ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:24
Stop telling people
more than need to know

Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you

Stop explaining yourself

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.

Your smile, your eyes,
the way you laugh,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:14
«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашо

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:10
Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний приві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:09
Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:08
Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:07
Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інак

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:06
Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує н

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:05
У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасают

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:04
There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:03
Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона вел

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:01
Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
ві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:00
Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:58
Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Суч

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:57
i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterio

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:56
Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:55
The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:54
There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you f

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:53
I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:52
Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:51
Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:49
Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Ярина Брилинська - [ 2010.03.22 20:42 ]
    сорок морок
    Прилетіли сороки,
    приблизно – сорок.
    СорокА морОками
    голову оплутали
    зимі-дівчині.
    Аж розплакалася...
    Бо на вигляд
    сорок
    і
    думок сорок
    про те,
    що дорога до літа стелиться,
    що тепло льоди топить,
    що тіло її тане разом зі снігом,
    що день стає довшим за самотність,
    що жовтий колір не личить,
    а чорного
    сорока відтінків уже не нарахує
    ....................................

    Порозганяла сорок.
    Думки перелічуючи,
    морОки порозплутувала.
    На вигляд не зважаючи,
    весні руку подала.
    Сороковим вирієм
    усміхнулася і -
    полетіла
    зима-дівчина,
    з душею
    за двадцять.



    *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "А я у гай ходила"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  2. Ярина Брилинська - [ 2010.03.21 11:19 ]
    я світло тобі дарую
    сміюся чи посміхаюся
    я світло тобі дарую
    наче зоря зорю
    променем пестить
    так на твоєму серці
    усміх мій
    ніжності квітку малює

    він пахне травами
    що луки між собою
    перевеслами зв’язує
    з літом про тебе
    розмовляючи

    я посміхаюся тобі
    і сіре світло моїх очей
    тонкою ниткою в’ється
    між твоїми пальцями
    візерунки дотику
    виплітаючи

    сміюся чи посміхаюся
    я_просто_світло_тобі_дарую





    *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Сонце"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (23)


  3. Ірина Храмченко - [ 2010.03.21 00:07 ]
    Антресоли
    я никогда не подставлю больше лестницу,
    чтоб порыться, пока ты спишь, в твоих антресолях...
    там жутко пусто, до удушья спертый воздух...
    пока ты спишь. я беру зеркала и смотрю,
    пытаюсь прочесть твои глаза, скулы,
    рот, чем-то все равно похожий на мой,
    разобраться в этом пьяном угаре, чье есть чье.
    но все смешано, стерто и кто-то еще был похожим,
    но не запомнился. кто-то еще смотрел в зеркала
    и искал эту схожесть. кто-то еще смотрел
    своими глазами в наши. туда и обратно,
    пока не перемешал...ты знаешь, я никогда
    не буду читать чужие тетради с рисунками,
    разбитыми сердцами, зачеркнутымы именами...
    потому, что они так похожи на мои. которые
    я давно спалила на задворках. и потому,
    что ты прячешь их на анресолях
    и я никогда не подставлю больше лестницу,
    чтоб порыться, пока ты спишь, в твоих антресолях...
    потому, что я знаю тебя. а еще не потому, что могу
    разбудить, а потому, что а вдруг не проснешся
    от того, когда я буду лететь, срывая с гвоздей
    эти фанерные шкафчики с исписанными бредом
    тетрадочками в клеточку, с причудливыми рисуночками,
    эскизиками прошлого,
    буду лететь, держась за спертый до удушья воздух,
    ламая позвонки лестницы, кости, дверки...
    не проснешся от того, что любопытство убило кошку...

    15 березня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  4. Галина Фітель - [ 2010.03.20 00:16 ]
    Навчися брехати
    коли Господь не дав тобі таланту
    казати зрідка не на «біле» - «чорне»
    навчися хоч брехати філігранно
    щоб захотіла я хоч раз побачить
    красу примарну тих облудних слів
    залиш карабін совісті в спокої
    хай я омани лагідно не вчуся
    лукава киця гірш собаки злої
    щоб потім гірко ти не пожалів

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Філіппов - [ 2010.03.19 19:06 ]
    * * *
    треба бути відкритим і здивованим
    не боятись пускати нові форми
    у свій внутрішній світ –
    сказав перехожому люк


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Філіппов - [ 2010.03.19 19:55 ]
    * * *
    На сусідському балконі жив папуга, що любив говорити з телеведучими. “Нічому я вас не навчив” – подумав папуга, і на його пір'я лягла перша сивина.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Філіппов - [ 2010.03.19 19:32 ]
    * * *
    старим асфальтом деренчали
    дві барвисті пивні бляшанки
    тролейбус замислився –
    що чекає на нас після перегонів –
    і поламався


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Наталія Ом - [ 2010.03.19 11:01 ]
    АЛЕРГІЯ
    Обличчя вкрите ранками,
    Руки тремтять,
    Серце вискакує з грудей…
    Не можу ходити…
    Лежати…
    Стояти…
    Падаю і підіймаюсь,
    Випиваю таблетку
    Надії та очікування…
    І знову – сон…
    Меланхолія…
    Апатія…
    Роздуми…
    Раптовість без компромісів…
    У голові – дим
    З присмаком зіпсованого
    Меду…
    Холодний лід –
    Єдине полегшення
    Від зимового жару…
    Сум – радість – ностальгія…
    Дзвінок. Лікар…
    Діагноз невтішний –
    Алергія
    Від твого незрозумілого
    Кохання…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  9. Николай Блоха - [ 2010.03.17 17:41 ]
    Снежинка.
    Снежинка.

    Снежинка, с детства суть твоя,
    И в садике и школе, под новый год,
    Кружила ты, под ёлкой.
    Так радуя семью, друзей,
    Пьянила всех красой своей,
    И выросла в принцессу.
    С холодным сердцем, для меня.

    Николай Блоха март 7518 год (2010)



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Міла Матей - [ 2010.03.17 10:33 ]
    Подячне
    Дякую ТОБІ

    за те що

    не поставив підніжку

    а тихо дав

    мені по лобі

    щоб я піднесла взір

    до ТВОГО злету

    побачила

    що ТИ створив ще журавля

    і попрощала

    нарешті синицю



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Василина Іванина - [ 2010.03.16 21:08 ]
    Про себе
    Старішаю
    із кожною весною,–
    ніякий макіяж
    не приховає
    ні гіркоти
    у кутиках губів,
    ні відчаю,
    що в погляді струмує...
    Старішаю
    із кожною весною –
    не бажана,
    не люблена,
    забута...
    Та знову,
    бачиш –
    проліски
    цвітуть...
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (44)


  12. Ярина Брилинська - [ 2010.03.16 11:58 ]
    несерйозне
    Жовте око
    солодко гріє
    холодний фіолет
    моєї блузки.

    Оксамитовим
    поглядом
    лоскоче
    кутики
    моїх
    вуст,

    а вони,
    розтанувши,
    злітають
    догори,
    обриваючи
    нитки тягарів -
    дарунок сумного
    П’єро.

    Сміюся,
    бо хочу бути ним,
    жовтим оком.
    А може бабою?
    Ні, не скіфською.
    Хочу бути
    жовтою бабою КУЛЬ -
    кульБАБОЮ...


    *обіцяне Софії Кримовській :о)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (42)


  13. Наталія Ом - [ 2010.03.15 11:24 ]
    ПРОВОКАЦІЯ
    Провокація…
    Нова ідея
    Про те, що ти – не Бог…
    Цей світ – не твоя власність
    І не моя…
    Декларація
    Миру і любові – норма…
    Смерть – абсурд –
    Помста – гнів – війна…
    Час жити, а не існувати –
    Топтатись на місці
    Під гіпнозом чужої сваволі…
    Летіти… А не повзти,
    Думаючи, що тут – найкраще…
    Час бути людиною,
    А не твариною –
    Комахою….
    Переродитись
    У щось краще –
    Вагоміше…
    Не потонути
    У стадному інстинкті…
    Час…
    Не провокація – істина…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  14. Ярина Брилинська - [ 2010.03.14 23:28 ]
    Вона і Він
    Вона і Він...
    На відстані руки
    поглядами мовчать...

    Вона -
    на безіменний палець
    ніжність нанизує,
    білої смуги
    пустку вкриваючи,
    сльозами сміючись,
    мріє.

    Він -
    сліди Її на себе міряє,
    самотності квітку
    зігріти хоче,
    до ніг тягарі сумніву
    прив’язує,
    словами жонглюючи,
    мріє.

    Вона і Він.
    На відстані руки...
    Кожен про своє -
    мріють.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  15. Оля Сопрано - [ 2010.03.14 02:57 ]
    Хліб
    Виплескує думка нервово
    на стіл
    слова

    Визбирую, пальцями чіпляючи,
    крихти
    і намагаюсь зліпити
    скибочку хліба

    Так хочеться їсти...
    По-справжньому, а не їжу
    Зайва вага осіла
    довкола,
    але так і не захистила від себе

    А крихти не ліпляться в скибку
    Я гонорова - і висипаю їх птаству.
    За вікно.
    І знову у хаті чисто
    і... пусто.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  16. Николай Блоха - [ 2010.03.13 13:20 ]
    Как сказка.
    Как сказка.

    Как сказка, все её черты,
    Пьянит, желания любви.
    И оторваться, силы нет,
    Зачем мне нужен? – сей портрет.
    Подарок милого ребёнка,
    Тревожит сердце сквозь года.
    И только дрожь и пустота,
    Как мог оставить я тебя…

    Николай Блоха 13.03.7518 год (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Николай Блоха - [ 2010.03.13 13:41 ]
    Ты рада.
    Ты рада.

    Ты рада, для тебя игра,
    Все грустные мои слова,
    Смешат наивностью тебя.
    Игра и в твоих глазах и безразличье,
    К словам любви, желаниям открытым.
    Но я сдержаться не могу,
    И поддержать твою игру,
    Я чувствую себя чужим,
    Среди друзей совсем один.

    Николай Блоха 13.03.7518 год (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Наталія Ом - [ 2010.03.12 14:35 ]
    ЧОМУ БЕЗ ЛЮБОВІ?
    Чому без любові?
    Кому вона потрібна…
    Хіба що залишку
    Просвітленим,
    Осоромленим,
    Тим хто чекає
    І постійно плаче –
    Такому, як ти.
    Чому без надії?
    Багато реалізму
    В хаотичному світі.
    Згоріли рожеві окуляри
    І вигадані мрії –
    Схожі на твої.
    Чому без метафор та гри слів?
    Вони закінчилися
    В той день,
    Коли прийшла весна,
    Коли пролилися сльози неба
    І нічого не залишилося,
    Окрім тебе, любові, надії
    Та солодких слів…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (1)


  19. Наталія Ом - [ 2010.03.12 14:37 ]
    СЕРЦЕ-КАКТУС
    Серце, як кактус…
    Покрите голками недовіри
    Скептицизму та прагматизму…
    Коли торкаєшся
    До верхівки
    З пальців одразу йде кров
    Хіба не реакція….
    Не потрібна волога
    Підтримка…
    Дивна рослина
    Дивне створіння…
    Радіє раз на рік
    Без причини
    Просто радіє…
    Адаптовується
    І сумно мовчить…
    Без органічних добавок
    Просто маленьке
    З голками
    СЕРЦЕ…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (1)


  20. Микола Левандівський - [ 2010.03.10 17:23 ]
    8 березня
    З твоїх очей ростуть гладіолуси

    ти думаєш я садівник

    твого квіткового погляду?

    ні! н-і!

    я заступник твого архангела

    його тінь за твоїми плечима

    я видимий на відміну від нього

    я тілесний вимір і вибір

    твоєї любові…

    і патетична соната твого голосу

    це підтверджує

    і замість шістьох літер мого імені

    ти промовиш

    альфа й омега

    я зрозумів це на 8 березня

    на восьмому році нашого життя

    ти знаєш все справджується…

    навіть правда

    на восьмому році – на 8 березня

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (25)


  21. Ярина Брилинська - [ 2010.03.09 14:04 ]
    житіє літа
    Напишу
    житіє літа мого і літ.

    Покочуся
    з високого горба
    клубочком спогаду,
    намотаю на думку
    трави аромат,
    що з дитинства
    довгою ниткою тягнеться.

    Бджіл наслідуючи,
    буду смакувати
    солодкий нектар,
    у китицях
    конюшини захований,
    і до мака червоного
    всміхатимусь,
    на повіках сонця
    теплий тягар
    відчуваючи.

    Забуду про час,
    заховаю його
    до порожньої пляшки
    і закоркую до вечора
    що ароматом
    житньої цілушки пахне



    *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Житіє літа"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  22. Віктор Погрібний - [ 2010.03.07 16:09 ]
    СУТЬ
    Сонце було - між двох акацій.
    Ближче було - до акації справа.
    Воно рвало своїм промінням
    лівий бік акації.
    Рвало лівий бік!
    Нещадно!

    Така стояла вона огрядна.
    Тлуста! Опасиста!
    А сонце її просвітило
    з того боку
    і - нещасна!
    Проріджена!
    З ребрами!..

    Безжальне сонце п'ятниці
    вересня двадцять п'ятого
    сімдесят п'ятого.
    Я - у біло-салатовій безрукавці.
    Стою навпроти нього.
    Воно рве мені лівий бік,
    де серце!
    Нещадно!

    Воно просвічує лівий бік!
    Більше - лівий бік.
    Наскрізь!
    Лиш виден стовбур!
    Лиш видно - моє гілля...
    Лише! И лише!..

    Поглянь, батьку,
    Воно — бува,
    не дрібне -
    моє гілля?..
    Таке могутнє стояло дерево...
    А сонце просвітило...
    З того боку...

    Матусівка. 26. 09. 1975.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Віктор Погрібний - [ 2010.03.07 16:11 ]
    КАЗКА ПРО МОВУ
    Був собі чоловік
    та жив собі
    великим паном-товаришем,
    та попросив у Бога
    зрівняти усіх
    видами облич,
    носами й голосами,
    і щоб було
    без Польщ і Латвій,
    а тим більше -
    без Україн і Францій...
    Бо головне,
    казав пан-товариш,
    щоб людина мала
    два вуха й живіт,
    і кружало,
    в якому сало лежало б...

    І послухав Бог
    чоловіка,
    і зробив для нього благо.
    Але одразу не зрівняв
    носи і голоси -
    облич не чіпав.
    Він, для початку,
    в усьому світі залишив
    лиш одну квітку -
    білу ружу,
    яку любив чоловік.

    І поїхав пан-товариш
    полюбуватися світом.
    Він в Америку - одная ружа,
    на край Багамських -
    одна ружа дужа,
    на Скандинави -
    біла ружа,
    на Хоккайдо і Хонсю -
    біла ружа,
    у індійський той Прадеш-
    біла ружа,
    у савани африканські -
    біла ружа,
    а на Альпах - луки:
    біла ружа,
    і над милим над Дніпром -
    біла ружа...

    І поїхав пан-товариш
    аж до семи Австралій -
    і ні сокирки синьої -
    біла ружа,
    ні гладіолуса червоного -
    біла ружа,
    і ні жовтого безсмертника -
    біла ружа,
    і ні кашки з ромашки -
    біла ружа,
    ані півника зеленого
    з фіолетом -
    біла ружа,
    ані сивого полинцю -
    б-і-л-а
    р-у-ж-а...

    І забіліло чоловікові
    в животі і в очах,
    і підкотився давлючий клубок
    білого страху.
    І хотів заволати
    на весь світ
    пан-товариш,
    і хотів попросити
    хоч крупиночку голубу,
    хоч пелюсточку жовту,
    хоч галузку червону,
    хоч прожилок зелений.
    - Полинцю п-у-ч-е-ч-о-к!
    Але голосу його
    не почули,
    бо став він білим,
    як біла ружа,
    і очі стали білими,
    і білим він - увесь...

    І луснув пан-товариш,
    бо очманів,
    і впав на білу землю,
    і зірвав жмут білої трави -
    останнім порухом,
    та не зміг відійти
    на той світ -
    останнім подихом...

    І лиш як скотилась йому
    з білих очей
    остання сльоза - голуба! -
    бо відбилось в ній небо,
    яке ще не стало білим, -
    відлетіла його зболіла душа
    зрання
    на покаяння...

    Хоч сумний цей вінець,
    але казці - кінець.
    Будь же жив у віках
    рідний наш полинець!
    1970-1973



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Денис Волошин - [ 2010.03.07 15:35 ]
    Без баяна, но удивляюсь
    Юная леди, вы немного потерялись
    И страх потеряли, а желания остались.
    Хотите, я вам покажу последнюю неделю
    В другом свете, так сказать – на деле?
    Только, прежде чем согласие оставить,
    Подумайте подольше – могу ведь и ужалить.
    Если да – подпишете контракт на перемены
    Если нет – продолжим сериал, сцена в сцену,
    Строка в строку и выстрел в неизбежность.
    Во взгляде и улыбке – полная небрежность.
    Подумайте подольше – чего, куда, зачем и как?
    Подумайте, а то уж больно чешется кулак…
    Изгрыз уж весь, смотреть на руку жалко,
    Которое у пчелки, давайте лучше палку.
    Подумайте, а то в мозгу уж коротит,
    От напряжения там все уже кипит.
    Подумайте – обрадуйте ответом,
    А остальные мы обсудим уж потом.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.08) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  25. Ярина Брилинська - [ 2010.03.07 10:46 ]
    ******
    прислухаючись до тиші,
    що між горнятками
    зі мною у хованки бавиться,
    готую вечерю.

    слова
    непрошеними голубами
    опускаються на плечі
    і гудуть про своє,
    а може про те,
    що моїм не буде,
    а віршем станеться.

    не знають, туркотливі,
    що сьогодні не метафорами,
    а зіллям Провансу
    страва запахне,
    цибуля пропече очі
    і до столу подам
    вечерю,
    сльозами моїми
    приправлену.


    *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Тропіки"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  26. Николай Блоха - [ 2010.03.07 10:31 ]
    Взгляд замер.
    Взгляд замер.

    Взгляд замер в след ему,
    Сорваться в след? – стоять продолжить,
    Иль развернутся и идти.
    Самой куда-то, в осень прочь.
    Забыть всю горечь, боль обид,
    Вод только как о нём забыть?

    Николай Блоха 7 марта 7518 года (2010) в 10:10

    К вашей фотке


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Хоменко - [ 2010.03.06 23:21 ]
    Віслава Шимборська. Кінець і початок
    По кожній війні
    хтось мусить поприбирати.
    Адже сякий-такий порядок
    сам не виникне.

    Хтось мусить зіпхнути руїни
    на узбіччя доріг,
    щоб могли проїхати
    вози, повні трупів.

    Хтось мусить в’язнути
    у дранті й попелі,
    пружинах канап,
    уламках скла
    і кривавому ганчір’ї.

    Хтось мусить застосувати балки
    щоби підперти стіну,
    хтось - засклити вікно
    і повісити двері на петлі.

    Це не фотогенічно
    і вимагає часу.
    Всі камери вже виїхали
    на іншу війну.

    Мости треба лагодити
    і вокзали відновлювати.
    Подертими будуть рукави
    від закочування.

    Хтось із мітлою в руках
    згадує ще, як було.
    Хтось слухає,
    притакує, не відвертаючи погляду.
    Але біля них уже
    починають крутитися ті,
    яким від цього буде нудно.

    Хтось часом іще
    викопує з-під куща
    іржею роз’їдені аргументи,
    складаючи їх до стосу залишків.

    Ті, хто знав,
    про що тут ішлося,
    мусять поступитися місцем тим,
    хто знає мало,
    і менше, ніж мало,
    і, врешті, зовсім нічого.

    У траві, що проросла
    над причинами та наслідками,
    мусить хтось лежати собі
    з колоском у зубах
    і витріщатися на хмари.



    Koniec i początek

    Po każdej wojnie
    ktoś musi posprzątać
    Jaki taki porzadek
    sam się przecież nie zrobi.

    Ktoś musi zepchnąć gruzy
    na pobocza dróg,
    żeby mogły przejechać
    wozy pełne trupów.

    Ktoś musi grzęznąć
    w szlamie i popiele,
    sprężynach kanap,
    drzazgach szkła
    i krwawych szmatach.

    Ktoś musi przywlec belkę
    do podparcia ściany,
    ktoś oszklić okno
    i osadzić drzwi na zawiasach.

    Fotogeniczne to nie jest
    i wymaga lat.
    Wszystkie kamery wyjechały już
    na inną wojnę.

    Mosty trzeba z powrotem
    i dworce na nowo.
    W strzępach będą rękawy
    od zakasywania.

    Ktoś z miotłą w rękach
    wspomina jeszcze jak było.
    Ktoś słucha
    przytakuje nie urwaną głową.
    Ale już w ich pobliżu
    zaczną kręcić się tacy,
    których to będzie nudzić.

    Ktoś czasem jeszcze
    wykopie spod krzaka
    przeżarte rdzą argumenty
    i poprzenosi je na stos odpadków.

    Ci, co wiedzieli
    o co tutaj szło,
    muszą ustąpić miejsca tym,
    co wiedzą mało.
    I mniej niz mało.
    I wreszcie tyle co nic.

    W trawie, która porosła
    przyczyny i skutki,
    musi ktoś sobie leżeć
    z kłosem w zębach
    i gapić się na chmury.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  28. Олександр Хоменко - [ 2010.03.06 23:15 ]
    Віслава Шимборська. Нічого дарованого
    Нічого дарованого, все позичене.
    Тону в боргах по вуха.
    Буду змушена собою
    заплатити за себе,
    за життя віддати життя.

    Так уже влаштовано,
    що серце віддаси
    і печінку віддаси
    і кожен палець зокрема.

    Запізно скасувати умови угоди.
    Борг буде стягнуто з мене
    разом зі шкірою.

    Ходжу по світу
    у натовпі інших боржників.
    На одних тяжіє примус
    сплати за крила.
    Інші хочеш-не-хочеш
    розплачуються за відомістю.

    Ознака Повинен
    на всьому тілесному в нас
    Ані вії, пуповини
    не зберегти назавжди.

    Список докладний,
    і схоже на те,
    що маємо лишитися з нічим.

    Не можу собі пригадати
    де, коли і для чого
    дозволила відкрити собі
    цей рахунок.

    Протест проти нього
    називаємо душею.
    І вона є тим єдиним,
    чого немає у списку.


    Nic darowane

    Nic darowane, wszystko pożyczone.
    Toną w długach po uszy.
    Będę zmuszona sobą
    zapłacić za siebie,
    za życie oddać życie.

    Tak to już urządzone,
    że serce do zwrotu
    i wątroba do zwrotu
    i każy palec z osobna.

    Za późno na zerwanie warunków umowy.
    Długi będą ściągnięte ze mnie
    wraz ze skórą.

    Chodzą po świecie
    w tłumie innych dłużników.
    Na jednych ciąży przymus
    spłaty skrzydeł.
    Drudzy chcąc nie chcąc
    rozliczą się z liści.

    Po stronie Winien
    wszelka tkanka w nas.
    Żadnej rzęski, szypułki
    do zachowania na zawsze.

    Spis jest dokładny
    i na to wygląda,
    że mamy zostać z niczym.

    Nie mogę sobie przypomnieć
    gdzie, kiedy i po co
    pozwoliłam otworzyć sobie
    ten rachunek.

    Protest przeciwko niemu
    nazywamy duszą.
    I to jest to jedyne,
    czego nie ma w spisie.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Николай Блоха - [ 2010.03.06 23:54 ]
    Немного счастий и любви.
    Немного счастий и любви.

    Немного счастий и любви,
    Приносят мне слова твои.
    И что с того, что безразличны,
    Слова мои, тебе безличны.

    Пускай в словах, призрение и ложь,
    Но их дороже не найдёшь.
    Видь в памяти один ответ,
    Тебя со мною нынче нет.

    При встрече вновь глаза отводишь,
    Но голос сквозь года, привет.
    Твоё презрительное – нет,
    Всего лишь прошлого ответ.

    Николай Блоха 6 марта 7518 года (2010) 23:02



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Хоменко - [ 2010.03.06 22:04 ]
    дні минають
    дні минають
    немов фотознімки у слайд-проекторі
    світла пучок
    швидкоплинну картинку освітить
    часом годі запам’ятати –
    так щоб надовго – її
    життя минає
    кажуть тоді
    ні
    життя залишається поруч
    минаємо ми

    5 березня 2010



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  31. Інна Нежуріна - [ 2010.03.06 01:43 ]
    * * *
    Сопілкарики літнього ранку
    Стали раптово мухами.
    Значить, що я прокинулась,
    І вже зовсім не ранок,
    А якесь кумедне місиво
    Із сонячних зайчиків
    І нудного дзижчання мух.
    А ще сьогодні субота.
    Це усвідомлюю раптом.
    Ковдру, яка ще тепла,
    Знову тягну на вуха –
    Виспатись є нагода.
    От тільки кляті мухи...





    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Інна Нежуріна - [ 2010.03.06 01:43 ]
    * * *

    Може, спокій в потилицю
    П’явкою вчепиться,
    Буде пити нектар
    Сонної мудрості,
    Зів’є волосся
    М’якеньким кубельцем
    І задрімає
    Під капелюхом.
    Пробіжу гребінцем
    Темними нетрями,
    Вичешу кров
    Мою недопиту.
    У невловимих преамбулах
    Сонячно
    Вислизне новонароджений
    Віршик.
    19.08.2003



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  33. Інна Нежуріна - [ 2010.03.06 01:36 ]
    ПОМІЖ ДУМОК
    Гаманець,
    Роззявивши шкіряного рота,
    Ковтає залізну гривню.
    Вона застряє йому в горлі,
    Спиняє подих –
    Треба прокашлятися.
    Вилітають мокротинням
    Неперетравлені папірці,
    Лягають до кошика
    Подарунками для друзів.
    ...Позаздримо власнику
    Такого гаманця...


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Гололобов - [ 2010.03.05 18:32 ]
    ПОЛІТОЛОГІЯ
    - Віталя, ти повинен підтримати якусь одну з двох
    Частин нашого сімейного суспільства.
    Або ставай у чергу у туалєт,
    Або сідай на диван – і дивися
    «Полє Чюдєс» з Лєанідам Якубовічєм!
    А якщо тобі вже так закортіло
    Бути дисидентом –
    То піди вдягнися й винеси сміття!

    (2010)


    Рейтинги: Народний 5.17 (4.97) | "Майстерень" 5.25 (4.75)
    Коментарі: (3)


  35. Віва ЛаВіта - [ 2010.03.05 10:27 ]
    ПИРАМИДАЛЬНО


    Не принимаю…
    Не понимаю, почему.

    Опровергая
    Свои законы…
    Тобой играю –
    Схожу со трона
    Наверно,
    Тоже хочу весну…

    Потом – пытаюсь
    Настроить нервы…
    Ты мой не первый
    – ход королевы…

    И возникает
    В упругих венах
    Рождаясь импульс…

    Ты на коленях.

    Не понимаю…
    Не принимая
    Тебя страдаю
    От угрызений…
    Грызут и гложат
    Меня сомненья…
    Стаю я тенью.
    Безликой тенью…

    Потом так странно,
    Пирамидально
    Ращу я строки
    Своих сомнений…
    Своих мечтаний
    И сожалений.

    А ты все рядом…и на коленях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (9)


  36. Олександр Хоменко - [ 2010.03.04 21:02 ]
    Лерой Джонс. Передмова до двадцятого тому передсмертної записки самогубця
    Останнім часом я звик до того

    Як земля розкривається й огортає мене

    Кожного разу, коли я виходжу вигулювати собаку.

    Чи до розлогої дурнуватої музики, яку вітер

    Створює, коли я біжу до автобуса…



    Так уже склалося.



    А тепер щоночі я лічу зірки.

    І щоночі маю одну й ту саму їх кількість.

    А коли їх немає можливості лічити,

    Я лічу отвори, які вони залишають.



    Більше не чути співів.



    Та коли минулої ночі я проходив навшпиньках

    Повз кімнату дочки, то почув,

    Як вона говорить із кимось, а коли відчинив

    Двері, то нікого за ними не знайшов.

    Тільки дочку, яка стояла навколішки, зазираючи

    Між свої молитовно складені руки


    PREFACE TO A TWENTYVOLUME SUICIDE NOTE

    Lately, I've become accustomed to the way
    The ground opens up and envelopes me
    Each time I go out to walk the dog.
    Or the broad edged silly music the wind
    Makes when I run for a bus...

    Things have come to that.

    And now, each night I count the stars.
    And each night I get the same number.
    And when they will not come to be counted,
    I count the holes they leave.

    Nobody sings anymore.

    And then last night I tiptoed up
    To my daughter's room and heard her
    Talking to someone, and when I opened
    The door, there was no one there...
    Only she on her knees, peeking into

    Her own clasped hands


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Николай Блоха - [ 2010.03.04 14:40 ]
    Солнце греет.
    Солнце греет.

    Солнце греет весной,
    Дыханье любви.
    Её черты заворожили,
    В испуге замер, но не ты.

    Дыхание весны,
    Воспоминание любви.
    Прошедших дней, знакомый образ,
    Но вот черты, они другие.

    И пустота, лишь аритмия,
    Душа поражена покоем.
    Пугает мыслей пустота,
    И лишь слеза, предательски кричит о грусти.

    Николай Блоха 4 марта 7518 год. (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Шумілін - [ 2010.03.03 20:41 ]
    "запоріжжя"
    я уявляю як десь
    у холодних водах
    під Севастополем
    ти годуєш риб іржею
    і намагаєшся не забути
    музику власного імені
    наспівуючи щось із Бітлз
    гойдаються канати
    важкі жилаві
    схожі на руки амазонського рибалки
    ти трешся об них
    трешся об воду
    об бетонний причал
    як весняна кішка
    що просить свободи
    аби подумати
    бо тобі як і їй
    як впринципі і всім нам
    не вистачає глибини
    і пісні
    старого
    голубого кита


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  39. Міла Матей - [ 2010.03.03 13:29 ]
    Шістнадцятирічній
    Блискітки на повіках
    немов застиглі майбутні сльози
    акупунктурно дивишся
    домінуєш немов дрозофіла
    зачатковими крилами
    не підозрюєш
    що життя
    це не тільки
    стрибок через купальську ватру
    а щоденник самовсепалення

    Стараюсь бути як ти

    Не затуляти крилами очі


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  40. Юрко Пантелеймон - [ 2010.03.02 16:49 ]
    розумні люди
    Розумні люди
    Прикидаються дурними ляльками,
    Істотами без мети в житті.
    Слава, гроші, насолода -
    Квитки до пекла.
    Який з них твій?

    Дізнайся
    І спали його сльозами;
    Почисть себе,
    Як картоплю для варіння.

    І не роби розумні очі
    Та не дуйся як холодна брила -
    Ти ж гарячий...

    Будь собою,-
    Таким, яким створив тебе Бог.
    Пробач, щоб і тобі пробачив Бог.
    Слава Богу навіки!

    2009 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  41. Ярина Брилинська - [ 2010.03.02 15:28 ]
    елегія зустрічі
    Одягне сукню
    з білих цикламен,
    притулить обличчя
    до холодної шиби,
    і буде чекати
    коли прийде той,
    хто вміє малювати
    на її плечі
    безконечник
    ніжності.

    Він прийде.
    Вип’є з її вуст
    таємницю чекання,
    на вічність помножену.
    До грудей притулиться,
    заховавшись
    від доріг
    непройдених
    у просторому
    домі серця її.

    А потім
    дивитимуться удвох
    на осиротілий
    кущ цикламеновий,
    прощанням
    обійнявшись.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (18)


  42. Богдан Чернець - [ 2010.02.27 19:30 ]
    зрада
    ти зрадила мене з вітром
    він пристрасно грався твоїм волоссям
    ти зрадила мене з небом
    ви обмінялися закоханими поглядами
    ти зрадила мене з сонцем
    воно ніжно пестило твоє лице
    ти зрадила мене з Богом
    Він уважно слухав твою сповідь
    ти зрадила мене зі мною
    я не міг опиратися твоїм поцілункам


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  43. Николай Блоха - [ 2010.02.27 00:56 ]
    Улица.
    Улица.

    Улица,
    С утрица лужица,
    Голубь купается,
    Весна с летом встречается.
    Радует солнцем, преддверье жары.
    Мы можем сегодня признаться в любви,
    Майские пазники уже позади.

    Николай Блоха февраль 7518 года (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ярина Брилинська - [ 2010.02.26 16:54 ]
    *****
    Зустріти весну у тугому сповитку бруньки.
    Боятися вкотре розквітнути назустріч...
    Вкритися рясними плодами,
    що ароматами ніжності
    до скронь тулитися будуть.
    А потім знову опасти додолу
    сухою тінню минулої величі,
    осені землю теплом
    своїм вкривши.

    І знову

    зустріти весну,
    поділивши на двох
    сніданок зі сонцем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (28)


  45. Віталій Ткачук - [ 2010.02.26 12:14 ]
    трясовина
    наче мавки поміж дерев
    блукають
    любові
    міськими
    болотами

    оклик єдиної
    одразу
    усіх
    будить

    як верби плаксивих
    як рогоза посохлих
    вовчих
    нехай і ягідних
    з виду

    тря-со-ви-на
    вимощена бруком
    надушена грішми
    які пахнуть
    дармовим потом
    сполотнілою кров'ю
    і
    життям
    згаяним

    любові
    охочі до нелюбів
    байдужі крайності погляду
    підмальовують
    чорні квадрати зіниць
    і
    навісніють від того
    що я
    не бажаю
    приємно провести вечір


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (10)


  46. Тетяна Нікітченко - [ 2010.02.25 23:27 ]
    Наслідуючи Вітмена
    Людина долю на собі несе,
    а в серці -
    вічну любов чи ненависть,
    і межа між ними-
    мить свідомості.
    Я, ти , ми - це єдиний рух,
    що творить красу,вічність, працю,
    породжує водночас лінь, війну, страх.
    Тож людина -
    вісь землі,
    що стоїть посеред раю й пекла.
    Талант людини - розум,
    одначе іноді люди використовують його,
    щоб робити дурниці.
    Єдине щастя для людини -
    творити,
    бо той, хто творить -
    той живе.
    Люди схожі на слова!
    бо слова втрачають значення,
    не маючи свого місця;
    слова передають емоції,
    приймаючи наголос,
    як і люди передають стан душі.

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  47. Василь Кузан - [ 2010.02.25 17:22 ]
    Я хочу тебе

    Я хочу тебе
    Обіймати руками бажання,
    Багаттям мінливого слова
    Вкладати щодня на престол.


    Я хочу тебе
    Цілувати губами пожежі,
    Щоб лід твого серця розтанув,
    Щоб крига не вбила мене.


    Я хочу тебе
    По хвилі втрачати до смерті,
    Бо вірність на вічність не схожа,
    Бо кажуть: любов – це полон.


    Я хочу тебе
    Прогнати, мов пташку із клітки,
    Бо знаю – повернешся знову.
    Та клітка тримає мене.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (7)


  48. Роман Коляда - [ 2010.02.25 15:18 ]
    ***
    Чего я хочу? Ищу…
    Невозвратимого?
    Но тем отчаянней…
    В глазах всех встречных женщин,
    Моей единственной прощаемый.
    Я с песней о безбрежном
    Стучусь в сердца,
    С противоречием в себе самом
    Я берега ищу,
    Которого бежал так много лет.
    А море смыло мой несмелый след
    На времени песке.
    И я, теперь уж точно опоздавший
    На последний поезд,
    Пытаюсь с птицами дружить…
    Летать непросто,
    Но еще сложнее жить.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  49. Ярина Брилинська - [ 2010.02.25 13:01 ]
    *****
    Чуєш,
    як звучить велика пустка
    у якій живемо?
    Вона співає нам
    пісню про час,
    якого не можемо втримати
    ніколи,
    ніяк,
    нічим.

    Живемо у небутті,
    заповнюючи його
    галасом,
    неспокоєм,
    сумнівом
    і солоними
    від сліз запитаннями
    коли,
    чому,
    для чого?

    А може
    спробувати
    врятуватися від цього,
    сховавши голову
    у зірковий пил
    і заснути?
    Бачити сни, більші
    за Всесвіт
    і зрозуміти цю пустку,
    щоб разом з нею
    тихим голосом
    пісню її снувати

    про
    звільнення від страждання,
    від непотрібної любові,
    від болю у серці,
    від слів порожніх,
    часом наміряних.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  50. Елена Аристова - [ 2010.02.23 07:34 ]
    Умереть сильно просто
    умереть- это сильно просто!
    надо собраться и жить!
    каждого может звать пропасть
    но это не значит что так должно быть.
    порой нам ломают жестоко крылья
    и сжигают наше небо
    нас иногда смешивают с пылью
    и делают вид, что другим ты не был!
    наше сердце разрывают на части
    и душу травит и душит боль
    говорят что ты не той масти,
    разве ты не видишь- это вызов на бой?!
    жизнь- это сплошная борьба
    увы, мы воины невидимого фронта
    и на смерть идёт война
    ради светлого жизни горизонта!
    для кого новый день-
    просто скучная серая забота
    а на ком-то смерти чёрная тень
    и минута жизни это непосильная работа,
    но он живёт ради света
    ради солнца луча и воздуха глотка
    их душа надеждой согрета
    хоть знают что дорога не будет легка...
    а мы пытаемся уйти от себя,
    под жестоким миром сломаться
    просто порой надо при шторме устоять
    и тьме и смерти не здаться...



    16 октября 2009 г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   104   ...   108