ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2022.11.29 11:59
Уява малює на спогаді. Спогад та уява разом можуть влаштувати бал для прислуги або навіть написати книгу, якщо вони цього хочуть жити у своїй уяві, а не в спогаді ми переходимо з спогадів в уяву, лише смутно усвідомлюючи зміни

Олександр Сушко
2022.11.29 10:38
Гнітюча тиша...воскова свіча...
Труна соснова, в ній - шматки від брата.
В моїй руці виблискує печаль
Уламком від рашистського снаряда.

Прощай куначе. Стрінемось ачей
Десь там, де вже не буде війн і болю.
А лють у венах, наче яд тече

Сергій Губерначук
2022.11.29 10:02
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серце зачинилось ключем журавлиним,
що в пошуках літа за обрій полинув.
Та й там загубився в хмарах каламутних,
а тебе, любове, не видно, не чутно.

Ти б хоч показалас

Козак Дума
2022.11.29 06:57
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить – душі бракує неба.
Сніжить і я іду без тебе…

Віктор Кучерук
2022.11.29 05:14
Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,
Але за тим, що загубив,
Я не журюся зовсім.
Бо згодом саме тут знайшов
Своє найбільше щастя, -
Давно омріяну любов
І сховок од напастей.

Микола Соболь
2022.11.29 05:05
Дожере собака орка,
набереться люті.
Дайте тупіну касторки,
може стане путнім.

Піп московський з юним хлопом
шлях знайшли до раю,
"натрудили" свої ж*пи,

Ярослав Чорногуз
2022.11.29 00:43
Сніги торкнулися столиці
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
І так привабливо іскриться,
Аж усміхається душа.

Перлини -- шубки, пальта -- вкрили,
Поблискують, мов цукор... Ах!
І на деревах пудра біла,

Олена Малєєва
2022.11.28 23:45
Я хочу тебе цілувати справжнього...
У твої шрами.
Небо накрило сірим куполом...
Висить над нами...
Під ковпаком ми, під ковпаком...
Може впаде, може вибухне,
Може накриється мідним тазиком...
Може з полегшенням видихне.

Володимир Бойко
2022.11.28 22:48
Не зможуть темні московити
Пітьмою світла загасити.
Допоки свічі наші світять,
То ніц не світить московитам.

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:36
День, хоть и понедельник, выдался чудесный. Что вы хотите — конец августа. Уже не так парко, лёгкий ветерок мягко, как струны арфы, перебирает серебристые складки шторы. На душе — действительно, как в чистом небе. Если учесть, что через две недели — долго

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:30
                1

Привстань на цыпочки и дотянись
До черной кнопочки “шестнадцать”.
И в лифте будут улыбаться,
В ответ ты тоже улыбнись.

А вот как будет складываться жизнь:

Іван Потьомкін
2022.11.28 22:09
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
«Знов думками у вдовиці?
Бодай їй уже втопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати...»

Наталія Кравченко
2022.11.28 09:26
Вино робить бідняка багатим у уяві, а багатого бідним насправді По - моєму справедливе життя це: багата уява забезпечує великими бажаннями, а життя надає багаті можливості і великі засоби для їх втілення. У людей уява дуже багата-вигадують т

Віктор Кучерук
2022.11.28 06:18
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
І без проблематики
В гості йде до братика,
Та й питає ситого,
Чи усе спожито ним?..
Ріжучи окрайчика
Хлібчика для зайчика,

Ольга Олеандра
2022.11.27 22:10
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Напрактиковане віками надбання дикої орди
вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

Нелюди.

І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликі

Олександр Сушко
2022.11.27 21:18
Історія ця страшна, як сама смерть, тому чутливим мистецьким душам і дітям довколошкільного віку читати написане на цій скрижалі вічності суворо заборонено. І вагітним красуням також, аби не було передчасних пологів та кольок у серці. Нині час такий, як

Євген Федчук
2022.11.27 18:44
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Хтось уже набрався й гомонить
Голосно, усім в корчмі тій чути.
Там сидять селяни й мовчки п’ють,
А в кутку за стіл козацтво всілось.
Видається, наче вперше стрілись.
Корчмаря з замовленням

Світлана Майя Залізняк
2022.11.27 18:39
На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



Дорогі друзі!
Запрошуємо до участі у Поетичному Конк

Наталія Кравченко
2022.11.27 11:22
Закохуватися - означає відкорковувати уяву і закупорювати здоровий глузд… «Я закохався у уяву. І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте, що це вільний дух. Він піде будь-куди, і він може робити все, що завгодно». Ми закохуємось, коли на

Софія Цимбалиста
2022.11.27 09:13
Пошук себе, наче лабіринт.
Довго шукаєш вихід,
та не можеш знайти.
Лабіринт, наче шлях,
де тисяча доріг.
Бачиш їх перед собою,
та не знаєш, куди йти,
аби вийти зі страшної пастки.

Віктор Кучерук
2022.11.27 04:54
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
М’які і довгі синюваті хвилі
Течуть на мене вивченим шляхом.
Ясна прозорість ллється через шибку
І плине по кімнаті в тишині, –
Пологі тіні зводяться на дибки
Та лізуть мовчки вгору по

Ігор Шоха
2022.11.26 22:37
ІДуша усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,

Наталія Кравченко
2022.11.26 17:55
Кожна людина – відображення свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є (у житті). Світ не приносить ні добра, ні зла сам собою. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас - лише відображення наших власних думок,

Олег Завадський
2022.11.26 15:26
Вторували до пекла свій шлях
І в степах полягли без відправи,
Щоб тіла по густих кураях
Звірина плюндрувала каправа.

Гідна плата за ваші труди
Золотого імперського трону!
Достобіса вже збігло води,

Ігор Шоха
2022.11.26 13:30
             І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові

Ірина Вовк
2022.11.26 13:03
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Іван Потьомкін
2022.11.26 12:47
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Софія Цимбалиста
2022.11.26 11:04
Ми не цінуємо дрібниці,
які змушують нас усміхатися.
Ті, які розширюють зіниці
і шалено прискорюють серцебиття.
Ми забуваємо про речі,
які роблять нас щасливими.
Ті, які заповнюють місце порожнечі
і потайки розфарбовують буття.

Віктор Кучерук
2022.11.26 10:07
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
І тепер гойдається
На хиткій лукавиця,
Ще й тихенько ойкає,
В захваті від гойдалки.
А зайці засмучено
Дивляться й виучують

Тетяна Левицька
2022.11.26 05:52
Зійшовся на тобі весь білий світ.
Чому ж я не позбавилася муки
плекати сум від мрії до розлуки
самотньою журбою край воріт?

І проводжати осінь в далину,
ключ перелітний в неозорім небі,
що розчинився, обірвавши щебіт,

Іван Потьомкін
2022.11.25 22:05
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то Бориса, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним с

Олександр Сушко
2022.11.25 18:49
Леся Ніколайчук
(оригінал)

Не відпускай мене кохана воювати .
Бо там так страшно і багато сліз .
Я розумію, що країну потрібно захищати,
Але я жити хочу, а не іти у бій .

Вікторія Лимар
2022.11.25 18:38
Болісна сатира

Рубати можуть лиш під корінь.
На інше – клепки не хвата.
Рука людська – черства потвора,
Рука байдужого ката.

Та мова не про виконавця.

Світлана Майя Залізняк
2022.11.25 16:46
Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?

Сергій Губерначук
2022.11.25 13:31
Сновиддя. Я нереальний.
Спанієль зі смурними зіницями.
Сон – необхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Шок – обхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
Спи.

Марія Дем'янюк
2022.11.25 10:56
Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
Теплу ковдру для
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соня Рейх
2022.11.26

Зоя Арова
2022.11.23

Валерія Ворона
2022.11.20

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Софія Цимбалиста - [ 2022.11.27 09:12 ]
    ***
    Пошук себе, наче лабіринт.
    Довго шукаєш вихід,
    та не можеш знайти.
    Лабіринт, наче шлях,
    де тисяча доріг.
    Бачиш їх перед собою,
    та не знаєш, куди йти,
    аби вийти зі страшної пастки.
    Дорога так і кличе "йди за мною",
    так і манить за собою.
    Стоячи на перехресті,
    обдумуєш мільйон разів:
    - Обрати той шлях?
    - Ні, не варто.
    - А може інший?
    - Теж не варіант.
    Так сам на сам, лиш із собою,
    говориш тихо з самотою.

    26.11.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  2. Артур Сіренко - [ 2022.11.23 17:07 ]
    Палаццо Гарампі
    Тягнуться в небо
    Жовтими свічками
    Окличні знаки романських веж –
    Torri di guardia
    З дикого каменю.
    Коли з мене вітер солоний
    Зірвав білу мантію спогадів
    Про необачну требу
    На тризні мідних дзвонів,
    Коли відчувалося
    В меланхолійній Адріатиці
    Щось більше ніж синява,
    Коли згадувалось, що твердь
    Сьогодні не хвора на лихоманку
    І цей палаццо, як був дзьобатим свідком
    Необачних подеста
    Так і лишиться –
    Тоді я майже жив, майже був,
    Майже відокремився від Порожнечі,
    Якою переповнені п’яццо та страде
    У місті, яке нагадало місцевому Федеріко
    Маленьке лігво вовчиці.
    Твої інші руки
    Шукають у густих сутінках
    Журавлиного вечора тисячоліття
    Знаки буття, що мальовані на лусочках риб –
    Пічкурів. Отих, що «іхтіс»,
    Отих, що малювали в катакомбах
    Люди й колишні легіонери вбрані туніки.
    У домі, що двічі зруйнований,
    Але нині заповнює моє око
    Я споглядаю течію часу.
    Пливу.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Артур Сіренко - [ 2022.11.23 12:26 ]
    Площа Кавура
    Під дощем пелюсток
    Березневі розмови про каву
    І пухнастих котів-монахів,
    Кожен з яких Сеньйор дель Тетто
    І споглядає п’яццу крізь скло,
    Крізь туман пеларгоній.
    Довічно під небом –
    Довічно о шостій
    Під перстом вказівним Паоло П’ятого –
    Букініста й законника
    Чи то колеги охоронця ключа…
    Дивлюсь оком блукальця,
    Дивлюсь на спрагу годин,
    Дивлюсь і забуваю
    Про себе чи то про розфарбований Всесвіт,
    Бо кожна людина – то Всесвіт –
    Вихор галактик, гра одвічної Порожнечі.
    П’яцца графа Камілло –
    Герцога Ресорджіменто.
    Під горою святого Маріно
    Опинився на площі
    Міста перук і білого карнавалу,
    Де співали пісню світанку
    Серед ночі ілюзій треченто.
    Називаю своє ім’я
    Важкому монументу на березі легкості,
    Очікую темінь
    Весняного вечора.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Іван Потьомкін - [ 2022.11.22 22:49 ]
    ...Як демократія із носа лізе

    1
    «Вам мало манни,аби второпать, що Я -воїстину Всесильний,-
    Так говорив Господь Бог,-
    Горшки із м’ясом знов повернули вас, твердошиїх, у Єгипет…
    Ну, що ж, буде вам м’ясo, так що полізе з ніздрів».
    І вітер враз здійнявсь і перепелів силу-силенну
    Приніс із моря і покрив увесь юдейський стан.
    І ніч цілісінську, і день збирали . Щонайменш – із десять хомерів.
    І без передиху все їли, їли й їли…
    З огидою Всевишій поглядав на ненажер ,
    Як не прожоване м’ясо застрявало в зубах їхніх,
    І возненавидів , і не в змозі гидоту витримать оту,
    Наслав на стан смертельну моровицю …
    2
    «…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
    На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті ,
    Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
    І що ж? Цього тобі видалось замало?
    Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
    І ти силкуєшся прищепить її і тим,
    Кому саме слово Свобода ненависне.
    Хто зневажає навіть за сам намір на цім світі жить.
    Бо ж на тім світі по сімдесят незайманих дівчат
    Отрима кожен, хто зла тобі причинить якомога більше,
    Сини Аллаха за приклад узяли не раба Мого Мойсея,
    А ненависного спрадавна підступного Амалека,
    Аби зачумлених демократією синів твоїх, Європо,
    Ножем у спину чи динамітом у вигаданий світ свій привести .
    P.S.
    Надужиті Liberte, Fraternite, Egalite
    невдовзі перетворять світ цей на руїну.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  5. Нінель Новікова - [ 2022.11.18 10:02 ]
    Світла мить


    Ще вдень хандрила чорна, мокра осінь,
    А на ніч у пухнасті, білі шуби
    Усі тремтячі одяглись дерева…
    Я зачудовано біля вікна завмерла –
    На дивний витвір матінки-природи,
    Найгеніальнішого зодчого у світі,
    Намилуватися була не в змозі!
    І зникли всі печалі та напасті…
    О, дякую тобі, примхлива осене,
    Що чорну смугу у житті моєму,
    Усупереч війні, тривогам, смерті,
    Ти осіяла чистим, білим снігом!
    І на душі на мить зробилось світло…

    17.11.2022



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  6. Артур Сіренко - [ 2022.11.17 16:12 ]
    Палаццо дель Аренго
    Кам’яне, кам’яне, кам’яне
    Серце міста рибалок на березі моря,
    Міста доріг і коханців, поетів і катеринок
    І слова «авжеж».
    Долучаюсь до березня на перехрестях часу,
    Мовчання велике і синє,
    Наче небо над Ріміні, що читає вірші
    Маріо де Каронезі (він теж був поетом).
    У мережеві спокою зазираю в зіницю міста,
    Яка зроблена з солі і повторюю,
    Як вони колись – вони – посередники
    Середньовіччя рудого вандальського
    Вторили:
    «Cedo bonis».
    З усіх катедр кедрових тесаних
    Мореплавного сну (напніть вітрило!)
    Питаю в годинника механічного –
    Онука клепсидри-плакси:
    «Хвилі несли тебе, колисали, бавили –
    Навіщо? Куди? В яке єретичне прийдешнє?»
    Зцілюю хворі літописи –
    Домислюю щось світле й прекрасне
    На площі
    Білого слова «поруч»
    Коли на бруківки падають тіні
    Башти думок алхіміків,
    Дзвіниці-тюрми (голос).



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Артур Сіренко - [ 2022.11.16 00:05 ]
    Замок Сізмондо
    Ти вмієш без страху
    Дарувати мені квітку мигдалю,
    Натякаючи на майбутнє гірке літо:
    Стоязикий замок
    Вкриває моє здивування весняне
    Білим.
    Захотілось стати повітряною кулею:
    Наповнитись димом гарячим
    І літати-висіти над цим кастелло,
    Що збудував Пандольфо,
    В якому він мріяв про квіти,
    Що цвітуть на камінні
    В порожнечі старих димарів.
    Володар цієї ночі – привид карабінера
    (Віровідступника та рибалки)
    Примушує забувати слова
    Зіпсованої латини лігурів,
    Гасить як свічку
    Парафінову пісню
    Про море, в якому танцюють риби.
    Пандольфо!
    Навіщо ти вполював журавля
    І ласував його м’ясом
    На бенкеті-іргищі Сонця:
    Ти думав це осінь злодійка?
    А це лишень синій
    Павук думок,
    Що плете тенети
    На дереві ренесансу.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Іван Потьомкін - [ 2022.11.11 19:36 ]
    З голосу Езопа

    Знесилений і працею, й літами,
    Дідусь пошкандибав у ліс по хмиз.
    Кректав, стогнав, та всеж щось назбирав
    І шкутильгаючи побрів додому.
    І тут найшла на діда така туга,
    Що в’язку, кинувши додолу
    Він заходився проклинати долю:
    «Вже б краще смерть мене забрала!»
    І враз вона постала в чорному лахмітті:
    «Мене ти кликав? Чим зарадить зможу?»
    «Піддай-но в’язку! З Богом відійди, сіромо!»

    P.S.
    Радість і горе влиті в слово кожне.
    Отож, і тринькати його не гоже.



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (2)


  9. Артур Сіренко - [ 2022.11.10 23:22 ]
    Тріумфальна арка Августа
    Пелюстки персиків мерехтять
    У часопросторі мурів Ріміні:
    Вітер з моря – Час наказав мені бути.
    Хвилини – вони зупинилися на бруківці
    Під воротами мідних чобіт і биків:
    Країна телят, місто вітрів, люди доріг:
    Звідси.
    Кронос камінний. Застиглий.
    Його можна торкнутись руками.
    Коли риби стають птахами моря,
    А смерть жартує: «Ви добре сховались!»
    (А я і не думав).
    Темні віки – це просто протяг
    У чорному замку історії,
    Де гостював Папа Адеодат,
    У будинку порожньому
    Безсловесних годин стебла
    Дерева ночі.
    Босоніж під аркою
    танцюють весталки,
    На свято вовків –
    На бучні луперкалії
    Тягнуть глеки вина – густого як кров
    Три кульгавих авгури,
    А я і не знав, що лелеки-патриції
    Мають власний сенат,
    Вершник простоволосий
    на щиті пише слово
    Вуглиною: «Veritas»
    Під тріумфальною аркою
    Перемоги, якої не було.
    Місяць вовків – фебруарій – минув.
    Нині весна. Час легіонам птахів
    Летіти над Ріміні – в країну венедів.
    Як і мені…



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  10. Артур Сіренко - [ 2022.11.08 17:58 ]
    Міст Тіберія
    Із синьої річки етрусків
    Яка тече тут одвічно
    Очима п’ю блакить першим –
    Ковтаю відображення Неба:
    З ріки де невдало
    Топили колись Буратіно,
    Але він поплив з країни Снів
    У країну помаранчеву Завтра:
    Черепахам назустріч –
    Черепахам людських днів-гончарів
    (Бо люди теж глеки).
    З близького солономрійного моря
    Виловлюю ребристі мушлі
    Схожі на серце блукальця
    І несу їх у жмені на міст
    Який руйнували готи (марно),
    Який належить найглибшому часу,
    Який сам став мушлею вапняковою –
    В яку сховалися апострофи історії:
    Вічність – та я ж знаю її,
    Вона молода італійська краля,
    Що згубила свою сукню-слово
    Між берегами, що поєднані мостом,
    Який мурували раби
    Зі своїх сердець і життів,
    Зі свого минулого і сьогодення.
    І блукає тепер Вічність
    Вдягнена тільки в намисто:
    Схожа на квітку оту –
    Квітку – біля оселі:
    Пелюстки, пелюстки, пелюстки –
    Як сни Петрарки – рожеві.
    Як важливо було мені тут почути –
    Тут на мосту, між часами:
    «Buongiorno, Antonio!»



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  11. Шон Маклех - [ 2022.11.04 13:57 ]
    Горобиновий Самайн
    Остання нитка чужої самотності,
    Ночі Одкровення та Істини
    В’ється з веретена Галактики
    Між двома вогнями галявини тьми:
    Коли відчиняться брами,
    Коли прокричить сова запахів осені
    Стиглі ягоди горобини ночей
    Таких же червоних (заграва)
    Впадуть у долоні Часу:
    Епона жене потойбічних коней
    На шалене гульбище Дагди:
    Цей Всесвіт казан вирування життя
    В якому варяться зорі й планети,
    Туманності й чорні діри –
    Готується страва для богів і людей,
    Для бенкету шаленого:
    Самайн. Ніч на вершині осені мрій.
    Ніч початку й кінця.
    Я жив і любив, страждав і радів,
    Блукав стежою людей та собак,
    Майже знайшов просвітлення –
    Ненароком. Доречно. Але… Айстри…
    Вогонь як і перше гріє
    і спалює зло.
    Ми були і будем. Ми вічні. Ми пастухи.
    Отари зірок, що час заганяти до стійбища.
    Зимового.
    Всі ми вічні.
    Як ніч. Як Самайн – між світами.
    З гілок горобини – дерева таємниць
    Я запалюю ватру – освітлюю Всесвіт
    Цим квітучим вогнем-келихом.


    Написано в ніч Самайну в 2022 році. Хоча, звісно, правильно вимовляти не Самайн, а Савінь…



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2022.11.01 11:49 ]
    Юдей на польському престолі

    «Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
    «Негайно ж несіть до мого покою!»
    На ранок протверезивсь молодик.
    Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
    «Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
    « З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів чули?»
    «А в Падуї, що поробляє ваша мосць?»
    «В університеті вчуся...Не подивуйте,
    Що сталося зо мною вчора. У карти грали ...
    Усе програв, що мав. Тож з горя так набрався,
    Що вже й не тямлю, як сюди потрапив...»
    «Ну, це півгоря. Ніщо воно перед моїм.
    Грошима поможу. А от мені хто допоможе?»
    «Скажіть. І якщо спроможен, допоможу за ласку!»
    «Бачиш, син мій пропав. Такий-бо здатний був,
    Посісти мав би моє місце... І раптом зник.
    Мені здається, у Литву чи Польщу подавсь.
    Кажуть, там, як ніде на світі, шанують талмудистів.
    А мій Шауль міг би за вчителя зійти...»
    «Слово гонору, не будь я Радзивіллом,
    Як не знайду його в своєму краї!»
    ***
    Може, так би й лишився Шауль учителем Талмуду,
    Якби не можновладні Радзивілли.
    Невдовзі прибулець з Падуї став своїм серед магнатів.
    Ще б пак: вдатний купець, збирач податків, власник млинів...
    Сам король Стефан Баторій не просто дізнавсь про нього,
    А й привілей дав на продаж вілецької солі...
    А це вже розмах світовий!..
    Багатів Шауль, щедро поповнював казну,
    Не забував і про Кагал.
    Король теж віддавав належне кмітливому юдею.
    Те, що колись удільний князь Болеслав Благочестивий
    В своєму Каліші увів, а Казимир Великий поширив
    На всю Велику Польщу, Стефан Баторій законами потвердив.
    ***
    Недовго був на престолі той, хто владною рукою
    Утримував гоноровиту шляхту од свавілля.
    Смерть короля прискорила годину,
    Що згодом стала гаслом: «Неладом Польща тримається!»
    Отож, і на сеймі не може шляхта вирішить,
    Кому віддать корону. В однім лиш був консенсус:
    Православний цар Росії серед католиків не годен.
    Але ж корону приміряють ще два претенденти:
    Максиміліан Австрійський і войовничий швед Сигизмунд.
    «Нє позвалям!» переростало в рукопашну,
    А то й виймалися з піхов шаблюки...
    Хто віда, чи не скінчився б сейм побоїщем,
    Якби той самий Міколай Радзивілл,
    Що вивів учителя Талмуду з Падуї в магнати,
    Перекричавши галасливу шляхту, не сказав:
    «На одну ніч хай буде королем Шауль!»
    Гадав, що сприймуть це за жарт,
    Але під стінами Варшави пролунало одностайне:
    «Віват, король Шауль!»
    І ось у пурпуровім плащі з горностаями на плечах
    Зійшов юдей на королівський трон.
    Зійшов усупереч тому, що не зробив Проховник .
    Зійшов, бо подвійну вигоду намірився зробить:
    Потвердить у сеймі пільги для одновірців
    І, звісно, щось там і для себе – бути й надалі біля короля.
    Відведена законом на дебати ніч переросла в три ночі.
    І все ж попри голоси тих, хто волів би австріяка,
    Перемогли гроші Шауля Валя, які він передав удові Анні,
    Щоб посадити на престол небожа її.
    Отож, коли раннього ранку біля королівського намету
    Заіржали коні і ад’ютант короля Ян Замойський
    Спитав: «Хто там?»
    Почулось: «Сигизмунд із роду Вазов,
    Прийшов, як християнин за короною».
    Передав її Шауль через запону намету
    Новому королю – Сигизмунду Третьому.
    На цілих сорок шість літ.

    Р.S.
    Зафіксована тільки в пам’яті юдеїв, ця легенда стала своєрідною опорою для них в скрутні хвилини життя, укарбувавшись в прислів’я: «Щастя таке ж нетривке, як і королівство Шауля Валя».


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Герасименко - [ 2022.10.31 13:15 ]
    Трави жовтневі

    1
    сивочола срібноголова кульбабка
    чомусь асоціюється у мене
    із зображенням чогось
    або це малюнок фонтану
    зроблений простим олівцем
    нашвидкуруч або ні це
    неякісне і нерадісне
    чорно-біле фото феєрверку

    2
    Поміж кульбабок і конюшини
    зустрів грицика з білими
    квіточками-зірочками і плодиками-сердечками.
    Зустрів грицика зоряно-сердечного.

    3
    На скошеній траві деінде
    злотаві світяться кульбабки.
    Суцвіття кожне – лампинятко,
    амбітне, дуже і тендітне.

    4
    Лобода – самотня щогла,
    що від смутку не посохла,
    від журби не полягла
    без вітрил і корабля.

    Жовтень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2022.10.30 09:58 ]
    ***
    Раббі Йоханан казав:
    «У попередників наших серця були широкі,
    Як притвор перед Храмом.
    В їхніх наступників – як двері Храму,
    А в нас – на вушко голки схожі.
    (Трактат Шабат)


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  15. Артур Сіренко - [ 2022.10.29 21:00 ]
    Темпіо Малатестіано
    Магнолії оксамитові марширують
    Під музику Паганіні-вигнанця
    З берега моря прямісінько в дворик,
    Де жив театрал Буратіно
    Зі своїм татом Карло –
    Ренесансним філософом,
    Що змайстрував йому ключик
    Зі зламаного доісторичного саксофона
    І шепотів йому потім таємниче,
    Що не мідь то, мовляв, а золото:
    Aurum Альберта-алхіміка.
    Стигмати білого мармуру:
    Чи то дорога в каменоломні Каррари,
    Чи то корсіканець обабіч дороги
    До гнізда орлів Сан-Маріно,
    Той самий у трикутному капелюсі,
    Що філософствуав про свободу
    (В тюрмі).
    Березневе місто солоного вітру:
    Запивати запаморочення кавою –
    Не було слів – так ось тобі:
    Зіпсованою латиною
    Сучасна весталка Констанція
    Розповідає про Данте прийдешнього.
    Дерево квітуче на брукованій вулиці –
    На дорозі між етрусками і Гарібальді.
    Час втопився у річці Марек’я,
    А я все вишукую
    Неіснуючу книгу
    В бібліотеці Папи
    Інокентія Десятого.

    Примітки:
    Темпіо Малатестіано – особистий храм та мавзолей родини Малатеста – кондот’єрів та тиранів Ріміні. Храм спорудив Сіджізмондо Пандольфо Малатеста, якого Папа Римський звинуватив у язичництві і відлучив від церкви. Всі Малатеста «прославились» різними шаленствами, войовничістю та непередбачливими вчинками.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  16. Іван Потьомкін - [ 2022.10.27 10:34 ]
    Новітнім дроворубам і водоносам

    Народе мій, чи не став ти дроворубом і водоносом,
    Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
    «Земля наша велика, та немає ладу в ній!»?
    Чи, може, як за судді Їфтаха , коли юдеї різали побратимів
    Тільки за те, що замість «шіболет» казали ті «сіболет»?..
    Не стачило життя Богдану,не поталанило
    Виговському й Дорошенку, ні навіть хитромудрому Мазепі,
    Щоб перестав ти дроворубом і водоносом бути.
    У хатніх чварах свобода потонула…
    І ось, як уже самому Господу Богу, мабуть,
    Остогидло бачить наругу над волелюбним людом:
    Без різанини надійшло Ним заповідане й жадане.
    І що ж? Новітні недруги вільної Вкраїни
    Кличуть на поміч охочого на легку здобич
    Ненаситного північного сусіда,
    Аби, як це століттями тривало, тобі, народе мій,
    Стать знову дроворубом і водоносом в нього.
    Та ні! Облуді не вдасться завернуть тебе в минуле...





    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  17. Артур Сіренко - [ 2022.10.25 15:01 ]
    Дорогою крука
    Дорога в праліс років відлюдника
    Я прокладав її тростиною синього жайвора:
    На перехресті дім мурований із бамбуку –
    І кричить наді мною Вічність
    Ім’я одвічного крука – володаря німоти.
    Піти й не вертатись (під якими зірками!).
    Імена, імена, імена – тих, незабутніх.
    Мертвих поетів і вершників.
    Келихи, келихи, келихи – які не проносять мимо,
    Які повні по вінця.
    Письмена – про буття вічного міста сови
    (Не вовчиці). Даремно шукав сиве марево
    На островах, де завмерли сліпі мегаліти:
    Дні журавлині і трохи води
    З присмаком осені.
    Сни.
    Звірині слова
    Перекладені вільним художником
    На мову годинника-шибеника:
    Віддай мені час. Мій.
    Нині тут хазяйнує Еол –
    Син Орсеїди, повелитель вітрів.
    Врятувати палаюче плаття осені
    Навряд чи зможуть Ясон із Діонісом:
    Атаманту наснився «Арго» корабель -
    Як пророцтво.
    Лишається йти дорогою крука –
    У невідоме. У сутінки.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Шон Маклех - [ 2022.10.21 15:43 ]
    Попіл і полумя
    Осінь:
    Я запалив полум’я космічного спокою
    На вершині гори прочанина мрій
    Сьогодні –
    Посеред дня плачу ангелів,
    Що приносять останній окраєць
    Хліба нічийного поля
    Горобцю непохованої поезії
    Теплих лагідних слів.
    А вам не холодно?
    Осінь:
    Гарячий попіл
    Загортаю у клапті вчорашнього одягу
    Плямистого, літнього, трав’яного –
    Щоб зігріти (хоч трохи)
    Свої незачесані тексти
    На фоні пейзажу,
    Де тільки пеньки-плахи
    Для поетів, що стали білими птахами,
    І простір – синій як мрія,
    Як розмова про вічне.
    Осінь:
    Мушля, яку колось дарувало море
    Перетворена в дрібку вапна
    Гарячим попелом,
    Що лишився від полум’я
    Осіннього дня одкровень:
    Бавлюсь зі смертю:
    Гра стара, як бубон шамана,
    А десь там Ітака,
    Де келих завжди наповнений
    Чорним солодким вином,
    І вітер солоний і теплий,
    І вистукує птах – дзьобом по дереву
    Нескінченні хвилини
    Радості.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Герасименко - [ 2022.10.20 15:30 ]
    Триптих листя жовтневе
    1
    на малахітовій траві
    за ніч виросла роса
    до рівня моря
    і кленовому
    недопаленому листю
    не догоряти
    тонути
    золотом у діамантах

    2
    На маршрутці на службу радісно
    на вітрильнику мчав окриленому

    за бордюрами як за скелями
    тополині листочки бронзові

    і покинутими і забутими
    на траві сумували човниками.

    3
    Це неправда: жовте листя не в засмуті,
    що йому невдовзі вічним сном заснути.

    На зеленому газоні, на осонні,
    у блаженстві без футболок і босоніж

    між травинок полягало за феншуєм –
    засмагає, надихається, віршує!

    Жовтень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  20. Іван Потьомкін - [ 2022.10.17 09:50 ]
    ***
    Щоразу, як заходить мова
    Про стосунки між людьми,
    Звертаюсь подумки у машинове царство.
    Для бідних і багатих, слабких і сильних
    Права одні і ті ж.
    Ваговоз дає малолітражці путь.
    Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
    Світлофор – суддя для всіх.
    Який же парадокс –
    передать людську мораль машинам,
    нічого не залишивши собі.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  21. Артур Сіренко - [ 2022.10.14 17:59 ]
    Попіл мовчання
    Дерево синіх ілюзій
    Височить самотою
    Серед пісків пустелі
    Поснулих душ.
    Мовчання
    Сірим попелом
    У долоні троянд
    Сиплеться замість золотого піску
    Променів
    Клепсидри Сонця –
    Божества гелонів.
    Народ, що живе в Небі,
    Понад хмарами міфів
    Про мореплавців «Арго»
    Дізнався, що сон
    Про чорного лебедя дочки Тестія
    Зітканий з овечої шерсті
    На верстаті Арахни-ткалі
    Там – за мурами Ольбії.
    Між горобиною й прірвою
    Ночі
    Мальований візерунок
    Риб і зірок
    Крейдою на стіні, за якою
    Дім, який не належить нікому,
    Фіалка, яка належить собі,
    Сон, який був тобою,
    Нічна варта, що очікує сходження
    Зірки Іштар.
    А там – за ріками й криками,
    За крісами й крисами
    Вавилон – цегляний Баб-Ілі
    Кадінгір недоречний,
    Що буде зруйновано наніц
    Незабаром.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  22. Іван Потьомкін - [ 2022.10.13 12:58 ]
    Раббі Леві з Бердичева

    Під час молитви якось раббі Леві
    Звернувся до Всевишнього:
    «Владико всього світу,
    Колись ходив Ти із Торою
    І намагавсь продать її,
    Як яблука збувають торгівці,
    Доки не погнили вони.
    І що ж? Навіть поглянуть на товар твій
    Ніхто не спокусився.
    Тільки ми взяли.
    Тому-то складемо угоду:
    Ми переповнені гріхами, Ти – милосердям.
    То, може, поміняємося цим?
    І як скажеш: «Мінятись можна тільки рівним»,
    То ось що одповім Тобі:
    «Якби не мали ми гріхів,
    То що б робив Ти з милістю Своєю?»
    Отож, для обміну такого
    Тобі ще слід додать нам:
    Життя, Дітей і Їжу».


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  23. Шон Маклех - [ 2022.10.07 23:28 ]
    Час посріблений
    Срібне дійство Lunaria –
    Ми п’ємо його в жовтні,
    Коли Небо прозоре як час,
    А хмара нагадує дім –
    Наш холодний притулок.
    Сім останніх троянд –
    Чорних квітів колючих осені
    Свідчать хоралом про те,
    Що джерела шумлять все тихіше –
    Німіють,
    Бо Темний блукає дібровами –
    Лісами багряних сутінок.
    Келих повний вина:
    Це шукає нічийна втома
    Тінь свого прихистку –
    Замку ґотичних ілюзій,
    Шукає цю гру: забаву прощання.
    Крук – щонайбільший
    Ширяє над дюнами –
    Їх породило море Таласса –
    Те, що воліє співати, кричати, шуміти
    Коли все засинає,
    Коли навіть серце
    Спить.
    Срібна вистава Гекати Сотерії,
    Коли Калліопі требу –
    Плодами дозрілими.
    Тиша навколо.
    Над пустищем жовтого листя,
    Над мідними кленами
    Свідок німий –
    Lunaria.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  24. Артур Сіренко - [ 2022.10.06 00:23 ]
    Дерево для вогнища
    Я потрапив під дощ
    І то під рясний –
    Той, що падає в прірву з Неба,
    В безодню Землі, яму тверді.
    Тоді,
    Коли холодне «вчора»
    Танцювало заморське танго
    Журавлем чубатим,
    Золотим листям горіховим
    З тінями Одіссея.
    Тоді.
    Цю осінь звати Каллісто,
    Вітер Аркад говіркою
    Вівчарів всетуману
    Перед хаосом папороті,
    Додонським оракулом
    Віщує прозорість
    Вітру Борея – нездари полів.
    Жриця кабірів стежою камінною
    Веде мою тінь – за обрій,
    Туди, де не мрій, не сни і не сподівайся,
    А тільки читай таємницю,
    Незнані слова – писані чорним по жовтому
    Письмом копача Кадма.
    Шурхіт листя священного дубу
    (Не облетів, не втратив багряні помисли)
    Дерева Девкаліона
    (Кидай каміння, кидай…)
    Вітер осінній гуде
    В залізному дзвоні.
    Вітер мудрості.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  25. Олексій Могиленко - [ 2022.10.03 21:40 ]
    ****
    Скільки їх, безвинно убитих?
    Закатованих,замордованих,замучених
    на очах у маленьких дітей,
    в міцних обіймах батьків ,
    в лоні материнському, коли
    мамине серце до останнього імпульсу
    боролося за життя крихітки-кровиночки.

    Скільки їх , безвісти зниклих
    у безіменних братських могилах,
    у варварськім полоні загублених,
    вивезених до краю катів ?
    Розірваних на маленькі шматочки,
    на мільйони частинок вічної душі.

    А скільки тих, що збожеволіли
    від жахіття війни?
    Від відчаю і голоду,від болю і горя,
    коли смерть заглядала у очі,
    сміялася в обличчя,
    плювала в душу,
    виривала серце.

    Скільки їх ? Не злічити ...біль нестерпний .
    Їх десятки тисяч, а може й сотні ?
    Війна не рахує свої жертви.
    Вона захміліла від крові.
    03.10.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  26. Артур Сіренко - [ 2022.09.26 10:53 ]
    Зорі кольору криці
    Між вчора і завтра
    Зорі
    Над стежиною Пана,
    Над лісом кентаврів,
    Над полями Фессалії
    Зорі кольору срібного вістря
    Стріли.
    Чашник тирана Лариси
    Пенест Біанор
    Бавиться золотом слів
    Пеласгів –
    Народу забутих пісень
    Моря.
    Кратер повний вина Метеори
    (А може це серце –
    Довершене трунком кольору вохри?)
    Диво Нефели – час вересу.
    Час крапель, клепсидр і агоній.
    Час алегорій (бо верес цвіте).
    Слово-вогонь
    У мідному дзеркалі –
    Палає у кузні лапітів.
    У рибній лусці візерунок
    Забутих письмен лотофагів.
    Життя як подвір’я
    Палаццо Флоренції –
    Квіти в тюрмі кам’яних лабіринтів.
    Зернами маку віщую шовкові дороги
    Снів про людей –
    Видив царства тіней
    Кольорових як шкіра гепарда
    (Бо осінь, бо дощ
    Назавжди).
    Майструю зі срібної чаші
    Гостре вістря стріли –
    Час полювати
    На вурдалаків.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Артур Сіренко - [ 2022.09.15 10:20 ]
    Лист Астеріону post factum
    Нитку одну, Аріадно,
    Кладеш в руку – мені,
    У долоню,
    Що збагачена досвідом бронзи
    Меча.
    Нитку овечої вовни
    Рогатих кудлатих бербекульок –
    Володарів дзвоників – калатал безтямних,
    Що віщують заграву
    Над пустищем пагорбів
    Вапнякових і диких
    Як все кам’яне.
    Вістрям меча-спати
    Пишу епізод
    Тої казки сумної,
    Яку
    Колись елліни
    Розкажуть мальованим глекам
    На торжищі стиглих олив.
    Забава
    У сутінках віку каміння:
    Ігри жорстокі з потворою-хроносом
    І не втекти
    За хвилі таласси пелазгів
    Під чорним вітрилом,
    Моря
    Яке до сих під безіменне,
    І мурувати міста
    З брил велетенських
    Руками циклопів,
    Що оком єдиним
    Глипають в безвість.
    Стадо кентаврів
    Женуть на гірські полонини
    (Бо час).
    Де той пастух?



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  28. Шон Маклех - [ 2022.09.12 11:08 ]
    Вітру осіннього крик
    Вітер мені кричав,
    Коли осінь стала сірою качкою
    На холодному озері одкровення,
    Вітер мені кричав
    Крізь хмару огненну заграви:
    «Де ти тепер? Ти – нетутешній,
    Ти – вічний блукач,
    Що сховав мідну сову
    У своїй шкіряній торбі снів даремних
    (А ти думав, що то пророцтва,
    А ти думав, що там істина,
    Серед тіней отих твоїх марень.
    А вона тут – серед холодної осені –
    Істина краплі води».
    А може то просто луна –
    Німфа сумних спогадів
    Серед старезного лісу сутінок
    В якому я заблукав ще тоді –
    Коли чуб був рудим, а не сивим.
    Тоді.
    Пан заснув до весни.
    І замовкла панфлейта
    До часів анемон.
    А вітер свистав:
    Грав ірландську мелодію
    На флейті порожніх глеків,
    Що лишили
    На дерев’яних столах віровідступників
    Гості глиняно-жовтого дня:
    Доби невідомих радощів.
    А я бачу, як олені сфагнових пустищ
    Летять у дні майбутні
    Крізь страшне сьогодення:
    Епохи залізних яблук.
    Дерево забутої осені:
    Серед моря холодного вітру
    Жовті листя думок
    Летять в нескінченність
    прийдешнього.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  29. Тетяна Левицька - [ 2022.09.09 20:23 ]
    На добру нічку, мамо
    На добру нічку,
    мамо, надобраніч.
    Вже оксамити
    вкрили небозвід.
    Цвітуть, мов айстри,
    зорі полум'яні.
    Ніч огорнула
    кольоровий світ.
    І причаївся спокій
    у гніздечках,
    Лиш соловейко
    тьохкає в саду.
    Так само лунко,
    як моє сердечко,
    коли за щастям
    благодатна йду.

    Лоскоче ніжність -
    самоту на віях.
    Калганом пахне
    в лузі сон-трава.
    Допоки милий
    від любові мліє,
    знайду для нього
    райдужні слова.
    Матусю мила,
    ти ж мене навчила
    любити всесвіт,
    пісню чарівну.
    То ж дай в дорогу,
    лебединні крила,
    щоб повернути
    молоду весну.

    На добру нічку,
    рідна, не тривожся,
    На те і літо,
    тепле, щоб цвісти.
    Вплету серпанку
    срібло у волосся
    і перейду із
    Місяцем на ти.
    Затихли верби,
    не шумлять тополі,
    В ставку гойдають
    хвилі - береги.
    Моя душа, на
    перехресті долі
    мене зустріне,
    поки до снаги.




    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (1)


  30. Олексій Могиленко - [ 2022.09.09 08:34 ]
    Відверто про час
    Час - то запорука досвіду.
    Досвід - ключі до успіху.
    Успіх - вершина таланту .
    Мені так бракує часу!
    "Господи , навчи нас так лічити дні наші,
    Щоб нам набути серце мудре " Пс.89.13
    09.09.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Герасименко - [ 2022.09.07 16:39 ]
    Еротичний триптих
    1
    Рудоволоса, радоголосо:
    сукня у соняхах, сонячно, солодко,
    лагідне золотко, мед заховався під ними.

    Я пожнивую і познімаю
    ще три хмарини, й за три хвилини
    ми б захмеліли, ми б стали рідними!

    2
    рука до якої
    торкаюся своєю
    прохолодна, лагідна, ягідна

    3
    мене найсильніше збуджують
    волосинки на оголеному передпліччі
    розпочинається стежина
    що доведе до грудей
    а закінчиться біля міжніжжя ніші
    найніжнішої для мене

    серпень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  32. Артур Сіренко - [ 2022.09.03 15:51 ]
    Окраєць Неба
    Ще думки наче зерна
    Не падали в зорану землю історії
    А вже повітря збирають міхами,
    Ненаписані книги проростають з глини
    У розломі між двома одкровеннями.
    Гостинні солом’яні хижі
    Нагадують зіккурати –
    Сходинки в Небо, назустріч Місяцю,
    Туди, де танцюють маски,
    Які одягає темрява
    На обличчя своє незворушне.
    Так співав очерет:
    Тут дізнаються сенс
    Слова гіркого «повернення»
    І посолять окраєць
    Після.

    Наче синя риба лагуни тропічної
    Небо з мене змиває спогади,
    Свою долю називаю трояндою,
    Бо забув імена.
    Малюю пейзажі
    Попелом.
    Дарую ці картини сумні
    Перелітним крукам.
    Виднокіл посипаний сіллю,
    Синьоока печаль
    Дарує мені
    Ключ.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  33. Артур Сіренко - [ 2022.09.03 14:43 ]
    Крик сови
    П’ять пар чобіт
    Князя Чорторийського
    Стоять на порозі
    Давно неіснуючого
    Зруйнованого вщент замку,
    А мені досі болить
    Вістря стріли чужинської,
    Що застрягла між ребрами
    У житті якомусь позаминулому,
    Коли кінь та шабля
    Та ще й Воля
    Єдине, що мати й тим жити
    У столітті бозна якому
    Але бурхливому:
    Коли як завше –
    Сльози, пожежі, згарища, пустища
    І солодке «приходь»,
    І щемливе «вертайся».
    А куди вертатись, як листя
    Коли зелене, а коли жовте
    Закриває чи засипає все
    Аж очам боляче,
    І частують холодним вітром
    Жінки, яким дарував шеляг
    За шматок хліба і дрібку солі.
    А на шляху осінь.
    Лети!
    Ти вже не вершник, а птах,
    Вмієш слухати дзвони розбиті
    Церкви спаленої
    На попіл сивий.
    За крок від квіток звіробою,
    За сто років до Мікеланджело
    Слухаю білої сови крик.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  34. Артур Сіренко - [ 2022.08.29 22:31 ]
    Чорний камінь
    Чорний камінь
    На шляху кинув
    Одинак, що не лишає слідів
    І не бачить себе у дзеркалі.
    На шляху, що заріс рудими кущами,
    Що дозріли синіми ягодами
    Вчора.
    Весь небосхил
    Фіалковий, оксамитовий, як мої спогади
    Про країну загірну забутих віршів
    Запломенів загравою сонцеслів
    Цього вечора –
    Вечора пророцтв,
    Що почали збуватися.
    Пророцтв, що були записані
    У спаленій книзі пергаментній,
    Книзі, яку споконвіку було заборонено
    Читати чи навіть бачити
    Неписьменним пастухам-козопасам
    Книзі, яка написана бузиновою чорнотою
    Ще тоді,
    Коли люди бачили сни
    Неймовірні.
    Крізь бескиди журби
    Йду слідом за журавлем
    В ущелину осінніх днів,
    Де ніхто не назве мене свідком
    Вільного вітру.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  35. Артур Сіренко - [ 2022.08.19 02:26 ]
    До небосхилу
    Троянди співають псалом
    Морю, яке народжується
    У завитках мушлі (шум),
    Троянди днів тиші – часу,
    Коли місто нагадує скрипку.
    Вавилон ще не збудовано навіть,
    Ніхто не приносить офіру Іштар,
    Ріку ще називають просто Солодкою,
    Ще думки наче зерна ячменю
    Не падали в зорану землю історії,
    А вже повітря збирають міхами,
    Ловлять вітер зухвалий (марно),
    Ненаписані книги проступають з глини,
    А хтось вже знає що там буде написано
    Для нього – кому цікаво читанням
    Заповнити вічність.
    У розломі між двома одкровеннями
    Гостинні солом’яні хижі
    Нагадують зикурат Нанну –
    Сходинки в Небо, назустріч Місяцю,
    Сходи, які бачать у снах,
    Коли сплять на землі овечій,
    Сходи в прочинене Небо –
    Туди, де танцюють маски,
    Які одягає темрява
    На обличчя своє незворушне.
    Так співав очерет:
    Тут дізнаються сенс
    Слова гіркого «повернення»
    І посолять окраєць
    Після.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  36. Емі Троян - [ 2022.08.18 13:55 ]
    Пошук своєї долі 1
    Ця розповідь буде про Ембер, вона весела дівчина з цікавими відносинами у житті.
    Я проживаю у невеличкому містечку під назвою Сензій. Воно знаходиться у східній частині Євразії, тут зазвичай достатньо тихо вдень. Зараз я навчаюся в коледжі у іншому місті ,де на час навчання проживаю в гуртожитку, кожен мій ранок схожий на минулий, але є моменти, які додають фарб. Так як всі дівчата Я почала дорослішати, в 15 у більшості моїх подруг були вже так звані бойфренди. А я залишалась без цих, нових для мене емоцій.
    Отож, до коледжу я так і не знайшла собі пари. Після переходу до коледжу моє життя змінилося, воно почало наповнятися фарбами. Тут зявилися мої перші знайомства і побачення з хлопцями. Кожен з моїх нових шанувальників не мав хоча б кілька рис, які Я б хотіла побачити в них. Все змінилося після одного вечора. Я з подругами пішла на вечірню прогулянку, крім нас на набережній було багато пар та компаній. Проходячи повз крамниці з напоями Я трохи затрималася й втратила подруг з поля зору, відставши від них я заглянула до однієї з вечірніх крамниць . Зайшовши в середину крамниці мою увагу привернув її дизайн. Я підійшла до продавця вибравши напій, відійшла роздивитися стіни крамниці. Кожна з стін була унікальною ніби її розписували одразу чотири художники. Малюнок на малюнку все це створювало ніби один мультфільм знятий Діснеєм. Моє захоплення стилем ккрамниці відвернуло дзеньканя скляних паличок на дверях. До крамниці ввійшов хлопець з невимовно красивими очима. Ми зустрілись поглядами і в цей момент продавець сказав:
    - Ваше лавандове лате готово можете забирати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Артур Сіренко - [ 2022.08.17 13:22 ]
    Alphabetum Incognitum
    Вірші, що написані на стінах в’язниці
    (А хтось збудував її),
    Вірші, які вивчали напам’ять,
    Які несли через безодню років
    У лабіринтах свідомості
    Гіркі як мигдаль,
    Солоні як Мертве Море.
    Дивлюсь у вікно сподівань
    і повторюю
    Слова, які не можна забути.
    Літери розчиняються в повітрі,
    Літери, які я щойно вигадав,
    Літери незнаної абетки
    Давно забутої мови
    Повторюю.
    Перекладаю на цю мову рядки
    Веселої поеми про пекло.
    На лобі спокійного Козлотура
    Малюю знаки таємні
    І мрію про море
    В якому втопився келих
    Грааля.
    Я вип’ю цю осінь терпку
    По краплях, ночами,
    Коли тіні горнуться в плащ,
    Коли темінь стає домом-пусткою,
    Коли з хвилин плетуть вінок
    Зорі.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  38. Артур Сіренко - [ 2022.08.16 17:46 ]
    Туди, де дощі
    Свою долю ховаю в торбу
    З малюнком риби та лева,
    Наче рана минулого
    Болить багряний світанок:
    Йду за поріг замшілий
    Ніби той волоцюга,
    Що забув свої книги
    Написані вдосвіта
    І пішов мандрувати
    В країну п’янку вересня
    (Трохи загірну):
    Туди, де дощ. Де краплі
    Важкі як осіннє небо.
    Там: навряд, якось
    Плинний, нестворений,
    Споконвічний (не сон)
    Явив мені знаки
    На павутинці срібній,
    На межі дерев’яного світу
    У ходах копачів твердокрилих:
    Вічність-жебрачка прозріла,
    Вона вже бачить
    Очима синіми
    Блукальця кожного
    Загорнутого в шовк вечора:
    День запізнився,
    День надто тверезий
    Для сови, що дивиться вниз
    З даху будинку епохи
    У прірву «Сьогодні»,
    У безодню хвилин,
    Де люди не хочуть бути.
    Краще будуй собі вежу
    З базальтових брил меланхолії
    Ножів,
    Якими Паріс різав яблуко.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  39. Олена Малєєва - [ 2022.08.13 23:42 ]
    Давай вимірювати небо краплями
    Давай вимірювати небо краплями
    Чинити так, ніби ці краплі і є ми
    І падати вгору, у невагомість
    І розлітатись на скалки снів..

    Давай домовимось, що ми рівні
    Нехай би яку не дали нам міру
    Всі ці умовні шкали мають на меті
    Пробити між нами прірву, та ми розумні.

    Давай так буде, як скажеш ти?..
    Я бачу твій страх... Тоді так буде, як скажу я.
    Не лякайся входити у будь-які двері,
    Де б ми не були, я поруч. Міцно світ тримаю.

    Давай на райдузі в хмарах ховатися
    І сміятись так весело, які ми сміливі:
    Змогли обвести кругом пальця бога
    І зробити по своїй мірі. По своїй вірі!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  40. Сергій Губерначук - [ 2022.08.11 11:01 ]
    Народження – красне…
    Народження – красне.
    Дитинство – безтурботне.
    Отроцтво – наївне.
    Юність – шалена.
    Молодість – світла.
    Зрілість – розважлива.
    Старість – поважна.
    Старецтво – болісне.
    Дряхлість – байдужа.
    Смерть – остаточна й неминуча.

    1 серпня 2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати: | "«Сопілка», с. 184"


  41. Тетяна Левицька - [ 2022.08.09 10:53 ]
    Краля
    Каже чоловіку жінка,
    — Щось з козою в нас не те.
    Вже не хоче і барвінку,
    Що під плотами росте.
    П'є лиш воду, їсть погано,
    Ще такою не була.
    Може відведеш, Іване,
    Нашу Кралю до козла?
    Гарних кіз в селі чимало
    А козлів, мабуть, катма.
    Краля весело стрибала
    З хвіртки в хвіртку, а дарма.
    Та нарешті хтось порадив
    Зазирнути в інший двір.
    — На краю села насправді
    Є один козел, повір.
    На горбочку біла хата,
    І господар вдома теж.
    Наш Іван жартує: "свате,
    Часом кралечку не ждеш?
    Ось привів козу на злучку!"
    Дядько вилами підпер.
    — Сам запліднюй цю стрибучку!
    В мене прізвище — Козел!!!

    07.08.2022р.


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.99)
    Коментарі: (4)


  42. Іван Потьомкін - [ 2022.08.06 13:06 ]
    Єрмак

    Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
    Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
    Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
    ***
    Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
    Хто, як і він, сокирою й хрестом
    На дружбу спокушав далекі од Москви народи.
    Не спить Єрмак. Ну,як заснуть, коли перед очима -
    Кремль. Ось цар зіходить зі свойого трону
    І при боярах сповіщає, що сибірський край –
    Однині під його всесильною рукою.
    А потім по-батьківськи цілує Єрмака-героя...
    І од видінь спокусливих таких хропе вже й отаман...
    ***
    Не сплять лиш ті, хто мав би завтра буть
    Порубаним чи навіки приреченим на рабство.
    Кучум, їх славний проводир в помічники негоду взявши,
    Привів народ свій праведний суд чинити.
    І навіки заснули вояки, не скуштувавши насолоди бою.
    Лиш отаман добрався до ріки і, може б, подолав Іртиш,
    Та панцир мідний - царевий щедрий дар,
    Що в січах часто виручав, знесилив у поєдинку з хвилями.
    ***
    Буря ревла. І грім гримів.
    І вітер мовби голосив по-людськи:
    «Пильнуйте ненаситних нових єрмаків,
    Бо ж для Москви все вільне має стать підневільним!»


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  43. Іван Потьомкін - [ 2022.08.05 18:52 ]
    З голосу Езопа
    Украв хлопчак у школі до писання щось.
    «Розумний! Гарно робиш, синку!»- на те мати.
    Удруге плащ приніс, мовляв, що хтось забув.
    І знову мати похвалила сина.
    А вже як юнаком зробився,
    То чого тільки не носив в господу!..
    Та все ж вдалось спіймати злодіяку.
    І ось уже ведуть на смерть його.
    А мати обіч. Захлинається од крику,
    До сина підбіга, сльозами росить щоки...
    А він, буцімто сказати щось схотів,
    Нагнувсь до матірного вуха.
    Та замість слів - узяв і відкусив його.
    «Негіднику!- вола од болю мати.-
    Так ти отак за мою ласку і любов?
    Мало того з тебе, за що карають,
    Так ти ще й матір на старості калічиш?!»
    «Якби ти за крадіжку не хвалила, а карала,
    Героєм, а не злодієм мене б тепер назвали».

    P.S.
    Як в правді не ростить дитину змалку,
    Для стількох лих вона віднайде шпарку.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  44. Артур Сіренко - [ 2022.08.05 12:54 ]
    Доктор Етернітас
    Мій хвостатий друг
    Колись був будинком
    З вікнами-арками:
    Готичним прихистком привидів,
    Колись височів
    Серед міста камінних спогадів,
    Нині – співак березневих арій,
    Нині – поет муркотання,
    Мисливець ночей орхідей,
    Знавець гризунів-пискунів.

    Колись мій вусатий друг –
    Мій співбесідник єдиний,
    Співавтор ноктюрнів-елегій
    Був камінним домом-фортецею
    З химерами сліпими
    На стінах холодних алюзій,
    Глипав темними вікнами
    У сутінки середньовіччя,
    Виглядав доктора-алхіміка
    Єретика сивочолого,
    Чекав його з прогулянок
    З чорним псом-пуделем
    І ховав у пивниці-безодні
    Старе вино оксамитове
    У діжці-барилі дубовій.

    Мій пухнастий друг –
    Свідок звитяжних вігілій
    На дахах міста ілюзій,
    Шанувальник приблуди Місяця
    Знає чужу самотність,
    Відає запахи осені,
    Коли ніч нескінченною пусткою,
    А попереду
    Вічність.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Герасименко - [ 2022.08.04 14:29 ]
    Ранкова рапсодія
    1
    похмурий ранок
    та не темно не холодно
    льонок семисвічно
    і світить і гріє

    2
    рухаюся зі швидкістю
    середньою між людини
    швидкістю і рослини
    не поспішаючи не зупиняючись

    3
    яблуком на асфальті відчуваю себе
    коли не знаю що буде далі
    чи візьмуть у добрі руки
    чи розчавлять бездушними шинами
    або ж боляче зафутболять у трави ласкаві

    4
    напроти мене симпатичні молодички
    стрекотять схожі на двох сорок
    чи може на одну поділену
    на червоно-чорну і біло-блакитну

    5
    майже посередині дороги чорний пакет
    помітно що абсолютно порожній
    проте машини остерігаються об’їжджають
    а цікаво коли б лежав білий прозорий
    якби ті автівки рухалися

    щедрий ранок

    25 07 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  46. Іван Потьомкін - [ 2022.08.04 13:47 ]
    Колискова для дружини

    Ти вже помолилась за онука й синів,
    щоб Господь благословив і оберіг їх,
    був прихильним і послав їм мир.
    Ти вже простила всіх, хто тебе скривдив і посягав на твоє добро.
    Як тих, хто ще живий, так і тих, хто кається на тому світі.
    Ти попросила в Господа Бога прощення за гріхи, які не скоїла,
    та щоб не насилав Він ані страждань, ані хвороб.
    А тепер я попрошу Бога, щоб скліпились твої повіки,
    щоб громаддя планів на завтра не заступило
    радості стрічі вві сні-
    з усією родиною й друзями сонячної днини
    десь на узбережжі моря чи в лісі
    біля багаття з ельзаським вином і шашликами,
    чи на сяйній лижні в Тіролі...
    Сподіваюсь, що молитву мою почує Господь Бог,
    і,як щось зайвe, відсторонить снотворне.



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  47. Юрко Бужанин - [ 2022.08.03 17:00 ]
    Думки з підвалин
    У слухавці
    голос
    далекий
    ніби запис
    АУДІО
    Ми не знайомі
    майже
    місток між нами
    канатний
    ФОТО
    Прірва
    тарзанки нема
    лячно дати крок
    екстрим-
    ВІДЕО
    Приємне обличчя
    з підвалин
    думки
    піднімає
    ПОРНО


    Між нами пристойна відстань
    ПРИКРО
    Думки проковтнуло Місто
    ВЕЛИКЕ
    Між хмарочосів флюїди
    СМОГОМ
    Дощем у решітку зійдуть
    у СПОГАД


    2009.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Герасименко - [ 2022.07.25 16:05 ]
    Тролейбусний триптих
    1
    гарна молода
    мама і її донька
    дуже схожі
    як Яблуня і Яблунька

    2
    віяння війни
    хмари по небу
    не пливуть не летять
    марширують

    3
    у тролейбусі
    почуваю себе
    козенятком у будяках
    і колючих і квітучих

    22. 07. 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2022.07.25 11:26 ]
    З голосу Езопа
    Віслюк із лошаком везли вантаж до міста,
    Але так повелося, що висловухий аж згинавсь,
    Його ж напарник гарцював хизуючись.
    «Звільни мене хоч на дещицю од ваги цієї!-
    Блага віслюк.- Докона вона мене сьогодні».
    «Ти ж створений на те, щоб спину гнути!»-
    Проіржав лошак і цвьохнув того з усієї сили.
    Віслюк згинався нижче й нижче...
    Раптом заточивсь і впав на всі чотири.
    «Оце так на!Такий покірний був трудяга»,-
    Господар над небіжчиком схилився.
    «І безвідмовний !»- додав лошак із гіркотою.
    «Ну, що ж: тепер тобі судилося везти за двох».
    Знехотя лошак підставив свою ледачу спину.

    P.S.
    Як часто вдача непокірна
    Стає нам тягарем подвійним.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  50. Шон Маклех - [ 2022.07.25 10:05 ]
    Веретено Лахесіс
    Вітрильно
    І спрагло.
    Пишу листи за межі Всесвіту,
    За межі часопростору –
    Туди, де Ніщо.
    А ви пам’ятаєте пісню
    Сліпого рапсода про Неприкаянного,
    Про знавця дерев’яних коней,
    Про вівчаря й окуліста,
    Пам’ятаєте?
    А я ж так само пливу
    Морем вечора, серед Міста –
    Архіпелагу будинків –
    Кам’яних островів самотності,
    Серед тьми вгадую шлях по зорях
    У день вина та коней, виднокраю та бджіл
    І шаную Епону – я, невгамовний.
    Серце наповнене важкістю світу сього,
    Кінь цокотить срібними підковами зір,
    Дорога курить пилюкою вічності,
    Дорога туди – шляхом титана Ітаки –
    Онука Автоліка. Того, що з веслом на плечі.
    Я йшов навмання
    З торбою повною безнадії,
    Годував з руки крука
    На ймення Ніхто.
    А тепер листи пишу – клинописом,
    Гельською. За межі Всесвіту.



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   102