ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2020.08.09 02:01
Коронавересень, баскак
З пшеничним посміхом,
Той хрестоцвітовий ясак
Збирає поспіхом,
Де ми життями данину
Йому даруємо,
З зими минулої обну-
лені мандруємо...

Дума Козак
2020.08.08 23:51
Південна ніч у лузі виграє
піснями цвіркунів і зорепадом.
Вони бентежать так єство моє,
що почуття хлюпочуть водоспадом…

А відчували, пахнуть як хліба?
Із нотками волошки і полину!
Цих запахів симфонія хіба

Євген Федчук
2020.08.08 19:21
В часи далекі в степовім краю,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Маленьке плем’я над рікой жило,
По нашим міркам, що у них було?
Овець з десяток, коней пари дві,
Що паслись собі поряд на траві.
Кибиток кілька, от і все, мабуть.
Та їм здавалось – хоро

Микола Соболь
2020.08.08 17:03
Вини не чує Сандармох –
земля ні в чом не винувата.
Розстріляний упав, замовк.
Відлуння пострілу і ката…
Тут чути стогін безліч душ
безвинно вбитих Соловками.
А для катів лунає – туш
і голоснішає з роками.

Олександр Сушко
2020.08.08 15:21
Я - музикант. І це чудовий фах,
Пливе слухач у какофонні верші.
Потринькай на гітарі ноту фа...
Почув? Отак гундосять любі тещі.

А спробуй до...оце моя жона,
Завжди серйозна, пильна і розумна.
А сі бемоль - коханка чарівна,

Дума Козак
2020.08.08 14:55
Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…
Тебе у ній підніс аж до небес –
ту милу, ніжну, лагідну, ласкаву…

Я вигадав кохання бенефіс
і пристрасті, і сміх, і поцілунки…
Та вигадка згубилась між куліс,

Іван Потьомкін
2020.08.08 14:02
Чому, Боже, відстоїш так далеко?
В годину лиху віддаляєшся?
Нечестивець пихатий женеться за вбогим.
Та схоплені будуть всі ті, хто мав наміри злісні.
Ось вихваляється нечестивий,
І користолюбець ганить Бога.
Мерзотник, задравши носа, міркує:
«Не ді

Дума Козак
2020.08.08 11:38
Насолода – вранці рано,
з першим променем ласкавим,
пробудитись і босоніж
росянистим споришем
йти на зустріч із майбутнім,
днем новим, у світлі сонця,
упиваючись красою,
вслід за подихом весни…

Ігор Шоха
2020.08.07 21:41
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.

У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки

Євген Федчук
2020.08.07 19:09
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Скільки раз ворожі сили темні
Намагалися тебе скорить?
Скільки раз приходили охочі,
Щоб хлібів набратися дармових
Та безсилі були сили ночі –
Ти завжди перемагала їх.

Серго Сокольник
2020.08.07 17:10
Наближається день.
Тихо осінь іде
На поріг,
На поріг.
Більше ми не удвох.
Нам дано для обох
Сто доріг,
Сто доріг.

Тетяна Левицька
2020.08.07 14:25
Не бійся любові, вертатись додому,
упасти з вершини у прірву потому,
ураз відштовхнувшись від дна.
Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
а чи не злітав в небеса, наче птаха,
і не шаленів від вина.

Носив за собою суму безнадії,

Олександр Панін
2020.08.07 13:27
Минуле Чатує

***

Захмарного відчаю злети…
Собі не складає звіт,
Точиться
Майже нечутний

Сергій Губерначук
2020.08.07 11:13
Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
який швидко іде на дно.
Гинеш ти, але я, твій романтик,
не повірю в це все одно.

Моя вірність, мов чайка на щоглі,
коли палуба вся в сльозах.
Нас не чують на дальнім атолі.

Дума Козак
2020.08.07 07:26
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.

Іван Потьомкін
2020.08.07 07:18
Із раю в рай (якщо такий ще є)
Я перейду неспішно.
Мій рай створила ти, як пісню,
Щоб понад пістоліття зміг її вести.
Віддячить чим я годен тобі, люба?
Підсобним буть у рукотворному раю.

Микола Соболь
2020.08.07 06:59
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
час робити обрізання,
хрест зніми, візьми талмуд!
Не сумуйте православні,
вибір завжди був у вас
та живете ви безславно.
Правильно казав Тарас –

Євген Федчук
2020.08.06 21:32
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бо він тоді якраз велику справу
Світобудови тільки розпочав.
По молодості, що там його роки!
Експеримент він вирішив почать:
Створити світ і дочекатись, поки
Не з’

Микола Соболь
2020.08.06 19:00
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
а ми йому за кожну мить
віддячимо серцебиттям.
І від народження весни
літа несуть його крильми…
Аж поки нестабільні сни
Не вкажуть: близько до зими…

Олександр Панін
2020.08.06 15:01
Поради популярному співаку,
Який раптом почав відчувати
Дискомфорт

***

Не треба
до публіки зверхнім

Сергій Губерначук
2020.08.06 10:54
Частина І. "Джонатан – сіра чайка" Музична прелюдія "Ранок". Ранкові сутінки пробивають ледь помітні промені, які поволі стають потоками світла. Ледь чути шелест морських хвиль, який наростає з появою світила. Окраєць сонця. Пів со

Ігор Деркач
2020.08.05 21:52
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.

На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер

Тетяна Левицька
2020.08.05 20:12
Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
на гострі плечі и підморгнула висі.
І кинувши у рот незрілі вишні,
оскомило, скривилася. Усе дістало.

Усмішка місяця і кабаре зіркове,
проидисвіт-вітер, викрутень, лукавець,
якии запрошував щораз на танець,

Євген Федчук
2020.08.05 19:28
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Оспівують оті часи преславні
Як вирувала Бусова війна.
Тоді самого Буса із синами
Розп’яли готи на своїх хрестах
І в землях антських поселився жах
Що готський меч їх звідусіль дістане.

Олександр Панін
2020.08.05 13:55
Святкова пригода


Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!

Дума Козак
2020.08.05 13:15
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
вплітаючи у марева сатин
мелодії ретро зі смаком манго.

Бринять балади гомоном струмків,
під гуркіт грому, соло барабана…
І блискавиці зоряно-стрімкі,

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2020.08.05 21:01 ]
    Запрошення до пародії
    І горе уже – не біда.
    Робінзоніада триває.
    Мені би – якась Середа,
    бо П’ятниці в мене немає.

    На неї скривився четвер,
    що скоро уже понеділок.
    Немає надії тепер
    на пильну увагу училок.

    Поширюють сайти чутки:
    – у моді лілові колґоти...
    а я ж від неділі, таки,
    і аж до суботи не проти.

    Усе це утяв карантин –
    і мову, і зелень, і гроші,
    і лиця нові, і... калоші...

    А те, що я й досі один...
    та я ж не єдиний акин
    не дійсно,
                 а справді
                             хороший?

    08/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Тата Рівна - [ 2020.08.01 11:17 ]
    слова
    Всюди ношу за собою свої слова я
    Немає цьому ради
    Вони розсунуті по кишенях відділеннях сумки
    Дротах мого внутрішнього радіо

    Кожної миті пнуться щось казати
    Бовкати глаголити ректи скандувати
    Течуть одне за одним як пінні хвилі
    Думаю усі слова мерзенні воліла б мовчати
    Однак на ділі таке мені не по силі
    Бо світ — зітканий зі слів
    Він існує лише в межах внутрішнього діалогу
    Бо бог для мене абсолютно неможливий
    Якщо я не казатиму йому: «боже» бо

    Все що словами тавроване — проявлене
    Все що поза ними — то темна ніч служіння Ваалу
    Безсловесною була душа знімілої дівчинки
    Під час одного відомого балу

    А після нього — боюсь котів та назвалась тією
    Що важить слова як наркоторговець грами
    Всюди ношу за собою ці безкінечні слова я
    Внутрішню нескінченну телеграму

    Таку коштовну що витягує з мене живе й суще
    Кожне слово — секунда яка минула

    Я хочу знати скільки ще слів мені богом відпущено
    І чи ніякого слова я не забула

    Я хочу знати скільки ще слів мені богом відпущено
    І чи ніякого слова я не забула...

    Я хочу знати скільки ще слів мені богом відпущено
    І чи ніякого слова я не ...

    © Тата Рівна, 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Герасименко - [ 2020.07.27 12:22 ]
    Що ще?
    прогнози
    ВООЗ
    не праві
    не ковідне літечко
    ближче
    прийди
    закликало
    з трави
    кульбабок
    і грициків
    грище
    а з віття
    плоди
    що пливли
    до спілості
    звали
    найкраще
    душа
    мов стебельце
    тонка
    сміється
    від щастя
    і плаче
    гукає
    шикарне
    в думках
    за руки
    хапає
    за плечі
    душа
    мов закоханий птах
    тому що
    тямущо
    щебече


    06.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2020.07.22 15:06 ]
    Після пандемії
    І
    Лиха біда – це тільки-но початок.
    Таке і чули, й чуємо не раз.
    Але немає на землі загадок,
    яких за нас не розгадає час.
    ІІІ
    Нема чого гадати по долоні,
    що настають часи сумні і чорні –
    повимирають виборці дурні
    у бункері залишаться одні
    нувориші, злодії у законі,
    Кощій на троні із Ягою... ні?
    А як же рай без п'ятої колони?
    А як аїд? Туди нема кордону!
    Туди бажають жирні гусаки,
    капітулянти, мовні русаки,
    національні покручі: гордони,
    кашперські, зелі, єрмаки, кобзони
    і прокурорші - кукли заводні,
    і їхні кавалери запасні,
    і лугандони, іменем закону,
    опиняться в історії на дні.

    ІІ
    Та є альтернатива у народу –
    виводити людей нову породу,
    які не умирають на війні,
    за право жити і таку свободу,
    що виживають коміки одні...
    .............................
    і буде на одежу інша мода:
    без маски – все одно,
                        що без штанів,
    і обійдемося
                         без лікарів.

    07.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Ковальчук - [ 2020.07.13 09:35 ]
    ***
    Ех, петрові батоги…
    – Що ж ти, Петре, наробив?
    Батоги чудові, синьокольорові
    Розгубив ти, друже.

    А Петро й не тужить:
    – З жовтою люцерною...
    Легко і спацерно їм,
    В путь мандрують знову,
    Літньовеселкову.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  6. Сергій Губерначук - [ 2020.07.05 09:05 ]
    Пісенька про прийми
    А ти ж мною шила,
    шила-вишивала
    мережані рушники,
    лєнти й покривала.

    Потім з світу зжи́ла,
    жила-виживала.
    Дала в руки клумаки
    і скибочку сала.

    Я пішов по світу
    темними путями.
    Поки свитку обідрав –
    повернувсь до тями.

    І матка сміються,
    і татко регочуть:
    "Тілько, синку, піввідра
    йти у прийми хочуть!"

    8 листопада 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 278"


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.07.03 10:04 ]
    Педагоґічне
    Велика криса* не їла рису,
    а виключно целофан.
    Жила на світі в одній кобіті,
    що влізла у сарафан.

    Попереду довгі роки вигна́ння
    на каторгу у Сибір,
    плювати, у ній жевріє останнє:
    її хромосомний добір.

    Якби ту кобіту до страти пришито,
    це б був правовий екстенсив.
    Тому у криси крамольні риси –
    плакатно-надійний курсив!
    ____________
    * щур

    2 грудня 1992 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 146"


  8. Ігор Шоха - [ 2020.07.01 20:19 ]
    Гризуни на пвлубі
    І
    Звикаємо до сарани
    в саду-городі та етері,
    у бувшому есересері.

    А от на палубі війни
    перемагають гризуни –
    щурі-сусіди на галері.

    Немає спасу від мурах...,
    мишей..., а іноді від білок,
    а в інтернеті ...від мобілок.

    Ну й дожились! Який це жах,
    коли у тебе їде дах,
    що народився в понеділок.

    Паразитує цар комах
    і закликає, – нумо браття,
    додаймо хмизу у багаття!

    Які ми файні на словах
    піїти і куми у татя,
    аби горіло все у прах.

    ІІ
    У храмі і дереворити
    не мироточать, поки дяк
    не помічає тих ознак.

    Але до чого тут піїти,
    яким би до лиця – світити,
    а не сіяти як мідяк?

    Ну, а кому будують нари?
    Ну, а чому як чорні хмари
    зі сходу сунеться орда?

    Не миротворці їм до пари,
    а печеніги, то хазари –
    усім однакова біда.

    ІІІ
    Минає літ печальних повість,
    а не міняється народ
    і не гризе нікого совість,
    що не стирається тавро,
    що витрачається даремно
    жива енергія душі
    і домінує лихо темне
    на території чужій,
    що завойовані татари,
    що вишиванки, й шаровари,
    і синьо-жовті прапори
    ще палять наші вороги,
    а невмирущий пролетарій
    ще виглядає із нори,
    аби вернутись до кошари
    і винищити у пожарі
    колиску націй до ноги.

    01.07.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2020.06.23 20:47 ]
    Житейська проза
    ***
    Стає поезією проза.
    А що удієш? Селяві.
    У манії самогіпнозу,
    буває, стукне в голові
    що іноді і ми спінози.

    ***
    Як діє генерація образ
    показує реакція зоїла.
    І думаєш, – який ентузіазм...
    Якби його – та на хороше діло!

    ***
    Коли оцінюєш своє,
    не забувай, що цінять люди,
    не перекреслюй те, що є,
    і уповай на те, що буде.

    ***
    Не переймаюсь за чужу вину,
    та є чого, буває, сумувати.
    Якщо акин кульгає на одну,
    то є кому на дві ноги кульгати.

    ***
    Є на виду і знакові
    поети, й без ознаки.
    Тусуються однакові,
    тасуються ніякі.

    ***
    Не розуміють ерудити, –
    до того як публікувати
    те, що видумують піїти,
    не так важливо, що казати,
    а як – те саме говорити.

    Мораль

    Не уродять грушки на вербі,
    та біологи піки ламають
    і поети млинцем по губі
    вихваляють подібних собі,
    а чужих не читають, а лають.

    Ну не винайде неук біном,
    подавай хоч до лоба напругу,
    все одно – удесяте-удруге...
    одиниці – творці аксіом,
    ну а решта – класичні папуги.

    06.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  10. Мессір Лукас - [ 2020.06.21 16:52 ]
    *****
    *****
    Графомань! у столі провалилась шухляда,
    А чергові коханки – нездари з нездар,
    Ось що роблять казки! Я для них – Шахрезада.
    Обліпили, як нетлі бульварний ліхтар.

    Заримовую все, що потрапить на очі,
    Поторочі регочать із мене вночі.
    А мені хоч би шо, я охочий до збочень,
    Перечитую, все що за ніч надрочив.

    Я прозвав кабінет будуаром де Сада,
    Тут за тиждень ЗбірЛуку свою накатав,
    У компанії фей полюбляю писати,
    Надихає мене полиновий нектар.

    Роздружинілась жінка, бо «слішком испорчєн»
    Бо на склянку присів і, не знявши штани,
    Провалився крізь дно. О, який тамагочі –
    Цей гранчак, цей магічний кристальний
    Двійник.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Сергій Губерначук - [ 2020.06.09 14:45 ]
    Шедевр
    У номінації шедеврів ти у списку.
    На полотні їси квадратний виноґрад.
    Цей невідомий сорт я вивів напідпитку
    за допомогою паперу, пензлю й фарб.

    Один відвідувач моєї ґалереї
    пропонував за цей ґротеск мільйони лір.
    Він, профілюючись на мокрій акварелі,
    так само розумівсь на зміні форм і мір.

    Його жива уява все домалювала –
    автомобіль, котедж і той сумний момент,
    коли наїлась ти і круглий вигляд мала,
    шматуючи в одній з кімнат оцей портрет.

    15 серпня 1995 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 103"


  12. Тата Рівна - [ 2020.06.03 17:25 ]
    Каштани
    Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
    Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
    Його очиська виблискували, ніби французький ампір
    Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

    Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
    Жили у різних районах. Він — на Дарниці, вона — у центрі Подолу
    Та одного разу він побачив її у фармації
    У довжезній колійці. Вона стояла за валідолом.
    Текла осінь. Плив листопад сірими вулицями столиці
    Акі сумно чекала своєї черги у самім хвості
    Сафір зазвичай не запам‘ятовував лиця —
    Всі білі однакові у своїй білосніжній чужості.

    Та її очі так гостро шпилили й ніби стискали кістки
    Скелету медичному, що рекламував якусь лабуду в цій аптеці
    Що Сафір не витримав — на мить доторкнувся її руки
    І відскочив, уражений струмом у саме своє серце
    Сафіру схотілося сонця, текіли й кохання з цією
    Привабливою скляною дівчиною з поглядом Діви
    І щоб легалізували нарешті канабіс —
    Хоча би медичний. І ще — повезти її на Мальдіви

    Акі думала: «Чорт! Він дивиться на мене так,
    Ніби хоче душу викрасти. Диявол, шайзі.
    Акі, вирішуй вже швидше — телефонуєш в поліцію
    Чи хильнеш трохи шнапсу і віддаєшся тому заразі...»

    Ці двоє закінчили вечір вечерею у «Монтебло»:
    Вона запивала свій валідол вишуканим Бароло
    Він прикидав рахунок, роздумував що було б
    Якби не аптека й не погляд її суворий.

    А потім до полудня кохалися спрагло так
    Що вітер здіймався, стогнав й піднімав фіранки
    Вони побралися в РАГСі, тому, що на Печерських горбах
    У травні, коли зацвіли київські рожеві каштани.

    Він повіз її на Мальдіви - текілла санрайз текла тілами, ніби на біс
    Акі поступово втрачала зефірність, всотуючи сонце й Сафіра
    Мрії збуваються. О! Якби ще легалізували канабіс. —
    Хоча б медичний... — Мріяв наш медик й душа його тремтіла.

    В листопаді у них народились кучеряві кияни — смагляві близнята
    Акі й Сафір назвали малих традиційно — Марічкою та Хуаном
    На честь Діви Марії, її мами, його тата й — скільки ж можна
    чекати ще — легальної в Україні марихуани.

    Ці четверо, як і зазвичай, вечеряли у «Монтебло»:
    Вона запивала свій валідол вишуканим Бароло
    Він прикидав рахунок, роздумував що було б
    Якби її серце в той вечір не закололо

    Якби не його нестримний потяг до фармацій
    Де пахне, як виявилось, коханням, дівками

    А Київ стояв собі травневий, сльотний, живий
    Вдихав легальний канабіс, дивився як квітнуть каштани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  13. Ігор Шоха - [ 2020.05.30 21:27 ]
    Клята карма
    Усе частіше на котурни
    стає нувориш молодий,
    коли виходить до трибуни
    як генеральний лицедій,
    коли йому уже здається,
    що і воно Наполеон.
    Мутуючий хамелеон
    показує себе у герці
    та уявляє нагаєм
    само себе в руці у Бога.
    Шмагає опонента свого
    як пес котяру... навзаєм.
    Воно само – усе ще недо...
    Не досягає до висот,
    аби утілювати кредо –
    піарити, що ідіот
    захоче – то усіх посадить,
    але у лютій боротьбі,
    як шолудивий псюра, вадить
    державі й заодно собі.
    Кутузов не доріс до раті,
    хоча і має два більма...
    Йому здається, що в палаті
    середній мінус по оплаті,
    пенсіонеру зокрема,
    показує, що помирати
    причини у людей нема.

    05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2020.05.27 08:56 ]
    Чай
    Чай.
    Гірський
    Гіркий.
    Густий.
    День
    Міський.
    Діркий.
    Пустий.

    Термос –
    луснув!
    Чайник –
    з носом!
    Творчість –
    усна.
    Праця –
    тоскна.
    Саме
    так!
    Саме
    так –
    виходить
    холодний
    японський
    танк!

    4 жовтня 2008 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 44"


  15. Олександр Олехо - [ 2020.05.20 09:48 ]
    Весна прийшла...

    Весна прийшла і ліс зазеленів.
    У цяточках зелених сиві мрії.
    Коронавірус чисто знахабнів –
    потрощив епідемію надії.
    Якби не він, раділи би життю,
    бариг триклятих навесні саджали,
    а так пеня* і як вердикт: тю-тю…
    Стоять в чохлах переносні мангали.
    Заточене «тепер» на «виживай».
    Кінець епохи бідності – примара.
    О, Боже милий, віру не чіпай,
    бо все і зразу – це найліпша кара…

    пеня* - біда

    05.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  16. Вікторія Лимарівна - [ 2020.05.18 19:03 ]
    Вітряна влада
    Cильний вітер – чутно скрежет!
    Гойдалка на всі боки!
    Лиш дзвінкий пташиний щебет
    перевагу взяв таки!

    Невгамовний вітрюгане,
    на гальмо свій апетит!
    Та розлюченому пану
    не шкода своїх «копит»!

    Вітряна, тривала влада…
    Може статись буревій.
    Треба скликати нараду,
    щоб навести лад мерщій!

    Не здавайтесь на поталу
    неспроможним діячам,
    котрі розуму не мають,
    вірять зовнішнім речам.

    Хибний шлях веде в безодню.
    Там злиденності страхи.
    Тож згуртуємось сьогодні,
    щоб вагань не було жодних.
    Відійдуть часи лихі:
    в рідний дім летять птахи…

    14.05.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  17. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.05.15 17:22 ]
    посткарантин
    творіння восьмий день зійшов
    куранти вибили надвечір
    розфокусований об’єкт
    прокинувся й почухав п’яти



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (195)


  18. Олександр Олехо - [ 2020.05.15 10:34 ]
    * * *
    О, моветон… убавте тон.
    Життя за планом чи без «плану»?
    Ось Віра грає в бадмінтон,
    Любові винесли догану.

    І лиш Надія, квочка мрій,
    збирає спогади докупи.
    Її у п'яти жалить Змій…
    бо не доріс іще до дупи.

    Рахує доля ворогів –
    усі свої колишні люди.
    Сьогодні час «в мішку котів»,
    а там такі поважні юди,

    що сміх бере, а страх ні-ні.
    У ніч тверезого похмілля
    душа ховається на дні
    коронавірусного зілля…

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  19. Тата Рівна - [ 2020.05.14 23:36 ]
    Хлопчику із роками чоловіка
    Носом торкаючись стиснених кулаків
    Думу свою простягуєш ніби ноги
    Кожна дорога що призначалася Богу
    Врешті заводить тебе до нових чортів

    Сорту якого — лютого чи простак?
    Біб, авокадо, моркви вогнена піка?
    Сам проростаєш запросто просто так
    Чи потребуєш жінки та чоловіка
    Що прирекли себе полю навіки в дар
    Тісно сплелися тілом думками ляком
    Битими бути ніби чужий собака
    Не породивши авелів на вівтар?

    Хто тобі пише книгу твою пророчу?
    Хто тобі душу викручує ніби жили
    Чуєш, ти народився людиною, хлопче?
    Чи із розсади - сіяли, пересадили? —
    Трохи поливу, сонця тепло крізь плівку
    Добрив лопата, попелу жмені зо три
    Плюнув господар на лоба, а ти розітри
    Врешті, хіба не для цього твоя голівка
    Ізмалечку призначалася та росла
    В голову перетворюючись гарбузову
    Гола корова телятко своє вела
    Вовк їх загриз — і теля, і дурну корову

    Бо не було пастуха, а сама ж— не та
    Звикла чекати захисту і опори
    Понад дві тисячі років нема Христа
    Але про нього ще й досі усі говорять

    Сином він був, чоловіком він був, ходив
    Не за коровою голою а по воді
    Носом торкаючись стиснених кулаків
    Визначся, хлопчику! —
    Жити почнеш
    тоді...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  20. Ігор Шоха - [ 2020.05.12 20:29 ]
    Глобальні прогнози
    У полоні не чути пісень,
    а на волі немає свободи –
    у минулий ховатися день
    і чекати у морі погоди.

    Океани вбиває жара.
    Віє вітер – вода охолоне.
    Не минає воєнна пора
    аж до самого армагеддону.

    Гея-мати змітає усе,
    що Землі заважає родити.
    Ні Месія людей не спасе,
    ні ціловані дереворити.

    Не поможуть попи-глитаї
    і украдені мощі й ікони.
    Божий суд не міняє закони:
    на Росії ще будуть бої,
    Русь козацька родила її,
    Україна її й похоронить.

    05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Деркач - [ 2020.05.06 09:19 ]
    Парад антиподів
    У полоні, у колоні Зе
    нація дорогу обирає...
    братія була – тепер немає,
    партія вела – уже везе,
    їде неупинно до корита
    їсти і ділитися чужим...
    сарасята – це уже еліта:
    ні про що уміє говорити,
    із нічого лох стає усім.
    Аж усі роти пороззявляли...
    Кожного дивує новина:
    жерти і базікати – це мало,
    на Росії падає ціна,
    укри воювати перестали,
    та не зупиняється війна,
    обережні маски одягають,
    охололі дибають до раю,
    їх не помічають у юрбі...
    і мені стає не по собі,
    язикаті друзі оминають
    і не озиваються сліпі.

    05/20



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Герасименко - [ 2020.05.03 10:58 ]
    Ми будемо веселими
    Тривожна прийшла весна,
    лякає коронавірусом,
    та світ, що печаль пізнав,
    у літо веселе вирушив.

    Плането, жахи відкинь –
    з бідою страшною справишся,
    бо квітень такий дзвінкий,
    як Відень епохи Штрауса!

    Маестро добро несе
    і вальсами, і галопами.
    Вкраїно, багряне все
    в блакиті святій потопимо!

    Журбу і жалі спали –
    розкішно розкучерявишся,
    бо квітень такий смачний,
    як Відень епохи Штрауса!

    Маестро несе весну
    і вальсами, і мазурками.
    Натхнення крихке зміцню –
    не буде сумним, затурканим.

    Поете, жагу звільни –
    на світ на увесь прославишся,
    бо Квітень такий хмільний,
    як Відень в епоху Штрауса!

    04.2020




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  23. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.05.02 03:12 ]
    Розмова зі смертю
    Як хочеться мені на карантині
    Найтоншу сукню бережно вдягти,
    Браслет і кришталеві намистини.
    - Корону? – запитаєш ти.

    Я ще не встигла на престол вступити
    Свого напівпочатого життя
    І не побачила, якими стануть діти,
    Якою поряд з ними буду я.

    Я ще недокохала чоловіка,
    Так мало часу ми провели вдвох.
    Між нашими руками гори й ріки,
    Пустеля – це до зустрічі пролог.

    Довершу образ свій, вдягну я маску
    Та рукавички, не забуду спрей.
    І ближче, ніж два метри, ти, будь ласка,
    До мене не підходь, домовились?
    - Окей!



    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Деркач - [ 2020.05.01 17:01 ]
    Май в карантині
    У карантині горе не біда –
    і на поези вистачає часу,
    і на городи, як тече вода,
    а суще небо б’є у тулумбаси.

    Квітує все – моє і нічиє:
    вороняче, совине і лелече.
    Кує зозуля – віку додає,
    а соловейко опери щебече.

    Лопату в руки і – відпочивай!
    Нема чого на долю нарікати,
    що ідемо колоною до хати...
    На вулиці перемагає Май!

    Гудуть рої, але не носять меду,
    гуляють тучі, а дощі не йдуть.
    Не свято у трудящого, а муть...

    Зелене ще не застує поету –
    попе́реду усе, що попере́ду,
    куди отару наймити ведуть.

    01/05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Тата Рівна - [ 2020.04.20 21:21 ]
    Секлета
    Жила собі хата,
    Побілена, щедра, тиха.
    А потім — згоріла. —
    Таке лихо!
    Диміла,
    кублилася огнем,
    тріщала
    й розсипалася на вуглини.
    Яких чотири години,
    хирявий вітер,
    квітень спраглий дощу
    на порепаній землі — рани посухи.

    Хазяйка Секлета спалила хату.
    Хотіла випалити стерню,
    щоб молода трава
    по якій ходити босою.
    Та не змогла дати ради вогню.
    І вже тепер буде до скону не рада —
    ходити босою по чужих дворах
    жебраючи підробітку, даху,
    прихистку від зими.
    Спалила хату Секлета —
    подінеться між людьми.
    А люди ж добрі,
    поділяться скибкою хліба, ковтком води.
    Ходи сюди, Секлето,
    бабо дурна,
    розкажи, нащо палила хату?
    Таких як ти, Секлето, багато,
    на всіх не вистачить благодаті й хлібин.
    Вода, Секлето,
    пішла на хату твою, коли гасили —
    немає більше води.
    Іди, Секлето, звідси, йди...

    А що ж там Бог?
    Чи пустить зогрітись до Раю?
    Немає Раю, Секлето,
    дурні раби спалили його...
    догоряє...

    © ТатаРівна, 20.04.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  26. Валентин Ліпчинський - [ 2020.04.20 18:04 ]
    Фейсбучні пристрасті
    Із Обухова пані нервова,
    Повернувшись учора зі Львова,
    Пригрозила мені у приваті
    На Фейсбуці заблокувати:
    «Припиняй-но, мовляв, і негайно
    Із училок сміятись он-лайнових!»
    І просила ій подзвонити,
    Щойно це перестану робити.
    Тільки номер свій не вказала -
    Ну до чого ж панянка зухвала!

    20.04.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  27. Ігор Шоха - [ 2020.04.19 11:21 ]
    Великдень в екзилі
                       І
    Не лунає великодня пісня…
    Публіка – за брамою церков…
    дихаємо сажею Полісся –
    в Україні є запаси дров.
    Запалили капища погани,
    а природа захищає храм,
    у який ідуть парафіяни
    як у пекло Єва та Адам.

    От і насуває Божа кара
    за гріхи великі і малі.
    Братія Московії і Лаври
    величає хана у Кремлі.

                       ІІ
    Ну, а я окроплюю оазу
    у моєму тихому саду.
    Як то файно, що до цього часу
    я не у раю і не в аду.

    Чую рій і Великодню месу...
    бачу у барвінку первоцвіт...
    і мене вітає живопліт,
    де(нехай це буде не для преси)
    маю меркантильні інтереси –
    причащаю душу і живіт.


    19.04.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  28. Сергій Губерначук - [ 2020.04.13 09:08 ]
    Чао
    Де ти ріс, коханий о’нарцис?
    Де це швидко так сніги розтанули?
    Крапкою між ординат-абсцис
    ти відміть на карті, щоби знали ми.

    Як люблю я квіти весняні!
    Сонце їх плекає до кондиції.
    Запахи тонкі і чарівні
    втихомирять всі мої амбіції.

    Мій нарцисе, де ти був розцвів?,
    там, мабуть, не бігають тролейбуси…
    Чао в тім, що зникне флорофіл,
    перш ніж осягнеш помийок ребуси.

    5 лютого 1992 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 58"


  29. Сергій Губерначук - [ 2020.04.11 08:34 ]
    Теологічний безлад
    Піст потішний. Бог понурий.
    Замість анґелів – тортури.
    Крає плоть і смокче соки
    зле лесбійство й зависоке.

    Плоть і пліть. Язик і віра.
    Тіло терпить. Тіло – міра.
    Не спокутується в Бога
    перевірена тривога.

    Гак – і знак на шкурі часу
    колесує ласу масу.
    Щоб від болю не кричати –
    поцілуймося, дівчата!

    Цвіт бездумний. Світ бездімний.
    Різні – всі, а гріх – подібний.
    Ми – дими після зими.
    Скоро Паска там, де ми.

    18 лютого 2007 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 70"


  30. Олександр Панін - [ 2020.04.04 14:13 ]
    Безодня

    Не вдивляйся
    в безодню
    темної ночі,
    Бо не побачиш
    нічого,
    Не дивись
    у безодню
    місячної ночі:
    Може безодня
    теж
    подивитись захоче,
    Не дивись
    у безодню ,
    коли місяць уповні -
    Вона буде вдивлятись
    у тебе
    і душу безоднею
    сповнить.

    Я темної ночі
    вдивлявся в безодню,
    Темрява, морок -
    справжнісінька збродня,
    Місячної ночі
    в безодню вдивлявся,
    Вона подивилась,
    та я не злякався...

    Був місяць уповні
    учора,
    Безодня сказала:
    "Яка ж ти потвора!"

    Хто із безоднею
    Грає
    У півжмурки ,
    Буде тому
    Непереливки!











    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2020.04.01 16:16 ]
    Ачияк (гумореска)
    - Здрастуйте, мій лікарю хороший,
    Третій тиждень валер"янку п"ю…
    Ось, візьміть, мої, будь ласка, гроші,
    Я Вам душу виплачу свою.

    Так самотньо всі минають ночі,
    Аж сльоза, буває, набіжить…
    Третій місяць чоловік не хоче
    Ізі мною повноцінно жить.

    Вже йому й "дракона" купувала,
    І стриптиз крутила - хула-хуп,
    Стрілка ж на пів-шостої як впала,
    Так уже й не дивиться на пуп.

    І сказала лікар: "Непорядок!
    Чи у сплячку впав, як той ведмідь,
    Щоб оцій біді тяжкій зарадить,
    Мушу з ним сама поговорить!"

    - Бачу, що мужчина Ви – нівроку,
    Так чого ж, немов без крил – орел?
    Ви дружині завдали мороку,
    І в коханні все не "very well"?

    - Ви така вродлива, пані лікар,
    Я нічого не втаю від Вас…
    Секретарка молодого віку
    На роботі в мене – вищий клас.

    Стегна в неї хтиві, аж веселі,
    Я їх роздивляюсь залюбки.
    Попкою вона, як ті моделі,
    У повітрі пише вісімкИ.

    І очима водить ота Ната,
    Мов на морі в темряві маяк…
    - Будемо роботу починати, -
    Вам спочатку каву, а чи як?

    Починаю день із гарних звершень,
    Ой, з натхненням попрацюємо –
    Гарно "ачияк" ми зробим спершу,
    А тоді вже й кави поп"ємо.

    День минає, знов заходить Ната,
    Стегнами погойдує відтак.
    І уважно почина питати:
    - Ви уже додому, а чи як?

    І щоб все закінчити чудово –
    На столі лишаємо печать –
    "Ачияк" повторюємо знову,
    І спокійно йдем відпочивать.

    Я на п"ятий поверх піднімаюсь,
    А на третім, спершись на косяк,
    Вже стоїть сусідка і питає:
    - Ви уже додому, а чи як?

    Я чомусь не можу її лаять,
    Хоч і не належу до гуляк,
    Перса апетитні вона має,
    То ж і з нею робим "ачияк".

    Вранці теж запитує нерідко,
    Вигляда мене й дає вже знак:
    - Біжите сьогодні дуже швидко
    Ви вже на роботу, а чи як?

    І отак – щодня, мій доктор милий,
    Скільки, бач, дружині перепон,
    Забира цей "ачияк" всі сили,
    Став я вже, як вижатий лимон.

    …Лікар розуміюче киває,
    На столі з"являється коньяк.
    - Що ж робить? Їй-Богу, я не знаю,
    Будем лікувать Вас, а чи як?!

    12. 03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (3)


  32. Ігор Деркач - [ 2020.03.30 09:12 ]
    Чистоплюям
    Уся компанія моя –
    як не лелека, то синиця...
    І де ті циніки взялися,
    якщо усі такі як я?

    Із далини усе одно,
    кого послати до Ереба,
    коли чорніюче гузно,
    буває, ляпає із неба.

    Бо я і є апологет
    читацького імунітету,
    коли задрипані сюжети
    клонує нібито поет.

    Аполітичні чистоплюї
    одне одному сучать дулі,
    але співають в унісон,
    бо не багато треба тями
    себе вважати павичами...
    і в цьому – є таки – резон.

    03/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Олехо - [ 2020.03.26 09:34 ]
    * * *
    Сиджу один, мені дрімота в поміч.
    І думи не гадаю, пиво п’ю.
    Оце кицюня умостилась обіч,
    та я її шаную і люблю.
    Бо муркотить і не проха налити.
    В умовах ізоляції – це плюс.
    Бо є ліміт і як його ділити?
    Самому не стає. Ти згідна, Мусь?
    А та сидить і ліжко масажує,
    і безтурботно жмуриться у світ.
    Неначе каже: всі суєти всує
    (її то оповів фейсбучний кіт)…
    Хіба не так? Скажіть бо, що неправда
    і сенс життя в щоденній суєті:
    учора справи, нині теж і завтра…
    А я, туман, з котом на самоті,
    і наче випав з вічного процесу
    вселенської земної метушні.
    Кінчаються запаси пива й TESSy,
    а тут і далі карантинні дні…
    26.03.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  34. олександр квітень - [ 2020.03.21 18:26 ]
    Бо ж не в трендах поезія (до дня поезії)
    БО Ж НЕ В ТРЕНДАХ ПОЕЗІЯ
    (До дня поезії )

    "Не віршами єдиними " ,
    Хтось мені заперечував ,
    В наші дні до поезії ,
    Вже минув інтерес ,
    Калліопа з Евтерпою
    жити в міфах приречені
    А всесвітніми трендами
    Запрягає прогрес...

    На ютюбі у блогерів де
    мільйони переглядів ,
    Монологи приземлені і сюжети прості ,
    Залишились в історії ямби разом з хореями..
    А фейсбук не окрилюють поетичні пости...

    І змінилася лірика на дозвілля " Words танкове "
    Замість пісні лунає оцифрованим репом .
    В "instagram" зустрічати ходять роси світАнкові .
    На екранах айфонів сяє зоряне небо ....

    І крокують мережею віртуальні романтики .
    Безкінечними стежками розважальних світлин ,
    У примарних іллюзіях ефемерної вбраності ,
    У буденності , пошуку сенсаційних новин ..

    Запитати одне лише хочу я скептиків ,
    Що співають про скорий спочинок віршам ,
    Вже коли Арістотель написав про "поетику" ,
    Де був диво фейсбук ,телеграмм , інстаграм ?

    Може буде цікаво що Данте Аліг'єрі ,
    На творіння "КОМЕДІЇ " надихнуло в свій час ?
    Знаю точно що то не "СВАТИ" й не "ІНТЕРНИ"
    З примітивного гумору зліплений фарс ....

    Чи коли "Українка " словом рідним
    нам мовила ,
    І вустами чарівних лісових берегинь ,
    Як була б вона зараз неприємно здивована,
    Глибиною печерності розважальних світлин .

    Так що прошу я щиро , не будьте пророками
    Встане скраплене римами рідне слово в віршах ,
    Милозвучне навіть в своїй одинокості ..
    Бо ж не в трендах поезія , бо ж вона у серцях...

    Олександр Квітень
    м.Мукачево .


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Деркач - [ 2020.03.17 18:41 ]
    Напередодні апокаліпсису
    Немає перепони і табу
    нацькованій агресії зі сходу,
    коли ведуть зомбовану юрбу
    фальшиві слуги іншого народу.

    Московія увічнила чмиря.
    І малороси, і паяци раді,
    що захищають коміка-царя
    «азірови» і «дєвочкі» у владі.

    Лукаві і смішні поводирі
    займають територію отари.
    Вовки й шакали виють угорі,
    у низині чатують яничари.

    Моря і землі ділять москалі,
    не забувають інтереси німця...

    Аматори терору – сомалійці,
    а хунта засідає у Кремлі...

    Європа «коронує» українця,
    аби щезав із рідної землі.

    03/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Мессір Лукас - [ 2020.03.08 20:50 ]
    П’ять звьозд
    Ти не просто тепер, ти членкиня піїтьського цеху.
    Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
    Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
    А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!

    Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
    Я стрілятиму ними, хай лусне мені сагайдак!
    Уподібнюся я, чи то Гуру, чи Робіну Гуду.
    Ну і що, що не в такт, що безтактно, бездарно.. Хай так!

    Хай несе мене кінь, мій кудлатий і трохи крилатий!
    Хай від кожного руху зника депресивна пітьма!
    І блищатимуть лати на диво всієї палати,
    Я за бороду музу,
    ойц, ні!
    санітара впіймав.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  37. Вікторія Лимарівна - [ 2020.02.28 19:06 ]
    Лютнева гроза
    Лютневого вечора стались див`а:
    в нудьгу дощову завітала гроза.
    Не витівка Неба… та й зовсім не жарт:
    такий передчасний весна бере старт!
    Звичайно, від подиву, зникли слова!
    Наразі помружилась вербна лоза.
    Від спалаху скверик бадьоріший став!
    Птахи причаїлися в зелені трав.

    …Зимових залишилось тільки два дні.
    Властива гроза лиш травневій весні…

    27.02.2020




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Роса - [ 2020.02.21 09:06 ]
    ***
    Сліпі не бачать: в нашім краї
    страшний не вірус із Китаю,
    бо більша є у нас загроза -
    зелена неміч вражає розум.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Володимир Бойко - [ 2020.02.11 00:54 ]
    Економ-варіант
    Колись ти говорив мені приємності,
    Бажав мене щомиті, і не раз,
    А нині, уникаючи взаємності,
    Волієш економити за газ.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  40. Вікторія Лимарівна - [ 2020.02.07 11:55 ]
    Зимове парi
    Дощ, провокуючи, має свій задум.
    Зараз мерщій перевтілиться в сніг.
    Хутко проводиться слушна нарада.
    Білі сніжинки охочі до втіх.
    Збіглись в намети, не видно доріг.

    Тільки наразі зростає тривога.
    Кликати треба найшвидше мороз.
    Спізниться: перешкоджають дороги.
    Втримати сніг конче треба для нас.
    Квапитись буде міцний ловелас.

    Лютий в чеканні, здається важливим,
    бо завершальний в зимовій порі.
    Радісним буде вважатись, щасливим,
    тільки коли полютує згори,
    крапку поставивши в календарі.
    Виграє може зимове парі?
    Лічені в нього залишились дні:
    владне кермо передати весні!

    05.02.2020




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  41. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  42. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  43. Ігор Деркач - [ 2020.02.01 15:30 ]
    Історія з географією
                        І
    Гуляю в основному наодинці.
    Компанії немає і – зима.
    Нав'язуюся кожній українці,
    а їх, дивуюсь, наче і нема.

    Буває, усміхаюся дівчатам
    і не зважаю на флюїди дам,
    які уміють посилати матом
    і обіцяють тільки-но фігвам.

    Мені то що? Я шпацірую мощі,
    і до усього поступово звик,
    і не питаю у німих заїк,
    чому у лісі, як на Красній площі,
    існує окацаплений язик.

                        ІІ
    Шановні фарисеї-пацифісти,
    ви бачите, – попереду нас рать?
    Так учать окаянні пофігісти
    і залишки російської еліти,
    яку чекає «родіна» і «мать».

    Сучасники мої, самаритяни,
    невже і ви на службі у орди
    як деякі язичники-погани?
    Уже навіщо лісові цигани,
    а й ті – як не кацапи, то жиди.

                        ІІІ
    Тут ні до чого капища Сінаю.
    Ахейці пам’ятають про дари
    данайців. Із далекої пори
    історія і досі убиває.
    Це не біда, що брата я не маю,
    та лихо, що немає і сестри.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  44. Тата Рівна - [ 2020.01.25 17:09 ]
    Рефлексія про Україну
    Вона лежить під деревом життя — лежить та дихає
    Її груди піднімаються вгору-вниз
    Вдих-видих, вдих-видих
    Тисячі золотих ниток зв‘язують її з кожним своїм дитям
    Вгору-вниз, вдих-видих

    Через пам‘ять, серце, кров, віру, безнадію
    Через безвихідь, любов, звичку
    Вона дає їм живців та живицю — дітям своїм
    Вона дає їм маркери — хрести могил, хрести храмів, хрестики в календарях
    «Не виходь, — просить вона, — надвір без шапки
    Там холодно, лячно, сіро, немає мене там
    Я є тут, під деревом твого життя, у садку твоєї баби
    У лузі за твоїм селом, у підвалі твоєї багатоповерхівки
    У сквері твоєї юності, у лісі твого спокою, у мові твого серця —
    На місці сили. Бо я є сила твоя. І воля твоя. І я є царство твоє
    Я Матір твоя. І матері твоєї Матір. І матері її Матір — Я

    Так легко втратити те, що в тобі
    Над тобою навколо тебе
    Загубивши себе самого у сутінках буття
    Вона лежить під деревом життя посеред Вирію-раю, лежить та дихає
    І з неї повільно витікає життя

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  45. Олександр Олехо - [ 2020.01.22 11:33 ]
    * * *
    Природа, речі, ми і час…
    І бумеранг навколо долі.
    Як мало доброго у нас,
    в театрі слів, де ситі ролі.
    Європа чиста і пуста.
    Надія вічно неумита.
    У нас зажурені вуста.
    Розрада суму – оковита…
    Десь усередині в душі
    надрив бажань, натуга всує,
    і графоманії вірші,
    і, навіть, мрія не смакує.
    Ми заблукали в час глухий.
    Кричи у пустку, хто почує?
    Вік повертає на круги,
    де шулер дурнями махлює.
    Немає Бога, можна все?
    Але ж божественне усюди…
    Воно нас терпить і везе,
    та утішає: добрі люди!
    А люди дивляться ефір,
    з думок будують власні вежі,
    і досягають чорних дір,
    пізнавши «правду» із мережі…

    21.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  46. Олена Музичук - [ 2020.01.20 09:58 ]
    Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
    На осонні – зело.
    Ні зими, ні весни.

    Щось у лісі не те.
    Поздихали вовки.
    Омела не цвіте,
    А лоза – навпаки.

    І не ті кольори,
    І – у голову хміль.
    Насолили майстри –
    Є і рани, і сіль.

    Що собі не роби –
    Ні туди, ні сюди...
    От пірнути б якби
    За обійми біди.

    ****************
    До Йордану сама
    Доливаю води.
    Ополонки нема,
    Щоб упасти туди.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (7)


  47. Ігор Деркач - [ 2020.01.18 14:40 ]
    Рефлексії на чаполоч
    Що є, то є... і любі вороги,
    і фурії із манією зграї –
    винищувати зайве до ноги
    у лицедійній халабуді скраю.

    І їм найбільше додає снаги,
    коли спочатку ніби помічають
    та іноді до серця притуляють,
    а потім б'ють у серце за борги.

    Не зазираю я у їхні очі.
    Іще боюся – вичитаю там
    одні неологізми ворогам...

    Не відаю закони їхні вовчі,
    тому й молюся істині щоночі,
    а не омані ідолам-богам.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Олехо - [ 2020.01.05 18:01 ]
    * * *
    Коли я думаю про все,
    процес виходить з-під контролю –
    я переходжу на есе:
    пишу про вибір, час і долю.

    А потім згадую про сенс,
    святого вуйка із мотивом.
    Нема афекту – раптом: Бемс!...
    і я в ряду з щурячим рилом.

    А ще про цілі і мету
    (до них не близько ноги бити),
    і про свою… ач, правоту,
    щоби повчальників дражнити.

    А наостанок про святе,
    про душу, Бога і спокуси,
    і замовкаю. То таке –
    вагання хибного укуси.

    Отак, подумаєш про все,
    воно в ніщо тікає спішно,
    і те ніщо його несе
    туди де лячно, а не смішно…

    02.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  49. Янка Кара - [ 2020.01.05 17:53 ]
    Петро
    Зустріч з Петром - це завжди, наче удар під дих.
    Біографія в нього скидалася на житія святих.
    Він бачив в жінках лиш спокусу та гріх
    І тому намагався не дивитись на них.
    Та байдужість з жостокістю ваблять багато жінок.
    З тих, що звикли до гематом і ламання кісток.
    З тих, що прощають зрадників, притискаючи їх до грудей.
    З тих, що плачуть від щастя, коли в них хтось бачить людей.
    Петро мав себе за мученика, вважав, що поруч з ним бути - рай.
    Казав своїй жінці: "Що значить померла? Давай воскресай!
    Вставай, неробо, твій чоловік зголоднів.
    А ти тут лежиш і мовчиш вже декілька днів".
    Та жінка лежала й не рухалась: в неї пробите тім'я.
    Петро не був апостолом - їх ріднило хіба що ім'я.
    Із жалем подумав, що треба купляти вінок.
    А жінка? Чорт з нею, на світі багато жінок.

    жовтень, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  50. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:20 ]
    ***
    місто розтерзане лежало і гнило
    в битому склі відбивався світанок
    мозок помер але рухалось тіло
    воно бажало чогось наостанок
    м’яса та крові, хліба та поту
    хочу нажертись аж до нудоти
    гасла, ідеї, про життя міркування
    в мене єдиний інстинкт – споживання
    я місту потрібна як серцю тромби
    кожен день мені – стіни в’язниці
    замість мене на роботу вийшов зомбі
    та ніхто не помітив різниці

    листопад, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   40