•  * * * * *

Вузьке підвіконня… Ще вчора – веселі діти.
І лузали щастя своє, як великий сонях…

•  * * * * *

Подуєш на воду, обпечений на молоці...
Шукаєш любові. Бажаєш її, наче свята...

•  Дружня пародія на вірш Олександра Сушка «О Жінко!»

Здуріти можна, Мужики,
Бідненьких мучать вас гормони,

•  * * * * *

Ця історія дивна. Ці люди давно пропащі.
Все змішалось-загусло, жується, неначе гума.

•  Великим ПОЕТАМ і земним МАДОННАМ!!!!!

Він був поет, розхристаний душею,
З тривожним серцем і чуттям бездонним.

•  * * * * *

Уже давно високий твій поріг
відвідують знервовані тривоги.

•  * * * * *

Моїм друзям і не зовсім присвячено!

•  * * * * *

Надія в серці. Палиця в руці.
Суцільний шлях невипраданих зрад.

•  * * * * *

На порожній зупинці тебе випадково побачу.
Ти за руку з тіею, що скоро дружиною стане.

•  * * * * *

Не можеш приїхати.
Сніг... Заметілі... Зима.

•  Баєчка на новий лад.

Якось-то Лебідь, Рак та Щука
Посеред грудня так зійшлись

•  * * * * *

Не озирайся. Йди. Чіткіше крок.
Ми трохи засиділись в цьому колі.

•  Музам присвячено!

Дружня пародія на Пародію Сергія Руденка на прекрасні вірші Поета Мандрівного

•  Про кризу і родичів Бика

Ми звикли так отарою. І все.
Керує той, хто має вищі роги.

•  * * * * *

Я так тяжко втомилася від затяжних розмов.
Парасоля промокла. А небо тече на плечі

•  * * * * *

Зітри цей фарс, цей вираз мегатуги.
Не видно серця, що хоч трохи тужить.

•  * * * * *

Прохолодні каштани. Зігрію і щастя в цьому.
У каштанові коси вплету найжовтішу айстру.

•  * * * * *

На цій землі занадто парко.
Вона всідається на плити.

•  * * * * *

У зими алергія на дотики сонячних ранків.
І білявці то душно, то зимно до краю в плечі.

•  * * * * *

Ти десь в світах і тішишся Європою,
Кайфуючи під музику "Грін Гей".

•  * * * * *

Час хисткий і непевний дуже.
Просто змотаний грубим дротом.

•  * * * * *

Коли її нема в душі від Бога,
Коли вона – утома і недоля,

•  * * * * *

Так буде краще. Для обох. Для нас.
Поминки щастя наспіх, геть умовні.

•  * * * * *

Ця ніч не згадається. Буду холодна і дивна.
Всі ґудзики в нормі. Волосся заплетене в колос.

•  * * * * *

Як оскалила зуби!
А шерсть наїжачила як!

•  * * * * *

Бо пора зупинитись. Бо ми безнадійно чужі.
Бо вся правда з очей витікає, гаряча й солена.

•  * * * * *

Залишаються вірші. На кадрах усіх життя
Залишаєшся ти - переляканий хлопчик - і вірші.

•  * * * * *

Коли суха розквітне ікебана
Й рожевий сніг впаде на плечі літа,

•  * * * * *

Пригорнулась до тебе. Просто
Мить занадто була святкова.

•  * * * * *

Не знайшов голуб щастя
На дротику дня

•  * * * * *

Заспокоїти серце...
Як важко зробити це,

•  * * * * *

В цій метушні стає безсмертним слово,
Яким ти перекреслив всі "кохаю"

•  * * * * *

Мой соседи спят. Давно им снятся сны.
Луна над головой перинкой туч укрылась.

•  * * * * *

В очках печали стеклышка протру.
Улыбку счастья вышию сама.

•  * * * * *

Зрозумієш – і стане совісно.
Вже недовго – почнуться зриви.

•  * * * * *

Не запрошуй на каву – ненавиджу цей етикет.
Краще зразу скажи – малюватимеш Жінку, Що Кається...

•  * * * * *

Відцвітають нарциси. Згасають, мов жовті софіти
В закапелках весни, як в куточках маленької зали.

•  * * * * *

Час прощатись. Час втікати з Криму.
Час всідатися у звичні лузи…

•  * * * * *

Зняли маски Офелій-Гамлетів.
Вже не парко... Уже не тісно.

•  * * * * *

Не розкривайся. Вголос не кажи.
У зайвих слів задовгі відмирання...

•  * * *

Гобелени наших почуттів
Вигорають від палкого місяця...