Дарувати свою
Любов,тепло, повагу -
Краще доказів !
18.04.19 16.30

Бездіяльність –
Тягне назад , єдиний
Вихід праця - прогрес !
18.04.19 16.00

Простим речам-
Любов, увага, подбати -
Щастя, позитив!
15.04.19 10.30

Твій характер –
Любов, тепло, щирість -
Успіх , красота !
14.04.19 9.40

Думки початок,
Справи, праця, зусилля,
Подяка Всесвіту!
14.04.19 9.30

Відвертість є-
Слова,, тепло, щирість-
Радість серцю!
1.04.19 10.40

Цікаві знання,
Слова -зерна, ростуть,
Позитив зійде
31.03.19 9.40

Досвід - золото,
Успіх, щастя, бажання
Творити - простір
31.03.19 9.20

Не чекай, що колись буде краще,
Що життя стане легше, простіше…
Та не стане ніколи, нізащо!
А з роками все буде складніше!
Тож, пораду прийми немудрящу:
Вчися бути щасливим скоріше –
Просто зараз, отут, любий брате!
Бо не встигнеш і щастя зазнати…

10.03.2019

Малюю
Біль пройшла
Слід залишився
9.01.19 10.58

Сипонуло ж, ох!,
і село сховалося,
наче й не було.

Де ж та стежка, де,
що веде до вечора
крізь короткий день?

(15 грудня 2018)

Глибокий спокій...
Тонкої різьби дерев
ніжна нагота.

День коротшає,
життя здається миттю.
Невже минає?

Зимова пора.
Зорі як канделябри
У трунній залі.

Ворони крячуть
зграями понад містом.
Погребальний плач.

Ох, вітряниця!
Ховаюсь в чужий під’їзд.
Чи перебуду?

Джерельний запах
Першого снігу вранці.
Чекаєш Різдво.

Саван чи крижмо
сповило місто і парк?
Чисто на душі…

Паморозь міцно
клену руки скувала.
Ховаю свої.

Під полуденним
сонцем іскриться іній –
Весільний вінок

Лютий прощався,
хугою заслав стежки.
Нові прокладу…

…Дитя складає букви у слова…
А згодом ставиь крапочи і коми,
Знак оклику… Бо мова все ж жива!
Нехай ще мало з нею ми знайомі,
Час забуття, усе-таки, спливає…

(Сьогодні день писемності і мови.)

© 09.11.2018

У поцілунку осінньому -
Розіллється живий світанок
І немає у мене сумнівів ...
Я залишу на Землі свій слід.

***
Великий успіх буде всує,
коли і слава омине,
і хтось не сіяне пожне.
Ніщо нікого не дратує
як те, що інший досягне.

***
Чого немає – те й криве
в молитві не захоче.
А наше плем’я бойове
не хоче жити як живе,
то хай живе як хоче.

***
Що найвище, маємо у Бога:
спільна вежа, і Його Дитя,
і за друга віддане життя....
Та немає меншого нічого,
ніж за ката зайве каяття.

***
Дуже легко чуже забирати
і не мати своє на горбі.
Не надійся, що будеш багатий,
як немає чого віддавати
на майбутнє бодай би собі.

***
Не біжи, не ходи.
Пересидіти маєш,
бо на всі поїзди
однією не сядеш.

***
Не треба бігати галоп
за репутацією, щоб
не був на все охочий.
І не кажи даремно, – гоп!
якщо не перескочив.

10.2018

…Вітаємо омріяних лелек,
Що малюків приносять в кожну хату,
Та не питаємо, чим серце залатати,
Коли з гнізда час стане відпускати
Своїх дітей у самостійний злет…

© 03.10.2018

Виднокіл рястом
блаватним усіяний.
Зорі ж - кульбаби

Лебеді услід
лелекам гублять пір’я.
Десь і твій вирій

Хризантем-яблук
запах в отаві гусне.
Вино в бокалі

Повня у гіллі,
пряний дим від бадилля.
Заблукали думки

Бабине літо.
Павутиння за вітром,
у коси – срібло

Верес цвіте.
Вереск пташиний утих.
Тиша і млака

Багряні ріки,
розсипане золото –
Все земля прийме

Потяглись дощі
набряклою вовною.
Набрякло серце

Ораторії
звук завис монотонно.
Гніздо порожнє

Ця стіна дощу
непереможним кроком
змиє бруд світу
2018

***
Иншої не маємо роботи.
Ирій залишають журавлі.
Чую за индиками жалі,
иклами лякають бегемоти,
чоколаду мало у болоті,
і нема етеру ув селі.

***
Розумаки! І куди вже далі!?
У Содомі панікує Лот.
З точки зору етики й моралі,
поки осягаємо скрижалі,
ми є найлютіші із істот.

***
Не умію як умів донині
оцінити жаб і журавлів.
Жаль, немає, як зоїл хотів,
у «Червоній книзі» України
як і у граматиці – «жабів» .

***
Кусають оси і собаки.
Лікує вкушене краса.
Жаліє скошене коса.
А як боїшся залізяки,
не зазирай у небеса.

***
Не чекай свободи – ані завтра,
ані у майбутньому, щодня,
поки смолоскип нічної варти
задуває, нації не варта,
українофобська комашня.

***
Є іще надійна мімікрія.
У підпіллі, а не у бою
оживає віра і надія...
А вівсяна «зоотерапія»
Юґи й К° угледіла змію.

09.2018

***
Що у вині, то те і в голові.
Та істина гіркою не буває.
Коли розкусиш свого візаві,
то ти вже й ворог.
Та зникає морок
і стане ясно – істини немає.

***
Корупціонери – не поети.
Всі вони, маленькі і високі,
опинившись десь у кабінеті,
люблять владу, гроші і солодке.

***
Брехня і правда – це одне й те саме
моєму его і немає тями,
що егоїсту застує своє.
Лукаві люди граються словами,
та істина їм спати не дає.

***
За істину воюють на війні.
Вбивають форте, умирають п’яно.
Та хай би краще урки та буяни
цю істину шукали у вині.
Та п’яному, навіщо це мені?

***
Вистачає і дір, і зірок,
і туманностей в повну натуру,
і у хаосі цьому – пророк,
у якого є вовчий квиток
на єдину вакансію гуру.

***
Усе ще намагається совок
поставити й поета у куток
аби контролювати кондуїти.
І випирає із душі піїта
стереотип сіяючих «зірок»
нагої самозваної еліти.

08.2018

***
Як жаль буває іноді красунь,
коли чекає їх пора остання,
яка навіює розчарування,
нагадуючи, що і ти – як лунь.

***
Журою серце огортає,
душа відшукує шляхи,
якими хочеться до раю,
але спокутувати має
і наші, і свої гріхи.

***
Всі ідемо за обрії, за межі.
І наче ще не охолола кров.
Але не це бунтує і бентежить,
а те, що у собі не поборов.

***
Салютуємо, рапортуємо
і тікає на мить пітьма.
Та не бачимо, і не чуємо,
що радіти чому, нема.

***
Іде біда, як водиться, зі сходу,
а нам і досі горе – не біда,
що кінчиться терпіння у народу
і потече кровицею вода.

***
Усе тече, а проминає
лиш те, що нам не дотекло,
І жаль єдиного буває,
якого наче й не було.

07.2018

'
Утомлений. Спочину у житах,
Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
Шатро небес блакиттю огорта,
Забарвлений у кров окрайчик хмари.

Ганятися за міддю не проси,
Вдихати запах хліба - насолода.
Стирається руків'я у коси,
Та це свята, божественна робота.

Мій батько саме тут мене зачав,
В найкращій із усіх земній юдолі.
Ангелик тихо шепче з-за плеча,
Щ я помру колись на цьому полі.

...Гримить і блиска ген у далині,
Із під руїн лунає глас дитячий.
Сини Вкраїни гинуть на війні
І поля з хлібом більше не побачать.

23.07.2018р.

Про головне
Ну й мерзенна вискочня пиха!
Досить! Переповнений по вінця!
Я б утік подалі від гріха,
Та прощати бевзя не годиться.

Бо для нього чорнороби - тлінь,
Я ж кажу - так думати негарно.
Хліборобові - низький уклін,
Лікареві - слава і пошана.

Я іще такого не казав,
Та пора настала змити сажу:
Аби ти шпандьорив словеса
Демос день і ніч на тебе паше.

Хто із нас духовний інвалід?
Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
Не поет, а творчий паразит,
Пишеш, а спільноту зневажаєш.

Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
Недостойний навіть і огуди.
Кожен краплю сонечка несе,
Головне у цьому світі - люди!

23.07.2018р.

Прощай, любове!

Чому кохання вмерло? Знає хто?
Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
У ліжко чоловік вдягнув пальто,
Підштанники, два светри, шубу й брюки.

Майбутнього порвалось полотно,
Неначе в кухні престара гардина.
Вогонь любові згаснув під рядном,
А ложе, мов холодна домовина.

Закам'янів із фікусом вазон
І таргани втекли із хати скопом.
На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
Під боком грілки стигнуть із окропом.

В трагедії буття - Кличка вина!
Місцями помінялось пекло з раєм.
Холодна батарея, льодяна,
Гарячої води також немає.

На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
Купив "запаси" на усю зарплату.
На стелі гроно виросло буруль...
- То що, кохана? Спробуєм поспати?

24.07.2018р.

Олтар любові

Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
Здригаються від голосіння плечі.
Не вміє люд писати про жінок,
А я умію. І люблю, до речі.

В амурних справах звідані путі,
А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
Тулись щодня до пишногрудих дів,
Цілуй туди, куди вони захочуть.

У бевзів вічно хлюпають носи,
У розумак - продавлені дивани.
Неси цяцьки, меди, грошву красі,
І Боже збав перечити коханій!

Захоче щось,- кажи: - Один момент!
Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
І не лінуйся стати на коліна.

Віддай від сейфу із баблом ключі,
Працюй щоденно коником стожильним.
Масаж - уранці, ввечері, вночі,
Без пропусків на свято чи неділю.

P.S.:

Біжить мужик, в руці букетик руж,
Припастм до стопи Венері мріє.
На олтаря любові ляже муж,
Жертовний агнець бекне й...околіє.

24.07.2018р.

Рефлексії

Маємо інтереси,
Черга іде у наступ.
Клацнув зубами песик,
Вправно зловив ковбаску.

Курка гребе під себе,
В зупу сідають мухи.
Може, воно й не треба?
Геть рефлекторні рухи!

Рохкають поросята,
Жмакає длань купюру.
Голод - хіба це вада?
...Хочу струнку фігуру!

24.07.2018р.

1.
Як шлях подолано до певної мети,
Нову плекай, щоб знову далі йти.
Здобуте стане пусткою терпкою,
Якщо ідей нема для перспектив…

2.
Життя - то шлях, з якого не зійти…
Мета - рушій… Щоб жити – треба йти…
Не відступай, хоч стане світ пітьмою…
Імла не встоїть проти волі до мети…
© 06.03.2018

Римовані слова,
Як вицвіла трава -
Немає соку, кольору не видно …
Мережте у рядки
Римовані думки,
Ідеї – мислення, як вічності молитву…

***
У світі безцінні ідея й мета,
І майстер, що втілив би їх без питань.
Нікому не треба, дарма, що не шкодить,
Майстерність, яка до мети не приводить…

© 18.01.2018

***
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.
Але якби ся стало, не було б
тоді кому мене похоронити.

***
Усе, що маєш, обдеруть на мито
і як од аскарид не відіб'єшся.
Горбатишся весь вік на паразитів
і невідомо, де й чому загнешся.

***
Не допікає бестія мене
і має те, чого уже немає.
Її уже ніщо не дожене,
але чому, ніхто не доганяє.

***
Єднаються музейні експонати –
«мальчиші-кібальчиші й буржуїни».
«Забанені» поети і фанати...
Ось-ось, і буде вільна Україна!

***
Буває явне і таємне
не влазить у одні штани.
Але не відають вони:
одне, розділене на темне
і світле царствіє богемне
не устоїть у дні війни.

                                      2018

***
…А що то є зверхність? То пошесть така,
Що косить і майстра, і новачка.
Нестерпно відчути її щодо себе…
А зверхність до інших ?.. То справа легка!…


***
Майстерно складаєш рядок до рядка?
Чи й станеш Учителем для простака?
Можливо, Учитель і рим не складає,
Він майстер у тому, ЯК він научає…

©15.01.2018

***
Нема у мафії бентеги,
а у політиці – війни,
у небі – альфи і омеги,
у Інтернеті... лише теги:
куми, свати і ...брехуни.

***
Росія обирає пацана.
Європу обирає Україна.
Релігію диктує сатана.
Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
І поки дочекаємося Сина,
то світові – капець або хана.

***
Донбаський злодій навкруги,
донбаський злодій...
І плаче коник без ноги –
нема мелодій.

***
Палала країна,
палала.
За нею мафія
стояла.
За нею мафія
блюла.

***
Ой, на горі біда іде,
яйця у кошики кладе.
Ой, а на горі
скотиняки у офшорі
гроші пакують, аж гуде.

***
А попереду кошовий,
наче той півень бойовий,
наче той петя,
що роками не несеться,
оберігає кошик свій.

                                      2018

***
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.

***
Коли описую ясу,
тоді і волю пам’ятаю,
і мотивацію шукаю,
чому я вірю у красу
іще небаченого раю.

***
Наше безголов'я –
кредо князя тьми.
Граємо любов’ю,
долею, людьми,
палимо здоров'я,
куримо дими.

***
Все несумісне
у тому упевнене,
що об’єднаються знов
ще не обіцяне і перемелене,
долею мічене, віком усічене,
сіяне-віяне щастя приземлене
і піднебесна любов.

***
Обіцяють те, що мають
до розлуки од вінця,
від якої не вмирають,
а усе оберігають,
що єднає до кінця.

***
Орієнтована у моді
юрма не має співчуття
до того, хто ще є сьогодні,
та не прийме умови жодні,
аби сіріло майбуття.

***
Застує мафії слава.
Хочеться імунітет
і данину на халяву.
Злодій купує державу,
клоуни – авторитет.

                                      2017

Коли ти справжня є людина,
Роби добро для України.
Як чиниш ти народу шкоду,
То ти є нелюд і скотина.

Ти будь Вкраїни патріотом,
Та мудрим, а не ідіотом.
Роби добро і радість людям –
Пошану й честь здобудеш потім.

Люби дари Вкраїни-неньки,
Геть закордонні витребеньки,
Задовольняйся самогоном,
І рідним салом з рідним хроном.

Ти пам’ятай свою домівку:
І хлів, і стайню, і криївку,
І білу хату з рушниками,
І шмат городу з будяками.

Як ти в дорозі хама стрів, -
Вступись, щоб він тебе не з’їв.
Ти обійди його далеко,
Бо хам – велика небезпека.

Не обжирайся, як тварюка,
У міру їж – гласить наука,
Бо як наїш грубезну пику, -
То тим собі вкоротиш віку.

Той хто усе краде й хапає,
Гребе, глитає, загортає,
В багатстві тому і сконає,
І най го нагла кров заляє.

1996-2017

***
Із лірою швендяє думка лукава
чужою стезею у рай.
Почуте – забава.
Та буде і слава,
якщо захищаємо край.

***
Життя стає не на колеса,
а на укоси, як експрес
на рейки у краю чудес,
якщо поет і поетеса
міняють Божі інтереси
на меркантильний інтерес.

***
У казки є початок, і кінець,
і назва є, і висновки моралі…
І сказане у ній – не горобець.
Як не описуй неозорі далі,
а казочка – поезії взірець.

***
Немає іншої роботи
поету ле́гкої ваги
як, на дотації, до поту
служити мрії ідіота
заради творчої снаги.

***
Не нашорошуй марно вуха
і не «розтроюйся» дарма.
Телеовації послухай
і муки творчої нема.

***
Є рецептура як любити мову,
і не любити язики чужі –
запоєм написати зо два слова
і відлягає буря у душі.

                                      2017

Коли ти висох, як скелет,
І їш один лиш вінігрет,
І виглядаєш, як дистрофік –
То ти є істинний поет.

Як черево твій хід спиня,
І у штанах тріщить матня,
Коли ти важиш три центнери –
Ти не людина, а свиня.

Не лізь по кавуни в казан,
Не йди по зупу у баштан,
Коли дороги ти не тямиш,
Ти не людина, а баран.

Коли ти п’єш з чужих джерел,
І зириш зверхньо, як орел,
То ти не керівник державний,
А найсправжнісінький козел.

Як ти забув своє коріння –
Ти найнікчемніше створіння,
І місце твоє в купі гною
Межи полови і лушпиння.

Не плюй у батьківську криницю,
Вона тобі іще згодиться.
Як душу ти свою спаскудиш, –
Душа згниє і засмердиться.

Не спокушайся на чуже, -
Своє любити час уже.
Хто на чуже роззявив рота,
Той і свого не вбереже.

З чужим до столу не сідай,
Ти від чужого геть втікай.
Він, мов кота, тебе задушить,
Під пліт запорпає – і край.

Підступний має сто облич,
Не пий з підступним могорич,
Тебе він замордує нишком,
Й здихати кине наузбіч.

Ти мудрим будь, як Соломон,
Не йди до дурня на поклон.
Ти дурня мудрістю здолаєш –
Такий неписаний закон.

Не пий горілку, як скотина,
Не забувай, що ти – людина,
Бо можеш здуру все пропити –
Добро, родину, й Україну.

Жінок облесних обминай,
Із ними в гречку не стрибай,
Бо згубиш честь свою й здоров’я,
І втрапиш в пекло, а не в рай.

В житті як дбаєш, – так і маєш,
І як постелиш, – так лягаєш.
Якщо те й знаєш, що гуляєш –
У злиднях й холоді сконаєш.

1996-2017

***
Не надихає ні тиша мене,
ні епіграма паяца. Одне
одного варті і вірші.
Адже поезія – це щось одне,
а бутафорія – інше.

***
Якщо даємо відкоша,
то анулює у азарті
усе твоє чужа душа.
Але тому вона й чужа,
що ми ріднішої не варті.

***
Не знаю, що таке есе,
як не наклеп на себе.
Але якщо понад усе
одне якесь ні те, ні се,
то так йому і треба.

***
Що гени є, і їжаку відомо.
Тому-то і кусає за живе
те, що живе і діє підсвідомо
у череві sovetikuso homo
надією на дзеркало криве.

***
Шокують Музу іпостасі
героїв у загальній масі
периферії житія.
Чому розумному не раді,
коли дурному на заваді
стає чиясь поезія?

***
Усе було під небесами
і на нове не сподівайся,
але данайців із дарами
усе таки остерігайся.

                                      2017

***
Часи не ті, і влада ще не та,
аби юрбою подолати горе.
І гасло у людей, – дєржітє вора!
А на столі у будні і свята
усе те саме, що було й учора.

***
Ну що мені у силі вірша?
Її ніде не продаси.
Але міняються часи
і не поезія сильніша,
а та політика, що лише
її купує голоси.

***
Авторитети при імунітеті.
Маємо часу ще цілий вагон...
Юлю мочити і квасити Петю –
це основний на сьогодні закон.

***
Чи то ще не маємо духу свободи,
чи часу немає убити війну.
Пустили чужого козла до городу –
рубає зелену капусту одну.

***
– Немає часу – треба йти, –
така позиція держави.
І поки ще нема мети,
лівіє рило бісоти́,
а ліві повели направо.

***
На хороше не маємо часу.
На погане управи нема.
На воєнне наточені ляси.
Не міняє обличчя Донбасу
ні війна, ні сума, ні тюрма.

                                      2017

***
– Продайте душі – майте гроші
і хай керує «вертухай».
Усі поїдемо у рай,
коли вони такі хороші,
що хоч у мери обирай.

***
Керують нами потенційні ЗеКи,
а долю пишуть вила по воді.
Не падає імперія Кучмеки.
Не роздає пілюлі Солоденко.
На волі – ситі. Босі – у нужді.

***
Немає миру на землі,
зате корупція – до краю.
І поки Раша – Сомалі,
її гадючник у кремлі
усе «рішає» і кусає.

***
Я кацапа бачу, та не чую.
Ну який це мій у біса брат,
як у нього зовсім не працює
україномовний апарат?

***
Ще не об’явлена війна,
а кондуїти є таємні.
І поки бійка на арені,
комуністична сатана
уже малює, будьте певні,
непересічні імена.

***
Не довго ще до фінішу орді.
Куди не кинь, а їхня карта бита.
Долизує своє й чуже корито
чумна порода. А її еліта
усе свинею лізе у вожді.

                              2017

***
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
та економимо на щасті,
забуті генами землі.

***
У першому коханні
шукаємо основ,
але любов остання –
надійніша любов.

***
Великі сім'ї особливі,
але і цьому завдяки
дітей виховують щасливі
і дуже люблячі батьки.

***
Причини є і наслідки відомі.
Довіра є, то й на душі – розрада.
Але коли не всі у тебе вдома,
у голові блукає тиха зрада.

***
Розчарування настає,
коли утрачена повага
до того, що у тебе є,
як на канаті – рівновага.

***
Я заплющую очі щоночі
і не бачу нікого...Ніде...
Тільки очі, одні твої очі
місяцями продовжують день.

                              2017

***
Коли уже осатаніють «наші»
або не перебісяться свої
нувориші, козли, багатії,
побачимо Ємєлю на параші,
що агітує на нові бої.

***
Минуле наше золоте.
Собі приписуємо те,
чого іще немає.
Ідемо обраним шляхом,
аби покинути дурдом
обіцяного раю.

***
І рай, і пекло – це тобі не хата,
в якій чекають друзі і брати.
І ні́кого з нічого обирати.
Та як ото – нізащо умирати,
коли за тебе нікому іти?

***
Ми веселі, а часи суворі.
Оцінили місію чужу
по стіні на суші і на морі.
Маємо стояти у дозорі,
та зове майбутнє за межу.

***
Випікає доля свіжі рани,
мов горшки опалюють святі.
Та не ті горнила і майдани,
і не ті у полі отамани,
і основи нації не ті.

***
Побажаймо поету удачі.
Хоч задачі у нього малі,
лише він у годину гарячу
по долоні планети побачить,
що чекає її у імлі.

                              2017

***
Наші анульовані брати
хворі маячнею. Їм іти
та й іти
...до білої гарячки.
І етапи їхньої болячки:
окаянні-нелюди-кати.

***
Життя стирає, наче гумка,
останки Божого дарунку,
у чім тримається душа.
А не даємо одкоша,
то уявіть її ґатунки,
коли чиясь лукава думка,
її з'їдає, як іржа.

***
Геній зіп'ється, а п'яний проспиться.
З неба ясного вбиває не грім.
Істина вся полягає у тім,
що і лукаве найбільше боїться
того, що є очевидне усім.

***
Одне повзе. Літає інше.
І вище нижчого клює.
Усім ідеться як раніше.
Але, кому од цього гірше
у небі бачення своє.

***
Доля сідлає. Батіг поганяє.
А у кебети роботи нема,
поки на битій дорозі до раю
все дістається тобі задарма.

***
Не гоже бути зрячим, та сліпим,
коли чиясь позиція не чесна.
Та між людей ступаймо обережно
і зопалу не клюймо на калим,
а щирі душі довіряймо тим,
хто довіряє нам себе безмежно.

                              08.2017

Наче листя, літа побіжать за водою
І довіку залишиться хтось удовою.
Хто злобою кохання велике зневажив,
То Боги покарають того самотою!

8.08.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

***
Є наказ – іти на захід
за вєлікую страну.
Їй – нема безвізу. Ну,
а його у пекло аспид
посилає – на війну.

***
Осатанілі зеки лугандона
єдиної й ділимої на сто
міняють Харю, Бєса і Кобзона
на тисячу заручників АТО.

***
Є об'ява, що АТО й війна –
два боки офшорної монети.
Є кому платити аліменти –
розвелися біс та сатана.
Треба обирати резидента.

***
Повія вішає об'яву:
– Шукаю милого собі.
Так і Росія. Кучеряво
бажає жити ця проява.
Але не все їй по губі.

***
Є нова об'ява ідіоту,
а воно обманює себе:
«Санкції – то Пороха робота.
У Гаазі не чекає бота
у клітинку небо голубе?»

***
Має оголошення владика:
– Карла і Людовік не чужі
і йому ніде нема межі.
На усеньку голову каліку
вже не надувають вояжі,
та яке опудало велике!

                              2017

***
Буває, і мініатюрні катрени
не лише образи, але і ...поеми,
і п'єси, і оди ...дощу.
Які то скажені путі Мельпомени,
якщо випадкові сюжети і теми
доводять когось до плачу!

***
І зоїли протирають очі.
Месники і месниці навколо.
Зрозуміло, що кусати хоче,
та не ясно, що воно мололо.

***
У всьому винні москалі.
Ця істина відома.
Надії є. І не малі.
Чекаю миру на землі,
але воюю вдома.

***
Я не живу на Україні,
а в Україні їм і п'ю.
Не важко уявити нині,
що чую соло солов'їне
не на краю, а – у краю.

***
Усе, що надбали у час есесеру
на смерть і життя в боротьбі
за мир і свободу майбутньої ери,
«працюючий жулік» у пенсіонера
на щастя здирає собі.

***
А ми живемо на початку
як є і було за дідів.
Корупція, кража, подачка
і каса, собі на «заначку»,
освоєні з юних років.

***
Замайоріло усе
у бойовий «Первомай».
Нація гасла несе:
«Банду – долой!
Путю – домой!
Хунту – ?
А Пєтя – good bye».

                              2017

Небо дивиться в чашку.
Я п'ю чай.
Я п'ю небо...

ІІ

Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості,
о, печаль солов'я – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Поцілуй мене, дай пригубити лиш… губи-сладості,
дай поглянути в очі твої – чи в здоров'ї ти, а чи в радості.

(Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)

І

Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
Чорних шат пітьма – не спали мене.

Плачу, мов свіча – б'є розлуки птах,
Темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям – несть числа,
Сонця світлина́ – не спали мене.

У твоїм вікні сліз моїх свіча
Ранок поміча – не спали мене.
Я без тебе – прах! Ти мій цвіт… і плід…
Мій життя просвіт – не спали мене!

(Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)

***
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
Найлегше чути і мовчати.
Не «вопіющим» воювати,
але і змовчати негоже.

***
Не заважають неживі боги
служити слову і годити Музі,
але перевелись запеклі друзі
і завелися любі вороги.

***
Сліпа Феміда і глуха.
Такі у неї вади.
Але тому вона й така,
що краще пацю, ніж бика,
на сало годувати.

***
Пора тікати за тини.
Уже закочують штани
і голови, і глави,
і бувші, й нинішні пани.
І роздаються ордени
наліво і направо.

***
Перевибори? Нічого.
Знову саме ті,
що ідуть до перемоги,
мочать мера бойового
у його смітті.

***
Кому, – ура! Кому, – ганьба!
Іде підпільна боротьба
за взятки і калими.
І не гидує голитьба
законами дурними.

                              2017

***
Має visit in a sity
не КаГеБе, а купець.
Тихо сидять московіти.
Буде тікати еліта –
тут і Європі капець.

***
Утішаються «скитальці».
Черги є і буде тьма,
поки Russia is тюрма.
Вже не три – чотири пальці
і… поїхала юрма.

***
А ми гуляли по Парижу,
але увиділи усе,
кого й чого туди несе.
Тепер історію напишу
або невидане есе.

***
Прощай, Росія неумита.
Ukraine a junky favorite,
а не тюрма і Колима.
Тримай собі своє корито.
Там добре, де тебе нема.

***
Салют, освічена Європа.
Тебе вітає Одіссей.
Якщо котуються холопи,
чекай мене і Пенелопу
і наших навчених дітей.

***
Привіт, умита Україна
і ви із торбою діди,
що їздите туди-сюди,
і ти, народе-бедуїне, –
немає теплої води.

                              06.2017

***
Не начхаєш, як би не свербіло
в носі чи у вусі. Далебі,
річ у тому, що погане діло
мати справу з его у собі.

***
Чого плювати у криницю,
з якої питимеш за мить?
Чого боятись, що блакить
наллє цілющої водиці?
Уже боялися синиці,
«що хоче море запалить».

***
Не біда, коли орлу подібний,
має кігті і своє лице,
а біда, коли – не дуже бідний
на косе Дем'янове слівце.

***
Ховайся, хто на буйне чуйний
і начувайся, бойовий.
Лякає байкою заумний,
боїться істини – отруйний...
А усміхається який?

***
Радіє навіть і Яга,
коли почує, – дорога!
Неначе то ключі до раю
або Куліш чи Кочерга
високі титули вручає.

***
У запої мене-стрелі.
Забувають, що й коли
накалякали були.
Нагадаю. Акварелі
пишуть леді-спаніелі,
а «виписують» орли.

..............................
Нікому я не допікаю.
Але якщо і зачепив,
то що типовим не буває,
коли озвучений мотив?
Мініатюри є негарні
або й колючі аж за край.
Та їх не буде у книгарні
тай годі. Зайве не читай.
                              2017

***
Не такі синоптики уперті
як ясна погода у імлі
і її неписані секрети.
Та не марно метео-поети
провіщають літо на землі.

***
Метеорологія – наука
про дощі і бурі у негоду –
як у небі перевозять воду
незалежні лебідь, рак та щука.

***
Утопія! Усе навколо
її оази опертя –
засіяне дощами поле.
Не пересіяні ніколи
круїзи пам'яті життя.

***
Я не їду по медалі.
Нажимаю на педалі
свого самоката.
Далина не залякає.
Хто і де мене чекає –
як мені не знати?

***
Все, що лишається на сльози,
нехай – ні людям, ні мені.
Але не радують прогнози,
коли почуєш уві сні,
які ми чуйні – кам'яні.

***
Відкриті двері у Європу,
а вікна ще у москаля.
Усі чекаємо потопу.
І лише карли, – опа-опа! –
та ще коняка туго-ока
рубають, аж гуде земля.

                              2017

***
Молотити не те саме,
що байдики бити,
і молоти язиками,
і ляси точити.

***
А попу іде кадило,
а дякові – кварта,
а на рило мало мила…
А які помиї лила
Феська язиката!

***
Не зійде небесна манна.
Що посію, не пожну.
Що одним по барабану –
це не те, що сіль на рану,
а горохом об стіну.

***
Ласа ласиця на яйця,
а куна – на куру,
молодиці – на причастя,
козаки – на інше трясця
і чужу натуру.

***
Як не пий, усе до дна
піде босе й голе,
все одно, душа одна –
перекотиполе.

***
Усі – за пазухою Бога
і дами, й кавалери...
У кожного своя дорога
і кожен хоче жити довго
як селекціонери.

                              2017

Я від тебе піду і скажу наостанок: «Пробач» ...
Тепер спокою пошук твій сповнений буде невдач ...
Я піду без докорів і сліз, мовчазний і один.
Я піду, бо від серця мого залишився лиш тлін ...

Ти про мене ревниво спитаєш вечірню зорю,
Та промовчить вона, не відкриє дорогу мою.
Ти заплачеш, заб'єшся в риданнях, ледве диша,
і розплавиться серце твоє, і відтане нарешті душа,

Ти покличеш мене – але жодного звуку нема ...
Обійняти не зможеш, торкнуться мене – навкруги лиш пітьма.
Я піду у цю ніч. Ти прокинешся майже живий,
і подумаєш, ніби я ще із тобою, ще твій.

Але навколо сутінки, наче остигла зола,
Твоє серце тоді невимовна накриє імла.

І ти очі закриєш і станеш молить в тишині,
Щоб з'явивсь, повернувся до тебе хоча б уві сні,
І, немає дороги, підеш в невідому ти путь,
Та без жодної надії мене відшукати й вернуть.

Сонце зійде – без мене пройде новий день,
Він скінчиться, ніч спати покличе людей,
Але ліжко самотнє твоє заспіває знайомий мотив,
І твій сон неспокійний ніколи не спинить цей спів.
Моя пісня лунатиме навіть в твоїх всіх думках,
І в холоднеє серце твоє проторує свій шлях.
Твої очі на сльози зійдуть і забудуть про сон
І у самого горла, тремтячи зупиниться ком.

Буде осінь. У вечері друзі зберуться твої.
Хтось з них буде, тобі присягати можливо в любві ...
Та самотнєє серце своє не даси ти йому.
Бо в цей час я незримо і ніжно тебе обійму ...

Марно інші тебе новизною до себе зовуть -
Навіть якщо захочеш, не зрадиш мене ти - забудь.

Гірка пам'ять, як сторож, стоятиме біля дверей,
Каяття наче камінь повисне на шиї твоїй.
І простягнувши руки повітря обіймеш рукою,
І тоді зрозумієш - навік розлучився зі мною.

Прийде знову зима, і за снігом не видно землі,
Набіжить ураган, все навколо у білій імлі.
Зовсім інша хурделиця буде у твоїй душі –
Безнадія, і відчай, і біль без мене – хоч гріши.

І весна прилетить, оновить і розбудить весь світ.
Спалахнуть первоцвіти, весняних садів білий цвіт.
Ароматом хмільним і густим переповняться сни,
Ти гіркота розлуки отруїть твій напій весни ...

І зупинишся ти на порозі квітневого дня.
Ні спокою, ні волі – лише сумний шлях навмання ...
Я пішов, я розтанув неначе самотній в юрбі ...
А тобі заповів назавжди залишаться в журбі ...
І хитатись самому, неначе нічна ця трава ...

Ось закляття моє! ... Ось закляття моє! ... Ось закляття моє!

ТА НЕ СПРАВДЯТЬСЯ ВСІ ЦІ СЛОВА!!!

Травню молодий,
у цвітінь, у пахощі
нас веди обох.

Знову нам годи
ласкою бузковою,
солов’їним «тьох».

(29 квітня 2017)

…Якщо робота до душі прийдеться,
Світ відгукнеться радістю у серці.
Як праця не цікава, чи не люба,
І розум томиться, і силі – згуба…
©30.03.2017