Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Левицька



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Нам розлучатися пора...
    Нам розлучатися пора,
    а я мов човен без весла
  •   Не ремствуй
    — Не будь солодкою — залижуть,
    гіркою теж, бо заплюють.
  •   Люби і тепер, як тоді
    Бажаєш, щоб завше була
    зорею лише твоєю.
  •   Се ля ві
    Забавлялись в круговерті,
    а тепер пітьма довкруж —
  •   Королева романсів
    (присвячується народній артистці України Світлані Мирводі)
  •   Березневий світ
    Лебідкою густий туман
    над озером розправив крила.
  •   Невзаємне кохання
    Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
    те, що небо в дари нам послало.
  •   Наснились чорні круки...
    Наснились чорні круки, і до чого
    те видиво, відразу не збагну?
  •   Сама вибирала
    Добряче залив рідний сала за шкуру,
    А нині його доглядай.
  •   Попри все
    Осінь "підмочила" репутацію,
    а зима згадала всі гріхи.
  •   Сторінки життя
    Спогадом зринають два озерця,
    та жену задуму навісну,
  •   Молитва матері — сага про солдата
    Мамо рідна, помолися,
    І мене Господь почує!
  •   Афіша
    Дорогі друзі, 28.12.2023р о 14 годині в Національному літературному музеї, що знаходиться м. Київ. вул. Богдана Хмельницького 11, біля м. Театральна, відбудеться презентація пісні, кліпу " Молитва матері" сл. Тетяни Левицької, муз Александра Чернеги. Тож сердечно запрошую всіх бажаючих розділити зі мною цю подію. Вхід вільний. Пісню виконуватимуть: народна артистка України Світлана Мирвода і заслужений артист України Володимир Стельмах. У кліпі знімався заслужений артист України Дмитро Лінартович — офіцер ЗСУ.
  •   А ти спитай
    В твоїх парцелах кублиться весна
    і висіває день волошки зранку.
  •   Хіба пуста душа болить
    Хіба пуста душа болить?
    Не віриться, їй-богу!
  •   Київстар
    Слизький минаю тротуар
    і гніваюся всує.
  •   Без Бога
    Упадеш горілиць у отави із веж,
    мов комашка з високого дуба,
  •   Усе стерплю
    Усе стерплю! Кажіть, кажіть,
    і поливайте брудом!
  •   Жасминний сніг
    Зимовий вечір, мов папір
    на кришталевім тлі холоднім.
  •   Заповіт
    Загрузла людяність в багні,
    В колючих стеблах.
  •   Книга життя
    (присвячується Тетяні Фольварочній)
  •   М'ячик
    Тиша метеликом срібним по хаті
    Сонно літає з кутка у куток,
  •   В черзі за любов'ю
    Хіба жебрачка, щоб любов святу
    вимолювати на колінах в неба?
  •   Інтернет
    Місяць в темнім небі п'є кумис...
    В оди не складаються катрени.
  •   Багаття любові
    Читав мене, цікаву, по складах,
    виношував у лоні серця — вірші,
  •   Причал любові
    Сліди на узбережжі змила хвиля,
    де в парі ми босоніж йшли убрід.
  •   Непотрібна
    Видаляєш із чату життя
    тих, кому і сама не потрібна.
  •   Два дні до грудня
    Зриває лист з календаря,
    Два дні до грудня, місяць вповні,
  •   Любов і Фікус
    Впивалася блаженством кілька днів,
    а потім поверталася додому,
  •   Сукня
    Прекрасна сукня жіночці пасує,
    на витонченій талії, як влита,
  •   Передчуття
    Безсоння висне хмаровинням,
    у скроні стукає журба.
  •   Чорно-білий
    Завіяв сніг, а на світанку
    розтанув, як і не було.
  •   Омана
    Принадний погляд і балаканина
    лугівкою* у далеч невідому.
  •   Я їду до тебе, мамо
    Я іду додому, мамо,
    Не спиняючись на мить,
  •   Забери в час розлуки...
    Забери в час розлуки, що-небудь візьми,
    ти на згадку відрадну від мене:
  •   Застудила душу осінь...
    Застудила душу осінь,
    чутно інколи "кахи",
  •   З надією в серці
    Тільки янголи можуть пройти
    заміноване поле без втрати,
  •   На розі семи вітрів
    Стікають зливами хвилини
    з долоні Божої руки,
  •   Лікарі
    На відчай і біль, невгамовну тривогу
    Рушає в дорогу швидка допомога.
  •   Твій янгол
    Як ти там на узбіччі дороги, мій зморений друже,
    кольорові надії зів'яли в пожухлій іржі,
  •   Моє небо
    В очеретах виднокраю
    хвилька ніжності тече.
  •   Несподівано
    За добро камінь в спину, ну що ж,
    ніби звикла до цього, та прикро,
  •   Осінній блюз
    Стугонять небеса день у день,
    шаленіє надворі вітрисько,
  •   Графоман
    Поет не може не писати,
    все стерпить праведний папір —
  •   Згорьований
    (Присвячується сестричці Людмилі)
  •   Знахідка
    Вже осінь виплакала сльози,
    схилили небо журавлі,
  •   Є ще люди...
    Не винось свої сльози -- на люди
    І ....поради в людей не питай.
  •   Так хочу до тебе...
    Так хочу до тебе, любий,
    коли у душі клекоче,
  •   Нескорені
    Єдиного сина плекала в любові.
    А очі у нього були волошкові.
  •   На терезах
    Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
    і я йому вклонюся ницо, як святому,
  •   Не люблю
    І чому ж ти не зводиш очей?
    Не люблю похітливих усмішок,
  •   Сонце оболок жене...
    Сонце оболок* жене,
    обрій висне лантухами,
  •   Дзвінок
    Порушив спокій несподіваний дзвінок,
    і увірвалася у дім іржава осінь.
  •   Добре разом
    Згадай, як добре нам було удвох
    Світанки смакувати малинові,
  •   Спільний оберіг
    Присвячується сусідці Катерині Михайлівні
  •   В саду
    Ніжився у гамаку мармеладовім
    ягідний вечір під кронами слив,
  •   Довіряла щиро...
    Довіряла щиро, як недивно,
    Таїну і друзям й ворогам.
  •   Моє
    Хіба не бачили його:
    Сердитим, чуйним, романтичним,
  •   Доба
    Ніч безсонням ланцюгів
    катувала в ліжечку;
  •   Прощення
    Попрощалася з бідою,
    і сльозами здирки гою,
  •   Я вільна
    Я вільна, і дихаю легко,
    пірнаю в простори, Лелеко,
  •   Паперовий човник
    Як люблю, то до нестями,
    а як ні, то досхочу.
  •   Вузлик
    Закрий спочатку двері на замок,
    А потім відкривай наступні дверці.
  •   Мій рай
    Мій рай там, де знаходишся ти,
    Де нема ностальгійного смутку,
  •   Ні про що...
    Ні про що не жалкую, що сталось — те сталось.
    Скільки нитці не витись — настане кінець.
  •   Шалена злива
    Грімниця небо наче змій
    заполонила,
  •   О як пояснити...
    О як пояснити тобі делікатно,
    щоб словом колючим тебе не образить?
  •   Протистояння
    Який сьогодні день: паркий, незвичний —
    протистояння темряви і світла,
  •   Хочу...мрію...молюся...
    Коли Ви любите, ви нічого не хочете.
    Ви просто любите!
  •   Обмаль
    Таких, як ти, на світі обмаль:
    Глибоких, світлих, загадкових.
  •   Загубився
    Ніч плете павутину срібну,
    Тінь ховається за дверима.
  •   Крила
    Куди утікаєте стрімко літа?
    За вами ніяк підоспіти несила.
  •   Без тебе
    Пломеніє сапфіровий
    погляд навпроти,
  •   Сподівалася
    Недопещена, недолюблена,
    у долонях — осінній щем.
  •   Я божевільно його люблю...
    Я божевільно його люблю,
    і навіть більш ніж того хотіла б.
  •   Йди...
    Хто йде, той шлях здолати в змозі
    Діставшись фінішу за крок,
  •   Рабиня любові
    Кому ти стелиш гобелени,
    і віддаєш частину серця,
  •   Міняю
    Міняю стильний хмарочос
    На вікна з виглядом на море.
  •   Ягідний рай
    У травах шовкових — на щастя підкова,
    під плотом зубчастим — суниці медвяні,
  •   Дві журби
    Чомусь згадалося... колись
    Ми несподівано зійшлись,
  •   Концерт
    Улюблений артист на сцені
    співає про кохання,
  •   Ворожбитка
    Канув день вчорашній в Леті —
    душогубкою* на дні.
  •   Якби ж ти знав
    Якби ж ти знав, як я його люблю,
    То не питав, чому іскряться очі,
  •   Передчуття біди
    Нісенітниця голову точить,
    зафарбовує думи ясні,
  •   Коли ти ще мене любив...
    Коли ти ще мене любив,
    мій сумовитий друже,
  •   Рідна хата
    У засвітах мама і тато
    плекають ясний верболіз.
  •   Скорботний
    Важкою скорботою тиша
    стоїть на погості широкім,
  •   Ніколи не кажи ніколи
    Не журися, мій хлопчику милий,
    чи хіба я крижина холодна,
  •   Магнолія
    Що за квітка, я гадаю,
    білим снігом обважніла?
  •   Квітень
    Розхлюпував Квітень пахощі
    у яблунях білоцвіту,
  •   Безутішно вертатись
    Безутішно вертатись туди,
    де на тебе ніхто не чекає,
  •   Кровоточивий
    Ти не плач, що набридло жити,
    Каяттям очищати душу!
  •   Всім серцем
    Всім серцем тобі я належу!
    Набриднув той "болиголов",
  •   Мандрівка в минуле
    Величні храми та собори,
    Поділ... дніпровські крутосхили —
  •   Цілющий
    Неба кран протікає, з сифона — крап... крап...
    не дратує глуха послідовність.
  •   Зайві слова
    Ми втечемо на край світу
    Від набридливих проблем,
  •   Усе як є
    Якщо тобі набридла — повідом
    усе як є — не вб'ють слова правдиві.
  •   Фіалковий
    Убогій лиха хуртовина
    Сплела білий саван в саду,
  •   Грішний світ
    Вітер верби та води
    Пустотливо куйовдив,
  •   Хто любить
    Коли ви знаєте про мене
    того, чого не знаю я,
  •   Не збагнути
    (присвячується сестрі — Людмилі)
  •   Сам на сам
    Високої не гідна нагороди,
    Не вішайте на груди ордени!
  •   Скінчилось
    Не надивились в очі, ніч тужава
    росою визирає із-під вій.
  •   Герою — слава!
    Ці очі будуть снитись вбивці —
    відвагу дулом не зламаєш,
  •   Старість — радість
    Що ж ти, Танько, захандрила,
    п'єш жури холодний чай?
  •   Люстро
    Не кажи мені люстро*, що я вже не та,
    на чолі зморшок риски глибокі?
  •   Фарби любові
    Без тебе важко і з тобою тяжко,
    Хоч розіпни себе поміж беріз.
  •   Землетрус у Туреччині
    Руйнує місто землетрус,
    Складаються будинки.
  •   Не отруюй...
    Не отруюй мене більше болиголовом —
    я і так на цім світі живу без вітрил.
  •   Я не знаю, що зі мною
    Вечір спив меланхолійно
    апельсинове безмежжя,
  •   П'ять зупинок до метро
    Їду в маршрутці оранжевій,
    Тиснява тисне збоку.
  •   Веселковий
    Сяйво моє рожеве,
    Трепет у кожнім слові,
  •   Хто Вам сказав
    Більш не дзвоніть, будь ласка, не дзвоніть,
    Подумаєш, колись ми цілувались,
  •   Тільки сон
    Це маячня, мій любий, тільки сон,
    лякає привидом посеред ночі.
  •   Як би ж його побачила
    Напевно
  •   Кохана коханка
    Це на перехресті путана,
    а ти його жінка кохана —
  •   Ми ж домовлялися з тобою
    Ніхто із нас в житті не вічний,
    та говорили, що в село
  •   Янгол
    Мобільний телефон мовчить,
    Не дзвонить більше мама,
  •   За нас
    Герой на цвинтарі лежить,
    його життя — одна лиш мить
  •   Засніжена рапсодія
    Сивий місяць в гамаку
    колисає зірку,
  •   Дзвінок з Італії
    — Мамо, чула, що на вас
    Запустили дрони?
  •   Залік
    Час не гоїть роз'ятрені рани,
    мінливі літа навстріч.
  •   Святвечір
    Зібрала по засіках жалібний вірш,
    й не знаю, як вік доживати?
  •   Останні дні календаря.
    У місті туман... Дощовиця марудна,
    ген, заполонила дороги і сквери.
  •   Сніжило
    Сніжило... намела кругом
    хурделиця парчеві шати.
  •   Немає світла
    Немає світла і зв'язку,
    без рук і ніг у цю хвилину,
  •   Перевтілення
    Ти лапшу можеш вішати скільки завгодно,
    окуляри рожеві розбила давно.
  •   А хто сказав, що він не мій?
    Жену від нього вовчу зграю,
    бо хто сказав, що він не мій,
  •   Дивлюсь на світлину...
    Дивлюсь на світлину, яка ж осяйна
    у мальвах рожевих надій.
  •   Герой України
    Знов батько на фронт відсилає посилку.
    Військові шоломи і бронежилет.
  •   Розлука на губах
    Сніг падав навкруги безперестанку,
    іскриста мжичка затуляла небосхил.
  •   А ти ж казав...
    А ти ж казав, що в мене очі гарні —
    зоря вечірня у смарагді трав?
  •   Червона рута
    Говорила завше мати, —
    слухайся мене,
  •   Лебідка
    Під сузір'ям Стрільця
    Народилася ця
  •   Цнотлива Лілея
    Ми познайомились давно,
    ходили разом у кіно
  •   Щастя на вістрі леза
    — Ховай від всіх свою любов,
    як у подушку сльози,
  •   Крутила голови отим...
    Крутила голови отим,
    хто гарбузову кашу любить,
  •   Сльота
    Дихає пластиком хата,
    тишу чатує пітьма,
  •   Повертайся
    Повертайсь, чоловіче, у час лихоліть!
    На поталу не кидай згорьовану матір,
  •   Вишневий
    Темно, холодно, лячно у хаті.
    Дотліває свіча край стола.
  •   В душі — зима
    Зійшовся на тобі весь білий світ.
    Чому ж я не позбавилася муки
  •   П'янкий
    Напідпитку... пробач... до такої не звик,
    говорила про різне завзято.
  •   Коханому
    Крилата мрія, сонце в темнім царстві,
    жива криниця у глухій пустелі.
  •   Не відвертайся небо
    Ми плекали надію в долонях гарячих,
    Закликали до миру своїх ворогів.
  •   Дружня порада жінці
    Це тільки, люба, у книжках
    закохуються в квазімодо.
  •   Пристрасний роман
    Картатий шалик на її плечах
    не зігріває у холоднім барі.
  •   Ніч
    Гарячою магмою небо розплавила,
    змахнувши над обрієм чорним крилом.
  •   Занудила осінь...
    Занудила осінь...смеркло,
    на мою лиху біду.
  •   Любімо світ
    Прощаю... каюсь... крайніх не шукаю,
    Хоч помста здатна відшукати винних.
  •   Без вини винний
    Хірург зачинився в приймальні,
    міцного налляв у чарину.
  •   Поряд
    Завше поряд була з тобою,
    витирала сльозу зрадливу,
  •   Скорботний
    Смерть твоя фізична —
    Це моя духовна.
  •   Сестринський
    Усе минеться, сестро, чуєш!
    Пройде біда, сльоза сумна
  •   Нерозлийвода
    З материнського лона з'явились на світ —
    Ти спокійна, а я — вередлива.
  •   Поминальний
    У дім увірвався вихор,
    задув поминальну свічку.
  •   Лісова замальовка
    Небо розсипало пір'я кульбаб
    на бірюзово-небесну плахтину.
  •   А раптом
    Якщо буду гратись з тобою в мовчанку,
    Ти перший порушиш мовчання.
  •   Де зріла душа
    "А Бог любить трійцю," — так батько казав,
    Тому у родині дітей було троє.
  •   Гербарії осені
    Лелеча тінь за небокраєм
    У хмарних сутінках мереж.
  •   Меланхолійний
    Дощі холодні — сивина
    в березовім волоссі.
  •   На добру нічку, мамо
    На добру нічку,
    мамо, надобраніч.
  •   Спекотний
    Яєшню смажить небосхил
    для серпня, як не дивно,
  •   Монастир
    Не ображайся на мене,
    знаю, була не права!
  •   Писати, чи ні?
    Свербіж
    ( Олександр Сушко )
  •   Вислизує день
    Ряхтять епізодів розчулені миті,
    Вислизує день із долонь інстинктивно,
  •   Спраглий день
    Прасує сонце випрану блакить,
    Випарює з перистої хмарини
  •   Макраме
    Тужу, радію безупинно,
    Плету із віршів макраме,
  •   Кіноплівка
    Повітря свіжого ковток,
    І цілий світ у жменьці.
  •   Російському солдату
    Яка ж ти мерзото, російський солдате!
    І як таких покидьків носить земля?!
  •   Село на узліссі
    Село на мапі цяткою чорнила,
    а придивитись ближче - без кінця.
  •   Мовчання — золото
    Мовчу — мовчання золотом,
    червінцями на денці.
  •   Я тут
    Тиша свистить, наче рефері на стадіоні,
    сонце малиновим джемом стекло у Дніпро.
  •   Поет кохання!
    Мій друг уже давно — поет кохання,
    Малює райдуги з яскравих слів.
  •   Повітряна тривога
    Вдягало сонце
    усемогутнє
  •   Спогад
    На бабці хусточка стара,
    а очі, як у Бога,
  •   Нарешті
    Гарячі сльози виплакала свічка...
    Нарешті, подзвонив і відлягло.
  •   Ти не клич...
    Ти не клич мене, зоряний, у спориші —
    в пережите зачинені дверці.
  •   Якби тебе любила
    Я зорі кинула б тобі до ніг,
    Холодні зливи розвела руками,
  •   Небесні мемуари
    Смокче ніч вим'я білої хмари,
    В золотому сузір'ї — яса.
  •   На все воля Божа
    Хоч станеться так, як повинно і бути,
    На все воля Божа, на все!
  •   Важке зерно
    Горить пшениця і ячмінь,
    Овес палає й жито.
  •   Ти не його...
    — Ти не його кохана Муза! —
    Їй говорили небеса.
  •   Зорелітний
    У місті тиша, як в селі,
    Та не літають журавлі
  •   Стихія
    Гриміло у небесній високості,
    Здригалася від жаху хмура вись.
  •   Крик душі
    Тиша у місті гнітюча,
    Привидами — ліхтарі,
  •   Посивіла душа
    Посивіла душа, відблудила,
    І покинула зморене тіло.
  •   Невідворотний
    Своя сорочечка до тіла ближче,
    та вже навчилася терпіти біль.
  •   Довгоочікуване щастя
    Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
    Зустрілись восени на тротуарі долі.
  •   Хоч літа минають
    Виноград здичавів, повсихали груші,
    І корінням вишні з вербами сплелись.
  •   Я не бачу тебе...
    Я не бачу тебе більше поряд зі мною.
    Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
  •   Присвячується Ларисі Петровій
    Лариса сплетена із протиріч —
    То тиха річка, то бурхливе море.
  •   Заздрість
    Не заздрю тій, що коло тебе
    Зігрітись хоче у хуртечу.
  •   Запашні слова
    Розкажи мені, любий,
    ти за що вірно любиш?
  •   По лезу життя
    За що, Боже, болем караєш?
    Чи завше була неслухняна?
  •   Бурштинові коралі
    Перебирає клавіші липневий дощ,
    переливає шейкером* сипучі звуки,
  •   Бентежна тиша
    Сон стуляє утомлені очі.
    За вікном, — комендантська година,
  •   Істина
    Дикі люди на землі,
    Хочуть миру — йдуть війною.
  •   Багаття війни
    Я хочу прокинутися і сказати:
    — Яким же потворним був цей явний сон!
  •   Редакції ПМ
    Дорога, шановна редакціє Поетичних Майстерень, зокрема головний редакторе ПМ — пане Володимире (Ляшкевич)! Звертаюся до Вас з проханням про підвищення статусу таким поетам, як — Микола Соболь, Нінель Новікова, Володимир Невесенко. Їх творчість — майстерна, заслуговує на статус — R2.
    Микола Соболь — зареєструвався на сайті ПМ п'ять років тому. За цей час він досяг значних успіхів у поетичному слові. Його поезія — багатогранна, щира, чуйна. Нінель Новікова — дев'ять років шліфує свою майстерність на ПМ, перекладач, зріла поетеса. Володимир Невесенко — на поетичному сайті нещодавно, але його вірші — цікаві, колоритні, зворушливі.
  •   Лілейний
    Не важливо, коли доля зводить мости,
    Хоч на мить блисне промінь багряний.
  •   Не збагну
    Засинала під снігом суха ковила,
    Гріла душу роз'ятреним віршем.
  •   Дивосвіт
    Так хочеться туди, де серце тане
    У кетягах махрового бузку,
  •   Береги розлуки
    А нам здавалось, любий, що війна
    Ще день, чи два і скінчиться назАвжди.
  •   А ти ж казала, мамо...
    — А ти ж казала, мамо, добре діти,
    Що ви не бачили смертей війни.
  •   До і потім
    Накритий стіл: Мартіні, шпроти,
    І аромат гарячих страв.
  •   Сльози світу
    Переймається Європа,
    НАТО — співчуває,
  •   А по той бік війни
    А по той бік війни —
    На краєчку зими
  •   О скільки тих було...
    О скільки тих було, що кануло у Леті
    Без смутку на гучнім пероні сподівань,
  •   Біженці
    — Куди ж ми тікаємо, мамо?
    —Війна!
  •   Закрийте небо!
    Кіптява чорна, холодна зима,
    Заполонили блакитну безмежність,
  •   Зоряна любов
    Тебе люблю, ряхтію у душі
    леліткою, неоновим світінням,
  •   Єднаймося
    Єднаймося у смутку і любові,
    Щоб нас не подолали вороги,
  •   Не здолати
    До весни близенько, та зима
    впеленала ліс в холодний саван.
  •   Сповідальний
    Тепло надворі, сльотава відлига
    скрапує з даху в імлистий туман.
  •   Тільки я і в полі маки
    "Тільки я і в полі маки," —
    не про мене, мила.
  •   Ностальгійний
    Терпінням переповнилася чаша,
    песцеві спогади сточила міль.
  •   Здоров'я, чи — щастя?
    У неділю до обіду
    сперечались два сусіди.
  •   Втрачаю
    Чи даремно шукали того, що немає у світі?
    Міражем розпливлося і щезло у маренні снів.
  •   Біль
    Це не просто негода, а схлипує серце у тиші,
    І кладе на вівтар облямований смутою біль.
  •   Поговорили
    — Як ти, любий?
    — Та нічого,
  •   Снігуркою тану...
    Снігуркою тану, принижену, голу
    не кинь на поталу відлизі дарма.
  •   Закохана в музику
    ( присвячується Тетяні Мирошниченко)
  •   Розчарування
    Що у житті тобі не додала?
    Перцю, чи солі, медової ласки?
  •   Невиліковні
    Завше знайдеться хтось кращий!
    Та хіба у цьому річ?
  •   Засніжений
    Сніг летів з небес на доли,
    На бруківки і дахи.
  •   Двобій
    Два Голуби не поділили Небо,
    Так чубляться, що лускаються ребра.
  •   Яблуня
    Колись гули джмелі в розлогій кроні,
    і медоносні бджоли навесні.
  •   Лети, лети
    Мій вірний друг давно — поет кохання,
    Малює райдуги з яскравих слів.
  •   Сатирику
    Повчав сатирик ліриків поетів
    як треба їм заточувать перо,
  •   Новорічна казка
    Не дочуваю, салюти гуркочуть,
    і перехожі тлумлять звуки фраз.
  •   Не йди з думок
    Гортає ніч альбом життя,
    Чудові кадри.
  •   Райська насолода
    Той лютий розпочавсь з лихих завій.
    Як завірюха вила сокровенне,
  •   Плела вінок
    Плела вінок із пелюсткових мрій,
    Дзвіночків, льону, зірочок маруни.
  •   Дякую сердечно!
    Нарешті я виклала повністю корону сонетів — СВІТОЧ ДУШІ на Поетичних Майстернях. Сподіваюся, мої дорогі друзі, що Ви її змогли прочитали, хоча знаю по собі, як важко сприймати великі вінки сонетів.)))) Хочу подякувати моєму дорогому наставнику і близькому другу, який написав чудові, зворушливі передмови до моїх книг — СВІТОЧ ДУШІ і ДОЛЮ ПИШУТЬ НЕБЕСА — ЯРОСЛАВУ ЧОРНОГУЗУ, за колосальне терпіння, редагування та слушні поради! Його підтримку завше відчувала і відчуваю до цього часу. Головному редактору сайту — ПОЕТИЧНИХ МАЙСТЕРЕНЬ— ВОЛОДИМИРУ ЛЯШКЕВИЧУ, за змогу публікуватися на ПМ, і теж за підтримку та терпіння! Я дуже щаслива, що багато чого навчилася завдяки тим поетам з якими познайомилася та подружилася на цьому сайті. Навчилася не лише краще писати, а й спілкуватися з людьми. Сайт для мене став рідною домівкою. Тринадцять років пройшло відтоді, як я зареєструвалася на ПМ. Багато води утекло з того часу, багато людей прийшло і пішло з різних причин, але самі вірні, стійкі залишилися, незважаючи ні на що! Журавлі завше повертаються додому, то ж з нетерпінням чекаємо! Всім вклоняюся і люблю! Бажаю невичерпного натхнення, щастя, любові, Божих благословень, легкого пера, крилатої поезії на віки вічні! Обіймаю! З наступаючим Новим роком! Всіх благ!
  •   Споглядаючи кохання
    І не здогадувалась ще тоді,
    що десь моє кохання недалеко
  •   Майстер і Маргарита
    Ти вільний, Майстре, тільки пам'ятай,
    що ланцюгом пов'язані ще дужче,
  •   Напередодні...
    Напередодні лиш зими,
    (Давно не бачилися марно.)
  •   Самотня врода
    Стан вродливої пані скрипковим ключем,
    Груди пишними булками в блузі.
  •   Снігурка
    Зима мела дороги помелом,
    Нудьга шугала протягом по хаті.
  •   Два береги любові
    На тебе, любий, схожа дуже,
    Така ж нестримна і зухвала,
  •   Кінь у яблуках
    Так далеко до втішного серця,
    як зіркам до земного тяжіння.
  •   Шал веремії
    Звіром шугаєш по хаті,
    Гасиш надії свічу.
  •   Грудневий дощ
    Мжиці полуденна сивина
    замутила органзове небо.
  •   Надію не втратимо...
    Щасливий квиток випадає нечасто,
    Та кожен очікує кращої долі.
  •   Крок
    Розпочинався весело роман,
    Скінчився безутішно— драмою.
  •   Літаю
    Літаю, друже, там де сокіл,
    Бо кліті чорної нема.
  •   Сніжний
    Сивіють в полі полини —
    На стеблах інею коралі.
  •   Життя і вічність
    Ми всі там будемо, та не одразу —
    На небеса у черзі стоїмо.
  •   Дитинний
    З дитинства я любила міркувати,
    І копирсатися замріяно в собі.
  •   Горю в тобі
    Гориш в мені свічею восковою,
    Забувши, що на сході йде війна.
  •   Нетлінний
    Весен пісні журавлині
    в щасті плекали удвох.
  •   Любіть чоловіків
    " Любите женщину за грех"
    (Андрей Алейник.)
  •   На струнах серця
    На струнах серця
  •   Про мене знаєш...
    Про мене знаєш, так багато,
    бо кожна зморшка на обличчі
  •   Рано і пізно
    Брели обніжком,
    легітко ніжно
  •   Милосердний
    Зігрій, Милосердний, гріхи відпусти,
    єлеєм змасти зашкарублі стигмати.
  •   Натхнення
    Пишу лиш про те, що на душу лягає,
    В судинах відлунює болем,
  •   Війнула тиша
    З глухими стінами вела розмову —
    Війнула тиша протягом услід.
  •   Панчішки
    Це трапилося в потязі… Дорòга…
    Один студент, щò без кохання сох,
  •   Стара діва
    Колись, ти жінко, була вродлива —
    Зелені очі на пів-лиця.
  •   Відчай
    Щиро Бога прославляєм,
    З чортом на колінах,
  •   Незабутній романс
    Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
    і прохолода вечірня пронизує нас.
  •   Цілунок любові
    Я пила — мандариновий фреш,
    під платівку Енріко Карузо.
  •   Пізня пора
    Місяць — дозрілою скибкою дині,
    вікна — очицями в чорну пітьму.
  •   Боже, дай....
    Ти віриш в Бога! — ну то й що?
    І сатана у нього вірить.
  •   Чорна кішка
    Впала ніч на призьбу хати тінню,
    увібравши неба оксамит.
  •   Небесное счастье
    Сон томится в объятьях ситца,
    до утра не уснуть ранимой,
  •   Небесний
    Може, завтра буде краще -
    Ранок вечора мудріший.
  •   Нічний дзвінок
    Відмиває серед ночі
    світ шибки рясним плющем...
  •   На півдорозі
    Ховає осінь в темну тогу
    змарнілий обрій самоти.
  •   Напиши, мій коханий...
    Напиши, мій коханий,
    що без мене погано,
  •   Душить кашель...
    Душить кашель ядучий, а жінка сумна
    Загортає біль в ношену куртку.
  •   Горобчик
    Коханий, вибачай сьогодні, певно,
    Моє бажання спить, немов дитя.
  •   Від осені до літа
    В піднебессі птах сурмить,
    кличе у мандрівку.
  •   Кропива та полуниця
    Виріс в полі повзучий пирій,
    проявляючи сутність ворожу.
  •   Странный сон
    Сон приснился на заре,
    Что в дождливом сентябре
  •   Романтику
    Свого романтика люблю, жалію,
    І гладжу по голівці як болить.
  •   Преображение
    День тяжело подымался с постели,
    Сбросив с плеча фиолетовый плед.
  •   Передосінній сум
    Лишилося літо на таці
    ковтком «Шардоне» у бокалі.
  •   Метелица
    Себя истязаю, поссорилась с Богом,
    Забыла друзей и веселых подруг.
  •   Мелодия души
    Сыграй опять мелодию любви,
    На волнах всколыхнув былую нежность.
  •   Жовті валізи
    Спаковує вересень жовті валізи,
    прибрав із повітря заморену спеку.
  •   Я не боюся
    Більш не боюся осуду людського!
    Усе пізнала я: глумливий сміх,
  •   Остання осінь
    Впала з неба зірка -
    загадав бажання,
  •   Стара пісня
    Чи нам, либонь, здавалося, що ми
    немарно зліплені з одного тіста.
  •   Посріблений
    Безсоння випарює мізки,
    до ранку, неначе до Марсу.
  •   Негода
    Негода розгулялася в саду,
    обсипались незрілі сливи градом.
  •   Трикутник
    В бермудському трикутнику тону,
    чіпляючись єством за гребінь хвилі.
  •   Стежа
    На чорнім світла рисочка
    загравою мигтить.
  •   Одночасно
    Світає... думки чорним деком.
    Ти близько, водночас далеко.
  •   За течією
    Вечір лугівкою за течією,
    наздоганяє хвилястий потік.
  •   Не щастить
    Повелась на генерала -
    В генерала не "співало"...
  •   Розлука
    Шпилька - горицвітом
    в пишному волоссі.
  •   Туга самоти
    Розляглася на габі
    туга, виснажена плоттю.
  •   Запізніле каяття
    Навіщо ж ти нагадуєш про те,
    про що забути хочеться назАвжди?
  •   Липнева злива
    Відбивала знайомий ритм
    на бруківках липнева злива.
  •   Ненька
    В спустошеній хаті бабуся сама
    когось виглядає щоденно.
  •   Діалог з душею
    - Я знаю, що він виїв очі тобі,
    не думай про нього більше.
  •   Курортний полонез
    Тепле море... краля кльова...
    Зразу взяв на абордаж.
  •   Притча -
    В домініканській обителі, в місті Мілані,
    створював дивний стінопис художник один.
  •   Дружок
    В однієї подружньої пари
    Десять років дітей не було.
  •   Осенняя зарисовка
    Дышат дымом равнины привольно
    в день угрюмый, ненастьем несносен.
  •   Шипшина
    Я, так на ластівку хотіла бути схожа,
    на крилах сподівань злетіти над полями,
  •   Хвороба Альцгеймера
    До будинку для літніх людей на світанку
    день у день до дружини приходив дідусь.
  •   Сама
    Я прийшла у цей світ сама
    Й полишатиму наодинці,
  •   Від серця до серця
    Розбилося зими холодне скло,
    Відлига із дахів збирає краплі.
  •   Вареники
    Мамо, наліпи вареники
    Під'їжджаємо до Жмеринки.
  •   Парадокс
    - Це - парадокс,
    чим старшою стаю
  •   Прелюдія осені
    Я знала цю фею, - десь бачила.
    Ішла понад гаєм у сукні червленій.
  •   Право на щастя
    Чи маємо право на радість, любов?
    Чи, мо, животіти донині,
  •   На добру ніч...
    На добру нічку,
    мамо, надобраніч.
  •   Своєму серцю заборон не ставлю...
    Своєму серцю заборон не ставлю,
    лечу назустріч вітру, смерчу, зливі.
  •   Він тільки - друг
    Здавалось, друзі ми, не більш,
    в кафе розмови про буденність.
  •   Музика світання
    Доброго ранку, коханий!
    Б'ється світанок у шибку.
  •   Запах любові
    Моє серце ще пахне твоїм,
    поцілунки п'янкі відчуває.
  •   Не соромся сказати - люблю
    Добери променисті слова
    до натхнення крилатої рими.
  •   Матуся - оберіг
    Матуся, бабця, роду оберіг -
    усмішка добра, хусточка картата.
  •   Вона хотіла
    Він так жагуче, солодко її любив,
    та оминати інших не збирався.
  •   Спокусливий
    Хоч на картах таро ворожи,
    Дама пікова - горда, свавільна.
  •   Згорьований
    Думку пряду на кужіль,
    після в'яжу з руна свити.
  •   Не чіпай лелеку
    Залиши ти лелеку у спокої.
    Не скуби ти душі, бо, тобі
  •   Подрузі
    Про тебе думаю весь час,
    моя подруженько вразлива.
  •   Дай Боже, цьому чоловіку...
    Дай Боже, цьому чоловіку
    пізнати щастя неземне,
  •   Сновидіння
    Сльози розсипали очі ці -
    сивий туман поволокою.
  •   Благаємо у Бога...
    Благаємо у Бога благ земних,
    у дзвони б'ємо, ниці чолобитні.
  •   У день святого Валентина
    Сніжило в небі неозорім,
    мороз - художник пейзажист,
  •   Вовкодав
    Син приніс із лісу
    Цуценя вовчиці.
  •   Не перша я і не остання
    Не перша я і не остання,
    за мною руїни століть.
  •   Школа
    Троянди зібрані в саду
    в букет, і я за руку,
  •   За блаженством у черзі
    Гаргульї* крилаті, тремтіння долонь,
    тернові сновиддя колючі.
  •   Щедрі та багаті
    Так, не легко нам живеться,
    та не голодаєм!
  •   Старі світлини
    В старенькім альбомі, розчулені миті
    зібрало по крихтах, минуле життя.
  •   На відстанні мовчання
    Буріє вечір, зірка сяйна
    у небі краплею сльоти.
  •   Життя - мить
    Твій годинник йшов повільно,
    вибивав сріблясто - дзвін,
  •   Щедрий вечір
    Небо трусить сніг лапатий,
    розсипає чисту вату
  •   Новорічний
    В Новий рік рушай, Плането,
    без боргів і без печалі!
  •   Заздрість
    Забиваєш цвяхи у серце -
    нелукавим, ясним, блаженним.
  •   Я буду поряд
    Я буду поряд в радощі і горі,
    у мушлі шум прибою ми знайдем.
  •   Сокровенне
    Розсипалось небо на друзки,
    над головою, щоб знала,
  •   Передноворічна феєрія
    Зазирнула казка зранку
    у віконні шиби.
  •   Петрівна
    Раз Петрівна подалася
    на елітний Спа-курорт,
  •   Ігуана і Іван
    Друг подарував Івану -
    симпатичну ігуану.
  •   Лілея
    Поцілована небом краса - кажуть люди,
    дехто заздрить охоче пелюстям лілеї.
  •   Прозаїк і любов
    У перукарню збігала, зробила макіяж,
    вдяглася у коротку сукню, в сіточку панчохи.
  •   Ожеледиця
    Закрижаніло... каток... авжеж?
    День зацукрований у ванілі.
  •   Таргани
    В бабці з дідом восени
    завелися таргани.
  •   Не бійся сказати люблю
    Не бійся любові, вертатись додому,
    упасти з вершини у прірву потому,
  •   Навпроти він
    Навпроти він... вино і груша зріла
    в скляній тарелі на краю стола.
  •   Важкий вибір
    - Зустрічаюсь одночасно
    з мужиками обома!
  •   Наболіло
    Пробач, білий світе, мабуть, наболіло,
    прокралася в душу безбарвна зима.
  •   Грішна
    Чого минуле те перебирати
    і порпатись в брудній білизні болю?
  •   Океан душі
    Не відпливай до іншої води!
    Маяк хоч вказує шляхи додому,
  •   Альков кохання
    Ми нарізно плекали світ до того,
    як доля привела нас у альков,
  •   Паркові озера
    В "Паркових озерах" причаїлась тиша.
    Явори високі спокій стережуть.
  •   Трагедія
    Дзвонить чоловік дружині!
  •   Не твоя
    Не ходи вервечкою за мною,
    заросла стежина лободою.
  •   Поки про мене думаєш
    Артеріальний знов тиск низький,
    клаустрофобія туги.
  •   Коли я піду
    Мороз на порозі збирає завії,
    клубочиться в комині ватра.
  •   Між мною і небом
    Між мною і небом гнучка тятива,
    бодай не порветься завчасно,
  •   Огорну тебе теплом
    Огорну тебе теплом,
    неймовірною любов'ю,
  •   Ружа
    Була колись ти ружею,
    що пнулася до неба.
  •   Білим на білому
    Перший сніг, заметіль,
    сліпить очі, сльозяться на вітру,
  •   Ляшкевичу Володимиру - головному редактору
    Дорогий, шановний редакторе "Поетичних Майстерень" пане Володимире! Хочу Вам щиро подякувати, що дослухалися до мого прохання і підвищили статус Ярославу Чорногузу! Дуже приємно, що наші думки співпадають і що сайт - "Поетичні Майстерні" підтримує поетів, які давно на сайті, пройшли чималий вишкіл, набулися досвіду та зросли у поетичному слові, які заслуговують на нагороди такі, як підвищення статусу!
    Процвітання Вам, міцного здоров'я, щастя, любові, осяяних поезій!
  •   Не ридай
    Не ридай, моя ластівко, смуток мине,
    перша зморшка, так личить печалі.
  •   Болісний
    Душа скніє, мре від печалі,
    а що ж буде далі, що далі?
  •   Моє містечко зорепадів
    Щоб загубити перевтому
    вгорі небесної безодні,
  •   Різні
    У тебе очі голубі,
    її оливково-зелені.
  •   Безсоромник
    Як у нашого у Женьки -
    рудокосі і шатенки,
  •   Солодкий букет любові
    Застигне день у безгомінні,
    розсипле сонця куркуму
  •   Багряний
    Йдемо алеями у парку,
    рука в руці твоїй - теплом.
  •   Скарб
    Сину у в'язницю написала мати,
    що без нього важко землю обробляти.
  •   Світлина
    Чоловік на "Сайт знайомств" -
    зареєструвався.
  •   Чекаю
    Серед голубого плаю,
    пристані свічних надій,
  •   Віагра
    Кілька років у подружжя не було інтиму.
    Побували в екстрасенса, з'їздили до Криму.
  •   Примадонна
    Пишалася словесністю Корова:
    - Я, - незрівняна, в мене лепська мова!
  •   Лікувався
    - Що з тобою трапилось,
    чоловіче добрий?
  •   Танцюй...
    Танцюй, щасливице, весільний вальс.
    Кружляй і підкидай жарини в груди,
  •   Діамантовий
    Не запитуй мене, де так пізно була
    і чому діамантами очі іскряться?
  •   А я йому скажу
    Цей чоловік колись любив мене,
    а зараз просто дивиться на фото.
  •   Криниця любові
    Уже птахів не чути голоси,
    довкіл сапфіровий туман розлігся.
  •   Бабине літо
    Пожовкло волосся, мов листя кленове,
    навколо очей ниточки променисті.
  •   Закоханий поет
    Сам Бог водив його пером барвистим,
    чудові перла сипались з небес до ніг
  •   Доторк
    На відстані не страшно, навіть, масно
    торкатись виразок чужих насущних.
  •   У світі
    Планета Земля не єдина родина.
    Домівки людей потопають в деревах.
  •   Кручина
    Страшно до потери
    мысли кутать в дрожь.
  •   Прозріння
    Від мольфарки відунки очей не ховай
    за лаштунками смутку побачить
  •   Ти звикаєш
    За вікном знов накрапує мжичка,
    осінь вабить стриптизом в дібровах
  •   Поэт
    (Посвящается другу)
  •   Всього не заграбастаєш
    Всього не заграбастаєш! І скільки ж людям треба
    для ситого життя - страждань, смертей, війни почвари?
  •   Вибори
    На городі восени
    овочі і бур'яни
  •   Роз'ятрений
    Забувала оплакані вірші,
    загортала самотність в папір,
  •   Тримаймось люди
    Косила наших пращурів війна,
    Холера, тиф і знов біда настала.
  •   Все переживу
    Смілива, вільна, горда, все переживу,
    лиш Бог опалені зламає крила!
  •   Пейзажний
    Міліє швидко вечір, місяць гострить серп,
    бруском скрегоче лунко, чи мені здалося.
  •   Найкращі слова
    Ще день не щез конем перед очима,
    ударивши копитом об ріллю,
  •   Якби не ти
    Якби не ти, моє кохання пізнє,
    ясна зоря, мелодії струна.
  •   Самотність
    Нічого вічного нема у світі цьому
    від дня народження до поминальних днів.
  •   Не хочеться прокидатись
    Ти не буди мене даремно... Годі!
    Дай додивитись кольорові сни,
  •   Світлячок
    Тужить дощ за вікном,
    тоскну музику грає на скрипці,
  •   За фіранками - осінь
    Знаю, що в'ється усе по спіралі.
    Бабине літо борвієм промчиться.
  •   Безпідставно
    Не ревнуй мене, коханий,
    коли приводу нема.
  •   Я забула...
    Я забула хто є,
    де коріння моє,
  •   Як сумно без нього
    Як сумно без нього, мій Боже, і тоскно
    торкатися музики безперестанку,
  •   Заміжня
    Він знав, що ця жінка заміжня,
    і зради їй не до снаги.
  •   Орхідеї
    На підвіконні орхідеї
    торкалися душі моєї.
  •   Віра...надія...любов...
    Віра
    Прожити вік, не поле перейти.
  •   Вірші
    На білому аркуші рими довільно
    малюю... стираю...малюю...стираю...
  •   Волошкова пісня
    Приніс лілеї
    юнак дівчині,
  •   По вірі
    По вірі кожному дано
    і хрест животворящий,
  •   Дуже хвора
    - Там болить а там пече -
    подруга жаліється:
  •   Незвична
    Напевно, думав,
    що я сумарна*,
  •   Криниця
    Криниця п'є в сосновім лісі роси,
    а стежечка до неї заросла.
  •   Пів неба
    Не питайте чому я покинула весни бузкові,
    абрикосові сни і мережаних мальвів шиття.
  •   Яблука
    Таїла у серця схованці
    пахучий бутон любові,
  •   Гадала на ромашці
    У гаю, край села,
    я зірвала ромашку шовкову,
  •   Тужливий
    У нас все, нібито, гаразд,
    біжу до тебе, як на свято.
  •   Якби ж то можливо
    Якби ж то можливо, туди повернутись,
    де здерті колінця й у зачісці шпилька,
  •   Відплатила
    Якби мене по справжньому любив -
    не листувався б з іншими в приваті.
  •   Зорепадний
    Вмилось фіалкою стомлене сонце,
    спати вляглось залюбки.
  •   З роботи
    Блукаю запиленим містом, а спека
    ‌розтоплює бруки обабіч бульвару.
  •   Не віддавай
    Вересневі калинові брості
    напилися вже крові землі.
  •   Він бачив, Він знав
    Бог бачив її і такою,
    якою не бачив ніхто.
  •   Вересневий
    Хтиве небо розгойдує явір
    і зриває за обрієм час,
  •   Чорна хмара
    В небеса задивлялася сині,
    як без вітру, вітрил і весла
  •   Сила віри
    Дай на скелі античного моря
    дочекатись червоних вітрил,
  •   Блаженство
    Лицар вірності, мій, командоре,
    неймовірна жага почуття,
  •   Лебединий
    Цілуй мене, солодкий, доки
    татарське зілля стелить літо.
  •   Я марю тобою
    Закотилося колесо сонця за хмари,
    дощ періщить вночі, поливає бруківки.
  •   У озері любові
    У озері любові
    плескаємось удвох.
  •   Незнана
    Не полишай смішну, незнану,
    мені так затишно, чудово
  •   Вірю
    Все буде гречно... Правда! Вірю!
    Бо що посієш, те й пожнеш.
  •   Дивовижний
    Вже дотліває серпень на осонні,
    пливуть за обрій літа бригантини,
  •   У розкоші хвиль
    Нарешті на морі у розкоші хвиль,
    голублять мене, піднімаючи вгору.
  •   І все ж таки, тебе люблю
    "Я все одно тебе люблю,
    Кохання сваркам – не підвладне..."
  •   Не возвращайтесь
    Пленительных очей холодный изумруд -
    былой загадки деревянная матрешка.
  •   Горобине
    П'ю валер'янку від серцебиття,
    сльозі скотитись знову не дозволю.
  •   Не бійся любові...
    Не бійся любові, вертатись додому,
    упасти з вершини у прірву потому,
  •   Ніч любові
    Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
    на гострі плечі й підморгнула висі.
  •   Доленосний
    Вже прокинувся, любий? Глянь небо
    розливає лавандові фарби
  •   Благословенне
    Красива, бо ти мене пестиш,
    даруєш чудесні слова,
  •   Покара
    Від сучки до сучки він бігав, мов пес,
    а вдома чекала на нього родина.
  •   Затишшя
    Моя бентего, більше не побачиш
    одчаю, суму і очей нудних.
  •   Мій світ
    Вітер зриває слова
    на перехресті поволі.
  •   Материнський заповіт
    Казала мати: «Йди у люди, доню,
    та довіряй не кожному із них.
  •   Шаленство
    Нікому не вірю
    давно, далебі,
  •   У ній...
    У ній живе та дівчинка русява,
    що інколи з’являється у сні…
  •   Потопаю
    Нам було прекрасно, як ніколи,
    обертом земля на віражі.
  •   Праведний
    Не лишай сироту на одинці з бідою,
    хто підставить плече – знайде час молитвам.
  •   Липневий
    Захлинаюся від щастя,
    не питай чому ж?
  •   Відсторонений
    Мій примхливий, для тебе не шкода нічого,
    тільки, гідність мою не топчи чобітком.
  •   Світи мені
    Дай руку, сонце, і іди за мною,
    не обертайся на презирство й сміх.
  •   Подрузі
    (Світлані Кас'яненко)
  •   Незабудка
    Мне б отказаться от тебя хотя б на миг,
    сердечный, влюбчивый, но я, не вправе
  •   Милосердний
    Посміхнися, не будь агресивним,
    научися терпіти й прощати.
  •   Фейсбук
    Континенти фейсбук поєднав. Тих людей,
    що ворота відкрили у світ інстаграми.
  •   Грім
    Впало небо на місто –
    кременисте, важке,
  •   Мій рай
    У Софіївськім затишнім парку
    ми з тобою алеями йдем.
  •   Не говорите мне ...
    Не говорите мне о том,
    что я должна вам в этом мире:
  •   Їй неба не досить
    Тимчасове затемнення сонця минуло,
    Розчахнув світ фіранки сапфірово-сині.
  •   Натюрморт
    Асфальт гарячий, світлофор, гудок...
    нестерпна спека палить мізки...
  •   Щаслива
    За вікнами пташиний щебет
    все ближче й ближче до землі.
  •   Нема надії
    Чому ж так важко на душі? -
    Сама не знаю.
  •   Літаю
    Над колоритним чаруючим плаєм
    у маркизетовій блузочці я,
  •   Пригорни мене, мамо
    Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
    розкажи оксамитову казку – щасливу й сумну.
  •   Ти листа напиши
    Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
    тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
  •   Яке ж це літо
    Яке ж це літо?
    З небес крізь сито
  •   Світ малахітом
    Барвисте літо -
    світ малахітом,
  •   В колисці любові
    Ніч кине зажуру за ґрати,
    розправивши хмари вітряк.
  •   Вишиванка
    Одягайте, люди, вишиванку
    у буденні дні і на свята!
  •   Вишивала
    На твоїй гаптованій сорочці
    вишивала райдуга ясу.
  •   Минуле
    Як забути минуле і стерти, коли
    тінню ходить, мережиться перед очима,
  •   Дорога до раю
    Як брат із сестрою,
    чи батько з дочкою
  •   Серцем для серця
    Не шукала у мріях до щастя блаженства дороги,
    хоч серпанкове літо за диво-водою спливло.
  •   Я така
    Я така, як я є,
    бачиш, щастя твоє,
  •   Батьківське обійстя
    Батьківське обійстя вбране у бузок,
    чутно віддалік, як пахне м'ятно.
  •   Радість
    Знов тішуться вишні прийдешньому травню,
    ген, сонячний зайчик  стрибає в гіллях.
  •   Проста ромашка
    Проста Ромашка,
    Нарцис - пихатий,
  •   Тихо - тихо
    Тихо-тихо вечір плине
    у обіймах самоти.
  •   Стань над світом...
    Стань над світом Мати Божа
    у молитві і сльозах.
  •   Весна з присмаком жалю
    Заблукала у травні в бузкових очах на світанку,
    і не вибратись звідти, дорогу назад віднайти.
  •   Хустка
    В холодну пору я не одягну
    заквітчану тернову хустку синю.
  •   Залюбила
    Чи для тебе ніхто, пустий звук, переляк,
    якась дивна, чи мо - божевільна?
  •   Золота
    (гумореска)
  •   Півень
    Лосніє хвіст і гребінець
    стоїть неначебто корона.
  •   Чому ти згадуєш...
    Чому ти згадуєш анфас
    тієї жінки, що у студень
  •   Молитва
    Щиросердечно молюся Всевишньому я
    аби грішному людству пробачив провини.
  •   Благовіст
    Всевишню правду, віру розіп'яли,
    І на поталу кинули любов.
  •   Божевільний маестро
    Минали місяці згорьованих пісень,
    і вітер полоскав дощі туманні.
  •   Божевільний маестро
    Вікторія прокинулась, маестро грав
    проникливе піано - віртуозно.
  •   Божевільний маестро
    Чомусь не спалося Вікторії в цю ніч,
    безсоння малювало штучні квіти
  •   Божевільний маестро
    Зима ретельно чистила людські сліди,
    Біліло за фіранками цнотливо.
  •   Божевільний маестро
    Вікторія була середньою на зріст,
    пшеничні коси - хвилями по плечі.
  •   Божевільний маестро
    ІІ
  •   Божевільний маестро
    Насолодитися, не випити до дна,
    розкішна пава, зірка промениста,
  •   Люби мене мовчки...
    Люби мене мовчки, коханий, люби,
    хай тиша замре на півслові.
  •   Ностальгия
    Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
    и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
  •   Заначка
    У старій вітровці Вовка
    заховав доляри,
  •   Страховка
    Корисна річ страховка
    ( про Вовчика промовка),
  •   Ревнивий
    Бабця плачучи прийшла
    ввечері до хати.
  •   Пахілько
    Жаліється дружині чоловік:
    "Сьогодні знову від сусіда втік.
  •   Кавалери і наша Галя балувана
    - Мамо, вийду за Степана,
    хлопець дивної краси.
  •   Птахолов
    Мені давно не дарували щастя.
    Минали дні у тузі повсякчас
  •   Коронавірус
    Грішили, вірили в добро і зло,
    водили в дитсадок дітей, онуків.
  •   Вогонь і вода
    Горобчиком витьохкує весна,
    у сонці помарачевому мліє.
  •   Не втрать душі
    Лякали нас армагедоном
    і пандеміями не раз.
  •   Он вже, любий...
    Он вже, любий, бачать, люди
    хто твоя любаска
  •   Пандемія
    Що ж це сталось, мама мія
    у Європі - пандемія.
  •   Негода
    Набридли крицеві дощі,
    хмар бурих віхи,
  •   Передчуття перемоги
    Зима здалась без бою, капітулювала,
    відчутно у повітрі пахощі весни.
  •   Сповідальне
    Хоч і тіло в повій мармурове,
    молоде, як ігристе вино,
  •   Нам одне без одного...
    Нам одне без одного не бути,
    а все інше можна пережити.
  •   Пізнай любов
    Якщо хочеш пізнати любов
    зазирни їй у вічі,
  •   Серцю не накажеш
    Не пишіть більше в чаті про те, що, я добра,  вродлива,
    саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
  •   Міцні напої
    Ти дійсно любиш лиш мене,
    чи я із тих, кого ти любиш?
  •   По небу
    Іду по небу
    назустріч долі,
  •   Білий танок
    Ми тремтіли душею,
    вдихали п'янкі аромати
  •   Султан
    Від розпачу, мамо, я майже не сплю,
    нещастя причину шукаю в усьому,
  •   На порозі
    Колишній на порозі з незабудками в руках
    І безпорадно дивиться у василькові очі,
  •   Від матері до доньки
    В сповиточку, люлі доню,
    люлі немовлятко.
  •   Ревнивість
    Я уявляю струм від доторкання губ,
    мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
  •   Пересічна
    Пастельні губи і мазок рум'янцю,
    під макіяжем недосип щоденний.
  •   Метелики
    Без тебе дні журливі у мінорі,
    з тобою день - казкова дивина.
  •   Бог не прощає смертної вини
    Війна скінчиться, вбивце, у полон
    здасися, не радій що снайпер схибив.
  •   П'яна вишня
    Без тепла у травні втішно -
    плоду не рости.
  •   Я тебе люблю
    Ішла до тебе все життя крізь сон,
    пустельну спеку, зливу, хуртовину,
  •   Охиза
    В хуртовинову ніч,
    напростець,
  •   Печериця
    Ніколи не буде пручатися злу,
    із власним терпінням боротись.
  •   Віддаляємся
    Віддаляємся, зрада,
    ще страшніше ножа.
  •   Душею назовні
    Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
    чорна "Мазда" чекає за рогом.
  •   Зима не зимна
    Смеркло швидко,
    цьогоріч -
  •   Діагноз
    В МСЕК прийшов мужчина славний,
    заявив, що хворий вщент.
  •   Прощення
    Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
    як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
  •   Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
  •   Запам'ятай мене такою...
    Запам'ятай мене такою,
    коли щасливою убрід
  •   Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
  •   Недосяжна
    Не діждешся вогненної страти,
    хоч багаття горить - не чаклунка.
  •   Пручатися долі
    У парку горобчиків щебет,
    зернини і руки бліді.
  •   Не спиться
    Чом не спиться?  Свинцеві повіки
    не стуляє роз'ятрений біль.
  •   Мелодія дощу
    По мокрім щебеню, і що ж,
    ніч на пуантах йде незграбно.
  •   Соловей
    На повні груди соловей співав,
    лилися трелі у саду веснянім.
  •   Лелека
    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
  •   Сонечку
    Все буде добре, любий, чуєш?
    І навіть краще, ніж колись.
  •   Чайка
    Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
    мов останню надію на завтра.
  •   Свинцевий
    Збирають думи кучугури
    свинцевих хмар холодну тугу.
  •   Не бачу...
    Я не бачу тебе коло себе
    ні сьогодні, ні завтра, ні після.
  •   Зневіра
    Нікому не віриш - дивився у вічі -
    зрадливі,  лукаві. Мені  довіряєш?
  •   Залицяльник
    Сватав сивий дідуган
    кучеряву Надю.
  •   Прощання з першим коханням
    Троянди у вазі рожева і біла -
    обидві прекрасні, пахучі, яскраві.
  •   Вітрильний
    Це все, що Ти приготував для мене, Боже, на землі?
    Відразу,  залпом випила життя, не схаменулась.
  •   Новорічний
    Як, душе ти моя, без мене, як?
    Все добре, чи приймаєш депресанти?
  •   Кутюр'є
    Онук, що у столиці модний кутюр'є,
    приїхав у село провідать прабабусю.
  •   Дуремар
    Вона була мудрішою за ту,
    з якою зустрічався у неділю.
  •   Веремія
    У країні - чума, 
    віри, сонця нема,
  •   Від любові оживає все
    Бережи, коханий,  від біди,
    Від сторонніх поглядів і фальші.
  •   Містерія
    Ви не подумайте про те,
    що я спесива.
  •   Не буди лихо
    Із суботи на неділю,
    Вовка мучило похмілля.
  •   Довіряй
    Не бійся, довіряй, і буде все гаразд.
    І кінь спіткнеться враз не кажучи про жінку.
  •   Навиворіт
    Навиворіт вже вивертали, бач
    в душі є виразки, вузли, рубці червлені,
  •   Я з минулим була б...
    Я з минулим була б задивляючись в очі, можливо,
    розіллявшись рікою над тихою заводдю мрій.
  •   Сплін
    Світань не поспішала розтуляти очі зранку.
    Із торф'яної далі нишком пробирався сніг.
  •   Презентація книги
    Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
    Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років перебування на сайті Поетичні майстерні. Від Вас отримувала і слушні поради, і підтримку. Особлива подяка головному редактору - Володимиру Ляшкевичу, Ярославу Чорногузу, Юрію Лазірку, Любові Бенедишин, Світлані Майї Залізняк, Івану Редчицю, Олександру Сушку, Серго Сокольнику, Миколі Соболю, Олександру Христенку, Ігорю Шосі, Івану Потьомкіну, Юрію Сидоріву і багатьом іншим за не байдужість та допомогу. Всіх дуже люблю, обіймаю, чекаю на зустріч!
  •   Сьогодні
    Сьогодні я до тебе не прийду,
    щоб поглядом роз'ятрювати ватру
  •   Бережіть те, що є
    Вірте в  Бога і правду
    і дасте собі раду,
  •   В могилу закопай
    Над річкою старе село узліссям,
    гриби, чорниці і садів розмай.
  •   Причина
    Шляхетний і талановитий -
    з життя найкраще ти береш.
  •   Омела
    Смарагдова, розкішна омела -
    душа у душу з в'язом пелехатим.
  •   Невідворотне
    Мені ти будеш телефонувати,
    як розчинюся в небесах навічно
  •   Хоч ти не йди
    Ще раз примусив день грачину зграю
    для нас на біс зіграти водевіль.
  •   Оксамитове тепло
    І навіщо людям пекло,
    коли поряд рай земний.
  •   Вибирай
    А чи варто з тим дружити,
    хто ножа стромляє в спину.
  •   Тебе люблю
    Сьогодні я ще більше, ніж учора,
    тебе люблю, моє життя, люблю.
  •   Хочу душу розпізнати
    Фантастичні гіацинти
    уночі мара пряде.
  •   Загубилась
    Пливе по небу сірий пароплав,
    за обрієм збирає сни багрові.
  •   Я перестала улыбаться
    Я перестала улыбаться,
    писать стихи, любить людей.
  •   Ідеальний
    І ультрамаринові очі небес,
    і усмішка в нього медова.
  •   Та байдуже...
    Та байдУже мені  з ким ти будеш свій вік доживати,
    чи з тією, що крала тебе, чи з тобою пила.
  •   Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
  •   Не розминутись
    Над тишею висне імла,
    зими павутинка срібляста.
  •   Українка
    Ти знову хочеш
    мене здолати
  •   Хоче... Хочу....
    Він знає, що  без нього, певно, згину
    і листям опаду на плаху літа.
  •   Ти говорив
    Ти говорив, любив мене,
    що я найкраща в світі жінка.
  •   Зворушливо
    З принципів своїх не зрушим -
    друже, виставляй півлітру.
  •   Тещина любов
    Дочка провідує батьків, а мати
    давай її смачненьким пригощати.
  •   На волоску
    Не думала, що все банально скінчиться,
    ховаючи у серці таїну.
  •   Метушня
    Зібрали швидко дні осінні
    з городу стиглі врожаї.
  •   Без зайвих слів
    Не зловживай моїм терпінням -
    минулі сни в перукаря.
  •   Люблю не Вас
    Пробачте, друже, я люблю не Вас,
    хоч як би Вам опівночі не снилось,
  •   Розбита
    Не відпускала літо тепле,
    отямилась, як вітром здуло.
  •   У мушлі
    Заховалася в мушлю від себе і спробуй дістати.
    В недосяжності погляду, рук і мобільних мереж.
  •   Віра
    Щоб життя убачалося раєм,
    не змарніло від горя чоло,
  •   Не приручай
    Не приручай до себе, з мене досить
    і крихти із долонь, і божевілля.
  •   Територія любові
    Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
    мій візаві - ясний, багатогранний.
  •   Манівцями
    В межені* рік затихають оливкові води,
    вітер зганяє у череду чорні  отари.
  •   Мартіні
    Доторкнися пелюсткових вуст
    і метеликом забийсь в троянді,
  •   Дві сльози
    Як гуляв, аж гай гудів від хіті,
    а співав, то мліли солов'ї.
  •   Матусі
    Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
    чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
  •   Я...ТИ...Ми...
    Моя нестримна течія о, як же я
    не піддаватимусь спокусливій любові
  •   Пробач
    Здавалося цей біль не проковтнути,
    та сильний той, хто квітне чебрецем.
  •   Постріл
    Сивим вороном
    дощ невчасно.
  •   Сумне
    Надворі лине осінь 
    лірична,  наче пісня
  •   Розхлюпаю любов
    Блаженно ще жила б на цьому світі,
    як дасть Господь,  розхлюпати любов
  •   Едельвейс
    Не питай, мій ревнивий,  про весни чудесні,
    облетіли черемхою, сивим бузком.
  •   Співанка
    Ген, зозуленька за гаєм -
    Накувала роки.
  •   Заблукала
    Ніч сузір'ям неоновим Кассіопеї,
    заблукала мольфаркою з кошиком снів.
  •   Три осені
    Ще осінь дівчинкою в ластовинні
    біжить в сандалях по колючім терню.
  •   Славень Україні
    Україно, ти рахманна!
    Посміхайся, сонце в скерцо!
  •   Поглядом
    Я мучилась нав'язливими думами -
    безсонням всоте розфарбовувала вірш.
  •   Аритмія
    Знову літо залишило осені
    чорнобривців серветки тернові.
  •   Жура
    Втрачати пізно, чи прийшла пора
    триматись за обставини  вагомі?
  •   Імбирний
    Аби мене ніколи не забув,
    твоє я серце кутаю у ніжність,
  •   Зусилля

    Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
  •   Прислів'я
    Де двоє там рада, де третя, там зрада.
    Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
  •   Не кличу
    Не кличу темні ночі -
    самі приходять нині.
  •   Ти все сказав
    Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
    а після замовчав зненацька у зажурі.
  •   До болю
    До млості, болю і до -  зневіри,
    тобі не вірю, собі не вірю.
  •   Любий мій
    Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
    Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
  •   Не діли...
    Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
    з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
  •   Жінка - ружа
    Схилилась жінка над трояндовим кущем,
    усмішка зігріває кожну квітку.
  •   Журавлиний
    Не дістати з небес журавля,
    що високо летить над землею.
  •   Мій скульпторе
    Мій скульпторе, ліпи мене із глини,
    Із крейди, алебастру і піску!
  •   Колісниця мрій
    Не вбивай кохання, ти ж не вбивця,
    що чатує на косуль вночі.
  •   Біла ніч
    Переймайся не мною, коханий, бо я
    над твоєю кружляю журбою.
  •   Яблуко спокуси
    Йому притаманно любити обох -
    дружину чи музу, немає різниці,
  •   Лугівка
    Смиренно лугівка* текла, струменіла,
    у травостої ховаючи хвилі.
  •   На повітряній кулі
    Любов в гордім серці,
    а сонце в очах.
  •   Наболіле
    Літа відшуміли, за обрієм щезли.
    Лелеки забули тутешні місцини,
  •   Два береги
    Паленіли бурштиново,
    присмак ночі на губах.
  •   Тримаюсь
    Не впаду! Уже трималась
    за життя прозорі весни,
  •   Не может без меня
    Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
    И соразмерно движутся твои дела из года в год.
  •   Ягоди
    Сіяла маки, а виросла гичка.
    З дому тікала в небесну блакить.
  •   Все проти нас
    Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
    Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
  •   На круги своя
    Ми необачно, на краю безодні,
    хоч бурі не було і вечір тихий.
  •   Мара
    Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
    Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
  •   Оберіг
    Тихо, тихо пливуть за дощами дощі
    у свинцевій, далекій розчахнутій висі.
  •   Молитовний
    Відведи у щастя,
    де життя чудесне,
  •   Чуйний
    Розкришила вічність зорі із фольги,
    так рахманно, місячно, липнево!
  •   Брусничний
    Ніч бруснична впала з неба
    на землі старе пальто.
  •   Два крила
    Черемха запашна перецвіла,
    обсипалось пелюстя
  •   Поліфонія любові
    Пеньюар шовково-ніжний
    одягає ніч духмяна.
  •   Поговори...
    Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
    про те, як плачуть верби над рікою.
  •   На горбочку біла хата
    На горбочку біла хата
    тоне у саду.
  •   Повість
    В небеса упала горілиць,
    хай вони жарини серця студять.
  •   Алхімія любові
    В'яли  лІта рясні спориші,
    прохолодою дихала осінь.
  •   Мне без тебя никак
    Ты близко и за морем в одночасье.
    Мне плохо без...Мне без тебя никак,
  •   Дощі
    Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
    У скільки повернусь? Під   ранок, чи вночі?
  •   Аметистова мить
    Дотики серця,
    повне відерце
  •   Рятівник
    Він мене рятував від пустелі,  наруги,
    і жури безнадії, набридливих злив.
  •   Не загасити бажання
    Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
    сонце в зеніті запалює все навкруги.
  •   По той бік...
    По той бік ріки-розлуки
    ти, шовковий, чий?
  •   Париж
    У бірюзі Єлисейські Поля,
    арка тріумфу і Ейфеля вежа.
  •   Крадійка
    Вона в мене краде кохання і жде,
    коли зашаріється вечір.
  •   Ноша
    Світанкове проміння торкнулось ланіт
    і повіки розплющило сонні.
  •   Перлинна любов
    Не даруй жовті, любий, тюльпани,
    ще далеко до туги розлук.
  •   Щаслива
    Та жінка йшла вузенькою доріжкою,
    вкривала радість осяйне лице.
  •   В обіймах Ероса
    В палких обіймах терпну, млію,
    цілунком зваблюю вуста,
  •   Не дотягнутися
    Смеркається, спиняє тиха ніч
    минулого сум'яття каруселі.
  •   Квітка - любов
    Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
    прохолодне, білорунне молоко туману.
  •   Сумнів
    Навколішках спокутую провину,
    а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
  •   Якби
    Життя складається з осколків вітражів.
    Іду по них на пальцях обережно.
  •   Будь зі мною коханий...
    Будь зі мною, коханий,
    Зачаровуй мене,
  •   Відтоді
    Відтоді, як кольнуло
    нестерпно у печінку
  •   Сердечне
    Ти - неба очі голубі,
    а я - квітуча нива.
  •   Безпритульна
    Це дівчатко мале бур'яном на околиці,
    кропивою посічене, різками бите.
  •   Душа болить...
    Душа болить, передчуває домовину,
    ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
  •   Сонце
    (Доросла казочка на дитячий манер)
  •   Триптих
    Поміж небом
    і землею -
  •   Люди
    Есть те, которых я не разлюблю,
    за кем скорблю, тревожусь, сожалею.
  •   О, Боже...
    О, Боже, мій Боже,
    що сталося, знаєш?
  •   Не шукай на стороні
    Не шукай любові, любий,
    десь на стороні.
  •   Лісоруб
    Лісоруб з тебе вправний, мій друже,
    тільки друзки летять, як з гармати.
  •   Тужливе
    Бог не Микитка
    бачить все -
  •   Блюз
    Марудні дощі - надокучливий блюз,
    бажання з можливістю не співпадає.
  •   Вагання
    Вечір розтрушує паприку в небі,
    перебирає думки-квасолини,
  •   Синя птаха
    У сапфіровім серці я тану,
    ніжним поглядом щастя зігрітий.
  •   Другу
    Я тебе позвоню, пусть была не права,
    но хочу, чтоб всегда были вместе
  •   Христос воскрес!
    На великдень срібні дзвони
    небо розливає
  •   Не забувай
    Веснянку миють видноколи
    у кришталевому вікні.
  •   Від янгола до...
    Від янгола до стерви тільки крок,
    коли відтято крила лебедині.
  •   Ми сідаємо в човен
    Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
    грізних вод, що бентежать, лякають.
  •   Погляд
    Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
    пелюсткову чарівність лілеї,
  •   Я сідаю у човен...
    Я сідаю у човен
    без весел, вітрил -
  •   Я можу
    Ти здатен розбити серце
    і вийняти здатен теж.
  •   Ходять янголи по світу...
    Ходять янголи по світу -
    білосніжні крила,
  •   Я люблю чужого чоловіка
    Сповіддю спокутувала гріх,
    з молитвами протяг тихо хлипав.
  •   Бабця Ганна
    Не личить бабці Ганні
    співати про любов!
  •   Шалене
    Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
    Вишням розкішним недовго віночки плести.
  •   Тобою і небом...
    Святою водою очищу пороги нудьги
    і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
  •   Прости мені мамо.. .
    Прости мені, мамо, і більше не плач,
    не виправдала я твої сподівання.
  •   Ми збережемо почуття
    Не обертайся ти назад
    і не жалкуй, життя триває.
  •   Думка
    Приходиш раптово, ніяк не засну,
    аж поки повіки не стулить світанок.
  •   Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
  •   Хто ти?
    Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
    володар темряви чи світлий янгол?
  •   Со мной и без меня.
    Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
    Воркуем голубями, нежимся, а после
  •   Не спи...
    Душе, не спи! Проспиш і перші півні
    і сонця аличевого розмай.
  •   Гой - я, гой - я...
    Я сама не своя,
    гой-я, гой-я, гой-я -
  •   Мене люби!
    Додолу на траву
    дуб кинув жолуді.
  •   Не дай Боже...
    Не дай Боже, рити
    ворогові яму,
  •   Усім
    Перший варіант
  •   Малиновий
    Надвечір'ям у двері
    постукає хтось.
  •   Березневий
    Схожі на метеликів
    фіалки волошкові,
  •   На оксамиті неба
    І де ж ти був раніше,
    коли писала вірші
  •   Зі мною і без мене
    З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
    воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
  •   Тісно серцю...
    Тісно серцю у грудях, не знаєш  чому?
    Ліки в шафі, така необачна.
  •   Ніжність
    Світочу, всміхнися, хмарки розтопи!
    Променем ласкавим сповивай безмежжя.
  •   Весняне
    Надворі весняні клопоти щоденні,
    та дзвенить піснями небокрай.
  •   Мрія
    Покинула  вдосвіта сонячна мрія!
    Невже мої сни не належать мені?
  •   Не бійся теплоти
    Мовчи, закриємо наразі тему цю
    За будь-яких обставин, ні півслова.
  •   Пробач
    Пробач, йому, Господи! Сили нема
    дивитись, як ірод боїться
  •   Гупі
    Загубити валізу, 
    повір, не цунамі,
  •   Вона...
    Вона могла чайкою стати весною,
    молитися небу вночі чолобитно.
  •   Лебеді
    В ритмі вальсу
    граціозно
  •   Одне небо на двох
    Вже лютневі крижини -судоми зими
    у відлизі серпанковій тануть.
  •   Кохайте жінку
    Кохайте жінку, дорогу найкращу!
    Даруйте їй букети ніжності і щастя.
  •   На різних берегах
    Спілкуємось на відстані, а дні
    мерехкотять дорожніми стовпами.
  •   Вірші
    Погоджуюсь на все, мені не стане гірше.
    Візьми, що хочеш - стільки, скільки донесеш.
  •   Синиця
    Я знала, що поряд, коли дуже важко,
    зі мною була зачарована пташка.
  •   Предтеча
    Прийде завтра весна, хоч не амброво ще,
    у повітрі запахло вербою,
  •   Тобі
    Жалість не любов, а штучні квіти,
    і мене ніколи не жалій.
  •   Господнє диво
    Забудь про осінь,
    весна на носі!
  •   Онкологія
    В тобі не стільки болю, як в мені,
    ховаю під перукою омани.
  •   Планида
    Сподівалася, літо попереду,
    відбивалась від сонячних зайчиків.
  •   Живи
    Мчать життя коліщата,
    а ти в чорній габі.
  •   Пейзажний
    Зими набридло помело,
    але наснилося село,
  •   Кольори
    Синьою каймою
    розлилася річка.
  •   Нічия
    (Автопереклад)
  •   Невідправлений лист
    (переклад)
  •   Первоцвіт
    Заквітло підвіконня цикламенами,
    і у саду галявини пробились рястом
  •   Скорбота
    Я чекаю від тебе листа, 
    як чекають узимку на літо,
  •   Побачення
    Признач мені побачення
    на березі Дніпра.
  •   Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
  •   Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
  •   Гравюра - сад
    Іще конваліям тутешнім
    не марився весільний сад,
  •   Спасибо тем, кто мной любим!
    Спасибо тем, кто мной любим!
    Надежен, дорожит безмерно,
  •   Крок
    Не суди і  судимим не будеш,
    крок від святості і до облуди!
  •   Бермуди
    Мені ділити
    З дощами небо
  •   Картопелька
    Мороз міцнів, сердитий лютий,
    голодомор, пусте  село.
  •   Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
  •   А ти про мене думаєш
    А ти про мене
    думаєш хоч
  •   Черемха
    Біло, запорошено
    У  саду моїм,
  •   Возрадуйся
    Святково церква виглядає,
    Виблискує усе навкруг.
  •   Монолог Віслюка
    Картаєте, що випив я шампань,
    а до Різдва на п"янку - квота?
  •   Оаза щастя
    День врунився, хмелів учора,
    сьогодні - втратив щастя шарм.
  •   Вивертаю мізки
    В домі безлад, брудний посуд,
    ні чашки, ні миски.
  •   Прозрій
    Не зникло панство, множаться раби.
    Пройшли віки, а мало, що змінилось.
  •   Відлуння
    Не дай, Боже, як птаха дзвінка,
    щебетати в діброві кохання.
  •   Хрест
    Не була наодинці з бідою,
    Хрест обвуглений доля несла.
  •   Гостинна
    Приїхала я по лисички
    в село до рідної сестрички.
  •   Життя на біс
    Осіння дума з року в рік
    Гребе гербарії граблями.
  •   Делікатеси
    Нині у пошані кішки,
    слимаки, сороконіжки.
  •   Гірчить калина
    Гірчить калина на губах,
    Сум за плечима.
  •   Що ти знаєш про мене...
    Що ти знаєш про мене?
    Небагато, повір...
  •   Покрова
    В маминій долоні,
    ніби на осонні,
  •   Осіннє
    По склу босоніж йти вона не вміла.
    Ніколи не водилася із тими,
  •   Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
  •   Жоржина
    Прослухати пісню можна за посиланням:
    http://makrus-studio.com/node/2145
  •   Сирітка з Ніжина
    Красива, сонячна,
    лише б радіти.
  •   Дністер
    Над плесами Дністра величні Товтри
    Ховають у габі сліди епох.
  •   Космічна бабця
    Стара бабуся (поліклінік жертва)
    Застрягла у приймальні терапевта.
  •   На море
    - Набридли, любий, будні,
    Поїдемо на море.
  •   Коли розлучаються двоє
    Під укіс літо тисне педалі
    в баритоновий рокіт грози…
  •   Бузкове щастя
    I
    Бузок рожевий, білий, пурпуровий
  •   Егоїст
    В рідне селище Корчі
    Син заїхав по харчі.
  •   Провокатор
    Подала у суд дружина
    Та й на чоловіка.
  •   Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
  •   Лабіринтами
    Лабіринтами темними ти блукав,
    А над виходом хмари нависли.
  •   Пишна вистава
    На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
    І ведучій відгукнулась із душком котлета.
  •   Куріпка та Кречет
    Птиця птиці говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
  •   Слова самi поети!
    Слова самі поети! І не тільки ті,
    які лоскочуть пестощами серце хтиве.
  •   Скипень безсоння
    Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
    зрощують ніч, на годиннику - вічність.
  •   У батька очi волошковi...
    У батька очі волошкові.
    Таким ще синім льон цвіте.
  •   Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивляючись у далечінь,
  •   Хуртеча
    Димарями кіпоть синя -
    лютий курить люльку.
  •   Терпіння
    Равликом літо у тихе містечко,
    сонце у небі ятрить, наче рана.
  •   Світоч душі
    Тільки світла душа колискові співає,
    Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
  •   За хвилину до...
    За хвилину до щастя його обійми,
    Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
  •   Ясеневий Романiв
    На поліській землі,
    Де в росі спориші,
  •   Оболонь
    Зачарована чайка на куполі вежі
    зосередила погляд у срібну бистрінь.
  •   мурка

    (байка)
  •   Дiєта
    Подруги зустрілися, не бачились давненько.
    Перша в тілі, друга – ні, як свічечка тоненька.
  •   Травнева пiсня
    Чарівний краю неозорий,
    Омріяних земель кришталь!
  •   А хто казав…
    А хто казав,
    що буде легко!
  •   Райські яблучка
    Попід вербами несе ріка
    спогадів горнятко.
  •   Черниця
    Не таким Ти створив, Боже, світ,
    Що сусідує поряд із нами.
  •   А любов, як сонечко
    http://makrus-studio.com/node/1382
  •   Лелека
    У блакиті лелека біла
    світлу стежку шукає в рай.
  •   Накануне...
    Накануне он приснился… Что ж теперь?
    Приоткрыть роллеты неба в прошлое?
  •   Вечорова
    Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
    Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
  •   Помолись за мене
    http://makrus-studio.com/node/1371
  •   Слава Україні!
    Буремний схід стужавів, посивів,
    На териконах ранами садніє.
  •   Люлі-люленьки
    Присвячується моєму братику...
  •   Стежка мамина
    Стежка мамина квітами встелена…
    Вмить життя обірвалось на слові.
  •   Лісовий масив
    На Лісовому гарно, Боже ж мій!
    Пахтять каштани - свічечки крислаті.
  •   Бiлий вельон
    Ссилка на пісню:
    http://makrus-studio.com/node/1317
  •   Перевтілення
    Мій вітер на задвірках
    ублажав химер,
  •   Гопачок від «Росави»
    На Романівськім довкіллі
    Надривається струна,
  •   Метелик
    Чутлива, щедра змалечку,
    не пустоцвітна лялечка,
  •   Різдвяне
    Розпрягає білих оленів
    на дворі Різдвяна ніч.
  •   Ви пробачте мені...
    Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
    Недосяжні бажання, нестримні слова,
  •   Зимова елегія
    В лисої зими
    на вустах застуда.
  •   Мамине подвір’я
    Мамі не хочеться жити у місті -
    Рідна земля і на старість опора.
  •   Потяг в небо
    Витає істини зола
    над сьогоденням.
  •   Парко…
    Грузло сонце у болоті хмар,
    Клен шугав сухі гелікоптери.
  •   Круговерть
    В'яне світило хурмою
    на підвіконні небес.
  •   Забувай
    Забувай колишній...
    Чом тобі не йметься
  •   Зцілення
    Нарешті цей морок
    за вікнами щез,
  •   Образа
    Мовчиш...
    Кольчугою на плечі
  •   Випадкова зустрiч
    Випадкова зустріч, випадкова,
    Та чомусь не в'яжеться розмова.
  •   Каяття
    Всесвіт запалив зірки -
    Божі свічі храмові.
  •   Кохай мене
    Чаклує тиха ніч навколо груші,
    бальзам нектару ллє у наші душі.
  •   Вертатись додому
    Невже біля хати? не віриться, друже:
    Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
  •   Прощание
    Сон одолеет, и ночь пряным ладаном
    Будет клубить миражи.
  •   Бузкова доля
    Греблі золота струна
    непокоїть річку,
  •   Не отпущу
    По совести решил... Я поступила мудро,
    В рассвет на одинокой станции сойдя.
  •   Дивна ніч
    Гуляє місяць в зорянім готелі,
    гвоздикою сузір'я на тарелі.
  •   Повінь
    Лукавила в житті чимало,
    Пішла важка на сповідь.
  •   Прикута
    Барвінок обплітає викохані ружі,
    А сива жінка все одно невтішно тужить.
  •   Омана
    Стелила зі суцвіть та трав
    шовкову постіль.
  •   Турботливий тато
    Треба швидко в дитсадочок одягатись Тані.
    Вже мала стоїть в чоботях, гольфі, сарафані.
  •   Серенада
    Відчиняй, кохана, двері,
    Вийди на нараду,
  •   Я – кремінь…
    Я – кремінь? Авжеж, не дитина,
    Яку на плечах дужих ніс.
  •   Студень
    Гайворони знахабнілі
    доклювали студень,
  •   Снимая золотые аксельбанты...
    Снимая золотые аксельбанты,
    Укутывая вечер в паранджу,
  •   Злітай
    А навесні злітає й той,
    Хто навіть в фізиці не тямить.
  •   Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
  •   До храму
    Моя кирпата дівчинко,
    Цнотлива орхідеє,
  •   Насіннячко
    Жура, відрада, день і ніч
    Зосібна зрошені.
  •   Не наснись журбою...
    http://makrus-studio.com/node/1933
  •   Свiтло
    Літнє сонце бородою,
    закуйовджено рудою,
  •   Поэзия
    Все не то, все не то, все не то…
    И смысл жизни играется в прятки.
  •   Долю пишуть небеса
    Заплела віночок
    Молода черешня.
  •   Коштовний свiт
    Йду від цивілізації
    Та скреготу машин
  •   Ідеальне пограбування
    Натягнувши рукавиці,
    Вдерся злодій до крамниці.
  •   Поцілунок
    http://makrus-studio.com/node/930
  •   На свiтi є такi мiсця
    http://makrus-studio.com/node/576
  •   Втрачені крила
    Зневірена душа втрачає крила
    Дорогою невдач, падінь, скорбот.
  •   Відлига
    Пропливла білугою
    Березнева крига,
  •   Сумка
    Аби копійку не втрачати,
    Поперлася в село.
  •   Озеро любові
    Пірнув Морфей
    у озеро любові.
  •   Ничья
    Шут-король у плутовки-ладьи
    Сладкий яд принимает по горсточке.
  •   Вмирала мати
    Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років
  •   Вспомни
    Безрассудно годы пролетели.
    Пустота... И некого винить.
  •   Хитрий пес
    Ти жвавим песиком гайнув за хвіртку.
    Виляючи хвостом, раптово втік.
  •   Не судилось
    Ніч йоржисто розстелила
    Ряску над водою,
  •   Якби я знала
    Якби я знала, де та квітка
    Ховається казкова,
  •   Стихійне лихо
    За вікном шалена злива
    Креше з кременя мечі.
  •   Квiтка
    В гай піду на полонину,
    Простирадло кину,
  •   Горе-хатина
    І
    Занедбана хата в розлогім суцвітті
  •   Iржавий свiт
    Не дивись, журлива, чорними очима,
    Не кажи: «Іржавим бачу білий світ».
  •   Побачення
    Мигдальний вечір захмелів,
    як наречений на весіллі,
  •   Сiмейнi вади
    Придовбався чоловік в ранці до дружини,
    До округлених сідниць, живота та спини.
  •   Сусiд
    Чоловіка Лідка має,
    А сусід її – бой-френд,
  •   Любов у кулачках
    Наливчасті дівочі груди
    Невдовзі приснуть молоком,
  •   Колискова
    http://makrus-studio.com/node/1378
  •   Сповiдь
    О, Господи, зміни моє життя
    Та прожени з душі лукаву зграю!

  • Огляди

    1. Нам розлучатися пора...
      Нам розлучатися пора,
      а я мов човен без весла
      без тебе.
      І що б між нами не було,
      весна пробуджує зело.
      Край неба

      заполонили ластівки,
      пливуть за обрієм віки
      у вічність.
      Твій сум гіркий — моя печаль,
      переплітаються, на жаль,
      трагічно.

      Медове сонце золотить
      жалобу і щемливу мить
      туманну.
      Ми розгубили всі дива,
      але любов завжди права,
      коханий.

      13.03.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    2. Не ремствуй
      — Не будь солодкою — залижуть,
      гіркою теж, бо заплюють.
      Найбільший біль приносять ближні —
      у серці і любов, і лють.
      Зніми рожеві окуляри
      і озирнися навкруги;
      твоє кохання вкрали лярви —
      непотріб хтивим до снаги!
      Біда хоч ходить за бідою
      не ремствуй, гідність не втрачай!
      Завжди за чорною журбою
      веселки світлої — розмай.
      З долонь злетіла мить щаслива
      високо, та упала в блуд,
      а поцілунок незрадливий
      не стерти із медових губ.
      Порвалося між вами небо,
      з рук вислизає — не латай!
      Лікуєш виразки плацебо,
      не допоможе, тож нехай! —

      ПосЕстра промивала мізки,
      і намагалась вберегти.
      А я на дні міцного віскі,
      топила сльози самоти.

      09.03.2024р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    3. Люби і тепер, як тоді
      Бажаєш, щоб завше була
      зорею лише твоєю.
      Торкнися губами чола,
      не змішуй любов з землею.

      Не кидай зізнання святе
      під потяг напризволяще!
      Нехай у душі зацвіте
      лілеєю дивне щастя.

      Люби і тепер, як тоді,
      коли не знаходив вічі,
      боявся у коси руді
      зануритися обличчям.

      Дивився здаля крадькома,
      немов на святу ікону.
      Якщо почуття більш нема
      кохання сльози не зронить.


      08.03.2024р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    4. Се ля ві
      Забавлялись в круговерті,
      а тепер пітьма довкруж —
      поміж п'ятим і четвертим
      поверхами ліфт загруз.

      І назад не повернутись,
      і не рушити вперед.
      Проковтнули біль осмути,
      на губах — гречаний мед.

      Скільки солоду, аж нудить
      від терпких лукавих слів.
      Душі топим в морі блуду
      наче щогли кораблів.

      А любов — святе причастя,
      як підкову у траві,
      хтось знайде собі на щастя.
      Та не ми вже... C'est La ViТаe!*


      C'est La ViТаe!* — се ля ві — таке життя.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Королева романсів

      (присвячується народній артистці України Світлані Мирводі)

      Королева романсів
      В такт кружляє у танці
      І несе людям радість,
      Раювання душі.
      Сонцем лагідним світить
      І дарують чар-квіти,
      Королеві романсів,
      Навзаєм глядачі.

      В сяйві дивних софітів
      Розчинилося світло,
      Ллється музика чуйна
      І воркує струна.
      Королева на сцені
      Дні невтішні, студені
      Уквітчає собою,
      Як весна чарівна.

      Підіймає на крилах,
      Зачарована, мила.
      Солов'їна пташина,
      І тендітна немов
      Статуетка з фаянсу,
      Королева романсу
      Перетворює пісню
      На безсмертну любов.

      29.02.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    6. Березневий світ
      Лебідкою густий туман
      над озером розправив крила.
      Злетів у вирій фіміам
      з родючої землі кадилом.

      Світанок небо засліпив,
      сховав за обрієм почвари,
      і сонця фотооб'єктив
      осяяв полисками хмари.

      Заголубіла сіра даль
      фіалками на небосхилі,
      проміння — золотий Грааль
      пролляв паєтки мерехтливі

      поміж обвуглених доріг,
      близнят сіамських хмарочосів.
      Яскрава синь вплела собі
      мережку райдужну у коси.

      Душа вібрує, мов струна,
      на дебаркадері* розлуки.
      Зима у потязі... весна —
      оздоблює смарагдом луки.

      Легітко подихом хмільним
      випещує обличчя світле.
      Який ти, дійсно, чарівний,
      мій любий березневий Світе!

      Дебаркадер* — перон

      23.02.2024р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Невзаємне кохання
      Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
      те, що небо в дари нам послало.
      Бо закохана жінка — душі берегиня,
      а бездушна — загострене жало.

      Спрагле серце болінням виснажують думи,
      і нема їм кінця, ані краю.
      Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,
      божевілля терпкого розмаю!

      Нащо муки гризотні терпіти даремно,
      марно мріяти про Беатріче?
      Під вінець з іншим йде. Не тужи, любий, ревно —
      бач, не плаче вона, плачуть свічі.

      Невзаємне кохання приносить страждання,
      Обопільне — розраду і щастя.
      Тож загадуй в обіймах любові бажання!
      Чужерідною не переймайся!

      21.02.2024р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    8. Наснились чорні круки...

      Наснились чорні круки, і до чого
      те видиво, відразу не збагну?
      Оскільки всі скорботи босоногі
      небіжчику поклала у труну.

      Гадалося, що скінчаться напасті,
      завруняться розлогі береги,
      й плекати будемо бузкове щастя
      у шовковистих рунах до снаги.

      Загоїмо смертей криваві будні,
      окропить сонце бірюзову даль,
      розтопить березень драглистий студінь —
      холодної зими хрусткий кришталь.

      Півонія розквітне і тюльпана
      огорне в оксамитовий нейлон.
      В тремких обіймах ніжності розстане
      той страхітливий моторошний сон.

      Та видно, не скінчилися ракети
      в безжалісно дошкульних ворогів.
      Тремтять земля і небеса на злеті...
      Якби ж то зло від нас Господь одвів!

      Якби ж то нам дали сучасну зброю,
      ми б розтрощили б лігво сатани!
      Жахи спливли б за тихою водою,
      і повернулося життя з війни.

      21.01.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    9. Сама вибирала
      Добряче залив рідний сала за шкуру,
      А нині його доглядай.
      Негода в душі розгулялася хмуро —
      Охиза мете небокрай.

      Ще словом перченим спроможний дістати,
      Та вирвати серце з грудей.
      Зірвав календар всі осяяні дати
      І не дочекатись гостей.

      Хоча б хто постукав у двері зненацька,
      Або подзвонив в домофон —
      Вовчицею виє планида відьмацька
      Із вітром лихим в унісон.

      Проймає мороз до кісток — холоднеча
      Малює пейзаж на шибках.
      Хурделить надворі і сива хуртеча
      В моїх каламутних очах.

      Вгорнувся у сніг ялівець пелехатий...
      Мовчить автовідповідач...
      Сама вибирала з ким вік доживати,
      Тож зараз: в подушку не плач.

      17.01.2024р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    10. Попри все
      Осінь "підмочила" репутацію,
      а зима згадала всі гріхи.
      Може, хто з мостивих має рацію
      те, що ми з тобою штурпаки?
      Як тепер на люди появитися,
      очі запозичити в сірка?
      Тягнеться за нами, наче китиця,
      слава незугарна, говірка!
      Зачинюся вдома і тужитиму,
      заїдатиму халвою стрес,
      на тобі, такому "знаменитому",
      я поставлю величезний хрест!
      Не прощатиму образ нестриманих,
      щиро не любитиму чуже,
      буду бавитись сумними римами
      і старіти в муках. Та невже
      лиш тоді, мене полюблять родичі?
      Пожаліють друзі: "самота,
      їй судилось доживати в немочі
      у клітині золотій літа."
      Як подумаю, що люта знатниця,
      наворожить нам життя пусте,
      то нехай довіку лихо казиться!
      Будемо щасливі попри все!

      05. 01. 2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    11. Сторінки життя
      Спогадом зринають два озерця,
      та жену задуму навісну,
      хоч того забути не вдається,
      хто зненацька в душу зазирнув.

      Скільки тих пройшло крізь серця кладку,
      сліду не лишивши по собі.
      Відкриваю пам'яті нотатку,
      де сонетів очі голубі.

      На папері літери курсивом —
      у вервечки згадка заплела:
      тужної мелодії мотиви,
      романтичну лірику тепла.

      Воскресає тогочасне літо —
      що не відшукати в нагідках.
      Тріпотять отруйним горицвітом
      сторінки любові у руках.

      03.01.2024р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    12. Молитва матері — сага про солдата
      І
      Мамо рідна, помолися,
      І мене Господь почує!
      Чорні ворони у висі
      На лиху біду чатують.
      Танки, гради і окопи,
      Куля кращих вибирає.
      Хтось тікає у Європу.
      А ми тут між пеклом й раєм.

      Приспів:

      Молюся, мій сину, за мертвих й живих
      За воїнів світла, добра і за тих,
      Хто віри не втратив, надії, сумління,
      Від мук у полоні не впав на коліна!

      Благаю сердечно, щоб нам допоміг,
      Бо щира молитва — міцний оберіг!
      Врятуй, Боже Праведний, всю Україну,
      Війною знедолену кожну родину!

      ІІ
      Мамо, землю захищаєм —
      Нас ніколи не здолати!
      Не боюсь ворожу зграю
      І лихого автомата!
      В ЗСУ — усі герої,
      Батьківщини не зреклися —
      З нами: віра, правда, зброя!
      Ти лише за нас молися!

      Приспів:

      Молюся, мій сину, за мертвих й живих
      За воїнів світла, добра і за тих,
      Хто віри не втратив, надії, сумління,
      Від мук у полоні не впав на коліна!

      Благаю сердечно, щоб нам допоміг,
      Бо щира молитва — міцний оберіг!
      Врятуй, Боже Праведний, всю Україну,
      Війною знедолену кожну родину!

      ІІІ
      Мамо, Бог усім керує,
      Перемогу ми здобудем!
      І допоки світ існує
      Україна є і буде!

      04.07.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Афіша
      Дорогі друзі, 28.12.2023р о 14 годині в Національному літературному музеї, що знаходиться м. Київ. вул. Богдана Хмельницького 11, біля м. Театральна, відбудеться презентація пісні, кліпу " Молитва матері" сл. Тетяни Левицької, муз Александра Чернеги. Тож сердечно запрошую всіх бажаючих розділити зі мною цю подію. Вхід вільний. Пісню виконуватимуть: народна артистка України Світлана Мирвода і заслужений артист України Володимир Стельмах. У кліпі знімався заслужений артист України Дмитро Лінартович — офіцер ЗСУ.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. А ти спитай
      В твоїх парцелах кублиться весна
      і висіває день волошки зранку.
      А ти спитай, що думає вона,
      коли тобі прасує вишиванку?

      Говориш, там де серце, припекла,
      лишилася підпалина брунатна?
      Змахни марудну думку із чола
      і дякуй Богу, що на більш не здатна!

      22.12.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    15. Хіба пуста душа болить
      Хіба пуста душа болить?
      Не віриться, їй-богу!
      Невже загуби ненасить
      збирається в дорогу?

      Чумацький шлях розсипав сіль,
      аж солоно у серці.
      Не переймеш сторонній біль
      на себе й саван смерті.

      Ти самотужки не знесеш
      хрест на круту Голготу.
      Допоможу підняти все:
      і сльози, і скорботу,

      усі розпачливі жалі,
      образливі докОри.
      Спостерігай, як на ріллі
      проклюнулися зорі,

      щоб запалити навкруги
      лампади невгасимі.
      Пройшли дощі, крихкі сніги,
      а що ж там за дверима?

      18.12.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    16. Київстар
      Слизький минаю тротуар
      і гніваюся всує.
      Зв'язку немає — "Київстар"
      віднині не працює.

      Сніг на узбіччі, як не сніг,
      а місиво брутальне.
      Сльота чіпляється до ніг
      на чоботах не тане.

      Рахує копійки базар:
      три бабці й кішка спільна.
      До дідька здавсь їй — "Київстар"
      та інтернет мобільний.

      Щемливо дивиться, нявчить;
      купую мойву... Чати
      заполонили всю блакить,
      неначе сніг лапатий.

      Скрушні думки сягають хмар,
      і на душі убого,
      і не потрібен — "Київстар",
      щоб спілкуватись з Богом.

      13.12.2023р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    17. Без Бога
      Упадеш горілиць у отави із веж,
      мов комашка з високого дуба,
      бо давно на цім світі без Бога живеш,
      і не знаєш: за що тебе любить?

      Ти не звів власний дім, білу вишню в саду
      не випещував світу на диво:
      розважався, любаску плекав молоду,
      а дружину згорьовану кривдив.

      Страшно без каяття відійти в небуття—
      старість вже наступила на п'яти.
      Обірветься ураз жалюгідне життя,
      залишилося крихт небагато.

      Бач, надщерблена чашка із рук вислиза,
      по борідці стікає повидло,
      у туманних очах причаїлась сльоза,
      а душі за сльозою не видно.

      Зрозумій, врешті-решт, що насіння пусте
      не породить лілею пригожу!
      Чи Господь милосердний пробачить і те,
      що тобі я простити не можу?

      13.12.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    18. Усе стерплю
      Усе стерплю! Кажіть, кажіть,
      і поливайте брудом!
      Жаливою серед суцвіть
      ніколи я не буду!
      Неправедна, немолода,
      і не орала плугом,
      але, чомусь, мені шкодА
      і недруга, і друга.
      Полудою заволокло
      смітинку в оці синім —
      ступаю на розбите скло,
      щоб підібрати рими.
      Душа заклякла від снігів,
      а кажуть рання осінь —
      та сіячам лукавих слів,
      не довіряю зовсім.
      Слизьким не вірю ні на грам,
      (із криці шпиль не гнеться)
      та вигляду і не подам,
      що гострий біль у серці!
      Нехай, нехай, Бог вам суддя,
      багаті та — убогі!
      А я пір'їнка журавля
      на вашому порозі.

      12.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    19. Жасминний сніг
      Зимовий вечір, мов папір
      на кришталевім тлі холоднім.
      Хіба ж я винна, що до зір
      не дотягнутися з безодні?
      Розмова з губ моїх тече
      мироточивим фіміамом,
      але не здивувать тебе
      хореєм, анапестом, ямбом.
      Уже достатньо набулись
      у марно згаянім сторіччі —
      за гримом бляклої імли
      не видно справжнього обличчя.
      Жасмином хуртовинний сніг
      заполонив усе безмежжя.
      Якби ж ти зрозуміти зміг,
      що генетично незалежні,
      тоді б у сиві небеса
      лебідкою злетіла б знову.
      Та ми на різних полюсах
      невипадково.

      11.12.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Заповіт
      Загрузла людяність в багні,
      В колючих стеблах.
      "А я тобі, а ти мені" —
      Це не про тебе!
      Святе добро завжди твори
      На благо людям.
      За безкорисливі дари —
      Господь не судить.
      Подай злиденним й не дивись,
      Ти на правицю —
      Все бачить Бог, зірката вись,
      Тож поділися.
      І ворогів люби своїх,
      І друзів щиро,
      Пробач запроданців усіх —
      Сховай сокиру!
      Не забереш в сосновий гріб
      Й життя собаче.
      У тебе ж є і сіль, і хліб —
      Чого ж ти плачеш?

      10.12.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    21. Книга життя
      (присвячується Тетяні Фольварочній)

      При яскравих свічах у камінному залі,
      де парфумів солодко-терпкий аромат,
      жінка жінку веде у незвідані далі,
      під мелодію голосу й моря сонат.

      Уявляють, як берег випещує хвиля,
      корабель пурпуровий на плесі води,
      білі чайки у небі зворушливо квилять,
      на піску золотому дівочі сліди.

      Тануть в затишнім спокою усмішки милі,
      сторінки ластівками злітають з долонь.
      Дивну повість про Грея червоні вітрила
      коліжанці читає доросла Асоль!

      09.12.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    22. М'ячик

      Тиша метеликом срібним по хаті
      Сонно літає з кутка у куток,
      Думи збирає мої пелехаті,
      Їх не вмістити у стислий рядок.
      Бачу дитинства рожеву палітру,
      Згадую матінку, ще молоду,
      Батькові руки пошерхлі від вітру,
      Брата молодшого, старшу сестру.
      Дружну родину за столиком круглим,
      Татко хлібину приклав до грудей,
      Порівну ділить духмяне минуле,
      По споришах в добру казку веде.
      Наше обійстя у центрі району,
      Рідне містечко — свята благодать.
      До магазину і стадіону
      Поглядом пильним неважко дістать.
      А за городами річечка в'ється,
      Затишна Виспа, місточок старий,
      Верби плакучі тримаються серця —
      Тягне за коси мара в чорторий.
      Хвилька за хвилькою берег шукає,
      Наздоганяє лататтєвий цвіт.
      Ластівки хором летять небокраєм,
      Соняхом сонце лоскоче зеніт.
      Кинута рідними напризволяще,
      Ще у п'ять рочків гуляю сама —
      Ніби кульбабка в смарагдовій хащі,
      Кучері вітер здмухне і нема.
      Блузочка синя, спідничка рябенька,
      Божа корівка повзе по щоці,
      Райдужні скельця стискаю у жменьках,
      Губки в суниці, душа в молоці.
      Гумовий м'ячик скотився у річку,
      Думала, можу іти по воді,
      Та понесла в буйну повінь потічка,
      За горизонтом літа золоті.
      І закружляло, як дзиґу, грядуще —
      Щастя краплина, та горя — ріка:
      Зрада...кохання... війна...кладовище...
      Старість самотня...планида гірка...
      Спогади серце ятрять, наче рану,
      Хоч за життя наковталась невдач,
      Все буде добре, ти ж віриш, Тетяно?
      М'ячик не тоне у річці, не плач!

      07.12.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    23. В черзі за любов'ю
      Хіба жебрачка, щоб любов святу
      вимолювати на колінах в неба?
      Та ліпше гріть під серцем самоту,
      ніж виглядати ницою ганебно.

      Не звикла я ні з ким любов ділить,
      жада замучить — вип'ю біль до краплі,
      розчулених мелодій щемну мить,
      лункі світанки й ночі благодатні.

      Небесному Світилу присягну,
      за ґратами сповідниці промовлю:
      "Та краще вбити у собі жагу,
      аніж стояти в черзі за любов'ю!"

      Але розкішна в'яне від журби,
      а некрасива в щасті — королева!
      Любові найкоштовніші скарби
      тримають небосхил корінням древа!

      06.12.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    24. Інтернет
      Місяць в темнім небі п'є кумис...
      В оди не складаються катрени.
      Чом же, добрий друже, ти не спиш? —
      Бачу в чаті світлофор зелений.

      Розгорнув обійми інтернет,
      І затяг у темну павутину.
      Вирватися важко із тенет,
      В три години ночі, без причини.

      Ваблять фотографії чужі,
      Фейкові новини тривіальні,
      А по стінах бродять міражі
      Золотою тишею у спальні.

      Хоч між нами — відстань... таїна...
      У приваті кілька слів і кома,
      Вподобайкам тішишся дарма,
      У фейсбуці — світ, а всесвіт вдома.

      05.12.2023р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    25. Багаття любові
      Читав мене, цікаву, по складах,
      виношував у лоні серця — вірші,
      купав блаженно в запашних медах,
      шукав слова для щастя наймиліші.

      Перетинав зруйновані мости,
      оберігав, щоб знахар не зурочив,
      осиротілу душу золотив
      розчуленими аріями ночі.

      Жаданням сяяв, наче — аметист —
      розпалював багаття в дні суворі,
      а я у ватру підкидала хмиз,
      щоб не погасло полум'я любові.

      05.12.2023р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    26. Причал любові
      Сліди на узбережжі змила хвиля,
      де в парі ми босоніж йшли убрід.
      Ти водоспади фраз на мене вилляв,
      та не оті, що залишають слід

      в душі чутливій, латаній терпінням,
      можливо, зацвітуть вряди-годи
      коралові лілеї в шумовинні
      солоної, немов ропа, води.

      І чайка закричить над небокраєм,
      так, ніби схоче канути на дно,
      бо їй обіймів, крил не вистачає,
      як і мені тоді, давним-давно.

      Топили небеса — сріблясті брижі,
      і цілували сонце золоте.
      Так швидко пролетів медовий тиждень,
      хоч море ще барвінками цвіте,

      у погляді виблискує прозоре
      безмежжя бірюзових берегів,
      та більше не чекаю я укотре,
      глибоководних, незабутніх слів...

      Старий вітрильник, скупаний вітрами,
      судився неприкаяній мені.
      Усе, що залишилося між нами —
      покинутий причал удалині.

      03.12.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    27. Непотрібна
      Видаляєш із чату життя
      тих, кому і сама не потрібна.
      Викидаєш чуття на сміття,
      бо любити нікого не здібна.
      Помічати навколишній світ,
      кошенят у під'їзді приблудних.
      Роздобріла, як здобний бісквіт,
      на солодких напоях і студнях.
      Задубіла душа, чи тобі
      воювати набридло з собою?
      Ваблять очі небес голубі,
      а не бачиш в них сутінку болю!
      Занудила самотня журба,
      як у шафі старі фоліанти,
      та тремтить зашкарубла губа,
      від образи й важких депресантів.
      А потрібно зігріти когось
      і себе перестати жаліти;
      і навзаєм тобі щиро хтось
      подарує фіалкові квіти.

      30.11.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    28. Два дні до грудня
      Зриває лист з календаря,
      Два дні до грудня, місяць вповні,
      як паперовий срібний човник
      пливе відчужена зоря
      назустріч хмарочосам чорним.

      Спиняє транспорт і людей
      ця комендантська ніч жезлами,
      щоб не блукали манівцями
      надію віщий Прометей
      запалює над небесами.

      Над вічним древом вочевидь
      гуде в горнила вітер ярий,
      обтрушує ясні стожари,
      аж на губах піском хрумтить...
      летять ворожі байрактари —
      спинився час, пульсує мить.

      25.11.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    29. Любов і Фікус
      Впивалася блаженством кілька днів,
      а потім поверталася додому,
      щоб слухати мелодії птахів,
      казки читати Фікусу старому.
      Вигулювала тугу у саду,
      нанизувала сни на нитку ночі,
      від себе гнала — сумнівів сльоту,
      коли лякали думи-поторочі,
      бо за стіною плачу світ чужий
      викашлював з душі сльозу зрадливу,
      і силоміць тягнув у круторий
      її, таку закохану, щасливу.
      Для неї океан ще не змілів —
      Під серцем, як дитя, любов носила.
      Не вистачало місця на землі
      без того, хто давав натхнення крила.
      Впивалася блаженством кілька діб,
      І забувала про печалі й Фікус
      Якби ж не доля, то ділила б хліб
      під синім небом з іншим споконвіку.

      29.11.2023р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    30. Сукня
      Прекрасна сукня жіночці пасує,
      на витонченій талії, як влита,
      Але ж окрасу не дарують всує,
      хіба, що з секонд-хенду сіру свиту.

      Яскраві зорі на шифоні синім
      і декольте, мов озеро, глибоке.
      Про сукню неймовірну, ексклюзивну
      таємно мріяла багато років.

      Хіба не варта чарівного дива? —
      розумна, незрадлива, симпатична,
      талановита, добра, неспесива,
      й душа, усі говорять, поетична.

      Воліє... хоче... хто ж її осудить
      за те, що так припала річ до серця?
      Сама купила. Не дивуйтесь, люди, —
      в нас майже все за гроші продається!

      27.10.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6.42 | Рейтинг "Майстерень": 7

    31. Передчуття
      Безсоння висне хмаровинням,
      у скроні стукає журба.
      химерне марення... видіння...
      галюцинацій ворожба.
      Не спиш, хоч трісни...
      вийми око...
      і лиш одне — забудь...пробач!
      Копає копанку глибоку
      твоїх думок гробокопач.
      Така зима молочна в грудні,
      що у сніги по пояс вгруз.
      Тасуєш карт старечі будні,
      а випадає Дама й Туз.
      Мигтять перед очима дати,
      все що здійснилося тоді.
      Не треба й лютого* чекати —
      Розставив сам крапки над "І"

      Лютий* — назва місяця

      28.11.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Чорно-білий
      Завіяв сніг, а на світанку
      розтанув, як і не було.
      За ким сумуєш ти, панянко,
      чи затупилося стило,
      чи Муза, подруга натхнення,
      на сукню розілляла чай?
      Твоєї долі рівнодення
      розрізав навпіл небокрай,
      немов хлібину зачерствілу —
      збираєш крихти запашні
      і долі — смуги чорно-білі
      намотуєш на прядку днів.
      Рахуєш, наче продавчиня
      чужі банкноти й копійки,
      сивини на нових світлинах,
      дарма змарновані роки.
      А у зіницях лоскітливих
      то пломінь блисне, то сльоза —
      щасливі миті полохливі
      не зважити на терезах.
      Ще будуть радощі та втрати —
      у кожного свій Еверест.
      Крута стежина, щоб дістатись
      блаженним серцем до небес...


      25.11.2023р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    33. Омана
      Принадний погляд і балаканина
      лугівкою* у далеч невідому.
      Закоханий завжди знайде причину,
      як рідному, повірити чужому.

      Пусті слова — убожество, полова —
      не проросте і будяком у серці.
      Про що крутійська, лицемірна мова,
      коли душа з душею не відверті?

      На долі випробовував плацебо,
      носила на плечі печатку звіра.
      Я думала, між вами чисте небо,
      а виявляється — глибока прірва.

      Розвіяв сівер марево туману,
      повітряні розсипалися вежі.
      Здавалося, між вами — океани, —
      а не забутий слід на узбережжі!

      Фінал банальний у цієї драми —
      не розкусити дужого горішка.
      Стежину, запорошену снігами,
      зненацька перебігла чорна кішка.

      24.11.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Я їду до тебе, мамо
      Я іду додому, мамо,
      Не спиняючись на мить,
      Через куряву туману,
      І поранену блакить!
      Повз міста, розбиті села
      І гніздечка ластів'ят,
      Крізь церкви, старі костели,
      Що дзвіницями кричать.
      Їхні б сльози зачерпнути
      І розсипати в Кремлі.
      До кровиці стерши руки,
      Збивши п'яти в мозолі,
      Я іду, як свідок болю,
      Розказати, що війна —
      Люта смерть, жахливе горе,
      Ридма, пекло, сатана.
      Йду крізь соняхи лискучі,
      Оминаючи мости,
      Буйні ріки, чорні кручі,
      Щоб мене впізнала ти
      Сивочолого у берцях,
      В камуфляжі і броні,
      Щоб притиснула до серця,
      усміхнулася мені,
      Як було колись раніше,
      На осонні золотім —
      Рідне слово заколише,
      І огорне щастям дім.
      На полиці образ Діви
      Стигми згоює святі —
      Тільки мати рани зцілить
      Свому сину на хресті.
      Я іду до тебе, рідна,
      Крізь війни вогневий град,
      В серці — люба Україна
      І осколки від гармат!

      24.11.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    35. Забери в час розлуки...
      Забери в час розлуки, що-небудь візьми,
      ти на згадку відрадну від мене:
      срібну пісню кохання, чудес килими,
      а у погляді небо блаженне.

      Променисті світанки, малинові сни,
      як завії рожевого цвіту,
      верболозів рясних — острови таїни,
      що створила любов з малахіту.

      І не шкода мені діамантових слів,
      і речей до останньої свити,
      тільки б поміж холодних і грузних снігів
      грішну душу свою не згубити.

      Не жалкую за тим, що було, те було —
      не відняти тепер й не додати.
      Бачиш, птах розчахнув твердь небесну крилом
      і ти теж, на багато ще здатен.

      Всі простори твої від землі до небес,
      та завжди повертайся додому,
      білокрилий Лелеко — натільний мій хрест,
      щемна скалка у серці живому!

      22.11.2023р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    36. Застудила душу осінь...
      Застудила душу осінь,
      чутно інколи "кахи",
      як вино червоне в льосі
      бродить тиша навкруги.
      Зажурився сад пожухлий,
      що лисіє під дощем,
      хвощ голки ховає в мушлях
      білосніжних хризантем.
      Затужили пишні ружі,
      бо втрачають пелюстки,
      відбиваються в калюжі
      хмаровиння — лантухи.
      Молиться уклінно вечір,
      на патики сперся тин,
      мовби дідуган старечий
      у оточені жоржин —
      битий лютими вітрами,
      (зуби втратив майже всі)
      та ще п'є із порцеляни
      чисті роси звідусіль,
      і радіє сонцю й зливам,
      сподіваючись на те,
      що колись, усім на диво,
      верболозом зацвіте.

      18.11.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    37. З надією в серці
      Тільки янголи можуть пройти
      заміноване поле без втрати,
      тож іди до своєї мети
      і не смій задарма помирати.
      Поки віриш святим небесам,
      і лоївка* надії не смеркне,
      ти не здумай упасти десь там —
      необачно в воронячім пеклі.
      Хоч на мінному полі життя
      не один підірвався на міні,
      зупинилося серцебиття,
      задубіла душа в формаліні.
      Не тому, що Господь так хотів —
      неба помисли не сповідальні,
      ми колись від своїх берегів
      відпливемо в туман задзеркалля.
      Та допоки наш час не настав —
      у пісочнім годиннику — крихти,
      ще спроможні з яскравих заграв
      неймовірні сонети творити!

      Лоївка* — свіча

      17.11.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. На розі семи вітрів
      Стікають зливами хвилини
      з долоні Божої руки,
      червоні згарди горобини —
      гребуть граблями двірники.

      В натхненнім подиху на злеті
      у тьмянім полиску лампад
      фінал трагічного лібрето
      на біс танцює листопад.

      Розсіює зухвала хвища
      осінній порох навкруги,
      залишивши на кладовищі
      усі не сплачені борги.

      У міста сивого в облозі,
      мов тужна бранка на війні,
      я знов чекатиму на розі
      семи вітрів на білий сніг.

      15.11.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    39. Лікарі
      1.
      На відчай і біль, невгамовну тривогу
      Рушає в дорогу швидка допомога.
      Шляхетна професія зі співчуття
      Дарує надію, рятує життя.

      приспів:

      Ти, лікарю, нас борони!
      Нехай будуть люди здорові!
      Здоров'ю немає ціни,
      Як світлу душі та любові.

      2.
      У лікаря руки цілющі та сильні,
      Здолати біду допоможуть людині.
      За те, що на варті життя лікарі,
      Ми щиро вклоняємось їм до землі.

      приспів:

      Ти, лікарю, нас борони!
      Нехай будуть люди здорові!
      Здоров'ю немає ціни,
      Як світлу душі та любові.

      2016р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    40. Твій янгол
      Як ти там на узбіччі дороги, мій зморений друже,
      кольорові надії зів'яли в пожухлій іржі,
      всі кого ти любив усім серцем, коли занедужав,
      відвернулися байдуже, стали відверто чужі?

      Над бескидом лишили і нікому руку подати,
      у сутужну годину підставити дружнє плече,
      восени облетіли літа, наче клен пелехатий,
      на холодну бруківку життя листопадним дощем?

      Ухиляється небо, молитви об стінку горохом,
      скільки б ти не благав до ридання і стертих колін?
      То навчу я тебе без ціпка як упевненим кроком
      оминати калюжі і мчати вітрам навздогін!

      03.10.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Моє небо
      В очеретах виднокраю
      хвилька ніжності тече.
      Я навіки пропадаю,
      у льонку ясних очей.
      Любий — небом у світлиці —
      зазираю у глибінь
      кришталевої криниці,
      де на денці голубінь,
      незабудки, як у раю,
      і волошки чарівні.
      Добровільно пропадаю,
      потопаю в бистрині
      бірюзового розмаю,
      неозорого бузку,
      чуйним поглядом плекаю
      в тиші мрію боязку.
      Небесами потай марю...
      навстріч хай не вислиза
      з глибини туманна хмара
      і непрохана сльоза.
      Заспокойся, рідний, бачиш,
      сонцем плавиться блакить?
      Завтра буде все інакше,
      як душа переболить.

      30.10.2023рр.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Несподівано
      За добро камінь в спину, ну що ж,
      ніби звикла до цього, та прикро,
      а ще дощ, цей безжалісний дощ,
      по оголенім нерві, мов бритва.

      Веремія мовчить, то нехай,
      ми поставимо крапку на тому,
      зайвих виправдань не витрачай —
      зрозуміла сама, що почому.

      Підбирати втомилась ключі
      я до кожного грішного слова —
      затупилися гострі мечі...
      загубилась на щастя підкова...

      01.11.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Осінній блюз
      Стугонять небеса день у день,
      шаленіє надворі вітрисько,
      не сумуй, мій любистку, я близько —
      доторкнутись думками лишень.

      Сколихнути минуле ураз
      і збудити уяву бентежну,
      й оживе у блаваті безмежній
      білокрилих птахів дивний вальс.

      Плед картатий огорне теплом —
      не тремти, моя душе щеняча,
      цуценям безпритульним теж плаче
      дощовиця за сивим вікном.

      Парашути з дерев на поріг
      приземлилися ніби назовсім...
      мерзне квітка в мені... кригне осінь —
      і не вибратись з неї повік.

      29,10.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Графоман
      Поет не може не писати,
      все стерпить праведний папір —
      у тихім затишку кімнати
      з думок народжується твір.

      Оздоблена барвистим словом,
      крапками, комами, тире,
      сльозами зрошена і кров'ю,
      поезія в безсонні мре.

      У вірші образи ліричні...
      з пера немовби із ковша
      стікає у безмежну вічність
      творця знедолена душа.

      А хтось читає і сміється,
      паплюжить і бере на глум,
      тому, що інколи до серця
      торкнутись важче ніж до струн.


      27.10.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Згорьований
      (Присвячується сестричці Людмилі)

      Рік минув, як ти пішла у вічність,
      Залишивши рідних на землі,
      І квіткову оксамитну ніжність,
      Що пахтить лілеями в селі.
      Кинула доньку, онуків, хату,
      В самоті згорьованій — мене.
      Говорила на прощання брату:"
      Повернуся, все лихе мине.
      Скінчаться війни криваві будні,
      Заясніє сонячна блакить."
      Як тепер дивитися в майбутнє,
      Коли серце жалібно щемить?
      Ой, сестричко, як без тебе гірко,
      Світ змілів і відцвіли сади!
      Запалив Господь у небі зірку,
      Щоб палахкотіла в час біди
      Твого серця золота лелітка,
      Осявала наш тернистий шлях.
      Відпускаю... хай тобі, лебідко,
      Зоряно живеться в небесах!

      13.10.2023р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Знахідка
      Вже осінь виплакала сльози,
      схилили небо журавлі,
      а я шукаю у знемозі
      своє коріння на землі,
      дідуся плетену колиску
      за польським цвинтарем старим.
      Змінилось все, що серцю близько,
      за обрій кануло, мов дим
      і не знайти у вертограді*
      прадавніх нарисів сувій,
      лише завія листопаду
      кружляє в тиші гробовій,
      куйовдить павітер чуприну
      давно самотньої сосни,
      можливо пращур пуповину
      тут закопав серед весни?
      А на вузькому перехресті
      біля костелу край села
      хтось загубив натільний хрестик...
      Навіщо ж, Боже, підняла?

      Вертоград* — сад

      20.10.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    47. Є ще люди...
      Не винось свої сльози -- на люди
      І ....поради в людей не питай.
      Не чекай співчуття-- бо не буде,
      Тільки осуд й... злорадство...то ж знай...

      М.Г. ( ГАЛИЧАНКА)

      Є ще люди...

      Є ще люди, кому я відверто
      довіряю і радість, і біль.
      Знаю, що не осудять посмертно,
      не насиплють на виразки сіль.
      У скорботі поплачуть зі мною
      й отверезять болючим слівцем.
      Головне, щоб не йшли стороною
      збайдужіло крізь сльози тихцем.
      І Всевишній Господь нам говорить:
      "Там, де двоє, там я серед вас!"
      Тож шукаємо помочі в горі
      і підтримки у зоряний час.
      Відрізнити нелегко відразу,
      хто твій друг, а хто —ворог лихий.
      Зазвичай, я прощаю образи,
      щоб не впасти самій в чорторий.
      Зачинитись в собі, щоб у кожнім
      не угледіти підлості зло?
      Що ж залишиться в серці порожнім —
      самотини колюче стебло?
      Не боюся пліткарства, хоч й досі
      злий язик потрясінь завдає.
      Не сховати болячки на носі —
      тож такою сприймають, як є!

      19.10.2023р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Так хочу до тебе...
      Так хочу до тебе, любий,
      коли у душі клекоче,
      жура розтинає груди —
      і не заклеїти скотчем,
      нестримні плачі горлянку
      стискають міцним пітоном,
      вистукує пульс морзянку
      і пахне кров кардамоном.
      То я запрягла у шори
      стрімких рисаків розлуки,
      коли від одчаю й горя
      біда опустила руки.
      Щокою, так хочеться, милий,
      тулитись до твого серця.
      Хай смерть стереже могили,
      а хмара стече в безсмертя,
      тому, що цієї смути
      без тебе не оминути.

      09.10.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Нескорені
      І
      Єдиного сина плекала в любові.
      А очі у нього були волошкові.
      Красивий і мужній, доспіле колосся.
      Хотілося жити, на жаль, не збулося!
      Грім гримнув, у серце пальнули гармати,
      Війна увірвалась до рідної хати.
      Як ворони чорні злетілись ординці.
      Вставайте на захист землі українці!

      Приспів:
      На мінному полі Героя могила,
      Над пагорбом сивим шумлять ясени.
      Мій любий синочку, тебе ж я ростила,
      Для світлої долі, а не для війни.

      ІІ
      Згорьована мати оплакує сина,
      В скорботній жалобі уся Україна.
      Летять журавлі над Шевченківським краєм
      І віра в майбутнє в серцях не згасає.
      Хоч ворог лютує — здолати не вдасться,
      Боротися будем за мир і за щастя.
      Все зло переможемо, скреснем з руїни!
      І зійде над світом зоря України!

      10.09. 2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. На терезах
      Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
      і я йому вклонюся ницо, як святому,
      хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
      сльоза полинна неабияка гірка.

      Пробачаться мої провини, бо хіба
      на терезах усе злобливе переважить?
      Хотіла від свого життя барвистих вражень,
      та не помітила ромашок у хлібах

      заборгувавши кучеряві береги,
      і чаплю білу над глибоким небокраєм.
      Бог патерицею не б'є і не карає,
      а забирає нами створені борги.

      18.09.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Не люблю
      І чому ж ти не зводиш очей?
      Не люблю похітливих усмішок,
      Пліткувань і токсичних людей,
      Злих собак і подряпини кішок.

      Не терплю голосінь без жалю,
      Й тих, хто лізе у дупу без мила,
      На сосні смертоносну петлю
      І пташині обпалені крила.

      Спокушати не треба мене
      На розпутті долин межиріччя!
      Недоречне зізнання чудне —
      мокрим снігом періщить в обличчя.


      16,09,2023р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    52. Сонце оболок жене...
      Сонце оболок* жене,
      обрій висне лантухами,
      а я граюся з вогнем,
      як причинна* з сірниками,
      сподіваючись на те,
      що не обпечуся сильно,
      баби літо золоте
      спалюю демонстративно,
      мов не я була колись
      і сумирна, і цнотлива.
      У багатті падолист
      дотліває полохливо.
      Розважаюсь, не збагну,
      що скінчились дні кармінні,
      та на душу осяйну
      сум влягається осінній,
      і пливуть за небосхил
      пошматовані перини.
      Бог не дав мені вітрил —
      в небеса хитку драбину.

      Оболок* — хмара
      Причинна* — божевільна

      13.09.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Дзвінок
      Порушив спокій несподіваний дзвінок,
      і увірвалася у дім іржава осінь.
      Запаморочливо зробити перший крок
      на підвісний місток розхитаних відносин.

      Піднявся тиск і розболілась голова,
      обценьками затиснуло пекучі скроні...
      Та обірвалися залатані слова
      хиткою кладкою в мобільнім телефоні.

      Коли ж наважуся сказати: "Не дзвони!
      Зв'язок між нами неспроможна відновити.
      Не дорікай колишнім, бо нема вини
      моєї в тім, що розлюбила мертві квіти."

      У затишній кімнаті пахне благодать —
      на підвіконні розпустився білий крокус,
      а штучних маргариток, що не облетять,
      позбудуся мерщій, допоки ще нівроку.

      12.09.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Добре разом
      Згадай, як добре нам було удвох
      Світанки смакувати малинові,
      Купати душі в озері любові,
      Минаючи лячний чортополох.
      Згадай, як добре нам було удвох.

      Не забувай, ніщо не забувай
      У час розпуки, чи сяйної миті,
      Коли волієш думкою творити
      З роси й води яскравий водограй.
      Не забувай, ніщо не забувай!

      Таку як є і грішну, і святу,
      Нестримну, зачаровану, рахманну —
      Кохай завжди, як вперше і востаннє.
      Від божевільної хандри рятуй,
      Таку, як є і грішну, і святу.

      Я буду поряд поки мрієш ти
      Шляхи здолати, що ведуть до мене,
      Допоки ще нам хочеться шалено
      Від сумоти до радості втекти.
      Я буду поряд поки мрієш ти!

      10.09.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    55. Спільний оберіг
      Присвячується сусідці Катерині Михайлівні

      Визирне з фіранки
      Лісовий масив,
      Вже о шостій ранку
      Хтось ввімкнув полив.
      Катька, Катерина,
      — кажуть всі підряд.
      А вона людина,
      За вісімдесят.
      Скрізь не суне носа,
      А наводить лад.
      Сивину у косах,
      Наче снігопад,
      Зафарбує хною,
      Губи підведе,
      Спішною ходою
      Нам назустріч йде.
      Усмішка — розмаєм
      Ще гука здаля
      — Гроші я збираю! —
      (Часом дошкуля.) —
      З сьомої квартири
      В Толі рецидив.
      П'ятдесят чотири,
      Майже, що не жив.
      Дайте скільки в змозі,
      Добрий він, авжеж? —
      Стане на порозі
      Й милосерддя жде.
      Очі, наче вишні,
      Долею з-під вій,
      Розженуть колишні
      Хмари дощові.
      Розмовляє дзвінко,
      Чути на весь двір.
      Справедлива жінка,
      Ти мені повір.
      Робить все з розмахом
      В домі без кінця,
      Лікарка за фахом —
      Зцілює серця.
      І стосовно ліфта
      Дзвонить в КМДА,
      Доглядає квіти,
      Хоч немолода.
      Ремонтує сходи,
      Знає все про всіх,
      Людям щиро годить —
      Спільний оберіг.
      І таке буває,
      Що латає дах,
      Бо її тримає
      Небо на руках.

      21.08.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. В саду
      Ніжився у гамаку мармеладовім
      ягідний вечір під кронами слив,
      яблучка райські в отавах смарагдових —
      ніби рубіни тут хтось розгубив.

      Тиха розмова на лавочці кованій
      про незабутні минулі роки,
      спогад бентежив і ти зачаровано
      потай торкався моєї руки.

      Пазли не склалися, рейки не сходяться —
      пізно лишатись і рано піти.
      В липні обсипалась чорна шовковиця,
      не відшукати і до сліпоти.

      Здмухував куряву легітко віялом,
      пестив губами терпку череду.*
      Та твої чари на мене не діяли,
      хоч феромонами пахло в саду.

      Череда* — рослина

      20.08.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    57. Довіряла щиро...
      Довіряла щиро, як недивно,
      Таїну і друзям й ворогам.
      Краще б ти пішла, моя дитино,
      Сповідатися у Божий храм.

      Не дарма говорять мудрі люди:
      "Гірше від крадіжки — простота."
      За один лиш поцілунок Юди
      Розіп'яли на хресті Христа.

      Відтепер сховаєшся у мушлі,
      Щоб не дорікали без підстав,
      Не пускала би нікого в душу,
      То туди ніхто б і не плював.

      14.08.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Моє
      Хіба не бачили його:
      Сердитим, чуйним, романтичним,
      І поетичним, і скептичним?
      Ой там намішано всього —
      В тонкій душі, як в океані:
      Корали, рифи і цунамі.

      Чи ви не знаєте, що він
      В судомах корчиться від болю,
      По мінному крокує полю,
      Щоб вдарити востаннє в дзвін?
      Його душа немов криниця —
      Напитись можна і втопиться.

      Ми звикли ганити за гріх,
      Красиві зріти феєрверки,
      А він, як чортик з табакерки,
      Нестримністю дивує всіх.
      Та я люблю таким, як є.
      Від п'яток до очей — моє!

      14.08.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    59. Доба
      Ніч безсонням ланцюгів
      катувала в ліжечку;
      ранок птахом прилетів,
      вистелив доріжечку.

      Полудень в'язав снопи,
      з ким і як не відаю,
      день варенички ліпив,
      закрутив завією.

      Тільки вечір чарівний
      забавляв розмовою.
      Любий, серце огорни
      запашною ковдрою.

      09.08.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Прощення
      Попрощалася з бідою,
      і сльозами здирки гою,
      та ще більше роз'ятрила біль.
      Так пече на серці рана,
      що ж, і ця пройде омана, —
      чорні думи згинуть звідусіль.

      Буде сонячно, чудово,
      у житті не випадково
      випробовує Господь на міць,
      і дає, і забирає.
      Хоч готує нас до раю —
      дідько в пекло тягне силоміць,

      а дзвіниці б'ють у дзвони,
      очі у біди червоні,
      каяттям розчуленим блищать.
      Облетіла стигла вишня,
      кішкою вляглася тиша,
      у душі осіння благодать.

      09.08.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Я вільна
      Я вільна, і дихаю легко,
      пірнаю в простори, Лелеко,
      від тих берегів, що нестримно
      мене огортали інтимно.
      Лечу в оксамитові далі,
      аби позабути печалі,
      розправити крила над світом —
      скінчилось смарагдове літо...
      Я все віддала, що зуміла,
      коли у коханні зоріла,
      спивала із рук твоїх ніжність,
      і сни відправляла у вічність.
      І ти, забувай про журливе,
      будь сильний, коханий, щасливий,
      але без моїх поцілунків,
      любов це не просто стосунки, —
      вуста завше спраглі, голодні —
      два серця у Божій долоні.

      08.08.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Паперовий човник
      Як люблю, то до нестями,
      а як ні, то досхочу.
      Мандрувала берегами...
      запалила ніч свічу...

      Річка вкрилася лускою,
      сріблом жевріє здаля,
      раптом човник за водою
      паперовий звідкілясь.

      Споглядає Місяць вповні,
      чи потоне, а чи ні?
      Брижі гублять у безодні —
      блискавиці вогняні.

      Хмара щириться зухвало,
      і погрожує услід.
      До жаданого причалу
      не дістатися убрід.

      Хвиля котиться широка,
      грає дивний полонез,
      лине у стрімкі потоки,
      човник лебедем з небес.

      В бистрині він не розкисне,
      допливе до бережка.
      Хоч і темна хмара висне —
      принесе його ріка.

      07.08.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Вузлик
      Закрий спочатку двері на замок,
      А потім відкривай наступні дверці.
      Не знаю, милий, хід твоїх думок,
      Можливо, в іншій щастя віднайдеться?

      Привабливих жінок, як тих зірок,
      Та важко розшукати шлях до серця.
      До точки неповернення лиш крок —
      Не балансуй над прірвою... зірвешся!

      Не буде у минуле вороття,
      Розсиплються коралові перлини,
      Як наші льоноцвітні почуття —

      На згадку вузлик зав'яжу віднині.
      Хоча не шкода за любов життя
      Віддати до останньої краплини!

      06.08.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Мій рай
      Мій рай там, де знаходишся ти,
      Де нема ностальгійного смутку,
      Де гойдає полин незабудку,
      І лунає блаженний мотив.

      Білий лебідь пливе по воді,
      Розправляючи крила розкішні,
      Де святий обіймається з грішним,
      Легіт пестить жита золоті.

      Де пили насолоду з долонь,
      І колошкали трави шовкові;
      Гасне літо в серпанку бузковім,
      Тільки серцем ти не охолонь.

      Обійду блокпости самоти,
      І до тебе, коханий, прилину.
      Я твоя, ти моя половина —
      Мій рай там, де знаходишся ти.

      04.08.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    65. Ні про що...
      Ні про що не жалкую, що сталось — те сталось.
      Скільки нитці не витись — настане кінець.
      Хоч мені завше сонця в тобі вистачало,
      Та з'явилися хмари... зійшло нанівець.
      Чи пороблено нам ворогами лихими?
      (Не для всіх наше щастя здавалося сном.)
      За шибками дощі, як печаль за дверима,
      Чорні ворони б'ються у сиве вікно.
      Відпускаю лети, в каламутні простори,
      Оминай трясовини, гірку кропиву.
      Перейматися досить, розлука — не горе,
      Смерть здолала і це якось переживу.
      Дуже вдячна тобі за ті миті щасливі,
      І за ніжність сердечну, й душевне тепло,
      За світанки рожеві та ночі зрадливі,
      За усе чарівне, що між нами було!

      05.08.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Шалена злива
      Грімниця небо наче змій
      заполонила,
      жене зорю на водопій
      сердита злива!

      На перехресті двох стихій
      тремтить жалива,
      нам є де вкритися, не стій,
      гуркоче злива!

      Мене хоч трохи зрозумій,
      це так важливо
      здолати бурю веремій —
      нащо нам злива?

      Не залякає Водолій,
      гроза жахлива!
      Негода щезне, як жалі,
      безтямна злива.

      Погане думати не смій!
      Усім на диво
      що ми удвох, коханий мій,
      в цю люту зливу.

      Лише про світле сонце мрій,
      бо я щаслива, —
      минула у душі моїй
      шалена злива!

      01.08.2023р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    67. О як пояснити...

      О як пояснити тобі делікатно,
      щоб словом колючим тебе не образить?
      Усе ніби добре, але не достатньо
      того, що хотілось від серця наразі.

      Купалася в літеплі напередодні —
      скінчилось раптово вином у фужері,
      злетіли в далеку захмарну безодню
      жар-птиці та вивільги золотопері.

      Романтика зникла в засіці буденній,
      троянда пелюстя втрачає поспішно,
      а я край безодні вимолюю ревно
      блаженного раю — посріблена, грішна.

      Полином гірким я себе відчуваю.
      Черпала з душі, як з озерця жертовність, —
      змаліло... лишилось латаття одчаю —
      насподі безбарвно, принадно назовні.

      31.07.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Протистояння
      Який сьогодні день: паркий, незвичний —
      протистояння темряви і світла,
      довжезний наче рейки залізничні,
      як нескінченна Господа молитва.

      На небосхилі скупчені хмарини
      летять за миром у безмежні далі;
      голубки — віртуозні балерини,
      кружляють в синьо-димчастій вуалі.

      Дратує нерви перегуд столичний,
      в юрбі крокують камуфляжні люди,
      а сонце розливає морс суничний
      за сухозлотним обрієм полуди.

      Не розкошує вечір чорнобривий —
      липнева спека очі випікає,
      обіч дороги аличева слива
      із рук годує гороб'ячу зграю.

      Гучна тривога тисне на легені —
      давненько небо спокою не знало —
      усіх дістали обстріли щоденні,
      а світ не вийме з серця гостре жало.

      25.07.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Хочу...мрію...молюся...
      Коли Ви любите, ви нічого не хочете.
      Ви просто любите!
      (Тамріко Шолі)

      Хочу... мрію... молюся.

      Чому ж моє серденько хоче,
      щоб ти мене щиро кохав,
      зворушливо, ніжно, пророче,
      без всяких натомість підстав,

      торкався палкими вустами
      до родимок в лагідних снах,
      як вперше і ніби востаннє
      дитинно гойдав на руках.

      Зізнайся відверто, що мрієш
      зустрітись у мальвах дібров,
      хлюпнути промінням під вії
      освячену сонцем любов.

      Надії плекай веселкові,
      ревнуй до принадних, а я
      в тобі розчинюся, любове,
      як в морі жива течія.

      Не треба ховати у скиті
      блаженне чуття золоте!
      Якщо будеш мовчки любити,
      то як я дізнаюсь про те?

      Хтось скаже: " молись, самолюбко,
      гріховні твої словеса!"
      Не власниця я, а — голубка,
      що горне крильми небеса!

      24.07.2023р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    70. Обмаль
      Таких, як ти, на світі обмаль:
      Глибоких, світлих, загадкових.
      Як прикро, що тобі не вдосталь
      Співаю арії любові.

      А сповивала безупинно
      Душею у шовкову ніжність,
      Ділила біль наполовину,
      У золотому передмісті.

      Купала в росах на світанку,
      В ромашці, запашнім любистку,
      І потурала забаганкам,
      Аби тулив до серця близько.

      Літали б в сонячнім безмежжі,
      Розпочали усе спочатку.
      Не став на тім необережно,
      Мій волелюбний, жирну крапку.

      18.07.2023р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    71. Загубився
      Ніч плете павутину срібну,
      Тінь ховається за дверима.
      Конче грішному необхідно
      Помолитися Серафиму.

      Дістає молитовник Божий,
      Старця* образ у облямівці.
      Прочитати тропар не може —
      Поволокою на сітківці.

      Пам'ять тугою точить душу —
      Та минуле не повернути.
      Обтрусив сивину, мов грушу,
      На полиці свіча покути.

      Серце тисне дамаська криця,
      І не скинути каяттями.
      Все життя, наче блискавиця,
      Гомін грому над небесами.

      У нащадків свої нащадки,
      Загубився дідусь в столиці.
      Від хатини лишив на згадку
      Грудку батьківської землиці,

      І дружини рясну хустину,
      (Дістає з шафи, як згадає.)
      На блакитній стіні світлина
      Тої, що, вже давно, немає.

      А під ранок насниться Ганна —
      Миє райдугу мальовничу;
      У блаженство обітоване,
      Вкотре знову до себе кличе.

      Старець* — Серафима Саровського зображають на іконах Старцем.

      10.07.2023р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    72. Крила
      Куди утікаєте стрімко літа?
      За вами ніяк підоспіти несила.
      Спурхнула у небо пора золота,
      А в мене сверблять запорошені крила.
      Хоча вже не та, що бувало колись,
      Перекотиполем несуся за вітром,
      Бажаю злетіти у сонячну вись,
      На повні легені вдихнути повітря.
      Надпити із келиха щастя вина,
      Плекати на гойдалці мрії рожеві.
      Лихої юдолі сьорбнула сповна
      (Із ким і навіщо? — тепер не суттєво.)
      Ще вабить мій погляд безмежна блакить,
      І душу гаї солов'їні тривожать.
      Допоки у грудях ще серце щемить
      Обпалені крила розправити зможу!

      03.07.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Без тебе
      Пломеніє сапфіровий
      погляд навпроти,
      як на світлий Великдень
      у храмі вівтар.
      Я підсіла на тебе,
      немов на наркотик,
      по судинах тече —
      благодатний нектар.

      Прикипіла всім серцем
      до ніжності, рідний,
      і кармічно корінням
      в тобі проросла.
      Дотепер, моя доле
      сяйна, вірогідно
      я такою щасливою
      ще не була.

      Я залежна, бо дихати
      важко без тебе,
      мов рибині на суші
      без краплі води,
      як вітрилу без вітру,
      а сонцю без неба,
      соловейку без пісні...
      й так буде завжди!

      24.06.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    74. Сподівалася
      Недопещена, недолюблена,
      у долонях — осінній щем.
      Сподівалася, що загублене
      віднайдеться із кобзарем.

      Заколише ще вітер лагідний
      на зелених ланах жита,
      увірвуться в дім трунком ягідним
      благодатні її літа.

      Як постелиться, так і виспиться,
      хоч би як, на його плечі.
      І яснітимуть срібні китиці
      зір на місяці-рогачі.

      І пахтітиме чорнобривцями
      під іконами м'ятний Спас,
      білі голуби ніжно крильцями
      огортатимуть повсякчас.

      А під ранок повіки сонячно
      залоскоче ясна блакить,
      затріпоче ласкавий соняшник —
      у артеріях заструмить.

      Налаштує лібрето літеплом
      чуйні душі на камертон,
      обопільно в обіймах, ніби-то...
      та розчиниться дивний сон.

      Так не сталося, як гадалося —
      розтрощила любов війна.
      Під Херсоном враз обірвалася
      на бандурі дзвінка струна.

      Скільки доль і надій скалічено,
      і розбито на черепки,
      небесами навіки вінчано,
      та не стати на рушники.

      19.06.2023р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    75. Я божевільно його люблю...
      Я божевільно його люблю,
      і навіть більш ніж того хотіла б.
      То дай же, Боже, без сліз жалю,
      нам разом бути душею й тілом.
      Хоч дехто каже, що він не мій —
      гіркава пінка в хмільнім фужері,
      та я сплітаю з казкових мрій,
      із ніжних пролісків на папері:
      вінки сонетів, лункі пісні,
      і все про нього — поеми щемні;
      гаптую літо на полотні —
      невже намарно... хіба даремно?
      Чи запізнились на потяг свій,
      що мчить в країну кохання й щастя,
      чи на глухім пероні надій
      тримає доля нас за зап'ястя?
      Я вигоряю немов свіча,
      колись дотлію на згарок чорний —
      не зникне віршів тремка душа
      в любовній ліриці неповторній.

      6.06.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Йди...
      Хто йде, той шлях здолати в змозі
      Діставшись фінішу за крок,
      А ти лише на півдорозі,
      Хоч пальці й п'яти збив у кров.

      Війна доріг не вибирає,
      Їй неба досить для біди!
      А ти крокуй до свого плаю —
      Іди, крізь терени іди:

      Вогонь і воду, бескид, скелю,
      А Аріадни срібна нить
      На світло виведе з тунелю,
      Хоч за тобою звір біжить.

      Хоч вся потвора проти тебе,
      Іди на сяйво, в себе вір!
      Туди, де світ гойдають верби
      І не дістане бузувір!

      Де сонце сходить над землею,
      Любов'ю кропить небосхил.
      Немає зла, олжі і ґлею,
      Від кулі — смерті і могил!

      08.06.2023р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Рабиня любові
      Кому ти стелиш гобелени,
      і віддаєш частину серця,
      що він в очах твоїх зелених,
      мов кінь у яблуках пасеться?

      Чи збожеволіла від сяйва,
      що засліпило випадково,
      не відчуваєш що ти зайва
      в чужім лукуллівськім* алькові.

      Куди твоя поділась гордість?
      "Раба кохання" це про тебе!
      Спроможному годити годі
      без особливої потреби.

      Допоки гарна, хай підносять —
      букети квітів — діаманти,
      бо незабаром рання осінь
      станцює соло на пуантах.

      Серпанком вкриється обличчя,
      залишишся на попелищі;
      і хто тоді тебе покличе
      у небеса все вище... вище...?

      Лукуллівський* — розкішний



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    78. Міняю
      Міняю стильний хмарочос
      На вікна з виглядом на море.
      Розхристаних думок хаОс,
      На мирну царину простору.

      Коштовне срібло на бджолу,
      Що у меду купає літо,
      Кредитів чорну кабалу —
      На мужню стійкість горицвіту.

      Солодких лестощів дурман
      На істини черству скоринку,
      На пряно-золотий шафран,
      І незабутню щастя хвильку.

      Готова проміняти я —
      Фізичні блага на духовні;
      І те самотнє — "нічия",
      І вечори глухі, безмовні

      На щирі сльози молитов,
      У небесах лелечу зграю.
      Лише поезію й любов
      Я ні на що не проміняю!

      Ласкаву усмішку рідні,
      Господні дзвони небокраю,
      І Україну, що в борні
      Свободу кров'ю здобуває!

      31.05.3023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    79. Ягідний рай
      У травах шовкових — на щастя підкова,
      під плотом зубчастим — суниці медвяні,
      коралі ожини, лохина бузкова —
      ваніллю пахтять, наче пляцки* духмяні.

      В ставку білий лебідь з лебідкою в парі
      цілуються лагідно — шийки сердечком.
      Малиновий вечір тримає стожари,
      мов протуберанців за срібні вуздечки.

      Альтанка старенька в саду засинає,
      їй сняться метелики, обрій парчевий.
      Цю дивну місцину хтось "ягідним раєм"
      назвав вже давно — говорили місцеві.

      Хотіла б тут жити, іти понад Бугом,
      в блакитному небі топити фрегати,
      плекати усе, що торкає і любо,
      вишИванку прати твою біля хати.

      Ти вийдеш на ґанок із пляшкою квасу,
      аж вилиці скрутить хмільна насолода,
      під вишнею сядеш з Шевченком Тарасом —
      вусатим, премудрим від світу і Бога.

      А я, наче бджілка, кружлятиму поряд,
      чаклункою зиркну в смарагдові очі.
      Піймаю, мов сонячний зайчик, твій погляд,
      й чар-зілля плесну, щоб ніхто не зурочив.

      Пляцки* — солодка випічка

      28.05.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    80. Дві журби
      Чомусь згадалося... колись
      Ми несподівано зійшлись,
      Як дві журби, на роздоріжжі долі.
      Ти обпікався і не раз,
      Я марнувала з іншим час
      Під супровід дієзів і бемолів.

      І ніби все було як слід,
      Та у душі не танув лід
      І най тоді, коли цвіли каштани.
      Бриніли дзвоники ясні,
      Та не судилося мені
      У храмі чути благовіст вінчальний.

      Зоря упала на поріг,
      Щоб ти зібрати в серце зміг
      Коштовні перли нашої любові.
      Переплелись на мить крильми
      Прощаючись за ворітьми...
      Згубили мушлю в небі волошковім.

      30.05.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Концерт
      Улюблений артист на сцені
      співає про кохання,
      лунають звуки незбагненні,
      глибокі, невблаганні.

      Відлунює в душі мінливій
      мелодія чутлива,
      а розчинитися в тужливім
      узорі неможливо.

      Піано збуджує уяву,
      сім нот у серці щемом,
      а ми до музики ласкаву
      сльозу не доберемо.

      Ця коломийка* наймиліша,
      та я ховаю очі
      в тобі, немов від щастя більше
      нічого вже не хочу.

      Коломийка* — пісня

      27.05.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Ворожбитка
      Канув день вчорашній в Леті —
      душогубкою* на дні.
      Аличеві силуети —
      міражами у вікні.
      В небі місяця підкова
      над фіалковим шатром —
      там ворожить ніч сливова
      на єгипетських таро:
      виливає віск на зорі,
      пророкує дощ грибний —
      трощить вітер дуб під корінь,
      сон-траву п'ють чаклуни,
      лементують сови в лісі,
      жаби у чагарниках —
      і холоне чай з меліси
      на тремких моїх губах.

      Душогубка* — невелике судно

      16.05.2023р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    83. Якби ж ти знав
      Якби ж ти знав, як я його люблю,
      То не питав, чому іскряться очі,
      В смарагдовому сяйві мигдалю —
      Ясна зоря алмазами блискоче.
      І огортає ніжністю бузку
      Всевишнім подароване єднання —
      Лелію, наче мрію боязку,
      В колисці долі трепетне кохання.

      Якби ж ти знав, як я його люблю,
      То відпустив, як ластівку на волю,
      Щоб щебетала лагідно в гаю
      Лише для того, хто романсу вторить.
      Пірнала у блакитні небеса,
      Голубила крильми медовий промінь,
      Аби губився світ і воскресав,
      І захлинався в повені любові.

      Як би ж ти знав, як я його люблю,
      То не просив мене руки і серця.
      Душею я належу скрипалю,
      Як тільки він смичком струни торкнеться.
      І розіллється музика в мені
      Божественною скрипкою Вівальді.
      Ті звуки неймовірно чарівні,
      Обожнюю, боготворю насправді.

      26.04.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Передчуття біди
      Нісенітниця голову точить,
      зафарбовує думи ясні,
      сивиною замулені очі,
      тугу топлять у глейкім багні.

      Як на фронті воюю з собою,
      кожен постріл — гірка печія.
      Поки доля готує набої
      вкотре сліпає ця ніч і я.

      Посадила б і сливу й горіха,
      щоб смачні дарувати плоди,
      доки скрапує травень зі стріхи —
      квітне день із роси та води.

      Підкорила б небесну вершину,
      щоб від зла небокрай не змалів,
      якби деспот в сутужну годину
      у ярмо не запріг журавлів.

      28.04.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    85. Коли ти ще мене любив...
      Коли ти ще мене любив,
      мій сумовитий друже,
      то не боявся ані злив
      і те, що занедужав.
      Як лагідно мене хотів
      до серця пригорнути —
      у божевіллі почуттів,
      гірких сльозах покути
      летів крізь бурі, снігопад
      за ніжністю в негоду...
      Як прикро, що вернуть назад
      нічого вже не можу.

      26.04.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Рідна хата
      У засвітах мама і тато
      плекають ясний верболіз.
      Ой хато, моя рідна хато,
      чому ж сиротою стоїш?

      Пороги пилюгою вкриті,
      стежки заросли споришем,
      хоч сонце ряхтить у блакиті —
      у грудях — негода дощем.

      Паркан покосився і вицвів,
      пригрів ос ядучі рої,
      та в пишнім саду білі вишні
      засліплюють очі мої.

      Убралися яблуні в сукні,
      весільні віночки, фату,
      спливають роки незабутні
      в небесну ясу золоту.

      Клубком підступає до горла
      зрадлива сльоза каяття,
      а хата, мов матінка горне
      до серця свого — співчуттям.

      Розправили крильця нарциси,
      тюльпани — фужери хмільні.
      Той батьківський дім буде сниться
      ще довго і довго мені.

      25.04.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    87. Скорботний
      Важкою скорботою тиша
      стоїть на погості широкім,
      шугає крук в яре узвишшя
      крилом розтинаючи спокій,
      жалобу розвіює вітер
      в барвінках просяклих полином,
      за темними ґратами цвинтар
      чатує нові домовини.
      Хрести випробовують вічність —
      (забуті буття підкосило),
      сльозами накрапують свічі
      допоки не впали могили,
      не стерла минуле байдужість,
      мов дощ полинялі світлини;
      найдужче на поминках ружі
      за рідними плачуть донині.
      Ніяк не збагнути їм всує
      скрижалей небесної тверді,
      і що воскресіння існує
      опісля тілесної смерті.

      21.04.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Ніколи не кажи ніколи
      Не журися, мій хлопчику милий,
      чи хіба я крижина холодна,
      що провинності не відпустила,
      залишила без хліба голодним?
      Та невже я тобі не годила,
      не знімала губами судоми,
      не летіла до тебе на крилах,
      щоб чужою не пахнуло вдома?
      Ти ж мені витирав сльози смутку,
      огортав теплим пледом коліна,
      дарував чарівні незабудки
      і ліричні сонати постійно.
      Невичерпну криницю натхнення
      ми пили спрагло разом з тобою,
      та не знаю — скажу одкровенно, —
      чи я перед спокусою встою?

      19.04.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Магнолія
      Що за квітка, я гадаю,
      білим снігом обважніла?
      Ніби лебедина зграя
      натрусила пір'я біле

      на кущі, а ні листочка —
      філіжанки з порцеляни,
      у середині жовточки
      чи півоній, чи тюльпанів?

      Милувалась гіпнотично б
      дивоглядом білосніжним,
      якби легіт романтичний
      обіймав за плечі ніжно,

      і метелики летіли б
      на галузки в сяйві світла...
      В парку тихо... всюди біло,
      бо магнолія розквітла.

      15.04.2023р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Квітень
      Розхлюпував Квітень пахощі
      у яблунях білоцвіту,
      висіював щедро з пригорщі
      кульбаби у малахітах.

      Угледіла, ніби вперше я,
      як вруниться світ весняний,
      коралями ген мережиться
      роса на траві духмяній.

      Кулоном сусальним блискає
      Світило на серці неба,
      та вмить пронизала блискавка
      стрілою плакучі верби.

      Гадала, що все розгадано
      в природних дивах містерій:
      Боялась, як дідько ладану,
      кохання впустити в двері.

      Здавалося, все побачила:
      зрадливу любов до "гробу",
      квапливих ночей побачення,
      і пристрасті до ознобу.

      Я Квітню тремтливим почерком
      поеми в саду писала б,
      та липню єдиним розчерком
      усе віддала, що мала.

      11.04.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Безутішно вертатись
      Безутішно вертатись туди,
      де на тебе ніхто не чекає,
      де під снігом вчорашні сліди
      заклювала вороняча зграя.

      За каштанами люстра ятрить,
      а підійдеш — умить обпечешся,
      чи обдасть дощ зненацька з гори
      крижаною водою з цеберця.

      Я не вірю нікому й тобі
      більш не вірю, утратив довіру.
      То лиш очі твої голубі
      дістають хризантеми із прірви.

      Зиркнуть, а не дістануться дна —
      Обтрусили вітри квітку білу.
      Я не знаю чия в тім вина,
      що завчасно душа посивіла?

      Повернуся і скину зі пліч
      Сіру сукню, як тугу з обличчя.
      Може, все ж таки, хто віч-на-віч
      на таємну вечерю покличе?

      07.04.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Кровоточивий
      Ти не плач, що набридло жити,
      Каяттям очищати душу!
      Молодий ти, а чи зужитий
      Духів предків несеш покуту.
      Ти страждання іще не бачив,
      Не відчув, як болить облуда.
      За добро не пече гарячий
      На щоці поцілунок Юди.
      Не лукав, що ти хочеш вмерти,
      Хто хотів — шугонув з балкона!
      Як Всевишній воліє жертви
      Кровоточать ікони вдома.

      07.04.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Всім серцем
      Всім серцем тобі я належу!
      Набриднув той "болиголов",
      що на золотім узбережжі
      отруює нашу любов.

      Скупай, милий Лелю, у щасті,
      в казкові ліси відведи,
      не дай у безодню упасти
      на ковзанці греблі-води.

      Хай в небі ясні бригантини
      вітрила розправлять і ми
      нанижемо зір намистини
      на темне волосся пітьми.

      Наснися мені на світанку,
      чутливій сопілці зіграй,
      щоб весело безперестанку
      бринів у душі водограй.

      Хай ллється любові зізнання,
      блаженством відлунює звук.
      В очах віддзеркалюй кохання,
      смакуй плід спокуси із рук.

      Аби захлиналися завше
      від подиху слів чарівних.
      А як же, коханий, інакше,
      коли ти мій видих і вдих.

      Твої солов'їні рулади —
      моєї планиди — дари.
      Як любиш натхненно, відрадно —
      мелодію в серці твори!

      05.04.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Мандрівка в минуле
      Величні храми та собори,
      Поділ... дніпровські крутосхили —
      крокую на низьких підборах
      по місту, де мене любили.
      Знайомі вулиці, бульвари,
      заковані в залізні брами.
      Блукаю, дух бентежно марить
      золотоверхими дворами.
      Барокко стомлених будинків
      упізнаю, благоговійно
      змахнула із очей сльозинку,
      тепер у серці лебедіє.
      Вікно на поверсі дев'ятім —
      гарячим променем лампади,
      за хрестовиною розп'яття
      до себе спогадами вабить.
      Ворушаться нові фіранки...
      Чому ж раптово біль проймає?
      Тієї жінки у веснянках
      давним-давно вже там немає,
      лише герані на балконі,
      як і тоді цвітуть красиво.
      Хоч доля на моїй долоні
      малює стежечку курсивом,
      вдивляюся в карниз домівки,
      в минулі миті, й ненароком
      душа спіткнулась об бруківку
      і полетіла в даль високу
      гранітними щаблями в злеті...
      Не чути за дверима плину.
      Від дня народження до смерті
      життя стікає по краплині.

      04.04.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Цілющий
      Неба кран протікає, з сифона — крап... крап...
      не дратує глуха послідовність.
      Ні про що не питай, розірвати не квап
      поміж нами поспішно безмовність.

      Неможливо розкроїти вірно думки,
      коли дощ дістає кастаньєти
      і періщить навкруг, висипає в струмки
      з жмені вічності срібні монети.

      Не заплющила б очі сумні назавжди,
      щоб втопити печалі у зливі,
      бо вона це: життя, дивний клекіт води,
      фантастичних прелюдій мотиви.

      Тиша тільки в мені, за вікном водограй
      розправляє пагілля зелене.
      Я всотаю краплини... воскресну... бодай
      райські яблучка зріють для мене.

      31.03.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Зайві слова

      Ми втечемо на край світу
      Від набридливих проблем,
      Буде море, тепле літо,
      І вітрила журавлем.

      На камінчиках босоніж
      Засмагатиме яса,
      У безодні не потонуть,
      Бірюзові небеса.

      Виграватимуть в ярочку
      Цвіркуни, мов у жнива,
      Хвиля хлюпне на сорочку —
      Стану, як плакун-трава.

      Разстібне грайливо вечір
      Срібний ґудзик на мені,
      І оголить чуйні плечі
      У забутім курені.

      І нічого, що від того
      Обертається земля,
      Одурієм од хмільного
      Поцілунку ти і я.

      Знайдем родимки і теми,
      Про природи сім чудес,
      Потім ніжно доторкнемось
      Рукавами до небес.

      В мушлі море затріпоче
      І пройме, аж до основ.
      Будем слухати щоночі
      Світлу повість про любов.

      Заспіває колискову
      Сонна нічка для обох,
      І завмре в обіймах слово,
      Що створив Всевишній Бог.

      30.03.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    97. Усе як є
      Якщо тобі набридла — повідом
      усе як є — не вб'ють слова правдиві.
      Лише затерпне серце під ребром
      шукаючи притулок у жаливі.

      Не хочеш в пастку втрапити — тікай
      сполохано в смеркання неозоре,
      не втримати любов — стрімка ріка
      рве греблі закохавшись в синє море.

      Коли дратує біль, то не вини,
      що я сама зрубала яворину.
      У мороці запеклої війни
      ні чортівні, ні янголів не видно.

      Як я тобі чужа, то не журись —
      що безпритульна сиротина кругла.
      Зітхну і пригадаю, як колись
      тебе у борг взяла і повернула.

      29.03.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Фіалковий

      Убогій лиха хуртовина
      Сплела білий саван в саду,
      Не знала що проліски сині
      Для неї під снігом зійдуть.

      Коштовну зібрала валізу
      В останній зимовий кортеж:
      Світлини, Ван Гога ескізи
      І томик Єсеніна теж.

      А там на двадцятій сторінці
      Засушена квітка скимить* —
      Торкнулась... і спогад по вінця
      Насипав блакиті умить.

      Уява помчала в минуле
      На конях прудких стрімголов,
      В туманних очах промайнула
      Її льоноцвітна любов,

      Де пахнуло літо безсонням,
      Блаженством у ярих житах.
      Тремтіло в старечих долонях
      Яскраве пелюстя життя.

      Скиміти* — скиглити від жалю

      28.03.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Грішний світ
      Вітер верби та води
      Пустотливо куйовдив,
      Тиша спала блаженно в саду,
      Підбирали тополі
      Срібляків чисті зорі.
      Та зненацька на чорну біду

      Заволала сирена,
      Як вовчиця скажена,
      Аж здригнулася зопалу Ніч,
      Втисла голову в плечі,
      Наче хата стареча,
      Покотилися сльози із віч.

      Запитала у Бога,
      Нахилившись убого
      Неприкаяна перед Творцем:
      "Що ж це коїться в світі?..
      Люди тисячоліття,
      Одне одного ріжуть живцем!

      Поділили планету
      На глухі кілометри,
      Зброю атомну вже віднайшли,
      І танцюють багаті
      На кістках злозачаті,
      А у бідних — злиденні столи.

      Йдуть війною на інших
      Заграбастати більше,
      Заздрість, ненависть множать на гріх.
      Як Содом і Гоморру —
      Потопи зло у морі,
      Поклади край відразу для всіх.

      Бо я бачу, що люди
      Напаскудили всюди!
      Ти створив їм річки і моря,
      Океани і сушу,
      І вдихнув в тіло душу,
      Благодаттю засіяв поля.

      Дав святий хліб причастя,
      Хміль любові для щастя,
      Розум в голови, нібито вклав.
      Тож будують і зносять
      Нетривкі хмарочоси
      Із міцного бетону і скла.

      Правлять злу літургії
      Політичні повії.
      Відпускають гріхи у церквах
      Душогубам і вбивцям —
      Майже всі продалися
      Золотому тельцю за п'ятак.

      І воюють за владу
      Ті, хто совісті зрадив,
      А нещасних в ярмо запрягли.
      Потирають долоні,
      Аж по лікті у крові,
      Коли скінчиться все те?.. коли?"

      Не зважав Бог на Нічку,
      Розгнітав сонця свічку,
      Переписуючи заповіт.
      Милосердно дивився,
      Як молилась вдовиця
      За дітей і за весь грішний світ!

      24.03.2023р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Хто любить
      Коли ви знаєте про мене
      того, чого не знаю я,
      то поділіться сокровенно,
      щоб подивилася здаля
      прискіпливо на себе збоку,
      а чи розгледіла в пенсне,
      як сивиною вкрились роки
      і зводять з розуму мене.
      Чи ж я не думаю про осінь,
      де місяць небо обтрусив,
      і догорає у покосах
      моя зоря посеред жнив?
      Не полощу в ясній блакиті
      барвисті ситці вишиття,
      збираю краплі недопиті
      з хмільного келиха життя?
      Хоч хмаровиння одягає
      чернечу рясу на лани,
      та на землі між пеклом й раєм
      є океани таїни:
      багатогранні, магнетичні,
      фатальні, згублені, проте
      не відпливе в душі ліричній
      за обрій сонце золоте,
      якщо розвіює надія
      спустошених сердець пітьму.
      Хто любить — Світом володіє
      і поклоняється Йому!

      23.03.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    101. Не збагнути
      (присвячується сестрі — Людмилі)

      З думок не визбирую, з пам'яті теж,
      та рідну світлину сховала подалі,
      щоб душу не краяти поки живеш,
      риданнями не сповивати печалі.

      Холодним дощем запорошений сад
      схиляє додолу спустошені стебла.
      Махнула крилом в золотий листопад,
      забравши з собою пів сонця, пів неба...

      Здаля учуваю — відлунює твій
      прощальний мотив на просторах блаватних.
      Програли зі смертю жорстокий двобій,
      утратили віру, вернути не здатні.

      Хоч нам залишила на грішній землі
      свій образ ясний і сновиддя тернові,
      без теплих долонь осередок змалів,
      довкола не вруняться маки шовкові.

      Не тішить в блакиті політ ластівок,
      пудова зажура на грудях камінням.
      Зірвали з родинного древа листок,
      хоч мужньо трималися ми за коріння.

      Небесні канони прописані, та
      не згодні на злеті шугати із вежі,
      сльозами і кров'ю Ісуса Христа
      заповнені всі інтернетні мережі.

      Жалобні сповіщення — ще один цвях
      у душу забито! О Боже, навіщо?
      Скорботні плачі на старих сторінках
      скрижалі в глухім потойбіччі навічно.

      Невже за гріх людства — покара страшна
      розсипала горе, як манну небесну?
      Жахлива дилема — Господь й сатана,
      чи зло переможе, чи світло воскресне?

      У жорнах міцних перемелюють світ,
      і кожній зернині готують могилу.
      Я всотую спрагло Новий Заповіт,
      а розумом й серцем збагнути несила.

      13.03.2023р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Сам на сам
      Високої не гідна нагороди,
      Не вішайте на груди ордени!
      В окопах я не мерзла за свободу,
      Не нюхала і пороху війни.

      Поранених не витягала з бою,
      Запеклого від вогняних заграв,
      Не захлиналася своєю кров'ю
      Із тими, хто за правду помирав.

      Не пропадала з вами на майдані,
      Коли палали шини до небес.
      Я домовини замовляла в храмі,
      І на Голгофу волочила хрест.

      Та воювала сам на сам з бідою,
      Без автомата і гучних гармат,
      Боролася за душу з сатаною
      На підступах розбитих барикад.

      Пробачте ви мені сльозу зрадливу,
      Бронежилет не можу одягти
      На серце грішне, зболене, вразливе,
      Закохане у райдужні мости.

      11.03.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Скінчилось
      Не надивились в очі, ніч тужава
      росою визирає із-під вій.
      Побачення скінчилось, наче кава
      у чашці порцеляновій моїй.

      Нам недостатньо листувань мобільних,
      тендітних душ вразливих доторкань.
      З тобою невгамовно божевільні
      у неймовірнім всесвіті бажань.

      Скидає небосхил яскраві згарди,
      сріблясті блискітки далеких зір,
      диктує нам казки Шахерезади,
      і скрапують натхненням на папір

      усі слова не сказані донині,
      прекрасні, незабутньо чарівні,
      і відбиваються в безодні синій
      смарагдових очей ясні вогні.

      У ніжність огортаю стукіт серця...
      троянда засинає у руці...
      Прощаюся, а тінь твоя крадеться
      за мною янголом на манівці.*

      Манівець* — шлях

      09.03.2023р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Герою — слава!
      Ці очі будуть снитись вбивці —
      відвагу дулом не зламаєш,
      хоча із плоті, а не з криці,
      і цінності життя він знає.

      Остання сигарета тліє,
      у погляді простори сині.
      — Тікай, молися в безнадії! —
      кричали весни журавлині.

      У тебе вдома сива мати,
      дружина і нащадки рідні!
      У груди черга з автомата,
      за гасло "Слава Україні!"

      Не побоявся в очі смерті
      дивитись мужньо і зухвало.
      За вишиванку, пісню в серці
      кати Героя убивали!

      08.03.2023р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Старість — радість
      Що ж ти, Танько, захандрила,
      п'єш жури холодний чай?
      Щастя, мов коня за гриву,
      ухопи й не відпускай.
      Зранку встань, зроби зарядку,
      усміхнися небесам,
      з'їж з горішком шоколадку,
      випий коньячку сто грам...
      Не пиши про старість вірші,
      не лякай: "Усі помрем!!!"
      Не було б чого ще гірше,
      мо... не пустять у Едем?
      Викинь на смітник подалі
      і пігулки, і ціпок.
      День заграє на роялі,
      ти ж пустися у танок,
      і нічого, що подагра,
      і склероз давно дістав.
      Хтось не може без Віагри,
      а ти можеш хоч до ста...
      У ставку скупайся гола —
      може, хто захоче в рай?
      А чи любить, в чистім полі
      ти ромашку не питай.
      Як на те, то ще не вечір...
      Радість сяє без кінця
      тим, хто мрії молодечі
      мужньо втілює в життя!

      21.02.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Люстро
      Не кажи мені люстро*, що я вже не та,
      на чолі зморшок риски глибокі?
      Я іще добачаю, як в'януть літа —
      на обличчі життя з перших кроків.

      Колискових ночей солов'їні гаї,
      і хвилини розчулених митей,
      пустотливих метеликів білі рої
      крем ніякий з подоби не витре.

      Під очима мішечки від повеней сліз,
      а на вилицях сітка судинна
      від журливих думок, катастроф, катаклізм,
      Та на смерть буде інша причина.

      Заперечать мені сиві пані чудні,
      що душа молода не старіє.
      Помарніє й вона, на околиці днів
      догорає остання надія.

      Не дивитимусь в дзеркало, хай йому грець,
      щоб не бачити згорблену старість!
      Не на жарт розійшлась, увірвався терпець
      гримувати невтішну реальність.

      Не поверне свічадо минулу красу,
      та розбити — погана прикмета.
      На старечих плечах небеса я несу,
      хоч все важче тримати на злеті.

      Люстро* — дзеркало

      20.02.2023р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    107. Фарби любові
      Без тебе важко і з тобою тяжко,
      Хоч розіпни себе поміж беріз.
      Чи в небеса злітай, неначе пташка,
      Чи кинься потягу напереріз.

      Лічила байдуже сузір'я тихі,
      Блукала магістралями журби,
      Не знаючи на радість, чи на лихо
      Тебе зустріну посеред юрби.

      Моя любове — райдуга над степом,
      Цнотлива діва, пісня чарівна.
      Окрилення уславлене поетом,
      Уквітчана смарагдами весна.

      Ревнива власниця, сердечна ніжність,
      Коріння древа, невичерпний біль,
      Мінливих почуттів безмежна вічність,
      Жагуча пристрасть і бентежний хміль.

      Хурделиця, гірка сльоза на віях,
      Нестерпна мука, мрія золота,
      Світанків бурштинова ностальгія,
      Жертовна кров — спасителя Христа.

      Блаженна, незбагненна, незрадлива,
      Свята вода живого джерела,
      А чи без тебе я могла б щасливо
      На світі жити?
      — Певно, не змогла!

      15.02.2023р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 7

    108. Землетрус у Туреччині
      Руйнує місто землетрус,
      Складаються будинки.
      Остання фраза спраглих вуст:
      "Тримайсь, моя дитинко!"

      У бабці зламані хребці,
      немає більше татка,
      волосся мами в кулаці
      стискає немовлятко.

      І стогін, крик із-під руїн
      розноситься повсюди.
      Хтось сподівається, між стін
      затиснутий, на чудо.

      Смерть косить душі без вагань,
      квадратні очі в неба,
      Та не дочутися благань:
      "Допоможіть хто-небудь!"

      Зривають поштовхи шосе,
      вціліти неможливо...
      А янгол спить і пальчик ссе
      п'ять діб, усім на диво.

      13.02.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Не отруюй...
      Не отруюй мене більше болиголовом —
      я і так на цім світі живу без вітрил.
      Можна вбити безжально одним лише словом,
      а підняти на крилах не вистачить сил.

      До весни недалеко, та що нам до неї?
      Відцвіли наші проліски, і, як на гріх,
      на варцабі* зів'яли червоні камеї,
      облетіло пелюстя з галузок усіх.

      Краще сніжні думки повизбируй довкола,
      по кишенях не нишпор, неначе — шахрай.
      Бачиш, голкою гострою серце вколола —
      залиши мене в спокою, і не чіпай.

      Все тобі віддала до останньої гривні,
      хоч і шкіру здирай більш немає... нема!
      Ні сльози, ні любові, ні дров у каміні.
      За холодним вікном виє вовком зима.

      Варцаб* — підвіконня

      13.02.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Я не знаю, що зі мною
      Вечір спив меланхолійно
      апельсинове безмежжя,
      хоч-не-хоч, а трагедійно
      сонце кинулося з вежі.
      І пливуть у чорнім небі
      бригантини білосніжні.
      Говори мені що-небудь,
      любий хлопчику мій ніжний.
      Шамотить хтось за стіною —
      крапки й коми в кожній фразі.
      Я не знаю, що зі мною
      відбувається наразі?
      Ніч безсонням тихо блудить
      по підлозі, мов сновида,
      мерзнуть пальці, терпнуть губи,
      проникає ніж у груди...
      Як тобі цього не видно?

      11.02.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    111. П'ять зупинок до метро
      Їду в маршрутці оранжевій,
      Тиснява тисне збоку.
      Думкою перевантажена,
      Зиркаю в даль глибоку.

      Ворон дрімає на дереві,
      Шини дорогу місять,
      Ранок зриває із темряви,
      Як театрал — завіси.

      Хмарами сонце замулене...
      Виє швидка скажено...
      В чорній хустині, розгублена,
      Жінка щось хоче з мене.

      Берці витоптують — вулиці,
      Прах двірники збирають,
      Церква до Господа тулиться,
      Стукає в браму раю.

      На перехресті на милицях
      Жебрає алкоголік.
      Скільки за кадром лишилося
      Сліз невгамовних болів.

      06.02.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 7

    112. Веселковий


      Сяйво моє рожеве,
      Трепет у кожнім слові,
      Все, що було до тебе –
      Крапля в морі любові.

      Де б не блукала, завше
      Тану в очах бездонних.
      Квітне кохання наше
      Соняхом на осонні.

      Ризою голубою
      В чуйній душі узимку
      Ділимо ми з тобою
      Хліба черству скоринку,

      Гірко-солоний трунок,
      Солоду марципани.
      Зріє твій поцілунок
      В серці моїм, коханий.

      У ароматах м’яти
      Ніжимось до нестями.
      Дай, Боже, нам діждатись
      Райдуг над небесами.

      Весен лункі мотиви
      В гронах бузкових китиць.
      Диво, яке ж це диво,
      Сонцем в тобі світитись.

      04.02.2023р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    113. Хто Вам сказав
      I
      Більш не дзвоніть, будь ласка, не дзвоніть,
      Подумаєш, колись ми цілувались,
      Як хміль ударив в голову мені
      Вночі на спорожнілому вокзалі.
      Не знаю достеменно, що найшло
      На мене непідступну і спесиву.
      Давно забула, що тоді було —
      Чи падав сніг, чи облітали сливи?

      Приспів:

      На жаль, Ви запізнились з каяттям,
      (Зима надворі, як троянда біла.)
      Хто Вам сказав, що я усе життя
      В сльозах за Вами по перону бігла?

      II
      А де ж блукали стільки весен Ви,
      Коли ще сонцем сяяла в бутоні?
      Не божеволіла і голови
      Я не втрачала на пустім пероні.
      Від поцілунків серце не болить,
      Звабливі губи — течія нестримна.
      Ви сіли в потяг і щаслива мить
      Враз розчинилася перед очима.

      Приспів:

      На жаль, Ви запізнились з каяттям,
      (Зима надворі, як троянда біла.)
      Хто Вам сказав, що я усе життя
      В сльозах за Вами по перону бігла?





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    114. Тільки сон
      Це маячня, мій любий, тільки сон,
      лякає привидом посеред ночі.
      Лунає серця срібний камертон,
      душа на вістрі леза кровоточить..

      То падає узимку дощ: дрібний,
      холодний, забобонно-сліпкуватий,
      в небесній прірві топить Бог човни,
      гульвіса вітер бродить біля хати.

      Плекає ностальгія в повитках
      рожевих спогадів нудне тужіння,
      збирає павутину по кутках,
      примарних потороч химерні тіні.

      Жадливо січень дощовицю п'є,
      туман ховає в бліндажі молитву,
      і ставить фішки на зеро круп'є
      щоб виграти війни останню битву.

      Гуде дорога потягом, а ще
      зажурена сльоза лоскоче вії.
      Спи, зайчику, при зустрічі ущент
      обіймами твої жахи розвію.

      01.02.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    115. Як би ж його побачила
      Напевно

      Напевно, снюся любій уночі,
      Якщо до мене тягнеться рукою, – 
      Її волосся на моїм плечі
      Щораз думки лишає супокою.

      Воно блищить здоров’ям молодим
      І повнить ніздрі духом матіоли, – 
      Напевно, снюся милій я таким,
      Яким вона не бачила ніколи.

      Напевно, снюся гарній юнаком
      Красивим, дужим, лагідним, завзятим,
      Якщо вона при світлі і смерком
      Себе мені дозволила кохати.”
      ( Віктор Кучерук)

      Як би ж його побачила

      Напевно, снюся любій уночі,
      Бо мацає мого "буйка" рукою
      І млосно стогне на моїм плечі
      Мене позбувши сну і супокою.

      А він блищить здоров'ям молодим,
      Хоч нещодавно був, напевно, кволий.
      Як би ж його побачила, між тим,
      Таким, яким не бачила ніколи?

      А у пікантних любощів момент,
      Як пахли коси пахощами м'яти?
      Подумала, напевно, — імпотент,
      І не дозволила себе кохати.

      (Тетяна Левицька)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Кохана коханка
      Це на перехресті путана,
      а ти його жінка кохана —
      чутлива в брунатних веснянках,
      хоч кажуть сторонні — коханка.
      Із цим тобі жити прийдеться,
      далеко та близько до серця.
      З півслова його розумієш —
      між вами: лавандові мрії,
      повітряні замки і башти,
      ліричні сюжети на шпальтах,
      душевне єднання, тяжіння,
      в очах зоряниць мерехтіння
      і серцебиття перегуки
      від ніжності і до розпуки.
      Та серед жаливи чи квітне
      кохання твоє зорелітне?
      Чи завше в ладу ти з собою,
      коли навіть поряд з тобою
      Любов, що тобі не належить?
      Дивись, не зірвися із вежі!

      16.01.2023р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Ми ж домовлялися з тобою
      Ніхто із нас в житті не вічний,
      та говорили, що в село
      на день народження у січні,
      приїду. За гучним столом
      ми ж домовилися з тобою
      справляти разом ювілей?
      Журба гарячою сльотою
      скотилася з моїх очей.
      На роздоріжжі зупинилась,
      брести не відаю куди?
      На цвинтар, де твоя могила,
      ведуть загублені сліди.
      На ключ зачинена капличка,
      хрест на семи вітрах гуде,
      чому ж назустріч, ти сестричко,
      мене обняти не ідеш
      з воріт невіданого раю?
      Несу гвоздики сумоти...
      нема... й у Бога не питаю
      в яких снігах тебе знайти?

      12.01.2023р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    118. Янгол
      Мобільний телефон мовчить,
      Не дзвонить більше мама,
      Але не рветься серця нить
      Між нами.

      Думками з нею поряд я,
      Вона також, напевно,
      Із небозводу спогляда
      На мене.

      Я відчуваю, як вона
      Знімає біль рукою,
      Спостерігає край вікна
      За мною.

      І витирає крадькома
      Сльозу мою невтішну,
      Мов янгол душу обійма,
      Так ніжно.

      14.01.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. За нас
      Герой на цвинтарі лежить,
      його життя — одна лиш мить
      у круговерті.
      Не відаю, чи він воскрес?
      На мапі долі — чорний хрест
      опісля смерті!

      Ніхто з політиків не зна,
      коли закінчиться війна,
      а ми — тим паче?
      Чиясь загублена душа
      у задубілих бліндажах
      за світом плаче.

      А дехто в затишнім теплі,
      як перелітні журавлі
      із дому в ирій.
      Своя рушниця за дверми
      синів ховає від війни,
      а хоче миру.

      Нехай воює хтось за нас,
      за Крим, Херсон, Луганськ, Донбас...
      спостерігаєм.
      В "небесній сотні" — тисяч сто,
      а скільки ще, не чув ніхто,
      над небокраєм?

      12.01.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Засніжена рапсодія
      Сивий місяць в гамаку
      колисає зірку,
      вітер здмухує легку
      пудру на бруківку.
      Ожеледиця, мов скло,
      можна посковзнутись,
      кружеляє за вікном
      білий цвіт — цикути*.
      Трусить небо з лантухів
      тополину вату,
      а мій Котик захворів,
      буду лікувати.
      Кутати в медові сни,
      як малу дитину,
      біль ховати від війни
      у пухку перину.
      Заварю крутий настій
      з липи та меліси,
      хай в засніжені густій —
      небо хмару місить.
      Розсипає навкруги
      борошно гречане,
      і летять, летять сніги
      в забуття, коханий.

      Цикута* — трав'яниста рослина з суцвіттям схожим на сніжинку.

      01.01.2023р





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    121. Дзвінок з Італії

      — Мамо, чула, що на вас
      Запустили дрони?
      Перекрий швиденько газ,
      Набери в бідони,
      Пляшки, бутелі — води,
      І сховайсь у ванній!!!
      — Доню, не хвилюйсь, сюди
      Ворог не дістане.
      Я набрала в АТБ
      Випивки і їжі.
      Не нервуй, прошу тебе,
      Не було би грижі.
      Не ловлю я тут ворон,
      Накупила й мила,
      Павербанк і телефон
      Вчасно зарядила.
      Закололи кабана
      Ось у цю суботу,
      Волонтерам віддала,
      Вистачить на роту.
      Світла інколи нема,
      Та терпіти мушу,
      Головне, щоб та пітьма
      Не чорнила душі.
      — Що ж там бахкає «бум-бум»
      Без кінця і краю?
      — То твій тато і наш кум
      Килим вибивають.
      Свято, люба, як-не-як,
      Тож ялинка в хаті!
      Проженемо всіх чортяк,
      Будем святкувати!
      Задніх, доню, не пасу,
      Волонтерю знову.
      Довіряю ЗСУ,
      Вірю в Перемогу!

      30.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    122. Залік
      Час не гоїть роз'ятрені рани,
      мінливі літа навстріч.
      Подаруй мені ліки, коханий,
      у цю новорічну ніч.

      Хай засяє ялинка у залі,
      на вітах — п'янкий жасмин.
      Достроково складаємо залік
      на міцність своїх судин.

      На життєвих заглибинах поспіль
      шукаємо свій едем,
      хоч по мінному полю наосліп,
      узявшись за руки, йдем.

      Скільки б нам не наділено небом
      тунелів і кураїв,
      Наші коні летітимуть степом
      в ромашковий спів гаїв.

      24.12.2022р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    123. Святвечір
      Зібрала по засіках жалібний вірш,
      й не знаю, як вік доживати?
      Біда, як її не спроваджуй на двір,
      блукає навшпиньках по хаті.

      В шибки зазирає невтішна журба,
      упир присмоктався до вени,
      тікає в метро з переляку юрба,
      волають від жаху сирени.

      Павук розставляє пастки по кутках,
      чатує на душі чаїні.
      У римського Понтія кров на руках,
      а хто ж розіп'яв — Україну?

      Ялинка не пахне, Різдво зокрема,
      завчасно постукало в двері,
      а в мене ні маку, ні меду нема,
      в Святвечір — сльоза на вечерю.

      Колядок не чути, великі "уми"
      в пакети двохсотих пакують.
      Бенкети справляєм в епоху чуми
      під вибухи мін й Алілуя!

      29.12.2022р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    124. Останні дні календаря.
      У місті туман... Дощовиця марудна,
      ген, заполонила дороги і сквери.
      Нестерпно заходиться ридмою грудень,
      в задвір'ях шугають вітри — мародери.

      Тремтять від ознобу важкі хмарочоси,
      із маківок храмів, немов з парасолі —
      сусально-яскравої, скрапують роси
      на слизько-сльотаву бруківку юдолі.

      Викашлює душу старий рік на розі,
      натужно вихлюпує кров із легенів.
      Та хто ж співчуває убогій знемозі,
      хоч очі у нього, як хвоя — зелені?

      27.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Сніжило
      Сніжило... намела кругом
      хурделиця парчеві шати.
      В каміні дрова, та теплом
      не здатні душі зігрівати.

      Бра кришталевим промінцем
      плело коралі бурштинові,
      та незважаючи на це,
      ніяк не клеїлась розмова.

      Вагомих не було підстав
      до губ торкатися губами —
      жагучий спогад обпікав
      рубці загоєні вітрами.

      Блукали тіні по стіні,
      крутили румбу поторочі,
      і не хотілося мені
      дивитися в колючі очі.

      Все сталося, як Бог волів,
      тож назавжди закрили тему...
      На білім аркуші снігів
      малює січень хризантеми.

      20.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Немає світла
      Немає світла і зв'язку,
      без рук і ніг у цю хвилину,
      втішаю кішку боязку,
      а подумки до тебе лину.

      Чи є в будинку: світло, газ,
      чи батареї не холодні,
      хлібина свіжа про запас,
      питна вода? — рідненька доню.

      Де наша квіточка росте,
      чи в бомбосховищі віднині?
      Як важко серце золоте
      плекати зараз в Україні.

      Онуків, ластів'ят моїх
      від серця з болем відриваю.
      Літають мислення рої,
      як мошкара на виднокраю.

      Ще ковід ходить по хатах,
      і ця війна п'є кров гарячу.
      Біжать з гори мої літа
      у третю світову, неначе.

      Тримаюся, вночі молюсь
      за родовід і мир в країні,
      за Київську свячену Русь,
      і за світанки лебедині.

      Хай Бог пробачить те мені,
      що вилита тепер зі сталі —
      бажаю згинути русні,
      аби ракети не вбивали.

      А як по-іншому, коли
      нас хоче ворог подолати?
      Нічого, той гіркий полин
      з корінням вирвемо із м'яти.

      Відродиться і виноград,
      п'янкі тюльпани, чорнобривці.
      Цвістиме наш чудовий сад,
      в країні мрій, ти доню, вір в це.

      19.12.2022р.














      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Перевтілення
      Ти лапшу можеш вішати скільки завгодно,
      окуляри рожеві розбила давно.
      Відтепер у душі моїй тихо, соборно
      Відділила від плевелів чисте зерно.
      Роздала кому треба ненависні речі,
      щоб у згадці ніщо не злетіло у вир,
      бо опісля цькування, сутужної втечі
      у полон не потрапив твій загнаний звір.
      Обернулась з ягняти на сіру вовчицю,
      хто ж окрім небосхилу все те розгребе?
      І якби Бог мені не відкрив таємницю,
      то ще й досі б наївно кохала тебе.

      16.12.2022р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    128. А хто сказав, що він не мій?
      Жену від нього вовчу зграю,
      бо хто сказав, що він не мій,
      коли його я відчуваю
      на кінчиках солоних вій?

      По запаху, ході, поставі,
      і серед тисяч у юрбі
      звабливу усмішку впізнаю,
      блаватний погляд на собі.

      А хто сказав, що ми не пара?
      Плюс, мінус — злива і вогонь,
      як у очах моїх — стожари
      від дотику його долонь.

      А хто сказав, що не красиво
      зривати плід в саду святім?
      Крадуть таємно, полохливо,
      а я у всіх на видноті.

      15.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    129. Дивлюсь на світлину...
      Дивлюсь на світлину, яка ж осяйна
      у мальвах рожевих надій.
      Як грім серед неба триклята війна!
      Ховайся... між стінами стій!

      Пояснюй дитині, що дідько з Москви
      ракетами всіх спопеля.
      Будинки палають, собори, церкви,
      горить благодатна земля.

      Скажена потвора, розлючений пес
      у серце вбиває цвяхи!
      Хоч кожен свій хрест на Голгофу несе,
      щоб кров'ю омити гріхи.

      Від жаху шукаю по хаті кути,
      виснажує горе ущерть.
      Невже, щоб воскреснути треба пройти
      крізь болісні муки і смерть?

      11.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Герой України
      Знов батько на фронт відсилає посилку.
      Військові шоломи і бронежилет.
      Взуття, тепловізор єдиному сину,
      Бо гради поб'ють і міцний кулемет.

      Матуся відправила, хрестик натільний,
      Маленького янгола, образ святий.
      Молитву до Бога, щоб згинули війни,
      А син повернувся додому живий.

      Сітки маскувальні послала дружина,
      А діти малюнки, де сонця розмай.
      Нехай захищає велику родину,
      Усіх українців і батьківський край.

      Дідусь, що пройшов і моря й океани.
      Поклав сигарети, вина і харчі.
      А ще написав, — бережися, Степане,
      Але не продай московитам душі.

      А бабця ще в'яже шкарпетки донині,
      Хоч гірко на серці, порвалася нить.
      Не знає ніхто, що Герой України
      З простреленим серцем у полі лежить.

      Але не зламався, країні не зрадив,
      Загинув Героєм в запеклім бою!
      За волю народу, рясні зорепади,
      Ясне майбуття і за правду свою!

      15.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Розлука на губах
      Сніг падав навкруги безперестанку,
      іскриста мжичка затуляла небосхил.
      Лишатися не в змозі до світанку,
      а розпрощатися не вистачає сил.

      Не набулися вдосталь цього разу,
      Нічниця* обірвала ніжності струну,
      як віднайти сліди дороговказу,
      загублені ключі від щастя, не збагну?

      Не відірватися, душі тяжіння,
      хоча тримає цупко нас за рукава,
      та у сніжниці тануть сновидінням
      всі потай зронені зворушливі слова.

      Пішла у сивий морок безнадії,
      цитрини зорепаду вкрала заметіль.
      Розлука на губах, сльоза на віях,
      і більш нікого крім хуртечі звідусіль.

      Нічниця* — кажан

      13.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    132. А ти ж казав...
      А ти ж казав, що в мене очі гарні —
      зоря вечірня у смарагді трав?
      Втекти від тих очей надії марні,
      той помилявся, хто від них тікав.
      Казав, — волосся пахне бузиною,
      свавільним вітром, чистим джерелом,
      ні з ким так добре, люба, як з тобою
      мені до цього часу не було.
      Ти говорив, що я твоя богиня,
      і на колінах попросив руки,
      і я котилася, мов хвиля синя,
      у океан любові залюбки.
      Ти шепотів на вушко дивні речі,
      слова кохання з уст твоїх лились.
      — Без тебе, сонце, в серці порожнеча,
      пітьма холодна і захмарна вись.
      Але, коли в очах погасли зорі,
      зник Перуном у полиску заграв.
      І що з того, що ти колись в фаворі
      казав, — той помилявся, хто тікав?

      10.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Червона рута
      Говорила завше мати, —
      слухайся мене,
      Бог захоче покарати,
      розум відніме.
      Вчися на помилках
      інших,
      броду не шукай!
      А я вперта і невтішна
      в погляді — розмай,
      посварилася з сестрою
      і коханим теж.
      Вечір в'є за бистриною
      стрічечку мереж.
      Стежка в ліс у маргаритках
      на краю села,
      не зогледілась, як швидко
      в хащу забрела.
      Там щебече пташка сіра
      на стрункій сосні,
      як Орфея чуйна ліра
      виграє пісні
      так, що серденько мольфара
      млоїться від чар.
      Здалеку спливає хмара
      в зоряний вівтар,
      стелить ніч з ультрамарину
      на ріку —габу,
      смикає рак за косину
      молоду вербу.
      Огорнули Мавок плечі
      темні лопухи,
      ловлять душі молодечі
      в безлиху ріки.
      Розбазікались в лататті
      жаби, цвіркуни,
      а на березі багаття
      палять чаклуни.
      Варять блекоту знатниці —
      зілля на дання
      молодицям і вдовицям...
      (що за маячня?)
      Корінь мандрагори, м'ята,
      маки в чавуні,
      щоб самотню хтось посватав,
      серцем пломенів.
      Випила і я отруту
      з круком віч-на-віч,
      щоб знайти червону руту
      у купальську ніч.
      У чагарниках до ранку
      стерла п'яти в кров,
      зникли чаклуни серпанком
      в потойбіччя схов.
      Не знайдеш щасливу
      квітку
      в дикому кущі.
      Від любові рута квітне
      у твоїй душі.

      12.12.2022р.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Лебідка
      Під сузір'ям Стрільця
      Народилася ця
      Неймовірна лебідка вродлива.
      Що несе всім добро,
      І щоб там не було,
      Розправляє над обрієм крила.
      В саме пекло війни,
      Щоб торкнутись струни
      Серця кожного — птахою лине.
      Пісню щемну, дзвінку,
      Як пір'їнку легку
      Роздає благодать лебедина.
      Закружляє нам вальс,
      Хоч стріляли не раз
      У пташину злі люди з рушниці.
      А вона, як весна
      Всім дарує сповна
      Свого серця ясні чорнобривці.


      02.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Цнотлива Лілея
      Ми познайомились давно,
      ходили разом у кіно
      дивитись на гальорці
      індійські фільми про любов,
      та несподівано вколов
      Амур лілею сонцем.

      Він так подобався мені
      в ті юні, волошкові дні,
      коли ще на догоду,
      цвіли магнолії весни,
      Чумацької ріки човни
      гребли в кисільних водах.

      До клубу хлопці, в сяйві рамп,
      вели дівчат на променад,
      як справжні кавалери.
      — Дозвольте запросити Вас,
      на дивовижний білий вальс, —
      (тонкі були манери.)

      — Це правда, Тань...? —
      він зашарівсь —
      мене кохаєш, і без слів
      те відчуваю радо...
      Не розумію чом тоді,
      сховала очі в лободі,
      а не сказала правди.

      Зірвалася, мов дика лань
      з його обіймів. —Таню... Тань... —
      відлунювали доли.
      І скрапувала з вівтаря,
      свічею воскова зоря
      на фіолет довкола.

      Пробігли похапцем літа —
      він сивий, я, мов сирота,
      у хусточці терновій.
      Але для нього в дивних снах
      яснію й досі в небесах —
      лілеєю любові.

      09.12.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Щастя на вістрі леза
      — Ховай від всіх свою любов,
      як у подушку сльози,
      мов таїну тих молитов,
      що довіряєш Бозі,
      бо щастя любить мовчазну
      і безгомінну тишу —
      рибиною на глибину
      занурюйся все глибше.

      — Я згодна, гарний заповіт,
      відверта коліжанко.
      Та закричу на цілий світ,
      Любов — не забаганка!
      Не заховати у мішку,
      як голку в сіні, шила.
      Зізнаюся, мов на духу,
      гріх у сльозах топила.

      — Не виставляй на суд людський
      украдені смарагди —
      той падає у чорторий,
      хто в інших щастя краде.
      Таємну сутність пізнавай
      чи є у ній перлини
      морів кораловий бонсай*,
      пророщені зернини.

      — Не виправдовую себе,
      за солодом — покута.
      На крилах — небо голубе,
      хоча тримають пута.
      Літаю незалежно я,
      повідаю ще більше,
      оголена душа моя —
      метеликом у віршах.

      — Свою любов не сполохни,
      шугне і не спіймаєш,
      вже дожила до сивини,
      а мудрості не маєш.
      Згадай, як зради колючки
      виймала з серця, люба!
      Твого кохання світлячки —
      чиясь болюча згуба...

      — На власне горло наступить,
      не здатна. Цілу вічність
      чекала на блаженну мить
      і непідкупну ніжність.
      Не розірвати нас обох
      у ризах, чи лахмітті,
      бо любить він мене, як Бог
      тебе на цьому світі.

      Бонса́й* — шматочок природи в мініатюрі.

      06.12.2022р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    137. Крутила голови отим...
      Крутила голови отим,
      хто гарбузову кашу любить,
      хто вабить перснем золотим,
      і ніжністю лоскоче губи.
      У кого статки в банку є,
      чудовий хист, статура гарна,
      кому зозуленька кує
      на довгі літа щастя марно...
      У кого очі голубі...
      лавандові, зелені, карі.
      Та залишилася в журбі —
      вдовою чорною на старість.
      Всім говорила, — в каяття
      пекучі сльози перелито.
      Теж за одним усе життя
      конала так несамовито.
      А той пройдисвіт, на біду,
      її не згадував ніколи.
      Та душу вирвав молоду
      з корінням у пшеничнім полі.

      03.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Сльота
      Дихає пластиком хата,
      тишу чатує пітьма,
      дума нахабна, затята
      з розуму зводить дарма.

      Б'є час від часу годинник,
      краще б хто стрілки зламав!
      Ні, не шукаю я винних —
      винна у всьому сама.

      І ця зима неохайна,
      вітер блудливий, сльота.
      Скиглить надія остання
      десь за вікном — самота.

      Кутаю душу у свиту,
      біль проковтнула... мовчу.
      — Боже, кому ж запалити
      на підвіконні свічу?

      03.12.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.13 | Рейтинг "Майстерень": 7

    139. Повертайся
      Повертайсь, чоловіче, у час лихоліть!
      На поталу не кидай згорьовану матір,
      що сама у біді відчайдушно стоїть
      на руїнах розбитої ворогом хати.

      В небезпеці родина, щоб там не було,
      є до кого голівку свою прихилити.
      Хоч зневірився в людях, утратив житло,
      і ховався від куль у підвалах зужитих.

      Хоч позбувся всього: свити, статків, харчів,
      і надії святої на милість небесну.
      Не ржавіють сталевої правди мечі!
      Будь же воїном світла і вся крига скресне!

      Відбудовуй країну, дітей опікай,
      безпорадним і кволим надай допомогу.
      Поспішав безутішно в чужий небокрай —
      з порожнечею в серці вернешся додому.

      Не здолаєм без тебе жахних москалів,
      що посіяли смуту на шумних перонах.
      Світлу долю виборюй на власній землі —
      Батьківщина чекає тебе на кордоні!

      01.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Вишневий
      Темно, холодно, лячно у хаті.
      Дотліває свіча край стола.
      — Доки буде війна ця тривати? —
      матір донька питає мала.

      — Як світило підніметься вище,
      вмиє личка ясних білозір,*
      зацвітуть перламутрові вишні,
      згине зло, моя люба, повір!
      Ні війни, ні страждання не буде,
      рани згоїть терпляча земля,
      Перемозі радітимуть люди,
      феєрверками світ звеселя.
      Розіллє аромат матіола,
      фіміамом наповниться дім,
      соловейко співатиме соло
      у зеленій діброві усім.
      Знаю точно, що Бог не залишить
      наш народ у біді сам на сам.
      А допоки сплять, донечко, вишні —
      домовини відспівує храм.
      Шаленіє лиха хуртовина,
      куций деспот віщує біду.
      Та незламно стоїть Україна
      за ті вишеньки в кожнім саду.

      Білозір* — квітка

      29.11.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    141. В душі — зима
      Зійшовся на тобі весь білий світ.
      Чому ж я не позбавилася муки
      плекати сум від мрії до розлуки
      самотньою журбою край воріт?

      І проводжати осінь в далину,
      ключ перелітний в неозорім небі,
      що розчинився, обірвавши щебіт,
      душі страждань вібруючу струну?

      Не відпускаю... Лине вгору птах
      від тих гаїв, що до весни поснули.
      Не склалося... не склеїлось... минуле
      загрузло по коліна у снігах.

      Кругом зима, розлучниця зима —
      сніжинок білих мініпарашути.
      Та легше вмерти ніж тебе забути!
      Без тебе, Сонце, і мене нема!

      20.10.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    142. П'янкий
      Напідпитку... пробач... до такої не звик,
      говорила про різне завзято.
      Помелом розгулявся нестримний язик,
      розказала занадто багато.

      Все життя на долоні, як хочеш сприймай,
      задзеркалля тепер не існує —
      розтрощила його, краще б випила чай
      ніж коньяк теракотовий всує.

      Що ж тепер, похмелятися трунком гірким,
      не дивитися в очі питливі?
      Хоч я не досконала — відверта між тим,
      сподіваюсь, зі мною щасливий.

      І не страшно, що швидко усі прочитав
      сторінки чорно-білої долі.
      Ми напишемо пісню сердечних октав
      на рожевім цвітінні магнолій.

      14.11.2022р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    143. Коханому
      Крилата мрія, сонце в темнім царстві,
      жива криниця у глухій пустелі.
      Як би не ти, то всі мої митарства
      не вивели б до світла із тунелю.
      Ще й досі б у смітник скидала будні,
      як мотлох міллю сточений роками,
      таємно потурала б звичкам згубним,
      боролася за щастя з вітряками.
      Ти — несподівана сльоза на віях,
      тюльпан шовковий у колючім терні,
      солодке яблуко спокуси, ейфорія,
      і невичерпне джерело натхнення!
      Приємно бути справжньою собою,
      не грати у житті абсурдні ролі
      з фальшивою короною й бідою,
      бо з'ясувалося — король-то голий —
      не дарував ніколи самоцвіти,
      парчевих китиць золоті обнови.
      Лиш ти, коханий, що гріха таїти,
      скупав мене у купелі любові.
      Між нами нитка неба не порветься,
      хоча шляхи планиди невідомі,
      ключі ти підібрав до мого серця,
      в той час, коли не вірила нікому.

      14.11.2022р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    144. Не відвертайся небо
      Ми плекали надію в долонях гарячих,
      Закликали до миру своїх ворогів.
      Чом же батько невтішно над пагорбом плаче,
      Захлинаючись горем? Ураз посивів.

      Той почує хіба, хто не хоче почути,
      Як волає страждала душа на весь світ?
      Чом не падають градом, із неба покути
      На макітри убивць, їхній весь родовід?

      Ворон ворону очі не виклює, Боже.
      Зупини цю криваву, жорстоку війну!
      Відсахнулося небо, а пекло вороже
      Для нескорених духом ладнає труну.

      Без причастя не дай, Боже, канути в Леті,
      Розтоптати молитви псалмів чобітьми.
      Щоб не зникнути з мапи Вкраїні шляхетній
      На вселенськім соборі в трембіту сурми!

      Підіймай мужніх воїнів, янголів світла,
      Поведи їх супроти рашистів у бій!
      Щоб не пахнуло ядерним прахом повітря,
      А щасливо жилось на планеті живій!

      Щоб птахи поверталися в рідні обійстя,
      Воскресла земля життєдайним стеблом.
      Всі народи почули гучне благовістя
      Перемоги святої над скоєним злом!

      07.11.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    145. Дружня порада жінці
      Це тільки, люба, у книжках
      закохуються в квазімодо.
      Приваблює і блиск в очах,
      і чарівна людська природа.

      Не довіряй чоловікам,
      коли говорять про принади
      жіночої душі, мов храм —
      милують погляд зорепади.

      Не вір і тим, хто за жагу
      віддати чорту ладен душу.
      Любов перлинну, дорогу
      ховай від кривди в серця мушлі.

      І бути гарною не бійсь,
      для чоловіка це важливо.
      Ліпи, як скульптор образ свій,
      і витягнеш квиток щасливий.

      Спокус медові словеса
      смакуй гарячими вустами.
      Формують хмари небеса —
      гармонія керує нами.

      7.11.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    146. Пристрасний роман
      Картатий шалик на її плечах
      не зігріває у холоднім барі.
      У молодої пані сум в очах
      просвічує крізь тьмяні окуляри.

      Запізнюється він, а не набрав,
      щоб повідомити яка причина?
      Чи, може, низка невідкладних справ,
      чи інша жінка вже перед очима.

      А тінь журби кружляє вальс-бостон
      між столиків у закладі спочинку.
      Втомився грати в хриплий мікрофон
      саксофоніст для вдячних напідпитку.

      Нервує пані. Келих на столі,
      і сигарету підпалити просить .
      Хіба ж їй вперше сиві журавлі
      осінній смуток заплели у коси.

      То кидали її, без зайвих фраз,
      то залишала все на призволяще.
      Та він прийде, коли заграють джаз
      з букетом хризантем надпити щастя.

      А я дивитимуся, як вона
      умить розквітне, ніби, майська ружа.
      І ми з тобою вип'ємо до дна
      за пристрасний роман, мій вірний друже.

      3.11.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    147. Ніч
      Гарячою магмою небо розплавила,
      змахнувши над обрієм чорним крилом.
      І світ затулила, такі в неї правила,
      змітати минуле густим помелом*.
      Самотня мольфарка, ворожка, володарка,
      у сажу думки розтирає сумні,
      і курить тумани, в руках біла мотанка,
      чар зілля запарює у чавуні.
      Вдивляюся в простір, повіки злипаються,
      з безсонням у схованки гратися час.
      До самого ранку зваблива літавиця
      кружлятиме в темряві зоряний вальс.

      Помело* — великий віник

      30.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    148. Занудила осінь...
      Занудила осінь...смеркло,
      на мою лиху біду.
      А старий горіх нестерпно
      чеше лисину в саду.

      Задививсь на голу сливу,
      на черешню спогляда.
      А я теж була вродлива,
      гордовита, молода.

      Вже не та, не заперечу,
      як не люба не дивись!
      Проводжаю гурт лелечий
      у багряно-сіру вись.

      І Всевишнього благаю,
      щоб послав — дощі грибні,
      Райдуги над небокраєм,
      і ковток життя мені!

      29.10.2022р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    149. Любімо світ
      Прощаю... каюсь... крайніх не шукаю,
      Хоч помста здатна відшукати винних.
      Легких шляхів Господніх не буває,
      І час летить кометою невпинно.

      Усіх спитають пізно, чи раніше,
      Коли покличе в потойбіччя вічність.
      Та зараз дихаю складаю вірші
      І людям віддаю сердечну ніжність.

      Хоча гріхи пудові тягнуть в пекло,
      На терезах добро перемагає.
      Життя цінуймо поки ще не смеркло,
      Не обміліло джерело у краю!

      Цвітуть сади, ланів зелені плеса.
      І в'ється річка в затишних дібровах,
      Допоки сонце в небесах не скресло —
      Збираймо зерня щастя і любові!

      Даруймо поцілунки і обійми,
      І співчуття, і милостиню бідним.
      Пісні зворушливі, натхненні рими,
      Церковних дзвонів переливи срібні.

      Дитячий сміх і сльози відчайдушні,
      Повіддя праведної благодаті.
      Плекаймо у собі безсмертні душі,
      Щоб потім ні про що не шкодувати.

      29.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    150. Без вини винний
      Хірург зачинився в приймальні,
      міцного налляв у чарину.
      Прооперував ідеально,
      та все-таки вмерла людина.

      Я грюкаю... він відчиняє,
      і погляд відводить від мене.
      — Невже її більше немає?
      О, лікарю, горе шалене!!!

      Не вірю... ще вчора зі мною
      вона розмовляла, як завше?!
      Трималась... була ще живою,
      і так сподівалась на краще!

      Та лікар сказав: — Ми не Боги,
      за спиною — цвинтар чималий...
      усіх врятувати не в змозі...
      що мусило статись — те сталось...

      Ножем біль застрягнув у серці,
      і відчай затьмарив мій розум —
      ввижалася тінь злої смерті,
      глибокої прірви чорнозем.

      Хитаючись вийшла з лікарні...
      Губив листя клен пелехатий...
      — Простіть мені, лікарю! Марно
      я Вас не змогла обійняти.

      27.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    151. Поряд
      Завше поряд була з тобою,
      витирала сльозу зрадливу,
      осявала твій шлях любов'ю
      у негоди осінню зливу.
      Розганяла руками грози,
      молитвами знімала втому.
      І які б не були прогнози,
      не давала у борг нікому
      ні тебе, ні цей сад невтішний,
      шо забрів у рожевий морок.
      І хоча відвернувсь Всевишній,
      і втопилося сонце в морі,
      розбуджу сни лихі думками,
      подарую натхненні крила,
      щоб не сталося поміж нами,
      я твоя берегиня, милий.
      Буду серце твоє щоразу
      лікувати від туги й болю,
      скільки б нам не судилось разом
      йти по сніжній стежині долі.

      22.10.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    152. Скорботний
      Смерть твоя фізична —
      Це моя духовна.
      Як усе незвично
      Без сестрички вдома.
      Біль несамовитий
      Розтинає груди.
      Як без тебе жити,
      Людо ж, моя Людо?
      Ти плекаєш квіти
      у небеснім раю.
      Де ж себе подіти?
      Як не вистачає
      Стежечки в минуле
      Де ще недозрілі,
      Разом не набулись
      Ми на світі білім.
      Сонце полуденне
      Золотить простори,
      А в душі стражденній —
      Сліз чернече горе.
      Ти пробач знемогу
      Що не відмолила
      Я тебе у Бога,
      Ластівочка мила!
      Стала б на заваді
      Смерті проклятущій.
      Та збирає владно
      Небо світлі душі!

      21.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Сестринський
      Усе минеться, сестро, чуєш!
      Пройде біда, сльоза сумна
      Всевишнього благає всує,
      аби скінчилася війна.
      Молитва ллється чудодійна,
      лампада раною ятрить.
      Зникають: горе, лихо, війни
      у таїни блаженну мить.
      Покрови стелить Божа Мати,
      архангел затуля крильми.
      Ще рано, люба, помирати,
      коли у тебе є ще ми!
      Ще не усі круті дороги
      тобою пройдені в житті.
      А та, що і веде до Бога,
      знаходиться в твоїй душі.

      11.10.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Нерозлийвода
      З материнського лона з'явились на світ —
      Ти спокійна, а я — вередлива.
      Нерозлийвода разом, без ліку тих літ,
      Схаменулись — голівонька сива.

      Ти саджала настурції, мальви, братки.
      Чорнобривці, нарциси під плотом,
      Я крилаті думки групувала в рядки,
      Підбирала зворушливі ноти.

      Серед ночі, бувало, дзвонила тобі,
      Сповідалася, мов перед Богом.
      Та не знала, що згуба у чорній габі,
      На голубку чатує за рогом.

      Не зогледілись: як помарніли літа,
      Закотилося сонце за обрій.
      Листопадом рясніла пора золота,
      Підкрадалися нишком хвороби.

      Хай би квітло на щастя, а не на біду,
      Соковите пагілля зелене.
      Чом тепер ти троянди саджаєш в раю,
      І чекаєш, сестричко, на мене?

      Дочекаєшся, люба, настане та мить,
      А коли? — тільки Богу відомо!
      Твердь Небесного Царства, хоч як не щемить,
      Повертає всіх рідних додому.

      19.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    155. Поминальний
      У дім увірвався вихор,
      задув поминальну свічку.
      А він же над нею дихав,
      приносив сніданок в ліжко.

      Зривав у саду нарциси,
      під вечір читав романи.
      В їх долі переплелися
      веселка і рай туманний.

      Завжди розумів з півслова,
      виконував побажання.
      Не краплі болиголова* —
      надія була остання.

      Болиголов* — ліки від раку.

      11.10.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    156. Лісова замальовка
      Небо розсипало пір'я кульбаб
      на бірюзово-небесну плахтину.
      Диво природи, незвіданих зваб,
      зафільмувало барвисту світлину.
      Мідні, мигдальні, руді кольори,
      жовті, гранатові та бурштинові.
      Вітер зухвало зриває згори
      скупані променем листя кленові.
      В чагарнику причаївся павук —
      на легкокрилих пастки розставляє,
      лунко доноситься клекоту гук,
      диких качок над святим небокраєм.
      По золотавій габі навпростець
      боязко в осінь холодну ступати.
      Лиш не спіткнутися, хай йому грець,
      в хащі пустій об пеньок вайлуватий.
      Білих грибів повний кошик несу,
      лісу скарби пахнуть мохом землистим.
      Чом же журби неприборканий сум
      в чуйній душі чорним кречетом висне?

      7.10.2022р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. А раптом
      Якщо буду гратись з тобою в мовчанку,
      Ти перший порушиш мовчання.
      І поміж розлук, від зорі до світанку,
      Розквітне взаємне кохання.

      А раптом, байдуже я в очі погляну,
      Тебе перестану жаліти.
      Гречаного меду наллєш в порцеляну,
      Й запалиш яскраві софіти.

      Якщо припиню до грудей притуляти,
      То сам ти пригорнеш до серця.
      Відчую ментолові запахи м'яти,
      І пульс ще сильніше заб'ється.

      Коли перестану тебе я любити,
      Не дай, Боже, статися, милий!
      То біль самоти, чорним саваном вкритий,
      Зведе нас обох до могили.

      06.10.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Де зріла душа
      "А Бог любить трійцю," — так батько казав,
      Тому у родині дітей було троє.
      Зростали посеред некошених трав,
      Будинок біленький яснів супокоєм.

      І пахнув ялиною затишний двір,
      Мелісою, липою, м'ятою влітку.
      Фіалкові ночі торкалися зір,
      Коли зачиняли на клямочку хвіртку.

      В саду захлинались дрозди, солов'ї,
      І кликали кума зелені ропухи,
      У річці замулений сом соловів
      Від несамовитих, гучних перегуків.

      В отаві цвіркун дзеленчав, зумкотів,
      Гуділи хрущі у смарагдовім листі.
      А двір чатували від злих чужаків
      Дворняги лихі — гавкуни голосисті.

      Світилася люстра за синім вікном,
      Збиралася разом на пізню вечерю
      Велика родина за дружнім столом.
      Бог благословляв свіжий хліб і оселю.

      Розмови велися, лунали пісні,
      Вугіллям опалювали взимку грубу.
      Минули літа, золоті, чарівні,
      Лишивши на згадку усе, що так любо.

      Здавалося, вічно триватиме це
      Льняне, необізнане щастя родинне.
      Та згодом роз'їхались діти тихцем,
      Зірвавши під плотом червону малину.

      Батьки в потойбіччі притулок знайшли,
      У хаті примара фіранки гойдає.
      Колишні сліди в павутині імли
      Давно змили зливи... природа — розмаєм.

      Додому злітаємось, як журавлі,
      На крилах плекаючи сни кольорові.
      Немає ніде більш такої землі,
      Де зріла душа у обіймах любові.

      26.09.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    159. Гербарії осені
      Лелеча тінь за небокраєм
      У хмарних сутінках мереж.
      І літо бабине згоряє
      В багрянім полиску пожеж.

      Життя втрачає жовте листя —
      Невтішна охра навкруги.
      І ми удвох не спромоглися
      Знайти безжурні береги.

      Нарізно дихаєм дощами,
      Терпким пагіллям хризантем.
      Залистопадило над нами,
      А чи гербарії зберем?

      Чужі думки читати складно,
      Як власним ради не даси.
      Вбираю в серце безпорадно,
      Птахів прощальні голоси.

      Гублю в безмежжі білу зграю,
      Вдивляючись в небесне тло.
      Та у негоду сподіваюсь,
      На лагідних очей тепло.

      22.09.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Меланхолійний
      Дощі холодні — сивина
      в березовім волоссі.
      Її біда — чиясь вина —
      то плаче пізня осінь.

      Шугає звіром по щаблях,
      у кут загнали вправно,
      забили в домовину цвях,
      з душі виймати рано.

      Збіг день, як молоко з плити,
      на стоптану підлогу,
      і хочеться мерщій втекти
      від муки у барлогу.

      Втопити біль, мов кошенят,
      у пляшці самогону.
      Хто п'є страждання із горня,
      від кривди сліз не зронить.

      18.09.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    161. На добру нічку, мамо
      На добру нічку,
      мамо, надобраніч.
      Вже оксамити
      вкрили небозвід.
      Цвітуть, мов айстри,
      зорі полум'яні.
      Ніч огорнула
      кольоровий світ.
      І причаївся спокій
      у гніздечках,
      Лиш соловейко
      тьохкає в саду.
      Так само лунко,
      як моє сердечко,
      коли за щастям
      благодатна йду.

      Лоскоче ніжність -
      самоту на віях.
      Калганом пахне
      в лузі сон-трава.
      Допоки милий
      від любові мліє,
      знайду для нього
      райдужні слова.
      Матусю мила,
      ти ж мене навчила
      любити всесвіт,
      пісню чарівну.
      То ж дай в дорогу,
      лебединні крила,
      щоб повернути
      молоду весну.

      На добру нічку,
      рідна, не тривожся,
      На те і літо,
      тепле, щоб цвісти.
      Вплету серпанку
      срібло у волосся
      і перейду із
      Місяцем на ти.
      Затихли верби,
      не шумлять тополі,
      В ставку гойдають
      хвилі - береги.
      Моя душа, на
      перехресті долі
      мене зустріне,
      поки до снаги.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    162. Спекотний
      Яєшню смажить небосхил
      для серпня, як не дивно,
      годує з рук докучних бджіл
      намистом горобина.

      Крило в солодкому меду
      замурзав білий лебідь,
      корівок Божих* череду
      пасе в ромашках легіт.

      Парує спека! Де б знайти
      в пустім саду альтанку,
      щоб в супокої самоти
      забутися до ранку?

      Хоча в галузках бузини
      яскравий зайчик світить,
      я так втомилась від війни,
      як дід старий від світу.

      Божа корівка* — сонечко

      25.08.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    163. Монастир
      Не ображайся на мене,
      знаю, була не права!
      Переживаю страшенно,
      обертом йде голова.
      Лікті кусаю, і вечір
      п'є виднокіл, як упир.
      А над клуатром* чернечим
      в небо здійнявсь монастир.
      Злидар безхатній вартує
      браму стару сам на сам,
      Йду з каяттям. Алілуя —
      славить Христа Божий храм.
      Півчі на кліросі плачуть,
      журяться лики святих,
      Діва Марія терпляче
      кров витирає зі стигм.
      У сповідальнях жевріють
      очі іудових зрад.
      Віру, любов і надію
      Бог роздає всім підряд,
      і благодатним, і грішним,
      ницим, убивцям, святим.
      Сльози ковтає невтішно
      біля воріт — пілігрим.

      Клуатр* — церковний двір

      21.08.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    164. Писати, чи ні?
      Свербіж
      ( Олександр Сушко )

      Серпневий вечір. Жіночка у спальні,
      Нахаба-кицька морду суне в глек.
      В титанів думки зморшки вертикальні,
      А у піїтів, знамо, поперек.

      Ліричні вірші неперервно мрячать,
      У гузно муза коле, наче ґедзь.
      Та це нічого, друже, ще не значить,-
      Я теж такий моторний писунець.

      То нащо пишем? Помилок до біса,
      Ні стилю, ні харизми й глибини.
      А результат один: словесна тирса.
      Чуваче, стій! Пегаса не жени!

      У геніїв як у "Антея" крила,
      Лиш я у храмі муз сліпе вайло.
      Є ж віники, ломи, лопати, вила,
      Так ні - правиця торсає стило.

      Ну то і що? Снаги не позичати!
      Є олів'є, натхнення й довга ніч.
      Уже строчу канцони та рулади,
      Бо ляпати чорнилом - звична річ.

      2.08.2018р.

      Поезія
      ( Тетяна Левицька )

      Писаку від поета відрізнити
      Спроможний чуйний, вдумливий читач.
      Не бійся, друже, надихатись в житі,
      А інколи й над віршами поплач.

      Ніде не дінеться бур'ян і поле,
      Це теж потрібно — слава трударям.
      Та у поета серце ясночоле,
      І у душі свячений Божий храм.

      Буває, ніч не спить, складає пісню,
      Бо сипле небо зоряні слова.
      Збираєм врожаї, як осінь пізня.
      Зітліє все! Поезія — жива!

      Вона у бій веде, іде на плаху.
      І розтинає груди, в дзвони б'є!
      Господь дарує: пензлі і лопати,
      Усім талант, а кожному своє.

      21. 08. 2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    165. Вислизує день
      Ряхтять епізодів розчулені миті,
      Вислизує день із долонь інстинктивно,
      Небесна палітра в космічну графіті
      Шугає пораненим птахом нестримно.
      І що ж нам робити, коханий, з тобою?
      За радістю — горе, біда за бідою.

      Повітря шматує швидка допомога,
      Обпечене небо палає багрянцем.
      Хотіла звернутись до Господа Бога —
      Молитва застрягла клубком у горлянці.
      Чиясь обірвалась душа на півслові,
      Війна гаптувала хустини тернові.

      Що завтрашній ранок готує нам, рідний?
      Чи мінні млинці, чи сухарики житні?
      Міняємо осені соняхи мідні
      На муфти овечі, і як далі жити?
      Ховається вітер у темну стодолу.
      Зима за хаосом, за долею — доля.

      16.08.2022р.












      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    166. Спраглий день
      Прасує сонце випрану блакить,
      Випарює з перистої хмарини
      вологі перламутрові латки,
      Вивішує полотна у вітрини

      Де проглядає крізь залатану вуаль
      Лимонна скибка вічного світила.
      І думка лине в неосяжну даль,
      Розправивши над горизонтом крила.

      Чому ж пече жариною той день,
      Обвітрює пошерхлі, спраглі губи?
      Не набулися вдосталь ми, лишень
      На хвильку пригубили щастя, любий.

      Розніжилася в промені тепла
      Журавкою у трепетних долонях.
      А опіслЯ сльозою обпекла
      Зелені очі на гучнім пероні.

      Лягав на рейки відчайдушний шлях,
      Мчав невблаганно потяг у столицю,
      Мов божевільний на семи вітрах
      З-під коліщат викрешував зірницю.

      Печальний журавель у небесах
      Змахнув крилом і зник у хмарах білих.
      І ми умить, мій синьоокий птах,
      Одне без одного осиротіли.

      06.08.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    167. Макраме
      Тужу, радію безупинно,
      Плету із віршів макраме,
      І вірю, що ніхто у спину
      Зі злості камінь не жбурне.

      Можливо, мислю недолуго,
      Не всі дороги обійшла?
      Хоч бачила і зраду друга,
      Як блискавицю край села.

      Жахливий вищир злої смерті.
      Пороги гострі, наче ніж.
      Червоне й чорне на мольберті —
      журба і щастя впереміж.

      Веселка в небі кольорова,
      На цвинтарі — нові хрести.
      В житті усе не випадково,
      Тому зустрілись — я і ти.

      29.07.2022р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    168. Кіноплівка
      Повітря свіжого ковток,
      І цілий світ у жменьці.
      Колиска... мама... перший крок...
      Колінця у зеленці.

      Садочок... манка.. нежить... сніг...
      Запалення легенів...
      Політ на крилах уві сні...
      Льодяники в кишені...

      Усмішка... школа... випускний,
      І очі загадкові.
      У небі місяць молодий
      Пелюсткою любові.

      Звабливі танці... доторк рук —
      Красуня у люстерці.
      Він трохи більше, аніж друг,
      У лоні стукіт серця.

      Весілля... трепет... немовля...
      Безсонні дні, підгузки.
      Все починається з нуля,
      Тримайся, Попелюшко.

      Повітря свіжого ковток,
      І цілий світ у жменьці.
      Колиска... доньки перший крок...
      Колінця у зеленці.

      Садочок... нежить... сіллю — сніг,
      Запалення легенів...
      Молитва і смертельний гріх
      Пігулкою в кишені...

      Рак...скальпель... зради множина:
      Нестерпна, лиса, люта.
      У церкві мамина труна...
      Гірка сльоза покути.

      Кохання більше за життя,
      Перлини благодаті.
      Від каяття, до забуття,
      Надії пелехаті.

      Онуки...пенсія...війна —
      Хто в пекло, хто до раю.
      Полину випила сповна,
      За мед — Господь спитає...

      27.08.2022р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    169. Російському солдату
      Яка ж ти мерзото, російський солдате!
      І як таких покидьків носить земля?!
      Прийшов на чужину жінок гвалтувати,
      Палити ракетами гречні поля.

      Вбивати народ, що віками сміливо
      Виборював право на волю в бою,
      Щоб діток ростити і жити щасливо,
      І спів солов'їний плекати в гаю.

      Садисте, злочинцю, ненависний кате!!!
      Страждання і горе приносиш щодня!
      Тебе в чорний день породила не мати —
      Двоглавий орел і жахна чортівня!

      У тебе немає душі, правди, віри,
      Сумління і гідності також нема.
      На серці — печатка жорстокого звіра,
      В очах — люта ненависть, пекла пітьма.

      Горять під ногами: чорнозем родючий,
      Міста, кладовища, дороги, мости.
      Вернеться сторицею помста жагуча,
      Сльозою кривавою вмиєшся й ти!

      А ми Переможемо рано чи пізно,
      І над Україною зійде зоря!
      Підніметься з праху Соборна країна!
      Квітуча держава, земля — Кобзаря!

      26.07.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    170. Село на узліссі
      Село на мапі цяткою чорнила,
      а придивитись ближче - без кінця.
      Закуталася груша молодильна
      у рясу самотинного ченця.

      День крила склав, у травах туманіє,
      В гущавині порічок запашних.
      Зоря пульсує, наче аритмія,
      у серці неба. Буйний вітер стих,

      і не шелесне сомом в очереті,
      хіба що плесне вудкою в ставку.
      Химерних тіней дивні силуети
      гойдають сни рожеві в гамаку.

      Лис краде із надбитої мисчини
      рудого кошеняти молоко,
      і котиться від лиха Місяць плинний
      по небесах духмяним колобком.

      25.07.2022р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    171. Мовчання — золото
      Мовчу — мовчання золотом,
      червінцями на денці.
      Чому ж так млосно, колото
      колючкою у серці?

      Колись ця тиша вибухне
      вулканом серпантинним
      на волю в небо вітряне,
      звільнившись від лавини,

      патьоків сліз пригнічених,
      образи, смути, болю.
      Всі кривди перелічені,
      як гарбузи у полі.

      Лиш зорі абрикосові
      давно не рахували,
      Пахтять на дикім острові
      рубіновим сандалом.

      Злостивий вітер навздогін
      руйнує ветху греблю.
      Та хто кого вона, чи він
      ще підімне під себе?

      Пірнуло сонце у пітьму,
      на жаль, не тимчасово.
      Проміння зникло, то чому
      ти будиш тишу словом?

      23.07.2022р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    172. Я тут
      Тиша свистить, наче рефері на стадіоні,
      сонце малиновим джемом стекло у Дніпро.
      Кліпають сонними віями вежі бетонні,
      на тротуарі танцюють вітри болеро.

      Місяць з небес позолоченою пектораллю
      зір заворожує, вказує певний маршрут.
      Кутаюсь в шалик думок, і не знаю, що далі,
      в спокій тікати, а чи залишатися тут?

      Чи випробовувати свою долю на міцність,
      гільзи збирати і кланятись чорній біді?
      Втім залишаюся у небезпечному місці
      поряд із тим, хто ходити учив по воді!


      20.07.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    173. Поет кохання!
      Мій друг уже давно — поет кохання,
      Малює райдуги з яскравих слів.
      Його поезія і сповідальна,
      І мелодійна, як пташиний спів.

      Митець від Бога і шляхетна постать,
      Душа — криниця і блакитні сни.
      Там чистої води і сонця вдосталь —
      Черпай ковшем, лише не оскверни.

      Всотав природи калинові грона,
      І сам співає ніби херувим.
      Органові звучання баритона
      Подарувало небо тільки тим,

      Хто має чорногуза крила дужі.
      Лети в країну мрій, твори, лети,
      Мій обдарований, прекрасний друже,
      І не втрачай натхнення висоти!

      Здоровим будь, успішним і багатим!
      Сяй, як салют з Пегасових підков!
      Нехай сто літ в душі панує свято!
      Надія, віра, щастя і любов!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    174. Повітряна тривога
      Вдягало сонце
      усемогутнє
      у ризи хмари.
      Ми зазирали
      в сліпе майбутнє
      крізь окуляри.

      Боролись гради
      і громовиці
      за рай із Богом.
      Гойдали тугу
      ми поодинці,
      а разом згодом.

      Шалений вітер
      перуку зносив
      з верхівки хвої.
      Ділили навпіл
      полинну просинь,
      як хліб надвоє.

      Тікали в далі
      від веремії,
      депресій, горя,
      туди де обрій
      плекав надії
      яснопрозорі.

      Відсповідає
      Господь над раєм
      дощі журливі,
      щоб там де зараз
      війна триває
      цвіли оливи.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Спогад
      На бабці хусточка стара,
      а очі, як у Бога,
      та душить зашморгом жура,
      марудить серце спогад.

      Зі столу крихточку пісну
      зібрала, слізно з'їла.
      Згадала злидні і війну,
      судоми в м'язах тіла,

      гнилу картоплю, лободу,
      зими дорогу довгу,
      зронила в пелену сльоту,
      гірку печаль вологу.

      Скінчився голод, злидарі
      вже наситили душі,
      а бабця й досі сухарі
      на підвіконні сушить.

      17.07.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    176. Нарешті
      Гарячі сльози виплакала свічка...
      Нарешті, подзвонив і відлягло.
      Так знову берегів шукає річка,
      щоб хвилею голубити весло
      опісля повені та веремії,
      смиренно повертається назад
      вигострювати вістря ностальгії,
      і спогади плести, мов шовкопряд.
      Не вистачає дихання забути,
      зронити на поталу почуття,
      що розтинає груди лезом смути,
      і зупиняє вмить серцебиття,
      а потім губить пір'я синім птахом,
      що райські яблучка клює в раю,
      і воскресає Феніксом із праху,
      почувши трепетне: "Тебе люблю!"

      16.07.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    177. Ти не клич...
      Ти не клич мене, зоряний, у спориші —
      в пережите зачинені дверці.
      Краще мрією бути у темній душі,
      ніж чорнильною плямою в серці!

      Не для тебе себе я по крихтах ділю,
      і казки заплітаю в волосся,
      килими кольорові стелю на ріллю,
      коли дні вихолоджує осінь.

      Утішаю, як мати у зливу лиху,
      до грудей пригорнувши руками,
      і цілую, щоб очі не знали жаху,
      і читаю думки між рядками.

      Часом шкіру знімаю, але тільки з ним
      розуміємося на півслові.
      Під смиренну сорочку світанням ясним
      не проникнеш в обійми любові.

      15.07.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    178. Якби тебе любила
      Я зорі кинула б тобі до ніг,
      Холодні зливи розвела руками,
      Та не зашити в серце оберіг,
      І не напитись щастя з порцеляни.

      Я б витерла ридання співчуттям,
      Душевний біль просіяла крізь сито.
      Змінила б на едем твоє життя,
      Якби уміла з Богом говорити.

      Я б огорнула в ніжність орхідей,
      Полікувала б виснажені крила,
      І народила б зоряних дітей,
      Якби хоч трошечки тебе — любила.

      14.07.2022р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    179. Небесні мемуари
      Смокче ніч вим'я білої хмари,
      В золотому сузір'ї — яса.
      Довжиною в життя — мемуари
      Пишуть пензлем — святі небеса.

      Загубив капелюх лисий місяць
      В хмарочосах неонових зір.
      Шлях чумацький м'яке тісто місить,
      Скатертина затерта до дір.

      Вітер в клуні занурився в сіно,
      Поколовся на гострій стерні.
      Зле безсоння мордує постійно,
      Кров'ю скрапують думи сумні.

      Очі вікон заплющила тиша,
      Хнюпить ніс потьмянілий ліхтар.
      Хоч Всевишньому Богу молися,
      Чи хоч душу клади на вівтар.

      13.07.2022р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    180. На все воля Божа
      Хоч станеться так, як повинно і бути,
      На все воля Божа, на все!
      Та ти вибираєш невірні маршрути,
      Де вітер у прірву несе.

      Годуєш із рук непокірну потвору —
      Сум'яття клекоче в тобі.
      Вбираєш гріхи, як Содом і Гоморра
      в розбещеній світом юрбі.

      Вростаєш корінням у землю глибинну,
      А мрієш дістатися веж.
      Один хибний крок і зірвешся з вершини,
      Що потім й кістки не складеш.

      Чи спише війна і руйнацію серця,
      І зраду, що зріє в душі?
      Коли ж ти, безтямо, уже схаменешся
      Від сну на пекельній межі,

      Не втративши віри останню надію,
      Поглянувши в небо сумне?
      Невже ти нарешті усе зрозумієш,
      Як поряд не стане мене?

      10.07.2022р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    181. Важке зерно
      Горить пшениця і ячмінь,
      Овес палає й жито.
      Солону працю поколінь
      Уже не відродити,

      Бо нЕ перекує війна
      Усі мечі на рала.
      Вам мало, покидьки, зерна,
      Що у голодних вкрали?

      Не вистачає вам землі,
      Своїх степів родючих?
      У горлі кісткою в Кремлі —
      Чужі лани і кручі?

      Пережили голодомор
      І подолаєм горе!
      Рашистських виродків терор
      Ми все одно поборем.

      Розносить вітер ватру зла,
      Гнітить задуха поле.
      Тікає від золи бджола,
      Жахтить усе довкола.

      Червоні півні хліб клюють,
      Біснується стихія.
      І наростає в серці лють,
      До варварів з Росії!

      08.07.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    182. Ти не його...

      — Ти не його кохана Муза! —
      Їй говорили небеса.
      В його думки всім серцем вгрузла
      Яскрава зірка й не згаса.

      Постійно думає про неї,
      Не йде ворожка із думок.
      В волосся уплітав камеї
      Тій найвродливішій з жінок.

      В купальську нічку чарівницю
      Носив до річки на руках.
      Ти не його, повір, жарптиця,
      Що пір'я губить в дивних снах.

      Їй промовляли гори сині,
      — Не сподівайся ти дарма.
      Лише вона його богиня,
      У світі ліпшої нема.

      Погляне в чорні очі — мліє!
      А доторкнеться — струмом б'є!
      Не ти його прекрасна мрія,
      То не твоє... то не твоє...

      Безмежне море у купелі,
      Гойдало білого човна.
      — Любов, як хвиля, рушить скелі.
      Що далі, лиш Всевишній зна!

      07.07.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    183. Зорелітний
      У місті тиша, як в селі,
      Та не літають журавлі
      І солов'я не чути.
      Вишневі зорі вдалині,
      Чомусь нагадують мені,
      Сюїти незабутні.

      Вертає думка повсякчас,
      Коли любов плекала нас,
      Ще кілька років тому.
      Ладнала кладочку хитку,
      Ступала боязко в ріку,
      Мандрівку невідому.

      Пливла лебідкою туди,
      По срібнім шепоті води,
      Назустріч дивній долі,
      Де насипали небеса,
      Сусальні зернята вівса,
      У трепетні долоні.

      Де хвиля цілувала плес,
      І танцювали полонез
      Яскраві зореліти.
      Наздоганяли бистрину,
      Струну торкали неземну —
      Зійшла душа з орбіти.

      04.07.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    184. Стихія
      Гриміло у небесній високості,
      Здригалася від жаху хмура вись.
      Борвій, так шаленів у спраглій брості,
      Що явір перелякано хрестивсь.

      Струм блискавки розсік твердь небосхилу,
      І забасив розгніваний Перун.
      Ушкварив дощ, як із відра, щосили,
      Сховав смичок у спориші цвіркун.

      Мов куля луснула вагітна хмара,
      І розплескалась зливою сповна.
      Кремезний дуб давно дощами марив,
      А я подумала, що то — війна!

      30.06.2022р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    185. Крик душі
      Тиша у місті гнітюча,
      Привидами — ліхтарі,
      Плаче розтерзана Буча
      На українській землі.

      Збитки рахує Гостомель,
      Гоїть стигмати Ірпінь.
      Київ тікає із дому,
      Від громових потрясінь.

      У Маріуполі всюди
      Горя соснові хрести!
      Чом же не здохне той Юда? —
      (Боже Всевишній, прости!)

      Ірод проклятий, убивця,
      Гаспида вірний лакей!
      Нелюду пекло хай сниться,
      Стогони вбитих дітей!

      Хай же щоночі від жаху
      Погань огидна тремтить.
      Боже, зведи кату плаху,
      Людство від зла захисти!

      Порохом, смутком, одчаєм
      Повниться завтрашній день.
      В неба світ щиро благає
      Миру і благословень!

      28.06.2022р.






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    186. Посивіла душа

      Посивіла душа, відблудила,
      І покинула зморене тіло.
      Полетіла у вирій до раю,
      А Бог каже: — "тебе не чекаю!
      Ще не всі ти гріхи відмолила,
      Не для тебе копають могилу.
      Ще не все позбирала каміння,
      Вирви з серця пирій із корінням,
      Спий до дна болю трунку гіркого,
      Пожалій і малого й старого,
      І роздай все, що шкода віддати,
      Посади виноград коло хати,
      Причастися любові з ґраалю,
      І тоді мук тілесних позбавлю,
      Бо ти зараз між раєм і пеклом!"
      Зник Господь... в небі сонячнім смеркло...
      Синя зірка зірвалась над світом,
      І упала волошкою в жито.

      27.06.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Невідворотний
      Своя сорочечка до тіла ближче,
      та вже навчилася терпіти біль.
      Глянь, скільки бідолах на попелищі,
      без рук і ніг... Не сип на рану сіль...

      Недосконала, стомлена, самотня,
      і зморшка невигойна на чолі.
      Старіють всі, процес невідворотний,
      на цій, не нами створеній, землі.

      І я колись була, мов чайна ружа,
      що струшувала сльози в кропиву.
      Люби таку, як є, прекрасний друже.
      А ні, то ні, і це переживу!

      24.06.2022р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    188. Довгоочікуване щастя
      Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
      Зустрілись восени на тротуарі долі.
      В минулих спогадах життя одноманітне,
      Здавалося, відіграні важливі ролі.

      Вона таїлася у мушлі від облуди,
      А він шукав взаємності в очах блаженних.
      Боялась осуду, завжди, що скажуть люди,
      Плекав самотину у клопотах щоденних.

      Вітри в гіллі полохали багряне листя,
      Позаду битого шляху важка знемога.
      Попереду мороз, зими сльота драглиста,
      І марні сподівання, на опору Бога...

      Та надсилав Господь не раз, не два, а тричі,
      їм рятувальний човен у бурхливу повінь!
      А він чекав на загадкову Беатріче*,
      Вона лиш Данте** марила — чудова повість.

      Щасливий випадок і погляд сокровенний...
      Бентежний дотик рук і таїни причастя...
      Таке прекрасне, неймовірне, незбагненне,
      Намріяне довгоочікуване щастя.

      Безмежний космос один в одному відкриють,
      І будуть йти до зір захоплені, вродливі,
      Тримаючись за небеса над чорториєм.
      Одна душа на двох, а інше не важливо.

      Беатріче* — платонічна "муза" Данте
      Данте** — італійський поет, мислитель, богослов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    189. Хоч літа минають
      Виноград здичавів, повсихали груші,
      І корінням вишні з вербами сплелись.
      Лиш бузок духмяний огортає душу
      Ніжним розоцвітом, як було колись.

      Висохла криничка, заросла стежина,
      Клен, давно зів'ялий, Богу відмоливсь.
      Тільки черемшини біла хуртовина
      Навкруги кружляє, як було колись.

      Грузне в землю хата, і сутулить плечі,
      Більш не вудить комин золотаву вись.
      Лиш окрай дороги кошики лелечі,
      Пташенят голублять, як було колись.

      Плачуть за минулим вікон очі сиві,
      Тин — старечим дідом — світом занудивсь.
      Хоч літа минають, пелюсткові зливи
      Серце напувають, як було колись.

      20.06.2022р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    190. Я не бачу тебе...
      Я не бачу тебе більше поряд зі мною.
      Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
      Ти розбурхав смиренне повіддя струною,
      Ув очах очеретових знову тонув.

      В воду камінь шубовснув, немає і сліду,
      Розпливлись колом брижі по плесі живім.
      Невідомо коли я сюди ще приїду,
      І на всі запитання твої відповім.

      Відсахнуся від ніжності, може, повіриш?
      І пройдуся навшпиньках повз тебе в юрбі.
      Ще не зовсім чужий, та немає довіри,
      Ще не зовсім чужа, та не рідна тобі.

      З того часу води утекло так багато
      В Чорне море, не видно крутих берегів.
      Ту п'янку бузину, що цвіла біля хати,
      не зірвати тепер, якби хто не хотів.

      Нас єднав оксамитовий острів любові,
      Відшуміла тополя і тільки ріка
      Спрагло п'є з джерела наші сни вечорові...
      Відпусти, якщо можеш, і не дорікай...

      20.06.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    191. Присвячується Ларисі Петровій
      Лариса сплетена із протиріч —
      То тиха річка, то бурхливе море.
      Вона із лірикою віч-на-віч —
      Поезія, глибока, неповторна.

      Знаходить в небесах такі слова,
      Що зігрівають серце незлостиве!
      Її тонка мелодія жива,
      Немов у спраглі дні жадана злива.

      Вона збирає зерна доброти,
      Захоплюється і талантом інших.
      В її "Світлині" — зоряні світи
      Зворушливих пісень і чуйних віршів!

      Бажаю щастя, і крилатих мрій,
      Будь друзями і Господом зігріта!
      Натхнення, радощів душі твоїй,
      Благословень на солов'їні літа!

      03.06.2022р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Заздрість
      Не заздрю тій, що коло тебе
      Зігрітись хоче у хуртечу.
      Шукає серце поміж ребер,
      А там знаходить порожнечу.

      Не заздрю тій, що миє посуд
      І терпить примхи чоловічі.
      За спиною ховає осуд,
      А за сльозою темні вічі.

      Не заздрю тій, що так лукаво
      Зліпила чуйність з порцеляни,
      П'є з уст гірких гарячу каву
      Удень поспішними ковтками.

      І жадібно бере червінці
      За поцілунок недопитий.
      Я заздрю тій щасливій жінці,
      Яку не можеш розлюбити.

      03.06.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    193. Запашні слова
      Розкажи мені, любий,
      ти за що вірно любиш?
      Усотаю у серце
      всі слова запашні.
      Хоч у тебе не перша,
      ти у мене не другий,
      та пливемо до щастя
      в мальовничім човні.

      Слів у світі багато,
      кольорових, крилатих,
      як зірок хризантемних,
      крейдяних журавлів.
      Мій ментолово-ласий,
      на губах — присмак м'яти,
      матіоловий вечір
      від зізнань захмелів.

      Плесо — барви фіалки.
      Фантастичні русалки,
      ген розчісують коси
      у лататті ріки.
      І кружляють над нами
      слів зворушливі зграйки —
      білогурки тендітні,
      голубі ластівки.

      Нас єднає мандрівка,
      супокійна лугівка*
      облямівкою в лузі
      серед кошених трав.
      Соловейком щебечеш,
      засвітилась криївка,
      в курені наодинці,
      у любов огортав.

      Лугівка* — річка в лузі

      02.06.2022р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    194. По лезу життя
      За що, Боже, болем караєш?
      Чи завше була неслухняна?
      Три янголи за небокраєм
      Вже кличуть: — "Збирайся, Тетяно!".

      А як же збирати валізи,
      Коли ще немає білета,
      Й давно всі прострочені візи,
      І крила підбиті на злеті?

      Чимало я бачила в світі,
      Багато що, Боже, дивує.
      Розпечене сонце в зеніті
      І льоноцвіти — люблю я.

      Зміліла ріка та весною
      По вінця вона розіллється,
      Ізнов неземною красою
      Уп'ється розбурхане серце.

      По лезу життя, ой нелегко,
      Не схибити на перелазі.
      На сьомому небі лелека
      Викохує в щасті щоразу.

      Та хто я така, Боже правий,
      Щоб квіти мені дарувати?
      З корінням зірвала всі мальви,
      Зрубала жасмин біля хати.

      Орлят відпустила на волю,
      Високо літати навчила.
      Не тільки мені в чистім полі
      Копає смерть чорну могилу.

      Та знаю, що рай Твій блаженний
      У спокою душі голубить.
      Забуду про клопіт щоденний,
      Як млоять знівечені груди.

      Не знатиму горя та смути,
      Де гинуть найкращі за правду,
      Не литиму сльози покути,
      І не відчуватиму зради.

      Зустріну матусю і батька,
      Впізнаю бабусі хустину.
      А рідним залишу на згадку —
      Співанку свою лебедину.


      25.05.2022р.










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    195. Бурштинові коралі
      Перебирає клавіші липневий дощ,
      переливає шейкером* сипучі звуки,
      Усотує вологу трав'янистий хвощ,
      в розлийводі стрімкій купаються прилуки.

      А на плакучих вербах гулко цокотять
      паєтки росяні із бісеру, кришталю.
      Русява дівчинка, десь років, певно, п'ять —
      знайшла у повені бурштинові коралі.

      Спіймала у лататті бабку золоту,
      захоплено комасі розправляє крильця.
      Грибні дощі не буревії у сльоту,
      іще фата вінчальна і війна не сниться.

      Спіткнулася об гострий камінь — не біда,
      загояться пекучі здирки до весілля.
      Ще горе здалеку за нею спогляда,
      далеко до зими, страждання, божевілля.

      Волосся кучеряве тулиться до віт,
      рясна спідничка до худих засмаглих литок,
      і відбивається в очах цнотливий світ,
      ще не столочених юдоллю, маргариток.

      Шейкер* — музичний інструмент.

      24.05.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    196. Бентежна тиша
      Сон стуляє утомлені очі.
      За вікном, — комендантська година,
      навіть чутно, як серце стукоче,
      кров схолола мордує судини.

      Перетягують думи — канати,
      опускають повіки пудові,
      хочу спати, о як хочу спати,
      у блаватній пелюстці шовковій.

      Відчиняю кватирку... задуха...
      на шибках хрест наклеєний скотчем.
      Прислухаюсь... надворі ні звука,
      В піднебессі — лячні поторочі.

      Тиша містом блукає блаженно,
      одягнувши кошулю* із ситцю.
      Та завила сирена скажено...
      — І коли ж це жахіття скінчиться?!!!

      Я від себе давно не тікаю,
      в бомбосховищі теж небезпечно.
      Дощ накрапує... обрій світає...
      тиша крапає краплі сердечні.

      Кошуля* — нічна сорочка

      22.05.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    197. Істина
      Дикі люди на землі,
      Хочуть миру — йдуть війною.
      Параноїк у Москві
      Заливає небо кров'ю.

      Нелюди, гвалтівники,
      Виродки і байстрючата.
      Дідька вірні гайдуки* —
      Риють бункер супостату.

      Гідні борються за степ,
      За свободу і домівку.
      Світ влаштовує — вертеп**,
      Вічність — крутить кіноплівку.

      У дубинки правди дві,
      Істина посередині.
      Пагони добра живі
      Ще не канули донині.

      Скинемо важке ярмо,
      Хоч загинуло чимало.
      Ворогу не віддамо,
      Україну на поталу.

      Гайдук* — прислужник
      Вертеп** — театр.

      21.05.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    198. Багаття війни
      Я хочу прокинутися і сказати:
      — Яким же потворним був цей явний сон!
      Там виють сирени, палають гармати,
      і пробивають ракети бетон.

      Ховаються люди в холодних підвалах,
      тікають від смерті з дітьми за кордон,
      у тисняві на галасливих вокзалах,
      здається, настав клятий Армагеддон.

      Броньовані танки, зенітні обози,
      важка артилерія грузне в ріллі,
      лютує Росія... країна в облозі...
      катують шляхетний народ — москалі.

      Плюндрує безжально рясні гобелени
      смертельна зірниця у маках сумних.
      Здіймається кіптява в обрій червлений,
      підсмажує небо багаттям війни.

      Отямимося від чумної омани,
      хоча у реалії розпачу жах.
      Та згодом загоїть шматовані рани
      у житньому полі кораловий мак!

      19.05.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Редакції ПМ
      Дорога, шановна редакціє Поетичних Майстерень, зокрема головний редакторе ПМ — пане Володимире (Ляшкевич)! Звертаюся до Вас з проханням про підвищення статусу таким поетам, як — Микола Соболь, Нінель Новікова, Володимир Невесенко. Їх творчість — майстерна, заслуговує на статус — R2.
      Микола Соболь — зареєструвався на сайті ПМ п'ять років тому. За цей час він досяг значних успіхів у поетичному слові. Його поезія — багатогранна, щира, чуйна. Нінель Новікова — дев'ять років шліфує свою майстерність на ПМ, перекладач, зріла поетеса. Володимир Невесенко — на поетичному сайті нещодавно, але його вірші — цікаві, колоритні, зворушливі.
      Сподіваюся на розуміння і підтримку! Люди повинні відчувати результати своєї багаторічної праці. Сердечно дякую, бажаю всім миру, щастя, натхнення і творчих здобутків! Слава Україні!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Лілейний
      Не важливо, коли доля зводить мости,
      Хоч на мить блисне промінь багряний.
      Я для тебе лілеєю буду цвісти,
      У обіймах любові, коханий.

      Хай війна не зриває пахучих лілей,
      Нищить ніжність в серпанках рожевих!
      Захлинається музикою соловей,
      У веснянім саду яблуневім.

      Не здригається лячно свята висота
      В смертоносній, вогненній заграві.
      Зійде мирна веселка, зламає хребта
      Ворог, що сіє сльози криваві.

      Хай засяє Ярилом небесна блакить
      І закоханих кропить причастям.
      Серенада любові у серці звучить
      Благодатною скрипкою щастя.

      12.05.2022р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    201. Не збагну
      Засинала під снігом суха ковила,
      Гріла душу роз'ятреним віршем.
      Не збагну, як я досі без тебе жила,
      І чому Бог не звів нас раніше?

      Пролетіла весна, наче і не було,
      Обтрусилися літепла роси.
      Знов холодної осені сиве крило
      Загубило пір'їни в покосах.

      Хмаровиння густого лячні міражі
      Пили небо, як воду з криниці.
      І стояла збентежена я на межі
      З сонцем граючись у баби-киці.*

      У безмежжі вервечка розгублених літ —
      Ні любові, ні щастя перлини.
      І для чого прийшла у жорстокий цей світ,
      І навіщо зліпили зі глини?

      Поцілунком зажуру з чола ти змахнув,
      І промовив слова наймиліші.
      Не збагну, як донині без тебе я був,
      І чому Бог не звів нас раніше?

      Баби-киці — жмурки
      10.05.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    202. Дивосвіт
      Так хочеться туди, де серце тане
      У кетягах махрового бузку,
      Мого дитинства царина тюльпанна
      В долонях пестить мрію боязку.

      Де ясеневі весни пелехаті
      У перламутровій вуалі хмар,
      Криничка яблунева біля хати
      П'є із родючої землі нектар.

      Церковний благовіст бентежить ранок,
      Сріблястим дзвоном будить живопліт,
      Плететься плющ смарагдовий на ґанок,
      Матуся виглядає край воріт.

      Чарує погляд млосна черемшина,
      П'янять лаванди сиві пелюстки.
      Вернутися б туди, де тихоплинно
      Пливли за горизонт мої роки.

      З пекельної війни під мирне небо,
      Струсивши чорний порох із чобіт,
      Туди, де у блакиті сніжний лебідь
      Любов'ю огортає дивосвіт!

      04.05.2022р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    203. Береги розлуки
      А нам здавалось, любий, що війна
      Ще день, чи два і скінчиться назАвжди.
      Та налетіла орків сарана,
      Споруджують у місті барикади.

      На різних берегах з тобою ми,
      Старий Дніпро ніяк не перетнути.
      Єдиний міст відкритий до семи,
      А решта заміновані маршрути.

      Немає крил, надійного весла,
      На переправі — блок-пости військові.
      Тож я на берег річки принесла
      Сльозу прощальну сповнену любові.

      Нехай душа на вітрі тріпотить,
      Не б'ється в кліті у лиху годину.
      Жахна війна жорстоко в одну мить
      Від серця відірвала половину.

      Та вірю, що побачимося знов,
      Коли розквітнуть чашечки магнолій.
      Дай Господи, щоб ти мене знайшов
      Незламною на перехресті долі!

      02.05.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    204. А ти ж казала, мамо...
      — А ти ж казала, мамо, добре діти,
      Що ви не бачили смертей війни.
      І як жахливо вмить осиротіти,
      Гнилу картоплю їсти й бур'яни.
      Що вам не сняться вибухи гарматні,
      Повітряні тривоги не кричать,
      Що ви заради буханця* не здатні
      На серце класти гаспида печать.
      Під мирним небом пощастило жити,
      І дякувати Богу, все в нас є —
      Блакитне море і волошки в житі,
      Зозулька щедро літечка кує.
      Садочок і альтанка біля хати,
      Мобільний інтернет ще зокрема.
      — Ой, мамо, мамо, що тобі сказати,
      Із потойбіччя бачила сама,
      Як я слізьми спиняла кровотечу,
      Що заливала кров'ю тротуар.
      І як давала пити дітям сечу, —
      І душу продавала за сухар.
      Як вибиралася, здригаючись від жаху,
      Поміж розтяжок вибухових мін,
      Шалених виродків, смердоти праху,
      Під гради з Маріупольських руїн.

      Буханець* — хліб

      01.05.2022р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    205. До і потім
      Накритий стіл: Мартіні, шпроти,
      І аромат гарячих страв.
      Мій зоряний, хмільний навпроти,
      Блаженно душу огортав.

      Торкався лагідно, звабливо
      Долонею гарячих щік.
      Обіймів, поцілунків злива,
      І трепет росяних повік.

      У погляді блакитна ватра —
      Неопалима купина,
      Не обпікала, тільки завтра
      Нас обпече жахна війна.

      І розлетяться наші мрії,
      Мов полохливі горобці,
      Лишивши на небеснім тілі
      Від пускових ракет рубці.

      Вокзал тривожний, сильний протяг,
      І за плечима автомат.
      Скрегоче гучномовно потяг,
      Ховаю сльози у бушлат.

      Від серця відриваю серце.
      — Лиш повертайсь! — благаю я.
      Їдкий в повітрі запах смерті.
      Тікає із-під ніг земля...

      Світає... стихнуло навколо...
      Фарбує сонце небозвід,
      Пливе надії білий голуб
      На схід...

      28.04.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    206. Сльози світу

      Переймається Європа,
      НАТО — співчуває,
      Жде смертельного потопу
      Упиряків зграя.

      Б'ються воїни хоробрі
      В повені пожежній.
      Кісткою для Раші в горлі
      Наша незалежність.

      Замість того, щоб нам дати
      Рятувальну зброю.
      Щоб не лізли супостати
      Чорною ордою,

      Проливає дружно сльози
      Світ достатку й миру.
      Не зважаєм на прогнози —
      Гостримо сокиру!

      Розкололось небо навпіл
      Від ракет жахливих.
      Воскресають там, де святість
      І де є могили.

      Тож відродимося з праху
      Лютої завії!
      Вже готує всесвіт плаху
      Путінській Росії!

      29.03.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    207. А по той бік війни
      А по той бік війни —
      На краєчку зими
      Пробивалися проліски сині.
      І пастельна блакить
      Золоту ткала нить
      На гаптовану сукню Вкраїні.

      А по той бік гармат —
      Світлом врунився сад,
      Повертались у гнізда пташата.
      Оживала земля,
      На лани вистеля
      Домоткані хустини картаті.

      А по той бік ракет —
      Вірш натхненний поет
      На папері виводив старанно.
      І пливла тиха ніч
      Білим хмарам навстріч
      У лавандову димку туману.

      А по той бік могил —
      Віддавали борги
      І боролися за незалежність.
      Зло виймали з грудей,
      Милували дітей,
      У колисці плекаючи ніжність.

      А по цей бік жахіть —
      Україна стоїть,
      У людській крові — маківки храмів.
      Залишилися ми
      На руїнах війни,
      Закриваючи небо руками.

      28.03.2022р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    208. О скільки тих було...
      О скільки тих було, що кануло у Леті
      Без смутку на гучнім пероні сподівань,
      З ким паморочливо кружляла на паркеті,
      Шалену тарантелу пристрасних бажань.

      Які згорали сірником в жазі щоразу,
      А після пригадати не могли ім'я.
      Лише холодних губ стереотипну фразу,
      — Нам було добре разом, та ти не моя!

      Стосунки розривала з тими, хто не взмозі
      Подарувати крила щастя неземні.
      Парчеві килими стелила на підлозі,
      А згодом ремствувала на самотині.

      Того чекала, хто відкриє навстіж двері,
      Аби в холодний дім проникла теплота,
      І смакуватиме при чуйній атмосфері,
      Немов пташине молоко, терпкі вуста.

      23.02.2022р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    209. Біженці


      — Куди ж ми тікаємо, мамо?
      —Війна!
      Ворожа навала ген суне з Росії.
      Гостомель в облозі, жорстока чума
      Вже заволодіти всім світом воліє.
      — І нашим будинком, і сонечком, ма...?
      Дитячим садочком і Мурчиком нашим?
      — Ти міцно тримай його, любий, тримай.
      Ми не віддамо навіть котика раші!
      — А, що у Росії немає землі?
      Й тому нападає на інших війною?
      — Усе в неї є, та немає душі,
      Такої, мій синку, як в нас із тобою!

      11.09.2022р.









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    210. Закрийте небо!
      Кіптява чорна, холодна зима,
      Заполонили блакитну безмежність,
      Вся Україна хоробро сама
      Бореться з ворогом за незалежність.

      Харків, Херсон, Маріуполь, Ірпінь,
      Суми, Житомир, Чернігів і Буча —
      Гідно стоять люди трьох поколінь
      За злотоверху столицю на кручах.

      Правду болючу і мир на землі,
      Гнізда лелечі, надію крилату!
      Запам'ятайте, раби-москалі,
      Знищити волю не здатні гармати!

      Умань і Вінниця, Ужгород, Львів,
      Села квітучі від краю до краю
      Путінських нелюдів, вбивць, холуїв,
      П'яну Росію в церквах проклинають!

      Непереможні, святий заповіт
      Вражою кулею вам не пробити!
      Янголи зможуть, здивується світ,
      Над Україною небо закрити!!!

      10.03.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    211. Зоряна любов

      Тебе люблю, ряхтію у душі
      леліткою, неоновим світінням,
      як та зоря, що впала в спориші
      з небесних царин маковим насінням.

      У зливу поцілунків відведу —
      від ніжності пустеля оживає.
      Зірвемо плід у райському саду,
      бо без гріха кохання не буває.

      Тебе люблю до болю під ребром,
      пульсації у серці і судинах,
      мого натхнення — золоте перо,
      сумної долі — пісня лебедина.

      Злітаємо і падаєм в піке,
      мій незбагненний всесвіте ліловий,
      до того часу, як життя тремке
      струною обірветься на півслові.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    212. Єднаймося
      Єднаймося у смутку і любові,
      Щоб нас не подолали вороги,
      Щоб України грона калинові,
      Не закували в темні ланцюги!

      Народе — світлий, гідний, роботящий,
      Козацький рід твій славиться здавен.
      Тож будь у злагоді, достатку, щасті,
      На многая літа благословен!

      Єднаймося, брати по духу й крові,
      Стіною станемо на рубежах
      За кожну стежку, річку і діброву,
      За пелюсток ромашки у житах!

      Із нами правда, Бог і пісня в серці,
      Знамена синьо-жовті й журавлі.
      Не болісно за рідну землю вмерти,
      Жахливо зрадити своїй землі!

      16.02.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    213. Не здолати
      До весни близенько, та зима
      впеленала ліс в холодний саван.
      Чи пробилась проліском дарма
      ти з-під снігу чиста, золотава?

      Затоптали хижі постоли
      ворогів. Навіщо їм та квітка,
      як самого Бога розп'яли?
      Первоцвітів, гляньте, в хащі скільки.

      Однією менше, не біда,
      непомітно, що була і зникла —
      неповторна, світла, молода,
      світ із ніжності й любові виткав.

      Вруняться завзяті, чарівні,
      ситечком яскравим диво-краєм.
      Стійко квітне у буремні дні,
      той, хто серцем в небо проростає!

      Не здолати ту красу повік,
      В корені й землі — велика сила!
      Поки в небі сяє сердолік,
      і несе надію птах на крилах!

      15.02.2022р.












      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    214. Сповідальний
      Тепло надворі, сльотава відлига
      скрапує з даху в імлистий туман.
      Тане в легенях задушлива крига,
      їдь нікотину фільтрує кальян.

      В чашці фаянсовій — кава холоне,
      мед різнотрав'я в піалі скляній.
      Трунок нудотливий... крекер солоний...
      в горлиці сивої очі сумні...

      Дивиться пильно крізь шибку на мене,
      на підвіконні тупцює Чарльстон.
      — Знаєш, голубко, життя незбагненне,
      та не чекаю на Армагеддон.

      Ласку пізнала, і болісні втрати,
      лікті й коліна розбиті у кров.
      Вмію кохати і душу виймати,
      каятись небу і без молитов.

      Тишу будити трембітою в горах,
      з мухи спроможна зробити слона,
      на допомогу прийти в щасті й горі,
      серцем латати старого човна.

      З туги складати романи і вірші.
      Доля готує озброєння та,
      що не вбиває нас робить сильніше.
      Плачу... блаженствую... грішна... свята...

      10.02.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    215. Тільки я і в полі маки
      "Тільки я і в полі маки," —
      не про мене, мила.
      Скільки пам'ятаю заки,
      матері годила.

      Біль чужий на плечі кволі
      не боялась брати,
      Захищала від сваволі
      і сестру, і брата.

      Підставляла ліву щоку,
      як по правій били.
      Хоч сама була нівроку —
      нелюда любила.

      Не скажу, що божевільна,
      може недолуга,
      Дехто скаже: "Несумлінно
      покохати друга".

      Розумію, що не гідно
      щастя в інших красти.
      Але ж він мені, мов батько,
      я йому, як мати.

      Радощі та всі печалі
      розділили навпіл.
      Від розлуки до реалій —
      благодать у Скайпі.

      Хоч в любові ми згораєм
      на краю безодні,
      Та відмовитись від раю
      неспроможний жоден.

      Не було весни, ні літа,
      Журавлів у небі.
      Певно, час настав розквітлий —
      думати про себе.

      23.01.2022р.












      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    216. Ностальгійний
      Терпінням переповнилася чаша,
      песцеві спогади сточила міль.
      На крилах щастя мчи до мене, птахо,
      крізь органзово-сиву заметіль.

      Долай хребти мостів, доріг судини,
      залізні вени колій і щаблі,
      бо без любові холодно людині,
      і непереливки на цій землі.

      Можливо, хтось живе заради слави,
      чи бачить сенс у золотім тільці.
      Міняє коней світ на переправі,
      підкови збиті, віжки у руці.

      А ти моя — печальна ностальгія,
      складної долі — чуйний диригент,
      медова мука, втіхи — ейфорія,
      полиново-смарагдовий абсент!

      В коханні вірному святі і грішні
      у полум'яній пристрасті заграв.
      Не відбулося без небес — Всевишній
      одне для одного подарував.

      04.02.2022р.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    217. Здоров'я, чи — щастя?
      У неділю до обіду
      сперечались два сусіди.
      Що у цьому світі краще —
      мати силу, а чи щастя?
      — Ліпше всім здоров'я мати,
      і не будемо вмирати, —
      каже той, хто був старечим.
      А молодший заперечив:
      — В мене був бугай здоровий,
      важив десь, як три корови,
      та не мав удачі нині —
      опинивсь на скотобійні.

      Тож нехай у вас все вдасться,
      всім бажаю — сили й щастя!

      03.02.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    218. Втрачаю
      Чи даремно шукали того, що немає у світі?
      Міражем розпливлося і щезло у маренні снів.
      Хоч дорослі з тобою, мій ніжний, авжеж, ми не діти,
      Та ще в хованки граємося на колючій стерні.

      Причаїтись ніде, тільки поле щетиною коле,
      І за обрій пливе кучерява вервечка отар.
      Ми не будемо разом плекати надію ніколи,
      Як що буде між нами стояти лукавство почвар.

      Напочатку зникає довіра, а після повага,
      Спокушає нечистий, химери кружляють навкруг.
      Я втрачаю тебе і тікає з-під ніг рівновага,
      В піднебесній блакиті хрестом розіп'явсь чорний крук.

      І немає притулку, лише ув обіймах гарячих
      Стихне серце і знову заб'ється. Припинимо гру...
      Як помреш у мені, то й мене більш ніде не побачиш,
      В ту ж хвилину, як зникне любов, я відразу помру.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    219. Біль
      Це не просто негода, а схлипує серце у тиші,
      І кладе на вівтар облямований смутою біль.
      Тільки сльози тепер, тільки вірші, тепер тільки вірші,
      Гріють душу мою. Та крадуться чомусь звідусіль

      Чорні тіні вини, наче присмак гіркого полину
      На губах, що пашать від цілунків гарячих твоїх.
      Любий, нащо мене проміняв на холодну крижину,
      Як пробачити зраду і змити сльозами той гріх?

      В серці ніж, а виймати тобі, і тремтіти від муки.
      Та невже може квітка цвісти у пустелі страждань?
      Забуття у бокалі та тугою сковані руки.
      Не молитися небу, не впасти душею у твань.

      22.01.2022р




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    220. Поговорили
      — Як ти, любий?
      — Та нічого,
      все у мене добре!
      — Може, холодно, убого,
      хочеться на море?
      Пам'ятаєш, грала хвиля
      на віолончелі?
      Ти на мене щастя вилив
      із небес пастельних.
      — Пам'ятаю, сонце, нащо
      радість забувати.
      Ти була тоді найкраща,
      і пахтіла м'ятно.
      Насолоджувавсь тобою,
      і хмелів од млості.
      Чайка в'ється над водою,
      пам'ять — рифи гострі.
      — А колись у кучугурах
      грілися губами.
      Сніг лежав, мов партитура,
      ноти — ластівками.
      А улітку, ой, як смішно,
      гойдалку згадала,
      ти ловив мене поспішно,
      а спіймав сандаля,
      і шубовснувся у річку
      в сорочині білій...
      — Та відтоді вже, Марічко,
      верби посивіли.
      — Листя обтрусила осінь
      на долівку долі,
      та його збираю й досі —
      золотом в подолі.
      — Зараз міражами сон цей...
      знаю, пишеш вірші...
      не трави ти душу, сонце!
      Вибач... справи інші...
      — Ти мене до сліз розчулив,
      та дурниць не думай...
      А у відповідь почула —
      зумер...зумер...зумер...


      21.01.2021р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    221. Снігуркою тану...
      Снігуркою тану, принижену, голу
      не кинь на поталу відлизі дарма.
      Не звикла я крихти збирати зі столу,
      благати любові, якої катма.

      Чіпляла на грішника янгольські крила,
      будила найкращі, святі почуття.
      З розгніваним Богом щоразу мирила
      молитвою щирою і каяттям.

      Сльозу витирала у розпачі, — Дихай!
      Іди, мій хороший, до рук... не тужи...
      Клав голову сиву і схлипував тихо
      на серці моїм... Тож тепер не кажи,

      що я — неприкаяна в синім тумані
      блукаю чекаючи на снігопад.
      Ти потай украв мою душу, коханий,
      й забув повернути назад.

      20.01.2022р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    222. Закохана в музику

      ( присвячується Тетяні Мирошниченко)

      Торкнулась ніжна жінка срібних струн
      І полилась мелодія чудесна.
      Чаклує, наче звук епічних рун,
      Відлунюють в душі джерельні весни.

      Єство наповнює дзвінка краса,
      Тремтить у грудях птахою надії.
      Прекрасна пісня творить чудеса,
      Зворушує сльозою - щем на віях.

      Проймає теплий голос чарівний,
      По шкірі до мурах серця бентежить.
      Мов падає з небес у світ новий
      Квітучий спів із золотої вежі.

      Талантом щедро Бог обдарував -
      Вродлива, життєдайна, не спесива.
      Вплітає у віночки серед трав
      Музичні перла - осяйна, щаслива!

      Закохана в божественний мотив,
      Що розчиняється у дивнім слові.
      Її Господь дороги освятив
      Свяченою водою та любов'ю!

      11.07.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    223. Розчарування
      Що у житті тобі не додала?
      Перцю, чи солі, медової ласки?
      Чорною відьмою я не була,
      не одягала зрадливої маски.

      Вміла знімати мігрень з голови,
      доторком пальців рубці лікувати.
      Стерви вам вішають роги, а ви
      равликом лижете стоптані п'яти.

      Пізно встромляти у серце голки,
      ницо плювати у душу в розмові.
      Крихти канючити, як жебраки,
      у крематорії страти любові.

      Кліть золота поржавіла, лечу
      крила розправивши в сині простори.
      Вільна... туди, де шовкову парчу
      стелить планида на Божі престоли.

      Міцно тримав, наче небо Атлант,
      і називав, — ти, моя кришталева!
      Думала справжній знайшла діамант,
      а з'ясувалось — підробка дешева.

      12.01.2022р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    224. Невиліковні
      Завше знайдеться хтось кращий!
      Та хіба у цьому річ?
      Зникне марень день вчорашній,
      як ота духмяна ніч,
      що губила зорепади
      у некошену траву.
      Ти ж зі мною в небо падав
      не у снах, а наяву.
      Віч-на-віч переливали
      з серця в серце таїну,
      на яскравім карнавалі
      розпізнав мене одну.
      Пестив так, що місяць в повні
      підглядав з рожевих мрій.
      Ми таки невиліковні
      і залежні, любий мій,
      від блаженної любові —
      одне в однім, Ян та Їнь.
      Щастя ловим на півслові
      в поцілунках шепотінь.

      11.01.2022р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    225. Засніжений
      Сніг летів з небес на доли,
      На бруківки і дахи.
      На стежки, дороги, поле
      Шив із вовни кожушки.

      Клен засніжило і в'язи,
      І кринички димарів.
      Морозець мережки в'яже...
      В діаманти ліс забрів,

      Річка студиться драглями,*
      І втрачає береги.
      Твердь земна із небесами
      Поєдналась навкруги.

      Грудки снігурів червоні,
      Наче ябка на вербі.
      В хмаровинні білі коні
      Чешуть гриви голубі.

      Крильця білять голубочки,
      ледве видно на снігу.
      Вечір котиться клубочком
      В алебастрову пергу,

      В чисте молоко туману.
      Повно щастя намело...
      А уранці сніг розтанув,
      Ніби й казки не було.

      Драглі* — холодець

      09.01.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    226. Двобій
      Два Голуби не поділили Небо,
      Так чубляться, що лускаються ребра.
      Синиця роз'єднати їх хотіла,
      Отримала по дзьобу — відлетіла.
      Всі Горобці зібрались на подвір'ї
      Позирить, як втрачають гулі пір'я,
      І чим закінчиться двобій кривавий.
      Хто переможе — лівий, а чи правий?
      — Ти, сірий, сміливіше бий у воло! —
      Підтримує Зозуля друга вголос.
      Загомонівши роблять ставки Гуси.
      — Спиніться, врешті-решт!!! — волає Бусол,
      — Один кульгає, інший вже загинув...
      Ворона доїдає мертвечину...
      В гіллі притихла Солов'їна зграя...
      Ніхто у високості не літає.
      Спостерігає Грак за дійством збоку.
      На всю іванівську тріщить Сорока.
      — Сова сказала, поки не голодні,
      Літайте де завгодно, як завгодно!!!

      Мораль: всім Неба досить і Світила!
      Лише від люті не зламайте крила.

      08.01.2022р.












      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    227. Яблуня
      Колись гули джмелі в розлогій кроні,
      і медоносні бджоли навесні.
      Купала в сонці яблука червоні,
      дощами полоскала запашні.

      Гойдала сни у сніжній завірюсі,
      улітку в дуплах пестила стрижів,
      хоч почала точити листя гусінь,
      і копирсатись хробаки в душі.

      Та ожила, вражаючи красою,
      В долоні сипала смачні плоди.
      — Смакуйте люди, заховайте зброю,
      щоб не було ні горя, ні біди.

      Я дерево життя, що із зерняти
      заврунилося у травневий день.
      Та в когось піднялась рука зрубати,
      із деревини вироблять — мішень.

      Стрілятимуть здаля, аж зойкне вітер,
      душа затріпотить у ковилі.
      А так хотілось чепурити віти,
      і пити роси матінки землі.

      Вдивлятися у небеса блакитні,
      в гіллі плекати солов'їний спів.
      Бог із любові та краси світ виткав,
      та цілить дідько в лань серед хлібів.

      06.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    228. Лети, лети
      Мій вірний друг давно — поет кохання,
      Малює райдуги з яскравих слів.
      Його поезія і сповідальна,
      І мелодійна, як пташиний спів.

      Митець від Бога і шляхетна постать,
      Душа — криниця і блакитні сни.
      Там чистої води і сонця вдосталь —
      Черпай ковшем, лише не оскверни.

      Всотав природи калинові грона,
      І сам співає ніби херувим.
      Органові звучання баритона
      Подарувало небо тільки тим,

      Хто має чорногуза крила дужі.
      Лети в країну мрій, лети, лети,
      Мій обдарований, прекрасний друже,
      І не втрачай натхнення висоти!


      06.01.2022р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    229. Сатирику
      Повчав сатирик ліриків поетів
      як треба їм заточувать перо,
      яких торкатись тем, плести сюжети —
      порад бридких набралося цебро.

      Не милував нікого, вперто, грізно
      задка гриз тому, хто лиш про любов
      і про красу природи пише слізно.
      Аби дурниці щемні не молов,

      міг в гріб загнати, кров пустити з носа,
      пародію створити з блекоти,
      в святій душі гасити папіросу.
      А хто ж є ти, сатирику, хто ти?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    230. Новорічна казка
      Не дочуваю, салюти гуркочуть,
      і перехожі тлумлять звуки фраз.
      Знаю, слова мальовничі, пророчі
      ти промовляєш в цей зоряний час.
      Біля ялинки тримаєш за руку,
      щоб не згубитися в шумній юрбі,
      не послизнутись на мокрому бруку.
      Я усміхаюся сонцем тобі,
      сяю прикрасами. Цвітом півоній
      іскри леліток у далечині.
      — Дякую, рідний, за те, що сьогодні
      подарував дивну казку мені!
      Ніби й нічого не сталося з нами —
      в жмені насіяв ясних зоряниць,
      і огорнув у блаженство словами.
      Тану від ніжності...Всесвіте — цить!

      05.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    231. Не йди з думок
      І
      Гортає ніч альбом життя,
      Чудові кадри.
      Та ти ідеш без вороття,
      В далекі мандри.
      Душі забутої —струмок
      Бринить жаданням.
      Не йди хоча б з моїх думок
      Без сповідання!

      Приспів:

      Бентежні весни цілунком буди,
      Піднось у небо на долонях щастя.
      Гаряче серце болем не студи.
      Палай кохання золотим багаттям.
      Звучить любові чарівний мотив,
      Що повертає журавлів додому.
      Якщо ти не кохав, то ти не жив!
      По-справжньому не жив у світі цьому!

      ІІ
      Пливе за обрій білий птах,
      На вишні пір'я.
      Тебе я бачу тільки в снах,
      Ясних сузір'ях.
      Зроби назустріч щастя крок,
      Здолай вагання.
      Не йди хоча б з моїх думок
      Без сподівання!

      Приспів:

      Бентежні весни цілунком буди,
      Піднось у небо на долонях щастя.
      Гаряче серце болем не студи.
      Палай кохання золотим багаттям.
      Звучить любові чарівний мотив,
      Що повертає журавлів додому.
      Якщо ти не кохав, то ти не жив!
      По-справжньому не жив у світі цьому!

      26.12.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    232. Райська насолода


      Той лютий розпочавсь з лихих завій.
      Як завірюха вила сокровенне,
      та ти прийшов, і сонечком з під вій
      озолотив моє життя стражденне.
      В руках троянди, марочний коньяк,
      і райська насолода шоколаду.
      Наосліп йшла на осяйний маяк
      твоїх сапфірових очей принадних.
      Торкався губ малиновим вином,
      дурманив поцілунками блаженства.
      А за сльоти мережаним вікном,
      під керуванням вітру-диригента,
      звучала тарантела хуртовин,
      сніжинок рій заполонив безмежжя,
      І ти, моєї мрії спритний Джин,
      розпалював жаги ясну пожежу.
      Сповна бажання виконав усі,
      та навіть більше, ніж того хотілось.
      Я відчувала, як в моїй душі
      твоя душа дзвіночками бриніла.
      Щоб відбиватися у дзеркалах
      ввімкнули люстри кришталеве світло.
      Хотів побачити, як від тепла
      твоїх долонь я мальвою розквітла.

      30.12.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    233. Плела вінок
      Плела вінок із пелюсткових мрій,
      Дзвіночків, льону, зірочок маруни.
      Волошки, маргаритки, деревій
      Нанизувала на кульбаби струни.

      Чудесні мальви, мак для почуття,
      Чортополох колючий від пристріту,
      Полин, безсмертник — оберіг життя,
      Любисток, м'ята, щоб кохав до віку.

      Для вроди, чистотіл і сон-трава,
      Чар зілля, щоб навік зачарувати.
      І пристрасті жагуча кропива,
      І ніжності фіалок білі банти.

      Величний лавр, щоб фарт не обминув,
      Дурман п'янкий від болю, туги, смутку.
      І щоб мене ніколи не забув,
      Вплітала синьооку незабудку.

      Вінок по хвилях острівцем тепла,
      Пливе у даль, і радісно збагнути,
      Що в темній хащі я таки знайшла
      В купальську ніч червону квітку рути.

      29.12.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    234. Дякую сердечно!
      Нарешті я виклала повністю корону сонетів — СВІТОЧ ДУШІ на Поетичних Майстернях. Сподіваюся, мої дорогі друзі, що Ви її змогли прочитали, хоча знаю по собі, як важко сприймати великі вінки сонетів.)))) Хочу подякувати моєму дорогому наставнику і близькому другу, який написав чудові, зворушливі передмови до моїх книг — СВІТОЧ ДУШІ і ДОЛЮ ПИШУТЬ НЕБЕСА — ЯРОСЛАВУ ЧОРНОГУЗУ, за колосальне терпіння, редагування та слушні поради! Його підтримку завше відчувала і відчуваю до цього часу. Головному редактору сайту — ПОЕТИЧНИХ МАЙСТЕРЕНЬ— ВОЛОДИМИРУ ЛЯШКЕВИЧУ, за змогу публікуватися на ПМ, і теж за підтримку та терпіння! Я дуже щаслива, що багато чого навчилася завдяки тим поетам з якими познайомилася та подружилася на цьому сайті. Навчилася не лише краще писати, а й спілкуватися з людьми. Сайт для мене став рідною домівкою. Тринадцять років пройшло відтоді, як я зареєструвалася на ПМ. Багато води утекло з того часу, багато людей прийшло і пішло з різних причин, але самі вірні, стійкі залишилися, незважаючи ні на що! Журавлі завше повертаються додому, то ж з нетерпінням чекаємо! Всім вклоняюся і люблю! Бажаю невичерпного натхнення, щастя, любові, Божих благословень, легкого пера, крилатої поезії на віки вічні! Обіймаю! З наступаючим Новим роком! Всіх благ!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    235. Споглядаючи кохання

      І не здогадувалась ще тоді,
      що десь моє кохання недалеко
      із щедрих рук годує голубів
      у ляпавицю і нестерпну спеку.

      Гуляє тихим парком, і щораз
      кидає щемний погляд в сині далі,
      де бурштиновий світиться алмаз,
      огранений сяйною пектораллю.

      Сидить на лавочці із олівцем,
      оспівуючи благодать природи,
      вслухається довкола, як тихцем
      лілейна королева колобродить.

      Хмарини бригантинами пливуть
      над містом запорошеним снігами,
      розхлюпуючи металеву ртуть
      у чисті небеса обітовані.

      Як тане у Дніпрі іскристий лід,
      і вруниться у піднебессі слива.
      Я там була, дивилася услід
      коханого — замріяна, щаслива.

      28.12.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    236. Майстер і Маргарита
      Ти вільний, Майстре, тільки пам'ятай,
      що ланцюгом пов'язані ще дужче,
      і обміняли на кохання-рай
      заблудлі душі.

      Хоч на Голгофу хрест важкий несла,
      як не судилося — не вознесешся.
      Та притуляю два ясних крила,
      до твого серця.

      Плескаюся в тобі, як в молоці,
      закохана по вінця і щаслива.
      Не варта й нігтя на твоїй руці...
      усе можливо.

      Бо врода відцвітає день за днем,
      у білім — чорний біль — сніг у волоссі,
      і ніжних не жаліє хризантем
      холодна осінь.

      В моїх очах ти більше не шукай
      упевнену в собі, несамовиту.
      У казці не старіють — Герда й Кай.
      Я — Маргарита!

      27.12.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    237. Напередодні...

      Напередодні лиш зими,
      (Давно не бачилися марно.)
      Зустрілися, мов друзі ми,
      У тихій, затишній кав'ярні.

      Розповідала щось тобі,
      Й ти інколи вставляв ремарки.
      Дивилась в очі голубі,
      Там жодної сніжини, хмарки.

      Бузкова синь і льоноцвіт,
      Прожилками довкіл нефриту.*
      Як спромоглася стільки літ
      Без тебе на цім світі жити?

      Купалася у небесах,
      Мов у глибокій річці щука.
      Лелітки сяяли в очах
      І ти мене уважно слухав.

      Бадьорився і молодів,
      Пронизували наскрізь очі.
      Я знаю точно, що тоді
      Невмисно** ти мене зурочив.

      Нефрит* — чорний мінерал.
      Невмисно** — ненароком.

      25.12.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    238. Самотня врода
      Стан вродливої пані скрипковим ключем,
      Груди пишними булками в блузі.
      Чом вуаллю жалоби покрите лице,
      Відвернулись і недруги й друзі?

      В книзі не вистачає абеткових слів?
      Зажурилась, як верби плакучі,
      Занедужати ладна, щоб хто пожалів,
      Рукавом витер сльози пекучі.

      Остудив жар чола у спекотні жнива,
      Взимку вислухав, як семиструнну.
      Матіолою пошепки в ліжку назвав,
      Огорнувши печаль в теплі руна.

      Крил торкаються кучері ясно-руді,
      Погляд — м'ятно-зелених самшитів.
      Кажуть люди, що друг пізнається в біді,
      А не в щасті та зоряній миті.

      Ні, не правда, бо заздрість, як гостра коса,
      Полосне, аж до крові проколе.
      Все пробачиться, та виняткова краса
      Не проститься цій жінці ніколи.

      24.12.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    239. Снігурка
      Зима мела дороги помелом,
      Нудьга шугала протягом по хаті.
      Я ж принесла тобі: душі тепло,
      Іскристий сніг на комірі пухнастім.

      Надію... дещо із рожевих мрій,
      Шампанське, соковиті мандарини,
      Очей п'янких смарагдовий завій,
      Бентежні подихи бажань нестримних.

      Пшеничного волосся водоспад,
      І загадкову посмішку Джоконди.
      Звабливий кошик чарівних принад,
      Блакитний безмір моря насолоди.

      Заграву, що у серці струменить,
      І місячного сяйва сполох дива .
      Аби спинити неповторну мить,
      На циферблаті стрілку зупинила.

      Спокусливо здіймала уночі
      Над океаном пристрасті — тайфуни.
      Лишивши на неголеній щоці
      Коралову помаду і парфуми.

      22.12.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    240. Два береги любові

      На тебе, любий, схожа дуже,
      Така ж нестримна і зухвала,
      Вряди-годи тепла замало,
      А навкруги одна байдужість..

      Така ж замислена, сердечна,
      Як лине пісня понад степом,
      І упиваюся сонетом
      По самі вінця безкінечно.

      Терпляча, віддана, дитинна,
      Подеколи відверта, надто.
      Дивлюсь на світ підсліпкувато,
      Ховаюсь в мушлю, мов перлина.

      А інколи, буваю птахом,
      Що гасить зорі світанкові,
      За вірші сповнені любові,
      Кладемо голову на плаху.

      Губами гоїмо стигмати,
      Коли пірнаємо у ніжність.
      Два береги таки сумісні —
      Дай Боже, їх не роз'єднати.

      21.12.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    241. Кінь у яблуках
      Так далеко до втішного серця,
      як зіркам до земного тяжіння.
      Кінь у яблуках в небі пасеться,
      грива цинкова — дивне створіння.

      Він толочить снігів луки білі,
      з-під копит креше місячні зорі.
      Від печалі давно посивіли
      турмалінові* очі пречорні.

      Проглядає з сумного графіті
      і минулих утіх білосніжність.
      Чи достатньо блаженної миті,
      аби нею впиватися вічність?

      Серед зір мироточать ікони,
      кінь у яблуках голову хилить.
      У долоні краплини солоні,
      щось в мені надірвалося, милий.

      Турмалін* — чорний камінь

      15.12.2021р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    242. Шал веремії
      Звіром шугаєш по хаті,
      Гасиш надії свічу.
      Інколи краще мовчати,
      Та не мовчиш... не мовчу!
      Знаю, що біла ворона,
      І не така, як хотів.
      Але ж і ти безборонно
      Не повисав на хресті.
      Кров упирем пив із мене,
      Я не пила з джерела.
      Краще б у серце шалене
      Влучила гостра стріла.
      В шафі скелетів багато,
      Гримнув у просторі грім.
      Що нас тримає затято
      На роздоріжжі отім.
      Лютість — вуста розв'язала,
      Б'є лихоманка, болить.
      Не затуляла дзеркала
      Навіть відтоді, коли
      Смерть зазирала у очі,
      Вищир у неї, мов ніж,
      Погляд розлитої жовчі.
      Вбий... Тільки навпіл не ріж!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    243. Грудневий дощ
      Мжиці полуденна сивина
      замутила органзове небо.
      Дощ грудневий, що за дивина? —
      Срібним бісером в холодних стеблах.

      Крапотить, у кастаньєти б'є,
      падає цитринами додолу.
      У хламиду спритним кутюр'є
      загортає молоду тополю.

      Завиває в згорблених кущах
      сівером у тембровім регістрі.
      Ніби тріпотить чиясь душа,
      змерзлою трояндою на вітрі.

      Ляскає лозинами навкіс
      по щоках землі безперестанку.
      Добре, що терпких не видно сліз —
      розчинились в мареві серпанку.

      Обрій полиново згірк. Опріч
      насуває хмара небокраєм.
      Пролісків у новорічну ніч
      Попелюшка, певно, назбирає.

      10.12.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    244. Надію не втратимо...
      Щасливий квиток випадає нечасто,
      Та кожен очікує кращої долі.
      Я скучила, Боже, за спокоєм, щастям,
      Весняним цвітінням рожевих магнолій.

      Зима збудувала колючі споруди,
      Скляні ожеледиці стелить під ноги.
      По вулицях сірих, такі ж сірі люди,
      Похмуро вичовгують сиві дороги.

      Тривога в повітрі, а що ж буде далі?
      Скінчиться війна, чи пожежею знову
      Ураз спалахне на широкім вокзалі,
      Розкидавши нас по розбіжних вагонах.

      Чи вимремо всі від чуми, бач — могили
      Ростуть, як гриби на нових кладовищах.
      Чи смертні гріхи не усі відмолили,
      Чи небо від бруду тікає все вище?

      Жахливо подумати в те, що можливо,
      Земля почорніє від горя і крові.
      Так хочеться вірити в сонячне диво,
      Перевесла райдуг і зорі цукрові.

      Чому світом правлять потвори в личині?
      Людина для них все одно, що мурашка.
      Невже Ти не бачиш, що нелюди чинять?
      Збагнути не можна, повірити важко.

      Лише сподіваємось — зникне омана,
      І знову розквітнуть в садах білі вишні,
      Спливе над країною зірка Різдвяна,
      Надію не втратимо, Боже Всевишній.

      06.12.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Крок
      Розпочинався весело роман,
      Скінчився безутішно— драмою.
      Необережне слово і вулкан,
      З глибин душі назовні магмою.

      Від любощів до ненависті — крок.
      Давно не дарував лілеї ти.
      Порвався швидко щастя ланцюжок,
      Не запаяти і не склеїти.

      А винного шукати марна річ,
      Як в темній спальні чорну кішечку.
      Скажи мені відверто віч-на-віч,
      Чи ти любив її, хоч трішечки?

      05.12.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    246. Літаю
      Літаю, друже, там де сокіл,
      Бо кліті чорної нема.
      А Сонце в небі, мій неспокій,
      Обпалить крила, та дарма!

      Живу чеканням, час від часу.
      Хоч інколи гризе хандра,
      Але, як Сонечко побачу —
      Натхнення скрапує з пера.

      Гостріше щастя відчуваєш,
      Коли прониже промінь лід.
      Пізнала я земного раю,
      Не зупинилась край воріт.

      Хай грішна, та не Вам судити.
      Закоханим сприяє — Бог.
      І будяки й волошки — в житі,
      В душі — страждання і любов!

      03.12.2021р.






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    247. Сніжний
      Сивіють в полі полини —
      На стеблах інею коралі.
      Це просто грудень лист зів'ялий
      Утушкував у білі сни.

      Це тільки стомлена печаль
      Пливе за обрій колисковий,
      І тоне човник паперовий
      У морі вічності, на жаль.

      Здригається жура в мені,
      Та ремством серце не зігріти.
      Зори, мій — пелюстковий Світе,
      Срібли тумани крижані.

      Коли, так близько до сльози,
      Й завити хочеться на місяць,
      Пісочне тісто небо місить,
      Безе вантажить у вози.

      Воркує ніч неподалік,
      І ти любов'ю, земле, дихай.
      Хай падає на душу тихо,
      Перистий сніг, жасминний сніг.

      2.12.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    248. Життя і вічність
      Ми всі там будемо, та не одразу —
      На небеса у черзі стоїмо.
      Прощаємо небіжчикам образи,
      І не жаліємо живих, наразі, —
      Гріх за кермом.

      Збирає вічність мито, — в кожнім домі
      За упокій душі свіча горить.
      Втрачаєм: рідних, гідність і свідомість.
      Піском — життя, крізь стулені долоні, —
      Одна лиш мить.

      ГостЯми на землі. Вона частує:
      І хлібом й сіллю, сонцем і дощем.
      Вершечки щастя злизуємо всує,
      Між тартаром і раєм балансуєм
      На вістрі ще.

      Воюємо із Богом й сатаною,
      Знаходимо відраду в молитвах.
      Калиною душевні рани гоїм.
      Роз'ятрюємо щемною струною —
      Кров на вустах.

      Мамоні зводимо — величні вежі,
      Руйнуємо — Всевишній Заповіт.
      Влаштовуємо війни і пожежі,
      Виборюємо смертю незалежність —
      Дивуєм — світ.

      Народжуємо в муках — покоління,
      Любов очищуємо каяттям.
      Допоки не зберемо все каміння,
      Тримаємося за ріллю корінням,
      До забуття.

      30.11.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    249. Дитинний
      З дитинства я любила міркувати,
      І копирсатися замріяно в собі.
      Бувало, кличе на вечерю мати,
      А я рахую зорі голубі.

      Шукаю у жаливі місяць в повні,
      На липі всотую пташиний спів.
      І споглядаю, як булані коні
      Пасуться в небі посеред снігів.

      В шовкові коси — ляльці-кукурудзі,
      Вплітаю любо, стрічечку ясну.
      Намисто перламутрових ілюзій
      Нанизую на серденька струну.

      Гадаю на ромашці. Ще не знаю
      Облуди, зради, болісних утрат.
      Та сплів павук сильце у диво-краю,
      Перун зігнав на сідало курчат.

      Здійнявся вітер, хилить долу віти.
      Гримить... Розгнівався Всевишній Бог...
      Із оченят, зелених малахітів,
      Посипалися сльози, мов горох.

      Хрущів збираю, розправляю крильця.
      Летіть... летіть у яблуневий цвіт!
      Дощами пахне – батьківська криниця,
      А материнським молоком весь — світ!

      22.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    250. Горю в тобі

      Гориш в мені свічею восковою,
      Забувши, що на сході йде війна.
      Вкриває всесвіт чорною габою —
      Коронавірусу зла сарана.

      Ніяково радіти сонцю, зливі,
      І дихати тобою раз у раз,
      Ховати очі від людей щасливі,
      Блаженно слухати — бентежний джаз.

      Горю в тобі неначе сонця ватра.
      (Бенкет під час чуми був недарма.)
      Бо завтра, може, не настане завтра.
      Розплющу очі, а душі — нема.

      21.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    251. Нетлінний
      Весен пісні журавлині
      в щасті плекали удвох.
      Сіяли проліски сині
      Виріс ген —чортополох.

      Хусткою темною вечір
      Вкрив піднебесся чоло.
      Пусткою гнізда лелечі,
      Ніби усе відбулось.

      Зникло і кануло в простір
      В пагорбах пам'яті все.
      Блисне прожектором потім
      Згадкою мокре шосе.

      Тліє в багатті осіннім
      Попіл рудого жалю.
      В серці не згасне нетлінне —
      Золототкане — "люблю."

      Не обпече, а зігріє
      Місячним сяйвом очей,
      Сльози, на трепетних віях,
      Витре цілунком ночей.

      Буде творити незмінно,
      Ніч осяйні чудеса.
      Ніжність рожевим фламінго,
      Заполонить небеса.

      18.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    252. Любіть чоловіків
      " Любите женщину за грех"
      (Андрей Алейник.)

      Любіть чоловіків своїх
      За поцілунки незрадливі,
      Скупу сльозу, відрадний сміх,
      І за миттєвості щасливі.

      За ніжність рук, п'янкі вуста,
      Троянди й польові букети.
      За літаки у небесах,
      Бентежні вальси на паркеті.

      За спокій колискових снів,
      І благодать в міцних долонях,
      За пристрасних очей вогні,
      Нове життя в жіночім лоні.

      Любіть за світлий розум, хист,
      Відвагу і нестримну волю.
      За бурштиновий світ намист,
      Що сяє зорями у долі!

      Чоловіки — і хрест важкий,
      Й солодка мука незбагненна!
      Любов, немов дурман п'янкий,
      З їх уст п'ємо благословенно!

      06.11.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    253. На струнах серця

      На струнах серця

      I
      Зворушливо мені зіграй
      На струнах серця, піаністе,
      І відведи у диво-край,
      Де сяє сонце променисте.
      І джерелом ясний мотив
      Блаженні звуки розливає.
      Де почуття від теплих злив
      Цвіте смарагдовим розмаєм.

      Приспів:

      Танцюють пальці болеро
      На чорно-білому паркеті.
      Жар-птиці золоте перо
      Піано падає на злеті.
      Бемолів і дієзів мить
      Фільмуй на спомини, Орфею!
      Допоки музика звучить
      Не обміліємо душею!

      II
      Уява сяйвом золотим
      Фантасмагорії малює,
      Лоскоче пензлем чарівним,
      Дзвінке підносить Алілуя
      У неприкриті небеса,
      Пробуджує мурах на шкірі,
      Ліричні творить чудеса,
      Саджає мальви на клавірі.

      Приспів:
      Танцюють пальці болеро
      На чорно-білому паркеті.
      Жар-птиці золоте перо
      Піано падає на злеті.
      Бемолів і дієзів мить
      Фільмуй на спомини, Орфею!
      Допоки музика звучить
      Не обміліємо душею!

      02.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    254. Про мене знаєш...

      Про мене знаєш, так багато,
      бо кожна зморшка на обличчі
      про щось говорить винувато —
      хоч хризантемна осінь личить,
      спроможний перерахувати
      веснянки, родимки на тілі,
      чесноти і природи вади.
      Бач, срібло у волоссі білім
      вже проглядає безпорадно,
      і руки завше під прицілом,
      їх не сховати в рукавички,
      коли відверто обіймають
      і струшують у попільничку
      гарячий прах мого одчаю,
      звичайних пустощів дрібнички.
      Шкодуєш, що мене не бачив
      цнотливою в фаті вінчальній,
      та в мене очі, як у лані...
      заглянеш, — душу в них побачиш,
      сапфірів зорі домоткані.

      30.10.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    255. Рано і пізно
      Брели обніжком,
      легітко ніжно
      марудив маки
      і колоски.
      Прощати — рано,
      лишати — пізно,
      не доторкнутись
      бодай руки.

      Вже блискавиця
      на видноколі,
      громи скликала
      в чудний вояж.
      Сльоза розради
      клубком у горлі —
      ще не стороння
      і не твоя.

      Межа вузенька,
      широке поле,
      жура в очах, як
      на образах.
      Боживсь: "Не зраджу,
      тобі ніколи!" —
      та краще б цього
      ти не казав.

      Мовчанка лячна
      над нами висне,
      парцели долі
      не обійти.
      Доріжка куца —
      тримаєм відстань,
      веде додому,
      як не крути.

      Міліло небо,
      збиралась злива
      кропити квіти
      в рясних житах.
      А ти подумав,
      що я щаслива,
      й тебе кохаю
      більш за життя...

      30.10,2021р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Милосердний
      Зігрій, Милосердний, гріхи відпусти,
      єлеєм змасти зашкарублі стигмати.
      Щоразу із чорних дірок самоти
      відносив у небо на крилах розп'ятих.

      Над чорториєм за руку тримав,
      учив не тонути в бурхливім безмежжі.
      Без весел і дужих вітрил не сама
      долала цунамі повітряні вежі!

      В рожевім дитинстві, коли бузина
      губила на стежечці ґудзики чорні,
      купав у любистку, а осінь сумна
      вплітала у коси квітки чудотворні.

      З Адамових ребер створив перший вдих —
      в очах відзеркалюють сонця краплини.
      Скажи на яких полюсах голубих
      на мене чекає душа горобинна?

      27.10.2021р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    257. Натхнення

      Пишу лиш про те, що на душу лягає,
      В судинах відлунює болем,
      І піниться морем, буяє розмаєм —
      Давно перед всесвітом — гола.

      З коріння глибокого, хмарки легкої,
      Повітря стрункої смереки,
      Я зіткана: з туги, сонати дзвінкої,
      З пера гніздового лелеки.

      Отари думок випасаю у житі,
      Кульгаві поеми спираю
      На милиці з кременю, дерева збиті,
      Віночки плету з небокраю.

      Рожеві світанки цілунками будять —
      Розхлюпую щастя з цеберця,
      Допоки пташиною б'ється у грудях
      Блаженством розчулене серце.

      25.10.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    258. Війнула тиша
      З глухими стінами вела розмову —
      Війнула тиша протягом услід.
      Згадала, що жива, і в серце знову
      впустила мрії зоряний болід.

      Зібрала чорні думи у пакети,
      І віднесла той мотлох на смітник.
      І стала Світом, Музою поета,
      Аби ти птахом в небесах не зник.

      Так мало треба пелюстковій жінці —
      Ковток любові та очей вогні.
      Наповнилась тобою, аж по вінця,
      Твоє блаженство й досі у мені.

      24.10,2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    259. Панчішки
      Це трапилося в потязі… Дорòга…
      Один студент, щò без кохання сох,
      Із полки третьої побачив раптом нòги
      В рожевому обрамленні панчох.

      То був капрон – пори́ тієї фішка.
      Студент цього осмислити не встиг
      І без вагання закохався в ніжки,
      А головне, в володарку цих ніг.

      Він, як супутник, біля неї вився –
      Там був то апогей, то перигей…
      Росли дві дочки (він же одружився,
      І сàме з нею, так що все о’кей).

      Була й розлука – строгий тест для нього…
      Забутись важко в царстві мудрих книг.
      Бо він все любить ті рожеві нòги
      І, головне, володарку цих ніг.

      І в тридцять рòків він кохав не гірше,
      Ніж в двадцять два. Кохання править ним.
      Він пише їй освідчення у віршах,
      Ховаючи сльозу посеред рим.

      Живе він тим, що змилуються боги,
      Й настане мить, і ступлять на поріг –
      Хай в інших вже панчохах – рідні нòги,
      А головне – володарка цих ніг.

      © Михайло Лєцкін
      СІЧЕНЬ 1962
      #МихайлоЛєцкін #поезія

      -------------------
      Дорогий пане Михайле, прийміть з гумором! Ваш вірш мені сподобався, але уявила зовсім іншу ситуацію.

      Панчішки.
      ( пародія)

      Це трапилось в купе... нудна дорога...
      Один студент, що без кохання скнів,
      З полиці третьої угледів ноги
      В панчішках модних, й ледь не обімлів!

      Рожеві... обрамляли файні ніжки...
      Метляли перед носом угорі,
      Аж рот відкрив, капронові панчішки
      Запали в душу, буцімто здурів.

      Вночі плекав фантазії жадані,
      І дочекатись не було вже сил.
      А вранці з верхотури злізла пані —
      Сто років і страшна, мов — крокодил.

      24.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Стара діва
      Колись, ти жінко, була вродлива —
      Зелені очі на пів-лиця.
      Волосся пишне, іще не сиве,
      Зубці ламало у гребінця.
      Уста вишневі налиті соком,
      Усмішка мила, тендітна стать.
      Мов тополина, струнка, висока,
      Себе любила і благодать.
      Ходили хлопці по п'ятах слідом —
      З-під брів, як зиркнеш — не підійти.
      Красива, горда, трималась гідно
      За цноту діви і самоти.
      Не підпускала до себе друзів,
      Тим паче блазнів і ворогів.
      Не ворожила на квітці в лузі,
      Метелик в серці не тріпотів.
      Роки ряхтіли, мов блискавиці —
      В душі — пустеля і навсібіч.
      Чому ж ти виєш, стара вовчице,
      На повний місяць в купальську ніч?

      22.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Відчай
      Щиро Бога прославляєм,
      З чортом на колінах,
      Чи не варті й крихти раю?
      В пеклі — Україна.
      Схід не визнає провини,
      Захід у Європі.
      Наша славна Батьківщина
      Вже давно в цейтноті.
      Виїдає очі заздрість,
      Зло керує світом.
      Безлад у Верховній Раді,
      Помирають — діти.
      У пошані: "полуниці",
      Інтернет мобільний.
      Переповнені в'язниці,
      Жовті божевільні.
      Очищаємо сльозами —
      Гріх на літургії.
      А під брамою до храму
      Жебрає — надія.

      21.10.2021р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Незабутній романс
      Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
      і прохолода вечірня пронизує нас.
      Сонце визбирують у далині чорні круки,
      серце наструнчуєш на незабутній романс.

      Листя сухе шарудить наче миша полівка,
      ще не чіпляється пакісно до підошов.
      Щемна розмова, і вражень чудова мандрівка,
      сяє неоновим бра — кришталева любов.

      Спогади ветхі, голубкою тихо воркую.
      Явір старий пам'ятає тебе молодим —
      перше побачення і полохливе: — "Люблю я",
      час не зберіг, поховав під парканом рудим.

      Зоряна нічка, літавицею небокраєм,
      вмить затулила крильми оксамитну блакить.
      Не говори, що красиво, ця осінь вмирає —
      на золотім покривалі царівною спить.

      21.10.2021р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    263. Цілунок любові
      Я пила — мандариновий фреш,
      під платівку Енріко Карузо.
      Не чекала, що ти упадеш
      на думки листопадовим блюзом.

      Затужила троянда в душі
      за теплом і грибними дощами.
      На узбіччі порожнє таксі
      переморгується з ліхтарями.

      Не спиняю, зворушлива мчу
      навпрошки, щоб мене ти розгледів.
      Запалили бажання свічу,
      побували на сьомому небі.

      У безмежжі кружляли фокстрот —
      розлучатись не думали зовсім.
      Скільки щастя рясних позолот
      дарувала на спомини — осінь.

      Доторк губ... зашарілись ураз,
      розплескалася пристрасть нестримна.
      Кілька чуйних і лагідних фраз...
      у куточку зіниці — перлина...

      Хай тікає бруківка з-під ніг,
      розчиняється ніжність у слові!
      На рожевих устах перший сніг
      білорунним цілунком любові.

      18.10.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    264. Пізня пора
      Місяць — дозрілою скибкою дині,
      вікна — очицями в чорну пітьму.
      Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
      Я не збагну, все ніяк, не збагну.

      Листя на вітрі тремтить від застуди,
      Хмара плахтиною світ поглина —
      все оповила туманом полуди.
      Сріблом у косах дощу сивина.

      Скрапують будні у дзбанок осінній,
      старість за рогом чатує на смерть.
      Їжиться серце, тривоги постійні,
      час навіжено летить шкереберть.

      Не наздогнати вчорашні марноти,
      скільки проґавила білих ворон.
      Чом повновладно ці очі навпроти
      душу мою захопили в полон?

      17.10.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Боже, дай....
      Ти віриш в Бога! — ну то й що?
      І сатана у нього вірить.
      А що зробив ти за ніщо
      для інших, ниций лицеміре?

      Поклони бити лиш мастак,
      до церкви бігати з розпуки.
      Але ж і Юда за п'ятак
      Христа спроваджував на муки.

      Твоя мольба лиш: "Боже, — Дай
      мені здоров'я, щастя, статки!
      Створи земний для мене рай,
      прекрасне майбуття нащадкам".

      Благаєш — "Дай!"... А що ти дав:
      голодним, немічним, невдахам?
      Я впевнена, що б не поклав
      своєї голови на плаху

      заради Господа й людей,
      що підпирають світ собою.
      Зло, заздрість вирви із грудей,
      чини добро, світись любов'ю.

      І дякуй небу за усі
      солодкі крихти короваю.
      А що потрібно для душі —
      Бог знає все... Він добре знає!

      5.10.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    266. Чорна кішка

      Впала ніч на призьбу хати тінню,
      увібравши неба оксамит.
      Зазирає в шибку безгоміння,
      рубанець у грубі палахтить.

      У кутку на різьбленій полиці
      коливо і вишитий рушник.
      На столі свіча і паляниця.
      Плетені цибуля та часник

      на цвяху від нечисті лихої.
      Підвіконня чепурить герань.
      На софі в лещатах супокою
      жінка й чорна кішка, ніби - твань,

      примостилась біля ніг ґаздині,
      муркотить і бачить треті сни.
      Та не спиться жінці, очі сині,
      мов ріка, хоч зорі зачерпни.

      Поховала матір позавчора...
      викине на згарище старе.
      Праху біль розвіє понад морем...
      тільки кішку в місто забере.

      04.10.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    267. Небесное счастье
      Сон томится в объятьях ситца,
      до утра не уснуть ранимой,
      Пусть тебе незабудка снится
      в эту лунную ночь, любимый.

      Бусы неба в степи лучатся,
      каплей солнца на дне колодца.
      Каждой хочется жемчуг счастья,
      в алтаре золотые кольца.

      Подвенечного платья, чуда —
      облаков белоснежных в рюшах.
      А мне нужно — синь незабудок,
      и что б ты моё сердце слушал.

      26.09.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    268. Небесний
      Може, завтра буде краще -
      Ранок вечора мудріший.
      Кине ніч напризволяще,
      краєвид гаптує — вірші.

      Хворобливі, недоречні,
      золотаві, кострубаті.
      На атласі повно зречень,
      зоряних троянд багато.

      Цятки хмар, як плями ниці.
      Витре ластиком і знову.
      Із душею наодинці
      поведе німу розмову.

      Аж лящить в повітрі тиша.
      За плечима дійства, дати.
      Безгоміння... небо пише —
      супокійно... благодатно...

      25.09.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    269. Нічний дзвінок

      Відмиває серед ночі
      світ шибки рясним плющем...
      Рада чути, мій хороший!
      Хто б згадав мене іще

      у цю зливу невгамовну,
      навіжений буревій?
      Я на відстані розмови
      відчуваю дотик твій.

      Подих вистуджений болем,
      чуйний трепет спраглих губ.
      Пожаліла б серце кволе,
      добре знаю — однолюб.

      Восени примхлива квітка
      відцвіла - насолодивсь.
      Навіч бачимося зрідка,
      у очах бузкова вись.

      Пам'ятаю я ще й досі
      все, що доля нам плела.
      По росі — цнотливі, босі,
      за плечима — два крилА.

      Усмішка — промінням сяє,
      сліпить очі — небозвід.
      Річечка за виднокраєм
      потопила стільки літ.

      А ти вирвати із серця
      не спроможний полини.
      Надобраніч!... Більш не сердься...
      захмелілий не дзвони.

      22.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. На півдорозі
      Ховає осінь в темну тогу
      змарнілий обрій самоти.
      Ти знаєш дещо, більше тОго
      я б не змогла розповісти.

      Не дочитав оповідання,
      а зупинився на тире.
      На півдорозі сподівання
      моє чутливе серце мре.

      Душа відверто зачиняє
      дубові двері на замок.
      В депо від'їхали трамваї,
      стомивсь нічний бульвар... замовк.

      Осиротів на сівер-вітрі,
      здригається від сліз сосна.
      Й мене, на жаль, посеред світу
      для тебе, вже давно, нема...

      22.09.2021р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Напиши, мій коханий...
      Напиши, мій коханий,
      що без мене погано,
      що сумуєш й чекаєш
      ти хоча б на дзвінок.
      Соком літо крізь пальці,
      пам'ятаєш в альтанці
      говорив: "ти найкраща
      й наймиліша з жінок".

      Що у сіть, як рибини,
      потрапляли невпинно,
      і мозолили очі
      на світанку щодня.
      Готували яєшню,
      мармелад із черешні,
      молоко додавали
      в чорну каву з горня.

      Й дуже швидко набридли,
      як із ябка повидло,
      бо не бачили світу
      у тобі, рідний мій.
      Білих крил лебединих
      у очах - неба сині,
      в неслухнянім волоссі
      хуртовини завій.

      Напиши, моє Сонце,
      що не скінчиться сон цей,
      хай обтрушує небо
      зорепад у траву.
      Скільки нам не судилось,
      доки світить Ярило
      у блакиті натхненнім —
      я тобою живу!

      10.09.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    272. Душить кашель...
      Душить кашель ядучий, а жінка сумна
      Загортає біль в ношену куртку.
      Прикриває долонею душу вона,
      ледве втиснулась в повну маршрутку.

      Миготять за вікном золоті ліхтарі,
      темна тінь навалилась на плечі.
      Осінь спалює мотлох, як думи старі...
      На кінцевій вітрів колотнеча.

      Ліс знайомий, боятись немає підстав,
      та тремтить від образи і втоми.
      Чом же той, з ким була, навіть не запитав,
      як добралася хвора додому?

      09.09.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Горобчик
      Коханий, вибачай сьогодні, певно,
      Моє бажання спить, немов дитя.
      Ти в змозі сам згадати достеменно
      Усіх наяд, що скрасили буття.

      Голивсь... Щока не колеться, це добре,
      І руки не холодні, та дарма,
      Ховаю носика у теплу ковдру,
      Мене для тебе, поки що, нема!

      Тремтять блаженством губи соковиті,
      Ще й до грудей прилипли, мов реп'ях.
      Стривай, горобчику, вчорашня оковита
      Вилазить боком і зриває "дах"?

      Рукою сон зняло, буравлю стелю.
      Теляча ніжність серце гарячить.
      Скидаю пристрасно шовкову льолю!
      Зусилля марні, мій горобчик спить.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    274. Від осені до літа
      В піднебессі птах сурмить,
      кличе у мандрівку.
      Стелить ветхі килими
      осінь на долівку.

      У калюжі п'ятірня —
      клена лист багряний,
      тліє наче порохня
      попелом в кальяні.

      Наковталася ріка
      синього туману,
      ніби органза легка
      в'ється за парканом.

      Вітер лантухами хмар
      сповиває обрій.
      Худне сивий календар,
      не верну оглоблі.

      У дорогу відпущу
      журавлину зграю,
      хай симфонію дощу
      небеса зіграють.

      День міліє, мов струмок —
      сьогоденна дійсність.
      До зими один лиш крок,
      а до літа - вічність.

      6.09.21.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Кропива та полуниця
      Виріс в полі повзучий пирій,
      проявляючи сутність ворожу.
      Не чужий ти мені та не свій,
      чом душі у тобі не знаходжу?

      Нижче плінтуса падала ниць,
      через гордощі переступала,
      і пливла, як вінки чарівниць
      по ріці на Івана Купайла,

      лиш до тебе, моя самота,
      в пелюстково-лавандові ночі.
      Кажуть люди, що я: золота,
      божевільна і грішна воднОчас.

      Та яке кому діло до нас?
      Розберемось самі, без поради.
      Небо творить чудовий романс —
      в кожній зіграній ноті — відрада.

      Не глухі, щоб не чути слова,
      не осліпнули від зоряниці.
      Жалить боляче тих кропива,
      хто шукає у ній полуниці.

      Обпеклася, хоч дуже болить —
      ласа ягода варта і болю.
      Полікує коханий умить
      шипахи* на долонях— любов'ю.

      Шипахи* - опіки від кропиви

      3.09.2021р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    276. Странный сон
      Сон приснился на заре,
      Что в дождливом сентябре
      Ураган срывает листья,
      Под ногами шуба лисья,
      Ливень, словно из ведра.
      Я стою у алтаря
      С неприглядным стариком.
      Очень жутко, в горле ком,
      В платье подвенечном
      Зажигаю свечи.
      Волчьи в жениха глаза,
      Покотилася слеза
      Неутешно по щекам.
      Осветился Божий храм,
      Батюшка преклонный
      Достает короны —
      С очень тягостной душой
      Я венчаюсь в час ночной.
      Звон брильянтовых колец,
      Ангел золотой венец,
      С обликом печальным,
      На фату буквально
      Без согласья водрузил...
      На пол рухнула без сил...
      А очнулась — никого.
      Жениха нет самого,
      Божьи херувимы
      Для меня, любимый,
      Лишь на клиросе поют.
      А в душе — покой, уют,
      Так обетованно.
      Странно... очень странно...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Романтику
      Свого романтика люблю, жалію,
      І гладжу по голівці як болить.
      Вгамовую сердечну аритмію,
      До оченят притулюю блакить.

      Бинтую ніжністю душевні рани,
      Коли бракує слів, то досхочу,
      П'ємо смачну мелісу з порцеляни,
      Запалюємо пристрасті свічу.

      Нам добре поруч в радості і горі —
      Два джерела в одну ріку злились.
      Із дому вимітаємо докОри,
      Злітаємо в обітовану вись.

      Прощаєм одне одному образи,
      Очищуємо душі каяттям.
      Йдемо, тримаючись за руки разом,
      До зір хиткими кладками життя.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    278. Преображение
      День тяжело подымался с постели,
      Сбросив с плеча фиолетовый плед.
      Я, в том числе, поднялась еле-еле —
      В зеркале вижу чужой силуэт.

      Женщина ростом — чуть выше подростка,
      Взгляд отчуждённый, измученный вид.
      Впалые щеки, на лбу две полоски,
      Тень под глазами от частых обид.

      Волосы, лучше б не видеть их вовсе, —
      На голове точно птичье гнездо.
      Этой «старушке» годков — сорок восемь —
      Выйду во двор не узнает никто.

      В душ прямиком под холодную воду,
      Крем увлажняющий, тоник, бальзам.
      Пудра, брасматик, тоналка в угоду —
      «Розовый жемчуг» — мерцанье губам.

      Стильное платье, в прическе заколка.
      На лабутенах* иду не спеша.
      Взгляды мужчин восхитительно колки: —
      «Ах, как чертовски она хороша!»

      Лабутены* —Туфли на высоком каблуке и красной подошве.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Передосінній сум
      Лишилося літо на таці
      ковтком «Шардоне» у бокалі.
      Втопилися протуберанці
      в осерді надпитих коралів.

      Стікає сум передосінній
      у плетений кошик дощами.
      Потріскують дрова в каміні
      вербою плакучих гущавин.

      Пригублюю сонячні трунки,
      від доторку щастя хмелію.
      І срібна сльоза поцілунком
      блищить на роз'ятрених віях.

      Зворушує дзвін кришталевий,
      відлунює в серці гарячім.
      Чому ж в день квітучо-серпневий
      нестримно за літеплом плачу?

      28.08.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Метелица
      Себя истязаю, поссорилась с Богом,
      Забыла друзей и веселых подруг.
      Весна мне пропела, зима за порогом.
      Не жизнь, а метелицы замкнутый круг.

      Пурга за окошком стучит интенсивно,
      Метёлкой сосновой в озябшую дверь.
      Дозорный паук стережёт в паутине
      Усопшую пыль прошлогодних потерь.

      Внутри ураган разрывает на клочья
      Полотна души, и его не унять.
      Всечасно не легче, предательской ночью,
      Меж сомкнутых рёбер — ножа рукоять.

      Нам нужно расстаться, и без сожаленья.
      Когда кто-то любит, а терпит другой,
      то это чудовищно до исступленья,
      До крови на крыльях, губах, горький мой.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Мелодия души

      Сыграй опять мелодию любви,
      На волнах всколыхнув былую нежность.
      Уплыли от причала корабли
      В таинственно холодную безбрежность.

      Штормило и кипело, в казане
      Имбирный чай заваривали скалы.
      А ты невероятно снился мне -
      Ночь постелила атласные шали.

      Зажгла заря неоновый фонарь,
      И осветила млечный путь туманный,
      Рассыпала оранжевый янтарь
      В созвездии Пегаса филигранно.

      Луна стучала томная в окно
      Серебряной виньеткой вдохновенья.
      Да видно, нам судьбой предрешено
      Плыть порознь к берегам прикосновенья.

      Стих буйный ветер, лайнера мотор,
      На пристани оставил боль разлуки.
      Я помню, не забыла до сих пор,
      Как пахнут мятной амброй твои руки.

      Ромашкой волосы, халвой уста,
      Морской пучиной бронзовое тело.
      Стереть бы мимолётное с холста,
      Но без любви душа осиротеет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    282. Жовті валізи
      Спаковує вересень жовті валізи,
      прибрав із повітря заморену спеку.
      Маніжить остуда червлені ескізи,
      дощами запахло в моїм осередку.

      Паливода - вітер зриває намисто,
      аж зойкає лячно гнучка горобина.
      Багрянцем підпалює клени врочисті,
      а бабине літо плете павутину

      в густім ялівцю, барбарисі бордовім.
      Навіщо? Напевно, мені не збагнути...
      Затихли в дібровах джмелів колискові,
      сховали смички цвіркуни у цикуті*.

      Ще краплі тепла сонце сипле в долоні,
      додолу летять сухозліток перлини.
      Купається голуб у чаші бездонній -
      на крилах запечене яблуко стигне.

      Цикута - отруйна рослина




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    283. Я не боюся
      Більш не боюся осуду людського!
      Усе пізнала я: глумливий сміх,
      За спиною - плітки, і смерть за рогом,
      Святе причастя і смертельний гріх.
      Жахливі смерчі на землі стражденній,
      Колючі очі зради і олжі,
      Занедбаних могил охрестя темні,
      Оманливо рожеві міражі.
      Як продавали душу за копійку,
      Нахабно плюндрували береги.
      Виборюю життя - звитяжно, стійко,
      Святій любові віддаю борги.
      Вросла корінням у гаї рахманні,
      Торкаюся молитвою небес.
      Зализую кровоточиві рани,
      І мрію, щоб мій край з руїн - воскрес!

      22.08.2021р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Остання осінь
      Впала з неба зірка -
      загадав бажання,
      і ловив губами
      мрію на льоту.
      Покосилась хвіртка
      на стовпець смерканням.
      Заплітала осінь
      в косу золоту:

      айстри, чорнобривці
      та пучечки глоду,
      виноградні грона,
      кетяг бузини.
      Сонце в калганівці
      напідпитку бродить,
      треті півні бачать
      кольорові сни.

      На порозі - "Приму"
      курить дід Микола.
      Скільки років смалить,
      мабуть, й сам забув.
      Пісня "пілігрима",
      стихнула довкола.
      Як в бурхливу річку
      в спогади пірнув.

      Череду в дитинстві,
      випасав у полі,
      в чорта на задвірках
      в армії служив.
      Пострічав барвисті
      оченята долі,
      серед царин серпня,
      золотавих жнив.

      Працював в колгоспі
      гарним комбайнером -
      в засіки стодольні
      засипав зерно.
      Збудував дім...поспіль
      висадив дерева.
      У саду - альтанка,
      в погребі - вино.

      А дружина - Настя
      народила сина.
      Синьоока, спритна -
      все в руках кипить.
      Панувало щастя...
      (біла скатертина
      збереглась ще й досі)
      та невдовзі вмить

      син в Афганістані
      підірвавсь на міні,
      жінка затужила -
      в засвіти пішла.
      В гріб поклав коханій
      незабудки сині,
      за покійних свічка
      на краю стола.

      З горя божеволів,
      заглядав у чарку.
      Знов шукав любові,
      та все те - не - те.
      Очі волошкові
      снилися до ранку,
      в серці не зів'яло
      почуття святе.

      Чвалом мчали коні
      по стерні широкій,
      швидко покотилось
      колесом життя.
      Попелом в долоні
      посивілі роки,
      а старечі сльози
      в скошених житах.

      20.08,2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    285. Стара пісня
      Чи нам, либонь, здавалося, що ми
      немарно зліплені з одного тіста.
      Стелило небо сині килими,
      і воркували горлиці у місті,

      коли до тебе бігла навпростець
      в мініспідниці, блузці з крепдешину.
      Зелена стрічка, срібний гребінець,
      в волоссі завивались серпантином.

      В очах ряхтіли весни голубі,
      тремтіли вії ялівцем на вітрі -
      мене жадав і відкривав тоді,
      як загадкові ноти на пюпітрі,

      що викликають неймовірний щем
      із першим доторком чуттєвих клавіш.
      То жебоніли в пролісках ключем*,
      то затихали в ружі кучерявій.

      Ти божеволів од звабливих перс,
      тендітних рук, дитинного обличчя.
      Оберігав і вірним був, мов пес,
      і не було між нами протиріччя.

      Та відбриніла пісня на губах,
      у повені жаги втопилась ніжність.
      А жовтень загуляв у споришах -
      то зрозуміли, що з тобою різні.

      Ключ* - струмок

      18.08.2021р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    286. Посріблений

      Безсоння випарює мізки,
      до ранку, неначе до Марсу.
      Як би ж то налляла ніч віскі,
      чи склянку холодного квасу.
      Гуде вентилятор - столиця,
      руйнують дороги автівки.
      Недопалками попільниця
      наповнилася до верхівки.
      Думки не знаходять притулку,
      шукають зірки за балконом.
      Ковтаю рожеву пігулку -
      гірчить на губах естрагоном*.
      А небо, таке зорепадне,
      здається, що рай в ньому видко.
      Сотає клубок Аріадна -
      не рветься посріблена нитка.
      За стінкою стогне сусідка -
      здогадуюся не від болю.
      Щаслива, напевно, лебідка,
      як я, коли поряд з тобою.

      Естрагон* - полин

      15.08.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    287. Негода
      Негода розгулялася в саду,
      обсипались незрілі сливи градом.
      Чужу біду руками розведу,
      своїй ніяк не можу дати ради.

      Плоди збираю в пелену свою
      і розсипаю знову на бруківці.
      Імбир терпкий до чаю додаю,
      тобі солодку м'яту наодинці.

      Небесна твердь жене на водопій
      ботей* овець за горизонт червлений.
      Не вирватись з грудей сльозі скупій -
      іще не одягли багрянці клени.

      Сусальним золотом блищать довкруж:
      жоржини, чорнобривці, пишні айстри.
      Дивися в синє небо, зір не мруж,
      Господь фарбує хмари алебастром.

      А що ті сливи? Кислі, несмачні,
      оскома, на губах - гірка отрута.
      Ти, любий, не куштуй, скажи мені -
      як нам надалі із тобою бути?

      Ботей* - отара




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Трикутник
      В бермудському трикутнику тону,
      чіпляючись єством за гребінь хвилі.
      Провалля тягне плоть на глибину,
      у піднебессі альбатроси квилять.

      Клекоче урвища сталевий чан,
      буруниться і піниться безодня.
      Кричить пораненим дельфіном океан,
      косаткою на дні глибоководнім.

      Як вибратись з кута, себе знайти
      посеред безладу, відламків світу?
      Втопити чорний сплін*, під три чорти,
      душевний біль у прірві безпросвітній.

      Чи я забула скільки весен й зим
      вже канули у мороку осіннім?
      Чи загубила зорі у імлі,
      планиду срібну, наче голку в сіні?

      На вітрі чуле серце тріпотить,
      бентежно б'є у корабельну ринду.
      Спурхну нестримним птахом у блакить,
      щоб відшукати зниклу Атлантиду.

      Подужаю тяжіння, висоту
      вдихну грудьми, приборкавши осмуту,
      щоб у любові плахту** золоту
      свою кирпату душу огорнути.

      Сплін* - нудьга
      Плахта**- декоративна тканина

      13.08.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    289. Стежа
      На чорнім світла рисочка
      загравою мигтить.
      Тонка ще в'ється ниточка,
      та обірветься вмить.

      Не раз ступала повністю
      на ті ж самі граблі,
      та не міняла совісті
      на долари й рублі.

      Стулила нічка віченьки,
      розставила пастки.
      Та я доросла дівчинка
      й не вірю у казки.

      Своєї долі власниця,
      не ходжу в паранджі,
      а вовчик сподівається
      купити* на стежі.

      Обманює, не кається.
      Чи на душі шкребе?
      Що, світе, відбувається? -
      Ошукуєм себе.

      Купити* - обманути, ошукати

      08.08.2021р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    290. Одночасно
      Світає... думки чорним деком.
      Ти близько, водночас далеко.
      Як сльози блаженства й покути,
      багата й нема що вдягнути.
      Іще молода, та люстерко
      говорить про інше - "вже ретро..."
      Так хочеться віхоли в спеку,
      а взимку зустріти лелеку.
      Зриваюся в подорож знову,
      та тягне магнітом додому.
      За зустріччю завше розлука -
      солодка відрада і мука.
      Знайшла скарб, а після згубила.
      Чом осінь вмирає, так мило?
      Народжуєм, згодом втрачаєм.
      Земля поміж пеклом та раєм.
      О, Боже, чому одночасно
      така я щаслива й нещасна?

      08.08.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. За течією
      Вечір лугівкою за течією,
      наздоганяє хвилястий потік.
      На мілководді в тарілці лілеї
      сонце втопило рудий сердолік.

      На бережині, кущі верболозу,
      мочать галузки у сріблі води.
      Обрій фарбує зірниченьку Божу,
      пахнуть ожиною глоду плоди.

      У очереті шепочуть русалки,
      ряска полоще рясні килими.
      День засинає в пелюстці фіалки,
      вітер наспівує мантри, псалми,

      Плесо ріки огортає чалмою,
      сивим серпанком навіяних снів.
      Я до причалу пливу бистриною,
      за небокрай в паперовім човні.

      04.08.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    292. Не щастить
      Повелась на генерала -
      В генерала не "співало"...
      Вийшла заміж за майора -
      Той дівчат возив на море...
      Заручилась з капітаном -
      Приповзав на рачках п'яний...
      Лейтенанта полюбила -
      В шлюбну ніч угріла в рило...
      Побувала за сержантом -
      Муштрував, був справжнім катом...
      А зв'язалась з рядовим,
      Переїхала у Крим,
      Там зустріла генерала
      У якого не "співало".
      Не щастить... військових повно,
      Де ж подівся мій полковник?




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    293. Розлука
      Шпилька - горицвітом
      в пишному волоссі.
      Покотилось літо
      кавунами в осінь.

      Перекотиполем
      на шляху широкім.
      Виснажені болем...
      затихають кроки.

      Вітер обдуває,
      вже не так спекотно.
      Поміж пеклом й раєм
      п'є журу - самотність.

      Любий, що надалі?
      Хмари небокраєм -
      на гучнім вокзалі
      щастя проводжаєм.

      Як важкі валізи
      думи пелехаті.
      Стихнули релізів
      сонячні кантати.

      Лиш шумлять тополі,
      гуркотять машини,
      ластівок бемолі
      виснуть на дротинах.

      Камінь душу точить,
      рветься там, де тонко.
      Світ пірнув у очі,
      ніби в ополонку.

      23.07.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    294. Туга самоти
      Розляглася на габі
      туга, виснажена плоттю.
      Розчинилася в журбі,
      наче мед у діжці дьогтю.

      Ти на Марсі, я сама,
      і жаги нестерпна ватра
      плавить мізки крадькома -
      ні на що тепер не здатна.

      Ворухнутись навіть лінь -
      павутиною сповита.
      І Пегас - крилатий кінь
      загубив підкови збиті.

      Думка - квола каламуть,
      ледве стугонить у скроні.
      На віддаленні не чуть
      звуки серця камертонні.

      Хочу щоб п'янкі вуста
      трепетно зашепотіли.
      Тишу крає самота -
      в небесах - лебідка біла.

      Відшукаю молоду
      теракотову планету,
      бо без щастя пропаду,
      мій загублений поете!

      13.07.2021р.












      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    295. Запізніле каяття
      Навіщо ж ти нагадуєш про те,
      про що забути хочеться назАвжди?
      В мені колючий кактус одцвіте,
      коли загасить день твою лампаду.

      І буде сяяти одна зоря,
      на небосхилі ранку, лиш для мене.
      Зірву останній лист календаря,
      забуду всі образи достеменно.

      І відпущу граків за небокрай,
      тієї чорної осмути зграю.
      Покутою життя моє не край,
      тепер зрадливих блазнів - не кохаю.

      Не повернути почуття назад,
      не впасти в прірву з вежі сподівання.
      Лягає аличевий мармелад
      засмагою на біль татуювання.

      Я втратила усе, окрім себе
      і океану, що постійно кличе.
      Його очей безмежжя голубе
      плекає, наче Данте - Беатріче.

      Свята любов без бруду і олжі
      впаде дощем на серце безпорадне.
      І буду йти по росяній межі
      босоніж благодатною - відрадно.

      08.07.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    296. Липнева злива
      Відбивала знайомий ритм
      на бруківках липнева злива.
      Ти блукав у співанках рим,
      не дивився на мене хтиво.

      На волосся - пшеничний сніп
      і затулені смутком очі.
      Вітер схлипував у мені,
      на шмаття рвав хмарини вовчі.

      Ніч тремтіла у пелюстках
      оксамитової лілеї.
      Та мені на семи вітрах
      не збагнути душі твоєї.

      Дощова сарана жахна
      налетіла в імлу туманну.
      Нам не випити сум до дна,
      в цю розчулену мить, коханий...

      6.07.2021р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    297. Ненька
      В спустошеній хаті бабуся сама
      когось виглядає щоденно.
      В шибки заглядає холодна зима,
      у сивому серці злиденно.

      Хоч під рушниками святі образи
      Ісуса і Діви Марії,
      на згарку свічі - вперта крапля сльоти -
      сльозами на вицвілих віях.

      До ніг притулився нечесаний кіт,
      нявчить за вікном хуртовина.
      О скільки старенька згорьованих літ
      чекає на доньку та сина.

      Живуть за кордоном, не знають біди,
      забули про рідну домівку.
      Та пам'ять не стерла минулі сліди,
      насипала сніг на долівку.

      Ось донечка мила обніжком біжить
      назустріч у сукні зеленій.
      Промчало життя, наче проліска мить,
      скінчились зернята у жмені.

      Під грушею син її, ще немовлям,
      все бавиться у баби-киці
      із сонечком теплим, і радо земля
      плете з ароматів суниці.

      - Мам... мамо, - лунає відлунням здаля -
      тих слів не вчувала давненько.
      Чатує знедолено на журавля
      і ластівку зболена ненька.

      23.06.2021р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Діалог з душею
      - Я знаю, що він виїв очі тобі,
      не думай про нього більше.
      Згубися веселкою в сірій юрбі,
      пройми своє серце віршем.

      - То, як же не думати?... важко зректись...
      із плоті ми однієї.
      З гіркого полину, сльози самоти,
      з ванільних квіток лілеї.

      - Ти не божеволій, в кав'ярню піди,
      поглянь в синю даль навпроти,
      що погляд сканує подекуди,
      і твій відчуває спротив.

      - Для мене існує лише тільки він,
      не вирвати із корінням
      із серця того, що з небес далечінь
      бентежить ясним промінням.

      - Поглянь у люстерко, себе полюби
      надмірно тремку, охайну.
      На призьбі цілуються голуби,
      не мріють про ружу чайну.

      - Не миле пташа я, а зоряна тінь,
      що йде за любов'ю інде
      по стертих слідах голубих сновидінь -
      сховатися, віриш? - ніде.

      21.06.2021р.





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    299. Курортний полонез

      1
      Тепле море... краля кльова...
      Зразу взяв на абордаж.
      Зав'язалася розмова
      І в очах зорить кураж.
      Захопився, бо білявка,
      Що й не снилось небесам.
      Чи киянка, чи кримчанка? -
      Зараз не згадаю сам.

      Приспів:
      У курортний ми роман мало віримо,
      Та любов накрила нас несподівано.
      Хвилі грають полонез і п'янять вином.
      Хай любов єднає нас, чвари йдуть на дно.

      2
      В щічку цьомнув ненароком,
      Зашарівся наче мак.
      А дівчина синьоока
      Подає таємний знак.
      Посміхнулась білозубо,
      В гарний човен повела,
      А прокинувсь- де ти люба?
      Ні красуні, ні весла.

      Приспів:

      3
      Гаманця нема й мобілки,
      Тільки чайки навкруги.
      Отакої, тут не мілко
      І не видно береги.
      Добре, що кмітливий змалку,
      Знаю краля не втекла.
      Обернулася в русалку
      І за пивом попливла.

      Приспів:
      У курортний ми роман мало віримо,
      Та любов накрила нас несподівано.
      Хвилі грають полонез і п'янять вином.
      Хай любов єднає нас, чвари йдуть на дно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Притча -
      В домініканській обителі, в місті Мілані,
      створював дивний стінопис художник один.
      Декілька років натхнення і вічність чекання -
      учень Андреа Вірокіо, прАвника син.

      "Тайну вечерю" писав Леонардо да Вінчі,
      в фарби оливкові вмішував сонми ідей.
      В натовп ішов, зазирав перехожим у вічі,
      щоб віднайти на апостолів схожих людей.

      Ці персонажі йому позували опісля,
      хтось на Андрія* подібний, а хтось - на Петра**.
      Перед Христовою стратою скорбне застілля,
      трапеза - хліб і вино, та вселенська жура.

      Постать Ісуса писав із вродливого хлопця,
      що у соборі співав херувимські псалми.
      Ангельські риси були у того італійця,
      сяяли очі любов'ю, страждання слізьми.

      Тільки лишилося намалювати Іуду,
      та відповідної зовнішності не було,
      Щоб зобразити на розписі жадність, облуду,
      зради жорстокої, зречення підлого зло.

      Довго шукав у злочинних місцях і в'язницях,
      через три роки нарешті натуру знайшов.
      У безпритульного погляд колючий і ниций,
      очі пусті, на руках запеклась чужа кров.

      Глянув безхатченко на ту картину зухвало:
      - Я вже був тут, впізнаю, - і скривились вуста.
      - Ви, живописцю, із мене того малювали,
      що у середині фрески.
      - Ісуса Христа?!

      Андрій* - апостол
      Петро**- апостол
      12.06.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    301. Дружок
      В однієї подружньої пари
      Десять років дітей не було.
      Дні летіли, як чорні примари,
      В смутку сивім марніло чоло.

      Щоб самотність не гризла віднині,
      Та знедолені сльози щодня,
      Чоловік за сто гривень родині
      На базарі купив цуценя.

      Зразу в домі засяяло світло,
      І потіха й відрада земна.
      Пролетіли жнива непомітно...
      Виріс песик...Настала зима...

      За Дружком доглядали завзято
      І водили гуляти за став.
      Та нарешті, із неба на свято,
      Бог їм донечку подарував.

      Утішалася, навіть, собака.
      Підійшов... і обнюхав маля.
      Скавучав, ревнував, часто плакав,
      Та обрубком коротким вихляв.

      Молоком пахло в хаті й любистком,
      Щастя й радість наповнили дім.
      Пес підкрався тихцем до колиски
      І лизнув немовля, та утім -

      "Фу!" - волала сполохано мати,
      Батько тріснув по носі - "Не смій!"
      Став відтоді на вулиці спати
      В лютий холод, лихий сніговій.

      Визирав з буди злякано. Вітер
      Розливав з миски вбогі харчі.
      А Дружок ніс ховав у лахміття,
      І стеріг все обійстя вночі.

      Так минули зими хуртовини,
      І ніколи ніхто не зігрів.
      Десь пів рочків було вже дитині,
      Як пололи в полях пирії,

      Залишивши Марусю у ліжку.
      (Міцно спала кровинка мала.)
      Бігав пес по городах, обніжках -
      Докучала ядуча бджола.

      - Ти дивися, як пес шаленіє -
      Говорила дружина, - ось бач,
      Столочив огірки і шавлію,
      Скільки вкладено праці... хоч плач!

      Йди поглянь на дитину, Миколо,
      Досапаю й пізніше прийду.
      Нахилилася вкотре додолу,
      Щоб зірвати, бур'ян, лободу,

      Й чує постріл і крик чоловіка -
      Зрозуміла, що сталась біда.
      Вбігла в двір, зі слізьми на повіках,
      Перелякана жінка бліда.

      А Микола тремтів... пурпуровий...
      Пояснив, що він бачив, як пес
      Вибіг з хати, пащека у крові,
      Тож застрелив, і хай йому грець!

      Уявили маля псом роздерте
      І страхалися в хату ввійти,
      Де витав дух жахливої смерті,
      Домовини ввижались, хрести.

      А коли увійшли, ані звуку...
      Та дитина - здорова, жива!
      На підлозі убита гадюка
      І відірвана псом голова.

      Не суджу я мораллю нікого,
      Тих гріхів має кожен сповна.
      Та вбивали Дружка ще до того,
      як з рушниці дуплет* пролунав.

      Дуплет* - вистріл з двоствольної рушниці
      7.06.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Осенняя зарисовка
      Дышат дымом равнины привольно
      в день угрюмый, ненастьем несносен.
      Как ранимо, любимый, как больно
      провожать в путь - янтарную осень.

      Отцвели георгины, и ветер
      можжевельника ветви сутулит.
      Все восторженные междометья
      скрылись пчёлами спящими в улей.

      Тонут листья кленовые в луже,
      протянув в подаяньи ладони.
      Облаков одеяло верблюжье
      в небе стряхивает межсезонье.

      Льют дожди вперемежку со снегом,
      солнце кутая в наволок серый.
      Прячет вечности Альфа, Омега
      за печалью былые потери.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    303. Шипшина
      Я, так на ластівку хотіла бути схожа,
      на крилах сподівань злетіти над полями,
      рікою - змійкою, у тихий день погожий,
      вбираючи акацій запахи духмяні.
      Чи комашиною сховатися в намисті
      роси, у жовтій порцеляні горицвітів.
      Росту колючою шипшиною у місті,
      і відшуміло у мені бентежне літо
      тією зливою, що падала додолу
      на кучері шовкові та обличчя світле.
      Колошкала в садах пахучу матіолу,
      суцвіття липи напувала нерозквітле.
      Бриніла в лопухах, в ожині тупотіла,
      відлунювала в серці спраглім, після скресла.
      На хмаровинні вишита сорочка біла,
      дуга веселки - кольоровим перевеслом,
      висить на бірюзовім ситечку безмежжя
      і прикрашає світ красою неземною.
      Купається в ясі моє лівобережжя,
      а ти милуєшся, як завше, тільки мною.













      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Хвороба Альцгеймера
      До будинку для літніх людей на світанку
      день у день до дружини приходив дідусь.
      Відчиняв тихо двері : "Вітаю, Оксанко!
      Як здоров'ячко, мила?" - всміхався у вус.

      А вона дивувалася, не впізнавала.
      Придивлялась до рис, що ясніли теплом.
      Годував її з ложки, вкривав покривалом,
      припадав до щоки сивочолим чолом.

      Він дивився у вицвілі очі, а бачив
      синьооку красуню, таку молоду.
      Зігрівав її руки цілунком гарячим,
      шепотів їй на вушко: "Ще завтра прийду".

      А коли повертався додому, спитали:
      "То чому ж Ви приходите кожного дня?
      Все одно ця старенька Вас не пам'ятає,
      хто провідував вчора і де вся рідня."

      І дідусь відповів: "Хай свій вік доживає,
      посміхається сонцю без смутку й жалю.
      Мені досить того, що її пам'ятаю
      і ще досі цю жінку жалію й люблю.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    305. Сама
      Я прийшла у цей світ сама
      Й полишатиму наодинці,
      Як настане остання зима,
      І чекатиме смерть на зупинці.

      І ніхто не зарадить тому
      Доленосному, чорному дійству.
      Обірву, врешті-решт, - тятиву,
      Що єднала мене із суспільством.

      Не чекаючи гарних промов,
      Ні про що не жалкуючи всує.
      Все пізнала - і зраду й любов -
      Поміж злом і добром балансую.

      Може, декому й не додала
      Цукру, меду, лимону до чаю.
      Ідеальною я не була,
      Намагалася бути, я знаю...

      Не шукала широких доріг,
      Без полуди на оці - планиди.
      Світять кожному зорі вгорі,
      Від народження й до панахиди.

      26.05.2021р.







      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    306. Від серця до серця
      І

      Розбилося зими холодне скло,
      Відлига із дахів збирає краплі.
      Шпак розганяє зоряним крилом
      Купчастих хмар незграбні дирижаблі.

      І чути переливи за селом,
      Чудесної мелодії спектаклі.
      Нарцисово довкола зацвіло,
      Метелик жваво пурхає в коноплі.

      Чому ж пече жаливи печія,
      У грудях терпне в ці прекрасні миті?
      Коли стрімка несе нас течія

      І божевільно хочеться любити?
      Перелісками дихає рілля,
      Птахи кружляють вальси у блакиті.

      ІІ

      Птахи кружляють вальси у блакиті,
      Витьохкують сопрано солов'ї.
      А нам з тобою всесвіт підкорити,
      Нічне свавілля, хвижі степові.

      Пегас не креше зорі з-під копита.
      В сузір'ї Діви зупинивсь в імлі.
      Туманом сивим небосхил прошито,
      Пливуть у вічність білі кораблі.

      Я пригорнусь до тебе, сині очі
      Блищать і випромінюють тепло.
      Сльоза ятрить в зеленій поволоці,

      З повік блаженство літеплом стекло.
      Мольфар зірницю, зливу напророчив -
      Впади, коханий, сонцем на чоло.

      ІІІ

      Впади, коханий, сонцем на чоло.
      Хай зайчик сонячний вуста голубить.
      За вікнами гриміло, відгуло.
      Не йди у ніч, до чарівної згуби.

      В її ігристому бокалі - зло,
      Чаклунка пристрасна тебе погубить.
      Не так приваблює душі нутро,
      Як діаманти і звабливі губи.

      Чому б і нам у райському саду,
      Те яблуко спокус не надкусити?
      Крізь снігопади я до тебе йду,

      У вельоні - маруни, льоноцвіти.
      Ясним промінням відведи біду.
      Мені без тебе у печалі жити.

      ІV

      Мені без тебе у печалі жити.
      Плести з думок рожеве макраме.
      Хіба ж нудитись хочу, дивний Світе,
      Та чи снага зажуру омине?

      Не всі горять глибинні манускрипти.
      Обличчя амнезій не осяйне.
      Властиво нам радіти і тужити -
      Будь щирим і ніхто не дорікне.

      Гучна симфонія розбудить ранок.
      Не скнітиму віднині, хай житло
      Наповниться дурманним майораном,

      Запахне ладаном і джерелом,
      Усмішка мила полікує рани -
      Між нами веремії не було.

      V

      Між нами веремії не було, -
      Ножі по черзі не кидали в спину.
      В бурхливе море човен занесло,
      У вир круговороту безупинно.

      Згубили береги, міцне весло,
      Та поталанило в лиху годину.
      Триматися за бірюзове тло,
      Солоного безмежжя, мов рибини.

      З безодні вийшли - Аполлон, мій бог,
      Вродлива, фантастична Афродіта.
      Нас повінчала хвилями обох

      Самотина планидою не спита.
      Нам Бог подарував життя у борг -
      Ромашки, беладонна, маки - в житі.

      VI

      Ромашки, беладонна, маки - в житі,
      На скрипках грають коники хмільні.
      Згадай, кохались ми несамовито,
      Неначе перед смертю, любий мій.

      Нас не розлучать відьми-ворожбити,
      Негод мінливих вересневі дні.
      Конваліями пахне стигле літо,
      Ряхтить в неопалимій купині.

      Шукає пару лебідь білокрилий,
      Лелека в танці в'ється над гніздом.
      І нам би лебедіти в щасті, милий,

      Черпати втіху золотим цебром.
      З живого зерня квітка народилась,
      Дощі життя кропили помелом.

      VII

      Дощі життя кропили помелом,
      Втрачала пелюстки на підвіконні.
      Тягнулася до райдуги стеблом
      І ніжилась курчатком у долонях.

      Не завше на коні, а під сідлом.
      Частіше естрагоном на осонні.
      Здіймала вітром хвилі над Дніпром
      Пила отруту з чашечки бутона.

      До того, як побачила тебе,
      Мій янголе, надія непохитна,
      Твоїх очей привілля голубе

      Свічею палахтить в моїй молитві.
      В цілунках танув лагідний щербет.
      Ніч розсипала зорі оксамитні.

      VIII

      Ніч розсипала зорі оксамитні,
      Стелив серпанок теплий кашемір.
      Перебирав легітко струни лютні
      І скрапували вірші на папір.

      Курсивом дивного пера графіті
      Вітіювато, щедро, вір-не-вір,
      В натхненні оживали розмаїтнім
      зворушливі слова і строф клавір.

      Хоч тиша теж спроможна зазвучати,
      Жаданий, ще зіграй мені на біс.
      Скинь камінь з шиї і залізні лати,

      Пшеницею у серці колосись.
      Цнотлива, недоторкана, строката
      Злітала мрія в неосяжну вись.

      IX

      Злітала мрія в неосяжну вись
      У па-де-де крутила піруети.
      Яку поезію, ти подивись,
      Я створюю для тебе, мій поете.

      Сліпою кішкою була колись,
      І слів не вистачало для сюжетів.
      Та якось ти цитриново наснивсь.
      Не підрізай мої думки на злеті.

      Бо не теленькну, спокоєм замру.
      Писала кров'ю оди бурштинові.
      Ховала, наче зброю в кобуру.

      У затишнім, смарагдовім алькові.
      Нанизувала перли на струну.
      Весна пісні сплітала колискові.

      X

      Весна пісні сплітала колискові,
      Буяла скрізь відрада неземна.
      Корицею у пагонах магнолій
      Притихла загадкова таїна.

      Що за декор? - міркується поволі,
      Природа сотворила, я ж сумна.
      Стою у спеку й дощ без парасолі,
      На перехресті долі, крижана.

      А пам'ятаєш травень високосний?
      У непідкупній вірності клялись.
      Пліткарки вже перемивають кості

      Крадеться зради кровожерна рись.
      Гладенька шорстка, ікла, кігті гострі.
      До серця серцем щемно притулись.

      XI

      До серця серцем щемно притулись.
      Розвіялась мани омана чорна -
      В моїй уяві зникнула кудись.
      У вітах захлинається валторна.

      Всі сумніви розвію - підкорись.
      Ярило перемеле смуту в жорнах.
      На яблунях ще зріє падолист,
      До осені далеко. Неповторно!

      Бубнявіє жасмин, бузок - цвіте.
      Не осипає пелюстки лілові.
      Всевишній в кожній гілці проросте,

      Пульсує у судинах пурпурових.
      Те щиросердне почуття святе.
      Квітує ніжність в малиновім слові.

      XII

      Квітує ніжність в малиновім слові,
      Бентежна, життєдайна благодать.
      На солодко-медову хіть умовив,
      Ще й досі руки чуйністю тремтять.

      Провини серця вибілить Покрова,
      Нас не торкнеться гаспида печать.
      Одягнемо ураз вінці тернові.
      Байдужості сльози не проливать.

      Плете павук зі срібла павутину.
      Не втримає душі кремезна кліть.
      Орфей співає пісню лебедину,

      Струмком грайливим в горах жебонить.
      Міцніше обіймай мене, єдиний.
      Допоки не порветься щастя нить.

      XIII

      Допоки не порветься щастя нить,
      Гірка розлука розум не затьмарить.
      Нехай жура ядуча не гнітить,
      Не зупиняють дихання примари.

      Мені любов з чужих долонь не пить,
      Топити трепетом холодні хмари.
      Нелегко нам, та знаю пощастить.
      Закінчиться війна, хвороби, чвари.

      Між раєм й пеклом світ наш опинивсь.
      Та нам зривати грона калинові.
      Весна розмаєм квітне серед нив,

      Як нареченамв чарівній обнові.
      Господь на радість нас благословив,
      Дай золотитись у твоїй любові.

      XIV

      Дай, золотитись у твоїй любові!
      В багнюці грузнула, крихких снігах.
      І врунилася в котиках вербових,
      Несла суму на згорблених плечах.

      Колола пальці об голки соснові,
      Плекала долю на семи вітрах,
      І відділяла зерня від полови,
      Душі не продавала за мідяк.

      Сполохані думки не відпускала,
      Неначе голубочків у зело.
      Тупила в бур'янах залізні рала.

      На довгій ниві безліч полягло,
      Хоч інколи для світу горя мало -
      Розбилося зими холодне скло!

      XV
      Магістрал

      Розбилося зими холодне скло,
      Птахи кружляють вальси у блакиті.
      Впади, коханий, сонцем на чоло.
      Мені без тебе у печалі жити.

      Між нами веремії не було.
      Ромашки, беладона, маки в житі.
      Дощі життя кропили помелом,
      Ніч розсипала зорі оксамитні.

      Злітала мрія у безмежну вись.
      Весна пісні сплітала колискові .
      До серця серцем щемно доторкнись.

      Квітує ніжність в малиновім слові.
      Допоки не порветься щастя нить,
      Дай, золотитись у твоїй любові!

      26.03.2021р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    307. Вареники
      Мамо, наліпи вареники
      Під'їжджаємо до Жмеринки.
      Хочеться з суницями,
      вишнями, чорницями,
      лівером, картоплею,
      з шварочками й морквою.
      З сиром і родзинками,
      з різними начинками.
      Я приїду з кумом,
      ти ж дурниць не думай.
      Не забуть про м'ясо,
      збігай, мам, за квасом
      і пивком холодним,
      дуже кум голодний.
      Набери із бочки
      солені грибочки.
      Та дивись, щоб сало
      кошеня не вкрало,
      бо без сала радо
      кум за стіл не сяде.
      Націди з бідона
      пляшку самогону,
      краще, мам, дві склянки.
      Запечи кров'янки!
      Що сидіть без діла!
      Блін... мобілка сіла...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    308. Парадокс
      - Це - парадокс,
      чим старшою стаю
      тим більше, Мань,
      цікавляться мужчини.
      В метро заходжу,
      зразу всі встають,
      на зебрі переводять
      без причини.
      Підносять сумки
      до під'їзду. Мань,
      раніше не було
      такого зроду,
      і в молоді роки,
      таких зізнань
      в симпатії...
      вже не дають проходу.
      Ще створюю
      фурори дотепер.
      (У санаторії
      була інтрижка).
      Крутився біля
      мене кавалер,
      і все вмовляв,
      щоб не вставала з ліжка.
      Тримав за руку,
      інший, як в кіно,
      про біль сердечний
      натякав щоразу.
      Свого старого
      кинула б давно!
      - То лікарі, Петрівно!
      - От зараза!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    309. Прелюдія осені
      Я знала цю фею, - десь бачила.
      Ішла понад гаєм у сукні червленій.
      Волосся спадало, з ясного чола,
      У погляді хмари, зернини у жмені.

      Озимі засіяла на цілині,
      зібрала врожай із ланів сивочолих.
      Війнула хустиною - грак вдалині,
      жалобним хрестом, наче то її доля.

      Позолотила дерева усі,
      розсипала листя - зібрала гербарій.
      Зітліли троянди в холодній росі -
      грибними дощами, туманами марять.

      Розправила крила, спурхнула з землі.
      Над куполом церкви, злетіла у висі.
      Без неї миттєво світ, вицвів, змалів.
      Прелюдія осені у падолисті.

      15.03.2021р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    310. Право на щастя

      Чи маємо право на радість, любов?
      Чи, мо, животіти донині,
      у горі, печалі, щоб світ не знайшов
      в жіночому щасті - провини.

      Ви хочете болю?, Згорьованих сліз?
      Хтось каже - здуріла ця жінка!
      Не бавить онуків, дратує усіх -
      абсурдна її поведінка.

      Піщані бархани будує зі слів
      і зводить повітряні вежі.
      Хоч рима невдала з одних дієслів:
      "кохає...голубить... мережить".

      І безлад у домі й не тільки у нім,
      а ще в голові та коморі.
      Мандрує планетою, у голубім
      плескається чайкою в морі.

      Лопати не брала до рук. Копаниць
      немала вона, певно, зроду.
      Годує з долонь жовто-перих жар-птиць,
      спускає віночки на воду.

      Жартує блаженно, а крижму на смерть
      ще й досі собі не купила.
      Фарбує повіки і губи, круть-верть,
      у дзеркалі бачить лиш крила.

      Хоч зморшки від сонця і сніг сивини -
      втішається. Чим же радіти?
      На сході війна, гинуть доньки, сини,
      а чи у АТО її діти?

      Захмарні платіжки на воду і газ,
      а їй, хоч би що, все малює
      на чорній ріллі волошковий пейзаж,
      за все вдячна дню... Алілуя!

      І жінку цю било паліччям, либонь,
      життя, - не впадала у відчай.
      Допоки не гасне лампади вогонь -
      палай і в любові освідчуйсь.

      15.03.2031р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. На добру ніч...
      На добру нічку,
      мамо, надобраніч.
      Вже оксамити
      вкрили небозвід.
      Цвітуть, мов айстри,
      зорі полум'яні.
      Ніч огорнула
      кольоровий світ.
      І причаївся спокій
      у гніздечках,
      Лиш соловейко
      тьохкає в саду.
      Так само лунко,
      як моє сердечко,
      коли за щастям
      благодатна йду.

      Лоскоче ніжність -
      самоту на віях.
      Калганом пахне
      в лузі сон-трава.
      Допоки милий
      від любові мліє,
      знайду для нього
      райдужні слова.
      Матусю мила,
      ти ж мене навчила
      любити всесвіт,
      пісню чарівну.
      То ж дай в дорогу,
      лебединні крила,
      щоб повернути
      молоду весну.

      На добру нічку,
      рідна, не тривожся,
      На те і літо,
      тепле, щоб цвісти.
      Вплету серпанку
      срібло у волосся
      і перейду із
      Місяцем на ти.
      Затихли верби,
      не шумлять тополі,
      В ставку гойдають
      хвилі - береги.
      Моя душа, на
      перехресті долі
      мене зустріне,
      поки до снаги.

      14.03.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Своєму серцю заборон не ставлю...
      Своєму серцю заборон не ставлю,
      лечу назустріч вітру, смерчу, зливі.
      Буття мене загартувало сталлю,
      огуди не боюся, бо - щаслива!

      А ханжі ті, що кажуть: "непристойно
      в такому віці ягідки збирати",
      нехай подивляться на світ, як гойно*
      він роздає старим деревам шати.

      Цвітуть сади і не рахують ліку,
      столітні лози виноград тримають.
      Будують гнізда зоряні шуліки
      й гойдають небо неземного раю.

      Від білого ще відрізняю чорне -
      в бабусі не записуюсь раніше.
      Тоді життя - цікаве, неповторне,
      коли у ньому є любов і вірші.

      13.03.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    313. Він тільки - друг
      Здавалось, друзі ми, не більш,
      в кафе розмови про буденність.
      Мій візаві цитує вірш:
      натхненно, чуйно, незбагненно.

      Про погляд голубих очей,
      і невзаємність почування.
      Піє для іншої Орфей,
      між нами тільки - спілкування.

      Хіба, що друг, і що з того,
      що в мене блузочка зваблива,
      і завиточок на чоло
      спадає з русих кіс грайливо.

      І руки ходором тремтять,
      коли до губ фужер підношу.
      Мені давно за ендесят -
      несу свою жертовну ношу.

      Не раз спіткалась об асфальт,
      окропом обпікала пальці.
      Не з тими вальсувала вальс -
      затих рояль, скінчились танці.

      Навіщо, серцем не збагну,
      віч-на-віч - сповіді покути?
      Найкращий друг, але чому,
      боюсь до нього доторкнутись?

      10.03.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Музика світання
      Доброго ранку, коханий!
      Б'ється світанок у шибку.
      Біло-рожеві тумани
      роси милують, і скрипку
      світ дістає, чуйно грає,
      Dolce* мотиви, піано.
      Слів тільки не вистачає
      в ранок цей обітований.
      Лоскоту шепоту поруч,
      гойдалок над небокраєм.
      Крила відрощую. Вгору,
      подумки, любий, злітаю!
      Над зачарованим плаєм,
      берегом, спраглим озерцем.
      Кручі, кичери долаю.
      Музика вічності ллється.
      Струни проміння сусальні,
      доторком будить фон Вебер**.
      Й перші думки музикальні,
      нотами сиплються з неба,
      проліском ніжним, про тебе...

      Dolce* - ніжно, ласкаво
      Карл Марія фон Вебер** - композитор

      9.03.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Запах любові
      Моє серце ще пахне твоїм,
      поцілунки п'янкі відчуває.
      Ніжність в погляді - льон-голубім,
      розіллялась квітучим розмаєм.

      Дотик рук джерелом струменить,
      камертоном вібрує щемливо.
      Ми плекаємо зоряну мить,
      а все інше для нас неважливо.

      Ти і я... навіть всесвіт затих,
      причаїлась душі птаха-синя.
      На вервечці словес чарівних,
      сердолікові зорі віднині.

      Хто кохання у неба благав
      на весні черемшиною мліє.
      У судинах пульсує снага,
      тиск зашкалює - драматургія.

      Що нам осуд, пліток помело,
      (не вп'ялися кайдани в зап'ястя).
      Поміж нами олжі не було -
      дивовижна любов, подих щастя.
      6.03.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    316. Не соромся сказати - люблю
      Добери променисті слова
      до натхнення крилатої рими.
      Доторкнися душі - джерела,
      і не бійся здаватися дивним.

      Смолоскип запалив Прометей,
      в небесах срібний полиск заграви.
      Не ховай магнетичних очей,
      за високим парканом обави*.

      Трунку м'ятного я пригублю
      при сторонніх п'янкими губами.
      Не соромся сказати: "Люблю",
      якщо хочеш мене до нестями.

      Хай нам заздрить шляхетний бомонд,
      що вбиває кохання у лоні.
      Наша ніжність - чаруючий сон,
      матіолою слів на осонні.

      обава* - страх




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Матуся - оберіг
      Матуся, бабця, роду оберіг -
      усмішка добра, хусточка картата.
      І туляться до неї з року в рік -
      дорослі діти й милі онучата.

      Накриє стіл, чекатиме гостей
      на пироги, ватрушки і не тільки.
      Глибока мудрість осяйних очей,
      і ніжні руки люблячої жінки.

      Зігріє серцем і пораду дасть,
      до Господа звернеться з молитвами.
      В тяжкі часи біди, сльоти нещасть,
      усі летять, як журавлі, до мами.

      Відкриті двері завше для рідні,
      а світло у вікні - надії пломінь.
      І ллються сльози, і пісні рясні
      з джерельної душі, неначе повінь.

      Хоча з роками у волоссі сніг
      і зморшка смутку на чолі тривожна.
      Її любові вистачить на всіх -
      обняти всесвіт матінка спроможна.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    318. Вона хотіла
      Він так жагуче, солодко її любив,
      та оминати інших не збирався.
      Вона ж чекала райдуг і шалених злив -
      жіночого незвіданого щастя.

      Ділити яблуко спокус на двох одне,
      не озираючись в самотні зими,
      і смакувати разом чорне Каберне,
      з богемського кришталю, без причини.

      П'яніти від очей - лавандових заграв,
      вдягати сукню з декольте відвертим.
      Щоб пелюстки із губ кармінових зривав
      і малював сердечка на мольберті.

      Вона хотіла - світлих кольорів
      і кобальтових тіней надвечір'я.
      Та не знайшла, помежи пустирів,
      його душиці - приворотне зілля.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Спокусливий
      Хоч на картах таро ворожи,
      Дама пікова - горда, свавільна.
      Нащо я тобі, правду скажи? -
      Не розбещена, тиха, наївна.

      У очах глибини таїна,
      і минулого глею сум'яття.
      Неможливо дістатися дна
      заплутавшись у білім лататті.

      Як покличеш, ураз прилетять
      легкокрилі, спокусливі феї.
      В хтивім серці блудниці печать,
      і на тілі відбиток лілеї.

      Не знайдеш ти, а втратиш, повір,
      бо прозріння наступить, як осінь.
      Хоч метелик приваблює зір,
      в його лоні прожерлива гусінь.

      Кропив'янка* збирає пилок,
      неважливо з якого тюльпана.
      То не солод - отрути ковток...
      сон... іллюзії Фата-моргана...

      Кропив'янка* - яскравий метелик






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Згорьований
      Думку пряду на кужіль,
      після в'яжу з руна свити.
      Час не вигоює біль -
      просто звикаєш з ним жити.

      Згадую очі ясні,
      мамине миле обличчя.
      Бачу в оманливім сні
      янгола із потойбіччя.

      Крила розправить й мене
      в ніжних обіймах затисне.
      Мов у саду сколихне
      небо заквітчані вишні.

      Щемно на серці в цю мить.
      Пам'ять голубить минуле.
      Дощ за вікном цебенить -
      душу ховаю у вулик.

      19. 02.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    321. Не чіпай лелеку
      Залиши ти лелеку у спокої.
      Не скуби ти душі, бо, тобі
      не дістати, літає високо він,
      полюбив небеса голубі.

      Птах шугає над брудом, суєтністю.
      Розрізає крилом небозвід.
      Поміж твердю земною і вічністю
      спрямувавши зіниці на схід.

      Скільки раз в нього цілились недруги,
      руйнували гніздо вороги.
      Чорногуз поривався до райдуги,
      все прекрасне йому до снаги.

      Від тривог його серце розчахнуто,
      хоч несе радість в кожну сім'ю.
      Не чіпай бо, лелека той запросто
      може вбити ядучу змію.

      18.02.2021р.









      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    322. Подрузі
      Про тебе думаю весь час,
      моя подруженько вразлива.
      Не підберу потрібних фраз,
      що обпікають, мов жалива.

      Лиш смуток каменем важким,
      у невигойних грудях тисне.
      Не спопелить образа в дим
      душі перлинного намиста.

      Між нас не було таїни,
      і лабіринтових оказій.
      Немає смертної вини,
      Голгофи біль ятрить наразі.

      І сльози витоком буття
      на білому, як сніг папері.
      Як відімкнути каяттям
      зачинені на клямку двері?

      17.02.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    323. Дай Боже, цьому чоловіку...
      Дай Боже, цьому чоловіку
      пізнати щастя неземне,
      гойдати радості без ліку,
      плекати сонце чарівне.

      Щоб з міді ніч кувала зорі,
      день первоцвітами дзвенів,
      аби не знав сувою горя -
      буяв каштаном навесні .

      Злітав орлом у піднебесся
      і віршем радував Парнас,
      щоб вітром пахнуло волосся,
      і смолоскип в пітьмі не гас.

      Дай Господи йому натхнення,
      п'янких співанок, срібних нот.
      Щоб не кололи душу терня,
      від втрат печалі та скорбот.

      Не бачив супостатів зроду,
      і заздрісних очей туман.
      Щоб дарували нагороди
      за неабиякий талант.

      В човні надій за видноколи
      несла любові течія.
      Не забував мій друг ніколи,
      що в нього є - блаженна я.










      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    324. Сновидіння
      Сльози розсипали очі ці -
      сивий туман поволокою.
      Може, мольфари зурочили,
      відьми позбулися спокою.
      Ніч огорнулася саваном,
      присмерку хижими тінями.
      Кучері пахнуть не ладаном -
      липовими сновидіннями.
      Морем солоним не вистудиш
      душу згорьовану в безладі,
      знову принаджує вись туди,
      де загубили пух лебеді.
      І цитриніє удосвіта
      ранок за горе-фіранками,
      живить парцелами досита
      росами, вітром, фіалками.
      Обрій викохують промені,
      білі черемхи, черешні теж.
      Стукають в двері зачинені,
      щоб обійняти, урешті-решт.

      15.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Благаємо у Бога...
      Благаємо у Бога благ земних,
      у дзвони б'ємо, ниці чолобитні.
      І я стою у церкві серед тих,
      хто каяття плекає у молитві.
      Гріхи не кидаю в святий вівтар,
      оголена іду на зустріч світлу,
      безодні оминаючи тартар,
      жах балансуючи на лезі бритви.
      На сповіді оплакую жалі,
      та вірю свято в долю соколину,
      бо все, що маємо на цій землі.
      не забереш з собою в домовину.
      Ліпи себе з любові і добра,
      світи для інших в непроглядні днини.
      Тебе Господь для вічності обрав,
      людино.

      14.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. У день святого Валентина
      Сніжило в небі неозорім,
      мороз - художник пейзажист,
      на шибці малював узори,
      вервечки зоряних намист.

      Вихляла румбу хуртовина,
      гнав лютий хмари навісні.
      У день святого Валентина
      на землю падав чистий сніг.

      І нам було з тобою тепло
      в обіймах щастя, любий мій.
      Віч-на-віч - казка, слів забракло,
      цілунку мед - звабливий хміль.

      І не надихатись жаданням,
      не всолодитися життям.
      Звучить мелодія кохання
      гучним органом почуття.

      Пестлива ніжність лебедина
      блаженством огорнула мов,
      на простирадлі, в цю хвилину,
      розсипала жасмин - любов!

      13.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Вовкодав
      Син приніс із лісу
      Цуценя вовчиці.
      Кинув жирну кістку,
      Вилив борщ у миску.
      Прив'язав до плота,
      Посадив у буду.
      Ніяка сволота,
      Красти більш не буде.
      Вовкодав не пудель,
      Навіть не вівчарка.
      Сторожити буде
      За помиї й шкварку.
      Годував, як зграю,
      Назвав - "Генералом".
      Злодії в сараї
      Всіх курей покрали.
      Вовк - одна насмішка.
      Заведемо - лайку.
      Хижий звір й на кішку
      Навіть, і не гавкнув.
      Не діждешся дяки,
      Хто про вовка мріє.
      Звір той, не собака,
      Гавкати не вміє!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Не перша я і не остання
      Не перша я і не остання,
      за мною руїни століть.
      На маківці неба світання
      у білих одежах стоїть,
      розправивши крила надії,
      мій янгол, як святість ікон -
      престол милосердя месії
      і демонів злий легіон.
      Я поміж землею і небом
      на тлі рубікону вагань,
      де кривди дорога ганебна
      веде до палацу бажань,
      а правди до сліз і страждання.
      Яким же маршрутом іти?
      Не перша я і не остання.
      Світи мені Боже, світи!

      23.01.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Школа
      Троянди зібрані в саду
      в букет, і я за руку,
      дорогою життя веду,
      у перший клас - онуку.

      Шкільний дзвінок, щаслива мить,
      школярики веселі.
      У серці спомин шелестить
      буквариком в портфелі.

      Пенал і зошити нові,
      шовковий бант у косах.
      Всі сни мої жоржинові -
      каліграфічний опус.

      Брунатна дошка в класі тім,
      і вчитель, добрий, строгий,
      огризком крейди - "мама", "дім",
      зворушливо виводить.

      І тридцять милих оченят
      гризуть складну науку.
      Це на перервах гомонять,
      а зараз ані звуку.

      У старших класах, інша річ,
      могли бешкетувати.
      І зізнаватися щорік
      в симпатії дівчатам.

      Ще й досі веснами живе
      у споминах минулих
      наш дружний клас - десятий - В,
      плюс... мінус...крапка... нулик.

      22.01.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    330. За блаженством у черзі
      Гаргульї* крилаті, тремтіння долонь,
      тернові сновиддя колючі.
      А ніч підливає оливу в вогонь,
      палає, пече іще дужче.
      Давно б все зітліло, забулось, а ні!
      Дуби наді мною кремезні,
      гудуть півстоліття, і сниться мені -
      стою за блаженством у черзі.
      Навколо людва, за гріхи продають -
      заможним, красивим, надійним.
      Хтось лізе без черги, розхлюпує ртуть: -
      "Залиште, хоч краплю надії!"
      Дісталось й мені, хоч накрапує дощ,
      не срібний - важкий, монотонний.
      З душі пил змиває, з обвуглених площ.
      Ховаю під серцем ікони,
      зернятко надії, всевишню любов,
      божественні дзвони червлені,
      причастя святе - кров і плоть молитов,
      і часточку проскури в жмені.

      Гаргулья* - міфічна істота

      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Щедрі та багаті
      Так, не легко нам живеться,
      та не голодаєм!
      Є картопля з оселедцем,
      хліб, сіль з короваєм,
      борщ і гарбузове зерня,
      квашені томати.
      Хоч і пенсії мізерні
      і малі зарплати.
      Ягоди, грибочки білі,
      (ліс нам в допомогу).
      П'єм святу водичку - в силі -
      дякувати Богу.
      Замінили газ на дрова,
      інтернет на книги.
      Де живе вкраїнська мова,
      там є й мамалиґа.
      Нам потрібен мир для щастя,
      у гаях - зозуля.
      Олігархам, хай тим трясця,
      у кишені - дуля.
      А ми будемо співати,
      берегти родини,
      серцем щирі та багаті -
      гордість України!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Старі світлини
      В старенькім альбомі, розчулені миті
      зібрало по крихтах, минуле життя.
      Ромашки і маки застигли у житі
      і я з ними поряд - сердечна, проста.

      Розпущені кучері, очі зелені,
      на щічках рум'янець, невже це теж я?
      І яблучка райські, і жолуді в жмені -
      збирає гербарії стигла земля.

      Світлини пожухлі рубцями на долі.
      Надірваних, вицвілих безліч, дивлюсь...
      покійна бабуся на них сивочола,
      і в галіфе, вічно юний, дідусь.

      Всміхаюся щиро, із братом на дровах,
      на іншій світлині, смішна, років сім.
      На задньому плані черешні в обновах, -
      цвіте білорунно наш батьківський дім.

      Чиє ж то весілля? - мене за баяном
      ледь видно, я граю, мабуть, - полонез.
      Розмиті обличчя за сивим туманом,
      той спомин колишній у пам'яті щез.

      Матуся сестричку за ручку тримає,
      а тато мене, ще малу, на руках.
      І спогад летить журавлем небокраєм, -
      в очах незабудки, полин на губах.

      21.01. 2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. На відстанні мовчання
      Буріє вечір, зірка сяйна
      у небі краплею сльоти.
      Я знов на відстанні мовчання,
      в тенетах болю, самоти.

      Згущає тіні у кімнаті
      полудою тутешня ніч,
      і тільки думи пелехаті
      поназлітались зусебіч.

      Всі олов'яні і брунатні,
      а світлих серед них нема.
      Ясніти піснею не здатна,
      в душі безодня, мла німа.

      Не блисне сухозлотом небо,
      розсипавши ясну зорю,
      бо та, що ближче коло тебе
      шепоче уночі - "люблю".

      В омані глухне піаніно
      і чорно-білих клавіш сміх,
      а я чекаю божевільно
      на білий сніг, на білий сніг.

      19.01.21р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    334. Життя - мить
      Твій годинник йшов повільно,
      вибивав сріблясто - дзвін,
      та час мури безнадійно,
      перетворює на тлін.

      Навесні гуляла вітром,
      абрикосою цвіла.
      Не натішилась, а літо
      роси витерло з чола.

      Осінь - золото збирала,
      додавала сивини.
      Утекло води чимало,
      крапля - мрій, цебро - вини.

      Обірвалась ветха нитка,
      хуртовинами зима.
      Мить життя промчала швидко,
      обернулася - нема...

      Шлейф минулого сум'яття,
      молитов холодних - твердь,*
      все згоріло у багатті,
      лиш душа здолала - смерть.

      твердь* - небо

      18.01.21.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Щедрий вечір
      Небо трусить сніг лапатий,
      розсипає чисту вату
      на дерева і дороги -
      час подякувати Богу.
      Я іду защедрувати
      до кумів, близенько хата.
      Зорі - казкою містерій.
      Лунко стукаю у двері.
      На поріг кума виходить,
      у світлиці чути говір.
      Я вклоняюся, вітаю,
      кум - чарину наливає.
      На столі всього чимало:
      копчена пахвина, сало,
      шинка, м'ясо і ковбаси -
      уплітають гості ласо.
      Жирна в холодці гомілка,
      самогон, вино, горілка,
      і шампанське, і перцівка -
      може луснути печінка.
      Гуска з чорносливом, шуба,
      подивитись навіть любо.
      Скумбрія і оселедці,
      пироги й теляче серце,
      відбивні, форшмак, опеньки,
      і млинці, і фрикадельки,
      голубці, смачні салати -
      чом би не защедрувати...
      Я співаю, - дайте гроші,
      якщо щедрі і хороші,
      і веселі, і завзяті -
      хай в душі квітує - свято!
      В серці - неймовірні ружі,
      щоб любили не байдужі,
      щастя сяяло у хаті,
      радощів було багато!
      У хліві: кролі, корови,
      кури, свині, сіно, дрова.
      Бог беріг від зла і бід,
      щоб міцнів наш родовід,
      панував мир у родині.
      Будьмо! Слава Україні!!!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Новорічний
      В Новий рік рушай, Плането,
      без боргів і без печалі!
      Хай прозаїків, поетів,
      небеса благословляють!

      Тих, хто бореться за правду
      на війні за - Україну!
      За Софію і за Лавру,
      рідну стоптану стежину.

      Обігрій, Творець, голодних,
      хворих, ницих і відрадних.
      Від одчаю у безодні
      втративши вогню Свічадо!

      Боже правий, милосердний,
      дай надію на спасіння!
      Вирви із корінням "терня",
      що вбивають покоління.

      Хай настане мир крилатий
      на землі і всі народи
      будуть Бога прославляти,
      берегти дітей, природу!

      І радіти сонцю й зливі,
      росам, травам пелехатим.
      Хай живуть усі щасливо!
      Лине пісня в кожній хаті!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Заздрість
      Забиваєш цвяхи у серце -
      нелукавим, ясним, блаженним.
      Посипаєш пекучим перцем
      абрикосові сни даремно.

      Хтось в натхненні розраду бачить,
      котить вгору Сізіфа камінь,
      відкриває світи незрячим,
      свічі ставить за мир у храмі.

      І долає гірські вершини,
      рік бурхливих круті пороги,
      в небо грізне на крилах лине,
      каяттям б'є у дзвони Богу.

      Творить чудо на струнах срібних,
      на лелек в небесах чатує,
      у колисці гойдає ніжність,
      Промовляє: - "тебе люблю я."

      Заздрість зводить хрести Голгофи,
      гострить брусом тупу сокиру.
      Ти шукаєш в сонетах "блохи",
      а хтось істину й душу щиру.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    338. Я буду поряд
      Я буду поряд в радощі і горі,
      у мушлі шум прибою ми знайдем.
      Допишемо на хвилях акваторій
      історію любові, вірша - щем.

      Над місяцем літатимем - колібрі,
      збираючи нектар солодких снів.
      Чумацький шлях нам гратиме на лірі
      зворушливі мелодії дощів.

      Зоря стелитиме покров сусальний
      з мереженої срібної парчі.
      І ти зриватимеш із губ вінчальних
      до забуття цілунки уночі.

      А я дивитимусь в глибоку прірву
      твоїх очей небесну каламуть
      допоки в чудеса кохання вірю
      допоки в серці райдуги цвітуть.

      31.12.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    339. Сокровенне
      Розсипалось небо на друзки,
      над головою, щоб знала,
      не можна тягти самотужки,
      по дерну цілинному рало.

      Кохала - красивих, зрадливих
      і тих, хто мізинця не вартий,
      Люби шоколад в чорносливі,
      дивись на палаючу ватру.

      Навчись розбиратися в людях -
      дитинна, довірлива, щира,
      Далека від словоблуддя,
      близька до неволі, зневіри.

      Порви ненависну світлину,
      розбий старомодні лорнети,
      стань світлом, натхненням невпинним,
      ясною зорею поета.

      Себе полюби, незалежно
      від того, що скажуть мудріші.
      Руйнують слова - легковажні,
      а зводять мости й зАмки - вірші.

      Скинь мотлох думок у багаття,
      молися щодня сокровенно.
      Встань, люба, у чергу за щастям,
      там вистачить сонця стражденним.

      31.12.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Передноворічна феєрія
      Зазирнула казка зранку
      у віконні шиби.
      Розтулила я фіранку
      в затишок садиби.

      Вільха вітами маніжить,*
      об небесні схови
      вибиває ветху ніжність
      із перин пухових.

      Й сиплеться сніжок пухнастий
      з лантуха-подушки -
      прибирають рай перистий
      Божі попелюшки.

      Доокола тихо, чисто,
      сивий жевжик** гоже
      перламутрове намисто
      у пучечки в'яже.

      І ялина розпашілась
      на дубар-морозі.
      Неба просинь стала біла -
      Новий рік невдовзі.

      Миколай дитячі мрії,
      кутає в цукерки.
      І летить душа у вирій,
      барвним феєрверком!

      маніжити* - бити
      жевжик** - горобець


      09.12.2020р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Петрівна
      Раз Петрівна подалася
      на елітний Спа-курорт,
      відпочити при нагоді
      від набридливих турбот.

      Витрачала щедро гроші
      на голки, масажі.
      За готівку - терли, м'яли,
      кутали у грязі.
      На новітні процедури -
      статки викидала.
      Брали всі не по тарифу
      й решти не давали.
      Ставили п'явки і бджоли,
      ще чогось багато.
      Можна було б за ті кошти
      "Жигулі" придбати.

      У готелі до Петрівни
      залицялись хлопці.
      Коньячку пропонували
      випити по стопці.
      Не така Петрівна - хвойда,
      щоб піти на зраду,
      й на чужих міняти свого -
      голову сільради.
      Тож зустрівшись з чоловіком
      кинулась на груди.
      - Ти за мною сумувала?
      - Ну... а, як же - всюди!
      - Чесно в ресторан ходила?
      - Тільки на масажі.
      - У кіно, театр, танці?
      - Що ти, любий, кажеш?
      Не ревнуй мене надмірно,
      я твоя навіки,
      не якась там вертихвістка,
      що шукає втіхи.

      В двері стукають... Заходить
      коліжанка близька,
      із курортниці не зводить
      заздрісні очиська.
      - "Як Петрівно, відпочила?" -
      а та їй зухвало.
      - Розкажу тобі відверто -
      всім підряд - давала!
      Екстрасенсам, санітарам,
      масажистам і швейцарам
      Тому, тому, й тому!
      Уявляєш скільки грошей,
      з яким настроєм хорошим
      їхала додому?

      - Ой, Петрівно, хто б подумав,
      гарна, роботяща
      і в селі ніхто не знає,
      що така гуляща.

      Чоловік не те намислив
      про свою дружину,
      та й угрів у ліве око
      вірну половину.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Ігуана і Іван
      Друг подарував Івану -
      симпатичну ігуану.
      Влаштував терарій дома,
      чистив кліть, міняв солому,
      годував мошвою звично,
      ящірку ту екзотичну.
      А рептилія зубата
      полюбляла в спальні спати
      і хазяїна щосили
      за мізинець укусила.
      Розізлився той скажено,
      та тваринка дуже чемно
      подивилась на Івана,
      і хоча боліла рана,
      пожалів він бідолаху,
      бо дракониха із жаху
      пильно заглядала в очі
      лагідно і дні, і ночі,
      ніби то її страшенно
      палець той болів щоденно,
      й не загоювався місяць.
      Не знаходила вже місця,
      за хазяїном тихенько
      бігала, неначе ненька.
      Він на кухню чи у ванну,
      а вона за ним позаду.
      Дуже віддана тварина
      ніби шкодувала - "винна".
      Навіть плакала бувало,
      сльози капали - страждала.
      Та коли рука розпухла,
      він звернувся до хірурга.
      Лікар подививсь уважно,
      розпитав про ігуану
      й розповів жахливі речі.
      Та отруйна потороча
      йде за жертвою охоче,
      бо Івана з'їсти хоче.

      Не всі люблячі і вірні,
      тож не будьте ви наївні!

      15.12.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Лілея
      Поцілована небом краса - кажуть люди,
      дехто заздрить охоче пелюстям лілеї.
      Бо вона несподівано квітне у грудні
      білосніжною ніжністю в оранжереї.

      І розносить парфуми терпкі, маслянисті,
      благодатні, солодкі, п'янкі, беладонні.
      Торфом здобрюють - корінь, міндобривом - листя,
      зігрівають, аж сліпне, на штучнім осонні.

      Та колись відцвіте навесні не тремтливо,
      (п'є із лійки і шланга хлоровану воду,) -
      небокраю і вітру, зірничної зливи,
      бурштинового сонця не бачивши зроду.

      14.12.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    344. Прозаїк і любов
      У перукарню збігала, зробила макіяж,
      вдяглася у коротку сукню, в сіточку панчохи.
      Намріяла жагу кохання, увійшла у раж.
      Збрехала чоловіку, що ночую у Явдохи.
      Наприскала кругом "Шанель" - парфуми чарівні
      й примчалась за любов'ю до письменника галопом.
      А цей "придурок" цілу ніч розповідав мені,
      як козаки розбили москалів під Конотопом.

      13.12.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    345. Ожеледиця
      Закрижаніло... каток... авжеж?
      День зацукрований у ванілі.
      Кидають жереб з густих небес,
      піками вниз сталактити крівлі.

      Склом ожеледиця, мовчки йду,
      боязно впасти на брук додолу.
      Холодно, в серці моїм слюду
      не загорнути у матіолу.

      Руки заклякнули, мозок стих,
      Грудень любов роздає в кредити.
      Мабуть, найбільше кохають тих,
      хто дозволяє себе любити...

      12.12.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    346. Таргани
      В бабці з дідом восени
      завелися таргани.
      Кинулася зразу
      нищити заразу.
      "Примою", бурою,
      "Рейдом", кислотою,
      дустом, "Дихлофосом".

      А таргани тимчасом
      плодяться. Нечисть клята,
      нема на неї ката,
      не склала лапи жодна,
      гуляє де завгодно
      наївшись хімікатів.
      Осіла в теплій хаті,
      не здохла - знахабніла.
      Лиш діда отруїла!

      Дід якби не пив вино -
      врізав дуба вже давно!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Не бійся сказати люблю
      Не бійся любові, вертатись додому,
      упасти з вершини у прірву потому,
      діставшись болючого дна.
      Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
      у небо блаватне злітав наче птаха,
      і не шаленів од вина.

      Носив за собою суму безнадії,
      плекав молитовно нездійснені мрії,
      тікав од проблем у запій.
      У церкві за ворога свічку не ставив,
      на сповіді сльози скидав, наче гравій,
      і гриз чорноземний пирій.

      Витягував друга з вогню в чисту воду,
      а рідних ховаючи за огорожу,
      в натільний зневірився хрест.
      За істину бився, окраєць хлібини,
      і думав про очі сапфірово-сині,
      що ваблять красою небес.

      Не бійся любові...

      04.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    348. Навпроти він
      Навпроти він... вино і груша зріла
      в скляній тарелі на краю стола.
      Живицею до нього прикипіла,
      лілейну ніжність в серці берегла.

      Дивилася у очі бірюзові,
      в коловорот шукаючи на дні
      перлинні мушлі, зоряні левкої,
      морських глибин корали чарівні.

      Він посміхався і відводив погляд.
      Лякався, що побачу таїну
      бермудів і невиплаканий спогад.
      Зі скель жаги у чорторий пірну.

      І зачарую вигинами тіла,
      на сьоме небо відведу, а там -
      розтану стеарином і зомлію
      розливши на канапі фіміам.

      Заволодію простором невпинно
      і приручу до пестощів, а втім,
      боявся, що назве свою дружину,
      так випадково, іменем моїм?

      09.12.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    349. Важкий вибір


      - Зустрічаюсь одночасно
      з мужиками обома!
      Коля - гарний, Вітя - класний.
      Вибрати кого? Сама
      не збагну. Микола в сексі
      лагідний, мов кошеня,
      а у Віктора є - "Мерсік",
      хоч у ліжку - маячня,
      необтесаний і грубий.
      Дай пораду, де моє?
      - Не страждай дурнею, люба!
      Чоловік почує - вб'є!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Наболіло
      Пробач, білий світе, мабуть, наболіло,
      прокралася в душу безбарвна зима.
      Так сліпнуть від снігу, коли біло-біло
      усе навкруги й інших фарб більш нема.
      І смуток лягає на плечі нудьгою,
      на вії сльотою, на серце синцем,
      морозним припаєм, водночас жагою -
      в застуджених грудях нестерпно пече.
      Хоч не вередлива, аби вимагати
      і пролісків ніжних під снігом крихким,
      не сніжку холодну, а сонце за ґрати
      хоч інколи кидай мені серед зим.

      04.12.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Грішна
      Чого минуле те перебирати
      і порпатись в брудній білизні болю?
      Картати, звинувачувати й лати
      тягнути у майбутнє за собою.

      Так схибила, гріхи збирала: чорні,
      рожеві, жовті, голубі, червлені.
      Аби забилося життя у лоні
      потрібно впасти з цноти в гріх смертельний.

      По полю мінному і гострім лезі
      пройшла босоніж, щоб ніхто не бачив.
      Можливо, хтось судив про мене - крейзі,
      шалена, недолуга і ледача.

      Не кається, душі не очищає
      молитвою і ладаном церковним.
      Над піснею ридає від одчаю,
      а над небіжчиком сльози не зронить.

      Все вірно, розкажу вам навіть більше,
      бо завше поділюся тим, що маю
      і на столі, і в серці. Тільки - вірші
      втоптати у багно не дозволяю.

      І бити при мені малу дитину,
      старих людей і кволих зневажати.
      І на поталу кидати хлібину
      ту, що у скруту випікала мати.

      Рубати батьківську стареньку липу,
      Здирати шкіру з вбитого тюленя.
      Від щастя хрипоти до горя схлипу
      Бог у душі моїй, в очах зелених.

      3.12.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    352. Океан душі
      Не відпливай до іншої води!
      Маяк хоч вказує шляхи додому,
      та повертає нас вряди-годи
      до жадібних джерел болючий спомин.

      Я океан, а не ставок жалів,
      що зором осягнути птаха в змозі.
      Топила паперові кораблі
      не я - розбурханих цунамі сльози.

      То вітер хвилі гнав на береги,
      аби каміння штормом шліфувала,
      і якорів залізні ланцюги
      зривала із фарватеру. Бувало,

      тонуло сонце у безодні-мжі,
      зірниці палахтіли наді мною.
      Ти спрагло пив оман, а міражі -
      не вгамувать солоною водою.

      01.12.2020р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    353. Альков кохання
      Ми нарізно плекали світ до того,
      як доля привела нас у альков,
      де в раюванні сяйва золотого
      іскрилася загравою любов!

      Зоріла, пломеніла, огортала
      теплом самотні душі на землі,
      і місяцем - небесного кресала,
      запалювала зорі у імлі.

      І кришталевих бра яскраві свічі,
      лише для нас обізнаних, тремких,
      беззахисних, сліпих у протиріччях,
      в любові - щирих, відданих, палких.

      В обіймах поцілунків, щебетання
      ми пишемо удвох, як ти хотів,
      цю чарівну історію кохання
      на чистім простирадлі почуттів.

      Від сліз блаженства до сльози розпуки,
      лише один необережний крок,
      та небо відчуває серця стукіт -
      Святу любов благословляє - Бог!
      30.11.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    354. Паркові озера
      В "Паркових озерах" причаїлась тиша.
      Явори високі спокій стережуть.
      Все заполонила голубе узвишшя,
      Від землі до неба - хмарна каламуть.

      Де-не-де на дерні поруділе листя,
      Паморозі іній посріблив газон.
      Лавочка холодна, сутінки імлисті,
      В сумочці настирно дзвонить телефон.

      На бруківці круки й голубина зграя,
      (Не кидає птахам крихти сухарів -
      Жіночці: мобільний, вітер дошкуляє,
      Кутає у комір, аж до самих брів

      Зморене обличчя сповнене печалі).
      Зазирнути в очі сквирі,* наче - гріх.
      Та летять з безодні пелюстки азалій** -
      Падає на чорні коси білий сніг.

      сквира* - негода
      азалія* - квітка

      30.11.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    355. Трагедія

      Дзвонить чоловік дружині!

      - На стілець сядь, мила!
      Горе в нас, біда віднині!
      Й жінка уявила:
      що їх кум попав під потяг,
      донька під машину,
      не дай Боже, на роботі
      хтось підстрелив сина...

      Чоловік волає в трубку:
      - виклич допомогу!
      Слизько, впав зламав я руку!

      - Хух... ну слава Богу!




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    356. Не твоя
      Не ходи вервечкою за мною,
      заросла стежина лободою.
      Не столочена трава зелена -
      не твоя кохана наречена.

      Розгулялось літечко розкішно,
      та чомусь на серденьку невтішно.
      Від жури верба ховає личко -
      не твоя білява молодичка.

      Соняхи на сонці засмагають,
      вітер задрімав у тихім гаю.
      Морем синім птаха занудила -
      не твоя лебідка білокрила.

      Бджоли розгуділися довкола,
      п'є росу гортензія шовкова.
      По воді ставка - латаття й ряска.
      Не твоя русалонька любаска.

      Бузина розкрила парасолі.
      На розпутті розійшлися долі.
      Не твоя принцеса, королева,
      а хто в тому винен не суттєво.

      24.11.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    357. Поки про мене думаєш
      Артеріальний знов тиск низький,
      клаустрофобія туги.
      Тишу б лещатами стиснути,
      смуту свічею обвуглить.

      Хай на дев'ятому поверсі
      небо лежить на долоні.
      Пише курсивом на атласі,
      ніч мемуари безсонні.

      Осінь тенетами сум снує,
      палить гербарії жовтня.
      Поки про мене ти думаєш,
      я на землі не самотня!

      Доки кохаєш мене одну
      й сняться пахкі маргаритки.
      Літо своє я наздожену.
      Будемо щастя творити!

      23.11.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    358. Коли я піду
      Мороз на порозі збирає завії,
      клубочиться в комині ватра.
      Коли я піду, ти усе зрозумієш,
      якою була й чого варта.

      Ти звик, що я кішкою поряд з тобою -
      шовкова і очі вологі.
      Попереду морок, минуле сувоєм,
      не видно сліпому дороги.

      Ні ґраток на вікнах, ні варти на дверях,
      не стане й сльоза на заваді.
      У білу крупину прийдешніх містерій
      ступлю. Чи наважусь насправді?
      22.11.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Між мною і небом
      Між мною і небом гнучка тятива,
      бодай не порветься завчасно,
      допоки вплітаю у вірші слова
      й лелію трояндове щастя.

      Вночі прокидаюся, передчуття -
      безсоння землі відчуваю,
      а ранок для серця фарбує життя
      смарагдовим буйством розмаю!

      Минулого літа стрімку течію
      вже не наздогнати та вірю,
      у срібний дзвіночок поезію цю
      віллю, як останню надію.

      І буде над світом ліричний мотив,
      гучним благовістом дзвеніти.
      Планиду в долонях Господь освятив,
      ясним помаранчем в зеніті!

      20.11.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    360. Огорну тебе теплом
      Огорну тебе теплом,
      неймовірною любов'ю,
      Нахилюся над чолом
      й витру смуток сивиною.
      Задрімаю на плечі,
      безтурботно, як дитина.
      Буду вогником свічі
      палахтіти безупинно.
      Посміхатися тобі
      і кружляти над паркетом.
      Пити очі голубі,
      душу пестити сонетом.
      Нісенітниці нести,
      й колючки зривать зі стебел.
      Та шукатиму кути,
      щоб сховати біль від тебе.

      19.11.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    361. Ружа
      Була колись ти ружею,
      що пнулася до неба.
      Рукою хтось байдужою
      зламав красиві стебла,

      в землі лишивши корінця,
      та навесні опісля,
      пелюстям відродилася,
      зростивши гостре вістря.

      Пахтіла знову благістю
      між бур'янами й кмином.
      Чіплялась за патерицю*
      уже старого тину.

      Плелась все вище, квітами
      рясними дивувала.
      Дощами вмита чистими,
      та холоди настали.

      Природа жалить боляче,
      вмить заморозить віти.
      А серце Богу молиться,
      над задубілим світом...

      Патериця* - палка

      19.11.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Білим на білому
      Перший сніг, заметіль,
      сліпить очі, сльозяться на вітру,
      наскрізь дме навкруги,
      увірвалась раптово зима
      в моє місто осіннє,
      у жовто-гарячу палітру
      понасипала крейди,
      інакшої фарби нема
      окрім білої в неї. Ну, що ж
      почнемо все спочатку -
      чистий аркуш паперу
      і світлі думки наче сніг.
      Тільки білим на білому
      ти не побачиш відбитку
      різнобарвних слідів,
      що для світу поет приберіг.

      18.11.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Ляшкевичу Володимиру - головному редактору
      Дорогий, шановний редакторе "Поетичних Майстерень" пане Володимире! Хочу Вам щиро подякувати, що дослухалися до мого прохання і підвищили статус Ярославу Чорногузу! Дуже приємно, що наші думки співпадають і що сайт - "Поетичні Майстерні" підтримує поетів, які давно на сайті, пройшли чималий вишкіл, набулися досвіду та зросли у поетичному слові, які заслуговують на нагороди такі, як підвищення статусу!
      Процвітання Вам, міцного здоров'я, щастя, любові, осяяних поезій!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Не ридай
      Не ридай, моя ластівко, смуток мине,
      перша зморшка, так личить печалі.
      Об дороги круті, тільки оком моргнеш,
      не одні ще зітруться сандалі.
      Кожен хрест свій несе від народження й до
      тих хвилин, що закриють повіки.
      Та в дуплі сива пташка в'є тепле гніздо,
      щоб прикрасити щебетом віти!
      Так і ти грізні будні добром звеселяй,
      і дивуй всесвіт серця красою.
      Тільки той восени позбирає врожай,
      хто саджає і сіє весною.
      Не зважай на вітри, буревії і град -
      сильний духом і хмари розвіє!
      То погана прикмета вертатись назад.
      Йди крізь біль, де любов і надія!

      17.11.2020р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    365. Болісний
      Душа скніє, мре від печалі,
      а що ж буде далі, що далі?
      Зникають вродливі, найкращі,
      у смерті роззявленій пащі.
      Сліз море, мій Боже, навіщо
      красу забираєш навічно?
      Любили і мріяли жити,
      збирати волошки у житі.
      Співати зворушливо, щемно,
      молитися небу блаженно,
      чекати на щастя і літо.
      А нині вінки - горе-цвітом.
      У серці роз'ятрені рани,
      риданнями над образами.
      Лежить в домовині сосновій -
      прекрасна троянда любові!

      16.11.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Моє містечко зорепадів
      Щоб загубити перевтому
      вгорі небесної безодні,
      вертають мандрівців додому
      всі стоптані шляхи господні.

      Туди де небо середмісця
      запалює паєтки срібні.
      Зоря виблискує, іскриться,
      мов кришталева люстра Відня.

      Містечко тихих зорепадів -
      чудове, затишне, привітне.
      П'янка півонія відрадна,
      в душі любов'ю, щастям квітне.

      Моя мелодія вінчальна,
      поліської землі криниця.
      Садів - таємна сповідальня,
      що все життя казково сниться!

      13.11.2020р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    367. Різні
      У тебе очі голубі,
      її оливково-зелені.
      Плекає осінь у журбі,
      а ти не дивишся на неї.

      Ти любиш - борщ і пироги,
      вона - цукіні і маслини.
      Хліб, сіль і присмерки нудьги
      ви ділите наполовину.

      Її печаль більш не твоя,
      і радість, теж із інших весен.
      Любила слухати рояль,
      дивитися на цвіт черешень.

      Ти в телевізорі весь день
      телепрограми обираєш.
      Жалієшся на тиск, мігрень,
      вона ж над віршами ридає.

      Говориш, що дружина - клас,
      що завше чистий, свіжий, ситий.
      Все так, але, на жаль, весь час
      нема про що поговорити.

      12.11.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Безсоромник

      Як у нашого у Женьки -
      рудокосі і шатенки,
      і біляві, і чорняві,
      лисі, гладкі, кучеряві,
      і фігурні, і товстенькі,
      і худющі, як опеньки.
      Молоді, підстаркуваті,
      флегматичні, і завзяті,
      і розумні, і не дуже
      із Євгеном - палко дружать.
      Щирі і сором'язливі,
      симпатичні й некрасиві,
      холостячки і заміжні,
      мазохістки дивовижні.
      Зростом куці й височенькі
      зранку бігали до Женьки.

      Яких тільки не було,
      а тепер пусте село.
      І багаті і убогі
      наставляють Жені - роги.
      Галі, Мані, Каті, Тані
      у Єгипті, чи Ірані,
      у Італії й Парижі
      заробляють на стриптизі.

      Не кусає Женька губи,
      безсоромник - у Гей - клубі.
      Є товар на всі смаки -
      не страждають мужики!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Солодкий букет любові
      Застигне день у безгомінні,
      розсипле сонця куркуму
      на хризантеми білопінні.
      З твоїх долонь букет прийму.

      Промовиш: "це тобі, кохана,
      пахкий, любові ясен-цвіт!"
      В очах іскринка полум'яна,
      виблискує, як малахіт.

      І буде радість вереснева
      чудові квіти берегти.
      Поставлю в вазу кришталеву,
      на підвіконні самоти.

      І милуватимусь щоразу,
      торкаючися пелюстків.
      Хоч висохнуть росини-стрази,
      та не зів'яне ніжність слів,

      що ти даруєш повсякчасно,
      так само щиро, мов букет,
      солодке, дивовижне щастя -
      зізнань цукатовий щербет.

      10.11.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    370. Багряний
      Йдемо алеями у парку,
      рука в руці твоїй - теплом.
      Ген, хмара схожа на байдарку,
      керує вічністю веслом.
      Везе за обрій кучугури,
      ось-ось впаде на землю сніг.
      І я тулюся в день похмурий,
      до тебе, ніби уві сні.
      Спадають жовті шальки з клена,
      світ гасить свічку воскову
      і скрапує сльоза червлена
      у ще смарагдову траву.
      Відтінки полисків у вітах -
      коралові і золоті.
      Ми дихаєм одним повітрям -
      в любові дивних шепотінь.
      В багрянець осінь одяглася,
      кружляє з листопадом вальс.
      Так мало треба нам для щастя
      і так багато водночас!

      9.11.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    371. Скарб
      Сину у в'язницю написала мати,
      що без нього важко землю обробляти.
      Вже давно сусіди садять бараболю,
      а її скрутило від спинного болю,
      хоч бери лопату й падай на межу.
      Пише син: " Чим можу, тим допоможу!
      Пам'ятаєш, мамо, обшук в нашій хаті?
      Треба на городі докази шукати.
      Викопаєш частку заживеться знову,
      вистачить на трактор і нову корову!"

      Тільки листоноша зачинила двері,
      як город скопали - міліціонери!

      Вигадка на користь, невеликий гріх.
      Все ж таки синок, чим міг, тим допоміг!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Світлина
      Чоловік на "Сайт знайомств" -
      зареєструвався.
      В профіль викапаний - Фокс,
      логін просто - Вася!
      Як побачила світлину
      симпатична Тая,
      то відразу ж на імтимну
      зустріч натякає.
      За порадою прийшов
      наш герой до тата.
      - Крається душа у кров,
      є одна кирпата.
      Дуже хочу з нею я
      зблизитись, й так далі...
      А світлина ж не моя -
      співака з Італії.

      - В тебе краще синку є
      за "смазливі" риси.
      В Конго звозиш - наплює,
      що старий та лисий!

      Фокс - герой фільму




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    373. Чекаю
      Серед голубого плаю,
      пристані свічних надій,
      я тебе давно чекаю
      в білій блузочці лляній.

      Флейта грає безупинно
      занотовані пісні.
      І пливуть в печаль полинну
      день за днем, за кроком - дні.

      Виглядаю, сподіваюсь,
      заплітаю в коси цвіт -
      бузини і молочаю,
      дивини кармінний глід.

      Вітром вистудивши душу,
      захмелівши від отав,
      кутаю в вербу плакучу
      всі жалі. Якби ж ти знав,

      як впадаю за тобою,
      туго, втіхо неземна.
      Осінь кропить день журбою,
      а тебе нема й нема!

      Загубила в лузі щастя -
      золоту обручку мрій.
      Посивів так передчасно
      в чистім полі деревій.

      Сонечка не видно. Далі
      наливаються свинцем.
      Розсипає дощ коралі -
      срібні сльози похапцем.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Віагра


      Кілька років у подружжя не було інтиму.
      Побували в екстрасенса, з'їздили до Криму.

      Навесні дружина каже свому чоловіку:
      «Ігноруєш, забуваєш про любовну втіху.
      Тож, купи собі «Віагри» - бачу не спроможний!
      Сам не гам і куму заськи, а хіба ж так можна?»
      І спромігся він пігулки у аптеці взяти,
      та не знав, що буде з ними у «рулетку» грати.
      Як в інструкцію поглянув на побічні дії -
      три косини стали дибки, й висипались вії.
      Так, «Віагра» ефективна від безсилля, втоми,
      але ж інколи бувають болісні судоми.
      Кропив'янка, набряк квінке, астма алергічна.
      Думай пити чи не пити, от ділема вічна.
      Чоловік, як навіжений, кожен день читає,
      як «Віагра» на печінку і нирки впливає.
      На міхур, на шлунок, м'язи, зводить до ікоти,
      найстрашніше - діареї, тиску та нудоти.
      Кілька раз на рік дружина лащилась до нього,
      навіть, на причинне місце, закладала ноги.
      Чоловік її цурався, й ніби сам не проти,
      та раптово пригадає про тиск і нудоти!

      Кілька років у подружжя не було інтиму.
      Побували у ворожки, з'їздили до Криму.
      А коли в дружини дуже голова боліла,
      чоловік нарешті зваживсь на рішуче діло.
      Жінка каже: « ти до мене сильно не тулися!
      Вчора термін у «Віагри», як на зло, скінчився!»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    375. Примадонна
      Пишалася словесністю Корова:
      - Я, - незрівняна, в мене лепська мова!
      Харизматична, все іде від серця -
      створю шедевр - сам чорт не розбереться.
      Невігласи - поети віртуальні,
      штампують вірші про любов - банально!
      Хупавий стиль! Та де там Півням й Осам
      поезію відчути, це не просто.
      На божий дар, лиш відгук: - "Геніально!
      Феноменально, вишукано, пані!"
      Бо, так і є! Я зріла примадонна!
      На голові корови вже корона,
      але не приховати роги гострі!
      Даруйте їй, коли заходить в гості.
      Корова є - корова, кожен знає,
      де ходить, там свої млинці лишає!

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Лікувався
      - Що з тобою трапилось,
      чоловіче добрий?
      Сонечко затьмарило,
      у понові мовби.
      Знову мучить печія!
      ( горе думи роєм).
      Чим же ти, душе моя,
      як рояль розстроєний?
      Будуть пролежні, вставай,
      вимови хоч слово!
      Слізно смикаю. - Ай... ай!
      - Що зчинилось, Вово?
      Бігаю, мов золота,
      з ложкою сметани.
      - Любий, відкривай вуста,
      може, краще стане?
      Певно грип! Кидає в жар -
      "Ковід" - день останній!
      Рот відкрив - який удар!
      Рідний в зюзьку п'яний!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Танцюй...
      Танцюй, щасливице, весільний вальс.
      Кружляй і підкидай жарини в груди,
      допоки гарна в профіль і анфас
      й милуються тобою світ і люди.

      Фату цнотливу вітер не зірве,
      сама сховаєш у пустім комоді.
      І понесе на крилах до небес
      тебе медовий місяць насолоди.

      А після плід любові - немовля,
      безсонні ночі, пелюшки, мігрені.
      Святкуй, кружляй допоки ще земля
      з-під ніг тікає стрімко, наречена!

      В краси весняної короткий вік,
      (літа немилостиво вроду крадуть.)
      Прийде з роботи рідний чоловік
      і ти помітиш на губах помаду.

      І будуть сльози каяття, а втім,
      й тебе ніхто за зраду не осудить.
      Все буде, люба, у житті твоїм,
      але такого вальсу більш не буде.

      30.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Діамантовий
      Не запитуй мене, де так пізно була
      і чому діамантами очі іскряться?
      Я шампанське пила із того джерела,
      що дарує чаклунці божественне щастя.

      Не казала нікому й тобі не скажу,
      де рожеві фламінго купаються в росах,
      й фантастичні наяди на туги стежу
      розсипають коралі надій вінценосних.

      Мерехтить на повіках блаженна сльоза,
      зорепадом спалахують миті казкові,
      й дивовижно небесних очей бірюза
      розчиняється терпко в смарагді любові.

      Де сновиддя туманні з нуги й молока
      благодаттю ночей всолодитись не можуть.
      Виноградна лоза й кожна жінка тремка
      без кохання дурманного - глечик порожній.
      29.10.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    379. А я йому скажу
      Цей чоловік колись любив мене,
      а зараз просто дивиться на фото.
      Ледь впізнає, минуле мовчазне
      відлунням болісним - душі скорбота.

      Води багато утекло... Граки
      верталися бузковою весною.
      І я про нього думала ж таки
      хоч інколи і фарбувала хною

      волосся посивіле кожен раз,
      як сподівалася, що обізветься
      й затихне річка повені образ
      у листопаднім шелестінні серця.

      І він згадає, надішле листа,
      чи серед ночі зателефонує.
      А я йому скажу, що вже не та,
      у мене інший є, його люблю я.

      А я йому скажу, - немає меж
      всім нашим сумнівам і протиріччям.
      В одну ту саму річку не ввійдеш
      двічі...

      29.10.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    380. Криниця любові
      Уже птахів не чути голоси,
      довкіл сапфіровий туман розлігся.
      В мені, пшеничним зерням прорости
      і я залишу справи всі на після.

      І прилечу на крилах мрій, бо ти
      човном потонеш у морській безодні
      без весел і розправлених вітрил -
      моїх обіймів не замінить жодна.

      І не розвіє ніжністю жалі,
      не відшукає у душі родзинку.
      На двох кохання ділить врожаї -
      медових динь і смутку павутинку.

      Я та криниця, що немає дна,
      не випити повік - насолодитись.
      Глибока, невичерпна таїна,
      жага любові - пий, мій ненаситний.

      28.10.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Бабине літо
      Пожовкло волосся, мов листя кленове,
      навколо очей ниточки променисті.
      Бабуся потрапила в казку чудову,
      їй так до лиця кольори падолиста.

      Беретик із фетру, пальто старомодне,
      в руках повідочок, коричнева сумка.
      Вона пересічна, тутешня, природна,
      як вицвілі сльози, роз'ятрена думка.

      А поруч із нею грайливе створіння,
      вихляє обрубком хвоста, цю дворняжку
      колись підібрала у пору осінню,
      скорботу холодну, коли було тяжко.

      Усіх поховала в сиру домовину -
      єдиного сина, сестру, чоловіка.
      Гіркої печалі одвічну провину
      самій залишилось сьорбати до віку.

      А песик її відбіжить погуляти
      і знов повернеться захеканим, наче,
      боїться згубити дорогу до хати,
      й поглянути вкотре чи бабця не плаче.

      Ні! Сонячний зайчик в очах волошкових,
      виблискує ніжністю і оксамитом.
      Так щемно, зворушливо і калиново
      старенька прощається з бабиним літом.

      26.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Закоханий поет
      Сам Бог водив його пером барвистим,
      чудові перла сипались з небес до ніг
      парчевою габою падолиста,
      аби природою він надихатись зміг.

      Й поет вкладав у кожне слово щирість,
      перемежовуючи з крапками й тире.
      То птахою злітав в безмежний вирій,
      то плакав над строфою так, що серце мре.

      Його душа окрилена, на злеті
      складала чуйні вірші, зоряні пісні,
      плела корону із вінків сонетів,
      та тільки не мені, та тільки не мені...

      27.10.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    383. Доторк
      На відстані не страшно, навіть, масно
      торкатись виразок чужих насущних.
      А ми з тобою розіп'яли душі,
      образи келих випили завчасно.

      Один без одного не можем жити,
      нездатні дихати, не те що бути.
      Де б не ходили, а усі маршрути
      ведуть до неба і любові скиту.

      Хоч зайвого наговорили в герці,
      (слова не люблять рибою мовчати).
      То ж я скажу, - не кинути за ґрати
      ту музику, яка хвилює серце!

      Струна мелодії проста, лірична
      магічно пестить пелюстком лілеї.
      Ти піснею б торкавсь душі моєї -
      а я б пір'їнкою твоєї - вічно.

      25.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. У світі
      Планета Земля не єдина родина.
      Домівки людей потопають в деревах.
      Криниця, лелека, порічка під тином,
      Онуки і люблячі діти, а рейвах

      І безлад, неспокій у душах постійний,
      Нам не розгребти скільки б не намагались.
      У світі іуд - катаклізми і війни
      Під спів молитов і церковних хоралів.

      По трупах не йдімо крізь відчай і терня
      Без сліз сповідальних і сумнівів жодних.
      У світі добра - сіють янголи зерня
      Для всіх безпритульних, сліпих і голодних.

      Журавчик у небі лише чорна цятка,
      Та хто упіймає, той серцем радіє.
      У світі любові - життя-немовлятко
      В колисці пуховій гойдає - надія.

      22.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Кручина
      Страшно до потери
      мысли кутать в дрожь.
      Я закрою двери...
      Больше не войдешь
      ты легко, небрежно,
      светлый, озорной,
      не промолвишь нежно,
      хорошо с тобой
      снова у камина
      посидеть любя.
      Увела кручина,
      пела для тебя
      тихой ночью лунной
      о любви земной,
      лирой семиструнной
      завладев душой.
      Осень будет злиться,
      обрывать листву,
      клена шуба лисья
      взмокнет на ветру.
      Я пойму, что надо
      улететь дрозду.
      Вишня за оградой
      зацветет в саду
      по весне, так мило.
      Крылья обрету!
      Сердцу опостыло
      хоронить мечту.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. Прозріння
      Від мольфарки відунки очей не ховай
      за лаштунками смутку побачить
      сіромашне минуле, сирітства одчай
      і, мов гейзери сльози гарячі.

      Як впускала без дозволу в дім чужака,
      а у душу нікого ніколи.
      На смарагдовій райдужці доля гірка
      розіллялася плямою крові.

      За зеленими лінзами - постать біди,
      не затулять її окуляри.
      Там келоїдних згоїн пошерхлі сліди
      і безсонних ночей канделябри.

      Із небес прибула, подолавши літа,
      щоб осліпнуть від світу провини.
      Мабуть, бачила, як розпинали Христа,
      й іменують тебе Магдалина?

      Йшла за Господом слідом і миро несла,
      перед смертю омила тілесне.
      Ти причастя пила із Його джерела,
      щоб прозріти, коли він воскресне.
      20.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Ти звикаєш
      За вікном знов накрапує мжичка,
      осінь вабить стриптизом в дібровах
      та лягає на згоране личко
      листопадна хандра тимчасова.

      Надвечір'я морозивом тане
      в піднебесній креманці блискучій.
      Ти звикаєш без мене коханий,
      як звикають до втрат неминучих.

      18.10.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Поэт
      (Посвящается другу)

      Улетели на юг журавли, слякоть, осень в разгаре,
      облака гонит ветер - кудрявых овец череду.
      Рассыпают дожди незабудки на тихом бульваре,
      фонари приуныли и листья уснули в саду.

      А ночной человек в ночь идет, чтобы душу стреножить,
      чтоб никто не мешал мысли прятать в малиновый джем.
      Собирать звездопад, как мурашки на собственной коже,
      сердцем впитывать грусть и ночную тоску, а затем...

      На бумагу класть фразы, обронены кем-то в подъезде,
      (позаимствовать чье-то словесное - не воровство.)
      Позабыл, кто он есть, но всплывают, как Аз, Буки, Веди,
      те слова, что любимой писал кровью на Рождество.

      Он не жил настоящим, а грезил в старинной беседке
      ароматом её непослушных пшеничных волос.
      И дрожал, как осиновый лист на надломленной ветке, -
      не сложилось, как надо, не склеилось - переплелось.

      Он страданьем лечил неуёмную страсть вожделенья
      и молил небеса о пощаде, лишь ей посвящал
      все сонеты, поэмы, мелодии до исступленья -
      образ милой застыл в отраженье разбитых зеркал.

      17.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    389. Всього не заграбастаєш
      Всього не заграбастаєш! І скільки ж людям треба
      для ситого життя - страждань, смертей, війни почвари?
      І по тобі світ відспіває упокійні треби,
      згустяться над короною свавілля - чорні хмари.

      Від золотої лихоманки очі, аж пожовкли,
      а раптом смерть застане і ніхто не допоможе.
      Верблюду легше протискатися крізь вушко голки,
      аніж багатому потрапити у царство Боже.

      Спитає Бог, (якщо замислитись реалістично).
      Хоча заможні замки із басейнами в фаворі
      й злітають статки в банківських офшорах феєрично.
      - Свою ти душу грів? Ні! - Руки на чужому горі!

      17.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Вибори
      На городі восени
      овочі і бур'яни
      стали жваво сперечатись,
      кого вибрать в депутати.
      Огірок сказав хвалебний: -
      Я з дитинства за зелених.
      Он погляньте всі на мене -
      в пухирцях і весь зелений,
      а зелені знають справу,
      не викошують отави.
      - Рот закрий! - сказала Диня, -
      я найкраща господиня,
      балатуюся щораз!
      - І обдурюєш весь час!
      - Краще виберіть Суницю -
      перспективна молодиця -
      і солодка, і зваблива,
      заживемо ми щасливо!
      - Ще чого? - б'є Хрін у груди, -
      від солодкого вже нудить.
      Ну рум'яна, годить наче,
      але ж шльондра, всі те бачать.
      - Не вкладеш у рот даремно, -
      відгукнувся Гарбуз чемно.
      Мо, мене у депутати,
      я шановний і багатий,
      ледь вміщаюся в городі.
      - З нас тих олігархів годі,
      ти на вигляд не простий,
      а в середині - пустий.
      А чому б нам, любі друзі,
      не підтримати в союзі
      Буряка, він те, що треба,
      поважають, бачить небо.
      Ні, не всі -Часник був проти -
      він якийсь слизький на дотик,
      і не сплачує податки.
      Я - міцний і маю "бабки".
      - Ні! Ти - деспот агресивний,
      з іншими розв'яжеш війни.
      Нам потрібен мир і спокій!
      Помідор червонощокий
      глянув на Петрушку хмуро
      й висунув кандидатуру.
      - Пропоную я Цибулю!
      Кріп три пальці склав у дулю
      і підніс їх Помідору:
      - Ось це бачив? У коморі
      від Цибулі й дідько плаче,
      нам потрібен хтось інакший.
      Ось, наприклад, Редька Біла!
      - Та ви що тут - подуріли? -
      спалахнула Бараболя, -
      та її тре гнати з поля,
      цю гірку, спесиву пані
      з Кукурудзою у бані
      бачили. Поставим риску -
      з феміністки мало зиску!
      - Дорогі, я йшов у мери,
      розійшовсь Червоний Перець,
      не здирав ні з кого шкіри,
      викажіть мені довіру.
      Буде все у нас в порядку!
      - За кордоном твої статки!
      Вибрали б ми Баклажана,
      але зранку в зюську п'яний.
      Кабачок насупив брови:
      - Казнокрад, нащо ця мова.

      Й тут сказала всім Селера,
      - Я - дружина мільйонера
      і народним депутатом
      був на скликанні мій тато.
      На політиці я знаюсь,
      всіх скарбів не обіцяю,
      але гречку, сало й масло
      роздаватиму завчасно.
      Збільшу пенсії утричі,
      а тарифи будуть нижчі.
      Світло, газ, водопроводи
      проведу я на господи.
      Обіцяю, завіряю -
      жити будете у раю!
      Українська буде мова,
      я даю вам чесне слово,
      припиню війну на сході,
      буде мирно на городі.
      Всім сподобалися речі,
      вибрали б без заперечень,
      але втрутилась Квасоля:
      - Я скажу, якщо дозволять.
      Там приїхали завхози,
      тож погрузять всіх на вози
      й повезуть нас продавати,
      тож не лізьте в депутати!
      Кавуни уже при владі,
      правлять у Верховній Раді.

      Про мораль скажу вам, люди.
      Так ведеться у нас всюди -
      бюлетні кидаєм в скрині
      за бандитів в Україні!

      16.10.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Роз'ятрений
      Забувала оплакані вірші,
      загортала самотність в папір,
      і ніхто у роз'ятреній тиші
      в ніч холодну мене не зігрів.
      Що кому, до чужого причастя,
      літургії пахких паляниць?
      Не таке я намріяла щастя
      щоб шубовснути з синяви ниць.
      Із хитких верховин небокраю
      важко втриматись птасі, хто - я?
      Полоз? Ні! Тоді хто? Певно, знаю -
      незабудка, лампадка твоя.
      Так хотіла, напитись із глека
      чебрецю, але де ж той настій?
      Щоб гніздечко звів білий лелека
      над моєю покрівлею мрій.
      А на клумбах п'янка матіола
      розливала парфуми щораз,
      і ніхто в цьому світі ніколи
      більш не міг відокремити нас.

      15.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Тримаймось люди
      Косила наших пращурів війна,
      Холера, тиф і знов біда настала.
      Та не кінець всьому...ще не зима!
      Ми знищимо мари смертельне жало!

      За нами - віра, сила, правда й Бог,
      Не залякають супостати градом.
      Крізь терна, твань йдемо до перемог,
      Не тонемо, палаємо - Свічадом.

      Тримаймось люди, як один за всіх
      За полонину і міста, і села,
      За неба - храм, за батьківський поріг,
      Щоб нас раби з лиця землі не стерли.

      За кожну вишню, лебединий став,
      За Батьківщину з віку і донині.
      Зімкнем долоні, щоб ніхто не впав!
      Не буде нас - не буде України!!!

      14.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Все переживу
      Смілива, вільна, горда, все переживу,
      лиш Бог опалені зламає крила!
      Злітала, падала в жагучу кропиву,
      та все одно простори підкорила.

      Я з божевільних, відчайдушних тих кобіт,
      що йдуть в жахливе пекло за любов'ю.
      Несуть в тремких долонях полум'я і лід
      і повертають журавлів зимою.

      Не страшно кулю наздогнати, смерть знайти.
      Втрачати важко й низько опускатись.
      І битись вороном об скелі самоти,
      стояти на колінах перед катом.

      Міняти грішну правду на святу олжу,
      картати інших у своїх невдачах.
      Я все здолаю, й це переживу!
      Ніхто не скаже - сильна жінка плаче!

      13.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. Пейзажний
      Міліє швидко вечір, місяць гострить серп,
      бруском скрегоче лунко, чи мені здалося.
      Старається...уже до крові пальці стер -
      червоні пасма скрапують на мляве сонце.

      Змішалась жовта патока із вогняним
      в кораловий відтінок, на бруднім мольберті.
      А після все перетворилося на дим,
      туманну поволоку, простирадла стерті.

      Крізь павутину хмар видніється зоря,
      ледь-ледь помітна у лушпі фісташки.
      Зриває швидко ніч листок з календаря.
      День вислизнув із рук, розбився наче чашка.

      12.10.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    395. Найкращі слова
      Ще день не щез конем перед очима,
      ударивши копитом об ріллю,
      а я вже пещу красномовну риму,
      рясненький ситець на папір стелю.

      Складаю пазли слів - сумних, брутальних,
      зворушливих, свавільних, непростих
      і райдужних, як світ, сентиментальних,
      гірких на видих, запашних на вдих.

      Багато слів стражденних і звитяжних,
      крізь мізки сиплються піском крихким.
      Бери збирай кристали різнобарвні,
      вплітай у макраме чуттєвих рим.

      Веселі, чудодійні, незрадливі,
      цілющі, неприборкані, оті,
      що зігрівають у мороз і зливи,
      із зашморгу виймають в самоті.

      Помежи радощів і сліз одчаю
      плекаю благодатний зорепад,
      бо лірику завжди не вистачає
      тих слів, що з неба падають, мов град!

      12.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Якби не ти
      Якби не ти, моє кохання пізнє,
      ясна зоря, мелодії струна.
      Я б не була зворушлива і ніжна,
      натхненна, гарна, чуйна, осяйна.

      Я рахувала б днів буденний вітер,
      картала долю і гердан плела,
      перебираючи думок графітний бісер,
      тобою не жила. Я б не була

      розкутою, грайливою, мов киця,
      мені б не снився справжній океан.
      Як літо пахне, жито колоситься,
      збирає вечір золотий шафран.

      Тремтіли б рук моїх зрадливі пальці,
      бентежили примари повсякчас.
      З тобою, любий, не кружляла б в танці,
      цей чарівний, блаженний, дивний вальс.

      Якби не ти, - мій бог, блакитна мрія,
      над озером дзеркальним небеса.
      Моє прозріння, щастя ейфорія,
      не вірила б в любові чудеса.

      10.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    397. Самотність
      Нічого вічного нема у світі цьому
      від дня народження до поминальних днів.
      Ти повертаєшся спустошена додому,
      не помічаючи, що кактус твій зацвів.

      І тиша невгамовна плавить хворі мізки
      -"А-у... а-у" - гукаєш: "Радість, - де ти, де?"
      В мовчанку граєшся із тютюном і віскі,
      бо знаєш, що ніхто у гості не зайде.

      А щастя оминатиме круті пороги,
      як оминають кручі справні літаки.
      Написані усі прекрасні епілоги
      не почерком чужим, а власником руки.

      Цю чорну смугу ти перефарбуй на білу,
      І відчини вікно у яблуневий сад.
      Скинь, як гадюка з себе загрубілу шкіру
      і до людей стражденних йди у снігопад.

      До Бога йди, не відштовхне, а обігріє -
      і серце полікує й очі збереже,
      зажуру прожене, здмухне сльозу на віях,
      в душі посадить квітку...віриш в те? - Авжеж!

      Та повертаєшся спустошена додому...
      Прокиньсь! У світі не одна! Та, поготів,
      періодично кожного життя судомить
      із дня народження до поминальних днів!

      Повір у себе! Ти ж не сіра бідолаха,
      що молить у небес крихке блаженство в борг.
      А над суєтністю злети, як вільна птаха.
      Самотності нема, коли у серці Бог!

      09.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Не хочеться прокидатись
      Ти не буди мене даремно... Годі!
      Дай додивитись кольорові сни,
      де в мушлі - вітер і нема на сході
      ні розбрату, ні пекла, ні війни.

      Де не згорають в літаках курсанти,
      не шаленіють, з горя сліз не ллють.
      За владу не воюють олігархи,
      не творить чортівня ненависть, лють!

      Дай глянути, як виснуть осокори,
      збирає мама в кошики врожай.
      На пеліканів і дельфіна в морі,
      у горах запашних - зелений плай.

      Безхмарне небо - сонячне, мов жито,
      в якому Бог не судить за любов,
      бо, що за гріх мені тебе любити
      з молитвами, а чи без молитов.

      В моєму сні життя таке чудове -
      без нежитю, хвороб на рак і віл.
      Прокинуся колись, моя любове,
      там, де Господь пасе медових бджіл.
      08.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Світлячок
      Тужить дощ за вікном,
      тоскну музику грає на скрипці,
      Я за білим лелекою
      світло шукаю в раю,
      та ховаю свій біль, як горішок
      у темній шкарлупці,
      щоб ніхто не розбив
      необачно знов душу мою.
      Скільки раз обпікала
      окропом розчулені губи -
      стільки й ж зопалу били
      по лівій і правій щоці.
      Виправдовувала та прощала
      зневагу і грубість,
      проковтнувши образу,
      затиснувши щем в кулаці.
      Не скажу вам, що я
      подарунок любому на свято,
      і тому мені доля підносить
      троянд колючки.
      Не завжди за гріхи,
      за добро теж буває відплата...
      а на сяйво вогню все летять
      і летять - світлячки.

      07.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    400. За фіранками - осінь
      Знаю, що в'ється усе по спіралі.
      Бабине літо борвієм промчиться.
      Зв'яже калина в пучечки коралі,
      зливи удосталь нап'ється криниця.

      Вмовкне лісів семиструнна гітара
      і розлетиться в повітрі на друзки.
      Ластівки в небі - летючі примари,
      сядуть хрестами на чорні мотузки.

      З вітром посваряться клени багряні,
      груди застудить земля безпритульна.
      Всохнуть сади, винограду ліани,
      небо збиратиме в кошики руна.

      Мряка за вікнами... Шибку туманну
      мжичка марудна помити не взмозі.
      Злий листопад хризантему останню
      скоро безжально вночі приморозить.

      Я сповиватиму тугу осінню
      в ковдру картату, нудну колискову.
      Прийде година збирати каміння,
      лущити зерня від плевелів знову.

      Зникне жура, нудьгувати завчасно.
      Втопить надія сніги в високості.
      Поки існую і сонце не згасло,
      не затуляю фіранками - осінь.

      06.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Безпідставно
      Не ревнуй мене, коханий,
      коли приводу нема.
      Залікую серця рани,
      зрозумієш, що дарма

      ти вагався безпідставно
      і мені недовіряв.
      Я для тебе сонцем стану
      серед вистояних трав.

      Стежечкою поміж степу,
      зливою серед жалю,
      чистим аркушем поета,
      не за те, що я люблю,

      а тому, що ти мій острів
      в океані самоти.
      Ріжеш тугу лезом гострим,
      зводиш зоряні мости.

      Ти мій янгол, кров венозна,
      пісні, казки - чудеса.
      Я без тебе неспроможна
      осягнути небеса.

      06.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. Я забула...
      Я забула хто є,
      де коріння моє,
      під якою вербою
      моя пуповина.
      Місто це кам'яне
      проковтнуло мене,
      наче море бурхливе
      маленьку піщину.

      З неба схлипує дощ
      і змиває із площ,
      ті сліди підошов,
      що лишив перехожий.
      У неоні вітрин,
      недолюблених днин,
      я на привид ходячий,
      недопалок схожа.

      У потоці людськім.
      загубилась, а втім,
      в підземеллі метро
      бачу вказаний вихід.
      І прямую туди,
      де грушеві сади
      на долонях гойдають
      осінню безвихідь.

      04.10.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    403. Як сумно без нього
      Як сумно без нього, мій Боже, і тоскно
      торкатися музики безперестанку,
      чекати на свято і плавитись воском
      в багатті душевних розчулень до ранку.

      Мов карти - думки тасувати й шукати
      бубнового туза між чорної решти
      христових і пікових дам. О, ці карти
      я викину в ватру, як зношені мешти*.

      І буду леліяти ніжні троянди,
      що він дарував, просто так без причини,
      сплітати мелодій хореї і ямби
      у закутку серця зі слів павутинних.

      Будити свідомість ліричним сонетом,
      гортаючи в затишку томик Шекспіра.
      Згорать, воскресати в обіймах поета
      знов умиротворена струнами ліри!

      Мешти* - взуття
      03.10.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    404. Заміжня
      Він знав, що ця жінка заміжня,
      і зради їй не до снаги.
      КидАтися з кручі запізно
      у пристрасне море жаги.
      То погляд у неї дитячий,
      то бритвою враз різоне,
      то бризне у очі неначе
      сапфірово-синім вогнем.
      Шукає у ньому лиш друга
      в затишній кав'ярні, а втім,
      долоні тремтять від напруги,
      як мак у волоссі рудім.
      Він їй довіряє всебічне,
      душею назовні вона.
      Обручка на пальці, так тисне
      обценьками - смута одна.
      В домівці затята покута,
      кудлаті почвари вини.
      Ніхто її серця не кутав
      в солодкі жасминові сни.
      І жоден стежини не звідав,
      у натовпі не розпізнав.
      Лиш він її радощів свідок,
      над мукою долею став.

      30.09.2020р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Орхідеї
      На підвіконні орхідеї
      торкалися душі моєї.
      Лимонні, чайні, білосніжні,
      рожеві, жовті - дивовижні,
      цвіли і вабили пів року.
      Це все, що мала я, аж поки,
      тебе не полюбила, милий.
      Зів'яла квітка, листя хилить,
      хоч поливала я старанно.
      Прийшла зима, морозний ранок
      у вікна зазирає, де я?
      А я цвіту, мов орхідея.

      29.09.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    406. Віра...надія...любов...
      Віра
      Прожити вік, не поле перейти.
      На ниві: лопухи і маки в житі.
      А ти, зорею, ніжністю цвіти,
      виблискуй людям сонцем у блакиті.
      Твори добро з благословенних слів,
      аби душі не проковтнула прірва.
      Від божевілля, зла, усіх гріхів -
      рятує віра! Нас - рятує ВІРА!

      Надія
      Коли спіткало лихо - помолись,
      Бог допоможе справитись з бідою.
      Могутній дуб до неба прихиливсь,
      як ми до батька й матері з тобою.
      Допоки чуєш біль і серця стук -
      сльоза гаряча на щоках леліє.
      Не опускай очей, невтішних рук -
      і не помре останньою - НАДІЯ!

      Любов
      Іди на зустріч грозам і дощам.
      З роси й води веселка в небі сяє.
      Сій радість і будуй небесний храм,
      щоб, хоч на мить, життя здавалось раєм.
      За правду стій - основу всіх основ.
      Воскресни в дітях, у коханні злеті.
      Хай світом править - Бог - свята ЛЮБОВ!
      Люби, немов востаннє на планеті!

      30.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    407. Вірші
      На білому аркуші рими довільно
      малюю... стираю...малюю...стираю...
      І скрапують коми із пензля повільно,
      рядки відпускаю у простір, як зграю.
      Ніч порухом денним лягає на плечі,
      туманні кужелі пряде із безсоння.
      Збираю докупи слова, наче речі
      розкидані в спальні - гармидер у скронях.
      Безладдя.. сум'яття... содом... веремія.
      Кульгає Пегас, а бувало і гірше.
      Натхненні пейзажі писати не вмію.
      Усе, що в думках - не вмістилось у вірші.

      27.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Волошкова пісня

      Приніс лілеї
      юнак дівчині,
      зіниці в неї -
      волошки сині.

      У них поглянув,
      враз оженюся.
      Любив Оксану,
      тепер Марусю.

      Шукав чар-зілля,
      дурман у житі,
      щоб до весілля
      приворожити.

      А їй не любий,
      його не хоче -
      звабливі губи,
      зрадливі очі.

      Блукала полем,
      межа тоненька.
      Джерельна доля,
      казала ненька,

      не в тихій гречці
      а біля хати,
      взір на сорочці
      не відіпрати.

      Не вишивала -
      навмисно чорним,
      лиш Ярослава
      до серця горне.

      Яскраве сонце
      здалека видко,
      душі не рветься
      багряна нитка.

      З ним на край світу
      у щасті й горі.
      Любов не літо -
      глибоке море!

      Душевна пісня,
      що серце гріє,
      зоря вечірня,
      крилата мрія.

      24.09.2020р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    409. По вірі
      По вірі кожному дано
      і хрест животворящий,
      і мрії золоте руно,
      і безкоштовне щастя.

      Скорботи втрати, туги щем
      і потрясіння зливи.
      Гордині грізне сонмище
      у помислах спесивих.

      По вірі зрушиш гори ти
      і по воді пройдешся.
      Розв'яжеш вузол самоти
      на стислім денці серця.

      Збудуєш храм в душі своїй,
      аж до небес лілових,
      і не впадеш у чорторий
      у березневу повінь.

      Здолаєш, зла смертельний гріх
      на пласі сповідання.
      На крилах янгола для всіх
      несе Господь - світання.

      28.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Дуже хвора
      - Там болить а там пече -
      подруга жаліється:
      то викручує плече,
      то щемить голівонька.
      Ноги ватні, хоч не встань,
      і не йди нікуди.

      - То чому ж про тебе, Мань,
      вже пліткують люди?
      В понеділок за ставком
      ти була з Іваном,
      у вівторок із Петром,
      в середу з Степаном.
      Бачили тебе в четвер
      з Василем, так близько!

      - Щоб тим людям хтось запер
      рота і очиська!!!
      Хай їм грець, немає мови,
      от - ядучі гади.
      Орган лиш один здоровий,
      а вони ще й заздрять!
      25.09.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    411. Незвична
      Напевно, думав,
      що я сумарна*,
      а я - шовкова
      трава душиця,
      бучна лелітка,
      граційна сарна,
      яка не кожній
      кульбабці сниться.

      Осіння злива
      із неба градом,
      та п'яна вишня,
      що цвіт губила,
      від буйних весен
      до зорепаду,
      вогнем любові
      палила крила

      Ріка глибока,
      втопитись можна -
      прозора, чиста,
      усім на заздрість.
      Я та пір'їнка,
      яка спроможна
      орлом злетіти
      за неокраїсть.

      Степна заграва,
      що - виїсть очі,
      до божевілля
      жага нестерпна,
      що під реберцем
      журу лоскоче,
      пилком медовим
      на серці терпне.

      сумарна* - типова

      23.09. 2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Криниця
      Криниця п'є в сосновім лісі роси,
      а стежечка до неї заросла.
      В журі картає сум і неба просить,
      побачити цебро й перЕвесла.

      Колодязі не оминайте, люди,
      хоч "журавель" за обрій відлетів.
      Допоки струменить у ваших грудях
      дзвіночком ніжним невичерпний спів.

      Купелі переповнились жагою,
      умиєшся, воскреснеш, оживеш,
      очистишся. Живицею пахкою
      впаде бурштин із ялинкових веж.

      Розквітнеш наче вишня - наречена.
      У спрагу знов повернешся сюди,
      де так було привітно, задушевно -
      напитися джерельної води.
      21.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Пів неба
      Не питайте чому я покинула весни бузкові,
      абрикосові сни і мережаних мальвів шиття.
      Не збагну дотепер, досі не усвідомлю, панове,
      чом летіла на ватру метеликом до забуття.

      Хмарочоси торкаються сонця - душі не торкають.
      У мурашниках люди, за вікнами сутінь імли.
      Пахне батьківський дім. У саду матіола розмаєм
      і малинові грона з трояндами переплелись.

      Не заснути вночі, у великого міста - безсоння,
      вічний гуркіт і кіптява із вихлопної труби.
      А в селі супокій синім ситечком на підвіконні,
      у плетеному кошику папороть й білі гриби.

      Не стрічаю знайомих, а тих кого бачу не знаю.
      Може, хто помирає і нікому дати води?
      Те не чую крізь біль. Переконана за небокраєм
      залишила пів неба, пів серця і щастя сліди.

      20.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    414. Яблука
      Таїла у серця схованці
      пахучий бутон любові,
      та на обважнілій яблунці
      дозріли плоди медові.
      Зелені, червлені, сонячні,
      блискучі, терпкі та кислі.
      Золочені небом, це сон чи ні,
      на пружнім гіллі повисли.
      Рясніли тверді, а падали
      в траву соковиті, стиглі.
      Коли підбирав ті падалки,
      ятрили на серці стигми.
      Закохувула, так ягідно,
      щодня частувала віршем.
      Та видно червиве яблуко
      для нього було смачнішим.

      18.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Гадала на ромашці
      У гаю, край села,
      я зірвала ромашку шовкову,
      і причину знайшла,
      щоб до тебе вернутися знову.

      Любиш... ні? Любиш...ні?
      Не розкаже ця квітка лапата.
      Що ж гадати мені,
      хто любив, той ще влітку посватав.

      Тільки очі хмурні,
      не ясні, як у тебе, коханий.
      Темна ніч, день при дні
      гострим лезом ножа серце ранить.

      Смутком терпне вуста,
      зазирає у прірву глибоку.
      Пролітають літа,
      пудрять скроні... душею нівроку.

      Не маруна* в цвіту,
      та до сонця тягнусь пелюстками.
      Чорні дні золочу,
      кружеляю пташам над снігами.

      Хай марудні літа,
      пропливають листком за водою.
      Щира, грішна, свята,
      огортаюсь, як небом, тобою.
      маруна* - ромашка

      17.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Тужливий
      У нас все, нібито, гаразд,
      біжу до тебе, як на свято.
      Та сірі думи повсякчас
      не хочуть в спокою лишати.
      Як миші, сумніви гризуть,
      в норі заховані зернини.
      Дощей - печалі каламуть,
      задуха в серця порожнині.
      Снує тихесенько павук
      туманну нитку з веретена.
      Не помічай холодних рук
      і туги у очах зелених.
      У двері стукає ця ніч,
      неначе на порозі гості.
      Скажи, мій любий, в чому річ?
      Напевно - осінь... знову осінь..

      17.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    417. Якби ж то можливо
      Якби ж то можливо, туди повернутись,
      де здерті колінця й у зачісці шпилька,
      де серце гойдає минулі покути,
      там висохла річка глибока, так мілко!

      По шийку було, а сьогодні по литку,
      і дуб постарів, і змужніли тополі.
      Літа за вітрами промчали так швидко,
      хотіла б вернути - не з'їсти пуд солі.

      Кувала зозуля, а зараз не чути,
      не зойкне "куку"- скільки неба лишилось?
      В долонях тремких щастя синього жмутик,
      де сіяла жито - волошка вродила.

      Хлопчина чорнявий, що смикав за коси
      посивів, як лунь і плекає онуків.
      Ридає дощами зажурена осінь,
      збирають врожай ненажерливі круки.

      Вже жовтень гаптує парчу золотисту,
      вертає на захід стежини вузенькі.
      Зітліє життя, наче плаття з батисту
      у цяточку жовту - мережила ненька.

      17.09.2020р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    418. Відплатила
      Якби мене по справжньому любив -
      не листувався б з іншими в приваті.
      І не зривав би яблучний налив
      в чужім саду, щоб кисле скуштувати.
      Якби хоч трошечки мене жалів -
      не міг би вдарити, розп'ясти словом.
      А розфарбовував усі жалі
      ті чорно-білі - пензлем кольоровим.
      Якби хоча б на гріш ти поважав -
      гірких не бачив сліз, очей провини.
      Пробач...я б ні за що тобі ножа
      не устромила б в спину!

      16.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    419. Зорепадний
      Вмилось фіалкою стомлене сонце,
      спати вляглось залюбки.
      Сонячні зайчики у ополонці
      копанки, наче - мальки.

      Стулює очі насуплений вечір,
      хилить голівку свою.
      Скиглять химери, чудні поторочі,
      ридма у темнім гаю.

      Верби в грабарці полощуть одежі,
      думи рапаті на дні,
      місяць зненацька розсипав із вежі
      блисківки, стрази ясні.

      Срібні, блакитні, сусальні - дарами,
      повно в небеснім ковші.
      У зорепад відчиняються брами,
      всім від душі - для душі.

      Скільки багато, не порахувати,
      кожному доля своя.
      Милий, зібрала, підемо до хати,
      зорі стелитиму - я.

      15.09.2020р.














      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    420. З роботи
      Блукаю запиленим містом, а спека
      ‌розтоплює бруки обабіч бульвару.
      ‌Ледь влізла в тролейбус, бо мчати далеко.
      ‌Вмикаю зажуру, домівкою марю.

      ‌Рогата машина повільно у пробці,
      ‌як равлик на спицях, ні вийти, ні сісти.
      ‌А поряд розсілись дівчата і хлопці
      ‌на вільних сидіннях. Збайдужіло місто.

      ‌Усі у мобільні втикають не бачать
      ‌ні бабцю з ціпком, ні старенького діда.
      ‌Я передаю решту з гривень і плачу
      ‌знов мовчки, тихенько. Й куди ж ми приїдем?

      ‌14.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    421. Не віддавай
      Вересневі калинові брості
      напилися вже крові землі.
      Поки промені у високості
      і душею ти не обмілів,
      не віддай мене, любий, нізащо
      ти ніколи нікому і я,
      більш не втрачу рубінове щастя -
      купиною буяє здаля.
      Грона інші захочуть зірвати -
      маслянисті, терпкі, навісні.
      Посаджу в серці зорі лапаті,
      хай квітують для нас навесні,
      літом спраглим, в осінню негоду,
      і на заздрість зимовій сльоті,
      нам пахтять. Не віддам тебе зроду
      теж ніколи нікому в житті.

      12.09.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    422. Він бачив, Він знав

      Бог бачив її і такою,
      якою не бачив ніхто.
      Як куталась взимку журбою,
      бувало в стареньке пальто.

      Коли пришивала торочку
      і ґудзик в Різдво, як на гріх,
      червоний на синю сорочку,
      знімала з грудей оберіг.

      Плескалася рибою в річці,
      закохувалась навесні,
      а після в подертій панчішці
      щасливою йшла по стерні.

      Ретельно ховала пухлину,
      (злоякісну рану в собі),
      від матінки, донечки, сина
      втрачаючи глузд. Далебі,

      палила, коли було важко,
      боротись зі смерті ножем.
      Бува зазирала у пляшку,
      щоб хмелем затьмарити щем.

      Він знав її думи крилаті,
      надії й осінні жалі,
      депресії безлад у хаті,
      всі схованки в серці-дуплі.

      І те, що вона недолуга,
      хоробра, слабка водночас.
      Що долі її чорна смуга
      вела на Голгофу не раз.

      А світла - до райдуги в небі,
      краси пелехатих беріз.
      Тому, що вона білий лебідь
      на чорному озері сліз.

      Всі родимки, зморшки на тілі
      не треба лічити, бо знав,
      що весни її посивілі
      туманами поміж отав.
      08.09.2020р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    423. Вересневий
      Хтиве небо розгойдує явір
      і зриває за обрієм час,
      непомітно збираючи хмари.
      Щемна туга охоплює нас.

      Супроводжує в образну драму
      супокійних осінніх гаїв.
      Шурхотить лист-сувій під ногами,
      не розчути лящання птахів.

      День у передчутті смертотліні,
      хоч жоржини іще золотить,
      опадає листочком осіннім,
      зачепившись за простір на мить.

      Світ сльози без печалі не зронить
      і любові без серцебиття.
      Мчать літа наче змилені коні,
      у минуле нема вороття!

      07.09.2020р






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Чорна хмара
      В небеса задивлялася сині,
      як без вітру, вітрил і весла
      в кругосвітній вояж в теплу днину
      чорна хмара по небу пливла.

      Їй бажалось незвіданих вражень,
      обернутись навколо землі,
      подивитись на Рим і на Відень,
      як живеться у місті й селі.

      Над морями і материками,
      розіллятися грізним дощем,
      заридати, здійняти цунамі
      з океанської хвилі. А ще

      їй хотілося випити простір,
      небо мжичкою заволокти,
      блискавиці відправити постріл
      в серцевину пустелі. Туди,

      де ніколи не бачили зливи
      вогненосні бархани піску.
      Лиш тоді вона буде щаслива
      і забуде про долю гірку.

      Не судилося хмарі по світу
      мандрувати, бо сонце ясне
      спалахнуло багаттям у вітах.
      Дощ грибний не злякає мене.
      05.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Сила віри
      Дай на скелі античного моря
      дочекатись червоних вітрил,
      не впадати у відчай із горя,
      не втрачати обпалених крил.

      Змієловом не бути й змією,
      що чатує на жертву, в той час,
      як пащека відкрита, й тією,
      що за владу і душу продасть.

      Не кленовий листочок осінній
      що віднесений вітром за ріг.
      Я художник накреслених ліній
      на пошерхлих долонях твоїх?

      Підіймаюсь пташиною вгору
      запалити надії болід.
      Дай мені непорушну опору
      і я вірою зрушу цей світ.
      04.09.2020р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    426. Блаженство
      Лицар вірності, мій, командоре,
      неймовірна жага почуття,
      світла думка, незвідане море,
      затамоване серцебиття.

      Ти даруєш нічні серенади,
      океани лавандових мрій,
      наді мною зорієш лампадно
      в трав'янистих очах безгомінь.

      Колисаєш пелюстки лілові
      за вологими віями, мов
      в кожнім погляді, зроненім слові,
      беладоною квітне любов.

      Огортаєш чар-зіллям купави,
      задивляючись в неба блакить,
      де блаженство на маківці мальви
      органзовим метеликом спить.

      Доторкнешся - злітає, тріпоче
      благодатно на інший бутон.
      Як піймати? Планида пророчить:
      "Мить прекрасна - сапфіровий сон".
      03.09.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    427. Лебединий
      Цілуй мене, солодкий, доки
      татарське зілля стелить літо.
      Не висохли річні потоки
      і сіє дощ грибний крізь сито
      фіалкових небес безмежжя,
      на тім безлюднім побережжі
      моїх бажань, як сарну дику -
      гнучку, сполохану, підвладну,
      до стогону, блаженства крику.
      Знайди ту нитку Аріадни,
      що виведе з пітьми на волю
      із лабіринту на осоння.
      Себе приборкати дозволю,
      печалі переллю в безсоння,
      залоскочу, аж до знемоги,
      твої вуста терпкі, полинні,
      до забуття перестороги
      втоплюсь в очах блакитно-синіх.
      Малюй мене, допоки осінь
      сусальним золотом ясніє,
      на маківках зелених сосен
      гойдає стомлену надію.
      У ватрі палить лист багряний,
      чужі думки в старім конверті.
      Ти так жадай мене, коханий,
      щоб захотілося померти
      в твоїх обіймах пелюсткових
      від ніжності та лебединих
      слів фантастичної любові,
      благословенної щоднини!
      27.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Я марю тобою
      Закотилося колесо сонця за хмари,
      дощ періщить вночі, поливає бруківки.
      Огортаюсь у спомини теплі та марю,
      любий, тільки тобою, думок щедрих стільки,
      що не знаю куди їх подіти, збираю
      в оцинковані відра, мов зливи краплини.
      Дріботять, жебонять срібним дощиком в раю,
      не вгамуєш потік ілюзорний, не спиниш.
      Все пригадую перше побачення щемне -
      зорепади в очах, а в долонях тремтливих
      білопінний букет польового ромену,
      у верейці вербовій: глід, яблука, сливи.
      Соковиті, духмяні, а кетяг калини,
      ще медово гірчить на губах моїх й досі.
      Ти в осінню негоду мені щохвилини
      незабудки любові вплітаєш в волосся.
      По судинах, блаженство шовкове на дотик,
      розтікається трунком п'янким і звабливим.
      Хто ж тоді знав, що ти мій, а я твій - наркотик
      і позбутись залежності нам неможливо!
      25.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    1. У озері любові
      У озері любові
      плескаємось удвох.
      Які місця чудові -
      аїр*, чортополох,
      і чашечки латаття
      гойдають черешки.
      Яке блаженне щастя
      торкатися руки
      в зворушливі хвилини
      спливати дивним сном.
      Хай птаха в небі квилить
      за літом. Любий, чом,
      так затишно з тобою
      шукати берег мрій?
      Пливемо за водою,
      а сонечко з-під вій
      перлинним ніжить блиском,
      голубиться в очах.
      Пахтить любов любистком,
      бузком у небесах,
      а в очереті щука
      лякає карасів.
      Ти, серденько, не стукай,
      купайся у красі,
      розбурхуй сині хвилі,
      цілуй вуста хмільні,
      у душу ніжність вилий
      коханому й мені.

      Аїр* - лепеха
      23.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Незнана
      Не полишай смішну, незнану,
      мені так затишно, чудово
      в твоїй присутності, любове,
      молочним шоколадом тану.
      Хоч інколи бракує сили,
      мінорно, божевільно, гречно.
      Це дійсно так, беззаперечно,
      латаю небом биті крила.
      Як любо, світло, малиново,
      коли на відстані печалі,
      із місячної пекторалі
      ти мчиш крізь терни мовить слово,
      щоб постелити щастя руна.
      Поглянути, хоч краєм ока,
      на дратівливу і глибоку,
      спустошену, рахманну, чуйну,
      закохану, аж до нестями,
      холодну, пристрасну, байдужу,
      крихку із порцеляни ружу
      ту, що кайдани рве руками
      і жалить душу кропивою,
      щодня злітає на світанні
      у небеса обітовані,
      аби надихатись тобою.
      19.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. Вірю
      Все буде гречно... Правда! Вірю!
      Бо що посієш, те й пожнеш.
      Я не продам за срібник віру
      за хліб і сіль натільний хрест.

      Мій Бог - добро, святе причастя,
      і невичерпне джерело.
      До нього спрагла йшла за щастям,
      коли задушливо було.

      І гоїла сердечні рани,
      на літургії осяйній,
      струною щемного органа
      на кліросі у кепські дні.

      Господь втішав благословенно
      і лікував нестерпний біль,
      щоб струменіла задушевно
      свічею зоряних надій.

      У вівтарі іконостасом,
      лампадкою для всіх людей.
      І Яблучним, Медовим Спасом
      миропомазання єлей

      несла у кошику вербовім -
      дари фруктові небесам.
      Преображенна для любові,
      дорогою у Божий храм!

      18.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Дивовижний
      Вже дотліває серпень на осонні,
      пливуть за обрій літа бригантини,
      і пурхають метелики червоні
      в серпанковій прозорій павутині.

      Стікає воском мед в діжки діряві
      і скрапує в царини полинові,
      у сухостою дикорослі трави.
      Відлунням здалеку лелечий говір.

      На чорнім біле, чи на білім чорне,
      мов день і ніч з народження до тризни.
      Хто небеса до ніг любові горне,
      той не втрачає щастя й душу. Визнай,

      що я до божевілля залюбила,
      того, хто на лелеку зовні схожий.
      Якби життя нагайкою не било,
      мабуть, була б мудрішою, мій Боже.

      Уміла б говорити з небесами,
      прощати, вірити, надіятись на диво,
      ховати каяття за образами,
      так милосердно і благочестиво.
      12.08.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. У розкоші хвиль
      Нарешті на морі у розкоші хвиль,
      голублять мене, піднімаючи вгору.
      Гребу, докладаючи дужих зусиль,
      на оксамитовім гребені моря.

      Вода, як парне молоко, вдалині
      гойдає крикливих, сполоханих чайок,
      а сонце сріблить, шле цілунки мені
      із піднебесного божого раю.

      О, море, дай сили, згубить береги,
      а після знайти їх на тім побережжі
      де пальми і білий пісок без нудьги
      печального смутку, сум'яття безмежжя.

      Я крапля твоя, серед безліч піщин,
      від суші до тебе із витоку долі,
      блаженно пливу не рахуючи днин
      у бірюзове розбурхане  море.

      17.08.2020р.



       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. І все ж таки, тебе люблю
      "Я все одно тебе люблю,
      Кохання сваркам – не підвладне..."
      (Ярослав Чорногуз)

      І все ж таки, тебе люблю,
      таким розбещеним і вірним,
      допоки світиш, все стерплю,
      для мене - сяйвом неймовірним.

      Роздмухуєш вогонь бажань,
      зориш в рапсодії любові,
      а я тріпочу, наче лань,
      плекаю мрії кольорові.

      Допоки бачити мене
      ти хочеш райдужною зранку.
      Для мене меркне все земне,
      а лагідне твоє: "Тетянко",

      так гріє душу, що тобі
      я ладна ревність пробачати,
      дивитись в очі голубі
      як у небесні божі шати.

      І зомлівати у руках,
      забившись пташкою в долоні,
      тож, інколи "зриваю дах",
      щоб заясніло сонце в домі.

      10.08.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Не возвращайтесь
      Пленительных очей холодный изумруд -
      былой загадки деревянная матрешка.
      Не возвращайтесь вы туда, где вас не ждут,
      где двери на замке, не светится окошко.

      Собака цепи рвет завидя чужака,
      и лица неприветливы, черствы, суровы.
      Вас не узнают сразу, а наверняка
      презренным взглядом оборвут на полуслове.

      В былой обман не торопитесь сквозь года.
      Простить и отпустить, не слышать лживой фальши.
      Не ставьте запятую, больше никогда
      не будет в жизни так, как было у вас раньше.

      Закройте саквояж невиданных потерь,
      пусть скорый поезд счастья не проходит мимо.
      Что б без сомнения войти в другую дверь
      захлопнуть предыдущую необходимо.

      09.08.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Горобине
      П'ю валер'янку від серцебиття,
      сльозі скотитись знову не дозволю.
      Я видалю тебе з свого життя,
      щоб більше не вертатися до болю.
      У казки завше радісний фінал,
      та не принцеса з золотим волоссям.
      Скоріше магія кривих дзеркал,
      де не судилося, там не збулося.
      Клин клином вибивають, та чи я
      спроможна серце розчахнути? Важко...
      І греблі рве не кожна течія,
      лети у Лету*, волелюбна пташко.
      Он горобина зріє чарівна,
      коралове намисто їй так личить.
      Хизується, та сила руйнівна
      снігів її красу поволі знищить.
      А пам'ятаєш, як було тоді,
      коли душа наповнилась любов'ю?
      Не побудуєш щастя на олжі,
      хоч як би не старалися з тобою.

      Лета*-ріка забуття

      09.08.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не бійся любові...

      Не бійся любові, вертатись додому,
      упасти з вершини у прірву потому,
      ураз відштовхнувшись від дна.
      Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
      а чи не злітав в небеса, наче птаха,
      і не шаленів від вина.

      Носив за собою суму безнадії,
      плекав молитовно нездійснені мрії,
      тікав від проблем у запій.
      У церкві за ворога свічку не ставив,
      на сповіді сльози скидав, наче гравій,
      і гриз чорноземний пирій.

      Витягував друга з вогню в чисту воду,
      а рідних ховаючи за огорожу,
      в натільний зневірився хрест.
      За істину бився, окраєць хлібини,
      і думав про очі сапфірово-сині,
      що ваблять красою небес.

      Не бійся любові...
      04.08.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. Ніч любові
      Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
      на гострі плечі й підморгнула висі.
      І кинувши у рот незрілі вишні,
      оскомило, скривилася. Усе дістало.

      Усмішка місяця і кабаре зіркове,
      пройдисвіт-вітер, викрутень, лукавець,
      який запрошував щораз на танець,
      а опісля зникав у листі гарбузовім.

      Їй заздрила цибуля, непринадна гичка,
      бо очі ночі кольору ожини,
      волосся довге пахнуло жасмином.
      Розпущене... Із діамантів срібна стрічка

      голівку прикрашала милу. Хто б подумав,
      що ніч була самотньою, мов злива,
      що її доля темна, незрадлива
      плекала снів зворушливих шовкові руни.

      І вишивала муліне пастельні хмари,
      залежно від погоди й пори року,
      любила солов'їну музику високу,
      в садах, городах оксамитно-квітні барви.

      Та мріяла весь час про сонце: бурштинове,
      гаряче, тепле, лагідне, розкішне.
      Їй так хотілось линути у вічність,
      аби зігрітися в обіймах. О, любове!

      Про тебе мріють всі, хто має серце й душу -
      і птаха в небі, й на землі билина
      кожнісінька шукає половину,
      бо заповів кохати Бог великодушно.

      Метелику, мурасі, яблуні, людині.
      Нехай на все життя, чи лиш на миті
      любов у спраглім серці воскресити,
      бо світ тримається на почуттях донині.

      У метушливий день, в туманному затишші,
      нехай бринить дзвіницями у небі,
      злітає над землею, наче лебідь,
      і на віки благословляється Всевишнім.

      А ніч пила красу, як молоко зі дзбанку,
      у вікна зазирала ненароком,
      наповнювалась світлом, щастя соком,
      в долонях світу розчинилась на світанку.

      03.08. 2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Доленосний

      Вже прокинувся, любий? Глянь небо
      розливає лавандові фарби
      на тендітні гвоздикові стебла,
      на нечесані верби. А нам би
      доторкнутися щастям до смути,
      і розсипати гречну надію,
      цілувати рожевих губ кутик,
      ніжність бризнути сонцем під вії.
      Бог лише на всіх порівну ділить
      піднебесся і ластівок в сині.
      Хіба мало природи людині,
      поля, усмішки й райдуги, милий?
      Матіолових мрій сивиною,
      щире, любляче серце терпляче.
      Айсберг долі пливе під водою
      тихо... тихо... ніхто не побачить.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Благословенне
      Красива, бо ти мене пестиш,
      даруєш чудесні слова,
      червоні троянди і персні,
      перлини любові й дива.

      Щаслива, бо ти доглядаєш,
      мов ягідку, квітку, мене
      і стелиш бузковим розмаєм
      парчеве кохання земне.

      Ревниве, шалене, казкове,
      що з розуму зводить обох.
      Моя божевільна любове,
      нас благословляє Дажбог*.

      І небо, природа розкішна,
      стежина, що в щастя веде –
      осяяне, зоряне, ніжне,
      смарагдове і голубе.

      28.07.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    13. Покара
      Від сучки до сучки він бігав, мов пес,
      а вдома чекала на нього родина.
      Та раптом зненацька покара небес
      інсульт, інвалідність, а вірна дружина

      завжди біля ліжка, його оберіг
      і руки, і ноги, зоря у віконці.
      Як би ж він в минуле вернутися зміг,
      то став би для неї і небом, і сонцем.

      Розбурханим морем, стіною плачу,
      Опорою, долею, вірним коханням.
      І тим, хто запалить любові свічу
      й погасить на смертному одрі востаннє.

      Якби ж він спромігся обняти її,
      зворушливу, втомлену, лагідну, милу.
      Створив би для неї едем на землі,
      та хрест не підняти й очей не під силу.

      Він лікті кусав би, на місяць блідий
      вив, бився б чолом об клітину одчаю.
      Безпомічний, кволий, такий молодий
      хотів би у рай, та гріхи не пускають.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Затишшя
      Моя бентего, більше не побачиш
      одчаю, суму і очей нудних.
      Я думала враз хлине дощ, одначе -
      ні краплі, ні сльозини, вітер стих.
      Затишшя навкруги і не шелесне,
      блаженний спокій серце сповива,
      і засіває забуття чудесне,
      паєтками не зронені слова.
      Ні погляду, ні звуку, ані слова,
      в душі пустельній висохла ріка.
      Лише ялиця коле гонорова,
      голками простір - маківка струнка.
      Хмарина висне, ллє журбу свинцеву
      у житнє море стиглих колосків.
      Минулої краси життєве древо,
      скидає на поталу відболів,
      кленовий лист зотлілий передчасно
      від спеки бурштинової жаги.
      Чому ж тутешнє калинове щастя,
      гірка печаль мені ще до снаги?

      28.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Мій світ

      Вітер зриває слова
      на перехресті поволі.
      Поки тобою жива,
      я не втоплюся в юдолі.

      Доки тобою живу,
      випаду зливою взимку.
      Падаю в ржаву траву
      світлою мов павутинка.

      Тихо шкребеться у двір
      сірою мишею осінь.
      В серці, думках - рідновір -
      храм піднебесних відносин.

      Чуєш, як ридмою дощ
      з неба визбирує краплі,
      а за лаштунками площ
      йдуть безкоштовні спектаклі.

      Зранку плюндрує нудьга
      жовтня сиру позолоту.
      Знову по вуха в боргах
      сонце, на промені квота.

      В скриню, любов не ховай -
      пляма на чорному біла.
      Чиста душа бачить рай,
      в ватрі кохання згоріла.

      І будь що буде, бо Світ
      більше для мене ніж вічність!
      Сірих очей динаміт -
      сліз неприборкана ніжність.
      27.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Материнський заповіт
      Казала мати: «Йди у люди, доню,
      та довіряй не кожному із них.
      Без співчуття росиночки не зрониш,
      не обійдеш усіх доріг крутих.

      Будь щирою і не ганьби нікого –
      кривого, грішного, байдужого, бо ти
      не знаєш, що очікує за рогом –
      цирк-шапіто чи костур* самоти.

      Дивися в очі ворогу і звіру,
      щоб не застав зненацька – гідно стій.
      В міцному і розвагах звідай міру,
      похмілля – точить ніж зелений змій.

      Своїх дітей навчи любити всесвіт
      і шанувати батька заповіт.
      Де б не була, чуже все кане в безвість,
      а рідне серцю, аж до скону літ.

      І липу посади, хай пахне іншим,
      збирає влітку бджіл, джмелів, мурах.
      Світи на радість – сонцем, співом, віршем,
      стій на своєму, правда – не вітряк.

      У Бога вір, на краще сподівайся,
      жени нудьгу з душі, як сон страшний.
      Кохай того, хто вірно присягався
      тобі не зрадити, упавши в чорторий.

      Пробачити найважче підлість, люба.
      Коли плюють в колодязь – відійди…
      і відпусти, бо прощення не згуба,
      рубці на тілі – болю, мук сліди.

      Заглянь у шафу, на полиці нижній
      зелена сукня й хусточка на смерть.
      Нарядиш після» – обійняла ніжно,
      закрила очі й линула у твердь**.


      Костур * - ціпок, костиль.
      Твердь** - небо
      25.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Шаленство
      Нікому не вірю
      давно, далебі,
      приборкую звіра,
      шаленство в собі.
      Зриваюсь на волю
      щораз з ланцюжка,
      чи душу знеболить
      пігулка важка.
      Всевишній те бачить
      з далеких небес –
      і ніжність телячу,
      і погук чудес,
      тактильне жаріння
      у стогоні тіл.
      Лук гріхопадіння
      наводить приціл.
      Відлунює лунко,
      аж кров на губах
      від ніж-поцілунку.
      За обрієм птах
      крилом ріже простір,
      ажурну блакить.
      На куполі млості
      лебідонька снить.
      Розкуте свавілля,
      блаженства ковток.
      Моє божевілля
      спокутує Бог.


      25.07.2020р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. У ній...
      У ній живе та дівчинка русява,
      що інколи з’являється у сні…
      Коротка сукня, лісова галява,
      суниці в жменьці, слимаки на пні.

      Шматочок неба поміж яворини,
      ялиці, кучерявої верби,
      яскравого, як очі голубині,
      в кишені – скелець кварцові скарби.

      Колінця здерті в кров. Нічого, мила,
      все до весілля швидко заживе.
      І зажило, уперше полюбила,
      обручка... вельон... живоття нове...

      В столиці загубилась серед вулиць,
      багатоповерхівок і метро.
      У кіптяві юрби гуло, як вулик,
      те місто мрій – асфальтове бістро.

      Шукала щастя в колискових, книгах,
      в’язала з болю шальки голубі.
      То мерзнула, то танула, мов крига
      у березневій повені. В журбі

      пливла в буття, шукаючи фортеці,
      світ міражів у океані дум.
      Все, що плекала у дитячім серці,
      перетворилось на туманний сум

      самотини, старий розбитий човен
      в намулі каламутної води.
      У бистрині лиш дівчинка не тоне,
      на плесі золотім її сліди.

      24.07.2020р.












      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Потопаю
      Нам було прекрасно, як ніколи,
      обертом земля на віражі.
      О, моє свічадо, примха долі,
      чом сьогодні начебто чужі?

      Ні дзвінка, ні звісточки від тебе,
      тиша крає серце, в чому річ?
      Темна хмара, зоряниця неба
      зливою вкриває спраглу ніч.

      Стукотять краплини, віщі сльози,
      об душі холодне джерело.
      Щастя за вікном, (метаморфози),
      у домівку смутком забрело.

      Може, я не варта обіцянок,
      навіть нігтя на твоїй руці?
      Скільки тих Марусь, Катрусь, Оксанок,
      що ловив сільцем на манівці.

      Я з тобою у вогонь і воду,
      у жагуче пекло, чи у рай.
      Думала любов не знає броду,
      помилялась, любий, і нехай...

      25.07.2020р.
       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Праведний
      Не лишай сироту на одинці з бідою,
      хто підставить плече – знайде час молитвам.
      Допоможе піднятись з колін і сльозою
      побудує у серці своїм Божий храм.

      Не жадай розрахунку, віддяки за благість.
      Гріш мізерний даси – не очікуй мільйон.
      В будь-кого тих гріхів переповнені ваги,
      за спиною минулого – їх легіон.

      Обернися довкруж, ти – Господнє творіння
      і подоба Його, в грудях б’ється пташа.
      Не смиренна раба... плоть від плоті нетлінна,
      милосердна, блаженна, безсмертна душа.

      Будь із правдою поряд, спокутуй провину,
      вчись любити, жаліти, ділитись добром.
      Як знесеш на Голгофу свій хрест непосильний,
      то розгорнуться крила, злетиш над Дніпром.

      У Софію і Лавру – Печерську святиню,
      що дзвіницями кроплять життя поколінь.
      Возвеличують Бога, природу, людину!
      Літургію справляють осанну*... Амінь!

      17.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Липневий
      Захлинаюся від щастя,
      не питай чому ж?
      Спека... дощ, хай йому трясця,
      розійшовсь чимдуж.

      Після вщух у травах зранку,
      в серці буйство фарб.
      Витру райдугу на ґанку,
      відшукаю скарб.

      У саду любов голубить
      флоксу запашну.
      Ніжний вітер чеше чуба
      об гірку сосну.

      Рій бджолиний витяг скрипки,
      репетицій щем.
      Мед в'язкий, тягучий липне,
      з вулика тече.

      В розоцвіті стебелини -
      шепіт, перегук.
      Стиглі ягоди малини
      сиплються до рук.

      Зникли золоті веснянки
      на обличчі літ.
      Таню, Танечко, Тетянко,
      облітає цвіт?

      18.07.2020р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Відсторонений
      Мій примхливий, для тебе не шкода нічого,
      тільки, гідність мою не топчи чобітком.
      Я колись облечу, темна осінь за рогом
      точить гостру косу, косить лист за листком.

      Пив зіниці-абсент, губ нектар терпкуватий,
      і на рунах містичних вночі ворожив.
      А мені так хотілося світ колисати
      у долонях тремких серед срібних олив.

      І серпанки будити в житах волошкових,
      пригортати до серця лілей пелюстки.
      Потопати в цілунку, зворушливім слові,
      витирати сльозу, доторкатись руки.

      Заглядати в очей малахітову ніжність,
      відчувати тепло щемних вуст на чолі,
      щоб блаженною бути. Невже несуміжні
      ми з тобою, коханий, тепер взагалі?

      Стихли струни цимбал цвіркунів у діброві,
      не шумить водограй над бувалим життям.
      Наше літо зітліло в багатті любові,
      а за попіл троянди душі не віддам.

      15.07.2020р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Світи мені
      Дай руку, сонце, і іди за мною,
      не обертайся на презирство й сміх.
      Хто судить всіх – не відчуває болю
      і не вмирає кожен день за гріх.

      Хай кине камінь той в крилату спину,
      хто не злукавив навіть у думках.
      Я відколола сонця половину,
      аби світило, де страждання, крах.

      Де морок й сонця не було улітку,
      в зимові, весняні й осінні дні.
      Ти спалахни, я не боюсь осліпнуть,
      хоч крила обпалю, світи мені.

      Зігріюсь вогником, промінням сонця,
      і вистачить на всіх твого тепла.
      Лиш заясній, щоб наді мною знов ця
      розсіялася темряви імла.

      Як можна жити, сонечко, без тебе?
      Ховати відчай у пітьмі сирій.
      У вирвище не провалилась ледве,
      шукаючи осяяння надій.

      04.07.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    24. Подрузі
      (Світлані Кас'яненко)

      Ця жіночка на більше заслуговує ¬–
      усмішка сонячна і очі чудотворні.
      По-віденськи з вершками чорну каву п’є
      і ходить у пуантах на краю безодні.

      Пряде із кужеля лавандорунні сни,
      і дістає з криниці сивини тумани.
      Летить голубкою у вогнище війни,
      щоб піснею забинтувати серця рани.

      У затишній домівці кактуси ростуть,
      гортензії, клематиси і орхідеї.
      В письмовім зошиті – безсоння каламуть,
      згорьованих катренів ямби і хореї.

      Усе життя на пожовтілих сторінках –
      загублені світи, осанна і наруга.
      Її душа росиста на семи замках,
      не впустить – обпіклась, ні ворога, ні друга.


      02.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Незабудка
      Мне б отказаться от тебя хотя б на миг,
      сердечный, влюбчивый, но я, не вправе
      предать свою любовь, ты сердцем многолик
      и каждый полевой цветок по нраву.

      Печально затеряться между тех лугов,
      что голову вскружили ароматом.
      Иван-да-марья, васильки, болиголов,
      душица, одуванчик, вереск, мята.

      Великолепен, нежностью неповторим:
      оранжевый, малиновый и красный.
      Он манит взор благоуханием своим -
      сопротивляться нежности напрасно.

      Сорвешь и выбросишь, когда завянет вдруг.
      Но есть цветок, что не забыть вовеки.
      Небесная слеза рассыпалась на луг
      и заменить ее сиянье некем.

      27.06.2020г.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Милосердний
      Посміхнися, не будь агресивним,
      научися терпіти й прощати.
      Відшукай в серці зоряні рими,
      щиру пісню, крилаті віршата.

      Полюби світ, людей недолугих,
      бо й невіглас глухий має право
      на помилку і сонце у лузі,
      срібну зливу й небесну заграву.

      Не доводь ти нікому нічого -
      не заткнути за пасок гординю.
      Помолись за кривого й сліпого
      і вернеться сторицею нині.

      До слабких прояви милосердя,
      хтозна-де кого стрінеш за рогом
      свого дому - щенят, чи ведмедя.
      Мудрий той, хто в душі зріє  Бога.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Фейсбук
      Континенти фейсбук поєднав. Тих людей,
      що ворота відкрили у світ інстаграми.
      Безліч нових світлин, і яскравих очей,
      у мобільних мережах пліч-о-пліч із нами .

      Так цікаво знаходити друзів нових
      і знайомити світ зі своїм кругозором.
      Дехто в чат надсилає цеберця суниць,
      інший дзвонить вночі пропонуючи море.

      Ні, розбещеність це не моє ремесло.
      Видаляю із "друзів" спокусу облуди.
      Ви на тих берегах де мене не було
      і немає тепер і ніколи не буде...

      Я із тими, хто творить мелодій дива
      і добро від якого голубкою в ирій.
      Навзаєм я дарую яскраві слова,
      малинові сердечка і Усмішки щирі.

      І троянди в росі - "Теракотові сни",
      вірші щемні, зворушливі, м'ятно-медові.
      Для людей смолоскипом надій спалахни
      на сторінці життя у обіймах любові.
      25.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    28. Грім
      Впало небо на місто –
      кременисте, важке,
      блискавиця вогнисто –
      літаком у піке.
      Сильна злива тропічна
      уперіщила враз,
      і мара потойбічна
      освітила Парнас.
      Загурчав грім сердито:
      «Я володар землі!
      Розколошкаю жито,
      потоплю кораблі!
      Нароблю струмом шкоди,
      підпалю цілий світ!»
      Грім не знав, від негоди
      в людства – громовідвід.


      23.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Мій рай
      У Софіївськім затишнім парку
      ми з тобою алеями йдем.
      Підглядає крізь вечір у шпарку
      зоряниці далекий Едем.

      Відбиваються в поглядах - зорі,
      бо в долоні тремтлива рука.
      Розлилася в душі бірюзовій
      соловейка рулада дзвінка.

      Хай шепоче нам клен про Софію
      і її незрівняну красу.
      Я ж тобою, кохана, зорію,
      блиск сузір'я вплітаю в косу.

      Не надихатись нам зорепадом,
      Не напитись любові сповна.
      Ніч гойдає на хвилях відраду,
      чути здалеку плескіт човна.

      Нам, лебідко, на острів кохання,
      й залишитися там на віки.
      У купальських ночей раювання
      на водойми пускати вінки.

      Ми напишемо світлу поему,
      побудуємо щастя мости.
      На землі хоч немає Едему.
      Мій рай там, де знаходишся ти.

      22.06.2020р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. Не говорите мне ...
      Не говорите мне о том,
      что я должна вам в этом мире:
      родить детей, построить дом
      и фикус посадить в квартире.
      Хотя бы кактус небольшой,
      колючий, но живой, как песня,
      как будто страшно интересно
      колючки вынимать из сердца
      и не печалиться душой.

      Простите мне судьбы грехи,
      и все обиды отпустите,
      и что сожгла свои стихи
      (они не нравились элите).
      Что раню словом, взглядом вас,
      нервозна и консервативна,
      что утешенье вижу в ливнях,
      и та блаженная  наивность
      граничит с глупостью подчас.

      Не говорите мне шутя,
      что я живу не как хотелось,
      что нравом сущее дитя,
      не совершенна ликом, телом.
      Как есть, так есть и не беда,
      судить лишь небо вправе строго,
      хоть пререкаюсь часто с Богом.
      Любую боль гасить ожогом
      привыкла с детства, господа.

      17.06.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    31. Їй неба не досить
      Тимчасове затемнення сонця минуло,
      Розчахнув світ фіранки сапфірово-сині.
      Тонкошкіра, закохана, віддана, чула.
      Діамантовий блиск - сто каратів донині.

      Соромлива усмішка  і праведна й грішна.
      Самоту безпритульну погладить щемливо.
      Нагодує, зігріє, самій же так втішно,
      наче Бог прихилив небеса незрадливі.

      Її подруга - мрія, не сумно із нею
      будувати повітряні замки і вежі,
      відкривати нові континенти душею,
      океани фантазій, пустелі безмежжя.

      Не жахливо у джунглях свого передсердя
      відшукати цілющі джерела любові.
      Де скрипкова вчувається музика Верді,
      в кожнім шереху хвилі, загубленім слові.

      Всі їй радять не їсти у піст мармеладу,
      не купатись оголеній в ранішніх росах.
      В псалтирі молитовнім  шукати відраду,
      щоб щасливою бути... Чи неба їй досить?

      15.06.2020р.









      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    32. Натюрморт
      Асфальт гарячий, світлофор, гудок...
      нестерпна спека палить мізки...
      А як же добре там за містом,
      де скрапує із променя медок –
      тягучий, бурштиновий, золотий –
      в духмяне поле колосків налитих,
      прямісінько в шовкове, стигле жито.
      З небес гіпюрової висоти
      на звіробій, сокирок фіолет,
      ромашок, незабудок, маків звичних.
      Зірву, поставлю в вазу екзотичну,
      яскравих квітів польових букет.
      Дивитимусь на сонця пектораль,
      хоча… дістану пензлик й намалюю
      все те, що так обожнюю, люблю я.
      У натюрморт не вміститься, на жаль,
      полинний, калгановий смак лугів,
      пташиний трепет голосів діброви.
      На полотні застигне рай квітковий,
      шаленство різнобарвних кольорів...


      12.06.2020р.







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. Щаслива

      За вікнами пташиний щебет
      все ближче й ближче до землі.
      Мені б подумати про себе,
      а не про море й кораблі.

      І серенаду заспівати,
      (світає у душі якраз.)
      Зникають тіні, запах м'яти
      я відчуваю повсякчас.

      Бальзамом, ладаном - олива.
      (Вдихаю свіжий аромат.)
      Гірку п'ю каву, а щаслива -
      в креманці пригорща цукат.

      У очі бризнув промінь світла,
      загоївши на серці шов.
      Так щемно, сонячно, розквітла
      весняним проліском любов.

      10.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. Нема надії
      Чому ж так важко на душі? -
      Сама не знаю.
      Все наче добре і хрущі
      в гіллях літають,
      посеред гаю.

      Жасмин, півонія цвіте -
      природа мліє.
      Все наче гарно, а не те,
      сльоза на віях...
      Нема надії.

      Якесь передчуття біди...
      Була у храмі...
      Зелена Трійця, ківш води -
      лікую рани...
      На серці камінь...

      Дивилась в очі тет-а-тет -
      в безодню сіру.
      Чудовий, співаний дует -
      злітала в вирій...
      Чому ж не вірю?

      08.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Літаю
      Над колоритним чаруючим плаєм
      у маркизетовій блузочці я,
      знову лебідкою в небі літаю -
      вільна, рахманна, легка, нічия.

      Липою вмить розпашілося літо,
      в душу вбираю духмяну блакить.
      В затишнім парку рясним розоцвітом
      рододендроновий кущ палахтить.

      Мускусна качка у озері ближнім
      водить качаток по гладі води.
      Милі, пухнасті, які ж дивовижні,
      в рясці не видно їх вряди-годи.

      В тихих перелісках перебирає
      вітер зухвалий ромен пелюстки.
      Поміж землею й Божественним раєм
      тверді мінливої повінь ріки.

      Очі шукаю в саду волошкові,
      глянеш у них і забудеш про сон.
      Дихаю світом - відлунням любові,
      кутаю серце в небесний хітон.

      Сутінки шиють сузір'я надворі,
      (ще один день у життя каталог.)
      Дужим крилом розтинаю простори,
      що хоче жінка, того хоче Бог!

      05.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Пригорни мене, мамо
      Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
      розкажи оксамитову казку – щасливу й сумну.
      Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
      Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
      Говоритимемо допізна про життя і родину,
      про надії крилаті, невпинні, мінливі літа,
      що вплітають у коси зажуру в сутужну годину.
      Ти – мої небеса, життєдайна молитва свята!

      Приспів

      Мамо, мамо, нехай твої очі мені льоноцвітять.
      І відлунням лунають пісні в колисанці дібров.
      Ти, лебідко моя, найдорожча перлина у світі,
      наймиліша троянда, найперша у світі любов!

      Мамо, скільки стежок залишилося там за весною,
      усіляке було на широкім просторі доріг.
      Та мій янгол земний був постійно, матусю, зі мною –
      вишиванка на долю, натільний лляний оберіг.
      Витри сльози, матусю, хай радісно буде у домі.
      Напечем пирогів, почастуєм рідню на свята.
      Материнську любов не вмістити в старенькім альбомі.
      Ти – мої небеса, життєдайна молитва свята.

      Приспів

      Мамо, мамо, нехай твої очі мені льоноцвітять.
      І відлунням лунають пісні в колисанці дібров.
      Ти, лебідко моя, найдорожча перлина у світі,
      наймиліша троянда, найперша у світі любов!




      03.06. 2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Ти листа напиши
      Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
      тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
      Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
      Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

      Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
      перламутровим цвітом конвалій у райських садах.
      І лягає на душу намистом, гірчить молочаєм,
      недопитим цілунком на ягідно-кислих губах.

      Соловіє в очах незабудками, синім туманом,
      розриває нестерпних розлук золоті ланцюги.
      Сновидінням яскравим у затишнім озері тане,
      нищить птахом надії на злеті сумнівні думки.

      Хай голубка мені принесе у рожевім конверті -
      квітку папороті і розмиті сльозами слова.
      Їх з'єднай сургучем, напиши кров'ю серця відверто
      чи ти дихаєш мною допоки любов ще жива?

      02.06.2020.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    38. Яке ж це літо
      Яке ж це літо?
      З небес крізь сито
      холодна злива -
      як із цебра.
      З пахких акацій
      додолу квіти
      зриває вітру
      лиха мара.

      А під ногами
      калюжі чорні -
      не оминути,
      не обійти.
      Ступаю в воду,
      в пустій безодні
      втопило небо
      сум самоти.

      На парасолі
      сльоза юдолі,
      біжить по гранях
      не зупинить.
      Хто ж витер щастя,
      веселку в полі,
      лаванди літа
      казкову мить.

      Хоч забарилось
      десь наше літо,
      та сподіваюсь
      ось-ось, прийде.
      Поглянеш в очі-
      там оксамитом
      засяє сонечко
      золоте.

      01.06.2020р







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Світ малахітом
      Барвисте літо -
      світ малахітом,
      яскраве сонце,
      як мандарин.
      З ковша сузір'я
      в день перелито
      сусальні зорі -
      в'язкий бурштин.

      У чистім полі
      на видноколі
      прекрасний червень
      мчить у сідлі.
      Сій срібний дощик,
      гуляй на волі,
      у маргаритках
      паси джмелів.

      В серпанку тануть -
      садок сливовий,
      пахучі трави
      з роси й води.
      Кінь в льоноцвіті
      згубив підкови,
      на роздоріжжі
      копит сліди.

      В гіллях лапатих
      пташині трелі.
      Цвірінь, тьох...тьох...тьох...
      тьох - солов'ї.
      В вершковім небі -
      мазок пастелі,
      аквамарину
      по всій землі.

      01.06.2020р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. В колисці любові
      Ніч кине зажуру за ґрати,
      розправивши хмари вітряк.
      Навчиш мене в небі літати
      і марочний пити коньяк.

      На біле руно алергія,
      тополі солодкі меди.
      Чи зболене серце зігріє,
      розлийвода - місяць блідий?

      Журбі заглядатимеш в очі,
      шукаючи онікс на дні,
      та випити смуток захочеш
      до цятки, жаги в купині.

      До хмелю, прозріння краплини.
      в обіймах шовкових долонь.
      Засну дитинчам зозулиним
      в колисці любові, либонь.












      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Вишиванка
      Одягайте, люди, вишиванку
      у буденні дні і на свята!
      В ній співала мати колисанку,
      в ній сердечна ніжність і краса.

      Наша гордість і звитяжна сила,
      незалежність в кожному стібку.
      Радість і жура, натхнення крила
      нашого народу на віку.

      Дух козацький над Дніпром розлогим,
      Лаври і Софії передзвін.
      Від порогу - в майбуття дороги
      до карпатських сонячних вершин.

      Там поля пшеничні і долини,
      над рікою гілочка верби.
      Вишиванка - серце України,
      райдуги прекрасні кольори.

      Чорнобривці, мальви і барвінки,
      синє небо, жовтий горицвіт.
      То святе причастя українки,
      прадідів священний заповіт.

      Хай на серці стеляться мережки,
      хрестики шовкові, гладь ясна.
      У любові зійдуться доріжки,
      Україна в нас на всіх одна.

      21.05.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Вишивала
      На твоїй гаптованій сорочці
      вишивала райдуга ясу.
      Я ж мережу серцем пелюсточки,
      в чорнобривці вкраплюю сльозу.

      У твоїй домівці пахне зранку -
      медом і лимоном, мій Орфей.
      Із життя ти злизуєш сметанку,
      я голки виймаю із грудей.

      І не знаю де журбу подіти -
      міражі розшиє сивина.
      Коло твого дому жовтоцвіти,
      біля мого - чорна бузина.

      Знов світанок дудлить оковиту.
      І п'яніє швидко, як на гріх.
      В тебе є до кого прихилитись,
      я тулюсь до берегів твоїх.

      Поросли вербою і намулом -
      не знайти дороги відтепер.
      Скільки тих шаланд вже потонуло
      у тумані голубих озер.

      20.05.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Минуле
      Як забути минуле і стерти, коли
      тінню ходить, мережиться перед очима,
      коли ти його бачиш на лапках бджоли,
      в кожнім шепоті, звуці, розтерзаній римі.

      Хоч за обрій піди, пише ніч некролог,
      розпанахує біль без єдиної фрази.
      Чи проститься тобі, чи помилує Бог,
      як у серці тримаєш на когось образу.

      Розберися в собі, знищи всі бур’яни,
      від жаливи хай руки печуть, а не серце.
      У минулому інших й себе не вини,
      струмени людям сонцем і спраглим джерельцем.

      Не повія, не вкрала, не вбила... За що
      так картаєш себе, душу поїдом нищиш?
      Помилки ті не змити цілющим дощем,
      не злетіти без крил над суєтністю вище.

      Ти усе розумієш, а разом із тим,
      повернутися хочеш в минуле, щоб знову
      жити з чистого аркуша, райдужних рим,
      розпочати із крику в колисці любові.

      Повернутись туди, де торішні сніги
      не лишили слідів, все одно неможливо.
      За спиною минулого – прірва нудьги,
      а попереду – неба свавільного злива.

      Я – та сіра вовчиця, що вила вночі
      на роз’ятрений місяць від горя, безсилля.
      Відпускала із кліті весняних грачів,
      розтирала болючих судом сухожилля.

      Не втечеш від минулого, ні... не втечеш...
      Від народження й «До»... за тобою – минуле:
      безпорадне, святе, грішне, зболене, зле.
      День, як ніч, воскресіння і смерть – промайнуло.

      Невідомість попереду, очі розкрий,
      вічність долі пряде гобелени із вовни.
      Озирнешся в минуле, його чорторий
      перетнути не зможеш – розтрощений човен.

      Мозок вип’є минуле усе до краплин,
      Амнезія – не вихід – провалля одчаю.
      Хто ти? – Геній, маньяк, де твій батько і син?
      Де коріння твого пуповина?... Не знаєш?...

      Може, десь на війні чи у хащі глухій?
      Світ тримає в долонях добу часоплину.
      Як жахливо не знати, де батьківський дім,
      хто напитись подав, а хто цілився в спину!

      Все колись перемелеш на порох і дим,
      скільки прожитих літ у тобі потонуло.
      Краще жити з рубцями, ніж бути ніким!
      Ти людина, допоки карбуєш минуле.


      10.05.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Дорога до раю
      Як брат із сестрою,
      чи батько з дочкою
      по різних кімнатах,
      лиш спільне майно.
      Пливу крижаною,
      мов риба рікою,
      до синього моря
      надії давно.

      Смерть кидає снасті,
      піймати не вдасться,
      слизькою плотвою
      з гачка обірвусь.
      В кайданах зап'ястя,
      чим далі від щастя
      тим ближче до Бога
      і неба чомусь.

      За світлом горюю,
      де сили беру я,
      щоб сіяти зерна
      з небесних вершин?
      Де янгол віщує
      хвалу алілуя,
      сортує молитви
      душі - Божий Син.

      Колись відшукаю,
      дорогу до раю,
      відрадно, на серці
      троянди цвітуть.
      А зорі згорають,
      в совочок збираю
      перлини життя, як
      розсипану ртуть.
      16.05.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Серцем для серця
      Не шукала у мріях до щастя блаженства дороги,
      хоч серпанкове літо за диво-водою спливло.
      Не копала могил для успішних, не заздрила вбогим,
      лиш тому, що в житті не достатньо усього було.

      Не питайте мене, як живу і ким дихаю зараз,
      чи хіба таїна, що на площі барвінком цвіте?
      На яких полюсах моя згуба, солодка покара,
      божевільна омана, спокуса, жадання святе.

      Коліжанок втрачала, без віри дружити нелегко,
      і підніжки не раз підставляли мені вороги.
      В небеса полечу де гніздечко звив білий лелека,
      де любов пробачає усім сіромахам борги.

      І так затишно, мило в обіймах чутливого птаха.
      Змах крила і у небі, де осуду, зради нема.
      Ніжність стелить пухові перини і зоряні плахти,
      і леліють шовкові голівки вуста крадькома.

      Хай на віях моїх сльози радощів висохнуть зранку,
      без повітря любові в долоні свічею згорю.
      Мені байдуже хто я - цнотлива, блудниця, коханка,
      поки серцем для серця ліричні сонети творю.
      12.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Я така
      Я така, як я є,
      бачиш, щастя твоє,
      золотить на зорі
      у росі ноги босі.
      Часто з примхами я,
      мов шипуча змія,
      і отруту кохання
      уприсну. Ще й досі
      ядовита і зла,
      та з тобою була б,
      заклинателю кобр,
      мій палкий змієлове,
      зачарована лань,
      лиш сопілку дістань,
      із душі, моя пісне,
      квітуча любове!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Батьківське обійстя
      Батьківське обійстя вбране у бузок,
      чутно віддалік, як пахне м'ятно.
      Стежку застелив лапатий моріжок
      від воріт аж до порога хати.

      У пустій домівці вивітрився  дух,
      стихли звуки спогадів минулих.
      Від глухонімої тиші дім оглух,
      точить шафи міль, як шашіль вулик.

      Тут ніхто не дасть напитися води,
      зі слізьми до хвіртки не проводить.
      Біля тину безпритульний кіт рудий
      гріє смуток на старій колоді.

      Облетіли квіти на моїм віку,
      ждуть на кладовищі батько й ненька,
      а я все шукаю щастя у бузку -
      п'ять махрових пелюсток синеньких.

      12.05.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Радість
      Знов тішуться вишні прийдешньому травню,
      ген, сонячний зайчик  стрибає в гіллях.
      В блаватному небі  назустріч коханню,
      розправивши крила, летить білий птах.

      Каштанові світочі пахнуть ваніллю,
      парфумів таких ти не знайдеш ніде.
      Кружляє за обрієм вітер свавілля
      над вежами світу стрімке  па-де-де.

      Земля благодатній погоді радіє,
      кульбабові зіроньки світять в траві.
      В душі оживає квітуча надія,
      цитринові роси - перлини живі.

      І стукає серце відрадно і лунко,
      просвітлено,  чуйно, цілющим дощем.
      Від дотику щастя цукровим цілунком
      я тану в любові, мій радісний щем.

      05.05.2020р.











      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    49. Проста ромашка
      Проста Ромашка,
      Нарцис - пихатий,
      стріла Амура -
      біль під ребро.
      Чужа домівка -
      нерідна хата,
      на передпліччі -
      ганьби тавро.

      Нічим не гірша,
      за інших жінка,
      усмішка щира
      і сум в очах.
      Картата доля,
      душа - пір'їнка,
      блакитна мрія -
      у небі птах.

      Багато зливи,
      та мало сонця.
      На довгій ниві -
      будяк, пирій.
      Святого хліба
      черства окрайця,
      з добром і дідьком,
      не рівний бій.

      Нудна платівка -
      нестерпна осінь,
      чорнична суміш
      хмар дощових.
      Сліпе безсоння
      і крах відносин,
      сльоза на згадку,
      удар під дих.

      Причастя, сповідь, 
      завіт в конверті,
      у шафі крижма,
      тюль на труну.
      Просила в Бога
      легкої смерті,
      а Він зненацька
      послав - весну.
      09.05.2020р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Тихо - тихо
      Тихо-тихо вечір плине
      у обіймах самоти.
      Трусить зорі ніч полинна
      і запалює мости
      ліхтарями над рікою -
      срібна стежка по воді.
      Місяць зачерпнув рукою
      хвилі чорно-голубі.
      З неба кинув оксамиту
      на мережку берегів -
      затуманену, розмиту.
      В очереті колосків
      ледве чутно шамотіння,
      плескіт ряски, крик ропух,
      там луною за корінням
      верболозу. Вітер вщух,
      не шелесне, кожен шерех -
      звук на віддалі руки.
      Бачить сни рожеві берег,
      пароплави, маяки,
      море збуджене, бездонне
      і солоне, мов ропа.
      Не напиться, човен тоне,
      дощ неквапно накрапа.
      Канули в пустій безодні
      діаманти зір, гряди -
      відшукай сліди Господні,
      світе, в дзеркалі води.



       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Стань над світом...
      Стань над світом Мати Божа
      у молитві і сльозах.
      Де колюча огорожа,
      там за нею пекло, жах.

      Градом землю поливають
      із снарядів навкруги.
      Ворог в ворога стріляє,
      скрізь запеклі - вороги!

      А була одна держава -
      Чорне море, ДніпроГЕС.
      І єдина горда слава
      всіх мирян - Христос Воскрес!

      І текли в пустелю води,
      із пустелі - виноград.
      Мріяли усі народи
      навести в країні лад.

      Не так сталось, як гадалось -
      не гібридна йде війна.
      Заржавіло в клуні рало,
      світом править - сатана.

      Брат на брата точить камінь,
      гострить ніж брат на сестру,
      ллється кров у Божім храмі
      не за віру, а ікру.

      Не за правду і свободу,
      а за владу і казну.
      Схаменися, мій народе!
      Припини, Господь, війну!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Весна з присмаком жалю
      Заблукала у травні в бузкових очах на світанку,
      і не вибратись звідти, дорогу назад віднайти.
      Полонянка душі, мигдалева твоя забаганка,
      з м'ятним присмаком туги, терпкої жаги - самоти.

      Не бувало ні разу, щоб доля стелила під ноги
      орхідеї рожеві - обніжки пахтять чебрецем,
      до шаленства, утрати свідомості, млості знемоги,
      оксамитових доторків, райдужних спогадів щем.

      Розоцвітно милуються небом напудрені сливи,
      органзові черешні, весільні черемхи в саду.
      Чом без тебе мені, наче веснам без сонця і зливи?
      Потемнію ріллям без любові, зелом не зійду.

      У смарагдовім озері мрій квітну білим лататтям
      і нізащо ні з ким твою ніжність я не розділю.
      Та чому ж кажуть, люди бувалі, що крадене щастя
      не буває без сліз і печалі, гіркоти жалю.

      Ланцюжок не порвеш, що плететься від серця до серця.
      Щоб не сталось зі кармою світу є передчуття,
      що планида яскраво нарешті обом усміхнеться,
      зашумить водограєм, наповнить любов'ю життя.
      03.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Хустка

      В холодну пору я не одягну
      заквітчану тернову хустку синю.
      Красою не прикрию сивину,
      а пригорну до серця, мов святиню.

      Та райдужна хустина осяйна
      бабусі теж дісталася у спадок.
      Міль не побила, вицвіла війна
      тих китиць сонячних, мережки складок.

      В голодомор її не продала,
      вдягала кілька раз в житті до храму,
      коли з коханим під вінець ішла,
      дітей хрестила і ховала маму.

      Хустина наш родинний оберіг,
      усі скарби душі у ній вмістились.
      На кожній квіточці біліє сніг
      від дня народження і до могили.

      В холодну пору я не одягну
      заквітчану тернову хустку синю.
      Красою не прикрию сивину,
      а пригорну до серця мов святиню.


       
       




       

       
       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Залюбила
      Чи для тебе ніхто, пустий звук, переляк,
      якась дивна, чи мо - божевільна?
      То сказала не те, то зробила не так,
      то спіткнулась - розбила коліна.

      Недолуга, дурна і освіти нема,
      як пательня проста і наївна.
      Синій погляд сльозиться, у косах зима,
      не народить ні доньки, ні сина.

      Пильно дивиться в душу, шукає на дні
      крихту жалості, правди, любові.
      То радіє, як сонце, то очі сумні
      гаснуть в тузі, мов ранішні зорі.

      Відсахнешся - зненацька погладить чоло,
      роздратує. На все є причина.
      Ні човнів поміж вас, ні ріки не було -
      від страждання до щастя - стежина...
      01.05.2010р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Золота

      (гумореска)

      Перед шафою зрання
      крутиться дружина.

      - Стільки старого драння,
      добра половина
      полетіла б на смітник
      і було б не шкода!
      А Марині чоловік
      подарує - "Шкоду".
      Взяти Таньку - крокодил,
      ні рожі, ні дупи,
      Папік спадок залишив -
      мрамор йому пухом!
      Навіть, Райці Дикобраз -
      те ще було стерво,
      пощастило на цей раз
      вискочить за негра.
      Соньці тоже повезло,
      камбалі лупатій.
      ПТУ, село селом -
      мільйонер посватав!
      Запросила на вино
      кілька раз у гості,
      збанкрутів, тепер лайно
      возить у колгоспі!
      Мілка Чукча - точно змій
      і живе у казці,
      а від тебе, рідний мій,
      не діждатись ласки!
      Я ж дружина - золота,
      не наставлю роги,
      ти об мене все життя
      витираєш ноги!
      Завтра в офісі фуршет,
      а я гола й тонка,
      із коштовностей лише -
      золота коронка!
      Чим прикрити срамоту?
      Видави хоч фразу!!!

      - Стули пельку золоту!!
      Не доводь до сказу!!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Півень
      Лосніє хвіст і гребінець
      стоїть неначебто корона.
      В гаремі падішах - сліпець,
      лиш відвернувся - інший вдома.

      Хоч головний у курнику,
      топчеш курей, без перебору,
      співаєш всім ку-ка-рі-ку,
      а я все вище лину вгору.

      Туди де півень не злетить,
      на сьоме небо й від одчаю.
      Тож стань орлом, хоча б на мить -
      любов у небі світ гойдає!







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Чому ти згадуєш...
      Чому ти згадуєш анфас
      тієї жінки, що у студень
      перед тобою в судний час
      враз зачинила двері, любий?

      І не пустила на поріг,
      як побивався ти за нею,
      за блиск очей на плаху ліг,
      марудився, страждав душею.

      Не забував її відтіль,
      як здибав в натовпі на лихо.
      Любов - відрада, а не біль,
      коли на серці тепло, тихо.

      Коли ти знаєш, що тобі
      не зрадять навіть за мільйони,
      і разом в радості й журбі.
      А та байдужість - сліз не зронить.

      Пробач, для неї ти, ніхто,
      причина, книга нецікава,
      забута річ в пустім метро,
      гарячий душ, холодна кава.

      Минулого лиш епізод -
      чужі вуста на серці терпнуть.
      Фантомний біль нудних пригод -
      тебе кохати їй нестерпно.

      Чому ти згадуєш її?...
      Невже тобі не вистачає
      джерельної мелодії,
      що срібний дощ на скрипці грає?

      Ти думаєш, що я тебе
      тримаю в кліті олов'яній?
      Лети на сяйво голубе
      та крил не обпечи, коханий.

      23.04.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Молитва
      Щиросердечно молюся Всевишньому я
      аби грішному людству пробачив провини.
      Хай насититься зливою спрагла земля,
      розіб'є блискавиця нові домовини.

      Не за себе тривожуся, Боже, за тих,
      хто не бачив, не жив і не вірив у Тебе,
      хто надихатись квітнем яскравим не встиг,
      не злітав на крилі у розчахнуте небо.

      Тільки зводив палаци з окрилених мрій,
      вчився знову ходити без милиць опори,
      колискові співав і плекав супокій
      на гарячім піску автентичного моря.

      Не торкався губами жіночих грудей,
      не блукав у пітьмі лабіринтами долі,
      і не чув, як щебече в саду соловей
      серенаду в рожевих галузках магнолій.

      Тільки, "Мама" промовив життя розпочав,
      золотим промінцем заіскрившись щасливо,
      срібним дзвоником серед некошених трав,
      не шукав вихід там де знайти неможливо.

      Я боюся за тих недолюблених душ,
      хто не знав на землі кольорового раю.
      В пекло глянула і озирнулась довкруж,
      в сивій кіптяві кречет голубку лякає.

      Боже правий, невже Ти залишиш жалі
      і дозволиш люциферу правити світом?
      Хай над полем і лісом летять журавлі,
      а вселенська біда не розноситься вітром.

      23.04.2020р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Благовіст
      Всевишню правду, віру розіп'яли,
      І на поталу кинули любов.
      Хрести по всій землі, хвороби, чвари.
      Охрип від крику благовіст церков.

      Пожежі, війни, голод, чорні хмари -
      Не випили отрути за гріхи.
      Не пали - ниці, горді, ждем покари,
      Загрузнувши в болоті на віки!

      Нас, Боже, грішних не карай юдоллю,
      Бо й недолуге серце п'є з небес -
      Солодка ягода, бур'ян у полі.

      П'янкий дурман, полин і Петрів хрест
      До сонця, зливи тягнуться поволі.
      Благословен грядий - Христос Воскрес!

      16.04.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Божевільний маестро


      VІІ

      Минали місяці згорьованих пісень,
      і вітер полоскав дощі туманні.
      Маестро, виснажений горем, кожен день
      марш Мендельсона грав своїй коханій.

      Ноктюрни, месси, увертюрні колажі,
      Пастельні, оксамитові рулади.
      Міг збожеволіти, якби в його душі
      не вистачало місця для відради.

      Цвіла магнолія, та він не помічав,
      виходив на балкон періодично,
      аби угледіти її прекрасний стан
      і світлий образ милого обличчя.

      Та, якось кішечку  побачив на краю
      карнизу і перехиливсь повільно.
      "Не кидайся, молю, тебе люблю... Люблю...":
      Вікторія кричала,
      - Божевільний!

      Я  бачила чимало у своїм житті
      від аз і буки, радощів і муки.
      Бувало з Господом висіла на хресті
      і воскресала  у сльозах розпуки.

      Але не знала, що таке любов свята -
      жертовний камінь вгору не котила,
      лиш тій лелеці білій сниться, висота,
      в якої перебиті щастя крила.

      Не пробачають горді зради і блакить
      не проміняють на вуста солоні,
      та поліфонія рахманна ще струмить
      і б'ється щемно немовлям у лоні.

      О, скільки, доле, болю, музики в мені
      любові, материнської молитви.
      Заграй,  маестро, на обірваній струні
      бо краще вмерти, ніж без тебе жити.

      Один до одного летіли, мов птахи,
      хай хто завгодно милосердя судить.
      Любов долала на своїм шляху гріхи,
      народжувала із кохання - чудо!
      14.04.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Божевільний маестро


      Вікторія прокинулась, маестро грав
      проникливе піано - віртуозно.
      В перлинній ніжності у яснині заграв
      звучало дивовижне аріозо.

      Навшпиньках підійшла, торкнулася ланіт,
      вмить обірвавши музики намисто.
      Розверзлася земля і провалився світ,
      коли про зраду розповів дочиста.

      Не виправдати гріх, вернутися назад,
      не виплакати океани болю.
      Весна перетворилася на снігопад.

      - Вікторіє, даруй! Тебе неволю.

      Гарячі почуття розтоплять криги сніг.
      і проростуть ромашками освідчень.

      - Маестро, як ти міг? Коханий, як ти міг
      перетворити рай на мерзлий січень?

      - Сам вирішив зізнатися, щоб поміж слів
      відлунням не звучали фальші ноти.

      - Чому ж свічею плавитись не захотів
      у бірюзовім погляді напроти.

      - Не втримає минуле у тенетах нас,
      моя шляхетна білокрила пташко.

      - Солодким трунком напувала повсякчас.
      Жагу спокуси втамувати важко.

      - Я посаджу вишневий сад твоїх надій
      в якому соловей заб'ється в скерцо!

      - Пробач, казкам не вірю, фантастичний мій,
      не легко скалку вийняти із серця!

      Зібрала речі мовчки і пішла в сльозах.
      В останню мить благав не покидати.
      Гримів трагічний реквієм - кохання крах,
      її рапсодії любові - страта.
      13.04.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Божевільний маестро
      V

      Чомусь не спалося Вікторії в цю ніч,
      безсоння малювало штучні квіти
      на вистуженій шибі. Сонми протиріч
      мурахами в думках. Як далі жити?

      Вона раніше не кохала, в той же час,
      були зв'язки до нього не тривалі.
      То кидала вона, а то її. Щораз
      не з'єднувався пазл, не співпадали.

      А зараз все по-іншому, цвіла весна
      бузком в хурделицю, мороз і зливу.
      Нарешті все чудово, райдужно, вона -
      закохана, окрилена, щаслива.

      Він скоро прилетить, дізнається, що в них,
      (згадавши усміхнулася таємно,)
      дитятко з'явиться у мріях осяйних
      заснула світанкова і смиренна.

      Маестро відчинив замок своїм ключем,
      пройшов у спальню не збудивши Віку.
      Дивився на красуню сплячу, в горлі щем,
      не міг собі пробачити до віку.

      То ніби вперше її вгледів - запашну,
      беззахисну, довірливу, наївну.
      На шльондру проміняв - заквітчану весну,
      на злу чаклунку - милу королівну.

      Пройшло чимало, як не зводячи очей
      вростав у неї розтривожив рани.
      Збентежений, мана, зурочення, ачей,
      як міг їй зрадити? Фортепіано

      відкрив...заграв...ледь чути рондо перелив.
      Та музика пливла за течією
      його страждань. Бельканто душу золотив
      мінорною жалобою тією.

      11.04.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    63. Божевільний маестро
      ІV

      Зима ретельно чистила людські сліди,
      Біліло за фіранками цнотливо.
      Прозора ожеледь, кришталики слюди
      на підвіконні,
      "Любий, я щаслива":

      Промовила Вікторія, він зашарівсь
      і пригорнув до себе обережно.
      За спогадом мутним розбиті ліхтарі,
      у срібні скроні стукали бентежно.

      Та знову бився пульс в обіймах запашних,
      кохання пелюсткового спокійно.
      Мов за порогом долі злої вітер стих,
      торкались щемних губ вуста кармінні.

      І пахло затишком, лавандою її
      блискучих локонів, очей мінливих.
      Він грузнув у снігах, його Мелодії,
      у погляді шовкової оливи.

      Жахливо розлучатися хоча б на мить,
      коли розсипали креманку солі.
      Та все ж прощаються, бо у Мілан летить,
      весь колектив оркестру на гастролі.

      Яскраві враження, божественний концерт,
      приємна втома, квіти екзотичні,
      готельний ресторан, дівчата на десерт -
      і запахи фантазій еротичних.

      За столиком напроти жіночка хмільна
      когось йому нагадує, десь бачив.
      Хоч мало віриться, та все ж таки - вона,
      його чаклунка, божевілля, наче!

      Насолодитися, не випити до дна,
      Розкішна пава, Зірка промениста,
      утіха жадібна, мольфарка чарівна,
      заволоділа серцем піаніста.

      Він підійшов до неї, поруч мовчки сів,
      колишня засміялась, як блаженна.
      "Ти звідки взявся?" - Їй не вистачало слів,
      казала: " Не дивися так на мене.

      А хочеш, сум у пісню переллю,
      по старій дружбі, майже, що задаром?"
      Й вони пішли удвох без каяття жалю
      у номер. Зранку зникла, мов примара.

      Прокинувся і тільки ліжко обнімав,
      розвіялися мрії кольорові.
      Зайшовсь нервовим сміхом, Зіроньки нема
      ні грошей, ні мобілки, ні любові.
      10.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Божевільний маестро

      ІІІ
      Вікторія була середньою на зріст,
      пшеничні коси - хвилями по плечі.
      Очей глибоких колір - голубий батист
      тонув у віях, наче в очереті.

      Замислена, природна і така жива,
      як та волошка, непомітна в житі.
      Від несподіванки, ковтаючи слова,
      маестро запитав: "Чай будеш пити?"

      За аскетичним столиком віч-на-віч вдень
      удосталь не могли наговоритись,
      аж поки захід сонця - золотий женьшень,
      не зник раптово у кленових вітах.

      Обоє не стулили у ту ніч повік -
      про неї думав, а вона - про нього.
      Їй так хотілося з'єднатися навік,
      йому - оказій і чогось нового.

      Приваблює естетів тіло молоде,
      а після спілкуватися цікаво.
      Любов закоханих до шлюбу поведе,
      самотину - заварювати каву.

      Вона шукала в ньому світ рубіновий,
      роз'ятреної пісні сьоме небо.
      А музиканту снився часто сніговій
      і та фатальна бестія ганебна.

      В болючі зимні днини катував фоно -
      симфонія завершувалась форте.
      Колишню жінку мав забути вже давно,
      та як назло, пригадувалась вкотре.

      Та сонце добре знало де йому пече,
      зриває дах від болісної муки.
      Підходило і тихо клало на плече,
      на сиву голову тендітні руки.

      Просила грати Баха й Дебюссі,
      Шопена, Моцарта, Джузеппе Верді.
      Класична музика плескалася в душі
      і захлиналась птахою в акорді.

      09.04.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Божевільний маестро
      ІІ

      Минали місяці - вервечки голубі,
      полином пахли вечори духмяні.
      Проходило життя в депресії, журбі
      не рятувало навіть фортеп'яно.

      Боявся подумки вертатися туди,
      де одночасно солодко і гірко
      було йому, ще до розлучення, біди.
      Десь за кордоном скніла його Зірка.

      Артистом працював в оркестрі провіднім,
      вертався пізно у порожні стіни,
      де по кутках снував старий павук окрім
      журби, тоненьку нитку павутини.

      Виходив на балкон і спрагло там курив,
      втомившись від нудьги, буття марноти.
      Впритул його будинку - лісовий масив,
      дев'ятий поверх й дівчина напроти.

      Її на лоджії він бачив і не раз,
      завжди вдивлялася в його сумне обличчя.
      Уважно слухала, як щемно грає джаз
      ця дивна незнайомка таємнича.

      Знов сів за інструмент наш музикант,
      перебирав дієзи і бемолі.
      Ліричні витоки зворушливих кантат
      народжували музику любові.

      Стаккато -запальний проникливий мотив -
      наскрізь пронизував, бив тіло струмом.
      Безжально рвав кайдани самоти,
      лунала пристрасна кубинська румба.

      Коли звучання розчинилось в небесах,
      хтось нетерпляче подзвонив у двері.
      Стояла дівчина з сльозами на очах,
      в руках тремтіли - сонячні гербери.

      08.04.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    66. Божевільний маестро
      І

      Насолодитися, не випити до дна,
      розкішна пава, зірка промениста,
      утіха жадібна, мольфарка чарівна,
      заволоділа серцем піаніста.

      Їй місячну сонату, п'єси дарував,
      цнотливі орхідеї і браслети.
      Страшенно ревнував, хоч не було підстав,
      до кожного безхатченка й поета.

      Коли спускалася на місто дивна ніч,
      запалювала ліхтарі зірчасті,
      торкався біло-чорних клавіш піаніст,
      обличчя випромінювало щастя.

      Етюди птахою в розчинене вікно
      злітали ввись божественно, натхненно.
      Золототканої  мелодії руно
      стелив своїй коханій гобеленом.

      І всесвіт завмирав, коли грав музикант,
      душі  торкнувшись пелюстком лілеї.
      Лише обраниця - холодний діамант,
      не розуміла музики тієї.

      Сказала: "Любий, вибирай одне із двох
      між пеклом й раєм, Музою й романсом.
      Тебе люблю й ненавиджу, то бачить Бог,
      бридку я музику, що дисонансом."

      Нестямно їй було, не чула срібних нот,
      багатогранних варіацій фуги.
      Вальс дуже дратував, розлючував фокстрот
      і не стерпівши музикант наруги,

      закрив фортепіано, довгих кілька днів
      воно не видавало ані звука.
      Боліли пальці і маестро не стерпів -
      хотів сокирою відтяти руку,

      поклавши, врешті, край стражданню. А вона -
      металась по кімнаті лютим звіром.
      Любові обірвалася дзвінка струна,
      духовна близькість зникла і довіра.

      Хіба було у них споріднення? Чужі!
      Два береги не з'єднані мостами.
      Мелодія зворушлива в його душі
      для іншої планети сонцем стане.

      07.04.2020р














      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    67. Люби мене мовчки...
      Люби мене мовчки, коханий, люби,
      хай тиша замре на півслові.
      Лиш ніжності дотики, серця скарби,
      платівки мелодій любові.

      Всі зайві слова, тільки погляд зорить
      в смарагдовім озері зримо.
      Душа відлетіла за обрій на мить
      і знов повернулась в обійми.

      Люби до знемоги, до краплі роси,
      блаженства солодкої муки.
      У стогоні щастя замруть голоси,
      потонуть в цілунках спокуси.

      Сльоза благодаті на кінчиках вій
      магічним блищить сердоліком,
      Ти - древо життя, я - ліана надій,
      сплелися корінням навіки.
      5.04.2020









      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    68. Ностальгия
      Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
      и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
      Только ночью в тиши вдруг рапидом всплывают сюжеты -
      речка-змейка, на пляже дырявая лодка, весло.

      Незабудки - вкрапление неба на поле-батисте,
      две сосны у дороги и утки на том берегу,
      уходящего солнца малины размытые кисти,
      счастье призрачное канарейкой, иголкой в стогу.

      Синеглазый мальчишка с гитарой потертой у плёса
      сердце девственное разтревожил звенящей струной.
      Не о том плачет ночью в подушку седая принцесса,
      что не в силах вернуть незабудки. Их смыло волной...

      Улетела к другим птица синяя в теплые страны,
      стихли музыки ноты за далью растраченных лет.
      Так болят на плохую погоду душевные раны,
      оттого, что с тех пор никогда не встречала рассвет.

      Одевалась в варёные джинсы, бесцветные блузы.
      Провожала года-поезда, в никуда - корабли.
      Оставляя себе на прощанье клубочек иллюзий,
      спицы-будни, саднящую боль притяженья земли.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Заначка
      У старій вітровці Вовка
      заховав доляри,
      а дружина ту вітровку
      віддала бомжарі.
      Безпритульний за заначку
      купив дачку, тачку,
      на околиці квартиру,
      автомат й сокиру.
      Віддубасив Вовчик Раю
      розбазікав дещо,
      лиш єдине утішає
      це кондрашка в тещі.
      Теревенив достоменно -
      все ж таки, приємно.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Страховка

      Корисна річ страховка
      ( про Вовчика промовка),
      тим паче, на заводі
      механіку Володі,
      від злої примхи долі,
      преміювали поліс.
      Ще не пройшло й неділі,
      "щасливчик" на весіллі
      не дожувавши шкварки
      попав під іномарку.
      Відтоді з ним нещастя
      траплялись дуже часто.
      То злодій вріже в пику
      в під'їзді. Як на лихо,
      впаде з небес цеглина
      на голову невинну.
      То курка клюне в око,
      а бідному морока,
      то сказиться корова,
      а постраждає Вова.
      Тарган залізе в вухо,
      то вкусить - цеце муха.
      Пожар, потоп, напевно,
      чинилися б щоденно.
      За травми побутові
      на лікування Вові
      відшкодували б гроші,
      бо Вовчик наш хороший.
      Жаль, кинувся невдало
      під шину самосвала.
      Ні, не загинув Вовка -
      скінчилася страховка...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Ревнивий

      Бабця плачучи прийшла
      ввечері до хати.
      Дід питає:"Де була?
      Трястя твою матір!

      Де була?" - Заладив дід,
      баба неохоче:
      "Я зомліла, а сусід
      гірше поторочі.
      Відволік мене за став,
      думав помираю,
      штучним диханням спасав,
      тепер клопід маю".

      "Чи ж не клопіт, розлучись,
      як мене не любиш...
      Не мели, старий, дурниць-
      проковтнула зуби!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Пахілько
      Жаліється дружині чоловік:
      "Сьогодні знову від сусіда втік.
      Як тільки закортіло калганівки,
      із під землі з'являється Пахілько.
      Вже замахав, нахабний тут, як тут,
      а на халяву роги не ростуть.
      Вечеряєм подалі у альтанці,
      он самогонка, як сльоза у склянці,
      чому б не випити у вихідний,
      тим паче, зранку на Пахілька злий".
      Поставили на стіл картоплю й кільку
      і, як назло, сам чорт припер - Пахілька.
      "Приєднуйся, сусіде, по сто грам."
      І той завзято наливає сам.
      Сидять...Мов жучка крутиться - дружина
      поблизу грається чиясь дитина.
      Коли міцне заплутало язик,
      гість блискавично у будинку зник.
      Дружина теж заквапилась до хати.
      Став чоловік над мискою куняти,
      у рот не лізуть випивка, харчі,
      зморило із виделкою в руці
      заснув, хропе, рум'янцем зашарівсь,
      лише та дівчинка, що у дворі
      підбігла до пияки:"Що з тобою?
      Ти трахнувся об лавку головою,
      чи знову замахав тебе Пахілько?"
      Той лико не плете, міцна горілка!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Кавалери і наша Галя балувана

      - Мамо, вийду за Степана,
      хлопець дивної краси.

      - Та красава зранку п'яна,
      Боже, борони, спаси!

      А чому б не за Миколу
      і жила би, як усі?

      - Жлоб, не купить й Кока- коли,
      не дасть гривню на таксі.

      - А якщо узять Івана,
      каже знявся у кіно?

      - Та кому ти віриш, мамо,
      він з вальтами вже давно!

      Краще вийду я за Льоню
      грамотій, писав роман.

      - Ти звихнулась, мабуть, доню,
      то пропащий наркоман!

      - А...Тоді я за Андрія,
      дуже хочеться, а зась,

      не вгадаєш - лотерея,
      то любов, то в пику дасть.

      - Залишається Віталько
      і не палить, і не п'є.

      - Доцю, з ним не зробиш ляльки,
      не мужик - Мірей Матьє.

      Погуляй, на білім світі
      парубки перевелись...

      - Від гульні бувають діти...
      Після, мамо, не сварись!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Птахолов
      Мені давно не дарували щастя.
      Минали дні у тузі повсякчас
      і ось нарешті в пелюстках латаття
      промінчик сонця блиснув , не погас,
      а розгорівся ватрою бажання,
      в батистовім алькові дивний сон,
      гарячі почуття - сльоза вінчальна
      і пристрасті жагучої вогонь.

      Мені давно не дарували вірність,
      троянди оксамитовий бутон,
      у лоні серця ніжності покірній
      метелики кружляють Вальс-бостон.
      В міцних руках окрилена жар-птиця,
      впіймав мене кохання  птахолов,
      щоб надихнутися, насолодиться -
      з пера натхнення скрапує любов!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    75. Коронавірус
      Грішили, вірили в добро і зло,
      водили в дитсадок дітей, онуків.
      Та скільки б нам з тобою не було
      ми не готові серцем до розпуки.

      Прийшла біда, не віриться, та все ж,
      в Італії - країні-мрії райській,
      ховає мертвих траурний кортеж
      без шанування у могилі братській.

      А ми любили жити на всі сто
      і подорожувати по Європі.
      У Києві зачинено метро,
      мовчить майдан, ніхто не чинить опір.

      На карантині села і міста
      чекають на біду у кожній хаті.
      Благають слізно Господа Христа
      смерть зупинити бідні і багаті.

      Це там були - холера і чума,
      потоп, іспанка і Содом й Гомора.
      В епоху  кібернетики нема
      дієвих ліків від корона-мора?

      А хто ж тоді, скажіть нам на біду,
      із пляшки випустив лихого Джина?
      Війна на сході сіє лободу,
      з останніх сил тримайся, Україно!
      22.03.2020р.






      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    76. Вогонь і вода
      Горобчиком витьохкує весна,
      у сонці помарачевому мліє.
      А спогади лоскоче мовчазна,
      щемлива березнева ностальгія.

      Те зримо пригадалося, а втім,
      спотвореннями дзеркала кривого,
      як злива супроводжувала  грім,
      тулилася у просторі до нього.

      Гасила блискавицю повсякчас,
      втамовувала гуркіт громовержця.
      Й тоді, коли було не все гаразд
      сіль прикладала й ладанку до серця.

      Хто вирішив у радощі й біді
      вогонь і воду разом поєднати?
      На пар перетворилися тоді -
      не відшукати більш координати.
      21.03.2020р













      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    77. Не втрать душі
      Лякали нас армагедоном
      і пандеміями не раз.
      Кому згоріти - не потоне,
      тож тисни, серденько, на газ.
      Цунамі, смерчі, катастрофи,
      занедбаних могил сліди.
      Небесна кара, Мефістофель -
      штовхають людство до біди.
      Допоки сонечку радієм
      не розповсюджуймо психоз.
      Ганнуся не проллє олію-
      не посковзнеться Берліоз.
      Не втрать душі в лиху годину,
      будуй у серці Божий храм.
      Не панікуй, молися сину,
      що буде всім, то буде й нам!
      18.03.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    78. Он вже, любий...
      Он вже, любий, бачать, люди
      хто твоя любаска
      і позаочі осудять,
      я ж їм не указка.

      Мала кульчики, сапфіри,
      канделябри з бронзи,
      та не мала в серці віри,
      гілочку мімози.

      День самотній - чорні ружі,
      паперовий човен,
      не пливе, а у калюжі
      неглибокій тоне.

      Не стелити нічці сонній
      голубого ситцю,
      більш не втримати в полоні
      вогняну Жар-птицю.

      Не посадиш, хай говорять,
      почуття за грати.
      Розлилось кохання морем,
      де ж його сховати?

      17.03.2020р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    79. Пандемія
      Що ж це сталось, мама мія
      у Європі - пандемія.
      Вже й до нас дісталась, видко,
      люди мруть, як мухи швидко.
      Бабцю Ліду, їй стороків -
      поховали ненароком.
      Прожила б сто двадцять, віриш,
      якби не коронавірус?
      Дід Петро побачив вранці
      на базарі двох китайців,
      з переляку серце стало -
      в сімдесят його не стало.
      А сусід мій, що на дачі
      подивився передачу,
      як уберегтись від грипу -
      тепер в дурці, миє пику.
      Жорж Васильович ще в липні
      заразився у Єгипті
      а у дев'яносто в травні
      вмер від жаху на Тетяні.
      В масках люди ходять хмурі,
      міряють температуру,
      миють руки поміж пальців й
      ненавидять всіх китайців.
      17.03.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    80. Негода
      Набридли крицеві дощі,
      хмар бурих віхи,
      ховає коник в спориші
      смичок утіхи.

      Розверзлось небо, ллє згори
      сльозу вінчальну,
      немає сонця, біль ятрить
      і солить рану.

      Тепло в відрядженні, граки
      за ним до раю.
      І ти б у вирій залюбки,
      та крил немає.

      Летить над обрієм здаля
      пташина зграя,
      щоб вчасно квітнула земля -
      Бог посіває.

      Не плач, хороша, самоти
      душа - безмежна.
      І сонце може обпекти,
      будь обережна.

      Не все, що золотом блищить
      сердечко гріє.
      Ще упіймає щастя мить -
      крилату мрію.

      Скінчиться скоро буревій,
      розправиш крильця.
      В душі сполохано-німій
      світ проясниться.

      Розчахне сутінки гроза
      на видноколі.
      Поринеш гордо в небеса
      напитись волі.

      15.03.2020р.









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    81. Передчуття перемоги
      Зима здалась без бою, капітулювала,
      відчутно у повітрі пахощі весни.
      Вже день лопати гострить, копаниці, рала,
      в багатті спалює засохлі бур'яни.

      Брунькує котики, тюльпани розпускає.
      Невдовзі заплете віночки у садах,
      розсипле соловей сріблясті ноти гаєм,
      в тополі згубить пір'я перелітний птах.

      За обрієм пастельні проліскові фарби
      змішає із молочними вершками хмар.
      Мачинки мурашні у сонечках кульбаби
      збиратимуть на тільця росяний нектар.

      Проклюнеться зело смарагдово-зелене
      корінням у глибінь, до маківки - стеблом.
      Весна вдягне корону, сукню з листя клена,
      містечком пройдеться і затишним селом.

      І будуть всі радіти цій красі прийдешній,
      що на ріку спускає зоряні човни.
      Щасливі, безтурботні, осяйні, безпечні,
      чекаючи на мир у бліндажах війни.
      02.03.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Сповідальне
      Хоч і тіло в повій мармурове,
      молоде, як ігристе вино,
      та блудниці у хтивім алькові
      вдовольняти кого -  все одно.
      Залоскоче волоссям білявим,
      звабить, після забуде, втече
      ще до когось, як кішка в отави,
      а ти будеш чекати іще.
      Я ж не звикла коритись нікому,
      полечу, ще не знаю куди,
      щоб ніхто не знайшов у людському
      стислім натовпі глуму сліди.
      Відрубати правицю не кожен
      враз відважиться, як не гниє,
      та стелити під ноги не гоже
      непристойному серце своє.
      Він не бачить гріха в очевиднім
      і не чує гірких дорікань.
      У болоті купатись огидно,
      та корисна для плоті та твань*?
      Може, й так, недолугий мій вірше,
      вибір є  за тобою, однак,
      невагома душа важить більше
      ніж гранітної скелі стрімчак**.

      твань* - болото
      стрімчак** - стрімка скеля

      02.03.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    83. Нам одне без одного...
      Нам одне без одного не бути,
      а все інше можна пережити.
      Йди до мене, любий, квітне рута
      у долонях чарівної миті.

      Заголублю доп'яну в обіймах,
      трепетно замру у поцілунку.
      Зріє у душі натхненна рима,
      арфою вібрує щастя лунко.

      Нам одне без одного не жити -
      день без тебе перебутий марно.
      Не кохала зроду, не любив ти -
      розчиняєм сутінки - рахманні.

      Танемо неспішно у розмові,
      забуваючи усе на світі.
      Тільки ти і я , й ріка любові -
      повінню у зорянім софіті.
      09.03.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    84. Пізнай любов
      Якщо хочеш пізнати любов
      зазирни їй у вічі,
      розчинися у райдужці
      й там відшукаєш себе,
      вулканічних порід,
      балюстради, руїни античні,
      край підніжжя Везувію
      море таке голубе.
      П'є Неаполь в солоній затоці
      молочні коктейлі,
      золотиться на сонці
      у бризі морськім повсякчас.
      Залоскочує вітер
      розбурхані хвилі веселі,
      відшліфовує гальку
      копитами білий Пегас.
      У безодні жаги ти скупайся
      неначе дитина,
      кожен пальчик увінчуй
      смарагдом свого почуття.
      І тоді лиш розділиш
      з любов'ю ти на половину -
      житнє поле, веселку, ріку,
      блискавицю життя.

      08.03.2020р.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    85. Серцю не накажеш
      Не пишіть більше в чаті про те, що, я добра,  вродлива,
      саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
      Не від Вас шаленію весною,  з якого я дива
      буду пити отруту солодку на Вашім плечі.

      Не розказуйте казку, про очі мої дивовижні,
      блискавиці у них, вдарю струмом, та тільки не Вас.
      Мені байдуже звідки Ви родом бувала й в Парижі,
      скрізь хотіла жага запросити на віденський вальс.

      В синім небі стрічаю з далеких доріг білу зграю,
      і на згадку пір'їнка кружляє у далечіні.
      Захлинаюсь від щастя і сльози гарячі ковтаю,
      пишу вірші любові тому, хто не зрадить мені.

      09.03.2020р




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Міцні напої
      Ти дійсно любиш лиш мене,
      чи я із тих, кого ти любиш?
      Коньяк, горілка, Каберне
      не до снаги, Мартіні - будеш?
      Чи віскі велелюбний мій,
      більш надаєш ти  перевагу?
      Отьмарює хмільний напій
      та не тамує серця спрагу.
      Любові чисте джерело,
      приготувала повний жбанок.
      Пий, щоб похмілля не було
      гіркого присмаку на ранок.

      07.03.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    87. По небу
      Іду по небу
      назустріч долі,
      всім блискавицям
      наперекір.
      По хмарах сірих
      без парасолі
      до благодатних 
      рахманних зір. 

      Іду неспішно
      церковна тиша
      на кужель світу
      пряде руно.
      Я б так хотіла
      піднятись вище
      над тим, що було
      давним давно.

      Над веремії
      юдоль  земною,
      Болотом фальші,
      вогнем війни.
      Дай руку, сонце,
      ідем зі мною
      я чую трепет
      душі струни.

      Земне тяжіння
      не перешкода
      для нас крилатих,
      тож уперед,
      де вільний простір
      і  насолода
      з повік збирає -
      любові мед.

      06.03.2020р.





       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Білий танок
      Ми тремтіли душею,
      вдихали п'янкі аромати
      і звучали сердечно
      мелодії дивні слова.
      Незабутньо було
      від любовної муки вмирати
      й водночас воскресати
      в обіймах палких божества.

      На танцполі кружляли удвох
      під мелодію вальсу,
      стихла музика, ми розійшлися
      по різних кутках.
      Щоб не бачити смутку
      печалі ти не обертайся,
      поцілунок прощальний
      холоне на чуйних губах.

      Відпускаю - іди,
      зачини за собою минуле,
      перекресли, зітри
      і не згадуй якою була.
      Наш прекрасний танок
      до сльози кого хочеш розчулить,
      розітне серце навпіл,
      втамує снагу з джерела.

      Та, можливо,  до щастя
      ти знов доторкнешся рукою,
      обернешся на зустріч
      любові - один лише крок.
      Я кружляла б цей вальс,
      безкінечно і тільки з тобою,
      хай іще раз кохання
      запросить на білий танок.

      05.03.2020р.

       



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    89. Султан
      Від розпачу, мамо, я майже не сплю,
      нещастя причину шукаю в усьому,
      у нім і в собі, невимовнім люблю,
      не бачу притулку у домі пустому.

      Лиш сльози і біль залишив, мій скрипаль
      і кинув смичок, наче фінку у спину.
      О, мамо, яка ж я блаженна, сліпа,
      доросла й наївна неначе дитина.

      Пробачення просить, а як же, мам, як?
      Пробачила б, може, якби не боліло.
      Довіри немає, хоч щедрий добряк
      так близько до серця й далеко від тіла.

      Я не проміняю на правду олжу,
      душі не дозволю втоптати в оману.
      Не горда я, мамо, вдягну  паранджу,
      але не служитиму вірно султану.

      Так боляче, кепсько, о як же він зміг
      ураз загасити рожевий світанок.
      Хтось стелить лавандові зорі до ніг,
      а хтось підбирає з шосе куртизанок.

      У ватрі шаленства зотлів снігопад,
      скінчились зими чорно-білої титри.
      Нема випадкових,  оправданих зрад,
      є речі, які не можливо простити.

      03.03.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. На порозі
      Колишній на порозі з незабудками в руках
      І безпорадно дивиться у василькові очі,
      бо де б він не ходив додому повертає шлях,
      де спогади розсипались намистом найдорожчим.

      Так перелітний птах шукає весен гнізда ті,
      що гріли затишним теплом, земним буяли раєм.
      Де крила небом обпікав, молився висоті,
      бо у житті, не завше краще там, де нас немає.
       
      Бузком,  черемхою палахкотить весільний сад,
      в душі сльоза пробуджує півонію кохання.
      Не ті нам зраджують, що повертаються назад,
      а ті, що забувають враз про наше існування.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Від матері до доньки
      В сповиточку, люлі доню,
      люлі немовлятко.
      До матусі очка сонні,
      туляться курчатком.

      Тиша бродить попід тином,
      матінка тихенько
      заколисує дитину...
      Ой, моя рідненька.

      А роки біжать рікою,
      стеляться барвінком -
      до криниці за водою
      ходить сива жінка.

      Щебетала соловейком,
      сонечком ясніла.
      Як було давно це, ненько?
      Голубонька біла

      сіла на перила долі,
      дивиться у вічі.
      Запалило горе в домі
      поминальні свічі.

      Смерть на серці склала руки,
      хмара небокраєм.
      Діти, правнуки, онуки
      матір проводжають.

      Горобина гірко плаче
      світу не вбачає,
      а життя таке терпляче
      квітне молочаєм.

      Промовляє колискові,
      котиться клубочком
      і плекає у любові
      донечок й синочків!

      27.02.2020р.










       
       





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    92. Ревнивість
      Я уявляю струм від доторкання губ,
      мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
      О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
      що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

      Яке сильце плете метелику павук
      мені не скаже правди  польова ромашка.
      Упала райським яблучком до теплих рук,
      солодший плід не той, який зірвати важко.

      Сназі, так легко перетнути - Рубікон,
      хоча любов - ревнивиця, не  полігамна.
      Розчиниться ілюзії химерний сон,
      залишиться у серці - невигойна рана.

      Коханий, не шукай заміну словесам,
      що ніжно жебонять в моїй душі так само,
      як у твоїй - живим струмком. Ти бачиш сам -
      один до одного прикуті небесами.

      25.02.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    93. Пересічна
      Пастельні губи і мазок рум'янцю,
      під макіяжем недосип щоденний.
      Так пильно не дивися незнайомцю...
      в метро на пересічну щемно...темно.

      Оскаженілий протяг на зупинках
      закутує у шарф людські обличчя.
      То не прекрасна леді, просто жінка,
      що в'яже вузлики зі слів на спицях.

      Саджає за парканом матіолу
      і на Великдень випікає  паску,
      вивозить на колясці матір кволу
      поглянути на сонця Божу ласку.

      Годує голубів зацвілим хлібом,
      і безпритульних кішок чим прийдеться.
      Тамує жар чужий холодним снігом,
      і прикладає папороть до серця.

      Тримає на горищі домовину
      з соснових дощок на старенькій дачі.
      Не зазирай у очі темно-сині,
      блакитної душі там не побачиш.

      24.02.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    94. Метелики
      Без тебе дні журливі у мінорі,
      з тобою день - казкова дивина.
      Гортаю сторінки своєї долі -
      дурману опалима купина.

      Приймала за любов і погляд хтивий,
      і божевілля пристрасті, утім,
      лише тепер я відчуваю, милий,
      як солодко у щасті золотім

      знов пурхати, пірнати у смарагди -
      грайливої веселки кольори,
      усотувати втіхи зорепади
      із пазухи травневої пори.

      Наповнювати вільхою легені,
      сердечка щемні - подихом ночей.
      В палітрі голубій, м'ятно зеленій
      плескатися у озері очей.

      І володіти всесвітом  твоєї
      душі, метелику яскравий мій.
      Ми два крила планети однієї
      у чашечці тюльпанових надій.

      23.02.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    95. Бог не прощає смертної вини
      Війна скінчиться, вбивце, у полон
      здасися, не радій що снайпер схибив.
      У кожного є свій армагеддон,
      здеруть і шкіру, як луску із риби.

      Розплата, супостате, б'є в набат,
      настане черга скинути забрало.
      На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,
      для домовин нових погостів мало.

      Бог не прощає смертної вини,
      вже гільйотину буревій полоще.
      Твій прийде час знімати ордени,
      ковтати хлипи каяття на площі.

      Кривавої душі, страховище війни
      не вдасться оправдати  в потойбіччі.
      За Україну ти воістину
      горітимеш в геєні пекла вічно.
      Бог не прощає смертної вини!

      18.02.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    96. П'яна вишня
      Без тепла у травні втішно -
      плоду не рости.
      Як смаку не знаєш вишні, 
      то і не кортить.
      Скільки вишняку довкола
      зваблює вуста.
      Кисло, солодко, розколеш -
      кісточка пуста.
      Спробував - п'янка дозріла,
      сумнів поборов.
      Вишивав на шовку тіла
      хрестиком любов,
      гладдю почуття багряні -
      плетиво мереж,
      а на вишньому коханні
      ти поставив - хрест.

      19.02.2020р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Я тебе люблю
      Ішла до тебе все життя крізь сон,
      пустельну спеку, зливу, хуртовину,
      щоб мрію відшукати голубину
      із пліч огуди скинути хітон,
      серцями тріпотіти в унісон.

      На станції осіньої пори,
      в казкову таїну білет придбала.
      На денці кришталевого бокала
      перлина щастя ніжністю зорить,
      пригублюю і котиться з гори

      у озеро душі, блаженства чар,
      шампанським піниться, шумить у скронях.
      Перед очима миготять вагони...
      вантажиться дорожній інвентар.
      Колеса  стукотять... Orevoir*!

      Мій потяг відправляється і я
      рушаю в подорож завдовжки в рОки.
      Де править всесвітом  її високість -
      Любов!  Де хвилі срібна течія
      плекає на губах твоє ім'я.

      Малиновий букетик хризантем,
      за обрієм незвідане, незнане.
      До тебе ніби вперше і останнє
      на крилах мчу в омріяний едем.
      Люблю... люблю...
      je t'aime...je t'aime, je t'aime...**.

      оrevoir* - допобачення!
      je t'aime** -  я люблю тебе

      16.02.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    98. Охиза
      В хуртовинову ніч,
      напростець,
      в чистім полі
      не видно дороги.
      Снігокрутиця,
      хай йому грець,
      крутить білому
      оленю роги.
      Ледве стримує
      віжки, дарма -
      сила духу охиз -
      центробіжна.
      Цій білявці,
      так личить зима,
      і хутрянка з песця
      білосніжна.
      Із небесних
      завій снігових,
      божевільною мчить
      на ґринджолах.
      Стогін, видих,
      прискорений вдих
      зі свавільним
      шаленством по колу.
      Світу на перекір
      заметіль -
      алебастрова шкіра
      обличчя.
      Холод смерті,
      агонії біль -
      не дивися
      хурделиці в вічі!
      13.02.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    99. Печериця
      Ніколи не буде пручатися злу,
      із власним терпінням боротись.
      Небажаним гостем на світськім балу
      фальшиві не чутиме ноти.

      Посеред дубини, муслінових злив
      без янгола на передпліччі,
      жила, як уміла, ніхто не навчив
      дивитися сонцю у вічі.
      Без ласки тепла, крил потужних орла -
      забувши жіночу природу,
      грибницею в землю родючу вросла,
      і неба не бачила зроду.
      Не чула пташиних пісень і джмелів,
      всі будні, як чорна пір'їна,
      й ніхто не здогадувався на землі,
      що в неї - душа солов'їна.
      Що мрії щоночі пряде голубі,
      сплітає з надій - колискові.
      Бреде непохитно, крізь сльози і біль,
      тунелем до світла й любові.

      12.02.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    100. Віддаляємся
      Віддаляємся, зрада,
      ще страшніше ножа.
      Краще болісна правда,
      ніж чудова олжа.

      Я усе розумію,
      що було, те було,
      і спокусливе тіло,
      і гладеньке чоло.

      І можливо, те знає,
      чим не відаю я,
      заблукав темним гаєм,
      пив гріхи з кришталя,

      гладив русе волосся,
      серед затишку трав.
      Чи мені те здалося?
      Ранні яблука рвав,

      доторкався губами
      соковитих грудей.
      Юність мчить за роками,
      зрілість п'є молоде,

      тривіальне, богемне
      з золотого ковша -
      вабить зір діадема,
      не блискуча душа.

      Та, як щезне в Лоліти
      ластовиння рябе,
      а чи буде любити
      завше тільки тебе?

      Доглядати, як січень
      скроні літ посріблить?
      Лебедіть хочеш вічно -
      бережи щастя мить!

      11.02.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Душею назовні

      Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
      чорна "Мазда" чекає за рогом.
      Ти іще не спіткнулась, а вже 
      тисне серце ядуча тривога.

      Сніг іскриться, безе  хрумкотить
      на підошвах слизьких ботильйонів*.
      Перед тишею небо щомить
      вивертає душею назовні.

      Повернути назад сил нема,
      йти вперед не пускають вагання.
      Зупинилась... Зима крадькома
      замітає сліди... Не остання...

      Скільки тої сунички тобі
      із минулих закрУток у студень.
      М'яко стелить любов далебі,
      п'янко, зоряно, світ не засудить.

      Чистий аркуш на білім снігу
      і червона троянда кохання.
      Крутить віхола долю в дугу,
      все майбутнє під знаком питання.

      Місяць - зримий, пейзаж Фаберже,
      в чорну "Mазду" сідаєш за рогом.
      Ти іще не спіткнулась, а вже
      тисне серце ядуча тривога.

      * ботильйони - короткі чобітки
      10.02.2020.



       






       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Зима не зимна
      Смеркло швидко,
      цьогоріч -
      зима не зимна,
      на узбіччі
      тротуару
      мерзне крига.
      Клякнуть руки,
      кров холоне
      у судинах,
      а в душі
      опісля холоду -
      відлига.

      Всі образи
      потонули
      в ополонці
      голубих очей,
      студеньці
      крижаному.
      Дочекаємось
      бузку, 
      живиці сонця,
      надвечір'я
      соковитого
      Ренклоду.

      То, напевно,
      я надумала
      причину,
      божевільних
      образів
      глуху  безвихідь.
      Угорі смакує
      дольку апельсина,
      золоте драже -
      ніч.
      Дивно,
      надто тихо.

      Грудка снігу
      білого
      у серця лунці.
      Закружляли
      хуртовинові
      цикути.
      Тануть на губах
      сніжинки
      від цілунків,
      легко втратити
      і важко -
      повернути.

      08.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Діагноз
      В МСЕК прийшов мужчина славний,
      заявив, що хворий вщент.

      - Сподіваєтесь Ви марно,
      бо не наш Ви пацієнт.
      Цілі руки, нирки, ноги,
      мізки теж, чудовий зір.
      Ми не бачимо знемоги,
      зовні точно - Річард Гір.
      В нормі серце і печінка,

      (чоловік раптово зблід).

      - То чому ж говорить жінка,
      що у ліжку - "інвалід?"
      07.02.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Прощення
      Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
      як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
      Ненароком котилась сльоза безпорадна.
      Ображаюсь, й на цей раз, тобі вибачаю.

      За проникливий погляд і теплі долоні,
      за терпіння, уміння рішати проблеми,
      непривабливу правду, пульсацію в лоні
      незрадливого серця до ніжності щему.

      Я дарую тобі дратівливість, ревнивість,
      незважаю на те, що не поряд у будні.
      Водограй розділити з дощем неможливо,
      уявити без тебе минуле...майбутнє...

      Я  спроможна пробачити все поки любиш,
      колисаєш на гойдалці мрії  лілові.
      Поки тужиш за мною і вірити будеш
      перед смертною карою кожному слову.

      Не буває без диму вогню часоплину,
      без болючих розлук - емоційних побачень.
      Тож, коли на світанку тебе я покину,
      то надіюсь й мені  цю провину пробачиш.

      06.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Брудна порада
      Бабця плаче, що нема
      чим за газ платити.
      її пенсії - катма,
      як надалі жити?
      Депутат про ДніпроГЕС,
      знов лапшу на вуха.
      Радить бабці: "В тебе пес
      у дворі, тож слухай.
      Продавай Дружка, й сплати
      всі борги державі".
      Каже бабця : "То купи,
      він сліпий, кульгавий.
      Бо водила на село
      думала продати,
      люди кажуть, що було -
      винесли із хати
      за опалення і газ
      і гарячу воду.
      Щоб напав собачий сказ
      на катів народу!
      Знаємо таких давно,
      що  лиш травлять байки.
      Хай своє продасть лайно
      і своєї лайки!"
      04.02.2020р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    106. Запам'ятай мене такою...
      Запам'ятай мене такою,
      коли щасливою убрід
      ішла медвяною порою,
      на узбережжі танув слід
      від босих ніг в піску сипучім.
      Як в неозорі спориші
      шугала ластівкою з кручі
      плекати вогняні дощі.
      Успішним заздрять, недолугих
      презирством б'ють, а я така
      малопомітна квітка в лузі,
      чи мо, зірве чиясь рука,
      а чи розтопче кінь копитом
      байдуже, мов чужі жалі,
      за те, що так несамовито
      ховаю душу в ковилі.

      03.02.2020р.





























      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Кохана, Муза і поет
      Цілу ніч не спав поет
      вірш писав старанно,
      щоб розчулений сонет
      зворушив кохану.

      Мучився, редагував ,
      рвав папір на слові,
      і душевнно дарував
      почуття любові.
      Швидко бігало перо,
      не відволікався,
      а коханій, як назло,
      закортіло щастя.
      Написала  кілька слів:
      "Ти мене ще, любиш?"
      Враз поет позеленів,
      став сердитим, грубим:

      Відписав їй: "Не пиши
      дурощі Наташо,
      і за горло не души,
      заважаєш нащо?
      Перебила, як завжди
      думку полум'яну.
      В мене Муза, а ти йди..."
      І послав у баню...

      А коли натхненному
      закортіло любки,
      подзвонив, а та йому
      показала зубки.
      Я у бані з обома,
      тож закрили тему.
      А ти Музу обіймай
      і пиши поему!

      29.01.2020р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    108. Недосяжна
      Не діждешся вогненної страти,
      хоч багаття горить - не чаклунка.
      І в обіймах гидких воскресати
      не дано мені - прах у стосунках.

      Недосяжна, як зірка, що світить
      та душі не зігріє і тіла.
      Вже давно наше макове літо
      відшуміло, опало, зітліло.

      Он драбина у небо нетлінна,
      кожна сходинка - вигини долі.
      Не побачиш тієї вершини,
      до якої пластуєш поволі.

      Стуку серця  не чув під рукою,
      не дивився у очі мінливі.
      Ми такі неподібні з тобою,
      ні яси, ні сльози в перспективі.

      31.01.2020р




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Пручатися долі
      У парку горобчиків щебет,
      зернини і руки бліді.
      Жахливо, мій Боже, без тебе
      дивитися в очі біді,

      пручатися долі. Це пташка
      нічого не сіє, не жне,
      і Ти їй даєш. Людям важко
      надіятись - лихо мине.

      Я сильна була і спесива,
      ховала в подушку сльозу.
      Та жевжик* цвірінькає дивно,
      віщує, напевно, грозу.

      Збираються хмари до купи,
      зашторили сонячні дні.
      Так близько душі до розпуки
      іще не бувало мені.

      Літа гонить вітер по колу,
      немов каруселі пусті.
      А я ж не боялась ніколи
      танталових мук і хрестів.

      Ще березень згубить невдовзі
      у пролісках сиву журу...
      Годую птахів по дорозі...
      Надіюся... Вірю... Живу!

      *Жевжик - горобець
      28.01.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    110. Не спиться
      Чом не спиться?  Свинцеві повіки
      не стуляє роз'ятрений біль.
      Світе Божий, знайди мені ліки
      від страждань і тривких божевіль.

      Загортаю у смуток рамена,
      колисаю сльозу в сповитках.
      В оксамитовім небі щоденно
      губить пір'я вороняче  птах.

      Ніч зализує кішкою рани,
      наодинці в імлі мовчазній.
      Хто не падав у прірву снігами
      той не знає, як грузнути в ній.

      Час настане збирати каміння,
      сповідати гріхи вочевидь.
      За межею мого розуміння
      світлі душі сортує блакить.
      27.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Мелодія дощу
      По мокрім щебеню, і що ж,
      ніч на пуантах йде незграбно.
      Та цебенить в бляшанці дощ,
      танцює у степовках* танго
      із кастаньєтами в руках
      на оцинкованій покрівлі,
      так патетично, з серцем в такт.
      Паливода в пелюстях лілій
      шепоче мантри , світе, цить...
      то скрапує сльоза на віях -
      не все те срібло, що блищить,
      не всяка пісня душу гріє.

      *Степовки - взуття для танців.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Соловей
      На повні груди соловей співав,
      лилися трелі у саду веснянім.
      Цвіли дерева і плескався став
      в сусальнім піднебеснім Божім храмі.

      Птах умлівав у росах золотих
      і захлинався в білих абрикосах.
      Аж вітер в запашній леваді стих,
      заслухавшись пташиним суголоссям.

      І серед тенорових голосів
      вона почула той, що вразив лунко.
      Мелодією дивною засів
      на денці серця чуйним поцілунком.

      Зворушливо у затишку гілля
      в чуттєвій пісні соловейко танув,
      і чарівною флейтою здаля
      затьохкав ніжно, спокусив кохану.

      Кружляв навколо неї і гніздо
      зладнавши у дуплі старої груші,
      затріпотів у верхній ноті «До» -
      любов єднала солов'їні душі.

      Вже пір'ячко стелив для пташенят,
      шалено щебетав від щастя зрання,
      та несподівано ударив град
      пошкодивши крило його коханій.

      Поранена  упала серед трав,
      злетіти не могла  хоча б на гілку.
      А соловейко іншій вже співав,
      настроював горляночку - сопілку.

      Птах умлівав у росах золотих
      і захлинався в білих абрикосах.
      Аж вітер в запашній леваді стих
      заслухавшись пташинним суголоссям.

      25.01.2020р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    113. Лелека
      У блакиті лелека білий
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Нехай, нехай.

      В низині мапа долі степом,
      річка злетів, багно падінь,
      сітка чорних доріг. Лелекам -
      уготована голубінь.

      Птах занурюється в нетлінно
      льоноцвітно- безмежну шаль.
      Пахне зливою вітром, сіном,
      синьоока його душа.

      Що тілесне - вода і простір
      з плоті сонця, землі, роси.
      Для пір'їни Бог на погості
      не встановлює терези.

      Та пташина душа у висі
      розчинилася за селом.
      В серці помисли, мрії чисті,
      ніби янгол майнув крилом.

      Над землею летить хуртеча
      білосніжного пір'я цвіт.
      Безгріховна душа лелеча
      огортає любов'ю світ.

      У блакиті лелека білий
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Літай, літай!
      2017 - 2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    114. Сонечку
      Все буде добре, любий, чуєш?
      І навіть краще, ніж колись.
      Мені тебе завжди бракує.
      Погляну в неосяжну вись,
      там сизі голуби літають,
      крильми голублять небозвід.
      Я так далеко, від одчаю
      й так близько до твоїх воріт.
      На роздоріжжі сподівання,
      не на порозі самоти.
      Шлях вкаже Бог і зірка рання,
      що світить зоряно, як  ти!
      17.01.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    115. Чайка
      Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
      мов останню надію на завтра.
      Скільки спити тобі довелося
      трунку відчаю, пір'я не варта.

      Доля терен, жаливу стелила,
      самий рідний топив у  багнюці,
      упивались голками чорнила
      в душу, й досі уколи болючі.

      Шторм кидав на обтесані скелі,
      не було і за що зачепитись.
      Неба жорна усе перемелють,
      і біду, наче маки у житі.

      Я  упевнена, сонце жагуче
      зійде саме для тебе в ту пору,
      коли ти оминатимеш кручі
      і скидатимеш смуток у море.

      І на крилах надії нестимеш
      непохитної віри перлини.
      Б'ється серце палке пілігрима
      в кожній вільній, безстрашній пташині.

      17.01.2020р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Свинцевий
      Збирають думи кучугури
      свинцевих хмар холодну тугу.
      Судомить серце, струм зажури
      у венах збільшує напругу.

      І черв'ячок свердлить віднині,
      горіх волоський мозку - думка.
      А після мрії голубині
      сльозу стирають наче гумка.

      Подумаю про біль пізніше,
      можливо, завтра сліпо, зримо,
      мій не написаний ще, вірше,
      моя невисловлена, римо.

      Мій келих шумного дурману,
      солодкий сон, гірка Еспресо,
      глибока музика органна -
      з тобою затишно, небесно.

      17.01.2020р.

       






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Не бачу...
      Я не бачу тебе коло себе
      ні сьогодні, ні завтра, ні після.
      Мабуть, я - не твоя вічна Геба,
      певно ти - не моя більше пісня.

      Не буває двох сонечок в небі,
      двох любовей в душі не буває.
      Я та річка, що рве дужі греблі,
      я та зірка, що всесвіт гойдає.
      15.01.12р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Зневіра
      Нікому не віриш - дивився у вічі -
      зрадливі,  лукаві. Мені  довіряєш?
      Петро від Христа відцурався вже тричі:
      "Його я не знаю... Не знаю... Не знаю!"

      Бувають брудними вовки і ягнята.
      Чи дійсно відмиємо душі потому?
      Лайном не можливо когось обілляти,
      щоб не забруднитися ним же  самому.

      Ти душу відкриєш, щоб біль відпустити,
      а хтось туди плюне і знов покепкує.
      То другу підставиш щоку, чи кредити
      свої роздаватимеш ворогу  всує?

      Чи будеш боротися із вітряками
      і сіяти помсту на зібраних вжитках?
      Подумай утричі, а що ж буде з нами,
      як втратиш останню надію! Як жити?
      14.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Залицяльник
      Сватав сивий дідуган
      кучеряву Надю.
      - Йди за мене, хоч не пан
      у Верховній Раді,

      але маю бугая,
      корову, теличку,
      ферма за селом - моя,
      дім, город, тепличка.

      Вівціі, кури у хліві,
      кози, поросята.
      Гарно, добре на селі -
      будеш працювати.

       Надя каже:
      "Ще чого,
      що я вам - кобила?
      Я працюю раз в Різдво
      і то, як є сила".
       
      - Хоч не молодий я пан,
      ти ж бо серцю люба,
      потримаюся за стан,
      як не вріжу дуба.

       - Ой, тримались вже до вас
      і за стан й не тільки.
      Кажуть люди, що й на квас
      не дасте копійки.

      - Ще одне я поясню,
      прояви турботу,
      може, і мою матню
      випереш в суботу?

      - Вам не прачка, попрошу
      вийти, діду, з хати.
      Я білизни не ношу,
      щоб й собі не прати.
      12.01.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Прощання з першим коханням
      Троянди у вазі рожева і біла -
      обидві прекрасні, пахучі, яскраві.
      Цнотлива - соромилась і лебеділа,
      рожева - шарілась в любовній заграві.
      Тулилась до білої та відхилялась,
      голівку клонила в зажурі печальній.
      Те перше кохання розквітло, не в'яло -
      пелюстям в душі, натюрмортом у спальні.
      10.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Вітрильний
      Це все, що Ти приготував для мене, Боже, на землі?
      Відразу,  залпом випила життя, не схаменулась.
      Іржавіють у тихій бухті на причалі кораблі,
      мовчать мотори, щогли, ринди*, зачохлили дула.

      Довірилась Іуді, а солону кров пила з Христа.
      Шукала щастя ластовиння у очах дитячих,
      наздоганяла човен мрій, тікала хвилею мета
      все далі у відкритий океан дельфіном наче.

      Вітрила пурпурові час від часу нищить лютий шторм,
      біль навантажень не витримують старі канати.
      Зірвуся в синє море з якорів замулених опор,
      чи смерть на дні знайти, чи свіжий вітер наздогнати!?

      *ринда - корабельний дзвін
      10.01.2020р.


       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Новорічний
      Як, душе ти моя, без мене, як?
      Все добре, чи приймаєш депресанти?
      Шампанське відкорковуй і коньяк,
      загадуєм бажання... Б'ють куранти!

      Все обновилося в казкову мить,
      ми над лісами в білій колісниці.
      Кінь в яблуках по небу риссю мчить,
      із-під копит ясна зоря іскриться

      деінде крізь розкришене безе
      Чумацького шляху в сузір'ї Діви.
      До світла долі жереб привезе...
      Лети, Пегасе, тут немає прірви!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Кутюр'є
      Онук, що у столиці модний кутюр'є,
      приїхав у село провідать прабабусю.
      Старенька - глухувата, їсти подає,
      розпитує про справи, хоче бути в курсі.

      І він розповідає: "Падаю із ніг,
      зірки дістали, чорнороті папараці".
      А бабця думає, не приїздив торік,
      під небом ночував, робили операції.

      Дизайнер з апетитом уплітає борщ.
      Зажурено бабуся дивиться на дреди,
      на бороду кудлату - точно правнук бомж,
      подерті джинси і на голу ногу - кеди.

      Сльозу пустила, як зібравсь в дорогу гість
      сказала: "Залишайсь, не випущу із хати!
      Ось дідові шкарпетки, одягай, не бійсь,
      знімай штани, швиденько залатаю лати".

      2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Дуремар
      Вона була мудрішою за ту,
      з якою зустрічався у неділю.
      Добрішою за щиру простоту,
      що при надії - пестила надію.
      Гарнішою за чарівну куму,
      світлішою за багатьох білявок.
      Та він весь час їй зраджував тому,
      що не могла терпіти чорних п'явок.

      5.01.2020р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    125. Веремія
      У країні - чума, 
      віри, сонця нема,
      б'юсь у кліті
      пташам безголосим
      об ґратину стальну,
      голубу сивину
      заплітає журба
      у волосся.

      Надломилася вже,
      день під корінь стриже,
      ніч нашіптує
      мантри сакральні.
      Веремія в душі,
      розповзлися вужі
      непокорою
      у сповідальні.

      У сльоті самоти
      небо із висоти
      миє ноги
      дзвіницям і людям.
      Розболілись рубці,
      правда у кулаці,
      дужче бий -
      переможців не судять.

      1.01.2020р
















      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    126. Від любові оживає все
      Бережи, коханий,  від біди,
      Від сторонніх поглядів і фальші.
      Ти для мене соловей найкращий,
      тож співай, для нас цвітуть сади!

      Хочу сяяти для тебе я,
      дарувати запахи медові.
      Від любові ожива земля,
      квітне все навколо від любові.

      І роса додолу не впаде,
      і не визріють травневі луки.
      Від любові оживають звуки
      і кружляє сонце па-де-де.

      Тягнеться до ясеня сосна,
      Джміль до оксамитової бджілки.
      Бо любов, як пісня осяйна
      огортає ніжністю сопілки.

      Почуття дарують небеса
      кожному, хто вірить у це диво.
      Щоб жилося сонячно, щасливо,
      погляд у любові воскресав.

      Океани мрій в собі знайшов,
      подихами повнились вітрила.
      Про безмежну зоряну любов
      серце із душею говорило.

      30.12.2019р








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    127. Містерія
      Ви не подумайте про те,
      що я спесива.
      Моє життя таке просте,
      як сонце й злива,
      непередбачене, складне,
      нетривіальне -
      я позувала ще Моне
      в його вітальні.
      І танцювала полонез
      на балі в Відні,
      несла за Господом свій хрест,
      і трумни* рідних.
      Від осуду і дорікань
      ховала тіло,
      (чорнильних ще татуювань
      слізьми не змила).
      А на порозі чужини
      мішок містерій,
      хтось наумисно відчинив
      до раю двері.
      В калюжі зоряний декор
      душа малює.
      Йду на червоний світлофор
      і Алілуя.

      трумна* - домовина

      29.12.2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    128. Не буди лихо
      Із суботи на неділю,
      Вовка мучило похмілля.
      І проспався б до обіду,
      як би Заєць не провідав,
      не приніс, як то годиться,
      хворому опохмелиться.
      Цілий день пили без свідків, 
      а під ранок до сусідки
      подалися, щоб Лисиця
      теж дала опохмелиться.
      Розійшлись би друзі миром,
      якби Вовк не був ревнивим.
      Куций вдарив по Шекспіру
      й сірий взявся за сокиру.
      Добре в Зайця спритні ноги -
      не діждався б допомоги.
      Та відтоді кілька років
      ходить бідний косоокий.

      Про мораль скажу вам тихо.
      Краще не будити лихо...

      2016р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Довіряй
      Не бійся, довіряй, і буде все гаразд.
      І кінь спіткнеться враз не кажучи про жінку.
      Спокус в житті багато швидкоплинних зрад -
      оса нектари п'є із яблука й барвінку.

      А ти мене, ласкавий, чуйно обійми,
      повіки тріпотять від щемної любові.
      Краса вражає всіх,  немає втім вини,
      та зводять з розуму не очі волошкові.

      Потонеш в них навіки - випливеш, колись,
      сама у них не раз топила душу з горя.
      Лише на мить зірниці десь пересіклись,
      але гроза скінчилася і стихло море.

      Від заздрощів, оман - зірви чортополох,
      цвітінням синім радує колючка пізня.
      У нас з тобою не життя одне на двох,
      одна душа і серце, й лебедина пісня.

      25.12.2019р.





       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    130. Навиворіт
      Навиворіт вже вивертали, бач
      в душі є виразки, вузли, рубці червлені,
      роз'ятрені вавки, засмічені легені
      ментоловим туманом - пил невдач.

      Переплавляли з криці на ножі,
      цвяхи, гайки - іржавіли, тупились швидко.
      І скручували у тугий клубок, як нитку,
      пекли різдвяні пряники, коржі.

      Пиляли з дерева на гріб жаский -
      не вийшло з того зиску, зіпсували пили.
      Зі глини, воску вже ліпили - не зліпили,
      Я з кришталЮ, дивися, не розбий.
      23.12.2019р.





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Я з минулим була б...
      Я з минулим була б задивляючись в очі, можливо,
      розіллявшись рікою над тихою заводдю мрій.
      Опадавши цнотливим пелюстям на  серце зрадливе,
      та насправді не зміг, синьооких небес - водолій,
      у мені проростати лозою, гранатом цукровим,
      розбудити думками, у віщі приходити  сни.
      Зовсім інший герой мою душу збентежив раптово,
      відшукавши засніжені проліски - диво весни.
      Хто б подумати зміг, що я буду літати до нього
      на обпалених крилах долати завій рубежі.
      Як гарячий глінтвейн, пити дихання трунку хмільного,
      непритомніти в морі любові на  стислій межі.
      19.12.2019р.



       

       



       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Сплін
      Світань не поспішала розтуляти очі зранку.
      Із торф'яної далі нишком пробирався сніг.
      Невимушено гралися зі світом у мовчанку,
      ні букви, білою землею сплін нудьги поліг.
      Хотілося йому чимало розказати правди,
      і вимовити наостанок ті слова прості.
      Застрягли у горлянці, десь на денці серця падав
      холодний сніг, важка хода, сльота похмурості.
      Рапідом в пам'яті полискували каруселі
      люмінесцентних спалахів комічний водевіль.
      Не скрапувала музика з смичка віолончелі
      сльозиною, більш не проймав цей чорнобілий фільм.

      12.12.2019р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Презентація книги
      Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
      Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років перебування на сайті Поетичні майстерні. Від Вас отримувала і слушні поради, і підтримку. Особлива подяка головному редактору - Володимиру Ляшкевичу, Ярославу Чорногузу, Юрію Лазірку, Любові Бенедишин, Світлані Майї Залізняк, Івану Редчицю, Олександру Сушку, Серго Сокольнику, Миколі Соболю, Олександру Христенку, Ігорю Шосі, Івану Потьомкіну, Юрію Сидоріву і багатьом іншим за не байдужість та допомогу. Всіх дуже люблю, обіймаю, чекаю на зустріч!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Сьогодні

      Сьогодні я до тебе не прийду,
      щоб поглядом роз'ятрювати ватру
      твоїх ілюзій, може, післязавтра,
      коли  притрусить сніг в яснім саду
      минулих спогадів гербери,
      заблудишся у лабіринтах фраз,
      що трепетно на вушко шепотіла, 
      забудеш запахи терпкого тіла,
      і вигинів огранений алмаз
      звабливо-чорної пантери.
      Заради мене витреш ті вуста,
      що обпікали полум'ям бажання,
      несли жагу на лірах сподівання
      до тих висот, що снігом обліта
      на дум сумних колючий терен.
      Тоді лише з'явлюсь на ратуші,
      як намалюєш  слів меридіани
      зворушливих і небеса рахманні
      на білосніжнім аркуші душі,
      стежину зоряних містерій.

      3.12.2019







       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Бережіть те, що є
      Вірте в  Бога і правду
      і дасте собі раду,
      запалайте Свічадом
      для любові, добра.

      Прийде смерть- не спитає,
      чи готові до раю,
      кожен лист опадає,
      як приходить пора.

      Поки марите світом
      будьте щирі, як діти,
      щоб на крилах злетіти,
      нищіть думи сумні.

      Хрест несіть від порога,
      буде важка дорога
      не питайте у Бога
      і за що це мені?

      Всіх навчіться прощати,
      день новий уквітчати,
      не кидати за ґрати
      вільне серце своє.

      Не існуйте понуро,
      не картайте минуле,
      не гадайте, що буде -
      бережіть те, що є.


      27.11.2019


















      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. В могилу закопай
      Над річкою старе село узліссям,
      гриби, чорниці і садів розмай.
      Та у тридцяті роки над поліссям
      пронісся смерч -"В могилу закопай".

      У кожній хаті голод нищив душі -
      ні соняха, ні крихти на столі.
      Лемішка з бур'янів, злиденські воші,
      гнилля колгоспне в зораній ріллі.

      Марія з лежака ледь піднялася,
      (у хаті, як в могилі, мертвий дух)
      і кинулась до ліжка. Її Вася
      спав праведно, вощаний, вже задуб.

      Взяла маля на руки, щоб зігріти,
      поцілувала, глянула на піч,
      чи ще ворушаться опухлі діти -
      Ганнуся, Зоя... Тиша усебіч.

      Не вистачало сили заридати
      і битись головою об стіну.
      Ще й тижня не пройшло, як вмерла мати
      й поклала чоловіка у труну.

      Як вижити, куди подітись, Боже?
      Де заробити бідній на харчі.
      Не вкрасти і продатися не може,
      ні взятися за вила й рогачі.

      Безвольна, квола, тільки шкіра й кості.
      Минула двір, обніжкою бреде.
      А тут сусідка запросила в гості
      прикласти немовлятко до грудей,

      її померло, може, дасть поїсти
      із милости? Того ніхто не знав.
      Брат, чоловік - колишні трактористи,
      на цвинтарі. Сама скоцюрблена,

      нечесана сусідка, мов причинна,
      налиті кров'ю очі на лиці.
      І пригощає, це моя дитина -
      маленький пальчик бачте в холодці...

      Марія, бігла із тієї хати,
      ковтаючи сльозу немов горох,
      на кладовище сина поховати.
      Отямилась... і виживе, дасть Бог.

      26.11.2019р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Причина
      Шляхетний і талановитий -
      з життя найкраще ти береш.
      Та не спроможний  розділити
      на трьох кохання, й серце теж.

      Одна - причина лебедина,
      затьмарила усі жалі,
      а інша - золота зернина,
      тримає міцно на землі.

      Планиди спогади минулі,
      колиска сина, оберіг.
      Словесних війн вразливі кулі -
      червоним снігом на поріг.

      Пів неба і ланцюг неволі,
      спокуса, вишитий рушник.
      Пече жариною в юдолі
      гірка печаль, до неї звик.

      Не полігамний, не нахаба,
      та обілитися повік,
      ураз відмовившись від зваби,
      таки не зміг, ніхто б не зміг.

      Її зіниці - поволока,
      хвиляста зачіска руда,
      мов океан душа  глибока -
      пречиста, спрагла, як вода.

      Очікував на біль розпуки
      та кожен раз в його житло
      приходила і клала руку
      вона, як мати, на чоло.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Омела
      Смарагдова, розкішна омела -
      душа у душу з в'язом пелехатим.
      Корінням у його кору вросла,
      щоб разом сонце з висоти плекати.

      Їй так пасує осінь золота -
      руді, червоні кольори, гарячі.
      Та стелиться землею самота,
      за мертвим деревом ніхто не плаче.

      Птахів у гніздах-муляжах нема,
      мінорні бутафорії пейзажу.
      Невдовзі розгуляється зима,
      за обрієм серветки білі  в'яже. 

      З сифонів небо висіває  хлющ,
      тріпає тугу вітер на узліссі.
      Приймає білий в'яз холодний душ,
      ледь видно крізь туманові завіси.

      Із року в рік палітра не нова,
      давно вже звикла омела до зливи.
      Та паморочиться ще голова
      від вірного кохання. Неможливо!

      Не віриться, пліч-о-пліч з ним була,
      а не зігріла серця крижаного.
      Любила дуже в'яза омела,
      та кожен божий день пила кров з нього.

       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Невідворотне
      Мені ти будеш телефонувати,
      як розчинюся в небесах навічно
      і слати повідомлення із чату
      в німе невідворотне потойбіччя.
      В скорботний день народження, як завше,
      могилу прикрашати білоцвітом,
      на самоті пригадувати наше
      короткочасне пелюсткове літо.
      Молитися, запалювати свічі
      і спогади плекати найдорожчі.
      Та поки обертає землю вічність -
      люби мене і обіймай щоночі.

      14.11.2019







      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    140. Хоч ти не йди
      Ще раз примусив день грачину зграю
      для нас на біс зіграти водевіль.
      Хоч ти не йди з мого життя благаю
      у літо з листопаду заметіль.

      Не залишай мені лише на згадку
      гербарію словесний фоліант.
      Укотре розпочнемо все спочатку -
      рапіри заховав час-секундант.

      Ми долею зурочені навічно.
      Жертовний камінь злетів потрясінь
      в собі несем таємно, і публічно
      у майбуття прекрасну далечінь.

      Вбираємо душею щастя звуки,
      мелодії осінній декупаж.
      Сердечних чакр пташині перегуки -
      в країну мрій незвіданий вояж.

      15.10.2019р







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Оксамитове тепло
      І навіщо людям пекло,
      коли поряд рай земний.
      За вікном, так швидко смеркло,
      провалився в чорторий
      день пустун, як не бувало.
      Був і щезнув у пітьмі,
      що йому не вистачало?
      Я ж босоніж по стерні,
      скинувши тісні сандалі,
      враз пірнула в небосніг.
      Там за обрієм все далі
      кучугури снів моїх,
      мрій рожевих колісниця,
      скринька щастя під замком.
      Ллється, пінкою іскриться
      шлях чумацький  молоком.
      Вимережує сузі'я
      повний місяць-пілігрим
      Діви, Овна, Водолія,
      сухозлотом чарівним.
      Огортаюся блаженно
      в оксамитове тепло
      і струмить душа у венах
      життєдайним джерелом.

      13.11.2019








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    142. Вибирай
      А чи варто з тим дружити,
      хто ножа стромляє в спину.
      Друг не той, що оковиту
      наливає в чорну днину.

      Не дратуйся, май терпіння,
      не суди щоразу інших.
      Нащо кидатись камінням,
      як ти сам великий грішник.

      Доклади зусиль чимало,
      як бажаєш жити сито.
      Пішки йти чи верхи чвалом,
      на коні чи під копитом.

      Той душею крижаніє,
      хто в собі не бачить вади.
      Хто кохає, той жаліє
      і під пострілом не зрадить.

      Таємниця сонцем стане -
      слово не сховаєш в хащах.
      Істина лікує рани,
      хоч олжа буває краща.

      За добро не жди подяки -
      благодать і пекло всюди.
      Є і люди, як собаки,
      і собаки, наче люди.

      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Тебе люблю
      Сьогодні я ще більше, ніж учора,
      тебе люблю, моє життя, люблю.
      Поглянь, коханий, ліхтаря опора
      з туману  ліпить бабу снігову.

      У Маріїнськім парку надвечір'ям
      гуляєм поміж стомлених алей.
      Сховала далеч золоте  сузір'я -
      парчеве віко жовтих орхідей.

      А за Дніпром виблискують крізь вечір
      багатоповерхівок вітражі.
      У кіптяві Лівобережжя  вежі -
      мого буття розмиті міражі.

      А далі міст кохання. Зупинися...
      Та не дивися в прірву з висоти.
      Колібрі в серці, у руках - жар-птиця,
      небесний поцілунок, я і ти.

      У ніжнім погляді лише покора,
      червінці осінь сипле скрипалю.
      Сьогодні, я ще більше ніж учора
      тебе люблю, моє життя, люблю!

      2019р









      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    144. Хочу душу розпізнати
      Фантастичні гіацинти
      уночі мара пряде.
      Я повинна знати з ким ти,
      в скільки прийдеш, зараз - де?

      Хочу душу розпізнати,
      про що мрієш, мислиш теж?
      Що тобі співала мати,
      чи Дніпро перепливеш?

      Зможеш дати на півлітру
      безпритульному хоч раз?
      І пручатись боривітру,
      чи піднятись на Парнас?

      Обпектися кропивою,
      і сп'яніти, як на гріх?
      Заридати над бідою
      наодиниці, чи при всіх?

      Що ти любиш більше всього -
      голубці, кіно, футбол?
      Чи говориш часто з Богом,
      носиш в сумці валідол?

      Хто лежить у тій могилі,
      що у полі за селом?
      Хто тебе щоночі, милий,
      напуває джерелом?

      Притуляється до серця,
      у руках життя несе.
      Хто тобі під ранок сниться -
      я, чи та, що знає все?
       
      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Загубилась
      Пливе по небу сірий пароплав,
      за обрієм збирає сни багрові.
      Змокрілий лисий клен  занудьгував,
      за теплотою в древнім місті Львові.

      Гойдає тишу небувалий сум,
      що навіває спогади туманні.
      Вдихає вечір амбровий  парфум
      розгубленої молодої пані.

      Стару бруківку поливає дощ,
      вітрисько пробирається під поли
      і липне листом до слизьких підошв,
      так не було їй холодно ніколи.

      Розкрила парасолі омела
      на срібному місточку небокраю.
      Та жінка-літо в осінь забрела
      і загубила там ключі від раю.
      2019р



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Я перестала улыбаться
      Я перестала улыбаться,
      писать стихи, любить людей.
      И как же мне с тоской растаться,
      не ожидать плохих вестей.

      Сменить слезу на утешенье,
      не кутать серце в листопад.
      Варить сливовое варенье,
      услады вкусный мармелад.

      Погладить кошку дворовую
      и унести к себе домой.
      Что совершалось в грешной суе,
      оставить за глухой стеной.

      Не искушать судьбу превратно,
      а дерзновенно, горячо,
      вернуть не молодость обратно,
      а все, что было в ней. Еще,

      забыть трагедии, печали,
      былых обид тяжелый крест,
      и на суденышке отчалить
      от берегов, где нет надежд.

      Где все постыло, обветшало,
      покрылось ржавчиной и тлёй.
      Где маяка нет и причала,
      что обогреет теплотой.

      Где мир предательства и фальши,
      ложь во спасение души.
      Отплыть от берега все дальше,
      в руках котенок, поспеши

      найти лугов, стада отрады,
      где море плещется у ног,
      где смерти нет, тебе все рады,
      и раздает улыбки Бог!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Ідеальний
      І ультрамаринові очі небес,
      і усмішка в нього медова.
      Прекрасна статура, новий мерседес,
      співуча, зворушлива мова.

      Не пив, не палив і не мав ворогів,
      парфуми, що з розуму зводять
      і руки майстерні, зробити умів,
      не тільки шашлик на природі.

      Та пес завше гавкав на нього і кіт
      у шафі ховавсь при нагоді.
      Я думала в душу проник любий гість.
      А ні,  з'ясувалося - злодій!

      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Та байдуже...
      Та байдУже мені  з ким ти будеш свій вік доживати,
      чи з тією, що крала тебе, чи з тобою пила.
      Розлила мертву воду на горе у батьківській хаті,
      коліжанкою* звалась - душею, мов чорна смола.
      Із тією, що потайки ставила свічі у храмі,
      чи лукаво блаженною звала мене повсякчас.
      Я так близько  до того безмежжя, що пахне зірками
      й так далеко від бруду, олжі і прекрасних всіх вас.

      Коліжанка* - подруга




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Рано чи пізно...
      В бабине літо, у шаль міжсезоння,
      кутає землю рудий листопад.
      В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
      подумки - йду, повертаюсь назад.

      Речі збираю,  складаю у шафу.
      Двері зачинені, навстіж - балкон.
      Ранок не стримати, птахою з даху,
      він все одно перетне рубікон.

      Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
      Спалось йому, чи мені те здалось?
      Небо спросоння на обрус зім'ятий
      знов розілляло малиновий морс.

      Хмари ховають за обрієм зливу,
      ти у душі оковиту також.
      Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
      тільки її не очистить цей дощ.

      Постріл очима, шаленство одчаю.
      Книгу життя дочитала, авжеж.
      Надто багато про тебе я знаю,
      рано чи пізно за те мене вб'єш.

      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Не розминутись
      Над тишею висне імла,
      зими павутинка срібляста.
      О, скільки б в раю не була -
      не вистачить миті для щастя.
       
      Любов запалила цю ніч -
      розлука свічу загасила.
      Штовхає нас урізнобіч
      повинності туга безкрила.

      Ти більше в очах не губись,
      там тісно відлунню сонати.
      Неважко злетіти  увись,
      а ніби навіки прощатись.

      В шибки заглядає ліхтар,
      будівлі напроти поснули.
      Та зумер ввімкнув - Київстар,
      зв'язок відновив із минулим.

      Зоря в небувалій красі
      фарбує небесні атлАси.
      За кілька хвилин до таксі,
      нам не розминутись у часі.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    151. Українка
      Ти знову хочеш
      мене здолати
      і посадити
      за темні грати,
      і закувати
      в міцні кайдани,
      клеймом пекучим
      ятрити рани.
      Щоб помарніла,
      з колін не встала,
      перекувала
      мечі на рала.
      Та не безвільна,
      безкрила птаха,
      що добровільно
      іде на плаху.
      Ти не підріжеш
      свободі крила,
      нікому в світі
      не підкорилась.
      Вогонь і воду,
      і труби мідні -
      блаженним серцем
      долала гідно.
      Пила із неба
      тумани сині,
      плекала весни
      я журавлині.
      Свічу молитви
      несла смиренно,
      сльозу причастя
      у сокровеннях.
      В тремких долонях -
      любові зерня!
      Красива, горда,
      відважна, вільна.
      Я українка,
      я - Україна!

      2019р




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Хоче... Хочу....
      Він знає, що  без нього, певно, згину
      і листям опаду на плаху літа.
      Губами буде м'яти ту калину,
      що кров'ю палахтить на голих вітах.
      І шепотіти вітром у  волоссі,
      і гладити щоразу, неслухняне.
      Чи плачу мимоволі, чи здалося,
      що в погляді - вечірнім сонцем в'яну?
      Воліє, щоб літала вільним птахом,
      довкілля окриляючи любов'ю.
      І вищою над моторошним жахом,
      над реквієм - свяченою водою.
      Він так вибагливо від мене хоче -
      покірності, привабливості, слави.
      А я лиш на його плечі щоночі
      заснути янголятком кучерявим.

      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    153. Ти говорив
      Ти говорив, любив мене,
      що я найкраща в світі жінка.
      У нас на двох життя одне,
      одна тролейбусна зупинка.

      Дзвінка печаль, на двох одна
      і ночі срібна колисанка,
      сукупний біль, терпка вина,
      бо я твоєї долі - бранка.

      Пахтить волосся чебрецем,
      а очі сяють, наче зорі.
      Що ладен сонцем і дощем
      над майбуттям у щасті й горі.

      Балакав, що мене жалів,
      від ніжності втрачав свідомість.
      Пасли у квітнику - джмелів
      і пахло затишком у домі.

      Ванільним цукром навесні,
      фіалкою, варенням з вишні.
      Чому ж тоді, скажи мені,
      для тебе стала я - колишня?

      Приспів


      В колишній пісні ті ж слова,
      зворушливі і щемні.
      Колишнє іншій дарував,
      що промовляв до мене.
      Цвіте рясніше від дощу
      знов білопінна вишня.
      Тобі на згадку відпущу
      усю любов колишню!

      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    154. Зворушливо
      З принципів своїх не зрушим -
      друже, виставляй півлітру.
      Будем лікувати душі,
      дихати одним повітрям.

      В розвідку ми не ходили
      і пуд солі ще не з'їли.
      Та тримав мене щосили,
      за хвилину до могили.

      Виразки лікуєм трунком,
      та приємно обійняти,
      залатати поцілунком
      навпіл серце розіп'яте.

      Коли любиш, довіряєш,
      поділяєш думку сиву.
      Поміж воскресінням й раєм -
      це життя - складне, спесиве,

      доленосне і прекрасне,
      повне ніжності, любові.
      Хоч будуємо не вчасно
      наші замки кольорові.

      День чи два, яка різниця
      скільки нам лишилось щастя.
      Ще пшениця колоситься,
      що розділять на причастя.

      Ще єднає нас натхненно
      музика і щире слово.
      В одкровенні - одкровення.
      Все зворушливо, чудово!
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Тещина любов
      Дочка провідує батьків, а мати
      давай її смачненьким пригощати.
      Котлетки подає, кров'янку з гречки,
      борщ, голубці із сиром пиріжечки.
      Наїлася дочка, півлітру вдула.
      - Піду!
      - Ой, лишенько, була б забула,
      ось передай!(І набирає з бочки
      від тещі - зятю солені грибочки).
      - Сама ж не їж, як хочеш більше знати,
      грибами цими отруївся тато!

      п.с
      - Чому ж Ви, мамо, не сказали зразу,
      я вже наїлась!
       - От зараза!
      Та не хвилюйся, а то буде грижа.
      Ти ж знаєш добре, татко вижив!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. На волоску
      Не думала, що все банально скінчиться,
      ховаючи у серці таїну.
      Розкришиться в руках свята обітниця,
      лиш у звабливі очі зазирну.
      Розтану, не тужавітиму крицею,
      холодною, байдужою...так є.
      Та поділитися хоча б дещИцею
      любові - нам сумління не дає.
      Кохання віддане на трьох не ділиться,
      в які б сади жага не завела.
      Не відпускай, хоч не твоя невільниця,
      на волоску від зради я була.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Метушня
      Зібрали швидко дні осінні
      з городу стиглі врожаї.
      Дерева золоті, кармінні
      скидають листя, а мої
      печальні думи в'яжуть светр
      і рукавички для зими.
      Поскручував у смуток вітер
      всі хризантемні килими.
      Змив їжачків каштани бурі,
      в калюжі бруків і шосе.
      Текло життя в сирій зажурі,
      на потім відкладала все.
      Підбори, вишукані сукні,
      театри, оперу, балет.
      Міняла книг глибинну сутність
      на телевізор і омлет.
      Любов, десерти,  дискотеки,
      і узбережжя  на пізніш.
      Покинули гніздо лелеки,
      на згадку залишивши вірш.
      Робота, діти, магазини,
      домашні капці, телефон.
      Плекала мрії горобинні,
      щоночі снився - Пантеон
      і Відня люстри кришталеві,
      туманна Лондона - вуаль.
      Яскраві миті, де ви? Де ви?
      Скрізь метушня пуста, на жаль.
      Розвію думи пелехаті,
      мов прах над морем голубим.
      Щоб ні про що не шкодувати -
      збираюся в Єрусалим.
      Не в Рим усі ведуть дороги,
      стежки великі і малі
      а на Голгофу і до Бога,
      вклонитися святій землі!
      2019р










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Без зайвих слів
      Не зловживай моїм терпінням -
      минулі сни в перукаря.
      Зриває з душ пора осіння
      останній лист календаря.
      Весна весілля відгуляла,
      згорнуло  літо свій намет,
      у клуні - мотлох, ржаві рала.
      А вітру жалібний кларнет
      шукає прихисток у домі,
      де холодно без зайвих слів
      і по кутках пустих натомість
      пряде сильце для комарів
      павук тутешній. Прикро, відчай,
      та віником ти не зметеш
      із дум - тенета, попіл вічний,
      заграву пристрасних пожеж.
      Не озирнутися, навіщо
      виймати спиці із коліс?
      Життя тасує миті віщі,
      педалі крутить під укіс.
      Що нам ділити? В потойбіччя
      лише з собою забереш
      гріхів душевні протиріччя,
      і каяття натільний хрест.

      2019р








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Люблю не Вас
      Пробачте, друже, я люблю не Вас,
      хоч як би Вам опівночі не снилось,
      що в парі віденський кружляєм вальс,
      на чуйний дотик реагує тіло.
      Змією вигинаюся в руках,
      спокусливим смичком віолончелі.
      А прокидаєтесь, який це жах...
      з вершин блаженства падати  на скелі!
      І розбиватися душею, жаль,
      що не проймають очі загадкові,
      звучить не пристрасно із "Парсіфаль"
      Ваш тенор штучний, сповнений любові.
      Не струменить у крові повсякчас,
      і жалість неспроможна розтопити
      холодний айсберг, не люблю я Вас -
      не збуджують сценічні  реквізити.

      Парсіфаль - опера Ріхарда Вагнера

      2019р

       




       





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Розбита
      Не відпускала літо тепле,
      отямилась, як вітром здуло.
      В пустій альтанці серце терпне,
      збирає небозвід баули

      свинцевих хмар в далекі мандри,
      (борвію стогін крізь беруші).
      На срібній таці у веранді
      гниють сливки, медові груші.

      На призьбі осені клубочком
      вмостилася туману кішка,
      а за печаллю недалечко
      гірка сльоза тримає віжки.
        
      Ось-ось впаде на груди ночі,
      нема з ким тугу розділити.
      Душа самотня кровоточить,
      окрай розбитого корита.
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. У мушлі
      Заховалася в мушлю від себе і спробуй дістати.
      В недосяжності погляду, рук і мобільних мереж.
      Неприборкана паском небес, недоступна у чаті,
      тонкошкіра, вразлива, оголена - кольору беж.

      Дві перлини коштовні на дні аритмічного серця.
      Одна чорна, як ніч, інша - світла, мов сонячний день.
      Та без них і життя - не життя. На ціпок ніч зіпреться,
      день розправить крило, відшукає у хащах женьшень.

      В залялькованих коконах гусені реінкарнацій
      вилітає метелик з ковчега - живого ковша.
      Хто я, світе, комаха, колючка рожевих акацій,
      мокра грудка землі чи одвічна заблудла душа?

      Гріхопаду Гоморра чи дрібка святого причастя?
      Хоч тримаюсь за небо, та інколи падаю в рів.
      Огорну теплотою, любов'ю і хвилею щастя.
      Не закутуй мене в горностаєві хутра снігів.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Віра
      Щоб життя убачалося раєм,
      не змарніло від горя чоло,
      вір у те, що сьогодні немає,
      лиш для того, щоб завтра було!

      В щастя повінь, що падає з висі
      на цілющі отави-луги,
      поки мрії і помисли чисті
      не завіяли смутку сніги .

      У любов золоту, невблаганну,
      материнську, божественну - вір.
      Хай душа воскресає рахманно,
      всім незлагодам наперекір!

      В безкорисливу дружбу навічно,
      у добро, милосердя сльозу,
      в щире слово і пісню ліричну,
      вишиванки барвисту ясу.

      Хай надія у серці щоденно
      пломеніє допоки жива,
      доки сяє у небі блаженно
      Божим промислом Зірка Різдва.
      2019р





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Не приручай
      Не приручай до себе, з мене досить
      і крихти із долонь, і божевілля.
      До кривди - слово, а до правди - миля,
      не знатиму, хто напував чар-зіллям,
      вночі розчісував йоржисті коси.

      Ділив тебе із тим, хто тілом кращий,
      стелив на  гострі леза гобелени.
      А я для тебе - забуття студене,
      весна свавільна, папороть зелена,
      осіння злива, чи душа пропаща?

      Вінок терновий одягну...Не віриш?
      І я не впевнена, так важко лати,
      що серце зігрівали  віддавати,
      ховати за усмішкою стигмати,
      за грішною сльозою очі сірі.

      А хочеш, бірюзовим небом стану?
      Лісним повітрям. Дихай, ще не зимно.
      Сплете ще баболітник павутину,
      запалить купину неопалиму.
      і подорожник  прикладе до рани.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Територія любові
      Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
      мій візаві - ясний, багатогранний.
      Твій поцілунок - бурштиновий мед,
      смакую ніби вперше і востаннє.

      У погляді хмільних бузкових чар
      від магнетичності не відірватись.
      Збираю серця ніжності нектар
      з твоїх долонь любистку, рути, м'яти.

      Вдихаю Неба свіжий аромат
      і за мовчання дякую й розмови.
      Рожево квітне яблуневий сад
      на чуйній території любові.

      Годинник зупинився  у душі.
      на позначці дванадцять в напівтиші.
      Заграй, на чорно білі клавіші
      лягають неповторним вальсом вірші.

      2019р

       











       

       


       

       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    165. Манівцями
      В межені* рік затихають оливкові води,
      вітер зганяє у череду чорні  отари.
      Із листопадом кружляють нудні хороводи
      мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
      Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
      ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
      Вигулькне привидом місяць з куліс ненароком,
      пудреним пряником у аличевім повидлі.
      Грузну у померках кожного дерева, звуку,
      тіней жахаюсь сіпнувшись, як зойкне пташина.
      Лячно, ніхто не веде через терни за руку,
      вдих, видих, вдих,  задихаюсь в ядушній рутині.
      Крок за невпевненим кроком - нема переправи.
      Боже, не дай же спіткнутися, йду манівцями,
      щоб відшукати у темряві очі яскраві
      неба свавільного, що так люблю до нестями.

      *Межень- обмілілий

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Мартіні
      Доторкнися пелюсткових вуст
      і метеликом забийсь в троянді,
      в трепетних руках і я озвусь
      чарівною скрипкою Вівальді.
      Щоб єлейний почуття мотив
      поліфоній, пристрасної румби,
      душу вивертав і золотив
      оксамитовим цілунком  губи.
      Завібрую в верхній ноті соль,
      відчиню ключем скрипічним серце.
      Упливе з під ніг земна юдоль
      і розчиниться в любові скерцо.
      В пазуху збирає ніч зірки,
      стрибунці влаштовують спектаклі.
      Мій, Мартіні - солодко гіркий,
      ще тебе не випила  до краплі.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    167. Дві сльози
      Як гуляв, аж гай гудів від хіті,
      а співав, то мліли солов'ї.
      Очі голубі - волошки в житі,
      вистачало їх на дві сім'ї.
      Щедро дарував любов, усмішку,
      кошти не жалів на Божий храм,
      міг пригріти безпритульну кішку,
      випити із другом по сто грам.
      І життя текло, як річка в море -
      скільки не дивися - все тече.
      Ще всього достатньо в щасті, в горі
      є кому підставити плече.
      А спіткнувся, озирнувся - віхи
      за спиною пройдено доріг -
      перехрестя, магістралі, ріки,
      втрат безповоротних, гречних втіх.
      Злетів і падінь, гріхів, покути
      від весняних до осінніх злив,
      щоб в останнє на землі збагнути
      інші животіли, а ти жив.
      В серці порожнеча, чом не плачу?
      Тільки небесам немає меж.
      Дві сльози лишилося від мачо
      і на кладовищі чорний хрест.
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Матусі
      Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
      чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
      Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
      не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
      Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
      пригадались тугі перевесла пшеничних років.
      Щастя у квітнику на подвір'ї мотузки білизни,
      вечір вудки сховав, лущить срібну луску з карасів.
      Водограєм із радіохвилі мелодія ллється,
      доокола доноситься пісні звитяжної клич.
      Так далеко за обрієм смутку у витоці серця
      розпустив опахало корону яскравий павич.
      Ненавиджу скорботні червоні гвоздики відтоді,
      як розлитою кров'ю стікали на білій габі.
      Розумію, не вернеш назад... Побиватися годі,
      та моя пуповина назавше лишилась в тобі.

      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Я...ТИ...Ми...
      Моя нестримна течія о, як же я
      не піддаватимусь спокусливій любові
      і стримаю жагу, коли камелія
      розсипала пилок в  пелюстці малиновій.
      О, як же я, солодкий, як же я?

      Ялицею перед тобою, як же ти
      зумів розгледіти в мені цнотливу квітку.
      В тобі розквітнути, насінням відцвісти,
      дурманити чарівністю п'янкою влітку.
      О, як же ти, мій вітре, як же ти?

      Ділили з іншими світанки, як же ми
      одне без одного розписували долі
      пастельними тонами, акварелями
      і пензлем лоскотали душі кольорові.
      О, як же ми, художнику, як ми?
      2019р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    170. Пробач
      Здавалося цей біль не проковтнути,
      та сильний той, хто квітне чебрецем.
      Хоч осінь навіває серцю смути -
      все буде добре, треба вірить в це!

      Мабуть, ще не очікували зливи,
      головоломки рішення складне.
      Та знову пишуть небеса курсивом
      скрижалі вічності - все промайне.

      Тримайся, ще не втрачено віднині
      надії, віри і любові дух.
      Плекали буревії та в ожині,
      так несподівано враз вітер вщух.

      Не відкладай пробачення  на завтра,
      добра, покути і молитви плач.
      Життя вулкан - дотліє наче ватра
      й прощати буде нікого. Пробач!

      2019р







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Постріл
      Сивим вороном
      дощ невчасно.
      Друг став ворогом,
      як це страшно!
      Зброя у руці,
      глейкий піт долонь,
      вдарив по щоці
      і відкрив вогонь.

      Серце кам'яне -
      домовина,
      не вбивай мене -
      я ж дитина.
      В спину не стріляй,
      та не лізь в петлю.
      Більш з тобою рай
      я не розділю.

      Чорний оболок
      на дні серця,
      світлих гойдалок
      зло зречеться.
      Хто ж тоді вцілів?
      Навпіл небосхил,
      скільки пострілів,
      стільки і могил.

      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Сумне
      Надворі лине осінь 
      лірична,  наче пісня
      церковної печалі -
      одвічна жертва прісна?
      Хоч золоти, хоч сріблом
      ти посипай дороги,
      назад не вернеш слова,
      не випросиш у Бога.
      Пуд солі ще не з'їли -
      розсипав, не зібрати,
      підрізав пташці крила -
      тепер веди на страту.
      Уже лелечий клекіт
      у душу перелито,
      у соняхах гарячих
      зів'яло наше літо.
      Розсипалось дощами
      На тротуари, площі
      Нам більш не до пробачень
      і сповіді на прощі.
      Не розділити неба,
      мій яструбе крилатий.
      Мабуть, і дрібки щастя 
      для мене забагато!
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Розхлюпаю любов
      Блаженно ще жила б на цьому світі,
      як дасть Господь,  розхлюпати любов
      на кожну квітку в зорянім софіті,
      на кожну зморшку дерева, либонь.
      На всі слова несказані, нестримні,
      не обпектися, та не обпекти.
      В оплавленій свічі шукати рими,
      у затишному сквері самоти.
      І ту хатину, що благає в Бога
      молитви,  пісні, вірності, тепла,
      (на відстані - обняти не спромога,
      напитися любові джерела),
      я б притулила до грудей, як мати,
      що витре сльози і пробачить гріх.
      Любити - своє серце віддавати,
      як небо - сонце й райдугу для всіх!
      2019р





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Едельвейс
      Не питай, мій ревнивий,  про весни чудесні,
      облетіли черемхою, сивим бузком.
      На долині знайшла позолочені персні,
      а опісля згубила, немов не було.

      Літо блиснуло в очі  дощами, промінням,
      квітнув мужньо на скелях душі едельвейс.
      Та шовкова косиця, принцеса кохання
      не зів'яла ще й досі, та де те знайдеш?

      Та білотка альпійська у серці - відлунням.
      Блюз мінорний - блаженство відради й жалю,
      як на Розі вітрів павутинка осіння,
      що вібрує струною, люблю... не люблю...

      Едельвейс, (білотка альпійська) - квітка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Співанка
      Ген, зозуленька за гаєм -
      Накувала роки.
      В небі високо шугає
      Сизокрилий сокіл.
      Ніч смарагдами,
      Зорепадами,
      Ранок росами,
      Ще не до зими.

      Пролітають над селом
      Журавлі щоденно.
      Любий, за твоїм теплом
      Скучила страшенно.
      Просльозилася,
      Синя злива ця.
      Туга ластівка -
      Залишилася.

      В небесах лебідонька,
      Сонечко рум'яне.
      Я до твого серденька
      Чайкою пристану.
      Не почути вдень
      Солов'я пісень.
      Уночі озвусь,
      Притулюсь до вуст.

      Цілувались голуби -
      Пір'ячко біленьке.
      Чи тобі не до снаги
      Листопад, миленький.
      Гаснуть у журбі
      Очі голубі.
      Чорні-ворони -
      В щасті зорями!

      2019р





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Заблукала
      Ніч сузір'ям неоновим Кассіопеї,
      заблукала мольфаркою з кошиком снів.
      Не шукала тебе, ні любові твоєї
      у пустім задзеркалі  кривих вітражів.

      Серед неба і поміж людей синьооких,
      у тунелі кохання, на рейках надій.
      На плечах сивиною розсипались роки,
      недолугі тривоги на кінчиках вій.

      Говорила зі стінами, з вітром у полі,
      зі Всевишнім навколішках до мозолів.
      У самотній душі, ані хліба, ні солі -
      лиш розорене болем гніздо журавлів.

      Розлилася рікою по луках безмежних.
      Пропливають човни берегами відрад.
      А мені, і тобі доля квітку мережить -
      в позолоті кораловій яблучний сад.
      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Три осені
      Ще осінь дівчинкою в ластовинні
      біжить в сандалях по колючім терню.
      У косах чорнобривці, горобині
      коралі, згарди - подарунок серпня.

      Вже королева, гарна,  загадкова
      і золотом хизується зухвало.
      В корзинці  зорі, місяця підкова
      і блискавиці зоряне кресало.

      Напудрена серпанком, малахіту
      не шкода їй ні хризантем, ні ружі.
      Кидає листя на поталу світу,
      під ноги заморозкам, їй байдуже.

      Змарніла на очах, так швидкоплинно,
      лиш вітровій їй грає на волинці.
      П'є яблучний узвар і чай з калини,
      гаптує плетиво дощу, сніжинці.

      Та несподівано зникає ница,
      нові карбує небо вернісажі.
      О, осене, вогненна руйнівнице.
      Зітліла... У багатті - крупка сажі.

      2019р




        




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Славень Україні
      Україно, ти рахманна!
      Посміхайся, сонце в скерцо!
      Бо надії повний жбанок
      день новий несе у серці!

      І світанки малинові,
      і роси сріблясті перли,
      непідкупної любові -
      Україна ще не вмерла!

      Любимо красуню-Матір -
      незалежну, щиру, горду!
      Подавіться супостати
      словом нашого народу!

      Материнську рідну мову
      увібрали з колисанки
      і веселку кольорову
      й золотих ланів серпанки.

      На чуже не зазіхаєм,
      і своїх скарбів не втратим.
      Над бузковим рідним краєм
      в'ється синьо-жовтий прапор!

      Чисте небо і пшениця -
      символ нашої держави.
      В пояс хочеться вклониться
      Батьківшині величавій!

      Не здолати правду нашу -
      Чорне море, степ, Карпати!
      І шляхетну, чисту душу
      у кайдани не скувати.

      День і ніч стоять на варті
      наші доблесні герої!
      Українські землі варті
      щастя, миру, супокою.

      Дружньою стіною станем
      проти сліз, війни, ординців.
      Час загоювати рани,
      І карати вражих вбивців.

      Хай звитяжна у родині
      ллється пісня водограєм!
      В нашій вільній Україні,
      у Козацькім славнім краї.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Поглядом
      Я мучилась нав'язливими думами -
      безсонням всоте розфарбовувала вірш.
      І огортала бідну душу рунами,
      витягувала  із грудей кривавий ніж.

      Пускала по воді легкі  камінчики.
      Кружляла чайкою над колами, а Ви -
      про катаклізми, війни і політиків,
      і про невтішну драму чорної вдови.

      Моїх сумних очей торкались  здалека,
      миттєвим позирком, ключ стиснувши в руці.
      Я ковзала по Вам лякливим равликом
      до губ вологих по неголеній щоці.
      2019р





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Аритмія
      Знову літо залишило осені
      чорнобривців серветки тернові.
      Ми по стернях босоніж - зурочені,
      розтинаємо душі до крові.

      Купіль чиста моя, свіжий вітер надій,
      що любові наповнює крила.
      Як до тебе віночком пливти по воді?
      Доля іншого не присудила.

      Не буди в мені звіра, я кішечка -
      гострі нігті, а шерстка шовкова,
      їх не випущу доки ця нічечка
      буде лагідна...більше ні слова.

      Наречена, блудниця, свята водночас,
      колючки і троянди бутони.
      Закружляли на пристані Шуберта вальс.
      Роз'єднають лиш армагедони.

      В поцілунках палких квітну маками,
      у очах перламутрово - сірих.
      Я - твоїх берегів білий птах, хоч ти
      в мого Бога ні краплі не віриш.
      2019р
       



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    181. Жура
      Втрачати пізно, чи прийшла пора
      триматись за обставини  вагомі?
      Останній подих вересня - жура,
      клубочиться гадюкою у домі.

      І місця не знайти, кута хоча б,
      іржею, теракотом лист зіпрілий.
      Вже догорає осені свіча,
      а зберегти у душах не зуміли

      Її тепла - намолений вівтар,
      з минулого сльозою відізветься.
      Збирає небозвід вервечки хмар,
      туманові сніги на денці серця.

      Не клич біду, з собою розберись.
      Ти птаха, чи буття смугаста зебра?
      Брунькують небеса  бузкову вись
      для тих, хто не втрачає віри в себе!
      2019р






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Імбирний
      Аби мене ніколи не забув,
      твоє я серце кутаю у ніжність,
      бо день без тебе, то марудна вічність -
      стелю у маках золоту габу.

      Печаль марнує час у молитвах,
      та вулканічна ніч сльози не зронить,
      вдихатиме любові феромони -
      молозиво  кохання на губах.

      Розхлюпає мільярди світлячків
      тернистий небозвід на Божі луки,
      та не знайде на пристані розлуки
      сліди відлуння наших голосів.

      Ми тонем один в одному, тримай,
      на гребені морськім у вир не впасти б.
      І пробуєм на смак життя контрасти -
      жага заварює  імбирний чай.

      2019р










      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    183. Зусилля

      Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
      Ніхто не озветься на біль і поразку.
      В чужім пересерді, в байдужій юрбі
      у саван закутати долю не важко.

      Без скиглення, смутку пустих нарікань,
      усіх не вини ти в своїх долепадах.
      Зри в корінь падіння, розверзлася твань
      у власних руках твоїх сонця лампада.

      Ти справжня основа усіх своїх бід
      і не виправдовуй себе перед небом.
      Упав, то вставай йди крізь полум'я, лід,
      жахи поборов - все залежить від тебе.

      Натер мозолі, чи жага дістає -
      шукай джерела, святість, мудрість у слові.
      Роздай щедро Данкове серце своє
      добру, милосердю, нідії, любові.

      Не стій на краю, в пеклі світла нема,
      униз не дивися тримайся за погляд.
      Відкрий очі світу - прийшов недарма,
      життя діаманти знаходяться поряд.

      Ти здатен здолати усе, навіть - смерть!
      Підняти вершину зусиллями волі.
      Та смертній людині не скориться твердь.
      Ій Богом не стати, ніколи, ніколи!
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Прислів'я
      Де двоє там рада, де третя, там зрада.
      Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
      Вродилася квітка - душиця, відрада,
      та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
      ----------------------------------------
      Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
      ще небеса втрачати не готова.
      Думки ядушливі, настирні реп'яхи -
      не відчепитися від них. Полова!

      Ні Богу свічечка, ні чорту кочерга,
      десь поміж двох вогнів посередині.
      Холодним протягом по килиму нудьга
      цілує п'ятки ніг душі віднині.

      Чому чужу біду руками розведу -
      свою не прикладу і до стигматів?
      Життя, мабуть, ще не навчило у саду
      на ті ж граблі щораз не наступати.

      Ходила потай до криниці без відра,
      та в решеті водиці не наносиш.
      Солодкий плід не вродить яблуня стара,
      хоч, як її не напували б роси.

      Та я рубаю гілку на якій сиджу.
      За солод ночі, дні гіркі надходять.
      Зима скінчилася, рушаю за межу,
      де світ новий ясним барвінком сходить.
      2019р






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Не кличу
      Не кличу темні ночі -
      самі приходять нині.
      Лякають поторочі,
      але світанки сині
      знов розганяють хмари,
      і огортають душу.
      Не тільки про стожари -
      про біль писати мушу.
      Очей не затуляла
      від смутку і утрати,
      а розправляла крила,
      коли  вели на страту.
      Збирала на обніжках
      своєї долі зерня.
      З роси, сльози у віршах
      черпала  я натхнення.
      Не відокремить зливи  
      від серця, неба, поля.
      Таке життя мінливе -
      ясне і сивочоле!
      В нім смерть  і воскресіння
      несуть бурхливі води.
      Ніщо без потрясіння
      на цій землі не вродить!
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Ти все сказав
      Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
      а після замовчав зненацька у зажурі.
      А я шукала, поміж змучених рядків,
      зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

      Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
      давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
      Не відпускала, божеволіла, либонь -
      зів'яли  орхідеї - кактуси у спальні

      і тиша пилом на письмовому столі.
      (на нім писати можна пальцем слово "вічність".)
      Та врешті решт у вись злітають журавлі...
      Лечу...Сніг замете мої сліди у січні...

      Ти все сказав...

      2019р

       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. До болю
      До млості, болю і до -  зневіри,
      тобі не вірю, собі не вірю.
      Обличчя ласі, підступні звірі,
      червоні очі і душі - сірі.
      А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
      чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
      Не ранить мізки в основі слова,
      не та розмова, на що ця мова?
      А я гадала, що ми з тобою,
      як сонце з небом, ріка з водою,
      вогонь із димом, зима з морозом.
      Та помилялась - жура і сльози,
      ропа кипуча, жалива, м'ята -
      на хрестовині я розіп'ята.
      І лід і пломінь - жагуча помісь.
      Три крапки ставлю... Допишеш повість.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Любий мій
      Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
      Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
      Подарую тобі перламутрову моря перлину
      і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
      Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
      Напою чебрецем і мелісою, медом любові.
      Зорепад назбираю, загадуй, мій вірний, бажання!
      Хай трояндою квітне земне і небесне кохання!
      Світанковий, на мить подивися любові у вічі!
      Небеса, лиш для нас, запалили каштанові свічі.
      Обійми, так жагуче хай серце від ніжності тане.
      Мій єдиний, зворушливий, щемний, духмяний, жаданий!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    189. Не діли...
      Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
      з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
      Лиш тобі я постелю шовкові руни
      у пустім степу шорсткої ковили.
      Не діли мене, мій щедрий, не діли!

      Не розказуй, мій відвертий, що калина
      на губах солодких болем не щемить.
      Що п'янких очей смарагдова світлина
      обпікає серце полум'ям щомить.
      Не розказуй, мій відвертий, не щемить.

      Не лишай мене, моя  думлива згубо.
      За порогом літа щастя не втрачай.
      Так зворушливо і незбагненно любо
      пити з рук твоїх любові молочай.
      Не лишай мене і щастя  не втрачай.
       
      Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш,
      вилетить з душі словесний чорний птах.
      Кожну пташку, квітку, яблуню   гойдає
      синій небозвід на зморених руках.
      Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Жінка - ружа
      Схилилась жінка над трояндовим кущем,
      усмішка зігріває кожну квітку.
      Блаженство в серці, ніжності підступний щем
      барвистою сльозою щастя влітку.

      Сполола бур'яни, водою полила,
      замислилась над вічністю природи.
      Хустиною змахнула бджілки два крила,
      як піт з чола, й невтомно стеблам годить.

      Півоніям, лілеям - білим лебедям,
      пастельним айстрам, ірисам лимонним.
      Клематису, браткам, барвінковим стежкам,
      петуніям і наперстянкам сонним.

      А у бузковому тумані небеса,
      лататтям сонце впало на подвір'я.
      Широколистої гортензії яса
      милує очі. Дзвоники чарзілля,

      волошки, маргаритки, маки у душі 
      живим зростають ситечком віднині.
      Під тином м'ята, незабудки, спориші
      і цвіт калини - символ України.

      Махрові мальви, флокси, голубі в'юнки
      плетуть віночки райдужні довкола.
      Курчатком туляться  до ніжної руки
      любисток і пахуча матіола.

      Прозорі грона винограду - водоспад,
      лозою  всі альтанки оповиті.
      Заквітчаний будинок вікнами у сад
      вдихає аромат чудових квітів.

      І жінка - ружа - берегинею землі,
      у мозолях її - велика сила.
      Любов'ю світу на неораній ріллі.
      красу, неначе зорі запалила.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Журавлиний
      Не дістати з небес журавля,
      що високо летить над землею.
      Я звикаю, давно не твоя
      та навряд чи була я твоєю.

      Дні плетуть у тунелях думок
      павутину з ниток Аріадни.
      Вихід є - кілька слів, тільки крок
      до розпуки та снів безпорадних.

      Розгубили на стежці надій
      найдорожчі скарби - гобелени.
      Не ховає очей лицедій,
      від олжі за лаштунками сцени.

      Не маскую за гримом і я
      зморшки розпачу, біль татуажу.
      Грає в літнім театрі рояль,
      ним згорьовану душу розраджу.

      Хай парить журавель в небесах,
      я синицю тримаю і досить.
      Мій співучий, розчулений птах -
      золота, несподівана осінь...
      2019р






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Мій скульпторе

      Мій скульпторе, ліпи мене із глини,
      Із крейди, алебастру і піску!
      Оголену душею, серцем, тілом,
      байдужу, мовчазну чи говірку.

      Твори з води - звабливою, як море,
      що огортає плесо берегів.
      Огранюй - кришталеве, мармурове,
      крихке, піддатливе, ти ж так хотів

      мене ліпити, що тепер змінилось?
      Венери постать зір заволокла?
      Холодна, бездоганна і безкрила.
      Ти висічи із неба два крила.

      Формуй з кори, із відчаю і зливи.
      З цукатів, вітру, з повені ріки.
      Сумну, розбещену, заплакану, щасливу.
      з живої ніжності твори... ліпи...

      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    193. Колісниця мрій
      Не вбивай кохання, ти ж не вбивця,
      що чатує на косуль вночі.
      Думала з твоїх долонь напиться -
      сонця меду і грибних дощів.

      Милуватися безперестанку
      спалахом очей - ясних вогнів,
      засинати на плечі до ранку
      у обіймах феєричних снів.

      Скинути з душі пудовий камінь,
      вирвати із коренем пирій,
      линути в лавандовім тумані
      на рожевій колісниці мрій

      аж на сьоме небо, там де щастя
      освітило олеандри зір.
      Там де витягає з моря снасті
      воля, всім смертям наперекір.

      Золотої рибки - хвилі зграя,
      мушлі - шум прибою - наш улов.
      Буду жити, поки я плекаю
      в ніжнім серці райдужну любов.

      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Біла ніч
      Переймайся не мною, коханий, бо я
      над твоєю кружляю журбою.
      Світ пряде гобелени, планиди зоря
      витирає хмарини рукою.

      Затужавіє серце від смутку, нудьги,
      Чом не спиться тобі серед ночі?
      Небеса розтріпали вгорі хоругви
      і дощами наповнили ночви.

      Аж по вінця печаль розлилася, на жаль,
      у душі безпробудній, стражденній.
      Біла ніч одягає сливову вуаль
      на долівки оголених стерень.

      Навкруги сіє мжичку осіння сльота,
      самота парасолю шукає.
      Над тобою я небом і грішна й свята,
      у любові  твоїй воскресаю.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Яблуко спокуси
      Йому притаманно любити обох -
      дружину чи музу, немає різниці,
      ділити антонівку рівно на трьох,
      медовий нектар і гіркОту живиці.
      Він звик до уваги, і спокій плекав
      у чорних очах, а в зелених -спокусу.
      І злив не було, і вагомих підстав
      гріхом лікувати зневірену душу.
      Одна - океаном і древом життя,
      безмежжям таємним в жагучих зіницях,
      а інша - сосною над громом буття,
      надійна опора, студена криниця.
      Він танув по черзі в обіймах заграв
      і плакав щоночі, картаючи долю.
      В одній оживав, а у іншій вмирав,
      і совість топив у хмільнім алкоголю.
      Збирали роки днів пустих врожаї -
      мізерні податки з мутного свавілля.
      Затемнення сонця, не стало її,
      покинула й та, що поїла чар-зіллям.
      Себе на одвічне стражання прирік,
      блукав безпритульним у ніч горобину.
      Дарма не лишився з тією навік,
      що гріла під серцем гарячим дитину.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Лугівка
      Смиренно лугівка* текла, струменіла,
      у травостої ховаючи хвилі.
      Не річка - життя, а над ним ескадрильї
      прозорих вертух і метеликів  біла

      пір'їнова зграя - прекраси з фарфору -
      кружляють, летять, тріпотять над водою
      батистом рясним, голубою габою,
      то падають вниз, то здіймаються вгору.

      Джмелі, медоноси в бутонах латаття
      щодня налаштовують скрипки альтові,
      а мій паперовий кораблик неволі
      застряг в очереті у пошуках щастя.
       
      Всі райдуги світу, шитво кольорове -
      виблискують сріблом, лускою рибини.
      Вербовим листком  я плила би донині,
      впадати рікою у море любові.

      *лугівка - річка у лузі

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. На повітряній кулі

      Любов в гордім серці,
      а сонце в очах.
      Вдивляюся, де ці
      птахи в небесах?
      Ні плямки,
      ні хмарки,
      ні краплі дощу -
      лечу, лечу!

      Над лісом дубовим
      у соняхів гай.
      Поля бурштинові
      за гриву тримай.
      За вітром,
      повітом.
      Вся сила  землі -
      в стеблі, в стеблі!

      А міцність народу
      в єднанні, затям!
      Виборюй свободу,
      будуй Божий храм!
      З каміння,
      нетлінний.
      На пласі тужінь,
      в душі, в душі.

      Повітряна куля
      вогнем палахтить.
      Ковтає  покрівлі
      небесну блакить.
      Дорога
      до Бога -
      рукою торкнись,
      увись, увись!

      Наповнюйся світом,
      окрилено дій!
      Яскравим болідом
      у просторі мрій.
      Ти сильна
      і вільна,
      зозуля кує,
      Бог є, Бог є!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Наболіле
      Літа відшуміли, за обрієм щезли.
      Лелеки забули тутешні місцини,
      лиш круків зловісні стихійні капели
      дратують слух трубним "кар".  Спека рутини

      висушує мізки пустелею Гобі,
      думки спопелило тужливе зітхання.
      Молитва  пуста розчинилася в небі
      і не сподівайся,  гра скінчена, Таню.

      Пісочний годинник невже спорожнілий?
      Остання дрібниця на  вагах медичних.
      В Ісусових ранах цвяхи заржавіли.
      Твій біль не постійний, а періодичний.

      Зажурені очі із башти не видко.
      За ким кошеня на околиці  плаче?
      Розбита губа все ж  загоїться швидко.
      Поранені душі - ніколи, навряд чи.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Два береги
      Паленіли бурштиново,
      присмак ночі на губах.
      Тануло в зіницях слово,
      ніби хмарка в небесах.

      В серці бабка дзеленчала,
      а крізь крильця - чудеса,
      від причалу до причалу -
      човником пливла свіча.

      Краєвиди снів бентежать
      (не копатимусь в душі).
      Від насупленої вежі -
      загубилися ключі.

      Обплели густі ліани
      вікна, стіни цегляні.
      Ти співай, співай коханий,
      ту мелодію мені,

      що в твоїм я чула серці.
      (Звук "ля" видасть камертон.)
      Нас накриє срібним скерцо
      теплий місяця хітон.

      Розіллєм протяжні ноти
      в унісон коханню ми.
      Дотик вуст на стогін дотик -
      пряний запах куркуми.

      Шепіт музики твоєї
      хвилю розтривожить мов -
      береги ми однієї
      річки з назвою - любов!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    200. Тримаюсь
      Не впаду! Уже трималась
      за життя прозорі весни,
      за ковток води причалу,
      кригу, що повік не скресне.

      Так трималася за небо,
      що аж пальці заніміли -
      над хатиною, іще ж бо
      пахне флокса світом білим.

      Говорили всі - ти сильна,
      хоч і коси сивочолі,
      бо трималась божевільно
      за суму лихої долі.

      І за пісню солов'їну,
      що летіла понад степом,
      за осінню горобину,
      вицвілий блокнот поета.

      За граніт на кладовищі
      і натільний хрестик мідний,
      дзвони приспаної тиші.
      Соломину... Погляд рідних...

      І за усмішку дитячу,
      що витягує із прірви!
      І за тебе (я не плачу)
      я тримаюсь, доню, віриш?

      2019р  



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Не может без меня
      Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
      И соразмерно движутся твои дела из года в год.
      И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
      все замечательно, уютно, никаких забот.

      Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
      Былое вспомнится и беззаботно гонишь прочь.
      Когда-то в облака любви от  твоего порога
      свободной птицей выпорхнула в ночь.

      Не удержал слезой, мольбой. Ты знал за поворотом
      слепых разлук - невиданные острова вдали.
      На пристани молчанья трос сомнений был размотан,
      отчалили из гавани -  надежды корабли

      искать в пространстве океана пальмы побережья.
      Прости, не тосковала  долго по тебе душой.
      Другой как - моря легкий бриз, то плещется мятежно
      у ног моих пленительной, серебряной  волной.

      Нахлынет теплой нежностью и вспенится шампанским.
      На бирюзовой  водной глади  выстелит  шелка.
      Рассыплет жемчуга рассвета и заката краски,
      забъется пульсом, трепетной колибри у виска.

      Мне не угнаться за тобой сражаясь с ветром буйным.
      И не стреножить кротостью  буланого коня.
      На взлете томной песни оборвал ты сердца струны,
      а он не хочет без меня. Не может без меня!
      2019р




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Ягоди
      Сіяла маки, а виросла гичка.
      З дому тікала в небесну блакить.
      Бризнула з губ соковита суничка -
      сукня зіпсована, серце щемить!
      Біла-білюсінька із крепдешину
      атласна шлярочка за пояском.
      В лісі збирала солодку малину,
      а заблукала в полях за селом.
      Веснами зшита, росою зім'ята.
      Срібне мереживо, шво - ришельє.
      Кисла смородина, листя лапате.
      Літо зозулька мені накує.
      Зріє у лузі червона калина,
      терпне у грудях, як доля гірка.
      Не повертає додому стежина,
      яром туман вилив ковш молока.
      Випрала сукню в ставку - білосніжна.
      Квітку серпанок у житі знайшов.
      Знов пригортає до серденька ніжно,
      з ягід віночок сплітає любов!

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Все проти нас
      Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
      Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
      Свяченим ладаном  ми б очищали душі,
      вростали б один в одного, якби могли

      нас увінчати небеса  вінцем лавровим
      і простелити  руна благості до ніг.
      Розтанули б масним льодяником  у  слові
      і підкоривши обрії рудих шулік

      шугали б над суєтністю думок  лілових.
      Послухай, серце очеретово звучить
      захриплим саксофоном у листках дубових,
      на маківках церков окрилює блакить.

      Поглянь, мій наречений, в змозі, ще здолати
      всі грізні перешкоди на шляху крутім,
      вогонь умовностей і збудувати шати
      на роздоріжжі осені й зими, а втім...

      Все проти нас - земля і небо, чуєш рокіт
      грози серпневої, б'є сінокоси град.
      А ми щасливі, щирі на цім світі доки
      не повертаємо душею в снігопад!

      2019р




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. На круги своя
      Ми необачно, на краю безодні,
      хоч бурі не було і вечір тихий.
      Вернулись на круги своя - сьогодні,
      у закутку душі - дрімало лихо.
      Не оправдатися, ще нам не вірять
      ні янголи, ні демони, ні Боги.
      На нас полюють - люди, птахи, звірі,
      плекаємо свої перестороги.
      Розлучать, розірвуть, розділять навпіл
      і заспокоївшись відправлять тризни,
      не залишивши нам любові краплі -
      цукрової олжі. Це правда - визнай!
       
      2019р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Мара
      Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
      Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
      Ледь чутно за стінами шепіт химери,
      думки у мовчанні клубочаться роєм.
      Ми різні по суті, чужі безперечно,
      і точками зору ми теж несумісні.
      На плоті життєвім тримає нас ґречно
      таке невловиме - розвінчені, грішні,
      нестримні, незрячі, глухі, мармурові,
      в вузькім коридорі нам не розминутись.
      Ми колір очей не шукаєм в розмові,
      гірчичний, брутальний  у краплі отрути.
      Минуле на вудці, гачок обірвати б,
      і кинути мотлох на  звалищі сміття.
      Дозріти і стерти всі пам'ятні дати,
      розсипатись болиголовим суцвіттям
      на чорній підлозі...
      Кому підмітати?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Оберіг
      Тихо, тихо пливуть за дощами дощі
      у свинцевій, далекій розчахнутій висі.
      Та зростає відрадою щастя в душі -
      ніч запалює свічі і помисли чисті.

      Хвилі ніжності котяться, серце штормить,
      в океані розлук ми човни безнадії.
      Та в обіймах твоїх я пірнаю в блакить
      сяйним протуберанцем під лагідні вії.

      Погляд щемно ласкає очей оберіг,
      скільки в них чарівного сузір'я любові.
      Ти мене від кохання, таки не зберіг -
      потонули у відчаї сни кольорові.

      Не зумів захистити від грому заграв,
      не писав вірші пристрасні власною кров'ю.
      І вінчальну обітницю не дарував.
      Затулив небеса, цілий всесвіт собою.
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Молитовний
      Відведи у щастя,
      де життя чудесне,
      папороті рута
      любо червоніє.
      Де блаватні ріки 
      омивають весла,
      підганяє човен 
      вітерець надії.

      Постели парчеві
      на озими крижми,
      обпечи цілунком,
      мудрими словами.
      Прихили до неба
      сонячного, чи ж ми
      не ходили разом,
      Боже, манівцями?

      Лабіринтом думи,
      а тунель любові
      оминали завше
      на шляху тернистім.
      Скинь із небокраю
      котики вербові,
      у пусті долоні -
      золоте намисто.

      Сповивай натхненням,
      віршем незабутнім,
      розливай барвисту
      пісню над рікою,
      розмалюй пастеллю
      моторошні будні,
      доторкнися тіла
      щемною струною.

      Розгойдай все вище
      гойдалкою висі.
      (Злети у падінні,
      у падінні - злети.)
      Та не спопелити
      в прілім падолисті
      змучені безсонням
      зоряні сонети.

      Не благала в долі
      ні мілкого броду,
      ні веселки в полі,
      бусла коло хати
      не тому, що горда,
      бо не знала зроду,
      як до твого серця
      берегом пристати.

      Не візьму до тями,
      нащо хмаровиння
      чорною габою
      огортає вічність?
      П'ю сріблясті роси,
      мов ігристі вина.
      У душі блаженній
      я плекаю ніжність...

      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    208. Чуйний
      Розкришила вічність зорі із фольги,
      так рахманно, місячно, липнево!
      В лоні персів - оберегом від нудьги,
      золотий кулон - життєве древо.

      Світе малахітовий, в очах ясних
      відбиваєшся  любов'ю, чуєш?
      Як бентежний видих, кожен щемний вдих
      у душі березами брунькує?

      У перлинних росах тішиться скрипаль
      музикою вічного кохання.
      На мангалі смажать запашний мигдаль
      матіола і троянда чайна.

      Амбровим парфумом надушивсь жасмин -
      мускуса, ванілі, туберози.
      Чом же на моїх губах гіркий полин,
      у зіницях причаїлись сльози?

      тубероза - пахуча рослина
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Брусничний


      Ніч бруснична впала з неба
      на землі старе пальто.
      Під ногами мокрий щебінь,
      я - зірниця, а ти -хто?
      Всесвіт у душі, чи смута?
      (Кропивою жалиш - біль).
      Я для тебе м'ята-рута,
      ти для мене - хліб і сіль.
      Водночас не просто друзі -
      крок на тросі в майбуття.
      Ми по груди в небо вгрузли,
      зорі  -  яблуком хрумтять.
      Шлях чумацький оповиє
      шарфом - зимно від нудьги.
      Вбрід підемо - чорториї
      поховали береги,
      за гнучким гіллям рокити
      щука вудить мотиля.
      Де волієш, щастя, жити -
      там, де ти, чи там, де я?
      Чи на тихім узбережжі
      зачарованих надій?
      Тільки Бог шитво мережить -
      долі вицвілий сувій.
      В 'яжем вузлики спонтанно,
      розплітаєм макраме.
      Зустрічати осінь - рано,
      а втрачати - серце мре!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Два крила
      Черемха запашна перецвіла,
      обсипалось пелюстя
      світанкове.
      О, дай мені здійняти два крила,
      над осяйною долею, любове.

      Цвіте пахуча липа за ставком,
      в рясних садах пташині переливи.
      До тебе в'ється стежка бережком,
      а ти без мене, радосте - щасливий.

      Не вишиваю більше рушники,
      і не чекаю на гучне весілля.
      Торкнувся несподівано щоки
      промінчик сонця, напоїв чар-зіллям.

      А я для тебе дзвін, що пролунав,
      не залишивши спогадів відлуння.
      Покоси оксамитових отав,
      волошок і ромашок повна клуня.

      У небесах клекочуть журавлі,
      і від любові голову втрачають.
      Якби ж мене кохав ти, як її,
      я б не блукала поміж пеклом й раєм!
      2019р



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Поліфонія любові
      Пеньюар шовково-ніжний
      одягає ніч духмяна.
      Ти пухово, білосніжно
      огорни мене, жаданий.

      Остигає кава чорна
      в мигдалевім амаретті.
      Мідний дощ  - гучна валторна,
      крушить сутінки на злеті.

      Губить в небесах підкови
      білий кінь - Пегас надії.
      В поліфонії любові -
      вмиротворення стихії.

      Чуйний дотик первозданний,
      світ гойдає органічний!
      Я люблю тебе, коханий,
      і триватиме це вічно!

      Доки радість безупинно
      вип'є кров мою до краплі.
      Доки пісня лебедина
      розриває душу навпіл.

      Доля райдуги малює
      на сусальній акварелі.
      Доки серце, що люблю я -
      б'ється хвилею об скелі.

      В царині земного раю,
      млосній пристрасті шаленства -
      від блаженства помираю
      й воскресаю від блаженства!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    212. Поговори...
      Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
      про те, як плачуть верби над рікою.
      Як літепло сопілкою сумною
      торкається найтонших струн душі і ранить.

      Мелодія у серці проростає болем,
      і спомини з глибин здіймає світлі.
      Таке сполохане, тужливе літо -
      черешні вдосталь, тільки спека вуглить поле.

      Ти розділи печаль трагедії зі мною.
      Лікують біль - любов'ю, а не часом.
      Затемнення зникає, доля часто
      вкриває світле небо чорною габою.

      А нам би кольорової веселки, чом ні?
      І милості у кожнім щемнім звуці.
      Не сльози на трояндовій  пелюстці,
      а крапельки роси, ти спробуй не солоні.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    213. На горбочку біла хата
      На горбочку біла хата
      тоне у саду.
      Не чекай сьогодні мати,
      не прийду я ночувати -
      за любов'ю йду.

      На долині, понад плаєм,
      річка пролягла.
      І того ніхто не знає,
      чи душа моя страждає,
      чи  п'є з джерела!

      Тихо, затишно, гостинно,
      черешневий рай.
      Заряснілася калина,
      на городі попід тином
      квітне молочай.

      Матіоли і лілеї
      ллється аромат.
      І того ніхто не чує,
      Як вівчар мене цілує,
      розцвітає сад.

      Сипле ніжністю неначе
      в очі голубі.
      І того ніхто не бачить,
      що то буде, що то значить -
      радість, а чи біль?

      Солов'я рулади чутно,
      щемний передзвін,
      зорепадно, незабутньо.
      Мною лагідно і смутно
      милувався він.

      Ніч стелила зорі рястом
      у отавах нам.
      Попросила б щастя в Бога,
      та, на жаль, обручка в нього
      на правиці, мам...
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Повість
      В небеса упала горілиць,
      хай вони жарини серця студять.
      Поміж нас не стало таємниць,
      й вогняної пристрасті не буде!

      На порозі осені - печаль,
      бурштиновий кульчик загубила.
      Причастилась тайн, пустий Грааль,
      сперлася на вицвілі перила.

      Палить... На городах пирії,
      засмалила куривом дощенту.
      Не дивлюся в очі нічиї,
      доля розставлятиме акценти.

      В повісті нетривіальних проз,
      на краю захмареного неба
      ми чекали на - апофеоз,
      а любов то - альфа і омега.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Алхімія любові
      В'яли  лІта рясні спориші,
      прохолодою дихала осінь.
      Не жила у обіймах душі,
      не плекала дощі сріблокосі.

      Смутком очі тьмяніли колись,
      прісні будні бродили, аж поки
      пересічні шляхи не зійшлись
      на крутім перехресті широкім.

      Міражі, алегорії снів
      розчинились у вранішніх росах.
      Акварельний мольберт почуттів
      окропила любов -вінценосна.

      Аритмія у серці щораз,
      щастя ніжності - сонцем під вії.
      Не з'єднає розчулених нас
      інтернетний зв'язок ненадійний.

      У приваті мого забуття
      для кохання відчинені двері.
      Ти для мене не тільки життя,
      крапля крові на білім папері.

      Обмаль нам залишилося втіх,
      золота мить - найвищої проби.
      Із мережі дум м'ятних моїх
      ти не зникнеш ніколи, любове!
      2019р



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    216. Мне без тебя никак
      Ты близко и за морем в одночасье.
      Мне плохо без...Мне без тебя никак,
      Любить тебя, какое это счастье,
      мой ненаглядный, искренний чудак.

      Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
      терзает ревность и гнетет тоска.
      Мне, мой хороший, многого не надо -
      глоток любви и сердца облака.

      Объятий плед и теплый свет в оконцах.
      Внутри души - воздушный мотылек,
      гроздь веточки сирени, капля солнца.
      В глазах отображение, как Бог!
      2019р



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    217. Дощі
      Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
      У скільки повернусь? Під   ранок, чи вночі?
      І хто чекатиме з фіалками за рогом
      серпанкової мли? Постійно йдуть дощі...
      Купальні, нескінченні, мжичка і кучасті,
      дрібні, холодні, грозові, як із відра,
      колючі, крижані, сліпі, грибні, смугасті,
      туманні, обложні - пригнічена хандра.
      Плющем  зажури оповито все довкола.
      Негода нищить днів зелений палантин,
      міняє на корицю. Вітру баркарола -
      мелодія тужлива вересневих днин
      лунає в небі. Непроглядна авансцена,
      гучними оплесками на даху - аншлаг!
      Із антикварних спогадів душі щоденно
      я пил не струшую, дощ срібний на губах.
      2019р





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Аметистова мить
      Дотики серця,
      повне відерце
      ягід солодких суниць.
      Музика чуйна,
      спогад відлунням
      в сірих очах голубиць.
      Сонце для світу,
      море - для вітру,
      а для коханого  - я.
      Голубе світлий
      щастям привітним
      сяє усмішка твоя!
      Не оминути,
      тільки б почути -
      срібні дзвіночки душі.
      Радість невпинна,
      неба світлина
      сіє за лісом дощі.
      Казка духмяна,
      м'ятна поляна,
      запах кохання п'янить.
      Хай не розтане
      в літечку травнем
      ця аметистова мить.

      2019р






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Рятівник
      Він мене рятував від пустелі,  наруги,
      і жури безнадії, набридливих злив.
      Простягав дружню руку над прірвою туги
      і сльозу відчайдушну цілунками змив.

      Дарував  зорепад, зачаровані вірші,
      осипав первоцвітом зворушливих слів,
      серенади співав соловейком, у тиші
      очеретовій вітром вночі шепотів.

      Ніс мій хрест, коли сили втрачала, свідомість,
      осіняв шлях чумацький і нищив пітьму,
      піднімав до небес спраглу душу. Натомість
      чим віддячу йому? Чи віддячу йому?

      2019р





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    220. Не загасити бажання
      Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
      сонце в зеніті запалює все навкруги.
      Поруч із милим солодкою ватою тану,
      айсберг у морі небесному губить сніги!

      На отоманці розлуки - червона помада,
      чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
      В лоні душі загорілася ватра   свічада -
      не загасити багаття сердечних пожеж.

      Будемо зустрічі наші в отавах шукати,
      де загубили вночі оксамитовий  рай.
      Тільки, натхненний, любові яскраві цукати
      на роздоріжжі бажання ти більш не лишай.

      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. По той бік...
      По той бік ріки-розлуки
      ти, шовковий, чий?
      Б'ється чайкою розпука
      в берег кам'яний.

      Об кайдани тоскні душі
      точать ланцюги,
      вітер небу сльози сушить,
      нам не до снаги.

      Млосно, сумно, аскетично
      рахувати дні
      і пливти періодично
      в  зорянім човні.

      Кольорові сни творити,
      світ навколо нас,
      сіяти любов крізь сито
      у мережі фраз.

      Марити і сподіватись,
      чуйність берегти,
      скинути з рамен за грати
      тугу самоти.

      Мріяти на узбережжі
      збудувати дім,
      зводить повітрЯні вежі,
      на піску хрумкім.

      Розірвати пута давні,
      линути крізь град.
      І на згарищі страждання
      посадити сад.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Париж
      У бірюзі Єлисейські Поля,
      арка тріумфу і Ейфеля вежа.
      Лувр і Версаль - велич світу, хто - я?
      Крапка на мапі безмежжя, о де ж я?
      Знов розчинилася у вівтарі,
      у мегаполісі древнього міста.
      Знай, не згорів Нотр-Дам де Парі -
      кремінь епох - кафедральність врочиста!
      Сена - ріка не розводить мости -
      шлейфом розносить французькі парфуми,
      відголосом Джо Дассена мотив,
      душу бентежить, нашіптує руни.
      Ти не питай де я зараз? Облиш!
      Нічка ховає за темну  кулісу.
      Після дощу таємничий Париж
      пахне каштаном Булонського Лісу.
      Над парасолею площі Concorde
      небо збирає в вояж бригантини.
      Сонце моє, скільки вражень,  пригод,
      та все одно я до тебе прилину!

      2019р
















      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Крадійка
      Вона в мене краде кохання і жде,
      коли зашаріється вечір.
      Її неслухняне волосся руде
      лягає любистком на плечі.

      Помада  багряна  вкриває вуста
      пекучим цілунком щоразу.
      Розбещена, втішна, свята простота -
      ця імпровізація джазу.

      Усі вдовольняє потреби його,
      вітрила наповнює морем.
      Лікує від стресів, депресій, всього
      тілесного й душу відмолить.

      Частує чар зіллям, *ратундою чвар,
      і сни навіває чудові,
      сонети фарбує, кладе на вівтар
      освячені ризи любові.

      Як тільки стемніє, троянда-зоря
      за їхніми шторами стежить.
      Можливо, то я краду? Може, то я
      беру, що мені не належить?

      *ратунда - солодко - гіркий перець
      2019р




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    224. Ноша
      Світанкове проміння торкнулось ланіт
      і повіки розплющило сонні.
      Підмітає вчорашні недопалки  світ,
      айстри зрошує на підвіконні.
      Прокидається вкотре старенький трамвай,
      рейки стерлися об коліщата.
      Ти мене не буди, і про сни не питай,
      сліз моїх краще не помічати.
      Не згадати тепер серенади мотив,
      що бентежив мої зорепади.
      Красномовністю серце моє золотив,
      та  душі лицемірно ти зрадив.
      Я полола  щоденно твої бур'яни
      і перини збивала  на свято.
      Від наруги, нестерпної  ноші звільни,
      залишилося сил небагато.
      Що тепер? Гріти  спогадом біль самоти -
      дощ періщить, між нами - негода.
      Ту валізу без ручки так  важко нести
      й на узбіччі покинути шкода!
      2019р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Перлинна любов
      Не даруй жовті, любий, тюльпани,
      ще далеко до туги розлук.
      У обіймах зворушливих тану,
      потонув час у пестощах рук.

      Не кажи ні півслова, ні  слова,
      не дивися, не дихай - мовчи.
      Грона солоду - брость  калинова
      на вустах беладонно гірчить.

      Ще далеко, коханий, до смутку,
      до осінніх дощів, милий, мій,
      не згасити гарячим цілунком
      полум'яний підсніжник надій.

      Знай, що не розтопити весною
      найсолодше жаги - ескімо.
      Сонце, вічністю ти на ді мною,
      на вітрилах небес пливемо!

      В колисанці блаженство гойдаєм,
      у тенетах шовкових альков.
      хай і всесвіт на нас зачекає
      розсипає перлини любов!

      Стільки ніжності що захлинутись
      можна в ній, в океані бажань.
      Хочу голос кохання почути -
      стогін серця, любові  благань!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Щаслива
      Та жінка йшла вузенькою доріжкою,
      вкривала радість осяйне лице.
      Що коїться,  скажіть, з цією жінкою?
      На капищі страждань згоріло все!

      Не загасити полум'я душі,
      не випрати вишиванку в багнюці,
      її нестримні весни, спориші -
      в долонях помістилися по суті.

      В маленькому блокноті занотовані
      фрагменти  безталанного життя -
      колючі стерні, втрати, біль у повені,
      кривої блискавки серцебиття.

      Та очі випромінювали зміст
      сюжетів ненаписаних романів,
      у небі розливався благовіст,
      зникали сиві сутінки  туманні. 

      Всміхалася, а сині очі плакали -
      щаслива панночка - услід усі.
      Жита схилялися до неї маками,
      красива йшла по вранішній росі.

      Купальська ніч давалася  взнаки -
      зірвала у ліщині квітку рути.
      Горить любов на відстані руки,
      та, як до неї серцем доторкнутись.







      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. В обіймах Ероса
      В палких обіймах терпну, млію,
      цілунком зваблюю вуста,
      плекаю стомлену надію -
      ввіійти в альков любові. Та -
      нічна зоря не згасне в небі,
      а нам ряхтітиме весь час,
      хай Ероса чутливий лебідь
      оголених укриє нас.
      Антуріум розквітне ще раз,
      бажання - колотий горіх -
      розкриє таїну печери
      для насолоди, млосних втіх.
      І потечуть блаженства соки
      нектарами, і камертон
      розбудить водограй в глибоких,
      цілющих надрах, стогін-сон
      зірветься з губ кармінних
      ніжно,
      заб'ється пульс. Іще... Іще...
      Прискориться, натягне віжки,
      і понесеться жеребцем
      до ароматних феромонів,
      п'янких грудей, медових сот,
      до пристрасті - жага уповні -
      не вичерпала наш цейтнот!

      Антуріум - чоловіча квітка.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    228. Не дотягнутися
      Смеркається, спиняє тиха ніч
      минулого сум'яття каруселі.
      Малинові мазки на чистій стелі 
      сумних небес, а канделябри свіч
      ще не горять, лише зоря одна
      крізь поволоку синю проглядає.
      Хтось поступово поза небокраєм
      запалює свічки. Чия  вина,
      що нарізно у чарівну цю мить,
      коли вмирає світ у лоні ночі,
      коли душа лебідкою тріпоче,
      у безвість оксамитову летить
      і задихається від смутку на краю
      прекрасної мелодії-піано.
      До тебе, як до неба, мій коханий,
      не дотягнутися... Та я - люблю...

       
       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Квітка - любов
      Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
      прохолодне, білорунне молоко туману.
      Дай напитися любові, джерело моє,
      і медовим поцілунком причасти кохану.

      Загубилися у травах весни осяйні,
      та душа заголубіла в волошковім раї.
      Залюби мене до млості, подаруй мені
      ту мелодію кохання, що гітара грає.

      Доторкнися лебедино до чуттєвих струн,
      ось послухай калатає серце безупинно.
      Ти мій легіню сердечний, -пристрасний чаклун.
      Ділим яблуко спокуси на дві половини.

      Зашарілись на раменах маками вуста,
      в срібних росах стелить літо килими парчеві.
      Царини ясна кульбабка - зірка золота,
      вік би квітнути жасминно у твоїй любові.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    230. Сумнів
      Навколішках спокутую провину,
      а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
      Плекала літепло пташиним клекотом.
      В'язала спицями з альпаки шалі,
      із сонця - китиці, з роси - коралі.
      Вкривала маківки сусальним золотом.

      Стікала по свічі сльозою в храмі,
      сідала бджілкою на коси мамі,
      збирала в озері рожеві лотоси,
      духмяні ескімо у очереті,
      об скелі розбивалася на злеті,
      шукаючи в багні далекі космоси.

      В столичнім натовпі одні чужинці.
      Віч-на-віч з небесами наодинці
      благала вдосвіта для світу милості,
      дощу грибного, райдуги - не грому.
      А, що потому,  Господи, потому -
      втрачати зір, спиратися на милиці?

      Пшеничних колосків лишилась -  миля!
      Ти зупини за крок до божевілля,
      до фальші із солодкого зефіру,
      олжі зрадливої в пекельнім слові
      пустельної жаги. Ковток любові
      лиш дай напитися - тоді повірю...
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Якби
      Життя складається з осколків вітражів.
      Іду по них на пальцях обережно.
      Якби ж то я змогла, і ти також зумів
      перевернути світ мого безмежжя.

      Іти вперед, не озираючись назад,
      де залишилися румовищ вежі,
      і дикий виноград, і безпритульний сад,
      забутий Богом, де сльоза мережить.

      Де спересердя кинуто ножі услід,
      де промінь сонця тіла не торкнеться,
      де розбивали сумніви, гріхи об лід,
      латали сни згорьованого серця.

      Як би ж ти справді зміг, і я таки змогла
      лишити біль на вістрі крутояру.
      Та грузнемо в обставинах, липка смола,
      піски зибучі, біло-чорні хмари...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Будь зі мною коханий...
      Будь зі мною, коханий,
      Зачаровуй мене,
      Хай блаженство відрадне
      Щастя не омине!

      Затріпоче метелик
      У душі золотій,
      Теплі ковдри постелить
      З пелюсткових надій!

      Чарівливо у грудях
      Залоскоче любов,
      Милуватися будем
      В колисанці дібров!

      Незабудки розквітнуть
      В небесах, милий мій,
      І завруняться квітнем
      У любові живій.

      А сколошкаєм трави,
      Ніжність вип'єм з роси,
      Ти на небо, коханий,
      На руках віднеси!

      Де червоні вітрила
      Огортають серця.
      Де любов посріблила
      Світ безмежний  Творця!







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    233. Відтоді
      Відтоді, як кольнуло
      нестерпно у печінку
      і нирки розболілись,
      що хоч на стіни лізь,
      миттєво пригадалось,
      що є у нього жінка,
      онуки підростають
      і як чудово скрізь.
      Він став таким хорошим,
      слухняним, як дитина -
      сльозяться очі цвілі
      від радощів, нудьги.
      Тепер у нього рідні
      і затишок в родині,
      в могилах - вірні друзі,
      й колишні - вороги.
      Не п'є спиртного в барі
      у будні і на свято,
      і сигарети з фільтром
      до рота не бере.
      Не дивиться порнуху,
      не криє жінку матом,
      сміття виносить вчасно -
      гріхів буття старе.
      Він не задавить мухи,
      нікого  не образить,
      у храмі - християнин,
      у домі - чоловік.
      Готує  борщ зелений,
      уху, з грибами зрази...
      Чому ж пліткують люди,
      що вмер позаторік?
      2019р


       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Сердечне
      Ти - неба очі голубі,
      а я - квітуча нива.
      З тобою в радості й журбі -
      щаслива!
      Дарує доля нам любов,
      надію, віру!
      Сьогодні зранку дощик йшов
      крізь серце... Віриш?

      Ти птахом в небеса гайнув
      і зник у синій висі.
      Я за тобою, а в саду
      цвіт вишні.
      Марелі - роси із яси
      п'ють бурштинові.
      У вирії лелек баси -
      мов клич любові.

      Ти ніжний, райдужний мотив,
      відлунням понад гаєм.
      Душа метеликом тремтить -
      кохає!
      Шукати де б не довелось
      життя маршрути -
      весни калинової брость
      нам не забути.

      Коханий мій, я не цвіла б
      на світі цьому.
      Якби не мала два крила
      невтомні,
      що піднімають до небес
      в обіймах дужих.
      В твої очах мій погляд щез -
      зорею мружить!
      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    235. Безпритульна
      Це дівчатко мале бур'яном на околиці,
      кропивою посічене, різками бите.
      Із-під лоба дивилися очі шовкові ці,
      на губах кров запечена, личко немите.
      І голодна й налякана, пестити нікому,
      безпросвітно матуся всміхається пляшці.
      Татуся Бог прибрав на Купальську ніч рік тому.
      В халабуді собачій сидіть бідолашці.
      І бувало засне там, а мати не кинеться,
      аж до ранку з коханцем горілку пиячить.
      До обіду проспиться з синцями на вилицях,
      і не соромно, зморена, привид ходячий.
      Пригорне до грудей свою доню нечесану
      і відправить жебрачити. Люди хороші -
      нагодують, з собою дадуть, гидко декому
      рахітичній сирітці вичісувать воші.
      І одЕжину знайдуть, пригріють і виженуть,
      як дворняжку на вулицю - та не заплаче.
      Оченята збентежено дивляться, не змигнуть,
      не відводячи погляду, в душу неначе.

      Як настали зими олов'яні хурделиці
      в дитбудинок забрали, там всяке бувало.
      Підросте і забудеться, все перемелеться...
      Не забулося, в нічку колючу не спала.
      Пригадалось, як мати кричала од відчаю,
      не віддам я нізащо!  Град - сльози невтішні.
      І палила й кусалась, і вила вовчицею.
      Цілувала в останнє...Прости, доню, грішній!
      Пригадалось, як ляльку украсти хотілося,
      як лайном намастили окраєць хлібини.
      Не донесла до рота, хтось вибив, тремтіло все
      від образи, жорстокості серце дитини.

      Крізь роки промайнуло, не стерлося ластиком.
      Залишилось цвяхом у душі вже дорослій.
      Чоловік непоганий і донечка ластиться.
      А на серці нудьга, тож зібралася поспіль
      і поїхала в селищну раду дізнатися,
      де болюче дитинство ставало на ноги.
      Чи стоїть її хата, жива іще мати ця,
      що незнала до рідної доньки дороги?

      Ось знайома хатина і хвіртка й околиця,
      халабуда в садку, запорошена млою.
      Все впізнала миттєво, до Господа   молиться,
      щоб не впасти на мамині груди малою!
      2019р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    236. Душа болить...
      Душа болить, передчуває домовину,
      ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
      Нависли небеса з під ніг тікає суша.
      Свідомість втрачена, лечу, якимось чином.

      Судоми, корчі рук, на крижанім обличчі
      застигла маски  парафінова лілея.
      Нема в тунелі світла... Де я, Боже, де я?
      Дух чортівні рогатої на передпліччі.

      Нашіптує жахи і язиком гарячим
      торкається щокИ, обслинює рамена.
      Стікає слина остогидлива зелена
      по тілу  вниз, смак пекла на губах неначе

      гіркий полин, чорнобиль, пижма м'язи зводить
      і дикий регіт веремії з потойбіччя.
      Чи хтось у білому вбранні запалить свічі,
      щоб нечисть щезла?  Так, вже янголи на сходах...
      2019р





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Сонце
      (Доросла казочка на дитячий манер)

      Сонце зранку швидко встало,
      ще і півні не співали.
      Готувало, прибирало,
      сорочки, білизну прало.
      Напекло млинців, оладків,
      накупило шоколадки,
      м'ясо, сало, ковбасу,
      понаводило красу
      на городі і у клуні,
      заплело косички доні,
      сина відвело в дитсад -
      а втомилось від порад.
      Місяць просить пелехатий:
      - Сонечко, іди вже спати!
      Завтра буде новий день
      для роботи і пісень!
      - Ні, - сказало сонце, - досить!
      І пішло до кума в гості.
      Кум  біжить щасливий з хати
      любе Сонце зустрічати!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Триптих
      Поміж небом
      і землею -
      зливи і сніги,
      зорепади
      і відради,
      крила. До снаги -
      вітру свіжого
      свавілля,
      соняхів лани,
      верболози,
      буйні грози,
      подихи весни.

      Поміж ним
      і мною - осінь
      стелить листопад,
      сон серпанків,
      горя лунки,
      і коралі зрад.
      Тиші дзвін,
      пекельні мури,
      патока брехні,
      поторочі,
      туги очі,
      в спину ніж мені.

      Поміж мною
      і тобою -
      повені ріка.
      серця  дотик,
      срібла ноти,
      ягода терпка.
      Аромат півоній,
      травня -
      яблуневий цвіт,
      незабудок,
      синіх буднів,
      золото  трембіт.










      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Люди
      Люди

      Есть те, которых я не разлюблю,
      за кем скорблю, тревожусь, сожалею.
      И те, что греют на груди змею,
      с кем ни за что не разделю постели.

      И те, кто бьет наотмашь и поддых,
      кто не лишен духовного уродства.
      И кто в мольбе за умерших, живых,
      детдомовских спасает от сиротства.

      Чужие и родные, есть и те,
      что каждый день проходят мимо взгляда,
      скрываются за пластиком ролет
      и те, что за монету в  сердце гадят.

      Есть, как колодцы, тянешься душой
      напиться мудрости, святой водицы,
      и ласковые, как морской прибой
      и те, с которыми позор водиться.

      Есть  светлые - их тембры голосов
      похожи на малиновки напевы.
      Есть лживые, предатели и стервы!
      И те - что отдают задаром кровь!






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. О, Боже...
      О, Боже, мій Боже,
      що сталося, знаєш?
      Над степом лечу -
      ковилою згораю.
      В ліщину вростаю 
      корінням, корою,
      ридаю над світом,
      нуджуся любов'ю.
      Терпіння шукаю
      в зажурі, та долю
      я не проклинаю,
      під  небом  не встою.
      Впаду в свіже сіно
      зануривши тугу
      од відчаю - тліном,
      дощем від - наруги
      а сонцем від - мрії.
      Збуди мене, любий,
      зціли від застуди,
      цілуй стигми, груди!
      І дихай зі мною
      гірким естрагоном
      і трунком сп'янілим
      невтомні - невтомно,
      щоб жити хотілось,
      в обіймах - померти...
      У краплі сльози - 
      відбивається всесвіт! 





       
       





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    241. Не шукай на стороні
      Не шукай любові, любий,
      десь на стороні.
      Ти не знайдеш, тільки згубиш,
      розкажи мені,
      що бентежить, гірко тужиш,
      біль в очах чому?
      Не здолаєш самотужки -
      обіцяв кому?
      Чи вона збирала зорі
      уночі тобі,
      чи ділила чорне море
      в радощі й журбі,
      чи зализувала рани,
      прала сорочки,
      чи молилася, коханий,
      за твої гріхи?
      Чи запрошувала бусла
      на пустий поріг,
      чи нанизувала буси -
      щастя оберіг?
      Колисала сина, доню,
      матір берегла,
      насипала у долоні
      пригорщі тепла?
      Вимітала з хати чвари,
      приспані жалі,
      випасала хмар отари
      кланявшись землі.
      Ти за що її, мій рідний,
      палко покохав?
      Кажеш очі в неї сині
      й душу розпізнав?
      2019р


       





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Лісоруб
      Лісоруб з тебе вправний, мій друже,
      тільки друзки летять, як з гармати.
      Гостра в око попала байдУже,
      інша в серце, тобі ж не виймати.
      Нарубав дров, поклав  серед хати,
      залишивши дитину у житі.
      Пустка... Нікого в біль пеленати,
      і немає про що говорити.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Тужливе
      Бог не Микитка
      бачить все -
      чекав, натомість,
      писала уночі  есе,
      а вийшла повість.
      Спітнілих лінз
      розбите скло
      ніч шовком змила
      і фіміамом
      розтеклась
      на дні кадила.
      Гудуть дороги
      за вікном,
      не спиться місту,
      думки розхлюпала 
      вином - немає змісту.
      Втомився
      бронзовий торшер
      рясніти сонцем,
      в буденній прозі
      лірик вмер -
      банально, нонсенс.
      Вівсяна  ніжність,
      каламбур,
      центричний ребус,
      яси - скрипкових
      партитур
      на зшитку неба.
      Він там я тут,
      він тут я там -
      непересічні.
      Круті щаблі
      в небесний храм -
      натхнена вічність.
       



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Блюз
      Марудні дощі - надокучливий блюз,
      бажання з можливістю не співпадає.
      Амур з арбалета стріляє довкруж,
      влучає у небо, а я помираю.
      Укотре збираю валізи в Париж -
      і вкотре квиток забуваю на потяг.
      Кислотні тут зливи. А як же? А ми ж...
      Ділили б на двох - відкладаю на потім...
      Судомило... Схуд відривний календар,
      тумани із кужеля спряли вуалі
      на плечі мені. Спорожнілий бульвар
      скидає під ноги печалі... Що далі?
      Кружляє адажіо із па-де-де.
      Знов кличе до пари, та тиснуть пуанти.
      Невдовзі нудьга у сніги заведе.
      Нельотна погода - і без варіантів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Вагання
      Вечір розтрушує паприку в небі,
      перебирає думки-квасолини,
      цокає маятником швидкоплинним,
      шибою стишує ластівки щебет.
      Кидає вудочку в озеро смути.
      З кого кров пити, а з ким в горі бути?

      На веретені днів чорне, зелене,
      сутінки - підсумки, гирі - вагання
      і богомола жертовне кохання,
      сонця затемнення, небо смиренне.
      Ляже під потяг Кареніна Анна
      без вороття, тільки я - невблаганна.

      Місто бігборди зриває завчасно,
      біль крадькома підступає до горла -
      душить минуле. За касою - Воланд,
      черга безкрайня за маревом щастя.
      Доле моя, безпритульна дворняжко -
      бачити болісно, вигнати тяжко!
      2019р






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Синя птаха
      У сапфіровім серці я тану,
      ніжним поглядом щастя зігрітий.
      Ще тримаю в обіймах жадану,
      та бузком обсипається літо.

      Вже покинули гнізда лелеки,
      в сизім небі прощальні мотиви.
      Небеса ллють з посріблених глеків
      на змарнілі городини зливи.

      Туга хмарою висне над нами,
      з найдорожчим прощатися важко.
      Прилітай вечорами думками -
      незабутня моя, синя пташко!

      Я чекатиму, віриш, як манни,
      знов на пісню твою солов'їну.
      Кинь на згадку з небес олов'яних
      у долоні блакитну пір'їну!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Другу
      Я тебе позвоню, пусть была не права,
      но хочу, чтоб всегда были вместе
      потому, что сильнее те ранят слова,
      что стоят за кулисами лести.
      Пусть все черные кошки уйдут и печаль
      не сотрет наши светлые лица
      и не жалят слова, наши души не сталь,
      что б из пепла цветком возводиться.
      Сколько соли рассыпано по пустякам,
      столько пролито слез понапрасну.
      А стихи, как душа, никому не отдам  -
      облака за оберткой  атласной.
      Я умею любить и умею прощать,
      о прощеньи молить на коленях.
      Лишь бы только на поезд нам не опознать,
      что уйдет безвозвратно в сирени.
      Позабудется боль, зло в сердцах не храним,
      и обида уйдет с покаяньем!
      Ты прости меня, друг, что делить нам, Бог с ним, 
      солнце всходит для нас - до свиданье!

      2019р





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Христос воскрес!
      На великдень срібні дзвони
      небо розливає
      і священною водою
      кропить східці раю.
      Благовіст у серце ллється
      з чистої криниці.
      Сльози світу просочили
      Божу  плащаницю.
      Писанки, свячена паска
      в кошику вербовім,
      радість і любов блаженна -
      ризами в обнові.
      Богородиця радіє -
      воскресає Світло!
      Всіх Христос благословляє
      в небесах привітно!
      Херувими стоголосо
      прославляють висі.
      Смерть поборена Ісусом -
      благодать, Всевишній!

      2019р








      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Не забувай
      Веснянку миють видноколи
      у кришталевому вікні.
      Не забувай мене ніколи,
      примарюся тобі чи ні.
      Можливо, пташкою з'явлюся
      на підвіконні самоти,
      розсиплюсь трепетним пелюстям
      на коси осені і ти
      згадаєш літо полум'яне,
      хмільну розраду світлих мрій,
      іще до того, як розтане
      в твоїй уяві образ мій.
      Ще будуть зливи вересневі
      вершки збивати і чорнить.
      О любі весни, де ви... де ви?
      Томи життя, а спогад - мить.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Від янгола до...
      Від янгола до стерви тільки крок,
      коли відтято крила лебедині.
      Ліпив ти пластилінових ляльок,
      і арії із опери Пучінні
      просив співати, оплесків не чув,
      ні трель колоратурного сопрано.
      Маріонетці серце розчахнув.
      Чому ж в моїй душі кривава рана?



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Ми сідаємо в човен
      Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
      грізних вод, що бентежать, лякають.
      У руках дужих - весла, та Бога молю,
      щоб дістатися берега. Знаю,
      течія понесе на каміння, а там -
      водоспаду бурхливі потоки,
      та окрилено вірю, що запросто нам
      прихилити і небо широке!
      Заплисти у затоку зелених дібров,
      наша пристань чекає на щастя!
      Світ врятує любов, нас тримає любов!
      Коли віриш у себе - все вдасться!
      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    252. Погляд
      Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
      пелюсткову чарівність лілеї,
      Мавку в озері мрій, божевільну любов
      й капучино у ліжко від Неї.

      Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
      трепіт серця, цілунку хмільного.
      Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще
      позолочений хрестик від Нього.

      Те, що хочеш знайти, ти знаходиш в мені,
      навіть більше, що я можу дати.
      Ти в мені! А в тобі - мушлю бачу на дні
      моря грізного - бурі у чаті.
      2019р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Я сідаю у човен...
      Я сідаю у човен
      без весел, вітрил -
      течією, хай
      небо покличе.
      Мармуровий туман
      тужну душу покрив,
      берегів скам'яніле
      обличчя.
      Хвилі темні, лякливі
      у безвість пливуть,
      розмивають
      провалля піщані,
      піднімають із чорних
      глибин каламуть,
      тьмяні спогади -
      риби мовчання.
      Ні сполоханих дум ,
      ні чутливих ущерть
      губ ментолових
      не  відчуваю.
      Доля жалить змією -
      пороги і смерть?
      Чи затока і пристань -
      не знаю!


       



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Я можу
      Ти здатен розбити серце
      і вийняти здатен теж.
      А чи необхідно все це -
      від істини не втечеш?
      За те, що не долюбила,
      і брала чуже  - пробач!
      Почистив, розправив крила
      і зник у блакиті... Бач,
      хоч кепсько тобі та мушу
      сказати, що янгол щез.
      Я можу віддати душу,
      і вирвати можу теж!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Ходять янголи по світу...
      Ходять янголи по світу -
      білосніжні крила,
      зазирають в кожну хату
      чи добро вродило.

      Чи достатньо на причілку
      світлячків ласкавих,
      запускають в тишу бджілку,
      зорі кучеряві.

      Заколисують дитину
      в колисанці теплій,
      варять запашну малину
      для зимових щеплень.

      Додають цілющу тую
      в яблучні узвари,
      здирки, виразки бинтують,
      припиняють чвари.

      Душі змащують медово
      джемом обліпихи,
      мостять  подушки пухові -
      лебедині втіхи!

      Чепурять сади, городи, 
      і щебечуть в гаю.
      На землі до смерті годять,
      після відлітають

      в небеса, щоб лазурові,
      розсипати роси
      і ніщо,  окрім любові,
      навзаєм не просять.
      2019р

       


       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Я люблю чужого чоловіка
      Сповіддю спокутувала гріх,
      з молитвами протяг тихо хлипав.
      Теплі сльози крапали до ніг,
      - Я люблю чужого чоловіка!

      Ніжності не пити із лиця -
      чуйний, зорепадний, білий сокіл.
      Не зривай горіха  до вінця
      радила матуся - світ широкий.
      В повені ріка - біда одна,
      на причалі човника гойдає.
      З неба ллється золота струна -
      місяць байховим частує чаєм.
      Розгойдав паливода  чимдуж
      гойдалку вербову, хвилю мружить .
      Стогне тиша зранена довкруж.
      Каяття душі - червоні ружі!
      Трепетний, зворушливий, такий
      пелюстковий, рідний, світанковий.
      Тільки б доторкнутися щоки
      і відчути музику любові!
      Знаю, що гніздечко в нього є,
      ні на що тепер не сподіваюсь.
      Та без нього серденько моє
      полонез Огінського не грає.








      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    257. Бабця Ганна
      Не личить бабці Ганні
      співати про любов!
      У роті зуб останній 
      і любий в даль пішов,
      і пелюшки на плоті
      зітліли вже давно,
      і хризантеми жовті -
      життя просте руно.
      Лягає вечір пряний
      старенькій на плече,
      мелодія купальна
      у серденьку пече.
      Усі жалі колишні,
      зворушливі у снах,
      в очах вологих - вишні...
      І котик на руках.
      У зморшках - вишиванка,
      хустини ясен цвіт,
      і пісня про Іванка,
      стара, як Божий світ,
      так вивертає душу
      янголиком з небес,
      що аж зацвів, мов груша,
      в її повітці хрест!
      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Шалене
      Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
      Вишням розкішним недовго віночки плести.
      На попелищі повітряні замки запізно
      зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
      Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
      в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
      Чи не по нас, нашим душам нестримано дзвонять
      храмові дзвони, плекаючи сльози в цю мить.
      Палахкотить в небесах синім відблиском місяць,
      не загасити зірниці неон ліхтарів.
      Для рятувальної зливи нема більше місця...
      І будь що буде - горить Нотер-дам де Парі!
      2019р



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Тобою і небом...

      Святою водою очищу пороги нудьги
      і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
      П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
      ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

      Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
      вінчальна обітниця вірності щастя, любові.
      Згадаються весни, літа і хустини тернові,
      трояндова ніжність, з якою мене зустрічав.

      Я буду стелити під ноги шовкову траву
      тому, хто всім серцем повірить в Божествені дзвони.
      Між нами ще прірва духовна, буття перепони,
      та вір, хоч не вір, я тобою і небом живу!
       






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Прости мені мамо.. .
      Прости мені, мамо, і більше не плач,
      не виправдала я твої сподівання.
      Не вийшла у люди, так вийшло - пробач,
      твоя непокірна, безхитрісна Таня.

      Ти вчила, як гідність і хліб берегти,
      збирати у кошики стиглі суниці.
      Людей шанувати, іти до мети,
      жасминовий цвіт діставати з криниці.
      Хрести фарбувати блакиттю, а ще
      розучувати на баяні етюди,
      косу полоскати липневим дощем.
      На жаль, не навчила втікати від  бруду.
      Огидної зради, облуди і від
      безсонних ночей, заплямованих буднів,
      болючих утрат, несподіваних бід,
      що скальпелем гострим спотворили груди.
      Повчала цінити життя промінці
      і пісню любити у світі найкращу.
      Та не розтлумачила бідній вівці,
      що можна потрапити звірові в пащу.
      Ти дуже хотіла, щоб виросла я -
      шляхетна, розумна, красива, ошатна.
      Дала все мені, тільки доля моя
      в зіницях помітити зорі не здатна.
      2019р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Ми збережемо почуття
      Не обертайся ти назад
      і не жалкуй, життя триває.
      Черешні піняться розмаєм,
      буяє сакурою сад.
      Не обертайся ти назад!

      О, скільки весен, скільки днин
      ходили різними стежками,
      була пустеля поміж нами...
      І ти одна, і я один.
      О, скільки весен, скільки днин!

      Та доля нам вінок плела
      з ромашок, м'яти, розмарину.
      Благословляю ту хвилину
      галузок ніжності й тепла.
      Та доля нам вінок плела.

      Ми збережемо почуття.
      Із порцеляни будем пити
      любов, що постелила в житі
      шовковий килим забуття!
      Ми збережемо почуття!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Думка
      Приходиш раптово, ніяк не засну,
      аж поки повіки не стулить світанок.
      Гойдає минуле розлогу сосну
      і шишки скидає з верхівки на ганок.

      Хвилююся, ніби картате тобі
      стелю простирадло на ветху канапу.
      Ми разом у радощі, тузі, журбі,
      в далекій дорозі безсоння у  скайпі.

      Тобі довіряю і розсипи слів,
      три крапки, тире і загублені коми,
      хто топить нещадно мої кораблі,
      не знає ніхто окрім тебе і втоми.

      І з ким я на сьомому небі живу,
      хто зморшки розгладжує, сивить волосся,
      витягує з зашморгу, косить траву,
      з ким навпіл ділити хліб-сіль довелося.

      І тишу плекаєш, і любиш грибні
      дощі монолітні, осінні, холодні,
      шукаєш натхнення в бокалі на дні,
      з душі вивертаючи прозу назовні.

      Бентежиш молитвою сонми надій -
      ніколи не виплачеш небо сльозами.
      Твій біль на стежинах і кінчиках вій -
      мами.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Рапсодія любові
      Бузок біліє в сонячнім саду,
      і небеса прозорістю дивують.
      Весні назустріч нареченим йду,
      тебе обожнюю, її - люблю я!

      Рапсодія любові нам звучить,
      і водограєм розливає звуки. 
      Яка зворушлива, жадана мить
      з коханою триматися за руки.

      Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
      чарівністю мене заворожили.
      Лише від тебе голову втрачав
      і від обіймів божеволів, мила!

      Рапсодія любові нам звучить,
      і водограєм розливає звуки.
      Яка прекрасна, неповторна мить
      Єднати поцілунками розлуки!

      В зіницях відбивається весна
      (смарагдова палітра притаманна).
      О, дай насолодитися сповна
      тобою і природою, кохана!

      Яка солодка і натхненна мить -
      душею відчувати серця стукіт!
      Рапсодія любові нам звучить
      і водограєм розливає звуки!
      2019р



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    264. Хто ти?
      Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
      володар темряви чи світлий янгол?
      Моя сумна мелодія осіння
      чи експресивне аргентинське танго?

      Спокусник, мрійник,  таємничий вершник,
      хмільний нектар чи гострий меч булатний,
      що возвеличує і нищить вірші,
      заради нас на що завгодно здатний?

      Хто заколисує романсом, підбирає
      слова парчеві, лагідні, медові.
      Запалює багаття поміж пеклом й раєм
      розпусно  грішній  і святій любові.

      Минулих повістей розчарування,
      кривих дзеркал вітраж давно розбитий.
      Спасіння чи заклання? Одностайно -
      не мій і не її...
      А хто ти?
      Чий ти?






      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Со мной и без меня.
      Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
      Воркуем голубями, нежимся, а после
      внезапно исчезаю в небесах  безбрежья
      воздушным шариком и мимолетной гостьей.

      А ты согласен на прервавшейся сонате
      искать рахманные  в тревожном взгляде звуки?
      И эхо безнадежности в сердечном чате,
      заранее предчувствуя грозу разлуки.

      Переводить часов стремительное жало
      назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
      Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
      дыханием делиться, кутать плечи в нежность.

      Мириться с хрупкостью туманных отношений,
      и не смотря на горести противоречий,
      не раниться шипами. Поцелуй сирени
      срывать, и зажигать пленительные свечи.

      Греть счастьем призрачным ладони над камином.
      Цвести воспоминанием весенных сакур.
      И души взвешивать на совесть непременно.
      Ты очень, милый, хочешь этого? Однако

      мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
      Не принесет плоды дурманящее зелье.
      За девственным цветком - таится беладонна.
      На произвол судьбы не бросишь наважденье.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Не спи...
      Душе, не спи! Проспиш і перші півні
      і сонця аличевого розмай.
      За тебе я трималася корінням.
      Обплетену - тепер мене тримай.
      Молилася за тебе неприкаяно,
      любов'ю божевільною  в той час.
      Була жертовним Авелем, а з Каїном
      кружляли пристрасно вінчальний вальс,
      тремтіли руки, серце калаталося,
      та зруйнував надії землетрус.
      На попелищі, що зі мною сталося?
      Рудий огризок з яблука спокус.
      Розкрий повіки, встань! Не хочу вірити -
      лавандовий світанок  роси п'є.
      Мовчиш, невже  на плаху відлетіла ти?
      Життя поставив  на зеро круп'є...

















      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Гой - я, гой - я...
      Я сама не своя,
      гой-я, гой-я, гой-я -
      любий, милий
      в зажурі покинув.
      Інше небо знайшов,
      зникла вірна любов,
      на губах гіркне,
      терпне калина.

      А провина моя,
      гой-я, гой-я, гой-я,
      в тім, що птаха
      у клітці тримала.
      Соловейком співав,
      уночі звеселяв,
      а удосвіта,
      як не бувало.

      Черешнева зоря -
      гой-я, гой-я, гой-я,
      заховалась за
      обрієм смути.
      Квітнув Білий налив,
      хтось кватирку відкрив,
      птах на волю злетів -
      не вернути.

      Довго плакала я,
      гой-я, гой-я, гой-я,
      у блакиті кохання
      мережить.
      Ні пір'їнки мені,
      три акорди у сні.
      Не бери, що тобі
      не належить.
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Мене люби!
      Додолу на траву
      дуб кинув жолуді.
      Не обміліли ще
      живі струмки.
      У голубих очах
      згубила молодість,
      та міцно все одно
      мене люби.

      Росту ожиною
      у лісі темному,
      чорнильна ягода -
      солодкий сік.
      Поколеш пальчики,
      смакую я тому,
      кому наснилася
      позаторік.

      Кохання віддане
      на трьох не ділиться.
      З гори зеленої
      життям  біжить
      чудесним колесом,
      щаслива мрійниця
      цінує й осені
      яскраву мить.

      Я і бешкетниця,
      і біла горлиця,
      бентежна музика
      і тінь журби.
      У тихім озері
      русалки водяться.
      Такою різною
      мене люби!







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Не дай Боже...
      Не дай Боже, рити
      ворогові яму,
      рано поховати
      брата, батька, маму,
      на церковній тризні
      вік жебракувати,
      не впускати сина
      п'яного до хати,
      опускати руки,
      не шукати волі,
      втратити від ліків
      коси сивочолі,
      заздрістно дивитись 
      на чужі принади,
      відчувати в ліжку
      аромати зради.
      Звабити чужого
      чоловіка щастям,
      вивертати  душу
      на святе причастя,
      плакати над горем,
      піснею і віршем.
      І того не треба,
      що не раджу іншим -
      потішатись серцем
      з дурника, каліки,
      пити крові з когось.
      Помолюся, тільки
      не креши зірниці
      наді мною, зливо!
      Не дай Боже, впасти
      нижче ніж можливо!
      2019р


       
































      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Усім
      Перший варіант

      Усім даю, беріть,
      тепла сердечний подих,
      хто потребує з вас
      і щирості промов.
      Веселку, сонця  мед,
      (не всім солодке шкодить),
      пораду співчуття,
      і сльози молитов.
      Натхнення заберіть,
      надії, висі досить.
      Я поділюсь з чужим,
      хто навпіл душу рве!
      На паперті стою -
      блаженна, гола, боса.
      Та плюну в очі тим,
      хто хвойдою назве!

      Другий варіант

      Я роздаю, беріть,
      тепла сердечний подих,
      хто потребує з вас
      і щирості промов.
      Веселку, сонця  мед,
      (не всім солодке шкодить),
      пораду, співчуття,
      і сльози молитов.
      Натхнення заберіть,
      надії, висі досить.
      Я поділюся з тим,
      хто навпіл душу рве!
      На паперті стою -
      блаженна, гола, боса -
      жива ріка, тож пий,
      в мені любов живе!
       




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Малиновий
      Надвечір'ям у двері
      постукає хтось.
      Відчиняти не смій, щоб
      не кинули камінь.
      На голубку чекай,
      скільки б не довелось
      йти по лезу ножа
      над вулканом в тумані.
      Не потрібно зорі
      золотої мені -
      світиш затишком вдень
      уночі, на світанку,
      пеленаєш у щастя і
      небо до ніг
      прикладаєш малинове
      безперестанку.
      Не торкався рамен,
      не зривав бузини
      і не пив насолоди
      дурманного трунку.
      Не пливуть проти течій
      потерті човни,
      водоспад незабаром  -
      нема порятунку...
      Та надія крилата 
      сльозі не дає
      душу мучити,
      класти на плаху мовчання.
      Поцілунки свої
      доля тим роздає,
      хто не зрадить любові,
      хто вартий кохання!
      2019р



       








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Березневий
      Схожі на метеликів
      фіалки волошкові,
      кобальтові - крильцями
      тріпотять,  ще б пак.
      Напишу на месенджер я
      кілька слів любові:
      "Замерзає маргаритка,
      сонечко, ти як?"

      В Ботанічному саду ще
      пустка, обмаль люду.
      В ямці посмішку торішню 
      загубив  листок.
      Невгамовна самотИна
      розтинає груди,
      зупинися, дихай вільно,
      не останній крок.

      Березню примхливому це
      небо бездоганне.
      Одночасно з верховини
      сипле  лантухи,
      крупку кришталеву льоду,
      пластівці туману.
      Все засипав первоцвіти,
      ратуші, дахи.
       
      По бруківці каблучками
      вибивають поні
      цок, цок, цок у такт негоді
      біла мряка , що ж...
      Забери, коханий, звідси,
      буду  чуйна, чом ні?
      Начаклує однозначно
      ніч перлинний  дощ.

      Нафталінові сновиддя
      щезнуть, от побачиш.
      Мавкою омию коси
      в озері купав.
      Оновлюся, причащуся,
      скину пута наче.
      І сумирна буду - янгол
      демона приспав.









       
        
       





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. На оксамиті неба
      І де ж ти був раніше,
      коли писала вірші
      про ніжность і любов?
      Плету думки полинні,
      спокутую провини
      під шепіт молитов.

      Життя відтяло крила,
      хоч я не ворожила
      і долю не кляла.
      На все шляхи Господні,
      пригублюєш з безодні,
      напийся з джерела.

      Весна буяє щедро,
      хоч я давно не Герда,
      ти не бездушний Кай.
      Тумани у люстерку,
      зозуленьку із серця
      на волю відпускай.

      На оксамиті неба
      зорітиму для тебе -
      немає кращих веж.
      Зустрінеш королеву,
      а сакуру рожеву
      у коси не  вплетеш.












      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Зі мною і без мене
      З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
      воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
      зникаю в небесах, залишивши покору,
      повітряними кульками. Ти, сонце, згоден
      так нескінченно на завершеній сонаті
      шукати в погляді моїм рахманні звуки,
      відлуння безнадійності у серця чаті?
      Заздалегідь передчуваючи розлуки,
      і переводити годинникові стрілки
      назад, вперед, назад, розхитуючи вічність?
      Питати у зозулі залишилось скільки?
      Ділитись диханням, пірнаючи у ніжність,
      миритися з негодою мутних  стосунків?
      І незважаючи на колючки одвічні,
      шипшиново-терпкі зривати поцілунки?
      Гасити полум'я, запалювати свічі,
      примарним щастям гріти руки у каміна,
      ятрити на світанку спогади гарячі,
      і зважувати душі на вагах  сумління?
      Того ти дуже хочеш, мій п'янкий? Одначе...
      Чи закружляємо у вальсі Мендельсона,
      чи принесуть солодкий плід  дурманні віти?
      Цнотливі пелюстки, а беладонна - чорна.
      Приручене не кинеш на поталу світу!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Тісно серцю...
      Тісно серцю у грудях, не знаєш  чому?
      Ліки в шафі, така необачна.
      Тесля міряє дошки, стругає труну,
      ти чекаєш на щастя - не лячно?
      Божевільна... Спустися на землю, ти де?
      Не надійся... Зміни окуляри.
      Блиснуть миті життя, свіже листя впаде -
      зсохне, зчахне, а веснами марить.
      Кожній тварі, мурасі відміряв Господь,
      для метелика день - ціла вічність.
      Надивилася вже,  порцелянова плоть
      розіб'ється чи в жовтні, чи в січні,
      чи у травні. Та ні не тепер, не коли
      п'є душа з водограю озерця.
      Прийде смерть - прожену і накрию столи
      для  надії, любові та сонця!
      Скільки не довелося пройти без ціпка,
      гори небо тримають на вежі.
      Ти полину не рви більше, доле гірка!
      Дай покути і райдуги, Боже!
      2019р




       



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Ніжність
      Світочу, всміхнися, хмарки розтопи!
      Променем ласкавим сповивай безмежжя.
      Світ збирає зорі в сонячні снопи,
      золотим узором білоцвіт мережить.

      Крильця у метеликів - дивне ришельє,
      перламутром сяють, шовком, органзою.
      Небо срібні роси із цеберця ллє
      на одрину з м'яти, примул, супокою.

      Миє лапки зранку, струшує пилок
      і корівка божа в чашечці нарциса. 
      Пронеслася буйним вітром на ставок
      горобців, синичок зграя голосиста.

      Небеса бузкові. Смужкою літак
      розділяє далеч на дві половини.
      Світанкові весни пробую на смак!
      Засіваю в серці ніжності мачини!
      2019р




       
       




      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Весняне
      Надворі весняні клопоти щоденні,
      та дзвенить піснями небокрай.
      Розгорланились птахи, як навіжені,
      хоч бери та вуха затуляй.

      Дихають п'янким на повні груди киснем -
      парків, лісосмуг, степів, дібров.
      На блакитнім хмарочосі сонце висне
      ладанкою. Безліч хоругов

      кроять недоречно говіркі пернаті,
      простору крилаті вітряки.
      Обережно по тонкому йду канату
      дотягнутись до небес руки.

      Боже правий, скільки вітру, зливи треба
      пташці, що не сіє і не жне?
      Волі дай крилатої, покути з неба,
      та за щастя не карай мене!

      Я осанною молитвою віддячу,
      вірністю, любов'ю і добром.
      Дай ще раз побачити жовтогарячі
      соняхи за батьківським селом.

      Посадити райських яблучок зернини
      у самотнім серці. Сонця дай!
      Чи кохання вічне - Євина провина?
      Дерево спокуси пестив - рай!
      2019р



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Мрія
      Покинула  вдосвіта сонячна мрія!
      Невже мої сни не належать мені?
      Затемнення сонця, нічого не вдієш,
      босоніж іду по колючій стерні.
      Важкий хрест несу на Голгофу, о Боже!
      Як, бідний, Ти ніс? Мій  нагрудний лише.
      Презирство жбурляють услід  перехожі,
      немовби на шиї повії кліше.
      Нікому нічого у світі не винна,
      ніколи не мала в житті ворогів.
      Хоч доля полинна та серцем дитина,
      із рук годувала вовків і птахів.
      За кожну людину молилася щиро,
      хто хліб подає і хто каменем б'є.
      Душа кровоточить, іди собі з миром,
      на згадку лишивши сновиддя моє.
      2019р

       










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Не бійся теплоти
      Мовчи, закриємо наразі тему цю
      За будь-яких обставин, ні півслова.
      Насипала у душу пригорщу свинцю
      ця невагома млосність пелюсткова.

      Не спромоглася на вітрилі сновидінь
      від телефонного дзвінка зомліти.
      З нудьги раптово повернусь, мене зустрінь
      на перехресті осені та літа.

      Обійми зрушать гори самоти, а ти
      розправиш крила, закружляєш п’янко
      у вальсі ніжності. Не бійся теплоти,
      у небесах палає серце Данко



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Пробач
      Пробач, йому, Господи! Сили нема
      дивитись, як ірод боїться
      потрапити в пекло вогню, не дарма
      вночі бачить очі провидця.
      Ти вибач за мене, на жаль, не така
      свята, милосердна, безгрішна.
      Ще й досі пече печія та гірка
      у горлі моїм і зловтішно
      на серці порою. Розплата гряде
      за відчай. Про що я, Всевишній?
      Розтерзану душу? Вже листя руде
      зітліло, а спогад колишній
      сполоханим птахом у сивій журбі,
      що втратив і небо, і крила.
      Якби ж я пробачила, Боже, собі,
      можливо, його теж простила.
      Даруй йому, Отче, за ті помилки,
      що кров’ю, сльозами не змити!
      Я вибачила б, заржавіли голки -
      якби ж то змогла із цим жити.
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Гупі

      Загубити валізу, 
      повір, не цунамі,
      залишила без догляду,
      хтось і поцупив.
      У сталеву безодню,
      бурун валунами,
      з прісноводдя занесло
      смарагдову *гупі,
      що не звикла ховатись
      від болю в коралах,
      від негоди і підлості
      хижої люті.
      Милувалась лататтям
      у повінь пірнала,
      в очереті рапсодії
      грала на лютні.
      Хто висушував ширкою
      душу і вени,
      черговий секонд-хенд
      обміняє на дозу.
      А мені б не потрапити
      в пащу мурени.
      Не згубитись у прірві,
      чи випливу, Боже?

      гупі – маленька рибка








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Вона...
      Вона могла чайкою стати весною,
      молитися небу вночі чолобитно.
      Заврунена цвітом, думками над світом,
      могла напувати світанки росою.
      Писати романи, схилившись над книжкою,
      цнотливою долею, піснею грішною.
      Плекати надії і болісні рани
      і опіки, стигми слізьми омивати,
      студити губами, мотати бинтами.
      Могла білу смерть не пускати до хати
      і воском гарячим, на кліросі свічкою.
      Як би не була вона чорною кішкою.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Лебеді
      В ритмі вальсу
      граціозно
      по воді -
      білі лебеді,
      чорні лебеді
      в очереті
      карасів лякають.
      В коси вербам
      зав'язали
      на ставку
      стрічку голубу,
      стрічку золоту
      небеса і сонечко
      над гаєм.
      Хвилі ніжки
      миють лозам,
      навкруги -
      тихі береги,
      буйні береги,
      чебреці, сокирки
      у лелітках.
      Дістає
      сріблясту нитку
      і гачок
      крихта-павучок,
      дрібка-павучок,
      щоб серветку
      виплести
      для літа.
      В ритмі вальсу
      граціозно
      по воді -
      білі лебеді,
      чорні лебеді.
      На біду ви
      прилетіли звідки?
      Із кущів гатили
      безпощадно знов,
      прямо у любов,
      у душі альков,
      у червоний
      дзьобик,
      наче в квітку.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Одне небо на двох
      Вже лютневі крижини -судоми зими
      у відлизі серпанковій тануть.
      Розбуди навесні, голосніше сурми,
      Трубадуре, натхненний, коханий!
      Порцелянові чаші магнолій в саду -
      аж по вінця дурманного трунку.
      Розбуди мене, любий, до тебе прийду
      із медово-терпким поцілунком.
      Не благала у неба ні сонця ковтка,
      ні любові, ні щастя, ні срібла.
      Розділяє дорогу лиш смуга вузька,
      перепони здолати не здібна.
      Одне небо на двох, де немає доріг,
      тільки крила розправ над землею.
      На чужий ти ніколи не ступиш поріг...
      Я ніколи не буду твоєю!
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Кохайте жінку
      Кохайте жінку, дорогу найкращу!
      Даруйте їй букети ніжності і щастя.
      Сестра, матуся, донечка, дружина -
      свіча душі, родини -берегиня!
      Присвячує життя і вам, і вашим дітям,
      плекайте цю найкращу квітку в світі.
      Цінуйте та захоплюйтесь красою -
      бузковою, медово-золотою,
      липневою і зрілою, бо осінь -
      солодкі яблука у дім приносить.
      Нехай краса її ніколи не зів'яне!
      Вродлива жінка та, яка кохана!
      Цілуйте руки, що несуть натхнення,
      любові та тепла благословення!
      Хай ллються радощі вином по вінця!
      Троянди й діаманти серця - жінці!
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. На різних берегах

      Спілкуємось на відстані, а дні
      мерехкотять дорожніми стовпами.
      Наснилося опівночі мені,
      що не кохання - повінь поміж нами.

      Я на одному березі, а ти
      на іншому до мене тягнеш руки...
      Мовчиш...Ядуча туга самоти
      цвяхи вбиває в небеса розлуки.

      Звикаю до відсутності тепла,
      прискореного подиху, незримо.
      Не виплаканий біль, не зіткані слова -
      у ланцюжку думок -печальні рими.

      Втомилася...Відносини - чудні...
      Не прихилитись, поглядом зустрітись.
      Короткий меседж - рибою на дні,
      парфуми в бандеролі - мертві квіти.

      Душі не обіймав безкрилий птах,
      без весел ми розірвані канати.
      Не склалося... На різних берегах.
      Не надбано, то й нічого втрачати!
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Вірші
      Погоджуюсь на все, мені не стане гірше.
      Візьми, що хочеш - стільки, скільки донесеш.
      Я поділюсь скоріше хлібом, а не віршем.
      Спроможня чим завгодно сонцем і дощем,
      і сукнею тією, що пасує дуже,
      і навіть чоловіком, вже давно чужі...
      Бери, що заманеться, заздрісний, мій друже,
      та не чіпай душі, та не чіпай душі!
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Синиця
      Я знала, що поряд, коли дуже важко,
      зі мною була зачарована пташка.
      Молюся, чекаю, надіюся, вірю,
      вона допоможе здолати і звіра,
      і тугу затяту, що в серці гніздиться.
      До мене щодня прилітала синиця.
      Вдивлялася пильно крізь шибку віконну
      Проникливо в душу, знов на підвіконні
      насіння склювала, ні крихти зернятка.
      Злетіла, в блакиті лише чорна цятка.
      2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    289. Предтеча
      Прийде завтра весна, хоч не амброво ще,
      у повітрі запахло вербою,
      кришталевим припаєм, купальним дощем
      і конвалією молодою.

      Ще крижини не рве сивочолий Дніпро,
      підгодовує білок живиця.
      Та вже хочеться, світе,
      з цеберця твого
      золотого проміння напитись.

      Хай збирає бджола пудру з ніжних мімоз,
      солов'ї захлинаються в скерцо,
      оживає земля, Воскресає Христос
      в кожній гілці, у кожному серці!

      (припай - крига над берегом річки)
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Тобі
      Жалість не любов, а штучні квіти,
      і мене ніколи не жалій.
      Хочу, щоб не знав, як далі жити
      без моїх обіймів, любий мій.
      Щоб торкатися душі твоєї
      срібло-словом, посмішкою вдень,
      палахтіти уночі зорею,
      Музою, натхненням для пісень.
      Скільки б не судилося шукати
      манівцем кохання береги,
      я не хочу замінити матір,
      чи сестрою бути. До снаги
      у волосся заплітати мальви,
      і гойдати неба сивину,
      заглядати за горнятком кави,
      в таїну очей, у глибину
      голубих озер. На самім денці
      вогник щастя, запальничка мрій.
      Погляд більше скаже аніж серце -
      рідний, ніжний, незбагненний мій.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    291. Господнє диво
      Забудь про осінь,
      весна на носі!
      Не хмарка в небі,
      не білий лебідь -
      вітрильник в мандри
      не поспішав.
      Світивсь яристо,
      іскривсь намистом,
      зірничка блисне,
      розправить листя,
      зелом заврунить
      чиясь душа.
      Розсипле зорі
      ясні, прозорі
      і золотисті,
      мов аметисти,
      що на Великдень
      Бог дарував.
      В зіницях серця
      світ відіб'ється
      і на сопілці
      заграє бджілці
      цвіркунчик поміж
      шовкових трав.
      Кульбабок пера -
      гелікоптери,
      яри, струмочки
      усі рядочком,
      за полем житнім
      і синь-ріка.
      Господнє диво,
      бувай, щасливо!
      Мандруй небого,
      рушай в дорогу,
      ти без ціпка...
      2019р



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Онкологія
      В тобі не стільки болю, як в мені,
      ховаю під перукою омани.
      Ще твій Пегас у безпроглядні дні
      не загубив підкову в океані.
      Серпанком не упилася сповна,
      не прикладала до грудей синочка,
      бузок у коси заплела  весна -
      від сонця злив не вицвіла сорочка.
      Ще жовна не з'являлись від ганьби,
      зіниці не тьмяніли від поразки,
      не купувала чорної габи
      і блазня ще не одягала маски.
      Ще потяг твій  у задзеркаллі мрій
      цукерки роздає в СВ вагоні,
      зі смертю не вступала  у двобій,
      не залишала матір на пероні.
      Ще віриться - врятує світ любов,
      і Божі прояви в билинці кожній,
      і не з мечем Ісус до нас прийшов,
      а з істиною в торбі подорожній.
      Ще жеврієш молитвою в цей час
      і мізки не викручують судоми.
      Як би ж зі мною плакала хоч раз
      Не дай, Господь, не зичу те нікому.
      2019р.

       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Планида
      Сподівалася, літо попереду,
      відбивалась від сонячних зайчиків.
      Було добре в неділю, а в середу
      стало кепсько, побачила в зачісці
      нитки срібла - туманові присмерки.
      В малахітову скриньку від поглядів
      заховала малинові присмаки,
      сон-траву, абрикосові спогади,
      колискову ніч, любощів пахощі,
      простирадла, любистками зіткані.
      Зберігала надалі, як ласощі,
      самоцвіти планидою зібрані.
      Час від часу природі корилася,
      відпускала з душі пересмішника
      і літати навчилася, крила, як
      розправляти у зоряних віршиках.
      Подорожник, алоє - для зцілення -
      водограя медову мелодію.
      Я звільнилася! Боже, чи вільна я?
      За вікном осінь косить амброзію!
      2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    294. Живи
      Мчать життя коліщата,
      а ти в чорній габі.
      Будеш інших прощати -
      то пробачиш собі.
      Віра втратила крила
      від жури і сльоти,
      якби Бога молила,
      не пила б самоти.
      А волошкою в житі
      в далині - небеса,
      будеш вишні садити -
      зачарує краса.
      Материнка-душиця
      зацвіте у саду,
      щоб кохання напитись,
      треба гнати біду!
      Не картай долю люту,
      за снігами дощі.
      Хтось зіграє на лютні,
      стане млосно в душі.
      Світ постелить завчасно
      покривало з трави.
      Народилась для щастя -
      то, будь ласка, живи!









      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    295. Пейзажний
      Зими набридло помело,
      але наснилося село,
      стежина біла.
      В цукровій пудрі хвойний ліс,
      на соснах, тертий сир, кумис -
      миттєво з'їла б.
      В креманці неба - хмар вершки,
      як дотягнутись? Не з руки,
      стрибай -  дістанеш!
      Смакує все, хрумкий сніжок,
      солодкий місяця рожок
      на таці тане.
      Морозиво з дерев униз
      за комір падає, облиш,
      холодне дуже.
      Мені льодяник до душі,
      у бурштиновому ковші -
      криштальні ружі.
      Морозко пильно стереже
      і порцеляну Фаберже,
      Сваровскі стрази,
      шипшини кований фасад,
      обрамлений  казковий сад,
      в туй  срібні вази.
      Не розіб'ються, не боюсь,
      до кипарису притулюсь
      і стрепенеться.
      Прокинуся, а за вікном,
      сніги - мого життя альбом,
      тріпоче  серце!








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    296. Кольори
      Синьою каймою
      розлилася річка.
      Кульчики яскравим
      сонцем на вербі.
      Не кохай козаче,
      не твоя Марічка,
      в неї очі карі -
      в мене голубі.

      Не пізнавши броду
      глибини не міряй,
      бо травневі зливи
      впали на стежки.
      В неї коси чорні,
      мов у галки пір'я -
      в мене у пшеничних
      кучерях зірки.

      Не стели під ноги
      долі гобелени,
      не дістати з неба
      золоте руно.
      Мої губи пахнуть
      яблуком зеленим,
      а її вишневим
      джемом і вином.

      Серце не втрачати -
      щастю не радіти.
      Ти назвав своєю
      іншу при мені.
      Не зривай для мене
      більше горицвіту,
      То вона червоне
      любить, а я - ні.
      2019р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    297. Нічия
      (Автопереклад)

      Бевзь-король у шахрайки-тури
      Мед отрути вживає по крихточці.
      Вишні з'їли, мені ще до гри
      кісточки залишили у мисочці.

      Рокіровка... Зіграв... Нічия...
      Штамп вагання завірив, то де вони?
      Вільний він, я також - нічия,
      Тужать янголи, тішаться демони.

      Розплескалась образа міцна
      Гіркотою у грудях. Чи треба нам?
      Не було б ні тури, ні вина,
      Ніч не тліла б накуреним ладаном.

      Валідол, валер'яна, миш'як
      І безсоння - покутою грішника.
      А король, мабуть, дурень, ще б пак,
      Дзвони плачуть, віщують покійника.

      2019 р.

      Ничья

      Шут-король у плутовки-ладьи
      Сладкий яд принимает по горсточке.
      Съели вишни, июль позади,
      Мне остались вишневые косточки.

      Отыграл... Рокировка... Ничья...
      Все сомненья печатью заверены.
      Он свободен. Я тоже ничья.
      Тужат ангелы, празднуют демоны.

      Расплескалась обида в груди,
      Заспиртованной горечью...Надо ль нам?
      Если б не было черной ладьи,
      Ночь не тлела накуренным ладаном.

      Валидол... Валерьянка... Мышьяк...
      И косматая пытка-бессонница...
      А король, видно, вовсе дурак,
      Коль о нем плачет старая звонница.

      2009р.

      (Тетьяна Левицкая)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    298. Невідправлений лист
      (переклад)

      Ви знаєте, що я іще жива,
      хоча краса моя давно зів'яла
      і не шокують більше ті слова,
      що легковажно не того кохала.
      В люстерку моторошно , друже мій,
      шукати коліжанку менестреля.
      Жахливіше у тиші гробовій
      почути музику віолончелі.
      Вона бентежить, ранить чуйний слух,
      і спогади прозорі за стіною.
      Ви не повірите, що біль не вщух,
      що виглядаю чорною вдовою.
      Запаморочить вальсом листопад
      І розіллє тужлива хвиля звуки,
      але до Вас жадано не летять
      спустошені самотиною руки.
      Пригадую минулий маскарад,
      цвіла не прикладаючи зусилля.
      Шкода, що наш п'янкий вінчальний сад
      лишився за сльозами божевілля.
      Поспішні кроки - зради каламуть,
      розпусника гріхи, покайтесь врешті!
      Образи в серці тінню не живуть.
      Все...Відпустила...Не чекайте решти!

      2019р.

      Неотправленное письмо.

      Вы знаете, что я еще жива,
      хоть красота моя давно увяла
      и больше не идет за мной молва
      о том, что я любить не успевала.
      Мне страшно с зеркалом наедине
      искать черты подружки менестреля,
      еще больнее в жуткой тишине
      услышать музыку виолончели.
      Так теребит порой мой чуткий слух,
      видением, фантазией прозрачной,
      что я кажусь, мой незабвенный друг,
      ранимой, одинокой и несчастной.
      Круженье вальса, трепет, листопад,
      мне чудится в печальном, чистом звуке,
      но к вам в порыве чувства не летят
      опустошенные печалью руки.
      А помните, как бездну лет назад,
      могла вскружить я голову любому?
      Кто знал тогда, что наш венчальный сад
      достанется иллюзией больному,
      взъерошеных воспоминаний муть -
      поспешный шаг предательского мачо.
      Обиды в сердце тенью не живут.
      Все... Отпустила я... Не ждите сдачи!
      2010р.
      (Татьяна Левицкая)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    299. Первоцвіт
      Заквітло підвіконня цикламенами,
      і у саду галявини пробились рястом
      підсніжників, крізь вогкий гобелен. А ми
      милуємося первоцвітами і щастям.

      Відлига сонячна рясна на дотики,
      мімозовий розмай від неба до тюльпанів,
      і схрещення долонь - томливість котиків,
      прискореного подиху, щаблі фатальні.

      Тендітні гіацинти, стрілки крокусів -
      чарини росяні, п’ємо із них чар-зілля
      спокусливо-хмільне. Ще тихий крок до слів,
      ковток до пестощів і стогін до похмілля.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Скорбота
      Я чекаю від тебе листа, 
      як чекають узимку на літо,
      не знаходячи в домі кута,
      де б не маятися, не боліти
      божевіллям скорботним. А ти
      в іншім вимірі, не дотягнутись
      до блакиті, лиш до самоти
      і сирітства душевної скрути.
      Відступає  зима, ярина
      випікає млинці маслянисті,
      а хатина твоя мовчазна
      у снігах, калиновім намисті.
      Не діждатись на звісточку, щем
      огортає відлунням  далеким.
      Відчиняю веранду ключем,
      забігаю в дитинство...
      - Мам...Де ти?

      2019р










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Побачення
      Признач мені побачення
      на березі Дніпра.
      Яке це має значення,
      що грозова пора.
      Над вирвищами розпачів
      пливе моя печаль,
      втопили дощові плачі
      небесну пектораль.

      Признач мені побачення.
      Прийду, можливо, ще
      вночі, так необачно я,
      під зоряним дощем,
      щоб смакувати з кавою
      солодких губ щербет.
      Зірницями і зливою -
      напитися тебе.



      Коментарі (55)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    302. Порох
      Спалахував, неначе порох,
      вона ховала сірники.
      Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
      на стелі спільні павуки.
      У серці спогади трухляві
      не колють скалками давно,
      пожухла осінь палить трави,
      вкриває небеса руном.
      Любов шалена рве кайдани,
      та жалість дужча за любов.
      Уже весна не лихоманить,
      і порох відсирів, либонь.
      Зітліли - рушники, провини.
      Минулі повісті, лиш мить.
      Не плач, що душу сорочину
      нема до кого притулить.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    303. Осіння мелодія душі
      Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
      Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
      Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
      І немає надії на те, що колись розлюблю.

      Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
      А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
      Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
      краще того не знати, для кого трояндовий щем.

      Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
      Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
      Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
      Облітає остання надія, мов листя руде.

      Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
      Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
      У обіймах тремких небесами закохані марять,
      Я ж додому несу незабудки і чортополох.

      Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
      Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
      Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
      І немає надії на те, що колись розлюблю.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    304. Гравюра - сад
      Іще конваліям тутешнім
      не марився весільний сад,
      графітні яблуні, черешні
      закутались у снігопад.
      Твердінь лавандово-пастельна
      просвічується крізь гіпюр -
      молочного туману вельон.
      Червоним яблуком снігур
      застиг на гілці на хвилину,
      гравюрою на полотні
      пейзажу зримого. За тином,
      здалось захопленій мені,
      малина одягла перуку,
      у рунах агрусу - кущі.
      Не чутно щебету, ні звуку
      у гніздах затишку душі.
      Сад причаївся... Та весною
      довгоочікувана мить
      знов життєдайною красою
      завруниться, зажебонить.
      Розправлю крила лебедині
      в блаваті сонячних небес,
      і прилечу в погожі днини
      поглянути, як сад воскрес!














      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    305. Спасибо тем, кто мной любим!

      Спасибо тем, кто мной любим!
      Надежен, дорожит безмерно,
      Кто всепрощающе терпим
      И не позволит стать над бездной.
      Врачует боль души и в зной
      Елеем смазывает губы.
      Кто заслонит от пуль собой
      И вопреки порокам любит.
      Парит в лучистых облаках
      И разбивается о скалы.
      Не вдохновением в строках,
      А многоточием усталым.
      Кому со мной не повезло,
      Снегами, солнцем у порога,
      Кому вовек не смыть клеймо -
      В глазах ребенка ищет Бога.
      Незримой тенью за спиной
      В молитве имя произносит.
      С ромашками спешит домой,
      А за улыбкой прячет осень...
      2019г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    306. Крок
      Не суди і  судимим не будеш,
      крок від святості і до облуди!
      Від любові - до зради людської,
      що прощенням довіку  не згоїш.
      Крок від радості, смути, надії
      до сльози лицемірства на віях.
      Від гріха, каяття і розпуки,
      до звитяги, піднесення духу.
      Від провалля до капища сили,
      від народження і  до могили,
      до зернини, що зріє на стеблах,
      від землі - до всевишнього неба!
      2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Бермуди
      Мені ділити
      З дощами небо
      не до снаги.
      За хмари лину
      шукати де Бог,
      цвіт райдуги.

      Я Водохрещем
      цілунок витру -
      вуста пашать.
      На попелищі
      ятрити ватру,
      не поспішай.

      Вальяжно грає,
      в очах облуда -
      старий рояль.
      Та не потоне
      в твоїх Бермудах
      душа моя.

      Не запальничка
      і не бездонна -
      не смолоскип.
      Скуштуєш чорних
      слив беладони,
      не стримати.

      Хмелію швидко,
      той лід в мартіні.
      не айсберги.
      Вогонь в каміні,
      вуста кармінні,
      мов ягоди.
      2019р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Картопелька
      Мороз міцнів, сердитий лютий,
      голодомор, пусте  село.
      Зима нестерпна, хижа, люта,
      хатину снігом замело.
      В кімнаті грубка ледве гріє,
      з долівки тягне, з вікон теж,
      і на шибках дубар малює
      холодне плетиво мереж.
      Вузенький стіл, стільці з фанери,
      залізне ліжечко в кутку,
      а у порожнім шифоньєрі
      портрет вождя. На лежаку
      маленька дівчинка, п'ять рочків.
      Її матуся до імли
      Латає за сухар сорочки
      сусіду. - Мамочко,  коли
      ми будемо картоплю їсти? -
      Питає донечка мала.
      В мундирі бараболя прісна
      парує на краю стола.
      Їх п'ять, вона рахує гарно:
      - Одну тобі, одну мені
      і братикам,  Сергійку, Вані,
      що в школі у голодні дні.
      Одна залишиться, то, мамо,
      розріжем порівну на всіх?
      Радіє дівчинка... - Оксано,
      почисть картопельку? І сміх
      лунає на усю кімнатку,
      дитина чистить, лушпайки
      кидає в рот, не бачить тато -
      помер... І де тепер пайки?
      У школі старшеньким потроху
      давали висівки лишень.
      Худющі, що їдять - макуху,
      і то не кожен божий день.
      - Дочистила картоплю, мамо!
      А жінка просить...- Зачекай,
      заштопаю рукав, ще рано,
      іди пограйсь, терпіння май.
      Дитина слізно поглядає
      то на матусю, то на стіл.
      Картопля швидко остигає,
      сіріє на дворі довкіл.
      З небес зірвалась хуртовина,
      і понесла колючий сніг.
      І схлипує, немов дитина,
      не видно просвітку й доріг.

      Вколола голкою долоню,
      не дуже болісно, нехай!
      - Хтось грюкає у двері, доню.
      Напевно, хлопці! Відчиняй!
      Вагітна жінка на порозі
      упала, жебрає. - Зайди!
      Підбігла мати, та не в змозі
      підвестися. - Хоча б води,
      мені б поїсти, в роті ріски
      не мала тиждень, - голод скрізь...
      І тягнеться сама до миски,
      хапає з жадністю і їсть.
      Запихується, підбирає
      з долівки дрібки і нема
      ні бараболі, ані раю...
      Ридають дівчинка й зима!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    309. Сніг
      Склювали глід червоні снігурі
      на білосніжнім полотні у сквері.
      Розсипала намистом на папері
      і я свої думки - сніги вгорі.

      Внизу парчі чеснота світова,
      пишу на ній, ще поки сніг не витер,
      допоки вистачає срібних літер,
      в мелодію складаються слова.

      Сніжниця мрій розрадою мені,
      єлеєм, амброю у ці хвилини,
      хоч небеса ховають морок синій,
      врунисті хмари, місяць у човні.

      Зникає пульс за обрієм зими...
      Моя душа збентежена, свавільна
      чекає на світанки... Сніг на віях
      тремтить сльозою… Боже, обійми...

      2019 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    310. А ти про мене думаєш
      А ти про мене
      думаєш хоч
      інколи?
      Коли душа
      з небес формує
      віхоли.
      І галки
      кружеляють над
      смереками.
      Я знаю, що
      не говори,
      а деколи
      тобі ввижаються
      обійми
      пристрасні,
      коротка сукня
      в рисочку
      на пристані,
      на ртутнім
      небосхилі -
      біла лінія,
      стійкі парфуми
      з ароматом
      лілії.
      Чи ти за
      нею тужиш?
      Ніч минає ця,
      коли не я,
      вона тебе
      торкається
      і на підлогу
      падає
      туман вагань,
      панчохи
      в сіточку -
      обгортки
      Інь і Ян.

      2019р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    311. Черемха
      Біло, запорошено
      У  саду моїм,
      Не чекала осені,
      А узимку втім
      Розцвіла черемхою
      Білосніжною.
      Стала, милий, тихою,
      Сонце-ніжною.

      Від весни до самоти
      Віхоли імла.
      Та боюсь розтанути
      Від твого тепла.
      Ще відлига до сльоти
      Блудить манівцем.
      Танути і танути
      У обіймах ще!


      В небі захурделило,
      Золоте руно.
      Вогнище розпалимо,
      Не загасимо,
      Черемшина піниться -
      Ти не обривай.
      І куди подінеться
      Та любов жива.

      Від весни до самоти
      Віхоли імла.
      Та боюсь розтанути
      Від твого тепла.
      Ще відлига до сльоти
      Блудить манівцем.
      Танути і танути
      У обіймах ще!








      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    312. Возрадуйся
      Святково церква виглядає,
      Виблискує усе навкруг.
      Над Божим куполом витає -
      Святий животворящий дух.
      Благословенна літургія
      У серці кожного звучить.
      Возрадуйся! Різдво, Маріє!
      Син Господа у яслах спить.
      На оксамиті зоряниця
      Волхвам з дарами вкаже шлях.
      Ісус Христос наш народився,
      По світу дзвони в небесах.
      Спаситель і Пречиста Мати -
      Любов"ю, вірою в добро.
      Вертеп іскриться срібло-златом,
      Віщують янголи: "Різдво"!




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Монолог Віслюка
      Картаєте, що випив я шампань,
      а до Різдва на п"янку - квота?
      І-а, і-а, Слониха, не буянь...
      Лягну, не пригадаєш, хто ти!

      Так, я Віслюк... Наклюкався і-а...
      Гикаю і-а, часом каюсь.
      Ви, що забули, як у рік Бика,
      самі, тварюки, нализались.

      Лисиця - Вовку врізала, а Крук,
      украв у Зайця самогону пляшку.
      Зізнався Півень, що давно пітух
      і заволік у ліжко Чебурашку!

      Мораль проста. Ти не суди, до поки,
      не витягнеш свою колоду з ока!

      2010р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Оаза щастя
      День врунився, хмелів учора,
      сьогодні - втратив щастя шарм.
      І знову хочеться на море
      в оазу фінікових пальм.

      В тропічнім царстві оживаю,
      блакитним лотосом цвіту.
      Блаженство неземного раю
      знаходиться, напевно, тут.
      Мартини-чайки говірливі
      шубовскають із сині вниз.
      Жорству перебирають хвилі,
      на мілководді - срібла блиск.
      Цілує тіло теплий вітер,
      випещує засмаглу плоть,
      по бірюзі розсипав бісер
      і кришталеву сонцезлоть.
      Вода прозора, не бездонна...
      Султанки... Цезії-неон.
      Наполеони... Риба-клоун
      пасе в коралах анемон.
      Полоще білопінні крила
      в лагуні небо голубе.
      З душі осінню тугу змила,
      не вистачає лиш тебе.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Вивертаю мізки
      В домі безлад, брудний посуд,
      ні чашки, ні миски.
      А мені начхать на осуд -
      вивертаю мізки!
      В холодильнику "Донбас"
      миша здохла зранку.
      Певно, зашаптівся квас.
      Не чіпайте мамку!
      Є цибуля, бараболя,
      листячко зелене,
      три яйця є, дай їм волю,
      злопають без мене!
      Не гасайте, совість майте!
      Зберігайте тишу!
      Телевізор не вмикайте!
      Мамка вірші пише...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Прозрій
      Не зникло панство, множаться раби.
      Пройшли віки, а мало, що змінилось.
      Ростуть пани тутешні, як дуби,
      А у рабів, хоч є сокири й вила,
      Та от біда, глухі, німі, сліпі -
      Суспільство соціальних категорій.
      Кому собача кістка і напій,
      Кому жиріти на людському горі!
      Було і є...Чи буде завше так?
      Допоки не зійшла земля з орбіти,
      Не втрутився Господь, молись, батрак,
      Навчися мислити! Дай, Бог, прозріти!
      Збагнути важко, зріють дві олжі,
      А Бог один на лівих і на правих.
      Війна - безглуздя, пекло на межі,
      А люди знову оберуть - Варавву!



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Відлуння
      Не дай, Боже, як птаха дзвінка,
      щебетати в діброві кохання.
      Божеволіти непритаманно,
      віднесла білий вельон ріка.

      Блекота на межі відцвіла,
      та дурманом завіяла очі.
      Дощ понурий зажуру наврочив,
      на обличчі відлуння тепла.

      Липень в кратері спогаду зник,
      у склепінні розхристаних сосен.
      Підмітає шафранову осінь
      Із доріг безпритульний двірник.

      Прілі запахи хмар повсякбіч
      загубились в тумані. О, де ти?
      Незабаром Різдво в бранзолети
      приодягне оголену ніч.

      Руйнівна зорепаду яса
      не бентежить зорю. Достеменно
      я не знаю, любове блаженна,
      де зоріють твої небеса!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Хрест
      Не була наодинці з бідою,
      Хрест обвуглений доля несла.
      На Голгофі чи, Господи, встою?
      Перед світом трава-ковила.

      Чи воскресну із попелу, Боже?
      Чи прозрію сльозі завдяки?
      На землі обілитися зможу,
      Гріхопад не дається взнаки.

      А коли перед вічністю стану,
      Закручусь на пательні вужем.
      Не трава я, а келих дурману,
      Непокірна і світ мій блажен!

      Не злукавлю, смарагдові очі.
      Блискавиця! Свята простота...
      Перед куполом неба не змовчиш,
      Хрест важкий - в кого в серці сльота!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Гостинна
      Приїхала я по лисички
      в село до рідної сестрички.
      І тиждень витріщала беньки
      на кулінарні витребеньки!
      На рульку, голубці, печінку,
      борщ, запіканку, зрази, шинку,
      салат, кулагу, квашенину,
      язик, тефтелі, смаженину,
      ковбаски, бограч, бануш, фляки,
      сир, галушки, рубець, форшмаки,
      вареники, суп, бараболю,
      гречаники, гарбуз, квасолю,
      кров’янку, деруни, паштети,
      биточки, «Київські» котлети,
      шпик, підчеревину, сардельки,
      реберця з чорносливом, стейки,
      грибочки, шубу з оселедця,
      налисники, теляче серце,
      млинці, оладки, верещаку,
      пиріг з корицею і маком,
      мочанку, кльоцки, полядвиці,
      і коровай, і паляниці!
      Лящів, карасиків та щуку!
      Коньяк, горілку, медовуху,
      вино, спотикач, калганівку,
      лікер, слив’янку, пунш, перцівку,
      настоянку, глінтвейн, сивуху,
      ситу, шампанське, хріновуху,
      калинник, самогон, зубрівку,
      третяк, наливку, цитринівку.
      Квас, лимонад, узвар і пиво!
      Щоб всім жилось отак щасливо!
      Смаколиками хлібосольно
      гостей частуєш, Україно!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Життя на біс
      Осіння дума з року в рік
      Гребе гербарії граблями.
      Сльота зими неподалік
      Торгує хутром, вітражами.
      Мій любий, скільки не ховай
      У скрині почуття рожеві,
      А хвіртка скрипне, і трамвай
      Зачинить двері на кінцевій.
      Ще соковите небо те
      Малює пензлем акварелі.
      Лелечий клекіт де-не-де
      Ладнає струни менестрелів,
      Аж легіт від жури замовк.
      В альтанці за горнятком кави
      Зроби назустріч щастю крок,
      Мій світанковий, нелукавий.
      Хоч жовтень палить хмиз беріз,
      Гаптує мить нові самшити.
      Весна повернеться на біс,
      Життя на біс не повторити!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    321. Делікатеси
      Нині у пошані кішки,
      слимаки, сороконіжки.
      Мабуть, гине в морі краб,
      бо їдять зелених жаб,
      тарганів, вужів смердючих…
      І коліт їх не замучив!
      Жирну гусінь, хробаків...
      Що замовив - те і з’їв.

      Для японця чи китайця
      насолода - бичі яйця.
      Ще гурманам до снаги
      скорпіони й павуки.
      І здалися їм ті змії,
      не бояться алергії.
      І не париться народ,
      що гидоту суне в рот.

      Сарану на дальнім сході,
      як курчат уже розводять.
      І слизьку, мохнату жуть
      в ресторанах подають!
      Чи екзотики замало?
      Краще б їли шлунок, сало!
      Кролики, як не крути,
      це вам, друзі, не коти!

      Наш народ вживає зранку
      Потрушки, кишки, кров’янку,
      бо на український смак
      свинка - афродизіак!
      Ракотиці, вушка, хвостик,
      Пропоную навіть гостям.
      І рекомендую всім,
      хоч сама все те не їм!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Гірчить калина
      Гірчить калина на губах,
      Сум за плечима.
      Червоні спалахи в лугах,
      Неопалима.
      З коштовних розсипів гранат -
      Терпкі коралі.
      Хмільного надвечір'я шат
      Все далі в далі.
      Химерний оболок стрімкий
      Пронісся небом,
      Сльози блаженний супокій -
      Плакучим вербам.
      Сріблить ожинову ріку
      Ніч фіанітом,
      На прибережному піску
      Заснуло літо
      У калиновому вбранні.
      О, як же бути?
      Сузір'ям падають мені
      З небес покути.
      Пастель вугільна угорі
      Всі зорі витре.
      Калини ватра не згорить,
      Розвіє вітер!

      2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    323. Що ти знаєш про мене...
      Що ти знаєш про мене?
      Небагато, повір...
      Очі м'ятно-зелені
      З берегів Синевир .
      Виплітати гердани
      З бісеринок сльози
      Я не буду, коханий,
      Не проси... Не проси...
      Та мелодія туги -
      Три акорди, не більш,
      Не вмістилася, любий,
      У верлібровий вірш.
      Березневі відлиги,
      Білопінний розмай,
      Час від часу, мов книгу,
      Мимохідь не гортай.
      Відбрунюся у літі,
      Хоч одягнеш пенсне,
      Постелю оксамити -
      Не пізнаєш мене...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Покрова
      В маминій долоні,
      ніби на осонні,
      яблука червоні,
      груші золоті.
      Рученята кволі...
      Бур’яни, квасолі
      вишиті на долі
      полем у житті.

      Вітер на подвір’ї...
      Доклювали півні
      соняхи осінні,
      сутінки, жалі.
      Засмутилась вишня,
      мов журба колишня,
      вересень невтішно
      губиться в траві.

      Сонце у криниці.
      Мамо, не напиться
      без відра водиці -
      більше не знайду.
      Зоряно і щемно,
      хоч не бережемо,
      ніжні хризантеми
      квітнуть у саду.

      Білі, пурпурові...
      На святу Покрову
      заморозки знову
      заберуть борги.
      Пропадуть жоржини,
      присмаки полинні,
      мамину калину
      заметуть сніги...

      2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Осіннє
      По склу босоніж йти вона не вміла.
      Ніколи не водилася із тими,
      хто за мідяк здіймає веремію,
      Вовчицею зализувала стигми.
      Не відчиняла двері у Святвечір,
      на Пасху сповідалася і більше
      гріхи не рахувала до Предтечі,
      писала пензликом дитячі вірші.
      Читала вголос, плакала над ними,
      слова прості, а тиша зойкне висі,
      липневі спогади, дієприслівні рими.
      Брусничні джеми, захмелілі вишні
      в торішній консервації у льосі,
      у шибі журавлі на видноколі...
      Сусальним золотом латає осінь -
      іржавий перецвіт людської долі.

      2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Сьогодні в батька день народження!
      1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
      Аби трояндами прикрасити кімнати.
      Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
      Так міцно хочеться обняти, привітати,
      Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
      Співала батькова розчулена душа.

      Приспів

      Сьогодні в батька День народження.
      Тож ресторан - місце знаходження.
      Яскравий день не по сезону,
      Гуляє в батька піврайону.
      Чекають танці на продовження.
      Сьогодні в батька День народження!

      2) За батькове здоров'я на многія літа
      Фужери повні із шампанським піднімаєм.
      Хай повниться життя, мов осінь золота
      Щедротами добра і сонячним розмаєм.
      Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
      Співала батькова розчулена душа.

      Приспів

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Жоржина
      Прослухати пісню можна за посиланням:
      http://makrus-studio.com/node/2145

      Гойдає вітер голі віти,
      Розсипалась листва руда.
      І де ж тепер себе подіти?
      Життя крізь пальці, як вода.
      Перецвіли жнива на сході,
      І тільки осінь жінці годить -
      В холодні листопадні днини
      Дарує сонячні жоржини.

      Приспів
      Не відцвітай, її жоржино,
      Щоб не було на серці зимно.
      Нехай зітліють дні пророчі,
      Прийде любов у сни жіночі.

      Паливода у павутині
      Гойдає грудочку жалю.
      Ятрить в очах небесно синіх
      Ще недоспіване люблю.
      Перецвіли жнива на сході,
      І тільки осінь жінці годить.
      В холодні листопадні днини
      Дарує сонячні жоржини.

      Приспів
      Не відцвітай, її жоржино,
      Щоб не було на серці зимно.
      У долі є козирна карта,
      Бо кожна жінка щастя варта!

      2016р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Сирітка з Ніжина
      Красива, сонячна,
      лише б радіти.
      Згубила в соняхах
      строкате літо,
      зелені кульчики,
      немов ліщина.
      Сама ще дівчинка,
      а Бог дав сина.
      Гойдала, ніжила,
      латала льолі,
      сирітка з Ніжина,
      біднота гола.
      На серці - сіра мла
      в лиху годину.
      Про щастя мріяла -
      коханий кинув.
      Безсоння каменем
      у дні пророчі.
      В синочка мамині
      небесні очі.
      Піднятись на крило
      вдалося з віком,
      та долі не було
      без чоловіка.
      Душа - глибокий став,
      прудка, мов голка.
      На сході воював
      її Миколка.
      Ряснів і опадав
      цвіт на калині...
      Криваві опади.
      "Ой, сину, сину!"
      Мадонні молиться,
      а хижа осінь
      по всіх околицях
      смереки носить,
      віночки-горецвіт.
      У чому ж винні!?
      Її блакитний світ
      у домовині!
      Гойдала, ніжила,
      латала льолі,
      сирітка з Ніжина,
      біднота гола...

      2018 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    329. Дністер
      Над плесами Дністра величні Товтри
      Ховають у габі сліди епох.
      Поділля золоте чарує вкотре,
      Цнотливі береги пильнує Бог.
      Роздмухує вітрець багаття літа
      Ранковій прохолоді впротиріч.
      Спадає з гір смарагдова палітра
      Терновою хустиною зі пліч.

      Приспів:
      Дністер, Дністер - ріка джерельна.
      Даруй з роси ковток натхнення!
      Неси життя цілющі хвилі
      У дивовижні дні щасливі

      Полощуть бусли крила-парасолі
      На верховині в сонячних ставках.
      Бринить любов на перехресті волі.
      І їй ніхто не зрадить у віках.
      Країну мрій, ріки потоки сині,
      Я на поталу лиху не віддам!
      Тече Дністер у славній Україні
      дорогою надії в скельний храм!

      2016р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Космічна бабця
      Стара бабуся (поліклінік жертва)
      Застрягла у приймальні терапевта.

      - У Вас аналізи у нормі, бабцю.
      І серце, ніби виповнилось двадцять.
      Здоровим людям не потрібні ліки.
      Хоч відправляй у космос, - каже лікар.
      Зраділа бабця:
      - Часу я не гаю!
      Давно у космос на мітлі літаю.
      І робот, синку, он дивись - на спині,
      а гуманоїди насправді - сині.
      Весь посуд переб’ють, а після чаю
      собі й мені у чарки наливають.
      Ще докторе, ті сині б’ються зранку,
      тож випишіть касторку й валер’янку.
      Мені в аптеці не дали вже вчора,
      послали в космос!
      - Ви, що бабцю... хвора!?

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. На море
      - Набридли, любий, будні,
      Поїдемо на море.
      Шовкові сняться руни
      Чарівного Босфору.
      За хвилькою ще хвиля
      У філіжанці срібній.
      Розляжусь, як богиня,
      Ти - падишахом, рідний.
      На теплім узбережжі
      Лазурні краєвиди.
      Покірна без одежі,
      Прекрасна, мов Ісіда,
      На пляжі золотому
      Приємно знемагати.
      Не схочеться додому
      В Козару повертатись.
      Кохати стану п'янко,
      Розніжено, медово!
      - Я б залюбки, Тетянко,
      Але ж у нас Корова!
      Свиней і птиці швора.
      Города - соток двадцять.
      Для селянина море,
      як тундра для китайця.
      Тож збігай до сусіда,
      Скупайся у грабарці
      Бо теж мені Ісіда -
      Сто сорок без куфайки!

      (грабарка - копанка)

      2018р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Коли розлучаються двоє
      Під укіс літо тисне педалі
      в баритоновий рокіт грози…
      Безпросвітня мара. На вокзалі
      ні душі... Ні троянд, ні сльози.

      Сірі постаті на видноколі,
      Крапля туги у цівці дощу.
      Рейки вільні, відіграні ролі.
      Не вагайся... Не бійсь... Відпущу...

      Хто зневірився - небо не просить
      воскресити минуле. Давно
      не тримаюсь за марево. Досить
      ткати з ветхої пряжі рядно.

      Кане в Лету осмута. Жалобний
      віднайдеться, що спалить альбом.
      В судний день не обілиться жодний,
      тож каміння збирати обом.

      Не приборкати біль норовливий.
      Щухне злива - себе не втрачай.
      Відболить, чи згадаєш? Щасливо...
      Потяг сліз не чекає... Прощай...

      2017р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    333. Бузкове щастя
      I
      Бузок рожевий, білий, пурпуровий
      Розлогі грона цвіту розпустив.
      Не хмур, моя кохана, чорні брови,
      Тебе ніхто так міцно не любив.
      Голубить сонце мальовничі луки
      І трави у смарагдовій парчі.
      Не говори ніколи про розлуку,
      Твоя любов на відстані душі.

      Приспів

      Весняна мить п’янить, як сон дурманний,
      Несправжній діамант у долі не проси.
      Хоча бузкове щастя швидко в’яне?
      Світ божеволіє від Божої краси!

      II

      Настане інший день - бузок роскішний
      Додолу пелюстками опаде.
      Поглянеш в далечінь - червоні вишні
      Осяють, люба, личко молоде.
      Біжи назустріч сонцю полум’яно,
      Теплом зігріта квітко чарівна.
      Кохай! Звучить мелодія вінчально?
      Допоки в серці ще звучить струна!

      2016р.







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Егоїст
      В рідне селище Корчі
      Син заїхав по харчі.
      Тож поклали в сумку
      Кролика та курку,
      Качку, гуску, шинку,
      І пузату диньку.
      Баночку сметани,
      різні марципани.
      сиру, ковбаси кілець.

      «Що?! Всього лоток яєць?
      Кури не несуться?
      Трухане - поб'ються!
      Це вам не котлети!
      Заверніть в газети,
      Пильно гляньте, мамо,
      Щось поклажі мало?
      Що? Забули сало?
      Ви мене дістали!
      Як тут будеш ситим?
      Досить говорити
      Про своє коліно,
      Утрамбуйте щільно,
      Щоб вмістити пляшку.
      Ні, не буде тяжко!
      Дайте невеличку
      Та несіть заничку.
      Не діждешся й хрону,
      Хоч не їдь додому!
      Покладіть ще меду,
      Яблука не треба!
      Потовчете яйця,
      Блискавку не вдасться
      Застібнуть напевно..
      Ось і так щоденно.
      Ворушіться швидше,
      Стежкою в Ставище
      Довго шкутильгати!

      Співчуває мати:
      «Важко без машини».

      «Мамо, спрямте спину,
      Замотайте ногу
      І гайда в дорогу».

      Син не переймався,
      Татко хоч не Тайсон,
      Призвіще - Бамбула,
      Ще допре баула.

      Хто, скажіть, у тому винен.
      Що в батьків така дитина?
      Зліпиш із черствого тіста -
      Будеш мати егоїста!
      2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Провокатор
      Подала у суд дружина
      Та й на чоловіка.
      "Б'є, - жаліється, - скотина!
      Вся розпухла пика".

      Пан суддя її питає:
      "За що потерпіла?"
      "Не второпаю, кохаю...
      З Толіком сиділа.
      Випили на брудершафт,
      Цьомнулися сухо,
      А мій вилупок і кат
      Зацідив у вухо!
      Суп варила. До сусіда
      Вбігла за горохом.
      Мій дурко усе провідав,
      Підбив ліве око!
      Напросився кум Давид
      Зарубати курку,
      Йолоп із ножем біжить,
      Як дурбелик з дурки!
      А на тій неділі, пане,
      В'юшив падло в рило,
      Лиш тому, шо до Степана
      На масаж ходила.
      Сторожу несла харчо,
      Ляпнула на блузку.
      Присягаюсь! Нi за що
      З носа пустив юшку!
      Однокласник раз в сто років
      Запросив на каву.
      Хтось доніс... Я була в шоці,
      З тих пір шепелявлю!
      І даю, і наливаю,
      Чищу дім й корита!
      Ваша честь, сама не знаю
      За що була бита!"
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Додому
      Додому я їду, на кожній зупинці
      на крок наближаюсь до райських воріт,
      де в’ється лоза в небеса по драбинці,
      Немов материнських очей малахіт.

      Захмарило далеч... Старенька маршрутка
      таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
      За мокрим вікном килимком незабудки,
      на ситечку поля красується мак.

      Будинки сучасні, біленькі хатини
      обабіч дороги в мережці садів.
      Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
      тріпоче розрада на розі вітрів.

      За лісом ріка - таємниця дитяча,
      де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
      Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
      пульсує у скронях повітря живе.

      Нарешті кінцева, розчулення миті,
      ще без парасолі, хоч літо дощить.
      А райські ворота на засув закриті,
      ніхто не озветься, лиш явір шумить.

      Заходжу до хати, там пустка, неначе
      ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
      О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
      То скрапує дощ із черешень і слив.

      Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
      Промчалися чвалом літа вороні.
      В старечій долонці смородина спіла.
      Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

      2018р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    337. Лабіринтами
      Лабіринтами темними ти блукав,
      А над виходом хмари нависли.
      Навесні білоцвіт - ще не яблука…
      Час покаже - солодкі, чи кислі.
      Може, груша за яблуко ліпша,
      Та від неї, бува, терпнуть губи.
      Зайвих слів не зрони, впала тиша,
      Хто не знайде - ніколи не згубить.
      Ти тримаєш у шафі скелета,
      Я його пирогами годую.
      Загортаюсь у в’язаний светр,
      наче в сірий туман мерзла туя.

      2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Пишна вистава
      На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
      І ведучій відгукнулась із душком котлета.
      А у полі - ні тополі, жодної копиці.
      Ніде справити потребу головній артистці.
      За машиною присіла, глузду ризик вартий,
      А водій агітбригади був мастак на жарти.
      Навіть хто зівав - заплескав фабулі вистави,
      Бо кепкуп завів двигун і рушив різко вправо.
      Ще такого свисту, «браво» зроду не бувало!
      Животи понадривали, в буряки наклали!
      Пліткували аж в райцентрі ледве не щоденно,
      Що принади у артистки майже на півсцени.
      На цей раз жартун заядлий не чекав на помсту,
      Бо найдужче реготав там голова колгоспу!
      Телефонував на ферму, ото була втіха!
      «По міндобривам відбій - гній тут сам приїхав!»

      2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Куріпка та Кречет
      Птиця птиці говорила:
      "Ти, Куріпко, рябокрила.
      У степу твоє сідельце.
      В небесах ширяє птах.
      І не чорний, і не сірий,
      та йому нема довіри.
      За оперенням лебідки
      часто криється хижак.
      Він тобі замулить очі,
      поневолити захоче.
      Той, кому заприсяглася
      у вересових кущах,
      з тебе погляду не зводить.
      Де струмочка тихі води,
      заростями тамариску
      ти водитимеш курчат."

      До поради дуже рідко
      прислухалася Куріпка.
      ЇЇ мрії конюшинні -
      неабиякі чудні.
      В серці тільки білий Кречет,
      він щодня до неї крекче.
      Кличе: «Кьяк, як буде добре
      у казковій стороні».

      Бачить зорі світанкові,
      крила сповнені любові,
      сонця ладанку коштовну,
      хмар весільні кольори.
      Пролетіла кілька кроків,
      впала в ковилі високій,
      а злетіла... Сокіл вдарив
      дзьобом, кігтями згори!

      Що з того, що говорила:
      "Ти, Куріпко, рябокрила.
      У степу твоє сідельце.
      В небесах ширяє птах.
      І не чорний, і не сірий,
      та йому нема довіри.
      За оперенням лебідки
      часто криється хижак!»

      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Слова самi поети!
      Слова самі поети! І не тільки ті,
      які лоскочуть пестощами серце хтиве.
      Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
      ведуть у морок пекла душі кам"яні.
      Немилозвучні, горді, грішні та святі,
      банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
      скупі та вимучені, мудрістю пророчі.
      Що викарбовують навічно на хресті!
      Чи Ви про ті слова, що манною мені
      насипались з небес у трепетні долоні?
      Про каяття, що на могилі сльози ронить,
      уміє плакати у батька на плечі?
      Медових! Райдужних! Піднесених, таких
      вітрильних, емоційно-зрощенних коханням,
      які спроможні зрушити мовчання
      і божевілля відчаю? Як хліб простих,
      як шамотять ліси, пшениця степова
      до сонця, до роси живої благодати.
      Зворушливі слова, що промовляє мати -
      молитвою, любов"ю сповнені слова!

      2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Скипень безсоння
      Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
      зрощують ніч, на годиннику - вічність.
      Тиша незаймана, пугач не зойкає,
      небу блаженному стулює вічі.
      Спи, відпочинь, заколисує затишно.
      Котиться хвилею тінь некваплива.
      Пасма думок, ніби спутана зачіска,
      гребнем розпутати їх неможливо.
      Відліки часу перлинами падають
      в скриню Пандори. Не зрониш ні слова,
      Світе, до мене розрадою... Згадую...
      На Божій митниці - позачергова.

      2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. У батька очi волошковi...
      У батька очі волошкові.
      Таким ще синім льон цвіте.
      Він гарним був, повір на слові,
      І серце чуйне - золоте.
      Бувало залунає пісня -
      Леліють сльози на очах.
      Любив борщі і юшку пісну,
      Гриби збирати у лісах.
      Рибалити, на вудку часом
      Дзеркальний короп попадавсь.
      Завжди був рибний день, а м'ясо -
      На свято. Чиста, як вода
      Була душа прозора в тата,
      Хоч інколи міцне слівце
      Умів, для ясності, додати,
      Бо ненавидів над усе
      Брехню і лінощі, нехлюйство.
      Сам збудував сарай і дім.
      Садиба потопала в буйстві
      Бузку і яблуках Налив.
      Родинно, затишно, синиці
      Гніздечка вили з року в рік.
      Півони, мальви, чорнобривці.
      Трави покоси край доріг.
      Чудовим був, повір на слові,
      І серце дійсно - золоте!
      У батька очі волошкові,
      Таким ще синім льон цвіте.

      2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    343. Оплакую літа...
      Оплакую літа,
      вдивляючись у далечінь,
      де янгола перо
      край неба простяглося.
      Лелечі береги,
      наяди млосних сновидінь,
      за дзвонами краси
      ховають сіру осінь.
      Засмаглі горілиць,
      з роси покошені жита,
      і не віщує птах
      земних щедрот для тіла.
      На пасіці життя
      в шпарину серця, золота
      маленька бджілка, мов
      у вулик залетіла.

      2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    344. Хуртеча
      Димарями кіпоть синя -
      лютий курить люльку.
      У вервечці хмаровиння
      Привид-Місяць гулькнув.
      Сніговиця чепуриться,
      пудрить осокори.
      Свитка з вовни, білолиця,
      кульчики прозорі.
      Замітає слід глибокий
      від порога хати.
      Відлітає гордий Сокіл
      з Вітром воювати.
      У долонях біль не тане,
      попрощались хутко.
      Обійняв мене в останнє
      без жалю і смутку...

      2018 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    345. Терпіння
      Равликом літо у тихе містечко,
      сонце у небі ятрить, наче рана.
      Вийде старенька кудись недалечко,
      зблідне... З кишені пігулки дістане.
      Знову голками кольнуло. Присіла...
      Змалку терпляча, навіщо лякати
      добрих сусідів. Піднятись несила,
      зціпивши зуби, поволі до хати.
      Важко... В минулому спогади босі,
      вража війна і голодні судоми.
      Долі сирітської сиві покоси
      пилом на коси і тугою в домі.
      Смерті дивилась у вічі затято.
      В погріб упала, торік Бог дав сили
      вибратись… Лячно померти й лежати
      день, може, тиждень... Губу прикусила...
      Стежка вузенька ще не пиріями.
      На бузині парасолі розлогі
      вкрилися цвітом задушливо-пряним.
      Ластівки низько - на дощ, чи на сльози...

      2018 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    346. Світоч душі
      Тільки світла душа колискові співає,
      Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
      Небу вдячно вклоняється, батьківській ниві,
      Материнським теплом гріє думи тужливі.

      Хай у кожній родині кохання не згасне,
      Оченята дітей випромінюють щастя.
      Щиросердно і дзвінко звучить на Поліссі
      Кришталева душа української пісні!

      2018 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. За хвилину до...
      За хвилину до щастя його обійми,
      Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
      Ще далеко до розбрату, чвар і пітьми,
      Ще не ділиться навпіл ні небо, ні поле.

      За хвилину до болю його обійми.
      Світ не знатиме смутку, а горе спіткає.
      На підошвах нескорених - попіл війни,
      Повна копанка жовчі між адом та раєм.

      І тоді, коли янгол затулить крильми,
      Гостра куля свинцю не шукатиме жертви.
      За хвилину до плачу його обійми,
      За хвилину до щастя, до болю, до смерті.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Ясеневий Романiв
      На поліській землі,
      Де в росі спориші,
      Черешневі сади та жоржини,
      Там містечко моє,
      Там душа виграє
      І в обійми Романова лине.

      Зупинюся на мить,
      Бо повітря п"янить.
      Чути спів солов"їної мови.
      Тиха річка Лісна,
      Поколінь дивина,
      Губить слід у зеленій діброві.

      Приспів
      Назавжди у душі полум’яній
      Ясеневий пісенний Романів,
      Неозора блакить голубина,
      Мальовнича свята Батьківщина.

      Пропливають роки,
      А мої земляки
      Бережуть, як зіницю, Романів.
      За сердечне тепло
      За натхнення крило
      Вам уклін, мої романівчани.

      На весь світ прославляй
      Рідний батьківський край,
      Одягай вишиванки святкові.
      Хай містечко моє
      Зі джерел воду п’є,
      Вічно житиме в щасті й любові.

      2013 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Оболонь
      Зачарована чайка на куполі вежі
      зосередила погляд у срібну бистрінь.
      Легіт ніжно гребінкою хвильку мережить,
      в тиховоддя пірнає, шукаючи тінь.

      Береги обрамляє пісочок гарячий,
      стелить руни м’які під галузки кущів.
      В дерев’яному човнику літо рибачить,
      З рук годує мастиркою щук, судаків.

      Помаранчеве сонце шкварчить на пательні,
      спрагло воду п’є небо з Дніпровських долонь.
      Розпустилися дреди вербичок зелених.
      Вудить на мілководді мальків Оболонь.

      2017 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. мурка

      (байка)

      Вбігла Мурка у сільраду
      до Маркіза на нараду.
      "Кажуть звірі волохаті,
      що проліз ти в депутати.
      Тож по дружбі, - гне лінійку,
      недолуга вередійка.
      Як візьмеш у референти,
      будеш мати дивіденди,
      не втомлюсь тобі мурликать."
      Кіт нервово нявкнув: "Тихо!
      Є маленька заковика.
      Не тобі, мені на лихо
      на посаду, кицю, квота.
      Вовк дасть згоду - я не проти.
      Лосі, олені згодяться,
      будеш прибирати в зайця."
      Опустила кішка вуха:
      "Задовбала гуртовуха.
      Не беруть у референти
      і не платять аліменти."

      Про мораль подумай, кішко:
      спершу - РАГС, а після - ліжко.

      2016р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Дiєта
      Подруги зустрілися, не бачились давненько.
      Перша в тілі, друга – ні, як свічечка тоненька.
      — Як вдалося похудати? - запитала статна.
      — Темпераментний мужчина і дієта знатна.
      Необхідно і твоєму сісти на дієту,
      — А для м'язів не зашкодить? Я кажу про «Это».
      — Не зашкодить! Твій, як завше, шлунок набиває.
      Мій не палить і не п'є й "Камасутру" знає.

      Намотала все на вуса пишка про дієти,
      Стало соромно, що любить смажені котлети.
      Як вечерю готувала, подругу згадала.
      Можна дійсно обійтися без горілки й сала.
      Чоловік прийшов голодний, з'їв би навіть вовка.
      — Любий, зараз, почастую!
      — Ой, яка ж ти ловка!
      От за що тебе кохаю!
      — Невже за котлети?!

      Насторожено дружина почала з дієти:
      — Я сьогодні випадково подругу зустріла.
      Тася каже, щоб петрушки я побільше їла…

      Розказала про корисне, він з-під лоба косить,
      В миску глянув:
      — Як світ Божий таких дурнів носить!?
      Бутерброд і чашку кави вранці тільки бачив.
      Міг би випити сьогодні, - чоловік зазначив
      Ради неї в барі кинув свого кума Ваську,
      А вона мені патяка, що зустріла Таську.
      Їж сама пучок петрушки з азіатським рисом.
      Дай борщу, цибулі сала! Чуєш, стара крисо!

      Жінка плаче.
      — Може, хрону, щоб застряг у носі,
      Коли ти не розумієш про дієти й досі.


      2009р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Травнева пiсня
      Чарівний краю неозорий,
      Омріяних земель кришталь!
      Гойдають світлі осокори
      Яскраву сонця пектораль.

      В багатті всесвіту прадавнім
      Жарини благодатних днів.
      За обрієм травневі лані
      Розносять вітру тихий спів.

      Цвіт анемонів мох зелений
      Вкриває ситцем запашним.
      Долоні простягають клени,
      Птахи вальсують. Поміж нив

      Струмує ніжність швидкоплинна
      З царин росою на жита.
      То хлібосольна Україна
      Любов'ю в серці пророста!


      2016р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. А хто казав…
      А хто казав,
      що буде легко!
      Спокутуй гріх
      за пестощі життя.
      На серці янгол,
      Бог - далеко,
      світ у зіницях,
      золотко, ти - я.
      Молозиво -
      ковток жасмину,
      коліна стерті -
      ходунки, тримайсь!
      Упав - не плач,
      іще не зимно.
      Літак у небі.
      Списаний трамвай
      везе настій
      валеріани.
      Кінцева незабаром…
      Скільки ще
      зупинок болю,
      як не стане?
      У ступці вічність
      літечка товче.

      2017 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Райські яблучка
      Попід вербами несе ріка
      спогадів горнятко.
      На порозі хати дівчинка
      бавить кошенятко.
      В неслухняних кучерях реп’ях,
      бісик в оченятах
      наглядає, як в амброзіях
      возяться курчата.
      Від жаливи щемні пухирці,
      зідрані коліна.
      Крапля сонця - бедрик по руці…
      Щастя горобине.
      День крихкий у небесах ряснів
      посмішкою мами.
      Переливами пташиний спів
      лився над ланами.
      Золотою охрою листва
      обрамляла віти.
      Пелюсткові батьківські слова
      відголоском літа.
      Журавель в дорогу спонукав
      полохливу осінь.
      Смак дитинства - райські яблучка
      на губах ще й досі...

      2016 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Черниця
      Не таким Ти створив, Боже, світ,
      Що сусідує поряд із нами.
      Смоківниця пуста - їй услід,
      А вона - соловейком у храмі.

      Літургія, пшенична кутя,
      Біле поле марун - її кредо.
      Хтось сповна брав з амбару життя,
      А вона - покладалась на Небо.

      Хтось розштовхував ліктями всіх,
      Шкуру змія здираючи з себе.
      А вона - йшла рікою у брід
      По розбурханій хвилі до Неба.

      Де ті блазні, що пили з ковша
      Медовуху туманного щастя.
      Лиш її світанкова душа
      В Божім небі ніколи не згасне!

      2017 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    356. А любов, як сонечко
      http://makrus-studio.com/node/1382

      I
      Не журися, не тужи, донечко, зарання,
      Що прийшло в рожеві сни неземне кохання.
      Справжні почуття не сон, а до серця - дверці.
      Хто чекає на любов, той її діждеться.

      Приспів
      А любов, як сонечко, блисне поміж хмар,
      Покохати, донечко, то - небесний дар.
      Покохати, донечко, в човнику пливти
      З берега до берега в зоряні світи.

      ІІ
      Не журися, не тужи, посміхнись весняно,
      Буде важко на душі, потім перестане.
      Справжні почуття не сон - сповнені вітрила,
      Вітер висушить сльозу, доню моя мила.

      ІІІ
      Не журися, не тужи - помолись, дитино,
      Та не рви своє життя на дві половини.
      Справжні почуття не сон - а фата вінчальна,
      Яблуко на двох одне - вірність, сподівання.




      2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Лелека
      У блакиті лелека біла
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Нехай, нехай...

      В низині мапа долі степом,
      річка злетів, багно падінь,
      сітка чорних доріг. Лелекам -
      уготована голубінь.

      Птах занурюється в нетлінно
      льоноцвітно-безмежну шаль.
      Пахне зливою, вітром, сіном
      синьоока його душа.

      Що тілесне - вода і кості
      з плоті сонця, землі, роси.
      Для пір’їни Бог на погості
      не встановлює терези.

      2017 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Накануне...
      Накануне он приснился… Что ж теперь?
      Приоткрыть роллеты неба в прошлое?
      На столе, тоской наполненный, фужер,
      За окном зимы холодной крошево.
      Не ждала, прости! Джоконда тех времен
      не смогла бы скрыть улыбку тайную.
      Возмужал...В смятении...С цветами он,
      и как прежде, пахнет свежей мятою.
      За растерянной улыбкой грусти тень
      (мой скиталец прячет душу в проруби).
      Где не увядает нежности сирень,
      на балконе чувств воркуют голуби!
      Снова громко говорит про Эверест,
      изумруды северные. Даль моя!
      Никогда бы не снесла свой тяжкий крест
      сквозь пургу, пустыню ожидания,
      если б не любила. Сердцем не божись!
      Не болит, не стонет, молча молится.
      Мой рассвет, закат, затерянная жизнь,
      не прикрытая слеза на пол-лица.

      2017 г.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Вечорова
      Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
      Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
      У намистинах зорецвітна матіола.
      Пурпурне небо ще не піниться довкола,
      ховає сонце, мов червінець у панчоху.
      Густіє небосхил, зі глибини потроху
      спливають де-не-де сріблясті квасолини.
      На зморенім коні мрійливо вечір лине.
      Нашвидкуруч ніч одягає темну тогу,
      збираючи важкі валізи у дорогу.
      Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.
      На повні груди літо дихає у полі
      парфумами землі, ванільними, терпкими,
      присвячує Всевишньому натхнені рими.
      Пора й мені молитися, на серці втішно -
      ніщо не стане поміж мною й небом вічним!

      2016 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Помолись за мене
      http://makrus-studio.com/node/1371

      Помолись за мене, матінко, сльозами.
      Світанковою зорею підведись,
      На коліна опустись під образами,
      Чистим, щирим серцем Богу помолись.

      Я не вмію так, як ти, молитись,
      Досі праведні звертання не знайшла,
      Де мені, таким словам навчитись,
      Щоб моя молитва до небес дійшла?

      Як за себе грішну Бога попросити?
      Зачерствіле серце болем не щемить.
      Виплакані сльози важко відродити,
      Мертвого зерна землі не воскресить.

      Помолись за мене, засвіти лампаду,
      Чи, принаймні, свічку, тільки засвіти,
      Відведи, матусю, покарання, зраду,
      Адже так за мене зможеш тільки ти.

      слова - 2006р. музика - 2014р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Слава Україні!
      І
      Буремний схід стужавів, посивів,
      На териконах ранами садніє.
      Нестерпний біль сльозами матерів
      У чорних домовинах безнадії.
      Де правда, де – олжа… Як розсудить?
      Ти на чиєму боці, любий сину?
      Чи поховатися у норах від біди,
      Чи мужньо боронити Батьківщину?

      Приспів
      Молися за країну, сину!
      Славетну, вільну, хлібосільну,
      Миролюбиву, життєдайну,
      За рідну землю Богом дану.
      Своїх дітей, онуків, сину,
      Навчи любити Батьківщину.
      Хай буде шаною в родині
      Одвічне: «Слава Україні!»

      ІІ
      Гуртуймося, брати, пліч-о-пліч ми,
      Бо сила духу в єдності й любові.
      Нам розбрату не треба ми за мир!
      За чисте небо, зорі світанкові.
      Збудуємо вселенський Божий храм
      У кожнім домі, в кожнім серці, сину!
      Ніколи не дозволим ворогам
      Перетворити край наш на руїну!


      2016р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Люлі-люленьки
      Присвячується моєму братику...

      Люлі-люленьки, нам Борисика
      Заколисує сива вишенька.
      Не натішились ясним сонечком,
      Горе вдерлося у віконечко.
      Рідну лялечку Бог у рай забрав,
      Янгол матінці сльози витирав.
      Люлі-люленьки, Боже борони…
      Над могилкою чорні ворони.
      В серці матері – туги віхола,
      В грудях - молоко ще не висохло…

      2016 р.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Стежка мамина
      Стежка мамина квітами встелена…
      Вмить життя обірвалось на слові.
      На соснові вінки горе згорблене
      пов’язало хустини тернові.

      Свічі хилять голівки над коливом,
      дзвін виплескує звуки гортанні,
      відчайдушно Всевишнього молимо:
      «Вічний спокій рабі Божій Ганні».

      Сліз не випече сонце у повені,
      лиш обпалить гвоздики криваві.
      Упокой її душу знеболену
      у небеснім саду, Боже правий.

      Панахидно, скорботно, у тузі я,
      в судний день червень смертю не гребав.
      Нині стежка до мами - ілюзія...
      Біла риска на маківці неба.

      2016 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Лісовий масив
      На Лісовому гарно, Боже ж мій!
      Пахтять каштани - свічечки крислаті.
      Хай заздрить Дерибасівська, Бродвей
      кубельцю київських "аристократів".

      Киянин мирно в комунальці жив,
      та згодом дочекалися вказівки
      переселитись з центру на масив
      в бетонові багатоповерхівки
      у недоторканий сосновий ліс,
      окрасу міста, затишок природи.
      Хоч марився Андріївський узвіз,
      ми не втрачали слушної нагоди
      зібратися гуртом у вихідні.
      Хто ніс півлітру, хто - бідони квасу.
      Розводили багаття і на пні
      на шампури нанизували м’ясо.
      Чадило на Троєщенське село,
      дим виїдав яскраві очі неба.
      Бомжів і наркоманів не було,
      у штучнім кайфі не було потреби.
      Пісні лунали, грали в бадмінтон,
      лупили м’яч в березові ворота.
      Той ліс гудів, як вулик, ніби сон...
      А зараз… І сусід не знає, хто ти.

      За далиною літ життя моє
      враз утекло, та мало що змінилось.
      Під вікнами зозуленька кує,
      пташиний рід витьохкує так мило.
      У нічку зоряну медовий гай
      в ожині темній цвіркунів голубить.
      Та по масиву пізно не гуляй...
      Я прогулялась... Вибили всі зуби!

      2014 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Бiлий вельон
      Ссилка на пісню:
      http://makrus-studio.com/node/1317


      Сохнуть верби молоді,
      за дощами бідкають,
      білий вельон по воді
      закружляв лебідкою.
      У блакиті рушники.
      За ставком, під вишнею,
      не примарилось таки,
      цілувався з іншою.

      Спраглий серпень свідком був
      ніжності та злагоди.
      Як же швидко ти забув
      смак суниці-ягоди.
      Білий вельон по воді
      долею невтішною.
      Заручились, а тоді -
      поділила з іншою.

      Чом не тоне вельон-біль
      відчаю, неспокою.
      Хай на нього звідусіль
      позлітають соколи,
      розпочнеться буревій,
      захлисне у вирвищі.
      Як тебе, коханий мій,
      з мого серця вирвати.

      2013 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    366. Перевтілення
      Мій вітер на задвірках
      ублажав химер,
      і вештався гульвіса
      перекотиполем.
      А я на ярмарці думок
      боролась з болем.
      Вціліла... Постріл...
      Амазонка відтепер.

      2013р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    367. Гопачок від «Росави»
      На Романівськім довкіллі
      Надривається струна,
      Водограєм на весіллі
      Ллється пісня чарівна
      Зупинити пісню важко,
      Бо вона дзвінка, легка,
      Б’ється в грудях, наче пташка,
      Витинає гопака.

      Приспів

      Запросили на свято «Росавочку»,
      Заспіваємо вам веселяночку.
      Хай радіють усі,
      Босоніж по росі
      Танцюватимемо до світаннячка.

      Лине втіха безупинно
      До небес у літній день.
      Підхопив дідок дівчину –
      Затанцює навіть пень.
      Скачуть бабці, ніби юні,
      Молодь теж пішла в танок.
      Всі уміють в Україні
      Танцювати гопачок.

      Приспів

      Запросили на свято «Росавочку»,
      Заспіваємо вам веселяночку.
      Хай радіють усі,
      Босоніж по росі
      Танцюватимемо до світаннячка.

      2014 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    368. Метелик
      Чутлива, щедра змалечку,
      не пустоцвітна лялечка,
      у будь-кого спитай
      хто заздрив, потай зраджував,
      розбещував, не згадував,
      возив у пекло, рай.
      Все пурхала метеликом
      у мареві за келихом
      пекельного вина.
      Не встигла схаменутися,
      негода каламутиться…
      Лишилася одна
      із думами рукописів.
      Життя давало ляпасів
      зненацька, як на зло.
      Гірка біда на вилиці,
      душа шукала милиці,
      а милиць не було.

      2016 р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Різдвяне
      Розпрягає білих оленів
      на дворі Різдвяна ніч.
      В домі образи намолені
      на полиці серед свіч.
      Пахне цитрусами, хвоєю,
      пирогами, мигдалем.
      Місяць - срібною підковою,
      зорі - личка хризантем
      в полі неба позолотою.
      Замилуєшся... Різдво
      таїнством, любов’ю, цнотою,
      на шибках мереживом.
      У серцях панує злагода,
      світ молитву промовля.
      Чуйно тулиться до Господа
      несповитим немовлям.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Ви пробачте мені...
      Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
      Недосяжні бажання, нестримні слова,
      За шаленість думок, непідкупну розмову.
      Ще жива… Ще жива…

      За безсоння важке і світанки строкаті,
      Недовіру та віру сліпу водночас,
      Променевий розмай, полинові утрати.
      Ще молюся за вас…

      За кохання хмільне і колодязні зливи,
      Яблуневих садів сивочолі літа,
      За вибоїни в серці, за ночі зрадливі.
      Несвята… Несвята…

      За жагу до життя і опалені крила,
      Безнадії самотньої присмак жалЮ,
      За натхнення, що в пісню з душі перелила.
      Ще люблю… Ще люблю…

      2016 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    371. Зимова елегія
      В лисої зими
      на вустах застуда.
      Поскликали ніч
      круки звідусіль.
      Не казав Господь,
      що надалі буде,
      і ніхто не знав,
      де подіти біль.
      Небо надягло
      темні окуляри,
      місяця лице
      губиться в пітьмі.
      Морозно… За склом
      сад весною марить,
      знемагає сон.
      В зоряній корчмі
      палить люльку сум,
      фуга шаленіє,
      розбрат вітровий
      засніжив зеніт.
      Тільки у душі
      повнилась надія,
      від любові зрів
      черемшини цвіт.

      2016 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Мамине подвір’я
      І
      Мамі не хочеться жити у місті -
      Рідна земля і на старість опора.
      Тоне в бузку невеличке обійстя,
      Хата, садок і криничка прозора.
      Руки спрацьовані, а у домівці -
      Затишку, світлу відчинені двері.
      Спів солов’їний рве душу сопілці,
      Мамі вклоняються горді гербери.

      Приспів
      Огортає ніжністю мене
      Мамине подвір’я зоряне,
      Задушевне, лагідне,
      Наче серце мамине.

      ІІ
      Мамі всміхаються айстри, лілеї,
      Пишні троянди, малина за плотом.
      Пахне подвір’я у мами моєї
      М’ятою, ладаном. Як меду соти,
      Зорі на куполі синім церковнім.
      Гляне у небо – відразу засяє.
      Тепло на серці і місяць у повні
      Дихає маминим яблучним раєм.

      2016 р.


      ""

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    373. Потяг в небо
      Витає істини зола
      над сьогоденням.
      Без Бога якось прожила…
      І Він без мене,
      певно.
      Дотліла ватра, хмарна лють
      стриже покоси.
      З минулого листи не шлють
      в самотню осінь.
      Й досі
      із пустки діставать думки -
      приватна справа.
      Розсипалась на черепки?
      Чи Божа кара -
      старість?
      Краплини сонця по щоці
      стікають медом.
      Мабуть, у кожного в душі
      Шматочок неба.
      Треби
      скінчились… Яблуневий Спас
      омив кропилом.
      На потяг в небо на цей раз
      не запізнилась.
      Встигла.

      2014 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Парко…
      Грузло сонце у болоті хмар,
      Клен шугав сухі гелікоптери.
      Гайворонів невгамовне «кар»
      Дратівливо діяло на нерви.

      Прасувала спека-духота
      Залізниці довжелезні вуса,
      Місто мліло в неба на руках,
      Дихало смолою, пилом, дустом.

      Сполох вітру ледве роздував
      Порошні́ легені скверів, парків.
      Аритмічно тисячі литавр
      В серці відбивали: «Парко… Парко…»

      2014 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Круговерть
      В'яне світило хурмою
      на підвіконні небес.
      Вічність пливе наді мною
      привидом чорним… А десь
      сутінок губи червоні
      мочить в холодний кумис.
      Ще один день у безодню
      падає стрімко униз.

      2014 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Забувай
      Забувай колишній...
      Чом тобі не йметься
      канути у прірві
      зболеного серця?
      З помсти не крутила
      горе-ляльку Вуду,
      не колола очі
      тим, хто марно судить.
      Оминала річки
      кам'яні пороги,
      наковтавшись мулу,
      попри застороги.
      Гоїла судини...
      Згадки, ніби скельця,
      ріжуть по живому,
      як їм заманеться.
      А повіки стулиш,
      яблунева злива
      оповиє небо.
      Вільна та щаслива
      Птахою я лину
      на п'янку леваду.
      Ще червона рута,
      ще не чорна зрада.
      Та розлука студить
      почуття медові.
      Бач, душа заклякла
      на хресті любові.
      Лебедині крила
      в копанці глибокій…
      А ти знову лестиш,
      що я ще нівроку.

      2014 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Зцілення
      Нарешті цей морок
      за вікнами щез,
      Дощем на бруківці
      розсипався лунко.
      Зігрій теплим словом
      обіймами теж,
      Бо від божевілля
      нема порятунку.

      Для міста надії
      ще й досі чужа,
      Мізерна піщина
      у оці облуди.
      Тікаю від себе...
      І де ж та межа
      Терпіння, прозріння?
      Немає, не буде.

      Лиш мирна свіча
      нищить біль на льоту.
      А віра, надія,
      любов з аналою
      У діжку страждань
      ронить Божу сльозу.
      Хто хоче зцілитись,
      ходімо зі мною!

      2014 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    378. Образа
      Мовчиш...
      Кольчугою на плечі
      Лягає сум.
      Ковтаю сльози - не перечиш...
      А я втомилася від втечі
      Крамольних дум.
      Толочить жорнами свідомість
      Горнятко слів.
      Скулить образа в нашім домі,
      А дотик ніжності натомість
      Не захотів.
      Пекельний спогад, наче горе,
      Зриває дах.
      А хто ж тепер до себе горне
      Те доленосне, неповторне?
      В чужих руках
      Не перший ти і я не крайня
      У цій війні.
      Горять обітниці вінчальні,
      Сплакнув надією востаннє.
      Пробач мені...
      Погляну в очі... Де ти? Де ж це -
      Весни ключі?
      Розкрий повіки, стисле серце.
      Плесну любові у відерце
      Душі.

      2013 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Випадкова зустрiч
      Випадкова зустріч, випадкова,
      Та чомусь не в'яжеться розмова.
      Білий сніг і наче з неба манна,
      Чуйний поцілунок на прощання.

      Колись була твоєю, та на жаль,
      Напевно, не судилось бути разом.
      Зима гаптує білопінну шаль
      Яскравими паєтками і стразом.
      І спогади бурхливі. Зазвичай,
      Не ніч мости розводить - пароплави.
      Густіє серпантинний небокрай,
      Гірчить сльозою в філіжанці кави.
      Тебе не видно серед тих доріг,
      Якими мандрували. Бог зі мною.
      То падає душа у чистий сніг,
      То ранить пальці об колючу хвою.
      Зневірились в коханні, може, ні?
      Ще на губах не висохли зізнання.
      Тому до мене тулишся вві сні
      Так, ніби я твоя зоря остання.

      Випадкова зустріч, випадкова,
      Та чомусь не в'яжеться розмова.
      Білий сніг і наче з неба манна,
      Чуйний поцілунок на прощання.

      10.12.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    380. Каяття
      І
      Всесвіт запалив зірки -
      Божі свічі храмові.
      Розлетілись в черепки
      Мрії порцелянові.
      Горобина осінь п'є
      Із піали озера,
      А лиха біда твоє
      Серце заморозила.

      Приспів
      Скажи, чому печаль сумна
      У грудях крижаніє?
      Чи не твоя у тім вина,
      Що втрачена надія?
      Терпку сльозу без каяття
      Ніколи Бог не витре.
      Без каяття - пусте життя,
      Як без душі молитва.

      ІІ
      Світлий місяць в Терезах
      Чумакує простором.
      Кожна пташка в небесах
      Прославляє Господа.
      Щиросердно розчинись
      У молитві, горлице,
      Хто до Бога притуливсь -
      Швидко серцем гоїться.

      Приспів



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Кохай мене
      Чаклує тиха ніч навколо груші,
      бальзам нектару ллє у наші душі.
      Легке торкання теплої долоні
      блаженством відізвалося у скроні.
      Мелодія кохання в кожнім слові,
      у кожнім погляді зоря любові.
      Допоки нас Амур цілує в губи,
      намисто ніжності ми не розгубим.

      Приспів

      Кохай мене, як я тебе кохаю.
      В обіймах невблаганно плине час.
      Гніздечко наше називаю раєм,
      де зорепаду мить лише для нас.

      Бажання безупинно котить хвилі,
      воркуємо захоплені, щасливі -
      нас поєднало почуття гаряче.
      Чому ж, коханий, я від щастя плачу?
      Пахтить у серці білоцвіт жасмину.
      Моя нестримна радість - казка дивна.
      Безмежно вірю - зустріч не остання,
      бо ми удвох заручники кохання.

      Приспів

      2013 р.

      "http://www.playcast.ru/view/2982547/85a99b6ceb5c064e6606701c9548adcf8ccc53b5pl"

      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Вертатись додому
      Невже біля хати? не віриться, друже:
      Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
      А річечка спогадів серце замружить,
      Покотиться повінню у верболіз.

      Вертатись додому - не в гості на свято
      Поринути зором у ніжність бузку.
      Так хочеться юність свою наздогнати,
      Метеликом битись у хвіртку тремку.

      Стою оніміло, щокою тулюся
      До сивої яблуні: "Сестро, привіт!"
      Назустріч виходить старенька матуся
      З тугим оберемком зворушливих літ.

      Усмішка і сльози, як щастя і смута,
      Мов радість і біль, що в обіймах топлю.
      І мами слова, наче пісня забута,
      Святою водою на душу мою.

      2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    383. Прощание
      Сон одолеет, и ночь пряным ладаном
      Будет клубить миражи.
      Спи, моя радость, душа ненаглядная,
      Завтра научишься жить.

      Ангел согреет льняными одеждами,
      Станешь с собою в ладу.
      Беды разрушу я чувствами нежными
      И в бесконечность уйду.

      Стоит ли боль растворять в каждом шорохе
      Тем, кому время дано?
      Слышишь, настойчиво веткой черемухи
      Бьется надежда в окно?

      Что же ты смотришь пугливым воробышком?
      Вечность нельзя схоронить.
      Нежит душа разоренное гнездышко –
      Жизни тончайшую нить.

      2013 г.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Бузкова доля
      І
      Греблі золота струна
      непокоїть річку,
      закосичує весна
      молоду порічку.
      Обійняв тебе тремку,
      дорога, зваблива.
      Наздогнала у бузку
      пелюсткова злива.

      Приспів
      Допоки дощоцвіт не перестане,
      у пелюсткову ніжність відведи.
      Горнися до грудей моїх, кохана,
      І я тебе любитиму завжди.
      Засяє промінь у бузковій гущі,
      Торкнеться зачаровано лиця,
      а я тебе любитиму ще дужче,
      моя бузкова доле, все життя.

      ІІ
      Грає гребля, журавель
      у горі клекоче.
      Поцілунки - карамель
      Пристрасної ночі.
      Вітер пестить на льоту
      листячко зелене.
      Локони твої в бузку,
      мила наречена.

      Приспів

      ІІІ
      Скільки б не минуло літ,
      не забуду зроду
      запашний той білоцвіт
      і дівочу вроду.
      Обійму тебе тремку:
      "Рідна, ти щаслива?"
      Хай нас дожене в бузку
      пелюсткова злива.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Не отпущу
      По совести решил... Я поступила мудро,
      В рассвет на одинокой станции сойдя.
      Весенний ливень...Ветер туче треплет кудри,
      Вплетая жемчуг половодного дождя.

      Прости, что между нами дружба априори,
      Визиты в непогоду, речи ни о чем...
      И трудно разминуться в узком коридоре,
      Соприкоснувшись невзначай к плечу плечом.

      Скупой "привет" повиснет в сумерках прихожей,
      Промокший черный зонт - у стенки пауком.
      За сединою лет мне стал еще дороже
      Бездонно-грустный взгляд. Как в небе голубом

      Искать в нем солнца луч готова беспристрастно.
      Не отпущу! Хоть, плачь навзрыд, хоть душу режь!
      Под музыку дождя бегу я в платье красном
      По девственным лугам несбывшихся надежд.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    386. Дивна ніч
      Гуляє місяць в зорянім готелі,
      гвоздикою сузір'я на тарелі.
      У срібну чару наливає ніч ця
      терпкі, медові пахощі по вінця.

      Нічний володар дивного сопрано
      клавіатурить forte і piano
      на всі лади натхненно, віртуозно
      своїй улюблениці аrioso.

      І я закохана. Зайшлося скерцо
      грайливе, щойно випещене серце.
      Метеликом розніжилось у лоні
      твоїх долоней, ніби на осонні.

      2011 р.



      Переклад з української Світлани Груздєвої

      http://www.stihi.ru/2017/02/12/7428

      Гуляет месяц в звёздчатом отеле,
      Гвоздикою созвездье на тарели.
      Вино в ларце серебряном навечно
      Медовый аромат хранит по венчик.

      Ночной владелец дивного сопрано
      Клавиатурит forte и piano
      На все лады, легко и виртуозно
      Любимице единой, аrioso.

      Я тоже влюблена. Изныло в скерцо
      Игривое балованное сердце
      И мотыльково нежится в затоке
      Твоих ладоней, как на солнцепёке.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    387. Повінь
      Лукавила в житті чимало,
      Пішла важка на сповідь.
      Марію в очі цілувала,
      Бо Божа кара – совість.

      Посипались гріхи крамольні
      Сльозами на підлогу,
      Нема де дітись… Повно… Повінь…
      Увесь непотріб – Богу.

      Покаялась і відмолили.
      Пречиста у неділю.
      Та грішну душу не намилиш,
      Лише притрусиш сіллю.

      2011 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Прикута
      Барвінок обплітає викохані ружі,
      А сива жінка все одно невтішно тужить.
      Круки пообсідали трав’янисті луки
      Отам, де сіяла рясні думки на сході,
      Як соняхи, узяті небом на поруки,
      Зростали, тішили надіями… Та й годі…

      А нині лютий звір – навальна хуртовина
      Задубне серце і напризволяще кине
      Ті руки немічні і ноги неслухняні…
      Зненацька підкосив небогу на дорозі
      Не той пекучий біль,що в кров коліна ранить,
      А той, що із душі піднятися не в змозі.

      2011р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Омана
      Стелила зі суцвіть та трав
      шовкову постіль.
      Здавалось янгол завітав
      до неї в гості.
      На тишу впали тягарем
      звабливі крила.
      До щему проливним дощем
      заголосила.
      Душа – волаюча сурма
      в його долоні.
      Отямилась... Пітьма німа…
      Пір’їни чорні.

      2011 р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.41 | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Турботливий тато
      Треба швидко в дитсадочок одягатись Тані.
      Вже мала стоїть в чоботях, гольфі, сарафані.
      Одягнув на доню тато не одну кофтину,
      Щоб, не дай Бог, застудити дорогу дитину.
      Шубку з кролика, з ангори – теплі рукавички,
      Під вушанкою сховались навіть дві косички.
      Шарфом замотав кирпатий, тільки видно вії,
      Не страшні тепер малечі люті буревії.
      Вийшли з дому на дорогу… Змерзла бачить тато.
      Глянь, у доні ніжки голі. Де штанці? У хаті!

      2010 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Серенада
      І
      Відчиняй, кохана, двері,
      Вийди на нараду,
      Хоч сьогодні не вечеряв,
      Слухай серенаду.
      Не питай, дружино люба,
      Де мене носило,
      Тільки ти – моя голуба,
      Пташка сизокрила.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      ІІ
      Не ревнуй, твоя морока
      Підпирає ганок,
      Хоч шинкарка синьоока
      Наливає гарно.
      Нам сваритись – марні збитки,
      Золота, єдина,
      Люди брешуть, що сусідка
      «Наморгала» сина.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      ІІІ
      Подивись, у небі зграя
      Витинає гамми.
      Хай кумася пригощає
      Інших пирогами.
      Відчиняй, кохана, двері,
      Вийди на нараду,
      Хоч сьогодні не вечеряв,
      Слухай серенаду.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      2011 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Я – кремінь…
      Я – кремінь? Авжеж, не дитина,
      Яку на плечах дужих ніс.
      Зі криці, а часом зі глини,
      Коли у душі плаче біс.

      Кресалом зірниці свідомо
      Підпалюю вишню-зорю,
      Щоб здалека навіть сліпому
      Розвиднилось там, де стою.

      Отам, де тумани пітьмяні
      Затулюють очі ясні,
      Ворожать маруни-цигани,
      Що ти не належиш мені.

      Я - мошка, торуюча скелю.
      Я - з тих божевільних кобіт,
      Що в гущі дурманного хмелю
      Шукають загублений світ.

      2011 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Студень
      Гайворони знахабнілі
      доклювали студень,
      Студінь у кошлатім зіллі
      пряні драглі студить.

      Підмела пил за собою
      хуга-перукарка,
      Під легкою органзою
      небесам не парко.

      Таємнича зірка марить
      місяченьком-ралом:
      Як орав купчисті хмари -
      підморгнув зухвало.

      На деревах іній вчасно
      сухозлотить віти.
      Кришталево і прекрасно...
      Ніде правди діти.

      2010 р.

      ---------------------
      *Студень - стара назва грудня



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    394. Снимая золотые аксельбанты...
      Снимая золотые аксельбанты,
      Укутывая вечер в паранджу,
      Уныло ночь нашептывает мантры,
      А я покой в душе не нахожу.

      Над ярким фонарем клубится роем
      Дождя капель, коклюшками звеня.
      Я душу настежь небесам открою,
      Когда родной душе не до меня.

      Глоток тумана и стальные вены
      Способен сжать в невидимую нить.
      Не я ли пред тобою на коленях
      Не обнажалась? Что там говорить…

      2011 г.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    395. Злітай
      А навесні злітає й той,
      Хто навіть в фізиці не тямить.
      Злітай і ти! Заграй гобой
      Народну мудрість над полями.

      Палахкотить життя-рівчак
      У темних хащах кострубатих,
      Тримає небо на руках
      Усіх бажаючих літати.

      Червінці розкидає ніч,
      Збирай у пазуху співочу,
      Пройде ще декілька сторіч
      Крильми і полоз затріпоче…

      2010 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Вечірня
      Затримайся, вечір,
      Корицю на плечі
      Мені поклади.
      Лілеї на спинки
      Напнули косинки
      Зі шовку-води.
      Вербички патлаті
      Лякають в лататті
      Вертлявих вертух.
      Набігався світом
      Паливода-вітер,
      Приліг на лопух.
      Пилком через сито
      Повітря розмито,
      Ефірно парить.
      А вечір міліє,
      В землиці на віях.
      На тропах орбіт
      Ніде не шелесне.
      Довкілля небесне
      Цілує вуста.
      У душу пірнає
      Посланниця раю -
      Зоря золота.


      Вечерняя

      Побудь еще, вечер,
      Корицу на плечи
      Мои положи.
      Надели кувшинки
      На нежные спинки
      Платки с органзы.
      Кудрявые ивы
      Пугают в заливе
      Вертлявых стрекоз.
      Набегался светом
      Шалун – вольный ветер,
      Прильнул к щечкам роз.
      Пыльцою, сквозь сито,
      Весь воздух пропитан,
      Эфирно парит.
      А вечер клонИтся
      Земле на ресницы.
      На тропах орбит
      Покой повсеместно,
      В просторе небесном
      Кулон с янтаря.
      В душе замирает
      Посланница рая -
      Златая заря.


      2010 г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    397. До храму
      Моя кирпата дівчинко,
      Цнотлива орхідеє,
      Постав за мене свічечку,
      Бо я не знаю, де я:
      На кліросі божественнім,
      На східцях – ранах відчаю,
      Де тільки той пожертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      До світла – далі місяця,
      До темряви – рукою,
      Тому не кожен світиться
      Свічею восковою
      На кліросі божественнім,
      На східцях – ранах відчаю,
      Де тільки той пожертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      Допоки босі ніженьки
      Не колені вітрами,
      Ти вибирай доріженьки,
      Які ведуть до храму.
      На кліросі божественнім,
      На східцях – язвах відчаю,
      Тим Бог прощення жертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Насіннячко
      Жура, відрада, день і ніч
      Зосібна зрошені.
      Пасхальний батьківський куліч
      На тернях зрощений.
      Ти не тужи, що не одна
      У Божім тім’ячку.
      Пошле Господь комусь вина,
      Тобі – насіннячко.
      А ти сипни їх на поля,
      В долоні страдницькі.
      Озимі сіють загодя,
      Щоб жати радощі.

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Не наснись журбою...
      http://makrus-studio.com/node/1933



      Матінко рідненька, не наснись журбою,
      Як чудесник-місяць струшує зорю.
      Пісню солов’їну я візьму з собою
      І полину, мрійно, в молодість твою.

      Спогади дитинства, ніби на долоні.
      Сукня із шифону знову, як нова.
      Скільки промайнуло? Побіліли скроні,
      Впали сиві роси на твої жнива.

      Матінко рідненька, бджілка-трудівниця,
      Невгомонна сила стійкості й добра,
      Хай на довгій ниві буйно колоситься
      Паростю пшениці молода пора.

      Не лічи, старенька, зморшки на обличчі,
      Порахуй онуків, що пустила в світ.
      Сонячно, привітно зазирни у очі,
      Засвітися, мамо, наче мальви цвіт.

      Коровай весільний, свіжі паляниці,
      Пишні та духмяні квітнуть на столі,
      Принесу зірницю з нашої криниці,
      Що насіяв щедро місяць по землі.

      Маємо родинні цінності плекати,
      Як ріку джерела, напувати край.
      Не скінчаться весни, доки кожна мати
      Буде готувати дітям коровай.

      2006 - 2010 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    400. Свiтло
      Літнє сонце бородою,
      закуйовджено рудою,
      грізні хмари підмітає.
      Тільки небо проясниться,
      несподівано зірниця
      лусне шумним водограєм.

      Хоч і сонце не намокне,
      від погрому ледь не глохне.
      Затуливши очі й вуха,
      перед буревійним лихом
      причаїлось вельми тихо,
      перелякане щодуху.

      Ти, світило, стрепенися,
      кане маревом зірниця.
      Не ховай світ за повіки.
      Скільки нас в житті лякали
      хуртовини, грози, шквали!
      Світло, як добро, довіку!

      2010 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Поэзия
      Все не то, все не то, все не то…
      И смысл жизни играется в прятки.
      Только мысль, даже лет через сто,
      Отразится в потертой тетрадке.

      Проплывет через вечность река,
      Возродятся из семени всходы,
      Рукотворно взметнется строка
      Птицей гордой на млечные своды.

      Пусть поэта стезя нелегка
      И терновый венец носит гений,
      Благодарных потомков рука
      Прикоснется к святыне нетленной.

      Вдохновенная музыка строк
      Вновь живительной лирой прольется.
      Зазвучит и, воскреснув, как Бог,
      В чутких душах слезой отзовется!

      2010 г.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    402. Долю пишуть небеса
      Заплела віночок
      Молода черешня.
      Не клич у садочок,
      Бо я не тутешня.
      На підборах стильних,
      В моднім капелюшку.
      Пошукай, хлопчино,
      Краще попелюшку.

      Приспів

      Квітне радість у саду,
      Все одно тебе вкраду.
      Мила ластівко-краса,
      Долю пишуть небеса.

      2
      Я не хочу мати
      На руках мозолі,
      Денно працювати
      З сапою у полі!
      І не звикла вранці
      Прокидатись нині.
      Всі мої обранці
      Мають по машині.

      Приспів

      3
      Посмішка лукава
      Серденько вмовляє,
      В оченятах карих
      Бісенятко грає.
      А коханню вторить
      Ніжний голосочок,
      То ж зніму підбори
      І гайда в садочок!

      Приспів

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Коштовний свiт
      Йду від цивілізації
      Та скреготу машин
      Туди, де в ніжній грації
      Цитринові акації
      Пірнають у полин.

      Де поле – фіанітами,
      Цирконієм – роса,
      Де коливає вітами,
      Бурштином перелитими,
      Черешенька-краса.

      Де світиться топазами
      Небесний палантин,
      А світ ярить алмазами,
      Виблискує смарагдами,
      Рубінами калин.

      2009 р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    404. Ідеальне пограбування
      Натягнувши рукавиці,
      Вдерся злодій до крамниці.
      Завгодя узяв ганчірки
      Намотати на кросівки,
      Щоб відбитки не лишити
      І було все шито-крито.

      Вкрав пельмені «Геркулес»,
      Буженину, майонез,
      Марочний коньяк «Жан-Жак».
      Стало парко – зняв піджак.
      Прихопивши цигарок,
      Поскидав усе в мішок.
      Як почув, що йде двірник,
      Невловимим Зорро зник.
      Та пишається, мовляв,
      Що на цей раз не попав.
      Все продумав як-не-як…
      Лиш забувся про піджак.

      А там паспорт у кишені...
      Ось такі, браток, пельмені!

      2010 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Поцілунок

      http://makrus-studio.com/node/930

      Подаруй поцілунок коханій,
      В зачарований сон відведи,
      Та вустам, ніби спраглій герані,
      Дай напитись живої води.

      Карамельно, лавандно, сп’яніло
      Пелюстками троянд доторкнись,
      Від обіймів щоб серце тремтіло,
      А душа поривалась у вись.

      Калиново, дурманно, ігристо,
      Почуття те смакуй, як вино.
      Розгуляйся сьогодні навмисно,
      Бо не пив, мабуть, справжнє давно.

      Насолоджуйся, пий до нестями,
      Полони ілюзорні думки.
      Що надалі відбудеться з нами –
      Не гадай, а цілуй залюбки.

      2006 г.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    406. На свiтi є такi мiсця

      http://makrus-studio.com/node/576

      Святі місця на світі є –
      Прозорі, чисті, мов озерця,
      Лиш там загоїться твоє
      Ошукане, тривожне серце.

      Дитячих ласощів земля
      Цвіте жасмином коло хати.
      Всміхається, як немовля,
      Ні з чим її не порівняти.

      На світі є такі гаї,
      Що подорослішали з нами,
      І я за покликом землі
      Лечу услід за журавлями.

      За ніжністю у дивину,
      В казкове марево бабусі.
      В росі купаю сивину,
      Щоб знову мати коси русі.

      Щоб знову в тополину даль
      Підвести осяйне обличчя.
      Я прислухаюсь, та, на жаль,
      Окрім землі, ніхто не кличе.

      2006 р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Втрачені крила
      Зневірена душа втрачає крила
      Дорогою невдач, падінь, скорбот.
      Своя сорочка тулиться до тіла,
      Коли чужа – іде на ешафот.

      Він бачить у блакиті мертві квіти,
      В деревах – домовини і хрести,
      Бо більше неспроможний світ любити
      Невільник люті, туги й самоти.

      Гранітний щебінь розтинає груди,
      Сумління нехворощю обросло.
      Невже тоді черствіють серцем люди,
      Коли втрачають хоч одне крило?

      2005-2009 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Відлига
      Пропливла білугою
      Березнева крига,
      Під небес фрамугою
      Схлипує відлига.
      В лебединій свиточці
      Сонце майорить,
      Золотаві китиці
      Змащують блакить.

      По воді шуга блука,
      Скута лантухами.
      Білогриві – в яблуках
      Попід берегами.
      Розбудили котики
      Лоскотом весну,
      Щоб дізнатись, хто ж таки
      Розтопив Десну.


      2010 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Сумка
      І
      Аби копійку не втрачати,
      Поперлася в село.
      Згадала, що просила мати
      Кров’янки півкіло.
      Придбала моркви, бараболі,
      Цибулі, буряків.
      Та радо дякувала долі,
      Що чоловік зустрів.

      ІІ
      Ледве виповзла з маршрутки,
      Перейшла дорогу,
      Чоловік хапає сумки
      Та… ламає ногу.
      Крок ступив… Зусилля марні.
      Платить за машину.
      Їдуть на таксі в лікарню
      Накладати шину.
      Хабара хірургу тика,
      Ще за гіпс та плівку.
      Стогне жалібно каліка,
      Просить на горілку.
      «Економила ж раніше, –
      Жінку точить думка.
      – На цей раз у тричі більше
      Коштувала сумка».



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Озеро любові
      Пірнув Морфей
      у озеро любові.
      Зелом чуття зійшло.
      І я дивлюсь,
      як сутінки тигрові
      спадають на чоло.

      Ярить душа
      під віями поета
      святковим вівтарем.
      Ще кілька миль
      до бажаного злету.
      Не стримуй пульсу щем.

      Гойдає ніч
      на рваній павутині
      яскраву пектораль.
      А хто казав,
      що в неба очі сині –
      у них не зазирав.

      2009 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    411. Ничья
      Шут-король у плутовки-ладьи
      Сладкий яд принимает по горсточке.
      Съели вишни. Июль позади.
      Мне остались вишневые косточки.

      Отыграл… Рокировка... Ничья…
      Все сомненья печатью заверены.
      Он свободен. Я тоже ничья.
      Тужат ангелы, празднуют демоны.

      Расплескалась обида в груди
      Заспиртованной горечью... Надо ль нам?
      Если б не было черной ладьи,
      Ночь не тлела б накуренным ладаном.

      Валидол… Валерьянка… Мышьяк…
      И косматая пытка-бессонница…
      А король, видать, вовсе дурак,
      Коль о нем плачет старая звонница.

      2009 г.

      "http://www.playcast.ru/view/1053460/0f16f6320203001f10aafa5e2d81bd764e4c9ab0pl"

      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Вмирала мати
      Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років

      Вмирала мати у самотній хаті
      В жахливу, чорну, лихолітню днину.
      Голодна смерть збивала домовину,
      Поспішно шила саван із латаття.

      За себе, грішну, не молила Бога,
      Терпляче прикусивши біль вустами:
      «Як я піду, що ж буде, дітки, з вами?
      Чи вас зігріє ця хатина вбога?

      І хто ж нещасних сиріт пожаліє,
      Хто витре безпритульні сльози втрати?
      Кому не довелося помирати,
      Той матері тривог не зрозуміє.

      Тапчан давив, як доленосна плаха,
      Думки смоктали мозок, наче сліпні:
      «Помилуй, Боже, доньок малолітніх...», –
      Безтямно простогнала бідолаха.

      «Голодні знову полягали спати»…
      Та діти не простягнуть більше руки,
      У пагорбі скінчились їхні муки.
      До нього вік торує стежку мати...

      (2006-2009) р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Вспомни


      Безрассудно годы пролетели.
      Пустота... И некого винить.
      Даже кукла у моей постели
      Разучилась "МАМА" говорить.

      Позабыла напрочь детства сказку,
      Ей сегодня тоже не уснуть.
      Вспомни, мама, снова Синеглазку,
      Расскажи, родная, что-нибудь.

      Или лучше спой, поправь подушку,
      Обними покрепче, я усну.
      Форточку открой, в квартире душно,
      А гардиной заслони луну.

      Колыбельной вечер был наполнен,
      А без счастья не было и дня.
      - Все я, доченька, прекрасно помню.
      Ты забыла то, что нет меня.

      2008 г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Хитрий пес
      Ти жвавим песиком гайнув за хвіртку.
      Виляючи хвостом, раптово втік.
      Навіщо повернувся в рідну клітку,
      Вичавлюючи з вуст лимонний сік?

      Чого мовчиш? Не чую більше лайки!
      Чи, може, розучився за ці дні?
      Ти звідкіля прийшов? Невже від Майки?
      А втім, мовчи, то – байдуже мені.

      Стоїш улесливо на задніх лапах –
      Скуйовджений, захеканий, чудний.
      Як завше на тобі сторонній запах –
      KENZO… То йди, моя покаро, змий!

      Вірунчик, не чіпляйся, мов бацила.
      Втамуй, кохана, безпідставний гнів.
      Мене менти на кілька днів закрили,
      У камері з повіями сидів.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Не судилось
      І
      Ніч йоржисто розстелила
      Ряску над водою,
      Ніби срібну річку вкрила
      Справжньою лускою.
      Заступила, в сорочині
      Хлюпає водиця.
      Гарна, добра та дівчині,
      Щастя не напиться.

      Приспів
      Річка змійкою повзе,
      Хвіст у травах губить,
      Милий заміж не бере,
      Бо рудих не любить.

      ІІ
      Як не бідкатись дівиці?
      Одиноко в хаті.
      Всі убогі при спідниці,
      Багачі – жонаті.
      Мовчки Богу помолюся,
      Тужно качка кряче.
      В тихім вирвищі втоплюся,
      Жоден не заплаче.

      Приспів

      ІІІ
      Душу в воду опустила,
      Море суперечок.
      Крок ступила, два ступила,
      Ось і бережечок.
      Розв’язали хвилі пута,
      В течії холодній.
      Не можливо потонути
      В річці мілководній.

      Приспів

      Не судилось – не втопилась.
      Не осудять люди.
      У чорниці не рядилась,
      Якось далі буде.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Якби я знала
      Якби я знала, де та квітка
      Ховається казкова,
      Торкнувшись, і сама розквітла
      Для праведного слова.

      Якби дізналась, де ті гори,
      Що здатна подолати,
      Напевно те смолисте горе
      Не вдерлося б до хати.

      Якби потужні мала крила,
      Не йшла б до неба боса,
      І те нарешті зрозуміла,
      Що не збагнула й досі.

      Якби моя душа небоги
      Розправила вітрила,
      То більше б не питала Бога,
      Куди поділись крила.

      2009 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Стихійне лихо
      За вікном шалена злива
      Креше з кременя мечі.
      В небі хмара чорно-сива,
      В серці – рани та синці.

      Вітер виє стоголосно,
      Невдоволено реве,
      Стало моторошно, млосно,
      Тужно, безнадійно зле.

      Навпіл небо розіп’яли
      Блискавиці-візаві.
      Лячно віти застогнали.
      Стихли коники в траві.

      Розірвався грім потужно,
      Чи то в небі, чи в мені.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Квiтка
      В гай піду на полонину,
      Простирадло кину,
      Під очима небосхилу
      Народжу дитину.

      Зав’яжу пупок поволі,
      Слізно спеленаю.
      Понесу дитя в подолі,
      Наче квітку з гаю.

      Очі у Сірка позичу,
      Здибавши сусідку.
      – Добрий вечір я вам зичу.
      Що придбали? – Квітку…

      Принесу її додому,
      Там сердита мати.
      Насвариться, а потому
      Стане заглядати.

      – Подивись, у немовляти
      Сині оченята.
      Візьме ненька колисати,
      І розквітне хата.

      Будемо дитя в маруні,
      Череді купати,
      очі ті небесно-сині
      Ніжно милувати.

      Донька виросте з пелені
      Скаже: – Хто мій тато?
      – Де шумлять гаї зелені,
      Квіточок багато.

      Я зірвала щастя в гаї,
      А журу згубила.
      Зараз я не пам’ятаю,
      Чи його любила.

      Повний місяць, певно, знає
      Й оксамитна зірка…
      Хто на долю нарікає,
      Буде жити гірко.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    419. Горе-хатина
      І
      Занедбана хата в розлогім суцвітті
      Завмерло рахує буденні світанки.
      Крізь темні шибки наумисно побиті
      Видніють, шматовані вітром, фіранки.

      Іржаві цвяхи надто міцно забиті
      У двері покошені, як в домовину.
      І стіни уміють про жах говорити.
      Чи варто дивитись на горе-хатину?

      ІІ
      Велика столиця. За кожним вікном
      Притулок знайшла пересічна родина.
      Чому ж у селі за маленьким ставком
      На когось чекає порожня хатина?

      Поїхала, наспіх пішла, поповзла,
      Летіла б до неї, якби мала крила.
      Сторожкою ставши на розі села,
      Від розпачу горе-хатину звільнила.

      Та я б розбудила кропилом святим
      Ті мертвенно-білі, спустілі кімнати,
      Щоб квітнула хата колоссям живим,
      Воскресли на радощах батько та мати.

      Щоб знову почути розмову батьків,
      Ту лагідну спільність близької родини,
      Пливти у ставку безтурботних років,
      Шарітись від щастя рум’янцем калини.

      Пішла б над водою, де верби шумлять,
      Ховаючи юність за листям-габою.
      Боюсь, що вони у душі прокричать
      Скорботою, тугою, болем, журбою.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Iржавий свiт
      Не дивись, журлива, чорними очима,
      Не кажи: «Іржавим бачу білий світ».
      В мене теж багряна осінь за плечима.
      Чом же я тримаюсь, як за гілку плід?

      В інших - щедре літо: сонячне, родюче,
      У моєму ж - вітер крутить віражі...
      Коло мого дому плетиво колюче,
      Терен та жалива на моїй межі.

      Сонце не заходить на моє подвір’я,
      У мутній криниці нежива вода.
      Птах у яснім небі губить біле пір’я,
      Мчить воно до мене - чорне, мов біда.

      Буду я триматись за життя, губами
      Випросивши в Бога кілька куцих літ.
      Лиш коли веселка зійде над полями,
      То піду по ній у потойбіччя світ.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    421. Побачення
      Мигдальний вечір захмелів,
      як наречений на весіллі,
      улаштувався до снопів
      На свіжо-скошеному зіллі.

      Розм'якнув тістом, позіхнув,
      Ледачкувато потягнувся,
      Якось полегшено зітхнув,
      Розчулився, у сні забувся.

      Сутужно дихаючи, зблід,
      Стуливши каламутні очі,
      І захропів, неначе дід,
      Не дочекавшись відьми-ночі.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    422. Сiмейнi вади
      Придовбався чоловік в ранці до дружини,
      До округлених сідниць, живота та спини.
      Чи з ноги не тої встав,випити кортіло.
      Чи її приревнував й чортеня крутило.

      - Я не знав, що взяв за жінку величезну льоху.
      Зараз ти однаково, що спереду, що збоку.
      Вади пудрою та кремом не замаскувати!
      Зайвих п’ять кіло набрала, хоч тікай із хати.
      А як вийдемо на люди? – Сміху не спинити!
      Всі подумають, як може він таку любити.

      - Розумію, – каже жінка, – напиши на лобі:
      «Я до неї не торкався років сім!». Тай годі!!!
      Бо як я про твої вади стану розмовляти,
      То ти дійсно піруетом вилетиш із хати!!!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Сусiд
      Чоловіка Лідка має,
      А сусід її – бой-френд,
      То «Мартіні» пригощає,
      То запросить на вік-енд.
      А вона душею й тілом
      Спочиває, п’є вино.
      Чоловіку бреше вміло,
      Як на мене, вже давно.

      Чи я гірша, мамо, Ліди?
      Щоб з"явився в тебе зять,
      Нарядилась до сусіда,
      теж душею спочивать.

      Я за сіллю, так, для виду.
      Він впустив і пригостив…
      Газ-водою та про Ліду
      Цілій вечір говорив.
      Він від неї шаленіє,
      Шансів мало без вина.

      Мати донечку втішає:
      – Натка, та ти що дурна?!
      Пошурупай мізком швидко,
      Люба доню в інший бік.
      Річ у тім, що наша Лідка –
      Прокурор вже майже рік.

      – Та ти що?
      – То факт, Наташо!
      – А сусід, мабуть, дебіл.
      Прокурорша, генеральша?
      А страшна, мов крокодил!

      – Не дебіл, а хлопець вправний.
      Тещу цеглою прибив.
      Завели на нього справу,
      Ось тому і «полюбив»!

      Кажуть люди... Доля зла,
      закохаєшся в козла.
      Щоб в"язниця не світила
      Покохаєш крокодила!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Любов у кулачках
      Наливчасті дівочі груди
      Невдовзі приснуть молоком,
      А серце плаче від наруги
      У холодочку за ставком.

      Лоскочуть ніздрі квіти, зілля,
      На вишні – вишня, мов рубін.
      Ти так чекала на весілля,
      Але кудись подівся він.

      Зник, не кохає, розгубився
      На перехресті двох доріг.
      Ти не хвилюйся, а дивися,
      Як небо горнеться до ніг.

      Радіє сонечко смішливо,
      Сплітає промінь у вінок,
      У тебе буде все щасливо,
      Коли народиться синок.

      Коли розбудить криком лоно,
      Зціпив любов у кулачках,
      Бо світ тримається в долонях.
      Всім звісно, не на трьох китах.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Колискова
      http://makrus-studio.com/node/1378

      У кімнаті тихо-тихо,
      У колисці спить синок,
      За порогом ходить лихо
      Та витрушує сніжок.

      Ти не бійся, любий сину,
      Скоро скінчиться зима,
      Лютий вистелить перину,
      А засне на ній весна.

      Зацвітуть садочки рясно,
      Зашумить зелений гай,
      Зашаріє сонце красно,
      Спи, синочку, засинай.

      Хай насняться тобі літо
      І казкова голубінь,
      У шовковім стиглім житі
      Золотий крилатий кінь.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    426. Сповiдь
      О, Господи, зміни моє життя
      Та прожени з душі лукаву зграю!
      Не гумова забава для биття,
      Судини в хворім серці не міняю.

      За що? За що? О, Господи, прости.
      Невже тебе сама вела на страту,
      Вбивала в руки цвяхи та хрести
      Здіймала за наказами Пілата?

      Кричала за Вараву на суді?
      Невже була сестрицею Іуди?
      Чи я зреклась від тебе у біді,
      Як той Петро, що плакав від облуди?

      Клялася всує іменем твоїм,
      Брехала, ненавиділа, блудила?
      Хай свідком стане весь Єрусалим,
      Що Господа ніколи не ганьбила!

      Можливо, пращур мій таки там був.
      Не тільки за свої гріхи страждаєм.
      Він, може, той, хто оцет простягнув,
      Щоб ти вознісся, Господи, над раєм.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5