ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2020.08.07 21:41
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.

У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки

Євген Федчук
2020.08.07 19:09
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Скільки раз ворожі сили темні
Намагалися тебе скорить?
Скільки раз приходили охочі,
Щоб хлібів набратися дармових
Та безсилі були сили ночі –
Ти завжди перемагала їх.

Серго Сокольник
2020.08.07 17:10
Наближається день.
Тихо осінь іде
На поріг,
На поріг.
Більше ми не удвох.
Нам дано для обох
Сто доріг,
Сто доріг.

Тетяна Левицька
2020.08.07 14:25
Не бійся любові, вертатись додому,
упасти з вершини у прірву потому,
ураз відштовхнувшись від дна.
Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
а чи не злітав в небеса, наче птаха,
і не шаленів від вина.

Носив за собою суму безнадії,

Олександр Панін
2020.08.07 13:27
Минуле Чатує

***

Захмарного відчаю злети…
Собі не складає звіт,
Точиться
Майже нечутний

Сергій Губерначук
2020.08.07 11:13
Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
який швидко іде на дно.
Гинеш ти, але я, твій романтик,
не повірю в це все одно.

Моя вірність, мов чайка на щоглі,
коли палуба вся в сльозах.
Нас не чують на дальнім атолі.

Дума Козак
2020.08.07 07:26
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.

Іван Потьомкін
2020.08.07 07:18
Із раю в рай (якщо такий ще є)
Я перейду неспішно.
Мій рай створила ти, як пісню,
Щоб понад пістоліття зміг її вести.
Віддячить чим я годен тобі, люба?
Підсобним буть у рукотворному раю.

Микола Соболь
2020.08.07 06:59
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
час робити обрізання,
хрест зніми, візьми талмуд!
Не сумуйте православні,
вибір завжди був у вас
та живете ви безславно.
Правильно казав Тарас –

Євген Федчук
2020.08.06 21:32
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бо він тоді якраз велику справу
Світобудови тільки розпочав.
По молодості, що там його роки!
Експеримент він вирішив почать:
Створити світ і дочекатись, поки
Не з’

Микола Соболь
2020.08.06 19:00
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
а ми йому за кожну мить
віддячимо серцебиттям.
І від народження весни
літа несуть його крильми…
Аж поки нестабільні сни
Не вкажуть: близько до зими…

Олександр Панін
2020.08.06 15:01
Поради популярному співаку,
Який раптом почав відчувати
Дискомфорт

***

Не треба
до публіки зверхнім

Сергій Губерначук
2020.08.06 10:54
Частина І. "Джонатан – сіра чайка" Музична прелюдія "Ранок". Ранкові сутінки пробивають ледь помітні промені, які поволі стають потоками світла. Ледь чути шелест морських хвиль, який наростає з появою світила. Окраєць сонця. Пів со

Ігор Деркач
2020.08.05 21:52
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.

На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер

Тетяна Левицька
2020.08.05 20:12
Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
на гострі плечі и підморгнула висі.
І кинувши у рот незрілі вишні,
оскомило, скривилася. Усе дістало.

Усмішка місяця і кабаре зіркове,
проидисвіт-вітер, викрутень, лукавець,
якии запрошував щораз на танець,

Євген Федчук
2020.08.05 19:28
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Оспівують оті часи преславні
Як вирувала Бусова війна.
Тоді самого Буса із синами
Розп’яли готи на своїх хрестах
І в землях антських поселився жах
Що готський меч їх звідусіль дістане.

Олександр Панін
2020.08.05 13:55
Святкова пригода


Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!

Дума Козак
2020.08.05 13:15
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
вплітаючи у марева сатин
мелодії ретро зі смаком манго.

Бринять балади гомоном струмків,
під гуркіт грому, соло барабана…
І блискавиці зоряно-стрімкі,

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним

Тетяна Левицька
2020.08.03 10:14
Красива, бо ти мене пестиш,
даруєш чудесні слова,
червоні троянди і персні,
перлини любові й дива.

Щаслива, бо ти доглядаєш,
мов ягідку, квітку мене
і стелиш бузковим розмаєм

Ярослав Чорногуз
2020.08.03 07:51
З рослин усіх центральної алеї
Найперша це – козацький ялівець.
Цілющою властивістю своєю
Хвороб чимало зводить нанівець.

З свяченими ножами тут ходили
Преславні вої – Гонта й Залізняк,
Братались – гайдамака і козак,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сергій Губерначук - [ 2020.08.07 11:40 ]
    Ідеале мій, ти, мов "Титаник"…
    Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
    який швидко іде на дно.
    Гинеш ти, але я, твій романтик,
    не повірю в це все одно.

    Моя вірність, мов чайка на щоглі,
    коли палуба вся в сльозах.
    Нас не чують на дальнім атолі.
    бо смішним уявляється крах.

    Там чекають вінки переможців,
    там ранкова сурма́ зове.
    Гляньте ви, ідеальні промовці, –
    ніч, мов траурна стрічка пливе…

    Марний "SOS" про жахливу загибель
    світ почує, та не тепер.
    Ідеале, ти – тиха обитель,
    де наш час окаянний помер?

    Не один в океані панічнім
    корабель затонулий мій.
    Раз ти став, ідеале, трагічним –
    то й молюся в каюті твоїй.

    14 лютого 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 137"


  2. Сергій Губерначук - [ 2020.08.05 09:13 ]
    Оранжева сажа
    Лежить картина,
    чорна сажа.
    Музею сірого підлога.
    Зі стін по краплі фарба ваша,
    іржа коричнево-червона.

    Лежать колони,
    гільзи, гільзи,
    Авіабомб підземні гнізда,
    акул, забитих серед міста…
    але картина – свіжа й чиста.

    Лежить художник,
    спить дитина.
    Мов літній джміль в осінній айстрі,
    даремно трудиться людина
    в музеї щастя і нещастя.

    Лежить дорога
    через Бога.
    Сто тисяч бра від підземелля,
    і задумів багатоскелля,
    і втілювання відчайно́го…

    Лежать руїни,
    стеля долі.
    Зі стін по краплі фарба ваша.
    Удосталь після воєн волі!!!
    Оранжевим підпише сажа!

    18 червня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 145"


  3. Ігор Шоха - [ 2020.07.31 20:28 ]
    Ілюзії
    Щасливі, що неволя не ярмо,
    радіємо, що й досі не підвладні
    ніде нікому... наче, живемо
    а, нібито, існуємо насправді.

    А як воно у дійсності – бозна.
    І поки не додибали до краю,
    то відає лише душа одна,
    коли, і де, і що її чекає.

    А є ж іще навіяні нічні
    містерії Орфеєвого світу,
    де тінями блукаємо одні
    як нічиї, а може, й Божі діти.

    Напевне там і об’єднаються
    минуле, і сучасне, і туманне,
    існуюче нірваною у прані,
    ніяк не поясниме майбуття...
    а поки-що – ілюзії буття
    усе, що уявляється як явне.

    07.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Губерначук - [ 2020.07.31 10:17 ]
    Хтось промине коханого в юрбі…
    Хтось промине коханого в юрбі,
    хтось не помітить датою папери,
    хтось не збагне хворобу у собі –
    зате боготворить свої химери.

    Вони зростають з непробудних хащів
    байдужості до власної персони.
    Химери слави зраджують ледащів,
    саджаючи в лайном залиті трони.

    Химери сну вкорочують життя:
    прокинувся – а вже забили гроба!
    Химера ґеніальності – сам я
    і те, що скаже всім астролог Глоба.

    Реальність через призми почуттів,
    яка трапляється химерою зненацька,
    відсутня вже давно і поготів, –
    бо не стійка природа вурдалацька.

    Є мрії – до небес, а ці – в туман,
    де грань землі провалюється в пекло.
    Є самозречення, а це – самообман:
    живеш один, а людство – перемерло!

    Що ж, запитань немає до таких,
    хто сам спішить мерщій своїх фантазій
    попри хао́с химерних сил лихих
    вирощувати рибок в унітазі.

    30 листопада 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | "Збірка віршів Сергія Губерначука "Знахідки""


  5. Сергій Губерначук - [ 2020.07.29 10:48 ]
    Кинь свій погляд небесний…
    Кинь свій погляд небесний
    на неї, засуджену зовсім –
    невідмовну трибуну
    для хворих жебрацтвом батьків.
    Не сяйни, не воскресни,
    а просто, лишившись при Бозі,
    зосередься на ній,
    на одній з багатьох батраків.

    Я люблю її страшно
    за чесну безмовну провину,
    що застрягла в глибинах
    семи чи восьми поколінь.
    Але Ти, вірний Друже,
    мій Душе Єдиний Єдиних,
    проплекай її шлях
    по стежині дитячих велінь!

    31 серпня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 210"


  6. Олександр Панін - [ 2020.07.21 15:34 ]
    Наміри Добрі
    Добрими намірами
    вимощена дорога
    в пекло...

    Дорога сувора і строга
    Тривогою вся виграє,
    Чому таємнича дорога
    Весь час,
    наче дибки стає.

    Коряві дерева бунтують,
    Дерева дзвенять як струна,
    Постійно її ремонтують,
    Постійно у ямах вона.

    Гуляє руїна банальна,
    І гопки стає суховій,
    Яка ж сила та кримінальна,
    Що лупить бруківку як стій?

    Скрізь хрускіт іржавий лунає,
    Цей скрегіт нагадує сказ,
    Це "наміри добрі" копають,
    Їх "тирять" безжально весь час.

    Даремна була б засторога,
    Сичить буревій і гуде,
    Широка могутня дорога
    Далеко у пекло веде...










    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Панін - [ 2020.07.20 14:11 ]
    Любов-Зброя

    Вампіреса Пристрасті
    Губить чоловіків,
    Але якось…

    ***

    Ти полюбив Мою Красу,
    Та не скорився, рабом не став,
    Ти крав Красу, ти заслужив
    Смерть передчасну…
    Ти, раб-зухвалець і бунтар.

    Я – Повелителька Сердець,
    Чоловіків спиваю розум ,
    Я викладаю з них колаж –
    Живу картину перемог…

    Це – мій Екстаз,
    Зухвальця поглядом уб’ю!

    Відбито вперше погляд мій,
    Смертельна рана знайшла мене.
    Я зневажала завжди людей,
    Тепер іду у Царство Тіней.

    Моя Рабинє,
    у Світ іди,
    Знайди раба
    І спокуси за всяку
    ціну!

    Дарю тобі Красу Свою,
    Негарна ти була завжди –
    Пізнаєш пристрасті на смак,
    А я Красою доторкнусь,
    Хай через тебе,
    До нього –
    Палай Любов!
    Палай!
    Відчую це й серед
    Тіней!



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2020.07.14 15:28 ]
    Не звідане на досвіді
    Проминає усе, що було і не буде
    на чиємусь віку, на останній межі...
    а найбільша печаль, що поховані люди
    не залишать напам’ять свої міражі.

    Що не знає ніхто, чим багата людина,
    поки лямку свою дотягне до кінця...
    Ну і що, якщо дуже любив Україну?
    Це не алібі ще на суді у Отця.

    Той, хто чашу свою допиває до краю,
    не покаже нікому її і ніде
    і ніяка душа очевидно не знає,
    що дорога у рай через пекло іде.

    І залишить весну серед рясту й барвінку
    і це літо гаряче... сім’ю і ковіньку...
    каламар і перо... і не знати чого
    заридає дощами і росами осінь...
    Може, чує і знає почилий у Бозі,
    що узимку ніхто не зігріє його?

    07/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Залюбовська - [ 2020.07.13 11:19 ]
    Тінь вогню
    Моє життя
    неначе стиглий сонях
    обличчя повернуло до землі
    дозріла врода
    пройдено зеніт
    і як води
    не вдержиш у долонях
    і як вогню
    не втримає свіча
    і опливе
    породжуючи тіні
    уривки фраз
    відлуння
    відгоміння
    натхнення сплески
    досвіду печаль
    отак вогненний вихор почуттів
    злетів
    опав
    пригас
    і перетлів
    а тінь вогню
    як соняха насіння
    складається
    у плетиво рядків

    07.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  10. Сергій Губерначук - [ 2020.07.13 08:25 ]
    Первісно інший прихожий
    Первісно інший прихожий,
    дійсно живий тут і тепер,
    сі́м’я свого нарозмножив –
    завтра раптово не помер!

    Відтак, почав жити вічно,
    бра́ти взнаки́ кожного з нас –
    доля моя пересічна
    зіркою впала на Парнас!

    Первісно інший прихожий –
    о́браз в оправі золотій,
    хрест на могилі прегожій,
    смерть передчасна при житті!

    Звати його то Ісусом,
    то Аллахом, то Бог-зна як –
    тільки не Укром, не Русом!
    Зайда, та й годі – не Козак!

    Первісно інший прихожий
    душі здирає з наших тіл!
    Ой! Одгукнися, Дажбоже!
    Ой! Заступися, поготів!

    Вівторок 1 листопада 2005 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 162"