі. Холодний Яр
      Та темна сила б не зрівняла.
      З Сибіру суне, зусібіч.
      Та ніч пораниться полярна
      Гарячим світлим словом «Січ».

      І спаляться новітні ярма
      Від полум’я святого свіч
      Холодноярівським героям
      І воякам ОУН-УПА.
      І над Чернечою Горою
      Сяйнула шабля голуба
      Й свинцеві хмари ті руба!

      Нехай мовчать, - покора просить,
      Що дужі крила замела,
      І лащиться московська осінь:
      «Козакувати, хлопці, досить!»,
      Хай наповза зі сходу мла.

      Нехай заброди на престолі –
      Та вже заряджені пістолі,
      І нам потрібна іскра, мить,
      Від Запоріжжя запалить
      У небесах лихої долі
      Ласкаві сонце і блакить!

      Святкуй, країно, незалежність.
      Неволі хуртовій затих.
      Ми не дамо тобі замерзнуть
      В обіймах братніх крижаних!

      24.08.2011







      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. У вікна закохана вічність
      Тільки сонячну помаду
      витре вечора ганчірка,
      як для вікон серенаду
      вже співає перша зірка!

      2003



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Вересень вирушив, Вересень вирішив
      Як скучили за Осінню, за Вереснем,
      Відсвяткувавши Яблуневий Спас,
      Зі спекою, зі спокоєм теперішнім.
      Та Вересень вже вирушив
      До нас.

      І що робити із похмурим Вереснем?
      Це ж стільки сліз зі зливами пролить!
      І що вдягати небесам теперішнім?
      Та Вересень вже вирішив:
      Блакить!

      08.2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. У серпня зеніті
      Ну от і я в зеніті серпня.
      Минуло вчора Маковія.
      Хоч від чекання серце терпне -
      в сталевих латах й на конІ я.

      Відкрито вдарить зло, чи нишком -
      воно розколеться на друзки,
      бо скоро вийде перша книжка,
      Кохана вернеться з відпустки!

      Це радість принесе крилату,
      а чи журбу дзвінку пташину,
      та відчуття світанку свята
      ожиле серце не покине.

      Ніколи в серці не померкне
      від чорноплинних чарів часу
      ця світла середина серпня -
      світанок срібний перед Спасом!

      08.2003



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Найсолодша таємниця соняшників
      Так швидко я промчався коло соняхів.
      Так, що не встиг пізнати їхню суть:
      чи Сонце є для соняшників конюхом,
      а чи вони весь день його пасуть?

      08.2009




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. І місяць, і зорі - гарбузові
      Місяць покотився гарбузом,
      хмари потяглися гарбузинням.
      Місяць таємничий, як масон,
      став на мить привітним і поживним.

      Блискіт загадковості погас,
      щоб холодним вечором осіннім
      зорі посміхнулися до нас
      гарбузовим смаженим насінням.

      08.2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. І мріє сад, і трудиться для мрії
      Пітьма і тиша. Сад про сонце мріє,
      про музику і світлу, і дзвінку.
      Рушник новими нотами біліє,
      сопілку сонечку виточує цвіркун.

      08.2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Служив для Сонця Місяць...
      Служив для Сонця Місяць маяком,
      і хлібом, і водою був питною,
      у день вікном і золотим биком,
      що, ніч усю, змагаючись з пітьмою:

      спиняв плечима, боронив грудьми,
      штовхав рогами... А тепер повинен,
      проміння Сонця витягши з пітьми,
      сам розчинитись в сонячнім промінні!

      1.08.2003



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Помідоріада
      *
      Помідори доспіли,
      і мій голос дозрів –
      в помаранчеві спини
      досить сонячних стріл.
      Помідори доспіли,
      і мій опус дозрів –
      в помаранчеві співи
      досить сонячних слів.

      *
      Щось з помідорами роби,
      Бо ті плоди такі вже стиглі,
      Що скоро лопнуть їх лоби
      Від сонячних пекучих щиглів!

      *
      Горіли помідори мозолЯми,
      Які натерли, або ще натруть.
      А ще вони медалями сіяли,
      Що нам дадуть за героїчний труд.

      *
      В помідори падали зірки,
      А не в огірки та баклажани.
      В час оцей, від сподівань дзвінкий,
      І собі, і зорям побажали:
      Щоб січневу знищили печаль
      І серпневим настроєм залили,
      Коли сік у срібну склянку мчав,
      Золотисті зоряні зернини!

      08.2009






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Синичка-медсестричка
      Синичка соняшник обстежить,
      Окине оком кавуни,
      Якщо депресія чи нежить,
      Припише ванни трав’яні.

      І огляд яблуні вестиме,
      Здіагностує кожну віть.
      Бо злочин це недопустимий –
      У серпень сонячний хворіть!

      08.2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Протиборство радості світлої і смутку
      Білогруді хмари
      раптом посіріли,
      мов поклали радість
      світлу під замок.
      Заніміли струни
      сонячної ліри,
      але сонця голос
      в серці не замовк.

      Натягнули хмари
      сірі шаровари,
      а блакитні шорти
      кинули в смітник.
      Захопили сонце
      і замурували,
      але світлий настрій
      в темряві не зник.

      Та й нема причини
      настрою зникати,
      бо гроза вечірня
      то моя доба.
      Я веселий дятел,
      впертий і завзятий,
      що і скелю смутку
      стрімко продовба.


      08.2009




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Протиборство сонця і грози
      Горою суне хмара грозова
      "Спокійні будьте!" - сонце призива.
      З гори нехай і блиска, і гримить,
      грози то розбивається граніт.

      08.2009



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Едем: від копії до оригіналу
      Меліса осам до смаку,
      мурашки моляться на пижмо,
      а я - на землю цю святу,
      на цвинтар, що розквітнув пишно.

      Напевно, душі всі в раю,
      бо цвинтар - копія з едему.
      Полю бур`ян, в могил ріллю
      доріжку втоптую життєву.

      08.2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Мальва - і селянка, і богиня
      Мальва на асфальті зацвіла,
      не загальмувала іномарка,
      бо звичайна дівчина з села
      погляду мажорного не варта.

      Та дорога дума навпаки:
      то ж у «Форда» відмовляють гальма,
      бо не хоче грішної руки
      горда і сумна богиня Мальва.

      08.2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Порятунок павука - моя рука
      А в умивальнику – павук!
      Не бійся рук моїх, павуче,
      Я не бажаю тобі мук,
      Я не зроблю тобі болюче.

      Скоріше палець вибирай
      І гайда – під крило городу,
      Де не зруйнує водограй
      Твою сумну павучу вроду.

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Яблука: з Мангеттену у Гарлем
      Тихіше ви, нащо так гулко стукать
      В нічому не повинну землю милу?
      Хіба від цього відкотилась туга
      Чи змовкнув смуток? Я вас розумію:

      З небес блакитно-білого кварталу
      Потрапити в городу чорне гетто.
      Це ж можна розум втратить від удару.
      Та яблука гучніше стали гепать.

      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Небесне лагідне повстання
      Ще сонце небо полонить,
      та вже бунтарський вітер свище
      і гонить хмари на блакить,
      як череду на пасовище.

      Тому негода не ляка,
      а блискавиця войовнича
      майне, мов цівка молока,
      і загримить об дно дійниці!


      1993



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Любов не зникла
      Однаково: не солодко, не гірко,
      перехворів і світлом, і теплом:
      кохання зникло, наче ранком зірка…
      Помер закоханий, та вижив астроном.

      Мені тепер зірок достатньо світла.
      Навіщо ти? Є інші сотні сонць!
      Навіщо інші? Бо любов не зникла –
      лише на мить зайшла за горизонт!

      2003



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Мустанг
      * * *

      Домашньо-затишно в містах,
      мов овоч, спокій достигає.
      Та тільки вітер, як мустанг,
      помчиться містом, наче гаєм...



      * * *

      Що таке пів міста для мустанга
      і пів світу, як одна верста.
      Ніби фаза перша і остання
      в думці, що до тебе поверта!

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Великі та Величні
      На березі, на лівому Дніпра
      ми подорожі план ніяк не зліпим:
      ворожість то вологи, то тепла:
      ні злив, ні спеки не жалкує Липень.

      Гаразд, на шлях ми станемо колись,
      а що - не завтра, ні, не пожалієм.
      Дерева, поглядаючи на вись,
      в плодах, як села в хАтах, розляглись,
      великі, ніби Омельник і Манжелія.

      У Липні ліньки в мандри вирушать,
      котрим у тропіках без продиху тривати.
      Коли ж дерева в білих парусах,
      котрі горять і світяться крилато...

      Коли вони сузір`ями цвітуть
      і виверженнями ніжними вулканів,
      і кличуть на правобережжя в путь,
      ВЕЛИЧНІ, ніби Чигирин і Канів!

      2013



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Цариця-робітниця
      Закінчила прийом цариця Ніч.
      Плащ зоряний на місяця повісила
      і в одежині сірій, босоніж
      пішла робити те, що в снах обіцяно.

      1993



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. В зеленому тунелі
      Неволя серця – краща із неволь.
      Відбув відпустку – і лечу до Неї.
      В автобусі – між кленів і тополь,
      в веселому зеленому тунелі.

      В зеленому тунелі, в бліндажі –
      то варвар, то християнин, то еллін.
      Добро і Зло рубалися в душі –
      Любов перемогла у тій дуелі!

      2003



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Рідні незнайомці
      В тролейбусі, як в тихому бою,
      калічить горло, крила солов`ю
      з очей чоловіків колючий гавкіт.

      Та я, мов зачарований стою,
      бо я в сідничку закохавсь твою,
      кордоном трусиків поділеної навпіл.

      З планети на фантазії краю
      ми - двоє незнайомих астронавтів.

      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. І бджолі допоможу, і собі
      Із миски вибратись допоможу бджолі,
      немов зорі, що впала в калабатину*.
      За мене, може, прогуде вгорі,
      як у ворота раю калататиму.

      2009

      *калабатина - калюжа, велика і глибока.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Майстер і Маргарита - рік 2011
      Хоч в думці тебе я, мила,
      ще цілував,
      та мчав я, немов на крилах,
      на серіал.
      Не мильний, не кримінальний -
      там нам обом
      і містика виграває,
      й співа любов.
      Й сатира плющем і хмелем
      в сюжет вплелась.
      До себе спішив, до тебе,
      спішив до нас.
      Бо "Майстер і Маргарита"
      це для мети,
      бо Майстер і Маргатита -
      це Я і Ти!

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Осі вгодив я і Собі
      Осі вгодив я : витягнув з води,
      щоб не згубили босу холоди.
      Осі вгодив я: витягнув з води,
      щоб не згубили осінь холоди.

      Нехай на сонці висохне оса,
      нехай над серцем осінню гаса.
      Нехай на сонці висохне оса,
      нехай на серці осінь не згаса!

      2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Чина ніжна і злочинна
      Чи наяву, а чи ві сні
      лежала під парканом чина*
      і посміхалася мені
      рожево-ніжними очима.

      Та мало місця на землі,
      і на паркан полізла чина,
      і посміхнулася мені
      злочинно-ніжними очима.

      2011

      * чина - рослина родини бобових з рожевими квітами-очима



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Небо не почуло!
      Повз мене хмара пропливла фрегатом.
      А я стояв і проклинав недолю.
      Як небесам біль серця передати?
      Тону в блакиті,
      ластівки не тонуть.

      На голубому – іскри чорних літер
      Складіть в «Дійшов у відчаї до краю!»
      Як небеса до серця прихилити?
      Боки блакиті
      ластівки торкають.

      Ні, не до тебе, в землю полечУ я
      Без ласки висі висохлий листочок.
      Ти чуєш, небо? Ні, воно не чує:
      Сміється небо:
      ластівки лоскочуть!



      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Холодні жнива
      Це не гроза, не злива - це жнива:
      З асфальту дощ, збираючи, змива:
      Шовковиць сльози, абрикоси кров
      І білокрилий надпис про ЛЮБОВ.

      2011




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Шовковий шлях
      У серпень поспішали споришем,
      Були душею і думками босі.
      Гадали: донесем і збережем
      Кохання вогник, ще й запалим осінь.

      У казку йшли, і все було для нас:
      Шовковий шлях, святковий смак шовковиць.
      Та гостра заздрість у спориш вплелась –
      Поранились, і закінчилась повість.

      І наш роман дим породив, туман,
      І наша п’єса зникла б з піднебесся,
      Та я не впав і дружбу врятував:
      На абрикоси руку обіперся.

      Вустами ніжними виставу догравай
      І сподівайся: дія не остання…
      Не згасла свічка, не збліднів грааль –
      І донесли, і зберегли кохання!

      Відкрилась даль не місяців – віків.
      Вони, як переможців, нас вітали
      Шовковиць блиском зоряним, дзвінким
      І абрикос салютом золотавим!

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Персику, пересохлому і спиляному.
      Пересохлий персик я пиляв
      не по ногу, а – по чорні перса,
      довго-довго, бо слабким гіллям
      в небо синє-сильне він уперся.

      І коли руками він упав
      до свого, ще дужого підніжжя,
      то небес скарбниця голуба
      стала і темніша, і бідніша

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Білий налив

      Відбілів, згаснув « білий налив».
      Казку гарну змінили сумною,
      Ніби липень кохання спалив
      Білим яблуком разом з тобою.

      Спорожніло, стемніло довкруж,
      Чорна хмара і спогад чикрижить,
      Хоч виблискують тисячі груш –
      Крижане їх проміння і хиже.

      А до милого, світлого – змах,
      Та піднятися з каменем тяжко.
      Буде в ніжних з’являтися снах
      Білим яблуком лагідна казка.

      І до тебе він не полетить,
      В серпні не порятує словами,
      Засумуєш ти, може, на мить,
      І крило перебите зів’яне.

      Та надії не згаслу блакить
      Буде в небо і долю розлито.
      І в розквітлі долоні влетить
      Пізнім яблуком бабине літо!

      07.2011




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Побажання абрикосам, що вмирають на асфальті.
      Бажаю абрикосам на асфальті,
      яких не встигли кинути в смітник,-
      "Ви, наче зорі, швидко так згасайте.
      Ви, наче зорі, довго так світіть!"

      07.2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Не корисним рослинам
      Всі мають право на блакить,
      На сонце, на дощі ласкаві
      І помідори, й дикі трави.
      Та я почав сапу гострить,
      І бур’яни цих прав позбавив.

      Бо вкоротивши їм життя,
      Зміцню томати, сам змужнію.
      Пробач, пальчатко золота,
      Я мушу вирвать вас, мишію.

      Кривавим знищити вогнем,
      Перетворити в сивий попіл.
      Втім право маєте одне:
      Пручатися, чинити опір.

      Прополку подумки здійснив
      І розпочав складати рапорт.
      Проте ніхто із тих рослин
      Не став ні дряпатись, ні драпать.

      Була привітною трава
      І колосками лоскотіла.
      Боротись за свої права
      Вона свідомо розхотіла.

      Для чого ще й вогонь війни?
      Ми з димом попадем у вирій,
      Де й найлютіші бур’яни
      Живуть з городиною в мирі.

      І я в ту казку й те повірив,
      Що, як пройдуть труди земні,
      Ще не віки вмирать мені
      Із черв`яками в чорній гущі,-
      А жити в синій вишині
      В сім`ї квітучій, невмирущій!

      2011





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Дорога на дачу: і хмарно, і мрійно
      Липень злив: на підозрілість хворий:
      шорти замінив на галіфе.
      Край дороги жартівник Цикорій
      додавав у попіл голубе.

      Настрій вогником ще кліпав невеликим.
      Відчай розгорявся і міцнів:
      це ж такий сумний, плаксивий Липень
      ні плодів не виростить, ні слів.

      Хоч автобус переліт прискорить,
      шкаралупку смутку не пробить.
      Край дороги садівник Цикорій
      продавав за посмішки блакить.

      То ж і настрій не пропав святковий,
      і словам дозріти, і дивам:
      край дороги чарівник Цикорій
      небеса казкові роздавав!

      06-07.2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Смуток: із блакиті в сміттєбак.
      Як же смутку солодко в блакиті,
      ( Травень зеленню не попалив)
      де тримають золотом покриті
      молоді долоні тополин.

      Як же смутку сірих пут позбутись,
      коли він в долонях золотих,
      коли день у день зростає утиск
      заметілі злої самоти?

      Невеселі роздуми скирдую
      скаргами сузір`я діставать.
      Доля знов мені скрутила дулю:
      не щастить ні в діях, ні в словах.

      Ще журба: хоч все живе навколо
      за цвітіння дякує Весні,
      за можливість вирватись казкову
      із оков зимових, та в мені

      не зацвів(дощі, плачі задушать),
      не запах улюблений жасмин.
      Як же хочу, щоб душі садочок
      став також квітучим, запашним.

      Як же барв і ароматів прагну...
      Мрію врятувати підійшов,
      вгамувати за Весною спрагу
      Травень бравий з вітром - синім псом.

      Та не скине навіть наніч туга
      з прагнень розпачу ярмо-хомут,
      як порине з трону золотого
      на перину срібну, пухову.

      Ні, аркану смутку не позбутись,
      не позбавитись обіймів Зла.
      Та настав кінець йому й розлуці,
      як Ти з посмішкою підійшла.

      Як жасмин в мені зацвів, запах -
      вітер вежу роздумів роздмухав,
      і полинув з тополиним пухом
      смуток із блакиті в сміттєбак.

      05-07.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Золотим планетам і плодам
      Різниця вбивча – небо і земля.
      І хмари не заміняться травою.
      Хоч залітала золота зоря
      В смарагдову долину ще живою.

      Хоч зорепад, хоч сонцепад трива,
      Не тільки біль і сльози він приносить:
      Приймала оксамитово трава
      Позбавлені ілюзій абрикоси.

      Хоч золотий потік не зупинить,
      Їм не було болюче і трагічно:
      Ставала в ту падіння чорну мить
      М’якішою, п`янкішою травичка.

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Коли згадаю, що ти є
      Коли згадаю, що ти є,
      То запалю зорю погаслу.
      Міняє сяєво твоє
      Жорстоку долю на прекрасну.

      Нема ні смутку, а ні зла;
      І смерть – блакитна, а не чорна.
      І пахне, ніби знов зросла
      Трава, яку скосили щойно.

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Дощ на дачі
      Яка це радість - дощ на дачі.
      Як задзвенить зело від зливи.
      Та цей скупим був і ледачим,
      Та ще й сонливо несміливим.

      Хоч несміливим, та премилим:
      Ні в смерчі не служив, ні в «смерші».
      Найперші сяяли краплини,
      Мов поцілунки теж найперші!

      Він голубі полотна тиші
      Струмками срібними мережив
      І все густіше, все хутчіше
      На склі росли скляні берези.

      Нарешті сповнився азарту -
      Став позитивно-божевільним
      І в колір мокрого асфальту
      Асфальт фарбує посивілий.

      Набридло… І кудись полинув.
      І з вітром. Та земля не злиться,
      Бо повернувся й за хвилину
      Так зазвучав в дуеті з листям,

      Мов дітлахів весела зграя
      Купатися пролопотіла
      Й замовкла…Чи він ще заграє?
      Невже це пісня лебедина?

      О, ні! Краплин співуча п’єса
      Лунатиме весь день суботній,
      О це вже музики нап’ється
      Усе, що висохло в самотність.

      Яка це радість – дощ на дачі.
      О, як цілує зелень злива.
      І небо веселково плаче
      Від того,що земля щаслива!

      2011




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Кохання: від равлика до орла
      Іти я мушу, й душу цю не мужню
      Ти помістила в неприступну мушлю.

      Хоч крізь вечірню я ішов злочинну дійсність,
      та я зберігся від наруг і згуб,
      закований, захований у пісню,
      у казку-ласку рук Твоїх і губ.

      Хоч дійсність тиснула, та панцир лиш тріщав...
      Ішов Ізольдою осяяний Трістан,
      ішов Джульєтою освячений Ромео.
      І спалахнули крилами рамена -

      з душею повернутися орлиною,
      з кохання незгасимою перлиною!

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Мурашник житиме!
      Вже сонце високо, та, мов помер мурашник:
      не вирушають в яблуневий маркет,
      не поспішають в яблуневий клуб.
      В мурашок зараз інтернет домашній,
      тому за них переживать не варто,
      хоча б з нудьги нізащо не помруть.

      05.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Дві грози
      Аж з того берегу Дніпра
      йшли дві грози, два лиха.
      Одна – хоч хижа, та дрібна,
      а інша гірша, бо вона –
      і хижа, і велика.

      Йшли не уві сні, а наяву
      без жалощів і броду.
      Та цю біду переживу,
      врятую хвилю і траву,
      і кручу, і діброву.

      Проте одна з тих гроз – мала –
      траву рознервувала,
      а хвилю з розуму звела
      і зникла в них. І більша – зла –
      накоїла немало:

      діброві розпалила кров,
      розбила серце кручі,
      мені дала на вірш добро
      й пішла гуляти за Дніпро
      у чобітках блискучих.

      Пішла на кращі рандеву
      із громом чорнобровим –
      на кращі хвилі і траву,
      на кручі і діброви!

      06.2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Надломлене надвечір`я
      Ледь-ледь ступа червневе надвечір`я,
      земля - сумна: невтішилась дощем,
      то ж промовляє травами: "Дай щЕ
      солодкої вологи". Налетіла
      сріблясто-крила зграя ластівОк -
      в усіх відбувся настрою стрибок
      з депресії, тривог у ейфорію:
      і небо на похмурість відхворіло,
      і смуток мій завихрений замовк.

      Так, ніби зграя вкрала всі печалі.
      Земля цвіла невтішена дощем.
      "Вологи полум`яної дай щЕ!"
      Не промовляла квітами, - кричала.

      04-14.06.2013




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Радість гучна, горе тихесеньке
      Полив полудневий. Зі шлангом зроблю шоколадну,
      із - сонцем. Кохана, кого напувати, командуй!
      Які молодці, що дали полуниці вологу.
      Сусідів її довели ми до переполоху:
      на літо з водою. на зиму з сухими дровами
      хатинки свої цвіркуни впівціни продавали.

      05.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Голубінь і глубінь голубині
      Запалала світло, дзвінко,
      щоб отак тебе любив,
      і хмаринки, і сльозинки
      вкрала зграя голубів.

      Лиш по колу та стокрила
      мчала сила і краса
      і підкову нам створила
      над дверима в небеса.

      Золотаво залатала
      між коханцями розрив.
      День пробачив нас ласкаво,
      вечір лагідно простив.

      Небо, що вітрець очистив,
      прала зграя на льоту
      і рум`янець золотистий
      ткала на блакить бліду.

      Той політ думки роздмухав,
      що печаллю запеклись.
      Іскрами Святого Духа
      нас пресвітло звала вись.

      Нам, голубко мрійнокрила,
      плазувати не дано.
      Пазуриста зникла брила.
      Небо жде нас. Летимо!

      05.2012.- 06.2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Бузок високогірний, бузок високомрійний
      Хоч місяць промчав, але спів не погас,
      а став голосніше, гостріше горіти.
      Ми, наче зі степу зайшли на Кавказ:
      суцвіття, мов гори, на фоні блакиті.

      Ми, наче з пустелі зайшли на Кавказ,
      і спека полегшала, і небезпека,
      і вуличка наша всміхалась до нас
      бузковим Ельбрусом, казковим Казбеком.

      І серце до серця бриніло: злітай!
      і ми вже вершинами душі втішаєм.
      Нам цвіт яблуневий палав, як Алтай,
      а свічі каштанів горіли Тянь-Шанем.

      Нам Травень підставив квітуче плече,
      і дні нас чекають не чорні, а горні,
      п`янкі, неповторні. Хіба не про це
      співають вітрів і сузір`ів валторни.

      І як відпущу таку світло-близьку,
      солодко-земну і небесно-ласкаву.
      Ми мила, кохана - дві квітки бузку,
      які в час цвітіння зрослись пелюстками.

      Летіти, чи скніти душа не мізкуй!
      Кохати-кохатися не перестанем.
      Ми мила, єдина - дві квітки бузку,
      які нероздільно зрослись пелюстками.

      05.2012-06.2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Тріо ліричне - тріо трагічне
      З траси вирвався тенет
      у рожеву конюшину, фіолетовий горошок,
      білий деревій. В їх ложах,
      театральних, спальних, - злет.

      Трави з вами полетів!
      І рожева конюшина, фіолетовий горошок,
      білий деревій хороших,
      світлих повні почуттів.

      Слів - розквітлої краси.
      Та рожево конюшина, фіолетово горошок,
      біло деревій голосять,
      просять: "Хлопче, не коси!"

      25.05.2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Іволго, іволго
      Від іга снігів тебе звільнено, іволго,
      від гніту негоди, від звірства вітрів.
      Та ти - не в долонях у розквіту білого,
      у розпалі розпачу, в смутку петлі.

      Хоч ти у весільному золоті, іволго,
      та граєш на флейті, немов сивина
      всю, всю покриває...
      "Бо рідного, милого немає зі мною.
      Від того сумна."

      17.05.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Ну, джмелику
      Ходімо, джмелику на вулицю,
      бо ти в хатинці пропадеш.
      До шибки світ широкий стулиться,
      а там не буде світу меж!

      05.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Ах, солов`ї
      Після зими вуста землі
      були ще свіжо-вогкими.
      Та солов`ї, ах, солов`ї
      вже так спекотно тьохкали!

      05.2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Жінці-крижинці
      Розквітлому серцю і солодко, й совісно:
      у жінку-крижинку закохане палко.
      Кульбабок злотисто-схвильовані сонечка
      ховаються-граються в грициків хмарках.

      А вище, у зорях, цілуються з бджолами
      вустами святими суцвіття жирголі.
      В горі крижаній проживали ще вчора ми,
      мені ж забажалось жаркої, живої.

      Були, в це повірити важко. ще вчора ми
      доволі спокійними, милими друзями.
      Стосунки тепер, як у квітів із бджолами,
      і ніжно-холодні, й солодко-напружені.

      А може, коли повернулись в учора ми,
      було б почуття ще у бруньці придушено.
      То біло-рожевими,то сіро-чорними
      ввижалися наші світанки в грядущому.

      Крижинка моя і хмаринка, і квіточка,
      мій храм, моє небо і світле, і темне.
      Ще стільки стежинці в самотності витися?
      два кроки до тебе, чотири від тебе.

      Згорав, замерзав я помічений відчаєм,
      між хочу і можу душа моя вертиться.
      Проте я травичкою вичовгав, вичавив
      вагання вогонь і тороси упертості.

      Розквітлому серцю і весело, й високо,
      немов би воно для польоту розкуто.
      Не - містика: сад й каламуть смутку висмоктав
      устами святими, й тривоги отруту.

      Розквітлому серцю ні крихти не совісно,
      лиш солодко: квітами сумніви вицідив.
      Кульбабок злотисто-схвильовані сонечка
      кохаються пристрасно з хмарками грициків!

      05.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Вигріваймось, Агрусе!
      Вигріваймось, Агрусе. Березнем-агресором,
      окупантом-Віхолою світло замело.
      Та тепер нам радісно, та тепер нам весело,
      ще давайте збігаю в квіти за вином.

      Вигріваймось, Агрусе, молодими травами,
      а з торішнім листячком назавжди порвім.
      Щоб зелено-райдужним нас вони заправили,
      щоб на рік весь вистачило, запашним пальним.

      Вигріваймось, Агрусе, абрикос коралами,
      білими, рожевими в голубій воді.
      У душі пораненій мрії ледве жевріли,
      а тепер під парусом - молодій, радій!

      Вигріваймось, Агрусе, бджіл, джмелів хоралами,
      голосами сильними стильних співаків.
      У морознім Березні в розпачі згорали ми,
      а тепер палаємо в радості п`янкій.

      Вигрівймось, Агрусе, з Бахусом і з Пафосом.
      В пахощах утопимо холоду Змію.
      Що з гіллям оголеним ямбами наплакався,
      анапесту стопами з квітами сміюсь.

      Вигріваймось, Агрусе, в Абрикосі-Африці.
      Чудо-переміщення: із Чукотки - в Чад.
      Щоб тепло не знищилось, нам потрібно, Агрусе,
      з швидкістю космічною мчати до Дівчат!

      04.2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Весна рятівниця
      Ще тиждень, Весно, і заллєш ти
      зеленим вулиці й серця.
      Та вже берізонькам сережки
      так поетично до лиця.

      Та вже, хоч як Зимі не прикро,
      в усе відинене проникло
      і стрімко, й дзвінко так тепло.
      Лиш в наглухо закриті вікна
      й краплинки ще не протекло.

      Та вже луги демонстрували
      й відверто, вперто так траву.
      Лиш я, веслуючи словами,
      в твою весну пливу, пливу.

      Та вже до спалахів готові
      й так неприховано бруньки.
      Лиш нам до повені любові
      ще скільки хуртовин пройти.

      Та стільки маєм прагнень спільних,
      думок споріднених. Але ж?!
      Візьми в облогу непостійність,
      а донжуанство під арешт.

      Візьми байдужість у в`язницю,
      холодність, грубість у полон.
      Я ж білі чари й чорні знищу
      і нездіймусь на гору вищу,
      коли з усміхнених долонь

      іще хвилина і заллєш ти
      в очах печаль, і побіжать,
      помчать лавиною арешти.
      Нарешті: на свободі - жах!

      24.04.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Під парасолькою цілунку
      Солодкі спогади, чаруйте,
      в гучні сплітайтеся пісні.
      Під парасолькою цілунку
      йшов по відродженій весні.

      Бо поцілунку іскри досить,
      щоб крила виростить словам,
      шоб дощ, ім`ям назвавшись "дощик"
      не бив, не жалив - цілував!
      А почуттів зів`ялих мощі
      злітали врунами рум`ян.

      Щоб вечір квітнув бірюзовим
      і вітром літнім говорив,
      і поцілунку парасолем
      й веселим сяйвом ліхтарів:
      що я тобою, моя зоре,
      не відгорів, не відхворів!

      Казали збуджено каштани,
      з повітрям світло несучи:
      "Той поцілунок - не останній,
      в уста жаданні і кохані,
      повір, ще будуть тисячі!"

      21.04.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    113. Література і життя
      Мов це мене несуть, гризуть,
      та затягне, рука напише,
      пелюстку білу чорний жук
      в нору, яка жука страшніше...

      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    114. Забудькуваті незабудки
      О, радість, розгортається сувій
      із синьооких диво-незабудок.
      Ти не забути образ їх зумій.
      Вони ж одна секунда і загублять
      твій погляд спраглий в пам`яті сухій.

      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    115. Вишня захисниця
      Так вийшло: ніжно захистила вишня
      від лагідного нападу дощу,
      а він шумів: все ж весело і пишно
      я пестощами всіх вас пригощу!

      Ми ласки пригорщам землі й небес належим.
      Цілує дощик вишню, я - Тебе,
      а радість нас усіх, що не одежі -
      любові дерево це рятівне.

      Бо, взявши естафету в абрикоси,
      щоб не згубили заздрощі людські,
      тепер крізь бурі Вишня переносить
      тим сяйвом, що зростили пелюстки...

      Вночі тебе кохатиму ще дужче, -
      на вушко вишні дощик шепотів.
      А ми втішались райдужним грядущим
      в смарагдових віконечках плодів.

      05.05.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --