* * *
Старий поет з надщербленим лицем,
самотній Данте, схожий на легенду,
між нами недописані поеми
негеніальних хлопчиків і це
надпите недокоханим вино,
настояне на травах і любові
ще юних тіл - а я живу тобою -
поетом із надломленим крилом.
У домі , де розцінюють за страх
пустити руки у твої сивини
і більше не випитувать хто винен
у мудрості твоїй і цих віршах...
Який ти молодий... яка я сива...