Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Гупало
Волинянин; багато років присвятив журналістській праці. Закінчив Літературний інститут імені О.М. Горького(поетичний семінар Володимира Кострова). Автор кількох книжок поезій та прози.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Б у л о . . .
    На диво, ми були тоді, вночі,
    Чомусь нетерпеливі, безпорадні.
  •   * * *
    Не вмер Антонич, ні,не вмер, не вмер!
    Він десь хрущем сидить на вишнях.
  •   * * *
    Не вмер Антонич, ні,не вмер, не вмер!
    Він десь хрущем сидить на вишнях.
  •   О с т а н н є
    Це остання утішна прогулянка наша. Пізнай
    Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
  •   Ні ліків, ні раю…
    Як не хочеш – не йди вслід за мною. Дивись
    На дорогу взаємну позаду. Всміхайся
  •   * * *
    Ти звідки такий, що тобі все одно –
    Осіння трава чи травнева пшениця?
  •   * * *
    Наближається осінь банально – в перкалі
    Розімлілих думок, що, немовби стрільці,
  •   * * *
    Угорі – літаки, літаченьки,
    Літо бабине – знизу щемить.
  •   З а б о л о т т я
    Гомонять: « Гей Василь*…» А про мене – одна глухота.
    Я невчасний – і носа не встигнув задерти.
  •   * * *
    Ще не дивуйся, що любов жива,
    Й кохання навіть ходить межи люди.
  •   * * *
    А кохання – стало островом
    І знецінило думки,
  •   * * *
    Добре мати те, що не болить,
    Не злетить у вічності, не скрикне:
  •   Пісня про Наталю Мосейчук

  •   К о ш а р и *
    Йде отара за Кошари,
    Пастуха не видно.
  •   * * *
    * * *
    Задивляється смуток убік,
  •   * * *
    Простішими бути хотіли.
    Погорда виходила з моди.
  •   * * *
    Ми зустрінемось о п’ятій,
    Там, де завжди диво див.
  •   Історія відчуттів
    Щастя озвучу – і радістю, й вірою.
    Хай випливає на заздрість у вулицю.
  •   * * *
    Пора надійшла – і небесний видніється луг.
    Не бачив подібного я ще ніколи.
  •   С п о г а д
    Він тягнеться від самої зими,
    Немовби шнур, у втомі чоловік.
  •   * * *
    На тихі спомини мої
    Ти не зважай, не нарікай.
  •   Н е п р о м и н а л ь н е
    За мною дні ідуть. І де я дінусь?
    Поважне щось моє у цьому дійстві.
  •   * * *
    Знову стрілись удвох і відверто
    Розмовляли про вічне, як завжди.
  •   * * *

    Підкаже зіроньці зірка,
  •   * * *
    Ховаються думки несміливі і ниці,
    Сердито і спокійно дивиться трава
  •   * * *
    Налаштую себе, налаштую тебе
    На життя нескінченне, широке,
  •   * * *
    Найгірше – опуститься вечір
    (Між нами постане якраз),
  •   * * *
    Як же бути з людьми й не боятися тиші,
    І не мислити: завтра озветься біда,
  •   * * *
    Затуляє мене затуманене скло,
    Охопила непевність остиглу дорогу.
  •   * * *
    Між вогнями стояв і дивився на неї,
    А вона гордовито шмагала думками його.
  •   Р і ч к а
    Щось незвичайне є у річки.
    Тече і витекти не може,
  •   * * *
    Не хочеться додому йти.
    Та я – родинний, як лелека.
  •   * * *
    Три версти до похмурих тополь,
    А за ними – мовчання і поле.
  •   * * *
    «Я не люблю» ‒ емоція, слова,
    А « Я люблю» ‒ своє, відповідальне.
  •   * * *
    Незнані закони, без сумніву, Божі.
    Тобою зневажене знайде тебе.
  •   Б о л о т о
    Я побачив не звіра – болото,
    І відчув, що утратився час,
  •   * * *
    Шифруйся, йолопе, бо мста
    Іде до тебе, завтра буде.
  •   * * *
    Згадати легко дні врочисті.
    Тоді в натхненні різний люд.
  •   * * *
    І місце моє – на місці.
    Не треба кудись іти.
  •   * * *
    Клятвою освітлені уста.
    Ти до них не притуляй долоні.
  •   І д е н т и ф і к а ц і я
    І для чого ідентифікація?
    Бо ж удома я знову шпигун…
  •   Торкання епіки
    Ненадійно жили – не хотілося злота, розваг.
    Не пекло, не таїлось остигле кохання у грудях.
  •   * * *
    Нагрішу – подивлюся невинно.
    Ти надалі – розгублено-ніжна.
  •   Д и в о в и ж а
    Дивовижа нудьгу не стерпить,
    Відшукає вірша, різця.
  •   Б о р ж н и к
    Cильніший буду і за перемогу,
    Яка до себе вабила здаля.
  •   * * *
    Далеко не йди, звідти важко вертатись
    А легко жаліти себе і мене
  •   * * *

    Потекла неспинно – гостро, без мети,
  •   Д о т о р к а н н я
    Те, що треба тобі, пережди, перейди – і живи,
    Подивися на сонце, на схилені хмари і місяць.
  •   * * *
    Ти злякалася втечі своєї,
    Як дитя, що чекало на щастя,
  •   С а м о т а
    Йшли подалі, щоб уникнути гріха.
    Утомилися, прийшли до самоти,
  •   К р а с а
    Ой, ті очі красиві, запізнений погляд --
    То не просто тужба, це непевна струна,
  •   * * *
    Ще будеш ти, ще буде літо
    І відстань аж до мене – відчай.
  •   * * *
    Тебе немає – ніченька росиста
    Припала до вологої землі.
  •   * * *
    Відчуваю, слова – зайвина,
    Не промовлене – дуже дієве.
  •   * * *
    Маю сотні речей непотрібних, але дорогих;
    Всі позначені часом, який не вмирає ніколи.
  •   З гуцулами
    Не видно, а вúдко – гуцульська у цім висота,
    Бажання собі задивлятися вище і вище,
  •   * * *
    Ця війна – не остання,
    Буде кілька іще.
  •   * * *
    Озовись, не мовчи, розкажи…
    Бо ніхто не почує за мене.
  •   Щ а с т я
    А мені не потрібні сніги.
    Обійдуся. І вигрію очі:
  •   * * *
    Не досягай у втісі ранку,
    Бо ніч себе не позабула.
  •   * * *
    * * *
    Хоча бандерівців шаную,
  •   * * *

    Обійму я зимоньку-зиму –
  •   * * *
    Заметіль мете, мете,
    Світу білого не видно.
  •   Я зло запам’ятав!
    Я зло запам’ятав! Це добре чи погано?
    Учився в Гоголя, у нього взяв ….Отож
  •   * * *
    Сьогодні – радість і дива.
    Таке осмислення.
  •   * * *
    Традиційна осінь. Іншого немає.
    Напиши про неї. Можеш – порадій,
  •   С л а в а
    Важко стежиною йти, оглядатись:
    Хто, як привиддя, мене доганяє?
  •   З а т и ш ш я
    Пережду печаль, пережду насмішшя,
    Перетну невір’я, що мені нашлють.
  •   * * *
    Мене шукай, де відізвався вечір
    На стишені слова, емоції, думки.
  •   Пора життя
    Не бачиш виходу і гірший кожен день?
    Тобі насмілилися долю поправляти?
  •   * * *
    Грім покотиться і відлуниться…
    Та одначе зійду з автобуса
  •   * * *
    Як захоче тобі невідомо про що розказати
    Та білявка розумна, яку наполегливо ждеш,
  •   Прохолода
    Прохолода вітрів. Серіали новітніх побачень –
    За прозорою далеччю, що обважніла, спеклась
  •   * * *
    Тримайся за мене − упасти не схочеш!
    Думки переповняться − правдами, іскрами.
  •   * * *
    Не пали мені, спеко, надщерблену тінь
    У вологості лісу, на площі містечка.
  •   Обідній автобус
    Автобус опівдні казиться,
    Жаркий, як пательня дурника.
  •   * * *
    Чуже − окрушне і т. п.
    Летять у нього завжди стріли,
  •   * * *
    Поглянь увись, і сили набирайся.
    Дарма осмуття сіло на чоло.
  •   * * *
    Замовчу – і гріхи замолю.
    Не виманюй у мене слова.
  •   * * *
    Як вогнище – шириться людське величчя.
    Остигли на спалищі попіл і гнів.
  •   * * *
    Скапарився настрій? Чи небо за хмарами?
    Нікого… Живої душі не знайти,
  •   * * *
    На здощілому листі печалі лежать,
    Незнайомка спинилась. Я чую удачу.
  •   * * *
    Попереду також самотній чоловік.
    І я за ним іду, і нам обом – не краще.
  •   * * *
    А що нам залишилось? Берег вітрів?
    Легенди про тих, за стіною?
  •   * * *
    Йду назустріч тобі. Стережись
    Чи сховайся, але ненадовго.
  •   * * *
    Замовчи, і до щастя не влізе біда.
    Недоречні відверті твої оповідки.
  •   * * *
    Зауважили день, що стікав по стеблу, як роса.
    Зауважили: очі дитячі – немов діаманти.
  •   * * *
    Я не знав, що вітри зусібічні бувають −
    Здивувався, завмер.
  •   * * *
    Ішла самотність у сліпі дощі
    І день осонцено котився.
  •   * * *
    Шпаркий мороз. До тебе хочу.
    Удвох ми завжди непитущі.
  •   К р и л а
    Поетичні друзі, поетичні хвилі
    І думки високі, і відверті струни
  •   К о л о
    Рвонути б і піти, куди не ходять наші,
    Де я не свій, не твій і часто – сам не свій.
  •   * * *
    Я легко – жайвором літаю,
    Проміння сонця – струни – рву.
  •   * * *
    Який ненадійний кохання політ!
    Літають – жаринки і попіл.
  •   Поза зоною епосу
    І ночами не сплю, і світанки минаю.
    Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
  •   Б у д я к и
    Будяки відвертіші лілей.
    Це печаль, якої не оцінять.
  •   * * *
    День ішов побіля тебе струнко.
    Трави постелились килимово.
  •   Без поезії
    Нема поезії – і сохне лист.
    Освітлення і зцілення – дощами.
  •   * * *
    Надвечір’я не завжди сумне,
    Бо розсіює зерна правічні.
  •   В и н у в а т и ц я
    Де написано, ким це знається, що вона собі усміхнулася,
    Що лише собі, а не кращому за коханого-пересмішника.
  •   Свічки і вітри
    Забагато свічок у поезії, мало вітрів.
    Хитрувато бурмоче хитка, перезріла епоха.
  •   П о л і т
    І зупиниться серце моє у польоті,
    Коли мрію дитячу я наздожену.
  •   П і в к о л о
    Захоче вона – і потрібно іти,
    Стонадцять разів повертатись.
  •   П о л ю в а н н я
    Джерела пульсують, і власного серця не можна почути.
    Тоді, лиш тоді забринить волосінь: полювання азартне.
  •   П р о щ а н н я
    Спалахнуть не життя і не сонце, а еритроцити.
    Це найвищий виток, де бджола і сузір’я кульбаби.
  •   * * *
    Не остуди мій сон гарячий
    Потоком щедрих дивослів.
  •   * * *
    Якби я знав: услід за мною йде
    Вчорашнє, що осмислене сьогодні!
  •   С т и г м а т и к
    Ось і у Києві затишшя.
    Сидить безхатько на Майдані.
  •   * * *
    Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
    Тумани позаду, окутали горе.
  •   * * *
    Задалеко зайти – це немовби проблема сучасна.
    Небезпечно свій розум у сварці колег оголити.
  •   * * *
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
  •   * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
  •   Особисто вічне
    Ранувато про нас говорити. Слова,
    Як і дихання, – спільні, бо наші. Летіти
  •   Загроза
    Ти можеш мене забути.
    Це сила твоя і слабкість.
  •   * * *

    Де забагато волі,
  •   * * *
    За очищення влади я теж, і, буває, від цього радію,
    Бо крізь марлю і брагу пропустять отих, що служили народу.
  •   * * *
    Розумні проблем не шукають.
    Розумні подалі від них.
  •   * * *
    Це ж бо - доля така: оминати кущі,
    Шанувати вчорашні естрими і хвищі.
  •   * * *
    Не хочеться передбачати холоди,
    Того, що люди уникати звикнули.
  •   * * *
    Не все ще погано, якщо не болить голова, −
    Думки припливають, осяяння, вічне горіння.
  •   Незнищенність
    Не завершена пісня про лиса рудого і книгу трави.
    І даремно Антонич Богдан – сонцеслав одіссейського шляху.
  •   * * *
    Чому ажіотаж навколо,
    Якщо стрічання наодинці?
  •   Філігрань самоти
    Все хочеться чути кохане ім’я,
    Думки превеселі.
  •   * * *
    І прийдуть до тебе непрошенці в гості.
    А скільки – не ясно, не перелічити.
  •   * * *
    Всім не думай себе розказати.
    Розраховуй хоч на половину.
  •   Масліт
    Напевно, натхненно чекають мене.
    Іду у маслітературу.
  •   Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
  •   * * *
    Якось дивно отак, що за мною багато іде.
    Я нікого не кликав, дивився у напрямку іншім
  •   Метелик
    На гільзу гарячу метелик сідає, та сісти не може –
    Попечені крильця і лапки. До крапочки звузився простір.
  •   * * *
    Радію римам і тобі
    На тихій вулиці.
  •   * * *
    Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
    І логічний опісля єднально-інтимних історій.
  •   * * *
    Відшукалося щастя нарешті. Це втіха моя.
    Не хвалюся, а тільки відверто зізнатися хочу.
  •   * * *
    Відійди, подивися на мене, рікою пливи
    Не на жарти, друзяко. Ти знову таки випадковий
  •   * * *
    О, міфічність оспало поморщить розумнику лоб!
    А на мене вину накладе, як обридливе мито...
  •   * * *
    Я на світі оцьому безпечно, упевнено свій,
    І постійно поєдную зáдуми, думи і звуки.
  •   * * *
    Є у кожного вибір, і мулько, звичайно, мені,
    Що про це я комусь нагадаю загостреним болем,
  •   * * *
    Не заносьте нещастя в чужі захололі сліди,
    Хай воно персонально болить і лікує щоденно
  •   За вікном
    Ех, не світ за вікном, там лише – полотно,
    Рушники, вороння, аз і буки.
  •   * * *
    Я чую, як за мною ходить
    Невпізнана жіноча тінь.
  •   * * *
    Не заносьте нещастя в чужі захололі сліди,
    Хай воно персонально болить і лікує щоденно
  •   * * *
    В дятла нагло заболіла голова:
    Черв’яків немає і роботи.
  •   * * *
    Не вдалося чимало. Ніхто і не плакав.
    Не розквітло задумане, зсохло на корені.
  •   Не прощаюся
    Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
    Запитати у долі, чому не радіє. Мені
  •   Степан Радіон*
    Це скільки часу легітно стекло,
    Який тамує учорашню силу!
  •   К о з а ц ь к е

    Козаки не їздять по шосе,
  •   Потреба весни
    П’ю тишу і не напиваюсь.
    А ти – у видиві беріз
  •   Україна шинкарська

  •   Й в а н к о
    Час косити оте, що сіяли…
    Йванко дива жде, літо в’яне.
  •   * * *
    За мною вірш іде у лісі.
    Він усміхає і бентежить,
  •   * * *
    Я, ніби сонце до землі,
    Тулюсь до спомину.
  •   * * *
    Переконаний був, що його розшукали --
    Бо усюди заглибини − дивні сліди.
  •   * * *
    Хилиться ліс до моєї задуми
    I загубилася радість утіх.
  •   * * *
    А вечір наш, як незвичайний гість,
    На двері тисне свіжістю густою,
  •   * * *
    Не підняти слова до жаданих висот,
    І тобі не повірить ніхто так, як хочеш.
  •   * * *
    Я збільшу милої лукаве горе --
    Згадаю і мишей, і кажанів.
  •   П о р т р е т
    Тече, пече сльозливість, як зола
    У тій, підступно спаленій садибі,
  •   * * *
    Задивляйся в небо – і тебе помітять.
    Ті, що недалеко, нібито відстали,
  •   Х и т а в и ц я
    Інакші думки появились, хиталися вранці,
    Мов ті квіточки, що притримані в’ялими пальцями.
  •   * * *
    Поміліли обопільні почуття
    У полоні блуду-словограю.
  •   * * *
    Попереду також самотній чоловік.
    І я за ним іду, і нам обом – не краще.
  •   * * *
    Голосиста весна за рікою, --
    Я до неї добратись не можу, --
  •   * * *
    А задума знову – до вікна.
    Побреде у дощову негоду,
  •   В р а н ц і
    Мені б цей ранок наче рану
    Цілющим зіллям огорнути,
  •   * * *
    Хоч осінній замислився ліс
    І в задумі навколо земля,
  •   Д о р о г и
    Скількох дороги з розуму звели…
    Дощем і кров’ю умиваються асфальти.
  •   * * *
    Неможливо довгенько заснути –
    Погортай обважнілі думки,
  •   Ж у р а в л і
    Дурило вистрілив, але не вцілив.
    Хотів убити птицю – журавля.
  •   Німа відповідь
    Багатьох полонили надії на краще.
    А воно не приходить, не може прийти.
  •   Своє тепло
    Пожежу з неба сонце скине,
    І потече, як віск, усмішка жінки,
  •   Х о в а н к и
    Зіграємо у хованки ?
    Шукай мене, шукай!
  •   П о в е р н е н н я
    Ох, би сонця мені, як ото у дитинстві.
    Розігнав би я радість, як велосипед
  •   М о й с е й
    З’явилася грошва – кохання повернулось...
    Не тільки за кермом не п’є сусід Мойсей.
  •   З а г о є н н я
    Загоюю рани. Отак, як годиться.
    Щоб завтра нестримно життю дивуватись,
  •   * * *
    Об’єктивно важка філософія болю
    Променадно постане – читай і мовчи.
  •   Відкритий ефір
    А було це – півкроку до серця.
    Так витьохкували солов’ї,
  •   * * *
    Оминаю видлубанки споду.
    Широчінь і чистоту мені!
  •   * * *
    І час нудьги за мною йде, як пес.
    Вдова-ворожка – прокладає тіні.
  •   * * *
    О, княгине! І де тепер ти?
    Опеклася, а чи піднялася?
  •   * * *

    На пеньочок сіла осінь.
  •   С л о в о п а д і н н я
    Засумують дороги, дерева, одначе – не ти.
    А тобі – захотілося звичного словопадіння.
  •   * * *
    Якщо і світ ламається навпіл,
    Немов усміхнена свята хлібина,
  •   * * *
    Говорила вона і сміялась вона --
    Недосріблена ніч замовкала…
  •   Б е з с и л л я

    І хвороба дарує частенько блаженство під небом.
  •   Д у м а
    Запилені очі і сірі обличчя.
    Безсоння і вітер. Важка голова.
  •   З н а к
    У ті місця, де йде війна,
    Птахам потрібно повертатись.
  •   Д е р а ж н е *
    Ламка стежина йде у Деражнè.
    Кущі відважно розхиляти мусиш.
  •   * * *
    Помішалися ночі, світанки, бажання, ідеї.
    Хитавиця думок і надіслані бісом безсоння.
  •   Л і т о
    Ти кажеш: осінь онде на порозі?
    Банально. Як цариця на балу.
  •   * * *
    І натяки дружні частенько випрощуй –
    Розшириться простір, а з ним і гаразди…
  •   Т р и є д и н а
    Віра, Надія, Любов –
    Вірка і Надя, і Люба.
  •   Дід Федот

    Розумніший за радіовладу й ТV – дід Федот.
  •   Т е п е р . . .
    Біда не блукає. Конкретна вона
    І точно втрапляє.
  •   О з и р а ю с ь …
    Позабуті хатини по груди застряли у сумі;
    І така самота, що від неї не можна втекти.
  •   * * *
    Заблукай у тумані, князівно,
    Де нелегко шукати сліди.
  •   * * *
    У нас пора грибна і не стріляють,
    Життя звичайним поспіхом іде.
  •   * * *
    Срібні заметілі нагадали вічне.
    І тому морози, що за мною йдуть,
  •   * * *
    І знову шум дерев, і невмирущі ми
    Повірим у можливі загадки любові.
  •   За вікном
    Ех, не світ за вікном, там лише – полотно,
    Рушники, вороння, аз і буки.
  •   Сум
    Нам забракло вітрил і попутного вітру немає,
    Щось велике кінчається, та не кінчаємось ми.
  •   За осінню
    Я за осінню не поспіваю
    І за нею плестися не буду.
  •   І ліс, і лось
    Все мріється: мені зустрівся лось
    І я йому – і гість, і щем, і радість;
  •   * * *
    Ой,схоже,що всі ми поранені :
    В розмовах -- кому що болить.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки