Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Кузя Пруткова (1961)
Пишу вірші - бо мені це подобається, публікую - аби змінити світ. Хоча і такий, як є - любий і чудовий


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Комаров, [ 2010-09-09 15:28:29 ],
на сторінці поезії     "Хованки-піжмурки (в теплих краях)"   Пруткова Кузя

ТуМАН ГУСТий, і мокро всюди…
Сьогодні змій ловить не будем!
- Я моЖУ РАВЛИКів збирати!
- А я наїмся винограду!
- Зловлю я рибок чи комах!
- Я – спритний звір!
- Я – гарний птах!

Верхівки гір – у шапках снІГУ,
А НАд водою – тепло й тихо,
На узбережжі океану
Живе красуня …

ЗроСЛО На полі просо,
Та нас туди не просять.
І ця лоЗА, Й ЦІ дині –
Належать лиш людині.
Зайти гуртом на пОЛЕ
НІхто нам не дозволить,
І фрукти, повні соку,
ДарМА ВПАдають в око.
А може, спить хазяїн
Принадного врожаю,
Звабливого садКА?
БА, Ні! Він тут! Тікай!

ВдаЛЕ ВИйшло в когось полювання…
Та чимало спритних є в савані,
Хто, нюхнувши вітер, серед ГРИ
ФИркне враз: «І я б шматочок згриз!»
Першими птахи згори помітять:
«Гей, спускайся! Зараз будем ситі!»
А внизу вже поспішають друГІ:
Є, НАпевно, скрізь чутливі вуха.
Вже і треті сунуть по землі:
Майже непомітні, бо малі.
Очі лиш зажМУР – А ХИжаки
З’їли найдрібнісінькі шматки…


Теплим бережком крадеться тиША,
КАЛамутна хвилька глину лиже.
Хто камінчик скинув у канал?
То на полювання йде…

Діток після цього можна на курси шифрувальників не посилати. Хто відгадає.

Здається наче так? А Ви з Ріхардом Зорге ніколи не віталися чи може спільні знайомі по "Червоній капелі" були? :-)

Коментатор , [ 2010-09-12 21:55:30 ],
на сторінці поезії     "З професiйного погляду"   Пруткова Кузя

Коментатор , [ 2010-09-12 21:58:28 ],
на сторінці поезії     "Народний спів-2"   Пруткова Кузя

Коментатор Ігор Рубцов, [ 2010-09-26 15:51:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Пруткова Кузя

Коментатор Кузя Пруткова, [ 2010-10-01 13:26:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Пруткова Кузя

Дорогий друже, зворушена твоїми словами. Спочатку трохи збентежилася: а справді, чи спроможні ми в разі потреби виконати реально те, що вважаємо за потрібне і необхідне? Але ж, Ігоре, життя – то не страшна казка про героя, що не вберіг товариша, а потім, спокутуючи свою провину перед ним, жертвував хатою чи навіть дитиною. Ніхто з нас – ні я, ні ти – не змусить іншого жертвувати хатою (про страшніший варіант, сам розумієш, і думати не можна), просто не прийме таку допомогу, бо то буде не правильно.
Але якщо у мене чи у тебе дійсно виникне серйозна проблема, і ми зможемо допомогти один одному – ну звісно, допоможемо, по мірі своїх сил і можливостей, я не сумніваюся ні в тобі, ні в собі.
Щодо рядків... розумієш, це була спроба (не дуже вдала) написати вірш, зберігаючи в цілому ритм, але з різною довжиною рядків. Не все вийшло, час від часу перечитую і поравляю дещо.
Коментатор Катерина Савельєва, [ 2010-10-19 11:34:50 ],
на сторінці поезії     "Дощ"   Пруткова Кузя

1   2   3