•  * * * *

Гроза над жовтнем стала… Крізь гілки
дивився ти – чого вона над жовтнем,

•  * * * *

Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
У вітрі розвіваються листи.

•  * * * *

Як невимовно ллється темнота –
Ні рисочки, ні іскорки на тілі.

•  * * * *

Вже осені зосталось небагато –
Діждати сну, дожити в самоті…

•  * * * *

у ранок осінній – смішлива горішина –
горішина – дівчина на виданні –

•  * * * *

Не йди туди. Там море спить,
Погідне мукою своєю.

•  * * * *

Вода сахається води,
Марніють яблука і кола,

•  * * * *

Багряна бабко, пурпурова бабко,
ти нащо з хвилі відблиски пила?

•  * * * *

Зірки упали удвох
Грудьми до білих коліс.

•  * * * *

Ген літо скликає коней
Із річки жадань заснулих,

•  * * * *

Ішли із річки. Рушники на плечах.
За нами дощ і фари на шосе.

•  Серпень

Юний серпень в дворі чийомусь
помокрілу спалив солому.

•  * * * *

Вокзал і осінь. Шепотіння канн.
Усе квітує, все іще не звикло

•  * * * *

На весну пам'ять зацвітає рясно
і віддається смутку на поталу...

•  * * * *

де я тебе розлив
на повечірні села

•  * * * *

живе в кімнаті березень напружений
щомить готовий кинутися геть

•  * * * *

Того, хто ждав, і хто позбувся тями,
кому прийшовся світ не по нозі,

•  * * * *

ще на городі поралась Явдоха
ще ткався хміль у неї на плечі

•  * * * *

фари освітять скраю
листя на горобині

•  * * * *

Кує зима на тебе ланцюги,
із мертвих пнів ладнає ешафоти,

•  Галатея

Начало і кінець, владарця, вседержитель
моїх білявих мев, моїх скажених псів,

•  Різдво

сидів отак зеленим вухом слухав
вбирав у себе мучився любив

•  * * * *

Стара зима казками шепотить –
її не стишиш і не перепиниш.

•  * * * *

Десь поза снами... ще тоді, коли
ніхто не знав ні змори, ні покори,

•  * * * *

Сивим китицям-птицям
у вечірніх кагатах

•  * * * *

В темноті гойдаєшся, як човен,
а проте не спиш, не спиш, не спиш.

•  * * * *

Він так ішов – нікому, бо кому?
Він – вересень, та хто його вже любить?

•  * * * *

Заграла осінь повагом, небавом
в усіх садах, од болю голубих.

•  * * * *

Туди, де все - рукою до руки,
теплом до вій і пасмами до скроні,

•  * * * *

- Хто мучить нас уночі?
- Гроза над порожнім домом.

•  * * * *

І мряка, і намет самотній
на полі пізніх кавунів...

•  * * * *

Усе, що вчора плакало за мамою,
Тепер лягло пелюстками внатрус.

•  Мадонна з вишнями

Дивись, ти сам – присілки і міста,
уламки флейт, порожні скойки щастя,

•  * * * *

не жаль отих цілунків поза осінню
отих цілунків перших позавіконню

•  * * * *

А ти чогось тулилася до скла -
вже каламутна, сива, волоока...

•  * * * *

Близьке - далеке. Знаки і думки:
то тихі, то тривожні, то поганські.

•  Стилізація під Б.-І.Антонича

У раннім димі ходе зграя,
аж ясень скрапує, тонкий...

•  Акація

Вмочила цвіт акація при ночі
у чорну плав, у великодню плав.

•  * * * *

весна гукнула чорну челядь
від поля вітру і сохи

•  * * * *

Стояв чи дим, чи вітер, чи юга -
було не видно. Очі червоніли.

•  Балада про зеленого Антонича

Жмутки закоханих ялин,
і день, що перейшов у вітер,

•  * * * *

вночі нападав сніг. здивований. у горлі
іще влягався дим - незатишно, хрестом.

•  Балада

ой да за лиманом
ой за синім-синім

•  * * * *

дивися дивися як п'яно вцвітає квасоля
яка невигойна лягла поза нею ріка

•  * * * *

ой дужі хвилі сиві хвилі
глибокі нурти серед хвиль

•  * * * *

На хуторі сезон дощів.
Вже хтось оту картату хату

•  * * * *

там ніч брову зламала об зорю
над смоквами над зморшкуватим листям

•  * * * *

рухом тіла і кола
шляхом бурі і птиці

•  * * * *

пісня як дзеркало в рамі
пісня як вітер опалий

•  * * * *

Всі сни мої колись насняться вам
без мене буде сторожко і зле їм.

•  * * * *

Палає ліс деревами всіма -
лицем такий, як туга половецька.

•  * * * *

Далеко поза небом, поза тим,
де сива хвища, де солона осінь,

•  * * * *

Вези мене, негодо, та й вези
через двори задихані тудою,

•  * * * *

Така пливка березова купіль...
Така купіль березова й прозора...

•  * * * *

таємна плинь і човен і верба –
циганські лови у ночах пісенних

•  * * * *

ти в ночі цій стоїш як замок
не завойований ніким

•  * * * *

квітнева ніч ми сонні і нагі
як білі гливи посеред проталин

•  * * * *

співайте хуги голосіть
ячіте сестри

•  Цірцея

крізь діри вітру і дрімоту глею
крізь піну сіль і німоту вузла

•  чоловічий спів

ще не цвіли ні вишні ні ясмин
у темноті під березневу мжичку

•  * * * *

метелик сну – розділення стихії
в галузці ока – колисання дня

•  Покіс (з циклу "Жінка")

Не я це вигадав – вологий дух ріки,
остюччя, що перепиняє подих,

•  Опівночі (з циклу "Жінка")

Легка вода.
І місяць над водою,