ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Не сіллю виїдений шовк -
Побита інеєм отава.
Вона місцями золотава,
А десь - неначе хтось потовк,
Якась юрма.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олександр Сушко
2019.12.06 06:47
На світ стовбурчить гребня півень,
Гарчить від люті хижий вовк.
Є бевзі, створені для гніву,
А є ласкавці, для жінок.

Життя колеги - чорна плахта,
Бо чоловік, як стигла піч.
Поезія - душі відрада,

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.

Іван Потьомкін
2019.12.05 21:53
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
І що найприкріш – без причини.
Ніхто з ни

Галина Сливка
2019.12.05 21:24
Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.
Від тепла морозні відчинялись брами...
Дивувалось диво... Чи то так належить?
А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
Вибирали барви із того, що буде.
У вітаннях гріли люди руки змерз

Олександр Сушко
2019.12.05 20:12
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Сергій Губерначук
2019.12.05 10:59
Люди мої дорогі,
як багато серед вас людей
і як мало людей.
Написав я на руках і лобі
формули для багатьох прості.
Все одно, не запам’ятаю.
Все одно, люди, мої дорогі,
не любити вас був мені наказ,

Ніна Виноградська
2019.12.05 10:37
Ще земля не степліла
І повняться холодом ранки,
Ще московка стоїть,
Де припнуті човни на воді.
І в розливі оцім
Ген за Пслом виглядають світанки,
І лелеки-птахи
Вже по прутику зводять свій дім.

Н Кап
2019.12.05 08:26
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
д

Микола Соболь
2019.12.05 05:51
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Перед врагом не гни коліна,
Як кров козацька потече.
Не вір ніколи бусурману,
Бо завше результат один:
Введе чортяка ув оману
І згине твій найкращий син,

Ольга Якубенко
2019.12.04 23:53
Мені хочеться бігти босніж в морозній імлі,
До світанку пірнати в джерельну незайману воду
І молитись у тихому храмі, де скроні мої
Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
Що турботливо випекли

Галина Сливка
2019.12.04 16:33
Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.
Не обіймеш мене за плечі...
Про тебе пам'ять обіймаю...
Те, чим стою, у чім опора,
Живим вогнем - та по судинах.
Мені теплом твоє учора,
Твій усміх вітром в часоплинах.

Ольга Якубенко
2019.12.04 16:32
Хмара зорі у неба краде.
Дощ збирається. Чрно всюди.
Найстрашніша помилка — зрада,
Найнестерпніший біль — Іудин.

Ніби в світі усе померкло,
Вітер плаче надривно: «Отче!..»
Той собі обирає пекло,

Козак Дума
2019.12.04 15:19
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.

Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж

Уляна Світанко
2019.12.04 13:12
У Всесвіті до ніжності горнуся,
Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
Й назустріч стрімголов поки все спить.

Надихатись сповна і розчинитись
У безвісті жаданій - на плечі,
Плекати потихеньку серця нИтки

Ігор Деркач
2019.12.04 11:17
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
поки не позавіває все
небо пеленою сніговою,
поки завірюха і хуга
не укриють поле і дороги
і тоді і їй самій під ноги
упаде перина дорога,

Сергій Губерначук
2019.12.04 10:59
Між нами, акторами, кажучи,
усі вже давно є акторами.
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

Підігнано ролі під кожного –
супутнього і перехожого,
довірливого і безбожного –

Олександр Сушко
2019.12.04 10:45
Чалапаю понуро бездоріжжям,
У торбі міль та Божа благодать.
Куди не ткнуся, чую: - Геть, грабіжник!
Ти - бідний. Отже,- харцизяка! Тать!

Доокола і справді - крези, ґазди,
Застрелять вмить! Ступни за тин хоч крок.
Вважають, що прийшов до них я

Віктор Кучерук
2019.12.04 09:51
Ти стільки раз вже снилася мені,
Що міг би збожеволіти від щастя,
А я рахую безутішно дні
Від розставань до зустрічей нечастих.
Бо що тих снів ростуча суєта,
То забарна, то дуже швидкоплинна, –
Коли спросоння нудяться вуста
І повнить рот ли

Домінік Арфіст
2019.12.04 09:18
тексти або ширяють -
або вмирають...

Н Кап
2019.12.04 07:33
А знаєш, коли я помру,

на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
народиться крихітне
КЕНГУРУ
в зоряну-зоряну ніч-
майже о третій-

Вікторія Торон
2019.12.04 06:54
Куди іще тікать? Перемагає глупство.
«Новий хоробрий світ»* -- це гасла і борня.
Бої навколо слів, в очах ворожість гусне,
Й розбурханих ідей роїться комашня.

Довкола світ кипить, вирує в нетерпінні,
Подражливість росте, тремтить підніжний грунт.

Олена Побийголод
2019.12.04 06:40
Володимир Висоцький. «Аліса»

Не сипте комбікорм Блакитній Гусені, -
я ж їм не те, що гусики бабусині!

Ті гуси всі, як тільки вилупляються, -
уже щипаються,
шиплять та лаються;

Микола Соболь
2019.12.04 05:32
Світанок заплівся в життя.
Дай, Боже, аби не останній.
Дівчатка сидять в «Інстаграмі»,
Я днів пожинаю жита.
Уже до обіду не спиться,
Бо серце частіше болить,
Але розумію це мить,
Коли у долоні синиця

Олександр Сушко
2019.12.04 04:50
Відкрито браму знань кривим ключем,

Розсипались, мов прах, іржаві грати.

У тиглі - совість. Плавиться, тече...

Струмок холоне, гаснуть краплі правди.

Матвій Смірнов
2019.12.04 04:17
Збенетежене англійське передзим‘я,
Нервовий - як востаннє - shopping spree,
І ми й собі купуєм Christmas tree -
Хоч до Різдва ще місяць. Але цим я
Не дуже переймаюся. Вогні,
Святкові знижки, довгі вихідні.

Мелодії Синатрових колядок

Вадим Василенко
2019.12.03 22:37
День як аркуш простерсь. Обростають товстою корою
низьколобі дахи. Відпливуть мої сни до води,
а твої, мов птахи, відлетять. Зимовою порою
не злічити усіх серед довгих, як ріки, годин.
Скільки світла довкруг, а в тобі щось мале і зникоме,
як сліди на

Олександр Сушко
2019.12.03 22:00
Мертві братчики,- мир вам...
Сів побіля хреста,
Там де посмішка - прірва,
Там, де радість - біда.

Кров холоне у жилах,
А думки в сивині.
У опалубку - брила,

Іван Потьомкін
2019.12.03 21:24
Не змагайся зі злом,
Не заздри тим, хто чинить несправедливо,
Бо, мов трава на корм, повсихають вони
І, як поле зелене, пожовкнуть.
Покладайся на Бога й роби добро,
Осядь на землі і подружися з правдою.
Розкошуй служінням Богу,
І Він сповнить твого
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Олехо - [ 2019.11.26 20:27 ]
    * * *
    Шанували тіло й загубили душу…
    Я би і заплакав, та сміятись мушу.
    Без душі потішно – не бере ядуха.
    Дістаю локшину, вішаю на вуха.
    Світ стає навшпиньки і росте угору.
    Потім йде до храму випити кагору.
    У сусіда скрута, затуляю очі.
    А у мене лихо, той сусід регоче.
    Забирайте душу, не чіпайте тіло.
    Не гатіть на сполох, не моє це діло…

    23.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Олехо - [ 2019.11.25 13:38 ]
    * * *

    Усі ми дурні… чи не так?
    Ну і розумні паралельно.
    А ще віщує зодіак,
    що ця дуальність не смертельна.
    Перерахуємо АйКью
    і відведемо всі підозри.
    Спочатку I, а потім You –
    старі, як світ, антиморфози…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  3. Сергій Губерначук - [ 2019.11.16 16:00 ]
    Орел
    Бог боронив од напасті зграю.
    Біля латаття збирав.
    Люди ніколи не бачили раю.
    Хмиз догорав.
    Вони розбігались за здобиччю знову
    й тягнули в загальний котел
    кішку, собаку, вівцю, корову.
    На скелі сидів орел.
    Він одвертав свої очі від людства
    і сонце пером затуляв.
    Його дратувало мирське безпутство.
    Він з Богом лише розмовляв:
    "Я довго слідкую за цим народом,
    я, Твій чорний монах.
    І бачу, як мавпяча зла порода
    вже ходить на двох ногах.
    І чую, як гуки зливаються в мову
    і в перші матюки…
    Навіщо за мавп Ти берешся знову?
    Вже краще б обрав пацюки.
    Тоді б ця ненависть приносила користь –
    я б жер їх і жер би, і жер!
    Невже в цих дебелих дебілів совість
    коли-небудь з’явиться, Сер?"
    А Бог, як за́вжди, мовчав і слухав,
    та кидав камінці.
    І от на цей раз Він улучив у вухо
    вождевій дочці.
    І похорон був біля вогнища славний –
    дівчину з’їли за мить.
    Господь зрозумів, що народ безправний,
    коли хтось над ним сидить.
    Він вирішив злізти з сьомого неба
    і налякати людей.
    Орел попереджував: "Пане, не треба.
    Ваш рейтинґ ще нижче впаде".
    Але Господь Бог подивився на птаха –
    і той на півдня осліп,
    і не побачив, як люди від страху
    прийняли і їли хліб.
    З тих пір вони стали за плуга братись.
    А Бог – невідомо де.
    Чи то повернувсь, чи рішив зостатись
    серед нормальних людей?
    Лише орел сидів на скелі.
    Полуду з очей знімав.
    Він мав свій приход, своє "Volvo", меблі…
    Він жертви від людства приймав.

    6 березня 1995 р., Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 63–64"


  4. Ігор Деркач - [ 2019.11.12 10:25 ]
    Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
    і перегар, коли воно під муху
    і язикате, і туге на вухо
    не чує, що Росія – це орда.

    Це видає і дика поведінка.
    Але існує нація така,
    що має самодура-василіска.
    Нема ума, вважаємо – каліка
    реалізує місію совка.

    Це люті раті, мафії і зграї,
    які не зупиняє ні межа,
    ані біда замученого краю.
    Бойовики-жандарми-поліцаї
    та рицарі сокири і ножа.

    Парафії не вистачає Риму,
    а Вові – бути на чолі подій,
    якими управляє лиходій.
    Усі койоти заодно із ними.
    Вони жахають скрепами своїми,
    осміяні у величі своїй.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Тетяна Левицька - [ 2019.11.03 09:05 ]
    Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
    В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
    подумки - йду, повертаюсь назад.

    Речі збираю,  складаю у шафу.
    Двері зачинені, навстіж - балкон.
    Ранок не стримати, птахою з даху,
    він все одно перетне рубікон.

    Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
    Спалось йому, чи мені те здалось?
    Небо спросоння на обрус зім'ятий
    знов розілляло малиновий морс.

    Хмари ховають за обрієм зливу,
    ти у душі оковиту також.
    Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
    тільки її не очистить цей дощ.

    Постріл очима, шаленство одчаю.
    Книгу життя дочитала, авжеж.
    Надто багато про тебе я знаю,
    рано чи пізно за те мене вб'єш.

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  6. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.30 20:37 ]
    Жовтень-Листопад
    Останні тихі Жовтня кроки
    відходять в шепотінні трав.
    У золоті грайливих барв,
    Які для кожного листочка
    яскраву виткану сорочку
    подарували всім на втіху,
    як застереження від лиха.
    Не встигнемо «моргнути оком»,
    ось-ось відійдуть Жовтня кроки…

    Відчутні рухи Листопада
    в пер`ебігу кошлатих хмар.
    Чи це від них густий туман
    заполонив усе навколо?
    Зімкнувши в своєрідне коло
    кущі, дерева та будинки,
    думки невтішні, навіть вчинки.
    Шукаємо мерщій поради
    тепер наразі в Листопада!

    29.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102904976



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  7. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.23 20:20 ]
    Гнів
    За мотивами
    телесеріалу «Наречена зі Стамбулу»

    Немає розуму у гніві!
    А почуття заслав туман,
    Що скупчує в душі обман.
    Пусті всі рухи, неумілі.

    У гніві швидкість надвисока!
    Не діють гальма аж ніяк.
    Суцільний, неспроможний жах
    Закриє пеленою око:

    Замилиться, не бачить правди:
    Навколо тільки вороги.
    До стану скручує дуги.
    Реальність зникла десь насправді.

    Немає розуму у гніві!
    Коли ж розвіється туман?
    Дійд`еш до розуму ти сам?
    Крокуєш по життєвій ниві…

    Не потрапляв у справжню зливу:
    Обмиє з голови до ніг!
    Нестриманий відчуєш біг
    Усіх клітиночок у тілі.

    В обставинах незрозумілих
    знайди правдивих кілька слів.
    Порадник нікудишній, гнів!
    Не завжди й друга зрозумієш.

    ...То ж не звертай на хибний шлях!
    Не забивай останній цвях
    в стосунки, наведи там лад
    та й зрозумієш: хто твій брат?
    Хто ворог? Хто найкращий друг?
    І не складай в безсиллі рук!

    Мораль у байки є проста:
    У гніві не змикай вуста!

    23.10.2019
    Свідоцтво про публикацію №119102304866


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Деркач - [ 2019.10.23 09:03 ]
    Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
    і поки у душі палає ватра,
    у ньому, може, жевріє пророк.

    Щезають невідомі і ведомі,
    яким удача додає снаги,
    ну, а вони – ідилію у домі,
    а не ведмежі послуги слуги.

    Але не знаю, що із того буде,
    коли на все лице одна пиха
    нечеми, що усе іще коха’
    і ріже мову, ідучи у люди.

    Чого лише уява не дала!?
    Ось на папері нібито людина,
    але у позі сизого орла
    висовується чорна половина.

    А ось – усі сатирики юрби
    співаючі, танцюючі і лисі.
    А уявімо, що було б, якби
    і ці були з бандурою і сизі?

    Усім пообіцяю булаву...
    А пророкую – партію єдину
    на сцені, на арені... наяву.

    Я не приватизую Україну
    любов’ю спекулюючого сина,
    а нею неділимою живу.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.22 14:23 ]
    Риторичні питання
    Із щедрістю осінь дарує оздобу:
    Багрянцю та й золота їй не шкодА!
    Подекуди блискає жовтим вода,
    Бо листячко вперто туди погляда.
    Хизуються, гарну показують вроду
    осика й тополя: гарненькі, нівроку.
    Шикуються парами, радують зір
    палітрою барв : безліч в ній кольорів.
    Зеленому дякують всі навздогін,
    Бо більшість втрачається вже, тільки збоку
    Ялинки та сосни стоять у чеканні:
    А що, як замінить їм осінь вбрання?
    Сипне позолоти, ось так, навмання?
    Даремні, на жаль, всі у них сподівання.
    Не можуть здійснитись окремі бажання.
    До Всесвіту лиш риторичні питання ???!!!

    21.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102108216


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  10. Ігор Деркач - [ 2019.10.11 10:08 ]
    Рокіровка
    Повертають воїни-сини
    в Україну, «із Дону додому»,
    де немає нібито війни,
    хоч і не упевнені у тому.

    Сонце України у диму,
    автомати не дають осічки
    і у Раді, наче у Криму,
    бігають зелені чоловічки.

    Не поможе на межі стіна,
    поки сатана уріже дуба.
    Нація обрала пацана,
    а Росія знову має зуба.

    Овоч поміняли на зело.
    Ну і що? Америка не знає.
    Раша хоче мати, що було,
    та у неї формули немає.

    Невідомо, що іще клопу
    заманеться у лиху годину
    і чому гундяєву-попу
    маємо платити десятину?

    І таке було уже не раз –
    є свобода, та немає раті,
    отамана обирає час,
    а у нього – шоу на шпагаті.

    Ясно, що готується тюрма
    і нема уже у тому толку –
    поміняти Бобіка на вовка.

    Полонених у Росії – тьма,
    а у нас диявола нема
    реалізувати рокіровку.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.29 20:42 ]
    Прогнози
    В прогнози повірити – справа невдячна.
    Сприймати не треба нам їх однозначно.
    В чеканні: повинні вже рушити зливи!
    Та небо безхмарне, тому неможливо!

    Прогнози не тільки стосовно погоди.
    Робити їх так полюбляють в народі:
    Приватне життя та й політики жерла
    усе перемелють, поки ще не вмерло.

    Всі сфери життя охопили прогнози:
    Від них дратівливість приходить, неврози.
    Бо кожне життя – це зачинена скриня.
    Відкрити її може лиш господиня.

    Життя – таємниця, під наглядом Бога.
    Окреслить Він кожному в світі дорогу!
    Надію не втрачено: все буде добре!
    Бажання є вчинки робити хоробрі!

    …Див`а все ж бувають – здійснились прогнози!
    Сьогодні затримав нас дощ на порозі…

    29.09.2019
    Свидетельство о публикации №119092904499


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  12. Тата Рівна - [ 2019.09.27 21:46 ]
    Чоловіки
    Вони робляться згорбленими та старими
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    Першими у них помирають надії
    Потім - мами

    Непомітно виростають діти
    Раптом підвищують голосИ
    Кричать їм «ну що розумієш ТИ
    У цьому вирі у цьому світі?!»
    Вони припиняють розуміти
    Вони починають старіти та кам‘яніти
    Потроху вгрузають у землю
    Набувають рембрантівських рис
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    І знову стають красивими ніби
    Маленькі пересувні храми
    Милуєшся ними торкаєшся звіддаля їхніх небес
    Й наче сам воскрасаєш їх німбом освітлений

    Сперше у тих чоловіків сивіє волосся
    Далі — плями повзуть темним — по світлому
    Шкіра шершавіє й робиться фактурною
    Буцім дубове корито

    Вони ще багато могли б сказати
    Та — розучилися говорити
    Мовчання живих буває проймаюче чутним
    Але їх нікому почути

    Вони відходять кожен своєї пори
    Ветха двірничка змітає за ними двори

    Слідами коліс на мокрому шосе
    Авто за автом - оце й життя усе....


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (7)


  13. Юрій Сидорів - [ 2019.09.27 07:30 ]
    Осіння неміч
    Набряк вересневий плов,
    Бадиллям лежать салати.
    Кисіль дощовий схолов -
    Бо холоду не здолати.

    Змінила гарячість кров
    У незліченні крати.
    Назад їх не відібрати,
    Як лінощів не зборов.

    Ще й ноги бояться йти,
    І руки дрижать замерзлі.
    Малюйте нові світи,
    Мої поетичні пензлі.
    На "Вайбер" пишу я теслі -
    Він теше міцні хрести.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  14. Ігор Герасименко - [ 2019.08.29 10:24 ]
    Поет помирає


    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
    бо не до значних поетичних звитяг,
    якщо «Київстар» попередила двічі.

    Його не тривожить артрозів шантаж,
    його не лякають неврозів погрози –
    Поет помирає від прози життя,
    Поет помирає від побуту прози.

    Зів’яли пісні, засихає сонет,
    якщо негаразди обсіли всілякі.
    Поета обличчя пісне і сумне:
    томати чомусь несолоні в салаті!

    Проблем завдяки надважкому ярму,
    не просяться рими в поему чи в оду,
    бо треба негайно зробити йому
    у полудень літній гарячою воду.

    Поет помирає в страшній німоті,
    серпнева краса неоспівана плаче.
    Мотив патетичний, токсичний мотив
    збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

    в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
    «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
    За Музою і за Пегасом печаль
    погаслу рясними сльозами зволожив.

    Поет помирає від прози життя.
    Щоб дару з нуждою в бою не померти –
    пришліть саквояжі взуття і шмаття
    і в крупних купюрах валюту в конверті!

    Щоб творчість його про квітучі сади
    над буднями й нами сіяла зорею –
    потрібно державі Поета завжди
    в теплиці тримати чи в оранжереї!

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (6)


  15. Тата Рівна - [ 2019.08.24 11:35 ]
    про сутність речей
    І.
    поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі —
    я згораю не встигнувши впасти —
    щосезону в мене — літературна осінь
    і будинки із пенопласту —
    сто покоїв — домів глухого Гойі
    муки вибору Ноя
    та дві фури гною з компіляцій і копіпасту.

    IІ.
    я прокидаюся кожного разу коли читаю(ть) вірші
    щоб умерти від сорому чи тиші
    не можу писати не писати не можу
    але ви — не пишіть! —
    залиште по собі спокій дітей із онуками
    запилені серванти з неоМадоннами
    захаращені комоди забиті поламаними телефонами
    шнурами зарядних пристроїв батарейками й візитками
    непотрібних людей
    світ переповнений пластиком та ідеями
    тому він гине від пластику ідей

    ІІІ.
    Еразм Роттердамський точно мав виразку
    й не мав оргазмів
    бо мислення — процес руйнівний з якого не глянь боку —
    сумніви напір архетипів стереотипні штампи
    паузи внутрішнього діалогу
    роздуми — похвала Глупоті найвища
    ці вправи не допомогли навіть Богу
    прямий доказ — усі відомі епохи
    події історії містифікації тліну
    в яких свище вітер розчарувань
    тому —
    не роздумайте
    ні про погане ні про хороше —
    лише гроші й соціальна стабільність
    сексі гроші —
    погляд в чужі спини слина жаги
    й можливо ви не уникнете пострілу в спину
    але позбавитесь смерті від нудьги...

    ІV.
    їх у мене дві — морська царівна та упирівна
    серцево- судинна й душевна ла‘ди
    страшна одноока смішна хромонога
    перша голубить чорта друга боїться Бога
    та часто змінюють на цій вахті одна одну
    ілюструючи дуальність світу й хиби пози
    бо позери незмінно тонуть упавши в гівно
    ніби у хвилі лебединого озера
    під звуки гімнів чи романтичної балади

    їх у мене дві — від натовпів бандерлогів
    ховаються — перша в глибинах друга у тіні
    довічні мої обидві — це вирок дару
    птах розіп‘ятий на небі — доля пташина
    там його самість пустки його — вершина
    двоє у мене їх — віра й розум —
    ще необтяті пишні —
    розгорнувши їх — лину до птаства
    розкинувши ніби руки —
    спускаюся годувати змілілу паству

    дві їх у мене — перша боїться чорта друга голубить Бога
    два їх у мене — не дають упасти

    (с) Тата Рівна, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  16. Ірина Залюбовська - [ 2019.08.02 09:52 ]
    Шо я тут роблю?
    Та чи вона у мене є –
    тендітна Муза легкокрила?
    Сапа, граблі, лопата, вила –
    ото напевно що моє.

    Мені дісталася міцна
    від славних пращурів основа:
    не німфа біломармурова,
    а скіфська баба кам’яна.

    Пегас, запряжений у віз,
    на цей Парнас мене завіз.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Герасименко - [ 2019.08.01 16:32 ]
    Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
    Сіренький котик, ще малюк,
    потершись об штани невдало,
    приліг зігрітися на люк.

    2
    Де скошена отава, кошеня
    у синь, уже не зоряну, злітало
    на крильцях вдячності, бо я щодня
    сумлінно дарував йому сніданок.

    Проте сьогодні не приніс чомусь.
    Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
    Ти інших слізним нявканням примусь.
    З тим відійшов. Але душа тривожна.

    Знервована. Махнув і налякав.
    І кошеня забігло і затихло.
    Але в ту ж мить здійнявся ураган
    і рикати став велетенським тигром.

    І не лише у нашому дворі
    (про це я прочитаю в Інтернеті):
    і в Крюкові на Деєвській горі,
    по всій країні, на усій планеті.

    Та найгучніше в Чилі і Перу,
    та найлютіше у Перу і Чилі.
    Задушений, замучений помру
    зі Всесвітом по скупості причині.

    О, як нам жити хочеться! Скоріш!
    В крамницю залетів цілодобову.
    Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
    Я промовляв безцінному до болю.

    Надія звеселя і затуля.
    А кошеня поїло і простило.
    І милим муркотіння звіддаля
    пробачила Земля, і сталось диво:

    на всій планеті вітер злий затих,
    лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
    Ми всі відповідаємо за тих,
    кого так необачно приручили.


    08.2016





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  18. Ігор Деркач - [ 2019.07.24 19:00 ]
    Стихія віри
    Було колись: бродили по отаві,
    літа летіли, літепло текло,
    носило нас у заводі лукаві..
    На бистрині зламалося весло.

    Не утопився я у тому вирі,
    вона сухою вийшла із води...
    Її несе на інший берег віри,
    а я уже не плаваю туди.

    Ще маю сили і плекаю мрії,
    що видибаю проти течії,
    тенета оминаючи її...

    Вогонь душі чуже не обігріє.
    Ідеї буйні темної стихії
    хай оминають гавані мої.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  19. Ігор Деркач - [ 2019.07.23 18:47 ]
    Україна сміється
    І
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
    Іще такого радісного шоу
    і на, і в Україні не було.

    ІІЧого недобачали, те почули.
    І ось вона оказія яка –
    іде телепортація в минуле
    сучасної свідомості совка.
    Колись телемузеї озадачать –
    показувати істину юрбі.
    Нащадки не зомбовані побачать,
    які були ми іноді тупі,
    коли такі опудала обрали
    Європі та Америці на сміх.
    Усі заангажовані канали
    вітають з перемогою усіх.

    ІІІОй заживемо! Наші буратіни
    і папи карли виграють війну,
    якщо очолять «рашеську весну»...
    На заході намуляють коліна,
    на сході об’єднають Україну
    у мать свою – тайгу і цілину.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Деркач - [ 2019.07.11 08:45 ]
    Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
    не зачіпай публічного кумира
    і спи собі спокійно як хом’як.

    Не редагуй, не реагуй, не лайся,
    хвали зозулю, не полюй на зайця
    і ти – найневідоміший поет!

    Із іншими когутами не бийся,
    а от на очі публіки явися
    і це – найідеальніший дует.

    ІІЯкщо не роджений поетом,
    то не рони даремно сліз,
    а як душа не має лету,
    то у поезію не лізь.

    Не допоможе ані мова,
    ані талан, ані язик.
    Якщо не володієш словом,
    то і поезії – гаплик.

    І ні на що не сподівайся...
    Як не радій і як не кайся,
    якої ради не проси –
    немає більшої яси
    як уночі шукати щастя
    або у немочі – краси.

    ІІІНе зарікаюсь, що і я сьогодні,
    а то і завтра, будучи на споді,
    усім пернатим муляти почну.
    Усе буває завдяки свободі!

    Але досаду маємо одну –
    якщо нахаби все іще у моді
    і не даємо ляпаса на сході,
    то ясно, що програємо війну.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Махайло Епатюк - [ 2019.07.10 18:51 ]
    Сільські збоченці (гумореска)
    У селі моїм на нас кажуть: майкуваті.
    Любимо сім`єю всі майку одягати.

    Майка – це у нас коза. І пасеться в гаю.
    Батько роги править їй, я її – вдягаю.

    Тихо ззаду підійду і вдягну на себе.
    А вона тоді дає молочко, як треба.

    Дуже любить коли їй віршики читати,
    Аж підплигує тоді, мов говорить: «Нате!»

    То як змерзну у мороз, батько, ну, як мати:
    «Не стрибай мені, а йди Майку одягати!»

    Не дивуйтеся, вони – трохи дивні – тато.
    Можуть диво сотворить, можуть налякати.

    І послали раз мене з Майкою зігрітись.
    Я чогось тоді зрадів, як радіють діти.

    Тихо Майку я вдягав, шаруділи миші.
    Батько ззаду як підкравсь. Раптом як засвище!!!

    Я злякався так, немов уколовся шилом.
    А від Майки у руках - роги лиш лишились!

    8.07. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  22. Тата Рівна - [ 2019.07.07 21:34 ]
    Єві
    Живи життям. Дісталося — живи!
    Дісталось (не дістало ж?). Це суттєво
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли...
    Бо не мине й години — поли Бога
    Розріжуть акварель твоєї мли —
    Пізнаєш світ і кам‘яну дорогу
    Пізнаєш дивну милість Бога твого
    Це яблуко — пропущені голи
    Ти аутсайдер, Єво
    Дівка клята
    Ти скуштувала те, що не тобі
    Малесенькі пухнасті Янголята,
    Прищеплювали потай на вербі.
    Твій змій приніс тобі тяжку розплату
    Бо пізнання — недоля та недуга
    Ти втратила і господа і друга —
    Лиш глина від ребра свого вар‘ята
    Остову шмат ... Хто вигадав таку?
    Веди! Бо твій Адам подоба, й, може
    Ожила лялька, копіпаст на «тата»
    Але з який чудних фантазій божих
    Ти зародилась, юна Герострато? -
    Спокусниця! Ці рольові секрети
    Нам Бог не видасть на порозі храму
    З чийого малював тебе портрету?
    Кого він уявляв? Коханку, маму?

    Живи тепер. Вже склалось — то живи
    То, врешті, справа тільки ж прижиттєва
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли.

    21.06. 2019














    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  23. Юрій Сидорів - [ 2019.07.07 10:01 ]
    Їзда
    Промайне і життя невблаганно.
    Промовляю:
    - Доїхали, Ганно.
    За годину зустріне Париж.
    У готелі, маленька, доспиш.

    І цілую тебе у ланіту,
    Укривальцем дорожнім зігріту,
    Доторкаюся ніжно плеча -
    Прокидайся, кохане дівча.

    Та загорнута в ранішню тишу,
    Ти блукаєш у снах по Парижу,
    Чи в дорозі кудись на Бретань.
    Тож у відповідь чую:
    - Відстань.
    Океан відійшов у відпливі,
    На причалі баклани кмітливі.
    Круасанами з ними ділюсь...


    Я спіткнувся об торбу чиюсь.

    Сни дорожні поезії варті,
    В електричці вони чи плацкарті -
    Де завгодно, удень чи вночі.
    За вагонним вікном - Кобижчі.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (22)


  24. Ігор Деркач - [ 2019.06.29 07:19 ]
    Фікція життя
    Літа не додають до віку,
    а віднімають те, що є.
    А як рокам немає ліку,
    то й інтересу не стає.

    Немає часу у людини,
    коли ще дибає за двох.
    А до лихої йде години –
    то ось тобі і епілог.

    Тоді і видавай негайно
    томи, поему напиши
    або есе і оду файну...
    Але нікуди не спіши.

    Рони як дуб весною листя
    свої останні сторінки
    і... не барися у ярки...

    Під полинами є ще місце...
    А як нічого не боїшся,
    проси у милої руки.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  25. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.27 19:32 ]
    Не спрацювало
    Відомі з досвіду гіркого
    найкращі ліки від страждань -
    літр пива й сущену тарань
    взяла й вжила, але нічого
    не вийшло, - не допомага!
    Та й чи потрібна допомога?
    Нехай вимучує тривога,
    нехай неспокій обляга,
    нехай! Народяться нові, -
    пробач, такі невправні, - рими…
    Гудуть джмелями золотими
    твої рядки у голові.


    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  26. Ігор Деркач - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.03 16:23 ]
    Короткий тандем
    Кажуть, що творчий створився тандем.
    Дружба міцніла впродовж день за днем.
    Дуже цікаво: була там спокуса?
    Так! Дуже гарні, привабливі вуса:
    Саме вони так зворушили жінку,
    З розуму, наче зійшла, на хвилинку.

    Тільки недовго тривав цей тандем.
    Зрублене древо – залишився пень.
    Пожалкувала наразі красуня:
    Стала порожньою спільна їх клуня.
    Знову вона випробовує долю:
    І почуває себе молодою.

    Пень неспроможний, старіє щодня,
    Тільки борги та набігла пеня.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060305428


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Деркач - [ 2019.06.03 07:05 ]
    Синдром Олімпу
    І
    Майже тиша у музи еліти –
    ні Езопа, ні міні-поем...
    Не чіпають зоїли-піїти
    заяложених іншими тем.

    Неповторного не повторяю –
    не почують аматора дня.
    І галоп на алюр не міняю –
    є Пегас, та немає коня.

    Так би й жити у тихій оазі
    і не чути ні, – браво! ні, – фас!
    Та у сфері реалій наразі
    віртуальне чіпляє не раз.

    Як, буває, не заримувати
    холостий поетичний рядок?
    «Десь у Африці є Емірати...»
    Ну, а далі – напам’ять урок:

    «У Елладі немає героїв,
    до Ітаки подався Еней,
    одіссеї ограбили Трою,
    а Росію... нехай – Соловей...»

    Уявили метафори преси –
    сь і є елегійна строфа...
    І об’єднують нас інтереси,
    за які воювати – лафа.

    ІІ
    Майже тиша на вежі Олімпу –
    ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
    заримую до музики німфу,
    а до неї зійде й Посейдон.

    Не повторюю неповториме.
    Не притягую ритми і рими
    ні за вуха, ані за узду...

    Ось такі заяложені думи.
    Критикуйте, бо я не розумний.
    Обганяйте! А я ще іду.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  29. Ігор Герасименко - [ 2019.05.30 13:52 ]
    Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
    Ти - мрійниця. Тому й пристав
    гарненький молоденький місяць.

    Він — цар, напевно, хмар отих,
    які чинити мусять опір,
    допоки лл'є у вушка опій.
    Високий, дужий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти, від сяєва хмільна,
    змивала погляди з вікна,
    службову місію виконувала.
    Та частка вольності втекла.
    І там, за рамою віконною

    туди стрілою полетить,
    де мчить небесним містом «опель».
    Красивий, стильний молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    Згадала пагони душі,
    розквітлі, звідусіль душили
    машини гарні та чужі,
    і магазини, і мужчини.

    А ти ні з чим. А де знайти,
    з яким і хміль, і біль поділите?
    Є в офісі одинаки,
    та не такі. А на годиннику

    доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
    І там розкішно повечеряти
    із місяцем, що пес, ні, паж.
    Нехай блищить. Від пана й челяді

    у власній мушлі передих.
    Нехай спочинуть установи.
    Чудовий, милий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти з романом долети
    до Франції, добра, мчи далі.
    Стендаля стильні сторінки
    твої жага й журба читали.

    Чуже кохання потекло
    у сон, де всі тебе хвалили,
    де з мужиком і бутіком
    була з шикарними своїми.
    Будильник ляскав батогом.
    Церкви за мріями дзвонили.

    Пропав мужик. Агов, бутік!
    У пам'яті альбом утік,
    де спроби визволити з роби.
    Пощез і гарний молодик,
    але, на щастя: вузьколобий.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Деркач - [ 2019.05.22 08:54 ]
    Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
    як будуть павуки кусатися у банці,
    які з усіх усюд окупували дно.

    Оточення одне міняється на інше.
    Куди не подивись – однаково брудне.
    Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
    навіщо і кого Феміда не мине.

    Ховає пазурі і наставляє роги
    усе, що має все і шкіру не одну,
    займає і партер, і лаву запасну...

    Народу до лиця умити руки й ноги,
    зашорити більмо і обожати того,
    хто вийде на «тропу» очолити війну..

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Герасименко - [ 2019.05.12 08:13 ]
    Дует непереможений
    Cяє даль зорею золотою,
    наміри окрилює міцні.
    Конюшина злету салютує,
    ми весні даруємо пісні.

    Забуваємо, що у неволі
    і жури, і сумніву жили.
    Ніби отамани, анемони
    на бої ведуть і на бали!

    12.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  32. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  33. Ігор Герасименко - [ 2019.05.06 17:11 ]
    Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
    не треба вирушати в гори.
    На смутком-сивиною хворих

    у щирім захваті погляне
    і загордитися примусить
    кульбаб окрилені монблани,
    врочисті грициків ельбруси!

    30.04.- 01.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  34. Ігор Герасименко - [ 2019.05.02 17:21 ]
    Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
    Погляд ніжний незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб -

    чий обрати? Дні і ночі
    плаче грицик-однолюб.
    Ні в кіно піти не хоче,
    ні на блуд, а ні на клуб

    нумізматів. Навіть звати
    перестали. Вибачай,
    бо у друзів буде свято,
    в тебе - втома і печаль.

    Доля вдарила чому так?
    Пропустив похід у паб!
    Ніжний погляд незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб

    чий обрати? Гірко плаче,
    заливається слізьми.
    Ліки ти візьми найкращі
    в поліклініці Весни.

    Де припише-знищить смуток
    мудрий Квітень-ескулап:
    "Ніжний погляд незабудок
    і палкий, п`янкий кульбаб!"

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  35. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 13:20 ]
    * * *
    Життя у межах парадигми
    обсіли мрії, наче стигми,
    на тлі зелених сподівань
    після зневіри і блукань.
    За чистоту, за честь і цноту,
    за плідну для людей роботу
    нас закликає феномен,
    слуга народу й шоумен...
    Двадцять одне або блек-джек –
    міняю мозок на флеш бек.
    Кидаю голос у щілину.
    Рятуймо, браття, Україну!

    В руці два тузи… о-ба-на!
    Щастить нетямі з бодуна.
    Вже двадцять два і час настав:
    «кінець епохам» хтось казав.
    І замовчав, бо зуб незгідний –
    такий живий і дуже рідний,
    останній зуб в плеяді рота,
    тотем присяг від Саваота…

    25.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 08:18 ]
    * * *
    Доле наша доле перекоти поле
    А у полі вітер та гіркий полин
    Їдуть чумаченьки привезуть нам солі
    Сипати на рани вибивати клин
    А у небі зорі мерехтять як мрії
    Світить та не гріє сонмище вогнів
    Буде непогода мжичкою засіє
    Виросте осуда із минулих днів
    Поки що за паєм до факірів луди
    Станемо у чергу як не раз було
    Защемить у серці запече у груди
    Трохи затуманить думами чоло
    Нам би байду хліба та цинічних жартів
    Нам би віртуальну віру без жури
    Виграти у дідька ризики у карти
    І почати жити на рахунок три…

    23.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Герасименко - [ 2019.04.23 14:17 ]
    Аквавiта
    Яка ця зелень соковита,
    яка п`янка вона у трав.
    То юний Квітень аквавіту
    у Сонця і Землі украв.

    Не перестане з них доїти
    не літри - кубометри трав.
    То ж добиратися до літа
    нам доведеться всім уплав!

    04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (5)


  39. Ігор Деркач - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Деркач - [ 2019.04.01 09:22 ]
    Постановка за сценарієм
    Ну ось і фініш. Іншого не буде.
    Усе, що буде, маємо уже.
    У вушко голки пхаємо верблюда,
    в якого олігархи – протеже.

    Корупція очолює кориду.
    Усі хапають, що де не даси.
    Пінгвіни у далекій Антарктиді
    дописують фальшиві голоси.

    Із варіантів маємо найгірші,
    які і заслуговує народ.
    Перемагає дурнувата більшість
    і виграє заумний ідіот.

    Два гетьмани ідей не об'єднали
    і опинились оба у кінці.
    А та, що між каналами літала,
    так і не сіла на оба стільці.

    І знову вилітаємо за межі
    в останньому, можливо, віражі...
    Європа залишає рубежі...

    Упали башти і маліють вежі.
    Пірати соціальної мережі
    оцінюють фатальні міражі.

    01/04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.15 22:35 ]
    Любов і смерть
    Життя сміялося із мене,
    Поет, це – вічний наївняк.
    Узяти б і порізать вени –
    З наївняка будЕ мертвяк.

    Хай слово золоте чи срібне –
    Я краще вічності всміхнусь.
    Кому життя моє потрібне?!
    А смерть потрібніша комусь.

    Від неї стане хтось щасливий…
    Хай вродою ти – Аполлон,
    Не сотворив кохання диво
    Життя падлючого полон.

    Красі вклонятися – так гидко!
    Бо не вона врятує світ.
    Вона – лиш лялька. А за нитки
    Посмикує Бог СвітоГИД.

    І він розподіляє ролі
    І ставить на свої місця.
    І королі танцюють голі,
    Щеза наївність із лиця.

    І заворожить таємничо,
    І звабить душу «молодця»!
    Мене в обійми смерть покличе.
    Ій мертва блідість – до лиця.

    15 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  42. Юрій Сидорів - [ 2019.03.14 20:41 ]
    Спроби
    Котяться вірші з висот і низин.
    Стрінеться всяке: не схили, то кручі,
    Море поезії чи магазин.
    Збитки та виторги теж неминучі.

    - Спробуй зробити, - собі накажу, -
    Вибір, який ти на інший не зміниш,
    Навіть побачивши крайню межу,
    Що розділяє дистанцію й фініш.
    Купчаться вірші твої та чиїсь -
    Зсувами можуть вони причавити.
    Будь обережним, але і дивись -
    Всюди пильнують моторні піїти.
    Кращі чи гірші - питання складне,
    Хто від сохи чи від їхнього бога.
    В битвах і вічне життя промине.
    Марно й чекати – чия перемога.
    Вибери віршів собі та відлий
    В чушках металу найважчої марки.
    На крадіїв ти сердитий і злий.
    Нащо? Хай тягнуть - поскручують карки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Деркач - [ 2019.03.13 19:42 ]
    Творці і нахлібники
    Кому – творити, а кому – спожити.
    Такий розподіл праці на землі.
    Комусь – дереворити оживити,
    а іншому молитись до зорі.

    Ще є умільці красти і брехати.
    Уже й не помічаємо, чого
    навчаємось у самозванця-брата
    та віримо історії його.

    Ми їм – освіту, віру, наші бренди,
    а сарана зжирає рубежі
    і потайки поширює легенди,
    які ми схожі і які чужі.

    Вже і язик міняємо на мову,
    щоб відчепився клятий сатана.
    Та поки їхню віємо полову,
    всихають наші зародки зерна.

    Не вистачає Іроду зі сходу
    Дніпрової цілющої води...
    І на Азові не питає броду...
    Однакові усі царі орди.

    Але уже гуртом і поодинці
    Кощієві даємо відкоша,
    що дуже хоче нашого книша.

    Не відає опариш на Неглинці*,
    що і язик творили українці,
    аби у хаті мріяла душа.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  44. Юрій Сидорів - [ 2019.03.10 17:43 ]
    Панно
    Панно мемуарне робити зачну,
    Як тільки зросту до митця-штукатура.
    І власних амбіцій частину значну
    Утішить шедевр, а не сіра халтура.

    Планується досить серйозне панно,
    Заклечане мальвами з кожного боку.
    Базарних торгів не побачить воно,
    Бо матиме цінність художньо високу.

    Не буде фантазій, а тільки фактаж,
    І жодних намов - ні краплини, ні грама.
    Я це пам'ятаю, немов "отченаш".
    А ще УДК. А під ним - голограма.

    Півроку роботи, а може, і рік.
    Раніше не встигнути - ні на годину.
    Це стільки посланник парнаський прирік.
    Щоденних етюдів писати не кину.

    Мені до лампади якісь тиражі,
    Пасивні баланси чи навіть активні.
    Ці назви для творчості тупо чужі.
    За них не рідніші письменницькі рівні.

    Ні слова у прозі - у віршах лише.
    Пусте, що вони виглядають пустими.
    І геть епігонські цитати й кліше -
    Поезії складно не вмерти між ними.

    Щоденні етюди - це мій кондуїт,
    А глиняні справи усі в перспективі.
    Я ще не доріс до мистецьких еліт.
    А діти з онуками лисі та сиві...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (12)


  45. Галина Михайлик - [ 2019.02.13 10:47 ]
    Смайл
    Глаголить раціо коротке : «Ні».
    Емоціо волає вперте: «Хочу!»
    Моє дитя, у внутрішній мені,
    поплач, поскигли, не поспи півночі.

    Придумай інші фабули казкам,
    новим героям виверти сюжетні.
    Сценарії для трагедійних драм
    перепиши на фарси іскрометні.

    Глянь іронічно в непозбувний сум
    фантасмагорій ілюзорних марень…
    І смійся, смійся, смійся досхочу!
    Об землю лихом - щоб одним ударом!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.02.11 06:46 ]
    Визбируючи каміння
    Полегшає великому поету.
    Усе мале тікає у кущі.
    Сатирою опльовані сонети
    про насолоду, пахощі, дощі.

    Усім відомо – ідолу не вперше
    у люди вилізати із пітьми,
    а де йому помовчати найлегше,
    метає блискавиці і громи.

    Являючи себе між голосистих,
    я ці ази вивчаю на зубок
    і відрізняю мите і нечисте,
    аби й самому викласти урок.

    Далеко ще до ліри і до музи,
    коли Дніпро і стогне, і реве...
    Єднаються «орли» і боягузи,
    аби у бучі коцати нове.

    Поезія вимахує косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не чіпляє ні її краса,
    ні туга за вечірньої імлою...

    Хай блекота умиється й росою,
    та це не Божа, а гірка роса.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  47. Махайло Епатюк - [ 2019.02.05 21:54 ]
    Стара пісня на новий мотив
    Зеленіють жита і любов непроста
    В двадцять першім столітті – не мрія!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Хтивогуба красуня Марія.

    Трохи є сивини у волоссі моїм,
    Ну а біс у ребро, певно вцілив.
    Я дивлюся на ніжки стрункенькі твої,
    І в собі почуваю ще силу.

    Наче гетьман Мазепа* - на тебе запав!
    Ох, дурні ці, вже сиві піїти.
    Руки тягнуться, Господи, знов до гріха…
    Ти ж умієш лиш гроші доїти.

    Навіть сексу нормального в нас не було,
    Лиш полапать дала себе мила.
    І забрала у мене останнє бабло
    Й за кордон із бойфрендом «звалила».

    Зеленіють жита і любов непроста!
    В кого вчилась, в якої повії?!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Ох і стерва ж ти, хитра Маріє!!!


    5.02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  48. Ігор Деркач - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Сидорів - [ 2019.02.02 21:51 ]
    Зима холодна
    До кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (9)


  50. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   38