Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Злючий (1953)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Сорок
    в цьому степу навіть сонце здається пласким
    тут вигорають між трав навіть марні надії
  •   Квітка кардамону
    тіні від очерету сплетені у довгий пліт
    Нілом пливуть із ними спеції мідь малахіт
  •   + + +
    жив просто і світло на хуторі пісні Устим
    питвом нелукавим і хлібом живився простим
  •   Золоте
    ні слова ні звуку ні пари із вуст -
    як хочеш назви це. злітаючи серцем
  •   Поле полеглих
    не театр воєнних дій – німе кіно
    на очах полеглих стигне змигом
  •   Давній знімок
    не можу згадати чиє це вікно
    чиє в ньому сонце мене зачекалось
  •   Допоки ти спиш
    допоки ти спиш і допоки не спиться мені
    міняється вітер спливають зірки пори року
  •   Про серпень
    надійде друг ми сядем проти саду
    про всесвіт говоритимемо аж
  •   Сірий дощ
    другу ніч у їхніх палестинах
    дощ невтомно втому гне на спинах
  •   Штормить
    штормить і так щодень щорік щовік і вічність
    постояти тихцем між істин і сумлінь
  •   Простір
    залиши́́тись у грудні зі світом один на один
    зі словами думками зниканням минанням годин
  •   Платон
    на Платона листя сад скидає
    вечоріє час у кронах дня
  •   Іспанський мотив
    серце-серце гаряче мов біг
    між маслинами сплячими – лови
  •   Післямова
    по сорока роках написання різних
    слів що віршами по шухлядах лежали
  •   Театральна історія
    розмокає афіша
    під дощем світанковим
  •   Звуки в селі
    нестійке заволає повітря
    півнем і не здійнявши біди
  •   Недосказане
    сонце і оси п’ють сік
    із виноградного грона
  •   Давнє
    прокидайся вже осінь — говорять тобі
    А і Б повсідались давно на трубі
  •   * * *
    іще ні слова ні півслова лише гул
    тяжке дудніння гомін спраглий до зростання
  •   * * *
    ми глина дороги якою простуємо ми
    тій глині мугикати чавкати чмихати йти
  •   * * *
    С. Бабичу
  •   * * *
    Подих вимерзне в слово пусте
    що не скажеш – зникає у степ
  •   * * *
    як темно ще
    й людина наче звір
  •   * * *
    Світлий янголе з титлом газети на білім крилі
    як летиться тобі в цій чужинській осінній імлі?
  •   Степ
    без каяття але і без упину
    ніби я маю життя запасне
  •   * * *
    Холодний Яр холодний аж пече
    романтика сотається у полі
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки