ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.08.22 14:23
Небажаних гостей приймать найкраще в піст. *Більше гонору, аніж гонорару. *Байдуже, в яку щоку намірилися бить, - не підставляй, боронь боже, другу. *Боїмося не смерті, а форми відходу з життя. *Політика – брехня в обкладинці справдешній. *Як суддя

Любов Бенедишин
2019.08.22 12:52
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?

...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.

Тетяна Левицька
2019.08.22 12:42
Де двоє там рада, де третя, там зрада.
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го

Олена Побийголод
2019.08.22 12:26
Із Ігоря Сєверяніна

Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.

Якщо ж суспільство нехтує огидно

Ніна Виноградська
2019.08.22 11:39
Єгорові Кабаненку, моєм удідусеві

Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.

Сидить в метро, зіпершись на ціпок,

Сергій Губерначук
2019.08.22 11:20
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.

З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,

Ярослав Чорногуз
2019.08.22 08:07
Чи долею обом так суджено?
Як довго буде це тривать?
Вона – заміжня, він – одружений…
Під ними вже горить… трава.

Життя усе – неначе танго їм.
А він рвучкий, вона – легка.
Сплелися пристрастю останньою…

Микола Соболь
2019.08.22 06:36
Давайте з Вами будемо на – Ти.
І не важливо скільки літ між нами.
Хай небо буде потайки плести
Вінець кохання в нас над головами.
І будуть не відправлені листи
І ночі, що заповнені не снами.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
Щоб губ могли торкнутися г

Серго Сокольник
2019.08.21 23:24
Осінній перший дощ... І наче
Нема ні смутку, ні війни...
І бідна мати не заплаче
Над тим, хто землю боронив,

Хто не повернеться ніколи,
Неначе сонячне тепло...
Немов одквітла матіола,

Ігор Федів
2019.08.21 18:28
Шукаю мотивацію буденній суєті,
Енергію на дріб’язкове витрачаю,
Але удачі фішка випадає не мені,
У землю дивлюся, зорі не помічаю.
Втішаюся синицею малою у руках,
Мету досягнуто і маю почивати,
Але у небі високо літає синій птах,
А я добуте не баж

Петро Скоропис
2019.08.21 12:23
Сторінку і вогонь, зерно і жорна зів,
сокири лезво і утятий нею волос –
Бог береже усе; осібно – згуки слів
любови і прощень, неначе власний голос.

В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це житт

Олександр Сушко
2019.08.21 11:50
Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
Та скільки ж можна! Господи, прости!
...юдоль печалі снилася усоте -
Шеренга трун, могильних ям, хрестів.

Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
Ординець лютий, а не добрий гість.
Брати мої розтерзані стогн

Вікторія Лимарівна
2019.08.21 11:44
За мотивами телесеріалу «Величне століття»)

Кущі, каміння, квіти, друзі
застерігали: ти не йди!!!
Благання чулись не байдужі:
Не наближайся до біди!!!
Відсторонити, захистити
Всі намагалися його:

Сергій Губерначук
2019.08.21 11:14
Озеро.
Човен.
Глибока вода.
Біле латаття
пливе у серпанку.
Сонце розсохлось,
за світ загляда,
обрієм зрізане, ніби рубанком.

Іван Потьомкін
2019.08.21 10:46
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не

Олександр Сушко
2019.08.21 09:54
В групі цій обожнюють любов,
Хай не справжню - та з ліричних віршів.
Почитав - розплакався, їй бо!
Бо чутливий, серце вельми ніжне.

План такий: сідай на табурет,
Умикай комп'ютера-шайтана.
Тортик в зуби - й хутко в інтернет,

Тетяна Левицька
2019.08.21 08:03
Не кличу темні ночі -
самі приходять нині.
Лякають поторочі,
але світанки сині
знов розганяють хмари,
і огортають душу.
Не тільки про стожари -
про біль писати мушу.

Віта Парфенович
2019.08.20 22:23
Він тихо постукав у двері готельного номеру. Ліна відчула, що то саме він. Він прийшов,бо імпульс було відправлено. Затаївши дихання, Ліна ще раз прислухалася. Серце шалено гупотіло. Стук-стук-стук – три рази, як і передбачала. Тричі – ніби за таємничо

Олексій Кацай
2019.08.20 19:37
ледь стримуючи шал,
по влучно зламаній прямій,
яка окреслює квартал
моєю тінню, а у ній –
пітьма,
в якій сховавсь крутій,
що всі прямі усіх надій
зламав уранці крадькома.

Микола Соболь
2019.08.20 14:56
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Вже краще м'ясо пожирати в піст,
Аніж рожеві уявляти сни.
На побратимі веселиться крук,
Очата не закрив (хоч охолов)
І автомат не випустив із рук –
Козак, боєць… Ніяк не із хохлов.

Олена Побийголод
2019.08.20 14:06
Із Василя Олександрівського (1897-1934)

Біле розложисте поле,
віхи край довгих доріг;
серце від смутку та болю
я захистити не міг.

Млиста негода злоститься...

Олександр Сушко
2019.08.20 11:31
Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
Малеча перестрибує рівчак,
А хохлачок через державу скаче.

З м'ясцем-сальцем на ярмарок спішить,
Ярмолку й пейса бгаючи під шапку.
Відкрийся, друже! Скинь тягар з душі!

Сергій Губерначук
2019.08.20 10:55
Мій палац стоїть на кордоні
архітектури і декорації.

Люди-ляльки живі-картонні
зазнають трансформації.

Лише одна половина – сцена.
Інша – глибока оглядна зала.

Ярослав Чорногуз
2019.08.20 07:15
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
І буде зла рука вести
Мене безжально до могили.

В розлуці кожна мить - як ніч.
О що під серцем жаско млоїть?
Не йде і сон тоді до віч,

Галина Кучеренко
2019.08.19 22:16
По зеленій траві веселиться розмай
Та в розквітлім саду ще не знайдеш плодів...
Не печуть коровай із зелених хлібів...
Для насіння достигле зерно обирай...

© 19.08.2019

Домінік Арфіст
2019.08.19 20:49
душі, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє осяння Єві…

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Сонячна Принцеса
2019.08.19 12:04
Де я тебе чекала -
танув сніг
у снах моіх,
у сонячному герці...
У кожному такому
дивосні -
зорею сходив
у моєму серці...

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Аврора Милосская
2019.08.19 00:14
У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж...
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.08.13 13:48 ]
    Факти
    ***
    Ой-вей, – заверещали павіани, –
    якомусь члєну Оскара дають!
    А ми такі – папуги і погани,
    і досі ще не маємо догани,
    що гонимо пургу і люту муть.

    ***
    В позі йоги думайте, гадайте,
    гуру і гурмани канапе,
    що базіка(є) гієна сайту,
    сіре тиражуючи й тупе.

    ***
    Дорогий аміґо пише дорогому,
    що його поези – б’яка і фігня.
    Що не опус дохлий, то собі самому
    дулею під носом мало не щодня.

    ***
    Не дорости зоїлу до ашуга
    і недосяжна кіберу краса...
    Яка то у поезії наруга –
    сміятися, що є жура і туга
    і ряднами заткати небеса.

    ***
    Що є, то є, і мало що буває,
    аби його раніше не було
    у цій іще живій оазі раю.
    На біле чорне ляпає в сараї
    чи то перо, чи у гузні стило.

    ***
    – Я вірую лише у Бога,
    і чую, бачу і пишу,
    що уповаючи на Нього,
    я не кажу, що брата свого
    за душу іншу задушу.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Деркач - [ 2019.02.26 09:18 ]
    Оди пришелепкуватим
                  І
    Воюємо, аж тирса облітає.
    Хто опинився вище, той і пан...
    Папуга озивається із гаю, –
    сатира не лікує, а вбиває.
    Виною тому – підлий графоман.

    Ату його! – за те, що каже правду
    і так багато, що ніякі пні
    не доганяють, де чиї пісні...
    Важливо інше – ідучи позаду,
    нема фасону на очах рідні.

                  ІІ
    І скаляться лукаві любі друзі,
    і убивають щирі вороги...
    Поезія – вода, бульки й круги.

    Де істина конає у нарузі,
    там шолудиве надриває пузо,
    аби й на пісню не було снаги.

    Журі вітієватої сердючки,
    маруфи із російської попси,
    де не посій, уміють гріти ручки...

    Дурні-дурні, а хочуть ковбаси.
    А як же пити-їсти не даси?
    І їдуть найбідніші білоручки
    афішувати вражі голоси.

                  ІІІ
    А що хотіти? Еталони – валом.
    Імперії, союзи і спілки
    очолюють геракли та амбали,
    засушені й пузаті вояки.

    Війна і сарана... А на підсосі
    і телепні нової еРПеЦе,
    і юрмища типових малоросів...
    Набиті дурні – нації лице.

    Вони ще є – опори і оплоти,
    дурної сили браві патріоти.

    У оглашенних місія така –
    очолити одурену піхоту.

    Єднаються корисні ідіоти
    із п'ятою колоною совка.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Ігор Деркач - [ 2019.01.28 19:52 ]
    Who is who
    ***
    Досягнення поетів нео-ери:
    новатори освоїли Устав,
    дозріле покоління піонерів
    і януси в колоні еСеСеРу
    очолюють на сайті самвидав.

    ***
    У неоліті діє агентура
    і Homo наступає на ...граблі.
    То опуска', то підійма' цезуру,
    і ліра ожива', й література,
    коли журі й цензура москалі.

    ***
    Свої – на Раші , а чужі – у хаті
    стараються, – ні людям, ні собі.
    Не може пустомеля не писати
    і пацієнти шостої палати
    ідуть на ви – у вічній боротьбі.

    ***
    Плеяда зір сіяє на арені
    і носаками пхає за поріг
    усе, що заважає їй на сцені
    ділити недопечений пиріг.

    ***
    Вимішують поези урочисто
    поденщики оскомини ідей.
    Накульгують і ямби, і хорей...
    У вухо їм за тісто
    уже ніхто не свисне,
    бо глевтяки цінують у людей.

    ***
    Не із людей апологети ситих.
    Тузи усе змітають на шляху .
    А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
    моя натура – захищати битих
    та осміяти ґонор і пиху.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  4. Ігор Деркач - [ 2018.07.25 18:45 ]
    Нестагдарт 4×7
    І
    Осоловілим є такі поради:
    допоки гонор спати не дає,
    пізнай себе таким, який ти є
    і не спіши як голий до наяди.
    А совісному досить пам'ятати,
    аби себе реабілітувати,
    не треба бути кращим, аніж є.

    ІІ
    Чого немає, того й хочеш.
    Поет чекає Божий дар,
    а не перо і каламар,
    крові солоної – комар,
    по шапці – гопники і «овоч‚»,
    голодний – «хліба і видовищ»,
    але не волю і «Кобзар».

    ІІІ
    Часи не ті. Та є – герої!
    Освічені, культурні!
    Закваски іноді й старої,
    та друзі закадичні.
    Ну а мої – літературні,
    буває, що і з перепою,
    але зате – ліричні.

    IV
    Чи є оказії, чи ні,
    а «генії» в полоні звички
    як ті телята після гички.
    І як за інших, що дурні,
    буває соромно мені.
    Але котуються брудні
    шути у білих рукавичках.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.07.01 10:53 ]
    Почуте й пережите
    ***
    Уже не радує почуте,
    не заспокоює брехня.
    Ачей - не бути, чи не бути? -
    насущні наші атрибути,
    а як би вижити щодня.

    ***
    У партача* великі зміни:
    лукава честь, а совість - піна...
    І щось навіює на ум -
    народний злодій України,
    або заслужений брехун.

    ***
    Той - керує, та - курує,
    а ума - як не було.
    Хто у кого одесную
    і кого учити всує,
    невідомо як на зло.

    ***
    Не жалійся, що немає брому.
    Не спаде корона і старому.
    Щира дружба все перенесе.
    І лише у гонорі сліпому
    дурень перекреслює усе.

    ***
    Все у світі можна пережити.
    За нізащо доля не скубе.
    І Фортуна вимагає мито,
    та у череді біля корита
    не достойно бачити себе.

    ***
    Немає часу на самотину
    і на біду усе часу немає.
    Даруйте за сентенцію сумну -
    піду тоді, коли уже засну
    і не прокинусь у юдолі раю.

    06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  6. Володимир Ляшкевич - [ 2018.05.16 15:14 ]
    Ні, не згадав
    Довершена - над вирами подій
    і в’яззю музики, понад словами,
    і відчуттями, відчаєм надій -
    так наскрізно переплелись ми з вами.

    В надсні, де неземне й земне,
    я вас торкнувся тільки раз устами,
    і все змінилося тоді, і не
    вернутися до спокою з нестями.

    Яким чаклунством пробудили ви:
    картини ці - світів, картини драми,
    що ми спокутуємо на Землі
    усе, чого й не сталося між нами.

    Я пригадав, як ми жили тоді,
    розсипаними Безміром зірками,
    і ті предивні для Безмежжя сни,
    де ми дві риски, сплетені тілами )(

    Ні, не лише згадав це - я ожив,
    і дихаю віднині кольорами,
    земний, як блюз, дограючи́ мотив,
    де я і ви розділені віками.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (10) | "Розширення до «Ця ніч» Марґо Ґейко"


  7. Ігор Шоха - [ 2018.03.21 22:17 ]
    Сльози й попіл
    ***
    Надія не витискує сльози.
    У ролі недобитої кози
    вона уже нікого не хвилює.
    У кого епідемія шізи,
    якої медицина не лікує?

    ***
    Асоціацію з ЄеС
    вирішує країна,
    якій до нас, як до небес.
    Але кому уютно без
    нової України?

    ***
    Уже дали імперії і маху,
    і дулю показали на війні…
    А лицарі без докору і страху
    купаються… Мальдіви – у лайні…

    ***
    Добре мати у руці педалі,
    наближатися до ідеалів,
    і себе кохаючи одного,
    засувати іншого подалі.

    ***
    Ну як же їх не полюбити?
    Он парубійко-дальнобій,
    а ось із яніної свити,
    неначе вирвався у бій…
    і майорить черво-блакитний
    на білій рампі лобовій.

    ***
    Усе наочно і научно.
    І є один орієнтир:
    гальюн, параша і сортир,
    Рошен і Раша – однозвучно,
    як іноді війна і мир.

    ***
    Є у історії віхи руїни,
    є і пора золота.
    Поки намуляні п'яти й коліна,
    сльози і попіл моєї країни –
    хижа сусіда – орда.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Шоха - [ 2018.01.05 17:12 ]
    Новорічні станси
    ***
    У рік новий не варто забувати,
    що ми усі уміємо кусати.
    Нове, – ав-ав! – не додає надій,
    та є кого і є чого вітати,
    якщо то і собака, й водолій,
    і має всі ознаки поросяти.

    ***
    Одне одному може і не раді,
    але вітати юду юда рад.
    Злодії і опозиційний брат:
    БеПе і регіони – при параді.
    Нікуди не подінуться мільярди,
    коли уже поділений «відкат».

    ***
    У рік новий нема базару?
    Та то фантазії нема,
    що дві калоші – це не пара.
    У хаті задаємо жару.
    Не хоче жінка й задарма
    національного товару.

    ***
    Ура! Підігріваю їжу!
    Віталя подає тепло,
    у рік новий не дуба ріжу,
    і поки ще не замело,
    ударимо по бездоріжжю,
    заасфальтуємо бабло.

    ***
    О! Олігархія вітає,
    бажає не боятись цін
    і під ялинкою ховає
    нові пакети перемін.
    Надійно зелень відмиває
    енерго-газо-водогін.

    ***
    Ялинка є, та мало шарму.
    От йолка! Та немає візи.
    І мотивація та сама:
    чого на Раші є – лісами,
    те українцю – до зарізу.


                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Шоха - [ 2017.12.18 11:07 ]
    Безвихідь
    ***
    Наша пам'ять війну і горе
    не вміщає у голові.
    Негативу емоцій – море,
    позитиву… А їх – аж дві:
    у сусіди корова хвора
    подихає і
    ...селяві.

    ***
    У роботящої людини
    немає вільної години,
    аби за когось не потіти.
    А ради себе відпочине
    хіба-що аж на тому світі.

    ***
    Перемагати – це ознака
    майстерності у житії.
    Запам’ятаймо, небораки,
    ніяка не заїсть собака,
    аж поки не з'їмо її.

    ***
    Усе на світі можна мати –
    сезами, дорогі палати,
    а багатіє Аладдін.
    Немає з чого обрати,
    а вихід є всього один.

    ***
    Минає час і ніч. І день
    іде до заходу зі сходу.
    А до «ісходу» у народу
    із небесі – анітелень.
    Ачей ніде немає броду?

    ***
    На цьому світі іноді буває,
    що небо чорне, і земля гуде,
    і синє море грає на Дунаї…
    Але куди діватися, не знаю,
    коли немає виходу ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  10. Ігор Шоха - [ 2017.12.11 16:45 ]
    Висівки раціонального зерна
    ***
    Погоду роблять мороз-енк-и,
    аж репає моя земля:
    ті самі «антитимошенки»
    і «противсіхи»-одноденки
    пандороящика кремля.

    ***
    Нувориші – і ґазди, і ґаздині
    допалися ділити не своє,
    а Боже, і державне, і моє...
    Якщо воно гниле усередині,
    у владі - остаточно погниє.

    ***
    Європою наїлися сьогодні.
    У Азії - позаторішній рай.
    Америка охмурює Китай.
    Куди усі охайні і достойні,
    туди і ми. А гнані і голодні –
    у Грузію-Корею. О, вай-вай!

    ***
    Які ми одинакові? До мрії
    і до мети віками ідемо.
    Росія уповає на Батия,
    а Україна має майже Вія...
    Усі його «рошеники» їмо.

    ***
    Ми не воювали, і віками
    ратаї ішли у вояжі.
    У освіті ще немає тями
    чванитись дідами-батирями
    і дітей виховують чужі.

    ***
    Язик і мова дуже схожі,
    але віки у боротьбі.
    Два рази я людина! Боже,
    а мова нелюда поможе
    людину чути у собі?

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Шоха - [ 2017.12.07 23:15 ]
    Діагнози
    ***
    О, братіє за вірою й по крові,
    ми різні як у шибениць краї.
    У вас переконання випадкові,
    залежні від осліплої любові.
    У мене – перевіяні, свої.

    ***
    Ми не пасажири «інтерсіті»,
    і не протираємо штани.
    Віртуально ми на тому світі,
    поки цей не можемо змінити.
    Але видно це зі сторони.

    ***
    Від комунізму не один помер.
    Мільйони упаковані рядами.
    Але усі, що не прийшли до тями,
    у кого батьківщина еСеСеР,
    ідуть у ногу в історичну яму.

    ***
    Росія – окупована тюрма
    «елітою» Московії-Содому.
    Є поле агітації дурному
    у цій юрмі, якщо нема ума
    запам’ятати істину самому.

    ***
    Революції народжують убогі,
    а очолюють багаті угорі.
    Заборонені чужі богатирі.
    Патріоти простягають ноги.
    Врожаї знімають упирі.

    ***
    Пишається калина білим цвітом.
    І на гіллі ще урожай зійде,
    і Україна буде вільно жити.
    Але нема на мапі цього світу
    поламаної, як вона, ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  12. Ігор Шоха - [ 2017.10.31 10:38 ]
    Ремарки наугад
    ***
    Уже й трагікомедії немає,
    коли паяца путає лихий,
    а Ірода у лаври одягає.
    Елітою стає богема раю,
    месією – Антипа моровий.

    ***
    Ніщо не осоромить нас,
    як те, що пнеться «в люди».
    Терпіння лопає не раз,
    але не витирає час
    іржавої полуди.

    ***
    Поезія поезією та є,
    яка не є ні доброю, ні злою
    Наїною, Джульєттою, Ягою.
    А іншої поезії немає.

    ***
    Хто куди ведуть поводирі
    і на нервах скоморохи грають,
    авгури дають коментарі,
    а видющі їх не помічають.

    ***
    А декого запоями читають,
    а іншого минають до сих пір.
    Немає віри, поки – не до вір…
    Якщо тебе ніде не помічають,
    то нащо переводити папір?

    ***
    Поезія це – не робота,
    а хобі. Але головне:
    не лізе ні в які ворота –
    пиши войовниче й смішне.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  13. Ігор Шоха - [ 2017.10.25 10:54 ]
    Буки – ази науки
    ***
    Лежу собі, тай думаю-гадаю,
    чому не засинаю уночі?
    Аж ось і чую – тихо накрапає.
    Засуха у поезії минає,
    коли не прогнозовані дощі.

    ***
    Пейзажі, небо, сонце і трава –
    усе й без рими: вищого ґатунку,
    коли у тебе осінь і жнива.
    Але тоді поезія жива,
    коли у ній нова дивує думка.

    ***
    Всі поети – люди Божі
    і видіння їх урочі.
    Та якщо закрити очі,
    кожне може, як захоче,
    і не хоче як не може.

    ***
    Чужі фальцети, як у серце ніж,
    і чуйній лірі, і ранимій музі,
    коли, заангажований найбільш,
    фальшиві ноти має довгий вірш,
    що не тримає душу у напрузі.

    ***
    Ви мене почуєте на хвилі,
    до якої я не долетів.
    Зрозумійте, юні і похилі, –
    очевидні в будь-якому стилі
    переваги мовою дідів.

    ***
    Веселі поетичні забіяки –
    це, слава мові, ще не вороги.
    Але запам'ятаймо, небораки,
    якщо на те не маючи снаги,
    печемо вірші, наче пироги,
    то не дарма тоді печемо раки.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Шоха - [ 2017.10.15 21:47 ]
    Перипетії житія
    ***
    Вертаюся до імені одного.
    Не забуваю, поки воду п’ю,
    і мов перепливаю течію:
    мої дороги і її тривоги –
    уявне і не явне дежавю.

    ***
    Я заплющую очі щоночі
    і не бачу нікого...Ніде...
    Тільки очі, одні твої очі
    місяцями продовжують день.

    ***
    Таємниці розгадка –
    два в одному початки,
    дві живі іпостасі,
    нескінченні у часі,
    дві в одній половинки
    чоловіка і жінки.

    ***
    Коли моя душа шукає Бога
    у день покути чи в урочу ніч,
    я не питаю в ідола дороги.
    У мене буде інша допомога –
    надія і довіра віч-на-віч.

    ***
    Усідаємось, одягаємось,
    озираємось на літа
    і надіємось, що покаємось,
    тай уляжеться суєта.

    ***
    Загартовує нібито холод,
    а навчають добру батоги,
    а не пряники, і не боги.
    Виліковує біль, а не голод,
    ідемо ще, бо є дві ноги.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  15. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 19:42 ]
    Післямайдання напередодні
    Керує партія бариг.
    Усі кивають на своїх,
    але нема кого за це садити.
    Тасують карти діячі, –
    казенна хата і харчі.
    А на Гаагу рано ворожити.

    Діла у Юри, – о-хо-хо!
    Майдан очолює Міхо.
    Усі Арсени захотіли Юлю.
    Оба Олеги – то старе.
    Повія паузу бере.
    А Петя розраховує на дулю.

    Така реклама – не алло.
    Уже і пика – не hy-lo.
    І містика уже не чудасія.
    Жокеї пацю запрягли,
    за нею – овни та осли,
    а темна поні все-таки – Надія.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  16. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 15:22 ]
    ***
    ти найгарніша жінка у світі
    ти убиваєш мене
    і я уже не
    сіті

    ріжу
    а вогнем
    розігріваю свіжу
    ейфорію полудневих тем


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2017.02.01 21:40 ]
    Мораліте XXI
    ***
    Ми – еліта? Паяци, та й годі,
    у городі – чужа бузина.
    І мені така сама ціна.
    Але ми не ізгої народу.
    Я хотів би робити погоду,
    та погода – стихія дурна.

    ***
    Одному все не обробити.
    Безрукому найлегше жити.
    І це не є його вина,
    коли не має чим гордитись.
    Але якщо на все годитись,
    то це і вада головна.

    ***
    Юрмою управляє тамада,
    парафією – преса, Дума, влада.
    Це – у Росії. А у нас – біда.
    Немає меду і гірка кутя.
    Обурює і правда, і неправда
    про нашу владу і її вождя.

    ***
    Не армія усьому голова,
    і не герої вештають над нами,
    і не юрма обрадує ділами.
    Народне віче – ось та бойова
    традиція і віра вікова,
    що і веде, і сяє маяками.

    ***
    Хто іде, той не має педалі,
    хто не пише – читає моралі,
    а буває інде навпаки.
    Моралісти забули, таки, –
    аморально ламати скрижалі,
    до яких не приклали руки.

    ***
    Що заслужили, те усі й «получимо».
    Ви не шуміть, то ми і не озвучимо.
    І не читайте, що дурний писав.
    І не радійте, що кімвал гучав.
    Самі себе обов'язками мучимо,
    а їх на нас ніхто не покладав.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  18. Ігор Шоха - [ 2017.01.20 14:43 ]
    Розписуючись не за всіх
    ***
    На що це існування тихе, сите,
    якщо воно буває не таке,
    яке я сам волію пережити, –
    явитися ясним дереворитом
    і метеором вийти у піке?

    ***
    Новобудови біля рову
    зима завіє, загребе.
    Не заіржавіють окови.
    За тебе ще замовлять слово,
    аби «возвисити» себе.

    ***
    Не уповай на заповіт.
    У житії – твоє плацебо.
    Роняй сльозу. Дивись у небо,
    де все іде у білий світ,
    не оглядаючись на тебе.

    ***
    Множити найлегше на нулі,
    та усе перемагає вічне.
    Ми поети, а не королі.
    Що одному сниться на землі,
    те у небі чується публічно.

    ***
    Води живої вистачає,
    а уві сні – оази раю,
    і пекло снилося не раз.
    І сьоме небо теж буває,
    якщо Отець зупинить час.

    ***
    Найчастіше друзі убивають
    і так само тонуть моряки,
    кораблі – у гавані, таки…
    І не поспішаючи до раю,
    палубу найперше залишають
    боягузи першої руки.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  19. Ігор Шоха - [ 2016.10.01 20:46 ]
    Політичні казуси
    ***
    Воюємо зі світом наодинці
    і маємо, що маємо – одні
    міняємо особини і лиця,
    але немає того українця,
    якому не горіти у вогні.

    ***
    Ой не радій, що звечора уранці
    пообіцяли дати коровай.
    Дарів не бійся, бійся не окрайців
    і не коней, а подаянь – данайців,
    а то зарано попадеш у рай.

    ***
    А горе – не біда, що ідіоти
    волають, – за, а голосують, – проти
    обіцяного thank you very much.
    Біда, коли керують патріоти
    з великою перервою на lunch.

    ***
    Корупція поліції минає,
    а судія грабує і …линяє.
    Воюємо на вільному шляху.
    У третій владі істини немає,
    зате які події на слуху.

    ***
    Ми реготати дуже раді,
    коли актори на естраді.
    А усміхаємося мало.
    Але які смішні паради
    і коронації кварталу!

    ***
    Нам у десятку ще далеко –
    ані варягами у греки,
    ані юрбою до орди...
    Всі карти путають чорти.
    А ось «двохсотими» – це легко,
    аби до неба досягти.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  20. Ігор Шоха - [ 2015.12.25 16:11 ]
    Передноворічні миттєвості
    *
    і
    на порі
    рік
    опечалений
    тим
    що не міг
    сіяти ситами
    на оберіг              
    і на проталини
    іній і сніг                   
                        на недочитані      
    саги доріг сущої та́їни
    .

    *
    нам
    і полям
    і із малечею
    мамі синам
    татові донечці
    мріям і снам
    буде предтечею         
                        білим ночам
    і у віконечку
    явиться сам                         
             рано увечері
    морю гаям                  
                       зорям і сонечку
    .

    *
    і
    одягне
    ялини хвоєю
    і промайне             
               поза утрачене
    і пом'яне                   
                   мічене волею
    не омине                           
                           диво небачене
    і неземне                 
    іншою долею
    .

    *
    і
    на межі
    люті і січені
    на віражі           
               скороминущого
    хати чужі                   
               будуть уквітчані
    сильні мужі                 
            виженуть дужчого
    за рубежі
    .

    *
    віє
    хур-
    делиця
    біля села
    килими віхоли
    перемела         
             сива метелиця
    йде до стола                 
             дідух із віхою
    і омела                         
                       лякає стріхою
    чари зела у ступі мелються
    .

    *
    і
    не зове
    небом осяяне
    ладо нове
             і непомічене
    перепливе                 
                       ріками та́їни
    і оживе                    
    ерою вічного
    .

                 12.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  21. Ігор Шоха - [ 2015.11.23 14:13 ]
    Нічим Росію не проймеш
    ***
    Кацапія закалює штани
    і галіфе підв'язує міцніше.
    Закаляна – вона усе русіша,
    найправославніша, попами найсвітліша...
    Та чучело у рясу одягни,
    а буде від опудала не більше.

    ***
    Освіта хама у палаці – мати,
    а уніформа – лапті й галіфе
    у казематі аутодафе,
    де і царі уміли катувати,
    ікрою посоливши канапе...
    Романови такі ж аристократи,
    як нині Путя і те-де, й те-пе.

    ***
    Історію придумує Росія.
    У вищій школі і в середній теж
    учені ідіоти і злодії
    несуть ідеологію месії,
    та і у Думі не буває меж
    у виборі на незаконні дії.

    ***
    Яка біда – мої сусіди,
    які міняють до обіду
    на той іудиний п'ятак
    моє добро, свої літа...
    І ради цього п'ятака
    гидка вечірня бідняка.

    ***
    Немає гіркіше напою,
    як проповіді фарисея,
    вербованого Москвою.
    А свого не маючи глею,
    миряни, тупі головою,
    до правди – оглухли душею.

    ***
    Ой не минає безум'я козла,
    велич кацапії, неміч хохла...
    Карикатура єдиного краю –
    Раша Велика і Раша Мала.
    Тільки майбутня історія знає:
    правонаступник імперії зла –
    все завидюще Росії – конає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Шоха - [ 2015.09.08 12:06 ]
    Ветхі постулати сьогодення
    ***
    Все маємо, аби не жити всує.
    А ось еліта і у вус не дує,
    що немічне озвучує нове.
    Хто не мудріє, може і існує,
    але перемагає, хто живе.

    ***
    Душа, як Бог – немислима і дивна.
    Живе у тьмі, зникає у імлі.
    Та поки є ми, вірує людина,
    що як і Він, її душа єдина,
    і вічна і на небі й на землі,
    якщо Йому Єдиному подібна.

    ***
    Душі немає тільки в атеїста,
    тому йому по барабану світ,
    де об'їдають матеріалісти,
    безбожно брешуть щирі комуністи,
    а націю насилує рашист,
    дає знання опричнина садиста,
    і оволодіває дух нечистий...
    А хто це об'єднає?
    Пацифіст?

    ***
    Іде лукавий і незваний.
    Залізна воля, і рука,
    і почерк ментора той самий,
    що одурманює совка.

    ***
    Царює Вова, почиває Вітя.
    На черзі Петя – добрий чоловік.
    Пілат і Ірод осідлали вік.
    Дияволу дають тисячоліття,
    а ми до раю хочемо за рік.

    ***
    Язичники на Україні всюди,
    де прозрівають віруючі люди
    у вічно суще, націю й народ,
    який рятують від орди і блуду
    не Ра, не Магомет. не Саваот,
    а Дух, який веде нас до висот
    Любові і Надії, а не чуда.

    09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2015.08.25 13:20 ]
    Пілюлі для серця
    ***
    Любов минає. Інша прибуває.
    І є у цьому певна міра зла,
    але й добра, коли і серце сяє,
    і завірюха очі замела.

    ***
    Не утопи у ненависті серце,
    коли обсіли люті вороги.
    Цю течію не вичерпнеш відерцем,
    де люди – протилежні береги.

    ***
    Любові неземної не буває.
    А є мана, коли вона одна
    на небі озирається, сумна,
    і він один на березі чекає,
    що вирине русалкою вона.

    ***
    Причарувала, приручила,
    але нема у серці зла,
    що явно іншого любила,
    коли коханою була.

    ***
    Сідає сонце у зелене море
    і тішить душу золото й зело.
    Де серце утопає у тепло,
    любові нерозділеної горе
    вже не таке глибоке як було.

    ***
    Серце гасне і таке нещасне,
    що воно ніколи не погасне,
    поки Віра і Надія є.
    Бо одна від іншої чекає,
    що заснути першою бажає,
    і ні та, ні інша не дає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  24. Микола Бояров - [ 2015.04.28 10:43 ]
    весна (вдруге)
    Весна! Щоночі та щодня
    Собачі гульки-біготня.
    Коти-безхатченки-приблуди
    Любовні манси* без облуди
    Несуть із темряви на люди.
    Для мене "кіт" - гучне звання.

    Весна! Поети-піснярі
    О мокрій сонячній порі
    У сподіванні на підтримку
    Згадали писані узимку
    Аудиторії чи ринку
    Слова, по-хлібному сирі.

    Весна! Дівчата й парубки
    Її зустрінуть залюбки,
    З якого боку не прийшла би.
    Умільці з ними та незграби,
    Співці омріяної зваби
    Попри поважливі роки.

    Весна! Очікування змін.
    У них життя і смерть, і тлін,
    Розмай думок і писанини.
    У них будь-що втопає й гине
    Практично кожної хвилини.
    А що спливає навзамін?

    15-03-15


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  25. Ігор Шоха - [ 2015.03.31 20:19 ]
    Гібридні станси
                                  1
    Сьогодні день, коли емоцій море
    гаптує душу вузликами мрій.
    Яке весня́не небо неозоре!
    І відступає несусвітнє горе
    десь за арену світових подій.

                                  2
    Не угасає миролюбний вогник.
    Немає цілі, але є мета.
    Мішені є, та все це – суєта.
    Очікуючи бажане, чиновник
    не помічає Божого перста.

                                  3
    Офшорна економіка із тіні
    курсує у солоне море сліз.
    Медведиця везе Великий Віз
    по самобраній мапі України.
    І жала притупилися зміїні,
    а різати охота по заріз.

                                  4
    Переплелися праведне і грішне.
    Не радує, що нинішнє – торішнє,
    яке було, таке і нині є –
    несамовите наше житіє.
    Іде угору гірше, але інше,
    Не голодує іудейська ніша,
    з’їдаючи суспільне і моє.

                                  5
    Злодії винуваті апріорі.
    Багатії везуть за синє море
    нагарбане без мита і пені,
    нажите маркітантами на горі.
    Закони ще на їхній стороні.
    Але хіба полегшає мені,
    що всі віки ці безнадійно хворі
    були і є закваска у війні.

                                  6
    Затягуємо ремені і паски,
    купуємо і мило і шнурки...
    Не треба революції? Будь-ласка,
    Чекали і чекаємо віки.
    Чекає операції клітина
    у організмі цілої сім’ї.
    Нема імунітету у родини.
    Осоловіли наші солов’ї.

                                  7
    Юрмою заколихані тирани
    оберігають все недоторкане,
    яке під себе і собі гребе.
    Держава обслуговує себе.
    Люстрація! Ховайся пан за пана.
    Корупція! Онде – одні цабе.

    Болить душа, як невигойна рана.

    Яке сьогодні небо голубе!

                                  03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2015.03.10 14:18 ]
    За полудою вищості
    О надуті булькою нудисти,
    як же ви умієте вкусити,
    і за шкіру заливати смальцю.
    Ніби не беретеся судити,
    а у небо тикаєте пальцем.

    О гіляки без кореневища,
    холуї сучасних людоловів,
    ница раса голубої крові
    із польотом жаби і не вище.

    І неначе не дурні, а бідні.
    І немов би мудрістю багаті.
    А чому очорнюєте гідне?
    А чого випендрюєте кляте?

    Ніби галасуєте за мову,
    а готові ближнього ...огріти,
    і учора цитували Слово,
    а сьогодні лаєте Нємцова,
    що за ваше дав себе убити.

    Ніби не сліпі ...у окулярах,
    віруєте істині. А нині
    наче і не бачите у Лаврі,
    що за конвертовані дола́ри
    хліб і сіль черстві́ють у корзині.

    Наче патріоти Батьківщини.
    Нібито за волю і свободу.
    Тільки-що на місце Катерини
    образ хвойди тулите народу.

    Продаєте Україну-неньку
    за рублі дурного есесеру,
    і тому не чуєте Шевченка,
    боїтеся тіні ...і Бандери.

    Їздите далеко за кордони.
    В хаті виливаєте помиї.
    Із Москви чекаєте Батия
    і якогось хана з Лугандона.

    Наче не на рівні п’ятирічки,
    а еліту корчите із себе
    за чужу Георгієвську стрічку.

    Ніби і учились, так як треба,
    та усе чекаєте – на небі
    сатана за вас поставить свічку.

                                  09.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  27. Генрі Матіас - [ 2014.12.23 19:45 ]
    Станс и я.
    Вокзал - место встреч и разлуки,
    Роялей из тысячи шпал,
    В объятьях сплетённые руки,
    Страстей неуёмный накал.

    И всё будто просто, привычно,
    И подан к посадке состав:
    Ты смотришь вокруг безразлично,
    Свой путь наперёд предсказав...

    И лязгнут тупые сцепленья,
    Зальётся знакомый свисток,
    И двинется,как приведенье
    Вагонов железный поток.

    Бывало желание спрыгнуть -
    Остаться на месте пустом,
    Чтоб сердцевину постигнуть
    Разлуки проклятой вдвоём...

    Врезается в сумерки, в ветер
    Мой поезд. Чернеет окно.
    Усталость ложится на плечи,
    Но я не вернусь всё равно...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Анна Віталія Палій - [ 2014.11.24 18:49 ]
    На війні
    А на війні, як на війні -
    Лиш вимоги до себе.
    Зокрема в єдності одній -
    До світу і до неба.

    Любов - то зброя у серцях,
    Наш захист і основа.
    І смерть - то теж високий шлях
    Від болю і до Слова.

    До Тебе, Господи, живим
    Народження високим
    Йдемо цілющим вогняним
    І лагідним потоком.

    Бо із Тобою - на віки
    І в смерть, і в біль, і в небо...
    Як дотик серця і руки -
    До світу і до Тебе.

    03.06.08.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  29. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.21 22:20 ]
    Чорно-бiле
    Удача дивна річ! Чому вона зникає?
    Про це напевне навіть Бог не знає
    Усі близькі вже відвернулися від тебе
    Одне питання чи її так треба?
    А полоса життя темнішає щоночі
    І жити так я більше вже не хочу
    Так я втомився годі з мене сліз
    Смертельний якір на душі,
    тягар турбот повис.
    Я не чикатиму на сонце
    і не спиню свій корабель
    Пливу туди де захід сонця
    Ось це напевне мій кінець!
    Я поглинаюсь темнотою,
    чом загубив життя радар
    Сховалось сонце за горою,
    і темно там і лячно там
    Та завжди так не може бути!
    Не може вічно і світить.
    Ти не гонись за сонцем друже,
    а просто-просто обернись
    Бо десь зайшло, а десь вже сходить
    ти не дивись в один кінець
    Бо втративши свій шанс свободи
    ТИ зрозумієш це кінець!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Опанас Драпан - [ 2014.11.18 16:37 ]
    ©танси
    Минула осінь майже вся.
    Ти гуска вже, а не гуся.
    І ти, кабанчику, підріс.
    Шкода обох мені до сліз.
    Осінній день поволі згас,
    А я все думаю про вас.
    Ви не гуся й не порося –
    Бо підростають всі та вся.

    Забити треба й каплуна.
    Та це хіба моя вина?
    Радій, віршуй чи вовком вий -
    Та є Різдво і рік Новий.
    Ще є прив’язаність моя,
    Тому і кличу колія -
    Йому довірити й кролів,
    Бо я усіх би пожалів,
    І вмер би з голоду затим,
    Зате по-справжньому святим.

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (28)


  31. Опанас Драпан - [ 2014.11.14 18:21 ]
    з нагоди дня®
    Туман будується в ярах,
    Нові міста - старим не рівня,
    Але на всіх чекає крах.
    Рулада сонячного півня -
    І розсипаються у прах
    Міста, будовані в ярах!

    Міста зростали уночі,
    І заселялися уранці,
    В замки встромлялися ключі.
    Антагоністи чи коханці,
    Добра шукачки й шукачі,
    Йому раділи уночі!

    Та дню назначено прихід.
    Його веде наступний ранок,
    І з ним біжить за ніччю вслід
    Шляхом бажань і забаганок.
    І заздрив Місяць так, що зблід,
    А день святкує свій прихід!

    Туман завіявся в ярах,
    Як будь-яка звичайна пара.
    І йде ранковий перетрах°
    Від Яффи і до Сиктивкара,
    Від бегемотів до мурах.
    І не лише в одних ярах!

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2014.09.23 21:37 ]
    За межею можливого
                           І
    Немає крил, а мусимо летіти.
    Куди? Не знаю. Був би зореліт,
    то десь туди, де за межею світу
    існує інший ілюзорний світ.
    Туди ніхто не відає дороги,
    а мудрий не вигадує кінця.
    Одна вузька стезя веде до Бога
    і безліч їх у нашого Отця.

                          ІІ
    Конає вік, та не минає диво
    націленого в душу почуття.
    Нікого не любити неможливо
    і це є аксіомою життя.
    І не важливі докази напоказ
    у плині головної течії.
    Ручай душі утілює той образ,
    який несе до гавані її.

                          ІІІ
    Але коли, рокована на муки,
    як одіяло тягне край землі
    на себе, обрубайте всі жалі,
    як мумії закостенілі руки.
    У неї храм – казенний мавзолей,
    молитва їй – базікання у залі,
    вівтар її – мамона і медалі,
    ікони – тіні вичахлих ідей.

                         ІV
    Немає у фантазії межі.
    Усупереч ідилії душі
    дієсловами мусимо стріляти,
    збивати їх мішені нальоту,
    руками жар неволі загрібати
    на обраному долею посту...
    А що мені на ворога підняти,
    як не велику ненависть святу?

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  34. Ігор Шоха - [ 2014.09.23 14:37 ]
    Паралелі-меридіани
                              І
    Ми – за служіння нації, народу,
    та у борні за щастя і свободу
    і ці путі торуємо не там,
    де у шуканні течії і броду
    новації поезії бомонду
    слугують, ну хіба що, небесам.
    Але живемо, наче, не на дні,
    а люди гинуть, тануть у війні́.

                              ІІ
    Інтрига побутує на обмані.
    Та поки дух звитяги не помер,
    ідемо у майбутнє. У тумані
    ще невідома істина тепер.
    І що було і буде – не байдуже.
    І поки є ще сили – стоїмо́.
    Дарами володіємо не дуже,
    але за волю душу віддамо.

                              ІІІ
    Уже не хочу бачити тебе,
    коли не біля себе уявляю.
    І гасне день, і небо голубе
    осінньою палітрою линяє.
    Твоє своє усе мені чуже.
    Полуда дня оманою упала.
    О, інше небо не убереже
    мою осінню істину зів’ялу.

                              ІV
    Неумолимо насуває ніч
    із далини минулої неволі,
    і не жаліє голову із пліч
    зачаєна опричнина юдолі.
    А із Росії все іще, – ла-ла.
    Її неправда, а могили наші.
    І очі двоголового орла
    налиті кров’ю. І регоче Russia.

                              V
    І убиває в небі ідіот
    ознаки Homo і ім’я – народ,
    моє минуле і майбутнє наше.
    Надії мало, що чекає – краще.
    У небесах дрімає Саваот.
    Під небесами мало що нового,
    окрім до болю свого, неземного,
    ім’я якому – вічний патріот.

    08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  35. Ігор Шоха - [ 2014.09.20 21:14 ]
    Назустріч сонцепаду
                          І
    Сіяє сонце волі у імлі,
    і ми ідемо, гнуті до землі
    її тяжінням гніту і недолі.
    Зіяє безнадії пустота,
    але позаду темрява густа
    жене кудись невольників юдолі.
    І мусять і великі, і малі
    долати опір, зціпивши уста.
                          ІІ
    В урочий час людей лікує мрія.
    Нема-нема, тай гляне із люстерця.
    Кінця немає, поки є надія
    у глибині негаснучого серця.
    Не ти, то інший загартує крицю
    і поведе озброєних до герцю.
    У вирії не гине фенікс-птиця
    і попелом земля не обернеться.
                          ІІІ
    Це запорука виграного бою
    напередодні світлого причастя.
    Нехай не кожен піде за тобою,
    але не за горою наше щастя.
    Не за морями зорі Ойкумени,
    не за лісами – русичі і вої.
    Є ще рідня у тебе і у мене,
    яка уміє гартувати зброю.
                          IV
    Яка уміє битись до останку,
    яка не тоне й не горить у танку,
    яка не зрадить і не обмане́,
    і не готує нам удар у спину,
    і у бою за те, що я людина,
    не розриває кігтями мене.
    Це воїни у полі, що єдині
    і не одні, кого біда мине.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  36. Поплавський Юрій - [ 2013.10.23 09:57 ]
    Я памятник себе не рукотворю.
    ищу осеннюю я рифму…
    и вижу лист, летящий, клёна
    я становлюсь подвластен ритму
    и краскам странным, раскалённым…

    кружится жизнь в спираль завита
    в своем падении, как листья.
    я по ступеням алфавита
    иду от Аз до тверди устья…

    уже не жаль мне неги лета
    привык я к смене декораций.
    банально хоть, но всех ждёт Лета
    и прав ведь был, мудрец Гораций…

    а все черпают вдохновенье -
    кто в осени, а кто в вине…
    остановись прекрасное мгновенье…
    не рукотворю памятник себе…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  37. Юрій Сидорів - [ 2013.08.20 07:09 ]
    Сни мої
    Згадую радгосп - і щедро сняться
    Соняхи, картопля, гарбузи,
    Ряжанка, сметана, масло, яйця,
    Кільця та батони ковбаси -
    Гарні, хоч на ярмарку вези.

    Сняться вівці, свині та телята,
    М'ясопереробний комбінат,
    Гвардія тваринників завзята,
    І радгоспний лідер - дядько Гнат,
    Матері моєї рідний брат.

    З'їзди сняться, форуми та збори,
    Грамоти, пошана, трудодні,
    Дівчина з радгоспної контори.
    Як її хотілося мені...
    Сни мої, чому такі сумні?

    Випаду з якогось - і не спиться.
    Серце заколисує: "Заснеш.
    Села сплять, міста, і спить столиця,
    І Отець небесний, певно, теж".
    Совість озивається: "Еге ж"...

    20.08.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (20)


  38. Семен Санніков - [ 2013.06.21 12:53 ]
    Натхнення
    Дешева перука, зів’ялі ланіти,
    Утомлений погляд, у пудрі чоло;
    Годинами може, немов помело,
    Про лірику серця собі гомоніти,
    Аби тільки слухали вуйки й кубіти.
    Я зміг упізнать - це натхнення було.
    ***
    Розплетені коси, струнка, босонога,
    Обличчя усміхнене, ніжні уста;
    Мовчазність промовиста і непроста -
    І спокій у ній, і душевна тривога,
    Нема балачок і пустого нічого…
    Натхнення моє чи вродлива небога?
    Бажання дізнатися правди зроста.


    (2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  39. Семен Санніков - [ 2013.01.27 11:37 ]
    Нема звірят
    Давно нема звірят, з якими ріс -
    Відбігали своє... Почили в бозі.
    Лише згадаю, боляче до сліз.
    Забути б їх... А не вдається й досі -
    Згадки та сни тримають у облозі.

    Багіра постає, немов жива -
    Підходе, притискається й мурлика.
    У сни й вовки вриваються, бува,
    Відвідує Шерхан, вусата пика,
    І шкірячись, гарчить. Скотина дика.

    Реве Балу, гарцює Кала-Наг,
    Регочуться хвостаті бандерлоги…
    Я можу збожеволіти у снах.
    Втекти кудись би з їхньої облоги -
    Та все одно до них вертають ноги.

    Померла курка Ряба - я тужу,
    Солом'яний бичок не йме понуки.
    Кляну культуру нинішню й чужу
    В афекті від болючої розпуки -
    Трансформерами граються онуки.

    (2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  40. Володимир Сірий - [ 2012.10.19 19:09 ]
    Девіз
    Ні, би порадитись з тишею,
    Вдарити суті печать, -
    Пишемо, пишемо, пишемо!
    Тирсою вірші летять!

    Часом обтяжені віршики
    Гнітом безглуздих ідей.
    Завтра ми станемо іншими,
    Нині – йдемо до людей.

    Хай у майстерні вовтузиться
    Рим визначних віртуоз, -
    Вийдем зі словом на вулиці,
    Поки ще пишеться щось.

    19.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  41. Олександр Дяченко - [ 2012.09.28 09:14 ]
    Осінні роздуми
    Ця криза, як вирва чи шахта глибока.
    Європа ногами торкається дна.
    І вилізти звідти – страшенна морока,
    Якщо без реформ і хазяйського ока.
    А вилізти хоче Європа. Чудна…

    Чудна, бо не просить порад в України,
    Де є реформатор і мудрий Кабмін,
    Що дбають про щастя земне щохвилини.
    Підкажуть – і криза Європу покине.
    Багато хто ходить до них на поклін...

    Та щось на поклін не збираються й Штати,
    А криза посилює натиск і вплив.
    Страждають народи. А їм би повстати -
    Якраз до Жовтневої славної дати.
    Цей кризовий натиск хіба не втомив?

    2012, сьогодні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (21)


  42. Володимир Сірий - [ 2012.09.23 16:13 ]
    Агрономи поетичних нив
    Агрономи поетичних нив
    Модусом новітніх технологій
    Планетарний втілюють прорив
    У екологічно - чисту погань.


    Порівняти Бога й сатану,
    Акуратно висіяти в душі,
    І чекати на врожай: ану, -
    Всі стереотипи він розрушить!

    23.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  43. Юрій Левченко - [ 2012.09.18 20:29 ]
    Діалог
    -Що відчуваєш?-відчуваю,
    як сонце тане у гаю,
    як мою душу у раю
    звуть, і туди я повертаю...
    -Коли підеш?-мабуть зрання,
    щоб оминути вир похмілля
    зими та осені весілля,
    колишніх друзів зібрання.
    -Ти, мабуть, мариш?-марю лиш
    життя марнуючи щомиті,
    от серце болісно щемить і
    плаче, мов підранок стриж.
    -Тоді все ясно,це- любов...
    -Сміюсь я над твоїм "все ясно",
    любов згасив я дуже вчасно,
    уже і слід там прохолов:
    це просто стан,і так бува-
    зарані він осяяв розум,
    зневажив той життєву прозу,
    а ти -"любов"-пусті слова!
    -Так я ж твій розум...- Ти?! А я?!
    Хто я тоді на цьому світі-
    нестигле яблуко у вітті ,
    ще й доля,скажеш,не моя?
    -Людина ти,і тим уже
    всяк відрізняєшся від звіра,
    що є в тобі любов і віра
    і свят той,хто це вбереже.
    Іди й борись! Любов свою
    знайди хоч в кратерах Плутона!
    Як справжня-не згорить,не втоне!
    Повір-і в пеклі,і в раю....

    18.09 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Х Ґалаґан - [ 2012.07.17 12:29 ]
    *010712*
    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    Воістину говоріння багато не треба,
    Аби лишатись серед персон зразком
    І чолом черкати вище неба.

    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    О диво, наче впершу чую себе.
    Чорна темінь наливається ранком
    З пекла слів переходжу в Едем

    © Ґалаґан 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  45. Алексий Потапов - [ 2012.05.07 11:35 ]
    * * * (подработки)
    Прокисший воздух, чей-то кашель,
    Потемки, матерная речь.
    Элементарно можно слечь -
    И убыть из ночлежки нашей
    Без отпевания и свеч.

    Но воспрепятствует охрана,
    Сгоняя с нар: «Подонки, прочь».
    Была не белой эта ночь,
    А день провел у ресторана,
    Прося финансово помочь.

    Мне было совестно до колик -
    Я не в душе миллиардер,
    И импозантен, как Вольтер.
    Я обхожу не каждый столик.
    А сбор уйдет не на гетер.

    Он весь - на взнос. На таун-хаус
    В Суу́к-Су, в лиственном бору.
    На днях я ордер заберу -
    И не угонится и страус.
    Рвану туда, как кенгуру.

    2012 г.н.э.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  46. Юрій Сидорів - [ 2012.04.14 18:30 ]
    Червоні суботи
    Про чорні суботи радянських часів
    Я чув матюки від робочого люду,
    А я про суботи оті не забуду -
    На їхній наркотик мій тато присів,
    А потім і я - у системі «Держбуду».

    Ми премії мали. Була зарплатня,
    На неї "гудів" я, бувало, як шершень.
    Заради державних замовлень і звершень
    Оддав би й життя до останнього дня.
    Та тільки не це. Бо останнє і перше…

    За тиждень червона субота гряде -
    Як пише об'ява за підписом мера.
    Ні слова про премію - наче химера,
    За гроші якісь - нітелень і ніде.
    На думку прийшла «Іліада» Гомера.
    За тиждень червона субота гряде...

    14.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (21)


  47. Юрій Левченко - [ 2012.03.27 20:11 ]
    Потойбіччя любові
    Завтра піду ,а тобі
    трохи залишу безсоння.
    День до фіналу добіг -
    і покотився в бездоння.

    Вітер хмаринку приніс,
    вкрив тебе ,щоб не застудла .
    Паросток жита проріс,
    щоб ти поїла ,не схудла.

    Начебто поряд ,але
    справді-я дуже далеко,
    навіть як буде мале -
    втомиться нести лелека.

    Ми не обдуримо час,
    і вже прийняти готові,
    створене точно для нас
    це - потойбіччя любові.

    Як повернуся,тоді
    частку пожалую неба...
    Міг би усе,та тобі
    більшого,мабуть не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Сидорів - [ 2011.09.05 12:45 ]
    Мої станси
    Планета ніколи не зійде з орбіти.
    Її врівноважує Боже плече,
    А нам залишається жити й радіти,
    Від Божої ласки ніхто не втече.
    Стоять показово людські мегаліти.

    І марно тікати від Божої кари.
    Якщо нагрішив – не сховатись ніде.
    Які б астронавти куди б не втікали,
    А промисел Божий своє доведе.
    І можуть з’явитись пекельні ікари.

    Ото і не хочу сідлати супутник,
    Який налаштовано носом на Марс.
    Відмовлю собі і в панянках розпутних -
    Інакше не рай дочекається нас.
    Нехай я не агнець і, може, не блудник -
    Себе переконую я повсякчас.

    05.09.2011



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (14)


  49. Ірина Людвенко - [ 2011.07.26 17:29 ]
    ПІСЛЯ_БАЛУ
    Буває світ тісний. Тісний на час.
    Коли події товпляться одразу.
    І флюгером стає дороговказ.
    Бубнявіє щось схоже на образу:
    "Ну от чому усе одразу тут?!
    На півжиття розтягувати можна
    І розгрібати той експрес-маршрут.
    А тут лиш днина, подивом заможна!
    Одразу все! Як помилковий друк.
    Все ліпиться на аркуші одному.
    Судомний нерв просте стискання рук
    Перелицює аурою брому.
    Назавтра буде звичний сірий бланк
    До запиту...
    Вже потім, після бурі,
    Оцінку дасть лише Небесний банк
    Тій нерозмінній унікум-купюрі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (13)


  50. Ірина Калашник - [ 2011.02.07 12:23 ]
    Один у полі...
    Він бився невтомно, як тигр, як лев,
    За сонце, за зорі, за дім, що десь там…
    В держави ім'я, королів, королев…
    І зараз, він вірить, він знає, не сам.

    Раз-по-раз, гостреє вістря меча
    В повітрі породжує свисти глухі.
    Втомилися руки, не чути плеча.
    І птиці сідають на трави сухі.

    Для них є пожива. Тут повно народу.
    Давно вже ніхто тут не стогне не плаче.
    Хтось сильний. Хтось мав небачену вроду.
    І все це гієнам…. на щастя собаче.

    Він бився і бився. І вижив в бою,
    Червоний від крові своїх ворогів.
    Меча він що разу підійма над собою,
    Шукаючи погляди, відчай і гнів.

    Нікого… Ніхто… Всі пішли з поля бою.
    Лиш гори і сонце, високії трави.
    Птиці сідають, клюють щось юрбою.
    Сходяться звірі. Тут в кожного справи.

    Він бився і бився. Хоч битись не вмів.
    Як всі народився, у селищі жив.
    Звичайний погонич звичайних корів…
    Але у бою він вижив, він вижив…

    Досі у вухах лязги мечів,
    Крики від болю і радості крики,
    Дротики, списи, і стіни щитів,
    Сопіння навпроти, і крики, і рики…

    Страшно лише на початку було,
    Коли він побачив біг колісниці,
    Як все двигтіло, і вило й гуло,
    І сяяли сонцем гострії спиці…

    А потім, не страшно. Все серце приймало:
    Крики і свисти, тьму колісниць,
    Як щось виступало, мечами махало,
    А потім бездушно падало ниць.

    Багато було з ним добрих воїв…
    Але чому досі б'ється лиш він?
    Невже він не знає як люблять героїв,
    В тихих будинках, під захистом стін?

    Давно всі пішли, і йому вже пора.
    Годі махати бездушним мечем.
    Нема ворогів. Лиш пустельна пора,
    Вкрита тілесним кривавим плащем.

    Нема ворогів, а ні друзів, держави…
    Нікому із них він вже не потрібний.
    Треба їм гроші, і почесті й слава,
    А не якийсь…. Що лиш мечем махати здібний.

    Він бився і бився, бо вижить хотів,
    Не в держави ім'я і не для наживи.
    Він захищав лиш одну із життів,
    Яку десь чекають корови і ниви.

    Він вижив. Для чого? Де вороги?
    Де друзі, держава? Де звуки про відступ?
    Немає нікого. Сонце сідає за гірські остроги.
    Місяць виходить. Де засідка, підступ?

    Та знає лише він про лезо меча,
    Як розгораються й гаснуть всі битви,
    Як зараз важливо не чути плеча,
    Щоб не пропустити замаху бритви.

    Він б'ється невтомно… Та лише на мить,
    Погляд оцінить пустельну місцину.
    Невже не підійдуть його зупинить?
    Свою не побачить єдину … країну?
    17.04.2010



    Рейтинги: Народний 3.5 (4.84) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   2