Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Марина Кордонець (1990)

Інфо
* Народний рейтинг 3.754 / 4.88
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Переглядів сторінки автора: 15204
Дата реєстрації: 2009-12-14 13:58:03
Звідки: Вінниця
Веб сторінка: http://vk.com/public37588493
У кого навчаюсь: Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, О. Сливинський, П. Коробчук, Ю. Стахівська, Г. Чубай
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.09.17 15:23
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народилась у Вінниці в жовтні 1990 року. Вивчала дизайн інтер'єру, пізніше займалась естрадним та академічним вокалом. Друкувалась у альманахах "З-над Бугу і Дністра" (3/2012), "Експрес-молодість/2013", літературно-мистецькому журналі "Вінницький край" (1/2013), журнал "Лава" №22 2014р.
Учасниця фестивалів "Підкова Пегаса", "Малахітовий носоріг" (Вінниця), "Поетичний марафон «Оксія" (Житомир, 1 місце)

Найновіший твір
***
І як тобі тоді було, вигнанцю?
З можливого раю, обітованої землі піти
Блукав горизонтами безмежних пісків, шукаючи відповіді на свої міражі

То ти їх знайшов? Не плекаєш ілюзій тепер?
Бо кожен із нас свого часу неначе завмер
Коли ж оглянулись, за спиною не стало нікого
Бійся себе – найбільшого ворога свого

Бійся моменту, коли серця торкнеться байдужість
Це неминуче
Чергова твоя уніформа
З дня у день змінюється наша одіж
Й щосекунди думки збурюють свідомість
А пісок просто виконує свою роботу – Поглинає
Міражі створюють тобі ілюзію дому, правди
Це все настільки крихке, що розсиплеться на очах. З часом
Я тобі не заздрю
Я сама тепер збираю уламки, щоби зрозуміти де я вкотре, на жаль, помилилась
Але це сумісно з життям й рух піску трохи призупинився

Нам потрібно втікати від цих горизонтів
Ти ж бачив, що буває із тими, хто в ілюзіях не надто обачний
Що може стати з тим, кого пісок забирає до себе? У лоні пустелі міражі оберігають свої таємниці ретельно

У лоні пустелі я триматиму тебе міцно за руку
Ти розумієш: це єдиний зв'язок, що не зникне
Пошепки серця спитаємо, що з нами нині буде
Аби лише не пісок і усі ці міражі навкруги

2016