Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Вінграновський (1936)

Інфо
* Народний рейтинг 5.087 / 5.92
* Рейтинг "Майстерень": 4.437 / 5.75
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Переглядів сторінки автора: 201280
Дата реєстрації: 2008-02-01 11:23:14
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2008.10.21 15:30
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Микола Вінграновський народився 1936 року в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської области; закінчив Інститут кінематоґрафії в Москві, де познайомився з Олександром Довженком, який мав значний вплив на формування поета. М.Вінграновський – кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженковому фільмі "Повість полум'яних літ" виступив у ролі Івана Орлюка.

Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів "Дніпро" та "Жовтень" ("Дзвін"). Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі "Повість полум'яних літ", автором якого був Олександр Довженко. Автор книжок віршів "Атомні прелюди" , "Сто поезій", "Поезії", "На срібнім березі", "Київ", "Губами теплими і оком золотим", "Цю жінку я люблю", повістей "Первінка", "Сіроманець", "У глибині дощів", "Літо на Десні", роману "Северин Наливайко". Найповніше видання доробку – "Вибрані твори в трьох томах" (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії "Благовіст", Міжнародної премії Фундації Антоновичів. Помер 26 травня 2004 року.

Творчість автора анонсується редакцією "Майстерень".
___________________________________________
Авторська книга, як визначне мистецьке явище:
Вибрані твори: У 3 т. — Т. 1: Поезії.
Видавництво: Навчальна книга. Богдан 2004 р.


Найновіший твір
З різних років (54, 64, 75, 81)
Я сьогодні не прийду додому —
Де я?
Я сьогодні в Київ не приїду —
Де я?
Я сьогодні не дивлюсь на тебе —
Де я?
Я сьогодні — вчора й позавчора —
Де я?

1981

* * *
Цю грозу не забуду ніколи:
З ріг корови стікає в краплинах сонце.
Босий батько заганяє качок у комору.

* * *
Тут, перед хатою, де я колись ходив,
Зацвів для матері
Осінній пізній сонях.

1964

* * *
На могилі стояло сонце —
Тіні…
Жабенятко у світ дивилось
Тихо.
Зозуленя собі слів шукало
Тонко.
Біля трав у степу звучала
Тронка…

1954

* * *
Ніколи б не подумав, що ця хмара
Подібна буде профілем своїм
До першого мого кохання.

* * *
Ми з нею проснулися з голубами.
Пляшка води, що не випили ввечері ми,
Замерзла вночі на балконі.

* * *
Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю,
Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства.
І сиза чайка б'ється наді мною…

1964

* * *
І та весна, і ця весна,
Як срібна посмішка весла.

1975

* * *
Згорають очі слів, згорають слів повіки.
Та є слова, що рвуть байдужий рот.
Це наше слово. Жить йому повіки.
Народ всевічний. Слово — наш народ.

* * *
За селом на вечірній дорозі
У промінні осіннього сонця
Я зустрів своїх батька-матір.

1964

* * *
Поблимало впівщастя — й будь здоров!
Пісочок хитрий: наче він з невчора…
Посушу сірники в твоїм волоссі.

* * *
У хаті холодно. Твоїх духів лиш запах.
Серед подвір'я на сухій акації
Одружується шпак.

1975

* * *
Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі.
Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір…
Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях…
Темнавнй вітер, темні губи й темні трави травня.

1963

* * *
Ти звідки йдеш? Ти мова, чи ти хто?
На жовтий лист
Ще трішечки безлистя…

* * *
Погасло на ніч світло, лиш Десна
Вустами темними
Свій берег п'є і хоче.

* * *
Поснув сірий лід горою сніг.
Ще б трохи мені, пам'яті: з грозою
Біжить руда вечірня череда.

* * *
По хвилях бачу, доле — до тогО!
Ожина дивиться. У зуби аж заходять…
Хто ж, як не я, ще грається з собою…

1975

* * *
Павлові Загребельному

Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли в серпні — ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.

Отакі-то коні — сльози на долоні.

1964

* * *
На вухо літу коник сюркотить:
Небесні в тебе очі, схаменися!

* * *
Між очеретом зорі під Десною.
Я обнімаю слово. Відлітає
До тисячі іще маленька тиш.

* * *
До Золотих воріт ти ходиш. Не ходи —
Там з неба дощ. В горосі твоє плаття.

1975

* * *
Над чорнобривцями в саду
Останнє яблуко висить.
Останній лист упав на чорнобривці вчора.

* * *
Під рябими кущами вухатими,
Де стерня босі ноги коле, —
Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле.

* * *
Прилетіли гуси, сіли у воротях,
Оті білі гуси в червоних чоботях,
В червоних чоботях, в хустинках рябеньких,
Заґелґали гуси, що я ще маленький…

1964