ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…

Віктор Кучерук
2024.03.24 06:03
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Ген ключі журавлині
Поміж хмар над Дніпром.
Як вогні світанкові,
Появились з імли
Ці птахи й празниково
Зазвучало: Курли!..

Леся Горова
2024.03.23 15:23
Полущилось небо хмарами,
І важко чадИть туман.
У передранкове марево
Розлився світанку жбан.

Зірки, що недавно блимали,
Згубилися між лушпин.
Зарожевіло за спинами

Козак Дума
2024.03.23 12:13
Подякувати хочу… «дякунам».
О, як ви, «любі друзі» вже задрали...
Zеухилянт генштаб розніс у «хлам»!
А що ж мовчать самі ті генерали?

У них сталева воля, мізки є,
і досвіду атож не позичати.
Ні пари з вуст, а ви все за своє!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тамара Швець - [ 2023.08.26 22:51 ]
    Мелодия жизни.
    Мелодия жизни.
    Мелодия жизни – солнце, природа, небо - играет в сердце и душе.
    Ее принять, ценить, настроить нужно с самого утра на добрые дела.
    Любовь, тепло и уважение себе и ближнему дарить .
    Окно Вселенной приоткрыть - благодарить, благодарить!
    Движение, труд, поведение, настроение, поступки – решают все.
    Интерес к знаниям, людям, природе, путешествиям – мелодию изменят.
    Яркий, неповторимый станет каждый жизни миг. 25.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.25 13:58 ]
    Спека
    Спека шалена панує у місті,
    Сохне на схилах поникла трава.
    Тільки вночі прохолода речиста
    Так ненадовго вступає в права.

    Сонця тарілка у небі звисає,
    Хмари деінде ліниво пливуть.
    М'якне від жару панно магістралі.
    Вітру обійми, гарячая суть.

    Під берегами хлюпочеться річка.
    Лагідно миє пісок у країв.
    Не поспішає, потужна, велична,
    Теплими хвилями пестить ефір.

    Літо згасає. Жара та не вічна.
    Вересень спеки закінчить ходу.
    Скоро ключі журавлів закурличуть,
    Роси холодні на землю впадуть.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Сергій Губерначук - [ 2023.08.22 21:10 ]
    Поруч
    Буду твоєю тінню.
    Потойбічним хлопчиком.
    Ліхтарик згасне.
    Ти – ні.
    Терзай мене.
    Знущайся наді мною.
    Мені не боляче.
    Я тінь
    блудлива…
    Сміятимусь, коли захочеш.
    Плакатиму, коли підеш.

    10 червня 1991 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 66"


  4. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.19 00:58 ]
    Дощить
    Стікає день по шибці сумовито,
    Дощить, хоча не сильно, та давно...
    Намокле листя обриває вітер,
    Кидає у заплакане вікно.

    Зажурене знадвору заглядає,
    А там, у книзі трепетні рядки,
    Що сповнені тужливої печалі,
    Та пам'яті про доторки палкі.

    Усе пройшло, зійшло, обіч снігами,
    Туманами укутало роки.
    Ту порожнечу, що лягла між вами,
    Нові заполонили сторінки.

    У різні боки розвели дороги
    У бігу літ заховано сліди,
    Ви, як підранки, що були не в змозі,
    Одне на двох кохання вберегти.

    Холодний дощ своє Andante стишив,
    Насипав розмаїття пелюсток.
    А ти ізнов, свої складаєш вірші,
    І тулиться до скла рудий листок.

    13-18 серпня 2023 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2023.08.18 22:14 ]
    Пестить навмання
    Сідає сонце за дерева,
    І прохолоди благодать
    Тебе наповнює хвилево,
    Немов цілюща та вода.

    Жовтавий відсвіт залишає
    Світило денне у гіллі,
    Готуючи смарагди гаю
    Вже до осінніх барв і слів.

    А вітер у пориві шалу
    Всі хмари пестить навмання --
    За те, що геть позакривали
    Від нього люту спеку дня.

    18 серпня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  6. Сергій Губерначук - [ 2023.08.17 14:13 ]
    Аварія серця
    Знову кинуся в прірву твоїх почуттів,
    звідки справжній мій голос навряд чи озветься!
    Я лише прошепчу: «Чи цього ти хотів?»
    і за серце вхоплюсь – це аварія серця.

    У коханні пройде непоміченим зло,
    і покора солодкою за́вжди здається.
    Я уже не згадаю, з ким серце було.
    Де нікого нема – там аварія серця.

    Аварія серця! Аварія серця.
    Воно не твоє – ти сердься-не-сердься.
    Аварія серця. Аварія серця!
    Послухай його – воно вже не б’ється?!

    Я у ложі твоєму, у сніжному сні
    граю роль мовчазну, ніжну смерть Нефертіті.
    Так остання любов відраховує дні
    до аварії серця – найбільшої в світі.

    Аварія серця. Аварія серця.
    Воно не твоє – ти сердься-не-сердься.
    Аварія серця. Аварія серця.
    Як порожньо тут – воно вже не б’ється…

    23 січня 1997 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 49"


  7. Ігор Деркач - [ 2023.08.17 09:22 ]
    Зцілення
    Лишаюся повіреним твоїм
    у цій земній і неземній юдолі,
    наперекір і долі, і недолі,
    аби задовольнятися усім,
    що є і буде ще у цьому світі
    добра і зла, борні і суєти...
    А що нам залишається? Іти,
    іти туди, де сонце ще сідає,
    усе-таки, на заході щодня,
    де є надія на оазу раю
    та білого у яблуках коня,
    якого ще підковує лукавий,
    де родять груші-дулі на вербі
    і фіґи для спокуси на агаві...
    а люди ходять по алеї слави,
    яку самі видумують собі.

    08/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Нічия Муза - [ 2023.08.17 09:54 ]
    Роздвоєння
    Життя дається нам у боротьбі.
    Минає час, і ось – пора у вирій
    за обрії і запитання щирі
    ти наодинці задаєш собі, –
    для чого жив у радості й журбі?
    Що залишив? Яка твоя дорога?
    Які ще не завершені труди?
    Адже тобі не хочеться туди,
    де на чеку Харонова пірога
    на хвилях течії? Усе мине,
    але усе одно чекай мене,
    як я чекаю нашу перемогу...
    щомиті наближаємось до Бога,
    аби любити вічне і земне.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  9. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.15 23:19 ]
    О, магіє тих слів...
    О, магіє тих слів,
    Що значать дуже мало,
    В осаду беручи твої думки.
    Неначе і палкі,
    Та силу ту не мали,
    Щоб бути оберегом на роки.

    Таке жагуче тло
    Ховає суть тернову,
    Солодкая нуга речей гірчить.
    Жадаємо її
    Ми відчувати знову,
    І мріємо подовжити на мить.

    Оманливе тепло,
    Що зігріває наче.
    Але наснага на короткий час.
    О, магіє тих слів,
    Які так мало значать,
    Вогонь, що не горів, колись погас.


    О, магіє тих слів,
    Що означають мало,
    В осаду беручи мої думки.
    Неначе і палкі,
    Та силу ту не мали,
    Щоб бути оберегом на роки.

    5-15 серпня 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2023.08.13 22:42 ]
    Про що співали цикади?
    Сідає сонце злоточубе,
    І чути ніжний спів цикад --
    Мов розливає диво-сад
    Тепло душі твоєї, люба.

    Мені здалося, тінь твоя
    Десь між деревами майнула...
    На мить занурився в минуле,
    І все воно мені сія

    І навіває щастя миті,
    І спогади прекрасні ті,
    Що в нашому були житті --
    Плоди кохання соковиті.

    І знову — ніжний спів цикад
    Шепоче: радощів тих мало...
    Нехай би вічність це тривало,
    Й теплом нас пестив диво-сад!

    13 серпня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  11. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.12 09:32 ]
    Заросла стежина
    Заросла стежина поміж нами,
    Паростю укрилось буре тло:
    Лободою вкупі з полинами.
    Наче, і ніколи не було.

    От і все. Кінець сумної саги.
    Вичерпано нанівець сюжет.
    Залишились: невтолима спрага,
    І в альбомі вицвілий портрет.

    11 серпня 2023 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  12. Сергій Губерначук - [ 2023.08.11 16:32 ]
    Якщо ти один
    Ти зараз живеш у жахливому місці,
    без тіні, без друга, у хаті без стін.
    Вітри тобі носять найгіршії вісті,
    а з них будуть вірші – якщо ти один.

    Ти зараз у Бозі в наявній тривозі,
    ти ніби стоїш у лайні до колін.
    Аж ось на порозі, і там, на дорозі,
    з’являються люди, якщо ти один!

    Один – то не два і не три.
    Один – то без брата й сестри.
    Один – то не сім і не сто,
    а поруч усі – і ніхто.

    Так буде і буде, так буде і буде!
    Так мамця сказали тобі, а проте…
    Слізьми світовими блукають приблуди,
    а ти завіршуєш самоття святе!

    Я завжди з тобою, я вірно з тобою,
    самотносте люба, самотносте зла.
    Від міста – до міста, від бою – до бою,
    від пісні – до пісні, від тіла – до тла!

    Один – то не два і не три.
    Один – то без брата й сестри.
    Один – то не сім і не сто,
    а поруч усі – і ніхто!

    8 травня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 109"


  13. Леся Горова - [ 2023.08.10 08:36 ]
    Сьогоднішній вечірній дощ не плакав
    Сьогоднішній вечірній дощ не плакав,
    Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
    Зривалось листя під вагою крапель
    В миттєвість невибагливого льоту.

    Зливався в шурхіт рівний стук по блясі,
    В дитинстві так звучало слово " Тишшша..."
    І в осені розміреному часі
    Я слухала, як дощ мене колише.

    І теплі руки мамині згадала,
    І палець біля губ, і ніжний легіт
    За шерхітливим звуком, що бувало
    Маленьку дзиґу гамував так легко.

    2022.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" 5.5 (5.92)
    Коментарі: (8)


  14. Леся Горова - [ 2023.08.09 11:29 ]
    У розлуці
    Я ревную тебе до самотності
    Задихаюся від гіркоти .
    Знову вечір, і ось вона моститься
    На плече, щоб у шию сопти.

    Ти погладиш її тільки поспіхом
    По волоссю, що димом гірчить.
    Я ревную тебе до самотності.
    Хоч немає для того причин .

    У щетиною схованій посмішці
    Губи, жадані мною здавна.
    Я боюся твоєї самотності,
    Щоб нікого у ній не впізнать.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (4)


  15. Сергій Губерначук - [ 2023.08.09 10:31 ]
    Троянда жовта…
    Троянда жовта.
    Повновидий цвіт.
    Зневаги колір?
    Зради певний символ?
    Неправда ваша!
    Кілька марних літ,
    що пахнуть солодко
    безумством милости́вим –
    троянда жовта!

    Ви жінка горда.
    Ваш серйозний вид –
    смішної долі
    лиш одбиток мстивий –
    неправду каже
    кілька марних літ.
    Я викохав з трудом
    для вас останнє диво –
    троянду жовту.

    12 жовтня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 70"


  16. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.08 07:58 ]
    Мовчи печале
    Твої такі порожні фрази
    Загусли у смолі часУ.
    Чом не помітила одразу,
    Нещирості п'янку росу?

    Що не наситила любов'ю,
    Упала тугою до ніг.
    Напій бажання перестояв,
    Чуття замулився потік.

    І більше серце не хвилює,
    Знецінена твоя хода.
    І те оманливе "люблю я",
    Що на поталу ти віддав.

    Безмежжю німоти пустої, -
    Вона, як згуба уночі.
    Прости-прощай, моя Love Story,
    Печале болісна мовчи!

    Мовчи, мовчи, моя печале...

    6-7 серпня 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Леся Горова - [ 2023.08.07 08:05 ]
    Не замовкай
    Не замовкай в мені, звучи, брини,
    Щоб я росла, тягнулася до неба!
    Дощем холодним, сонцем осяйним,
    Туманом, вітром, та для мене - Фебом!

    Що крила чорні маєш, то нехай,
    Вони мені не затуляють світла,
    Ти підіймай на них, ти обіймай!
    І не зважай, що з остраху я зблідла.

    То тільки мить, я опаную страх.
    Неси у вись, чи обрієм по колу!
    Зловлю я краплю із твого пера,
    Зловлю, як зірку, що опала долу.

    А ти не замовкай, як та струна.
    Зриватись римам з неї і летіти!
    Бо як твоє в мені і відлуна,
    Чим заміню тоді зів'ялі квіти?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" 5.5 (5.92)
    Коментарі: (7)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2023.08.06 20:43 ]
    Повертається любов (пісня)
    Та куди б я не їхав, куди б не ішов,
    На Південнім хай полюсі буду,
    Повертається знову до мене любов,
    Повертається знову, як чудо.

    Темні хмари вгорнули, неначе плащем,
    Але сонце відкрило фіранку --
    І стекло усе горе нудотним дощем,
    І на серці загоїло ранку.

    ПРИСПІВ.

    Не отруйне тепер люте жало змії,
    Пестить промінь, як сонця вітання.
    Повертайся, кохана, в обійми мої,
    Зазвучала знов пісня кохання.

    Усміхаються світлом веселі гаї,
    Свисти іволги радісні, часті.
    Зацілую до болю вуста я твої,
    Моє любе, єдинеє щастя.

    Оповиєш руками, рідненька, мене,
    І веселка у висі заграє,
    Заніміє од захвату небо ясне,
    І ворота одчинить до раю.

    ПРИСПІВ.

    Не отруйне тепер люте жало змії,
    Пестить промінь, як сонця вітання.
    Повертайся, кохана, в обійми мої,
    Зазвучала знов пісня кохання.

    6 серпня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  19. Світлана Пирогова - [ 2023.08.06 08:27 ]
    Люби мене (2)
    Люби мене щоліта, як веселку,
    Котра містком з усмішкою стрічає.
    Єдиному тобі віддам я серце,
    Наповню радістю і щастям чашу.

    Люби мене, мов осінь кольорову,
    Я подарую почуттів палітру,
    Лише тебе зігрію теплим словом,
    Божественна звучатиме нам ліра.

    Люби мене, мов перший сніг узимку,
    Що очищає душі від печалі.
    Неначе у нічному небі зірка,
    Сплітатиму із ніжності вуалі.

    Люби мене, мов первоцвіт весною,
    Кохай в промінні сонця до нестями,
    Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
    Любові збережемо вічність храму.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  20. Світлана Пирогова - [ 2023.08.05 09:17 ]
    В поцілунках сонця
    Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
    День з кавунно-динним свіжим ароматом.
    Ти для мене, ніби у степу оазис.
    Очі заблищали - теплі два агати.

    Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
    Заблукали в травах ми удвох з тобою.
    Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
    Серце пломеніло, сповнене жагою.

    Пролітає серпень птахом легкокрилим.
    Залишає згадку про гаряче літо,
    Трав'янистий килим. Як же ми любили!
    В поцілунках сонця - неповторні миті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  21. Світлана Пирогова - [ 2023.08.03 15:54 ]
    До останку
    Стільки років не знала нічого про тебе,
    Ніби в просторі дим розчинився.
    І мовчало заплакане в сірості небо,
    І не снився мені, ти не снився.

    Несподівано краплі упали небесні,
    Мов надія для росту любові.
    Я ж чекала тебе, проминули всі весни.
    Довгождане прорвалося слово.

    Відшукав, хоча осінь безлиста назріла.
    Загубились не всі сподівання.
    І серця шепотіли, і з трепетом мліли.
    До останку тепер, до останку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Пирогова - [ 2023.08.01 08:43 ]
    Яблуневе диво
    Коли проб'ється перший промінь вранці,
    А яблунька рожевим зацвіте,
    Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
    І серце ніжно спогад обплете.

    Я поруч буду на світанку, поруч -
    Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
    І сумніви згорять в огні на порох,
    Впою тебе, як шабське й мюскаде.

    Цвістиме знову яблуневе диво,
    І таємниць розкриється сезам,
    Бо у житті усе для нас можливо,
    Якщо в душі любові чистий храм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  23. Юлія Щербатюк - [ 2023.07.31 13:11 ]
    По кому подзвін?
    Травою дійсність поросла,
    Угрузла в споминах поснулих.
    Та пам'ятала все зола,
    Пророчила забуть минуле.

    Яке вже зникло у імлі.
    І буде мало тих, що знали.
    Про те змовчали ковилі
    Під сінню віщого забрала.

    Здичавілі, отак, вітри
    Шепочуть в хащах, наче зводні.
    У безрозсудної пори
    Є безнадійнеє сьогодні.

    І цідить свій смертельний дим
    Неупокоєне кресало.
    Хто був неправий? Не зумів?
    Питання неважливим стало.

    Але запалює щорік
    усе нові армади свІчок.
    І скорбних жнив іде потік
    Під схлипи болісного віче.

    Зоря із неба впала там.
    Така лукава, доля наче.
    Про що співають дзвони нам?
    За ким вони так жадно плачуть?


    29-30 липня 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  24. Сергій Губерначук - [ 2023.07.31 13:02 ]
    Хочеш, я тебе намалюю…
    Хочеш, я тебе намалюю?
    Хочеш, я тебе поцілую?
    Хочеш, щоб багато-багато зірок
    були всі у твоїх очах?
    У снах…
    я тебе намалюю…
    твої очі, волосся і осінь.
    І мою любов
    заплету в той малюнок пастельний,
    заплету, бо люблю,
    бо кохаю, бо навіть
    і думки не маю,
    що я проживу
    без пастелі
    скажених очей,
    коханих очей,
    що сяють, як полум’я,
    ясно…
    Я вірю, ніколи не згасне
    та осінь, в якій я і ти.
    Я буду тебе берегти.
    І знай!
    Я тебе ще не раз намалюю
    пастеллю, гуашами,
    маслом, любов’ю.

    ~ 1990 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  25. Леся Горова - [ 2023.07.29 10:50 ]
    Ріка
    Я ріка, я не можу текти, куди кличеш,
    В мене є береги, зрозумій.
    Ти не дмухай настирно, здіймаються брижі
    На спокійному плесі, де сонце і тиша.
    Вітре мій .

    Кам'яним берегам підкоряються русла.
    Гладить гравій на дні течія.
    У затоці безвітрій чегатиме бусол,
    Я круг нього спокійним теплом обернуся .
    Не твоя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (4)


  26. Світлана Пирогова - [ 2023.07.29 08:12 ]
    Не охолола кава
    Не охолола кава, червень пригріває.
    Любистком пряним світ пропахлий.
    А ти проник до серця крізь мої тугаї.
    І досі там, хвилює павза.

    Не охолола кава, хоч ти іще не йдеш.
    У пам'яті я відсвіжила:
    Любили ж літо...Ти цілував душею. Де ж?
    Летять мрійливі білі крила.

    Не охолола кава, і любистку свіжість.
    І червень схожий благодаттю.
    Твоя у ньому тихо поселилась ніжність,
    Й обійми наші непочаті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  27. Юлія Щербатюк - [ 2023.07.28 13:58 ]
    Чужина
    І ріднії твої краї
    Залишені давно позаду.
    Нема гарнішої землі.
    А ти її, неначе, зрадив.

    У ярих пошуках своїх
    До берегів нових полинув.
    Який невидимий батіґ
    Тебе тоді штовхав у спину?

    Тепер живеш на чужині...
    І, наче б то, усе в порядку..
    І, ніби, очі не сумні,
    А на душі одні заплатки.

    Ти їх уникнути не зміг
    Та непомітні, бо глибоко...
    Колись покинутий поріг-
    Сум'яття серця одиноке .

    Отак і пестує печаль,
    Розради не знайти від неї.
    І жаль. Такий нестерпний жаль
    Тобі щоночі постіль стелить.

    23-28 липня 23 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  28. Леся Горова - [ 2023.07.28 11:29 ]
    Окрик
    Знайомим словом обійми,
    Торкнися голосом.
    Підкрадься вечором німим
    Сріблястим полозом.

    І на розпутті між ярів
    БлиснИ під каменем.
    Ще там вогонь не догорів
    Де б ти шукав мене.

    Стікає у провалля дим
    В кущі шипшинові.
    У трави шурхіт заблудив
    Застиг росиною.

    А глухо окрик, як не мій,
    Зависнув місяцем,
    Бо ніжний і підступний змій
    Вже не зустрітись нам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  29. Юлія Щербатюк - [ 2023.07.26 13:55 ]
    Все як завжди
    Все саме так, як і колись.
    Загасло те, що не горіло.
    А небо падало униз,
    Сріблило сивиною крила

    Зав'яло те, що не жило.
    Вистава виявилась фарсом.
    Струхнуло часу помело
    Любов, поділену на станси.

    Пекуча порожнеча мрій...
    Іще ятрять недавні рани.
    І сум, холодний і їдкий,
    Торує прірву поміж вами.


    25 липня 2023 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  30. Світлана Пирогова - [ 2023.07.26 08:43 ]
    А він все грав


    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
    І неба з місяцем ясна сполука
    Пишалася на п'єдесталі.

    ...А він все грав і грав на саксофоні
    Мелодію чарівну ночі.
    І сумніви розвіяли мусони,
    Краплинки сліз з очей жіночих.

    Жадали так давно серця любові,
    Немов ковток води в пустелі.
    І снились серіали кольорові,
    І двоє в ролі менестрелей.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" 5.5 (5.91)
    Коментарі: (6)


  31. Світлана Пирогова - [ 2023.07.25 09:17 ]
    Безборонні мить і час

    Кружляло листя восени, і ми - у парі.
    Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
    Любові танець, танго пристрасті... і чари,
    Але минули безборонні мить і час.

    З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
    Я жмуток листя, мов надію, берегла.
    Стіна дощу була волога і понура.
    Мотив меланхолії. Смуга без тепла.

    Сховався дощ утомлено в намокле листя.
    Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
    Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
    Звучить повільне танго. Тихий словопад.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  32. Сергій Губерначук - [ 2023.07.24 12:14 ]
    Юний вітер
    Подаруй, подаруй мені вітер,
    вільний вітер люблю над усе.
    І не думай політ зупинити,
    хай любов нашу юність несе.

    Хай про нас ще нічого не знають,
    зайві сумніви просто зітри.
    Ще збагни, що, крім тебе, бувають
    дуже злі і підступні вітри.

    Вітре мій, вільний вітре мій,
    ти летиш по душі моїй.
    Обігрій і довірся їй,
    вітре мій, юний вітре мій.

    Ти так любиш дивитися в очі,
    прокладаючи шлях до зірок.
    Під крилом ніжно серце лоскоче,
    ми до вічності робимо крок.

    Нам кохання одне допоможе
    подолати розбіжність світів.
    Є багато простих перехожих.
    Мало – юних і вільних вітрів.

    Вітре мій, вільний вітре мій,
    ти летиш по душі моїй.
    Обігрій і довірся їй,
    вітре мій, юний вітре мій.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Журавлиная криниця», стор. 60–61."


  33. Світлана Пирогова - [ 2023.07.24 08:17 ]
    Літо в трояндах
    Їм оди писали Вергілій, Овідій.
    У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
    І зір чарували троянд краєвиди.
    Колючки-шипи не помітиш в імлі.

    Цей захист божественна сила природи,
    Мов дар королевам дає повсякчас.
    Вражає бутонів незаймана врода,
    Приваблює ніжність квіткова щораз.

    І літо в трояндах любов'ю зігріто.
    У квіточці кожній проміння тепла.
    Всміхаються вранці тендітні, мов діти
    Пелюстки шовкові - прикраса стебла.

    У сонячній ласці купаються квіти
    В моєму привітнім розкішнім саду.
    Милується ними легесенький вітер,
    І я залюбки у розарій іду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  34. Світлана Пирогова - [ 2023.07.23 09:23 ]
    Я смакувала
    Я смакувала смаженим мигдалем...
    Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
    І небо синє вабило перкалем,
    І сонце розсипало бризки цедри.

    А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
    В твої міцні обійми, як раніше.
    Але мовчить чомусь сердечний зумер,
    Десь почуття мої сховались в нішу.

    А ми були щасливі в тім романі.
    Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
    Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
    Чи розрівняєш ту глибоку кручу?

    ...Я смакувала смаженим мигдалем...
    Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
    Природна ода з лона пасторалі,
    І замість кажана - пташиний щебет.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  35. Світлана Пирогова - [ 2023.07.22 09:11 ]
    Тобі й мені

    Весна квітчасто-кольорова непорочна
    Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
    Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
    І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.

    Весна-співачка голосиста, легкокрила.
    Для нас - пташині довгі арії звучать.
    Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
    Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.

    Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
    І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
    Мелодія кохання - звуки клавесину,
    Це спомин добрий з юності тобі й мені.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  36. Сергій Губерначук - [ 2023.07.21 14:55 ]
    Біля білої груби…
    Біля білої груби –
    тепло,
    пальці звикають до неї,
    чоботи бачили ліс
    і тепер коло неї чорніють на варті,
    вогка одежа звисає,
    мов хмара надворі;
    світло стискається,
    сутінки суто,
    миша підпільно в кутку шарудить;
    дощик щебече за шибкою,
    пахне грибами і рибою,
    сном наповняється хата.

    14 липня 1993 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 139"


  37. Світлана Пирогова - [ 2023.07.21 08:38 ]
    Була колись я мавка
    Від слів твоїх хотілося мені літати,
    Бо оживали барви візерунків.
    Мов мавка, я пила любові трунок,
    Лилась для нас симфонія життя строката.

    Але ж безжальна осінь холодом війнула,
    Пірнули у буденність круговерті,
    І розчинилась у дощах відвертість,
    Відшелестіла листям, канула в минуле.

    Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
    Мене мовчання вже шматує навпіл.
    Мені б у ліс, була колись я мавка,
    А в тебе справ зібралося тепер чимало.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  38. Юлія Щербатюк - [ 2023.07.20 14:10 ]
    Бузкові очі
    І
    Я не знаю досі це було, чи ні...
    Пригадався вечір в вересневі дні:
    Вітерець над ставом, тремтілА вода,
    І бузкові очі і твоя вродА.

    Той ставочок синій
    Замели сніги,
    Вітерець осінній
    В тиху даль побіг.
    А бузкові очі,
    Що я цілував,
    Нащо, нащо Вас покинув?
    На що проміняв?

    ІІ
    Зустрічав нас вечір, проводжала ніч.
    Слухав з хвилюванням твою милу річ.
    Зорі дарували сяйво золоте,
    І мені здавалось, що одна впаде.

    Той ставочок синій
    Замели сніги,
    Вітерець осінній
    В тиху даль побіг.
    А бузкові очі,
    Що я цілував,
    Нащо, нащо Вас покинув?
    На що проміняв?

    ІІІ
    Промайнула осінь, і прийшла зима.
    Знов я біля ставу, а тебе нема.
    Повернусь думками в вересневі дні.
    А бузкові очі снились знов мені.

    Чом ставочок синій
    Замели сніги,
    Вітерець осінній
    В тиху даль побіг?
    А бузкові очі,
    Що я цілував,
    Нащо, нащо Вас покинув?
    На що проміняв?

    7 лютого 1992 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  39. Леся Горова - [ 2023.07.20 08:21 ]
    Коханець
    Мені коханець дивиться у вікна,
    Як тільки-но я світло вимикаю.
    Сьогодні- повноликий і привітний
    Залив мене сріблястим водограєм.

    Я так люблю його обійми ніжні!
    Легка рука заплуталась у коси.
    Мене із ним чекає дивна нічка.
    Який він красень! Хоч і безголосий.

    А то, буває, жмуриться ревниво,
    І виглядає зовсім непомітно.
    У ніч таку для мене зірок зливу
    КидАє до шибОк блакитним світлом.

    Та сердиться недовго, тішить знову
    По нОвому, і так щоночі різний.
    Нехай і не зігріє теплим словом,
    Бринить в мені його срібляста пісня.

    Постійний мій коханець- місяць ясний.
    ЗрадлИвий, знаю, хоч бува й рогатий.
    Але мені таку дарує казку,
    Що я за неї ладна все прощати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  40. Світлана Пирогова - [ 2023.07.19 10:11 ]
    Матіолова привітність

    Фіалка ночі - матіола.
    Бузковий колір щастя, ніжний пах.
    Зірчасті квіточки довкола,
    Медовість поцілунків на вустах.

    У темряві - любові світло.
    Обійми душ єднають щиро нас.
    І матіолова привітність
    На хвильку ніби зупиняє час.

    В левконії є парні квіти.
    Удвох тепер і ми в нічній красі.
    - Як ароматно пахне літо, -
    Шепочуть наші рідні голоси.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Пирогова - [ 2023.07.18 10:16 ]
    Я тягнулась до тебе душею

    Я тягнулась до тебе душею,
    Ніби бризом легеньким торкалась.
    Та хіба в шумі чути мій шепіт,
    Коли людськості, мабуть, замало.

    Я ковтнула твоєї печалі,
    І скотилась сльозина у море.
    Самота пролягла на причалі,
    Десь у темряві жевріли зорі.

    Після ночі наступить світанок,
    Чайки крила розправлять в польоті,
    А журби незагоєна рана
    У морському залишиться лоні.

    - Море, море, ти волі безкрайність,
    Розчиняєш водою журливість,
    І виспівуєш сонячну дайну.
    Я, мов чайка, крилато полину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  42. Сергій Губерначук - [ 2023.07.17 11:16 ]
    Рубінове яблуко
    Далеко по той бік добра і зла,
    на пагорбі, засіяному сонцем,
    гуляла ти, а яблуня цвіла,
    й легкий серпанок плив то тій сторонці.

    Рубінове яблуко ти мені обіцяла.
    Рубінове яблуко вже достигло і впало.
    До тебе я зда́леку прилетів аж над осінь.
    З рубіновим яблуком нам ще со́лодко й досі.

    Казали всі: даремно йти туди,
    бо то ж не рай, а марево та й годі.
    Але бажання раяло: піди
    і знову все віддай дівочій вроді.

    Ти уривала ніч – я довжив дні,
    щоб у коханні довше бути разом.
    Твій райський сад сподобався мені.
    Але чогось не вистачало ча́сом.

    Рубінове яблуко ти мені обіцяла.
    Рубінове яблуко стало серцем і впало.
    До тебе я зда́леку прилетів аж над осінь.
    З рубіновим яблуком нам ще солодко й досі?

    – А яблуко рубінове – то гріх, –
    призналась ти і зникла загадково.
    І я його знайшов та вже не зміг
    своє життя переробити знову.

    Рубінове яблуко ти мені обіцяла.
    Рубінове яблуко вже достигло і впало.
    До тебе я зда́леку прилетів аж над осінь.
    З рубіновим яблуком нам ще со́лодко й досі.

    14 серпня 2000 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Журавлиная криниця», стор. 62–64"


  43. Світлана Пирогова - [ 2023.07.17 08:21 ]
    Спогадів кортеж

    Трави цілувались стеблами шовковими,
    І горіли зорі на небесній сукні.
    Місяцем грайливим очі зачаровані,
    Молодість яскрава і сердечний стукіт.

    Вітерець ласкавий повівав між травами,
    І тепло у грудях, і обійми крилець.
    Поцілунків перших час перед загравою,
    Аж шарівся місяць, як серця любились.

    ...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
    Пухом сивочолим час летить невпинно.
    А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
    Запахом медовим з присмаком полинним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  44. Світлана Пирогова - [ 2023.07.16 09:40 ]
    Жадана

    А він жадав прозорості небес,
    Ранкової тендітності її пелюсток.
    І сильних хвилювань бентежив прес,
    І сонячне видіння доторкалось бюсту.

    А він жадав очей нічну зорю,
    Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
    І шовком шелестів від сукні рюш...
    Принади вабили, і знов - думок коралі.

    А він жадав, жадав її усю,
    І ніжно називав трояндою з шипами,
    Але ж охоплював нещадно сум:
    Заміжньою була жадана серцю пані.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.16 08:46 ]
    Літа середина
    Між листя буйного і трав
    Я усміхаюся дитинно...
    Хмелію тим, що Бог послав --
    Прекрасна літа середина.

    Немов коштовний камінець --
    Переливається у слові,
    Вдягнула сонячний вінець,
    В смарагді блиску, як в обнові.

    У співі птаства звук є свій --
    Немає в голосі металу.
    І сила — слабкості ясній
    Тут віддана вся на поталу.

    У душу щастя намело,
    Гойдають хвилями легені.
    І розчинилось люте зло
    У вітру подиху зеленім!

    15 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  46. Світлана Пирогова - [ 2023.07.15 08:23 ]
    Про шанс

    Кохалися, а потім розчинився,
    Мов цукор в чистоті води ураз.
    Десь скошена виднілась в липні нива,
    Збігало сонця світло в темний час.

    ...Коли запитував про шанс, тремтіла
    Від вітру хвилювання, чи журби.
    І знала, знала, що його любила,
    Адже це він знайшов її в юрбі.

    Відшелестіло, відцвіло. Змирилась.
    А він тепер запитував про шанс
    Потрапити в любові певні ритми.
    Розклала доля на шляху пасьянс.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.14 23:26 ]
    Не пиши мені віршів сумних
    Не пиши мені віршів сумних,
    У житті цім нещастя багато...
    Я так хочу почути твій сміх,
    Твоє личко ясне цілувати.

    Не пиши мені віршів сумних,
    Не ридай же у душу рядками...
    Віджену я від тебе сім лих,
    Звеселю тебе, люба, піснями.

    Не пиши мені віршів сумних,
    Хай журу твою легіт розвіє,
    Зі страхів покепкує твоїх,
    Ніжно сонце загляне під вії.

    Не пиши мені віршів сумних,
    Йди в обійми мої, моя зоре.
    В зливі пестощів, ласк і утіх
    Розчинилось надумане горе.

    14 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  48. Леся Горова - [ 2023.07.14 11:51 ]
    Дні неупинні
    Гей, ви дні неупинні, нестримні роки!
    Так багато лишИлось позаду.
    Мені ж хочеться ще навесні пелюстки
    З польової ромашки зірвати .

    Дуже швидко промчався буланий табун,
    Несучи жовту осінь на гривах,
    Зупинивсь недалеко в зимовім степу,
    Білим став і чекає зрадливо.

    Та я знаю, що варто лише підійти,
    Й понесуться солОві у весну.
    Але вірю, між ними знайдЕться один
    Щоб мене до ромашок довЕзти.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Пирогова - [ 2023.07.13 12:23 ]
    Отих думок розпалене багаття
    Отих думок розпалене багаття
    Гарячим подихом до нього вилось.
    Бентежило в душі табу сум'яттям,
    Крутилась курява від вітровію.

    - Торкнутися б жаринкою любові,
    Теплом, щоб висушити сліз утому,
    І не завдати порухами болю,
    Долати разом довгі нині тори.

    І щоб оте багаття не згасити,
    Додала б легкі ніжності іскринки,
    Вогнем наповнила б кохання силу, -
    Так мріяла жіноча половинка.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  50. Світлана Пирогова - [ 2023.07.12 10:11 ]
    Поговорімо

    Не дотягнутися журбою.
    Здається, ми на різних континентах.
    І не знайти нам супокою.
    Існують ще уривки всіх фрагментів.

    Сахара й обшир океану.
    Глибинних почуттів живий оазис.
    Чому ж він з блиском ятагану?
    Незрозумілості і жаль, й образа.

    Поговорімо, лиш відверто,
    Без гордості у тихе надвечір'я,
    Щоб апатично мить не стерти,
    Щоби душа не впала у зневір'я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" 5.5 (5.91)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   115