Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ростислав Берчак (1983)
Я сам себе роблю, підношу своє ім"я
До тих імен, що знані у світах.
Я є світилом, а не чиєюсь тінню
І своє щастя держу в своїх руках...



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Ти не сказала „Ні!”,- і це прекрасно
    Ти не сказала „Ні!”,- і це прекрасно,
    Надія все ж таки останньою вмирає.
  • •  Ах, сколько у меня вопросов к Богу
    Ах, сколько у меня вопросов к Богу:
    Почему так жизни коротка дорога?
  • •  Богу…
    Господи! Как сегодня жить прикажешь:
    Изволишь плакать иль смеятся,
  • •  Собі...
    Ти хочеш згоріти у мокрім полум’ї,
    І хочеш утнути ти щось неможливе,
  • •  Сонце сходить, потім знов заходить
    Сонце сходить, потім знов заходить,
    Воно ніби з нами в піжмурки грає.
  • •  Осінні роздуми
    Пролетіло літо, як колись весна,
    Знову лист кружляє, як сніг в зимі кружля.
  • •  Осінь... Ніжна і безмежна.
    Осінь... Ніжна і безмежна.
    Чомусь вона навіює надії.
  • •  Я сам себе роблю, підношу своє ім"я
    Я сам себе роблю, підношу своє ім"я
    До тих імен, що знані у світах.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки