Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Софія Кримовська (1979)

Рубрики / книга "свіТ...ЛО...тінь"

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   На папері
    А на папері насіяно снів.
    Може, вони проростуть почуттями?
  •   ***
    Зеленими були мої слова.
    Їм дозрівати б, щоб тобі медами
  •   ***
    На вікні вистигала кутя,
    мати страви лічила і ложки.
  •   Коли вицвітає рік
    Коли вицвітає рік, коли відлітає в грудень
    останній листок життя скупого календаря,
  •   ***
    Так шляхи біліли.
    Ніч. Авто. Зима.
  •   ***
    Десь і щось я знову недомріяла,
    між рядків читаючи листи.
  •   ***
    Ти мій лицарю сивий, романтика вийшла із моди.
    Я твоя королева, остання з усіх королев,
  •   Ні початку, ані кінця
    Ні початку, ані кінця.
    Дріботіла по східцях пам’ять.
  •   ***
    Снігом бавиться пізня осінь,
    снами дражниться ніч в авто.
  •   Або…
    А може не робитимеш аборт,
    не вб’єш дитя, зачате випадково?
  •   ***
    Інів ранковий парк.
    Небо у гайворонні.
  •   Осінь – тонка поетка
    Осінь прийшла і сіла поруч на лаві в парку,
    перебирала листя жовте. А я листки.
  •   ***
    Наостанок були слова
    і холодна рука, як вирок.
  •   Жінка
    Я просто жінка. Просто жінка я.
    П’ять букв у слові – ну куди простіше?
  •   Вона дива чекала
    Вона дива чекала. Тиждень.
    Аж посивів каштанів ряд.
  •   ***
    Несказана, неспівана, неспита,
    неюна, несолодка, як тоді.
  •   Щастя приїде
    Щастя приїде потягом.
    Візьме плацкарт і чай.
  •   Мандрівне
    Обмити втому у Дністрі
    і посуд вимити дочиста.
  •   Джаз
    Моя мелодія вітрів
    несе тобі у вікна листя.
  •   ***
    Сиротіє село. Бо у місті, звичайно, легше –
    супермаркети є і робота така-сяка.
  •   ***
    Вона фарбувала життя, як годиться, яскравим.
    Ні фарби жаліти не стала, ні рук, ні колін.
  •   ***
    У лісі дощі інші.
    У лісі дощі тиші.
  •   ***
    Пилом і полином перехрестя ляже.
    Ти зібрався, кажуть, у важкий похід.
  •   лю
    смикаю за рукава час
    то щоб швидше а то щоб став
  •   ***
    Сині айстри схололи, долоні замерзли. Кишень
    недостатньо для серця. А зимно найбільше у ньому.
  •   ***
    Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
    коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
  •   Коханка
    Душа забилась у куток,
    трусила тіло лихоманка.
  •   ***
    Міряю слово болем.
    Болі – словами. Радше,
  •   ***
    Село селом. Похилені двори,
    дерева з омелою як вервечка.
  •   ***
    Як солодко, як боляче, як дивно
    заплакати над римами твоїми
  •   ***
    У селі згоріло кладовище.
    А палили ж бур’яни, гілля.
  •   Молитва
    В останню ніч торішнього страху,
    у першу ніч прощення і прощання
  •   Залель
    Залюль мене, залель, заколиши
    і залюби як люблять раз на вічність.
  •   Тіні
    Щось на тім причалі є,
    неприховано-прощальне,
  •   Віконне
    День зачинався прісно.
    Вікна транслюють січень.
  •   ***
    Може, сон – то не сон, а ілюзія білих модрин.
    Може, біль – то не біль, а статичність емоцій і тіла.
  •   Чернетка в томику Франка
    Засохле листя у «Зів’ялім листі».
    Чернетка з дев’яностих – кілька слів.
  •   ***
    Біля сільського храму
    підсніжників білі хмари
  •   ***
    Він мільярди лічить. Я – борги.
    В нього – вілли, в мене – півкімнати.
  •   ***
    Ще тріпоче ніч
    на плечі, як шовк
  •   Відлихо
    Крига. Зими кайдани.
    Весни. Та де ті весни?
  •   ***
    Не спалюй спогаду в мені
    останнім словом. Хочу тиші.
  •   Темні
    Дивні ми, чоловіче.
    Плакати би і годі.
  •   Гостя
    Прийшла і сіла. Гепнулася тобто
    у давнє крісло. Ексцентрична пані.
  •   Нічого не помітиш
    Нічого не помітиш у снігах.
    Прозорий простір метений вітрами.
  •   Переосмислення
    Такі переосмислення світів.
    Снігам болять і солі, і лопата.
  •   ***
    Повітря знов подібне кришталю.
    Дзвенять у ньому неопалі вишні.
  •   Між нами нічого
    Між нами нічого не сталося. Просто зима,
    холодна і довга. А ціни на газ – грітись марно.
  •   Жебрачка
    Де перетинаються дороги,
    де кипить базар, немов баняк,
  •   Вона і собаки
    Зима не лютує. Заледве за мінус.
    Ціпок і собаки. У торбі харчі.
  •   Осені вина
    Осені вина. Винна.
    Випила сонця вволю.
  •   ***
    Рук пелюстки - на плечі,
    Сонце очей - у серце.
  •   ***
    Три на чотири кімната,
    диван і стільці для гостей.
  •   Часи
    У кошику паски, ковбаси, бабка сирна,
    яєць десяток-два червоних і рудих.
  •   Було
    Він стишив кроки і спитав дорогу.
    Майнула думка – так уже було.
  •   Умань
    Тоді світало довго, майже тиждень,
    бо згарища чаділи і тополі
  •   Ти вийшов
    Ти вийшов зі світла в тінь.
    Із тіні – в туман і мряку.
  •   Хіба то сніг?
    Хіба то сніг? То небо оцвітає,
    кульбабово засіює над світом
  •   На молоці
    Замісила ніч на молоці –
    сходило до ранку дике тісто.
  •   ***
    Перейшла межу на стопу із лишком.
    Я твоя іще навіть не колишня.
  •   ***
    Моє світло прийшло на поріг до твого безвіконня.
    Захитало пилюку кутків, павутиння і тишу.
  •   Чекання
    Чого тобі? Чого піджав хвоста
    і дивишся на двері, як на Бога?
  •   Ця синя ніч
    Ця синя ніч скотилася з гори
    до самого порогу, в хризантеми.
  •   Моя дивна печаль
    Моя дивна печаль перебралась до тебе в оселю.
    У кутку умостилась, мов киця, і муркає тихо.
  •   ***
    Крила осінні летять у сніги чи весну.
    Інею порох. Горять хризантеми востаннє.
  •   ***
    Хмари граками – фрески осінні.
    Розпач і туга голих дерев.
  •   ***
    Ти дивний мій. Така важка печаль
    лягла на плечі і затисла горло.
  •   Світ облітає
    Світ облітає. У нього не вистачить сил
    золота стільки тримати на плечах у кленів...
  •   Світе мій...
    Світе мій, перейдемо убрід
    цю печаль і осінь, і провину.
  •   Я повертатимуся вчора
    Я повертатимуся вчора на зорі,
    у м’ятій сукні, з острахом і тихо.
  •   На папері
    А на папері насіяно снів.
    Може, вони проростуть почуттями?
  •   Затулю від осені вікно
    Затулю від осені вікно,
    бо у мене у кімнаті літо.
  •   Ще...
    Час розгойдує, наче вітер,
    біловипрані простирадла
  •   І знов до весни далеко
    І знов до весни далеко.
    Я плачу. Я ніби осінь.
  •   Неосінь
    Світло загусне. То так загусає на дощ.
    Сиві потоки із хмар на нерівності вулиць.
  •   ***
    Ти не тільки роки розгубила.
    Нитку снам перервала. І бісер
  •   ***
    Ми бачились востаннє так давно,
    на тім кінці заплутаних ілюзій.
  •   Нарешті
    Нарешті я відкашляла тебе.
    Такі сухоти – Господи помилуй!
  •   Сни
    Сни виповзають за рамки свідомості та
    реінкарнують нитками і пасмами шовку
  •   ***
    Я недопалки снів через ночі стомилась нести,
    на околиці смутку гойдати світанки солоні.
  •   ***
    У груші душа вразлива,
    світанками оповита.
  •   Гадаю на лататті
    Гадаю на лататті у воді...
    Водянику мій сивий, ти в полоні
  •   Роз’єдную половинки
    Роз’єдную половинки,
    на чорне ділю і біле.
  •   Ти мені снишся
    Ти мені снишся уперше такою, відколи
    падає чорна вода і кипить у калюжах.
  •   Я помилилася дверима
    Я помилилася дверима? –
    стандартні блоки під горіх.
  •   Зброя не потрібна більше
    Зброя не потрібна більше.
    Запеклися кров і крик.
  •   Задзеркалля
    Гублю у задзеркаллі
    ознаки, знаки, зуми.
  •   ***
    Зеленими були мої слова.
    Їм дозрівати б, щоб тобі медами
  •   ***
    Торік було спекотно у цей день.
    Розплавлена будинків цитадель
  •   Зорю засвітила пізню
    Зорю засвітила пізню,
    припала до вуст вустами.
  •   ***
    Між нами сизий сум як небо із граками
    коротких днів зими... І монітору тло..
  •   Важкі часи
    Важкі часи. Твоя прадавня суть
    у суперечці за любов і віру.
  •   ***
    тисячу "так" у такт
    тінню торкаю тінь
  •   відкоркую любов
    відкоркую любов
    не дограла
  •   ***
    Зацілує весна вуста.
    Фото фактом фіксує промінь.
  •   Доти
    Тоне в тумані спокій,
    тане в тумані тінь.
  •   - - -
    сонце таке холодне
    наче твоє сумління
  •   Світ...ло...тінь
    Світло тут, поміж нас, і зовні.
    На кордоні – вікна квадрат.
  •   то погляд на переможених
    то погляд на переможених:
    тамуючи жаль раптово так
  •   ***
    Не стало хати, тільки комин
    дірою в небо. Полинами
  •   Спас
    За долоню взяла – ворожити бралася наче,
    говорила про долю, любов, золоті літа,
  •   *****
    Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
    на сім життів, або лише на подих...
  •   ***
    Сонячним зайчикам холодно на бетоні,
    пліснява стін лапи судомить, вуха.
  •   а нам з тобою холодно
    а нам з тобою холодно – зима
    дві пари рук сховали в рукавички
  •   Шовком коси манила
    Шовком коси манила,
    жаром важких коралів.
  •   стулили повіки хмари
    стулили повіки хмари –
    і небо заголосило
  •   Розчахнулися сни
    Розчахнулися сни і постала примара у світлі.
    Заскавчала душа, наче битий собака. – То я
  •   Я вицвіту колись
    Я вицвіту колись, пожовкну, як шпалери
    на стелі. Не дивись. Заплющ повіки дню.
  •   безсоромнощаслива
    безсоромнощаслива злива
    серед грудня в мороз не снилось
  •   Чорно-біле
    Сивіє світ. Посивіли вікна
    фіранки сині у тумані грудня.
  •   І небо було твоїм
    І небо було твоїм
    і я у ранковім сонці
  •   Залиши мене. Тут, у слові
    Залиши мене. Тут, у слові.
    Хоч апострофом, якщо звуком
  •   Городи ще не поховали груди
    Городи ще не поховали груди,
    ще навіть не труснуло, не мело.
  •   Квітень (із циклу
    Уквітчай мене, Квітне мій,
    обвінчай із вишневим цвітом.
  •   Світанком цілована рано
    Світанком цілована рано,
    Ледь пещена сонцем і вітром.
  •   повінь
    місяць у повні повінь
    повна печаль по вінця
  •   Перепливти. А як перепливти
    ***
    Перепливти. А як перепливти
  •   ти богом був, що впав з небес
    ***
    ти богом був, що впав з небес…
  •   Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
    Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
    Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
  •   Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
    ***
    Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.

  • Огляди

    1. На папері
      А на папері насіяно снів.
      Може, вони проростуть почуттями?
      Думка вчорашня приходить до тями,
      я видаляю себе, наче спами.
      Ти на добу чи на світ обмілів?
      Білий папір роз'їдає іржа,
      букви на порох розвіює осінь.
      Ти ще у мене нічого не просиш.
      Ти вже у мене нічого не просиш.
      Ми у минулому. Холодно. Жаль.
      А на папері насіяно слів.
      Марно любов зачепилась корінням,
      марно майбутнє бубнявіє синім,
      стебла чіпляються крапки і рими.
      Ти ще у серпні усе спопелив...
      І на папері нічого крім слів...





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Зеленими були мої слова.
      Їм дозрівати б, щоб тобі медами
      вони ставали. Кругом голова
      від цвіту і кохання поміж нами...

      Спинався червень бігти по траві
      і розганяти зграї ластівчині.
      А я зі словом ще була на «ви».
      (Чи вже воно на «ти» зі мною нині?)

      Палало літо вишнями в саду,
      губило сонце в зелені проміння.
      Ти думав – я без тебе пропаду.
      Ти був правий, бо пропадаю нині

      у літі, у листві та у літах,
      хоча тебе згадати вже несила.
      Мої слова достигли на гілках
      і падають, і котяться по схилу.

      І зовсім не медові – гіркота.
      Ну що візьмеш з покрученої дички
      у передосінь?..
      Тільки сивий птах
      видзьобує в гіллі малі кислички.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      На вікні вистигала кутя,
      мати страви лічила і ложки.
      Пахло медом - так пахне життям,
      коли час зупиняється трошки.
      У маленькій квартирі з вікном
      в синій вечір і стежку одвічну,
      нас батьки частували вином
      і ховали од суму і січня.
      І любили, як люблять малих,
      із повчанням, гостинцем і просто...
      Хтось з онуків помітити встиг,
      що бабуся поменшала зростом...
      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Коли вицвітає рік
      Коли вицвітає рік, коли відлітає в грудень
      останній листок життя скупого календаря,
      тулю до грудей тебе і знаю, що сонце буде
      і сніг, і ялинка, і…
      Нарешті жалі стирай.
      Люби мене, як тоді, у спеку липку липневу.
      Цілуй, як цілують раз – на вістрі життя – на вдих.
      Загадуй бажання – і летімо з тобою в небо!
      У тебе немає крил?
      Та вистачить і моїх…
      01.01.2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. ***
      Так шляхи біліли.
      Ніч. Авто. Зима.
      Поспішав щосили –
      мав із усіма
      Рік новий зустріти.
      Торт. Вино «Шабо».
      Друзі: діти, сім’ї,
      ти – один.
      Або…
      В перехрестях білих
      де дорога-лід,
      жінка майже бігла
      і кричала вслід
      водіям автівок,
      падала із ніг.
      Всі минали. Тільки
      ти тоді не зміг.
      Десь лунали тости,
      грім салюту, сміх.
      Та які там гості?
      Під авто у сніг
      породілля впала…
      За життя обох
      лікарі чимало
      бились, бачить Бог.

      Сонце безупинне,
      п’ять минуло зим.
      Рік Новий. Дружина.
      Іменинник син.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Десь і щось я знову недомріяла,
      між рядків читаючи листи.
      Вірші-мошок розігнала віялом
      і реальність прийняла… А ти?

      Я була відверто старомодною
      і не сміла зрадити чуттів.
      Нині я ту помилку розмотую
      по годинах, днях, словах… А ти?

      Я напевне схибила із вибором.
      Море зрад хіба переплисти?
      Вибачаю, стоптану і випиту,
      я - тобі - себе… Палю листи…



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Ти мій лицарю сивий, романтика вийшла із моди.
      Я твоя королева, остання з усіх королев,
      що торкалась чола перед боєм і після походу…
      Переплав на прикраси герби, де твій профіль і лев.

      Я давно не умію вклонятись, як личить вельможам.
      Ти осунувся в цьому столітті: стілець – не сідло.
      Я поезію, каюсь, із лайкою можу і множу.
      І балади вагантів міняю на тишу і тло

      інтернетного простору. Нащо корсети і жести?
      Мій повітряний замок і той – на "амбарний" замок.
      Я твоя королева. Остання. І перша як жертва.
      Прошу, стань мені катом!
      А ти чи закляк, чи замовк.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ні початку, ані кінця
      Ні початку, ані кінця.
      Дріботіла по східцях пам’ять.
      Я торкалась твого лиця,
      ти ловив мої теплі пальці.

      Сонце падало між дубів
      закульбабленою весною.
      Так в очах мені світ рябів,
      так яснився тоді тобою…

      Ні початку, ані кінця.
      Наче плями, чужі картини.
      Ти і юна білявка ця.
      Я і біла рука по тину,

      щоб не впасти серед зими
      на кривих тротуарах січня.
      Хто пороги востаннє мив?
      Хто казав щось нове і звичне?..

      Ні початку, ані кінця.
      Замітало сніжинки-долі.
      Ти востаннє щось обіцяв
      і ділив на майбутнє ролі.

      Захлинались вночі вітри.
      Горизонти білили ранки.
      Не на двох – ти ділив на три,
      чи на себе і на коханку.

      Ні початку, ані кінця.
      Сліпне пам’ять, як жінка сива.
      П’ю любов із твого лиця,
      тобто схожого дуже – сина…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Снігом бавиться пізня осінь,
      снами дражниться ніч в авто.
      Я воліла б сказати «досить»,
      а натомість іду під сто.
      Я додому. Даруй, що пізно
      повертаю з важких доріг.
      Вибачай, що не до, а після
      втеч у безвість. А ти беріг
      і листи, і книжки, і дати,
      і неглянець моїх світлин.
      Що я можу тобі сказати?
      Дочекайся… У нас є син.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Або…
      А може не робитимеш аборт,
      не вб’єш дитя, зачате випадково?
      Не буде довгих фраз – коротке слово.
      Два підписи. Експрес-аналіз крові.
      Наркоз. І все закінчиться. Або…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Інів ранковий парк.
      Небо у гайворонні.
      Нібито просто так
      руки були холодні.

      Очі були сумні,
      билося серце часто.
      Жінка сьогодні – ні! –
      тут не шукала щастя.

      Слабкість її тепер
      вся – у єдиний постріл.
      ...Хто споміж них помер
      певне, вгадають потім...



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Осінь – тонка поетка
      Осінь прийшла і сіла поруч на лаві в парку,
      перебирала листя жовте. А я листки.
      Поруч гуляли діти, грали у шахи, карти,
      поруч палили листя, звісно, і цигарки.
      Я ж бо – ну справді дивна – в парку читала вірші.
      Ти, я не знаю точно, мабуть, писала їх.
      Осінь – тонка поетка, певне, з усіх найліпша.
      Не полишай писати. Де ще той перший сніг…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Наостанок були слова
      і холодна рука, як вирок.
      День у сутінки відпливав
      і чіплялась за погляд віра.
      Та не плакалось більше, ні,
      не просилась любов у прийми.
      Ти помер назавжди в мені…
      Засудомив лише у римах.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Жінка
      Я просто жінка. Просто жінка я.
      П’ять букв у слові – ну куди простіше?
      Я люба, я кохана, я твоя,
      я та, яка на світі найрідніша.

      Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
      Я та, якій протягують долоні…
      Я палена у відьомськім вогні
      і писана у золотій іконі…

      У муках я життя тобі даю,
      і зуби зціплю - на війну пускаю.
      Біля вікна задивлена стою.
      Я просто жінка … і немає краю

      такій ось простоті. З ребра чи ні,
      я Єва, я спокусниця Адама.
      Я та, якій присвячують пісні
      і та, якій гукають просто «Мамо…»

      Я просто жінка. Грішна і свята,
      слабка і сильна, сіра і яскрава.
      Я просто жінка, просто жінка. Та,
      якій потрібне щастя, а не слава.
      (2008)2011



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.71 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Вона дива чекала
      Вона дива чекала. Тиждень.
      Аж посивів каштанів ряд.
      Вона дива чекала. Ти ж бо
      сам учив, що не все підряд
      буде справжнім у цьому місті.
      Мимо стрімко пливли вітри.
      Вона дива чекала місяць,
      потім рік, і ще тридцять три.
      І коли не діждала долі
      і зашторила вікна, ти
      кинув різко болючий докір:
      "Нащо ждала? Було б іти..."



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Несказана, неспівана, неспита,
      неюна, несолодка, як тоді.
      Ти мрії пересіюєш у сито.
      І тільки літа згадки - молоді.
      Важка коса ховає сиві нитки,
      а скриня – тонко шиті рушники.
      Ти вільна, ти самотня. Ніби клітка,
      така свобода у такі роки.
      Ховаєш очі в темні окуляри
      і кутаєш у шалик біль душі.
      Тебе життя не било. Без удару
      дороги застелили спориші.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Щастя приїде
      Щастя приїде потягом.
      Візьме плацкарт і чай.
      Тамбурні сиві протяги,
      ніби скупе «cтрічай».
      Сонцем вікно засліплене,
      кіптява, смог і шум.
      Ти між моїми липами
      станеш початком дум.
      Я між твоїми мріями
      стану нарешті всім…
      Скільки самотньо гріли ми
      душі посеред зим?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Мандрівне
      Обмити втому у Дністрі
      і посуд вимити дочиста.
      Три дні (шкода, що тільки три)
      я милувалась падолистом
      великих і малих доріг,
      які лягли на захід, в гори.
      І дощ мочив од вух до ніг,
      а я щаслива і не хвора.
      Стрімкі потоки межи гір.
      Намет промоклий знесло вітром.
      Ми грілись віршами, повір,
      хоча бувала і півлітра.
      Шугає листя врізнобіч –
      вертаюсь на думки багата.
      Шкода, що цю четверту ніч
      не буду мокнути в Карпатах.




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Джаз
      Моя мелодія вітрів
      несе тобі у вікна листя.
      Клавіатуру пальці тиснуть,
      ти йдеш по римах, як по вістрях.
      А серпень рано догорів…
      Джазує вересень дощем,
      фонять відкриті парасолі,
      О скільки слів! Які прозорі!
      Який високий тон! О солі-
      сти осені... І ще
      потому тиша, як в раю.
      І ти у римах, як в нірвані,
      До півночі або до рання
      на незастеленім дивані
      ушосте ямбом виграю…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Сиротіє село. Бо у місті, звичайно, легше –
      супермаркети є і робота така-сяка.
      Правда, там у селі вітер жито і трави чеше,
      тиша, як у раю… Та у місті гучні свята.

      Сиротіє село, особливо узимку тоскно.
      Навіть бабцю стареньку у місто привіз онук.
      Дивував її гордо турецько-китайським лоском,
      а вона не могла притулити душі і рук.

      Сиротіє село без пісень, що медами пахнуть.
      Заростають полином стежки у город і сад.
      А старенька у вікна побитим безкрилим птахом
      виглядає на весни і проводи… Бо навряд

      іншим разом на рідне село подивитись зможе.
      Так і буде в чужому гнізді доживати дні.
      Сиротіє село і душа, і країна… Боже!
      Там же хата без неї… і яблуні там одні…



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    21. ***
      Вона фарбувала життя, як годиться, яскравим.
      Ні фарби жаліти не стала, ні рук, ні колін.
      Старанно з кутка у куток. І забула про справи,
      і навіть про те, що голодним повернеться син.
      Підлога вітальні. Банальний ремонт. Але жінка
      така ж незбагненна, як всесвіт, і дивна така ж.
      Підлогу скрипучу – у колір достиглого жита
      таки замастила. І навіть чудний декупаж
      у дверях створила. Тепер на порозі волошки.
      У когось – паркети, у когось – важкі килими.
      А в неї квітує долівка, не вся, тільки трошки.
      І хата, як поле. (Аби ж чоловік не гримів...)
      І тільки би зливи нечасті, а зрідка – то можна.
      І тільки би вітру поменше і більше тепла.
      Вона фарбувала життя. Так змогла би не кожна.
      І літо у хату, як тільки уміла, несла.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      У лісі дощі інші.
      У лісі дощі тиші.
      Суничноп’янкі, м’ятні.
      Не те що у нас – хатні.
      Цокочуть, тріщать, сіють.
      Шиплять на дахах змієм
      В асфальтах киплять дико…
      У лісі ж… там так тихо…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Пилом і полином перехрестя ляже.
      Ти зібрався, кажуть, у важкий похід.
      Там ліворуч, схоже, келихи і пляжі,
      та пройти прийдеться три ріки убрід.
      А праворуч, певне, гопники і злидні.
      Але що із того – лишишся живим.
      По обидва боки Трускавці і Відні.
      Тільки прямо, кажуть, ти ідеш «на ви».
      Обернись востаннє. Що тобі втрачати,
      батьківську «копійку» і боргів ярмо?
      Ти не жив ніколи. Ти життя на чатах
      вистояв на совість – не допомогло!
      Прямо йди. Пора вже "соловейка" бити.
      Висвистів паскуда власне і твоє.
      В тебе крім рутини і боргів є діти.
      А у них надія на майбутнє є…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. лю
      смикаю за рукава час
      то щоб швидше а то щоб став
      заварюю каву чай
      пускаю вінки на став
      запалюю на вікні
      свічку
      пічку топлю
      лю
      люблю
      голос твій сміх і тіні
      рук по нерівних стінах
      райські у сни падіння
      тільки би на вікні
      промінь не блиснув
      ні
      ночі б на три доби
      лю
      люби



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Сині айстри схололи, долоні замерзли. Кишень
      недостатньо для серця. А зимно найбільше у ньому.
      Я іще не пішла, ти нічого не знаєш іще.
      Ще нічого не сталось. Нічого. Нічого… Потому,
      як скажу тобі правду, ти більше мене не простиш.
      Я ж прощала усе від початку і буду прощати.
      Я піду у минуле, де стежка лягла у спориш.
      Я піду в передліто, де верби і липи як шати…
      Синім айстрам недовго лишилось до білих сивин.
      Перша осінь прозріння така невимовно болюча.
      Хай підозра тобі не болить, що між нами є він.
      Просто холодно серцю. І холодом я тебе мучу.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
      коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
      коли голод примушує бігти світ за очі з хати,
      коли на роздоріжжі епох лише бруд з-під коліс.

      Антологія мрій про державність. І всі вхолосту.
      В нас геройства достатньо, та тільки немає героїв.
      Скільки ж блазні віками ще гратимуть гетьманські ролі?
      Після котрого пряника спину підставлять хлисту?

      Антологія сміху – і все зі сльози до сльози.
      Світ регоче над нами. Ми тішимось часом із нього.
      Антологія істин. Ми прагнемо стрімко у бога
      і у князя з багнюки. Проте не збагнули ази.

      Антологія сірості. Шоу – замінник, токсин.
      О велике прання не своєї – чужої білизни.
      Антологія мрій про майбутнє. Аби не запізно
      почали прокидатись… бо може проклясти і син…

      Антологія віри. Але розіпнемо й Христа,
      якщо церква проситиме… Звісно, не наша, а та…




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Коханка
      Душа забилась у куток,
      трусила тіло лихоманка.
      Гули рої чужих думок
      і слів чужих:
      - Диви, коханка…
      Коханка. Господи, прости
      і сили дай минути море
      образ людських:
      - Шановна, ти
      хоч би соромилась. Бо горе…
      Слова-плювки. А ноги йдуть
      провести тіло ув останнє.
      Коханий мій, чого у путь
      не взяв мене?..
      Сніжинки тануть…
      На перехрестях вже весна.
      В кімнатці нібито тепліше…
      Чи відав ти колись, чи знав
      що у раю зависне тиша?
      Ти в ніч пішов останній раз:
      - Я вранці повернусь навічно…
      Хто знав, що послизнеться час
      і ти навіки стулиш вічі?...

      Забилась у куток душа.
      І тільки тінь і хрест могили…
      І поховали, і спішать
      в авто…
      Одна вона на схилі.



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 6

    28. ***
      Міряю слово болем.
      Болі – словами. Радше,
      мірятиму тобою
      все, що у світі наше.
      Все, що минуло раптом.
      Звісно, жаліти марно.
      Та, що з тобою, рада
      і надзвичайно гарна.
      Та, що з тобою нині,
      ніжна і геть наївна.
      Лиш не кажи дружині,
      хто і кого не кинув.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Село селом. Похилені двори,
      дерева з омелою як вервечка.
      Учитель сивий якось говорив,
      що тут колись було гучне містечко,

      сто років тому. Нині бідний слід
      широких вулиць, кам’яних будівель.
      Сидить на березневім сонці дід.
      А діти по столицях. Важко дітям.

      Та у селі – чекати смерть хіба.
      Земля чужа – він сам позбувся паю.
      Розумні кажуть – горе – не біда
      а тут щось інше, але що – не знає…

      Схилився тин у зарості бузку,
      прогнувся сволок в глинобитній хаті.
      Дід місить стежку чорну і в’язку
      до магазину, щоб хлібину взяти.

      і цигарок. Оце і все життя.
      Курей десяток і коза Анфіска.
      Він міг би до дочок, але зятям
      там по столицях і без нього тісно.

      По правді, і не хоче в місто дід.
      Тут вік минув, город копав, криницю.
      І бабу поховав… Аби тоді,
      то ще б прижився. А сьогодні сниться

      стара частіше. Ніби й не на дощ.
      Все дивиться на нього із-за тину.
      Він сам до неї скоро, мабуть. То ж
      хіба козу і хату так покине?

      Село селом. Похилені двори,
      як люди у літа. І дика тиша…
      А думка визріває, як нарив,
      що не біда, не горе тут, а більше…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Як солодко, як боляче, як дивно
      заплакати над римами твоїми
      надривами
      нестримно і нестерпно.
      Для когось я, можливо, просто стерво.
      Для тебе – згадка ночі-пантоміми,
      де тіло – дибки, а душа – на дибу…

      Не дай мені подати вдруге голос
      і подихи мої не заримовуй.
      Я сили вчуся рік чи трохи більше –
      а досі не навчилась навіть тиші
      і досі у твоїм гублюся слові,
      і плачу в нім така безбожногола…

      Як солодко, як боляче, як дивно
      здіймати душу власноруч на дибу…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      У селі згоріло кладовище.
      А палили ж бур’яни, гілля.
      Полум’я повзло хрестами вище,
      вітер чорну хмару окриляв.
      І зникали вицвілі обличчя
      у вогні… Ти, Господи, прости,
      що померлі помирали двічі
      і додолу падали хрести,
      що на школу натрусило сажі,
      що собаки вили півдоби.
      …Хто ж старій у місто перекаже,
      що нема могили між дубів?



      Коментарі (41)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Молитва
      В останню ніч торішнього страху,
      у першу ніч прощення і прощання
      мої гріхи і сльози не рахуй.
      Бо вже не перші. Вибач, не останні.
      Не розпинай на вістрях власних слів,
      але і не зітри слова у порох.
      Цей світ мені із пуп’янка болів.
      Я ним жива і ним безмежно хвора.
      Я, Боже, статків не прошу, повір
      (хоч і вони потрібні, як ніколи).
      Дай сил мені, терпіння до тих пір,
      допоки не пройду пекельне коло
      життя земного. Господи, прости
      і збережи в душі любов і віру.
      Одна надія на землі – це Ти.
      Не дай мені змаліти в крапку. Вірю…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Залель
      Залюль мене, залель, заколиши
      і залюби як люблять раз на вічність.
      Цілунком спопели страхи і відчай.
      Не зволікай, не бійся, ну, мерщій…
      І плач в мені неясністю надій
      і подихом, і шепотом, і словом.
      І не ставайся ранком аж до скону…
      Залюль мене, залель мене… і дій….



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Тіні
      Щось на тім причалі є,
      неприховано-прощальне,
      неприкаяно-печальне.
      Пильне, пінне, нічиє.

      Тінь твоя? Чи тінь обох?
      Тільки ляже сива сутінь –
      двоє у туман закуті
      виглядають, де той Бог…

      Пінне. Пізнє. Нічиє.
      Щось на тім причалі є.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Віконне
      День зачинався прісно.
      Вікна транслюють січень.
      Сніг – як недобре тісто,
      хоч і місили тричі.
      Небо з граками навпіл
      впало на сиве місто.
      Біля зупинок натовп
      сніжне болото місить.
      Холодно в кожну шпарку,
      думці у слові тісно..
      Тільки граки у хмарках,
      наче родзинки в тісті.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Може, сон – то не сон, а ілюзія білих модрин.
      Може, біль – то не біль, а статичність емоцій і тіла.
      Ділить навпіл життя те, що мало ділити на три.
      Ти пішов у минуле, розбивши на дрібочки ціле.
      Навесні забузковіє там, де сиділи удвох.
      Ноженята зіпнуться уперше, але не побачиш.
      Нам любові і щастя відважив у синові Бог.
      Ти пішов у минуле… Майбутнє – вагою пробачень.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Чернетка в томику Франка
      Засохле листя у «Зів’ялім листі».
      Чернетка з дев’яностих – кілька слів.
      Сьогодні квітень у моєму місті,
      тоді мій перший жовтень відгорів.
      І плакала душа, скупа у римах,
      проте емоцій повна – до країв…
      Тоді ще юність рипала дверима
      і хтось мені дурниці говорив.
      А нині жаль і біль – стрункі у строфах.
      Засохле листя в томику Франка.
      Поезія обох змінилась трохи…
      Але чия здригнулася рука?



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Біля сільського храму
      підсніжників білі хмари
      хилять голови
      у молитві.
      А мимо у вічній гонитві
      хмари пилу з дороги.
      Сивий,
      старий,
      убогий
      дядько фарбує ворота
      храму.
      У нього своя турбота –
      аби не стемніло рано
      і висохло, і не всохла
      посаджена горобина.
      Білий храм, наче хмара,
      за синім тином.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Він мільярди лічить. Я – борги.
      В нього – вілли, в мене – півкімнати.
      В нього статків – де іще снаги
      самому усе порахувати?
      В нього півкраїни в кулаці,
      в мене – тільки ручка, синя-синя.
      Ще у мене усміх на лиці.
      Він при владі – мушу бути сильна.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Ще тріпоче ніч
      на плечі, як шовк
      шаликом душі.
      Соловей замовк.
      Поміж нами ще
      не загас вогонь
      втомлених очей,
      подихів, долонь.
      Травень у бузках.
      Ранок на вікні…
      Як шкода, що день.
      Добре – що одні…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Відлихо
      Крига. Зими кайдани.
      Весни. Та де ті весни?
      Хто розкладати стане
      ватру, і так, за безцінь?
      Прапор – за так не стануть
      маси іти на площу.
      Сірість зняла останнє,
      вбила, зламала тощо.
      Господи, ця країна
      віддана на поталу.
      Я все ще вірю нині,
      що самостійна стане.
      Слова шукаю, щоби
      хворе не звати мертвим.
      Ми не в смугастих робах,
      але ж раби. І стерву
      дивимось в очі, наче
      знає той шлях і правду.
      Сиві ікони плачуть.
      Радяться чорні ради.
      Чубляться сильні світу –
      ділять на половини.
      Доки дійде до літа –
      буде лише руїна.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Не спалюй спогаду в мені
      останнім словом. Хочу тиші.
      Ми в цьому світі не одні,
      ще стільки дублів «так» і «ні»…
      комусь лиши… І я залишу

      уламки доторків і снів –
      калейдоскоп. Дивлюсь у вічко.
      Півнас лишилось. Тільки пів.
      А голос решту спопелив,
      і попелом поніс у вічність…

      Лиши мене одну, бо нічим
      любити… В серці тільки січні…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Темні
      Дивні ми, чоловіче.
      Плакати би і годі.
      Щастю даємо відсіч,
      любимо при нагоді.
      Мріємо жити згодом.
      У суєті і злиднях,
      Господи, вже не годні
      навіть зробити видих.
      Дивні, бо не живемо –
      вижити – справжня втіха.
      Темні, коханий, темні -
      кличемо правду лихом.





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Гостя
      Прийшла і сіла. Гепнулася тобто
      у давнє крісло. Ексцентрична пані.
      Пристаркувата. А дивилась томно
      у смугу світла на долівці спальні.
      Не привіталась і не говорила,
      так, наче вдома, не у нас – у себе.
      А протяг підіймав завісам крила.
      Та що цій жінці у квартирі треба?
      Дивились, ніби з осудом, із рамок
      пожовклі лиця тих, кого немає.
      Вона пішла, так само рвучко, раптом.
      І попросила корвалолу мама…
      07.03.11



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Нічого не помітиш
      Нічого не помітиш у снігах.
      Прозорий простір метений вітрами.
      Останній сумнів. І останній страх
      порвати перелатане між нами.
      Ніхто не зрадив. Вірні я і ти.
      Та кровоточить виразка-образа.
      З-під ніг у прірву падали світи,
      а ти руки не простягнув ні разу.
      04.03.2011.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Переосмислення
      Такі переосмислення світів.
      Снігам болять і солі, і лопата.
      У мене куртка в тісняві прим’ята
      в маршрутці із вагою душ і тіл.
      Зима не добілила до кінця.
      Скупе тепло «занижених» тарифів.
      У світу ВІЛ і гепатит, і тифи.
      У світу лихоманка дика ця.
      І я у нього з купою питань.
      А відповідей обмаль чи немає…
      Стара з кишені дріб’язок виймає
      і подає старій… Вагою бань
      притисло церкву до землі у сніг.
      Вагою позолоти – не молитви
      жебрачки серце на хресті прибите –
      покутує і свій, і людства гріх…
      Такі сніги. І свічка у руці.
      Я не умію битися в поклонах.
      Для мене Бог, напевне, не ікона,
      хоч не мені ламати звички ці.
      Такі переосмислення. Куди
      і як іти, коли ні сил, ні стежки?
      Ліворуч – кут, праворуч – межі й межі,
      попереду туман і вічний дим.
      Вертаюсь у сніги, у зиму зим –
      в заметах до відлиги біло-біло.
      Я маю віднайти останні сили
      сприймати все як всі –
      у мене син…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Повітря знов подібне кришталю.
      Дзвенять у ньому неопалі вишні.
      І я молюсь. І я тебе молю
      нарешті стати всім, але колишнім.
      У мене світла – вистачить на двох!
      Тобі віддам і їй – я стану ніччю.
      Лише б мене почув нарешті Бог.
      І ти почув. Мені любити нічим.
      Я випалена спекою чуттів.
      Я викошена словом. Я зів’яла.
      Ми, зрештою, завжди були чужі.
      Вона, своя, між нами вчасно стала.
      21.02.11



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Між нами нічого
      Між нами нічого не сталося. Просто зима,
      холодна і довга. А ціни на газ – грітись марно.
      Між нами нічого, хоча ми ще звемося «пара».
      Ти знову деінде. Я знову удома сама.
      Ці будні вбивають і кепські новини також.
      Хороших немає. Хіба що у давніх журналах.
      Ти надто байдужий. Я надто нервовою стала.
      Нічого не сталось – ми просто чужі… Просто, Бож-
      ееее….
      Холонуть бульйони, скисає капуста і час…
      Ніщо і ніхто від розлуки не втримає нас…
      14.02.2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Жебрачка
      Де перетинаються дороги,
      де кипить базар, немов баняк,
      дівчинка просила щастя трохи,
      жменьку, дрібку. А без нього як?
      Човгали підошви по асфальтах,
      курява здіймалася і смог.
      І базар гудів захриплим альтом.
      День болів неясністю думок.
      Ніби ніж, проміння надосіннє –
      хоч бери і обрій лезом ріж…
      Дівчинка хотіла щастя сильно
      і тепла… а простягнули гріш…



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    50. Вона і собаки
      Зима не лютує. Заледве за мінус.
      Ціпок і собаки. У торбі харчі.
      Вона не чекає на пільги і зміни.
      Її від морозів зігріють вночі
      собаки-дворняги. Ні світла, ні печі.
      Стара і самотня. Але не слабка –
      вона цих собак відбивала, до речі
      не раз від сусіда або м’ясника.
      Відстрілюють нині. Відкрито. З розмахом.
      Ну, звісно, туристи, Європа і сказ.
      А в неї хатина холодна без даху.
      А в неї поцвілий і чорний матрац.
      А в неї надія остання на Бога,
      чи тільки на себе і диких собак.
      Старенька повільно долає дорогу
      Вона доживає. Бо жити то як?





      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.54 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Осені вина
      Осені вина. Винна.
      Випила сонця вволю.
      Листя над лісом піна
      піною хмар. Знеболю
      бабиним літом осінь,
      зморшки сухі каштанів.
      Серце любити просить.
      Серця за день не стане.
      Тільки схолоне погляд
      в снігові і погасне.
      Небо ще буде поряд,
      чорне граками. Галас.
      Осені вина. Дайте
      випити повну чашу -
      знаю смертельну дату
      любощів ніжних наших...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Рук пелюстки - на плечі,
      Сонце очей - у серце.
      Музика, ти і вечір.
      Губи у такти терцій.
      Ляже рука у вічність,
      тепла і сильна-сильна.
      Згаснуть вечірні свічі.
      Доньку тобі чи сина?..
      22.01.11



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ***
      Три на чотири кімната,
      диван і стільці для гостей.
      Їх з мамою кинув тато,
      їм треба на ноги стати.
      А дівчинка швидко росте...

      В гуртожитку спільна кухня -
      шістнадцять кімнат в одній.
      Гримлять каструлі і кухлі -
      сусіди якісь оглухлі.
      Минають, одначе, дні...

      Здавалося тимчасовим
      житло, де диван і все.
      Та, попри пусті розмови,
      з роботи і школи знову
      кожна життя несе...

      Уже добігає школа,
      дівчина на порі.
      Стрімко летить по колу.
      - Мій наречений Коля...
      Дівчинці двадцять три.

      ...У коридорах галас
      відра і сто чобіт.
      А у кімнаті зараз
      мама сама зосталась.
      Тобто вона і кіт...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Часи
      У кошику паски, ковбаси, бабка сирна,
      яєць десяток-два червоних і рудих.
      Вона до храму йде, веде за руку сина.
      А він замерз і так зіщулився, притих.
      Лягають на асфальт лункі підборів кроки.
      Незвикла до хусток, покрита голова.
      Вона згадала, як її ранковий спокій
      гасили прапори і рупорні слова...
      А біля храму люд у джинсах, максі, міні -
      потік людей і душ, і просто суєта...
      А поблизу стоїть і дивиться з каміння
      старий і лисий вождь... Роки. Часи. Свята.
      14.01.11



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Було
      Він стишив кроки і спитав дорогу.
      Майнула думка – так уже було.
      Я говорила дивно та розлого:
      «Там буде оголошення за склом.
      І ще там квіти, тобто тільки стебла
      у горщиках і відрах із-під фарб.
      І ще там тихо і доволі тепло.
      Не місце, словом, а суцільний скарб...»
      Він посміхнувся, скинув окуляри,
      подякував. Пішов у інший бік.
      А я тоді, мала, дурна школярка,
      себе питала, хто той чоловік.
      І тільки через півжиття (чимало!)
      у погляді з-під сивої брови
      я власне серце раптом упізнала.
      Та з ним лишилась стримано "на ви"
      21.12.10



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Умань
      Тоді світало довго, майже тиждень,
      бо згарища чаділи і тополі
      протягували руки якось хижо,
      такі згорілі, ламані і голі.

      Вовки минали навіть чорну Умань,
      зруйновану не вперше і забиту.
      Здіймались в попелищах сиві думи,
      вітрами розліталися по світу.

      Зерном чіплялись ті, хто раптом вижив.
      Замішували глину на полові.
      І проростали з бур’янів і тиші
      хатки у стріхах, у піснях і слові.

      Здіймалася у небо дума думна,
      літали голуби над ярмарками...
      Моя старенька кольорова Умань,
      обхоплена річками, як руками.

      Відроджена укотре з попелища,
      замішана на крові і на глині.
      Із року в рік таки і ширша, й вища.
      Та з битими дорогами донині.

      Така ж, як і тоді, у ті століття,
      у пазусі зі скарбом... і базаром.
      Запилена, закурена у літі.
      З чужими і донині образами.

      Чого тобі, моя лукава мати?
      Стели на оксамитах і ніколи
      сльози не покажи. Тобі тримати
      ще стільки неба, зір у видноколах.

      Тобі ще пережити треба сили
      синів, які випалюють без диму.
      Ти краще би у гості не просила
      того, хто ворітьми твоїми гримне.

      Моя солодка, скільки руйнували
      твоє життя і кидали зі скелі,
      а ти одначе під фортечним валом
      чужинцю, як своєму, м’яко стелиш.

      І віриш у майбутнє, як у казку...
      Чи вже не віриш, а вдаєш натомість?
      Скидай терпіння ланцюги і маску,
      байдужість, і смиренність, і утому!

      І покажи усім своє обличчя!
      І не мовчи, бо вигориш до кістки.
      Ще є криниці, навіть трохи глибші,
      ніж гайдамацькі...
                 І тепленькі крісла,

      в яких стають глухими і сліпими,
      з яких не видно далі рук і носа.
      Вставай матусю, бо піде за димом
      добро. І ти підеш по світу боса!

      ... Тоді світало довго, майже тиждень,
      бо катували ватажків-героїв.
      У відповідь – така болюча тиша...
      І ми, матусю, мовчимо з тобою...
      05-07.12.10.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Ти вийшов
      Ти вийшов зі світла в тінь.
      Із тіні – в туман і мряку.
      З туману – в печаль осінню,
      а з осені – в зиму клякнув.
      Ти в зимах шукав обіймів.
      В обіймах – уже свободи.
      На волі про руки мріяв.
      В руках – про тепло і вроду.
      Ти грівся, ти пив і плакав.
      Ти плакав, бо пив безбожно.
      А Бог намагався знаком
      спинити хвилину кожну.
      05.12.10



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Хіба то сніг?
      Хіба то сніг? То небо оцвітає,
      кульбабово засіює над світом
      майбутній травень і майбутнє літо.
      Збираються граки у вічні зграї,
      здіймаються у сіру і холодну
      грудневу вись і на дерева липнуть.
      А їм сьогодні знову сниться липень,
      а їм би ще тепла... І я би згодна
      іще збирати із-під ніг каштани,
      здіймати вгору куряву і листя...
      Опали золоті пелюстки міста,
      а неба пелюстки не скоро тануть...
      30.11.10



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. На молоці
      Замісила ніч на молоці –
      сходило до ранку дике тісто.
      Мила теплі руки у ріці.
      Одягала сонячне намисто.
      Вишиті червоним рукави.
      Руки мліють од безсонь і сонця.
      Ноги заплітаються в траві,
      втома швидко – певне, буде доця.
      Замішу любові на обох.
      Біле тісто зійде вище хати.
      Нам з тобою затишно удвох
      прокидатись. А ще ліпше спати.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Перейшла межу на стопу із лишком.
      Я твоя іще навіть не колишня.
      Я тобі іще навіть не знайома.
      А такі між нас відстані і втома.
      А такі між нас межі – аж до прірви.
      Із душі себе із корінням вирви!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      Моє світло прийшло на поріг до твого безвіконня.
      Захитало пилюку кутків, павутиння і тишу.
      Хочеш, я залишусь і ці жовті малюнки залишу,
      Хочеш, я перегляну чи просто понищу закони?
      Та чого тобі лячно? Я просто відбиток люстерка.
      Так, від сонця відбиток. Але не спалю. Не сахайся.
      Може, досить наосліп ходити і дихати гасом?
      Тіло звикло давно. А душа? А душа часом терпне.
      І гнітиться у цвілі, і мацає променя спомин,
      і пронизує тишу не зойком, не криком, а болем...
      Хочеш, я залишуся назавжди, навічно з тобою
      світлом жовтого літа у стінах твого безвіконня.
      16.11.10.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Чекання
      Чого тобі? Чого піджав хвоста
      і дивишся на двері, як на Бога?
      Така в обох сьогодні непроста
      робота – дожидатися... Небого,
      у мене бутерброд, як хочеш, є.
      Та не давись, хоч трохи пережовуй.
      Сідай до ніг. Не надто, а стає
      тепліше. А дощить з учора. Жовтень...
      Ця черга нескінченна, як сльота.
      Чекання сохне цуциком при вході.
      Отак в порогах вистоять літа,
      а двері не відчиняться – та й годі...
      15.11.10



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Ця синя ніч
      Ця синя ніч скотилася з гори
      до самого порогу, в хризантеми.
      На заході квапливо догорів
      короткий день – і стало темно-темно.
      Заплуталося листя у траві,
      померзли руки яблуням і грушам.
      Важкої пугач з вечора завів.
      По кому він так довго нині тужить?
      Ця синя ніч. Ця перша сивина
      під ранок ляже на рожеві квіти...
      Чия у передгрудень в тім вина,
      що холодно тобі, мені і світу?



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Моя дивна печаль
      Моя дивна печаль перебралась до тебе в оселю.
      У кутку умостилась, мов киця, і муркає тихо.
      І тобі відтепер замість сну непобілена стеля.
      І боїшся, що раптом у двері постукає лихо.
      Ти сахаєшся кроків на сходах і звуків моторів
      і боїшся дзвінків телефонних, раптового шуму.
      Ти не знаєш, як бути, як жити, як діяти в горі.
      Світ міняє вагомість, він більшає, начебто в зумі...
      Ти не думай про мене. На краще обом позазонно.
      Не блукай у підтекстах чернеток – вони для каміну.
      Забувай, як нав’язливу вранішню згадку про сон, мо’.
      Ти нічим не зарадиш. Нічого натомість не зміниш.
      13.11.10



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Крила осінні летять у сніги чи весну.
      Інею порох. Горять хризантеми востаннє.
      Бабине літо ще може на травах розтане.
      Бабине літо ще може і буде... Ану
      дай мені руку – я знаюся на ворожбі!
      Бачу майбутнє берізок і сивих каштанів.
      Буде зима. Але ж потім і літо настане.
      Буде ще все. Все на світі. Ти тільки люби.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Хмари граками – фрески осінні.
      Розпач і туга голих дерев.
      Золотом листя пише по синім.
      Скоро останнє вітер зірве.
      Падає втома. Ночі задовгі.
      Ранки туманні. День у імлі.
      Холодно липам в руки і ноги.
      Холодно людям – сірі і злі.
      Під куполами мокрого неба
      не до молитви. Тільки до сліз…
      Може, я досі просто амеба?
      То відпусти мене. І відділись.
      01.11.2010.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Ти дивний мій. Така важка печаль
      лягла на плечі і затисла горло.
      Я усміхаюсь стримано і гордо
      на зливу хай і добрих, та повчань.
      Ти сильний мій. Лише тому, що я
      вдаю слабку. Пробач, що так нечасто.
      Шукаю порятунку або щастя
      і відповідей: з ким або чия?
      Ти вірний мій. Хоча не був моїм
      ні вчора, ні сьогодні, ні для виду...
      Чужий такий. Та я до тебе їду
      знімати втому... або тільки грим...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Світ облітає
      Світ облітає. У нього не вистачить сил
      золота стільки тримати на плечах у кленів...
      Світ облітає, а ти ще напрочуд зелений,
      ти ще цвітіння кульбаби в мені не згасив.
      Що мені осінь, коли зацілована я
      травнями серця твого і липневою ніччю?
      Світ облітає у срібло майбутнього січня,
      я вже у літі навічно і вічно твоя...
      16.10.10.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    8. Світе мій...
      Світе мій, перейдемо убрід
      цю печаль і осінь, і провину.
      Я повинна вірити, повинна
      виправити все. Усе. Як слід.
      Світе мій, не стримуй, не тримай.
      Упаду – пізнаю вартість кроку.
      Я твоя. Твоя іще, допоки
      догорає сонячний розмай
      бабиного літа… Світе мій,
      не прийми руки на півдорозі –
      раптом ранок, білий і морозний...
      Вже не відігрітися самій…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Я повертатимуся вчора
      Я повертатимуся вчора на зорі,
      у м’ятій сукні, з острахом і тихо.
      Чекатиму на слово чи на лихо.
      Ти тільки не мовчи, а говори.
      Ти тільки не лишай мене одну.
      Я стерплю все: образи та удари.
      Карай мене – я заслужила кари,
      та не мовчи, бо я тоді помру.
      І ще чекай на мене, і люби
      так дивно і так солодко, і дико…
      Я прокидаюсь віді сну із криком.
      Аби ж те вчора наново… Аби…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. На папері
      А на папері насіяно снів.
      Може, вони проростуть почуттями?
      Думка вчорашня приходить до тями,
      я видаляю себе, наче спами.
      Ти на добу чи на світ обмілів?
      Білий папір роз’їдає іржа,
      букви на порох розвіює осінь.
      Ти ще у мене нічого не просиш.
      Ти вже у мене нічого не просиш.
      Ми у минулому. Холодно. Жаль.
      А на папері насіяно слів.
      Марно любов зачепилась корінням,
      марно майбутнє бубнявіє синім,
      стебла чіпляються крапок і рими.
      Ти ще у серпні усе спопелив...
      І на папері нічого крім слів...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Затулю від осені вікно
      Затулю від осені вікно,
      бо у мене у кімнаті літо.
      Ще вночі комар летить на світло
      монітора. Мерзну все одно.

      Склянка чаю, капці і халат
      (батареї не вмикають вчасно).
      На світлинах літо ще не згасло
      і засмага, ніби шоколад.

      Вимкну телефони на добу,
      від розмов сховаюся у тишу,
      пошту непрочитану залишу
      і не відповім – а це табу...

      Затулила вікнам білий світ.
      Ще про літо думка на папері.
      Тільки осінь прочиняє двері –
      син з букетом листя. Ну привіт...
      Жовтень,2009р



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ще...
      Час розгойдує, наче вітер,
      біловипрані простирадла
      ще залитого кров’ю світу…
      Час уміє давати раду.
      Він ще гоїть у сонці серце
      і ще пестить красу дощами,
      і блищить у побитих скельцях,
      і любов’ю стає між нами.
      Час у змозі білити пам’ять
      і гріхи, і, мабуть, сумління…
      То чому невідомість палить
      і тебе, і мене віднині?
      24.09.10



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. І знов до весни далеко
      І знов до весни далеко.
      Я плачу. Я ніби осінь.
      Минулись любов і спека.
      Ти змерз. Ти сьогодні просиш

      тепла, розуміння, їсти
      і ліків, бо лихоманка.
      Та я із дурного тіста –
      не жінка, лише коханка.

      Іди, де борщі і каші.
      Тримати тебе не стану.
      Ще літо, та вже не наше.
      Посохло, пожовкло рано...
      2009



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Неосінь
      Світло загусне. То так загусає на дощ.
      Сиві потоки із хмар на нерівності вулиць.
      Місто до тіла останню неосінь притулить
      і зарябіють у жовтому сірості площ.
      Хочеш, ділитимусь кавою на молоці?
      Хочеш, піду, так, немов би не сталось нічого?
      Нам ще далеко до холоду, навіть нічного.
      То ще не осінь, а тільки сльоза на щоці.
      Світло загусне. Чому загусає любов?
      Губиться голос єдиний у сотні незнаних.
      Щось недосказане боляче вереснем стане.
      Щось недолюблене - бабиним літом, либонь.
      14.09.10



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Ти не тільки роки розгубила.
      Нитку снам перервала. І бісер
      розлетівся зірками чи пилом.
      Не до сліз, не до слів, не до списів.
      Перший іній на пізні троянди,
      позолота із просіддю - серце.
      Не до меду, та ще не до яду.
      Розгубила, розвіяла все це.
      Не змести, не зібрати докупи,
      не тримає рука у тремтінні.
      Може, хустку ангорову купиш –
      то зігріє у холод осінній?
      Заспівають вітри опівнічні,
      розіб’ється червоне намисто...
      А тобі до болючого нічим
      розлюбити самотності місто.
      І поставити крапку на білім,
      зазирнувши за обрій востаннє.
      Розлетілося зоряним пилом
      те, що словом і сонцем не стане.
      13.09.10



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Ми бачились востаннє так давно,
      на тім кінці заплутаних ілюзій.
      Мабуть, у першій обопільній тузі
      за почуттями, або тільки сном…
      Ми плавили слова міцним вином,
      даремно намагаючись збагнути,
      хто з нас кому наплів на серці пута…
      Ми бачились…
      востаннє…
      знов і знов….



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Нарешті
      Нарешті я відкашляла тебе.
      Такі сухоти – Господи помилуй!
      І де боротись узялися сили
      піднятися із попелу і пилу?
      Піднятися і жити... А тепер?..
      Болять слова луною, бо порожньо
      в душі моїй...
      А так прожити можна?



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Сни
      Сни виповзають за рамки свідомості та
      реінкарнують нитками і пасмами шовку
      в рамках із дерева… Голка малює літа,
      те, що від літа до літа, напевне, пожовкне
      десь на комодах твоїх, чи її, чи його…
      Ділюся снами зі світом. І світлом. Тканина.
      Надто солодке, аж терпне, неначе кагор.
      Шию по чорному шовком і бісером нині…
      Магія знаків, яку і сама не збагну.
      Пальці поколоті. Справді, не серце – дрібниці…
      Вишиті квіти зі стін долітають до сну
      і розсипають насіння по стелі…. Насниться ж…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Я недопалки снів через ночі стомилась нести,
      на околиці смутку гойдати світанки солоні.
      Я розпечене сонце над прірвою взяла в долоні.
      Попеклася до крові. Не втримала... Зможеш – прости...
      ...і гладущики неба, розбиті громами, і нас,
      перезріле чекання на диво і просто на погляд.
      Я давно не твоя. Тільки тінь ще тримається поряд,
      щоб тебе заховати собою від слів і образ,
      що зірвуться зненацька з попечених вуст у віки,
      у солоні світанки дощів і гіркого туману...
      Все минеться колись, все повернеться... Тільки не стане
      нас минулих ніколи... Бо сонце упало з руки...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      У груші душа вразлива,
      світанками оповита.
      Болять їй суглоби в зливу,
      як дідові... Оковиту
      ковтає старий з розпуки,
      вдивляється у тумани...
      Гілляччя тремтить і руки...
      А очі сумні і п’яні...
      Всихає старенька груша,
      вростає у землю хата.
      А діда питання душить:
      для кого грушки збирати?
      06.08.2010р



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Гадаю на лататті
      Гадаю на лататті у воді...
      Водянику мій сивий, ти в полоні
      у спеки та у мене. Володій –
      я простягаю серце на долоні...

      Люби мене, гойдай поміж осик,
      цілуй у білій піні водоспаду...
      Для тебе цей терпкий, солодкий сік
      і пісня, і душа, і ці принади...

      Тримай мене в обіймах водяних,
      мій легеню, мій порятунок синій...
      По вінця світлом, ласкою залий...
      і подаруй себе... а може... сина...
      04.08.2010р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Роз’єдную половинки
      Роз’єдную половинки,
      на чорне ділю і біле.
      Розвіяно ще узимку,
      заметено влітку пилом.

      Не треба образ і болю –
      нікому не буде ліпше.
      У нас на обох з тобою
      остання, можливо, тиша.

      Вимірюю кроки пульсом,
      відводжу гріхи та очі.
      Ти, може, мене і пустиш,
      але не себе. Це точно.
      28.07.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Ти мені снишся
      Ти мені снишся уперше такою, відколи
      падає чорна вода і кипить у калюжах.
      Ти мені снишся сумна і надміру байдужа,
      вбрана у хмару, тумани і тіні, і гола.

      Ти не питаєш нічого, а дивишся довго,
      доки вищать кажани і коти попідтинню,
      доки сахається світло... і доки застигне
      кров або думка... І що тобі, дівко, із того?

      Ти мені снишся такою, якою погасла
      десь у чернетках на зламі себе та епохи.
      Ти не ідеш, а чекаєш на ранок, допоки
      промінь не ріже по небу, як лезо по маслу...

      Ти мені снишся...
      26.07.2010р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Я помилилася дверима
      Я помилилася дверима? –
      стандартні блоки під горіх.
      Холодний протяг гулко гримнув
      і стих, немов забутий гріх.

      Між сотень варіантів «можна»
      я зупинилась не на тім.
      Чи всі у підсумку тотожні?
      Не той під’їзд? Адреса? Дім?

      А, може, помилилась містом,
      коли рушала в довгу путь?
      Та, зрештою, вертатись пізно –
      назад годинники не йдуть…

      І, зрештою, пора осісти,
      врости корінням у квадрат
      маленької квартири міста…
      На більше поки що навряд…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Зброя не потрібна більше
      Зброя не потрібна більше.
      Запеклися кров і крик.
      Виграв ти. У полі бій ще,
      але виграв ти. Ти звик

      до чола у листі лавру,
      до трофеїв, до земель.
      Що тобі? Грошей чи лярву?
      Відсікти і на тарель

      голову страшного ката? -
      Переможцям можна все!
      Чи музиків погукати –
      хай луна в народ несе

      звістку, славу перемоги...
      На рубцях глибоких ран
      недобитих і убогих
      ти... Спаситель чи тиран?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Задзеркалля
      Гублю у задзеркаллі
      ознаки, знаки, зуми.
      Старе трюмо вітальні,
      ключі, каблучки, сумка.

      Жовтаве тьмяне світло
      і запах нафталіну...
      Іду назад я звідти,
      де час не має плину.

      Стираю товщу пилу
      минулого століття.
      Аби не впасти сили
      і тихо не зотліти...

      Аби було повітря
      у затхлім коридорі...
      Я знов собі не вірю,
      що на реальність хвора...

      Гублю у задзеркаллі
      себе самої тіні...
      І бачу все детально -
      нікого... тільки стіни...
      16.06.2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Зеленими були мої слова.
      Їм дозрівати б, щоб тобі медами
      вони ставали. Кругом голова
      від цвіту і кохання поміж нами...

      Спинався червень бігти по траві
      і розганяти зграї ластівчині.
      А я зі словом ще була на «ви».
      (Чи вже воно на «ти» зі мною нині?)

      Палало літо вишнями в саду,
      губило сонце в зелені проміння.
      Ти думав – я без тебе пропаду.
      Ти був правий, бо пропадаю нині

      у літі, у листві та у літах,
      хоча тебе згадати вже несила.
      Мої слова достигли на гілках
      і падають, і котяться по схилу.

      І зовсім не медові – гіркота.
      Ну що візьмеш з покрученої дички
      у передосінь?..
      Тільки сивий птах
      видзьобує в гіллі малі кислички.
      30.05.2010



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Торік було спекотно у цей день.
      Розплавлена будинків цитадель
      пливла у небо. Пухом тополиним

      слова чіплялись римою за зміст,
      Здіймались у важке повітря міст,
      відкашлювались, ніби з пилом слина.

      Торік, неначе в пеклі, так пекло.
      Химер пухових клеїло на скло
      і плавило асфальт на чорну глину.

      Сліди підборів ніби діри куль,
      шляхи далекі, множені на нуль.
      Чия тоді, торік, була провина?

      А цьогоріч здощає у воді
      значимість слів і знаковість подій,
      і тоне те, що бачилось нетлінним.

      Чому вертаюсь подумки до дня,
      пропалена і випита до дна?
      Невже шукаю власну половину?

      Сльозу ковтаю, гіркоту і слину...
      А винен хто? І чи була провина?..
      27.05.2010р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Зорю засвітила пізню
      Зорю засвітила пізню,
      припала до вуст вустами.
      Словами розкажеш після
      як серце брело містами,

      мостами, уздовж парканів,
      де тліли листи і листя,
      де сонце в тумані п’яне,
      де ранили люди вістрям...

      То завтра, а зараз гою
      цілунками рани світу,
      медами течу, нугою,
      у кожній клітинці квітну...

      Горю у твоїх обіймах,
      здіймаюся димом, дибом
      до ранку, до неба піни
      ще я і не я вже ніби...

      І зорі гашу світанком,
      на груди складаю пір’я...
      Твій ангел, твій гріх і бранка,
      волхвиня, богиня, мрія...
      13.05.2010р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Між нами сизий сум як небо із граками
      коротких днів зими... І монітору тло..
      Ти струм думок і мрій брав голими руками
      і обпікав життя... А потім що було?
      Важка дилема снів, тлумачення ілюзій
      за Фройдом і Хассе, і всупереч обом?
      Я все життя горю у вольтовій напрузі
      і замикаю струм дротами слів, либонь...
      А ти? А ти пішов. Обом на краще, видно,
      що схлипує душа лише в однім кутку.
      Залишимося ми, не люблячі, а рідні.
      Підемо у весну, відверту і м’яку…
      Здіймаються граки хаосом чорних цяток,
      сідають на дроти, як букви у слова...
      Іще одна печаль - і кіловат одтято.
      Переболіла ніч і зиму. Я жива.
      06.05.2010...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Важкі часи
      Важкі часи. Твоя прадавня суть
      у суперечці за любов і віру.
      І боляче. І знову не збагнуть
      ті, що ніколи не кохали щиро,
      чому ти відпустила... а сама
      ридала потім і ламала руки...
      А відпускала ж – начебто німа,
      оглухла зовсім – не зронила звуку...
      Важкі часи. Але хіба могла
      ти подих у руці тримати вічно
      і промінь сонця, коли все – імла?
      Ти відпустила... Нагодились вірші.

      Червень, 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      тисячу "так" у такт
      тінню торкаю тінь
      стану терпка на смак
      у сердоліку стін

      спінить світанок світ
      сиві тумани снів
      зійду росою з віт
      стануся першим "ні"

      висію споришем
      стежку свою у ніч
      схлипну у тишу ще
      та не торкнуся свіч

      сонце стече за ліс
      світло піском у час
      стрінуться мов колись
      тіні солодких нас

      тільки не буде "так"
      навіть не буде "ні"
      прийду не я
      а та
      що затуляє сни



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. відкоркую любов
      відкоркую любов
      не дограла
      сп’янію швидко
      пута серцю зніму
      як набридлий за зиму шарф
      нароблю помилок
      наче вперше
      весна за свідка
      перевишу у швидкості
      випише літо штраф

      я нап’юся безпечно
      усім заплатити сила
      за світанок
      на сотні світанків лише один
      я готова на все
      бо свою самоту зносила
      наче сукню до дір
      ні години
      ані хвилин

      не чекатиму більше
      по вінця наллю у келих
      різнотрав’я любові
      невигране молоде
      залпом вип’ю до дна
      розіб’ю на рожеві скельця
      то на щастя
      коротке
      бо скоро похмілля йде




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Зацілує весна вуста.
      Фото фактом фіксує промінь.
      До альбому вкладу свята,
      у кишені – мої долоні.

      У чернетках нові вірші
      непомітно підуть у вчора.
      Травень тижнями задощить
      аби спогади змити скоро.

      Зацілує весна вуста.
      Заховаю подалі фото,
      аби хтось на фінал спитав:
      - На світлині з тобою хто то?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Доти
      Тоне в тумані спокій,
      тане в тумані тінь.
      Я ще з тобою, доки
      світло сотає синь.

      Я ще тобі належу,
      доки не стався день
      гудзиками одежі,
      фоном чужих пісень.

      Я ще з тобою доти,
      поки готовий ти
      змірювати на дотик
      рани від самоти.

      Я ще твоя до хрипу,
      я ще не власна тінь...
      Ранок росою сипле...
      Світло сотає синь...
      17.04.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. - - -
      сонце таке холодне
      наче твоє сумління
      біла листа безодня
      слово чорнильно-синє

      падає вірш у прірву
      букви ламають ребра
      ми перебрали міру
      зрештою так і треба

      губляться в леті коми
      плазма ковтне початок
      холод чи тільки спомин
      нам не дає кричати?

      винна беру уповні
      що завинили двоє
      тільки мовчи сьогодні
      вчора зійшло водою

      тільки не пхни у спину
      я на краю на волі
      слово моє не спиниш
      навіть пекельним болем



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Світ...ло...тінь
      Світло тут, поміж нас, і зовні.
      На кордоні – вікна квадрат.
      Розливала любов по повній
      і гіркою була, навряд...

      Плели руки на стінах тіні.
      В лабіринтах важких завіс
      осідала світанків піна
      павутинням густим навкіс...

      Обертало зірки над нами
      або сутінь шпалер і стін.
      Ми у світі були світами,
      решта – тінню... То світла тінь…

      Било сонце у скло даремно,
      марно йшли із небес дощі –
      нам світила душа у темне,
      ми напилися із душі...

      Коли впали світів кордони
      теракотом важких гардин,
      Світлотінню прийшло сьогодні.
      Буде всесвіт... і буде син...
      05.04.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. то погляд на переможених
      то погляд на переможених:
      тамуючи жаль раптово так
      у першу хвилину відчаю -
      а бою настав кінець...

      не скорені, а помножені
      у нищенні... і гаптовані
      червоним і чорним, квітчані
      у тернях - важкий вінець...

      хрестами на банях Божими
      смиренні, та не покорені...
      чужої молитви навчені –
      що вродять сади сердець?

      ви бачили переможених?!
      розлогі дуби без коренів?! -
      то тільки малює відчаї
      веслом на воді митець...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Не стало хати, тільки комин
      дірою в небо. Полинами
      поріс останній теплий спомин
      від печі до гнилої рами,
      до того, що дощі лишили...
      Село мовчить у власній тіні,
      ганяє вітер пустку схилом,
      вростають стіни в жовту глину...
      І тільки за селом, на сході,
      порушуючи вічну тишу,
      приходять зрідка, при нагоді,
      близькі і рідні... Кладовище...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Спас
      За долоню взяла – ворожити бралася наче,
      говорила про долю, любов, золоті літа,
      і просила грошей, дріб’язкових, аби удача
      твій поріг не минула... На яблука мед стікав

      і стікала хустина з волосся, і віск по пальцях,
      і сльоза по щоці, і тремтіла рука, коли
      ти давала останнє, що мала, старій жебрачці.
      - А за кого, хороша, у Бога мені молить?

      Ти не чула нічого, усміхнена йшла у серпень.
      І медово по вулиці тік полудневий час.
      Билось, дзвонами наче, у грудях забуте серце,
      дозрівав у душі, наче яблуко сонцем, Спас.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. *****
      Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
      на сім життів, або лише на подих...
      Ти сонцем невідомості заплів
      мої думки мені самій на подив...

      Мій сивий хлопче, не рахую літ –
      моя душа раніше посивіла,
      ніж ти уперше вимовив: «Привіт»
      і крила дарував, і крилам силу...

      Мій все ще хлопче, сивий, ніби бог,
      з перепусткою вічності у слові...
      Ми тільки мить колись були удвох,
      а все життя здалося дріб’язковим...
      25.02.2010.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Сонячним зайчикам холодно на бетоні,
      пліснява стін лапи судомить, вуха.
      У хрестовині вікна їхня мамка стогне,
      у павутинні, з більмом і давно оглухла...
      Сонячним зайчикам важко піднятись вище
      плінтусу в гнилі, на світу панелі жовті.
      Тільки й забави - у тіні старої вишні
      листям погратись, яке відлітає в жовтень



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. а нам з тобою холодно
      а нам з тобою холодно – зима
      дві пари рук сховали в рукавички
      дві пари ніг
      я не встигаю
      звичка
      я звикла на підборах і сама

      то ожеледь
      ми падаємо вдвох
      дарма що снігу ледве натрусило
      ти опікаєш диханням
      несила
      підвестися чи зупинити сміх

      дві пари рук обтріпують пальто
      очей дві пари стрінуться на хвилю
      це ожеледь
      а нам іще півмилі
      проте іти не квапиться ніхто

      і ніби вже і холоду нема
      в кишенях заховали рукавички
      дві пари ніг міняють темп і звички
      для нас обох закінчилась зима


      Послухати і подивитись вірш можна ТУТ:
      http://www.youtube.com/watch?v=wqBtdm7LxjE



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Шовком коси манила
      Шовком коси манила,
      жаром важких коралів.
      Може, тобі то снилось?
      Може, то вишні п’яні

      падали перестигло
      просто йому у руки?
      Плачеться тихо-тихо
      в травах густих у луках.

      Вицвітеш пустоцвітом.
      Срібло вплете у косу
      те, що не лічиш, літо...
      Ти ще чекаєш досі?



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. стулили повіки хмари
      стулили повіки хмари –
      і небо заголосило
      над містом (од пилу сивим?
      від старості? від угару?)

      затиснуло руки вербам
      в міждрітті електроліній...
      потоки травнево-сині
      можливо когось навернуть

      до віри у світлий ранок
      в дитинність трави газонів
      у завтра...............................
      .................поплач сьогодні...
      ти ще не зайшла за грані...



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Розчахнулися сни

      Розчахнулися сни і постала примара у світлі.
      Заскавчала душа, наче битий собака. – То я
      поверталась до тебе з минулого тисячоліття
      і лежала в ногах. Безсоромно. Безбожно. Твоя.
      Продиралася хащами доторків інших і ліпших,
      пульсувала у жилах не спомином, а дежавю.
      І в останнє зривалася криком і хрипом у тишу,
      у холодну безодню світанку,
      ................................де я не живу...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Я вицвіту колись
      Я вицвіту колись, пожовкну, як шпалери
      на стелі. Не дивись. Заплющ повіки дню.
      Ще кавовий туман не цідиться у двері.
      Ще до лиця й снаги вбрання у стилі «ню».
      Ми надто молоді жалітися на долю.
      Нам личать помилки, емоції і гнів.
      У нас ще «завтра» є і поділи на ролі.
      І світло почуттів не спалено на гніт...
      Я вицвіту колись. Уперше зрадить промінь
      у нитках павутинь в кутках очей і вуст...
      Зависне сивий пил. Прилипне сіра втома
      до вицвілих шпалер і пожовтілих люстр...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. безсоромнощаслива
      ***
      безсоромнощаслива злива
      серед грудня в мороз не снилось
      стіни справа і стіни зліва
      пастка пустка… а я щаслива
      у бетонних коробках сивих
      коридорах чужих квартирах
      на гачку на дротах на гратах
      я щаслива! не смій займати
      ти не доля не вольний вітер
      протяг ти що блукає світом
      сіра тінь цвіль підлоги храму
      ти невольник
      ………………а я?
      ………………….так само?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Чорно-біле
      Сивіє світ. Посивіли вікна
      фіранки сині у тумані грудня.
      Прийди до мене з чорно-білих буднів
      в оселю теплу із ковтком вина

      червоного. Яскравий жовтий плед.
      Кіно про літо і пиріг сливовий.
      А ще я капці різнобарвні знову
      придбала і повісила портрет

      у синю рамку. Квітами сервіз,
      зелений чай із присмаком ожини –
      мій штучний світ... А там твоя дружина...
      І крізь тумани ти для неї ніс

      сьогодні квіти... Чорно-білий час...
      Мов розмальовку в колір олівцями
      життя штрихую – пропуски місцями
      і грифелі ламаю раз у раз...

      Посивіли фіранки на вікні
      У сутінках важких – природи право.
      В оселі стільки кольору. Та ні –
      холоне в білій чашці чорна кава.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. І небо було твоїм
      І небо було твоїм
      і я у ранковім сонці
      Не міряй любов нічим
      і ще – не розказуй сон цей –
      хай стане одним на двох
      у цім лабіринті долі.
      Розводить нас світ чи Бог,
      хоч ніби іще поволі...
      Дає ніби шанс і час,
      і нитку –дійти до цілі.
      Ніхто не врятує нас,
      коли почуття у цвілі.
      Коли ми чужі, коли
      світанком сама у ліжку
      без мрій і без снів. Коли
      уже без цілунку ліпше.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Залиши мене. Тут, у слові
      ***
      Залиши мене. Тут, у слові.
      Хоч апострофом, якщо звуком
      не захочеш. Буду ранковим
      м’ятним подихом. Першим рухом
      сонних вій. Ароматом п’яним
      кави чорної із вершками.
      Залиши. Дай хоча б зів’яну
      у букетику біля рами.
      Тільки б слово твоє, найперше,
      стало словом моїм останнім.
      Кажуть, крапкою бути легше,
      тільки рано мені ще, рано...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. Городи ще не поховали груди
      Городи ще не поховали груди,
      ще навіть не труснуло, не мело.
      Пронизаний вітрами й пилом грудень
      ...Коли б то сніг накрив м’яким крилом
      осиротілі сотки чорнозему?..
      Болить душа оголеній ріллі
      Судомить тіло, до глибин, до щему,
      коріння вимерзає у землі...
      Притулить до грудей чортополохи -
      і стогін рве небес бліду блакить!
      Допалюють он листя. Може, трохи
      тебе зігріє? Чи дарма згорить?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Квітень (із циклу
      ***

      Уквітчай мене, Квітне мій,
      обвінчай із вишневим цвітом.
      Я важка від рожевих мрій,
      непокрита іду у літо.

      В пелюстки одягни мене,
      сонця промінь вплети у коси.
      Обвінчай. Бо уже жене
      вітер хмару і цвіт розносить...

      Він розвіє з дерев весну.
      Тільки згадку мені залишить.
      Все пробачу –
      в собі несу
      сонце, вічність...
      чи тільки вишні?..



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Світанком цілована рано
      Світанком цілована рано,
      Ледь пещена сонцем і вітром.
      Ще юна така, а вже рана
      крізь душу усю…
      Ходиш світом
      наосліп
      і мариш словами,
      і пишеш, щоб потім порвати.
      Ти замість ходити ногами
      найперше училась літати.
      А падати вчили вже інші.
      Тим іншим ти вдячна довіку,
      що боляче було.
      Ти пишеш –
      де сльози безсилі і крики.
      Ти пишеш, бо грудкою в горлі
      уміють слова застрягати.
      Ти пишеш від радості й горя
      не можеш уже не писати.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. повінь
      ***
      місяць у повні повінь
      повна печаль по вінця
      п’ятий останній поверх
      не кольорове сниться
      сірі сирі відтінки
      світ між кутів оселі
      сива самотня жінка
      тільки сусід веселий



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Перепливти. А як перепливти
      ***
      Перепливти. А як перепливти
      ріку мені, коли забракло сили?
      Без броду. Широчінь. Стою на схилі
      і виглядаю берег. Той, де ти.

      Попалено мости, а я іще
      в надії, що любов буває вічна.
      Чи доживу до криги і до січня?
      А як зима прийде лише з дощем?

      А що, коли і не згадаєш ти
      ім’я мого, і слів, що поміж нами
      лягли закляттям? Чи лише рядками
      і римою у віршах? Прагну йти!

      Летіти! Обернутися умить
      голубкою. І щоб на підвіконні
      збирати крихти з рук твоїх холодних...
      Чому так серце ниє і щемить?

      Чи не тому, що інша у вікні?
      Усміхнена, годує сиве птаство...
      Тобою коронована на царство
      у серці. Боже, як болить мені!

      Чому ж не розірве? Живе чому?
      І серце, і любов у хворім серці?
      Закляття слів ачи закон інерцій?
      Переживу... себе... себе саму...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. ти богом був, що впав з небес
      ***
      ти богом був, що впав з небес…

      твоя опівночі волхвиця
      в жертовнім ложе в складках ситцю
      молила – і здригався світ
      ридало небо
      танув лід
      здіймались руки в ритуалі…
      ти щастям був їй і печаллю
      і спогадом усіх життів
      ти диво сотворити вмів…
      узяв дари
      лишив волхвиці
      солоні запахи у ситцях
      і зник розвіявсь як туман…
      у неї ще здригався стан…

      і ким ти був, що впав з небес?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
      Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
      Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
      Комусь могла півсвіту зав’язати,
      а ось тобі й краватку не змогла.
      Комусь була я казкою роками –
      тобі ярмом на шиї пару літ…
      Я світ любила римою, словами,
      а ти собою затулив той світ.
      Відкрила свою душу! Що із того? –
      Ти витер ноги, бо були брудні,
      і крику не почув. І дикий стогін
      закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
      …Я вчуся жити після катастрофи:
      у кратері виполюю полин,
      вертаю світло і любов у строфах
      і частку нас, бо підростає син.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    59. Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
      ***
      Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
      Буду приходити так, як приходила вчора –
      ніби розбещена, ніби свята, ніби хвора,
      ніби така, що вже завтра зібралась за край.

      Я тобі снитимусь. Тільки мене не жени.
      Знаю казки – цілу тисячу – може, і більше.
      Всі розповім. А як ні – обернуся у тишу.
      Стануся ніччю. Ти тільки мене не жени.

      Двері у сни прочинятиму, ніби у рай.
      Місячні зайчики вижену, щоб не збудили.
      Ранок пущу у кімнату на сонячних крилах….
      Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5