ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2021.06.26 12:31 ]
    Паралелі видимого
                    І
    На олімпі живуть не боги,
    а обранці і здирці народу,
    що готують його за борги
    і за мита – із мосту у воду.

    На парнасі лише суєта...
    За ідеї – ні звань, ні оплати!
    і немає кому описати,
    як орудує «влада свята».

    Ні Тичини тобі, ні Драча,
    щоб народу сльозу утирати,
    і немає уже палача,
    і немає у кого стріляти.

    І у головах знову імла...
    і на поводі зе у пуйла –
    циркачі із мечами Арея
    захопили державу мою
    і кому полягти у бою
    на арені – рішають пігмеї.

                    ІІ
    Укоріни́лася шпана...
    На це не вистачає злості
    і дивиться із високості
    великий Бог, як сатана
    людей пакує на погості,
    а у сусідньому колгоспі
    агонізуюча «страна»
    готує армію у гості...
    не вистачає калача
    у рушнику, і пучки солі,
    і головного діяча,
    що випадково...
    ще на волі...
    ........................................
    Але, – про що це я речу?
    Як довіряти шмаркачу?..
    ........................................
    Чого лукавити і злитись,
    коли нема кому молитись?
    Покаюся і помовчу.
    Стою у паралелі часу...
    і ні олімпу, ні парнасу,
    ні славослів’я кумачу.
    Є духота... немає спасу...
    ось‐ось розтану й полечу...
    і на душі розтане крига,
    і зійде золота пора,
    що і до нас прийде гора,
    що ми не флюгери і дзиґи...
    і нагадають небеса, –
    якщо рятує світ краса,
    впишіть її в червону книгу.

                    ІІІ
    Допоки коситься трава,
    і мліють росами отави,
    кладу на музику слова
    і чую неземні октави.

    Гудуть над липами рої,
    а я у них намісник Бога,
    у нас до осені дорога
    у всі навколишні гаї.

    Нічого зайвого немає,
    коли немає каяття...
    які меди, така й кутя,
    на те й бджола іще літає,
    ну, а якщо яка й кусає –
    за мене віддає життя.

    06.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  2. Сергій Губерначук - [ 2021.06.24 14:26 ]
    Оклахома-сіті
    В Оклахома-сіті
    всі давно вже ситі,
    взуті і побриті
    в Оклахома-сіті.

    У ціло́му світі
    всі брудні, не миті,
    з латками на свиті –
    у цілому світі!

    В Оклахома-сіті
    всі в однім кориті,
    при грошах, в просвіті
    в Оклахома-сіті.

    А в цілому світі,
    хоч ти на Гаїті,
    хоч ти на Таїті –
    в смітті й безробітті!

    В Оклахома-сіті
    скоро будуть биті!
    Будуть ситі биті
    в Оклахома-сіті.

    18 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 277"


  3. Ігор Деркач - [ 2021.06.23 08:51 ]
    Розвінчання увічненого
    Ану і я попробую... як ті,
    кого у море бурею занесло,
    і хоч пора уже сушити весла, –
    чого його гребти у самоті?
    Поезія не має колориту...
    заіржавіло слово золоте
    старого Риму... а було круте:
    патриції в чужому оксамиті,
    раби-колони і живі‐убиті...
    тріумфи і трофеї... вар’єте!
    А на увазі маємо еліту,
    або юрму, комедією ситу,
    або серйозні натяки на те,
    що пише геній...
    мовою санскриту.

    06/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2021.06.17 08:34 ]
    Перехрестя часу
    Не зійшлися три дороги
    на путі до раю
    і ні отчого порогу,
    ні коня немає.

    Далі – тридесяте царство
    у чужій халупі:
    не кощій у господарстві,
    то Яга у ступі.

    Як не ризи, то лахміття,
    а напередодні –
    що XVII-те століття,
    що моє сьогодні.

    Мрія казкою минає...
    та не тим печалюсь,
    буду перший чи останній...
    поки вибору немає,
    і чужого не цураюсь,
    і своє не ганю.

    06.21



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Губерначук - [ 2021.06.16 15:18 ]
    Я тут…
    Я тут,
    бодай мене взяли чорти!
    Щасливий
    від чаю гарячого
    мозку кипучого
    чаю гарячого
    Щасливий!
    Цілуймо мене,
    мономани!
    Цукру не треба!
    не треба захоплення цукром!
    Я сам покладу
    і скажу: "Україно!
    Спасибі за цукор
    за свіжий!
    за друзів
    по чаю!
    по триста чаїв!"
    Я тут.
    Я хворів.
    А тепер,
    бодай мене взяли чорти!
    я в колі стола,
    в несні́ заяложених скатертин,
    у дірці від бублика
    чаю запиваю
    раєм!
    вітрин.

    24 березня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 81"


  6. Сергій Губерначук - [ 2021.06.08 07:43 ]
    That's right
    Я не маю про шо думать,
    люблю
    спать,
    ну, шо ти дасиш, шо?
    копійку, дві, п’ять?
    ну, уб’ю я час,
    ну, проп’ю…
    чого ти не спиш?
    я не маю про шо
    казать…
    під фунікулер потрапив кіт,
    ну,
    у пішохідний перехід
    потрапив я,
    квітами душу відвів,
    осінніх мух літом штук
    двадцять одну задавив,
    закопав парашута в лісі,
    чую: стук,
    упіймав за хвоста лиса,
    фарбованого у Франка,
    тиняюсь тепер
    від тинка до тинка,
    відтак я ото лисий,
    і не маю про шо думать,
    і не маю про шо
    казать,
    лиш спать
    люблю,
    ну, шо ти дасиш, шо?
    копійку, дві, п’ять?
    ну, уб’ю я час,
    ну, проп’ю…

    26–27 лютого 1992 р., Київ


    That's right – (англ.) правильно.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 68"


  7. Тата Рівна - [ 2021.05.30 22:38 ]
    «і»
    цей світ покотився за двері й ворота він випав у жменю як жуйка із рота він втратив сакральність наближеність тіло
    — і став незручним ніби спінене мило
    чужим нероз’ясненним надто пекучим задуже нав’язливим гостро колючим
    холодним гарячим — нестерпним до біса
    долоні — єдина надійна завіса
    закриюся! буду сидіти й мовчати
    чекати чогось чи на когось чекати
    хто раптом зніме цю шалену напругу дугу розімкнувши струсивши мій страх
    і сім горобців як судові присяжні
    на гілці рядочком смішні й неуважні мене звинуватять у смертних гріхах —
    на кожен один буде пісня пташина
    така дивина — а не йде з голови
    я буду сидіти й тримати коліна мов бруствер який захищає рови

    я буду вростати по груди та шию по вуха по голову по горизонт а кіт підійде кіт погляне умиє і тихо мене обійме як уміє і тихо зчитає мене ніби зонд
    і дані кудись передасть — у космічні
    намріяні виміри — інші світи
    і я зупиню цю хвилину — у вічність
    щоб вишнею там прорости

    (с) ТатаРівна, 2021


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  8. Сергій Губерначук - [ 2021.05.28 11:16 ]
    Базарний день
    Голосили всі коти
    від такої красоти.
    Травень пахне п’янким безом.
    Сонце ріжеться, мов лезом.
    В зоопарку крокодили
    навіть яйця почавили.
    А на березі Дніпра
    скаче гола дітвора́,
    ніби там пасе акула
    чи п’яни́ця вже втонула.
    Бо на Житньому базарі
    продається все у па́рі.
    Двоє літрів з двох годин,
    а по гро́шах – за один.

    18 серпня 2001 р., Богдани́






    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2021.05.24 16:31 ]
    Віртуальна колаборація
    І
    Нації немає далебі,
    поки є ні людям, ні собі
    лайдаки окремішньої хати,
    щоб на балалайці обіцяти
    ряженого клоуна юрбі.

    Віртуально – ми усі обранці...
    та не розуміє тугодум, –
    ну чому якісь американці
    запалили українські танці
    і реально діє GO_A-шум?

    Хрестики і нулики – забава,
    поки вишиває їхня мать
    копію Московії лукаву.
    На Росії заполоч кривава,
    в Україні – жовто-синя гладь.

    ІІ
    Із давен взували ми щоранку
    черевики, а не постоли,
    а на свято – білу вишиванку
    одягали... як було коли.

    Невідомо, що пасує нині...
    у куфайці якось можна й так
    обійтися вуйку і ґаздині...
    а на шоу, то немає як.

    То таке... а от умом коротке...
    не паяц і, наче, не упир,
    у народу, нібито, кумир...
    а нап’ялює косоворотку
    малоросів лівий поводир.

    ІІІ
    Це нічого... козачки усюди
    ще бувають... а коли не буде,
    вийде на видовище юрма...

    люду – що?.. вони усіх шанують
    особливо тих, кого не чують
    і не лають, поки їх нема.

    05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Деркач - [ 2021.05.13 12:02 ]
    Точка відліку
    Кочуємо, як правило, у Лету,
    лишаючи на пам’ять по собі
    бодай рядок гарячого сюжету
    на обеліску гаснучій добі.

    І я піду раніше, ніж чекають
    і любі друзі, й щирі вороги...
    Курчата за тинами вже літають,
    хоча іще не осінь навкруги.

    Ось заримую далеч і лелеку,
    а на останок – мову і любов...
    гора із плеч – іти й іти далеко,
    аби усі почули, що пішов.

    А як ніхто не чує і не лає
    ні за солодке, ані за гірке,
    то хто його у цьому світі знає, –
    що головне, а що – сяке-таке?

    І по живому різати не можу,
    і свіже на давно забуте схоже,
    що, може, і не варте п’ятака...

    а не обов’язкові компліменти
    за майже одинакові сюжети
    лише неволять душу козака.

    05/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2021.05.12 08:59 ]
    Реставрація минулого
                    І
    Важко із віком у ногу іти...
    бути й не бути... на Ви і на ти...
    інші часи і герої,
    тільки немає ясної мети,
    і не міняються ветхі світи
    нашої долі земної.

                    ІІ
    Що не епоха – то ера біди...
    що не видумують черті –
    бідному вийти сухим із води
    можна лише після смерті.

    Що не реформа – то, ніби, парад
    злої наруги й полуди.
    Шут реставрує вонючий фасад
    олігархії і суду.

    Хто винуватий, не знає ніхто...
    зайві дебати і лайки.
    Перемагає відсотків на сто
    чадо народу – Незнайко.

    Видно йому, наче із каланчі:
    мухи, пожежі, котлети...
    о... і совок помічає вночі,
    ніби, видющі усі читачі,
    а не тямущі поети.

                    ІІІ
    І не п’яниці, і не без ума,
    маємо дулю у жмені,
    поки копійки на ліки нема,
    нумо, малюймо зелені.

    Та й економимо... на комірні...
    може, на чорні... обіцяні дні...
    рівні ми... і, Боже... вільні...

    Кожна новація б’є по мені.
    Є ще надії... на зміни одні
    і на попові обідні.

    05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2021.05.06 05:49 ]
    Покарання Господнє 2
    Не без того, щоб любити,
    ще не був, так будеш битий,
    Бо в останній день кохання
    за зітханням – йде прохання…
    "Боже-Боже, поможи-но –
    забери мою дружину…
    Не її – так хоч мене.
    Все одно життя майне,
    мов сірник, згорить одразу,
    в бійках, сварках та обра́зах.
    Все одно, Всевишній Боже,
    серце розцвісти не гоже,
    очі, мов порожні доти,
    руки, мляві до роботи,
    бач, лише Тебе люблю.
    Збав! Бо вб’ю її ще – вб’ю!.."

    І карає Господь-Бог –
    залишає їх удвох.

    10 листопада 1996 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 278"


  13. Іван Місяць - [ 2021.04.27 14:06 ]
    Муки творчості
    Спокою який вже день не маю.
    Не сплю, бо над віршем страждаю.
    І світ уже мені не милий,
    Бо ніяк не можу знайти риму.

    Кажуть, що в поетів муза є.
    Де ж ти, коханнячко моє?
    Не їм, бо все слова збираю,
    Які у вірші скласти маю.

    Порад послухав я чимало,
    Та слів для віршу все ж замало.
    Не плагіатор ! Їм хай грець!
    Я - творець!

    13.04.2021


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2021.04.24 08:29 ]
    Закон про сало
    Ходить краля по селу,
    носить думку чималу:
    що їй дасть "Закон про сало",
    чи не вдарить по столу?

    Був закон про самогон.
    Про рідке пальне – закон.
    А тепер їм сала мало –
    подавай арахідон!

    Це, так звана, кислота.
    Кислота – та не проста.
    У свині вона зростала –
    а в людині пророста!

    У Верховній Раді – ґвалт!
    Кожен повний депутат
    вимагає, щоб давали
    тонну сала на мандат.

    Довго краля чула дзвін –
    та не знала, звідки він.
    Поки їй свиню не вкрали,
    самогон і весь бензин!

    11 вересня 2003 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 282"


  15. Ігор Шоха - [ 2021.04.17 15:54 ]
    Супутники талану
    Все, що маю: пенати хатні,
    щирі усмішки, ямби, хореї,
    ліру, Музу... а ще уві сні
    спокушає мене... ахінея.

    Небувале моє житіє
    ще плекає нечувані мрії –
    уявляю, що іноді є
    любі друзі, яких розумію.

    То лукавий манить із пітьми,
    то зупинить Ісусовий погляд...
    обережний у колі юрми,
    обираю, – а хто буде поряд,
    коли треба іти із людьми,
    що однаковий мають світогляд?

    04.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Деркач - [ 2021.04.16 09:08 ]
    Ілюзорні рандеву
    Іще живу...
    і наяву
    вітаю фею,
    а уві сні на рандеву
    лечу до неї.
    Але її
    у ці краї
    ніяка сила,
    попри ілюзії мої,
    не заманила.
    І я, мов пень, –
    ані телень...
    із-за фіранок
    мене вітає кожен день
    у хаті – ранок.
    Як у танку
    у мить таку
    я просинаюсь.
    Є що любити на віку,
    але не каюсь.

    04/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Губерначук - [ 2021.04.12 10:09 ]
    Однак, три дні тривало це весілля…
    Однак, три дні тривало це весілля?
    склотару теж здаватимо три дні?
    Отож, вломайте кожен хліба з сіллю –
    і на коня! і довго на коні!!

    17 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 146"


  18. Сергій Губерначук - [ 2021.04.06 12:16 ]
    Про Митця і про нарід, Україну і приплід
    Ви не бачили Митця?
    Не аматора – знавця!
    Він опише вам за гривні
    два початки й три кінця!

    Сяде в тумбу при соші́ –
    й ві́рші строчить від душі.
    Ну, такі вже примітивні,
    ніби після анаші!

    Щось про атомну війну
    і про ядерну весну.
    Рима – так, аби до складу!
    Краще зрізати сосну!

    Люди ходять, мов мерці,
    носять дулі в кулаці.
    То ламбаду, то баладу
    пропонують їм Митці.

    А народ купує хліб
    і рахує кількість діб
    поки вийде строк чи здохне
    Президент-одноосіб.

    Отже, вичхався нарід
    на митецький свій приплід!
    Хай за ним свинюка рохне
    чи корова йде на лід!

    Може б, це вже й був кінець,
    та Митцю ввірвавсь терпець!
    Він побіг шукати музу
    від джерел аж навпростець!

    Каже: "В іншого вкраду,
    як у себе не знайду!"
    І несе по пісні пузо
    "у прохожих на виду"!

    Назбирав довкола ґав –
    тільки музу він не вкрав!
    Бо її на Україні
    ще ніхто до рук не брав.

    То ж, чита́чу, витри рот,
    з’ївши з ві́ршем бутерброд.
    І затям, що в цій країні
    у митцях – увесь народ!

    16 лютого 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 286"


  19. Ігор Шоха - [ 2021.04.01 09:21 ]
    Роздуми
    Рвонули неофіти у поети
    і... нібито нема уже війни...
    вітіювато пишуться сонети
    про насолоду, пахощі весни.

    Та якось не до Музи, і не варто
    описувати грішне і смішне,
    коли серйозне – це уже не жарти,
    а явне заміняє потайне.

    Велике не стає сьогодні перше...
    зелене вилізає із пітьми
    і... де його стосується найменше,
    метає блискавиці і громи.

    Засокорили півні голосисті...
    Ось-ось уже й зозуля закує,
    сорока украде чуже намисто,
    ворона передивиться своє.

    Зоїл і дятел забажає миру,
    хоча навколо стогне, і реве...
    Коли війна, то якось не до ліри,
    та... де-не-де поезія живе.

    Адже її не викосиш косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не буває зайвою краса...
    а туга за вечірньою імлою –
    це Божа кара і гірка роса,
    орошена солоною сльозою.

    01.04.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Губерначук - [ 2021.03.29 06:46 ]
    Любов, мов електронна гра…
    Любов, мов електронна гра,
    рідко закінчується додатковим часом.
    Отримав сигнал: "Любити пора." –
    граєш відразу!
    граєш відразу
    день, півтора..,
    а потім знову платиш у касу.

    6 грудня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 111"


  21. Вікторія Лимар - [ 2021.03.23 14:06 ]
    Маленьке бажання
    Де ж забарився мій читач?
    Пишу й пишу для нього вірші!
    Вчувається чомусь: пробач!
    Нехай їх прочитають інші!

    Не маю вільного часу!
    Комп’ютер, телефонні справи.
    Проблеми в кошику несу.
    Тут мова зовсім не про славу.

    Книжки поглинув Інтернет!
    Підсаджені на нього й діти.
    Їм не цікавий мій сюжет.
    Не хочуть книжечку відкрити.

    А в ній життя глибинний зміст.
    Думки і почуття поета.
    Та мрія, щоб читач підріс,
    дивуючись якимсь сонетом.

    Куди ж подівся мій читач?
    Знайдеться, хоч один, можливо?
    Відміниться футбольний матч?
    А що, як допоможе злива?

    Відкриє книжку… Сторінки,
    перегортаючи,читає.
    Це робить, дійсно, залюбки???!!!
    Невже, здійснилося бажання???

    23.03.2021




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Деркач - [ 2021.03.22 16:53 ]
    Давнє гадання
    – Забула, мила, ой, забула,
    як ми гадали на загули:
    у гай, на луки, у ліси,
    у дикі зарослі краси...
    а я і досі пам'ятаю
    і посилаю з того гаю
    козирній дамі мій привіт,
    де я у зелені розмаю
    на енному десятку літ
    шукаю папороті цвіт.
    Але ніде немає раю...
    якщо дивитися здаля –
    ніяка дама не тікає
    кибиткою до короля.

    03/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2021.03.18 09:36 ]
    За нічною завісою
    Поки вітер проганяє стужу
    протягами в димовій трубі,
    осягаю потаємну душу
    віщого і сущого в собі.

    Маю ще надію на удачу
    як не наяву, то уві сні...
    як не є, усе одно побачу,
    що вона навіює мені.

    Ми охочі, поки є робота...
    поки ця оказія мине,
    як захочу, осідлаю чорта,
    хай несе у засвіти мене.

    Що умію, те й робити мушу...
    то сную на радощі юрбі
    нитку Аріадни, то павучу
    мантію оголеній журбі.

    І на ранок маю одежину...
    одягаю маску на людину
    усмішки веселої до вух...
    і тогу... і тугу...
                            відчайдух
    у мені сотає павутину
    сіті на метеликів і мух.

    03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  24. Ігор Шоха - [ 2021.03.17 12:55 ]
    Збовтане шумовиння
    Метафори й епітети чужі
    не прикрашають сказаного людям.
    Не очищає закутки душі
    поезія, що пахне словоблуддям.
    Запамороченому у війні,
    не дуже якось весело мені,
    дорослому, поводитись як діти...
    у ейфорії місії радіти,
    що варишся в одному казані
    із піною богемної еліти.

    Весна весною, – ку-ку та кум-кум...
    Ніяке диво не іде на ум,
    а на марку палітру акварелі
    лягають заяложені пастелі...
    ..........................................
    І поки ще кипить осадок дум,
    із варива збігає зайвий шум
    водою каламутною на землю...
    але жура не вичерпає сум.

    03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  25. Сергій Губерначук - [ 2021.03.13 09:31 ]
    Смерть мухи
    Сліпа весняна мухо,
    про тебе́
    пишу вірша,
    сліпа весняна мухо.
    Ти – паразит.
    Допіру, у четвер,
    мені влетіла ти у ліве вухо.
    Та так спрожогу
    і зненацька так
    (десь, мабуть, навмання
    свій курс тримала),
    що я про все забув,
    спалив прокатний фрак –
    на плитку сів,
    вбив хом’ячка кинджалом…
    Бо саме перед тим повторював слова,
    бо я ж актор,
    хом’як – замість партнера.
    Кажу йому: "Стривай!",
    підвів, як слід, кинджал,
    а муха – бац!!
    і я його – між ребра,
    та так спрожогу і зненацька так…
    Мабуть, ніколи я не бачив
    стільки крові.
    Мене взяв дикий біль чи переляк, –
    я сів на плитку,
    фрак спалив ще новий…
    А муха безперестанку гула
    і тупала всередині по вуху.
    Вона б чи з розуму мене звела,
    чи довела б квартиру до розрухи.
    Чого вже тільки я їй не робив,
    і чим у вусі я не колупався,
    і димом раз у раз її труїв,
    і головою вниз висів, гойдався.
    Не хоче вилізти,
    гуде – хоч плач!
    Турбіною качає кволі нерви.
    Червоне вухо, в’яле, наче квач,
    приборкало собі несхитне стерво…

    Коли ж годинник північ відгатив, –
    із вуха випала маленька кришка.
    Піджаті лапки…
    Справжній неґатив
    на те чудовисько, що в вусі рвало кишку.

    Зелена мертва мухо,
    до тебе́ мені на зло
    фортунило, щастило…
    І що це був за день? –
    Тринадцяте число?!
    Ти, часом, мухо,
    не нечиста сила?..

    23 квітня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 112–13"


  26. Ігор Шоха - [ 2021.03.09 10:31 ]
    Ментальний сон
    ІЯк наяву – ото буває,
    лечу, лечу... і не світає.
    Не заважає темнота
    усе побачити до краю:
    пророка нації немає,
    німіє слово... суєта
    суєт... нема куди летіти...
    ні – Україна ще не та,
    якою мав її узріти
    він із Чернечої гори...
    не перевернуті на літо
    блакитно-жовті прапори...
    і наче, чую, – ще не вмерла...
    на ладан дихає... живе
    і слава Богу! Що їй пекло,
    яке нікому не нове?
    В чужій парафії Кирила
    торгує лептою народ...
    запалює московський чорт
    на цілий світ своє кадило,
    окурює лукавий рід...
    .........................................
    згасає полум’я Майдану...
    у казематі отамани
    читають інший Заповіт.

    ІІКорову доять олігархи,
    а їхні наймити – казну...
    юрба годує сатану,
    а пересушені монархи
    ідуть війною на війну...
    кумир облизує кумира...
    а чортеня шукає миру
    в очах диявола імли...
    О... оперилися орли,
    які літають до еміра...
    а ми живемо як жили:
    ідуть зі сходу ешелони,
    на заході пливе корвет,
    орда утоптує кордони
    п'ятою п’ятої колони...
    блокує розум Інтернет...
    ......................................
    Чекає неня Вашингтона,
    але за спиною ОМОНу
    її чатує Піночет.

    ІІІДивлюся, нібито світає...
    зоря Авророю палає...

    Нема нікого. Тільки я
    молюся у хатині скраю...

    В моїй землі шукає раю
    лукава братія моя.

    09.03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2021.02.26 10:17 ]
    Реванш
    Усіх турбує доля краю...
    а влада не відповідає
    на запитання: « Чий же Крим...
    чому Феміда ще сліпа є...
    якою карою лякає...
    ........................................?»
    Ще не осів Майдану дим,
    а неуку нема науки
    і зайд улещує гадюка...
    .........................................
    тому й воює «третій Рим»,
    тому й перемагає Жуков.

    02.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Деркач - [ 2021.02.22 12:57 ]
    У сідлі
    Ого, яка у тебе хватка.
    З тобою можна і без шаблі
    іти у бойову атаку
    на чистоплюїв типу швалі.
    Усе ще повзають «герої»
    і комуняки-пацифісти –
    своєї нації ізгої,
    аби із рук Пуйла поїсти.
    Не пам’ятає тупороге*,
    що наші кров’ю умивались,
    коли кацапи «йшли у ногу»
    до нерушимого порогу...
    і що нізя* лякати свого,
    аби чужі тебе боялись.

    * – чужі неологізми:)

    02/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Нічия Муза - [ 2021.02.22 12:33 ]
    На коні Петлюри
    У мене є жіночі клони...
    я і Бандера, і Петлюра,
    бо не прощаю моветону
    на сайті мови і культури.
    Від брехунів нема відбою,
    а кавалери десь далеко...
    Лишаюся сама собою,
    мені запитувати легко, –
    чому це роззявляє рота
    проти поета-патріота
    або влаштовує кориду
    оця поношена калоша?
    Бо це не так російська воша,
    як наша українська гнида.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  30. Ігор Деркач - [ 2021.02.18 12:18 ]
    Ідальго Ламанчський
    Нехай я буду Донкіхот,
    а ти, звичайно, Дульцінея
    і хай провідає народ,
    що я не те, що ідіот,
    а жертва видумки цієї.

    І хай мій двоколісний кінь
    не пара нині Росінанту,
    зате мені не буде лінь
    упасти до твоїх колін
    і заспівати серенаду.

    Нехай мені не сімдесят,
    а ти умієш чепуритись.
    Та ми, на заздрість молодят,
    не оглядаємось назад
    і вік не будемо журитись.

    02/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Вікторія Лимар - [ 2021.02.18 11:58 ]
    Рятівник
    Завдання нагальне снігу:
    притрусити хутко лід!
    Впорається до обіду!
    Сніжним килимом приліг!

    Ковзанку закривши «тілом»,
    збереже мільйони ніг,
    показавши намір ділом.
    Вдячні скажуть: допоміг!

    Тож візит його доречний.
    Довгожданий рятівник!
    У напрузі були плечі.
    Страх також тихенько зник.

    Тільки гарні краєвиди,
    заохочуючи зір,
    мальовничим білим слідом
    нас чарують до сих пір.

    16.02.2021 11.45
    Свідоцтво про публікацію №121021707206


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2021.02.16 04:29 ]
    Вакханалія снігопаду
    Струменить у ліхтарному світлі
    Кулеметними чергами сніг.
    Білий бісер іскриться розквітло,
    Що жбурляє нам небо до ніг.

    І закручує спереду, ззаду,
    Завиває, лякає з пітьми -
    Вакханалія та снігопаду -
    Ця прощальна гулянка зими.

    Кучугури з півросту людини
    На узбіччях, як гори, звела.
    Світлі сльози зроня безупинно
    Захмеліла, розчулена мла.

    Хтось радіє, сміється щасливий...
    Сковзаюсь і прокльони кричу!
    Українці, хотіли зими ви?
    Насолоджуйтеся досхочу!

    16 лютого 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Шоха - [ 2021.02.15 10:53 ]
    Передбачення
                         І
    П'ятниця. Тринадцяте число.
    Щось у цьому світі мало стати,
    але все лишилось як було:
    є Європа, не упали Штати,
    пасіює Раша... і ордло
    хоче Україну приєднати
    знову до скаженої орди
    і за це – кацапи та жиди...
    а хохли готуються на дачі.
    Їм би побажати ще удачі,
    хліба і видовищ...
                            та води
    поза Крим...
                 А на екрані –
                                 Рим,
    де і я ще Каїна побачу.

                         ІІ
    Ізя, як великий отаман,
    знову милить лижі на Оман
    та орієнтується на вуса
    кагебе... жахає ще Майдан,
    опіум колеги білоруса
    і царя Московії кальян...
    в пам'яті не часто, але густо
    виринає Діоклектіан
    що в раю вирощує капусту.
    Маряться Каліґула й Нерон,
    о. Єлени і Наполеон,
    вогняна Бастилія Парижу...
    кіборги й бандери... в унісон.
    Дуже лячно бачити цей сон
    і від булави нажити грижу.

                         ІІІ
    Як би то полегшало усім,
    щоб заради миру і безпеки
    він поклав ту булаву на стіл
    і пішов собі кудись далеко.
    Є ще вихід і до того дня...
    Показали світу Емірати,
    як то легко голову відтяти...
    ..............................................
    А почати можна навмання –
    не чекати вироку до страти
    та із українського сенату
    вивести данайського коня.

    02.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2021.02.14 08:20 ]
    Орел чи слабоум?
    Чи орел чи трохи слабоум?
    На "Майстернях" не чита вірш кожен?!
    Твір мій не присвячено йому -
    Він цього збагнуть ніяк не може!

    14 лютого 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Губерначук - [ 2021.02.13 12:16 ]
    Ти на підносі принесла мені – любов…
    Ти на підносі принесла мені – любов.
    Готуєш добре.
    Я з’їв її.
    Тепер от кістку з горла
    ніяк не витягну.
    У хрипах захлинаюсь.
    Як ти могла?!
    Зуміла…

    На підносі
    ти принесла мені
    …ЛЮБОВ…

    ..
    .

    10 червня 1991 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 137"


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2021.02.12 22:07 ]
    Зійшла поезії зоря
    Знову словеса брудні течуть,
    То вмочає в бруд перо достоту
    Нанависник мій графоманчук -
    Пожирач талантів чорноротий.

    Ви питаєте, у чому річ?
    Що в душі його шкребуться миші?
    Давить заздра жаба кожну ніч -
    Як же гарно той лелека пише!

    Підняли вже рейтинг до небес,
    Люто заздрить все одно неситий.
    І постійно бреше, як той пес,
    Чорногуза вчить людей любити.

    Вже б здавалося радій, сиди...
    Ні, чекає ще із неба манни.
    В ложці утопив би він води
    Кращих себе - нелюд графоманний.

    Вірші опонента ця свиня
    Всі би стерла з пам’яті інету.
    І організовує щодня
    Ритуальні спалення сонетів.

    Та зійшла Поезії зоря,
    Як би не шкварчало заздре сало,
    Ті сонети просто не горять,
    Бо вони для вічності писались.

    Сіє, сипле терня темний змрок,
    Заросли "Майстерні" знов тернинням.
    Та іти крізь терня — до зірок
    У своїй ми творчості повинні!


    12 лютого 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Губерначук - [ 2021.02.11 08:57 ]
    Хула-хуп
    Сумнівний, ти мій, і хиткий
    хула-хуп, ти мій, хула-хуп…
    що ж, не витримали нитки,
    знову лялька додолу – гуп.

    Знову серце в грязюку – ляп,
    скільки можна отак
    надурняк!
    голос хрупає, наче сніг:
    не добіг…

    Кожен раз, як до мрії – ступ,
    а від себе у далеч – геть,
    сумнівається мій хула-хуп:
    чи, бува, я, того, не вщерть?..

    25 лютого 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 51"


  38. Сергій Губерначук - [ 2021.02.10 08:38 ]
    Бомж
    Час прийшов. Годинник став.
    Кукурікають зозулі.
    Бомж в кишеню заховав
    дулю.

    Сніг і той труситись став.
    Від морозу коси сиві.
    Бомж і очі заховав
    псиві.

    Говорити про таке некрасиво?
    Але він, як пес, прохав: дива, дива!

    Адже час прийшов і став,
    жисть хороша.
    Я усе, усе проспав
    Не до бомжа…

    29 листопада 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 66"


  39. Ігор Деркач - [ 2021.02.07 11:55 ]
    Дослідження
    ІНемає як пеняти на орду,
    що в Україну простягає лапи,
    якщо слова калічать на ходу
    і деякі поети, мов кацапи.

    Учених покоління не одне
    не помічає зайвої полови,
    не вміє відрізнити головне
    і другорядне засобами мови.

    У цьому вірші фабула проста –
    почати і закінчити на ноті,
    яка ще резонує у аорті...
    Попереду найвища висота,
    але не заважає суєта
    намітити усе, що буде потім.

    ІІІ радощі, й зачаєні жалі
    найлегше уміщати у сонеті,
    де не великі форми, а малі
    націлюють на успіхи поетів.

    Епічного чимало у житті,
    тому у моді й оди, і поеми...
    У Музи несподівані путі,
    але усім давно відомі теми.

    Не кожна форма діє на ура
    і однією тут не обійдеться,
    та не одному іноді здається,
    що дістає оскомина пера...
    Є у таланту не одна сестра,
    що стукає до розуму і серця.

    ІІІ
    Як не вирішуй місію свою,
    а неуку потрібно пояснити,
    що нація сьогодні у бою
    і за його дурниці платить мито.

    Її задачі й досі не прості,
    і мало, ради однієї фрази,
    закарбувати гасла на щиті,
    як це бувало не одного разу.

    Мініатюра діє до пори,
    якої ні піймати, ні забути...
    Та як і несказанне осягнути
    і сказане почути із гори?
    На те і сяють наші кольори
    і захищають мовні атрибути.

    02/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Вікторія Лимар - [ 2021.01.31 12:35 ]
    Небесне вето
    Листя покручене, сіре, останнє
    натиском зносить чимдуж буревій!
    Пристрасть шалена, не чує прохання.
    Віти шепочуть, згинаючись: стій!

    Ну, й розходився, завзятий бешкетник!
    Плани важливі мерщій скасував.
    Далі накручує швидкісні метри!
    Отже, сьогодні уже не до справ.

    Швидше б додому! Там затишок, спокій.
    Кроків залишилось кілька! Вперед!
    Почервоніли, замерзлі вже щоки.
    Доберемось до оселі ледь-ледь.
    ***
    Лютий від Січня візьме естафету!
    Трішки лютує, йдучи до Планети.
    Мріє, мабуть, до високого злету!
    Тільки боїться Небесного «вето».

    31.01.2021 11.00 - 12.15



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  41. Вікторія Лимар - [ 2021.01.30 16:40 ]
    Життєві зливи
    Боротьба у протиріччі:
    сонце, зливи, снігопади.
    Найзапекліші до влади!
    Ще й бувають пересічні.

    Завітає дощ у січні.
    Потім – сніг та хуртовини.
    Змінюємо одежину.
    Бо ж не вперше – справа звична.

    Зараз сніг мете в обличчя!
    Ковзають по кризі ноги
    до безпечної дороги!
    Не впадаючи у відчай,

    вкотре в пошуках стежини
    пройдено шляхів багато.
    А часу ж бо не здогнати!
    Знов завершується днина.
    ***
    Вечір, ніч, втомились очі.
    Відпочити дуже хочуть…
    Вечір, ніч, наступний ранок.
    То ж готуємо сніданок!

    Далі у життєві зливи!
    Всі вони такі мінливі!

    30.01.2021
    Свідоцтво про публікацію №121013007263


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  42. Вікторія Лимар - [ 2021.01.27 17:33 ]
    Задуми Всесвiту
    Дощ та сніг у суперечці???
    Чи у згоді, навпаки?
    Їм змагатись недоречно.
    Кожному – свої шляхи,
    вподобання, пори року
    вже поділені більш-менш.
    Явище ж поодиноке,
    коли з’єднанні з Небес,

    падають разом на землю,
    покриваючи дахи,
    огорожі, все навколо…
    Поховалися птахи.
    Був мороз, тепер – відлига.
    Всесвіт втілює думки…
    Де ж знайти таємну Книгу?
    Мудрих задумів рядки???!!!

    Вчора, завтра та сьогодні:
    у очікуванні змін.
    Не сприймаємо? Чи… згодні?
    Відчуваємо лиш вплив
    від природи, від погоди,
    від обставин, негаразд.
    Не підписана угода
    не виконується враз!
    ***
    …Дощ та сніг злились у пару.
    Небо сіре, навіть хмари
    зникли геть, ось тільки вітер!
    Помічник несамовитий!

    27.01.2021 14.35- 17.30




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Шоха - [ 2021.01.20 14:58 ]
    Прогрес
    Є такі періоди життя,
    що здаються й досі головними
    від Еллади до епохи Риму,
    у які немає вороття,
    поки не замінимо новими.

    І втішає, і лякає нас
    наша зміна – діти та онуки...
    Їх чекає подорож на Марс.
    Засобами іншої науки
    їхні плани обганяють час.

    Хай собі літають аватари
    до своїх далеких аеліт,
    б'ють у тулумбаси і литаври,
    досягають Альфи і Центаври,
    думкою охоплюючи світ.

    Поки сонце сяє у блакиті,
    живемо і ділимо на миті
    час, неначе кадри кінема..

    Є чого на фініші радіти.
    Ми у цьому хаосі як діти,
    що були,
                  і є,
                           і ось...
                                  нема.

    01.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Шоха - [ 2021.01.17 14:15 ]
    З низин до вершин
    Все вирує у вічному хаосі дум:
    домінує юродиве, меншає ум,
    несудиме звикає до вати,
    невідоме лякає, патякає кум...
    Поки тишу німу не заповнює шум,
    недочуте не може мовчати.

    ІІ
    Обирає фальшива богема ...себе,
    ігнорує ясне і прозоре...
    виринає на плесі легеньке цабе,
    а синиця запалює море.

    Багатіють тихіші води крадії,
    пересмішники пасій, пройдохи,
    а кондиції їхні цінують свої
    лицедії або скоморохи.

    Соловіє одне, інше точить ножа,
    а лукаве заманює в сіті,
    ріжуть правду поети... з'їдає іржа
    позолоту на синій блакиті.

    ІІІ
    Шалапутне являє єлейне лице,
    і хоча біснувате буває,
    та ніяка Феміда не лає за це
    і редакція не покарає.

    На забуту мелодію чую слова
    і мотиви чужої естради
    і вібрує душа як туга тятива
    на слуху у тіні клоунади.

    Аріадна веде у покої свої
    лабіринтами раю аїду
    у печери сезаму, сади і гаї
    віадуками Семіраміди.

    А поети тудою, де сонце пече...
    як усі – так і я, наверстаю іще
    непочате за іншими недо...

    заховаю гітару під чорним плащем
    і піду за грозою ущухлим дощем,
    щоб веселкою сяяло кредо.

    01.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  45. Сергій Губерначук - [ 2021.01.17 08:26 ]
    Університети червоніли…
    Університети червоніли
    від такої довгої хвали –
    українець з українцем говорили
    про любов до рідної землі;
    вийшли в сніг,
    перехрестили Київ
    на тролейбусі,
    а другий на метро;
    в хмарах місяць свій окраєць виїв
    на каштани, кутані в хутро,
    і, здавалось, кожний проповідник
    відморозить вуха чи язик…
    Треба критика,
    вона такий годинник,
    що стрілка́ми цілить цілий вік.

    21 листопада 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 78"


  46. Сергій Губерначук - [ 2021.01.11 08:15 ]
    Галактична ніч…
    Галактична ніч.
    Почесне життя на планеті.
    Безсовісний свист, а зірки – голуби.
    Як день – то порожня голуб’ятня.
    Супутники, дезорієнтовані коханням,
    спонукають безладні стосунки між людьми.
    А ті, хто супутники ми,
    зраджуєм інших путників*,
    яким листи несуть
    не менш красиві голуби.

    Сонце живе за дванадцятьма знаками ночі.
    Ми живемо за сонцем,
    яке творить німб над куполом кожного знаку.
    Ти під знаком кого?
    Якщо під моїм – я твій супутник.

    Тринадцятий знак Змієносця – найменший.
    Найвипадковіший знак.
    Знак винятку.
    Людина зміюку несе,
    чи змія вже її отруїла?
    Чи людина така, як змія,
    демонструє силу
    (від слова монстр),
    якщо вже когось не вбила?
    Тому над Змієносцем найменший німб.

    Сходяться знаки,
    поговорять,
    попораються.
    І розходяться.

    Добре ходити по небу,
    правда?

    ___________________
    * путник – подорожанин

    15 травня 1995 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 38"


  47. Ігор Шоха - [ 2021.01.09 14:12 ]
    Субстрат ніякості
                І
    Сповита ідеалами добра,
    поезія існує одиноко.
    У самоті не помічає око
    її витіюватості пера,
    яке з нічого витискає всує
    гаряче молитовне алілуя,
    солоні сльози і слова палкі...

    Солодкі аромати із каструлі,
    але лікують нас гіркі пілюлі,
    пісне меню й рецепти не такі,
    як іноді фантазія малює.

                ІІ
    Їмо і переварюємо все,
    що на столі. О! Ми ще ті гурмани,
    коли під чарку блимають екрани,
    закушуємо шинкою есе,
    до себе приміряємо романи...

    На те і щедрий вечір на землі.
    Та муляє минуле. У тумани
    уже пішли великі, і малі
    старі Івани, юні Василі,
    не дочекавшись волі свого краю...
    і я себе теперечки питаю, –
    навіщо ти – ніякий цій юрмі
    ще тлієш, наче іскра у пітьмі,
    якщо тебе усе одно немає?

                ІІІ
    Описуємо грішне
                 і святе:
    юрба чекає рило
                 і кадило,
    у торбі – шило,
      на екрані – мило...
    Не дуже втішно,
           радісно...
                      зате,
    коли воно
        ще де-не-де зринає,
    то осідає
              піною на дно.
    Зелене полотно
               уже линяє...
    гарантією успіху давно
    опікуються шоу і кіно...
    але чому
         так соромно
                    буває?

    01.21



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2021.01.07 15:36 ]
    Наболіло
    Всі повинні здохнуть на війні!
    І звичайно, перші — патріоти!
    Щоб лишились тільки ідіоти,
    Котрі будуть бабратись в лайні -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Щоб земля лишилась наша зайдам,
    Щоб москаль із українок прайди*
    Мав і панував тут день при дні -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Всі красиві і найрозумніші,
    Щоб нездари позаймали ніші
    І лизали дупу кацапні -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Щоб лишились розумом убогі -
    Зомбі політичних технологій.
    Ними правили кати брудні -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    А не виживати, як євреї,
    І триматись нації своєї,
    Як пісок, розмножитись! О ні!
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Щоб зростали діти холуями
    Під чужинців злими нагаями,
    Поуподоблялися свині -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Не плодить козацтво те, завзяте,
    Не в своїй господі панувати -
    Гречкосії лишаться дурні -
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Всі повинні здохнуть на війні!
    Слухайте і далі ідіота!
    Зле воно, тупе і чорнороте,
    Хоче буть над нами на коні!
    Всі повинні здохнуть на війні!

    Не повинні вмерти на війні,
    Воювать не всім обов’язково,
    Тим, хто за покликанням — військовий,
    Гартуватись має у вогні -
    Хай боги їх бережуть, синів!

    Не повинні вмерти на війні -
    Хай живуть артисти й волонтери -
    Всі, хто прагне до нової ери -
    Допоможуть воїнам, ясні!
    Хай боги продовжать їхні дні!

    *Прайди — лев’ячі гареми. Тут аналогія з людськими гаремами.

    6 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Деркач - [ 2021.01.04 19:23 ]
    А я
    Із колядою! Жму і обіймаю,
    а ту, що із косою, не вітаю...
    Надія є, що ми її пройшли...
    Але тоді зійдемося, коли
    корона омине оази гаю...
    а я бика у сані запрягаю,
    це краще, ніж уярмлені воли.

    Тоді не буде марною надія,
    що бик візьме на роги пандемію.

    А ми
                            усім

    Вітаємо любителів поезій.
    Хай настає омріяна пора
    епохи щастя, миру і добра.

    А метрам, що націлені на пресу,
    на теренах освітнього лікбезу
    бажаємо – ні пуху, ні пера.

    01/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Нічия Муза - [ 2021.01.04 18:37 ]
    Навзаєм
    Вітаю, друже! Ми вже на порозі
    різдвяного локдауну. Руки
    не подаю(як ратиці – бики),
    а обійму на лютому морозі,
    коли не у поезії, а в прозі
    побігаємо на перегонки.

    Хай НАТО – в хату, а війна – в імлі,
    а ми, щасливі – на своїй землі.


    І ми – усім
    Ой, не чекаймо миру на розпутті,
    якщо не переможуть «майдануті».
    Зелена йолка сяє до пори,
    коли її покотять із гори.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45