Недарма я з тобою стрічаюся -
Ти є сутність, напевно, сама,
І лупцюєш мене люто палицею,
Хоч її, як поглянеш, нема.

Призначаєш мені знов побачення
І шепочеш: «Краса – в голизні»...
Це багато для одягу значило -
Не згадаю, чи й був на мені...

В чагарі ми - а ті все густішали,
Крони ледь не сягали до гір...
Так у заростях сутністю тішились,
Що від неї родився цей вірш...


27.01.2015

Уночі я люблю біля берега
Попірнати… В цей раз не вдалось…
Я ж була абсолютно упевнена,
Що самотня на морі – аж ось

Чую, ззаду вхопили за талію...
Боже, хто це? Невже гвалтівник?
Я ногою його ударила,
А тоді – кулаком у кадик,

А тоді - в серце ліктем і, зопалу,
Що є сили, коліном під дих…
Як люблю я пірнати під зорями
У бікіні – точніше, без них!


12.02.2014