Штурм ХАТОБа з метою потрапити на творчий вечір Ліни Костенко для мене, як і для ще понад 500 бажаючих не закінчився нічим. Ще за півтори години до початку двері були зачинені, бо всі міста (1500 сидячих + всі стоячі) скінчилися. Скажу чесно, Харків такого не знав багато років. Як би там не було, які бронзові покриття б не робили Л.К., вона залишається королевою :) До речі, публіка перед ХАТОБом була від 15 до 70.

Тому порада львів"янам: займайте місця години за 2 до початку ) Хоча у Львові вона буде 2 дні.

Побачив напис "Штурм ХАТОБа" і не зміг не приєднатись до теми... Так, Любо, аналогічно я також був у глибоченному шоці від побаченного (цифру 500, імхо, ти набагато знизила). От чого я не чікав від Каркова, так такої зустрічи уславленої поетеси... "кіркорови" просто відпочивають, хоча "організаторам" одне слово "ганьба" за таке знущання над людьми. Про себе скажу - не маючи ніякого запрошення, таки потрапив на вечір, бо в потрібний час опинився біля потрібного "чорного" входу. І досі перед очима стоїть картина, коли 15 річні тінейджерки лізли через 3-метрову металеву огорожу, аби послухати Ліну... Блін, я почав дивитись на рідне місто іншими очима...

У Києві черга за автографами була далеко за північ. А про що говорила ЛК, про політику багато?

Зрозуміло, немало було і про політику, хоча більшість часу ЛК відповідала на питання глядачів, бо як сказала - у інших містах не вистачало часу саме для цієї процедури

Зустрічі Ліни Костенко з читачами Кривого Рогу та Острогу переносяться на невизначений термін, а львівські зустрічі – скасовуються.

Про своє рішення Ліна Костенко сповістила 9 лютого Іванові Малковичу, директорові видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Каталізатором такого рішення видатної письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру.

Більш докладно тут
http://texty.org.ua/pg/news/editorial/read/27017/Linu_Kostenko_nazvaly_zmarazmatiloju_vona_obrazylasa_i_prypynala_promotur

Усіх, для кого перемога над фашизмом була і є святом,- вітаю! "Со слезами на глазах" (с)

Nota bene!

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 15:54:40 ] - відповісти

Читаючи – один за одним – тексти Л.Ніколаєнко, не можу не помітити, що авторка майже повсюдно намагається торкатись сфер не так емоційних, як моральних:

Жалеть до слёз отверженных поэтов,
И пред фальшивым солнцем падать ниц!

Жить на виду у всех, как в клетке зверь,
Обман и грязь впускать в святую дверь…

і т.д.

Цей вірш намагається навчити нас, читачів, розумному, доброму, вічному, святому, правдивому. Проте в основі вірша не сюжет чи історія, а просто загальні переживання ліричної героїні, роздуми про недосконалість людського суспільства, нерідко – злиття себе самої з оточуючим світом, а потім – гостра самокритика, аж до самоїдства, жаль до самої себе. Авторка щедро черпає архетипи з культурних шарів минулого: „маски праздничного цвета”, „в клетке зверь”, „святая дверь”. Вона іноді послуговується настільки усталеними, збаналізованими словесними парадигмами, що вони, на мою думку, вже ніяк не можуть насправді промовляти до душі читача – за два століття активного використання стерлися, втратили здатність хвилювати: „бледность лиц”, „покинутые сердца”, „развеивать, как прах” тощо.

Щодо образів і свіжості, то в цьому вірші мені вдалося знайти лише один, який ніде не зустрічався до цього: „остолбеневшим музам”. Хоча сама думка для мене геть незрозуміла: вірші ж бо пишуться не ДЛЯ муз, а з ЇХНЬОЮ ДОПОМОГОЮ. Вочевидь, авторка намагається сказати, що музи остовпіли, і їй доводиться писати самій, без їхнього натхнення. Трактувати цей образ якось інакше мені важкувато.

Поетичний простір вірша тримати в полі зору надзвичайно важко, адже все відбувається в емоційному світі ЛГ, хоча три прив*язки до місця у вірші все ж є: „В чужом романе” (культурологічне) – „В покинутых сердцах” (емоційне) – „В клетке зверь” (підсвідоме). Це щодо архетипів.

Поетичний час вірша – пасивний, адже все відбувається одномоментно. Жодної динаміки, жодного руху не прослідковується.

Фонетика. Загалом на фонетичному рівні текст сприймається нормально, себто придатний для декламування. Проте в останньому рядку є серйозний збіг приголосних: „впускать в святую” (ТЬВСВ).

Граматика. „Не настоящее” в даному випадку слід писати разом, а не окремо. Після „в романе” потрібна кома, хоча тут можлива авторська пунктуація.

І загалом – на мою думку, авторці варто більше слухати себе, свої власні емоції, еманувати з них, а не з поверхневих шарів культури. Не просто декларувати біль, муку, спротив, а намагатися передати їх за допомогою художніх засобів. Можливо авторці варто також іноді давати читачеві можливість зробити висновок самому, залишити йому простір для думки. І нарешті – намагатися не тяжіти до моралі, бо, як правило, сьогоднішні читачі її вже погано сприймають. Ваша, і тільки Ваша емоція, Ваше, ні на кого не схоже, переживання обов’язково вдихнуть у Ваші тексти життя.



Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 22:10:08 ] - відповісти

можливо, я й пройшов би мимо, але оскільки мене /дотично теми/ згадали, то:

цей мій спіч зовсім не для авторки, а /швидше/ в підтримку

конструктивної критики. і не тільки конструктивної, а критики взагалі -

будь-якої!

ситуація на Майстернях така, що критики не те, що мало, а взагалі нема.

сам принцип ресурсу - погодьтеся! - культивування авторського зросту

через читацькі враження і критику колег. робота автора над собою -

передусім.
якщо крилато - критики критично мало! це загальна тенденція. тому

будь-яка робота в цьому напрямку - на вагу золота: це хороша школа і

приклад для інших - як треба аналізувати вірші. і прикро, коли це золото

не ціниться.

тому автору рецензії респект.

разом з тим, я подивований, що він спромігся на таку розлогу предметну

критику тексту, який є досить складним для аналізу, бо аналізувати,

прямо кажучи, майже нема що. для мене - це заримована вправа, якій

бракує справжнього поетичного змісту: того, що стоїть за рядками і,

власне, робить вірш віршем. і я підозрюю, що таку /хоча би за розміром/

детальну рецензію стосовно якогось свого окремого твору авториня отримує

вперше. але схоже, що потрібно їй це в останню чергу.

в зв*язку з цим - мій респект на ту саму адресу ще раз, бо це вже

подвижництво.

втім, головне у цій справі - не переходити на особистості, що є

загальною помилкою. текст і тільки текст! а препарувати його можна

будь-як. це ніяк не є образою автора - це тільки робота над текстом!

дякую автору коментаря за фаховий підхід.
якщо хтось вважає інакше - обгрунтуйте так само детально і предметно.
можливо, у обговоренні народиться "істина".

омг лол! - як кажуть у нас у варкрафті

"Я понял, в чём ваша беда: вы слишком серьёзны! Умное лицо — это ещё не признак ума, господа. Все глупости на земле делаются именно с этим выражением лица. Улыбайтесь, господа! Улыбайтесь!" ("Тот самый Мюнхаузен")

Дорогі друзі і не_друзі! Оскільки вчергове Адміністрація ПМ почала "полювання на відьом" і опустилася до примітивної помсти, я з вами прощаюся.
Кого образила - звиняйте, без злих намірів.
Головне - залишайтесь собою і пам"ятайте: ви - люди, а не знаряддя до маніпулювання.
Усім щасти :)