Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Лазірко



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   розминаючись залишатися
    не маю бажання
    сіяти те
  •   та яка
    яка зневірилась
    у твердий крок
  •   любов i закоханiсть
    (хокку)
    сонячний зайчик
  •   при зближеннi уст
    з того часу як глибина твоїх очей
    вибігла до мірки перекинутої чарки
  •   день відлітає
    день відлітає
    тане
  •   коли так мало на сльози
    коли так мало на сльози
    Божого світла
  •   снiдаю
    додивляюся розлогий сон
    як старезного друга
  •   недозбиранi крихти у хайку
    страсті ісуса
    хрестик поверх одягу
  •   Ранковий палiндром
    Ранок – конар,
    он видма деревіє у дереві і вередує. І вередам дивно
  •   друзки слiв
    сходини серця
    трухляві дошки сенсу
  •   ПОЧАТОК
    TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД
  •   ПРЯДИВО
    TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД
  •   не вибачай мені
    TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД
  •   ЦЕ ПРИБЛИЗНО ТАМ…
    TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД
  •   Нічні реалії or Nocturnal realities
    Нічні реалії
    розтратили
  •   болю твого гойдлива лодь
    твого болю гойдлива лодь
    у морі незримої любові
  •   Сочаться краплі
    Сочаться краплі! блакитні залишають вени!
    Краплини мого я! сочаться, ледве крап,

  • Інша поезія

    1. розминаючись залишатися
      не маю бажання
      сіяти те
      від чого втомлюся
      жати

      здається
      що ви заблукали
      у власному
      я
      перед тим
      як запропонувати
      оглянути печеру
      де замешкали
      дракони

      і дарма
      що вони дрімають
      а під ними
      покояться
      брязкальця
      і блискітки набутого шарму
      недаремно
      у них по дев’ять голів
      не як життів у котів
      вони не лякаются
      згубити одну
      бо на цьому ж місці
      виростатиме дві
      капуста
      біля капусти
      необачність
      біля подейкуватості
      однобокість
      біля оприлюднення

      ах яке ж
      воно голосисте
      і промовисте
      те ваше
      я
      що простукує
      кожну стінку
      моїх судин
      і хоче проявитися
      дратливою світлиною
      цирку на дроті
      мильною бульбашкою опери
      сковородою
      у формі і змістовності
      квадратy Мілевича

      я на жаль
      переріс його цікавість
      передбачливістю
      вмінням
      не нехтувати завчасністю
      бажанням
      творити протяг
      на душі

      не пропоную
      своїх печер
      там повільнішало
      відвидраконилось
      дещо
      а часами
      сонце запускає туди
      свої жальця
      і запалює
      всесвітній жаль

      оголошую підозру
      вашій впевненості
      у моїй зацікавленості

      звідкіля її приніс
      вітер сподівання
      чим вона живиться
      що поїдає
      чию п’є кров

      зголошуюсь
      бути майже собою
      і заколисувати
      ваше я
      терпеливістю
      усмішкою
      без провітрювання зубів
      і словесною еквілібристикою

      виношую надію
      на ваш попутний вітер
      який розмине нас
      залишаючи кожного
      на своєму місці

      13 Вересня, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. та яка
      та
      яка зневірилась
      у твердий крок
      у легкість дотику
      і виваженість слова

      обезкрилена

      вона готується стати
      опорою
      самій собі
      афішею
      сильної духом
      флешкою мрій
      які мало не збулися
      і розсипалися
      поцілунками-намистинами
      по закутках
      її незвиклої до пустки
      душі

      а та пустка
      у розмові
      у течії подій
      у виразі обличчя
      мов затуплений анальгіном
      біль
      чи окрадений пострілом
      спокій

      а де той спокій
      щоби за якусь волосину тримався
      так собі
      уламок розбитої шхуни
      який ніяк не може
      прибитися до берега
      та й навіщо
      вони
      партнери з пусткою
      у витонченому
      до втрати свідомості
      танго однобічної самоти

      а ще
      вона призвичаєна
      до рутин і ритуалів
      тому
      обвішана ярликами
      виношена мріями
      виголює
      аби не було соромно
      оголити
      висмикує
      аби смакували
      усміхається
      аби замаскувати
      непевність
      і запалити вогники
      у прерії очей

      там колись
      визріє дорога
      і прикотиться щось схоже
      на циганський табір
      шалене
      але рідне
      непочате
      але знайоме
      до гусячої шкіри на тілі

      і стане
      крок
      твердішим за розхитаність вагання
      а дотик
      метеликом
      з неозорими крильми
      та й слова
      знатимуть своє місце
      і міру
      і швидше за все
      рахуватимуть себе
      зайвими

      тоді вона
      поділиться власним щастям
      з Богом
      і Його світом
      зачерпне метелика крильми
      життя таїну
      яка руйнуватиме пустку
      і приноситиме спокій
      звеселяючи надію на прийдешнє
      бо немає нічого більш величнішого
      посеред людей
      аніж сподіватися
      у
      вона готується стати
      матір'ю

      12 Вересня, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. любов i закоханiсть
      (хокку)
      сонячний зайчик
      змія туману
      любов і закоханість



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. при зближеннi уст
      з того часу як глибина твоїх очей
      вибігла до мірки перекинутої чарки
      і замулила погляд
      викашлюючим нісенітниці
      хмелем
      нам не бракувало
      її

      тобі
      більше не хотілося
      комфорту
      від поступу диванних подушок
      мені
      приналежності
      до кола ввічливих віч-на-вічників

      зникає важливість
      податися
      стрічкою у замовклий кулемет
      надійними дверима
      на марцепановий захід
      здатністю безперешкодно дихати
      продатися
      за
      чи купитися
      на
      золотом поблискуючі гори
      срібло на власних скронях
      мідний гріш
      і виходити зі себе
      разом з вихлюпами сміху
      проникливістю емоцій
      у міжтілесний простір
      знеструмлюючи понервно
      бажання оприлюднити
      дикість ще не осілих думок
      безперервність зближеня уст
      одностайність бентежного бачення

      і ось він
      апокаліпсис міжсерцевого значення
      зіткнення міжгендерних всесвітів
      кремація цноти

      уста до уст
      клітка до клітки
      пальці між пальці
      прибій і відбій
      з відлигами стогону

      а ось і воно
      розвіяння раювання
      отримання земного тяжіння
      непевне продовження роду
      правдоподібне придбання нерухомості
      посеред ласк і поривань
      у одночасному міжбезхміллі

      цікаво
      навіщо існують
      порожні пляшки
      гортані у ранків
      вулики справ
      поза-обвито-тіле інше-душшя
      у час
      коли навіть охорона
      з недовірливих янголів
      солодко спить
      на лушпинні
      з охололого вже одягу

      15 Березня, 2017



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. день відлітає
      день відлітає
      тане
      мов хвиля камертону
      тоне
      у небокраї
      такий
      світлий і легкий
      як душа нехрещеного немовляти
      невідомо куди
      та знаю
      що назавжди

      звідтіля
      повертаються неприкаяні спогади
      і все те
      що не до кінця прокляте

      недоношені вірші
      які вирвались стрімголов
      яких не обвуглює любов
      так і не навчилися дихати світом
      вони не вмиратимуть
      як солдати
      їм нема кого гріти

      ні того
      хто знайшов на іконку кута
      і живе
      відцвітає неначе
      ні того
      хто торує торою шлях
      оминає хрести
      дарує дотик Стіні Плачу
      ні того
      хто оминає Стіну і на устах
      коронує Коран
      та не бачить
      інших доріг на вершину вершин
      більшого болю в словах
      не гріши
      серця що зраду пробачить

      день відлітає
      мов куля сліпа
      падаю гільзою
      Бог підбирає

      5 Лютого, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. коли так мало на сльози
      коли так мало на сльози
      Божого світла
      увімкни
      цю оголену місяцем тишу
      до якої душа
      ще незболена звикла
      і купайся
      кохайся
      а сльози – пізніше
      без прохання нахлинуть
      запалять розлуку
      так запалюють небо
      стрімкі бликавиці
      і не стане для серця
      ні бою
      ні стуку
      тільки спогади грішні
      з якими не спиться
      тільки шлях
      затуманений самообманом
      далі крок
      і не видно
      куди світлу впасти
      там трава не росте
      що тебе одурманить
      у терновий вінок
      уплітаючи щастя
      там вмирає надія –
      народжує холод
      від якого вода воскресає
      в сніжинках
      і життя вимальовує відчай
      у колах
      що розносяться вітром
      шукають зупинки
      та притулку не створено
      в бідній уяві
      сил багато розгублено
      мало сказати
      та антракт оголошено
      в болю виставі
      миті крила обрублено
      в білій палаті

      27 Січня, 2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. снiдаю
      додивляюся розлогий сон
      як старезного друга
      у домі для немічних

      зголюю обережно час
      що наростав щетиною

      впускаю у домівку
      протяг
      мов пса від морозу
      рятуючи

      вітер сонячний
      сповзає шторами
      наче відталою координатою вітрил
      на шляху бригантини

      слово народилося
      аби колись померти
      у вогні
      у блідій фарбі
      на пожовклій сторінці
      віддаючи останній
      спалах тепла

      тиша
      така ж недопустима
      як і недоступна
      душа миті
      яку проґавила радість

      я виховую у собі
      птаха

      крила мої
      важкі як дійсність
      міцні
      мов ознаки життя

      проби
      розмаху
      і помаху
      одночасні виплески
      сміху з плачем

      смішно оплакувати
      відірваність від світу

      несу зварити те
      що ніколи не стане
      на ноги

      злетить
      шкарлупа
      як штукатурка
      а розріз
      розмалюється
      кольорами
      прапору Ватикану

      заварюю
      пустелю
      яка обезводнила
      листя м’яти

      додаю до горняти
      працю
      померлих бджіл

      чайна ложечка
      вирує у суміші
      пустелі
      з колишньою принадою цвіту

      смакую торішнє літо
      з неопіреною осінню

      вікно
      ненажерливе на образи

      спостерігаю за течією
      одягу і взуття
      у якому пропливає
      золото
      і сміття
      сенс
      і порожнеча
      світло
      і багаж тіней

      мої чорти
      діляться кпинами
      мов останніми крихтами хліба
      мої янголи
      набирають до рота води
      і обливаються нею
      бракує
      і крихт
      і води

      шукаю совісті
      аби мати себе
      не лише для себе

      гойдаюся
      мов цей вірш
      на волосинці
      терпіння
      і розумію
      що пора
      відірватися
      мов атом від атома
      не руйнуючи настрій
      не викорінюючи зиму
      довгу
      як повернення Христа

      15 Січня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. недозбиранi крихти у хайку
      ***
      страсті ісуса
      хрестик поверх одягу
      віра напоказ

      ***
      чисте золото
      хреста важка нагрудність
      земна крутизна

      ***
      задута свічка
      виплеск світла на душі
      живий метелик

      ***
      списове вістря
      легко умиті руки
      однозначність дій

      ***
      вага мовчання
      загнаний кінь канону
      революція

      ***
      слів нетекучість
      голодні русла думок
      камінь на душі

      ***
      сироти-гнізда
      оберемок висоти
      ожуравлення

      ***
      облітання час
      осінній вальс на стерні
      приборкання днів

      ***
      перший плач вдови
      згублене пір’я птаха
      понтони душі

      ***
      півні на хорах
      ніч бере рань за куму
      хрестини сонця

      31 Жовтня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ранковий палiндром
      Ранок – конар,
      он видма деревіє у дереві і вередує. І вередам дивно
      вередувати. Питав у дерев:
      — Як я,
      зір-окоріз,
      у миті ітиму
      на сон осан,
      довго? Бог вод,
      якір рік – я
      тепер – репет,
      сіл ліс,
      рух хур,
      лік кіл –
      то рух у воді до вух, у рот,
      де мед
      юні і ню
      є – і дух худіє,
      є – і “тук” кутіє
      є – і в тремі мертвіє
      мед-едем

      13 Березня, 2013



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. друзки слiв
      ***
      сходини серця
      трухляві дошки сенсу
      падати в любов

      ***
      службо-божа кров
      край насущного тіла
      нести хрест легше

      ***
      віршовий ставок
      від поплавця кола слів
      бавиться риба

      ***
      пам’ять про діда
      жне церковну прохолодь
      в кадильній тиші

      ***
      дурепа-куля
      нагліє на очах смерть
      проступає вітчизна

      ***
      сонце заходить
      розходжує світи зір
      у терті земнім

      ***
      зеленіє бог
      схід молиться на захід
      парадокс віри

      ***
      життя сніжинки
      стрімкий політ за вітром
      рай у долоні

      ***
      щока палає
      підставлятиму другу
      грійся мій друже

      ***
      куций лист вітром
      іди і не воруши
      серце як зола

      21 Лютого 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ПОЧАТОК
      TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД

      ***
      INCEPTION

      in the beginning there were wounds
      and the sky poured out of them
      lymph nodes appeared in the heavens
      which tied together
      all those
      chaotically
      wandering in the sky
      chimerical orbs
      (what’s their origin?..)
      then the nodes kept expending
      and growing heavy
      like stones
      and
      as stones
      crumbled down
      creating something similar
      to those (already tied) orbs
      each named after a god
      to become one
      for they thought
      that there is no one
      in the heavens
      (just having forgotten
      about the wounds
      of the Universe’s inception)

      13 February 2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ПРЯДИВО
      TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД

      ***
      A YARN

      I pull the sky by a white cloud
      and a trickle of light
      flows out between fingers
      the white thread becomes gold
      it sets out
      for the horizon

      o’er there beyond the skyline
      You
      observe
      how
      the white cloud
      is melting and diminishing
      suddenly it completely disappears

      while traveling
      the golden thread
      begs Your heart
      to let it in

      I’ve no one to talk with
      about my cagey yarn
      except you

      13 February 2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. не вибачай мені
      TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД

      ***
      DO NOT FORGIVE ME

      do not forgive me
      the green eyes
      (that's a grandma sin)

      have no forgiveness for
      too weak arms
      (it isn’t too soon to rely on them)

      have no forgiveness for
      the silence
      (as long as I’m silent)
      and laughter
      (when my tears are in it)

      have no forgiveness for
      the song o’er songs
      not Christ crosses
      sloppy thoughts
      and the time
      wasted
      on the way led to You

      just forgive me
      my youth
      (it will pass away)

      6 February 2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ЦЕ ПРИБЛИЗНО ТАМ…
      TRANSLATION/ПЕРЕКЛАД

      ***
      IT IS APPROXIMATELY THERE…

      it is approximately there
      where God ran out of threads
      where land is not sewn to the sky
      and dangles
      as a teddy bear’s torn paw,
      another bit of someone else’s childhood

      it is approximately there
      where the Lord’s hand
      doesn’t touch the shadow of a lonely tree
      felled by human hands
      just before the Holiday

      this is something like
      as if the sun knelt
      and beseeched forgiveness
      from you
      and me
      for
      warming
      our hearts
      belatedly

      6 February 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Нічні реалії or Nocturnal realities
      Нічні реалії
      розтратили
      свій їдкий
      і палаючий-у-пеклі
      час
      на пошук відчуття
      місця розщеплення
      у ледве кровотворній
      тиші.
      Одушевлена шепотом,
      утроба
      трепетної луни
      вже сповила собі
      взірець зітхання
      і була готова
      заполонити
      наступну хвилю
      незайманого полум'я.
      Іржавіючи у мертвому вітрі
      і жабо-проковтнувшись,
      джерело тепла –
      пісня спарювання
      випарувалась
      не дочекавшись пари.
      Затримавши
      свою язично-вирішальну
      перемогу
      у животі,
      переможець
      підстрибнув раз
      і порушив
      безхвильовий спокій
      його, зяючого у бік зірок,
      водного даху.
      Сплеск –
      емоційний момент
      для дзеркала,
      де застряг місяць.
      Але
      жодних післяхвильових подряпин,
      або плям
      що надщербилися, засічок, і тріщин
      виявлено не було.
      Можливо луна поглинула
      всі пошкодження
      і висловила це
      у сплеско-співзвучному зіставленні,
      повільно виходячи
      з власної повторності,
      відпускаючи
      краплю тіні,
      аби знебарвити
      у темряві
      пару моленосних крил.

      17 травня 2011

      And in English:
      ---------------

      Nocturnal realities
      spent
      their caustic
      and burning in hell
      time
      on sensing
      a cleavable spot
      in slightly bleeding
      silence.
      The whisper-fertilized
      ovum
      of tremorous echo
      had already delivered
      an eidolon sigh
      and was ready
      to catch
      another pristine flame.
      Rusted in dead wind
      and toad swallowed,
      the source of the heat,
      a check-for-mating song,
      was interrupted by
      a checkmate.
      Treasuring
      his tongue-decisive
      victory
      in his belly,
      the winner
      capered once
      and disturbed
      the waveless placidity
      of his star-gaping
      water-roof.
      A splash,
      an emotional moment
      for the moon-stuck mirror,
      yet
      no after-wave scratches
      or blemishes
      with chips, nicks, and cracks
      were found.
      Perhaps the echo absorbed
      all the damage
      and expressed it
      in a splashy-matching-sound way,
      slowly stepping out
      of its repetency,
      releasing
      a drop of shadow
      to decolorize
      in the darkness
      a pair of moth wings.

      May 17, 2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. болю твого гойдлива лодь
      твого болю гойдлива лодь
      у морі незримої любові
      виношує своє дзобасте скигління
      витрушуючи хвилебій
      дріботить у розбитому дзеркалі сонця
      виринаючою з тепла долонь
      солонкуватістю уст
      небо боготочить
      вогнебіситься
      скрапує додолу
      розгубленим чорнилом на папір
      і застигає у закарлюччі
      ніким ненадпитим
      шумовинням промовності
      скоро легені гавані спокою
      вдихатимуть неквапливо
      крислатий шлях судна
      і незримість залюструє
      розшиті язики всесвіту
      коли пришвартована тінь
      поглинатиме темінь
      безсмакового забуття
      але жодне місячне сяйво думок
      не у стані утримати
      новонародженого леготу
      згадки про те
      що доки пливеш
      відтворюєш дотичну
      між любов'ю і відчуттям світу
      залишаючи за собою згоїну
      перевістряного сонцем
      серця
      твого болю гойдливої лоді

      8 Березня 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. Сочаться краплі
      Сочаться краплі! блакитні залишають вени!
      Краплини мого я! сочаться, ледве крап,
      З мене відверто падають, капіж, вони спливають кров`ю
      З тих ран, що нанесли аби з ув`язненого вирвати тебе,
      З мого обличчя, із чола мого та уст,
      З моїх грудей, з межі затаєння в собі, натискують вперед червоні
      краплі, зізнання краплі,
      Плямують сторінки, пісні плямують, що співаю я,
      і кожне слово сказане моє, криваві краплі,
      Нехай вони полум`янистий запал твій пізнають, нехай вони відблискують,
      Насичуй їх собою весь осоромлений і мокрий,
      Жеврійте над написаним моїм і що писатиму, криваві краплі,
      Нехай усе уздріється у світлі вашому, зарум`янілі краплі.

      4 Грудня 2009

      Original:

      Trickle Drops
      by: Walt Whitman (1819-1892)

      Trickle drops! my blue veins leaving!
      O drops of me! trickle, slow drops,
      Candid from me falling, drip, bleeding drops,
      From wounds made to free you whence you were prison'd,
      From my face, from my forehead and lips,
      From my breast, from within where I was conceal'd, press forth red
      drops, confession drops,
      Stain every page, stain every song I sing, every word I say, bloody drops,
      Let them know your scarlet heat, let them glisten,
      Saturate them with yourself all ashamed and wet,
      Glow upon all I have written or shall write, bleeding drops,
      Let it all be seen in your light, blushing drops.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --