•  Оббиваючи ноги об сни

Оббиваючи ноги об сни,
І волосся вплітаючи в трави

•  Предовгі ночі посивіли враз

Предовгі ночі посивіли враз
І айстри тихо попрощались з вітром

•  Зціли

Сліз не було.
Всі висохли ущент -

•  У розчахнуті двері мої

У розчахнуті двері мої
я впускаю хурделицю люту:

•  Уже не літо. Ще не листопад.

Уже не літо. Ще не листопад.
Примружено за нами сквери стежать.

•  Ріки течуть у небо

Ріки течуть у небо
Сиво-молочні ріки

•  Іще засніжена зима

Іще засніжена зима
нас не закидала снігами.

•  Прозорі скельця – спогад про карафку

Прозорі скельця – спогад про карафку –
Тепер яскраво виграють на сонці

•  Припливи-відпливи

Припливи-відпливи.
Хлюпоче вода, набігає

•  Королево шахової дошки

Королево шахової дошки
власних мрій,

•  Коло роздумів і напруження

Коло роздумів і напруження
розірву я його колись?

•  Крила даються самотнім

Крила даються самотнім,
Крила даються пропащим

•  А літо краще бачиться із осені

А літо краще бачиться із осені,
І правий берег з лівого – видніший

•  Зимовий день від холоду потемнів

Зимовий день від холоду
потемнів

•  Кольори відступають, виразності давши дорогу

Вот интересно, где та любовь, которая встречается в каждом кадре черно-белого кино?..
Є. Гришковець

•  Чистий четвер

У чистий четвер
чистота має бути навколо,

•  Блудний син

Блудный сын встретил
блудную дочь,

•  Вихор нізвідки

Вихор нізвідки,
Розчахнуті вікна,

•  Тобі добре, ти просто мовчиш.

Тобі добре,
ти просто мовчиш.

•  Дорога вже знає про тебе усе

Дорога вже знає про тебе усе,
Крізь душу просочує в небо.

•  Посміхнись мені, зимовий клене

Посміхнись мені, зимовий клене,
В снігопад до мене нахились,

•  Світ трішечки постарів

Світ трішечки постарів
чи з розуму трішки вижив.

•  Ірині Сеник

Поетесі, вишивальниці,
героїні світу –

•  Страшно, коли словами

Страшно, коли словами,
Наче зів’ялим листям,

•  Ми вогники світла, які оселилися в мушлі

Ми вогники світла, які оселилися в мушлі
Бездомності Всесвіту.

•  По полудню якогось звичайного дня

По полудню якогось звичайного дня
Коли сонце давно не буде у зеніті

•  Люблю свій старенький будиночок

Люблю свій старенький будиночок,
Що дихає втомою осені

•  А змерзле гілля до небес не долітає

А змерзле гілля до небес не долітає
І обважніло гнеться до землі

•  Караван, каравела...

Караван,
каравела.

•  ***

Хіба це так важливо – озирнутись?
Струснути з пліч запитуючий погляд.

•  Спить дивний Сад, чекає Сад

Пам’яті Н. Давидовської

•  ***

Ти, завмерши, втупишся у вогник
Свічки на Різдвяному столі

•  ***

“Я є те, що я бачу”.
Петро Гейдек.

•  Поетам

Промовляється СЛОВО, щоб бути ПОЧУТИМ!
І з’являються вірші, щоб ранити душі

•  Голоси

(біля портрету Наталії Давидовської роботи Володимира Слєпченка)
Увертюра