Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Костянтин Мордатенко (1975)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   298
    знімала із мертвих золото,
    шукаючи гроші,
  •   Знай люба! (поема про кохання, що випалює Господа)
    коли Ти вінчалася в церкві
    з майбутнім своїм чоловіком,
  •   Казка з татом
    буц, буц – дитятко зсередини било ніжкою
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   Физрук и трудовик - два кента навек (рус.).
    Убоге, обірване йшло
    замурзане Слово до книжки;
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   ***
    До вуст не доніс келíшок –
    розхлюпав; розірвалось вітрило;
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   слова, що утворюють рими у вірші, ширяють над текстом, мов рибалки над хвилями
    Я медом вимастив місяць,
    а в м’яті скупав зірки́;
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   вірш видалено
    вірш видалено
  •   Ура!
    Як засипане у мокрі чоботи зерно,
    мíзки сушить безгрошів’я … Щонайпе́рше
  •   ******
    Спитав маржину: «Де́ я, во́ле?», –
    заїхавши в густющий ліс;
  •   Біла Церква
    Уцеркóвлена, як рілля дощем,
    на Росí стоїш, як на вустах молитва,
  •   м
    Свята святúце, богодухновéнна!
    у крóві крик вимочує ножі,
  •   ***
    Що за мракобісся, Йосипе, колись
    написав? Шевченко – до загину!
  •   ***
    Ні, моє кохання не для сміху,
    присягаю святим хлібом і вином,
  •   :
    Шлях Молочний в небі, як запішва;
    між зірками точні рими мотляються.
  •   «Парус»
    Крихке вітрило, видко ледво,
    читає світлі молитви.
  •   ^
    Сонце закодовано у зернах,
    а зерно в натруджених руках;
  •   +
    … як пшона у суп, зірок у море
    Господь кинув і заправив сіллю…
  •   Іуда Іскаріот (вінок сонетів)
    Іуди губи заціловує світань;
    язик, що вивалився, мов червоний місяць;
  •   магістральний сонет
    Іуди губи заціловує світань,
    кладе на груди тридцять молитов росою;
  •   777
    О найсолодша із калин, найглибша із джерел,
    і «Палімпсести» в тебе є, і є «Щоденний жезл».
  •   +++++
    До жовчі вицвілі фіранки,
    цілую в підборіддя схил Дніпра;
  •   ~~~
    ... калини грона, мов перса України,
    цілую глибоко, до кісточок, мну так...
  •   заброджене
    Ламались квіти в чорному відрі;
    земля пророча, як бувають зорі;
  •   Внутрішній монолог українця
    На латки – душу... Зрадила? Аби ж то...
    Моливсь, трусивсь, плекав... Стражденним зась!
  •   (*)
    Світанок перший скресне на губах,
    а другий – кров’ю вицвіте на зшитку;
  •   ;
    Черешнями пульсує скроня тиші,
    горять зірки, немов свічки у церкві;
  •   ^
    Судини днини стискають скроні,
    величний вечір пантрує сильних;
  •  
    Будь-яке слово, вимовлене українською,
    вже само по собі є молитвою за Україну.
  •   @
    Мовчатиме сила безсила; ліси
    стоятимуть в золоті; славтесь дощами!;
  •   *+*+*
    Навіщо так віщо вихоплювать повінь,
    плюндруючи гучно світи?
  •   "Тривалий рваний зойк" (помер Українець)
    Я – прохрипла ріка, моє тіло – вода,
    моя кров, як розгорнута Біблія.
  •   публіцистичне
    Вкраїнську мову люблю сильніше, ніж
    прибиральниця з дипломом вчителя –
  •   *****
    Ви, на Слово вбогі, спопеляйтесь:
    серце вирвіть дзвону (з молитвами й банями) –
  •   взимку в степу
    Сонце вмерзло, мов калабуха,
    тиша посвячена б’є грімко;
  •   *****
    Пріє земля під снігом,
    скрегочуть струмки льодисто,
  •   В зимовому лісі
    Ця твердь схаменулась від кротости;
    хороство, яке маєш намено?
  •   (письменницьке)
    «Що в нас спільного крім дітей?, –
    запитала пригнічено жінка,
  •   *****
    Біль найбільший поетів – їх діти:
    крихти з криласу в пекло потрапили;
  •   *****
    Сніг повітря пропалював, лип до вогню,
    на бервенні хвилини розколював;
  •   *****
    В пригорщах солоних скресле сонце,
    наче котика, до кошика несу;
  •   *****
    Звуко́пис лопавсь в піснях високих,
    на криці зцíлимо кров монархам,
  •   *****
    Крига плигАє, дубіє вода,
    вишні заклякли за хатою,
  •   *****
    Я вірю в силу стиглих слив,
    розіпнутих на деці…
  •   *****
    Дихала вíхола сивими рíками,
    вклякла в ставок шелюга́…
  •   Шевченківська премія
    Сита Віро, твої пастушки:
    в злиднях вирізьблене лавреатство,
  •   *****
    Як веселка дзвінко-сміха
    в пересмішеному лісі,
  •   *****
    Кров під корою хрипіла: «Рятуй!»;
    гора розгорілась нарАквиця;
  •   *****
    Я не вірю собі, я не вірю тобі:
    я – блаженний;
  •   *****
    Любов помирає з дощами
    в яскині, вертепна, проціджена
  •   *****
    На солодких скибках сонця
    гарбузи ростуть,
  •   *****
    Зорі – це черешні, в яких замість
    кісточок – верлібри, стигне ніч;
  •   *****
    Насолоджуюся: душу дУшу. Здвиження.
    вечір зцілює дощами щем; відчуй
  •   *****
    Мій сніг у червні зеленіє приморозком,
    давкий дим кУжілем – ставок горить,
  •   *****
    Коли трава на повні груди зеленіє,
    а приморозок в полуницях ще ховається,
  •   Рубаї (після прочитання Я.Парандовського)
    В пиріжках не ідуть дощі,
    в пиріжках цілковиті сутінки:
  •   *****
    В білих пелюстках живе зима,
    бджоли – диригентські палички натхнення,
  •   *****
    на мові зляканих дерев,
    на перерубаних дорогах
  •   Звернення до пародистів
    Забудьте про Шевченка раз назАвжди,
    видовбувать слова: «Месія наш!»,
  •   Україні
    Чорнозем пінний в зливі – в моїй крОві,
    крутіж Росі – в Русі – ґвалт, крик зчинив…
  •   *****
    високостАнний випростався вітер;
    з високости сягнула благодать
  •   *****
    Коли осінь, хочеться ходити п’яним,
    наче родич вмер, і голосити тугу;
  •   *****
    Коли потрапляє сім’я чуже
    у лоно коханої, хочеться вмерти
  •   *****
    На місяці, мов на шкірці банана,
    Ніч послизнулась – ранок прийшов,
  •   *****
    Це було непересічно, ще й
    важко, мов заупокійна служба;
  •   *****
    Мов бакенбарди Пушкіна у крОві –
    із кетягів калини сік тече,
  •   *****
    Як дід з драбини, Сонце в ніч
    упало – зорі хлюпнули,
  •   *****
    Мої слова – маленькі репетиції
    перед великим відцвітанням лип,
  •   *****
    Я хочу небу в блакитні губи,
            (як вода під кригою забута)…
  •   *****
    в заплавних плесах слова горіли,
    слова забуті, слова правдиві,
  •   *****
    Страшне велике куце свято –
    запроданські родини, «се ля ві»,
  •   *****
    Майбутнє сплюндровано, голий фільвАрок,
    розчахнуте небо мовчить знедолено;
  •   *****
    Хвиля об скелю, хвиля об скелю,
    мов лапою лев умивається,
  •   *****
    На вкляклих снах, заціплих ланцюгах,
    на перестиглих перерізаних чорнОтах
  •   *****
    Якби я був медом, я б дякував квітам,
    з яких позбирали цей мед,
  •   *****
    На віці гроба, яке згнило вже,
    злягались відьми, злягались кляті,
  •   *****
    Тичинна, Бажанна і бажана
    моя мова, як чорний хліб
  •   *****
    Не подих чистий, а срібний вітер
    гойдає в лісі над лісом небо;
  •   *****
    В’язкий загуслий сік вишневий з тіла по
    губах стікав на розпашілий степ дзюрком,
  •   *****
    Ікона плакала на криласі,
    церковний дзвін закрижанів…
  •   *****
    На п’янких нашаруваннях травня
    вітер виокремлював пісок,
  •   *****
    на розпашілих мапах острови
    злились трикутно (обсипались дички!)
  •   *****
    У чорних змучених церквах
    свічки на стіни лізуть,
  •   *****
    квітнули троянди піднебесно,
    цукрились цукати справжньо,
  •   *****
    Із осоки тебе украв, із осоки,
    скажений день блукав поміж бездонням,
  •   *****
    пусте колосся, змучена земля,
    непересічна ніч, лайливі стебла,
  •   ***
    Галасливі, збуджені круки
    вирвались із вени невсипущо,
  •   +
    по роду і крові зрадники,
    немилосердні вчинки…
  •   Достоєвський предтеча Пашковського
    Хтось скаже: вдалий хід – лихварський, певно
    це лагідно, грубіше – (інше слово)... Себе запитую, чи
  •   Не хочуть старці по копійці гривню брати!
    Мовчить папір, дзвенять дзерáкла,
    пісок ковтає глину – давиться…
  •   Рідокоханок
    Смолилась райдуга вороняча вночі,
    а місяць не знаходив собі місця…
  •   без назви
    Кривави’’ місяцем скріпИла
    ніч душу; полилАсь на хрест
  •   * * *
    Небо не зростається, мов кальцію
    бракне, щоби гоїлись кістки;
  •   За тиждень травень
    Життям упокОрений ранок,
    соковиті пульсуючі стебла,
  •   a a a a
    Є в мене шкільний друзяка,
    ми з ним нерозлийвода…
  •   * * *
    Поезією світ обожнюю,
    я в ньому прОстий нічліжАнин…
  •   ъ ъ ъ
    Уявляєте нісенітницю:
    з кнИжки вірш утік в невідомість?
  •   Д у м з а
    Оця уся статево-описова бридня
    так званих «молодих поетів»,
  •   З перекладів Костянтина Мордатенка
    оригінал: «О закрой свои бледные ноги»
    В.Брюсов, 1895р.
  •   * * *
    Як засипане у мокрі чоботи зерно,
    мізки сушить безгрошів’я … Щонайперше
  •   Вибачте за два вірші в один день
    Тексти, написані в стані сп’яніння,
    такі ж недосяжні, такі ж божевільні,
  •   * * *
    Вилазять з людей могили,
    земля розбиває – дощі…
  •   * * *
    Тихо живу… не знаю де й
    лихо спіткало… чéрви
  •   * * *
    Вірю в кохання з
    першого погляду та…
  •   * * *
    Терористичні акти…
    Вибухи у Росії…
  •   * * *
    Стало сумління óрця:
    крикнява сморід, вереття…
  •   Післямова
    Світ ділиться нáтроє:
    хто прочитав «Брати Карамазови»,
  •   * * *
    … не дратує – вбиває ця мовна конструкція,
    коли чую у відповідь: «…так, але…»;
  •   Про співробітника
    … погляд вицвів… у зморшках
    чорніють потоплені посмішки…
  •   * * *
    Хмари як неба зажúмки,
    відкривається – пишу…
  •   * * *
    Небо розтаємничило вітру останні слова калюж, що вмирали від старості, сівер навіював тугу:
  •   Рипа
    Віра усі шляхи погубила…
    Поле краде – бачить ліс…
  •   Тліти серцем
    Брехня – в палáці… правда тіснúться,
    як хліб в печі… Вийшов на спáцір
  •   Задарма
    Великий Піст…
    То й що?
  •   Прошепочене
    Тіні від луни на мед із пролісків
    падали солодкими дієзами.
  •   Без «далі буде»
    Наче обценьки, спогади
    душу стискають… На клапті –
  •   * * *
    Зблужáтись… лабзюкувáтись!..
    Від спілкування холодно…
  •   Великий за обсягом твір (мо’ хто й прочита....)
    Листи Антонича до Мордатенка, які не ввійшли до повного академічного зібрання творів Богдана Ігоря Антонича (друкуються вперше)
  •   * * *
    Глаз - долой: кто помянет, что было -
    за мечтой бегу дальше я,
  •   Жовтневе жакування
    Погода нагромаджена, важка і збита,
    як вірші, що без розділових знаків…
  •   Лункими сходами я підіймаюсь до…
    Грудка щастя, мов криги кусень –
    в руках від тепла тане… спішно.
  •   Зблиск
    Господь світ змайстрував…
    А я любов…
  •   Сокровенне
    Стоїть Йорданка…
    Втомилася? Сонна?...
  •   Проростень
    Світ з’їв сина свого;
    пропив Нобеля – Бунін…
  •   За готар
    Війна… Абхазія…
    Плекать ту дату важко…
  •   Минувшина
    Що його робити? нИкони ловити…
    Корчма і Божий напуст…
  •   Повернення
    Будь мені, Річко, матір’ю купОваною,
    втопи негаразди й закрий куп’євАхою…
  •   Укрсучліт
    Немов чоловіки в брудних костюмах
    йдуть п’яні з кладовища після проводів,
  •   Другий
    Віршів боюся,
    бо сняться…
  •   Неділя
    А до мене уночі
    прийшли вірші,
  •   Зимне
    На неживі дерева
    сніг лапатий лягав…
  •   Неділя!
    … наче Павло і Петро тягнуть волока –
    літера «еН» піймала п’ять літер:
  •   … не Римлянам…
    Дощ з вітром одягають осінь в грип,
    а критики статтями недолугими…
  •   Козацьке сонце
    ДревопИлень надворі,
    мов лелЕчник.
  •   Сонцеворот
    ПолузелЕник персть золотив.
    Наче душа після викидня, небо…
  •   Обіймав берізку, як чужу дружину
    По ранжиру вірші зроблені:
    внутрішні, дактилічні рими. Річ ясна.
  •   До болю
    Коробом туга, ситом – сміх…
    Мов зілля кохАсте, буяє уява…
  •   Телефонна розмова
    Між віршами тишу, неначе канун п’ю …
    Зрива жовтень листя, мов справжній каптій.
  •   На сторіччя Антонича
    Дозвольте Вам, друже, потиснути руку?..
    Скажу просто: «Я Вас люблю».
  •   Колообіг
    Блакить липнева на вогні
    насонцелася біло…
  •   Павлу Вольвачу
    Ваш погляд – доміно «один-один»,
    яким хребет перебивають бриду…
  •   Стинання
    Лопнули вени під слізьми, як в шторм
    на кораблях старі щогли соснові.
  •   Об’ява
    Із дзвіниці без дзвону Правда
    дивилась, як світ горить…
  •   Що "Я" ?
    Як в празник біля церкви жебраків -
    навколо мене спогади тужливі…
  •   Біль
    І не тиша в душі – пустота,
    як в квартирі подружжя бездітного…
  •   Доба – моноклева кобра
    Останній склад слова «миші»
    в оборонній поставі Доба шепоче,
  •   Наївний вірш
    Камінюччя гаркавить щебенем…
    Для рядків і літер – каламАрок –
  •   Вдощилося
    «Божі онучі» розводяться на молоці…
    Зірки на снах і безсонні…
  •   Напутіння
    Для пісні – вірш найперший друзь
    й вона йому належить…
  •   Складна штука
    Хочу бути дельфіном,
    щоб з хвилею битися….
  •   Назагал
    Ні ножа, ні образу… Повна чарка…
    Уюковий вітер перевозить дощі…
  •   Аганіппа
    Невпокій галасом углагоїти,
    і що сльозу пустив – мальтретувати
  •   Хитання
    Взоровзір компонування –
    тропарі з кондаками…
  •   Колосування
    Тихо… аж чути, як на воді
    місяць плете мереживо…
  •   Намисел
    Хмари тягнуть воду колішем.
    Ковалюють, росами мінжують
  •   Живемо
    Чи приймеш Ти без покаяння жертву?
    Всі рушили в долину Їзреел…
  •   Кінець бездощів’ю
    Молитися Богу чи класти кабали?
    Юдоль одягла світ на власний копил…
  •   Живу
    Зірки наче вилочки качористі…
    Горе картинувате, калюхата душа…
  •   Гніт
    Зірвана дорога…Зорі, як коні засадні…
    І місяць пасеться мовби відгулень…
  •   Життя
    Злітеплилась душа!
    Поезія, як цибуля вибутиляла,
  •   34
    Життя наче літо це…
    Лихом об землю кинув!
  •   Відлига і Січень
    Ох, як сонце болюче вразило!
    І не зайчиком, а левом…
  •   Передумки
    Горіли мости – не згоріли…
    Впереміж з дощем харамАркати?
  •   Дві аварії
    Двома перстами, наче старовір,
    Земля хрестилась ревно, що аж кров скрізь
  •   Дощі, як спогади, і навпаки
    Сонячна лагідна тиха година
    і луг, наче світла сторінка з Письма…
  •   Освідчення
    Я тебе осонцюю,
    джерелю ім’я твоє святохлібне;
  •   Про життя
    Зорі – це більше ніж зорі,
    тому що тривоги народжують,
  •   Безвихідь
    Чорне якесь усе,
    Навіть неба зіниці…
  •   Розкаяння
    На камінні шви розійшлися – крів
    тверда бризнула звідти…
  •   Город біля ставка
    Птахи засіли на сараї…
    Опудала вже не бояться,
  •   Зима – це літо навпаки
    Ніч взимку ходить навпрошки,
    день білий, мов негроїдні долоні…
  •   Олівець
    Як дружби у церкві над молодими
    тримають вінці, ось так після дощу
  •   «Ти смієшся, а я плачу…»
    І чомусь, не знаю,так блаженно.
    В шибку вітер стукав гіллям вишні.
  •   Пересторога
    Зірвалось яблуко, мов серце впало,
    і скресла тиша – вітер аж проснувсь;
  •   Передколискова
    Кульбаб’я трави – справжні,
    вже вечір слухає сповідь…
  •   Осіннє
    Коньяк «Закарпатський», як доля…
    Гори – зажурні…
  •   Марнота марнот
    Сніг летить, наче біла кров,
    а дощі ллються осторонь…
  •   Де?...
    Пиячив, плакав однаково –
    важко. Важко…
  •   Соняхо-Печерська Лавра
    Які ж фортепіанні,
    біблійні
  •   Абетка
    … кружляла бабка над водою
    і сіла на поплавець з гусячого пера
  •   Чорна сльоза
    Білим цвіте каштан.
    Дощі своє скажуть.
  •   Простенький такий віршик
    Пшеничну сонячність люблю
    тюльпанових світанків!
  •   П’яте Євангеліє
    А твої губи – таємничі манускрипти,
    в них закодований життя земного сенс.
  •   Українгеліє
    Фортепіанить тишу папороть,
    на павутині нотами легенько
  •   У кожного своя
    Коли її розбивають, топчуть, переїжджають, ходять по ній… дорога живе. А найбільше життя в ній, коли їй горло перерізають піснею… Тоді Дорога несе подорожніх на руках, дарує сонце, хмари і тоді вже Доля біжить за подорожніми, неначе собачка, яку забули і жалісливо скиглить, а Дорога зупиняється і підказує подорожанам: «Візьміть її, вона така гарненька…»
  •   Відродження
    Під кригою билося серце гаряче
    в січневій воді…
  •   На пляжі
    На твій кирпатий носик з мого чола впала крапелька Дніпра і покотилась до міжбрів’я. Ти посміхнулась, а я у відповідь, бо уявив, що наш малюк так само буде взимку на санчатах з’їжджати з гірки, як ця крапля з твого носика, а ми стоятимемо поруч і посміхатимемось йому услід...
  •   Все, як в житті
    День знімає сонце з пруга,
    мов чоловік обручку з підмізинного пальця,
  •   Встановлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі
        В останніх коників, що завтра загинуть,
  •   В пошуках солі
    Я встав з колін і небо взяв за зорі.
    М.Вінграновський.
  •   * * * (російськомовний вірш)
    Изнеможён и не могу свечу задуть.
    Поэзии, вы – россыпи златые.
  •   Я сьогодні посадив картоплю
    Розкидали гній по городу –
    озолотили землю…
  •   * * *
    назва вірша :
    "ЯК ПЕРЕСТАЮ ПЛАКАТИ, НА КОЖНОМУ МОЄМУ ОЦІ,
  •   Твої «Ні», «Ні» мов літаки-терористи
    Розірвались в торбані байорки*,
    роблю все, що мені не зруки…
  •   Балада про Шекспіра
    Я в
    « П О Е З І Ю »
  •   ЧЕРЕШНІ
    …місяць – яйце,
    а ніч – переляк;
  •   * * *
    ... Ніч одяглася в снігопад, мов негритянка у весільну білу сукню...
  •   У кожного свої зірочки…
    А Сонечко дощистим буйноцвіттям
    благало-випромінювало:
  •   Поволі божеволію чи сплю?
    Поволі божеволію чи сплю?
    Любов і сум переплелися з боргом…
  •   * * *
    А дід купив собі на смерть костюма білого,
    а баба лаялась: "Вже геть здурів…
  •   БЕЗСОННЯ
    Я снам наснивсь життям трилистим.
    поезією ніч кровоточить,
  •   Сьогочасне причастя
    …тринадцяте число, аж смішно, п’ятниця…
    І каркання пірнає в тишину.
  •   Про роки і зірки
    Коли любов доросла й самостійна,
    і розумієш: щастя – не в грошах,
  •   стих№27 из книги "Тридцатое февраля"
    Я поэзию неба запоем
    прочитал в аромате акаций
  •   Стих №2 из книги "Тридцатое февраля"
    Я хочу мастерить научиться
    утро тёплое из прохлады,
  •   Стих №1 из книги "Тридцатое февраля"
    Я не умер, я жив, я здесь;
    моё имя Планета Роз.
  •   Сука любов
    Мені освідчувалась дівчина, яку я не кохав
    (яким же дурнем був, що не кохав!)…
  •   Малюнки в лікарні
    Нині журба стала, яка не бувала:
    ікона Богоматері очі замружила, вуха затулила,
  •   Вірш по соломі
    Як учням ноги мив Ісус Христос,
    яка ж в їх душах відбувалась праця!..
  •   Назва вірша нижче (Про загибель Сальвадора Далі...)
    Про загибель Сальвадора Далі,
    яка могла статися з ним у восьмирічному віці,
  •   Голодна колоскова
    «Ой, спи, дитя, в колисонці,
    Як горошок в билиноньці.
  •   Глухий кут
    Сягнула верховинно Свято-блискавка
    і забагнилась каламуть в низовину.
  •   Як ішла я опівночі
    В душі навколо серця водокруг…
    Кохання сповідається в прощенні…
  •   Йосипомарієння Духосвяте
    … покректує, сопе з закритими повіками: молочну білу Біблію уголос читає Немовля – ссе материнську грудь…
  •   І Слово було – Бог
    … Біблія складається з шістдесяти шести книг: тридцяти дев’яти книг Старого Завіту і двадцяти семи книг Нового Завіту…
    … отак і Микола Хвильовий прожив тридцять дев’ять років, а Богдан-Ігор Антонич двадцять сім…
  •   Січневі роздуми
    Крижаними хустками напнулись річки
    і повітря пінгвінно гартоване.
  •   Падає сніг
    На баню церковну
    пір’їнно-молоково
  •   Я втомивсь вимірять життя потайки
    Я втомивсь вимірять життя потайки
    світлом зірки на чорній стіні,
  •   Ікона плакала
    Ікона плакала
    березовими бруньками.
  •   Пам’яті Нечуя-Левицького
    Крізь пустелі, вітри з фіваїдських печер
    Наливайковим шляхом в безсмертя
  •   Сенс...
    На Місяці хтів Сонце одружить –
    я їхня позашлюбная дитина…
  •   Біле варення
    І дала ти мені під березою
    І я взяв мовчки тебе
  •   Серцебіблійне десятикрів’я
    Немає неба після неба…
    Немає існування без води…
  •   Віроброння любоземне
    Єрусалимиться смородина заходом.
    Бджолопохрещене іконоквіття…
  •   Природа милостиню подала
    Молитва стихла, свічка догоріла.
    Душа гріхом розрита, мов закіп*.
  •   Плачияниє
    У молоко рум’яно-сонячне
    Береза сережку вмочила по мочку вуха,
  •   Суничне зимослів’я
    Колядобаття односинне,
    кожухопоколінне,
  •   Любовоспас
    Каже мені пісня: «Я притихну…»,
    замигтіли зорі: «Напиши…»,
  •   Життєросся
    …неначе хворий чоловік,
    який відчув наближення кончини –
  •   Матвіємарколуків’я Іванне
    …. між Землею та Хмарами
    зграя лебедів на початку березня,
  •   Зірмісяніччя
    Замріянопташний погляд шляху,
    трав’яцвіркунисте сухоросся…
  •   Ut fata trahunt
    Наче хлібні крихти зі столу,
    поздмухував людей антихрист…
  •   С С С Р
    (думки солдата, що один зостався живим
    з усього загону, який вирвався з німецького оточення,
  •   Мои русские стихи №1
    Я поэзию неба запоем
    прочитал в аромате акаций
  •   Кастілець на всі руки умілець
    (присвячується Миколі Лукашу)
  •   Колінозбито молисердно
    Сонцеісусилась черешня
    в затихлосолов’їному Раю;
  •   Федіроєвангеліївщина Січнелюта
    Із шинку вип’янювалися по-різному:
    співали пісень, обіймалися дружньо так…
  •   Сміхотахи карапузикові
    Ви знаєте, що у сліз теж є сльози?
  •   Акторство
    Пірнали чайки в хвилі білопінні –
    їх траєкторії були, немов бемолі…
  •   Мандромарення
    Я йшов неквапно по нічному місту,
    освітлювали тишу ліхтарі.
  •   Хорс
    Із запашних духмяних трав
    на небокраї запалився
  •   Краплі дощу – небесна воща*
    Пишуть всі поети: «Плаче Дощ…». Ей!
    Зрозумійте, що це неможливо:
  •   Що таке кохання
    Іще Землі і Неба не було,
    від Сонця промінь перший відколовся
  •   Славія
    У павутинні довелося
    боротися з останніх сил
  •   Дітогубство
    Двері затиснули протягу хвіст,
    Тюль потягнувся, скрипнула рама…
  •   Присягаю
    Відчуваю музику, що лине
    десь від Сонця, ніби грає домра-альт.
  •   Симон Петлюра (травень з українським серцем)
    Темно-синій віночок шавлії тремтить,
    бджоли в квітах – медовий алфавіт…
  •   Пробудження
    Благословилось густо-густо
    на землю світлу і м’яку,
  •   Ікона «Зимна благодать»

  •   Щастя роками спливає
    В цьому віці важко вибирать –
    в інших є давно своя сім’я і діти…
  •   А ти...
    Як з цукром перетертий мак
    в макітрі, землесніжну піну
  •   З дерев тихесенько спадають
    З дерев тихесенько спадають
    тендітні, сонні крапельки.
  •   * * *
    Запах акацій такий
    солодкий, що хочеться пить.
  •   Розмай
    Любові палахкотіння…
    Від щастя стою віддалі…
  •   Поезія
    У віршах кожне слово – це кристал
    прозорий, чистий, новозаповітний.
  •   Птичич
    Шлях читав поезію лапату:
    слухали зупинені авто
  •   * * *
    Мов Ахіллесова п’ята,
    моя душа без гідних звершень;
  •   Мати…
    … в сльозах молилась над заслаблим немовлям…
    Були спочатку сльози нетривалі…
  •   ГОЛОДОМОР (твір Мордатенка К.)
    Розкладка продовольча і податок:
    Содом й Гоморра в пеклі уві сні
  •   Липокларнети
    Як пахне Сонце влітку після зливи!..
    мов щойно викупане чисте немовля;
  •   Я стану нецікавим сам собі
    Я стану нецікавим сам собі,
    якщо почну у замкненому просторі

  • Огляди

    1. 298
      знімала із мертвих золото,
      шукаючи гроші,
      елітна бидлóта; зóпалу
      раділа, панóшилась;

      не гребала навіть їжею,
      ні Богом від нині;
      на тлі розіп’ятих тішилась –
      робила світлини ;

      поганців зігнáли злигодні
      під праведні гасла;
      вужі отруїли Тихона –
      вдягли його ряси;

      в обіймах з Кирилом з п’ятниці
      Введéнський сміється:
      горілкою зброя святиться –
      прийшли обновлєнци;

      ніхто відірвать не сúлиться –
      кирвáвицю п’ють ту:
      лигають брехню з помийниці
      з тваринною люттю;

      шукають в Завіті вúлазки,
      щоб виправдать ката;
      у власній злобí втопилася
      глотá біснувата;


      порядок лихі набáзграли
      з убивств, жебранини;
      спустились на землю Ангели,
      щоб Звіра спинити.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Знай люба! (поема про кохання, що випалює Господа)
      коли Ти вінчалася в церкві
      з майбутнім своїм чоловіком,
      я був за спúною в тебе –
      в тілі дрýжки, яка
      тримала корону:

      в ту мить, коли «Я» ввійшов у тіло дрýжки,
      в неї затерпла рука, що тримала вінець,
      почалась менструація,
      в голові затарахкотіли думки,
      мов колеса в плацкартному пóтягу:
      «боржійотче – отлихо – боржійотче –
      отлихо – боржійотче – отлихо»;

      душа дружки звільнила тіло
      і, скоцюрбившись під склепінням храму
      саме на оці намальованого Бога, тремтіла так,
      що коли один із весільчан здійняв голову
      й зустрівся поглядом із намальованим Богом,
      цей Бог йому видався справжнім,
      наче сон, коли прокидаєшся весь заплаканий;

      я стояв позаду Тебе у жіночому тілі
      (таке вперше зі мною трапилось)
      і кайфував:
      у мене перед очима промайнули
      усі оргазми жіночої плоті,
      пройшли гей-паради вулицею Придушених Спогадів,
      я проплакав три дні після аборту
      і прокляв того турботливого хлопця,
      від якого завагітнів,
      який мене обіймаючи утішав,
      а усі його правильні слова
      були огиднішими за слину ґвалтівника,
      яка скрапує на тіло поваленої цнотливої дівчинки;
      бо ґвалтівник – це ґвалтівник,
      а цей пекельний вúплодок, насолодившись,
      улесливо підвів до прірви і підштовхнув,
      бо від споглядання, як я падав, він ще більше збуджувався і ще більше втішав мене,
      а моїми слíзьми вигодовував Звіра;

      у ту мить я хотів його сране кохання
      запхати в утробу його матері,
      щоб та – замість мене –
      вишкребла з плоті своєї цього батька-абортника
      ще сімнадцять років тому…

      я стояв у тілі дрýжки і відчував, як з піхви тече Лéта:
      у цій річці чорти й ангели миють кінцівки,
      в ній вмивається Смерть
      споглядаючи, як коливається
      її віддзеркалення: вона бачить Життя і навпаки);

      коли Ти йдеш, люба,
      твоя сідниця, улúпнута джинсами,
      схожа на кубик Рубіка в руках Господа,
      який провертає навперемінно –
      туди-суди – бічні грані сідниці;

      коли Ти спиш, люба,
      ти схожа на осяяння Шекспіра
      «Ромеом і Джельєттою»;

      коли Ти смієшся, люба,
      твій сміх схожий на звуки скрипки,
      яку змайстрував і випробовує Страдіварі;

      в тілі дружки я почувався задоволеним,
      наче двадцятидворічний Шолохов
      з краденим рукописом,
      що за тридцять років
      сміючись із жартів Вєшенських станичників,
      згадуватиме Сартра…

      ти знаєш, що мені хотілося кинути до біса корону,
      уперіщити з усієї люті твого коханого,
      схопити тебе і поцілувати справжньо і глибоко,
      щоб язик, наче Ісус, що відвалив камінь,
      вийшов з печери
      і зустрівся з твоїм язиком-Марією;

      … але ж Ти не відала, що в тілі дружки «Я»,
      а не «дружка», тому все це було б дико й безглуздо…

      Я легенько-легенько торкнувся весільної сукні
      й уявив найстрашніше:
      як тебе роздягатиме Він,
      як цю сукню зриватиме з тебе,
      як оголишся Ти –
      від думок цих, від люті я збýджувався й шаленів:

      перемінив руку з короною,
      посміхнувся (не «Я», а «дружка»),
      як щаслива дурепа, що радіє за подругу:
      такими посмішками
      люди обгортають свої нещастя й самотність,
      наче патологоанатоми ганчірками
      мізки і легені небіжчика,
      якого зашивають після розтину,
      щоб нічого не брязкало й не хлюпало,
      як його нестимуть…

      в моїх («дрýжки») очах замість зіниць
      лежали дві збиті автівками дворняги,
      які залиті кров’ю і обліплені мухами
      посеред розпеченої асфальтованої дороги
      згадували руки п’яного безхатьки,
      що їх гладили і годували,
      в якого бліх було більше ніж у всієї їхньої зграї,
      що кублиться біля смітника;

      в очах тих збитих автівками дворняг
      замість зіниць стояла дружка і тримала вінець…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Казка з татом
      буц, буц – дитятко зсередини било ніжкою

      Слово сиділо на гілці
      й слухало Солов’я
      (яким же ж людяним був його спів!):
      так бездомний дворняга торкається
      шерехатим язиком руки, що годує…
      Слово заздрило Солов’ю,
      як виноградні жмúхи заздрять вину у пляшках…
      Соловейко затих і спитав: «А ти хто?»
      «Мене поет розіпнув у вірші на аркуші,
      а потім воскресив на вустах,
      я злетіло угору й почуло тебе»

      далі вони вже співали удвох…

      а молодий чоловік,
      притуливши вухо до вагітного животика дружини,
      слухав, як співають
      Слово і Соловейко…

      «Це щось надзвичайно Божественне» –
      шепотів чоловік…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. вірш видалено
      вірш видалено





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. вірш видалено
      вірш видалено



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. вірш видалено
      вірш видалено



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. вірш видалено
      вірш видалено



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    27. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Физрук и трудовик - два кента навек (рус.).
      Убоге, обірване йшло
      замурзане Слово до книжки;
      і чухало пальцями лоб –
      горбате, сопливе і клишаве

      (під каркання зграї ворон
      його рогоносці хрестили);
      усе , що уміло воно –
      сякатися гучно в хустинку;

      нездара нездару хвалив:
      «Ці соплі зелені і теплі,
      як трави у травні, коли
      в садку солов’їв чути трелі»

      пробитися важко крізь терн –
      бракує таланту? мо’ сили?
      що вірші слабенькі – пусте:
      якби ж то їх ще не хвалили…

      Оці дурнуваті слова:
      «Мороз аж по шкірі». Лепечуть
      «Так затишно стало». Овва!
      Читаєш, а там порожнеча…

      віслюча упертість і лінь
      учитися; всмоктує... Де я?
      мов олень, дивлюся з колін,
      бо це вже якась діарея...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      До вуст не доніс келíшок –
      розхлюпав; розірвалось вітрило;
      «Коло кістки м'ясо смачніше», –
      гріховні спогади говорили.

      Заплаканий глянув у дзеркало:
      на мить схаменувся:
      совість, як доля, змізе́рніла,
      і струхлявіло брусся;

      але потім за чарку вхопився;
      гірка спокутує, тішить;
      в калюжах топилося листя,
      пив і плакав ще більше…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. слова, що утворюють рими у вірші, ширяють над текстом, мов рибалки над хвилями
      Я медом вимастив місяць,
      а в м’яті скупав зірки́;
      душа не знаходить місця;
      іконами образки́

      цвітуть; карась в очереті
      скидається; обліта
      пилок з дерев; півнí треті
      не пíли… вже зріксь Христа…

      смереки втомились моли́ться,
      Євангеліє від Петра…
      у бджілки стерлися крильця –
      під квіткою помира…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. вірш видалено
      вірш видалено



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Ура!
      Як засипане у мокрі чоботи зерно,
      мíзки сушить безгрошів’я … Щонайпе́рше
      світ здобути маю! Кутерно́га
      доля шкандибає… «Старобе́шеве», –

      ось пароль, щоб в Україну увійти…
      Просапне́ рільни́цтво, щоб ти стя́милось!
      Зміни наближаються – дуйни́й
      вітер дме… Поклав у берестянку

      паску, крашанки́ – йдемо́ у степ…
      з радіо луна тюремна му́зина…
      Нап’ємо́сь до напівсмерті – тре’
      якось нам звикать, що ми вже ру́скіє…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ******
      Спитав маржину: «Де́ я, во́ле?», –
      заїхавши в густющий ліс;
      Бог відповів (а мо’ диявол?):
      «Не знаю де́ ти, а я – скрізь».

      зімкнулись раптом персть і небо,
      порски́й з’явивсь крилатий кінь,
      «Сідай і мчи!» – пищав мечве́док*;
      «Мерщій!» – сказала власна тінь.

      Як тільки сів, комонь гривастий
      зірвався з місця – полетів
      понад землею, понад часом…
      – У пекло мчиш? – питаю.
      – Ні!

      Вниз подививсь – душа завмерла,
      заціпнув, що й забракло слів:
      той ліс – не лісом був, а пеклом,
      волом був я, а мною – віл;

      грома́к, як грім, летів навально,
      я бачив все як є, на жаль;
      і навіть вірші, що писав я
      перетворилися на жаб;

      (вода – це рінь; жебрак – це да́харь;
      і щастя менше важить за
      піщинку, що несе мураха;
      і кожен вільний – гармиза́);

      життя, яке вважав життям я, –
      зволожений плевритом нерв…
      – Живий лиш той, хто вмер… Затямте:
      є Бог, диявол і Бодле́р…

      * мечве́док – кажан.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Біла Церква
      Уцеркóвлена, як рілля дощем,
      на Росí стоїш, як на вустах молитва,
      Біла Церкво! Мироточи́вий щит,
      рубець крíвляний* у затверділих криках;

      дзвінкий злóтий – серед глухих розмов,
      зарічанські плекаю садки і мрії,
      ти поезія чиста, сита кров,
      чудотворна іконо, – «Олександрія»;

      Голенде́рні горло порізав день
      сонцем втомленим – кров зелена святи́ться;
      зірки́ лíчить Рось, а хмара – краде;
      в дзвони дзвонить костьол: будить Брани́цьких?

      Коліївщини: рогачí, списи́, –
      наче зморшки на часі; Ярославе, чути
      твоє ди́хання; квітне дев’яси́л,
      місяць вповні, мов зябра сновиддя-щуки;

      вогні міста, як сповідь, як віщий вірш;
      як зерно в молоці, Юр’їве, я вмру́ так;
      в тра́ви ди́кі зіро́к ди́кий падіж;
      душа, мов розбита лопатою гру́дка;

      твій Гайок і Ротóк, мов голова
      і хвіст в риби, – спрямовують, визначають
      рух і напрям; Білу Церкву трима’
      Леваневський масив і масив Піщаний;

      я плекаю ім’я твоє; вуста
      заціловують небо хитке, бездонне;
      майже вдвічі ти менша Христа;
      висне Преображенський собор, мов гроно ;

      мов калини кетяг в снігу, костьол;
      не хова’ очей Марія Магдалина;
      сповідáється лісом голостьóб**;
      зе́мле – плачу навколішках – вибач сина,

      в моїх жилах тече, дити́нцю***, – Рось;
      моє серце б’ється по-білоцерківськи;
      світ єднаєш, що гріхом наколовсь;
      Біла Церкво, осе́рдя, як добра звістка;

      я на Зáмкову гору вийду в ніч,
      коли зорі падають з хрущами з ви́шень,
      «Гайдамаки» Шевченка голотíч****
      я читатиму вголос (надломів – зли́шок).

      Батьківщи́но і бáтьківщино, мов
      хліб, – духмяна, свята; нескінченна Россю;
      ти вівтар, на якому лю́дська кров
      запеклась; Біла Церкво, тривке́ колосся.

      Ти, як сповідь не виказана; крик,
      що проломлює чорно́зем в пáрку Слави;
      спóвідь, прóщення; вистражданий мир;
      Біла Церкво, молитва і колисáнка.

      _______________________________________

      • крíвляний – кривавий (словник Б.Грінченка);
      • голостьо́б – вивищена місцина без рослинності;
      • дити́нець – центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок;
      • голотíч – під відкритим небом (словник Б.Грінченка);
      • зли́шок – надлишок (словник Б.Грінченка);
      • оцаритися – те саме, що оселитися .



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. м
      Свята святúце, богодухновéнна!
      у крóві крик вимочує ножі,
      якими розріза’ яремні вени,
      щоб спрагу втамував скажений звір;

      Марієбóга, Йсусорозіпнéнна!
      стоять дощі псалмами; мов халва
      ніч розсипається і гіркне; ’крéмо
      від грóбу – віко; нíтяться слова;

      вже ранок – роси – цідить крізь мовчання;
      церкви гріхи плекають: кревна річ!
      молитвозéрна пéрсте, між ключами
      один є крик, що відпирає ніч;

      конáр вмовк вíшальником; волошково
      розпухло небо й очі ссе; болять:
      душа, зіниці; ниці кроплять кров’ю;
      сюрчанням і чечéканням земля

      вагітна: цвіркуни гарують; жодна
      ікона не спасе – спитай Іллю;
      ця позолота на церквах лиш ззовні;
      співаю, плачу, наливаю – п’ю…

      (зривались сльози, наче груші в зливу);
      (синющі злидні здвинули столи);
      (Йсус галушки́ їв; смерть кістки косила,
      спитала в Нього чарочку – налив);

      в сльозах вдовиних гіркла справжня правда;
      серед усіх зображених розп’ять –
      немає істинного; взяв лопату:
      йдемо з Ісусом… Юду відкопать…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ***
      Що за мракобісся, Йосипе, колись
      написав? Шевченко – до загину!
      Бо лунатиме вкраїнська мова скрізь,
      доки рот, ще не забили глиною…

      Між молитвою й мовчанням – чоловік,
      наче між рядками в тексті – відступ;
      осінь, виснажена листям; задовіл:
      впасти римою у тишу лісу;

      крапля, що на павутині, наче плектр
      на бандурних струнах; (бракне кисню!);
      кажуть Бродський був холодний як поет,
      і чомусь цієї ночі снився:

      вийшов з клітки замість звіра й повернув
      у напівсліпий провулок, швидко
      у костел зайшов, на лаву сів; намул
      у душі; кадилася куришка;

      гріх, який тяжів, розсипавсь, мов осмів,
      з вівтаря лилась червона піна;
      мов у вусі Бога, Бродський шепотів
      лиш чотири склади: «У-кра-ї-но…»



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      Ні, моє кохання не для сміху,
      присягаю святим хлібом і вином,
      Бог мені лишив єдину втіху –
      помолитися за тебе перед сном…

      Небо розпашіле, шибка вогка,
      в самоту згорнулось щастя, стигне крів;
      навіть після смерті буду Бога
      дякувати, що в житті тебе зустрів…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. :
      Шлях Молочний в небі, як запішва;
      між зірками точні рими мотляються.
      … і пожалкував поет, що вірша
      написав – і кинув зшиток в полум’я…

      Наче піаніно, у Карпатах
      розійшлись чорниці; ноти – єзвіро…
      Сто і п’ятдесят день прибувала
      літерами в зошити поезія…

      Місяць розваривсь, мов гардибурка.
      Згадують по ділу Бога інколи…
      Стукається в сни мої голубка,
      а в дзюбку у неї вірш оливковий…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. «Парус»
      Крихке вітрило, видко ледво,
      читає світлі молитви.
      Чом так від берега далеко?
      Блакиті хоче надовбти?

      Ворушить губи полотняні,
      відкрило душу навстяжи.
      Не буревій воно шукає
      і не від затишку біжить.

      Бортами воду мляву будить,
      німб сонця б’є, стремить в розвой:
      шукає пекло, мов Іуду
      Ісус шукав, щоб зрадив той...

      2012



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    62. ^
      Сонце закодовано у зернах,
      а зерно в натруджених руках;
      йдуть Затуливітер і Єсенін
      у гостини до Римарука;

      як земля: то ниви, то могили,
      так слова: поеми, матюки…
      взяв Пегаса Маланюк за гриву
      і годує дичками з руки;

      вишні вийшли, збігло тіло біле,
      в окулярах кола на воді;
      мертву бджілку винесла допіру
      течія холодна в рукаві…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. +
      … як пшона у суп, зірок у море
      Господь кинув і заправив сіллю…
      Каже Йсусу Єва нерозборлива:
      «Як скуштуєш плід, то й не розіпнуть».

      в туалеті єретик вмер – Арій,
      Катерина друга і Алексій;
      і викльовує орел двоглавий
      із Писання заповітів десять;

      на колоді ґазда дрова коле,
      мов чорт душі на вустах Іуди;
      вітряки здолали донкіхоти –
      гаспид вже нові їм напосудив;

      день і час пізнаєш свій на дотик:
      в них однакові з мовчанням риси;
      загороджений до хліба дотовп,
      криком стиснутий в страждання присмерк;

      ніч зимова – тіням до сподоби;
      від луни зірвався сніг у горах,
      так виходять із водоймищ води,
      коли крига пробиває горло;

      сонце, мов розбитий заколоток;
      «По воді ітимеш, Петре, взуйся!», –
      відбиваються в краплині поту,
      що звисає з підборіддя Йсуса…

      – Швидко вмер сей чоловік магнитий,
      хоч і Бог. А далі хто?
      – Мазепа…
      по Марусин поясок налита
      самогонка у стаканах тепла…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Іуда Іскаріот (вінок сонетів)
      І.
      Іуди губи заціловує світань;
      язик, що вивалився, мов червоний місяць;
      і не знаходить кров без Духа в тілі місця;
      скресають коники серед пустель мовчань.

      «Згрішив я, зрадивши невинну кров», – розкаявсь:
      як розривається земля від спеки, так
      душа ламається від зради. Заховстай
      розпуку – вірою. Панує право панське:

      «Що нам до того? Сам собі дивись». Жбурнув
      у храмі тридцять срібняків й пішов. Живу
      продати віру не можливо. «Що я кою?!», –

      трясло всередині – вдавивсь на видноті;
      заупокійну службу ранок править і
      кладе на груди тридцять молитов росою…


      ІІ.
      Кладе на груди тридцять молитов росою…
      Тремтить осика так, немов душа ввійшла
      Іудина у стовбур. Місяць, мов лоша,
      за Возом йде Чумацьким; Бог вдягнув ґандзолля –

      і не за грішми – за любов’ю до людей
      прийшов; підняв Іуди серце на узбіччі
      та повернуть не встигнув; і прокляття вічне
      Іскаріот отримав; мов пісок з пустель,

      з усіх усюд мете це порівняння зради:
      «Іуди поцілунок»; важко в пекло падає
      Апостол, який мав непереможну зброю;

      кипить смола і булькає, немов у вірші
      потужні рими; чорт встромив в атрамент ріжки;
      заклякло небо; вглиб стікає тиша кров’ю.


      ІІІ.
      Заклякло небо; вглиб стікає тиша кров’ю.
      За миро гроші вторгували й роздали
      динарі вбогім; принесли волхви дари
      Царю, а ти Царя; тримається на Слові

      у світі все – Воно було в почині. Крав
      пожертви грошові зі скриньки, бо апостол –
      людина, що руба’ гріхи, кладе їх стосом.
      Не все встигає порубати; йти – пора

      на сповідь до осики, твій вівтар – мотуззя;
      від тебе перші відвернуться вірні друзі;
      в задусі мовчазній прорубана йордань –

      гойдається у зашморзі бездухе тіло.
      Повісивсь так, що не було нікому діла.
      Тобі, гріхів скарбничий, Він мив ноги. Встань!


      ІV.
      Тобі, гріхів скарбничий, Він мив ноги. Встань!
      У серце вкинув гаспид й виконав спокусу,
      у руки сатани Отець віддав Ісуса, –
      натомість ймення «Юда» кинули в отхлань.

      Ісус молився сорок днів й ночей в пустелі –
      і весь цей час Його диявол спокушав,
      то це був Бог, а то людська душа:
      обоє згинули… Іудин гріх дебелий:

      спізніле усвідомлення гріха – вбива’,
      знання первісне, що ти – Бог, – біда:
      невіра і розп’яття, і душі немога.

      «За всіх один хай краще вмре, ніж весь народ. –
      Сказав Кайяфа. – Як неврод, то й невмолот.
      Горілку заїдати брехнями – налога».


      V.
      Горілку заїдати брехнями – налога.
      Ананій і Сапфіра втрапили в ковбирь,
      це перші християни, що шукали мир...
      Господь розтер їх, наче в оці запороху.

      «Субота для людини, а не навпаки.
      Не мир приніс – меча; і порізнити батька
      із сином, з матір’ю – дочку», – казав вигадько…
      Іуда думав про своє, був сторожким,

      тримав скарбницю… Добра Новина: померлі
      встають, глухі знов чують! Споживацька верва:
      Іуда думав, щось й мені перепаде

      з цього всього – матеріальне спонукання:
      добро робить, йти за Ісусом на заклання…
      Поглянь собі у вічі – ось, що вб’є тебе.


      VІ.
      Поглянь собі у вічі – ось, що вб’є тебе.
      «Як помиляєтесь, що кажете, я зрадник,
      мій поцілунок, мов тавро на тілі правди.
      Вуста мої нечистий спрямував. Курбет

      із самогубством – це моя спокута щира,
      учитель знав, що буде так, а я знав те,
      що буде з ним, такий вертеп…
      бо Він месія, Він –Господь, а я – мужчина…», –

      розплутуючи вузол, Юда мовив та й
      розплакавсь, мов сліпець прозрілий. «Суть єства
      не божа, а людська в людини. Я ладЕн

      горіти в пеклі вічно, хай хто інший це
      здола’. Дивіться в вічі!», – і сховав лице.
      Воскреснеш, як на землю вдруге Він знийде.


      VІІ.
      Воскреснеш, як на землю вдруге Він знийде.
      В будинку Лазаря це усвідомив. Каже:
      «Постійно вбогих маєте, мене ж не завжди».
      Пита’ від сатани підступно крючкодер

      (його слова стоять, як гроб з мерцем безвікий):
      Податок кесарю чи маємо платить?
      Навіщо, Йсусе, вибрав Юду? Щоб зробить
      його апостолом чи зрадником навіки?

      «Моєму недовірству, Боже, поможи!
      У тебе є дванадцять нас – це вже зажин», –
      обличчя сльози вкрили, як водОва вовна

      ставок. В моєму колоску зерно – бузне.
      Твоя кров на хресті мене вже не мине.
      На пащі сатани розп’яте тіло Бога.


      VІІІ.
      На пащі сатани розп’яте тіло Бога.
      «Коли Ти Божий Син, зійди з хреста, спасись».
      За три дні храм! Зніми полуду із очиськ:
      в розп’ятті Йсуса – Юда, як в криниці корба.

      Крадій лишив гріхи в минулому житті.
      Божественне й земне єднають піст й молитва.
      Апостолів набрав, немов плодів на зрИвках.
      Отримав кожен те, чого Господь хотів

      чи допустив, щоб сатана здійснить спромігся?
      Що мав: розбещеність, обжерливість, опійство, –
      Іуда? Що? Питаю: «Юдо, хто єси?»

      У відповідь із пекла відчайдушні крики,
      віряни хрестяться: «Думки ці, – кажуть, – викинь».
      Коли воскреснеш, брате, прощення проси.


      ІХ.
      Коли воскреснеш, брате, прощення проси.
      Ісус тебе найбільш любив, довірив зраду,
      бо знав, що зрадиш, наперед все знав. Цей задум
      в дві смерті втілився; в Едемі натруси

      плодів пізнАння, як потрапиш в рай, звичайно…
      Хоча ти знаєш все, що треба знать. Чекай
      в прокльонах і прокляттях на Ісуса. Хай
      їх здивуванню меж не буде… Величають

      вже не апостолом, а зрадником. Зажди,
      в Христа дванадцятим увірував. Бо ти
      є дріжджами у тісті, Бог діжу вчинив.

      Коли воскресне Йсус, найпершим ти спасешся,
      таким був замисел, щоб знищити мошенство.
      Петро зрікався тричі. Бракне духу, сил?


      Х.
      Петро зрікався тричі. Бракне духу, сил?
      «Бо хто спокусить одного з малих цих, жорно
      на шию – й в море». Каяття і гріх у шори
      беруть в людини душу. Злісні голоси:

      «Ось, кличе Він Іллю!» «Чекай, побачим: прийде
      Ілля, щоб знять його чи ні». Іуда, Йсус
      висять окремо. «Елої», – з правдивих вуст
      злетіло. Й смерть прийшла тихенько, наче кривда

      самій собі, без торжества. А сотник знав:
      «Це чоловік був Сином Божим!» Вірний знак:
      Смерть без коси, мов вИнна в чомусь; на Іуду

      то Христа дивилась і не знала, як
      і що робить: нове відкрилося життя.
      Зараджувати ревно молитвами буду.


      ХІ.
      Зараджувати ревно молитвами буду.
      Вся слава, почесті, Ісусе, все тобі;
      якщо пробачиш, зрада зникне на землі.
      О Боже! Прошу, змилуйся, прости Іуду!

      Євангеліє він не написав своє
      (але почав записувать); любив, був чесним
      з тобою до кінця, Ісусе. Сили щезли
      змагатися зі злом у нього. Нагаєм,

      як воскресиш, опережи вуста Іуді
      і обійми. Твої слова і вчинки мудрі,
      бо ти є Бог, а він людина лише. Взяв

      дванадцятим апостолом Ти не даремно.
      Увік зробила зрада Вас братами кревними.
      „Живий і прощений” – найвища із уяв!


      ХІІ.
      „Живий і прощений” – найвища із уяв!
      Блаженні: милостИві, вбогі духом, спраглі, –
      нагірна проповідь. І прийде радість знагла:
      «Ісус воскреслого Іуду обійняв».

      На небесах – найвища нагорода. Будуть
      ганьбити, гнати, наговорювать. Ви – сіль
      землі, Євангелія. Притча про кукіль:
      насіння добре – сіяв ЛЮдський Син; огуда

      йде слідом за добром; а поле – світ; жнива –
      кінець; женці – це янголи. Твої слова:
      «Все приготує, йде попереду Ілля».

      І деякі з приЯвних не скуштують смерти,
      Допоки Сина не побачать. Юдо, де ти?
      Скажи, Ісусе, що зробити маю я.


      ХІІІ.
      Скажи, Ісусе, що зробити маю я.
      Почасту падаю в огонь, почасту в воду.
      Лиш віра здатна вигнать нечестиве кодло.
      З Іудою – Ісус – одна міцна сім’я.

      Син чоловічий виданий у руки людям,
      а той, хто видав, удавивсь: брат брата вбив.
      Провина: «Це Ісус. Цар Іудейський». Мир
      на небі, слава на вишИнах. Обоюду

      розбійники від Сина на хрестах; один
      із них сказав: «Нічого злого не зробив
      це чоловік». А Він: «В раю зі мною будеш»

      А потім сталась темрява по всій землі.
      Я руки, ноги цілуватиму твої,
      щоб Ти простив свого апостола Іуду.


      ХІV.
      Щоб Ти простив свого апостола Іуду,
      я вже не прошу: вірю – буде так. Пізнав
      Ісуса у ламанні хліба. З терну лавр
      і палиця – клейноди Бога. Звідусюди

      переконатись до печери люди йдуть:
      відкочений від гробу камінь, тіло зникло…
      На небеса вознісся. До Єрусалиму
      Нового рушили апостоли. В саду

      пташки співають, сонце сходить: свято, радість:
      Христос воскрес! Воістину воскрес! Кошлаті
      біжать хмарки, мов вівці; день збирає дань...

      «Христос проща Іуду і цілує», – сниться….
      вдавивсь дванадцятий апостол на осиці.
      Іуди губи заціловує світань…


      XV
      Магістральний сонет

      Іуди губи заціловує світань,
      кладе на груди тридцять молитов росою;
      заклякло небо; вглиб стікає тиша кров’ю;
      тобі, гріхів скарбничий, Він мив ноги. Встань!

      Горілку заїдати брехнями – налога.
      Поглянь собі у вічі – ось, що вб’є тебе.
      Воскреснеш, як на землю вдруге Він знийде.
      На пащі сатани розп’яте тіло Бога.

      Коли воскреснеш, брате, прощення проси.
      Петро зрікався тричі. Бракне духу, сил?
      Зараджувати ревно молитвами буду.

      „Живий і прощений” – найвища із уяв!
      Скажи, Ісусе, що зробити маю я,
      щоб Ти простив свого апостола Іуду?





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. магістральний сонет
      Іуди губи заціловує світань,
      кладе на груди тридцять молитов росою;
      заклякло небо; вглиб стікає тиша кров’ю;
      тобі, гріхів скарбничий, Він мив ноги. Встань!

      Горілку заїдати брЕхнями налОга.
      Поглянь собі у вічі – ось, що вб’є тебе.
      Воскреснеш, як на землю вдруге Він знийде.
      На пащі сатани розп’яте тіло Бога.

      Коли воскреснеш, брате, прощення проси.
      Петро зрікався тричі. Бракне духу, сил?
      Зараджувати ревно молитвами буду.

      „Живий і прощений” – найвища із уяв!
      Скажи Ісусе, що зробити маю я,
      щоб Ти простив свого апостола Іуду?




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. 777
      О найсолодша із калин, найглибша із джерел,
      і «Палімпсести» в тебе є, і є «Щоденний жезл».

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Княгине сонця, в тебе гріх, що ти іще жива,
      вогонь крізь темряву несеш і той вогонь – Слова.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Глухим даєш почути як серця в них б’ються, бо
      Твоя вся сила в чистоті, яку тобі дав Бог.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Черешні в надвечірній час цілують сонце в лоб;
      зірки на цвинтарі, хрести, і місяць, наче гроб.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      О ти, хто смертникам кладе молитву з вуст в серця,
      хто зліплює горшки, людей, повіки у мерця.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      О ти, хто відає шляхи, які ще тре’ пройти,
      щоби народом став народ, а разом з ним і Ти.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Тебе ніщо не знищить вже: ні страта, ні арешт;
      не вчать, забороняють – ти сильнішою стаєш!

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Не лиш абетка; свіжих слів надоєних відро,
      в Тобі всі болі, що не встиг ще простогнать народ.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      У тебе вплівся виноград: «піт сонця» – нестемки,
      щоб з нього римами давить поезій п’янкі.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.

      Свята святице, Мово! Тьми зруйновано острог!
      Отець і Син, і Дух Святий в тобі, бо Ти є – Бог.

      Пречиста Мово, порятуй в злиденності моїй.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. +++++
      До жовчі вицвілі фіранки,
      цілую в підборіддя схил Дніпра;
      склепіння неба, вірші, рани –
      загоїлись, мов зречення Петра;

      змінила з чорної на білу
      кров погляди; з гори котився дзвін:
      з-під язика летіла піна,
      горілку всі замовили на всі;

      і покотилось далі, глибше:
      на цвинтарі, між бур’янами, сплять
      новопреставлені й колишні
      і слухають, як місяць йде у в’язь.

      І горілиць на конюшині,
      зірками прицвяхований, розлігсь,
      а з ран моїх розп’ятих синя
      поезія тече медвяно в сизь…

      Так млосно, солодко… ПарАлюш
      росу розбив, мов гори – Карабах;
      себе «Кавказом» відчуваю
      живим в Паламаренка на вустах…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ~~~
      ... калини грона, мов перса України,
      цілую глибоко, до кісточок, мну так...
      Дніпро тече кривавий, ковилою гіркну
      на сторінках Євангелія, слів гущовина

      летить, мов кінська піна; виснажені трави
      у дощове харчання вглибились; грушки
      боками в землю б’ються, мов шукають правди,
      між сторінками „Кобзаря” я слово засушив...

      об твої крики позбивав коліна,
      в сльозах біду, щоб не псувалась, замочив;
      на вівтарі твоє ім’я нетлінне, Україно,
      а поряд серце й вірші, як мог’рич…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. заброджене
      Ламались квіти в чорному відрі;
      земля пророча, як бувають зорі;
      кров смертю запеклась на вівтарі –
      злітались мухи, але то все ззовні;

      всередині Дніпро рвав береги,
      мороз квітки шукав, а дощ – пустелі;
      а сніг без ніг, а янголи без крил,
      Йсус без Євангелія, я – без тебе;

      Як тиші жити серед лун глухих,
      де сонце вже сповідується тіні?
      Підводжусь п’яний ледь… Іду на Ви,
      кричу на повні груди: «Україна!»

      п’ю нахильці, хитаюсь, матюком
      безодню в самоту загнув; персть – зельна,
      не від горілки п’яний… заразом,
      як сповідь з вуст на хрест, упав на землю…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Внутрішній монолог українця
      На латки – душу... Зрадила? Аби ж то...
      Моливсь, трусивсь, плекав... Стражденним зась!
      Панку, щоб з голоду не вмерти, нишком
      за жменю жита в сінях віддалась…

      Дитину вбиту розбирала в ночвах;
      холодне з немовляти й’си чи ні?
      У мисці в жиру сині колись очі,
      застиглі зверху, свердлять світ, смачні…

      Кров України – в Сонячних кларнетах,
      „Кобзар” – незламне серце; рима з рук
      йде Дівою Обидою у нетеч
      розбурхать воду – плаче Римарук

      чорноземними кетягами досі;
      не виказані вірші, як мерці,
      з чернеток постають, горілки просять,
      знов лізуть в душу, смажаться зубці;

      (киплять ковтки, під снігом верби стогнуть,
      калина нині викинула цвіт,
      нагору сонце видерлось, мов когут;
      купаюсь в мові, наче в молоці…)

      пишу ікону з України кров’ю,
      Дніпро цілую в кручі; п’ю ріллю;
      Собор Успенський підпираю Гробом
      Господнім; Єлисей просив Іллю:

      Хай буде на мені подвійний дух твій.
      Тяжкого зажадав… Матусю, Січ –
      ось колісниця й верхівці. Напругий
      туман лягає; цвинтар – місце стріч.

      У церкву – штрикавкою: гучно тромбом
      зірвався дзвін, аж губи стисла персть…
      відбився ніж в сумних очах корови,
      до гицля лащиться бездомний пес...

      у храмі перед Словом навколінці;
      Ісусу на язик росою впав,
      коли його розп’яли; пІтьму місяць
      зрізає, наче бур’яни сапа…

      і плачу безпорадно: розпач стебел:
      течу по жилах зрізаних листків;
      чим довше йду, тим далі ти від мене;
      йду вперто, мов на запах крові – звір...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. (*)
      Світанок перший скресне на губах,
      а другий – кров’ю вицвіте на зшитку;
      котитиметься в прірву, мов клятьба,
      Твоє Ім’я, покару щоб злекшити;

      тріщить, горить Великий Льох, а Ви
      біля багаття грієтеся п’яні;
      в яскиню заховався ночовид,
      Ніч серце витягла з води, мов якір;

      Зійшла над Віфлеємом зірка, мов
      над словом „віра” – крапка; збіранина
      об’явлень: груди квітнуть молоком
      і б’ється в лоні матері дитина...

      ( загусло небо сонцем, на корі
      скажений сік; з хвиль страшно скеля лускала:
      так серце билось Ірода коли,
      дізнався про народження Ісуса…)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ;
      Черешнями пульсує скроня тиші,
      горять зірки, немов свічки у церкві;
      а місяць, наче жовта жаб’я лижка,
      Петро й Андрій майструють сіть ловецьку;

      Втомились цвіркуни на пуп кричати;
      туман солодкі сни у луках брусить;
      Ніч розлила росу на землю наче,
      Марія літру мира на Ісуса;

      Час витопче полову, наче буйвіл,
      протягнуть спраглі руки, крикнуть: «Дайте!»
      В поезії живе Господь; пильнуйте
      про пуп’янки троянди й винограду…

      А «Сонячні кларнети» – оборожень,
      Тичина якось крикнув: «З колядою!
      Я йду туди, куди ти йти не можеш,
      але вже потім ти підеш за мною…»

      Людина пише те, що Бог загледить,
      як горобці зайдуться жвавим скерцо,
      не на землі у віршів корінь – в небі:
      яка поезія, таке і серце…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ^
      Судини днини стискають скроні,
      величний вечір пантрує сильних;
      мов серце, церква; до Паски – сто днів;
      зірок сплеск; місяць, немов косинець;

      ромашки марші – гримлять медвяно;
      червоні коні в яру ржуть ницьма;
      горить скажено фортепіано;
      спинися, Йсусе, дасть жаба цицьки!

      Сховалось літо снігам за щоки;
      лід крутить небом, мов циган сонцем;
      усе минеться, крім Слова; що ти
      про день цей знаєш, годину? оцтом

      втамовуй спрагу; Ілля все бачить…
      Кривавить «Сад Гедсиманський»! Вирок:
      любов: «лама савахтАні»; краще
      змасти на похорон тіло миром…

      з вуст меч виходить, на стегнах ймення:
      «Царів Цар». Пий молитов здоїння,
      тіла їж тисячників; явлЕна
      земля і виголос «Україна!»



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --


    74. Будь-яке слово, вимовлене українською,
      вже само по собі є молитвою за Україну.
      Хлепчуть дощі чорноземну кров; Стуса місія:
      щоб струмки пересохлі коню цілували знов гриву;

      щоб кульбабу роса окульбачила й коників,
      зачитавсь місяць «Виром» й згорів, як талант від горілки;
      де мантачка й коса в конюшині потоплені,
      і калюжа пасує ріллі, як нова сукня жінці….

      Де співа’ пісню з вітром під храмом обідранка,
      в словнику набрав слів, як бджола пилку в луці з ромашки;
      хіть росте під коромислом з повними відрами,
      булькотять вірші змістом крутим, як у глечику каша;

      де по чорній воді місяць плига’ вивіркою,
      кротовиння хова’ скупі сльози від посмішок щастя,
      ґрунт на три метри вглиб коло хріну прогірклий.
      Ти читав, Старий світе, «Марусю Чурай»? Начувайся!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. @
      Мовчатиме сила безсила; ліси
      стоятимуть в золоті; славтесь дощами!;
      сповідую літо стійке; хто єси?
      Імення тавром запеклось; без пощади

      насіння ґрунти пробивають; церкви
      розламують банями небо – що далі?
      Навколо престолу тварини ревли:
      «Свят, свят, свят Господь»; сукровище звладали.

      І слава і честь, і пошана – міцні;
      мов неба твердінь, Україна глибока;
      попадали старці і склали вінці
      тій, хто на престолі; вузлами волоки

      тримають Ісуса, ввійшли блатнарі
      крізь тіло у хрест; стають поряд, хто гідний
      на книзі печатки зламати; окріп
      холоне від погляду; кров України,

      ріллі манускрипти, сповіддя пшениць,
      вівсяні світанки із текстом Малишка;
      ставок, наче мрець, що лежить горілиць
      із ротом відкритим, в якому спить тиша…

      на крові Олени Теліги стоїть
      цей Київ, ця совість, що втрачена, мова…
      чотири похлібця її двадцять літ
      ґвалтують, відтак відливають і знову…

      оливи й вина не марнуй; ячменю
      три мірки чи мірка пшениці – за гривню;
      четверта печатка і Смерть на коні,
      і Пекло йде слідом; криваве кириння;

      повбивані душі за свідчення під
      жертовником скресли, вдяглися в одежі:
      «Поган усіх їхньою кров’ю кропіть».
      Над Бабиним Яром: «Ой, верше, мій верше».

      Вже чвакають душі гріховні слізьми,
      Царі і вельможі ховають маєтки…
      Великий день гніву прийшов: меч візьми,
      на поміч живим постають убієнні…

      із зарості вийшло дванадцять калин,
      на кожній висить по дванадцять кім’яхів,
      іконо морська, Севастополе, ми
      єдині і хрещені Києвом; нахід

      невігластва канув у Лету; прийшов
      об’явлення час: Україна – це Слово,
      і Бог було Слово; без нього ніщо
      само не постало; тілами пагорок

      усіяний, м'ясо смердить на кісках;
      сім чаш гніву Божого нищать звірину;
      за руки узявшись лише на обмах
      охопите ледь «Кобзаря» половину…

      поезіє, мово моя, до лиця
      тобі навіть лайка вкраїнська; помітна
      твоя кожна буква; мов руки мнеця,
      велика і сильна; тендітна, мов квітка…

      Горить Вавилон за розпусту; плачі
      не вийшли, не видно ще полум’я міста
      (загине усе за годину; вночі
      у тілі живому душі мертвій тісно);

      Ісус Україну за жінку взяв і
      до Горської в гості вдвох; вірші – оденки
      рече назарянин вкраїнською і
      читає об’явлення від Мордатенка!


      * блатнарь – цвях (словник Б.Грінченка)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. *+*+*
      Навіщо так віщо вихоплювать повінь,
      плюндруючи гучно світи?
      Горілка палюча, розбуркані коні,
      молитва п’янюча, невстид;

      блаженні – скажені, що втратили совість,
      хурдига по ґрати в кістках;
      вночі прокидаюсь, шукаю натомість
      жагу втамувати; лиха,

      розважлива, дика світань – чорний просип:
      бундючні, прогірклі зірки;
      пекельна печера, скривавлені роси,
      спітнілі сновиддя крихкі;

      чистилище випеклось на піднебінні,
      душа, наче зЕрно бузне;
      горілку п’ю, плачу, своїй власній тіні
      сповідуюсь: вибач мене…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. "Тривалий рваний зойк" (помер Українець)
      Я – прохрипла ріка, моє тіло – вода,
      моя кров, як розгорнута Біблія.
      молитов – ще невиплаканих – чередар;
      подорожник, дорогу що зцілює;

      мої очі – стовпи, на яких небо спить,
      мої пальці – дерева розбуджені,
      мов кобила жеребна, рілля у росі;
      наче серце Тичини – завгрубшки ніч;

      на траву молоком плачу, сльози бузком
      витираю; ніч свічкою скрапує;
      Плужник віршами душу мою, наче вовк,
      розірвав на малесенькі клаптики...

      сонце вийшло на світ, наче з риби ікра,
      розіпне дощ суницю невзадовзі
      наче перше соборне послання Петра,
      поцілунком любови вітайтеся...

      мої сльози в копицях; в калачики б’ють
      цвіркуни, наче в бубни; весні – віск ллю;
      на хрещених вітрах замордований люд
      між собою мовчить... українською...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. публіцистичне
      Вкраїнську мову люблю сильніше, ніж
      прибиральниця з дипломом вчителя –
      ненавидить владу… (Наче в серце ніж…)
      Випробовування: скеля чи теля;

      митець, скиглій, – хто ти? Рану не ятри!
      Міць духовна – справжній ґрунт державности…
      Вкраїна, як Господь, триєдина: Крим,
      Донецьк і Галичина. Безжалісно

      люби, печінкою землю цю. Начин:
      усвідомити себе людиною!
      Ріллю цілуй зерням, українську вчи!
      «На початку було слово», – вдихую.

      Слов’янства пуп… Київ… Хрещення Русі…
      Горобини грона в грудні криками
      кривавлять; крізь сухожилля цвяхи, сік
      тече скронями, шалено гримає…

      безодні безум – п’янкий, біблійний; в суть
      просякать; Вкраїно, перше – книги ти!
      стрясаю роси. Поезій нахлещусь –
      навпрошки до серця сонця: дихати!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. *****
      Ви, на Слово вбогі, спопеляйтесь:
      серце вирвіть дзвону (з молитвами й банями) –
      жлуктіть крики, всотуйте кров; натерть –
      Ваші хирі тексти; слів живлющих – валява!

      „Сонячні кларнети” – віща нерість;
      пальці повідрубуйте Грінченком, Плужником...
      визвіріться вщент, Аполлінером;
      біль чужий в свої синці втирати здужайте!

      Слід у слід ступайте, де прокльони
      й тупість; гнівом збурений папір, лють творчости –
      сильним струменить, вірш мозольовий
      магму ллє, а в магмі на хресті Йсус корчиться...

      щелепи ламайте чорній тиші,
      вухо прикладіть до місяця і слухайте:
      рими, наче риби, б’ються; злишок
      серця з тіла памороззю впав; отуха ти,

      Слово! Пахнеш хлібом. Наче шкварка
      на картоплі смаженій, у слові наголос!
      Сильно небокрай, мов орішарка,
      сонце розколов; ось, прибирає засовень:

      вічність відкривається; індиго
      зорями жонглює; щоб не закощавіти
      серцем – п’ю поезії; не дихаю:
      після смерті словом в Словнику Мовчання
      стає людина...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. взимку в степу
      Сонце вмерзло, мов калабуха,
      тиша посвячена б’є грімко;
      річка від морозу розпухла,
      наче обличчя від горілки;

      коней табун, мов піаніста
      пальці м’язисті, степ розкутий,
      душне снігопаддя, мов кістка
      в горлі, кровить; на повні груди

      дихаю – не можу надихатись,
      Боже, яке життя прекрасне…
      голову в намет – свята дикість! –
      всовую, наче в душу гаспид…

      висповідь чавунна, кровиста;
      чисте харчання, ніч – огняна;
      вклякло на хресті оцарилась
      паморозь; вивільнився: діяниє...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. *****
      Пріє земля під снігом,
      скрегочуть струмки льодисто,
      вечір – слізьми розчімхав,
      ніч має до серця приступ;

      лебедям крила – лезом;
      вода: з недомовок; ось що:
      місяць, немов отеса,
      у чорному возі ночі…

      більма снігів – печуться
      самотністю; схлипи – врозтіч;
      сніг від снів – наодлуці;
      розп’ятий на віршах… поки що…

      далеч синіє, марить;
      гоц ловить хмарки за відсип;
      вірш тече з галябарда
      воскреслий; риплять завіси;

      зернами тік налитий,
      кровотіч важка наразі;
      збили труну із липи,
      вомісто півчої – блазень,

      з бубном на віці гробу
      ногою в такт ментеляє:
      «Швидше вже… З мене годі!
      Життя пусте, як ця яма…»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. В зимовому лісі
      Ця твердь схаменулась від кротости;
      хороство, яке маєш намено?
      Як мед первозданний із пролісків,
      цнотливе занурення, спалення;

      натиснуто клавіші, цівкою
      з нот – музика; грає оцвітина;
      крижасті крижини, націлені
      чумні шпичаки в суть, незвідане;

      цупка граціозність, лід біблії!
      скляна, задзеркальна громушина;
      і сало свіженьке на хлібові
      сніжок зголоднілий притрушує…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. (письменницьке)
      «Що в нас спільного крім дітей?, –
      запитала пригнічено жінка,
      ледь не плАчучи. – Час іде,
      та хіба ж я на це заслужила?»

      Раптом знíтився чоловік
      (твір дописував саме… про дійсність);
      вголос жінці не відповів –
      в кінці книги героя повісив…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. *****
      Біль найбільший поетів – їх діти:
      крихти з криласу в пекло потрапили;
      запроваджені жмихи; на звіди
      ходить совість в минуле; мокравини,

      чорториї; заглиблені зморшки
      в крик прозрілий; поглухлі галявини;
      як панщАнна робота, особше
      рупить вибір душі; маслосвятити,

      микуляти очима, мотузити,
      навманяки меннЯти; з недомислу
      просякати в самотність: гра в кУзьмірки?
      Може досить Ісуса контосити?

      залиштОвник на скрині – відбитий,
      ржавий струмінь кривавить розгорнуто,
      відціловані пуп’янки; в гриву
      горобини заховую голову…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. *****
      Сніг повітря пропалював, лип до вогню,
      на бервенні хвилини розколював;
      мов замерзлу змію, задубілу ріллю
      кам’яний морозяка напорював,

      на шарлатову ляду криниці лягав
      майже сніг, майже біль перероджений;
      спав на вилицях степу марний вовцюган,
      занімілий від пострілу; кождий мій

      переповнений рух на триремі – топивсь,
      уповільнювавсь безумом бачення;
      задубілих сердець жага линула ввись,
      і скрипів гаманець, грішми змащений;

      як ікони завішені брали чорти,
      жаско кИдали їх у запАдину,
      в сновидіннях засилені сни мерзлоти,
      корогви й корови затуманені, –

      мені сниться прокляття вже третю добу –
      як в шинку хтось дитину опАлубив,
      як у сукні весільній лежиш у гробу,
      як ти вмерла і я поховав тебе…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. *****
      В пригорщах солоних скресле сонце,
      наче котика, до кошика несу;
      місяць учепивсь, мов колотОвця*,
      ледь зірвавсь розпечений в росу;

      править синьозора Милость Божа*;
      очеретяні псалми; бджолиний дзвін!
      День стоїть, як у сметані ложка;
      небо чисте, мов Новий Завіт…

      Цвіт з дерев стікає, мов жентиця;
      розпашіле божевілля надовкруг;
      сонце, мов Євангелія цицька,
      випало із пазухи на пруг…

      ______________________________
      колотОвця – подмаренник цепкий (льновый) (Galium aparine);
      милость Божа – незабудка болотная.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. *****
      Звуко́пис лопавсь в піснях високих,
      на криці зцíлимо кров монархам,
      Веселий Цвинтар тамує кроки,
      торішній сонях на сніг потрафив;

      моли́лась ни́ва, коло́ла ко́ла,
      весільні співи лягали стосом,
      розбіглись діти (мовчав Єгова),
      прийшли на свято, на славу, Йо́сипе!

      Книгарня гарна з вкраїнським словом,
      вкраїнську мову покрали трави…
      рілля м’язиста духмяне соло
      співає сонцю, цвіт розгортає;

      землí зіниці чорніють кров’ю,
      налився небом клинок запізно;
      зійшов Святий Дух: співа’ зі мною
      Ісус Христос українську пісню…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. *****
      Крига плигАє, дубіє вода,
      вишні заклякли за хатою,
      мов Голіафу Давид відрубав
      голову; віра – у знАдобі;

      серце холоне, підступна яса́,
      їхати слушна нагода в Рим;
      гуркіт скажений, скажені слова:
      «Сина […] Єдиноро́дного»;

      бігли анцихристи; білі сніги;
      ситий ступнИк – призвичАєний…
      за́дувка тин заховала, логИн;
      СИмон і я між причалами…

      Сталось: блаженні неплідні, і ті
      груди, що не́ годували ще,
      лона, які не родили; затíр –
      м’литва; хрести: Череп: звАлище.

      стАркою тіло і далі томлю́,
      сумніви ширші від повені…
      Хочеш сьогодні з Христом буть в раю?
      Тридцять монет – Юді, сто – мені…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. *****
      Я вірю в силу стиглих слив,
      розіпнутих на деці…
      тримає місяць, мов пасклИн,
      глибоку ніч мертвецько;

      ліщини щирі вина; сни,
      розбуджені, марудні;
      м’ясиста зірка мре; знатнИк,
      спаситель чи орУдник?

      Мерз ницелОз, родивсь Христос;
      вівтар гріхом стринОжений,
      залитий кров’ю білокОст
      і пасока безбожна;

      цвів місяць жовто, мов хробУст,
      життям набухли груди;
      в той день, коли родивсь Ісус,
      зачатий був Іуда…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. *****
      Дихала вíхола сивими рíками,
      вклякла в ставок шелюга́…
      сніг, мов душа немовляти, зарíканий;
      серце болить, набіга́…

      ось овескОві кривУльки морозяні,
      витончені – на шибках;
      зорі у небі, мов діти на ковзанці,
      ковзають; місяць – монарх…

      сніг розчепірив вже пальці – онучами
      важко врочИсто летить…
      падають ангели чисті і збуджені,
      п’яно танцюють кадриль;

      з бОвдурів дим виривався на хуторі,
      цвинтар впирався в шинОк;
      пляшку розпИли, розмови макУхові:
      в ко’г було більше жінок…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Шевченківська премія
      Сита Віро, твої пастушки:
      в злиднях вирізьблене лавреатство,
      заболочені кров’ю стежки,
      у зляганнях замовлена каста;

      Рідна мово, дикунство моє;
      (молоком сліпця очі промиті)
      мов брильянт в кізяку; між гієн
      ллєшся світлом; години зажнивні

      найсолодші; спітнілі чуби,
      спини спечені, сіль косовиці…
      «На коржі трохи маку зімни́», –
      Мова просить – я мну; крівавИця:

      безпробудна мозольна жага́
      світ змінити на краще; парУху
      «Заповітом» занюхав; назгАд
      на рамені тавро: тризуб, «Крути»;

      Мова чистить цибулю й рядки
      по щокам: «Реве та стогне Дніпр ши…»
      Намовляння моє, навпрямки́:
      Мова – вроки мої найсильніші…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. *****
      Як веселка дзвінко-сміха
      в пересмішеному лісі,
      де бузок за сонцем біга’,
      де черешня в чорній ризі;

      де в потічка вічка сині,
      де кульбаби, як дівчата,
      бджолянисті чисті скрині
      мед ховають непочатий,

      віддзеркалюються роси
      в намантаченому лезі,
      де зірки, упалі, в просі
      з цвіркуном сюрчать по черзі,

      де жує корова літо,
      коропи в намулі стогнуть,
      посивіле плаче кійло
      і віщує сонцю когут,

      буда пса, де дрова стосом,
      кіт від баби навдеранці,
      там, де курява за возом,
      мов міцна сивуха в пляшці,

      на вагу сумління кожен
      крайчик хліба, чинять тісто;
      як човни в причалах Божі –
      на стовпах лелечі гнізда…

      під туманом вербам сонним –
      став розчісує волосся;
      на штахеті глечик сохне,
      кварта висить, де колодязь…

      де звисає дощ на віттю,
      на воді від крапель – кола,
      наче десять заповітів –
      українська рідна мова.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    93. *****
      Кров під корою хрипіла: «Рятуй!»;
      гора розгорілась нарАквиця;
      жОвна жоржини прожовкли; в міртУк
      зірки полохливі ховаються…

      жимолость: в жилах біжить журавЕць,
      згорає гнів, голос геранії:
      «Джигавки, бджоли і джаз навпростець».
      Промінням стікає день зранений…

      Спалахи темряви в чорних човнах,
      на віях фіранки цератові…
      вітер споріднений, став у мочах
      Дніпро – проковтнув секвестрАторів…

      Перець горів у вогні, нендзорі
      як ті зірочки, що у загороді…
      місяць у небі, немов оберіг,
      і смерть, що прийшла в гості зАгоді…

      Чара, чаклунське сполучення слів,
      злиття літер, хриплі регалі…
      Вірш – замовляння, пророцтва носій,
      кодований грім в римі, гарпія…

      Зміст – другорядне у вірші, із букв
      буття синтезуються в істини,
      зімкнення сенсів у космос; набув
      знання: вірші – з видихів місиво…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. *****
      Я не вірю собі, я не вірю тобі:
      я – блаженний;
      на асфальті сидів, під дощем на суді:
      кажуть темний;

      перерізана персть, Олександр Олесь,
      дзвін церковний:
      це душа плаче десь, це одне із чудес
      молитовних;

      Я повірив – пішов, взяв одну із книжок –
      заповітну;
      я заліз у мішок прямо в церкві; знайшов
      мене вітер;

      я за сонцем тужив, пережована жизнь:
      «Трава Вам вся!»
      Вітер каже: «Зажди, що ти робиш, скажи?»
      «Заховався...»



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. *****
      Любов помирає з дощами
      в яскині, вертепна, проціджена
      крізь сито безсоння, міщанства;
      шепоче: „Ніч лагідна”, Фіцджеральд;

      любов помирає кущами,
      відрубує руки сокирою,
      безгубо цілує нащадків,
      на серці рубець недотИркливий;

      любов помирає не смертю,
      гнітючі лишає новели,
      найважче в коханні – остербати:
      прощальним „прощай” молитвенно...

      любов квітне соняхом, золотом,
      джемів закликає духмяністю,
      сичить, червоніє від сорому,
      від радощів п’яна; ця ярість, лють

      прикопана свіжим чорноземом,
      освідчення – схована дарниця,
      кохання минулого розсипи
      тремтять, плачуть, схлипують, давляться...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. *****
      На солодких скибках сонця
      гарбузи ростуть,
      виноградні стиглі хлопці
      вирушають в путь;

      яблуневі поцілунки,
      в молоці печаль,
      крапля крові впала лунко
      в захмелілий гай;

      загубились чорні сливи
      в бур’янах – сліпі;
      тишу я держу за гриву,
      цей світанок твій;

      на трояндах роси стигнуть,
      кінь порвав оброть,
      вже набрали сливи сили,
      дощем в землю входь…

      У тобі все до вподоби,
      хоч любов крихка...
      на губах твоїх солодких
      крапля молока…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. *****
      Зорі – це черешні, в яких замість
      кісточок – верлібри, стигне ніч;
      плаче місяць, мов ікона в храмі,
      день народжується голотІч;

      вклякли молитви, рогами сарни
      підпирають небо, мАрник зник,
      душі зачерствілі між хрестами,
      крашанки, паски і бур’яни…

      все застигло в дикому мовчанні,
      назбиравсь невиплаканий плач:
      тисне в грудях, сонце із гортані
      витікає кров’ю; заклинач

      чари промовляє над водою,
      вітер збуджений підвівся, дме;
      сходяться до роздоріжжя долі,
      а моя не знаю досі де –

      певно, забарилась… Повна чарка
      не допомогла, і друга – теж…
      Петре, ти скажи мені, ключарю,
      на землі, в раю чи в пеклі легш?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. *****
      Насолоджуюся: душу дУшу. Здвиження.
      вечір зцілює дощами щем; відчуй
      порожнечу в тінях; як цибуля скришена,
      місяць виболілий; Біблію віщун

      перечитує, звіряє роси з травами,
      вовком конюшина дивиться на сніг;
      і розкОші захлинаються коралами;
      попід тином подорожник всівся; гріх

      під повіками гойдає чорні проліски;
      крук у колі небокраю; хрест навскіс;
      проповідувати думав, а натомість
      треті півні не співали – тричі зріксь…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. *****
      Мій сніг у червні зеленіє приморозком,
      давкий дим кУжілем – ставок горить,
      росту по зорях, йду по пісні; виразка
      мовчання – вибухнула плАчем; скит

      в молитві; Біблія росте пророцтвами,
      гримить скорбОтами, сичить, сопе…
      розлиті вибухи, стрімкі сни; Орця
      став шлях щаблястий, змучений овес:

      морока – збутися в житті людиною,
      тримати ласощі; у джерело
      хмільний, засліплений дивлЮсь: так дивно мені –
      троянди плЮскаються і джміль жало

      вштрикнув у сонце, що напухли промені,
      пісок знесиливсь хвилі рахувать;
      хоронять тАїни степи неврОнені,
      цнотливі скелі, загнаний бахмАт,

      червове сонце, наче сало з прорістю;
      хрущі заїжджені на травах сплять,
      кринИці Йсуса розпинають прохолоддю
      й цією кров’ю поять небеса…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. *****
      Коли трава на повні груди зеленіє,
      а приморозок в полуницях ще ховається,
      коли світанки, наче ямочки на щічках
      коханої, і волошкові ніжні пальці

      в твоє волосся небо запускає, пестить,
      і ти радієш, що живеш, що світ всміхається;
      коли у горобців дзьоби гарячі; нЕстям
      всередині від щастя; як п’янка акація –

      солодкі марення; потріскані і спраглі
      вуста, зволожені дощами помаранчевого,
      смачного травня: хіть і пристрасть, мов Австралія –
      в мої зіниці влізла й смокче, смокче, наче

      весь я, душа – все потонуло, розчинилось,
      лише уява чинна, вірші теж причинні,
      я відчуваю, що не відчуваю; милість
      Господня – вибухнула слізьми: це отчИна.

      Усе, щоб не робив – блаженне, навіть дурість;
      і навіть смерть у травні нереальна, вигадана...
      Усі засліплені, зі стрілами амура,
      несправжні, пристрасні, розпусні, вірні, гарні, давні...

      Допоки світ не розірвався від цієї
      краси гнітючої, розгубленого шалу,
      хиткої тиші неприборканої, зцілюй,
      мене, о Весно, бий, роз’ятрюй, щоб безжалісно...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Рубаї (після прочитання Я.Парандовського)
      В пиріжках не ідуть дощі,
      в пиріжках цілковиті сутінки:
      там мовчання і сум смачні
      оселилися і живуть собі;

      там стоять на одній нозі
      білі чаплі в ставках відкушених,
      яблуневий втрачає зір
      і цвіте хмільна паперУшина;

      мовчить начинка – страшно їй:
      надсадив неслухняній бебехів,
      на окраєць лягає сіль,
      золоті унітази, лебеді,

      в пиріжках не ідуть дощі
      (побували в таких бувальцях!),
      з пиріжків утікай мерщій –
      навіть пси від них відвертаються .

      написано 89р.після виходу книги Б Пастернака «Сестра моя — жизнь»
      (яка н/р різниця коли написано)
      Трипілля спить

      капела ім.Ревуцького співає "В пиріжках не ідуть дощі",
      а Надокучливий Помарач звертається до усіх чокнутих "Гей, яблуко, гей"




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. *****
      В білих пелюстках живе зима,
      бджоли – диригентські палички натхнення,
      замість кісточок в словах – стіна,
      замість м’якуша – глибокі вени,

      вічність, як сухе стебло в воді,
      бабка, наче нАголос у слові, висне;
      місяцем ожеребИлась ніч,
      а солому підстелив їй присмерк,

      чорна чорність, біла білість, сміх,
      райдуга на скрипці, карамельні зорі;
      важкість вдиху, приголосних збіг;
      роси випадають, наче скОрбут…

      віра чиста, як травневий дзвін,
      дощ відвертий, наче сповідь перед смертю,
      озеро утратило свій зір,
      ковзав морок по легкій поверхні…

      втратило мовчання сенс; в мішок
      швайка заховалась; три життя на розі,
      а за рогом смерть; так увійшов,
      наче журавель в колодязь…

      гроб у яму, рима у строфу;
      тиша у фальцет загусла; вірш – намісник;
      дійсні сновидіння, страдний рух
      крОві в серці, аж коханню тісно…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. *****
      на мові зляканих дерев,
      на перерубаних дорогах
      завійний вітер забере...
      тебе, щоб крові випить трохи;

      розбудять брили в камінцях
      ще більші брили не підйомні
      і струпи вкриють півлиця,
      а інші півлиця – прокльони...

      і реготатиме гробар,
      останній цвях, в труну забивши...
      я буду в тебе на устах
      в гробу з мерцями слухать тишу...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Звернення до пародистів
      Забудьте про Шевченка раз назАвжди,
      видовбувать слова: «Месія наш!»,
      портрети цілувати; квітів зажма…
      Ганьба: не вмерти, не надсІвшися!

      Сценарії гидотні дурні пишуть:
      весілля, похорон – однаково;
      спустошення байдуже, ницість вищу
      ці януси являють; ракова

      пухлина малоросів – це Шевченко:
      де треба, де не треба – плачемо…
      не усвідомлюючи долі, вчинків,
      чому все так; чи буде краще нам…

      Хмельницький впивсь і кінь його зносАтів,
      ялозять «Заповіт»; забулися,
      що поряд люди, про яких писав він,
      із сім’ями, живі; ці мУлисті

      промови про Пророка – у печінці;
      огуда, перезріла зрадами;
      замовкніть вже, ні пари з вуст; мовчіть (ці
      слова стражденні, царські врАта

      в державу незалежну), ось Шевченко:
      студент стікає кров’ю в камері,
      письменник – злидень, волоцюга; чемна
      в метро співає бабця… А мені

      старе толочать тирло: «Ми нещасні,
      така вже доля». Дурні, вИблюдки!
      Заткніться! Ось ярмо, чарки гранчасті –
      це ваше: дійсність, можебИлиця.

      Покірлива маржина більше важить
      за ваш патріотизм, все марите!
      Забудьте про Шевченка раз назАвжди.
      Бо ти його не гідний, нАроде!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Україні
      Чорнозем пінний в зливі – в моїй крОві,
      крутіж Росі – в Русі – ґвалт, крик зчинив…
      я віддзеркалююсь в очах корови,
      як різкою її б’є череднИк;

      степ за щокою – моє серце гріє,
      струсили з лапок коники росу,
      лягла під місяць вигоріла брила,
      сховалась тиша в захмелілий зруб;

      упала ніч, як з груби кочержИлно,
      кульбаби з панні в пестощах зривав;
      нажите жито, з жимолостю жили;
      мурашник, мов чорноземний оргАн;

      утамувавсь у зАв’язі ліщЕбник,
      і верхньою губою небокрай
      до носа сонцем дістає, священна
      Вкраїно, із обійм не відпускай;

      дзвіниця б’є, навколішках вертепник,
      на гронах грому посмішка Христа;
      на Твої зморшки молоко ллю тепле,
      і промиваю рани соком трав;

      горять смереками свічки медові,
      лавандою пропахли крила у
      рибалок; моря шерехатий кОпіт;
      у Тебе, на руках Твої помру…

      Калиною вагітна; горобцями
      обтяжений борлак; зігнувся кряж
      ДемІр-Капу; я обнесу копцЯми
      всі рОдимки твої; за руки взявшись,

      ми входим’ одне в одного назАвжди,
      лежу на віях і гойдаюсь; чи
      не зле, як почуваєшся? Аж зашпори
      заходять в серце, коли ти мовчиш…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. *****
      високостАнний випростався вітер;
      з високости сягнула благодать
      ламливу душу; сіло двадцятІрко
      навколо ватри без вісьмох; печать

      мовчання розірвалась криком мовчки,
      випурхували з-під крила сичі,
      з кремля ведмедя ворожбит наврочив,
      п’яніло небо від поез Тичин;

      «Сковорода» симфонія лунала
      під рип морозних стриманих снігів,
      кларнетно-сонячний сріблястий спалах
      і віддзеркалювання чесних слів,

      любов, розкОші, захмелілі плеса,
      занесені, обтяті, мов чужі;
      сніг – навпрошки; на чатах ліс; по черзі
      нудьга і сум, зажурливо! тужив

      рядок невдалий у строфі поета,
      розграфоманилося не на жарт;
      бажаю жалю, не шукати смерті,
      траві коритися, підкорювати шал…

      і більше зерня в жменю, більше сіять,
      новозавітно вмолюватись по
      сльозу застиглу в оці, число звіра
      таврує, перетравлює єство…

      але нічого: більшість і не знає,
      яке нутро: заброджене, пусте,
      забуте чи запевнене; Ісая
      читаю-перечитую; крізь терн…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. *****
      Коли осінь, хочеться ходити п’яним,
      наче родич вмер, і голосити тугу;
      молитви читать лИстячку, аж нестямитись,
      цілувати крАплі на дахах, обшугувати

      хлюпотіння від музики, сонце бачити;
      рости знову, хочеться зустріти казку,
      чи то пак любов минулу, зір инАчий:
      Творця видно, очі його, руки; важко

      в це повірить, та, наче, я сам лист лЮдяний,
      не людИна сАме, а листок цвяхОваний;
      легкі гнізда, як гроші дзвінкі Іуди;
      ти кохання, Осене, моє; вже годі

      приплітати Пушкіна до тебе, досить!
      Ностальгія, хміль, сум, нездійсненне – ось, що
      восОбила; щастя: в тобі бути Осередь
      істин; мир, воздвиження, сучасність, мощі,

      до яких блаженно припадаєш, зцілюєшся
      від самотності тим, що вростаєш в небо,
      в калюжі, у приморозок, трави; є ще
      в тобі відблиск березня; беру огрЕбом

      всі дари твої; камерність, всеосяжність;
      прОстість, біль Шевченка в тобі; ці запросини
      залюбки приймаю, надвелична, княжа,
      я тебе кохаю, синява моя Осене…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. *****
      Коли потрапляє сім’я чуже
      у лоно коханої, хочеться вмерти
      раптово, як світло вимкнути; гжель
      розбить, розтрощити; замовити метрику.

      Душа спопелилась; вигорів льох
      з надіями, зі сподіваннями, вірою...
      навколішки впав, цілую ріллю,
      землею вмиваюся, небо обіручно

      розхитую, Богу кричу: „Агей!
      Зроби щось, а то зроблю я. Аж нестямлюсь,
      під нігті голки повстромлював, ще й
      обтяжив повіки цеглинами; брязкіт

      кайданів, асфальту човгання; чом
      важезні хвилини розрубують тіло?
      І як це можливо, жить мертвим? Чорт
      стоїть вже позаду з чарчиною; нІмо

      із лівого в праве око тече
      півсвіту, а з правого в ліве – вся туга,
      яка може бути; час – мій лічЕць –
      без руху лежить хворий; вічність – закудлана;

      все втратило сенс, крім болю; і кров
      пришвидшила оберт, щоб серце спинилось...
      я пАстиму краще кіз чи корів,
      ніж буть посміховиськом; боляче; вИголос:

      не можу без тебе; доля смішна;
      прощу все, що можна простити, благаю,
      кохай мене, зраджуй, не полишай,
      в тобі цілковито весь я, язібАбо;

      бо що є солодшим за зраду, що?
      Пробачення зради, кісток обмивання;
      прощаю тобі і цим собі мщу,
      на воду дивлюсь – бачу Йсуса, в ордАні...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. *****
      На місяці, мов на шкірці банана,
      Ніч послизнулась – ранок прийшов,
      проміння на світ лилОсь невблаганно,
      як масло на хліб, – щирий движОк:

      любов у серцях, як риба в заплавах,
      падають роси, роси стоять,
      цієї води, щоб напитися – мало,
      неба цього, щоб світ обійнять,

      тумани читають вОдам нотації,
      сонце зайшло у світ насилкОм;
      як риба в ставку, на тілі скидається
      пристрасть цілунками з язиком…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. *****
      Це було непересічно, ще й
      важко, мов заупокійна служба;
      по хрести, ікони – сміхом вщерть
      налилОся, аж склепіння кУжбилось,

      бігла кров з оголених колін,
      ключ, який дала, заходив вузько,
      так дзвонив у твій церковний дзвін,
      ледь дзвіницю не розніс на друзки,

      між кролями втиснувсь ланцюжок,
      груші дикі від сокир вищАли,
      оболок на пАстівень прийшов
      повидоювать корів дощами…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. *****
      Мов бакенбарди Пушкіна у крОві –
      із кетягів калини сік тече,
      і відпускать варрАв уже доволі,
      доволі змов таємних і вечерь;

      сорокоуст важким розлився спомином
      розтрощеного пусткою села,
      ковтають злидні злигоднів потомлено,
      у співі літургійному слова;

      ікони плачуть, як ніхто не бачить;
      в обручці, яку зняв, гріховний злюб;
      пуста душа, як гнізда ластів’Ячі,
      собаки брешуть, сніг іде, не сплю…

      мертвотна тиша, казочка молочна:
      без дозволу в кімнату місяць вліз,
      а я лежу і слухаю, як очі
      деруть в щокАх морщину сіллю сліз…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. *****
      Як дід з драбини, Сонце в ніч
      упало – зорі хлюпнули,
      безсоння спогадом цинічно
      залізло, мучся! В лютому!

      Мороз хропів, рипів, горів –
      чому? Скажіть це ви мені.
      Сховався місяць до корів
      і спав у них на вимені;

      стільник промінню – затісний,
      ніч зменшується болісно,
      за вухом в кицьки літо спить
      субтильно першим проліском…

      Дубасить басом хуговій,
      сивуха в сінях сИвіє,
      рукав до носа навздогін
      за чаркою: «Прости мені»;

      Марія сина – в матербас…
      Душа Христу запродана…
      Зима з весною обнялась,
      як Ольжич з батьком – подумки…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. *****
      Мої слова – маленькі репетиції
      перед великим відцвітанням лип,
      коли по світу ходять муравИці
      і перекочуються схлипи вглиб;

      мов окуляри чоботом розчавлені –
      мої слова, перезабуті сни,
      перезамерзле небо; (колядчАні
      в мішечок рими падають, візьми)…

      Дубовий стіл мовчанням так пошкрябаний,
      немов ножем його порізав хто;
      мої слова – дощі на озерявину;
      це та заглибина, що джерело

      уторувАло; живлять сили дерева
      мої слова, гойдають чистий сніг;
      стоять на сто століть від вас попереду,
      від забуття їх відділяє кірх;

      могУть тендітна, збуджена галявина
      росистим сміхом; мов колімажАрь,
      мої слова, зі щік Ісуса прямо на
      вуста Шевченка падають в «Кобзарь»…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. *****
      Я хочу небу в блакитні губи,
              (як вода під кригою забута)…
      струмує сиво їдкий дим з груби,
             (спорожнілі: серце, пляшка, – п’ю так);

      крижини виснуть, хрумкі регалії,
             (перемерзлі, вИсліплі примари);
      де серце проліска під снігами
             (молитовно б’ється, прозріває)…

      втопилась пісня, здійнявся приспів
             (перебігле сонце вицвітає);
      Слова крижИняться, цвіт краплистий
             (потомилися Парнок, Цвєтаєва)…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. *****
      в заплавних плесах слова горіли,
      слова забуті, слова правдиві,
      у глеку з кров’ю троянди білі,
      у росах зорі і місяць в милі…

      високі ноти, на повне горло
      провалля взЯло, мішались гуки,
      котилось око в м’ясистий морок,
      із мушлі в море виходив гуркіт…

      кантата впріла, рипіло ліжко,
      і вдих і видих злилися з рипом,
      живе кресало сікло, а міждо
      з меляси й меду цукрові ріки;

      стільник знаннями наповнивсь щільно –
      в книжках не знАйдеш, губились губи,
      сивіло сіно, сопіло сильно,
      ощИпок в маслі, відтинок грубий,

      ножа встромила у хліб хазяйка,
      хазяїн в стійло завів кобилу,
      безкрає небо і всеосяжне
      під ноги вибігло і кипіло;

      такі голодні, такі неситі,
      відверті, голі втрачали віру,
      як впрілий Селінджер в пір’ї в житі
      із СІльвією плигАли в прірву;

      і тільки дурень – Марк Девід Чемпен –
      скупавсь у крОві, з томатом сплутав,
      ми наче вбивці, лунає Леннон,
      кров Тель-Авіва, вся кров Бейрута

      на простирадлі, світи здорові,
      великі плями, спів кателИків,
      ми наче вийшли із річки крові
      щоб захлинутись у власних криках…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. *****
      Страшне велике куце свято –
      запроданські родини, «се ля ві»,
      прийшли до чорта на оглядини,
      сідниці лизькать гаспиду в кремлі,

      так рідно б’ють чужі куранти,
      виказувати сОлодко Христа,
      немов своїй дружині зрадити
      і в цей же день із нею переспать,

      над кручею розквітли мУдики ,
      цвіт синій над проваллям; суть ідей –
      нажлуктитися; час розкутий:
      ти йому межи очі сциш –
      воно тобі кричить, що дощ іде.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. *****
      Майбутнє сплюндровано, голий фільвАрок,
      розчахнуте небо мовчить знедолено;
      калЮжки, в яких відбиваються хмари,
      мов очі дитини з дорослим поглядом;

      вода мертвоснІжна, вогонь життєдайний
      з’єдналися острахом, сонцем зІгнутим,
      крізь морок засліплений, нетрі йду далі
      питать у тандИтників справжні істини,

      регочуть невігласи, совість як смішки;
      душа розривається, крикнув згАряче:
      „Ось фінку беріть чи кинджал, мене ріжте,
      інакше я сам вас поріжу, наволоче...”

      ікона з анцихристом в плісняві; нАрід:
      сліпий, біснуватий, глуха недбАлиця!
      Вже діти плюються на батька і матір,
      ні встоять, ні всидіть – перевертаються

      мерці у гробах... Але класика досі
      рятує: ще ліпше, ніж муровАниця:
      беру книгу і відкриваю наосліп,
      читаю ті вірші, які відкриються...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. *****
      Хвиля об скелю, хвиля об скелю,
      мов лапою лев умивається,
      в небі каміння зливно настЕляно,
      в мозОльних пісках николАєць;

      Хвиля об скелю, хвиля об скелю,
      мов лапою лев умивається,
      човен долає хвилі майстерно;
      по синіх столах коровАєць –

      човен пливе по морю, ніж клЕплю,
      поезія їде наОхляп:
      хвиля об скелю, хвиля об скелю,
      об скелю б’є хвиля схвильовано…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. *****
      На вкляклих снах, заціплих ланцюгах,
      на перестиглих перерізаних чорнОтах
      ідуть дощі і наперебеса
      несуть нові дощі й криваве злото;

      безумний день у безумі подій,
      зблиск: ототожнюються пасока і стебла,
      дороговказом витягнувся змій
      і душі праведні спрямовуються в пекло;

      за пекловодом йшов я слід у слід,
      троянди кров’ю вибухали так пахучо,
      усе скінчилось швидко, аж присів:
      ні в рай ні в пекло не пустили – мучся!

      Як жити? Відокремивсь, мов кора
      міцна від стовбура, любіть мене: я – ближній;
      цю осінь розіп’яли, як Петра
      вниз головою на хресті, на чорних вишнях…

      отак живу: чарчина, галушки
      у комірчині зашморг, злива б’є ковтьОби;
      Римаруку полагодив дужки
      на окулярах і читаю Кисельова…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. *****
      Якби я був медом, я б дякував квітам,
      з яких позбирали цей мед,
      осанну співав би акації, квітню,
      квітковим духмяним цабе,

      і лився б у каву так солодкопінно,
      (шумить молоко? і нехай!);
      якби я тобою був, я б неодмінно
      такого, як я покохав…

      пилком, що на лапці бджоли, наче нав’язь,
      твій погляд, душі уверед:
      в тобі я вмираю, в тобі захлинаюсь,
      як бджілка, що впала у мед.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. *****
      На віці гроба, яке згнило вже,
      злягались відьми, злягались кляті,
      свічки світив їм там носорОжець
      і заганяв рогом рибу в ятір;

      волхви казились, з вовками спали,
      солоні нетрі чорніли димом,
      голодні скелі жували гравій,
      жували голод і гОрод гинув;

      червові чвари приборкав струмінь
      очей залізних, тряслись пульсари,
      Господь на світ цей давно вже плюнув,
      як мертву суку щенята ссали.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. *****
      Тичинна, Бажанна і бажана
      моя мова, як чорний хліб
      у хустку загорнутий; ляжу на
      духмянющому сіні під

      розхитане небо розхристане,
      цілуватиму зорі в лоб,
      цвіркун мовою цвіркунистою
      говоритиме вірші про

      любов нерозділену, заманку;
      як опуклість місяць набув;
      кобилу з гомілкою зламаною,
      що пристрелив конюх в степу;

      здужала землистими пальцями
      відставляєш з вогню баняк
      без ганчірки, навіть нотації
      не читаєш, а глянеш так,

      що все зрозуміло; знебОжиться
      не даєш своїм діточкам,
      пекельство сидить запорОжицьке,
      міцна і водночас гнучка.

      О Мово, рілля свіжозорана
      з пшеничним зерням, пробач,
      не відають дідьки, нерОззнаки,
      що люблять тебе наопАч...

      нехай світ на тебе весь їжеться,
      набивають до гику кавдун,
      ріднесенька, сядь, твої ніженьки,
      я обмию, спать покладу...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. *****
      Не подих чистий, а срібний вітер
      гойдає в лісі над лісом небо;
      немає сонця цю ніч терпіти,
      де місяць вгрузлий, щоб день цей стерти?

      І тільки дике п’янке злягання,
      коли на іклах вже слина з кров’ю,
      тебе згадаю, моя панянко,
      як хрипло стогнеш, змикаєш брови...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. *****
      В’язкий загуслий сік вишневий з тіла по
      губах стікав на розпашілий степ дзюрком,
      я в тебе увійшов так несподівано,
      як з вишні ягода у склянку з молоком;

      нас ніжно обгортав одцвілий кОцурник,
      просив я, Господи, не нас, гріхи обсмИч
      (в одній руці був місяць, в іншій – сонце),
      тілами тлінними стискали вічність ми;

      скрижалі намагались гріхи вИзаконити,
      чужа розкидана лежала мокра жень;
      вершили скирту виснажено, високо,
      немов залишилось нам жить останній день…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. *****
      Ікона плакала на криласі,
      церковний дзвін закрижанів…
      Ніч місяцем ожеребилася,
      жбурнула жменю кажанів;

      в душі твій образ, мов остуда
      в криниці, як церковний хор,
      який співає алілуя;
      загорнуте у омофор

      дитя похрещене, розплакане;
      мов книгозбірня, образ твій,
      немов чистенька біла мазанка,
      той скарб, яким не володію;

      як губи вибухли криваво,
      розтікся сік, перекотилось
      із лівої груднини в праву
      розбите серце – відродивсь!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. *****
      На п’янких нашаруваннях травня
      вітер виокремлював пісок,
      бігла біла зав’язь, бігла п’яна
      і стікала білим на бростОк;

      розпашілі ці ночлігування,
      випукле стегно, скажений вдих,
      кров’ю білою згортавсь кровАвник,
      збільшувався зміст солоних крихт;

      наростав громами день; пересит:
      злив, злягання, зелені, бузку…
      запишались панночки нечЕсані,
      приморозок землю копирснув…

      і коли спустилися з гори всі,
      спалах поєднання нависав
      почуття первісні загострились:
      ніс тебе я наперебеса…

      Гарцював у погляді антипко,
      дикий мед лигали навманці
      із моїх долонь твої дві пипки,
      мов сліпі брунатні горобці…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. *****
      на розпашілих мапах острови
      злились трикутно (обсипались дички!)
      єдналось непоєднуване; віл
      написане пером духмяно вИволочив;

      кипів бузок, розшарпані часи
      з осикою тремтіли геніально,
      хмарки відкинуті, як свіжий сир,
      краплинний попіл виснажень купальний…

      знесилений, напівпорожній – я,
      розрубана твоя черлена гілка,
      безсилі, не наважимось ніяк
      набратись сил, щоб в Колізей побігти,

      поздмухувати пінку зі ставків,
      тумани намотати на багаття,
      лисиці з вікон позривать; тремтів
      садок в хрущах вишневий коло хати...

      і вічність розмальована в бузку,
      і сльози, що повіки підпирають,
      ми розмовляли з Богом так розкуто,
      немов у нас були ключі від Раю...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. *****
      У чорних змучених церквах
      свічки на стіни лізуть,
      горять хрести на вівтарях,
      пробуджується візія;

      в іконах звірі скавучать,
      виляють викрутаси.
      В крові забите ватуйча
      на скриньку золотасту

      Пілат поклав (церкви дзвенять!),
      сказився раптом, з риком
      схопив ножа і козеня
      ножем тим штрикав, штрикав,

      і кров на стіни, у лице
      то бризкала, то цвіркала...
      текла і скрапувала, це
      скаженість у люципера

      ще більш розбурхувало, впав
      нарешті від несили
      і плакав, плакав, кров липка,
      липкий ніж, одяг; з тилу

      стражденно Йсус дивися як!
      впритул наблизивсь: „Брате!”
      З ножем Пілата руку взяв,
      став руку цілувати...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. *****
      квітнули троянди піднебесно,
      цукрились цукати справжньо,
      кровоточив пруг в долоню десни;
      в річку коні в яблуках і сажі

      входили блаженно, чисто, свято;
      тихо, навіть зірка не теленькне,
      вулик засипав, а бджоленята
      казочку просили солоденьку.

      Душна ніч, а місяць, мов горщівка;
      зеленисто, тяжко пахне сіно,
      полунично поцілую в щічку:
      сонце на язик багаттю сіло,

      казка не минає, літо бродить,
      ходить, нудиться, зриває горло...
      вірша заспівав пісням на подив:
      рими ритм тримали вправно, гордо...

      і коли казки казковий пил свій
      скинули і укріпились словом,
      ззаду сучку пес хапав за писок
      цілував, скавчав, квапливо совавсь...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. *****
      Із осоки тебе украв, із осоки,
      скажений день блукав поміж бездонням,
      зірвалось море, зорі, як глазки
      на сітці, коливались пружно, тонуть
      в піску слова, розпечені в пісок,
      важезно перегукувались дзвони;
      згорталась кров у яслах; човгав, мок
      замовклий ліс, як спалахнулий спомин.

      За стригунцем – струнка качура; вир
      розпатланого вигуком мовчання,
      дощ перестиглий виноград чавив,
      допоки дикі коні не примчали:
      високі, чорні розпашілі всі...
      бузковий сік надпили із долоні...
      ледь-ледь гойдались шальки терезів,
      як перса коливні здіймались повні...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. *****
      пусте колосся, змучена земля,
      непересічна ніч, лайливі стебла,
      липневий дощ своє вже відгуляв,
      свого вже натрусив по саму греблю,

      по вінця, по самісінький розмай,
      шаленство пересичене шаманством,
      аж задихався, я тебе пізнав,
      я тебе вибрав, як солодку паску;

      самотні, сумом виснажені дні
      на відривнім календарі абатства,
      я закохався, знемощів, на дні
      пустелі слізний, а навколо паства

      таких, як я, примарних; бо сердець
      не вистачить, щоб кров всю розігнати,
      п’ю горобинно, квітне барвінець,
      блакить кричить несамовито; з ката

      на мертве тіло захололий піт
      зайшовся, наче хоче оживити,
      кохано, я кохаю сотні літ
      тебе, вмирав і воскресав, коли ти

      не знала, що я є, що я стою
      любов охороняючи від лиха,
      ось моє серце, ось від нього ключ,
      кохано, я кохаю тебе, крихто;

      як може тільки вершник покохать
      безкрає небо на безкраїй плоті,
      як колихались язики багать
      і обгортали ніч шалено, „годі!”, –

      кричали ненависники, а ми
      наосліп в закаблуки йшли навіщось,
      поет напише про любов томи,
      а ми рядок, що переважить вічність.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. ***
      Галасливі, збуджені круки
      вирвались із вени невсипущо,
      волошковим шерхотом корив
      коник небо, Йсус ламав насущник,

      бідаки волали: «Крові!» Вів
      хриплий подих копійчану милість
      на свічу, що крапала з голів
      колуном відрубаних; дивились

      мертві очі вицвіло на цвіт,
      що розрісся в лісі спорожнілім,
      борщ кипів у відрах; дощ на спід
      падав, на губах губився; білі

      лілії на воду чорну тінь
      клали, мов козирну карту в дурня,
      дим давив м’язисто, диво! він
      повертав на схід зі сходу; вуркіт,

      плескіт коней, лопотіння крил;
      виснажені, мов черешня в червні,
      спрагло, дико, смакував, надпив –
      се було таємним, як Вечеря,

      похитнулись бані на церквах,
      похилились, поховались в покуть
      марення з могутніх скель; ніяк
      не збагне себе вогонь: наОпуль

      перса персті, вибухлі зелом,
      набубнявілі суничним стогоном;
      ми лежалі голі наголо,
      розліпившись полум’яні, з Богом; ми

      лежалі голі, як форель
      на крижині, такі чисті, злякані
      і блаженні; заячий щавель
      простелився й слухав, як ми плакали…

      небо і земля злилися в сизь,
      чарівні думки, немов птахи ви,
      причаїлась тиша, зупинивсь
      цілий світ і слухав, як ми дихали…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. +
      по роду і крові зрадники,
      немилосердні вчинки…
      щастя гріхом жебрАне; кинь,
      життя це нізчимне…

      світ неможливо виправить,
      все іде до загибелі,
      брехень й лукавства випари
      стоять над церквами; виболів

      Україною… Жить – безвихідно:
      це не люди – якесь гадовИще…
      Гоголь вчасно з відси виїхав,
      бо його прокляли б тут і знищили…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Достоєвський предтеча Пашковського
      Хтось скаже: вдалий хід – лихварський, певно
      це лагідно, грубіше – (інше слово)... Себе запитую, чи
      маю право називати вголос ці ймення:
      виказувати засновників Біблії Людської. Мов битюки,

      які вивезли із гріховень пороки; горілкою позаливали
      рани, липовим чаєм відпоїли... Пишу й боюсь, а втім...
      Знайшов те, про що мріяв, – стиль, мова, але...
      Божа ласка чи прокляття потрібне?.. З колін

      піднялося Слово Українське! Це така розкіш – читати Вас,
      аж захлинатися від передчуття небосхилів, що відкриваються:
      насолода росте пропорційно заглибленню в океан – маса
      води стискає тіло, отак і письмо Ваше... рідне, безцінне! В муці

      народжується література суща… Благаю, що ще
      потрібно, щоб Ви писали, скажіть? Нема пророка
      у своїй Вітчизні – не розуміють чи заздрять? Проща,
      а не письмо, сповідування людства. Сила й безсилля. Трохи

      якби Вашої кебети мав, щось би вже своє скандьорив...
      Саме „скандьорив”: писати, як Ви, – це недосяжна площина,
      єднання і скупчення слів, густіше за галактики... У морів
      з океанами не вистачить солі, щоб сліз поробити людям... Щеня

      скавучить під парканом... сліпе, як все людство... чи в Раю
      краще, ніж на землі? Перечити негоже долі…
      Читаю...
      Божеволію...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Не хочуть старці по копійці гривню брати!
      Мовчить папір, дзвенять дзерáкла,
      пісок ковтає глину – давиться…
      пшениця в бур’янах зблукáлась,
      чорнóземно блага’ вакáнець

      орáла; вітер вирвав воду,
      аж хвиля пінно зашипіла;
      горілка здібності закопує;
      вогонь: крок вправо чи крок вліво;

      брехня простує прямо в вічі,
      сміється ватра язиката…
      безодня зради: сміх трагічно
      на пісню з топорища ката

      верлібно скрапує; горлає
      в каламарі живий вірш сильний!
      І не приймають росу трави;
      в атраменті ніч, стиглі сливи

      й гріх віддзеркалюються гостро,
      жовтіє місяць перерізаний,
      і совість душу так контóсить,
      що в цьому тілі душі тісно…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Рідокоханок
      Смолилась райдуга вороняча вночі,
      а місяць не знаходив собі місця…
              Трійця!
      Вербові і кленові гілочки
      у стрісі, за іконами… З вовчúнця

      слизький
      сичав
      паздéристий гріхами змій…
      Пророцтво справдилося невзамíту:
      у зашморг голову просунув, чую: «Стій!», –
      собі сам закричав я з того світу…

      Дощило…
      Віко прибивали до труни,
      я не давав: штовхав, кричав скажено…
      Усе чим зміг собі допомогти –
      на домовину кинуть віршів жменю…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. без назви
      Кривави’’ місяцем скріпИла
      ніч душу; полилАсь на хрест
      голодна кров; з’являлись рими,
      мов якісний тверезий секс….

      На грудях нАколки робили
      безбожники… З церковних бань
      круки злітали галасливо,
      немов їх сам Христо’’ зганяв…

      В сновиддях копирсавсь наосліп
      змарнілий пруг, крихка роса
      зволОжила мовчання; просить
      земля дощів, мов Дагестан

      в Росії миру… Тре бороться!
      Поезія – моя любов.
      Закоханий, як в Роговцеву
      Аду –
      Кость Степанков…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. * * *
      Небо не зростається, мов кальцію
      бракне, щоби гоїлись кістки;
      вечір згОдивсь на містифікацію:
      я – не «я» і ти – уже не «ти»…

      Віте’’ розгойдав труну в могилі,
      наштрикнулось небо на свічу:
      воском я своє обличчя вилив,
      яке стане після смерті; не відчув

      ні страху, ані жалю; атрамент
      розливавсь червони’’ молоком;
      Молитви рятують душі праведні:
      якщо кров’ю плакати, по кому?



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. За тиждень травень
      Життям упокОрений ранок,
      соковиті пульсуючі стебла,
      шалене буяння… нахрапом
      сонце пробилось… Жеребна

      росою трава…. Повсякчасно
      захлинаються цвітом тумани…
      відсвіжна прохолода; корчаста,
      шепітна вибуховість; ламання

      і зав’язування; змоклий шерхіт,
      кров із присмерку; скам’яніле
      лице Господа; павз шерЕга;
      тече небо, як сивий ДнІпер…

      Бездоганний, нестримний струмінь
      слів не виказаних; перепона
      руйнувалась мовчанням… Як струни
      розривались – ’шла кров… Переконана

      персть – насінням… Зухвала рослинність,
      чути, дихає… Гирла крутлИвець
      перерізав осотом, день виріс…
      аж мурашники пересмикуються…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. a a a a
      Є в мене шкільний друзяка,
      ми з ним нерозлийвода…
      випробування усілякі:
      вогонь, мідні труби… Та,

      що казати: рідніший брата…
      На весіллі дружбою був
      я у нього… І викрилась правда…
      мені на біду…

      З пацанами вчора у лазню
      зібрались, водій – Вітьок –
      каже: купіть водяри,
      а ми знімем дівок…

      Ось, на місті вже стіл накрили,
      ще Вітька не було; кабалИк
      веселий стояв. «Мало пива!»
      Я за пивом пішов… Коли

      повернувся, то вже дівчата
      в простиралах сиділи і
      щебетали, сміялися… Правда,
      нас – п’ятеро, а їх дві…

      Не зразу второпав: у Сяви
      дивлюся – сидить вона –
      дружина мого друзяки
      на колінах; не знав,

      що казати й робити; лажа;
      як повести себе? , але…
      Вона встала, підходить, каже:
      «Ти не знаєш мене, я – тебе», –

      відчужИлась… Яка ж наруга!
      Як усі, так і я чинив…
      І не знаю, казати другові
      про жінку його чи ні?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. * * *
      Поезією світ обожнюю,
      я в ньому прОстий нічліжАнин…
      Банально, мов на дні нарОдження –
      здоров’я побажати…

      пишу і відчуваю: світ захищений
      і мова українська… Цвів косарик…
      Лихий підсів до мене ближче
      й шепнув на вушко: «Хочеш слави?»



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. ъ ъ ъ
      Уявляєте нісенітницю:
      з кнИжки вірш утік в невідомість?
      Тиша кинулась навздогінці…
      – О вість!

      Не буває такого? Скажете…
      Бо зникають не лише люди…
      Запитав Маяковський у Саші
      Блока:
      – Ти зі мною питимеш?
      – Буду!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Д у м з а
      Оця уся статево-описова бридня
      так званих «молодих поетів»,
      що називають свої тексти «верлібрами» –
      хай далі називається «верлібрами»,
      бо милозвучність цього слова: «веРлібР»,
      насправді викликає асоціацію «тупої поверховості»,
      «прокляття роду», «рАбської покори моді»;
      це нагромадження – «еР»,«еР» –
      язик ламає і розорює, мов череслОм,
      і піднебіння, і гармонію
      афро-французьким злом
      і Ейфелевою зверхністю пригнічує…
      Бо вільні вірші – це думки прямі, що вибухають
      і римОвані кордони – руйнують: свіжістю емоцій, почуттів;
      світлина вражень – дУмза: думка прозою…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. З перекладів Костянтина Мордатенка
      оригінал: «О закрой свои бледные ноги»
      В.Брюсов, 1895р.
      ---------------------------------------

      в перекладі Костянтина Мордатенка українською мовою:
      "О закрий свої ноги бліді"*

      ---------------------------------------
      P.S
      * - гадаю, даний варіант перекладу схвалив би Агатангел Кримський та Григорій Кочур.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. * * *
      Як засипане у мокрі чоботи зерно,
      мізки сушить безгрошів’я … Щонайперше
      світ здобути маю! КутернОга
      доля шкандибає… «СтаробЕшеве», –

      ось пароль, щоб в Україну увійти…
      Просапне рільнИцтво, щоб ти стЯмилось!
      Зміни наближаються – дуйнИй
      вітер дме… Поклав у берестянку

      паску, крашанки – йдемо у степ…
      з радіо луна тюремна мУзина…
      Нап’ємОсь до напівсмерті – тре’
      якось нам звикать, що ми вже рускіє…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Вибачте за два вірші в один день
      Тексти, написані в стані сп’яніння,
      такі ж недосяжні, такі ж божевільні,
      мов тихе казíння; «душі запаління» –
      діагноз письменницької самоти…

      а серце в лещатах – я хочу вищати,
      щоб зорі попадали, перевернусь
      Джим Моррісон в гробі,
      гріхів маю здóбіль!
      щоб Місяць ушкварив такий рок-н-рол

      на гладі озерній, щоб Смерть аж здригнулась,
      церкви щоби вúблювали всі гріхи,
      що поміж іконами, що причаїлись
      в монетному дзвоні, у шерхоті гривнь!

      Я хочу упасти у те блювотиння,
      качатися довго й смердючим зайти
      у тому у церкву: «Дивіться – причинний!»

      Ні, я не причинний, я – совісті тінь,
      яку загубили Ви, як підіймався
      Ваш прýтень від погляду на дітей
      в садочку, коли повз ішли на роботу,

      де підлість відточуєте і брехню…
      «Кар’єра, кар’єра!», – ох, як же ж багацько
      злилóсь в цьому звуці для серця хохла…
      Я Всесвіт вдихаю – і Всесвіт сміється:
      «раденькі-дурненькі», Життя, як любов, -
      брехня, і позаочі зради солодкі,
      і каюсь й відхрещуюся від добра.

      «Козли заважають нам жити!», – казали…
      я Сонце на роги свої наштрикнув
      і бігаю з ним, а казав Маяковський:
      «Світити скрізь,
      Світити вік,
      Аж поки дні не згасли,
      Світить
      Без всяких заковик! –
      Моє і сонця
      гасло!»

      Певно, люди втомилися бути людьми,
      виконувать промисел Божий…
      і від тюрми ... і від суми…
      Отже…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. * * *
      Вилазять з людей могили,
      земля розбиває – дощі…
      здійснúлось прокляття насилу…
      плісень роз’їла ощíп…

      люди людей не бачать,
      Зло причащає – всі п’ють,
      в бéзумі, мертві наче
      готують живим кутю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. * * *
      Тихо живу… не знаю де й
      лихо спіткало… чéрви
      серце точать… немає дітей,
      пусто ввечері…

      «Твій чоловік, – мама в селі
      кажуть, – гарний. Ти ж – винна!
      Навіщо відбила його у сім’ї
      із діточками малими?..»

      Плакала мати, і я ревла,
      аж доки надмірність вудила
      не закусила: «Ось мій доклад:
      я його полюбила!»
      і розревілася більш ніж коли: «Боже, що наробила!»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. * * *
      Вірю в кохання з
      першого погляду та…
      В пекло, Відьмо, вези:
      мертвецькі ідуть свята.

      Сонцю синці я
      віршами гою, бо…
      це не Сицилія.
      До Ноя линь, го-лубе…

      Великдень! Волає смер-
      рть (так не можна переносити!).
      Дим!
      Небіжчику в рот – пáсмо:
      дружина вплач над ним…

      Повинна малина не
      цвісти – перемерзла вся…
      Горілка вже ви-гнана…
      Сльози течуть навкося…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. * * *
      Терористичні акти…
      Вибухи у Росії…
      Не втомлюються плакати
      люди. Число Звіра…
      Б’ються сто чи
      тисячу століть…
      Людські очі –
      сльоза стоїть.
      Кригою, кайданами
      скуті гарно…
      Заповіді зламані.
      Машутіна Ганна…
      З Москви в Одесу:
      смерть обуджати.
      Зрізали пейси,
      імшедь – ножами…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. * * *
      Стало сумління óрця:
      крикнява сморід, вереття…
      об’яви по гучномовцю…
      Пофарбовані лавки – обдерті,

      жінка з дитям покинута
      плакала, і дитина,
      жаліючи матір, плакала,
      а мати: «Я винна, я винна…», –

      не схлипувала – завивала,
      мов гостра пила, пронизливо…
      поруч крутився собака
      нічийний, п’яна мармиза

      пляшку з урни дістала
      і допила рештки…
      цигани здійняли галас…
      Ось охоронник… нарешті…

      Ніч обмина’ вокзали:
      до біса людей, всі їдуть…
      У пошуках долі - далі
      за собою іду по сліду…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Післямова
      Світ ділиться нáтроє:
      хто прочитав «Брати Карамазови»,
      ще не прочитав,
      ніколи не прочитає…
      Важкі слова,
      особливо стосовно «Щоденного жезлу»… Сказано
      про Пашковського… Бéзлюднень, а не час… Знева-
      га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га-га

      така, що стрясаються дзвони…
      тому правиться у церквáх,
      а не тому, що неділя чи свято –
      це гріхи не дають колокíлкам ржавіти…

      … ніж і квіти, як письменник і сім’я…
      … писати хотів? Ну, як? Легко? Пекло тихе…

      звісно, людині потрібно в житті прочитати дві книги,
      але щоб збагнути, які це книги, – тре прочитати десять тисяч…
      ось так і творчість, щоб збагнути, що є сущим –
      тре понаписувати томи… Час висмикне невмируще…

      А ми
      не повинні замислюватись над безсмертям,
      воно шукає людей, а не люди його…
      Шинквас: мрячить пам’ять нéтям, –
      з’єґóвдується час…

      … праці шість маж, дáлій
      буде… і піт, і крів – дно…
      «Щоб добре писати, страждати потрібно,
      страждати»…
      Ні, Мово,
      не вмреш – возвеличишся. В огéнь вій!
      … вершки спий
      роману-есея… Пашковський – геній…
      Прокидаюсь – де я?

      …збайДУЖіла, збайСúЛена, збайстрюкóвана,
      з перегаром матюччя, Мова вкраїнська
      в рундýк за чтивом побігла,
      бо її графомáнить і сýржить, сірóму…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. * * *
      … не дратує – вбиває ця мовна конструкція,
      коли чую у відповідь: «…так, але…»;
      до фарисейства не звикнути… Кýпцем
      з чеснотами блуди…Живу напропáле,

      пишу напропáле… Чим глибше копаю,
      тим регіт у спину сильніший луна’….
      Згори плюють критики, кажуть: «Недбало»,
      до читачів за проваллям стіна…

      тяглóм тягну творчість, давно мої вірші
      вищими стали за мене, давно…
      Мир, супокíй, а в душі Коліївщина…
      збірки – це військо : я – батько Махно!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Про співробітника
      … погляд вицвів… у зморшках
      чорніють потоплені посмішки…
      кожне око, як мóршень,
      на лабетах Біди… «В горóсі

      лопатки знатимеш!». Сльози
      скам’яніли – не видушить… Гíркість
      в тембрі голосу… Досить…
      болючі-болючі вісті…

      Про що не спитаєш – у відповідь
      байдужі слова підкреслені…
      сумирна розмова, як вíдпуст… «Їдь,
      горе моє»… Ні, не весело…

      І почав чоловік сей малíти:
      єдина дитина відколи
      зробилася інвалідом,
      недоумком… Нéлюди голову

      пробили… вночі перестріли
      сина… Душа горе мерéндже…
      «Їх знайшли, посадили… Тільки
      жити не легше…»



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. * * *
      Хмари як неба зажúмки,
      відкривається – пишу…
      і не загоїться крушина…
      поезія – найтонший шурф…

      У віршах, як в боргах, нічого…
      Знов збірка, ще, іще, іще…
      найвищий храм – із мови, чорне
      світлішає… страх смерті щез…

      і рими наче адмірали
      (метелики) – душа по шву…
      У вірші кожному вмираю,
      народжуюся і живу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Небо розтаємничило вітру останні слова калюж, що вмирали від старості, сівер навіював тугу:

      Ламалися трави сухі від дощу;
      цвіркуни ніби в зливу зайшлися,
      музика стояла нечувана… Полóщу
      сáван – для нового мерця… Час мочарúстий…

      Сонце сходить – у виритій могилі тінь
      народжується… Купа груддя, викинута із землі,
      підпирає життя, підсиха’… Мов остров’їниця,
      сторчма труна в росі… плачі просушуються… Сміх

      котиться, але десь далеко-далеко і випірнає
      таким голосінням, завбільшки як дикий регіт…
      Мертве тіло завше вибір має:
      крематорій, цвинтар… Нéгідь

      на пóминках не проганяють – хай п’є,
      але в цій нечистоті символ тяжкий, болючий, навіть, –
      безум спотворює дійсність до привабливості… Холе-
      ра нéсмаку вражає більш за холеру… скручена

      огида у зарозумність зсунутих брів: «м-м-да-а-а…»;
      думки про несправедливість виштовхують
      з душі Христа: «Йди звідси! Бо тебе нема!»
      однакову мають – цар і голобрúш – путь…

      Однаково сильні день і ніч
      в липні, мов у Варлама Шаламова
      вірші і проза… Як Віра Річ,
      світить і сонце, і місяць… Плакала

      перша черга спадкоємців і нерóдичів…
      Так влаштований світ: вмирають – розбухає хіть:
      присвяти одна щиріша за іншу… На очі
      збанували б на сорок днів – потім пишіть…


      А то, звісно, помер чоловік – полились
      чуття справжні, приспані – імпульсивно,
      наче з гирла вулкану… Сльози з очиськ
      ллються не за небіжчиком – невиплакані, сильні…

      але чужі до горя, що проламалося, відбулось.
      Молитви й молитвами не назвеш –
      урочисто-траурне обдурювання Бога; інóсь,
      хай будуть ці присвяти… Перш

      за все смерть дарує найякісніші рядки,
      траур шори зриває із серця. Ніч – весь день. Зник
      рубець ненаписаного вірша в душі… Гидкий
      присмак у словах правильних… Коли письменник –

      особливо тоскно гортати некрологи,
      але коли не байдуже, як це висловити, як? –
      вдавлює очі всередину текст задушевний, нічóгий:
      об’єднання підписів траурників – бомонд, окостЯк!

      І хоч словом згадали б нехитро – без підпису,
      без наголошування: ось бачите – текст і себе
      не забув – прізвище моє, тому посуньтесь… Звідки тут
      цей вилупок? О диви, і він під некрологом… Себто,

      за що б не бралися – все як у людей… кайдашéвих.
      Справжнє лихо: люди й болячки…
      Твори мої не з дешевих,
      як і ваші, так чи ні?

      Художникам краще за інших: картини розуміють
      навіть ті, хто не вміє читати… І – будь-ласка – дорого
      коштують… Отакої… Мабýть,
      література глибша за суттю… Е-е-е-е… тамтого,

      кисень – не продають, але ж без нього життя хвилинне…
      автівки коштують тисячі, а тому – безкорúсні…
      Лопаються, душ збанкрутілих, істини? Сміється лагомúнець...
      Має бути якесь роз’яснення… нині і прісно,
      і во віки віків.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Рипа
      Віра усі шляхи погубила…
      Поле краде – бачить ліс…
      Бісові шелегейдики. Книга –
      спасіння душі. Тісно:

      дихати й жити… Неметена хата,
      багато в ній невістóк…
      Зашморг, стілець… Коли з нього падав,
      хапнýв повітря ковток…

      Гойднулась ікона, чарка порожня
      впала… Мотузка – трісь.
      Лежав на підлозі – забився… Негоже…
      Підвівся, налив: «…за жизнь…»



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Тліти серцем
      Брехня – в палáці… правда тіснúться,
      як хліб в печі… Вийшов на спáцір
      місяць… Душа – вагівниця
      світу… клацає

      ніч зірочками – лячно:
      не гріх – людська доля спить…
      Сон, як побитий кулачник…
      Мороз потúс.

      Час – непроторéнний злодій…
      Лід сніжно-щокий синів…
      Вірші: рабство, воля чи?..
      Як плита давитиме тіло в землі,
      вже відчуваю... боляче…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Задарма
      Великий Піст…
      То й що?
      (здоров’я зірвав…)
      Зайшов до букініста,
      щоб здати Драйзера…

      І стисло продавець… відразу:
      «Не в моді: гривня – книжка…»
      І в мене виросла така відраза,
      як творчість того, хто у торбі,
      звишки…

      На світ, на себе – зливсь…
      Гріхи – давняшні.
      - Отак мо’ хтось колись
      мої… за пляшку…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Прошепочене
      Тіні від луни на мед із пролісків
      падали солодкими дієзами.
      Тишу камертонну зливи голос вкрив.
      Вена поєдналася і лезо… Рим

      відвернув шляхи… залишив стежечку…
      Місяць по ставку глибоке небо вчив…
      І вростали тіні в присмерк лежачи…
      І загоювався біль так, наче степ вночі…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Без «далі буде»
      Наче обценьки, спогади
      душу стискають… На клапті –
      минуле… З Волги дим
      тумáнить… Дав клáді

      собі… З кров’ю лязýрок
      на сніг… Трикóлірне рабство…
      Вісті ненависть збурюють…
      У трунах тіла варáскаю:

      попереверталися з сорому…
      вмиваються ранки гíмнами –
      небезпечне у вірші це слово… Гну
      своє: «У Європу!», не Східну.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Зблужáтись… лабзюкувáтись!..
      Від спілкування холодно…
      Збайдужíння, ненáвисть –
      голова в гóлову…

      Як пересýв стрíлки;
      вибір кайданного нáпряму?..
      Мулом і дýші, й ріки;
      замість борщу – вáрянка…

      Та й молитви заклáнні…
      з вовками хто жив – бійся!
      вихватки кримінальні
      на молоці чужинському…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Великий за обсягом твір (мо’ хто й прочита....)
      Листи Антонича до Мордатенка, які не ввійшли до повного академічного зібрання творів Богдана Ігоря Антонича (друкуються вперше)

      Тіло – це слово напúсане,
      душа – вимовлене…
      Небо: зірками виссане;
      земля: струмками вимолена…

      В горщ із кров’ю поклав гроші –
      розмішав… зняв потім плáти
      із дзеркал, щоб завісить ікони, а може
      душу…
      Понтій Пілат …

      … праву руку – на серце, ліву – на Біблію…
      … Небо дощем – на землю, Дніпро – в Чорне море…
      Звільнилась, як від Іспанії Болівія,
      від забобонів Поезія, взяла мене в шори…


      Твіст:
      рвався колос від щастя…
      Світ
      розкрамарювáвся…
      Цвів
      боз рік сьомий…
      Ціль…
      Розкузьóмились!..
      Зціп.
      Чужа чужанúця.
      Слів
      нема… зміст вицвів…

      Хвилям – ще сили!
      диригувати Всесвітом…
      тіні опівдні щезли,
      скрес втомою

      Вітер у штилі:
      пазурі розчепірив…
      і стік піною… Вилляв
      вогонь в чорні діри…

      Хлюпає-шелестить,
      розриває повітря…
      Як парубок через тин,
      Океян – через гору… Аж пір’я

      солоне летить із хвиль,
      солодке – з твоїх поцілунків..
      Спершу мене знесиль,
      а потім залий своїм трунком…


      Тінь відкидає мене…
      Жадні дзвони церковні…
      Я відкидаю час… Нелюдська тиша…
      Коні
      з некінським ржанням:
      ось-ось лусне шкіра і вилізе спроневíр’я…

      Хмарку, мов теля, гоне…
      Снігу, ти янгол неба…
      даючий силу над родючістю…
      диявол.
      часи надії – люті… травою зв’яло
      тіло…
      душу роз’їло зіркóвістю – ходять в гості:
      заздрощі і гординя…
      віщі: від гори тіні…

      Розбрелися корóви по Делі...
      Христос в пустелі...
      і горе голосить: «Де я?..»

      У вíйни Бога і Диявола
      люди лізуть і падають
      на персть гільзами…

      До болю солодкого цей труд:
      вірші, тішуся вами…
      Слова мруть і постають молитвáми…

      Ніч з Гоголем: кішку звали,
      вóрона, гада – звуки змішували… Христа побили – вчив
      правді… Рóси з медом і молоком кобúлячим –
      повний кáдіб розлив Ранок на світ і зóзла в трави тік…

      Прямо на мене простують дерева
      босі, обідрані, замість листя – ножі,
      замість гілок – вужі,
      мороком шелестить: «Тобі не жить…».

      !…а-Га-Га-а…!
      Печера… Вечеря… Тече мирна бéсіда…
      А в паузах кипить лють.
      І нам тре’ сідать –
      дíдьки йдуть…

      …Мороз розкрижанíв… на злóгах сидить ставок…
      а снігу!, мов під землею тиші…
      - Ме-е-еду! Метé-е-е!…
      Життя літери до ста рóків
      продовжую в слові…
      …не те-е-е…

      Богородиця кýца, Оченаш і спів
      такі, що зимі жарко… Тишу тер, мак…
      як пісок на зубах – на вістрі бурульки
      «до-ре-мі-фа-соль-ля-сі».
      Не так…

      Орда сніжинок:
      зігнула зéмлю в три погибелі,
      мов кобилицю, пришпорила струмками…
      обійнялися кров і вода, мов братúтелі…
      вчорашня вода у льоді – минуле з білого каменю…

      Свята не скінчились – а вже тóскно
      (наче кохання, зачовгане в буднях).
      Випадають слова з рýчки… мов кóси
      у жінки, що годує груддю…

      Нічне кáркання
      (чорне русло ґав).
      Поезією крушúну гою…
      Дивуюся карколомності слова,
      як вперше із жінкою…

      зламалась душа чи гроно?
      творчістю шлю болі
      (зле вчинив?!),
      мов простирадло червоно-чорне
      після шлюбної ночі…

      Зерно – землю, земля – зерно:
      розтлумачують одне ’дного
      Дощу прóща… Дико – звірно…
      Вирощую Бога:
      мовчання, галасу;
      тиші, прибою…
      Вечір… на месу
      йдуть двоє:
      Я і Доля

      … день – ніч:
      місяць – тіч…
      Зірок жменя. Рос квап….
      Світанок сліпе сонце водив…
      Москва – подовження
      татаро-монгольської орди…

      Під вікнóм хліб лабзюкати –
      до Кімлúцьких зáговін ждáти…
      Осінь натерта грязюкою,
      плаче за літом, мов мати…

      Ні кус не помогло – ліг
      вмирати – пече наперстянка…
      Пожди, смерте, поки Біг
      на кисіль шкурку натягне…

      доля стовпáта, крóсно пряде нитки…
      дим іде з хати… Млосно…
      - Я вмер?
      - Ні, Ти…

      По коліна в Біблії – язиком по світу…
      Куць виграв, куць програв:
      у хмарі дощі затаїти,
      і на жировий туз – град… Град!

      передні коники – задні коники: ставки…
      побéдрини – поперéчниці: сíдавки…
      льóнки, мáґоль, штак,: спíдній навíй…
      сýчка з зубами, пéсик, верхній навій…
      шнур, камінь, чіп: поперéчниця
      вýха, скракнúк, пóножі, нúчиниці,
      нáбівка, бéдро, стріла, мотузи…
      - Стійте! Навіть Ви… горно…
      снúзька, основа, човник; на спідній навій
      навите… полотно…

      Чуже лихо за ласощі…
      Все в очі віє вітер…
      Хочу пожити ще
      на білому світі…

      «Долі зáлім чи пороблено,
      Бíси взяли чи порода винна», – бабця казала:

      «Край небокрай карає:
      гавкотня, булька’ дання;
      квітка… зі снігу ся;
      сонце на ніч обміняв;
      шабля об жабу зігнулася;
      завбільшки з коня цвіркýнище
      скаче від гнúлища,
      несе жінку сиву, що робить –
      уроки-урочища…
      Винищ, святий Боже, нечисту силу,
      зажени на багнища, забий в гроби…
      Щирим серцем, низьким поклоном,
      хлібом духмяним і медвяною гущею
      прошу тебе: звільни раба Твого
      Богдана Ігоря від ночі чорнющої,
      Відверни врага підступний змаг,
      прослав імéно Богдан Ігор у віках…»

      І постала велика гармонія
      зі слів первісних,
      співала Єва коло змія,
      кололась трава залізна:

      сарпа, дама, лута, дата,
      пава, нара, вам’я, трада
      рос, бгу, да,
      поґанда,
      дася мася
      рик, ваю –

      сповідáюся зеленим Євангелієм,
      мовою поганською… прощень – зáжма!
      село є, голод зріє,
      смерть бовваніє… Страшно…

      До Велеса доберетеся шелестом бéреста,
      до Христа – гріхи заховстáй, прозоро живи, як кристáль.

      Первомати Лель, Первотато Орь!
      Більшають: день, цомóги.
      З дахів – сніг, з рамен – омофóр…
      І прийшли листи від сімох:

      Ефéс: ти любов свою першу покинув…
      Смíрна: через горе і вбогість – багатий ти…
      Пергáм: на камінчику білому ім’я невідоме…
      Тіятúри: тримайте, що маєте, допоки не прúйде…
      (вивіряю серця і нирки)
      Сáрди: вже не викреслю з книги життя переможця
      (вдягайтеся в білі одежі)
      Філядéльфія: назовні не вийдеш – ім’я напишу на тобі Бога.
      Лаодикíя: я вечерятиму з тим, хто двері мені відчинить..

      Весни читати прозу вмію,
      поезії пишу сам.
      У відповідь: «Розумію… тішуся…»

      «О панно Інно…»
      Промінь у рис вскóчив…
      Лисенко чи Паганіні – обидва пророчі : Б – І : Антонич…

      Музики, подарунки – колáчини…
      Немовля: «М-м-м-й-а-а-у-у-у…», – замуркало: плаче…
      Злякано кицька прокинулась – дивиться,
      мати сміється – світ обертається… душі ладнаються…

      …і ось – збулось:
      прийшла чума здáлі – тікаю…
      … над проваллям по дошці…
      - Скóрше йди, – крикнув хтось, наче в серце спис…
      ламається хворшт – падаю вниз:

      лечу… захрустіли перетинки
      за спиною… прорізалась матерія
      нова… Бере хтось мене тихо
      і шепоче на вушко: «Це – я,

      друже… Тарас Григорович,
      а для тебе Тато Вишнéвий…»
      розпростав крилами горе – лечу
      хрущем… Ти ж, певно,

      пам’ятаєш…

      Час швидкоплинний заперечив
      словами, зупинив століття…
      Нема лише від себе втечі,
      а вічність… хай постóїть…

      зняв місяць шляпку, наче жолудь:
      сів біля церкви… Вбий, заріж
      мене, прочанине… йдуть – жоден
      не кинув ні гроша, ні вірша…

      Болить Стефаникова проза…
      Взір визрів, затягнувся злют…
      Це Всесвіт милостиню просить,
      а віршописці подають…

      Речі колонії – крів… Засинай…
      Плечі камінні, холодні… Несла
      штрúкавку мати… (знав син Каїн…)
      Зірка зірвалась, мов крапля з весла,
      впала й розбилася, моя…
      1933-1936 роки.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      Глаз - долой: кто помянет, что было -
      за мечтой бегу дальше я,
      но она, как степная кобыла,
      необузданная...

      Отсеките мне руку, если
      я не прав: любовь – рак души.
      Я мечтал сосчитать с тобой вместе
      над пропастью звёзды во ржи.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Жовтневе жакування
      Погода нагромаджена, важка і збита,
      як вірші, що без розділових знаків…
      Земля землиться, мов банúта…
      втомилась розриватись, брякти…

      пруг сонцем кровоточить, наче ясна…
      І місяць в небі, як Ай-Сі-Бі-еН у книжці…
      І доля, мов світань бризяста…
      Поезією в майбуття крячúшся…

      Сновиддя на горищі, як малеча,
      так гарцювали, що збудили літо в сіні…
      І падали Тютюннику на плечі
      ефектні демпінгові рими – дієслівні…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Лункими сходами я підіймаюсь до…
      Грудка щастя, мов криги кусень –
      в руках від тепла тане… спішно.
      Підкова зламалася в кузні…
      Справжній вірш – ось де Божий обіжник…

      Дощ в мороз… Душу в кров… На тирлах
      курлюкає холодом тиша;
      сам на себе час дивиться здирливо,
      зміст підсилює піст – збірний тиждень…

      Вітер проливнем нуди вирощує,
      любов серце розбила, мов грудку…
      намотався туман на водоймище,
      наче плівка на ніж м’ясорубки…

      Я євшан-зілля.
      Гіркість на губах.
      Гіркість на словах.
      Я євшан-зілля.
      І над степом стогін…

      Впала в небо земля… вірш загрімАє…
      Вік перекреслив себе, запротИвив…
      читає вірші – Ніка Турбіна –
      десятирічна – моторошне диво…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Зблиск
      Господь світ змайстрував…
      А я любов…
      - Ці айстри Вам…
      - Мені? Чому?
      - Бо…
      ніжно-ніжно… кохаю…
      - Мовчи, мовчи… заміжня…
      - Знаю…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Сокровенне
      Стоїть Йорданка…
      Втомилася? Сонна?...
      До неї зранку –
      солона…

      Гримить весілля
      і небо – присок…
      Молоко в сінях
      скисло…

      блискавка… любка…
      черк – крону…
      Ніч шлюбна…
      червоно…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Проростень
      Світ з’їв сина свого;
      пропив Нобеля – Бунін…
      Слово Свідзінського!
      … живцем в клуні…

      Боже, дай кару…
      …ЕсЕрЕсЕр… КРІВ…
      Драй-Хмара…
      Зеров… Без слів.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. За готар
      Війна… Абхазія…
      Плекать ту дату важко…
      Біда стиха (а кров зіллю)…
      Дата Туташхіа…

      Горів Нагорний Карабах…
      …аби ті
      люди жили … В очах
      малята вбиті

      сміються тінями в’язниць,
      цвіте купава…
      Раненько йде Гриць
      з вечорниці…
      Зілля копаю…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Минувшина
      Що його робити? нИкони ловити…
      Корчма і Божий напуст…
      Петро й Іван… Горівка обИду
      застує…

      СвердАн підковує тишу,
      аж ніч розлягається…
      Гойдається місяць, як вИшар…
      п’є Данило Галицький…

      ЦокУють коні… На хрест собачий
      минулі дні склав… Рушив…
      Зірки – достиглі, жовті ґарґАчки…
      Ну, ж бо!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Повернення
      Будь мені, Річко, матір’ю купОваною,
      втопи негаразди й закрий куп’євАхою…
      Об тишу розбився місяць уповні.
      Доля завше дає щастя вАгом…

      Перебрав халімЕрусу… кумІльга,
      душа плутаючись, іде вглиб…
      В основі свідомості – вірш, мов лІгар…
      ВзЯли б квартУгу, сіли б кошем та й пили б…

      Але досить… І без церкви в неділю свято…
      …приїхав у село кам’янщАнин …
      Ні заплакать, ні крикнути – в горлі кубАток…
      У нужді і священник прощає…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Укрсучліт
      Немов чоловіки в брудних костюмах
      йдуть п’яні з кладовища після проводів,
      у віршах так слова сьогодні – тлумом
      скалічені і прокажені, наче злодії…

      Тіні від луни скрипковими ключами
      падають, глухістю Баха гуснуть,
      в тиші вірш відійшов бучавий
      і зашипів, наче міх у кузні…

      Надулись безголосся – мовчазні зв’язки,
      …туз під козирною шісткою ожив, дама
      лягла під валета (хоч бідний, а князик!)…
      Винуватий, як Христос перед Жидами,

      поет перед віршами… Як пампух в олії,
      місяць в озері… Після гембеля сокирою –
      модернізм – браво! критики шаленіють!...
      …гірко плачуть провісники миру…
      Під обкладинкою мекає текст вакиристий…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Другий
      Віршів боюся,
      бо сняться…
      Маруся Чурай
      босяцьких
      співає пісень і тішить
      хлопців не тілом –
      віршем…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Неділя
      А до мене уночі
      прийшли вірші,
      за життя що написав:
      кращі, гірші;
      чую: спадщину мою
      ділять…
      Вірш сказав один, що вмру я
      в неділю,
      А малесенький вірш
      тихо плакав:
      «Він за батька мені був
      і за матір», –
      говорив все як є,
      в тому ж дусі…
      В мене серце зупинилось –
      проснувся…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Зимне
      На неживі дерева
      сніг лапатий лягав…
      А в зелених очах ялин
      такі крики росли і стогони…
      Наче у батьків, що дитину свою хоронили…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Неділя!
      … наче Павло і Петро тягнуть волока –
      літера «еН» піймала п’ять літер:
      стогін і біль споконвічні, згорнуті мушлею в «е»;
      брилу камінну від Гробу Господнього, яка відкололася «Де»;
      проміжок тиші між вустами і звуком, що виходить з грудей,
      поєднаний крапкою й рискою в літеру «і»;
      цвіркуна переведення подиху, від якого крапля роси
      розбивається, тріскає, гусне зіркою мертвою на листу «еЛ»;
      крик немовляти «А», що запікся на підмурі літери «Ю»;
      наче ВорОна горіх об асфальт, кинув Знак оклику
      крапку об настрій вимОви речення…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. … не Римлянам…
      Дощ з вітром одягають осінь в грип,
      а критики статтями недолугими…
      Зліта потужно крапля догори –
      для віршів рими набираю кухлями…

      Іронія глибока і тривка.
      Втомились трави сохнути і сіятись…
      І дикі вірші додавав до молока,
      яке варилось довго, потім зілля те

      вже пив – народжувався… Як Ісус,
      що хлопчиком відчув правдиву силу…
      Замовкну краще – не піду на зУспіт.
      Поезія – мій генетичний прИсуд.

      Як Бог хапає Сонце за росу,
      за корені слова хапаю…
      До букв на тиші рими колесую…
      Вірш в серці, як в печі копАня…

      Гуде під крапкою обтятий знак…
      Звук літер розібрав на атоми.
      Аорті – в силі мови – біль зізнавсь:
      а збірок більше Вам не висилатиму…

      Не швидко дійде слово: час мій встиг
      вернутись з небуття із розумнішими…
      І знов пишу до Господа листи –
      те, що, зазвичай, називають віршами…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Козацьке сонце
      ДревопИлень надворі,
      мов лелЕчник.
      Вірш на кОсень захворів –
      пізно ввечері.
      Розкудкудакалося листя,
      наче кури.
      Від зірок Місяць вниз утік –
      чули? –
      заховався під римою
      «смійся»…
      Не знаходить душа моя
      місця.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Сонцеворот
      ПолузелЕник персть золотив.
      Наче душа після викидня, небо…
      Змелені рими у віршах… Безмлив’я…
      Кинула в тишу зірок оберемок

      ніч. Голосили з криниць
      краплі настінні і дерлись до неба…
      «Батько нехай тобі кателИцький!», –
      герць пульсував у павучого нерва

      на вістрі. Ямб бився, тремтів – ні на п’ядь –
      не відступав до хорея. Факт фактом:
      перш ніж поезію сильну даЯть,
      тре’ набить змістом рядки, мов фуфайку

      ватою. Ливень носити почав
      мертву вербу. Довгов’язі хвилини
      до двадцять другого хмурня. Почаїв –
      вірші, які не дають злу кирИнити…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Обіймав берізку, як чужу дружину
      По ранжиру вірші зроблені:
      внутрішні, дактилічні рими. Річ ясна.
      Відривають, мов від бурки кОбеня,
      місяця від ночі…Відігнав

      думку: «Жити як?». Аж навертаються
      на ставок зірки… В ім’я Твоє
      біси коряться. «Москва кабацька»,
      жовтень за Єсеніним дощі ллє…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. До болю
      Коробом туга, ситом – сміх…
      Мов зілля кохАсте, буяє уява…
      Під каміння вітру з останніх крихт
      штрикає костерЯва…

      День крізь день – м’який знак –
      як гальмівні колоди в словах на язик…
      Наче слово апострофом, плакав
      пруг сонцем…
      І я…
      звик…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Телефонна розмова
      Між віршами тишу, неначе канун п’ю …
      Зрива жовтень листя, мов справжній каптій.
      …і пусто, й самотньо… Телефоную…
      На тім кінці дроту: «Що ти хотів?...», –

      болюче, мов світло в душі моїй вимкнули;
      мов затичка в рот, це питання було…
      Розгублено змовк… збитий геть з пантелику…
      слова стали наче босоніж на скло –

      не знав, що сказати у відповідь… Щемко
      відмовив, що трапилось напоготів:
      - Яка буде завтра погода?
      - Дощитиме…
      - Бувай…
      - Ну, бувай, але що ти хотів?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. На сторіччя Антонича
      Дозвольте Вам, друже, потиснути руку?..
      Скажу просто: «Я Вас люблю».
      Образи, наче по мапі, вишукують
      по зеленому євангелію

      Вітри, щоб закручувать воду стеблами,
      пророщувати гуркотіння ріні в тиші…
      калЮжами шматки неба розстелені,
      промінчиком на краплині карбуються дощів тижні…

      червоно горить суниця, наче після ляпасу щока,
      мозолЕм кривавим на долоні Сонця слово лопнуло –
      і полилАсь поезія голосом Назарія Яремчука…
      і бився Кримський півострів у море лобом;

      і гори в тумані м’якшали,
      слова, як вОди взимку, тужавіли;
      і жуки ставали маршалами,
      а пуголовки жабами…

      Танцюють тіні врізнобіч серед багать,
      і з ними вірш Антонича – упрів…
      В літературі слова «Богдан-Ігор» стоять,
      немов дві крапки в літері «Ї»…

      Зморшками під слізьми щем грав…
      Між болем і горем –
      як між Франком і Шевченком…
      Наче слово «країн» між літерами «У», «А»…
      Привітанням – життя розчІмхав…
      Рими ловив, мов пух тополиний, – губами…

      Пруг сонцем – зверЕснув,
      позіха ойкумЕна…
      Покотилися три персні
      в пащу Лева…

      Звісно, поети жуки, та не всі хрущі…
      Поети не живуть колоніями, як корали…
      Чуєте? Під римами щось тріщить?
      Це лізе «Антонич… звіря сумне і кучеряве»…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Колообіг
      Блакить липнева на вогні
      насонцелася біло…
      Скипівся день… Проллялась ніч,
      неначе кава збігла…

      Солона ватра у рівчак
      стікає… Щоб затліться –
      час грубшає… І на очах:
      на римі вірша кільця

      нові з’являються… Стоять
      і граються навбитки
      слова… Каїнова печать…
      «…себе торкатись бридко, –

      хмільне дівча жахнулось, - Де я?!..»
      А поруч голе тіло…
      Скипілась ніч… Проллявся день,
      неначе кава збігла.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Павлу Вольвачу
      Ваш погляд – доміно «один-один»,
      яким хребет перебивають бриду…
      У хвилю виростає з ряботин
      зухвала кров… Загусла тиша – «риба»…

      Залізний стіл, мов непутящий брат
      церковних дзвонів, – камінці б’ють тіло.
      І на портвейні душу підверта
      нудьга, що стрілки дзиґарям звертіла;

      і пляма від вина липка, як вірш,
      який рядком гойдається на денці:
      «І млость, і дощ… Кафе, де ні душі»…
      І мжичка падає за комірець за безцінь…

      Це Вінграновський жолуді приніс,
      що між рядками висіяні болем…
      Дзвінкий у небі випростався ліс.
      Розправив весла на човні, як брови, –

      і вирушаю в путь… Намок тютюн..
      Читаю Вас, немов дивлюсь Вам в очі…
      Дві книги разом товщиною в дюйм:
      «Південний схід», «Тривання подорожі» –
      Вольвач…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Стинання
      Лопнули вени під слізьми, як в шторм
      на кораблях старі щогли соснові.
      І борлаком випнувся сторч –
      наголос в Слові…

      Важчає Слово, іде і росте
      гуркотінням вантажного потягу.
      Віршами тиша горить, мов степ…
      І на видиху рими болОтянка

      сидить – розгойдує крильцями світ…
      Тінь сліпа в змію вдихом вдарилась…
      І змія вп’ялась, мов Туреччина в Кіпр,
      у Тишу подвійним наголосом…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Об’ява
      Із дзвіниці без дзвону Правда
      дивилась, як світ горить…
      А світ не горів – падав;
      билися дном догори

      серця… З неба видзвоню
      словом зливу під білий гриб…
      «В діраву діжу бий бриндзю», –
      батько мій говорив…

      Вележирувала, сніжила
      тополя – пух
      скрізь.
      Злість –
      їсть.
      Кров, як солона джиґра
      тричі згорнулась –
      шість,
      шість,
      шість…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. Що "Я" ?
      Як в празник біля церкви жебраків -
      навколо мене спогади тужливі…
      На видих до прожитого зм'якшів…
      На серці кожен вірш, мов сивий иверь.

      Течуть рядки, солоні як ропа,
      гірким здриганням заливають зморшки…
      Вустами пересохлими припав -
      тузлук п'ю, захлинаючись… Колошкає

      минуле майбуттям… Загуснув віск…
      Вогонь вкусив свічу за ґніт… Спромігся
      просякнути у Гордість… Наче зріз…
      як пучки неба в молитвах - Тбілісі…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Біль
      І не тиша в душі – пустота,
      як в квартирі подружжя бездітного…
      Напишу сам до себе листа,
      розповім, як живу. Смішно?.. Тільки-но

      плачу… В дзеркало не дивлюсь…
      Це в стоячій воді живе руслиця…
      Ось півчарки розлив на обрус…
      Це не руки – душа моя труситься…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Доба – моноклева кобра
      Останній склад слова «миші»
      в оборонній поставі Доба шепоче,
      як моноклева кобра, звишки
      із Всесвіт перед Господом-ловчим;

      язик роздвоєний, мов літера «еЛ» з абзацу
      заголовна… У Доби ніч – роздута,
      плеската грудина кобри. ВорАться
      своєю душею у небо хочу. Пута

      розірву, поскидаю з ніг диби,
      щоб на спині кобри, де світиться,
      жовтизною себе угвинтити
      пломенистим кільцем – другим місяцем…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Наївний вірш
      Камінюччя гаркавить щебенем…
      Для рядків і літер – каламАрок –
      мов яскиня. Віршами ущЕрити
      душу намагався в світі – марно…

      Вночі дзеркАла важчають на тишу
      і підіймається вода від звізд і туги…
      І човгає по небу місяць клишаво.
      Запряжені думки в сновиддя цугом…

      Мов немовля, яке іще не в силі
      тримать голівку – яблунева гілка,
      що від плодів зігнулася… Простибі,
      хто цілиться в брову – влучає в зрілко…

      Відро з бідою в хриплому колодязі,
      мов харкотиння в бронхах, – рветься ретязь…
      Розладдя відірвались від конОв’язі,
      помчали не галопом – чваром. Б’єтеся,

      як чарочки, що тост скріпляють цоканням.
      Оунівське знамЕно навпіл вичорнить
      чорнозем, мозолі… Купрінська цнота ям?
      Лише з добром спроможна гартівнИчим

      людина стати, задинАти прірви…
      Поезія іде до серця цюпасом.
      І мови чистота – душі замірка.
      Волошками поміж пшениці злЮпався

      на хліборобів Фавн… Ця лайка файна!
      Не око – серце підставляю ворону –
      викльовуй, засівай матюччям займань.
      Під носом косовиця, та не орано

      на розум у поета, що мов кайлом,
      хребет перебиває мові… матом.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Вдощилося
      «Божі онучі» розводяться на молоці…
      Зірки на снах і безсонні…
      Золоторунно місяць на гладі заціп,
      мов очікує на Ясона…

      Проти дощів’я стогне дуб і сосна дзвенить.
      Блимнуло перекорищем –
      Ніч заплющила очі…
      Вітер пригнався, злісно у свид
      яблука відриває, у коники сорочі

      кидає… Лячно… Лацно… Лається
      камінюччя? Світ гримить!
      Ніч зваловита, чорний дощ – консоляція...
      Закрився хлопський знітийник…
      Стишилось, відліг потяг вояцький…
      Всі сплять, а світ у гріхах кається…
      І так щиро все…
      Вдощилося…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Напутіння
      Для пісні – вірш найперший друзь
      й вона йому належить…
      Світанням Божим контентуйсь,
      під сонцем скресне кежінь.

      Бо коли істина – байде,
      молитва наче бахур,
      після Предтечі покладеш
      свою главу на плаху...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Складна штука
      Хочу бути дельфіном,
      щоб з хвилею битися….
      Мовчання – через коліно:
      і золото стало крицею.

      В церкві службу відстій,
      Свічки горять, як затіва,
      за здоров’я і упокій
      справа і зліва….

      В кишені три гривні є –
      дай жебракові, чуєш?
      Хай на здоров’я проп’є –
      хоч одного врятуєш…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    42. Назагал
      Ні ножа, ні образу… Повна чарка…
      Уюковий вітер перевозить дощі…
      Позривала туга замки лавчасті,
      де сльози міцніли… Знемощів…

      Світ без любові, як сніп без перевесла…
      На душі мулько… Не п’ється… Грім, як ціха…
      Одночасно близько до Бога й далезно,
      від раю до пекла, як від цигарки до сірника….

      Біля калини розквітло дике кадило…
      Дружина бубніла: «Щоб тебе трафив шляк…».
      А я казав: «Не був би в світі юродивим,
      Людей і бога не прокляв…»

      Знов бур’яни по пшениці, мак серед злаків…
      Дивна п’яна душа – в ній стільки добра
      пробуджується… Ось підбігає нічий собака,
      лащиться… Дав йому хліба – він зумрав…

      Вирушу першим… Даватиму іншим навіжки…
      Пан чи пропав – справлятимемо колодія!
      Жінці коханій підночувальник ніжки
      цілуватиме, пеститиме… І це буду я…

      А як далі жити? Як дивитись у вічі?
      Про себе мова… Чужа доля коле під бік…
      Година вранці варта двох увечері.
      І всі запитання у чарку зволік…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. Аганіппа
      Невпокій галасом углагоїти,
      і що сльозу пустив – мальтретувати
      і серце різати на квашії
      (за слабкість)…
      Собі самому дати раду…

      А може так приборкується світлість,
      добро, чесноти і любов – найвище?..
      Чим приправляти посмішку, як звітріє
      душа, мов сіль? Все долі комизишся?..

      Чи Біблію язичницьку Овідій
      писав для Того, що зорю приводить?
      Я вірші віддаю з життям на з’їдень…
      Всередину вселився страх Господень.

      Дволиким Янусом – не ямбом, не хореєм –
      співці Фракійські сьогодення пишуть…
      Не розібравшись (чи хто дурня клеїть?!),
      збирають в інститутах і не лише

      в підручники фривольність фарисейську.
      До будь-якої масті віщий козир –
      що не підвладно розуму, а серцю…
      Пишу я так, як і живу – метаморфозно…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Хитання
      Взоровзір компонування –
      тропарі з кондаками…
      Зірвана дорога і душа…
      Зсинобожитися? Піти з Вами?
      Скрапує крів з бардаша
      глИзява…
      - А що сталось?
      - Віра сконала …
      - Ми ж молилися…
      - Мало…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Колосування
      Тихо… аж чути, як на воді
      місяць плете мереживо…
      З Богом душа живе опостін,
      прогрішення не ізлежаться…

      Безсоння, як сонце, але навверле:
      і радість безбарвна чи вицвіла…
      І спогад, неначе підступний філер,
      бо ніч для душі – дроковиця…

      А гріх самосій, Іісус-колосій…
      Молитва стоїть ядрениста…
      Всередині голос прокинувсь: «Не скній,
      на віслюкові – у місто…»

      Ще важче виходити правді у світ,
      ніж із води каменюччю.
      Наблизивсь до істини – скрижанів…
      Світ позичений сей, як відбуча…

      Безвір’я дере… мов суха ложка рот.
      До землі повний колос зігнувся,
      а пустий – догори… Живу на зворот…
      Колись Рим врятували гуси…

      Так і я хочу світ врятувати… І що?
      Ось мої… ось мої, люде, вірші…
      (В книгозбірнях такого добра зчОсом,
      прочитай – і писати збоїшся…)

      Моя збірка в руці так, як на киселю
      кожушок… Рими, наче каруци,
      поскрипують. В пісню смуту зів’ю!
      Вдар у стіл – ножиці обізвуться…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Намисел
      Хмари тягнуть воду колішем.
      Ковалюють, росами мінжують
      літні вечори. Послаб єрем –
      сонце закотилось за підмур’я.

      Місяць тягне воза, наче віл,
      вічний, борозенний, колішенний…
      Зірка спалахнула – засумів
      чи злякався Ірод? Та горенять

      острахом хвилини мовчазні…
      Знак питання дряпає, мов п’ясток…
      Щоб здобуть людині увесь світ,
      душу подобає занапастить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Живемо
      Чи приймеш Ти без покаяння жертву?
      Всі рушили в долину Їзреел…
      Мої ось черевики камужельські
      беріть – рушайте з богом своїм геть...

      Щурячий світ. А совість зубовата,
      в добрі ще не вкипіла, та нехай…
      Лихварська вдача і родомонтада
      сплелися пейсами в Хесед Яхва…

      І знов душа між молотом й ковадлом.
      Хтось загинає на хресті кінці.
      Злиденність душі зашеретувала…
      Як прочитав Об’явлення – заціп…

      Дух укріпити, віру – зжиловатіти.
      Щем глибочіє… Душно – зняв шлафрок.
      Липка, гаряча і солонувата
      струмує правда, як з-під криги кров…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Кінець бездощів’ю
      Молитися Богу чи класти кабали?
      Юдоль одягла світ на власний копил…
      А дощ наполегливо затарабанив
      у шибку, неначе просивсь увійти…

      Мов дід на онука, бубнів зверху шифер…
      Загострились вилиці страху й журби.
      Самотність слізьми на ланітах злегчилась…
      Усе розпочати спочатку якби…

      Під зливою квіти ламалися, наче
      у підлітка голос, – і дощ шаленів…
      З очей сльози в душу назад затовкмачив:
      водночас і важко, і упорожні…

      Безвихідь росте, смуток стелиться клубом,
      скуйовджений відчаєм аж закричав,
      неначе пшениця в землі зашкарублій,
      що голос зірвала – молилась дощам…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Живу
      Зірки наче вилочки качористі…
      Горе картинувате, калюхата душа…
      Спить листопад на зів’ялому листі –
      братись грудками не поспіша…

      Ніч викоцабнулася – сходить сонце…
      і бігає місяць, мов срібло живе…
      Світанок заходить в село, наче соцький…
      Спочити під дерево клякове

      лягла дощовиця – скотилася в зарість;
      і розлилася, мов тиха печаль…
      і тиша з-під шапки гриба витиналась,
      із шерхотом листя в молитву збучавіла…

      Добро, наче косу, все віршами клеплю,
      не пощуся – прозу їм лише м’ясну, –
      отак і живу собі… «Вєліколєпно!», –
      сказав Вінграновський і схвально кивнув…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Гніт
      Зірвана дорога…Зорі, як коні засадні…
      І місяць пасеться мовби відгулень…
      Печалі можете в комені записати!
      Зупинився. Більше від себе не бігаю…

      Страх всередині наче зашкурна вода…
      З душі на чий город скинути камінь?...
      І розплакався так, як не плакав зрода.
      Лихо чорно-тяжке сходить золотниками…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. Життя
      Злітеплилась душа!
      Поезія, як цибуля вибутиляла,
      слова, мов коні їзджалі,
      віршується, бо є ти і я.

      Зорешлива і тиха ніч.
      Роса траві іжицю прописала…
      Зіщулився у клубок їжачич –
      сич пролетів зненапа…

      Шлях крижовий: запечалля, добро.
      Мріями зорі бушовані, мов колеса…
      Людям дав Бог однаковий зрок,
      але щастя окремо – кожному у свої бесаги…

      Чоботи знабочились від ходи,
      у пляшці свячена вода йорданська …
      Збагнув: людське спілкування - справжнє диво,
      а любов – серцю не дасть зожолобкастіти.

      «Корне покорно, клінно поклінно…» - голоси
      просять Лукавого про допомогу зчаста…
      Я живу. І знаю тебе, хто єси.
      Лише примножуючи добро, пізнається щастя.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. 34
      Життя наче літо це…
      Лихом об землю кинув!
      Хай пожирають жирцем…
      Місяць – кИвень…

      Є в мене рими ще
      і Образи – на вірш вистачить…
      Кажуть, «пишУ хлящем»,
      інші – «вискочка».

      Дракона тримаю за хвіст, мов світ за олжу,
      над мечем харалужним…
      Йому у вічі дивлюсь, відпускаю, кажу:
      «Лети, друже…»

      * кИвень – місяць «липень», коли коні мотають головою від укусів комах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Відлига і Січень
      Ох, як сонце болюче вразило!
      І не зайчиком, а левом…
      Став нерідним Січень – пасинком…
      І стоїть немов зателепа…

      Як огидно Відлига базікає!
      а Лід слухає… Борлаком чорніє кіпнина…
      Важка вода, мов слова жінки до чоловіка:
      «Не від тебе дитина…»



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Передумки
      Горіли мости – не згоріли…
      Впереміж з дощем харамАркати?
      Попереду ніч ціла…
      Сльоза - впала у чарку…

      І місяць скрипів мов карУца…
      І душа прохідна наче жЕжель…
      І не скрапують сльози – ллються,
      якось легше…

      І до Господа доки герсОну,
      докіль товщає віршами зшиток,
      я упевнений лише в одному –
      треба жити!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Дві аварії
      Двома перстами, наче старовір,
      Земля хрестилась ревно, що аж кров скрізь
      згорталась хрипло, горе впало з гір
      (Чорнобиль – раз!): Авіашоу Львівське…

      Прадавнє горе… Сліз нема, в душі
      мозолі лиш… Болюча серця праця…
      Ви краще казку дітям розкажіть
      тим сиротам або пошліть пограться

      своїх дітей до сивих матерів
      в хустках чорнющих, як вночі чорнозем.
      Не так солоні сльози, як давкі.
      І спогадами Горе їсти просить…

      Давайте станем на коліна всі
      (ну, скільки: сорок сім чи шість мільйонів?).
      І Бог почує – правда від Русі,
      бо Українгеліє – ми сьогодні;

      Запалим у Великдень по свічі
      опівночі – хай Бог нас порахує.
      Зростав народ щоб духом і в числі,
      а Кобзаря не згадували всує.

      І скажем один одному: «Простіть!»,
      і вибачимо й будемо брататись.
      За віру Бог загинув на хресті,
      за віру і воскрес, і в цьому радість.

      І в цьому суть земного прибуття.
      Краса міцніє! Рабство побороли!
      Наклав Іуда руки… Бог суддя…
      Пробачу все, крім... нехтування мови!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Дощі, як спогади, і навпаки
      Сонячна лагідна тиха година
      і луг, наче світла сторінка з Письма…
      Як раптом над лісом, ген-ген, чорно-димно
      напружилось небо і вітер здійнявсь…

      Принишкла трава і дерева провинно
      трясуться в зловісному передчутті…
      Зірвалося лихо, затишилось, блимнуло…
      Згримів апокаліпсис… Коні зі стійл –

      виплигували і кричали, мов люди…
      Пилюга зі страхом впереміш… Знов – блиск…
      І падали ангели, пекла прелюдія,
      роняв аґрус ягоди, наче моливсь…

      Негода калічила… Душі горбаті…
      Від спогадів серце, немов коцюба
      в печі розпеклась, так колись п’яний батько
      у хаті горілку шукав… Лупцював

      матусю ногами, а я за дверима
      ревів переляканий: «Тато, не тре….»
      Розлючений дощ землю бив, страшно гримав…
      вода біло-пінна неслась, мов ігрЕнь*…

      • ігрЕнь – кінь рудої масті з білим хвостом і такою ж гривою.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Освідчення
      Я тебе осонцюю,
      джерелю ім’я твоє святохлібне;
      кохання подібно до стронцію –
      в душі накопичується і… квітне, бідне…

      Про-органю сніги пролісками,
      Тигрово струмки Євфратять лід.
      Наші серця – два геомагнітних полюси,
      через один поцілунок – стільки бід…

      Вія в око попала – ріже,
      я його розчухав – натер…
      І ти, як вія, а може, ще більше,
      в душі моїй. Ти мій пульсуючий герб…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    58. Про життя
      Зорі – це більше ніж зорі,
      тому що тривоги народжують,
      так страшно, хоч кричи пробі…
      Душа почорніла, мов ожуг:
           вийшло з води життя земне,
           впало шляхами розбитими,
           казав один: «І це мине…»…
           Коні – це дельфіни з копитами…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Безвихідь
      Чорне якесь усе,
      Навіть неба зіниці…
      Безодня безодню несе…
      Люди як люди – ниці…

      Трунком приборкати біль
      намагавсь по-домашньому нишком…
      Чарка, розсипана сіль,
      ніч і тиша…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Розкаяння
      На камінні шви розійшлися – крів
      тверда бризнула звідти…
      Зупинилися дзиґарі…
      Час втомився бігти…

      Вірші канули в Лету… Храмів – тьма…
      Корогви від гріхів почорніли…
      А почнеш молитися – слів нема…
      Перебив млину вітер крила…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Город біля ставка
      Птахи засіли на сараї…
      Опудала вже не бояться,
      але найбільше їх лякає,
      як короп скинеться зненацька.

      А жовтяки і гарбузиння
      сплелися у Гордіїв вузол.
      Немов теля, що смокче вим’я,
      гілля верби ставок вовтузить.

      Над картоплинням в кінці серпня
      гарячі грона винограду,
      немов над Ріо-де-Жанейро
      стоїть Христос на Корковадо.

      Прекрасна ця пора достоту!
      Врожай і одночасно згуба…
      Льох задивився на Природу,
      як на Андрія Тарас Бульба…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Зима – це літо навпаки
      Ніч взимку ходить навпрошки,
      день білий, мов негроїдні долоні…
      Лежать у шафі подушки –
      про сни розповідають одна одній…

      Вода поснула скулиніг.
      Як помідорів сорт «Волове серце»,
      ростуть з-під снігу снігурі…
      Сурмлять ялини, мов гіперборейці…

      А сонце в грудні споконвік
      з промінням куцохвостим, наче заюк;
      дотоптують миряни рік
      і рік новий топтати починають…

      Щоб згнити навесні, лежать
      під снігом віття, листя до послідку…
      Мов щоки, з-під яких олжа
      виплигує на світ заради дідька,

      в печі поління так горить…
      (До бджіл сховалось літо на зимівлю.)
      Вогонь до мене на санскрит
      потріскує, а я все розумію…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. Олівець
      Як дружби у церкві над молодими
      тримають вінці, ось так після дощу
      віття трима крапельки… Яка днина!
      В повітрі знайомий смак вірша відчув….

      Спокійно вмить стало… і грім вже затишивсь,
      а Сонце в калюжі мов свіжий стигмат.
      І я усвідомив поезії вищість,
      як голос пророцький на острові Патм.

      «Занотувати нема як…», – й знедужав…
      Мов нашепт уголос рядки промовляв,
      що слово – живе, це мій меч харалужний,
      а Я – олівець на папері Земля…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. «Ти смієшся, а я плачу…»
      І чомусь, не знаю,так блаженно.
      В шибку вітер стукав гіллям вишні.
      Місяць серед звізд на чорній сцені
      наче вихідний посеред тижня.

      Довго я не міг заснути. Диво:
      в інший світ неначе провалився…
      Слово Боже віщим сном отримав.
      Проліском із-під гнилого листя

      вибухнуло – Гаспид каже: «Квити…»
      Рвався я крізь морок, в двері грюкав,
      щоб зашкодить Гоголю спалити
      «Мертві душі», втримати за руку…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    65. Пересторога
      Зірвалось яблуко, мов серце впало,
      і скресла тиша – вітер аж проснувсь;
      тверділи сльози чорно без відгалу –
      каміння по щоках і землетрус…

      Не розбивались брили – в землю грузли…
      Видушую із віршів сік ожин.
      Я зав’яжу в труні на пам'ять вузлик,
      щоб не забути під землею: "Жив!"



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Передколискова
      Кульбаб’я трави – справжні,
      вже вечір слухає сповідь…
      На Сонці, наче на баржі,
      День запливає за обрій.

      Зелені шишки ялиці
      на брунатний змінюють колір…
      Над дверима щоночі сниться
      кінське копито підкові?



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. Осіннє
      Коньяк «Закарпатський», як доля…
      Гори – зажурні…
      - Темні алеї говорять?
      - Бунін…

      Півмертва душа, півжива –
      стискають обценьки.
      Я плакав, а дощ утішав
      тихенько….



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Марнота марнот
      Сніг летить, наче біла кров,
      а дощі ллються осторонь…
      В серце постукався Бог…
      - Вам кого?..
      Все просто:

      Хрестителю двері не відчинять,
      совісті суперечити…
      Гріхами забризкані – Ірод щодня
      главу відсікає Предтечі…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Де?...
      Пиячив, плакав однаково –
      важко. Важко…
      Відшкріб душу від накипу…
      не свою – Вашу…

      Білим цвіте каштан.
      Дощі – скажуть…
      Так гарно! Плаче душа:
      жити страшно…

      Гріхи по венам течуть; течуть
      краплі – зі стебел…
      Щодуху тікав від дощу,
      наче від себе…




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Соняхо-Печерська Лавра
      Які ж фортепіанні,
      біблійні
      дні
      осінні…
      Як монахи у лаврі,
      у соняшнику –
      насіння…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Абетка
      «Ґ»
      … кружляла бабка над водою
      і сіла на поплавець з гусячого пера
      (занудьгував рибалка – не клює)…

      «Р»
      ... равлик, що сповзає донизу...

      «Ї»
      … на верхівку ялини сіли дві горлиці і воркують…

      «М»
      …сім’я на прогулянці: тата й маму тримає за руки дитя…

      ’ (апостроф)
      …липкий пахучий сік (смола-живиця), який загус на голосному стовбурі смереки…

      «Н»
      … дві вагітні жінки, що притулились животами одна до одної…

      «О»
      … пінка молока у філіжанці…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Чорна сльоза
      Білим цвіте каштан.
      Дощі своє скажуть.
      Так гарно! Плаче душа:
      жити страшно…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Простенький такий віршик
      Пшеничну сонячність люблю
      тюльпанових світанків!
      А хміль чіплявся за імлу,
      що обплітав альтанку…

      Табун забив до молока
      імлу. І трави сонні
      прокинулись, як до ставка
      прибігли дикі коні…

      Росу у пуп’янки доїв,
      але розхлюпав – Ранок.
      не спав – все згадував її…
      Уразив спогад рану…

      Я зрозумів, що ця юдоль,
      як нагорода вища.
      Бо докіль в серці є любов,
      до Бога стежка ближча.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. П’яте Євангеліє
      А твої губи – таємничі манускрипти,
      в них закодований життя земного сенс.
      Бо Ти – Євангеліє п’яте. І спорити
      добром я буду світ – в Тобі воскрес…

      В Сад Гетсиманський завернула Вовча Зграя,
      але в кохання вірить я не перестав:
      на моїм серці твоє ймення проступає,
      як на Туринській плащаниці лик Христа



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Українгеліє
      Фортепіанить тишу папороть,
      на павутині нотами легенько
      роса тремтить – це воскресає хмарна плоть…
      Лунає голос Ніни Матвієнко
      між пелюстками квітів,
      найлюдяніше в світі
      джерелить
      Українгеліє
      «Ой роду наш красний,
      Роду наш прекрасний,
      Не цураймося, признаваймося,
      Бо багацько нас є.»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. У кожного своя
      Коли її розбивають, топчуть, переїжджають, ходять по ній… дорога живе. А найбільше життя в ній, коли їй горло перерізають піснею… Тоді Дорога несе подорожніх на руках, дарує сонце, хмари і тоді вже Доля біжить за подорожніми, неначе собачка, яку забули і жалісливо скиглить, а Дорога зупиняється і підказує подорожанам: «Візьміть її, вона така гарненька…»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Відродження
      Під кригою билося серце гаряче
      в січневій воді…
      Не б’ється, вже навіть не плаче…
      Вмерло чи ні?

      У кров розбив пальці і душу,
      зло кригу рубав…
      Любов не загине… Я мушу…
      Хрестова хода!

      Заціпив сокиру, махав нею дужо...
      Кривава руда…
      Назад відібрав свою душу,
      що чорту продав!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. На пляжі
      На твій кирпатий носик з мого чола впала крапелька Дніпра і покотилась до міжбрів’я. Ти посміхнулась, а я у відповідь, бо уявив, що наш малюк так само буде взимку на санчатах з’їжджати з гірки, як ця крапля з твого носика, а ми стоятимемо поруч і посміхатимемось йому услід...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Все, як в житті
      День знімає сонце з пруга,
      мов чоловік обручку з підмізинного пальця,
      коли йде до коханки…
      Ніч вже чекає…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Встановлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі
          В останніх коників, що завтра загинуть,

      Я постою у края бездны
         Я помню чудное мгновенье:

      И вдруг пойму сломясь в тоске,
         Передо мной явилась ты,

      Что все на свете - только песня
         Как мимолетное виденье,

      На украинском языке
         Как гений чистой красоты.

          Вчуся ставленню до життя








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. В пошуках солі

      Я встав з колін і небо взяв за зорі.
      М.Вінграновський.


      ------------------------------------------

      В червоній китайці
      простую містом. Світе, дивися –
      ось я!
      Мені розп’яття губ твоїх сниться –
      досі…
      Любов, як жито,
      невчасно зжали з тобою –
      надзелень.
      Я головою кочусь по світу…
      Ґонґадзе…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. * * * (російськомовний вірш)
      Изнеможён и не могу свечу задуть.
      Поэзии, вы – россыпи златые.
      Душа, как пальцы расплескавшуюся ртуть,
      старается собрать слова живые.

      Взрыхлённый белый чернозём бумаги свят.
      О, Вдохновение, подольше будь со мной.
      Ведь окончания над рифмами парят,
      как чайки над взволнованной водой…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Я сьогодні посадив картоплю
      Розкидали гній по городу –
      озолотили землю…

      Зорали, неначе Русь перехрестили…

      А в кошиках картопля хрестилася ключками.
      І, навіть, було чутно, як бульба, що закопана в ямках,
      читала паросляні молитви про Дощ,
      мов православні в храмі…
      А Сапи, мов чорниці, стояли набожно в кутку
      і дихали залізно в тишу,
      аж поки не поприходили Граблі:
      дзвінкі, веселі, жартівливі, гомінкі, бо наробилися…
      Але, коли зайшли Лопати…

      Все знаряддя припало Лопатам до ніг:
      цілувало-мантачило,
      мішкуватими відро-обіймами пригортало,
      банякувато велосипедилось – нарешті, свято….
      – Город – воскрес!
      – Воістину Життя!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    84. * * *
      назва вірша :
      "ЯК ПЕРЕСТАЮ ПЛАКАТИ, НА КОЖНОМУ МОЄМУ ОЦІ,
      ВІД ПОВІКИ ДО ПОВІКИ, ГРАЄ РАЙДУГА"


      Погода – прекрасна,
      грошей – більш-менш…
      В сім’ї – гаразд, ніхто не хворіє…
      На роботі все, як слід, ніби, теж…
      Картина олією…

      Але щось не так: чи то важко, чи ліньки…
      І не хочеться ні з ким говорити…
      І душа, як вирвана сторінка
      з «Майстра та Маргарити»…

      Відчуття, що я море висьорбав,
      на дні сіль повилизував…
      Замість серця – бескедина,
      сльози душать, душать зсередини…

      І вже я – не я:
      перетворився на сльозу,
      яку не в змозі виплакати немовля у перші дні життя.
      Я наче хмара, яка не видощила вісім відер…
      Але найвірогідніше,
      що всі мої дитячі
      Мрії,
      Сподівання,
      Любові
      ожили, тепер сидять в душі, мов у пісочниці,
      і почуттями вжикають, тараняться,
      немов машинками малеча бавиться…

      І розірвалася, і розридалася
      душа вітиста…
      І всі зглядалися: «А що ж це сталося?».
      Як у дитинстві, я плакав, так ревів, аж захлинався…
      «Що в мене є – все не моє, немає щастя…»



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Твої «Ні», «Ні» мов літаки-терористи
      Розірвались в торбані байорки*,
      роблю все, що мені не зруки…
      В моїм серці, неначе в Нью-Йорку,
      впали башти дві, близнюки:
      «Любов»
      і
      «Кохання»


      * байорка – кожна з чотирьох обвитих канителлю струн торбана

      ------------------------------------------------------

      Написав даний вірш, а потім думаю: якби не було тієї трагедії, то не було б і такого порівняння? Не було б даного вірша? (Це завдяки теракту народилася поезія?!) Тоді що таке поезія: фотосинтез горя і смерті в тендітне видихання закоханого серця? Ось, якби не було тих подій, то, як би я сказав, про те, що сказав? А, може, якби не впали ті башти-близнюки, то вона б мені не відмовила? Може це мені Господь показує, що у Всесвіті є більші трагедії, ніж фізичні смерті? Може вмирання Любові більша за суттю, ніж ті смерті?..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Балада про Шекспіра
      Я в
      « П О Е З І Ю »
      погруз
      « П О »
      саму літеру
      « Е »…
      і тепер
      « З І Ю »
      лівою ногою-ямбом,
      правою-хореєм
      на спинці Всесвіту і читаю віршика:

      «А я у гай ходила
      по квітку ось яку
      а там дерева люлі
      і все отак зозулі
      ку
      ку»

      А Всесвіт дивиться на мене і реве:

      «Недавно, недавно у нас в Україні
      Старий Котляревський отак щебетав;
      Замовк неборака, сиротами кинув
      І гори, і море, де перше витав…»

      А я вийняв ножа із Сонця,
      зрізав ним «Соняшника»
      і запитав у Шекспіра:

      «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

      А він знаєте, що мені відповів?

      – …Ніч одяглася в снігопад,
      як негритянка у весільну білу сукню…





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ЧЕРЕШНІ

      *1
      …місяць – яйце,
      а ніч – переляк;
      яйцем викачують порчу…

      *2

      …місяць на небі,
      місяць на річці –
      дві жовтих плями
      на тілі Вужа-ночі…

      *3

      …річка натерта туманом,
      як окраєць хліба здором,
      а зверху часточки часнику – хмаринки…

      *4

      … місяць повний – сачок,
      а зірки – метелики;
      їх ніччю ловить Ніч…

      *5

      …гаркавлення трирічної дитини –
      це Світанок,
      що промовляє вголос радісно «пливіт…»

      *6

      …в косметичному салоні
      з вивіскою «Липневий день»
      собі Поле прокололо
      мочку вуха сонячним дощем;
      у цю дірку просилило
      райдугу-дугу,
      три хвилини посиділо…
      і зняло сережку…

      *7

      … півмісяць – погашена марка
      на нічному конверті неба…


      *8

      … сон зашнуровує
      мішечок прожитого дня…


      *9

      СоНяЧнЕ КоЛо – СоНяЧнЕ Коло

      … захід, світанок – дві запонки на сорочці Доби…




      *10

      …місяць – пеньок,
      зірки – опеньки,
      світанок дістав ножик,
      їх зрізав, поклав до кошика…

      *11

      … ніби шкіра немовляти – озерна гладінь…
      Поглядом хочеться не відпускати
      озеро це; і відчувати в зіницях
      віддзеркалення сонця, дерев, неба;
      ось вітерець подув – і немовля полізло:
      брижі по воді пробігли…
      озеро «агу» проказало…

      *12

      … Груднева Доба вагітна
      (живіт випинається – ніч):
      народжує дні-немовлята…


      *12

      один ліхтар на всю околицю:

      світло зверху донизу,
      ніби жовта краватка, що пов’язана
      на чорній сорочці Ночі…

      *13

      нічна автотраса узимку:

      дорога – ялинка, що упала,
      машини – гірлянди на ній…


      *14

      … Ніч одяглася в снігопад,
      мов негритянка у весільну білу сукню…

      *15

      … миска з молоком – це Місяць;
      в ту мить, коли язик цуценяти
      лише торкається до молока,
      Місяць стає щербатим…

      *16

      … Сонячне коло світанку,
      Сонячне коло заходу –
      два ясно-червоних соски:
      з одного прискають краплі молока –
      зірки…





      *17

      …дзюрчання в березні струмків –
      і є та блискавка на сукні,
      що дозволяє поскидать сніги;
      бо повсякчас оголюючись,
      Весна, мов стриптизерка,
      показує усі принади:
      вибухнули бруньки - зірвала бюстгальтер,
      посохла грязь на дорогах –
      зняла панчохи чорні
      і т.д…


      *18

      … дощ – словник,
      яким перекладають
      мову Неба на мову Землі…


      *19

      … хмаринки час від часу
      вістря Місяця затуляють –
      ніби Муха
      задніми лапками
      крильця чистить…




      *20

      … як на мишу гюрза,
      на землю – дощем гроза
      кинулась, прокушуючи краплями
      тверду, товсту шкіру землі…


      *21

      … ніби серця розрив,
      Сонце – ось:
      розірвалося на небосхилі
      і день ожив…


      *22

      … осінь – моєї душі плагіат…


      *23

      … вітер – паличка диригентська,
      океан – оркестр симфонічний…


      *24

      … цифра «8» – сніговик без голови,
      у якого талія підтанула…

      *25

      … туя в кучугурі снігу –
      як у милі помазок із руків’ям зеленим…


      *26

      …. між Землею та Хмарами
      зграя лебідів на початку березня,
      мов закладка у Біблії
      між Завітом Старим і Завітом Новим…


      *27

      Місяць – мантачка для променів Сонця…


      *28

      Душа стоїть очима
      на серфінгу-місяці
      і ковзає по зірках…
      по тілу аж мурашки лазять –
      так хороше…






      *29

      … предивне світило
      налило всім пива – вечір прохолодний
      та
      поклало
      на блюдко-небокрай
      рак варений та соковитий –
      сонячний захід…


      *30

      … фотомодель-Роса
      на подіумі пелюстки
      в ранковій заграві зарюмсано дихає –
      відчуває: кар’єра завершується…

      *31

      … Ти у моїй свідомості – сніг:
      сніг робить ночі світлішими…


      *32

      … подивитися на тебе –
      все одно, що солоного з’їсти:
      від солоного хочеться пити;
      я хочу пити нектар твоїх пестощів,
      я хочу пити гранатовий сік твоїх уст
      і сп’яніть від напою «Злиття»…
      *33

      … кохання –
      бути потрібним один одному без користі,
      після розлуки зустріччю спопелятися;
      розквітлий кипарис над проваллям,
      який корінням не дозволяє каменю зірватися…


      *34

      …ніч – це мак в макітрі,
      а сонячне проміння – макогін;
      світанок: це процес,
      коли в макітрі макогоном
      Сонце розтирає мак…


      *35

      З вулика-Всесвіту зірки-бджоли вилітають
      і жалять моє серце –
      прямісінько у вірш: і серце поезією розпухає…


      *36
      …про осінній дощ…

      Це в душі моїй дощ, а за вікном – поезія ллється …




      *37

      Я хочу вмерти, як світанок,
      як дощ на квітці, щоб життя
      продовжувалось
      після смерті –
      моє продовжувалось життя…


      *38

      Розтоплюється ніч – світає…
      жир бризкає зірками густо, гаряче;
      немов кільце картопельки,
      підсмажується місяць
      на пательні…

      *39

      Ніч – олія, в яку вмочають надкушений окраєць-місяць і посипають поезією-сіллю. В олію накришилися з окрайця крихти – зорі…


      *40

      …а павучок на павутині,
      як в нотах ключик скрипковий…




      *41

      Перекладати власні вірші на іншу мову –
      все одно, що грати в шахи із самим собою

      *42

      Над Лісом в дощових смарагдах
      Веселка розламалась
      духмяно, соковито, зелено і дзвінко,
      мов Огірочок молоденький…


      *43

      Місяць по небу рухається:
      вліво-право-
      вправо-вліво…
      так, ніби яблуко очне
      під віком заплющеним
      людини, що спить…

      *44

      … зорепадом Ніч на місяць,
      мов на ікону хреститься…


      *45

      …а Дощ густий, як мед рідкий….


      *46

      …перевернулось відро з молоком –
      розлилася біла трава під ногами…


      *47

      …дощі на землю пересохлу і порепану,
      натхненно-щиро полились,
      немов молитви заздоровні…



      *48

      Ти, мов насичена, міцна, гаряча кава,
      що непокоїть ароматом апетит,
      ефект такий, коли тебе стрічаю…
      У тебе хочу я пролитись коньяком…


      *49

      …мов бубки виноградні,
      вірші Вінграновського:
      цукрові, соковиті, з кісточками…


      *50

      …туман – це небесна сметана світанку…

      *51

      … а сонцечуба, безкачанно-сердна кукурудза,
      мов руки, стебла розвела і шелестить, що літо закінчилось…


      *52

      Хмаринки – шовковиці білі,
      пташки в небі – від них черешки…


      *53

      Нічне небо – диск вініловий,
      очі – голка у програвачі,
      «пісочок» в звуці – зірки,
      а в центрі диску дірочка – місяць повний…


      *54

      Достоєвський
      так глибоко копнув,
      що аж лопата дзенькнула-шкрябнула
      об каміння-душі…
      вже далі нікуди копати!




      з книги "Любовоспас" ISBN 978-966-2131-8, К.: ВЦ "Просвіта", 2008 рік, 1100 - примірників



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. * * *
      ... Ніч одяглася в снігопад, мов негритянка у весільну білу сукню...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. У кожного свої зірочки…
      А Сонечко дощистим буйноцвіттям
      благало-випромінювало:
      «Місяцю, коханий мій…
      кидай ту Ніч… іди до мене жити…»
      А він кивав на зірочки й питав:
      «А їх кормить хто буде?»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Поволі божеволію чи сплю?
      Поволі божеволію чи сплю?
      Любов і сум переплелися з боргом…
      Заплутався і сам себе гнівлю.
      Не в злагоді ні з совістю, ні з Богом.

      Долаю біль, щоб знову біль знайти,
      Шукаю щастя – до страждання лину.
      Я чорта ладен освятить, а Ти…
      Мої дороги всі ведуть із Риму…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    91. * * *
      А дід купив собі на смерть костюма білого,
      а баба лаялась: "Вже геть здурів…
      Про себе думаєш, нема до мене діла…
      Піди курей позаганяй у хлів.

      Та зачекай… скажи, чому це білого?..
      Чи хочеш і в труні парубкувать?
      Піди кролям вкоси… Допіру ж бо -
      у березі вода - прорвало гать…

      Іди з моїх очей, йди безсоромнику…
      Прибив мене до себе мов вертлюг…
      Як той віслюк впертющий… А загонистий…
      Помреш, то і сльозинки не проллю…"

      Сказала і розплакалась сльозищами
      "Ти, що мене надумав покидать?"
      Дід самокрутку скручував: "Поки що ні…
      Ось на…" , - і простягнув їй мармелад…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 4.92 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

    92. БЕЗСОННЯ

      Я снам наснивсь життям трилистим.
      поезією ніч кровоточить,
      Для віршів ніч – свята Пречиста.
      Мов птах поранений, душа ячить.

      Сновиддя пута розірвали,
      снують потомлені – де б прилягти…
      Я вийшов в ніч. На витривалі*
      стою. Сопуть потомлені хати…

      Чумацька зориться дорога…
      Я, мов Адам без Єви, без людей.
      Немає ні зірок, нічого.
      Прекрасно-темно, я кричу: «Еге-е-е-й!..»

      Як Бог озветься (краще сяду –
      дива трапляються вряди-годи),
      у нього яблук попрошу із «Саду
      Божественних пісень» Сковороди.

       витривал – незоране місце між полями (словник Б.Грінченка)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 4.25 | Рейтинг "Майстерень": 4

    93. Сьогочасне причастя


      …тринадцяте число, аж смішно, п’ятниця…
      І каркання пірнає в тишину.
      Ось дзвони задзвонили – в церкві правиться…
      Душа стоїть у Бога на кону…

      Байдужість –
      їсть…
      Не страшно і не соромно…
      На мить з’явився образ твій і зник…
      Я знову перетворююсь на ворона,
      щоб з іншими летіти на смітник…




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Про роки і зірки


      Коли любов доросла й самостійна,
      і розумієш: щастя – не в грошах,
      коли стає сумління на коліна,
      від думки, що помреш, тваринний страх –

      влучають справи і слова купчасто,
      крізь призму слабкості збагнувши міць;
      на те, яке не помічав так часто,
      захоплено дивлюся горілиць,

      простую до зірок душею босий:
      не сам – з Поезією – та кричить: «Скоріш!»
      А я вже чую, як Петро-апостол
      Христу читає мій спасенний вірш…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. стих№27 из книги "Тридцатое февраля"
      Я поэзию неба запоем
      прочитал в аромате акаций
      и весне аплодирую, стоя,
      восхищаясь берёзовой грацией.

      Облака, вы, должно быть, – иконы,
      я мечтой на вас в детстве молился;
      вы, Поля, были так же исконны
      до того, как на свет я родился.

      Боже, знаю, что грешен без меры,
      я не то, что мизинца не стою…
      не в меня вдохни дух святой веры,
      а в стихи, что написаны мною.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Стих №2 из книги "Тридцатое февраля"
      Я хочу мастерить научиться
      утро тёплое из прохлады,
      рекой фотографировать лица
      со вспышкою водопада,

      жизнь вдыхать в пожелтевшие листья
      и вальсировать в такт вместе с ними;
      днём осенним до блеска начистить
      чернозём дождями косыми…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Стих №1 из книги "Тридцатое февраля"
      Я не умер, я жив, я здесь;
      моё имя Планета Роз.
      Я дождь, обнимающий лес,
      целующий волны утёс.

      Я не умер, я жив, я как Бог
      до рожденья Христа.
      Но я так растопить и не смог
      твои сахарные уста…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Сука любов
      Мені освідчувалась дівчина, яку я не кохав
      (яким же дурнем був, що не кохав!)…
      Мені було її так жалісно і шкода
      (так само шкода, але вже потім, було себе)…
      Вона казала, що закохалася відразу, як побачила
      (а я про себе думав: «Якесь марення»)…
      Вона мені казала, що я чесний, лагідний і добрий
      (а я про себе думав: «Чи скористатися?»)…

      Змішалося все (це ж треба). Благав я: «Припини…
      Дурепа бідна! Це божевільні сни…
      Йди геть – мені ти не потрібна!»
      Чорніла бездушна барва,
      Любов сплюндрував, наче Трою…
      Я серце її проковтнув, як варвар,
      живе і заплакане, з кров’ю…






      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Малюнки в лікарні


      Нині журба стала, яка не бувала:
      ікона Богоматері очі замружила, вуха затулила,
      Благала: «Де взяти сили?.. Пробачте… Не можу більше…
      Віднесіть мене в церкву – там спокійніше.
      (Розривається серце!)
      Як дивитись на все це?».
      Підхожу до малюнка кожного:
      «…Сміх розгинає Райдугу в палицю…»
      «… Сонце пшеницю обожнює…»
      «… Дерева посміхаються…»
      «… Капіжно із землею розмовляє дах…»
      «Адама з Євою покликав Бог до Раю…»
      (Хіба таке буває?)
      «…Лікар з дитям на руках босий іде по морю…»
      Не витримують нерви:
      це малювали діти онкохворі (які вже померли…)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    100. Вірш по соломі


      Як учням ноги мив Ісус Христос,
      яка ж в їх душах відбувалась праця!..
      А ми в житті і досі боїмось,
      що за добро в нас тикатимуть пальцем.

      А Вітер носить хмари, як поштар.
      Мене цигани звали: « Роме, їдьмо!...»
      Дощ дратувався, мучився, страждав,
      як чоловік, що жінку взяв із дітьми…

      Осінній біль породжує чуття:
      пожовклі мрії, туск летить лапатий…
      В змаганнях Щастя з Горем «нічия»…
      Аби не соромно, як в очі гляне мати…

      Гойдавсь на релі Вітер і свистів.
      Чорніло Небо, ціпилось, насилу
      розплакалося, наче у житті,
      коли відповідать за батька сину…

      В холодний Дощ зайшов і вже не міг
      з-під нього вийти, аж перетрусило…
      Кололось небо громом, як горіх.
      Це начищав Пегас могутні крила…




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Назва вірша нижче (Про загибель Сальвадора Далі...)
      Про загибель Сальвадора Далі,
      яка могла статися з ним у восьмирічному віці,
      якби його сім’я відправилася в подорож на «Титаніку»
      ------------------------------------------------

      «Сон, викликаний польотом
      бджоли навколо граната, за
      секунду до пробудження.
      Сальвадор Далі»

      Море солоне відсльозує горем.
      Кигичуть чайки,
      мов душі немовлят померлих.
      Піниться шторм п’ятихвильний, мов Тора –
      лопають нерви…

      Крізь зябра самотності – чорне мовчання
      проходить думками і живить уяву…
      Заплющую очі…
      (Тіні від Сонці – хто вони: Євангелія від Івана,
      Матвія, ангели Ночі?)

      Усі загибли…
      Стихія – життям завглиб…
      Зверху – льоди (чи люди?), нижче риби…

      Розламується гранат кориди
      і бики червоні, тобто бубки граната,
      падають пріч… Ніч.

      Коли Вітер гра в піжмурки з Місяцем
      (а Місяць хмарами затуляє гостряки й рахує:
      «… душа чорнозему – у вимені корови…
      … душа зрубаного дерева – у держаку лопати…
      … голос крові – Вітру іду шукати…»),

      і Море спокійне, як дитяча душа ненароджена
      в лоні матері…
      (Кохання в серці проходить не по екватору,
      а завжди є полюсом: чи то Північним, чи то Південним,
      але таким буденним…)
      - - - - - - - - - - - - - - - - -
      Вони дивляться один одному в вічі.
      Не бере ні чума їх, ні відчай…
      Обожнювати чи ненавидіти?

      Від однієї матері діти.
      Віє холодом…

      У небі – зорі,
      на дні моря – золото…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Голодна колоскова
      «Ой, спи, дитя, в колисонці,
      Як горошок в билиноньці.
      Буде вітрець повівати
      Та й горошком колихати...»

      … якби ж я не любила сонце,
      я б не пішла тоді за пролісками в ліс…

      … якби ж то твого тата розкуркулили раніше,
      то він не рушив би за дровами у ліс….

      … якби ж тоді я була старшою хоча б на стілечки…
      щоб Муравйовці зґвалтували замість матері мене…

      … якби ж мені в дитинстві мати
      та вивернула на обличчя кип’яче молоко,
      щоб не заглядувались хлопці…

      То я б не знала цього снігу…
      То я б не знала цього горя…
      Бо не зустріла б твого батька –
      не колихала би тебе…

      «Як горошок загуркоче,
      Дитинонька спати схоче,
      А вітерець, як загримить,
      Дитиноньку нашу приспить...»



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    103. Глухий кут


      Сягнула верховинно Свято-блискавка
      і забагнилась каламуть в низовину.
      Я від провалля в цю негоду близько-близько йду,
      аж небезпекою майбутнє осягнув…

      І мертвим, і живим, і не народженим…
      Вдихнув Господь у душу кріпака
      таку любов… що мовив: «Отже, правда з ним,
      ідіть, не бійтесь – хто б чим не лякав…

      Живіть Святим Письмом і я віддам усе…,
      Та спершу розпитайте в Куліша…»
      Вчитаймося в пророцтво Нострадамуса,
      «…дають комахам Триста відкоша…

      …людина їсть людину разом з падаллю…
      …червоне душу вириває з язиком…
      …церкви згорають, а погруддя падають…»
      Впав з бані хрест, мов відірвався тромб…

      Передчуття стискають душу праведну…
      А на Петрівці букініст мені казав:
      «Купіть у мене книжечку бодай одну:
      за гривню є новесенький «Кобзар»…»



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Як ішла я опівночі
      В душі навколо серця водокруг…
      Кохання сповідається в прощенні…
      Живлюще джерело, родючий ґрунт
      для спогадів – лунає «Два перстені»,

      молитвує Ротару… гусне кров –
      немов зайшов на службу до костьолу…
      Щоб стать до таїнств ближче, молитов
      душа сховалася в стареньку радіолу.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Йосипомарієння Духосвяте


      … покректує, сопе з закритими повіками: молочну білу Біблію уголос читає Немовля – ссе материнську грудь…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. І Слово було – Бог


      … Біблія складається з шістдесяти шести книг: тридцяти дев’яти книг Старого Завіту і двадцяти семи книг Нового Завіту…
      … отак і Микола Хвильовий прожив тридцять дев’ять років, а Богдан-Ігор Антонич двадцять сім…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Січневі роздуми
      Крижаними хустками напнулись річки
      і повітря пінгвінно гартоване.
      Ти розтань і бурхливим потоком стечи,
      журби криго. Любов, Щастя – хто вони?

      Може, щастя – це сум, коли дивишся ввись
      і летять журавлі ключем змученим?
      У щасливу підкову, Доле, зігнись…
      Моя осінь – з натхненням заручини…

      Мов собака, що на ніч відв’язаним був
      (у селі бігав десь, між городами),
      так життя моє бігало поміж загуб,
      між самотністю й пиками гордими.

      Мов живий корінець, що у товщі землі,
      що ні сонця не бачив, ні місяця…
      Помилявся не раз, падав, та не змілів
      (чорти моляться, ангели бісяться)…

      Блискавиця розбила скрижалі святі –
      Вже країна содомиться соняшна,
      Палестинно сичало Зло: «Бийте жидів!..»
      Розболілась потилиця – кров пішла,

      не згорталась, текла і спинити не міг…
      Причаїлася правда між бідами…
      Не побачив би навіть в жахливому сні
      до якої байдужості дійдемо…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Падає сніг
      На баню церковну
      пір’їнно-молоково
      падали альбіноси-ніченьки –
      тендітні блискавиці
      кровогрімних світлин…
      Так немовля щойно народжене в крові кричить,
      так в чорнозем зачитується дощ,
      а здмухані зонти кульбаб летять
      травнево-сонце-зорепадяться, липнево вересняться,
      і сонце-тіняться!..
      Аж спогади, мов коропи в ставку,
      скидаються, а бризки – серце ранять…

      І душа Кульбаби переходить в Танцюйдіда!..

      Молитвами листя з-під снігу,
      мовчанням води з-під криги,
      вологим теплом з льоху,
      парою з ніздрів корів,
      павутинною втомою криниць,
      потріскуванням зірочок десь там, десь там…
      Пестощами, поцілунками, романтикою,
      ромашками:
      «любить – не любить», «мед – місяць»,
      «Бог Ра – дійсність»…

      То зелений жаб’ячий хор, а це все:
      дитячий сон і вітер в жмені,
      і серце, що джерельно стугонить…
      І одночасно духотворні і гнічені
      чуття в душі… Боготворить
      тебе я буду… Твоє ймення –
      це плащаниця , хрест і щит…
      Я так тебе кохаю, неньо,
      Намет небесний громом затріщить,
      і я впаду… воскресну снігом на церковній бані…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Я втомивсь вимірять життя потайки
      Я втомивсь вимірять життя потайки
      світлом зірки на чорній стіні,
      я прохаю планиду: «Володарко,
      дай надію кохати мені…» –

      я покремсав безвір’я цим вигуком…
      Боже, дай мені протверезіть…
      Ніч в підкову світанком так вигнута,
      що дзвенить глуха тиша, як мідь.

      Розчепірила кігті Ведмедиця –
      пороздряпувала небокрай.
      Добрий ранок туманом простелиться…
      У проміння мене сповивай,
      дню прийдешній…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Ікона плакала
      Ікона плакала
      березовими бруньками.
      Духмяне, злакове
      повітря, з домішками кави…
      Чорнозем підперезаний
      дощами літовоскресними.
      Ось в’їхало в життя комах
      лопушшя зеленими колесами –
      переполох?
      Анітрохи…
      За сонцем хочеться і бігти, і рости…
      Ось в павутині муха танцює
      зі смертю вальс –
      немов забуте серце ранкової роси,
      яка вже випарувалась,
      життя маленьке б’ється-перевертається…
      Павоть зриваю, лопушшя – збиваю,
      а на ікону гримаю: «Замовкни!»,
      бо вії мої мокрі-мокрі.
      Так, я зцілюватиму серця:
      витер сльози з лиця,
      розправив рамена –
      відчув із Всесвітом єдність.
      «Молись на мене,
      Любове без взаємності,
      Любове, яку не хочуть цілувати.
      Я буду зцілювати.
      Всевишнього волю виконую –
      я став «Кохання відхиленого» іконою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Пам’яті Нечуя-Левицького
      Крізь пустелі, вітри з фіваїдських печер
      Наливайковим шляхом в безсмертя
      українську державність у слові простер,
      дужість правди сильніша за ретязь…

      Він неначе прийшов на голодну кутю:
      Малоросіє – крівна наруга!...
      На клювання орлів та жаління гадюк
      боронився просвітницьким рухом!

      …і директор гімназії ледь не зомлів,
      як почув про Хмельницького думу…
      Бо моральності витоки в рідній землі,
      а в Росії – закон босоркуна.

      Гонти, Лисенка-Вовчура дух воскресив!
      Біля Чорного моря і досі
      чути, як оповідки про давні часи
      хтось розпитує в діда Хтодося…

      Церква Спаса і Корсунь, і Різаний Вал…
      У судомах душа, руки, гали…
      Він останні у Києві дні доживав,
      як героїв пере-поховали

      на могилі Аскольдовій йменням Христа!
      Кров’ю вмиються ті, хто гиржали…
      Українська народна республіка – Так!
      Наш Левицький – це совість держави!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Сенс...
      На Місяці хтів Сонце одружить –
      я їхня позашлюбная дитина…
      Себе і світ старався обдурить –
      на частки розламався, як цитрина.

      Зарікся ревно: буду, як усі!
      Все добре йде, допоки не візьмешся
      за ручку і папір: в святій красі
      «сміються-плачуть солов’ї» Олеся…

      У душу вп’ялись роздуми кліщем.
      В поезію перехрестилась віра:
      Де сіль життя? Я не знайшов іще –
      шукаю з люттю зраненого звіра…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Біле варення

      І дала ти мені під березою
      І я взяв мовчки тебе
      Ти були не зовсім тверезою
      у легкому простому ХеБе…

      Ти стогнала – не просто стогнала…
      Називала мене «будячком»
      Як роса на траві – піт на салі…
      «Я не лежачи хочу, а ’чком…»

      Розгинала підкови матюччя:
      І казала мені: «ти-ри-риць»
      Стисну їх – і тобі буде лучче,
      І торкнулася двох полуниць.

      Твоя цнота була, як знамення…
      Ти, як зірка, а я твій звіздар…
      Розтікалось густюще варення,
      Наче рисовий білий відвар…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Серцебіблійне десятикрів’я


      Немає неба після неба…
      Немає існування без води…
      Лжеангели ховались у вертепах…
      Життя, як Бог, а він – один…
      Стрибають у гречку не тілом – душею:
      прямісінько в пеклобагаття…
      Отецьо-сино-духосвяття –
      Сила триєдина…
      Діва Марія? Людина…
      Молитвою, вірою
      ідола видали…
      Моя відвертість у мовчанні…
      Через мовчання
      з душею совість розмовляють…
      Язик – це ключ від тіла…
      Будь богобоязким і нічно, й денно…
      Не призивай імення Бога надаремно.
      Неділя – від Всевишнього –
      не усвідомлене церків’я:
      в ній відпочинок Бога первозданний…
      Вона цілющосилая глогинька*.
      Молитворухаймось навшпиньках.
      І змащені, щоб не скрипіли, ворітця.
      Оберігаймо сон Творця:
      шануймося
      і добростверджуймося
      відпочинком…

      Як літера «Ї» береже свої дві крапки,
      так і людина берегти повинна
      своїх батьків, бо що без них ми є ?
      Лиш незатребуване тріснуте двійє*…
      Гадюччя б’є у серце, мов габук*…
      Після Едемських яблук
      і далі гріх беруть на душу і до рук:
      смакують гріховелич – нехтують Творця
      і утваринюються…
      «Сплетіння рук і язика
      на тлі смарагдів, скрині» –
      цей герб із давнини й донині
      передається з покоління в покоління…
      І церква благовіщує бездзвінно:
      ні, в дзвони дзвонять – душі сплять,
      а може, вмерли?..


       глогинька – ягода глоду.
       двійє – деревина, яку використовують для запрягання двох або трьох пар волів вздовж; ним з’єднуються ярма сусідніх пар.
       габук – звуження русла в річці, де шумує вода.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Віроброння любоземне


      Єрусалимиться смородина заходом.
      Бджолопохрещене іконоквіття…
      У вересні рясним червоним глодом
      воскресне полуничне святоліття…

      Ісусоранне сонце у безодні…
      Назір’я зоряшника місянічне.
      Ні птах, ані росинка жодна
      не ворухнеться. Б’ється полунично

      спокусо-грішне червнолипе серце.
      Неспокій бродить в пошуках кохання:
      «сопрано» загубило своє «мецо»,
      а «мецо» поєдналося з «піано»…

      Вприкуску п’ють Думки вразливу душу:
      тривоги сьорбають і хрумкають безсонням…
      Поезією на папері брушу
      всі почуття. Любов – найбільша броня,
      а Віра – сенс єства Земного…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Природа милостиню подала


      Молитва стихла, свічка догоріла.
      Душа гріхом розрита, мов закіп*.
      Лише сліпа жебрачка біла-біла
      благала Бога, щоби дав на хліб…

      Вона завжди тут біля церкви зранку.
      Виблискує на сонці мідний гріш.
      Обплетена лахміттям, мов балцанка*…
      «Подай, людинонько, що-небудь чи заріж…», –

      казала вголос байдуже, тихенько…
      Було її обличчя без лиця.
      Потріскана, суха, стареча жменька
      не гаманці благала, а серця….

      Проходив хтось і думав: «Так їй треба…»,
      «Де твої діти?», «Що? Нема синів?»…
      Аж раптом на її долоню з неба
      холодні краплі впали дощові…


       закіп – рів з насипом.
       балцанка – банка або бутель, обплетений лозою.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    117. Плачияниє


      У молоко рум’яно-сонячне
      Береза сережку вмочила по мочку вуха,
      бо замріялась…
      О Ноче, пророча зорегрива кобило,
      діжа суничним світанням задню…
      Яка ж велетенська стоїть на колінах
      сила
      і молиться дню, життю, матері:
      сонячно-прощено…
      дощисто-пречисто…
      Мов сповідь Зими перед Весною:
      (о диво!) вивертає душу догори сподом,
      а там – проліски:
      дзвінковеснять-веснодзвонять : «помилуй…»
      Плачем немовля – богословиться…
      В нім Бог до серцелюдяності молиться…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    118. Суничне зимослів’я


      Колядобаття односинне,
      кожухопоколінне,
      щедро-добро-вечір’я ластівчане –
      не вихрум-скри-питься
      гарячечайне.
      Ноомі-Рут*…
      ЩИ-серце-РЕ:
      прочани йдуть!

      ____________________________________________________

       Ноомі-Рут – зі Старого Заповіту з Книги Рут. Ноомі була свекрухою Рут і нянькою її сина Оведа, який у майбутньому став дідом Давида, Царя Ізраїлю, що володарював 40 років.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Любовоспас


      Каже мені пісня: «Я притихну…»,
      замигтіли зорі: «Напиши…»,
      Золотило сонце срібні крихти
      росяні, натхнення аж юшить…

      Сонце і чорнозем присяглися
      на біблійно-житньому дощі,
      що і далі соковитим листям
      шумуватимуть дерева і кущі…

      Море било в скелю – захлиналось,
      піну розстелило в крепдешин*;
      і завмерла – не спадала – навись*:
      «Як це, буть поетом? Напиши…»
      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      І троянди небосхил шипами
      в кров роздерли – в мене жоден м’яз
      не здригнувся, голими руками
      їх узяв й сказав: «Любовоспас*…»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    120. Життєросся


      …неначе хворий чоловік,
      який відчув наближення кончини –
      і з ліжка на підлогу переліг
      (жаріє в грудях, нутрощі горять),
      спекотний День росою впав на землю…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. Матвіємарколуків’я Іванне

      …. між Землею та Хмарами
      зграя лебедів на початку березня,
      мов закладка у Біблії
      між Завітом Старим і Завітом Новим…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    122. Зірмісяніччя


      Замріянопташний погляд шляху,
      трав’яцвіркунисте сухоросся…

      Міч*:

      поклав День сонця главу на плаху…
      Зірками чорна кров розлилася:

      Ніч!



       міч (заст.) – меч (словник Б.Грінченка).



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Ut fata trahunt
      Наче хлібні крихти зі столу,
      поздмухував людей антихрист…

      Банально, наче рима «кров – любов»,
      як «Пісня про рушник» під час застілля…
      Немов шкільний фотоальбом
      гортаєш – страх, емоцій стільки…

      Ні, не страх – більше:
      волосся не диба стало –
      всередину (зворотно) почало рости;
      по тілу не мурахи,
      а слони пробігли;
      не похололо в п’ятах – закипіло!

      Тіло…
      «…почервоніли: пальчики, щічки і грудоньки… Малятко рідненьке, вставай, прокидайсь –
      до школи іти… ось твій ранець і зошити…
      Чи може ти хочеш поспати? Так,… білі плати…
      Накрийте, накрийте, щоб він же ж не змерз…
      А дихати як? Він же ж вкутаний весь?..
      Голівоньку не накривай…
      Ай-ай-ай…»

      п’яний водій на машині на швидкості
      в’їхав у натовп людей на зупинці…
      Час, неначе пісок на зубах, захрускотів…
      Життя-біль почали цідиться
      розплющуванням очей, ворушінням рук-ніг…

      Гріх встав, обтрусився: не в ліс, а у люди пішов…

      А душа хлопчика стояла збоку і думала:
      «Це мабуть за те, що коли я виходив з дому,
      то на матусю сказав «мамка»…»



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. С С С Р

      (думки солдата, що один зостався живим
      з усього загону, який вирвався з німецького оточення,
      і прямує лісом до своїх…)
      _________________________________________
      Біль. Незагоєна рана ядуча…
      Земля – коровай, а могили – вильця*.
      Людське життя – це Вам не базалучча*,
      не добриво: всесвіт без краю й кінця.

      Друга всесвітня війна. Україна:
      (вивозили землю святу в Третій Рейх) –
      страх скільки знищено, та на коліна
      не стали, а вижили.
      «Брей, море, брей!
      Ходить сербин по базарі.
      Та торгує дівчиноньку.
      Брей, море, брей!»

      - - - - - - - - - - - - - - - - - -

      Рік тисяча дев’ятсот сорок третій…
      Приречений стать перегноєм – загін
      червоноармійський – в обличчя смерті
      плював – вимирався* з оточення. Дзвін

      заупокійний стояв, бо дзвіниця –
      це трепіт у серці людської краси.
      Щоб потім корінню дерев цих насниться…
      І кожен з бійців чув свої голоси:

      чи то колискова, що мати співала,
      кохання далекого ніжні слова?
      І тілом у землю душа приростала,
      не хтіла за хмари чи то не могла…

      «Вставайте, солдатики, хлопчики ніжні, –
      душа над тілами голосить, кричить –
      бо хто ж з Батьківщини всю нечисть цю вижине,
      вставайте свободу свою боронить…»

      І Смерть святкувала із кулями стрітення.
      А може не з кулями? З культом Вождя?
      Всі ті, хто з тортурами ще недопитані,
      своє віддавили голодне життя.

      «О голоде, голоде, навіть в іконі
      Святий Чудотворець опух… А тепер… –
      прикладом об землю як гупнув, – законні
      права – я людина, живий, я не вмер…»

      І світ спалахнув – не від вибуху – Сонце.
      Воно не змінилось – так само горить…
      А люди, як ті пацюки, в хижій гонці…
      Майбутнього жоден не зна’ ворожбит*…

      «А я у гай ходила по квітку ось таку…» –
      аж посміхнувсь – в лиху годину
      прийшов Тичина:
      життя підбадьорює, розпуці – завгорює*.

      Посмішка, острах і запал нервовий,
      зелена Євангелія, чорний біль…
      доки сухим є табак долоньковий,
      допоки у серці синіє жеврій.

      Доки чорнозем – синонім родючих
      земель українських – ми будемо жить,
      навіть на мапі союз довгелючий
      радянський – Вкраїну не розпорошить…

      Бо серце – не просто «тьох-тьох» чи зітхання.
      Від роду козацького не відклянусь.
      А мова моя – не якесь дріботання*:
      в ній кров гайдамацька і Київська Русь.
      «Брах-тарарах» – автоматна б’є черга…
      птахи стрепехнулись, ліс ніби підвісь,
      хмара неначе скуйовджена джерґа *,
      боязнь у прожилках, в житті кожнім – скрізь:

      «Зрадиш, то виживеш» б’є думка вража.
      Щоб пальцем на діда… плювали услід?
      За Батьківщину, за Сталіна, кажете?
      Зі зброєю смерть перечовгаю вбрід:

      а ні – то умру – за хатину брусовану,
      за маму… Вона похоронну – під скло…
      (я знаю – де батько і дід сфотографовані).
      Від передчуття – аж в душі запекло…

      Жити так хочу… Як вовк ув облозі…
      Інстинкти божественні, не підведіть.
      О Діво Маріє, дай сили, госпосю,
      гнобителям нашим віддать віть за віть*.

      Сонцем підгнічене місиво спало
      (із крові і грязі в липневій росі),
      крещендо голодні думки набігали,
      життя, як Різдво, – воно завжди в числі…

      «Нема що поїсти? Будь ласка: решітка –
      шматочок від шапочки тре відламать,
      вмокнути у сіль (запитаєте – звідки?):
      а поту навіщо дарма висихать…

      Блаженна погода… Як би ж не війна ця…
      З ліщини би вудлищ таких наламав…
      Чи то до своїх і не варт пробиваться:
      навряд чи повірять, а там – трибунал?»

      Весь виснажений, як в жнива гостре поле,
      від втоми звалився, мов скирта хитка.
      Кісток українських по світу доволі
      насіяла щедро Господня рука.
      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      Де Україна в війні із фашистом?
      Вихолощування? Як це статись могло?
      Правдиву історію, а не бокшисту*!
      Найбільше з народів усіх полягло –
      людей української крові,
      із прізвищами, що закінчення «-ко».
      Загиблих в війні нема випадкових.
      Немов бугаєве дурман-молоко* –
      ідеологія комуністична – двулична.
      Стопроклята. Непрощенна, без каяття…
      В них Бога нема, але Бог їм суддя…

      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


      Під чоботом хруснуло, м’яко прогнулось –
      (заглиблений в себе в дрімуче глушня*)
      від німців подалі тікав та спіткнулось
      життя об життя – розчавив пташеня…

      На мить зупинився. І майже відразу
      підняв мертву птаху й промовив: «Я зна-а-ав…»
      із пір’ям липким, бо в крові, жильне м'ясо
      розплюснуте, свіже до рота поклав.

      Втомився вже так, що й не чув своїх ніг.
      «Віддихаюсь трохи, та як дергону» –
      сказав українець. Й щосили побіг
      у другу всесвітню священну війну…

      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      Біль невигойний відкритої рани…
      «Ніхто не забутий…» – лунає як «дзус*»
      на кицьку паршиву. А я скажу прямо:
      Україна свята – не Радянський Союз…


      ________________________________________________
       вильце – обрядове деревце українського весілля: віть сосни (зимою) або іншого дерева (літом) устромлюється у хліб або весільний коровай, а кожна гілочка прикрашається квітами, колоссям, калиновими ягодами з хмелем, кольоровими (золотими, срібними та ін.) нитками, стрічками та паперами; до гілочок прикріплюються також невеликі запалені свічі. Робить вильце має назву «вити вильце». Воно стоїть на столі на протязі усього весілля.

       базалучча – різний мотлох
       вимирався (неологізм) – йшли в атаку на вірну смерть
       завгорювати – зашкоджувати
       ворожбит – той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах.
       дріботання – нерозбірливий говір скоромовкою
       бугаєві молоко – назва молока, що приготовлене із конопляного насіння або маку
       глушня – глуха місцина
       дзус - Крик, яким відганяють котів
       віть за віть оддати – віддячи тим же, віддати рівне за рівне




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Мои русские стихи №1
      Я поэзию неба запоем
      прочитал в аромате акаций
      и весне аплодирую, стоя,
      восхищаясь берёзовой грацией.

      Облака, вы, должно быть, – иконы,
      я мечтой на вас в детстве молился;
      вы, Поля, были так же исконны
      до того, как на свет я родился.

      Боже, знаю, что грешен без меры,
      я не то что – мизинца не стою…
      не в меня вдохни дух святой веры,
      а в стихи, что написаны мною.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Кастілець на всі руки умілець

      (присвячується Миколі Лукашу)

      Дон Кіхот переміг вітряка:
      проштрикнув лист – поштову скриню…
      А в листі: віща совість живка…
      Яку Враг* прагне вкрасти чи вимінять

      ще відтоді, як Бог створив світ…
      Нагрівалася персть* закоцюбла.
      Проживав біль Вкраїни, мов свій:
      «Ну, дозвольте мені замість Дзюби…»

      На дно скрині упали слова
      й проросли громовим правдоцвіттям.
      Він державність святу здобував,
      а переклади – волі оцілок*!

      Раптом час повернувся назад…
      Пригадалася Роза єврейка:
      - Перейду в християнство…
      - Не так! Тікай звідси!..
      Ні стейки, ні гейки…

      І з’явилися циган і кінь,
      танці, вогнище, сміх, вихиляси…
      Школа – Валя Зелінська – які ж
      були вірші тоді… закохався…

      За життя мав один лише ґандж…
      Як згадаю… «Ілля Турчиновський»…
      Пальці пересмикнув, сльози аж…
      «Ну, навіщо спалив я ту повість?»

      Йшов неквапно, бубнів: «Є – зажин…
      Я ще так Вам в перекладах дзюбну
      Українством відвертим, живим…
      Ваша ласка, дозвольте за Дзюбу…»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Колінозбито молисердно


      Сонцеісусилась черешня
      в затихлосолов’їному Раю;
      зазоремісяцило небокрів’я клешню,
      чорномолоччя п’ю…

      Березоквітотрав’я – липосерпить!
      На відзеркалостав’ї в куширу
      упалу зірку долезорник* селить…
      Так, серце віддеру –
      я від твого своє –
      молитвобого…


      _________________________________________

      * долезорник (неологізм) – звіздар: той, хто
      ворожить на планетах і зірках, пророкує.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Федіроєвангеліївщина Січнелюта


      Із шинку вип’янювалися по-різному:
      співали пісень, обіймалися дружньо так…
      Хтось навіть хрестився повчально-обізнано.
      (Горілка нутро виверта, як той вісьтак…)

      Усе поєдналось у сніжно-хмільній морозності.
      Яка ж ностальгічно-новітня пора!
      Гей, чоловіче, з якої ти волості?
      Знайомство і тименеповажаєшня пря…

      Спитай хоч сто зим тому чи днесь кого,
      не знає ані люд простий, ані конклав…
      Чому так полюбив Бог Достоєвського
      і розповів йому усе, що в Біблії не дописав?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Сміхотахи карапузикові


      Ви знаєте, що у сліз теж є сльози?

      «Ви – курносики мої недошмигані.
      Ви – мазунчики мої недомазухані.
      Ви – колінка мої збиті недодмухані.
      Ви – «ой-відпусти-мене» недолоскотані…»

      З березня – та у вересень,
      не на ярмарок, а вже з ярмарку,
      з-під дощу та під сніг,
      замість «Во ім’я…» – «Амінь»….

      «Ви – сміхи мої недосміхані.
      Ви – слізки мої недослізяні.
      Ви – поле моє неперейдене.
      Ви – життя моє непрожите.

      Молодість, щастя – постаріли
      і золото теж потьмяніло…
      На святки не стелю татарзілля…
      Любов, мов голубка безкрила…

      Чоловік – політик, діяч – ого-о!..
      Дай, Боженько, сил принагідно…», –

      так біля садочку дитячого
      молилася жінка… (безплідна)…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    130. Акторство


      Пірнали чайки в хвилі білопінні –
      їх траєкторії були, немов бемолі…
      Можливо щастя – це лише уміння
      на людях не показувати болю?
      . . . . . . . . . . . .

      Ви коли-небудь дивились у вічі
      людині, яку називають: «Щаслива…» ?
      Там знайдете стільки страждання і муки,
      глухої самотності, розчарування,
      що боляче навіть самому дивитись –
      яке ж то солоне, знедолене серце:
      карається, що не змогло зробить більше,
      і плаче, і тужить за першим коханням,
      жаліє себе (хто ж іще пожаліє),
      коли промовляє собі: «Не здаватись!..»
      Яке ж то солоне, знедолене серце
      людини, яку називають щаслива…
      . . . . . . . . . . . .

      Хліб, що спекла мати, вже засох…
      Доїдати навіть пес не хоче…
      Людське щастя мабуть, як і Бог,
      бо ніхто не бачив його в очі…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Мандромарення
      Я йшов неквапно по нічному місту,
      освітлювали тишу ліхтарі.
      годинник на руці повідав звістку –
      пробив нову добу в календарі.

      Груднева свіжість, відчуття – первісні.
      На землю впали через голощок
      зірки самотні і плеяди різні.
      І раптом захотілось мені, щоб

      тривала хвилька ця як можна довше…
      Мені, здалось, я підібрав ключі
      до таємниці: Я – не Я, а може,
      Сновиддя, що мандрує у ночі…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    132. Хорс


      Із запашних духмяних трав
      на небокраї запалився
      липневий день. І вже заграв
      симфонію зеленим листям.

      Чув я в садочку голоси –
      це говорили з Сонцем пишні
      червоні ягоди в росі,
      що загорілися на вишні…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    133. Краплі дощу – небесна воща*

      Пишуть всі поети: «Плаче Дощ…». Ей!
      Зрозумійте, що це неможливо:
      і зійдіть з калюж – вологих мощей.
      Він помер, коли затихла злива…
      . . . . . . . . . . . .

      Краплі води між землею і небом –
      це тіло і кров Дощу, його плоть…
      Б’ється об землю – ламаються ребра,
      в краплинки впивається скло, камінь, ость…
      . . . . . . . . . . . .

      Живим є Дощ допоки на долоні
      спадають краплі, чи з дахів дзюрком…
      А влітку часто Дощ буває сонним,
      коли заспить туманом над ставком…
      . . . . . . . . . . . .

      Шибки стають Іконами в дощ,
      а шифер бубнить: «Боєць я».
      Свято очищень, народжень, прощ,
      об землю життя нове б’ється
      (немов немовля в материнському лоні
      зсередини ніжкою б’є по животику,
      а матуся щаслива руку кладе на те місце і
      посміхається. Оця посмішка є – Веселкою,
      Дощ – немовлям, а Земля – матір’ю)…
      . . . . . . . . . . . .

      Коли постарів Дощ – помолоділо Небо,
      і Сонце по калюжам розбрелось.
      Я зрозумів тоді: в житті найвища кеба* –
      Любить життя, як Білу Церкву Рось….



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    134. Що таке кохання
      Іще Землі і Неба не було,
      від Сонця промінь перший відколовся
      і проштрикнув безодню, мов джоло, –
      уже тоді з тобою довелося

      нам стрітитись на зоряних шляхах:
      над вогнищами каменів, заліза,
      де невідомість булькала і жах,
      і лава із щілин пашіла, лізла.

      Уже тоді кохання розцвіло,
      уже тоді нас доля поєднала.
      Іще нічого в світі не було,
      але кохання наше трепетало…

      Тремтів Господь, мов ранішня роса,
      як щастя наше йому в снах являлось.
      Тому й створив він Землю, Небеса,
      і це Життя, щоб ми навіки поєднались…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    135. Славія


      У павутинні довелося
      боротися з останніх сил
      метелику, який у просі
      волошку крильцями білив…

      А кропива так розрослася,
      в повітрі наче аж свербить,
      і місяць загубився в часі –
      духмяним яблуком висить…

      І подих свій затамувала
      Світань – нарешті вже прийшла…
      Зірки спеклись на гладі ставу,
      немов на деці шептала*…

       Славія – легендарна земля давніх українців.
       шептала – сушені на сонці абрикоси чи персики з кісточками.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    136. Дітогубство
      Двері затиснули протягу хвіст,
      Тюль потягнувся, скрипнула рама…
      І закипають ненависть і злість,
      Міцно до серця притиснувся: «Мамо…»

      Біль і скорбота…гризота… задьор…
      Душу затиснула совість у кліщах.
      З банею репнутою сірий собор,
      відринутий Богом, дивиться тріщиною…

      Одночасно грішать, слідом каються…
      Хвилі хлюпають об корабельний борт.
      Ніздрі коброю роздимаються:
      запалити і викинути зірку – аборт…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Присягаю
      Відчуваю музику, що лине
      десь від Сонця, ніби грає домра-альт.
      Я міцна, потужна стебелина,
      що пробилася, прорізала асфальт.

      Ні, моє кохання не для сміху –
      присягаю святим хлібом і вином,
      Бог мені лишив єдину втіху –
      помолитися за тебе перед сном.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    138. Симон Петлюра (травень з українським серцем)
      Темно-синій віночок шавлії тремтить,
      бджоли в квітах – медовий алфавіт…
      Ось такою була та незмигнута мить,
      коли він народився в Полтаві.

      Розірвавши окладу закови старі,
      Пересопницька книга розкрилась;
      «Б’ють пороги!» – аж вибухнуло в «Кобзарі»,
      коли Симона серце забилось.

      Ворухнувся Дніпро, Ворскла стишила плин.
      Сонця промені – струни гарячі:
      «У Петлюри – ви чули? ви бачили? – син!
      Син козачий – і вдача козача!

      Україно-Шевченківська з духом Франка,
      Заньковецької… Слава Петлюрі!
      Але доля його, як той цвіт видюка.
      Щирим словом засипле баюри

      у зневірених душах, здійме прапори
      і відродить Вкраїнську державу…»
      Він скосив бур’яни на Чернечій горі,
      Та шварцбардила доля кривава.

      Анрітореська правда? Немає судді?
      Є одна в світі правда найдужча –
      По-петлюрівськи жить. Гнів плекай у собі:
      Симон – кріпкий; святий, невмирущий.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    139. Пробудження
      Благословилось густо-густо
      на землю світлу і м’яку,
      неповноцінно і безглуздо
      проспать поезію таку:

      світає! Дихаю тихіше,
      щоб не сполохати красу.
      А Сонце вище, вище – вийшло…
      Я світ збагнув цей завчасу:

      червоне сонячне сопрано,
      проміння світанкових п’єс…
      Стріпнувся День і скинув ранок,
      немовби воду мокрий пес.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    140. Ікона «Зимна благодать»


      Літери з’єднались незвичайно,
      хмари вкрали місяць на постав*.
      Манускрипти розгортались чайні,
      їх окріп заварено читав.

      Дихаючу, цільну, повнокровну,
      без ґрунтовки, позолоти, фарб,
      напишу Поезію-ікону
      святосердну духом Жанни д’Арк:

      «Паморозь на сонці – горобинна,
      Крижана, морозна, сніжна сить.
      Над Ставком Верба… немов до сина
      прийшла мати глянути, як спить…»

      * постав - пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а інше обертається на ньому



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    141. Щастя роками спливає
      В цьому віці важко вибирать –
      в інших є давно своя сім’я і діти…
      Щастя відцвіло, як гордовать*,
      і не знаєш самоту куди подіти .

      «Ти за мене підеш?», – запитав
      хлопець вже не молодий, але приємний.
      «Чим нічого, краще вже журав…», –
      так подумалося дівчині напевно…

      В лоні жита колихався мак,
      бджоли здійснювали найсолодші лети.
      Плоть відповіла зраділо: «Так…».
      Серце плакало: «Коханий, де ти? Де ти?..»


      * гордовать – мальва (словник Б.Грінченка).



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    142. А ти...
      Як з цукром перетертий мак
      в макітрі, землесніжну піну
      в калюжі дощ змісив. Будяк
      розворушив духмяне сіно –

      пробивсь. Кульбаби цяпотять,
      як в ящику курчата. Бджоли –
      ченці тепла. «Привіт, як звать?», –
      спитав промінчик матіоли.

      Прийшло кохання молоде,
      все вибухає і димиться.
      А ти… сховалась від людей
      солодким сонечком в суниці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    143. З дерев тихесенько спадають
      З дерев тихесенько спадають
      тендітні, сонні крапельки.
      В кареті маковій в’їжджають
      (аж так, що дзенькають зірки)

      Священне Сонце і Тривоги.
      А вірші – це Волосожар*,
      Чумацький шлях і Слово Бога…
      Стає натхнення на вівтар…

      Думками мрії розігріті:
      поезія моя – тобі….
      Світань – на липовому цвіті
      душа заварена в журбі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    144. * * *
      Запах акацій такий
      солодкий, що хочеться пить.
      Пух тополиний м’який
      снігом гарячим лежить.

      Липа іще не цвіте –
      молиться теплим дощам:
      «Літечко, ніжне, святе,
      я тебе взимку віддам…»

      Рясно горить дикий мак,
      бджіл сонцеквітяний лет…
      Я відчуваю на смак
      майбутній липовий мед…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    145. Розмай
      Любові палахкотіння…
      Від щастя стою віддалі…
      При повному місяці, тінями
      Ніч сповідується Землі.

      Звісно, в житті тимчасове все.
      Особливо – любові жага…
      В душі промінь пристрасті борсається –
      від цього ще більше пала…

      Кохання б’є в серце кулями…
      Здогадавсь, що робити (знай!):
      всякий цілунок отруєний,
      як шумить соковитий розмай…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Поезія
      У віршах кожне слово – це кристал
      прозорий, чистий, новозаповітний.
      Поезія – це кров і біль Христа,
      це самозречення, вогонь досвітній…

      Під вільхою сплеснувся на ставку
      могутній короп – бризки аж на гілку…
      В цю мить летіла бджілка у пилку,
      і короп збив краплинами цю бджілку…

      Зима; птахи засіли віддалік:
      сплюх підгризає молоденьку липку,
      снігур сміливий підлетів… і втік,
      але залишив теж свої відбитки…

      Два береги, як фалди сюртука,
      первоцвіт на концерті льодоходу;
      і шерехатість пінки молока,
      і високосний рік – ефект приплоду

      лютневих колотнеч. У Сонці ніж…
      Бо сонячні кларнети – мої ліки…
      Поезія, мов повінь, чим сильніша,
      тим ширше берег обіймають ріки…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Птичич


      Шлях читав поезію лапату:
      слухали зупинені авто
      і притихли гомінкі дівчата –
      ще так вірші не читав ніхто;

      ровер свій спинив і став на ногу
      хлопчик – впала гичка із мішком –
      качка з каченятами дорогу
      переходили поважно ланцюжком…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. * * *
      Мов Ахіллесова п’ята,
      моя душа без гідних звершень;
      як мед, солодка і густа,
      душа від віршів. Від черешень

      солодкі тіні – Сонце мов
      за спеку вибачення просить…
      Я щастя формулу знайшов:
      як в липні ранок трави росить,

      босоніж вийди у садок
      (зело цупке, як ті верети),
      і вірша прочитай рядок
      зі збірки «Сонячні кларнети»…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Мати…


      … в сльозах молилась над заслаблим немовлям…
      Були спочатку сльози нетривалі…
      Чомусь згадалося дитинство, як з кроля
      (забив якого батько), на сандалі

      гаряча бризнула – малинним соком – кров,
      зальопала колготки та найбільше
      спідничку білу; тато гримнув: «Що ти ро?..»
      А потім спохвативсь: «Куплю гарнішу…»

      Були ті сльози солоніші ніж тепер…
      Але ж тоді і серце не боліло…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. ГОЛОДОМОР (твір Мордатенка К.)
      Розкладка продовольча і податок:
      Содом й Гоморра в пеклі уві сні
      не бачили, щоб хто дививсь так падко
      на руці, що киплять у казані…

      Небесно-мрійна, білохмар-красива
      Земля навколішках стояла і ревла
      і вуха затуляла, як просили
      у неї хліба: «Я ж вам віддала

      все до сльозинки, до зернинки, маківки,
      картоплю мерзлу… по грудках свищу…», –
      аж схлипувала й репала. «О матінко,
      калачиків* подайте для борщу…»

      В прим’ятину на тілі, що одутло,
      краплинка впала, захолола геть…
      На піч поклали, загорнули в хутро,
      мелясою змастили губи. Смерть?

      Як тіло мили з м’ятою, сопіли,
      сопіли так, що надихнули вороття:
      як в борошні? обличчя було біле –
      зажевріло – причовгало життя…

      Посохли сльози – солончак у серці,
      як рухаєш – сіль сиплеться з душі,
      а тіло до землі, мов гілка, гнеться:
      «О Боже, нагодуй чи поріши…»

      Смердюча богила, як радість стала:
      здер шкурку – їж – в голодному Раю.
      З коріння рогози млинці – о, страва! –
      смачніші за відвійки* з мишію.

      Шкребли, смалили, мили – не байдужки –
      невичинені шкурки (в піч бишву!) –
      випарювали, різали на смужки,
      варили й додавали кропиву…

      З дерев фруктових гілочки солили
      (солили густо-густо) – з них відвар
      пили гарячий, дмухали, насилу
      ним наїдались… Голод на бабчар

      Смерть одягла – й давай життя клепати.
      На Паску люди мерли (віщий знак):
      на свято з часничком пеклося падло…
      Голівки билися – висіли, як в байрак

      гарбою труп’я звозили скрипуче.
      Безхліб’я мором шкірилось. Кінець?
      До ниточок обсмоктана онуча:
      колись в ній мама заховала буханець…

      О диво – діти навіть не сивіли,
      бо голод не давав їм посивіть…
      Якби дістали, сонце й місяць з’їли б,
      кисіль варили б із промінних віть.

      Смиренномудро зорювали ниви…
      Опухла йде, хитається луна*:
      «Єдине, чим Земля ця завинила, –
      що зветься Українською вона…»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Липокларнети
      Як пахне Сонце влітку після зливи!..
      мов щойно викупане чисте немовля;
      молитву Ранок так велеречиво
      своїм пробудженням натхненно вимовля,

      що, дивлячись на обрій, відчуваю
      себе священним Цвітословом золотим…
      і м’ятою в завареному чаї,
      поезією сонячних калин.

      Як заголовні літери у вірші,
      дощу краплинки нависають, дзеленчать…
      Не просто день народжується – більше:
      добром прищеплюється в серці благодать!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    152. Я стану нецікавим сам собі
      Я стану нецікавим сам собі,
      якщо почну у замкненому просторі
      складати вірші тихо, бо тоді
      я від життя земного буду осторонь:

      мов хліб позавчорашній, стану я:
      не свіжий, не черствий; і на сопілці
      заграю я зі співом солов’я,
      та не у лісі, а на грамплатівці…

      Я стану наче «аш два о», але
      не льодом, не водою – просто парою.
      Життя без мрій, любові – замале,
      коли усе Плеядою Стожарою

      кипить у грудях – булькає метал:
      життя переплавляється в поезію.
      Бастилію коханням зруйнував,
      щоб вибухнуть новою Марсельєзою!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.13