ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:23
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:22
Я дівчинка пацанка вмію постояти за себе
Смілива, сильна, справедлива
Всі мене називають дівчинка - пацанка
В мені живе бунтарський дух,
Так не Ангел я, але не демон
Я с дитинства з хлопцями товаришую
І до сих пір

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:21
Дивлюсь на іграшок - ляльок
і вони дійсно іграшки - ляльки,
як гравець вимушено
зображати з себе іграшку - ляльку,
хоча це дуже складно.

Ось мене і подарували
У день народження купили

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:20
Ніч спустилася на землю.
Очі прекрасні чаклують.
Секс і пристрасть вирують в тиші.
Немає нікого тільки ми удвох,
Світанок спустився на землю.
Очі прекрасні горять,
Секс і пристрасть має продовження.
Автор: Наташа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Ковтун - [ 2009.02.10 00:25 ]
    Пісня про кохання
    Ще ніч… Але,
    На сході сонця підемо у гори…
    Моя кохана…

    Травнева ніч солодка, затишна
    Ласкавим подихом твоє волосся пестить,
    В очах твоїх зірки повільно й ніжно тонуть,
    Вбирає погляд твій кохання ночі…

    На обрії світанок -
    Наповнює повітря сяйвом дивним,
    І лине радість до грудей і б’ється в серці пісня,
    Чудова пісня, серед горяних річок…

    Маруну я зірву, зроблю вінок чарівний
    Вплету тобі в волосся духмяних квітів цвіт,
    Цей ранок ти зустрінеш серед моїх обіймів
    В душі своїй розкрию твій загадковий світ…

    Коли нас потурбує ласкавий сонця промінь
    Й заграє ніжним світлом у твоїх очах,
    Ми підемо з тобою там де лина відгомін
    Лісової пісні - в струмочках та річках.

    Не будемо казати чарівних слів любові,
    Не будемо сміятись серед квіток і трав,
    Нехай ця пісня ллється… І поволі,
    Відчуємо солодкість її медових страв…

    Ми візьмемось за руки і підемо у гору
    Туди, де промінь перший, турбує сплячу ніч,
    Ми не згадаймо Світу – а матимемо Всесвіт
    І думка незворушна, немов орла політ…

    Ми сядемо на теплий, від сонця ласки, камінь
    Дивлюсь тобі у очі - тай бачу височінь,
    Пригорнись кохана, торкнися мене ніжно
    Забудь усі турботи, зі мною відпочинь…

    А поки спочиваєш – тебе я буду пестить
    Твій сон охороняти від земних думок,
    Цілуючи у вічі, зніму майже зів’ялий
    Ранковий мій віночок з лісових квіток…


    ***




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Валерій Ковтун - [ 2009.02.10 00:00 ]
    Сонячний метелик - ( Байка )
    Ще трохи -
    Й неба кришталевий спокій,
    Зламав раптовий подих вітру хижий,
    Могутнім кулаком по небу вдарив люто,
    Та хмарами заляпав обрій сизий…

    Самотня ластівка на краю небосхилу,
    Об тяжкі хмари втомлено б’є крила,
    Летить мерщій сховатися до схилу –
    Надійну має там домівку, милу…

    Набрякла люта хмара злістю
    На сонце - вічне та таємне,
    На чисту радість, поле, квіти,
    На те що світле – а не темне…

    Ливнем
    Поля внизу
    Залила,
    А блискавкою ліс
    Трощила,
    Гнобила поле, квіти
    М’яла
    Дерева до землі
    Згинала,
    Гілля ламала,
    Роздягала,
    Зелене листячко
    Зривала…

    Але дарма, і не дістала
    Де гусінь скрито проживала.

    Надійний світ,
    Захищений корою щільно
    Для гусені давав харчі стабільно,
    Від світла сонця прикривав,
    Від небезпеки зберігав.

    Отак щасливо гусінь жирувала,
    Попід корою вдало панувала.
    Розкішне і велике дерево було
    До біса там комах зсередини жило.

    З верхівки й до коріння – вельми великій світ!
    Не вистачить життя щоби прогризти хід.
    Як добре і затишно у ньому жити можна
    Життю такому, мабуть, заздрить істота кожна…

    Та був посеред гусені один собі дивак –
    К життю спокійно-ситому не звикав ніяк.
    Все повзає по ходах, шукає там дірки,
    А головне читає якійсь дурні книжки.

    Читає і питає – чи може кращий світ?
    Можливо хтось літає, а не сховавсь від бід?
    Чи може не всі гусінь, не всі тупі й бридкі,
    Та є десь там на світі й метелики швидкі?

    «Які дурні метелики» - що це собі верзеш,
    Відповідала гусінь, - ти зразу там помреш!
    І сонце спалить заживо, заклюють пташки
    Ногою хтось розчавить, аж витечуть кишки…

    Чи може в тебе крила, від книжок відростуть,
    Якого оце дідька теревениш тут!
    Полетиш красиво – бо викиньмо з кори,
    Летіти будеш швидко – ногами догори!

    Яка тендітність рухів, чудових крилець змах?
    Всі з часом перетворимось на бруд, сміття і прах!
    Нікчемна ти істота, сиди собі в корі,
    Харчуйся, розважайся й дурного не бери,

    Можливо десь там боги із крилами живуть
    А в тебе тільки ноги, голова й тулуб,
    Краще не втрачати на дурниці час,
    Зараз треба дбати про черево якраз!

    Не чує їх дивак цей, лялечку плете
    Суспільством не цікавиться – внутрішньо росте,
    Оплітає дірочки, листячко кладе
    Дбайливо робить діло, ниточки пряде.

    На дворі літо сяє, тепло під корою
    Хто клопоту не має захоплюється грою.
    Деревину точить, та кору жере
    Бува так нажереться - аж черево порве.


    А коли надибає пташка гусінь жирну -
    В гніздечко натягає вечерю відмінну.
    Пташенятка дзьобик розкривають вдало
    Бо ласої їжі по всяк час замало.

    Відлетіло літо у далекій вирій
    Морозець торкнувся – стоїть дубок сивий.
    Вітер в щілці дує, подихом латає,
    Тріщить кора з холоду, наскрізь промерзає.

    Ой лялечки рідненькі, чому ж такі погані?
    Не грієте душу, рвані і діряві.
    - А тому погані, бо про нас не дбали,
    Коли розважалися, жерли та гуляли!

    Здохла гусінь з холоду – замерзла під корою,
    Що так розважалася грайливою юрбою.
    А наш герой у схованці спить собі спокійно,
    Бо лялечка та зроблена якісно й надійно.

    Заграла весна радісно струмочками грайливо
    Сидять на квітках щасливо метелики мрійливо.
    І наш метелик вилетів, файні крильця має
    Порхає він по квіточкам та пісень співає:

    - «Ой квітоньки ласкаві, такі люби й щирі,
    Кохаю оченятами бо ви такі милі,
    Сонечко вас пестило, радо цілувало,
    Любові тої світлої безмежно давало.

    З квітками кохаюся, крильцями махаю,
    Таку долю сонячну відтепер я маю.»


    ***

    Лесі Українці присвячується…

    ***

    02.02.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  3. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 20:11 ]
    Життя і час
    Чому то, воно так буває,
    Ввагаєся, життя збігає,
    Рішуче дієш, теж збігає,
    Щастя з собою забирає,...

    Треба собою залишатись,
    Не тількі розуму триматись,
    А також сердця і душі,

    Може дадуть що, ці вірші,

    Життя твоє, якє збігає,
    Буває, дещо і лишає,
    Лишає память про кохання,
    Нейздійснені може бажання,..

    Життя, не тількі вирувало,
    Воно і щастя дарувало,
    Та може, годі пустувати,
    Якій ще сенс в житті шукати.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  4. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 19:39 ]
    Ти хочеш жити і кохати
    Дещо в житті не розумієш,
    Щастя знайти своє не вмієш,
    Заміслися, життя збігає,
    Жиє людина, і конає,

    Навіщо це тобі казати,
    Ти хочеш жити і кохати,...

    Якщо проймешся сумом цим,
    Замислися, про то як жив,
    І зрозумієш от тоді
    Що, найцінніше у житті.

    Та поспіши, життя збігає,
    І часу вже, майже немає,...

    А далі що, ти запитаєш,
    Те ж саме, пожиєш, - сконаєш.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  5. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 19:57 ]
    Вірші про кризу
    Чого ж ти тяжо так зітхаєш,
    Невже, альтернативу маєш.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  6. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 19:15 ]
    Віршик про щастя
    Щастя, воно може і є,
    От тількі чим, воно твоє,

    Може воно іще чієсь,
    А може бути, так що десь,

    Назустріч хтось тобі рушає,
    І зустріч, долю визначає.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  7. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 19:43 ]
    Що до життя
    Поради, як то воно є,
    То теревені над усе,
    Тількі лиш ти, і тількі ти
    Повинен із життя зробить,

    Життя,...
    .......... бо можна так прожити,
    Що ні за що, і говорити.

    Це і усе, що до життя.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  8. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 18:54 ]
    Вірші про бажання
    Хочу тебе потурбувати,
    І щастя тобі побажати,
    От тількі, в чому воно є,
    Щастя, як що, воно твоє,

    Спитай себе, в чому ж воно,
    Мовчиш, от то то і воно
    А щоб навчитись в світі жити,
    Знайди, себе час зрозуміти,

    Може, тебе не турбувати?,...


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  9. Михайло Карасьов - [ 2009.02.09 18:13 ]
    АБЕТКА НАТУРАЛІСТА: Ц-Я
    Ц
    Цап зустрів царя звірів.
    Цап від страху одурів:
    Вимазав до талії
    Лева у фекалії.

    Ч
    Через поле з краю в край
    Ходить хлопчик Помагай.
    На картоплі душить радо
    Він жуків із Колорадо.

    Ш
    Шушлик штрах любив шолодке,
    Шушлик штрах чукерки їв.
    Шастя те було коротке –
    Шалишившя беш жубів.

    Щ
    Щире мав карась нутро,
    Вірив в казку і в добро…
    Щука з’їла карася –
    От і казочка уся.

    Ю
    Юхим і Юра в ліс зібрались
    Шукати папороті цвіт.
    Туди ж і упирі злітались,
    Щоб не проґавити обід.

    Я
    Яків ящірок хапав
    І за пазуху ховав,
    А тепер ці любі друзі
    В нього бігають по пузі.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 0 (5.36)
    Коментарі: (17)


  10. Володимир Чернишенко - [ 2009.02.09 18:43 ]
    „Шотландський діялектний вірш” (Сьюзен Кулідж)
    Мацюпуля – файна ляля
    Бідолайчик скисла геть,
    Бо прийшла фацарна фаля
    Й затовкла сливе на смерть.

    Фалатала лялі льолю,
    А крисаню геть зняла.
    Отака сумотна доля
    В лялі лепської була...

    О, ти, фалю запрелюта,
    О, маркітні дітваки!
    Безкебеття і осмута...
    Кепство, глупство і смішки!

    A SCOTCH POEM.

    Wee, crimson-tippet Willie Wink,
    Wae's me, drear, dree, and dra,
    A waeful thocht, a fearsome flea,
    A wuther wind, and a'.

    Sair, sair thy mither sabs her lane,
    Her een, her mou, are wat;
    Her cauld kail hae the corbies ta'en,
    And grievously she grat.

    Ah, me, the suthering of the wind!
    Ah, me, the waesom mither!
    Ah, me the bairnies left ahind,
    The shither, hither, blither!


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  11. Юрко Семчук - [ 2009.02.09 18:51 ]
    шовковий сон
    мені тільки дивитися в пащу вікна
    за котрою ростуть хризантеми
    вони сонячні вдень
    уночі чорнота
    а пелюстки неначе марени
    у здивованих зір мерехтливий мандраж
    місяць жовто на небо киває
    бо сьогодні як вперше хапаєм віраж
    скільки ми вже з тобою літаєм
    подивися у ніч там не зіграний блюз
    і метелик грайливим листочком
    намалює пастельно вільйоновий шлюб
    імена поєднавши місточком
    де реальність нічого не важить а сон
    задивляється ніжністю в очі
    розіллявши конвалій французький шансон
    у єдвабових стогонах ночі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  12. Сашко Лютий - [ 2009.02.09 17:44 ]
    Живцем
    … щоб просто падати від утоми і ударів по нирках,
    В іншому випадку заснути ніколи не вдасться,
    З такими дурними думками..;
    життя – це твоя перевірка
    На платоспроможність, терпіння і дієздатність.

    Єдине, що знайдуть – щось схоже на морфій і алкоголь,
    Щось подібне на крила, на спалений чек і кохання,
    Двісті гривень готівкою;
    серед тисячі ґрат і неволь
    Обираєш найтяжче: самозамурування.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  13. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 17:47 ]
    Гнобить нас непорозуміння
    Запропонуй мені кохання,
    Замість буденності страждання,
    А я тобі,
    .............. хто його знає,
    Яке іще щастя буває,

    Гнобить нас, непорозуміння,
    Гнобить нас і життя невміння,
    До того ж, і життя збігае,

    Запропонуй мені ........... .


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  14. Валерій Ковтун - [ 2009.02.09 16:20 ]
    Tуги xижий птах
    Тиша…

    Останній промінь вкрала
    Байдужа ніч. Її безмежні крила стискають чорноту,
    Темрява холодно змикає вії, шукає серце,
    І т́́уги хижий птах чекає здобич ласу …

    А ти сама.

    Я знаю, пам’ятаєш моє дихання
    Поряд ночі,
    Ласкавий погляд… Далекі та тужливі очі,
    Обіймів лагідних дарунки,
    Й солодкі поцілунки дня…

    Ти не моя…

    І квіточки зів’яли, котрі збирали разом,
    Щирими долонями удвох тримали казку
    Незайманої радості простих весняних квітів;
    Де серед пахощів в обіймах засинали,
    В тиші лісів, втомившись, спочивали
    Й плекали мрії лісової пісні...

    Але украла щастя - лиха хмара,
    Шматками темними вкриває твою душу,
    Вкрапила в серце щільно міць отрути
    Триває розум в мареві підступнім…

    І згасла ти…
    Мов сонце з’їдене іржею ночі,
    З середини… не зовні…

    В темряві,
    Примара-нетопир чигає кроки пильно,
    Накрила тебе тінь…І ссе життєві соки
    В жадобі, непомітно …

    Шепчу у вічі – «Згинь біда підступна!»…
    Але дарма. Мене ти вже не чуєш.
    Геть пустощів шумних несуть строкаті крила,
    Плекають мрію на життя солодке…

    А я закрив…

    Своє таємне серце,
    Й думок прозорих очі щирі,
    Не треба мені пестощі дівочі
    Коли нема кохання, мрії…

    Минуло літо, скінчились розваги
    Заможні друзі повиїжджали в місто,
    Їм не до снаги одноманітні страви
    До смаку йде інакше товариство…

    А осінь мокра холодними вітрами
    Дме в душу…
    Хворобою, поволі, топче тіло,
    Вкриває пилом, сплутує волосся,
    Косим дощем по щоках ріже сльози…

    І неміч охопила подих,
    Мов м́ара, мороком в липких обіймах,
    Твої принади повиває сумно,
    Склепіння тиші…

    І т́уги хижий птах шматує здобич…


    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 16:12 ]
    Вірші про посмішку долі
    Ми скаржимось на свою доля,
    Коли життя, сплива поволі,
    Докі не сплине,
    ........................... що робити?,
    Може не скаржитись, а жити,

    Побачиш, доля і .............. .


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  16. Юлія Скорода - [ 2009.02.09 16:18 ]
    ***
    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    Цілунок перший на твоєму лобі
    Серця примусив битись в унісон.
    Чому ти переслідуєш щоночі,
    Вриваєшся у мій самотній сон.

    Забула, розлюбила, відірвала
    Від тіла, мрій, від розпачу й вікон
    Свою любов, що як парфум розтала
    І залишила мертвий полігон.

    Було все ж тепло у твоїх обіймах –
    Ніяк не обійтися без гріхів.
    Але такі, як ти, не гинуть в війнах
    І для таких завжди бракує слів.

    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    29.06.2007 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  17. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 16:41 ]
    Вірші про подарунок долі
    Згоди кохання не питає,
    От тільки, не будь з ким буває,
    Жиє людина, а життя,
    Якось нема в ньому путя,

    І гроші є, і ще щось є,
    Тількі от щастя, не твоє,
    Треба бажати покохати,
    Треба бажаті і ................ ,

    Згоди кохання не питає,
    От тількі що, тім хто бажає,
    Щастя дарує,...


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  18. Николай Таранцов - [ 2009.02.09 15:35 ]
    Час сплине і життя мине
    Якщо живеш, повинен знати,
    Саме життя, веде до втрати,
    Гадаєш що, щастя шукаєш?,
    Потім збагнеш, що лиш втрачаєш,

    Також і сенс, життя свого,
    Але ж, важливе щось було,
    Та може там, себе знайдеш,
    Якщо вже, все одно живеш,

    Бо вийде що, таки втрачав,
    І марно сенс в житті шукав,
    Час сплинув, і життя минуло,
    Буцім, нічого і не було.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  19. Влада Волошина - [ 2009.02.09 14:11 ]
    ТвоЯ символіка
    Ну чому замість слів – три крапки?
    Недопиті краплини думки
    Розкидати ось так не варто…
    Мов недбалі чернетки малюнків…
    В таємничому погляді зваби
    Я ловлю невідому символіку,
    Так чому ж примітивні знаки
    Ти дедалі щораз спростовуєш?
    Загадковість мережана смутком,
    Мов липке павутиння, аж гидко…
    Воно є, та насправді – пустка,
    І зникає так само швидко…
    Намальована мною картина
    У далеких глибинах мозку –
    Постмодернова дивна дитина,
    В простоті ж бо не все так просто…
    Семіотика твоїх ігор,
    Дешифровка твоїх же кодів,
    Як мені це усе набридло,
    Дай мені вже нарешті спокій…

    31.12.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Оля Биндас - [ 2009.02.09 14:14 ]
    Замість глюкози - вугілля
    А було так легко,
    Не схоже на осінь,
    Почистила душу,
    Вдягнулася в постіль.
    Відсутність стандарту,
    Традиція зблідла.
    Посипала цукром
    Очищений лід дна.
    Збивала подушку,
    Розбилась об гілля.
    Замість глюкози –
    Знайшла знов вугілля.
    На вії несправжні
    Наклала ти лиця,
    І думаєш, чесно,
    Що ти не лисиця.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  21. Літа Ахметова - [ 2009.02.09 14:28 ]
    передапокаліптичне
    все
    особливо біль
    легко передбачити
    увесь цей час
    особливо біль

    сьогодні-вчора
    постукало
    в двері щастя
    зав*язалася мовчанка
    між мною й дверима

    поріг
    вестибулярний апарат
    аКоОРДинації
    ...
    знаєш, я могла впасти.

    але
    існувало те,
    про що ми мовчали
    і я тобі вірила.

    тепер
    як сиплеться стеля
    як руйнуються колишні стіни
    мені б варто було думати
    про катастрофи і стогони


    але
    нехай воно просто падає
    нам стрибати у інші виміри
    ми обираємо виходи -
    світ розмуровує входи


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  22. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:21 ]
    тільки терпіння...
    Тільки терпіння
    І невтручання
    В стовпотворіння,
    В стовпостояння.
    Тільки навчання -
    Штудія, дослід.
    Грає по гранях
    Розуму досвід.
    Досвід шукає
    Власної дії.
    Час розмикає
    Мрії-надії.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  23. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:53 ]
    Змія на посох чи посох на змія...
    Змія на посох чи посох на змія -
    Ще не вмію того, ще не вмію.
    Мов природнє, ковтаю ту манну,
    А за диво сприймаю оману.
    Ще наївна, слухняна й, до речі,
    Не ламаю ні слово, ні речі,
    Тільки очі допитливі мружу
    На знання й заколисую душу.
    А душа у пелюшках довіри
    Не питає: людина чи звір я?
    Ще схиляюсь, ховаючи мрію,
    Ще дивитись на Бога не смію...

    На біблейнім шляху незворотнім
    Все зі мною відбудеться потім...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:28 ]
    Станси про справжність
    У серці, по венах,
    За дниною днина,
    Щоденна, буденна
    Рутина, рутина -
    Триматись, тривати,
    Чуттями втручатись
    В свідомості грати,
    В мінливу сучасність.

    Тікати, шукати
    Нової картини
    І знов потрапляти
    В тенета рутини,
    І лотос ковтати
    З долонь лотофага,
    Та не забувати,
    Ні,gratias ago!

    Тремтіти, сміятись,
    Цвісти, шаленіти -
    Творити сучасність,
    Якої ми - діти,
    І лук з тятивою
    Того Одіссея
    Рукою новою
    Нап`ясти для неї!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  25. Анатолій Ткачук - [ 2009.02.09 08:37 ]
    ***
    Цілунком з губ моїх зомлілих
    Слова несказані вкради;
    Якщо їх ти
    Складеш в ряди –
    Знайдеш заховані сліди
    Десь на межі душі і тіла,

    Там, де туману клапті білі
    Зміяться тихо край води.
    Гайда туди,
    У снів сади
    По заборонені плоди,
    Що лиш для нас обох дозріли!

    … Ніч уквітчала в зорі крила,
    А липи ллють густі меди;
    На всі лади
    Очерети
    Благословення шлють – гляди:
    Нам шлюб дає природи сила!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (8)


  26. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:18 ]
    хвиля
    Це місто затонулих кораблів,
    На яких долала пустелю самотності,
    Кожного разу їх хтось топив,
    А мені вдавалось оговтатись.

    Віджимала волосся, лягала в пісок…
    (Там, на березі, тіло моє відбите.)
    А потім, відбувши гіркий урок,
    Над кораблями здвигала плити.

    Синьою глиною своїх тривог
    Малювала назви на парусі.
    Сьогодні вранці наснився Бог…
    Каже, у морі щось сталося…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (3)


  27. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:54 ]
    пісок
    А якщо я ховатиму голову
    У пісок твоїх пальців
    Забуватиму присмак ірисок
    І кави на станції
    Кришитиму спогади
    Для голубів годування
    Тоді я не вийду
    останньою
    Кораблі через місяць
    Ітимуть до хмар і трави
    Хтось вийматиме спогади
    З голеної голови
    І чесатиме вітер
    Розпатлані вікна домів
    Бо крізь пальці пісок
    Втекти від мене хотів
    Я затримаю подих
    І видихну ранню весну
    І вона не почнеться
    І я серед снігу засну
    Хтось накреслить квадрат
    І у коло його замкне
    На піску твоїх пальців
    Щоб не збудити мене.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" 5.38 (5.48)
    Коментарі: (3)


  28. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:06 ]
    із піни
    А коли ти вийдеш із піни
    Маючи крила
    за плечима
    Снопики іскор у руці
    І шматочок
    Зеленого яблука
    У повнокровних губах…
    Ніхто не скаже:
    — О, Афродіто,
    У твоїх очах
    Для мене вина налито,
    Твоїми рухами
    Повниться все навколо
    І замикається в коло.
    Бо останніх глядачів
    Евакуйовано,
    А рятувальники
    Цей ліс уже загасили
    І передислокувалися…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  29. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:13 ]
    колами
    Сходами вниз,
    Колами до повороту…
    В будинок навпроти
    Хтось вліз.

    Час, зачекай,
    Спіраллю гаптую кроки,
    Знов розтікається на три боки
    Кавачай.

    Тиші кінець
    Світанок розтанув фарбами
    Хтось запускає стартовий
    Душ ловець

    Чуєш, чувак,
    Я витрачаю гроші
    Мої гаманці порожні
    Не просто так.

    Сходами вниз
    Колами колами кола…
    Кличуть тебе випадково
    Почувши девіз:
    Сходами – вгору…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  30. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:54 ]
    ніч гусне...
    Ніч гусне.
    Якби більше світла —
    додавала би в каву,
    як згущене молоко.
    Сухариками зірок
    збирала вологість сліз
    на крайку чашки.
    Потім лягала не голодною,
    а спраглою кохання.
    Знову боялася б цього.
    Тому що любити —
    Відповідати.
    Жартома уникаю розпитувань.
    І світ знову не визначився,
    що мені дарувати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:52 ]
    одноразові планети
    По колу — печиво «Марія»
    З цукром і водою криничною,
    Добрі слова, зітхання і анекдоти.
    Вдаримо поминки
    За невиданою книжкою
    І незаписаними акордами.

    Питимем з пластику,
    У склі віддзеркалено пальці —
    Раптом відчуєм торкання?
    На орбіті поставлено пастку,
    Планета з ядра не виймається,
    А вона, до речі, була останньою.

    І, сп’янілим від сорому,
    Не знайти нам дороги додому,
    Захлинатись безглуздими фразами.
    Ці світи почуваються хворими,
    Але ліки давно вже набили оскому,
    А життя було одноразовим.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  32. Чорнява Жінка - [ 2009.02.08 23:22 ]
    Первый
    Памяти друга

    то ли слог измят
    то ли водка
    горше
    стало рюмок в ряд
    на одну
    больше
    и отводит взгляд
    от тебя
    небо
    ты ему был рад
    но сегодня
    не был
    лучше помолчать
    поберечь
    нервы...
    ты хотел летать
    и взлетел -
    первый


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (24)


  33. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:54 ]
    Мене хвилюють лінії
    *
    Мене хвилюють лінії
    Її
    Пругкого тіла,
    Як скупенькі фрази,
    Які у Форми втискую Тверді.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:12 ]
    Хотів би я
    *
    Хотів би
    Її бачити щодня.
    Чи самоствердження чи пестіння бажаю?
    Не знаю досі,
    Що надумав я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:06 ]
    Не рідко кажуть
    *
    Не рідко кажуть,
    Рік минув, як день.
    Виходить,
    Що прожив на світі мало.
    А що ж тоді кохання – у житті?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:38 ]
    Арбатский дворик
    ...А годы проходят, как песни.
    Иначе на мир я гляжу.
    Во дворике этом мне тесно,
    и я из него ухожу.

    Ни почестей и ни богатства
    для дальних дорог не прошу,
    но маленький дворик арбатский
    с собой уношу, уношу.

    В мешке вещевом и заплечном
    лежит в уголке небольшой,
    не слывший, как я, безупречным
    тот двор с человечьей душой.

    Сильнее я с ним и добрее.
    Что нужно еще? Ничего.
    Я руки озябшие грею
    о теплые камни его.

    1959


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  37. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:33 ]
    Житель Хевсуретии и белый кораблик
    Агафон Ардезиани, где ж твоя чоха?
    Пьешь кефир в кафе и кофе пьешь, и вновь -- работа...
    А затея на бумаге, как строка стиха,
    так строга и так тиха под каплями пота.

    Ты корабль рисуешь белый, грубый человек,
    ты проводишь кистью по бумаге белой.
    Час проходит, как мгновенье,
    два мгновенья -- век,
    каждый взмах руки и кисти стоит жизни целой.

    Горец бредит кораблями: руки -- в якорях.
    Тянет тиною от пашен, песен и подушек.
    Ходит в булочниках лекарь, пекарь -- в токарях.
    Сто дорог с собою кличут -- одна из них душит.

    Белый-белый, как береза, борт у корабля,
    белый, как перо у чайки. Он воды коснется...
    Чей-то сын веселый утром встанет у руля:
    "Ты прощай, земля!.. -- и рыба под волной проснется.

    Сядет твой отец убитый в тот корабль живой.
    Капитан команду вскрикнет. И на утре раннем
    побегут барашки белые над самой головой
    вслед надеждам, вслед тревогам, вслед воспоминаньям...

    1967


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  38. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:45 ]
    Автопародия на несуществующие стихи.     А.Иванову
    Мы убили комара. Не в бою, не на охоте,
    а в домашней обстановке, в будний вечер. Видит бог,
    мы не крадучись его, а когда он был в полете...
    Мы его предупреждали -- он советом пренебрег.

    Незадолго перед тем дождь пошел осенний, мелкий.
    За стеной сосед бранился. Почему-то свет мигал.
    Дребезжал трамвай. В шкафу глухо звякали тарелки.
    Диктор телевизионный катастрофами пугал.

    Расхотелось говорить. Что-то вспомнилось дурное,
    так, какая-то нелепость, горечи давнишней след...
    В довершенье ко всему меж окошком и стеною
    вдруг возник как дуновенье комариный силуэт.

    Мы убили комара. Кто-то крикнул: "Нет покоя!
    Неужели эта мерзость залетела со двора!..
    Здесь село или Москва?.." И несметною толпою
    навалились, смяли... В общем, мы убили комара.

    Мы убили комара. Он погиб в неравной схватке --
    корень наших злоключений, наш нарушивший покой...
    На ладони у меня он лежал, поджавши лапки,
    по одежке -- деревенский, по повадкам -- городской.

    Мы убили комара. За окошком колкий, мелкий,
    долгий дождичек осенний затянуться обещал.
    Дребезжал трамвай. В шкафу глухо звякали тарелки.
    Диктор телевизионный что-то мрачное вещал.

    1982


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  39. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:37 ]
    * * *         Резо Габриадзе
    А вот Резо -- король марионеток,
    чей тонок вкус и каждый палец меток.
    Марионетки из его ребра.
    В них много и насмешки, и добра.

    И нами управляет Провиденье,
    хоть ниточек и скрыта череда...
    Но как похожи мы! Вот совпаденье!..
    Не обольщайтесь волей, господа!

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  40. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 22:48 ]
    Вірші про довершеність жіття
    Життя, довершене буває,
    Та покі от, часом збіґає,
    Я би сказав, щєє до тоґо,
    Не так баґато важіть слово,

    Життя збіжить?, та хай збіґає,
    Може у віршах сенс буває,
    І я довершеність знайду,
    І лиш тоді, з миром піду.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.33) | "Майстерень" 4.5 (3.75)
    Прокоментувати:


  41. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 22:09 ]
    Щоб навчитися кохати
    Не хотілося б про владу,
    Як і про державну зраду,
    Про баґно, яке навколо
    Та як вийти з цьоґо кола,

    Як?,
    ..... невже не розумієш,
    Може вже й собі не віриш,

    Щоб навчитися кохати,
    Треба і про зраду знати,
    І баґно, яке навколо,
    Бо не вийти з цьоґо кола.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  42. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 21:21 ]
    Як воно буває
    По іншому і не буває
    Життя, воно усіх ламає,
    Як б ти, і що б ті не робів,
    Як бі на світі ті не жив,

    Чого на світі не бувало,
    Кількох ото, життя зламало,...


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Роса - [ 2009.02.08 20:54 ]
    ***
    Помилки за помилками…
    Що мені до цього світу?
    Торохтить старий кістками,
    Молоко із губ не витер.

    Я зігрію у долоні
    Інтернетну хитру мишку,
    Розчинюся у полоні
    Віртуальної усмішки.

    Зачиню у підсвідомість
    Страх панічний одиниці,
    Втрачу дійсність, а натомість
    Я відкрию дно криниці.

    Звідси, кажуть, видно зорі
    Навіть коли сонце бреше,
    Тут джерела б’ють прозорі,
    Бачать світ зірок уперше.

    Між зірками темна маса
    Вигинає час і простір.
    У людей замало часу
    На уявний косморозтин.

    Хтось тут ділиться собою
    У пакунках слів і літер,
    Віртуальною рукою
    Хтось комусь тут сльози витер.

    У цій тиші нереальній
    Душі мають струм і герци,
    На долоні віртуальній
    Хтось тримає справжнє серце.

    Є усе у цій криниці:
    Тут від доброго до злого,
    Особливі є й безлиці,
    Є усе – й нема нічого.

    Залишившись наодинці
    Із собою – з глузду з’їду.
    Вибачай мені, кринице,
    У тобі ховатись ніде.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  44. Галина Косович - [ 2009.02.08 20:28 ]
    Пташечка
    Змахну кохання крихтами зі столу,
    І підгодую ними птаху синю,
    Лети собі, обскубана і квола,
    І на втрапляй у пастки й баговиння,
    Я не тримаю, інші не зупинять
    Має бридке, маленьке каченятко,
    В оперенні вертайся лебединім.
    Захочеш в замок, а захочеш - в ятку.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  45. Гортензія Деревовидна - [ 2009.02.08 18:26 ]
    * * *
    Ты будешь жалеть, как испорченный кадр
    Как море из выпитых луж.
    Где каждому камню и штемпелю карм
    Рука, отыскавшая ключ.

    Ты будешь считать все его этажи
    Неспешно раскладывать зонт.
    И станешь ему ты в гордыне чужим
    Не самое большее зло.

    Ты будешь смотреть с непритворной злобой
    Что снятым пальто с крюка.
    Сегодня проснувшись он будет с тобой
    Разодранной рыбой в руках.

    Прекрасный, ослепший, почти что в слезах
    В лучащихся снежных бинтах.
    Он станет открытым как дверь и вокзал
    Ты в нем не отыщешь дна.

    Но будет казаться прозрачным стекло
    И не договоренным - шаг.
    Когда ты уснешь, и когда за стеной
    Проснутся Его сторожа.


    XII 08


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  46. Костянтин Мордатенко - [ 2009.02.08 13:31 ]
    Голодна колоскова
    «Ой, спи, дитя, в колисонці,
    Як горошок в билиноньці.
    Буде вітрець повівати
    Та й горошком колихати...»

    … якби ж я не любила сонце,
    я б не пішла тоді за пролісками в ліс…

    … якби ж то твого тата розкуркулили раніше,
    то він не рушив би за дровами у ліс….

    … якби ж тоді я була старшою хоча б на стілечки…
    щоб Муравйовці зґвалтували замість матері мене…

    … якби ж мені в дитинстві мати
    та вивернула на обличчя кип’яче молоко,
    щоб не заглядувались хлопці…

    То я б не знала цього снігу…
    То я б не знала цього горя…
    Бо не зустріла б твого батька –
    не колихала би тебе…

    «Як горошок загуркоче,
    Дитинонька спати схоче,
    А вітерець, як загримить,
    Дитиноньку нашу приспить...»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (17)


  47. Містраль Містраль - [ 2009.02.08 11:15 ]
    Колись і про нас ще напишуть пісні
    Колись і про нас ще напишуть пісні.
    Колись, коли нас вже не буде на світі.
    Нащадки далекі залишаться жити,
    Коли ми забудемось в вічному сні.

    Колись і про нас ще напишуть пісні,
    Крізь тисячі слів і крізь тисячі років.
    Як ми виживали у світі жорстокім,
    Як ми проживали відмірені дні.

    І пісня колись і про нас задзвенить.
    Про те, що на світі були такі люди.
    І треба нам жити. Усе іще буде.
    Залишилось тільки прожити ще мить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  48. Микола Шевченко - [ 2009.02.08 10:29 ]
    Вселенська Любов...
    Вселенськая Любов не гине...
    Цілує чоловік дружину,
    В гармонії чуттів і тіла,
    Сім`я народжує дитину.
    Коли ж надумає планета,
    З любов`ю зірку цілувати,
    То розпочнеться катастрофа...
    Їм вічно оддалік літати.
    То ж будьмо вдячні ми Любові,
    За почуття оті казкові,
    За одкровення дар прекрасний,
    Відкритий нам у Божім слові.
    Що нам даровано любити,
    Цей світ, і все, що є на світі.
    Бо на землі немає бруду,
    Лише ростуть прекрасні квіти.
    Це усвідомивши - одразу,
    Ми виганяємо проказу.
    Проказуючи цю молитву,
    Сягнем любовного екстазу.
    І вічного життя ...

    10.02.02р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  49. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 05:03 ]
    В заметах хмар
    *
    В заметах хмар
    Застряв блискучий місяць,
    На полоз схожий
    Від моїх санчат.
    На них колись тебе спускав із гірки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 05:19 ]
    Дві краси
    *
    Буває дві краси –
    Одна людська,
    одягнута у шати й діаманти,
    А друга гола –
    Це краса свята.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1467   1468   1469   1470   1471   1472   1473   1474   1475   ...   1763