Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олеся Овчар (1977)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-04 20:41:04 ]
Пані Олесю, дякую за гарну пораду. Але ж небо -
на відстані серця. Слідкуйте за ритмом і за римою.
Вслухайтесь - "недарма - могла"...
Частіше заглядайте у словник,
Це пишний яр, а не сумне провалля.
Завжди пам'ятайте цю мудру пораду Максима Рильського.
Розкрилля душі Вашій і ясних небес!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-05 03:24:12 ]
Світ - на відстані серця... А от одиниці вимірювання цієї відстані у кожного - свої...
Дякую, пане Іване, за побажання і за пораду!
У моїй "Пораді" немає римування зі словами "недарма", "могла". Чи це просто як приклад? Поясніть, будь-ласка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-05 04:51:19 ]
А чому нема? Так задумано чи випадковість?
Гарний Ваш "Місток..." Тільки пропускайте все через душу, і секунди теж... Добре?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-05 11:11:13 ]
Відкрию Вам таємницю, пане Іване... Всі мої вірші пропускаються через душу. Тільки те пишу, що відчуваю саме зараз, причому "все і одразу". (А "місток",власне, - наслідок однієї секунди, недосказаного кимось слова, на яке я так сподівалася. ) Коли довго пишеться вірш - то мені здається, що він уже в мене штучний. Не раз є задум, але написати-придумати не можу, аж поки не наточиться як сік душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-05 11:51:59 ]
Та що ви? Ну й осінь! Це диво з див...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-05 23:59:08 ]
Чується у Ваших словах легка іронія, пане Іване. Ну що ж. Це не осінь, а настрій. І добре, що він усміхається :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-09 04:51:30 ]
Мабуть, не засну й до ранку через Ваше "Осіннє свічадо"... Хіба ж тут заснеш, коли
Літо бабине сукню пошило -
Облягла тонкий стан павутиною.
А далі ж диво-дивнеє!
Осінь ніжно-мережаним листям
Стиглі перса ледь-ледь присоромила.
Тут не тільки забудеш про сон і звукопис, а й про все на світі.
Стиглі перса ледь-ледь присоромила.
Ну й осінь! Чого ж Ви мовчали? Це ж прекрасно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-10 08:58:01 ]
Дякую, пане Іване. Похвала багато до чого зобовязує... До речі, якщо є зауваження щодо звукопису - мій тверезий розум хоче до них дослухатися. Так що всі зауваження приймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-10 10:24:45 ]
У Вашій захоплюючій і проникливій імпровізації
є слабкий рядок, у другій строфі - останній...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-10 11:45:37 ]
Не знаю, чи правильно я відчула "слабке місце", але самій здається - тепер краще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-11 19:29:47 ]
Пані Олесю, прийміть, будь ласка, мою щиру дяку за "Два сонечка". І чи не хочете Ви у др. строфі
замість "малих" написати "моїх"? Так ніжніше...
І в заключному рядку загубився десь знак !.
Синочок мій і Донечка
Всміхаються мені!
Безмежного щастя і натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-12 07:54:42 ]
Дякую, пане Іване, за такі щирі побажання! Знак ! вже стоїть.
А щодо другої строфи - там йдеться про дітей Літа, тому мені незручно їх "привласнювати". Моя паралель - в останній строфі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 04:26:50 ]
Напхавши тепла по кишенях,
Протертого вже піджака...
Зовсім невдало, пані Олесю... Чого це Ви?
Тепло в кишенях вересня? А чому в нього протерся піджак? Від щедрого сонця? Мабуть, Ви
торкнули в душі своїй не ту струну...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 08:20:00 ]
Щось у двох рядках пропало взаєморозуміння... Захищаю свого Вересня, пане Іване.
1) Чому протерся піджак?
З тексту видно, що Вересень мандрує світом - "...шляхи всі земні Уперто здолав...", та й "причапав ... по калюжах", наприклад. І ще одна причина - кольори після літа які - пожовтіли, поблідли... Тому піджак ніби вилиняв...
2) Чому тепло по кишенях?
Осіннє тепло приховане. Ранки, вечори вже віють різкуватим холодом. А Вересень як бувалий мандрівник напхав по кишенях "про запас" тепла, яке витягає час від часу. А ще воно іноді потрошку просочується крізь маленькі дірочки старенького піджака...
Надіюся що мій Вересень тепер тепло усміхнувся до Вас...